------------------------------------------------------------------------
 Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы"
 OCR: Евгений Васильев
 Для украинских литер использованы обозначения:
 ╙, ╨ - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh)
 ╞, © - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh)
 I,i (укр) = I,i (лат)
 ------------------------------------------------------------------------


   Присвячую мо©й сонячнiй Укра©нi
   В.В


   ЧАСТИНА ПЕРША

   Авто м'яко, як  уткнувшись  у  туго  напнуту  сiтку,  зупиня╨ться.  При
воротах у суворiй готовностi застигла палацова варта - будь ласка,  ворота
вiдчиненi. Але князь Альбрехт сидить непорушне, похиливши голову й нечутно
посвистуючи безкровними губами.
   Так, пiсля трьох днiв рiзних заходiв - смiшних i образливих,  потрiбних
i  цiлком  зайвих  -  нащадок  могутнiх,  всевладних  монархiв   Нiмеччини
добувся-таки до ворiт палацу "короля гумових препаратiв".  Тепер  його  ще
мають обшукати  з  голови  до  нiг  i  тодi  вже  безборонне  й  милостиво
пропустять на свiтлi очi бiржово© величностi. А результат?..
   Висхла, старомодна, напружено-велична  постать,  трудно  спираючись  на
палицю з срiбним гострим наконечником, помалу  пiдводиться  i  сходить  iз
авто.  Вузькi,  старечо-синi  уста  не  перестають  безжурно,   легковажно
посвистувати. I коли агенти охорони його гумово© величностi ведуть нащадка
нiмецьких iмператорiв у масивнi, монументальнi ворота палацу, i коли  вони
його делiкатно, коректно, але пильно й дiловито обшукують, i коли вiн  iде
вгору парадною  але╨ю  до  будинку  палацу,  уста  не  перестають  забуто,
напружено боляче посвистувати.
   Так-от вiн, палац  Мертенса!  От  вiн,  новiтнiй.  Версаль  фiнансового
самодержця.
   Вiн сто©ть на горi; на горi, створенiй  серед  рiвнини  мiццю  й  волею
володаря Нiмеччини, конкурента бога на землi. З кожним кроком на гору,  до
трону, все ширше розгорта╨ться панорама Берлiна. Лежить  старий,  покiрний
бiля нiг велетенсько© потвори, звано© палацом, i з глухим гуркотом  кадить
йому тимiями сво©х фабричних димарiв.
   Князь Альбрехт часом зупиня╨ться,  щоб  одпочити,  i  пiдводить  голову
догори, до колосально© будiвлi. I тодi на  устах  його  видушу╨ться  тонка
посмiшка людини, що знаходить заслужену сатисфакцiю у сво©й вищостi. Стиль
омне©зму! Розумi╨ться, омне©зму, все©зму, всього, що тiльки можна зiбрати,
купити; щирий  витвiр  бiржово©,  нажерто©  честолюбностi  й  претензiйно©
нездарностi. О вiки, ви проминули недурно, тут зiбрано  -  не  бiйтеся!  -
все, що творив ваш генiй: i шпиляста, напружена в небо, в потойбiчнiсть, у
тайну готика; i округлий, заспоко╨ний у святiй  урочистостi  вiзантизм;  i
брутальний, але змодернiзований амсриканiзм; величезне депо стилiв i епох,
накопичена   страшна   кучугура   дорогоцiнних   речей,    понакрадуваних,
понаграбовуваних i зганьблених негiдними руками. Понурi, стiжкуватi  башти
- i розлоii, смiхотливi тераси. Аскетичнi шпилi -  i  череватi  банi.  Над
дорiйським порталом парадного входу  з  строгими,  чистими  колонами  -  у
виступах, прищах i гримасах  неомнiйська  башта  на  дiвочих,  незайманих,
святих ногах - тiло череватого, погризеного нечистими хоробами роэпускиого
бiржового махера.
   Пишайся, Нiмеччино, ти досягла найвищо© слави! Столiття тво╨© боротьби,
грiм  тво╨©  славетно©  збро©,  десятилiття   тяжких   поразок,   iспитiв,
ощадностi,  збирання  сил,  твоя  вперта  невтомнiсть,   шляхетна   сувора
брутальнiсть, твоя кров, пiт, наука, праця - все  кiнець  кiнцем  утворило
Мертенса!
   А нащадок тво©х королiв, пiдпираючись паличкою, смиренно i слухняно йде
пишними мармуровими сходами палацу на поклiн, на сором, на ганьбу до твого
витвореного владики. I слуги владики, обшукавши нащадка тво©х королiв  (чи
не ма╨ вiн, iдучи на сором  свiй,  намiру  вбити  твого  володаря),  тепер
проводжають смиренного прохача з закушеними посмiшками погано видресованих
холопських пик.
   А от i знамените переддвер'я до святого святих - приймальна  зала  пана
президента  Об'╨днаного  Банку.  Тут  iз  мурашками  поштивостi  у   спинi
дожидаються авдi╨нцi© мiнiстри "республiки", тут не  один  уже  монарх  за
показною величнiстю  й  награною  вибачливiстю  ховав  тремтiння  тривоги.
Храми, будованi колись на честь бога, могли б умiститись у цiй залi  разом
iз сво©ми дзвiницями, банями, хрестами.
   Так, так, бiржа не любить шкодувати грошей  на  iмпозантну  й  доходову
рекламу. Всякий, що входиш сюди, падай ниць! Зщулься, зберись  у  крихiтну
грудочку,  мiзерну,  безпорадну  перед  цi╨ю  величчю,   перед   височiнню
гранiтних стiн, об'╨днаних кольоровим склом банi, пообкладуваних мармуром,
пообвiшуваних скарбами мистецтва, позбираних  iз  усiх  вiкiв  людськостi,
обляпаних золотом, оздоблених безутримною, кричущою, рекламною  творчiстю.
Вiдчуй i проймися свiдомiстю  сво╨©  нiкчемностi.  Ступай  навшпиньках  по
дзеркальному мармурi пiдлоги, швиденько, боком просунься помiж колонами, в
яких одбива╨ться тво╨ напружене,  пригнiчене  обличчя,  пiрни  тихенько  в
оксамит i шовк глибокого фотеля й сиди нишком, загублений, малесенький.
   З гримасою гидливо©  погорди  на  синюватих,  расових  i  хорих  устах,
залiзно постукуючи палицею, з гострими лопатками й тонкими синювато-бiлими
пальцями, помалу й байдуже серединою  зали  проходить  князь  Альбрехт  на
вказане йому мiсце. Попiд стiнами  шелестом  пробiга╨  шепiт  -  впiзнали.
Значить, сьогоднi ввечерi екрани газет зроблять цей шелест криком  на  всю
╙вропу.
   Ну, розумi╨ться, шляхетна душа гумового фабриканта не  випустить  тако©
чудесно© нагоди, щоб потiшити свою амбiцiю, - вiн не одну годину  потрима╨
в сво©й приймальнiй залi нащадка  нiмецьких  монархiв.  Як  кухлi  доброго
пива,  вiн  прийматиме  наперед  отих  усiх  банкiрiв,  урядовцiв,   модно
поодяганих дам i смакуватиме кожну зайву хвилину чекання свого пониженого,
упокореного ворога.
   Вiнтер, секретар Мертенса, високий,  тонкий,  з  пiдiбганим  животом  i
довгою фiзiономi╨ю хорта, безшумно й легко  то  входить,  то  виходить  iз
дверей кабiнету, подiбних до царських церковних врат. I  князь  по  лiнiях
його тiла, по рухах рук i нахилу собачо© голови може  судити  про  ступiнь
значностi  того,  до  кою  Вiнтер   пiдходить.   Це   надзвичайно   чулий,
удосконалений апарат, що зазначу╨ в собi  щонайменшу  рiзницю  в  еманацi©
iстот у фотелях. Вiн, як червак, зда╨ться, ма╨ здатнiсть то  робитись  iще
довшим i тоншим од поштивостi, то зщулюватись, утягати самого себе в себе,
ставати товстiшим i меншим од погорди.
   От вiн виходить iз царських врат, з побожнiстю причинивши ©х за  собою.
Нюхнув управо, нюхнув улiво, перегнув хортяче тiло  в  поштиву  запинку  й
безшумно, на собачих лапах, пiдбiга╨ до князя. Пан президент просять  його
свiтлiсть до кабiнету.  Пан  президент  благають  вибачити,  що  не  могли
прийняти його свiтлiсть моментально.
   Чудодiйна, страшна рiч - надiя. То вона, а не страх, не покiрнiсть веде
засуджених на смерть на ешафот; то вона найгордiших, найодважнiших утриму╨
вiд бажання кинутись на катiв i  в  нерiвнiй,  безнадiйнiй,  але  почеснiй
боротьбi знайти смерть. Опортунiстична, поблажлива, гнучка, улеслива, вона
згодна на всяке пониження, на всяку ганьбу, аби вiдтягти  останню  хвилину
на мiлiметр далi.
   I вона оживлю╨  мертвякiв,  ставить  на  ноги  калiк,  робить  видющими
незрячих, висхлих, безживних, iнертних сповню╨ соками й енергi╨ю.
   "Пан президент благають вибачити".  I  вже  тьохнуло  щось  у  старому,
тоскно млявому тiлi, вже зашугала загусла кров, уже величезна  зала  стала
неподiбною до бiржово© стайнi. I паличка вже не цока╨  так  iзневажливо  й
демонстративно по мармурових квадратах пiдлоги.
   Мертенс прийма╨ князя стоячи, навiть  трохи  пiдiйшовши  до  дверей  од
столу. Поважно й серйозно, нахиливши бичачу, цегляного  кольору  шию,  вiн
коротким, поштивим жестом куцо© товсто© руки поводить на дерев'яний жовтий
фотель. Нi iскорки трiумфу.
   Пiсля кольорово©, врочисто©, холоднувато© пiтьми приймально©  зали  очi
мимоволi мружаться  вiд  жовтого,  слiпучого  свiтла  кабiннету.  Сонце  -
майове, щедре, реготливе - з розгону б'╨ крiзь розчиненi широченнi вiкна в
дзеркально вигладжений паркет, одбива╨ться, перелiта╨  в  жовтi  дерев'янi
стiни, в дерев'яну стелю,  гра╨  скрiзь  зайчиками  вiд  металу  апаратiв,
лоскоче червоне, м'ясисте вухо Мертенса. I нема йому  нiяких  перепон.  нi
одно© м'яко© меблi, нi порть╨ри, нi завiски - дерево, книжки, метал, папiр
та солома на плетених сидiннях  фотелiв  i  стiльцiв.  Оце  такий  кабiнет
президента Об'╨днаного Банку.
   На величезному столi, переламаному глаголом, в  хаотичному  порядку,  в
напруженiй, веселiй готовностi блискають телефони й телеграфнi апарати - з
екранами, без  екранiв,  слуховi,  свiтловi,  мiдянi,  слiпучо-блискучi  й
матово тьмянi - рурки, держальця,  скло,  гвинти.  Все  це  грiзно,  бо╨во
купчиться пiрамiдою  перед  фотелем  пана  президента  Об'╨днаного  Банку,
╨днаючи його з Берлiном, Нiмеччиною, всiм свiтом.
   Сiдаючи, Мертенс надушу╨ гудзик одного апарата й гукав  в  матове  скло
одривчастим, одвологлим басом:
   - Припинити. Давати тiльки свiтло.
   I зараз же поверта╨ться  всiм  важким,  туго  збитим  тiлом  до  князя.
Поклавши обидвi короткi цупкi руки з товстими  пальцями  на  поруччя,  вiн
злегка нахиля╨ велику голову, неначе збира╨ться битися  лобами  з  гостем.
Зелено-сiрi, гарнi, на диво молодi та свiжi  серед  цього  iржавого  м'яса
обличчя очi спокiйно, твердо й чекальне зупиняються на старому князевi.  А
на втиснутих, блiдих, iз зеленкуватими жилками  висках  нащадка  нiмецьких
монархiв виступа╨ рiденька, спiтнiла рожевiсть  Вiн  спуска╨  очi  додолу,
довго мовчить i, нарештi, тихо, рiвно говорить у пiдлогу:
   - Вам, мабуть, вiдома цiль мого до вас вiзиту?
   Мертенс спочатку ледве помiтно кива╨ головою, потiм  з  деякою  натугою
розчiплю╨ м'ясистi голенi губи й рипить:
   - Точно невiдомо. Догадуюсь. Боюсь помилитись.
   I знову стулю╨ уста. А над верхньою губою дрiбно-дрiбно, як вогкiсть на
стiнi,  мокрi╨  пiт.  Мокрi╨  вiн  i  на  бурому  чолi,  випнутому  згори,
ввiгнутому посерединi й випнутому знову на  бровах,  подiбному  до  сiдла.
Розхристанi майже до живота за останньою модою  (що  пiшла  трохи  не  вiд
самого Мертенса) грубi й червонi груди теж мокро блищать од поту.
   Князь задумливо ставить палицю мiж сво© гострi  колiна,  кладе  на  не©
обидвi сво© руки з видушеними по них фiолетовими жилами,  на  руки  спира╨
погляд i все тим самим  рiвним,  тихим,  немов  байдужим  голосом  почина╨
викладати те, що Мертенсовi давно вже добре вiдомо.
   Мертенс, пiдiгнувши короткi, товстi ноги  пiд  фотель  так,  що  колiна
кругло, як у  жiнок,  випинаються,  наставивши  наперед  лоба,  з  пильною
цiкавiстю розгляда╨ князя. Часом вiн скоса зирка╨ на екран, на  якому,  як
на маяку, одноманiтно то з'явля╨ться, то зника╨ нiжно-синiй круглий знак.
   Князь замовка╨. Руки йому спiтнiли, але вiн не витира╨ ©х, бо зна╨,  що
вони тремтiтимуть.
   Мертенс злегка тарабанить пальцями по блискучому поруччю фотеля.
   - Так. Так. Гм. Отже, виходить, бiржова наука, князю, нелегка? Що? Га?
   Князь не зводить очей iз сво©х мiцно, до болю складених на палицi рук.
   - Удача чи невдача може спасти на найбiльш учених, пане президенте.
   - Так-то воно так, та... Гм!
   I  раптом  iржаве,  обвисле,  з  квадратовими  пiтними  щелепами   лице
засвiчу╨ться добродушними, одверто веселими iскорками очей.
   - Що, князю, нашою збро╨ю та проти нас-таки? Га? Мечi не годяться?
   Тут князь уже пiдводить тьмянi, вицвiлi, з блiдо-сiрими баньками очi на
гумового короля. Рiденька рожевiсть уже розлилась по худих, запалих щоках.
   На екранi часто, настiйно почина╨ стрибати цифра 7.
   Мертенс бере олiвець i щось закреслю╨ в товстому блокнотi.
   Потiм надушу╨ гудзик i, вертячи олiвець  у  пальцях,  знову  сiда╨,  як
сидiв.
   - Нi, князю, бiльше вiдтягати виплату неможливо. Абсолютно. Закон цифр.
Могутнiший за закони природи й гуманностi. Неможливо.
   Цебто вiн цим каже, що князь Лльбрехт i його  син  будуть  цього  тижня
арештованi й посадженi в тюрму, як кузен Дiтрiх.
   I князь, сiро посмiхнувшись, корчачи  вiд  сорому  пальцi  нiг,  трудно
видушу╨ з сво©х хорих, расових уст:
   - Ваша влада дужча за всi закони...
   - Помиля╨тесь, князю, помиля╨тесь. Я теж тiльки цифра. Тiльки цифра.
   Жовтий олiвець виприску╨ з пальцiв i з дзвiнким дренькотом котиться пiд
ноги князевi. Князь машинально  й  швиденько  перегина╨ться  донизу,  але,
помiтивши чекальну непорушнiсть Мертенса, тiльки  дивиться  на  олiвець  i
знову кладе руки на палицю. На м'ясистих устах величностi миготить  легкий
усмiх i хова╨ться.
   - Помиля╨тесь, киязю, помиля╨тесь.
   I Мертенс здiйма╨ руки з поруччя. Вiзит скiнчено. Князь може вставати й
забиратись.
   Але князь сидить i з сiрою  застиглою  посмiшкою  дивиться  пiд  фотель
Мертенса.
   - Ми... противники. Це так.  Але  коли  в  одного  противника  вистача╨
малодушностi прийти до другого й прохати пощади, то так натурально,  що  в
другого повинно вистачити великодушностi  вiдмовитись  од  таких  способiв
боротьби, як... смерть. Бо ви самi зна╨те, що ваша вiдмова...  смерть  для
мене й для мого сина.
   Мертенс спокiйно  накрива╨  очi  важкуватими  повiками,  знову  обiйма╨
пальцями поруччя фотеля i, наче цитуючи напам'ять  книгу,  рiвно,  поважно
говорить:
   - Князю! Кiлька  десяткiв  рокiв  тому  ваша  вельмишановна  шляхетська
монархiя штовхнула Нiмеччину в ряд згубних внутрiшнiх  i  зовнiшнiх  вiйн.
Зруйнувала. Знищила. Кинула у злиднi, в ганьбу.
   Сухий, тонкий нiс князя блiдне так,  що  зда╨ться  старою,  вивiтреною,
посiрiлою кiсткою. Але князь мовчить - десь пiдло нашiпту╨ надiя: а  може,
задовольниться брутальнiстю й не захоче жорстокостi?
   - I ми пiдняли ©©! Ми! Вернули могутнiсть, славу, багатство! Ми!
   I Мертенс сильно гупа╨ себе рукою не в груди, а по круглому колiнi.
   - Але ви, ви не призна╨те. Мрi╨те вернути колишн╨, неповторне.  Iсторiю
лицем назад? Змови проти нас? Що? Га?
   Князь скоса зирка╨ в iржаве  лице.  Ага,  бiржова  душа  не  витримала,
розхристалась, да╨ волю собi, тiшиться, губу зако-иилю╨, громом гримить.
   - Та ще приходите до нас просити в  нас  нашо©  збро©  для  боротьби  з
нами-таки? Хе! Великодушнiсть?
   - Я прошу не для боротьби, а для врятування честi  й  життя...  мого  й
мого сина. Ну, я вас... благаю!
   I, чуючи болючий, жахний сором i знаючи, що цього не треба було казати,
i знаючи, що все одно й це не поможе, старий князь робить горлом так, наче
ковта╨ щось трудне, i одверта╨ голову вбiк. На старiй,  жовто-сiрiй  шкурi
вилиць хоробливо горять червонi плями.
   Мертенс раптом погаса╨. Витяга╨ з-пiд фотеля  ноги,  сiда╨  рiвнiше  i,
пильно та важко дивлячись у князя, з сухою байдужiстю каже:
   - Врятування вашо© честi й життя... в руках вашо© дочки. I, не  зводячи
твердого погляду з поширених непорозумiнням очей князя,  попереджуючи  цим
усяку посмiшку, з строгою врочистiстю дода╨:
   - Нiмеччинi потрiбна гiдна ©© слави дружина менi.
   Князь якийсь мент ошелешено сидить, широко розплющивши та так i забувши
очi, iз злегка одвислою нижньою губою, а  червоними  плямами  пiдняття  на
прозоро-жовтих щоках. Потiм умить, хитнувшись увесь угору,  пiдпира╨  тiло
палицею, роззявлю╨ рота, зараз же закрива╨, наче задихавшись тим,  що  ма╨
сказати, знову розкрива╨ й видиха╨ вниз у злегка пiдняте догори  м'ясисте,
червоно-буре, лобате лице:
   - Нахабний хам!
   I,  напружено-часто  застукавши  металiчним  наконечником  по  вiдлозi,
спираючи на палицю ослабле тiло, поверта╨ться на мiсцi,  злегка  хита╨ться
i, випрямившись, дрiбн-о-швидко виходить iз кабiнету.
   Мертенс  iз  кректiнням  нахиля╨ться,  пiднiма╨  олiвець  i,  надушуючи
гудзика крайнього апарата, з посмiшкою гирка╨ про себе:
   - Ще й сам ©© приведеш!

   * * *
   Лагiднi, терплячi очi Софi  скоса  й  несмiло,  з  острахом  побожностi
зиркають на витончений, уже суворо,  знайоме,  страшно  закостенiлий  овал
молочно матового лиця принцеси Елiзи. Три  днi  за  постаттю  принцеси  не
видно  бiло©,  пухнасто©  купи  Нептуна  з  рожевим  язиком  i  розумними,
терплячо-лагiдними собачими  очима.  Три  днi  принцеса,  льока©,  шофери,
камеристка Софi ловлять, благають, грозяться Нептуновi, i  з  кожним  днем
овал принцеси ста╨ гострiший, як тiльки згадують iм'я Нептуна.
   Лагiднi, сумирнi очi Софi  з  побожним  нерозумiнням  дивляться  злегка
вгору на суворо замкнутi уста дивно©, нелюдсько© iстоти в такому людському
тiлi. Батько i  брат  сьогоднi  вибираються  в  далеку  повiтряну  дорогу,
апарати вже стоять напоготовi, з Лейпцiга прийшли новi науковi прилади, що
за ними принцеса так тужила, що ©х так  довго  й  нетерпляче  вичiкува.iа,
надворi в парку стоять густi завiси весняного дихання, якi треба, як воду,
проривати грудьми,  iдучи,  вiд  яких  не  тiльки  Нептунове  серце  душно
стиску╨ться. А дивна iстота ходить по парку,  грiзно,  зловiсно  стягнувши
широкi брови на зеленi очi й поклацуючи  пальцем  право©  руки  по  долонi
лiво©, - грiзний знак!
   Старий князь сьогоднi чогось так сумно, тихо сказав:
   - Закон природи, Елiзо, нема╨ ради...
   Але дивна iстота тiльки глянула на батька й мовчки вiдiйшла хто з  нею,
для того всi закони, крiм ©©, зникають. Нiякi закони бога, природи,  людей
не мають нi сили, нi значення перед ©© законом i волею.
   В кiнцi але© нарештi з'являються двi постатi; вони ведуть ведмежу  купу
шерстi. В не© роззявлена паща i язик мокро, зрдихано звиса╨ на правий бiк.
I льока©, i Софi, i Нептун - усi знають, що в квiтнi, коли сонце  гарячими
золотими пальцями розгорта╨ пелюстки  квiток,  безсоромно  оголюючи  нiжну
схованiсть ©х; коли вночi в парку сто©ть насичений сонцем,  сласний  шепiт
трав, дерев, коли в грудях плава╨  тоскна,  солодка  ту©  а,  коли  навiть
заржавленi цвяхи вилiзають iз старих дощок паркана i зливаються в обiймах,
- тодi не можна мати претензiй до Нептуна за  його  нехтування  обов'язкiв
раба. Тiльки одна принцеса Елiза цього не розумi╨.
   Нептун важко дихас и уперто тягне могутню,  жовтяво-бiлу  голову  назад
вiн показу╨, що тiльки насилi кориться и нi один крок його  не  ╨  з  його
добро© волi.
   Його можна вести на  мотузку,  можна  гарапником  примуснiй  пересувати
ноги, але вся ведмежо собача душа його там, зпiдки так пiдступно, так  не©
арно, так чисто по людському вiдiрвали йою цi двое людей.
   Принцеса Елiза мовчки, не дивлячись на злочинця, бере  мотузок  iз  рук
льока©в Вона сама поведе його далi. Льока© можуть iти соби геть.  Лишиться
тiльки Софi. Чого кров на мордi в Непттуна? Били?  Нi?  В  боротьбi?  Якiй
боротьбi? Добре.
   Нептун сидить i жде дальшо© насили. Колись, iще так недавно, ще три днi
тому такi покiрнi, вiдданi, перповненi молитовною готовнiстю покласти сво╨
життя за один мiв папi  його  очi  -  тепер  тьмянi,  невидющi,  поверненi
поглядом, усi╨ю суттю  сво╨ю  туди,  за  парк,  до  люто©,  весело,  жадно
пiднесено© кавалькади, в якiй вiн займав пануюче мiсце.
   Принцеса не бачить, куди поверненi очi Нептуна, вона не  розумi╨  того,
що розумiють навiть старi iржавi цвяхи в парканах.
   - Нептуне! Ходiм!
   Нептун важко диха╨ й не чу╨. З  пащi  густим  павутинням  звиса╨  слина
через чорний бордюр губи.
   - Нептуне!
   Нi одного руху хвостом, нi iскорки уваги в тьмяних очах.
   - Нептуне!
   Сонце жовтими плямами мрiйно гойда╨ться на бiлiй кошлатiй купi.
   Принцеса Елiза раптом повiльно, задумано вийма╨ з торбинки  гарненький,
поблискуючий бузково-синюватими хвильками парламутру револьвер, ступа╨  до
Нептуна й якийсь мент дивиться на вiдвернену вбiк  байдужу,  чужу,  вперту
голову. Софi похололими вухами чу╨, як голос принцеси  ста╨  тихий,  ледве
чутний,тьмяний:
   - Нептуне! Ходiм! Чу╨ш?.. Ну, Нептуне!
   Нептун не чу╨.
   Тодi Софi бачить поширеними,  зацiпенiлими  очима,  як  принцеса  Елiза
помалу пiдводить руку,  перехиля╨  дуло  перламутрово©  цяцьки  до  голови
Нептуна, дуло злегка здригу╨ться, чу╨ться легеньке шипiння, i бiла  голова
з роззявленим ротом i мокрими помережаними губами раптом одкида╨ться назад
i пада╨ набiк Та сама i олова, яку принцеса несамовито, з  жагою  цiлувала
ще три днi тому i сама розчiсувала ©© бiлi шовковi патли!
   Одвернувшись i не глянувши бiльше нi разу, принцеса йде але╨ю назад, до
палацу. Вона не поверта╨ться й не кличе Софi: вона зна╨, що два кроки  вiд
не© з неминучiстю явища природи йде невеличка, струнка,  худенька  постать
iз гладенько причесаною попелястою голiвкою й лагiдними покiрними очима.
   При виходi з парку небо розгорта╨ широченнi розгонистi блакитнi обiйми.
Принцеса злегка  пiдводить  золото  червону  голову:  гарне  небо,  чисте,
прозоре й таке легке,  що,  зда╨ться,  можна  птати  в  ньому  без  нiяких
апаратiв Тiлькi на заходi, як  дiрчастi  волокниста  iубка,  розвiшена  на
просух, рiвною смугою простяглася сиво-жовта хмарина. З землi  куряться  у
прозору блакить пахощi засоромлено бiлих черешень,  нiжно-рожевих  яблунь,
молодих  кущiв  iз  дитячими  щiчками  листочкiв  i  пiслядощовоi  смачно©
вогкостi землi.
   А там, позаду, на але©, з судорожно витягненою лапою лежить  десь  бiла
купа Нептуна.
   Подвiр'ям замку  принцеса  Елiза  проходить  плавкою,  поважною  ходою,
строго и легко несучи маленьку голiвку на великому  пишному  тiлi,  щiльно
обтягненому на крутих клубах старомодною амазонкою, -  голiвка  золотисто©
гадючки на тiлi горного лебедя.
   Коли вона входить до кабiнету, ©й на хвилинку  зда╨ться,  що  батько  й
Отто занадто раптово стають веселi. Тiльки  веселiсть  Отто  трошки  часом
необгрунтована, напружена,  винувата,  як  у  людини  напiдпитку.  I  смiх
вибуха╨ з горла несподiвано для самого його "Ги-и!".
   Батько без ладу все то замика╨, то вiдмика╨ шухляди  столу,  по  кiлька
раз iз неуважною заклопотанiстю обмацу╨ кишенi й занадто  пильно  погляда╨
на Отто.
   Дивне й прощання: судорожнiсть у мiцних батькових пальцях,  пiсля  яких
довго хочеться терти мiсця  дотикiв.  Така  сама  судорожнiсть  у  Оттовiй
посмiшцi при влiзаннi до апарата.
   I тiльки через двi години i по вiдльотi ста╨ все зрозумiле. Точно через
двi години, як було наказано старому Йоганновi.
   Сонце  скоса  й   густо   червонить   стiну   робiтнi,   рясно   догори
позаставлювану полицями з книжками. Принцеса Елiза болюче  морщить  широкi
темнi брови, ввесь час перед очима роззявлена, чорна, закинута назад  паща
бiлого милого Нептуна. I нема╨ вже кiстяностi в овалi лиця  принцеси,  вiн
тепер нiжний, чистий, бездоганно правильний, як тiльки що знесене яйце,  i
матово рожевиться вiд одблиску сонця на склi.
   Хтось тихенько рипить дверима. Принцеса  Елiза  клаца╨  пальцем  право©
руки по долонi лiво©: хто смi╨ порушувати наказ - пiд час працi не входити
до робiтнi?!
   Це старий Йоганн. Старий, жовтенький, зморщений, як перестигла,  забута
на  деревi  грушка.  На  маленькому  личку  звичайна  врочистiсть  i  тиха
поважнiсть, але в очах щось неспокiйне, тривожне,  а  на  тацi  невеличкий
клуночок та велика куверта з печатками ©хня свiтлiсть велiли  точно  через
двi години передати це принцесi. Строго наказано.
   Елiза спочатку пильно вдивля╨ться в  поважне  личко  Йоганна  -  Йоганн
завсiди все зна╨. Але тепер, видно, Йоганн не зна╨, тiльки бо©ться.
   Тодi Елiза швидко бере клуночок i куверту  хита╨  головою  Йоганновi  и
прикладам руку з довгимн пальцями до серця.  Бурi  печатки  з  м'ясистими,
видушеними краями, як два ока у  круглих  окулярах,  моторошно,  пепорушно
дивляться у стелю.
   Старенький Йоганн несмiливо вiдходить за дверi и  уперше  за  всю  свою
службу пiдгляда╨ в-за них. I бачить старенький Йоганн, також уперше за всю
свою службу в цьому домi, як принцеса Елiза з першого таки погляду в листа
батька тратить усю свою звичайну  напружену  величнiсть,  заглибленiсть  у
себе: вона по баб'ячому, гикавкою скрику╨, схоплю╨ться, хапа╨ знову листа,
знову  гика╨,  перекрививши  рота  набiк,   i   з   перекривленим   ротом,
перекривленими, непринцесиними очима пробiга╨ повз Йоганна,  не  помiтивши
його притулено© до стiни, змертвiло©, крихiтно© постатi.
   I вперше за все сво╨ життя .старенький Йоганн увiходить без дозволу  до
кiмнати панiв i тихенько, злодiйкувато перечиту╨ страшного  листа.  I  так
само, як у принцеси, жахно струшуються в його старечих, поморщених  ручках
аркушики патеру й рядки письма стрибають перед очима:
   "Дорога моя дитино!
   Коли ти будеш читати цього останнього мого листа,  нi  мене,  нi  брата
твого не буде вже на свiтi..."
   Може, Йоганн також по баб'ячому скрику╨, може, нi, нiхто  того,  навiть
сам старенький, не чу╨.
   "Але наша  смерть  повинна  бути  для  всього  свiту  тiльки  страшним,
нещасливим випадком. Це - ╨дине, що ми можемо зробити, щоб урятувати  нашу
i твою честь. Пам'ятай це, дитино моя!.."
   Старенький Йоганн, трусячись, озира╨ться - чи не чита╨ ще хто-небудь iз
ним цього листа, чи не знатиме про рятування честi.
   "Ми приносимо себе в жертву нашiй великiй святiй справi. А тобi лиша╨мо
заповiт боротьба далi й помста за нашу смерть. Ти -  сильна  духом.  Ти  -
╨дина з нашого роду, що зберегла в собi велич  нашого  духу,  геро©чнiсть,
волю i свiдомiсть  датского  iсторичного  завдання.  Нам  легше  помирати,
знаючи це..."
   Рядки миготять в очах Иоганна, пливуть слова про якiсь органiзацi©, про
банки, бiржу, розрахунки, а про головне не-а╨ та й нема. Через що ж саме?!
Для чого це страшне?!
   "Все наше рухоме й нерухоме майно переходить  у  власнiсть  Об'╨днаного
Банку. На помiч  родичiв  не  сподiвайся  -  боягузи,  маловiри,  его©сти,
нездари. На якийсь час оселись у мого старого друга, графа фон Елленберга.
Вiн старий i збiднiлий, живе на утриманнi свого сина, але вiрно й  глибоко
вiдданий менi й нашому дiлу.
   Синовi його не довiряйся - зрадник, перекидько, продажний, улазливий.
   По скiнченнi жалоби приймай руку принца Георга. Це буде першим ступенем
до здiйснення нашого  великого  iдеалу.  Благаю  не  вiдпихай  його  руки,
приборкай свою непомiрну вибагливiсть i гординю. Нiщо зразу не приходить.
   Передаю у Тво© руки коронку Зiгфрiда. Хочу вiрити,  що,  незважаючи  на
всю Твою емансипацiю, ти  поставишся  з  вiдповiдною  пошаною  до  старого
вiщування: пропаде коронка Зiгфрiда - загине наш рiд.
   Працюй далi над собою, готуй себе  бути  на  височинi  науки,  досвiду,
знання  людей  i  свого  великого  народу.  Прощай,  хай   допоможе   Тобi
всемогутнiй виконати покладену на Тебе долею велику мiсiю! Твiй нещасливий
батько".
   А ще через  двi  години  до  замку  наспiва╨  телеграфiчне  сповiщення:
недалеко вiд Гамбурга в лiсi знайдено розбитий аероплан i  пiд  ним  трупи
батька i брата принцеси Елiзи.
   Нещасливий, страшний випадок.

   * * *
   Старомодний,  присадкуватий,  двоповерховий  дiм  графа  фон-Елленберга
давненько вже не переживав тако© трiпанини, шарування, вибивання. Три  днi
графиня бiга╨, як iзлякана мишка, що загубила нiрку, з поверху на  поверх,
у все загляда╨, вiд усього жаха╨ться, всiх драту╨, всiм перешкоджа╨.
   Навiть зачучверений, буйний, набитий  гудiнням  бджiл  та  джмелiв  сад
постригли, причепурили,  пiдперезали  чистенькими  стежками,  дорiжками  -
переполохали до нервового  крику  пташню,  поруйнували  комашнища.  Хотiли
знести стару альтанку з покришеними колонками, та Труда не дала: стала  на
порозi, схопилась обома руками за одвiрок  i  рiшуче  заявила,  що  тiльки
через ©© труп вандали ввiйдуть досередини.
   Принцесi визначили апартаменти, якi займав граф Адольф до свого  шлюбу,
позносивши  туди  все,  що  було  найкращого  в  домi  (Але  Труда   свого
радiоапарата не дала: в  цього  Страховища  ╨  органiчна  потреба  ставити
опозицiю до всього, що всi поряднi люди шанують).
   Назустрiч князiвнi прибува╨ сам Адольф.  Сам  котячим  кроком  обходить
апартаменти, тихим, ласкавим голосом робить матерi кiлька непри╨мних уваг,
навiть  до  купальнi  устромля╨  горбасте  матово  жовте  лице  й   велить
перемiнити килими. Гострi чорненькi очi графинi  неспокiйно  слiдкують  за
кожним рухом опецькувато©, м'яко©, з жiночим задом постатi  сина.  I  коли
його синювато сiрi в  жовтих  вiях  очi  повертаються  до  не©,  вона  вся
зiщулю╨ться, як старенька чорненька собачка пiд пiднятою ногою хазя©на.
   Старий граф виразно  хвилю╨ться.  Ганса  Штора  не  можна  обдурити,  -
хвилю╨ться граф, що тут казати. Та й е чого подумати тiльки, хто ма╨  жити
в його домi!
   Рудяво-сивии, великий, як костистий старий  вiл,  важко  ходить  старий
граф  по  кiмнатах,  нахнюпивши  стрiху  брiв  на   суворо-iронiчнi   очi,
перебираючи пальцями на спинi й щось про себе бурмочучи.
   Зустрiч виходить просто-таки  врочиста.  Старий  граф  говорить  навiть
невелику промову, яка була б iще поважнiша, коли б граф часом  не  забував
наготовлених фраз.
   Пiсля  того  вiн  представля╨  високiй  гостi  всю  свою  родину.  I  в
сиво-рудих серйозних вусах, подiбних до пожовклого  сiна,  з  кожною  його
атестацi╨ю миготить хвостик посмiшки.
   - Мiй перший (i ╨диний тепер) син,  граф  Адольф.  Начальник  особисто©
охорони i  член  особистого  кабiнету  мiнiстрiв  його  величностi  голови
Об'╨днаного Банку й бiржового короля Нiмеччини, Фрiдрiха Мертенса.
   - Моя молодша дочка. Труда, прозвана в нас  не  без  достатнiх  пiдстав
Страховищем.
   Граф Адольф спочатку поштиво й низько вклоня╨ться князевi, а пiсля того
вибачливо посмiха╨ться на батькову характеристику старiсть треба  шанувати
навiть у ©© вибриках...
   Труда ж не виявля╨ нiяко© особливо© поштивостi до принцеси, але нема╨ в
нiй i нiчого страшного. Смугляве собi з синьою родинкою пiд  вухом  личко,
здивовано-сумнi, злегка пукатi  очi  старо©  бронзи,  стрижене  до  плечей
чорно-син╨  волосся.  От  собi  гарненький  iндiйський  хлопчинка,  чогось
смутненький,  скромний  i  такий  ще   дитинячий   у   милих,   припухлих,
темно-червоних устах. Страховище?!
   - О князiвно, цей скромний вираз, вигляд ╨ тiльки одна  а  ролей  нашо©
талановито© артистки, ©© мрiя . розважати шановну публiку на сценi театру.
Поки ж що розважа╨ нас.
   Труда не червонi╨, тiльки ще смуглiша ста╨. I не каже нiчого  на  слова
батька, а просто поверта╨ться i спокiйно, тихо, зi спущеними  вздовж  тiла
руками йде собi сходами наюру.
   - От ма╨те!
   Цей невеличкий смiшненький iнцидент розмина╨ накрохмалену  врочистiсть.
Але, власне, офiцiальна частина церемонi© скiнчена От  тiльки  представить
ще Ганса Штора Ганс Штор, як вартовий, сто©ть при дверях або  краще  -  як
поставний, iмпозантний мiнiстр двору при виходi  монарха.  Класично  гарна
голова на твердих плечах монументально, безживне завмерла.
   - Вiрний мiй слуга i старий друг, управитель дому, Ганс Штор.
   I вже тодi  веде  принцесу  Елiзу  нагору  до  ©©  поко©в,  з  суворою,
старечою, одвиклою галантнiстю розчиняючи перед нею дверi.
   I Елiза так само i на це  спокiйно  та  поважно  хита╨  головою,  як  i
приймаючи зустрiч. Чорний шовк  жалоби  ще  виразнiше  пiдкреслю╨  молочно
золотистий чистий овал над чорним комiром i важкi  червонi  крила  волосся
пiд сiрувато-чорним серпанком капелюха. Ступа╨ вона плавко, рiвно,  високо
несучи маленьку голову, неначе не маючи на плечах  велико©  ваги  трагедi©
свого роду.
   - Зразу видно кров! - побожно шепотить  Ганс  Штор  графовi  Адольфовi,
поштиво  розчиняючи  перед  ним  дверi  на  вулицю.  Граф  Адольф  мовчки,
швиденько, iз спiвчуттям  покиву╨  головою  й  котячою  iнохiддю  вислизу╨
надвiр до свого автомобiля.
   З другого боку поко©в принцеси Елiзи дверi виходять  на  широку  скляну
терасу, а з не© збiгають сходи вниз, у сад. I тераса, i сходи, i сад повнi
передвечiрнього,  нiжно-солодкого  духу  бузку,  нагрiтого  сонцем  Бджоли
б'ються об горiшнi шибки й так по-лiтньому, по сiльському  дзижчать  серед
непорушних чужих пальм i кактусiв, цих вiчних бранцiв ╙вропи.
   I  сад  показу╨  старий  граф  князiвнi  Обведений  високим  муром,   з
облупленими урнами,  хоч  i  причепурений,  проте  буйний  i  розтрiпаний,
забутий роками серед камiння й бетону велетенського мiста, вiн ма╨ в  собi
багато затишних, сумних, сiльських куточкiв. Милий  сад,  то  правда,  але
граф мiг би його й потiм показати, не тепер, коли слiд би  було  перенести
увагу на важнiше й цiкавiше для принцеси.
   Недалеко вiд дому, поблискуючи на  сонцi  зеленкуватими  й  фiолетовими
тонами старого скла, сто©ть стара  оранжерея.  Одна  половина  ©©  помiтно
вiдрiзня╨ться вiд друго© i свiжiстю скла й дахом iз ново© тонко© черепицi.
   - Лабораторiя!
   I трудно розпiзнати - чи гордiсть, чи насмiшка в голосi старого.
   Що за лабораторiя? Принцесi  цiкаво  знати?  Гм,  досить  цi  кава.  Це
лабораторiя Рудольфа Штора,  сина  Ганса  Штора,  хiмiка-аскета,  великого
вченого. Десять рокiв вiн  працю╨  у  сво©й  келi©  над  знаменитим  сво©м
вiдкриттям. Але iдею цього вiдкриття вiн так пильно хова╨ вiд усiх,  що  й
сам ©©, зда╨ться, вже не може знайти.
   А яким способом син слуги став ученим? Також дуже цiкава  iсторiя  Дуже
цiкава. Рокiв двадцять тому Рудольф Штор урятував життя графовi Адольфовi,
отому саме мiнiстровi його бiржово© величностi. А може, принцеса хотiла  б
присiсти пiд отим кленом? Старi ноги графа нiчого не мали б проти того.
   I нiби гого вони й прийшли сюди, граф помалу, повiльно, - чи  серйозно,
чи iронiчно, бог його впiзна╨, - розповiда╨ iсторiю врятування життя графа
Адольфа сином льокая. Якiсь дикi, скаженi конi, на©внiсть i геройство сина
льокая, а в результатi - переламана льокайська нога.
   А сад насмiшкувато, iронiчно шелестить кудлатим гiллям, i не знати - чи
у змовi вiн зi старим сво©м хазя©ном, чи про сто сам смi╨ться з них обох.
   - От така, князiвно, сталася колись невеличка iсторiя.  В  нагороду  за
зламану ногу я постарався зломити хлопцевi та й його батьковi за  компанiю
©хнi молодi мiзки. Цебто я взяв на себе освiту дiтей мого слуги.  I  треба
сказати, що мо© старання намарне  не  пiшли.  Старший,  наприклад,  десять
рокiв сидить у цiй келi©, нiкуди з не© майже не виходячи й поклав ши  собi
ви©хати з не© тiльки на колiсницi всесвiтньо© слави.  Ходити  бiдолаха  не
може як слiд, шкандиба╨, так поклав собi тiльки ©здити. Що ж  до  другого,
меншого, то тут справа сто©ть цiлком бездоганно цьому  зламано  не  тiльки
мозок, але й усю душу, хоч вiн унiверситету й не  скiнчив.  Правда,  не  з
мо╨© й не з сво╨© вини, тут заслуга нашого милого Страховища.
   В кошлатих жовто сивих бровах, подiбних до вусiв, i в  вусах,  подiбних
до вiхтiв сiна, ворушиться посмiшка, - чи сумна,  чи  iронiчна,  бог  його
зна╨ - принцеса Елiза збоку не може добре розiбрати. Стареча шия в  буйних
плямах ластовий ня двома вим'ями звиса╨ пiд пiдборiддям,  сiрi  заглибленi
невеличкi очi задумливо мружаться в далечiнь минулого великi, як дерев'янi
сiльськi вила, руки, теж у ластовиннi  й  кущиках  рудого  волосся,  важко
лежать на костистих колiнах. Масивна,  пiдпушена  часом,  але,  видно,  ще
могутня постать.
   За  муром  саду  глухо  й  без  перерви   гуркотить   кам'яно-залiзний,
багатомiльйоновий Берлiн, наче клекоче велетенський казан пiд вогнем само©
землi. Часом бпiзько, пiд  самим  муром,  ревуть  i  трублять  автомобiлi.
Вгорi, над садом, у всiх напрямах прорiзують закурену димом мiста  небесну
блакить аероплани, обливаючи тишу саду лопотливим гуркотом моторiв.
   А клен собi мрiйно перебира╨  прогризеним  листям,  граючися  сонячними
плямами по але©. За спиною в пухнастих фiолетових  кущах  бузку  ляскотить
батогом i нiжно  ухка╨  соловейко  -  рiдкий  гiсть  Нiмеччини.  Дiловито,
заклопотано  гудуть  бджоли;  комахи  дрiбнесеньким  чорним  намистом,  як
караван у пустелi, тягнуться через дорiжку в гущавину трави.
   Сидiти б отак, i не рухатись, i не  пам'ятати  нiчого,  що  було  i  що
треба, щоб було. Слухати невеличкi iсторi© про зламанi ноги й  мiзки,  про
невиннi страховища з пухлими дитячими устами.
   - А що ж винна графiвна Труда, пане графе?
   Граф  спочатку  довго  мовчки  хита╨  головою,  потiм  поверта╨ться  до
князiвни и пильно дивиться ©й у лице:
   - А як ви гада╨те, принцесо, як може завинити  сiмнадцятилiтня  дiвчина
перед двадцятидвохлiтнiм хлопцем?
   - Гм! Невже кохання, графе? Граф рiшуче кива╨ головою.
   - Та ще яке кохання! З тiканням, викраданням, погонями,  самоотру©нням.
Зовсiм опера, та й годi. Ну,  Трудi  тiльки  прополоскали  шлунок,  але  з
Максом Ганс Штор повiвся трохи серйознiше: вигнав хлопця  навiки  з  дому.
Але до такого фiналу прилучились уже вищi мотиви. Насамперед занадто палка
й бурхлива албанська кров i в батька, i в сина. трохи не з ножами кидались
один на одного. Але головне - фiлософiя Ганса Штора. А як же, як же!  Ганс
Штор, правда, не дуже глибокий, але зате дуже послiдовний фiлософ,  що  не
часто трапля╨ться з найглибшими  фiлософами  найчистiшо©  науково©  марки.
Ганс Штор трима╨ться засади що проповiду╨ш, те перш  за  все  виконуй  сам
сво©м життям. А проповiду╨ вiн досить цiкаву теорiю Вiчною Порядку. Все на
свiтi ма╨ сво╨ мiсце i свою функцiю, не виключаючи  самого  господа  бога.
Функцiя бога - бути всемогутнiм, усезнаючим, усеблагим,  уссдобрим  i  так
далi. Функцiя диявола - бути злим спокусником, ворогом бога й людини й так
далi. Те ж саме в людському громадянствi. Функцiя пана - панувати; слуги -
служити, купця - торгувати;  робiтника  -  працювати.  Купець,  переставши
торгувати, переста╨ бути купцем.  Бог,  переставши  робити  добро  й  бути
всеблагим, переста╨ бути богом. Таким чином, теорiя Ганса  Штора  вiдкида╨
доктрину про свободу волi самого бога - не все й боговi дозволене. I нiхто
не смi╨ нарушувати цей Вiчний Порядок.  А  тим  паче  син  слуги,  у  круг
функцiй якого нiяк не входить тайний шлюб  iз  дочкою  свого  пана.  Це...
кричуще ламання всi╨© системи Порядку. I за  це  син  Ганса  Штора  перший
повинен був понести кару. Кара досить серйозна: хлопець став  соцiалiстом.
Кинув унiверситет, пiшов на фабрику, десь пiд час страйку когось трохи  не
задушив, пiддаючися знов таки голосовi сво╨© албансько© кровi. А як  усяка
глупота на свiтi, хоч би  вона  и  соцiалiзмом  називалася,  не  проходить
безкарно, то й Макс упродовж двох рокiв мусив це  доказувати  на  власному
досвiдi в тюрмi.
   Принцеса Елiза поверта╨ться  рiвнiше  до  старого  графа:  вiн  справдi
гада╨, що ©й необхiдно  знати  в  таких  деталях  iсторiю  глупоти  якихсь
Максiв? I то саме сьогоднi, першого дня при©зду до другого ©© батька, i то
саме першо© години побачення з ним?!
   - Так, так, принцесо, нашi вчинки вiд самого початку свого вже несуть у
собi вiдплату.
   Але в очi принцесi старий не дивиться. Вiн чу╨ ©© погляд, вiн  зна╨  ©©
чекання, але iсторiя синiв його слуги йому важнiша за це чекання й за  те,
що за ним хова╨ться.
   - Наприклад, Рудольф Штор. Чи вдасться йому коли-небудь  про©хатися  на
возику слави, не вiдомо, а тим часом  усi  вчинки,  що  походять  iз  цi╨©
пристрастi, вже коренять у собi й одплату. А шкода - цiкава людина
   - Пане графе, дозвольте менi...
   - Так, так, принцесо. Цiкава людина, дуже цiкава. Я знаю, ви цiкавитесь
науковими питаннями. Може, вашiй свiтлостi цiкаво  зазнайомитися  з  нашим
анахоретом? Менi, до речi, треба сказати йому кiлька слiв...
   - Будь ласка. Я з великою цiкавiстю...
   - Ви не будете каятися, принцесо. Тiльки попереджаю вас: як  усi  люди,
що мрiють ©здити на возi слави, наш Рудольф людина дуже  амбiтна.  Як  усi
анахорети, мовчазна й соромлива. Як усi вченi,  добра,  саможертовна...  в
розмiрах людськостi й жорстока до найближчих людей. А загалом  надзвичайно
рiдкий екземпляр людини, що здатна на геро©зм. Ця вiдмiна людей, як вiдомо
вашiй свiтлостi, вимерла вже на нашiй планетi...
   Принцеса Елiза тихенько клаца╨ пальцем право© руки по  долонi  лiво©  й
легко несе маленьку червону голову золотисто© гадючки  на  плечах  чорного
лебедя.

   * * *
   Дiйсна влада не любить галасливостi. Дiйсна влада ╨ в кiтки, яка навiть
одверта╨ться вiд мишi, даючи ©й повну волю тiкати.
   Граф Адольф не любить  галасливостi.  Його  авто  раз  у  раз  безшумно
пiдкочу╨ пiд ворота палацу Мертенса. I всi мишi на воротях, при  черговiй,
на сходах палацу, на  ганку,  в  коридорах  i  канцелярiях  можуть  навiть
тiкати: граф Адольф не дивиться на них. Швиденько,  згодливо,  ласкавенько
похитуючи головою на витягнутi постатi варти, м'яко, нечутно  ковзаючи  по
мармурових сходах, скромненько згорблюючись, нiкому в  очi  не  дивлячись,
але викликаючи сво╨ю появою тишу й напруженiсть, граф Адольф проходить  до
кабiнету пана президента.
   Вiнтер, витягшись у тоненьку переламану  лозинку  поштивостi,  вислуху╨
його свiтлiсть графа Елленберга. I зараз  таки,  розiгнувшись,  пiдiбгавши
живiт, безшумно зника╨ за  царськими  вратами.  Через  хвилинку  так  само
безшумно з'явля╨ться, розчиня╨  дверi  перед  Адольфом  i,  пiдвiвши  бiлi
брови, та╨мно шепоче:
   - Просять.
   Граф  Елленберг  також  пройма╨ться  та╨мнiстю,  спира╨   жiноче   тiло
навшпиньки й прокрада╨ться в царськi врата.
   Пан  президент  сидять  перед  iнтернацiональними  апаратами.   Швидко,
гарячковим пульсом миготить зелений знак на  круглому  екранi  -  паризька
бiржа. Збоку дерчить автоматичний телеграф, викидаючи бiленьку стьожку, що
намоту╨ться на держальце Широченна, дебела спина з пропiтнiлими  лопатками
(все прiють пан президент!) масивно i кругло, як лантух iз мокрим  пiском,
випина╨ться над спинкою фотеля.
   Балансуючи на поштивих шпиньках, граф  Адольф  пiдбира╨ться  до  спини,
низько вклоня╨ться ©й, зупиня╨ться й почина╨ ждати.  З  за  спини  рипкий,
одвологлий бас кида╨:
   - Сiсти. Коротко Швидко Ну?
   Граф Адольф сiда╨, не притуляючись спиною до фотеля, i  стримано  хитро
посмiха╨ться.
   - При©хала
   I задоволене стулю╨ голенi тонкi жiночi уста.
   Скудовчена темно-руда голова, неначе жмут iржавого дроту, вмить затиха╨
над апаратом, далi рвучко поверта╨ться всiм бурим, масним од поту лицем до
графа Адольфа и блиска╨ на нього квадратовими жовтими конячими зубами.
   - Принцеса?!
   Граф Адольф скромно и нiжно хита╨ головою
   - Чому ж не попередили? Сюрприз? Га? Добре. Докладнiше.  Не  хапаючись.
Ну?
   I, крутнувши держальце з чорним кiнчиком, надушивши  по  черзi  на  два
гудзики, пан президент кладе руки на поруччя фотеля й наставля╨  на  графа
сiдласте чоло. Граф докладно,  не  хапаючись,  нiжно  воркотливим  голосом
почина╨  розповiдати.  Пановi  президентовi  не  все  ясно,   вставля╨ться
запитання.  Тодi  граф  моментально  мiня╨   епiчно   мрiйний   вираз   на
поштиво-уважний, серйозно, дiловито хита╨ головою i знову, наче давши собi
наказ, у тому ж нiжному тонi розповiда╨ далi.
   Стриманiсть  принцеси  абсолютно-таки  подоба╨ться  пановi.  Абсолютно.
Гордiсть? Неприступнiсть? Величнiсть? Цiлком добре. По-королiвському.  Так
i слiд.
   Ззаду, як цвiркун, сюрчить апарат. Мертенс, не  повертаючись,  одводить
лiву руку назад i нетерпляче надушу╨ три рази гудзика з  жовтою  шапочкою.
Сюрчання вмент урива╨ться.
   Тодi пан президент пiдводяться й урочисто кладуть руку на  плече  графа
Елленберга. Граф Елленберг, обережно тримаючи цю руку на плечi, як пташку,
що несподiвано сiла, теж пiдводиться.
   - Графе! На вас склада╨ться честь зробити цю дiвчину мо╨ю дружиною.
   Найодважнiшi  люди  бентежаться,  коли   мрiяна   фортеця   несподiвано
з'явля╨ться перед ©хнiми очима.
   - Я безмiрно дякую пановi  президентовi  за  цю  високу  честь,  але...
але... дозвольте завважити, пане президенте, що труднощi  цього  доручення
рiвняються честi його. Як пановi президентовi вiдомо...
   Пан президент здiйма╨ руку з плеча й похмурю╨ брови.
   - Для довiрено© особи Фрiдрiха Мертенса нема непоборних труднощiв.  Що?
До вашого розпорядку, пане мiнiстре, державна сила Нiмеччини, половина  ©©
нацiонального майна, мо╨ iм'я, ваш розум i  розсудливiсть  принцеси,  яка,
сподiваю ся, ╨ в не© Досить? Що? Га? Нiяких бiльше слiв.
   Граф Адольф мовчки вклоня╨ться. Пан президент тика╨  йому  куцу  товсту
руку, другою рукою  мiцно  б'╨  по  плечу  i,  за  жовтiвши  на  все  лице
посмiшкою, дода╨:
   - Корона ж Землi не жарт? Га? Навiть для честолюбностi принцеси. Що?
   Граф Адольф швидко встромлю╨  в  пана  президента  загостренi  радiсною
цiкавiстю очi.
   - ╙ новi вiдомосii, пане президенте?!
   - ╙. Справу конгресу Лондон прийняв. Токiо й Пекiн комизяться. Дурницi,
приймуть. Мусять, косоокi! Ну, до роботи, до  роботи!  Про  хiд  доручення
можете iнформувати поза всякою чергою.
   Лондон прийняв! О, тепер!..
   Граф Адольф побожно вклоня╨ться i ще на  тихiших  шпиньках  вислизу╨  з
храму влади й могутностi.

   * * *
   - Дозвольте, принцесо, представити вам нашого вченого, анахорета.
   Князiвна  Елiза  трошки  здивована:  анахорет  -   рослий,   плечистий,
широкогрудий, лобатий здоровило. Замiсть традицiйно© анахоретсько© лисини,
наслiдку чеснот  самозаглибленостi,  -  буйне  бiляве,  з  рудим  пiдпалом
волосся; замiсть аскетично© блiдостi - чисто  виголене  здоровецьке  лице,
без найменших ознак самозаглибленостi. От  тiльки  очi  та  уста...  якiсь
непевнi. Не очi, а гола перед вами людина, одверто  гола  й  без  крихiтки
сорому. Аж нiяково дивитись  у  цi  очi,  одвертi,  прозорi,  розчиненi  й
виставленi наперед лиця, як два вiкна.
   Уста - половинка скибочки оранжi, накрита тонесенькою ниточкою. Ниточка
на обох кiнцях закручу╨ться волосинками догори. I над очима - широке чоло,
а пiд устами - гостре пiдборiддя з дитячою смiшною вдавленою ямочкою.
   Та й келiя мало подiбна до пристановищ фахових анахоретiв, де  звичайно
бруд конкуру╨ iз святiстю. Швидше атель╨ артиста маляра  -  височенне,  iз
свiтлом на всю стiну, повне червоних  передвечiрнiх  променiв.  А  замiсть
мольбертiв та полотен - шафи та полицi з  книжками,  столи  з  приладдями,
ретортами, склянками,  сло©ками.  В  кутку  -  знайома  принцесi  топильна
електрична пiч Гайдена. Вiд колишньо© оранжере© лишилося декiлька пальм та
багато квiток на всiй вiконнiй стiнi та навiть на столах. Пiд  пальмами  -
фотель, бiля фотеля - столик iз радiотелефоном. Тут  же  й  екран,  та  ще
ново© системи. От тобi й келiя!
   Несподiваний вiзит високо©  особи  бентежить  невдалого  анахорета;  це
видно по всьому, i це виклика╨ хвостик посмiшки у старого графа. Що доктор
Рудольф не може блиснути галантнiстю оперового тенора,  про  це  нiхто  не
взявся б сперечатись, бачивши, як доктор  Рудольф  цеглясто  червонi╨,  як
незграбно вклоня╨ться, неначе зазира╨  в  дiжку,  як  од  хвилювання  хоче
зачесати пальцями волосся й спиня╨ руку на чолi, ще  рач  почервонiвши  до
само© ямочки на гострому пiдборiддi.
   Князiвна Елiза, розумi╨чься, не помiча╨ нi збентеження, пi незграбностi
анахорета ©© зеленi, кольору осiннього листя  очi  з  цiкавiстю  оiлядають
келiю. В устах уявля╨ться щось таке, що  старий  граф  колись  давно-давно
бачив у не©, десятилiтньо© дiвчинки: вони трiшки розiйшлись, розгорнулiкь,
показуючи бiлу рiвну смужку хижо рiвних зубiв, ну, зовсiм та сама Ельзюся,
що з любов'ю й цiкавiстю розiлядала дитячий аероплан.
   Фах доктора - хiмiя? Хiмiя - одна з наук, що особливо цiкавить ©©. Ал╨,
на жаль, вона не мала змоги грунтовнiше зазнайомитися з нею.  Це,  мабуть,
прилад  Шiмпфера?  Доктор  Рудольф  iз  легким  здивуванням   i   поспiхом
пiдтверджу╨. А от цих приладiв вона нiколи не бачила. Вона  знайомилася  з
хiмi╨ю з працi професора Гай╨ра.
   Шевцi, кравцi та всякi нижчi фахiвцi, зачувши iм'я конкурента,  роблять
одвертi, зневажно-жалiсливi гримаси. Вищi фахiвцi  -  ученi,  письменники,
поети -  або  тонко,  загадково  посмiхаються,  або  делiкатно  переводять
розмову на сенсацiйне вбивство. А от доктор Рудольф, на диво принцеси,  не
робить нi одверто© зневажливо© гримаси, нi загадково©  посмiшки.  Професор
Гай╨р? Дуже дуже знаючий, роботящий, посидющий чоловiк. Тiльки,  на  жаль,
людина старих метод.
   I одвертi, голi, трохи нiби  здивованi  очi  дивляться  чисто,  ясно  й
привiтно, i нема нiякого  сумнiву,  що,  дiйсно,  професор  Гайер,  хоч  i
роботящий, але вiдсталий учений.
   - А новi методи в хiмi© радикально вiдрiзняються вiд старих?
   (Старому графовi чу╨ться "Тату, а зовсiм без крил не можна лiтати?").
   Доктор  Рудольф  трiшки  затина╨ться,  радикально  нiщо  в   життi   не
вiдрiзня╨ться  вiд  того,  до  чого  близько  сто©ть,  усе   виходить   iз
попереднього, ╨ його  розвитком.  Методи  думання  так  само  мають  сво©х
ба©ькiв i родичiв, як i живi органiзми. Крик революцiонерiв  у  мистецтвах
чи наукових дисциплiнах про радикальний  розрив  iз  сво©ми  попередниками
подiбний до крику новонароджено© дитини, що розрива╨ з пупцем своя матерi.
Не бiльше.
   I, злякавшися за таке порiвняння,  доктор  Рудольф  червонiв  до  само©
ямочки й рiвночасно здивовано й одверго дивиться  просто  в  лице  високiй
гостi.
   - А менi б дуже хотiлося зазнайомитися саме з новими методами.  Вам  би
не було дуже тяжко дати менi хоч декiлька лекцiй, пане докторе?
   - Hi, я не думаю, щоб це було менi тяжко .
   Граф надзвичайно пильно розiляда╨ малесенький сло©к, пiднiсши  його  до
самих очей i поклiпуючи вуса. Бiдний Рудi - годилось би додати кiлька слiв
про честь i щастя, але в нього було так мало практики  говорити  те,  чого
вiн не почував.
   Вiн тiльки ще раз червонi╨, помiтивши, як у  високо©  гостi  лице  ста╨
якесь iнше, те саме, з яким вона ввiйшла до лабораторi©.
   - Так я вас у такому разi сповiщу про початок наших занять. Добре?
   I принцеса, милостиво хитнувши головою, поверта╨ться до графа.
   - Ходiмо, пане графе?
   Старий трудно пiдводиться и кладе руку на плече доктора Рудольфа.
   - Ну, анахорете, бувай здоров. Чому в недiлю на обiдi не був? Нова iдея
пiдскочила? Ну, нiчого, нiчого. Кому iдея, кому дурiсть, кожний по-сво╨му,
як каже твiй батько, порядок держить.
   Рудольф iде проводжати гостей до порога. I тут принцеса бачить, як лiва
нога  доктора  за  кожним  кроком  провалю╨ться  в  ямку,   а   все   тiло
перехиля╨ться влiво й дугою знову випросту╨ться. I знову  доктор  Рудольф,
пiймавши погляд принцеси, густо, цеглясто червонi╨.
   За порогом князiвна Елiза  ще  раз  кива╨  маленькою  червоняво-золотою
голiвкою й посмiха╨ться до нього так, як посмiхаються дорослi до  байдужих
©м дiтей.
   ***
   У покоях Елiзи, слава богу, скiнчилася шамотня розкладання  речей,  яка
раз у раз у©дливо роз'ятрю╨ чуття самотностi. Червоний салон,  призначений
на  робiтню,  повний  малинового  вечiрнього  свiтла,  такого  тужного   й
невiдомо-радiсного. З боку стола сто©ть нерозпакована скриня з книжками  -
ця робота ма╨ робитися пiд безпосереднiм  доглядом  само©  принцеси,  всiх
сво©х друзiв вона сама сво╨ю любовною, дбайливою рукою  мусить  розмiстити
по мiсцях, справедливо заслужених ними.
   Граф упира╨ обидвi руки трохи вище  колiн  i  трудно,  помалу  сiда╨  у
глибокий фотель - далi уникати рiшучо© розмови, ие-можливо:  принцеса  вже
хмуриться.
   Дiйсно, принцеса, як людина, якiй надокучило митися бiля холодно© води,
рiшуче поверта╨ться до графа й дивиться просто йому в лице темно- зеленими
очима кольору ялини.
   - Графе! Можу я рахувати на вашу помiч у досягненнi мети, про яку я вам
писала? Прямо© вiдповiдi од вас я не дiстала на свою листа.
   Питання не заста╨ старого непiдготованим. Не одну  нiчну  тихошелесливу
годину продумав i пробурмотiв вiн над ним на самотi  з  собою.  Вiн  також
пiдводить очi просто до молочно-золотистого, з малиновими тiнями лиця.
   - З якими ж силами, принцесо, досягати то© мети? Де тi сили?
   Трiшки заширокi брови густiшають, насуваються на зеленi очi.
   - Мене ваше питання диву╨, графе. В сиво-рудих круглих  вусах  заляга╨,
як осiннiй туман у старiй пожовклiй тирсi, вогка, сумна посмiшка.
   - Ми помира╨мо, князiвно. Тихо, помалу, але неухильно помира╨мо.
   I те, що не раз думалось i передумувалося старому, вста╨ знову в тихих,
задумливо-сумних i кострубатих словах - не оратор старий, не оратор.
   Сили? Розумi╨ться, люди ╨, окремi собi люди. Але  нема  вже  поколiння.
Згадати колишнi часи! Монархiя!  Монарх-то  не  людина,  то  вислiв  сили,
могутностi, ╨дностi поколiння. Трони, паради, виходи королiв, iмператорiв,
побожнiсть,  релiгiйнiсть,  вiдчування  ©хньо©  особи,   блиск,   мiстична
владнiсть - це все не особистi якостi, це -  дух  поколiння,  це  -  вищий
закон.
   Але душа померла, i помира╨ поколiння. Де сила його, влада,  слава?  Де
ма╨тностi, де гордi замки цвiту нацi©?
   Однi в романтичних повищерблюваних ру©нах стоять на полисiлих горах, як
покришенi почорнiлi зуби; в других пороблено  ресторани  для  галасливого,
брудного, нахабного плебсу; третi приладнано на фабрики мила, гребiнцiв  i
гумових препаратiв.
   Хто пан i владика сучасностi? На  кричущо-золотому  тронi  по  нiгтi  у
брильянтах,  до  пiдборiддя  в  шовках  i  оксамитах  засiда╨  всевладний,
усекупуючий, усеграбуючий,  усезадоволений  капiтал.  Черевата  потвора  з
вузенькою крихiтною голiвкою самозакоханого кретина, з  масними  одвислими
вiд самовпевненостi губами й вузлуватими руками професiйного ката.
   А круг трону хто? Мiзернi, манюсiнькi,  шамотливi  фi  гурки  колишньо©
аристократi©. По-рабському, наввипередки складають до пiднiжжя трону  сво©
шпаги, свою честь i колишню славу. За милостивий  миг  потвори,  видираючи
одне одному чуби, повзають на колiнах перед ним i цiлують руки.
   Ще бiльше, на колiнах Усевладного Черева сидять дочки  й  жiнки  старо©
аристократi©, забавляючи потвору й покiрно задовольняючи ©© похiть А  сини
колишньо© аристократi©  несуть  високу  службу  охорони  його  величностi.
Сором, ганьба i... фатальна неминучiсть!
   З ким же вдаватися в боротьбу? I проти кого?  Весь  же  на  род,  згори
донизу, до останнього сiльського наймита, пройнятий цим духом Черева. Весь
вiн про©жджений болячкою наживи, ввесь очманiлий од чаду фабрики,  грюкоту
машин,  дзенькоту   склянок,   весь   насичений   мораллю   безмилосердно©
конкуренцi©, брехнi, обману,  визиску,  образи  слабшого,  насили,  кровi,
глуму.  Сучасна  Нiмеччина   -   це   залiзобетоновий   дiм   божевiльних,
моральнооголених, хижожорстоких i мото-рошнонещасних iстот.
   Сонце зайшло, i салон ста╨ червоно-фiолетовий. Рiвно, тихо й  напружено
стремить iз чорного комiра сукнi виточена золота голiвка.
   - З ким же i проти кого, принцесо, здiйсняти нашу мету?
   - Гм! Значить, ви так безнадiйно дивитесь на справу?
   I голос теж рiвний, тихий i напружений. Голова графа  довго,  мовчки  й
механiчно, як зачеплене серце дзвiночка, хита╨ться згори вниз.
   - Так, так, принцесо, все - скороминуще, все  -  мiнливе:  i  влада,  i
слава, i багатство, i самi поколiння. ╙дине,  що  людина  ма╨  незмiнного,
вiчного, святого, це - родина Родина - це цемент людей, це ╨дине щастя, на
яке може людина претендувати.
   Принцеса  скоса  пильно  дивиться  на  похилену  голову   старого.   ╞й
пригадуються чутки про родину графа Елленберга, про якiсь  тяжкi  драми  в
нiй,  пригадуються  моменти  з  зустрiчi,  iскорки  залякано©,  застарiло©
хапливостi у величезних очах графинi, вибачлива  посмiшка  графа  Адольфа,
мовчазна демонстрацiя  Страховища.  I  принцесi  не  зрозумiло,  як  можна
говорити про щастя родини. I хiба так вигляда╨ щасливий голова родини,  як
оця придавлена до фотеля важка, похила постать?
   Князiвна Елiза сильно й нетерпляче поводить плечима, як людина, на  яку
ззагу хтось довго й безцеремонне злягався всiм тiлом.
   - Нi, графе! Ви бачите все в занадто темних фарбах. Я маю  цiлком  iншi
вiдомостi про стан справи. Життя ╨ боротьба. В боротьбi перемагають дужчi,
цебто найкращi. Ви самi сказали, що ми - цвiт  нацi©  Значить,  ранiше  чи
пiзнiше перемога буде за нами. Не ви на службi в Черева. I не ввесь  народ
хоче бути божевiльним Не може хотiти того! Мусить бути воля  до  здоров'я,
до нормального життя. Це - часова  хороба,  це  пiдупад  сил.  I  коли  ми
вважа╨мо себе за наикращих, за найдужчих, за наиздоровiших, то ми  повиннi
помогти ©м видужати, заразити  ©х  сво©м  здоров'ям,  загiпнотизувати  ©х,
розбити дух божевiлля!
   Граф пiдводить стару стомлену голову  й  дивиться  вгору  на  обтягнене
чорним шовком поставне тiло з високою ши╨ю, на якiй смiло,  жагуче  кипить
золота невеличка голiвка. Горiшня губка хижо задерлась,  очi  стрибають  у
графа, от-от уся стрибне на нього.
   Який благословенний, чарiвний дар життя - молодiсть! Як вона  чудодiйно
перетворю╨ речi! Молодiсть не вiрить у поразку, у знесилля, у  смерть,  бо
вона сама - щоденна, постiйна, трiумфуюча всерединi само©  себе  перемога.
Молодiсть не зна╨ ощадностi, бо вона багата, як багатiй, якому  нема  куди
дiвати свого багатства. Вона любовна й самовiддана, як переповнена молоком
мати до сво╨© дитини. Молодiсть смiлива, як командир  полку,  що  виступа╨
проти беззбройно© юрби бунтарiв. Молодiсть - це  найпоетичнiша  казка,  де
найфантастичнiшi подi© й  акти  геройства  вiдбуваються  з  найреальнiшою,
найна©внiшою легкiстю. Всесвiтня потвора? Всi сили неба и землi?  Гармати,
банки, повiтрянi армi©? Колесо iсторi©? Закони неминучостi?  Якi  дурницi!
Хiба проти цього всього нема╨ чарiвно© палички, добрих  фей  i  непоборно©
сили правди?
   Старий граф, що давно вже загубив  усякий  контакт  iз  добрими  феями,
важко пiдводиться i з сумною пошаною досвiдченого знесилля  перед  молодою
на©вною силою вклоня╨ться князiвнi.
   - Велике й тяжке завдання берете ви на сво© молодi плечi, принцесо. Але
хай вам допоможе всемогутнiй. Щодо мене, то ви вже заразили мене, i рештка
мо©х старих сил до ваших послуг.
   Князiвна Елiза рвучко, не по королiвському,  а  по  дитячому  простяга╨
старому руку й мiцно стиску╨ волосатi, покоцюрб  ленi  старiстю  пальцi  -
долоню обхопити несила ©й.
   Значить, вона може  надiятись  на  нього?  Так  вона  й  знала!  I  вiн
зазнайомить ©© з берлiнськими друзями: I скличе  ©х  на  маленьку  нараду?
Чудесно, знаменито!
   Весь песимiзм старого, всi  намальованi  картини  пропливли,  як  легкi
хмарини пiд ©© гарячим сонцем, мигнули хвилевимитiнями й зникли.  I  знову
все блищить, горить, смi╨ться, навiть жовтi черепи.
   О молодосте, вiчнотрачений раю, коли б же  ж  у  тобi  на  росло  древо
пiзнання!
   ***
   Пiдбадьорився, пiдмолодився пiдстаркуватий дiм.  Розчинились  давно  не
вiдчинюванi вiкна парадних, жалюгiднонабундючених поко©в iз  потьмянiлими,
потрiсканими портретами на  стiнах.  Став  частiше  працювати  телефон  iз
мiстом. Майже щодня почав за©жджати  граф  Адольф,  хоча  чомусь  принцеса
зовсi!м його не приймала.
   Старий граф знову взявся за сво© мемуари й щоранку,  заклавши  руки  за
спину, насупивши  кошлатi  брови,  важко  ходить  по  кабiнету,  мнучi©  й
тискаючи свою пам'ять, як засохлу глину.
   Графин-я цiлими днями шамотливо, злякано турбу╨ться, хвилю╨ться, в  усе
зазира╨, всiм перешкоджа╨.
   I все через те, що в колишнiх  покоях  Адольфа  живе  чудна  дiвчина  з
червовим волоссям i зеленими очима. Чудна дiвчина обклала  себе  книжками,
неначе студент при iспитах, цiлком серйозно, уважно, розкривши по-дитячому
уста, слухав кривого доктора Рудольфа, поводиться, як королева, i живе, як
черниця.
   Старий граф частенько заходить до молодо© принцеси i, коли виходить  од
не©, не зна╨, в кого був: у королеви, в черницi, в засушено© старо© дiвки,
в молодесенько© на©вно© фантастки, в арха©чно© геро©нi.  От  вона  прийма╨
членiв берлiнсько© органiзацi©, цих препаратiв для  археологiчного  музею,
вiд яких тхне воском,  як  справедливо  каже  Страховище.  Величнiсть  ©©,
неприступна вищiсть, вибачлива  ласкавiсть  воiстину  тiльки  можуть  бути
вродженi,  посланi  вiд  самого  бога,  такi  вони  природнi,  само  собою
зрозумiлi в нiй.
   I от вона слуха╨ лекцi© доктора Рудi. Яка увага,  яка  покiрнiсть,  яка
мила, тепла, зворушлива дитячiсть!
   Одна тiльки Труда не  визна╨  принцеси.  Це  Страховище  не  силку╨ться
навiть трошки рiвнiше триматися у присутностi високо©  i  остi  горбиться,
по-хлопчачому  стрiпу╨  стриженою  головою,  байдуже  мружить  пукатi  очi
кольору старо© золотисто© бронзи. У природнiсть червоного волосся принцеси
вона анiтрохи не вiрить. Взагалi принцеса в домi нi  до  чого.  Через  не©
тiльки частiше почав лазити Шванебах, ця найкоректнiша зануда,  яку  Труда
бачила коли-небудь на свiтi. Ну, мама, розумi╨ться, умлiва╨  вiд  щастя  й
гордостi: подумайте,  яка  честь  упала  з  неба  на  бiдних  Елленбергiв.
Молодчина доктор Рудi:  вiн  собi  шкандиба╨,  говорить  iз  тi╨ю  високою
особою,  не  задираючи  голови,  як  до  святощiв,   посмiха╨ться   сво©ми
волосинками уст тодi, коли немаь нiяко© потреби посмiхатись; мовчить, коли
треба балакати, i взагалi  поводигься  собi  цiлком  пристойно.  От  йому,
наприклад, треба ©хати в гори, на страш╨нно важну наукову екскурсiю, конче
потрiбно зробити ревiзiю горам пiсля землетрусу, без цього  гори  нiяк  не
зможуть iснувати. I вiн  собi  кида╨  почеснi  лекцi©  з  високою  особою,
склада╨ свою валiзку, в якiй iще Ной робив свою кумедну подорож у ковчезi,
i зовем не дума╨ про  те,  що  ©хня  свiтлiсть  на  два-три  тижнi  будуть
позбавленi можливостi клiпати очима на хiмiчнi формули. А хiмiчнi  формули
також ото страшенно потрiбнi для майбутнього трону!
   Дiйсно, чи можуть iснувати гори без ревiзi© доктора Рудi,  чи  нi,  вiн
усе ж таки туди ©де. Поко©вка Мiцi, що прибира╨ в доктора Рудi й приносить
йому з дому ©жу, переконана, що вони ще можуть простояти  деякий  час  без
вiзиту пана доктора. А тим часом без пана доктора тут  дехто  буде  сильно
скучати. Але пан доктор  нi  на  цi,  нi  навiть  на  дужчi  аргументи  не
зда╨ться, i едиие, чого Мiцi вда╨ться досягнути, це заключения умови: коли
пан доктор вериуться з подорожi не пiзнiше, як за два тижнi, -  але  ж  не
пiзнiше! - Мiцi тi╨i-таки само© ночi прийде до пана доктора  поговорити  з
ним и,ро гiрськi враження. Умови вiдповiдним способом припечатано, i пiсля
того  Мiцi,  причепуривши  розкудовчене   вiд   цi╨©   операцi©   пухнасте
бiло-кремове волосся, помага╨ данавi докторовi  винести  його  валiзку  до
хвiртки. I валiзка та така легенька  -  це  Мiцi  добре  вiдмiча╨!  -  що,
зда╨ться, нею можна вiд мух одмахуватись.
   I таким чином принцеса Елiза цього вечора лиша╨ться, бiдна, зовсiм  без
хiмiчних формул.
   Взагалi, цей вечiр багатий на рiзнi подi©.  Насамперед  ма╨  бути  дуже
важне зiбрання, таке важне, що Труда вже заранi чу╨ в  домi  запах  воску.
Через те вона одяга╨ться в усе чорне, бере в  руки  бабцин  молитовник  iз
кiстяними защiпочками i, потупивши очi, намiря╨ться вийти з дому.
   Але в холi ©© перестрiва╨ старий граф. Вiн щойно мав трудну  розмову  з
графинею з приводу вечерi, тому настро╨ний не  молитовне.  I  це,  власне,
псу╨ його вiдношення до намiру Труди, що його  всякий  батько  повинен  би
тiльки привiтати. Навпаки, вiн, не  помiчаючи  -  не  хотячи  помiчати!  -
молитовника в руках Труди, зупиня╨ ©© й рiшуче пропону╨ вернутись до сво╨©
хати, одягтися як  слiд  i  нiкуди  не  виходити,  бо  сьогоднi  ма╨  бути
наречений Труди, князь Шванебах.
   На це Труда, не пiдводячи синюватих вiй  iз  смуглявих  лиць,  скромно,
тихо, як личить  дочцi,  навiть  iз  виразом  суму,  вiдповiда╨,  що  вона
лишиться дома не може, бо йде до церкви. А щодо нареченого, то, скiльки ©й
вiдомо, в не© його нема╨, бо вона ж уже сказала, що, на ©©  думку,  ©й  ще
рано продаватись.
   У старого графа i брови, i очi, i вуса, i старомодний комiрчик  сорочки
стають колючi, настовбурченi; руки починають труситись, на обвислих  щоках
блiдо виступають червонi плями, а в голосi не чути нi нотки суму.
   - Трудо! Коли ти ще раз дозволиш собi такi слова,  будеш  дуже  каятись
Потiм, що це ще за нова  богозневажлива  комедiя?  Залиши  хоч  релiгiю  й
церкву в споко©. Пiсля ресторанiв, кабаретiв, театрiв - церква! Май сором,
дiвчино, хоч перед людьми, як не перед богом i церквою Тобi там нема  чого
робитиi Вертайсь до сво╨© хати.
   - Нi, я, мабуть, таки пiду до церкви.
   - Нi, ти, мабуть, таки пiдеш до сво╨© хати!
   - Нi, мабуть, таки до церкви.
   Принцеса Елiза сходить сходами на  важне  зiбрання.  Вона  несе  голову
високо, рiвно, непорушно, а проте й так бачить унизу,  в  холi,  батька  й
дочку. Ще бiльше: бачить, як рудяво-сива  велика  голова  перехилилася  до
чорно-синьо© стрижено©, й на обох  обличчях  витиснений  такий  вираз,  од
якого принцеса зупиня╨ться i злегка ляка╨ться.  В  цей  момент  чорно-синя
голiвка пiдводиться, на принцесу зиркають двi плями  очей,  голiвка  рiвно
поверта╨ться, i Труда, не хапаючись, руша╨ до виходу.
   А старий граф, повернувшись до принцеси, вклоня╨ться ©й i йде назустрiч
I на старому обвисло-жовтому лицi його принцеса  зовсiм  не  помiча╨  того
щастя родини, яке ╨ ╨диновiчне й бажане.  I  знову  принцесi  пригадуються
розмови, ще там дома чуванi нею, про  якiсь  та╨мнi  драми  в  домi  графа
Елленберга.
   Труда ж так  само  тихо,  спокiйно,  як  справжня  релiгiйне  настро╨на
людина, виходить iз дому й пiшки пряму╨ до  церкви.  Вона  могла  б  узяти
авто, але ©хати до бога на автi вважа╨ за  занадто  велику  фамiльярнiсть,
тим паче, що знайомство в не© з богом таке недавн╨.
   Власне, вона йде не до церкви, а  до  пана  пастора.  (Молитовник  теж,
власне, непотрiбний, але взято його для бiльшо© певностi). А з пастором  у
не© така справа: вони уклали мiж собою невеличкий договiр - Труда  раз  на
тиждень ма╨ разом iз паном пастором робити пiдрахунок сво©х грiхiв.
   Старенький уже чека╨ на не© у сво╨му  затишно  чистенькому  молитовному
кабiнетику. Крiзь тюлевi гардини просiваються косi жовтi вечiрнi  променi,
лягаючи легесенькою сiткою тiней на стiну. Розп'ятий Христос  iз  запалими
ребрами й обвитком на клубах, схиливши голову на плече, висить на хрестi.
   Труда тихенько, скромно сiда╨ в фотель проти пастора, кладе  молитовник
iз кiстяними защiпочками собi на колiна, а на молитовник склада╨  смуглявi
руки  з  довгими  нiгтями.  I  знову  кругленькi  сумнi  очi  пастора   на
манесенькому старечо рум'яному личку задумливо,  не  по-земному  дивляться
кудись у просторiнь.  (Бiдний  старенький  -  у  нього  застарiла  болячка
шлунка, i вiн усе до не© прислуха╨тьсяi).
   - Ну, доню, про що ж ми сьогоднi матимемо нашу розмову?
   I голос той самий - м'якенький, нiжний, як лапка кiточки.
   Труда зiтха╨, похнюплю╨ться, мовчить i скорботно хита╨ головою,  рецепт
пана пастора не помага╨.
   Кругленькi  очi  стають  iще  круглiшi,  злякано  непорозумiлi  -  який
рецепт?!
   Ах, вона нiколи не навчиться церковних термiнiв! Ну, та порада,  чи  як
там, що панотець дав ©й стояти щодня годину навколiшках  перед  розп'яттям
на колючiй жорствi.  Вона  сто©ть  щовечора,  чесно  вибравши  найколючiшi
камiнцi, але це не дi╨ нiяк; ще  поки  сто©ть,  то  добре,  а  як  устане,
розiтре колi на, ляже спати, так усе з самого початку.  Може,  пан  пастор
зна╨ який-небудь iнший, дужчий рецепт, чи то пак.. ну, пораду iншу, чи що.
А потiм...
   Труда знову похиля╨ голову, мовчки дивиться на сво© руки  й  зiтха╨.  А
потiм... вона ма╨ ще один грiх: вона ненавидить свого батька.
   Пан пастор злякано схрещу╨ пальцi на животику. Батька?! Рiдного батька?
   I знову Труда мовчить i дивиться на сво© руки. Нi,  не  батька.  В  не©
нема батька. Граф Елленберг зовсiм не батько ©й. Назива╨ться батьком,  але
не батько. А поводиться, як батько, але не ма╨ на те права.
   - Дитино моя, ви це все говорите, обдумавши сво© слова?
   О, вона обдумала! Давно обдумала. Та й для  чого  ©й  обдумувати,  коли
вона сама чула розмову батька з матiр'ю, коли сам батько сказав, що  вона,
Труда, не дочка йому, що ©© батько один iз колишнiх любовникiв  матерi.  У
мами колись було багато любовникiв, тепер вона вже постарiлась,  а  колись
була дуже гарна й приваблива. Вiн хотiв тiльки знати, якого саме,  а  мама
не хотiла того сказати. А коли так, то яке вiн ма╨ право поводитися з  нею
так деспотично й по-батькiвському, як вiн поводиться. I от тут  ╨  питання
чи грiх, що вона ненавидить не свого батька.
   - Дитино моя, ви сказали менi такi  речi,  що  я  не  можу  так  одразу
повiрити вам. Ви цiлком певнi, що ви саме це чули?
   Труда знизу╨ лiвим плечем, розумi╨ться, вона цiлком певна.
   Мама, правда, одкида╨, запевня╨, що вона. Труда, дiйсна  дочка  батька,
але нi батько, нi вона цьому не вiрять. Розумi╨ться, вона не дочка графа.
   Старенький пастор зiтха╨.
   - Дитино моя, ви не повиннi, перш за все, слухати тих розмов, якi не до
вас зверненi. Друге - ви  не  повиннi  брати  того  за  iстину,  що  часом
говориться в хвилини гнiву й  несправедливостi.  Трет╨  -  ви  не  повиннi
допускати ненавистi у сво╨ серце до людей взагалi, а особливо  до  людини,
яка дала вам життя.
   Труда знизу╨ правим плечем так  не  дала  ж  ця  людини  ©й  життя!  От
комiчно, ©й-богу!
   - Ви цього не зна╨те й не можете знати. Ви повиннi забути, що ви  чули,
не знати, не думати, вiрити вашiй матерi Такi думки тiльки ображають  вашу
матiр i бога, дитино моя.
   Труда заплющу╨ очi. Ну,  добре,  вона  так  i  буде  робити.  Коли  так
по-церковному треба, вона так i робитиме. Але вона все  ж  таки  хотiла  б
мати якийсь дiйснiший рецепт од пана пастора, щоб одганяти всякi думки, що
ображають бога. Жорства, правда, дуже мало помага╨. I вiд тих думок теж не
помага╨, вiд тих, що вже вона розповiдала. А надто вночi- серце  так  само
стиску╨ться i солодко, i страшно,  кров  горить  на  щоках,  i  так  сумно
чогось, i так соромно, i так... при╨мно. Ну, от при╨мно,  факт,  нiчого  з
тим не зробиш Вона щиро хоче, щоб  не  було  при╨мно,  i  нiчого  не  може
зробити. I сказати нiкому про це  не  можна.  Чому  не  можна?  Чого  люди
соромляться того, що всi-всi роблять, що всi-всi так люблять?
   Пан пастор строго  насуплю╨  рiденькi,  з  червоними  прослойками  тiла
бровенята. Бо цi почуття в людини  ╨  звiрячi,  низькi  почуття,  противнi
боговi почуття! Того й соромляться ©х люди.
   Труда знизу╨ вже обома плечима. "Звiрячi!" Ну, то що, що звiрячi? Чого,
справдi, люди так бундючаться перед звiрами? I чого  цi  почуття  противнi
боговi? Незрозумiле. Вiн же сам створив i звiрiв, i людей, вiн же сам  дав
©м цi почуття, i вони противнi  йому.  Дивне  якесь  вiдношення  до  сво╨©
власно© роботи. А потiм з боку бога просто  несправедливо  так  понижувати
звiрiв перед людьми Чим так люди кращi за звiрiв? Нi, нi, цiлком  серйозно
й об'╨ктивно! Чим? Звiрi далеко кращi за людей.
   Насамперед звiрi страшенно правдивi. Вони не брешуть, уже хоча б  через
те, що не вмiють говорити, а вiдомо  ж,  що  слова  людей  на  три  чвертi
служать ©м для брехнi, щоб ховати те, що вони думають  i  роблять.  Потiм,
звiрi добрiшi за людей кiнь коня нiколи не вбива╨, а люди  вбивають  людей
бiльше, нiж звiрiв.  Звiрi  надзвичайно  серйознi  й  поважнi,  нiколи  не
смiються. Вони невиннi й чистi, бо для них нема нiчого  нi  соромного,  нi
нечистого, нi неморального, нi непристойного. А рiвночасно вони моральнiшi
за людей, без нiякого порiвняння. Наприклад, не продаються одне одному, не
обдурюють, не понижуються, не пiдлизуються, не зраджують, не читають  одне
одному нудних, довгих нотацiй. Вони вiльнi, незалежнi, щирi, вони  роблять
так, як думають i почувають.  Чого  ж  людина  так  пiдносить  себе  перед
звiрами? Нi, по совiстi, чого?
   Старенький пастор iз жалем i острахом хита╨ головою з боку на  бiк:  де
росла ця дiвчина?
   - Дитино моя, ви не повиннi говорити таких  речей,  не  повиннi  думати
такого страхiття...
   Тут Труда вже нiчого не розумi╨, вона не повинна говорити таких  речей,
вона повинна, значить, i боговi брехати?! Так для чого ж вона ходить сюди?
Ах, пан пастор, очевидно, не розумi╨, як  остогидло  ©й  брехати,  брехати
вiчно всiм i собi брехати. На кожному кроцi, з кожного приводу,  з  добро©
волi i з примусу. Все  ╨  брехня,  починаючи  вiд  не©  само©  й  кiнчаючи
червоним волоссям принцеси. Брешуть у газетах, у книжках, брешуть в одежi,
брешуть у вiдносинах, брешуть  у  молитвах,  у  коханнi,  у  ненавистi,  в
усьому, всьому. Вона  бiльше  так  не  може.  Вона  хоче  повно©  свободи,
щиростi, без примусовостi,  от  тако©,  яку  мають  звiрi,  птицi,  квiти,
комахи. Скинути з себе всяку одiж, усякi пристойностi, приписи,  заповiдi,
лежати на сонцi, нiчого не соромитись, нiякого грiха не  знати,  нiяко  го
каяття не  почувати;  нiяких  молитов  не  робити,  обнiмати,  хто  любий;
вiдпихати гидких, мовчати, як мовчиться, спiвати, як спiва╨ться Це - грiх!
Грiх це чи нi? Нi, нi, ©й треба це знати без нiяких  церковних  фiлософiй,
треба тiльки просто©, коротко© вiдповiдi: грiх  чи  нi?  Може  за  це  бог
образитись?
   - Насамперед бо©, дитино, не обража╨ться, а...
   - Ну, як же не обража╨ться?  Сам  же  пан  пастор  сказав  "Такi  думки
ображають господа бога". Значить, обража╨ться. Взагалi,  вона  повинна  по
щиростi сказати, що воно надзвичайно таки трудно з богом нiколи  не  зна╨ш
напевне - образиться, чи не образиться. I за що  саме.  Наприклад,  у  тiй
книзi, що пан пастор дав ©й  читати,  в  Бiблi©,  господь  бог  увесь  час
страшенно на всiх сердиться. I так  жорстоко  сердиться,  обража╨ться,  що
ста╨ просто; страшно i... несийi©атично. I за  всяку  просто-таки  дарницю
вiн кара╨ найлютiшими карами. За збирання дров у суботу - побити камiнням.
За нарiкання на голод - кара проказою. За невдоволення начальником - земля
глита╨ разом iз родиною. I за кожну дрiбницю викорiняти чоловiка з родиною
його, з насiнням до третього й четвертого  поколiння.  А  потiм  страшенно
несимпатичне  враження  робить  те,  що   бог   страшенно   любить   усякi
вшановування, наче який-небудь генерал. I як хто  не  зробить  усього,  то
знов викорiняти його до четвертого поколiння. Хiба ж це  гарно?  А  потiм,
чого бог так любить, щоб неодмiнно його прохали помогти в бiдi? I чого вiн
сам без прохання не зробить? Люди - дiти його. А хiба маму треба  прохати,
коли вона бачить, що  дитинi  погано?  Хiба  вона  жде,  що  дитина  почне
страшенно благати ©©? Так бог же повинен бути добрiший за матiр i не  бути
таким церемонним. I, взагалi, багато незрозумiлого Навiшо  боговi  терпiти
всяке зло, що iсну╨ на свiтi? Вiн же всемогутнiй, вiн усе, значить,  може.
Нащо йому зло? Справедливо сказав якийсь фiлософ: не  може  знищити?  Так,
значить, вiн не всемогутнiй. Не хоче? Значить, не  всеблагий.  Обража╨ться
за всяку дрiбницю, значить, дрiб'язковий, амбiтний, мстивий. От пан пастор
хмуриться, сердиться, цi слова, очевидно,  знов  ображають  бога.  А  хiба
неправда все, що вона говорить? Нi?
   Старий пастор болюче морщить  рiденькi  брови.  I  голос  його  вже  не
м'якенький, як лапка кiточки, а чудний, суворий, рипучий, як рип дерева.
   - Ну, кажiть далi, кажiть, моя дитино, все, що ╨ в вашiй бiднiй душi.
   Труда тоскно мружить синьовiястi очi.
   Ах, усе, що в не© в душi! Хiба ж можна сказати, що там ╨? Вона з  усi╨ю
щирiстю готова вивернути перед ним усю душу, вичистити ©©, вимести  з  не©
все, що мучить, але хiба це легко зробити?  Там  такий  розгардiяш,  як  у
скринi, в якiй шукали голку все жужмом, все  перемiшалося,  переплуталось,
нiчого розiбрати не можна. А ©й неодмiнно треба все розплутати, неодмiнно!
Вона гадала, що це можна зробити тiльки за помiччю бога, бо нiкому  несила
справитися з цим завданням. Але вона, на жаль,  почина╨  бачити,  що  i  з
богом трудно.  Ну,  наприклад,  це  питання  з  шлюбом,  коханням  i  тому
подiбним. Шлюб, на ©©  думку,  ╨  явно  невигiдна  для  обох  контрагентiв
операцiя. Скiльки вона зна╨ шлюбiв, -  родичiв,  знайомих,  при  ятелiв  i
зовсiм чужих людей, - а серед них нема╨  нi  одного,  ну,  просто-таки  нi
одного щасливого. А тим часом усi кажуть,  що  без  щлюбу  нiяк  не  можна
обiйтися, що щастя в шлюбi. Ясно, що тут якесь непорозумiння.  Пан  пастор
каже, що це установа вiд бога. Дуже  дивно,  що  всi  божi  установи  такi
невдалi й вимагають корективiв. Для чого, наприклад, на все  життя  робити
контракт? Ну, добре, барон Роршадт хотiв мати молоду  жiнку.  Вiн  старий,
хорий, негарний. Розумi╨ться, полюбити його не може нiхто Але вiн багатий.
Вiн може купити. I вiн купив ©©  сестру,  Фрiду  ©й  було  двадцять  п'ять
рокiв, коли вони зробили контракт. Тепер вона страшенно  мучиться  з  ним.
Але контракт на все життя, i вона нiчого не може зробити.  Виходить,  вона
обдурена, бо вона не знала, як буде ©й житися з бароном.  А  розiрвати  не
можна. Або тепер те саме з нею. Ну, добре, князь  Шванебах  потребу╨  мати
молоду любовницю. Це зрозумiло й натурально, з цим нiхто не спереча ╨ться.
Вiн ма╨ грошi. Труда ©х не ма╨. Вiн може купувати, вона повинна продатися.
З цим також нiхто  не  спереча╨ться.  Але  вся  справа  в  тому,  як  саме
продаватись. Для чого неодмiнно на все життя? Яка рацiя? I  для  чого  так
нерозривно? Це ж страшенно непрактично! А потiм  ще  одне  як  можна  мати
дiтей з чужою людиною? I через що батько ╨ голова родини? Хiба вiн  родить
дiтей? I хiба вiн напевне зна╨, що то його дiти? Мати -  раз  у  раз  мати
сво©х дiтей, а батько завсiди - пiд сумнiвом. От коли б вона вийшла  замiж
за Шванебаха, хiба ж би вона могла все життя  знати  тiльки  його  одного?
Кожний чоловiк за все життя зна╨ багатьох жiнок. Через що ж  жiнка  мусить
знати тiльки одного?  Абсурд  явний!  Але  князь  Шванебах  напевне  ж  не
згодиться, коли вона йому чесно скаже, що вона не гаранту╨ йому  вiрностi.
Значить, треба брехати й обдурювати? Або не продаватись. А не  продаватись
не можна - вона бiдна, ©© нiхто з ©хнього кола не вiзьме без грошей. А  за
людину не з ©хнього кола  теж  не  можна  виходити.  Вона  хотiла  це  раз
зробити, i це була така драма, яка трохи не скiнчилася смертю. Ну,  що  ©й
робити? Що може пора дити пан пастор i релiгiя?
   Це одне питання. А друге - кохання. Пан пастор каже, що  всi  ©©  нiчнi
думки та почування - нечистi, грiшнi, всi вiд диявола. Коли уважно над цим
подумати, то знов виника╨ багато сумнiвiв. Що за рацiя боговi вiддавати  в
монополiю дияволовi так багато всяких при╨мних  i  необхiдних  речей?  Яка
прекрас на рiч кохання, а надто кохання без дозволу, тайне, неподiльне  нi
з ким, сховане, що сповню╨ всю iстоту кричущою радi стю i щастям. Але воно
- вiд диявола! Як любо, як мило в пiнистому гомонi ресторану пiд  гондливi
звуки музики чути в собi радiсне, здiймаюче шумовиння вина Але воно -  вiд
диявола! А танець? Коли гаряча рука чоловiка обiйма╨ за плечi, а все  тiло
ни╨, спiва╨ и гойда╨ться солодким ритмом! Але й це вiд  диявола.  Що  таке
торгiвля? Обман, загальний обман. А тим часом усе купу╨ться й  прода╨ться:
одежа, ©жа, книжка, музика, авто, навiть право померти й  бути  похованим.
Хiба нi? А обман - од диявола Значить, майже все життя вiд диявола. Бог же
лишив собi молитву, церкву, пiст, шлюб, любов  до  всякого  ближнього  без
розбору, нi за що нi про що, роздавання  свого  майна  кому  попало,  одне
слово -  всякi  нуднi,  чуднi,  непрактичнi,  непри╨мнi,  а  то  й  зовсiм
неможливi речi Який же сенс у цьому?
   Ну, що ©й  робити  з  собою?  ©й,  наприклад,  дуже  при╨мно  бувати  в
товариствi з одним жонатим чоловiком. Вiн  уже  немолодий,  вiн  не  такий
гарний i милий, як Макс, про  якого  вона  вже  казала  пановi  пасторовi.
(Нiхто нiколи не може ©й бути такий любий, як бiдний Макс!). Але й цей  ©й
дуже при╨мний ©й при╨мно, що вiн iз такою  побожнiстю,  покiрнiстю,  жагою
дивиться на не©. ©© хвилю╨, коли  вiн  говорить  ©й  на  вухо  непристойнi
слова, ©© кида╨ в такий солодкий  жар,  коли  вiн  коротенькими,  швидкими
поцiлунками ходить ©й по руцi до самого лiктя. I вона вночi дума╨ про його
всякi-всякi речi, що, напевне, вiд диявола. Ну, що ©й робити  з  ним?  Ну,
добре, вона вже прогнала його, вона вже не бачиться з ним, вона вже навiть
стара╨ться не  думати  про  нього.  Але  вона  не  може  прогнати  з  себе
хвилювання, взагалi, вона не може не почувати  замирання  в  грудях,  коли
зустрiва╨ться очима з гарним чоловiком. ©й любо, ©й солодко бачити,  чути,
тягтися до чоловiкiв. От вона говорить це цiлком одверто, щиро. ©й соромно
за це, дуже соромно. Вона совiсно чита╨ всi молитви, сто©ть навколiшки  на
жорствi, не ©сть м'яса, викону╨ всi рецепти пана пастора, але  що  ж  вона
винна, що це не помага╨? Бог чомусь надзвичайно стримано ставиться  до  ©©
старання, наче йому зовсiм не хочеться, щоб вона перестала  бути  грiшною.
Може, й справдi так?
   Про театр же ©й просто й говорити не хочеться - це не те, що монополiя,
а чисте царство диявола А тим часом коли б вона могла стати артисткою, то,
зда╨ться, пiдписала б... Нi, нi, вона говорить безсумнiвнi  дурницi.  Вона
зовсiм не хоче бу, ти артисткою, це нiсенiтниця.
   Взагалi, вона говорить дурницi  сьогоднi.  Вона  вiрить  у  бога,  вона
любить його, вона хоче бути всi╨ю душею при╨мна йому. Але от  тiльки  одне
питання: що, власне, боговi до не©? Ну, що йому, такому  великому,  такому
всевладному, за при╨мнiсть од яко©сь малесенько© iстотки, як вона? Та  вiн
не повинен помiчати ©©. I, взагалi, бог напевне зовсiм не такий,  як  його
малюють. Бог повинен  бути  величезний,  грандiозний,  безгнiвний,  зовсiм
зовсiм  не  зрозумiлий.  I  грiхи  всi,  i  злочинства,  i   святiсть,   i
непристойностi, i кохання, i усе все, що дiють люди, все, що тiльки iсну╨,
все ╨ його справа, нi за що вiн не може,  не  повинен  сердитись,  карати,
милувати. I люди зовсiм не повиннi нi прохати його, нi молитись  йому,  нi
боятись його, бо це ж безглуздо. Живуть же тварини, не думаючи  про  бога,
не молячись йому, не боячись його, а проте вони живуть iз дозволу  й  волi
бога Значить... Ну, от знову пан пастор невдоволений. Вона знову  говорить
дурницi? Правда? Але що ж вона винна, що такi думки приходять ©й у голову.
Диявол? Ну, от знову - всяка розумна, розсудлива думка вiд диявола.
   Ну, от вона хоче зробити одну рiч. То  неправда,  що  вона  казала  про
ненависть до батька. Навпаки,  вона  любить  страшенно  батька,  вона  так
любить його, що вночi iнодi ходить до його кабiнету й цiлу╨  тi  речi,  до
яких вiн торкався. Це ©й соромно признаватись, але вона говорить пасторовi
як представниковi бога. А бог сам повинен  це  знати.  Але  вона  не  може
любити графа А раптом вiн  справдi  не  батько  ©©?  А  раптом  ©©  батько
десь-iнде, хтось iнший? А граф тiльки з непорозумiння ма╨ ©© любов, краде,
значить, ©© любов? Хiба можна любити серед  таких  умов?  Отже,  ©й  треба
знати напевне, хто ©© батько. Навiть не це, а тiльки, чи граф  батько  ©й,
чи нi. Бог повинен бачити ©© муки. Але навiщо вiн допуска╨ ©х?  Чого  йому
не сказати ©й просто й одверто, що граф не ╨ ©©  батько?  Чому?  Коли  вiн
справдi все зна╨, всiм пiклу╨ться, до всього втруча╨ться, то  хай  же  вiн
скаже ©й, чи граф батько ©й,  чи  нi.  I  хай  скаже  просто,  без  нiяких
ухилянь. Хай дасть ©й якийсь знак. От, наприклад, вона  перед  одходом  до
пастора забула в ван нiйкiмнатi синю вазочку з орхiдеями. Коли бог хоче ©й
вiдповiсти на ©© питання, нехай перенесе вазочку з  ванни  в  ©©  кiмнату.
Коли граф ©© батько, нехай бог поставить вазочку на стiл  перед  i  анапою
Коли не батько, хай поставить на маленький столик у кутку. I нiчого бiльш.
Вона не вимага╨, щоб ста лось якесь чудо. Нехай прийде мама або  поко©вка,
побачить вазочку й перенесе. Нехай  усе  зробиться  цiлком  природно,  без
чудес. Вона ж не вимага╨, щоб вiн для не© перетворив воду в  вино  або  що
небудь подiбне. От тодi вона знатиме напевне, що бог ╨, що вiн саме такий,
яким його малю╨  пан  пастор,  що  вiн  клопочеться  про  людей,  що  йому
страждання ©хнi не байдужi. Можна про це думати? Можна ставити боговi такi
умови чи нi?
   Старенький пастор ощелешено, безпорадно слуха╨  бурхливий  потiк  слiв,
дивиться на гаряче, потемнiле вiд  пiднесення  лице  й  чу╨,  що  вiд  це©
пришелепувато© й нещасно© дiвчини болi  в  шлунку  стають  нестерпнi.  Вiн
одкида╨тбся на рiвну спинку стiльця, набира╨ повнi груди повiтря и крутить
головою з таким явних виразом неможливостi далi слухати, що Труда замовка╨
й почина╨ чекати: коли вiн пересердиться, вiн дасть ©й вiдповiдь на всi ©©
питання, вона, зда╨ться, була досить одверта.
   Але  старенький  заплющу╨  круглi,  опуклi  очi  i  з  виразом   тупого
страждання сидить непорушно й мовчки.
   В кiмнатi вже темнi╨. Перед розп'яттям три свiчечки догорiли  до  краю,
поспускавши набiк нагорiлi гнотакну,  як  перетомленi  собачки  язики.  На
дитячо-рожевiй лисинi пастора та на опуклих баньках заплющених очей  мляво
ворушиться свiтло свiчок. Пастор трудно здiйма╨ повiки.
   - Приходьте, дитино  моя,  iншим  разом.  Подумайте  самi  над  сво©ми,
словами. Нехай вам поможе  господь  вибратись  iз  вашо©  ковбанi  тьми  й
грiховних думок. Не можу я сьогоднi, доню. Iдiть iз богом.
   Труда тихенько  пiдводиться  i,  як  вiд  заснуло©  в  колисцi  дитини,
навшпиньках, i озираючись, iде до дверей.
   ***
   З  нiжним  сумом  дзвяка╨  замок  старовинно©  скриньки,   рiзнофарбним
переливом блиска╨ фамiлiйна  велична  та╨мна  релiквiя.  I  так  само,  як
щоразу, принцеса Елiза вiд погляду на не© почува╨ себе самотньою на свiтi,
покинутою серед чужих людей маленькою дiвчинкою, безпорадною й безсилою. I
знову вже стоять в очах страшнi, виряченi очi батька - чи вiд жаху смертi,
чи вiд тиску повiтря при падiннi - розсiчена крилом апарата голова  брата,
знову та сама тоскна млоснiсть пiд грудьми.
   Але як тiльки холоднуватi кра© брильянтiв нiжно й гостро торкаються  ©©
ши©, як тiльки загоряються стрiлчастими спектрами в дзеркалi,  так  дивним
дивом на не© спадае звичайний, величний,  строгий  спокiй.  Неначе  якийсь
незримий, гiпнотизер ззаду владично кладе ©й руку на голову й розтоплю╨  у
сво©й волi всi ©© згадки, самотнiсть, тоскнiсть. Вона несе на ши©  коронку
Зiгфрiда, емблему  влади  кращих,  благословення  вiкiв,  символ  вищостi,
вибраностi, вiдзначеностi перстом вищих силЯк же може вона  бути  самотня,
безсила?
   До кабiнету графа на засiдання берлiнсько© органiзацi© друзiв увiходить
не князiвна Елiза, а королева - на засiдання i свого  кабiнету  мiнiстрiв.
Увiходить так просто, так ясно, з такою певнiстю за  кожний  свiй  рух,  з
якою рiдко входили монархи, що за ©хнiми спинами стояли мiльйоновi  армi©.
I для кожного в не© знаходиться вiдповiдне до значення стану  його  слово,
погляд, посмiшка.
   I чергове зiбрання берлiнсько© органiзацi©,  одне  з  нуднуватих  досi,
безживних  зiбрань,  раптом  ста╨  цiкаве,  повне  змiсту  й  ваги.  Князь
Шванебах, секретар органiзацi©, високий, рiвний i такий серйозний,  точний
та коректний, неначе зроблений на  найкращiй  фабрицi,  проха╨  дозволу  в
принцеси розпочати засiдання. Принцеса  дозволя╨,  але  поза  чергою  вона
хотiла б, щоб ©© зазнайомили iз загальним  станом  ©хньо©  велико©  справи
тут, у Берлiнi.
   Князь  Шванебах  точно  й  механiчно-згiдливо  нахиля╨  голову,   потiм
пiдводить ©©, розгорта╨ папери i, як рахунковий апарат, почина╨  викладати
з себе цифри.
   Портрети  на  стiнах  кабiнету  слухають  справоздання  з   тою   самою
непорушнiстю й серйознiстю, що й члени зiбрання, з тою тiльки рiзницею, що
князiвна Елiза очi присутнiх на собi. Ловить, а портретiв нi.
   Так: становище берлiнсько© органiзацi© бездоганним назва ти  не  можна.
Але ще одне питання: в  справозданнi  високоповажного  секретаря  декiлька
разiв згаду╨ться Iнарак. Принцеса, розумi╨ться, чула про  цю  органiзацiю,
але ©й хотiлось би докладнiше довiдатися про не©.
   Бува╨, що тихого осiннього дня, коли вся природа куня╨, раптом звiдкись
зiрветься вiтрець i пробiжить по сухих,  лисих  голiвках  будякiв.  Будяки
сухенько  зашелестять,  заворушаться  й  знову  застигнуть   у   старечому
дрiманнi.  Зашелестiли,  заворушилися  члени  зiбрання,  захитали   лисими
головами. Тiльки Шванебах, не мiняючи нi тону голосу,  нi  виразу  сухого,
серйозного лиця, коротко вклоня╨ться й почина╨ давати iнформацi©.
   Як вiдомо  ©©  свiтлостi,  слово  "Iнарак"  це  скорочення  назви  цi╨©
органiзацi©:   "Iнтернацiональний   Авангард   Революцiйно©   Акцi©".   Це
нелегальна,  терористична,  соцiалiстична  органiзацiя,  що  ма╨  за  сво╨
завдання боротися з iснуючим ладом. Рiзниця ©©  з  iншими  соцiалiстичними
органiзацiями та, що вона в основу сво╨© програми кладе етичний момент, ©©
швидше мож на назвати сектою,  анiж  справжньою  робiтничою  органiзацi╨ю.
╞хнiй статут вимага╨ вiд  ©хнiх  членiв  строгого  аскетизму,  абсолютного
уникання  в  якiй-будь  формi   експлуатацi©   чужо©   працi,   безумовно©
правильностi  й  чесностi  iз   сво©ми   членами-товаришами,   безоглядно©
вiдданостi  органiзацi©,  фанатично©  дисциплiни  й  готовностi  щохвилини
померти за сво╨ дiло. Деякими рисами ця  органiзацiя  нагаду╨  органiзацiю
первiсних християн, розходячись, розумi╨ться, в усiй основi свого вчення з
християнством. Легальнi соцiалiстичнi органiзацi©  ставляться  до  Iнараку
негативно, а часом i вороже. А тим часом Iнарак ма╨ серед цих  органiзацiй
багато сво©х членiв, якi, будучи легально в тих партiях, мають змогу вести
пропаганду серед товаришiв i ховатися вiд полiцi©.
   Силу Iнараку рiзно оцiнюють.  Однi  вважають  його  за  маленьку  купку
фанатикiв, божевiльних або злочинних iндивiдiв, другi  перебiльшують  його
силу, гадаючи, що сила Iнараку колосальна, що адепти його ╨  серед  рiзних
шарiв громадянства. Головною методою боротьби Iнараку ╨ терор.  Як  вiдомо
©© свiтлостi, вони вбивають видатних  капiталiстичних  проводирiв,  членiв
уряду, грабують банки,  називаючи  це  експропрiацi╨ю,  пускають  часом  у
повiтря цiлi будинки. Iнарак ╨  неминуче  явище,  логiчний  наслiдок  того
соцiально-полiтичного режиму, який установили сучаснi господарi кра©ни, це
- природна реакцiя на деспотизм i соцiальний терор королiв бiржi. Iнарак ╨
по всьому свiтi. Центральне Бюро його в Парижi.
   Далi князь Шванебах серйозно, дiловито, точно наводить  факти  i  цифри
вбивств, експропрiацiй, повисаджуваних у повiтря будинкiв, не виявляючи нi
радостi, нi суму. Нарештi, з дозволу ©© свiтлостi, чита╨ недавно  прийняту
©хньою органiзацi╨ю постанову, де кажеться:
   "Шляхом  та╨много  входження   в   органiзацiю   Iнараку   пропону╨ться
поглиблювати невдоволення активних шарiв пролетарiату  й  посувати  ©х  на
найгострiшi виступи. Одночасно не випускати з уваги пiдриву впливу  самого
Iнараку".
   Хижа, загострена  горiшня  губка  принцеси  ледве  помiтно  здригу╨ться
розумiнням i похвальним  усмiхом.  Князь  Шванебах,  схопивши  цей  усмiх,
уперше за ввесь вечiр робить перебiй, виразно  й  переможно  зиркнувши  на
герцога бравншвайзького, противника цi╨©  резолюцi©.  Герцог  у  вiдповiдь
приплющу╨ очi: вiн не хоче вступати в дебати.
   Але князiвна Елiза ловить i погляд Шванебаха, i приплющенi очi герцога.
Очевидно, не всi згоднi з такими методами  боротьби?  Щодо  не©,  то  вона
сто©ть за все, що  веде  до  мети,  за  всi  методи,  за  всяку  хитрiсть,
жорстокiсть i безмилосерд-нiсть з ворогом. Вона  заприсяглася  на  коронку
Зiгфрiда й присягу ту може повторити знову: найлютiша  кара  злочинцям  за
смерть ©© батька  i  брата  не  може  надолужити  цiсi  втрати,  понесено©
Нiмеччиною!
   Дитячий, чистий овал загострю╨ться на пiдборiддi,  як  у  старо©  дшки,
зеленi очi хижо, колючо розтягуються Принцеса здiйма╨ з шi!i  сховану  пiд
сукнею коронку, що бризка╨, на всi боки iскрами камiння,  i  кладе  ©©  на
стiл перед собою. Побожний шелест проходить зiбранням, i  всi  голови,  як
голови худоби вздовж ясел до оберемка сiна, повертаються вздовж  столу  до
коронки. Це ж бо вона, коронка  Зiгфрiда,  вона  сама!  Це  ж  бо  древнiй
заповiт, це - запорука перемоги!
   За одними встають другi, усi, i неначе волхви над яслами  з  народженим
Iсусом, зворушено i з надi╨ю дивляться на святу релiквiю великого роду.  I
деяким iз тих, що в них вiра в ©хню справу була вже подiбна  до  засушених
квiток, якi вiд необережного руху можуть розсипатись, раптом ста╨  солодко
i хвилююче-страшно, а що, як здiйсняться, справдi, мрi©?!  I  хочеться  ©м
хоч кiнчиком пальцiв доторкнутись до святинi, стати перед нею навколiшки й
зашепотiти щось давн╨-давн╨, забуте, дитяче, побожне, нерозумне, але певне
певне!
   Нi, це засiдання не подiбне до всiх iнших  засiдань.  Це  може  сказати
навiть Ганс Штор, що нiколи, стоячи за дверима кабiнету, не  чув  за  ними
такого молодого, запального тону немолодих i незапальних голосiв, як цього
разу. Iстинно - впущено у вулiй царицю-матку.
   I вечеря сьогоднi скида╨ться вже  не  на  "скубання  понитчини  в  домi
iнвалiдiв", як каже раз у раз Страховище, а на зустрiч друзiв юнацтва,  що
довго не бачились мiж собою.
   А старий граф не тiльки не сердиться на Труду,  що  не  з'явля╨ться  до
столу, а ще й, сидячи поруч iз Шванебахом,  добродушно,  iронiчно  потiша╨
його:
   - Нiчого, друже, нiчого. Страховище тiльки  шуму╨,  з  не©  буде  добре
вино.  Вона  на  доброму  шляху:  в  ролi  свято©  черницi.  Не  треба  ©й
перешкоджати: з черниць бувають часом непоганi жiнки.
   Князь Шванебах акуратно, важно, з  увiчливою  автоматичнiстю  майже  за
кожним словом каже "дякую" й хита╨ головою. Але невiдомо,  чи  задовольня╨
його таке потiшання. Проте старий граф i не докопу╨ться, iстинно, у  вулiй
iз старими засохлими трутнями впущено молоду  царицю  матку!  Який  гомiн,
гудiння, який блиск в очах! Не  диво  -  в  них  одбива╨ться  молодiсть  i
коронка.
   ***
   Свята черниця  поважно,  строго  поверта╨ться  додому,  мiцно  тримаючи
молитовник iз кiстяними защiпочками в руцi. Як же  iнакше  може  повертати
людина, щойно вступивши в безпосереднiй, одвертий договiр  iз  богом?  Для
чого, власне, справдi рiзнi посередники? Чому вона (ну,  хай  собi  велика
грiшниця, розпусниця. Страховище, це для бога не повинно  грати  ролi,  бо
вiн же сам ©й такою дозволив бути), чому вона не може просто запитати його
в тiй справi, яка так iнтересу╨ ©©? Ну, правда ж: нiякого особливого чуда,
нi грому, нi блискавок не треба. I питання буде розв'язане, i  вона  стане
така слухняна, така чиста, така...  свята,  як  тiльки  бог  захоче.  Вона
робитиме все, що скажуть посередники бога, вона може пiти  в  монастир,  у
пустелю, буде ©сти тiльки акриди й дикий мед,  спати  на  жорствi,  носити
волосянi сорочки. (Цiкаво все ж таки, де ©х тепер  узяти,  нема  ж  нiяких
фабрик волосяних сорочок). Одне слово, коли боговi хоч трошки цiкаво,  щоб
вона була добра, вiн повинен, вiн просто мусить пiти на ©© умови.
   Ганс Штор бачить, як графiвна Труда проходить по холу нагору  до  себе.
Гостi вже перейшли до ©дальнi, i графiвнi теж слiд  би  зiйти  туди.  Ганс
Штор дозволя╨ собi обережно  натякнути  графiвнi  на  ©©  обов'язки.  Але,
справдi, "Страховище" - iм'я досить справедливе  для  цi╨©  дiвчини.  Вона
спочатку навiть не чу╨, що ©й  говориться,  вона  йде  собi  з  замрiяними
очима, думаючи, очевидно, про роль у якiйсь новiй  сво©й  комедi©.  Опiсля
прислуха╨ться, нетерпляче знизу╨ плечима й  диву╨ться  як  можуть  до  не©
чiплятися з такими "дурницями"? (Так,  власне,  i  каже:  "дурницями").  I
поважно, строго йде нагору.
   Але Ганс Штор  бачить,  як  вона  нагорi  зупиня╨ться  й  довго  сто©ть
непорушне, немов вагаючись. Дивна дiвчина: то зробить  кiлька  крокiв,  то
зараз же верта╨ться назад, неначе  злякавшись,  навiть  дивиться  вниз  до
Штора, шукаючи в нього рятунку В чому рiч?
   Але рятунку нема╨. Треба йти. Треба твердо, мужньо, рiшуче  йти.  Труда
заплющу╨ очi, як у дитинствi, коли треба було входити до  темно©  страшно©
кiмнати, i пряму╨ до сво©х дверей. Але тут ©© опада╨ такий  жах,  що  вона
всi╨ю спиною спира╨ться об стiну, притулю╨ руки долонями й прилипа╨. Зараз
сам бог говоритиме з нею! Зараз вона торкнеться  слiдiв  його  перебування
тут, у цiй кiмнатi. Зараз вирiшиться все те,  що  ночами  i  днями  сто©ть
болючою колючкою в душi, i стане легко,  зрозумiло,  вiльно,  затишно,  як
давно давно колись у дитинствi, коли вона бiгала до тата, сiдала  йому  на
колiна й приплю щувала очi на лампу, а в очах стояли теплi,  жовтi  вiники
променiв.
   Чи©сь кроки внизу. Труда вiдлипа╨ вiд стiни, швидко-швидко хреститься i
з одча╨м рве дверi до себе. Вскочивши до кiмнати, вона ста╨ зараз же  бiля
порога i, тримаючи себе за  груди,  бо  в  них  нема  повiтря,  боязко,  з
наготовленим жахом побожностi в очах обводить ними кiмнату. Горить лампа в
кутку над канапою, бiля канапи столик сто©ть. Сто©ть так  само,  як  стояв
усе, невинно, байдуже, i  нiчого  на  ньому  нема╨.  Очi  тоскно,  швидко,
надiйно й заранi готовi до того самого, перебiгають на маленький столик  у
кутку. Сто©ть  маленький  столик,  що  на  ньому  ранiше  стояли  грiховнi
фотографi© улюблених артистiв, а тепер сто©ть маленьке  розп'яття.  I  так
само порожньо, байдуж е, неначе все так i повинно бути. I вся  кiмната  до
жаху, до одчаю порожня, байдужа, така сама, як завжди,  як  повинна  бути.
Труда бiжить до ванно© кiмнати: на тому самому мiсцi, на туалетному столi,
синi╨ ваза з орхiдеями, байдужими, невинним й, неначе ©м тут так  i  треба
стояти!!!
   Графiвна Труда почува╨, як на не© зляга╨ страшенна  слабiсть.  Ноги  не
тримають, наче вона  оце  вперше  встала  пiсля  довго©  хороби.  Значить.
значить, нiчого нема? Значить, йому байдуже? Значить, не скаже? Значить, i
далi так?! Ну, добре ж, коли так!
   Труда ляга╨  на  канапу  й  кида╨  вiд  себе  молитовник  iз  кiстяними
защiпочками на стiл. Добре, добре!
   Раптом дверi швидко розчиняються, i в кiмнату без стуку, в капелюсi,  з
невеличкою валiзкою в руцi вбiга╨ Фрiда. Вбiга╨  й  зараз  же  замика╨  за
собою дверi Потiм дрiбно пiдбiга╨ до терасового вiкна й  щiльно  зашморгу╨
на ньому порть╨ри. Аж пiсля того кида╨ валiзочку на стiл, а сама пада╨  на
фотель i зачина╨ плакати, неначе плач ©© ╨ найкраще роз'яснення ©©  чудно©
поведiнки. Плачучи ж, шука╨ на грудях, у рукавах, по всiх мiсцях, де  дами
споконвiку ховають хустки, сво╨© хустинки й не находить.
   Тодi Труда швиденько  з  хмурою  дiловитiстю  знаходить  чисту  хустку,
тика╨, як слiпiй, у руки Фрiдi й мовчки зупиня╨ться коло  не©,  поглядаючи
на  сестру  так,  наче  та  робить  якусь  важну  операцiю  Щоб  нiщо   не
перешкоджало операцi©, Труда обережно здiйма╨ з голови Фрiдi капелюх i, як
тарiлку з водою, ставить на стiл поруч iз валiзочкою.
   Хвилясте каштанове волосся - прибране в загонисту зачiску Фрiда  робить
©© тiльки тодi, як дуже хоче подобатись,  -  тодi  одкрива╨ться  ©©  чисте
опукле чоло,  волосся  сплива╨  хвилястими  пасмами  назад,  очi  здаються
бiльшими i ще здивованiшими, але заразом i трошки нахабними, ротик  зовсiм
малесеньким, але лукавим, одне слово - загонисте.
   Але тепер до цих рясних,  дитячих  слiз,  до  цих  негарно  поморщених,
мокрих губ ця зачiска зовсiм-зовсiм не пiдходить, i аж  жаль  дивитись  на
не©.
   Одначе операцiя хутко кiнча╨ться, навiть друго© хустки не треба  Фрiда,
клiпаючи на свiтло мокрими вiями, подiбними до ряду знакiв оклику,  i  час
од часу здригуючи спухлими устами, категорично заявля╨, що вона  додому  -
чи то пак! - до барона бiльше не вернеться, що вона цю нiч перехова╨ться у
Труди, а завтра а завтра, ну, втопиться чи отру©ться, ©й байдуже. Вона  не
ма╨ бiльше сил терпiти цю каторгу, це катування, що  на  не©  склали  ©хнi
милi батьки...
   Труда сiда╨ поруч iз Фрiдою й витира╨ ©й краплини сльози з пiдборiддя й
сукнi.
   Фрiда зневажливо, безнадiйно вiдмаху╨ться головою.
   Ах, ©й тепер усе одно, нехай усi ©© сукнi заллються слiзьми,  проклятi,
паскуднi, мерзеннi сукнi! I капелюшiцi!..
   Вона сердито спиха╨ капелюш додолу й витира╨ мокрi вi©. Годi! Хай, кому
хоче, тепер купу╨!
   - Що ж сталося, Фрiдо? Щось нове?
   Боже мiй, хiба старого не досить, щоб повiситись? Нове? Нiчого  нового.
Сьогоднi був звичайний чай. Ну, чай як чай. Але, на горе, прибув  i  аташе
шведського посольства. Ах, так  собi,  нiчого  надзвичайного!  Але  досить
гарний, розумний (пiдборiддя таке  випнуте,  вперте  -  мабуть,  цiлу╨ться
твердо й смачно). Але, головне, закоханий у  не©  до  непристойностi.  Ну,
виразно, одверто, настiйно закоханий. Це - головне. Не для не© головне,  а
для барона, розумi╨ться, ©й що! Пфi! Головне - барон.  Коли  аташе  тiльки
з'явився в салонi, коли вона побачила "мокру"  посмiшечку  барона,  ну!  -
вона вже знала, що щось буде. Неодмiнно! Ну, так i вийшло: бароновi раптом
захотiлось, щоб вона протанцювала велику  бiскаю.  Подумати  собi:  велику
бiскаю в салонi, перед усiма! Розумi╨ться, коли сам чоловiк у сво╨му  домi
хоче, щоб його жiнка танцювала i  остям  бiскаю,  то  вони  теж  починають
просити, ©м що! Пфi! Будь ласка. Звичайно, ©©  так  це  обурило,  що  вона
навiть пiшла до себе, хоч аташе незвичайно  гаряче  прохав  ©©.  На  жаль,
занадто гаряче, бо якраз через це барон i розпалився  до  такоi  мiри,  що
почав навiть спадщиною загрожувати, коли вона не затанцю╨.  Ну,  добре  ж,
коли так! Вона згодилась Коли сам чоловiк на це штовха╨, - будь ласка. Вiн
налягав, щоб вона й одяглася вiдповiдно. Добре, i одяглась.
   - Чекай, Фрiдусю! Адже не одягатись, а роздягатись треба для бiска©?
   - Ну, так, розумi╨ться, роздягатись.
   - Значить, усе-усе як слiд? Зовсiм-зовсiм гола?!
   - Ну, розумi╨ться! Звичайно, пояс, черевики,  зачiска.  Ти  можеш  собi
уявити, як я себе почувала в такому виглядi.
   Труда задумливо дивиться  на  перекинений  догори  черевом  капелюш  на
пiдлозi й тихо промовля╨.
   - А це могло б бути й непогано. Тiло ж у тебе гарне.
   Фрiда спуска╨ очi додолу, i на маленьких, як  розрiзана  надво╨  вишня,
устах лукавиться загониста посмiшка: треба було, подивитись на аташе, коли
вона ввiйшла до салону! А коли почала танцювати, очi в нього  стали  такi,
як колись вона бачила на пожежi в одного чоловiка: переляканi,  здивованi,
зачарованi, божевiльнi! Аж страшнувато було бiля нього танцювати, але... й
при╨мно.
   Та вся рiч, розумi╨ться, не в цьому, а в  баронi.  Вiн  навмисне  стояв
поруч iз аташе, щоб краще все бачити. Ух, ця жаб'яча  постать,  ця  гостра
лисина, вузюсiнькi, слизькi оченята, мокра, гидка, страшна посмiшка! Та ще
поруч  iз  цим  бiло  рожевим,  сильним,  упертим   красунем.   О,   вона,
розумi╨ться, вiд самого початку знала, для чого це все робилося. Але  коли
побачила, що  вiн  поламу╨  пальцi,  вона  моментально  кинула  танцювати.
Моментально!
   Труда непорозумiло дивиться великими бронзовими очима на сестру:  що  ж
тут страшного такого? Так, вона сама  iнодi  помiчала,  як  барон  поламу╨
пальцi.
   Фрiда глибоко зiтха╨ й проха╨ цигарки. Вона мусить закурити. це занадто
гидко. Що тут страшного? Гм! Це значить, що ця жаба  в  такому  станi,  що
готова при всiх накинутись на не© (що раз уже ж i було!).
   Ах, та навiть i не це головне!  Головне  потiм.  Коли  всi  розiйшлись,
почалася спочатку одного роду ревнiсть. Ага, аташе дивився, дивився,  ага,
закоханий, ага, хоче, хоче  тебе,  хоче,  хоче...  А  сам  гидко,  слиняво
труситься. Ну, одне слово - все, як  звичайно.  Все,  щоб  розпалити  сво©
нiкчемнi старi сили. Ну, а потiм... коли пiсля того  стало  недобре,  коли
зразу заболiло у шлунку, почалось уже iншого роду катування. Теж звичайне.
Але цим разом вiн заявив, що змiнив свiй тестамент! На випадок його смертi
вона не повинна виходити  замiж,  а  то  позбавля╨ться  спадщини.  От  яка
справа! Значить, вiн купив ©© й на все життя, й пiсля сво╨© смертi. От так
о то виходить Ну, коли так, вона зараз же схопила,  що  могла,  й  утекла.
Нехай, що хочуть, те й роблять, а вона бiльше туди  не  пiде!  Краще  вона
буде, як Труда, молитися, стояти на жорствi, краще вже пiде до  монастиря,
вiддасть себе боговi, яiж такiй паскудi!
   Труда раптом  пiдводить  голову  i  струшу╨  стриженими  синьо-чорнидiи
кучерями. Ах, боговi! Бог iз тими, в кого ╨ грошi. Нiякого  бога  нема,  а
все нещастя жiнки, що в не© нема грошей. От i все. Через  що  Фрiда  стала
жiнкою жаби? Коли б у не© були грошi, хiба навiть ©хнiй милий  деспотичний
батько вiддав би ©© за цю гнилу мавпу?
   Грощей. грошей, грошей треба! От увесь бог. I тодi не буде  нi  баронi,
нi Шванебахiв, нi каторги, нi нотацiй, нi непристойностей,  нi  жорстви  -
нiчого! I все буде вiльне й ясне. Грошей!!!
   Фрiда несподiвано по-дитячому схлипу╨ старим плачем, трохи нiяковй  вiд
цього й солiдно, сумно зiтха╨: де ж вони можуть узяти грошей?
   Труда хмуро, грiзно,  непохитно  стиску╨  над  бронзовими  очима  густi
синюватi брови. Знайдуться грошi! Знайдуться. Нехай. Вона не раз  говорила
мамi, Адольфов©, батьковi, всiм, що вона зробить ©м страшний скандал, коли
далi так буде йти. Вони не вiрять? Ну, добре,  тепер  вона  покаже.  Тепер
вона може робити, що хоче. I коли так:, коли ©х продають жабам i не хочуть
уступитися, то вона сама иступиться за них обох. Недай Фрiда не  журиться:
грошi будуть!
   Фрiда  несмiло,  здивовано,  захоплено  дивиться  на  молодшу   сестру:
Страховище, очевидячки, зна╨ якийсь  спосiб.  Страховище  дiйсно  зробить,
коли так насуплю╨ брови i струшу╨ волоссям.
   - Де ж ти вiзьмеш, Трудо? Можна знати?
   - Нi. Не можна. Лягай спати Завтра рано я тебе сховаю деiнде,  а  потiм
ми оселимось разом, i вони побачать. I зараз же цокличймо до себе в  гостi
аташе, а жабi пошлемо запросини. Нехай приходить. Добре?
   Фрiда, зiтхав, посмiха╨теся й поводить плечима так, наче вже чу╨ на них
гарячу, сильну, вперту руку аташе.
   А потiм старша сестра вiдда╨ не тiльки всю свою волю,  але  и  стомлене
тiло в цупкi, рiшучi, смуглявi ручки молодшо©. Руки  цi  роздягають  ©©  й
пiдводять до лiжка й укладають у постiль., Як чудово визволитись од  сво╨©
волi, вiд сумнiвiв, од турбот, страху, зрадливих надiй. Легко, як пушинцi,
що летить сйбi туди, куди несе чужа  сила;  затишно,  як  у  дитинствi,  в
маминому лiжку!
   Собi ж Труда стелить на канапi. Та як там стелить: кинула подушку та  й
усе. ╞й спати ще не  хочеться.  Та  й  не  можна.  нiяк  не  можна  спати;
розпочинаючи кампанiю рiшучу, грiзну треба обдумати все, як слiд.
   Лампу  можна  погасити  й  одчинити  вiкна  на  терасу.   Мiсячна   нiч
густозапашна, та╨мна, любовна, така. як та. коли з  Максом  тiкали,  пливе
над  садом,  над  будинком,  над  Шванебахами  i   синiми   вазочками   iз
бiдними-бiдними орхiдеями, що так i стоять у  ваннi.  На  терасi  бiдолахи
пальми тоскне ни дiють у куточках, сумуючи за сво©ми африканськими ночами.
I вони в неволi! Хоч би вiкна з тераси до саду вiдчинили ©м, хай би трiшки
волею подихали!
   Труда тихенько вилiза╨ крiзь вiкно на  терасу  й  одчиня╨  вiкна  Вiтер
густо диха╨ ©й у лице й обiйма╨ свiжими, нiжно пухнастими лапами. Безвуха,
оголена голова мiсяця з прова леним носм лукаво й цинiчно посмiха╨ться  iз
срiбно-блакитно© височини: не одну цiкаву рiч вона бачила звiдти  за  сво╨
довжелезне здiльйонновiкове життя. Над мiстом велетенським  вiялом  сто©ть
свiтло електрики, завзято борючись iз свiтлом мiсяця. I вiд тi╨©  боротьби
сто©ть неугавний, глухий, густий гуд.
   Труда сiда╨ пiд пальмою, обнiма╨ одною рукою, як  сестру,  за  шершавий
многоповерховий стовбур  i  дивиться  в  тоскно-цинiчну  посмiшку  мiсяця.
Смiшно йому з ©© вазочки з орхiдеями? Смiшно з ©© "кампанi©"? Розумi╨ться,
йому смiшно. Але хто зна╨, хто смiятиметься останнiй.
   Труда стрiпу╨ посрiбленими посмiшкою мiсяця кучерями i зручнiше обнiма╨
сестру невiльницю за стовбур.
   Але в ту ж мить швидко  поверта╨  голову  назад:  у  розчинених  вiкнах
спальнi принцеси  свiтиться.  Ага,  вернулась  королева  з  вечерi!  Крiзь
запнутi порть╨ри, крiзь щiлину часом видно тiнь, що ходить  туди  й  сюди.
Роздяга╨ться пишна принцеса. На нiч, мабуть, здiйма╨  всi  накладки  з-пiд
свого фарбованого  волосся  й  гада╨,  що  нiхто  не  догаду╨ться.  От  би
пiдгледiти!
   Страховище раптом тихенько пiдводиться i, забувши за  пристойнiсть,  за
вазочку з орхiдеями, за жабу  й  кампанiю,  навшпиньках  пiдкрада╨ться  до
вiкна принцесино©  спальнi,  сильно  затиснувши  щелепи.  Вона  тiльки  на
малесеньку хвилиночку зазирне й зараз же  вiдiйде.  Вiд  цього  волосся  у
принцеси не вилiзе i не злiзе з нього фарба.
   Але Страховище бачить крiзь щiлину таку картину, що прикипа╨ не нi одну
малесеньку хвилиночку. Перед великим трюмо сто©ть золотисто  бiла,  сильно
вирiзана, з високими клубами й довгими ноiами постать гоюло© чужо©  жiнки.
На високiй, довгiй ши© маленька голова, i з не© на  пiнисто  бiлi,  пишнi,
похилi плечi спадають червоно-золотi хвилi волосся,  прикриваючи  груди  й
сягаючи нижче пояса. I нiяких пiдкладок! В одному мiсцi темнiшi, в другому
яснiшi, абсолютно нефарбованi! I нiколи не можна було подумати, що пiд цим
чорним шовком, пiд цими стародiвоцькими сукнями таке несухе,  гарячо-живе,
таке пишне тiло!
   Принцеса уважно розгляда╨ себе в дзеркалi,  потiм  несподiвано  весело,
зовсiм по-дитячому цiлу╨ себе в голе плече, швиденько  накида╨  пеньюар  i
бiжить до ванни. I вона, ця  засушена,  неприступна,  фанатична  принцеса,
вмi╨ себе так цiлувати.
   Труда потихеньку, задумливо вiдходить од вiкна й iде до себе, зачинивши
вiкна на терасу. На вiкнi в ©© кiмнатi сидить Фрiда  й  непохвально  хита╨
головою: хiба ж можна зазирати в чужi  спальнi?  Не  дай,  боже,  принцеса
помiтила б! Ну, а яка ж вона принаймнi? Роздягнута була? Гарна? Волосся  з
накладками?
   Труда мовчки бере Фрiду пiд лiкоть i веде до лiжка. Вони разом  лягають
в одну постiль, i довго чу╨ться шепотiння в темно-сiрiй од  свiтла  мiсяця
кiмнатi. Потiм шепiт ста╨ сонним  i  затиха╨.  Пальми  тоскно  журяться  в
кутках тераси, i голова мiсяця з проваленим носом цинiчно  посмiха╨ться  з
©хньо© журби.
   ***
   I раптом над затихлим, заснулим, старомодним будинком  серед  ночi  пiд
цинiчносумною посмiшкою мiсяця прокочу╨ться страшна буря жаху.  Дзеленчать
i миготять знаками телефони, грюкають дверi, напiводягненi люди  з  сiрими
обличчями  й  жахно  розбудженими  очима  бiгають  коридорами,  скрикують,
шепотять,  бiжать  нагору.  До  будинку  пiд!©жджають   авто   з   людьми,
поодяганими в форму, хапливо входять у дiм, оточують його  з  усiх  бокiв,
увiходять до саду,  нишпорять,  обшукують  Балакають  коротко,  вривчасто,
та╨мно.
   - Що сталося?!
   Пропала коронка Зiгфрiда. Та╨мно,  безслiдно  пропала  свята  релiквiя,
заповiт старого  роду,  благословення  вiкiв,  запорука  перемоги,  символ
панування кращих!
   От так пропала серед тихо© ночi, без нiякiсiнького слiду  крадежу,  без
найменшого гомону, без ╨диного знаку, за яким можна б шукати  ©©!  Пропала
мiж дванадцятою й  першою  годиною  ночi,  тодi,  як  у  сусiднiй  кiмнатi
принцеса брала купiль.  Коронка  лежала  на  туалетному  столi.  Принцеса,
роздягаючись, поклала ©© туди. За це вона могла ручатись головою. Але коли
вийшла з ванни й хотiла сховати у скриньку з iншими релiквiями, коронки на
тому мiсцi вже не було. Принцеса, одначе, не розповiдала, як  вона  шукала
©©, не казала, як гола, з розпанаханим од лютi пеньюаром,  iз  розпатланим
червоним диким влоссям бiгала по спальнi,  як  лазила  рачки  по  пiдлозi,
мацаючи  руками  попiд  столами,  фотелями,  шафами;  як  розкидала  мокрi
простирадла й рушники в ваннi, як скажено, тоненько завищала  вiд  слiпого
страху й гризла зубами сукню вiд одчаю.
   I  старий  тихий  дiм  -  повний  притишеного,  зацiпленого  шепотiння,
шарудiння,   сухих,   напружених   очей,   тоскно©   шамотнi,   пiдозрiнь,
безнадiйностi, жаху. Одна тiльки принцеса спокiйнiша за всiх, тiльки  вона
чисто по-королiвському ставиться до великого  нещастя  з  такою  холодною,
сталевою, величною гiднiстю, що старий граф готов стати  на  колiна  перед
цi╨ю сильною дiвчиною. Нi одного знаку хвилювання, нiякого  гнiву,  одчаю,
нiякого рiзкого жесту! Наче не коронка Зiгфрiда пропала, а гребiнець iз ©©
волосся.
   Але хто ж, хто мiг учинити це жахливе святотатство? Яким способом?  Усi
дверi й вiкна на терасу та до кiмнат принцеси  були  позамиканi.  Нiде  нi
слiду злому замкiв. Прислуга не могла пройти нагору, нiяк не могла. З саду
через вiкна тераси нема змоги вилiзти, та й вiкна були  позамиканi,  та  й
чути ж було б щонайменший звук, бо вiкна й принцесино©, й Трудино© спальнi
були повiдчинюванi, i нi принцеса, нi Труда  з  Фрiдою  ще  не  спали,  ще
горiли в них лампи. Який же злодiй зва жився на таке очайдушне злочинство?
   Старий граф iз графинею йдуть до Труди  ще  раз  докладнiше  розпитати,
може ж, вони хоч якийсь гомiн чули. Але нi старий граф, нi графиня  чогось
не дивляться в очi одне одному, iдучи до дочок. Коли ж увiходять до Труди,
старий граф щiльно, пильно зачиня╨ за собою дверi й вiкна.
   Труда i Фрiда сидять мовчки в рiзних кутках канапи. У Фрiди  очi  повнi
якогось iншого жаху, нiж ранiш. У Труди  якийсь  iнший  вираз.  Усе  якесь
тепер iнше. I тому старий граф також  iнакше,  нiж  ранiше,  пiдходить  до
дочок i важко дивиться на кожну по черзi. А стара  графиня,  як  сполохана
птиця, що до гнiзда ©© пiдбира╨ться страшний ворог, тривожно готу╨ться  до
оборони.
   - Коронки нема╨ Чу╨те? Трудо! Фрiдо! Коронки нема Пропала.
   I Труда, i Фрiда мовчки дивляться на батька. Вони знають, що нема,  але
для чого ж ©м це так чудно, з таким натиском говорити.
   - Хто з вас у часi був на терасi? Ну?
   Сестри мовчать. Фрiда швидко, злякано спуска╨ очi на колiна  собi,  але
Труда смiливо зустрiча╨ грiзний, важкий погляд iз-пiд сiрих стрiх.
   - Я була.
   - Ага. Що ж ти робила там?
   - Що ж я могла робити? Розумi╨ться, коронку крала!
   Сiрi стрiхастi очi люто скидаються догори.
   - Не смiй менi таким тоном балакати!  Ти!  Що  ти  робила  там,  питаю?
Фрiдо, вiдповiдай!
   Фрiда, як у дитинствi, злякано,  мовчки  наставля╨  на  батька  великi,
здивованi, синi очi.
   - Фрiдо, ти доросла  замужня  жiнка  Ти  повинна  розумiти  те  страшне
пiдозрiння, яке ляга╨ на наш дiм. Одповiдай, - що робила там Труда?
   Губи  доросло©,  замужньо©  жiнки  по-дитячому   морщаться,   починають
труситися, сльози викочуються iз здивованих очей i одна по однiй швиденько
котяться по зблiдлих лицях. Вона не зна╨, що робила Труда. Вона спала.  Чи
той... Труда була на терасi, але вона там тiльки пiдглядала за принцесою в
вiкно й зараз же вiдiйшла вiд нього.
   - Пiдглядала?! Як поко©вка? Дочка графа Елленберга пiдгляда╨  до  чужих
вiконн!
   - Я хотiла подивитись, чи справжн╨ волосся в принцеси.
   Старий граф ступа╨ крок наперед i простяга╨ руку до Труди.
   - Давай сюди негайно. Швидше!
   Труда великими, нерозумiючими i вже знаючими очима скида╨ на батька.
   - Що давати?!
   - Трудо!!!
   Бiдна птиця-мати може тiльки з жахом i одча╨м слiдкувати, як ворог  усе
ближче та ближче добира╨ться до необачно©, необережно© дитини. Ах, одвести
б його в другий бiк, на iнший слiд направити.
   - Батьку, ради бога! Як ти можеш таке?
   - Мати! Мовчи Страховище на всяке божевiльне страхiття  здатне.  Трудо!
На терасу нiхто не мiг пройти. Коронка лежала бiля  розчиненого  вiкна  на
столi. Бiля того вiкна, куди ти пiдглядала. Ти розумi╨ш,  що  твiй  дикий,
страшний жарт зайшов занадто далеко? Розумi╨ш чи нi?
   Труда не розумi╨. Смугляве лице з синьою родинкою пiд ухом  налива╨ться
темним, бронзовi очi стають гострi, стрибливi.  Вона  помалу  пiдводиться,
вирiвню╨ться й закида╨ го лову.
   - Хто з нас, графе Елленбергу, жарту╨, це ще невiдомо. Та  як-не-як,  а
вашi слова й ваше пiдозрiння на свою дочку страшнiшi за всяке страхiття.
   I вона, не горблячись, як звичайно, не помахуючи по-хлоп'ячому  руками,
а рiвно, випростувано вiдходить до столу.
   Граф чу╨ тiльки цi  два  слова  "графе  Елленбергу",  не  "батьку",  не
"тату", а власне "графе Елленбергу"!
   I графиня чу╨ цi страшнi, незрозумiлi два слова. I чу╨, як старий  тихо
пошепки повторю╨: "Графе Елленбергу!"
   Вiн якийсь час важко, ошелешено дивиться на Труду,  потiм  поверта╨ться
до Фрiди й кива╨ ©й головою.
   - Ходiм.
   Графиня i Фрiда тихо виходять за старим графом,  а  Труда  сто©ть  бiля
столу i  гра╨ться  олiвцем,  суворо  насупивши  брови.  Згори  донизу  дiм
обшукано, поперетрушувано всi кiмнати й речi прислуги;  попереглядано  всi
закутки, всi слiди пальцiв на поросi балюстради. I на ранок усi пiдозрiння
зупиняються на льока╨вi  Фрiдрiху  Баронеса  Фрiда...  виразно  бачила  на
терасi тiнь людини, подiбно© до льокая Фрiдрiха Вона не звернула потрiбно©
уваги, але  цiлком  виразно  бачила  мужчину  високого  росту  з  горбатим
профiлем, як вiн швидко й  нишком  пройшов  повз  вiкно  спальнi  графiвни
Труди.
   Полiцiя  й  детективи,  захопивши  з   собою   очманiлого   вiд   жаху,
непорозумiння и одчаю  Фрiдрiха,  спорожняють  старий  графський  дiм.  Чи
дiйсно винен Фрiдрiх, чи нi, нi полiцiя, нi прислуга, нi  принцеса,  нiхто
того не зна╨, але кожний розу мi╨, що Фрiдрiх мусить бути арештований, щоб
разом iз со бою занести в тюрму навiть тiнь пiдозрiння на старий графський
дiм.
   Граф  Елленберг  згоджу╨ться  дати  дозвiл  на  арешт   Фрiдрiха.   Вiн
згоджу╨ться, але зараз же кличе графиню до себе в кабiнет.
   Старi, змученi жахом i безсонням обличчя ©хнi  здаються  ще  старiшими.
Старий граф одшморгу╨ порть╨ри на вiкнах, одчиня╨ вiкна  й  гасить  свiтло
ламп Цi приготування не подiб нi до катування, але графиня  дрiбно  дрiбно
хреститься за спи ною графа, в якiй почува╨ться щось грiзне, невблаганне й
таке знайоме.
   Але рiвночасно й нове. заранi повна трiумфу певнiсть i  страх  од  цi╨©
певностi.
   Ах, вона зна╨ вже, про що буде мова, про що так  моторошно  мовчать  цi
одвислi жовто-сiрi щоки.
   Свiтло ранку, молоде, прозоре, лагiдно радiсне;  невинний,  чистин  дух
роси  й  зеленi,  лукаво  здивоване  лопотiння  шпакiв  i  завзяте,  рясне
джерютання горобцiв, - як це все не пiдходить до  двох  старих,  напружено
страждальних, мертво-сiрих облич.
   Маленька,  гостровида,  з  пов'язаною  бiлим  голiвкою,   з   напружено
круглими, величезними очима нiчно© птицi мишка, за  якою  зараз  почнеться
полювання  старого,  жовтого,  лютого  кота,  сидить  графиня  в   куточку
величезного фотеля й нашорошено слiдку╨ за кожним рухом чоловiка.
   От, нарештi, тяжко сiда╨, кладе великi в  ластовиннi  руки  на  поруччя
фотеля, очима надушу╨ на мишку. А в очах - тривожна певнiсть.
   - Коронку взяла Труда.
   Мишка робить рух.
   - Прошу не перебивати. Коронку взяла Труда. Ти сама це зна╨ш ©© загрози
скандалом, ©© обiцянки Фрiдi здобути грошей, усе  це,  очевидно,  мало  на
увазi саме це страшне, скандальне  злочинство.  Але  не  в  цьому  рiч.  Я
згодився на тво© й Ганса домагання арештувати Фрiдрiха, але  я  зробив  цю
несправедливiсть  умовно.  Вiд  тебе  тепер  залежить,  чи  я  далi   буду
пiдтверджувати цю нашу жорстокiсть, чи замiсть Фрiдрiха вiдправлю Труду до
тюрми. Чу╨ш?
   Графиня вже зна╨, яка це буде умова. Все те саме, вiчне,  неспокутуване
прокляття ©хнього життя!
   - Отже, сьогоднi, зараз ти менi скажеш правду: чия дочка Труда.
   Графиня заплющу╨ очi й трудно, скорботно зiтха╨: все те саме!
   Але на графа це мовчазне, тужне зiтхання  дi╨  як  фальшивий,  нахабний
крик, повний брехнi й упертостi. Велика волохата рука стиску╨ться в  кулак
i б'╨ по поруччю.
   - Ти скажеш! Сьогоднi ти скажеш менi!  Сьогоднi  ти,  нарештi,  в  мо©х
руках. Все життя ти волочила  по  багнi  мо╨  iм'я,  а  тепер  дiти  тво©х
полюбовникiв крадуть останн╨, що лишилось у мене, честь мою?! Задушу тебе,
прокляту, а ©© зараз же вiддаю судовiй владi! Кажи!
   Графиня збира╨ все сграждання сво╨, ввесь страх,  увесь  одчай  свiй  у
руки и простяга╨ ©х до чоловiка
   - Присягаюсь же тобi всiм святим для мене, Труда - твоя! Труда - твоя!
   Граф жадно, ловляче витяга╨ до мишки жилрлу, одвислу шию.
   - Ага, Труда моя? А хто ж не мiй? Адольф? Отто? Фрiда? Хто? Кажи!
   I знову все вiд початку. I знову прокльони, загрози, сльози. Про  Труду
вже забуто. Хiба це важно: Труда, Адольф, Фрiда чи навiть  покiйний  Отто?
Правди треба, правди!
   I за певнiсть уже забуто.
   I от уже знов, як не раз бувало, наче вперше, граф  сто©ть  навколiшках
перед зляканою цим бiльше, нiж його люттю, прилиплою до стiни графинею  i,
трясучи пiднятими, пiдведеними, як на молитву, руками, блага╨:
   - Скажи менi правду, тiльки правду! Яка б вона не була!  Благаю,  молю,
визволи вiд цих мук сумнiву! Яку хоч правду, тiльки, щоб уже кiнець. Ти  ж
зрозумiй: я не можу чути себе батьком, я не можу дозволити собi любити ©х.
Я ограбований з останнього, що ╨ на старiсть у людини. Але я й  любовi  не
хочу, нiчого. Тiльки спокою й правди. Присягаюсь тобi: я нiчого не  зроблю
Трудi, я покрию ©© злочинство, але за це скажи менi всю правду!
   Але графиня, як розп'ята, тримаючись руками за стiну,  мертвими  губами
шепоче все те саме:
   - Всi тво©! Всi тво©!
   I сльози муки за себе, за  нього,  за  отих  "усiх"  котяться  по  лицi
безупинно. Яку вона iншу правду може сказати йому, коли  вона  й  сама  не
зна╨ ©©?
   I так само, як не раз уже бувало, графиня,  сама  трохи  не  вмлiваючи,
помага╨ старому  пiдвестися.  Сама  хитаючись  од  лютого  болю  у  правiй
половинi голови, що наче видушу╨ око з лоба, одводить старого до спальнi й
уклада╨ в лiжко. I, коли бiдний, любий,  вимучений,  заплющивши  очi,  так
тихо, так лагiдно й безживно шепоче: "I нiколи-нiколи я не взнаю, хто  мо©
дiти", вона притуля╨ться чолом до його подушки й гiрко-гiрко плаче.
   ***
   - Пан президент у кабiнетi?
   - Нi, попи в Залi Здоров'я!
   I Вiнтер, уклонившись, уже хоче пройти далi:  в  Залi  Здоров'я  нiяких
справ не допуска╨ться, навiть Вiнтеровi без над  звичайно©  потреби  вступ
заборонений.
   Але граф Адольф нiжно придержу╨ пана  секретаря  за  рукав  i  спокiйно
просить негайно пiти  и  докласти  пановi  президентовi,  що  з  ним  хоче
говорити граф Елленберг у важнiй справi.
   Спокiй i певнiсть  графа  Елленберга  такi  твердi,  що  Вiнтер,  трохи
повагавшись, одважу╨ться рискнути I  диво  дивне╨:  пан  президент  тiльки
пильно похмурюють брови, мить  думають  i  згiдливо  хитають  головою.  О,
Елленберг знайшов щiлинку, куди нiкому iншому не пролiзти!
   Величезна мармурова зала з стелею-вiкном, що тепер  утягнена  в  стiни,
вся залита сонцем, якому милостиво дозволено  виконувати  сво©  функцi©  в
цьому, не  всякому  доступному,  куточку  палацу.  Посеред  зали  прожогом
вирива╨ться в золотисте ранiшн╨ небо фонтан i весело, дiловито пада╨ вниз,
в озерце, обкладене живою травою, квiтами й кущами. Навкруги озерця стоять
апарати для всякого роду фiзичних вправ, починаючи вiд бiгання й  кiнчаючи
складним "хан-чу". Машини одверто, гордовито й холодно поблискують металом
навiть тут людина без них нiщо. Травичка,  квiточки,  фонтанчики,  все  це
миле, але дiйсне здоров'я дають тiльки вони, негарнi, байдужi й жорстокi.
   Пан президент у боксерських  коротеньких  штанцях  на  голому  тiлi,  з
виразом упертостi й лихо© лютi б'╨ кулаками в рукавицях шкурятяне опудало,
що гнучко пiдда╨ться пiд його ударами, хитро вгина╨ться вбiк i несподiвано
опиня╨ться  на  другому  боцi.  Тут  же  поруч  сто©ть  iз  журналом   пан
боксмайстер (теж у коротеньких штанцях) i з виглядом професора, що слiдку╨
за  надзвичайно  важним  науковим  експериментом,  пильно  й   заклопотано
занотову╨ особливо  важнi  моменти.  Трохи  вiддалiк  пан  бадемайстер  iз
асортиментом рушникiв, простирадл i всякого iншого  купальняного  приладдя
почтиво дожида╨ сво╨© черги.
   В Залi Здоров'я, як у всьому палацi, нiщо не сто©ть  без  дiла.  Фонтан
енергiйно, безупинно рветься вгору,  обiгрiва╨ться  в  сонячних  променях,
пада╨ вниз i розбiга╨ться кружальцями до берегiв. Машини,  потрушуючись  i
подригуючи, тихо гуркотять, готовi, як i бадемайстер, обняти тiло  велико©
людини, терти його, м'яти, голубити,  насичувати  токами  всяких  енергiй.
Опудало терпляче, не жалiючись, пiдставля╨ то з одного боку, то з  другого
сво╨ шкурятяне тiло й не крекне нi разу пiд лютими дiяльними ударами.
   Граф Адольф iз тим самим виразом серйозно© поштивостi й заклопотаностi,
що й у бокс i бадемайстрiв, навшпиньках пiдходить iззаду й зупиня╨ться.
   Мертенс,  зачувши  кроки,  озира╨ться  i  вмить  кида╨ться   на   графа
Елленберга з шкурятяними кулаками, люто кричачи:
   - Обороняйтесь!!
   Граф машинально пiдносить руки й злякано  вiдсува╨ться.  Пан  президент
весело, задоволене регочуть, ритм©чно  пiдкидаючи  при  цьому  випнутим  i
здушеним штанцями животом. На сiдластому чолi, на  вухах,  на  носi  рясно
блищать краплi поту. Все  тiло,  немолоде,  але  ще  сильне,  в  жорсткому
рiдкому волоссi на грудях i коротких ногах також масно мокрi╨ потом.
   Кивнувши бадемайстровi,  Мертенс  пряму╨  до  мармурового  ложа,  нiжно
рожевого, блискучого й холоднуватого.
   Бадемайстер нiжно обхоплю╨ пана президента в обiйми й почина╨  з  такою
надзвичайною спритнiстю, швидкiстю й артистизмом обтирати  спiтнiле  тiло,
що граф Адольф щиро милу╨ться. Витерши, бадемайстер кладе пана президента,
як кохану, на ложе, прикривши тiло тонюсiньким полотном.
   - Ну, тепер сiдайте. Щось iз принцесою? При╨мне? Непри╨мне?
   Граф Елленберг обережно посмiха╨ться: як для кого,  -  для  принцеси  -
непри╨мне, для iнших може бути... корисне.
   Мертенс кiнцем рушника витира╨ пiт  iз  лоба,  що  знову  виступив,  як
виступа╨ вода на болотi, i час од часу, поки  граф  розповiда╨,  проводить
рушником по лицi.
   - Гм! Цiкава iсторiя "Загине коронка, загине рiд". Чудово.  Ну,  хвалю:
хитро. ? мо©х рук повинна одержати? Добре. Де коронка? Покажiть.
   Висновок для графа  Елленберга  цiлком  несподiваний,  i  невiдомо,  чи
бажаний.  I  через  те,  що  невiдомо,  граф  ще  обережнiше,  ще  нiжнiше
посмiха╨ться.
   - На жаль, пане президенте, я не знаю, де  коронка.  До  викрадення  не
причетний.
   Мертенс маха╨ собi на лице рушником,  не  зводячи  пильних,  допитливих
очей iз горбуватого, жовтаво-мучнистого лиця.
   - Ну, добре. Менi байдуже. Але коронку негайно доставити менi. Принцеса
дiстане ©© разом iз мо╨ю рукою. Я врятую ©хнiй рiд!
   I на вкритих потом твердих губах виступа╨ iронiчний  усмiх.  Усмiх  цей
перекида╨ться на графа Адольфа й розгора╨ться в тихий смiшок.
   - Але ви вiдповiда╨те Чу╨те? Що?
   Це вже не так смiшно. I граф Адольф iз вiдповiдним виразом лиця  пробу╨
вияснити це пановi  президентовi.  Але  пан  президент  не  хочуть  навiть
слухати коронка мусить бути знайдена  якомога  швидше  й  за  всяку  ц©ну.
Кредит необмежений. Хоч пiв Об'╨днаного Банку. Досить? Що?
   Граф Адольф смi╨ться з  милого  дотепу  пана  президента,  але  зеленi,
банькатi, розумнi очi пана президента знову пильно й допитливо  впиваються
в м'яке горбувате лице з сiро-жовтими вiями. I  знову  граф  не  зна╨,  чи
бажано йому пiдтримувати цю допитливiсть, чи швидше розiгнати ©©.
   Але пан президент мусять набиратися здоров'я - авдi╨нцiя скiнчена.
   ***
   "Негайно й за всяку цiну".
   Легко пановi президентовi давати категоричнi накази, але як виконати ©х
у такiй загадковiй справi?
   Що батько даремно склада╨ пiдозрiння на Труду, це ясно ста╨  й  дитинi,
побалакавши з пришелепуватою дiвчиною. Та й сам батько вже,  зда╨ться,  не
дуже вiрить.
   Та як-не-як, а випадок такий, що використати його  можна  для  розумно©
людини чудово,  i,  хто  вряту╨  смiшну,  дурненьку  коронку,  той  уряту╨
старенький, одмерлий рiд, династiю. Послуга немала. А за це треба немало й
заплатити.
   У графовiй приймальнi уже чека╨  президент  полiцi©  з  якимсь  молодим
добродi╨м, високим, тонким, iз сокируватим носом i гарними, нiжними очима.
   - Дозвольте представити  вам,  ваша  свiтлосте,  доктора  Тiле,  нашого
найенергiйнiшого й найталановитiшого детектива. Доктор Тiле працю╨  в  нас
iз власно© охоти й любовi до свого мистецтва.
   Доктор  Тiле  вклоня╨ться  й  посмiха╨ться  такою  нiжною   й   уважною
посмiшкою, наче вiн уже давно й гаряче  любить  графа  Елленберга  i  йому
зразу можна довiрити найiнтимнiшу справу.  Слухаючи  його  свiтлiсть,  вiн
схиля╨ гладенько зачесану, з блискучим продiлем посерединi  голову  то  на
одне плече, то на друге й пильно, серйозно хита╨ нею.
   - А як ви дума╨те, пане докторе: Iнарак мiг це зробити?
   Доктор Тiле охоче й швидко вiдповiда╨:
   - Можливо, можливо! А посвiдки нiяко© не залишено? Нi? Гм! Як  так,  то
сумнiвно. Бо, як вiдомо вашiй свiтлостi, Iнарак у таких випадках раз у раз
лиша╨ посвiдку. Звичайнi злодi© вже починають пiдробляти цi посвiдки й тим
завдають Iнараковi багато клопоту, бо доводиться давати спростовання.
   I доктор Тiле так добродушно й нiжно  посмiха╨ться,  що  вся  справа  з
коронкою й сам Iнарак видаються простими, легкими й якимись собi хатнiми.
   Ну, значить, так: доктор Тiле бере цю справу пiд свою  особливу  увагу,
звiльня╨ться вiд усiх iнших обов'язкiв, i до дому графа  Елленберга-батька
ма╨  бути  якнайшвидше  пiд  виглядом  нового  льокая  прийнятий  один  iз
помiчникiв пана доктора. Сам же доктор (також якнайшвидше!) ма╨ обдивитися
мiсце пропаду коронки.
   - Але майте на увазi, панове сам  пан  президент  Мертенс  зацiкавлений
цi╨ю справою. Ви розумi╨те, що це значить? Отже, коронка  мусить  знайтися
негайно и за всяку цiну!
   Президент полiцi© на знак пошани й уваги витяiа╨ться сiрунко, а  доктор
Тiле, на мент устромивши  у  графа  серйозний,  пильний  поiляд,  нiжно  й
покiрно нахиля╨ гладко зачесану, довгасту голову.
   Але коли доктор Тiле iде до  себе  додому,  в  поглядi  йою  вже  нема╨
нiжностi, хiба що часом крiзь заклопотанiсть  раптом  викришиться  iскорка
веселого гумору. I як  тiльки  входить  до  свойого  кабiнету,  обвiшаного
всякими традицiйними, детективними трофеями й приладдям, то навiть iскорки
зникають. Вiн зараз же хапа╨ телефон,  наставля╨  екран  i  телефону╨.  На
екранi з'явля╨ться маленьке, обросле пiд вухами кудлатою  шерстю  личко  в
окулярах i, посмiхаючись, кива╨ докторовi.
   - Шпiндлере! Негайно екстрене зiбрання! Хоч  невеличке,  приватне,  але
негайне. Важна справа. Не пiзнiше, як через пiвгодини, буду у вас.
   Голiвка мавпи пресерйозно ворушить губами, i в  iелефонi  чути  гунявий
голос:
   - Голубчику детективе, ви, зда╨ться, замiсть злодi©в, повиннi розшукати
наперед просто людську логiку: як же можна за такий строк..
   - Ах, Шпiндлере, менi треба порадитись! Кого встигнете. Я зараз ©ду  до
вас. Бувайте!
   Перед тим, який грим вибрати, доктор Тiле задуму╨ться: Клара любить без
бороди, бiлявий, з невеличкими вусами. Але  це  негарно,  маленькi  та  ще
бiлявi вуса не зменшують розмiрiв проклятого носа.  Краще  темно-русий,  з
борiдкою, або ще краще з еспаньйолкою - в цьому ╨ щось пiвденне,  фатальне
I нiс же скрада╨ться.
   Через  пiвгодини  високий,  гарно  вбраний,  середнiх  лiт  добродiй  з
еспаньйолкою й темними густими  вусами,  над  якими  сокиркою  випина╨ться
сухорлявий хрящуватий нiс,  поважно  входить  до  садка  невеличко©  вiлли
доктора Шпiндлера, вiдомого вченого-економiста.
   Дверi вiдчиня╨ сама Клара Мила Клара, дорога, напружена  чеснота:  вона
бо©ться навiть трошки припудритись для нього, щоб  чогось  не  подумав.  А
пенсне навмисне наклала на сво© сiрi, з темними обiдками мило  серйознi  й
такi ж жiночi, такi лукаво вабливi очi. Навмисне, бо докторовi Тiле це  не
подоба╨ться, бо це робить ©© сухою, абстрактною. Ах, коли  б  вона  могла,
вона б скоцюрбила  сво╨  трiшки  заповне,  але  струнке  тiло,  зробила  б
плескуватими пишнi жiночi клуби, а груди  -  о,  цi  безсоромнi,  випнутi,
кричущi ознаки ©© полу: вона б знищила, як нищили ©х  середньовiчнi  ченцi
на безсоромних статуях.
   А все ж таки доктор Тiле в темнуватому передпоко©  ловить  ©©  сухувату
теплу  руку  й  швидко  пiдносить  до  уст.   Рука   спочатку   легесенько
здрига╨ться, на мент, на коротюсiнький мент ста╨ безвольна й тiльки тодi з
обуренням шарпа╨ться й вирива╨ться. Сiрi очi з обiдками,  блиснувши  склом
пенсне, неначе сльозами, гнiвно й з докором озираються на нього.
   - Я ж вас прохала, Тiле!..
   Тiле  благальне  схиля╨  голову  з  еспаньйолкою  на   лiве   плече   й
посмiха╨ться такою сво╨ю нiжною, доброю  посмiшкою,  що  Клара  безпомiчно
знизу╨ плечима й швиденько йде в розчиненi дверi кабiнету.
   Бiля столу в сво╨му "перманентному" спортовому  сiренькому  костюмчику,
на тоненьких, кривеньких,  широко  розставлених  нiжках  сто©ть  Шпiндлер.
Кудлата й велика, як у пуделя, голова з кучерявими  заличками  пiд  вухами
короткозоре схилилась до тоненько© брошури, яку вiн трима╨, як який-небудь
товстий том, обома руками. Окуляри йому аж  на  чолi,  i  вiн  мружить  на
брошуру очi так, як мружаться  люди,  що  на  них  вi╨  сильний  вiтер  iз
порохом.
   - А,  детектив!  Наш  знаменитий  детектив!  Ну,  яке  ж  таке  страшне
злочинство примусило вас так негайно турбувати нас? Га?
   Чи вiн це циту╨ з брошури, чи вiд себе говорить, з певнiстю сказати  не
можна,  бо  на  доктора  Тiле  зовсiм  не  дивиться,  i   тон   неуважний,
заклопотаний, голова ж iще пильнiше схилена до книжечки.
   Одначе руку простяга╨ кудись у повiтря, зда╨ться, для по-здоровкання. I
тiльки, як доктор Тiле мiцно бере цю руку у свою, тодi дивиться на  гостя,
зсунувши брошурою окуляри на крихiтний носик.
   На канапi сидить Макс Штор. А бiльше нiкого нема: за такий короткий час
скликати людей не так зовсiм легко, як то дума╨ться спритним детективам.
   - Ну, що ж за важна справа? Га?
   Доктор Тiле озира╨ться: на стiльцях, на канапцi, на всiх фотелях купами
лежать книжки, брошури,  газети,  коректурнi  шпальти  -  сiсти  нiде.  Не
кабiнет ученого,  а  склад  книжок,  та  ще  пiд  час  перевозу  з  одного
помешкання на друге - все по перемiшуване, порозгортане, понакидуване одне
на одне. Клара теж озира╨ться по хатi.
   - Йозефе, з цих стiльцiв можна покласти книги на пiдлогу?
   Йозеф серйозно й критично огляда╨ стiльцi. Можна. Але обережно, в  тому
самому порядку (цебто слiд би сказати: в тому самому непорядку).
   Сам Йозеф Шпiндлер не сiда╨: йому стоячи зручнiше слухати й переглядати
брошури  та  газети,  якi  вiн  одну  по  однiй  бере  з  купи  на  столi.
Вiдстовбурчивши  нижню  губу  i  мружачи  очi,   вiн,   зда╨ться,   цiлком
заглиблений у свою роботу. Але з несподiвано промимрених  уваг  i  запитiв
видно, що вiн добре все чу╨.
   Клара, мила Клара сидить на  канапi  в  другому  кутку,  як  у  фотелi,
поклавши руку  на  книжку.  Голову  вiдкинула  на  спинку  канапи,  пенсне
скинула. I так ця поза ©© нагаду╨ той незабутнiй вечiр у купе вагона, коли
доктор Тiле вперше з нею зазнайомився, що страшенно трудно не дивитись  на
не©. А дивитись не можна - це перешкоджа╨ розмовi. (Навiть пасмо  волосся,
як рiг молодого мiсяця, так само й тепер обнiма╨ щоку!)
   - Ага, так вони знайшли первопричину - Iнарак?
   I Шпiндлер уважно й заклопотано нахиля╨ мавп'яче лице до газети, неначе
придивляючись до тi╨© само© першопричини.
   - Полiцiя, як вiдомо,  завсiди  вiдзнача╨ться  надзвичайно  розумною  й
глибокою аналiзою. Але невже-таки ця дубина й  досi  не  зна╨,  що  ми  не
крадемо, а беремо? А на одержання раз у раз да╨мо посвiдки? Ну, добре, якi
ви робите з цього висновки?
   Переглянута газета лягаь на  лiву  купу,  а  з  право©  беретьсл  нова,
англiйська.
   Доктор Тiле роздумливо й помалу погладжу╨ долонею ребро  носа.  Вiн  ще
нiяких особливих висновкiв не зробив, але  йому  дума╨ться,  що,  можливо,
через цю iсторiю з коронкою вдасться добратися до  Мертенса.  Можливо,  що
Елленберг доручить докторовi Тiле зробити доклад президентовi  Об'╨днаного
Банку й тодi...
   Як раптом затихла, зата©лась, завмерла тривогою рука. Клари, що гралася
шнурком канапи Бо тодi... разом iз висадженим у повiтря Мертенсом полетить
i той, хто висаджуватиме О люба!
   Шпiндлер морщить губи й нiс - утопiя.
   Макс Штор посмiха╨ться - неможливо.
   А доктор Тiле жде, що скаже Клара Одначе Клара мовчить.
   - Дурницi. Нiкуди вас не допустять. I рiч не в  тому.  Шпiндлер  рiшуче
перегорта╨ сторiнку величезно© газети i,  нахилившись,  почина╨  мимривим,
рипучим, байдужо неуважним голосом вичитувати з не©:
   - Iнтерес у другому. Зацiкавленiсть Мертенса пропадом  коронки  в  цi╨©
князiвночки пiдтверджу╨ деякi чутки про нiжнi почування його величностi до
цi╨© особи. Коли це факт, то вiн ма╨ для нас серйозне значення.  Всi  нашi
невдачi з замахами на Мертенса мали досi ту причину...
   Шпiндлер присову╨ лице майже до само© газети.
   - Умгу! Англiйська буржуазiя вже теж у ролi антимiлiтаристiв  i  борцiв
за "╨дину республiку землi". Пiкантно! Так, ту причину,  що  бiля  бiдного
вдiвця Мертенса досi не було жiнки. Цей гладкий бик зi сво©ми  дерев'яними
меблями, рогожами й тому подiбною на©вною декорацi╨ю  претенду╨  на  славу
аскета. Через те, коли ця спадко╨миця збанкрутованих королiвських бiржових
спекулянтiв дiйсно закинула гачок на цю бiржову акулу й акула клю╨, то нам
рацiя мати свою людину  в  тому  домi,  де  живе  прекрасна  рибалочка  Чи
допустять товариша Тiле до Мертенса, це невiдомо, але  що  рибалочка  може
допустити до дому графа Елленберга акулу, то  це  дуже  можливо.  I  тодi,
дiйсно, перспективи стають iншими. Тодi, може, справдi вiн звiдти  вже  не
вийде.
   Кудлата голова чорного пуделя  пiдводиться  вiд  газети,  i  невеличкi,
заглибленi очi старо©, розумно© й лукаво©  мавпи  з  смiхотливою  iскоркою
пробiгають по присутнiх .
   - Отже, виходячи з вище сказаного, я пропоную, щоб Iнарак висловив свою
подяку графовi Елленберговi й президентовi полiцi© за ©хню  блискучу  iдею
доручити товаришевi Тiле вести справу дорогоцiнно©  для  всi╨©  людськостi
коронки Зiгфрiда.
   Як ясно,  по-дитячому,  з  полегкiстю  смi╨ться  Клара!  (А  руку  дати
цiлувати нi за що не хоче!)
   Макс Штор теж смi╨ться, але не так ясно й легко- в тому домi,  де  живе
рибалочка, звiдкiля, може, Мертенс не вийде, живуть його батьки. Не знають
i Тiле, i Клара, але... "i одречеться батька, матерi"...
   Отже, нарада зупиня╨ться на тому, що товариш Тiле сьогоднi,  зараз  же,
негайно повинен помiстити до Елленбергiв одного з товаришiв.  Це  поки  що
╨дине, що можна зробити реального. Дальшi заходи залежатимуть од  розвитку
ситуацi©.
   ***
   Князiвна Елiза рiвно й струнко ходить по червоному салонi, волочачи  за
собою по килиму тiнь. Рiвно й струнко, як вiрнi пiдданi,  витяглись  перед
нею книжки на великому червоного дерева столi. Весняний вечiр, що  млосно,
рознiжено зазирав iз саду, прогнано геть важкими червоними порть╨рами-  не
треба нiяко© весни!  Струнко,  суворо  ступають  думки  в  душi,  рiвними,
напруженими, вимуштруваними кроками. Хто хоче дiйти до мети, в того думки,
не зважаючи нi на якi катастрофи й нещастя, повиннi ступати вимуштруваними
кроками.
   Тихий стукiт у дверi; тихий рип, почтива, механiчна,  бездушна  постать
льокая. Граф Адольф фон Елленберг просять дозволу вiдвiдати ©© свiтлiсть.
   Нечутно, м'яко, стишка вплива╨ граф  Адольф.  М'яке,  безкiсне,  ватяне
тiло поштиво зiгнуте сумом i скорботою, - ах, таке нещастя з  коронкою,  з
дорогоцiнною  релiквi╨ю  великого  минулого,   з   найсвятiшою   пам'яткою
незабутнiх часiв слави й величi!
   Червоно-золота голiвка рiвно й непорушне стримить iз глухого,  високого
чорного комiра - червоно золотиста квiтка  в  чорнiй  вазi.  Очi  холодно,
спокiйно  й  уважно  слiдкують  за   рухами   м'яких   лиць   i   голених,
непiдфарбованих уст, помащених найпоштивiшим i спiвчутливим усмiхом.
   Так гордо, чуйно й нашорошено-спокiйно дивиться молода золотиста левиця
на м'який пiдлазливий пiдступ  старого  ягуара.  Ледве  помiтно  здригують
вуса, гнучко, привiтно й знеможено вигинаються хвости. Хто перший  зробить
скок?
   Ах, це такий удар для родини Елленбергiв, що на ©© лонi  могло  статись
оте  святотатське  злочинство.  Головне,  що   так   надзвичайно   та╨мно,
загадково, не лишивши анi найменшого слiду, вчинив злодiй цю страшну  рiч.
Очевидно, велико© сили й досвiду злочинець. I боротьба з ним нелегка,  ах,
на жаль, нелегка, це з усього  видко.  Полiцiя,  детективи?  Ех,  що  вони
можуть у такому випадку? Тут iншо©, зовсiм iншо© сили треба!
   I граф Адольф зiтха╨ так, як людина, що вирвала б серце  сво╨  i  сво╨ю
рукою поклала б його на стiл, коли б це могло  помогти.  А  в  сiрих  очах
повiльно, обережно вигина╨ться напружений хвiст.
   Золотиста молода левиця байдужо, гордо чека╨: цiкаво, цiкаво, чого  вiн
пiдповза╨, чого так розстила╨ться спiвжалем i зiтханнями.
   Так, i ©й шкода, що саме в родинi старого друга ©© батька це сталось. А
яко© ж iншо© сили треба, щоб боротися з тим злочинцем?
   Граф Адольф iще раз зiтха╨, похиля╨ голову й тихо, сумно, ледве чутно й
безнадiйно бовка╨:
   - Грошей.
   I не руха╨ться: тут кiнець  усiм  зiтханням,  жалям,  мiркуванням,  тут
цiлковита, непоборна безнадiйнiсть, величезна не-проломi©а скеля.  Але  за
скелею... О, що там за простiр, що  за  сяйливе  визволення  там,  за  тою
скелею!
   Принцеса яа мить забува╨ за свою гордiсть i здивовано розплющу╨  зеленi
вiястi очi.
   - Невже так багато грошей треба?
   Старий ягуар швиденько пiдводить  голову,  пiдповза╨  трошки  ближче  й
привiтно, вибачливо, влесливо мете хвостом i посмiшкою Принцеса дивуються?
А хiба ╨ на свiтi такi грошi,  щоб  за  них  можна  було  купити  украдену
релiквiю? I хiба злодiй того не зна╨? I хiба вiн не  поставить  справжньо©
суми викупу? Де ж найдеться той багатiй, щоб справився з цiннiстю коронки?
Чи принцеса гадають, що ©© так само легко  купити,  як  усяку  брильянтову
цяцьку? Так?
   Принцеса Елiза пильно обводить шукаючим поглядом схилене набiк сумно  й
улазливе смiхотливе горбасте лице.
   - Значить, ви вважа╨те справу за цiлком безнадiйну?
   Сiрi очi в жовтих вiях  примружуються,  голова  нерiшуче  втяга╨ться  у
плечi, плечi нерiвне, вихилясом пiдводяться, неначе випручуючись iз чогось
липкого
   - Н-н-нi, я та ак не сказав би... Але...
   I вмить - клац! - цiлковита змiна: постать рiвна, спокiйна, лице  повне
гiдностi, поважностi, врочистостi.
   Вiн буде зовсiм щирий iз принцесою.  Справа  не  така  безнадiйна.  Але
треба говорити одверто в Нiмеччинi ╨ тiльки одна людина, що може  боротися
з цiннiстю коронки Зiгфрiда, тiльки вона одна може взяти на  себе  вiдвагу
викупити ©© в усякого, хто володi╨ тепер нею. Ця людина - Фрiдрiх Мертенс.
   Точене  кiстяне  пiдборiддя  принцеси  ста╨  холодно  чiтким,  сухим  i
гострим.
   - Дякую, графе, за щирiсть Але я волiю, щоб коронка лишалась поки що  в
руках злодiя, нiж бути зобов'язаною цьому фабрикантовi гумових препаратiв.
   Перед словом високо© особи, хоч яке воно, всяка голова повинна  побожно
й покiрно схилитись Але було б злочинство супроти само© принцеси,  коли  б
граф з поштивостi сховав  свою  власну  думку  з  цього  приводу  Коли  ©©
свiтлiсть дозволить, то вiн скаже, що цей фабрикант гумових  препаратiв  ╨
найгенiальнiша  людина  в  Нiмеччинi  й  наймогутнiшии  представник  ново©
аристократi©
   Принцеса Елiза здивовано й зневажливо, як расовий кiнь, якого  торкнуто
вiжками, закидуе голову догори. Аристократi©?! Граф ма╨  смiливiсть  цього
iндивiда  називати  аристократом,   цю   коротконогу   довбню   iз   лицем
професiйного ката, з руками горили, з манерами зарозумiлого,  незловленого
вбiйника?!
   Князiвнi аж кров шуга╨ в лице, i горить, i пашить, як у дiвчинки, як  у
звичайнiсiнько©, нестримано©, глибоко обурено©  дiвчинки.  А  граф  Адольф
тiльки схиля╨ голову, ховаючи задоволення.
   - Ви зводили,  ваша  свiтлосте,  намалювати  досить  яскраву,  соковиту
карикатуру. В дiйсностi ж пан президент ╨  нащадок  старого  торговельного
роду,  могутнiй  i  владний  проводир,  смiю  повторити,   ново©   молодо©
аристократi©. Так, ваша свiтлосте, но воi аристократi©. Старо© вже  нема╨,
вона вмерла, здiйснивши свою iсторичну  роль.  Закони  виросту,  смертi  й
нових народин, ваша свiтлосте, не минають нiкого,  нi  окремих  людей,  нi
класiв, нi цiлих народiв.
   I, злегка помахуючи хвостом, уважний i  поштивий,  вiн  чека╨  декiлька
ментiв наслiдкiв сво©х слiв. Розумi╨ться, вiн цими словами каже ©й,  що  й
вона померла, оця молода, опукогруда,  червоноволоса,  довгошия  князiвна.
Померла давно, без слiду , без слави,  без  надi©  воскреснути,  разом  iз
усiма  сво©ми  коронками,  порохнявими  органiзацiями,  з  цими   смiшними
забавками  непристосованих   нездар,   недотеп   i   слинявих   романтикiв
Розумi╨ться,  вона  рiдкий  анахронiзм,  вогнекровна  мумiя,  гра  природи
красуня з повернутою назад головою Так, каже граф Адольф посмiшечкою.
   А принцеса Елiза теж посмiха╨ться як зрадник, перевертень жагуче прагне
заплювати, вмертвити, знищити те, то вiн зрадив, щоб у знищеннi знайти для
себе виправдання. Ренегат готовий глумом, багном закидати,  кров'ю  залiти
дiрки у сво©й душi вiд одiрвано© й продано© ворогам честi.
   - I, на вашу думку, нова аристократiя ма╨ заступити стару, графе?
   I на графа з-пiд приплющених закруглених вiй iз  цiкавiстю  й  гидливим
чеканням скоса дивляться очi,  а  довга,  вузька,  з  витягненими  вiковим
пещенням пальцями рука недбало перебира╨ золоту плiть ланцюжка  з  олiвцем
на кiнцi, оздобленим манюсiнькою коронкою.
   Граф схиля╨ голову, i на злизах лисуватого чола скляним блиском червоно
вiдбива╨ться свiтло.
   Так, вiн дума╨, що нове завсiгди  заступа╨  старе.  Бiльше  того:  нове
викону╨ ще й сво╨ призначення. А призначення ново© аристократi© ╨ нечувано
величезне, безприкладне грандiозне. Так, так. Нова аристократiя сто©ть  на
порозi тако© епохально©, свiтово© подi©,  перед  якою  блiднуть  найбiльшi
подi© з iсторi© людства, перед якою всi вони - дитячi iграшки, белькотання
немовляток.
   Принцеса робить перебiльшено здивованi, навiть  трохи  зляканi  очi,  а
кутики уст здiймаються догори легесеньким усмiхом.
   Граф же Елленберг не помiча╨ нестриманостi ©© свiтлостi  -  при  тяжких
операцiях рiдко  хто  може  довести  свою  стриманiсть  до  того,  щоб  не
скривитись i не крикнути.
   Так, так, нова аристократiя досягла небувало© сили. Минулi  доби  во╨н,
революцiй,  доби  струсiв,  нищення  й  розпорошування   вiкових   надбань
загартували наступникiв, викликали протилежну  страшну  енергiю  збирання,
скупчування, концентрацi©. Що на початках двадцятого  столiття,  здавалось
би, було неможливим, фантастичним, те тепер  зда╨ться  цiлком  нормальним,
законним i необхiдним. Наприклад: у руках однi╨©  людини  половина  всього
нацiонального майна Нiмеччини. Один рух пальцем  Фрiдрiха  Мертенса,  один
натиск на гудзик апарата - i мiльйони людей засудженi на голод i смерть. I
всi мiльйони неодмiнно помруть, коли на те буде  воля  Мертенса.  I  нiяка
сила не може противитись тiй волi. Чи могли ж похвалитись такою могутнiстю
представники колишньо© аристократi©, колишнi монархи? Нехай самi  принцеса
скажуть.
   Принцеса нiчого  не  каже.  Вона  байдуже,  грайливо  перебира╨  рожево
точеними пальцями м'яку плiть ланцюжка.
   Розумi╨ться, проти цього нiчого нiхто не смi╨ сказати. Це видно  кожнiй
дитинi, хоча знаходяться такi дiди, що вмудро-вуються не  бачити  цього  й
мрiяти про неповторне. Дiди не помiчають, що дi╨ться в них перед носом,  i
вглядаються в те, що  дiялось  столiття  назад.  А  вiдбува╨ться  воiстину
величезний i величний процес, який от-от ма╨ закiнчитися таким  актом,  що
радикально,  нечувано  змiнить  усю   мапу   земно©   планети.   Принцеса,
розумi╨ться, знайома з iде╨ю "╨дино© республiки землi"? I, розумi╨ться, не
вiрить у не© й уважа╨ ©©  за  пустiсiньку  фантазiю  газетярiв?  Про  не©,
мовляв, уже стiльки писалось i говорилось? Але це  -  не  фантазiя.  Це  -
найреальнiша, найдозрiлiша iдея часу. I здiйснить ©©  ота  сама  нова  ари
стократiя. О, це буде не знаний досi,  безкровний,  всесвiтнiй  переворот,
який утворить цiлком новi вiдносини на всiй пла нетi, який без болю, мирно
переверне тисячi людських поглядiв i створить  такi  колосальнi  багатства
людей, що про них не мрiялось нi в  однiй  казцi  за  старих  часiв.  Нова
аристократiя дасть, нарештi, свiтовi так довго й так жагуче  бажаний  мир.
Уперше й навiки буде знищений жорстокий бог  вiйни,  за  яким  раз  у  раз
ховався  маленький  iдол  революцiй.  Мечi  перекуються  на  рала,   а   в
солдатських казармах задзвенять веселi, юнi голоси школярiв...
   Рука принцеси,  строго  обтягнута  чорним  блискучим  шовком,  переста╨
гратись ланцюжком. Занадто широкi й  густi  брови  злегка  здiймаються  на
чоло, очi поширюються, як двi морськi черепашки.
   - Соцiалiзм?
   - О принцесо!
   Граф Адольф схиля╨ голову на лiве плече й ображено приплющу╨ очi.  Йому
дуже сумно,  що  ©©  свiтлiсть  тако©  низько©  думки  про  його  розумовi
здатностi. Соцiалiзм - це вiра в чорну магiю.  Проповiдують  ©©  фанатичнi
дурнi або реалiстичнi шарлатани, а вiрять у не© калiки, невдахи  i  плебс.
Вiн же, граф Елленберг, зда╨гься, не подiбний нi до мага, нi до дурня, анi
до шарлатана, вiн бiльше, нiж хто  небудь,  вiрить  у  вiчний,  абсолютний
закон- рiвностi людей не було, нiде нема╨ й бути нiколи не може. Слабшi  й
дужчi, гiршi й кращi, чернь i аристократiя. Так було завсiгди, так ╨ тепер
i так буде  повiк.  Мiняються  тiльки  форми,  але  сам  закон  зоста╨ться
непорушним i незмiнним. Хiба ж це соцiалiзм?
   Принцеса лиша╨ ланцюжок i сiда╨ рiвнiше. Як  так,  то  вона  не  зовсiм
розумi╨, що хоче сказати граф. Ну, добре, мир, тиша, овечки, мечi на рала.
Все це чудово. А  як  же  буде,  коли  ота  чернь,  отi  фанатичнi  дурнi,
шарлатани не задовольнягься вiчним законом нерiвностi й почнуть  виробляти
те, що вони раз у раз цiлi тисячолiття виробляють на землi? Як  ота  нова,
всемогутня, чудодiйна аристократiя без вiйська справиться з ними? Оце вона
хотiла б знати, з ласки пана графа.
   Ах, нема╨  нiчого  втiшнiшого,  коли  жiнка,  гарненька,  от  iз  такою
лебединого шисю й  пожежею  волосся  на  прекраснiй  голiвцi,  коли  вона,
замiсть  давати  насолоду  мужчинi,  пресерйозно,  преповажно  и  прехитро
береться пiдставляти йому нiжки в полiтицi, задаючи йому прена©внi, дитячi
питання!
   - Ви ма╨те рацiю, ваша свiтлосте Ваше питання  глибоке  й  трудне.  Але
воно вже розв'язане нами. Декiлька полiца©в,  ваша  свiтлосте,  з  науково
вдосконаленими газовими скорострiлами - i багатотисячний натовп  дурнiв  i
шарлатанiв буде в панiцi тiкати вiд них. За секунду такий скорострiл  може
вбити тисячi людей. Це, мiж iншим, ще один доказ, ваша свiтлосте, що вiйна
бiльше неможлива, вона ста╨ цiлковитим безглуздям. А, крiм того, дозвольте
вам додати, ваша свiтлосте, що ми ма╨мо таких чудових помiчникiв, як  самi
панове соцiалiсти. Як вам, розумi╨ться, вiдомо...
   (Що ©й може бути вiдомо, цiй невиннiй черницi,  посвяченiй  на  пожертя
боговi минулого?)
   - Як вам вiдомо, соцiалiсти подiляються на рiзнi партi©, групи й секти,
що вiчно й люто борються мiж собою.  Це,  мiж  iншим,  знову  показу╨,  що
навiть серед робiтництва нема╨ рiвностi. I серед нього е рiзнi  верстви  з
рiзними iнтересами, що  й  кидають  ©х  на  боротьбу  помiж  собою.  Правi
соцiалiсти,     лiвi     соцiалiсти,     старокомунiсти,     неокомунiсти,
анархо-соцiалiсти, анархо-комунiсти, активiсти, пасивiсти,  iнаракiсти.  I
так далi, i так далi. Числа ©м нема╨.  Пролетарiату  як  класу  нема╨.  Це
вигадка теоретикiв-економiстiв. ╙ рiзнi собi бiльш менш постiйнi  групи  з
часто протилежними iнтересами. Завдання ж мудрого керманича повертати  всi
цi сили так, як поверта╨ вiжками шестерню коней добрий  вiзник.  Повертати
ними так, щоб вони самi в собi й собою нищили ру©нницьку енергiю.  I  нова
аристократiя, смiю сказати, ваша свiтлосте, блискуче  справля╨ться  з  цим
найважчим завданням. Ви погляньте, ваша  свiтлосте  робiтничi  органiзацi©
виносять  мало  не  половину  всього  населення.  Нiмечини;  в  парламентi
робiтничi партi© становлять абсолютну бiльшiсть, зда╨ться, треба ©м тiльки
захотiти, i все буде по глаголу ©хньому. А насправжки вся сила, вся  влада
в нас, невеличко© купки вибраних людей. I ми  не  бо©мось  нiяких  загроз,
нiяких прийнятих чи неприйнятих законiв, нiяких страйкiв i революцiй. Ми -
велика, непоборна, самодержавна сила!
   Ага, зникла вищирена насмiшкуватiсть? Приховала кiгтi? О,  перед  силою
жiнка моментально хова╨ всi сво© посмiшки й кiгтоньки.  Перед  богом  сили
вона згина╨ться  з  спадщинною  побожнiстю  i  в  жертву  йому  споконвiку
приносить усiх сво©х слабших богiв. Покора  перед  силою  ╨  шостий  смисл
жiнки.
   - О ваша свiтлосте, нема тi╨© сили, що могла  б  порушити  чи  зупинити
могутнiй iсторичний поступ новiтньо© аристократi©! А щодо решткiв  старо©,
яка подекуди збереглася в пережитках монархiй, то недалеко той  час,  коли
рука iсторi© легесенько, ваша свiтлосте,  збере  ©х  усi  й  поштиво,  але
твердо, складе в музе© старовини. I  сповниться  старе  пророцтво:  "╙дине
стадо й един пастир". Цебто, ваш свiтлосте ╨дина республiка землi й ╨диний
президент ©©. I поклоняться йому всi народи й iплеме на земно© планети.
   Ага, брiвки похмурилися? В очах уже уважнiсть, пильна думка?  А  як  же
буде тодi з тво©ми мрiями, з тво©ми коронками, з тво©ми музейними планами,
черничко  ти  бiдолашна?  Кому  ж  ти  тодi  приноситимеш  у  жертву  твою
молодiсть, пишнiсть грудей, мокрий блиск оче©? Як  же  iснуватимеш  ти  на
свiтi без влади, без самопожирання честолюбностi,  без  того  бога,  якому
тебе з пелюшок навчено молитися?
   - О, це не фантазiя, ваша свiтлосте, а неминуча конечнiсть iсторi©. Ви,
мабуть, ваша свiтлосте, не дуже пильно слiдкували з вашого замку за  ходом
сучасностi. А ви зводьте, ваша свiтлосте, звернути ласкаву  увагу,  як  ця
концентрацiя нацiонального багатства вiдбува╨ться скрiзь, по всiх  кра©нах
свiту. Англiя, Францiя, Середня ╙вропа, Америка, Африка, Азiя, весь  свiт,
ваша свiтлосте, втягнений у цей процес. Всi багатства, вся  промисловiсть,
торгiвля, вся продукцiя матерiальних i духовних вартостей життя - все це в
руках невеликих центрiв, банкiв. Ви  подивiться,  ваш  свiтлосте,  простим
оком навкруги, й ви побачите,  яким  скаженим,  нестримним  темпом,  якими
кругови ми вихрями все життя стремить до центрiв.  От  коли  закони  життя
планетарних свiтiв ясно помiтнi й у життi людства.  Кожне  тiло  до  свого
центру, а всi разом  до  ╨диного  спiльного  всiм  центру.  Людство,  ваша
свiтлосте, входить у нову фазу сво╨© iсторi©. Наста╨ доба  Королiв  Землi!
Королiв-Президентiв.  Подумайте  тiльки,  ваша  свiтлосте:  Король  Землi!
Король усiх народiв i земель. Iм'я його  луна╨  вiд  краю  до  краю  всi╨©
поверхнi земно© кулi. Його сила й воля сяга╨ на всi землi моря,  суходоли,
острови. Найменше сiльце в якомусь глухому кутку Iндi©, чи Гренландi©,  чи
Африки зна╨, поважа╨ i слу ха╨ться вселюдського короля. Що  може  бути  на
землi вище прекраснiше за це? Нi, скажiть самi, ваша свiтлосте, чи могли ж
мрiяти про такий апогей слави й могутностi  наймогутнiшi  монархи  минулих
вiкiв? Що, ваша свiтлосте? I що ж справдi перед цею величчю корона чи трон
якогось там декоративного убогенького монарха, з голови до нiг обплутаного
боргами в банках? Жалощi тiльки й бiльш нiчого!
   Старий облудник-ягуар затиха╨ и повiльно, ласуючи, поводить хвостом: ще
трошки - й можна робити останнiй, рiшучий скок.
   Принцеса хмуро, притихло  й  задумливо  водить  пальцем  по  оздобленiй
золотом палiтурцi "Теорi© омне©зму".
   - I народ того хоче? - раптом занадто недбало вирива╨ться  з  ©©  тiсно
стиснених уст.
   Граф Адольф придушу╨ вибачливу посмiшку й  обережно  обводить  князiвну
поглядом.
   - А що таке народ, ваша свiтлосте?  Мила  собi  поетична  фiкцiя,  яко©
вживали доти, доки була корисна. Народу, як i  пролетарiату,  нема╨,  ваша
свiтлосте. ╙ держава. А держава - це Фрiдрiх  Мертенс,  князiвно.  А  коли
Фрiдрiх Мертенс хоче того, то, значить,  того  хоче  й  Нiмеччина.  Ну,  i
народ, коли хочете, ваша свiтлосте. Так, так, ваша свiтлосте,  оцей  самий
фабрикант гумових препаратiв. Бiльше ще,  ваша  свiтлосте:  цей  фабрикант
гумових препаратiв буде одним iз перших Королiв Землi. Королiв Землi, ваша
свiтлосте!
   I голос графа Адольфа ста╨ строгий, притишений, як у  храмi.  Улазливе,
виварене, мучне лице з сiрими риб'ячими очима витяга╨ться поштивим  ляком.
Вiн злегка перехиля╨ться  до  принцеси  й  ще  притишенiше,  ще  побожнiше
жаха╨ться.
   - Мертенс... один iз перших кандидатiв! Нехай це мiж нами, але його вже
намiчено. А може, i зразу перший? Хто зна╨? Але подумати тiльки, та  й  то
страшно  -  Король  Землi!  А  дружина  його  -  Королева  Землi!   ╙дина,
всемогутня, всевласна. Всi розкошi землi, всi здобутки культури, вся краса
людського духу, всi оздоби, все на одне ©© слово... перед нею. З цим нiяка
казка не зрiвня╨ться. Королева Землi! Що ви скажете на це, ваша свiтлосте?
   ╞© свiтлiсть якусь мить нiчого не каже, тiльки  блiда,  крива  посмiшка
холодком пробiга╨ ©й на устах.

   - Що ж, коли це не фантазiя, то досить... iнтересно.
   - Ах, так?! "Досить iнтересно"? А не  досить  заздрiсне?  А  не  досить
болюче, страшно й нестерпно привабливо?
   - Тiльки, на жаль, ваша свiтлосте, пан президент  не  ма╨  дружини.  Не
ма╨. I не так легко такому велетневi знайти ©© собi до  пари.  О,  не  так
легко. Це мусить бути жiнка, що родиться раз на  столiття.  А  хiба  таких
багато ╨ на нашiй бiднiй землi? Дружина Мертенс а! Дружина  найгешальнiшо©
людини, наймогутнiшого владаря незчисленних багатств,  майбутнього  Короля
Землi. Легко сказати! Це ж мусить бути, дiйсно, вибра-ниця,  рiвна  генi╨м
та силою, гiдна корони всi╨© землi.
   Блiда, тонюсiнька  посмiшка  в!©дливо,  як  ниточки  огрути,  розлилась
куточками  уст  князiвни  та  так  i  застигла.  I  раптом  принцеса  живо
переводить очi  на  графа  й  пильно,  з  тихим,  зляканим  непорозумiнням
вдивля╨ться в нього.
   Ага, торкнуло?
   - Я не розумiю, нарештi, графе, для чого вся ця розмова?
   Ах, ти не розумi╨ш? А чого з очей такi гострi колючки випнулись? А чого
голос став такий тьмяний, стиснутий? А чого рука  дрiбно-дрiбно  труситься
на поруччi фотеля?
   Граф Адольф скромно спуска╨ очi  додолу  й,  замiсть  вiдповiдi,  тихо,
обережно, в задумi каже
   - Я тiльки одну таку жiнку знаю в Нiмеччинi. Одну-╨дину, що гiдна  бути
Королевою Землi.
   I знову задума ляга╨ на зiгнуту круглу спину, на  схилену,  з  затоками
лисини голову. Тiльки очi, як два цвiркуни з дiро  чок,  швидко  визирають
з-пiд жовтих вiй i зараз же ховаються.
   Принцесина рука дрiбно-дрiбно труситься. Лице залива╨  вiд  ши©  густа,
гаряча  хвиля  й  червоною  плямою,  як  хмари   з-за   обрiю,   суне   по
молочно-бiлому лицi.
   - Хто ж ця жiнка? - раптом голосно i твердо пита╨ принцеса.
   Тодi граф пiдводить голову, ста╨ на всi чотири лапи,  смiливо,  одверто
дивиться просто в дивно блискучi очi принцеси i, змахнувши хвостом, робить
останнiй рiшучий скок:
   - Ви, ваша свiтлосте!
   I вмить  принцеса  помалу,  спокiйно,  велично  пiдводиться  й  показу╨
обтягненою в чорний блискучий шовк рукою на дверi. З лиця вмент випарувала
червона пляма, i воно ста╨ моторошно блiде.
   - Вибачте, графе, це... ╨дина вiдповiдь, яку я можу дати  вам  на  вашi
останнi слова.
   Граф Адольф помалу пiдводиться й низько вклоня╨ться.
   - Занадто жорстока вiдповiдь, ваша  свiтлосте.  Не  вiдповiдна  до  тих
мотивiв, якi кермують мною.
   - Вона заслаба, графе, супроти чо© образи, яку ви вчинили менi. Коли  б
на мойому мiсцi був мужчина, я не певна, чи взагалi ви змогли  б  вийти  з
цi╨© кiмнати. Прошу вас залишити мене i сподiваюсь...
   Граф Адольф покiрно схиля╨ голову.
   - Я корюся, ваша свiтлосiе, але прошу вибачити менi, я таки мс  розумiю
сво╨© провини й образч, про яку ваша свiтлiсть зводили згадати.
   Очi принцеси раптом дивно спалахують, стають не зеленi, а  червонi,  як
волосся,   i   моторошно   горять   цегляно-червоними    жаринами    серед
помертвiло-бiлого лиця. Граф не розуми╨?! Вiн смi╨ це  говорити?!  Вiн  не
розумi╨ образи, яку вчиня╨ ©й, пропонуючи шлюб iз убiйником  ©©  батька  i
брата,  з  убiиником  ©хнього  роду,  з  грабiжником,  з  людиною,  що  за
можливiсгь випускати ©й кров по краплi вона, принцеса, готова вiддати  всю
свою кров по краплi?
   Голос уже не тьмяний,  не  рiвний,  не  грiзно  величний,  а  дзвiнкий,
металiчне ляскливий, нестримний, бризка╨  розпаленими  шматками  слiпучо©,
назбирано© ненавистi.
   Граф Адольф твердо й чудно зустрiча╨ ©© цегляно-червонi очi.
   - Я маю вашу свiтлiсть за надзвичайну людину. I тiльки через це в  мене
повернувся язик зробити вам цю пропозицiю. I саме через те, що  знаю  вчше
вiдношення до пана Мертенса, що знаю всю тяжку кривду,  яку  вiн  заподiяв
вашому родовi, вам i Нiмеччинi.
   - Через це ви робите?!
   - Так, ваша свiтлосте, саме через це. I через те, що моя пропозицiя...
   Граф Адольф озира╨ться на дверi,  робить  невеличку  павзу  й  притишу╨
голос:
   -...що моя пропозицiя, коли ваша свiтлiсть згодяться прийняти  ©©,  да╨
можливiсть досягти.. укохано©, свято© мети наших батькiв  Так,  так,  ваша
свiтлiсть, наших батькiв! Моя пропозицiя, ваша свiтлосте,  да╨  можливiсть
пройти в табiр ворога, опанувати  всiма  його  силами  зсередини,  звалити
його, зци-щити i в нових, перетворених формах одновити могутнi╨ гь кращих,
вибраних. Це грандiозна iдея, ваша свiтлосте! Це.. чудо,  ваша  свiтлосте,
це... геро©чний подвиг! Але якраз тому, що це чудо, геро©зм i подвиг, тому
я пропоную це тiльки вам. Бо тiльки  ваша  велика  душа,  ваша  свiтлосте,
тiльки ваш геро©чний дух  здатний  на  таку  надлюдську  жертву,  на  таку
генiальну волю й на високе, мудре розумiння речей.  I  уявiть  собi,  ваша
свiтлосте, тiльки на хвилину  уявiть  усю  величнiсть,  усю  грандiознiсть
такого подвигу! Я просто млiю вiд  побожностi,  ваша  свiтлосте,  уявляючи
собi всi наслiдки такого кроку. I от це  боротьба!  Це...  не  фантастична
мрiя, не романтизм, а реальна, захоплива, велетенська, геро©чна  боротьба!
От через що, ваша свiтлосте, я насмiлився зробити вам цю пропозицiю.
   I старий ягуар покiрно, смиренно, як уже впокорений, схиля╨ голову.
   Принцеса ж Елiза, вирiвнявшись, злегка поширю╨ очi. В них  уже  погасли
цегляно-червонi iскри, вона з хмурим, суворим непорозумiнням  обходить  iз
усiх бокiв обкутану покорою постать, шукаючи кiнчика запони,  щоб  пiдняти
©© й  подивитися,  .нiяка  пастка  за  ними  хова╨ться.  Але  граф  Адольф
щiльно-щiльно закутаний, нi однiсiнько© щiлинки, нi найменшого  кiнчика  -
покора, побожнiсть, розкриття душi до останнього, до мовчання.
   Пришерхлi дитячi уста й зеленi очi легесенько обмiта╨ кiнчиком усмiху.
   - Я дуже вам дякую графе, за високу думку про мо©  здатностi,  але,  на
жаль, про вашi здатностi в дипломатi© я тако© думки не  маю.  Гнучкiсть  i
мiнливiсть переконань не завсiгди ╨  ознака  ©хньо©  мiцностi,  щиростi  й
правильностi. Я рiшуче, без дальших пояснень, прошу вас,  графе,  скiнчити
нашу розмову й залишити мене саму.
   Граф Адольф на мент, на коротюсiнький мент визира╨ бистрим  сiро-жовтим
поглядом з-пiд запони, але зараз же ще щiльнiше закуту╨ться в не©, низько,
побожно вклоня╨ться й не чутною котячою ходою виходить iз салону.
   ***
   Вечiр  блакитно-рожевий,   iз   лляними   довгими   хмаринками,   такий
задумливо-розумненький, поважний i сумирний, ну, чисто як голiвка  Лорхен.
А старому Наделевi сумно й тягiсно. Тягiсно-тоскно слухати  йому  невдалих
синiв сво©х. Не любить вiн цих розпанаханих, бурхливих, безладних  розмов.
Вiн любить порядок, точнiсть, певнiсть.
   Шестеро  дiтей  у  старого  Наделя:  тро╨  синiв  i  тро╨  дочок.  Рiч,
розумi╨ться, не в кiлькостi,  а,  як  то  пишуть  у  партiйнiй  газетi,  в
персональнiй якостi. Персональна ж якiсть якраз i не  задовольня╨  старого
Наделя.
   Про дво╨ меншеньких, дво╨ дочок, взагалi не варто говорити, - яка з них
там персональна якiсть, коли Гретi всього дев'ять, а Лорхен зовсiм  тiльки
п'ять рокiв. Вiчно  голоднi,  вiчно  пороззявлюванi  дзюби,  та  й  бiльше
нiчого. Знай, набивай ©х зранку до вечора, щоб не пищали.  Третя  дочка...
Третьо© дочки... Третьо© дочки, взагалi, нема╨ й не було нiколи.
   Сини ж... От вернулися з роботи, на столi  вечеря,  не  пишна,  проста,
пролетарська, а проте таки людська вечеря. Спокiйно, пристойно попо©сти б,
погомонiти, почитати газету чи книжку, iпiти. перейтися десь сквериком, де
так чисто, акуратно,  рiзнобарвними  кружечками  ростуть  квiти.  А  почiм
спочину i й, побажавши одне одному на добранiч.  Замiсть  того,  глитнувши
похапцем, жужмом, без ладу, без уваги, все, що стояло на столi,  вчепились
один в одного i гризуться до ненавистi, до сласностi. А стара панi  Надель
байдуже плете собi панчохи бiля вiкна.  Рот  ©й  трошки  перекривлений  на
правий бiк, щоки одвисли  двома  жовто-смуглявими,  пом'ятими  торбинками;
припухлi синюватi повiки важко й безпричасно  налягли  на  банькатi  чорнi
очi. I блакитно рожевий вечiр, i крик  синiв,  i  злякано  уважнi  оченята
Лорхен, i неспокiйне потирання плеча  одiрвано©  руки  старого  -  все  ©й
байдуже. Час од часу вона прутиком чуха╨  волосся  за  вухом,  чорно-сiре,
масне, неохайне, i знову плете - тупо, мляво, механiчно. А колись же...
   Нi, не подоба╨ться старому. Наделевi  сьогоднiшня  балачка  синiв.  Вiн
пiдбира╨ три крихiтки хлiба, кладе на тарiлку, бере газету й iде  собi  до
другого вiкна. Йде  дрiбними,  строгими  кроками,  такий  собi  сам  увесь
строгенький,  чистенький,   iз   гострою   жовто-сивою   борiдкою;   щiчки
рум'яненькi, з фiолетовими жилочками, як на  осiннiм  червонуватiм  листi,
сиве  волосся  рiвнесеньким   ©жачком   пiдстрижене.   Газетку   (тижневик
партiйний) акуратненько кладе на  пiдлокiтник  розчиненого  вiкна,  вийма╨
правою (╨диною) рукою окуляри з лiво© боково© кишенi i, помагаючи головою,
зручно наклада╨ ©х на нiс. Але газетка -  партiйний  тижневик  -  щось  не
чита╨ться.
   Гудуть, лопотять мотори за вiкном; дзвенять, гуркочуть трамва©;  ревуть
i хрюкають авто; над будинками, на фояi блакитно-рожевого  молодого  неба,
прожогом пролiта╨ повiтряний трамвай, лишаючи за  собою  металiчну  шипучу
смугу звукового шумовиння. Небо, як озеро човнами, всiяне аеропланами всiх
систем i розмiрiв - то beau monde.  Берлiн  вилетiв  на  вечiрню  гулянку.
Рiзнокольоровi  балони   й   аеростати-реклами   слабенько,   меланхолiчне
погойдуються на дротяних шворках.  Тепер  вони  такi  самотнi,  жалюгiднi,
безпораднi серед рухливих вiльних аеропланiв. Але ввечерi, вночi, о,  тодi
вони пани всього неба, тодi вони бундючно, кричущо горять  вогнями,  всiма
можливими  фарбами,  мигками,   пiдскоками,   електричними   фейерверками,
рефлекторами, проголошуючи  небовi  й  землi  найкращi  в  свiтi  цигарки,
шоколад, пасту на чоботи, пiдв'язки до шкарпеток.
   Раптом десь iзнизу, збоку, несмiло, самотньо бенька╨  нiжне  контральто
вечiрнього дзвона. Продираючись  крiзь  гущу  галасу,  дзвякоту,  гуркоту,
нiжнi контральтовi хвильки, як  чистенькi  гарненькi  дiвчатка  у  п'яному
натовпi, взявшись за  ручки,  дивом  якимсь  прокладають  собi  дорогу.  I
старому Наделевi, з акуратно i строго начепленими  окулярами  на  рожевому
носику, ста╨ тепло й по-iншому сумно. Пашить дитинством,  старим,  суворим
батьком, строгим соцiалiстом, який щоразу, як ловив Густава  бiля  церкви,
брав його голову собi мiж колiна и боляче шпарив  великим,  товстим  бiлим
олiвцем. "А не бiгай до попiв! А не бiгай до попiв!"
   Було ж колись  щастя!  Можливе  ж  воно?  Бо  чого  ж  так  тепло,  так
радiсно-журно, з такою подякою цiлу╨ душу пам'ять тих часiв?
   "Де-еннь!.. Бе-еннь!"
   Густав Надель заплющу╨ очi. В жовтiй тьмi хвилясте дрижать нiжнi звуки,
рiднi, далекi. Минуло життя. Шостий десяток. Ще  рокiв  п'ять-десять  -  i
каюк, смерть. I все? А де ж життя, а де ж  те  хвилююче,  сонячне,  та╨мно
вабливе, що визирало й манило колись iз кожно© травинки, з кожно© посмiшки
дiвочо©, з кожно© зiрки на густо-синьому небi?
   Старий, маленький,  рожево  чистенький  Надель  розплющу╨  очi  й  з-за
великих окулярiв дивиться по хатi. Герман, прищуливши праве око, як  мати,
коли сердиться, перехиливши чорну патлату голову на праве  плече,  немовби
страшно уважно, але iронiчно слуха╨. Вiн заранi нiчому не вiрить, що скаже
Дiтрiх. Але Дiтрiх i не потребу╨, щоб той йому вiрив. Вiн  п'яний,  просто
п'яний, це тепер ясно видно. А Фрiц лежить поперек лiжка, паца╨  ногами  й
смi╨ться. В хатi брудно, неохайно, безладно.
   I це все? I тридцять рокiв  за  верстатом,  за  дротиками  лампочок,  i
одрiзана рука, i щоденне побивання за писклятами,  -  все  те  от  за  це?
Маргарита, колишня вiрна, смугляво-червона, бистроока товаришка,  апатично
плете панчохи, i рот од недавнього паралiчу ©й скривлений набiк, i  брудне
посивiле волосся неохайними пасмами звиса╨ на жовту шию,  i  бiднi  спухлi
ноги болять-болять.
   "Бе-еннь!.. Бе-еннь!"
   Украдено життя!  Украдено  спокiй,  затишок,  старечий,  передвечiрнiй,
передсмертний спочинок! Украдено родину. Нема родини, нема╨ рiдностi, самi
лютi вороги, якоюсь силою збитi докупи Ач,  як  клацають  зубами  одне  на
одного!
   Густав Надель стомлено  пiдводиться,  скида╨  окуляри  й  пiдходить  до
столу.
   Лорхен, високо пiднявши лiктi, випива╨ з миски  рештки  супу.  А  Грета
витрiщила очi на Дiтрiха й нiчого не бачить.
   Дiтрiх, високо й здивовано пiднiсши брови,  врочисто  вийма╨  з  кишенi
портсигар, б'╨ по ньому долонею й пiдморгу╨  Германовi.  Портсигар  зовсiм
новий, шкурятяний, оздоблений золотими защiпочками.
   - Бaчив? Отож-то!
   Вiн поважно витяга╨ з  портсигара  жовту  елегантну  сигару  й  одкушуе
кiнчик, плюючись i витираючи маснi,  спухлi,  занадто  червонi  губи.  Вiн
маленький, молочно-рожевий, iз бiлявим, як у батька,  волоссям.  Вiн  весь
викапаний батько, але не хоче бути й подiбним  до  нього.  Вiн  ма╨  такий
самий нахил до акуратностi, тихостi, як  i  батько,  але  навмисне  ходить
неохайно, поводиться галасливо, загонисте, з  викликом.  Навмисне,  бiдне,
дурне хлопчисько!
   Герман  подiбний  до  матерi,   чорнявий,   присадкуватий,   запальний,
банькатий, широконосий. Але й вiн не хоче бути подiбним до матерi. Не хоче
i Фрiц  бути  подiбним  до  батькiв,  справдi  нi  до  кого  не  подiбний,
золотистий, стрункий сивоокий дурень. Нiхто не хоче.
   - А де ж ти взяв цей портсигар? - кричить  Фрiц  iз  лiжка  i  старанно
нiгтями щипа╨ кучерявий крихiтний вус.
   - Заробив, розумi╨ться. Хе! А ти, детективе, вже поживу  собi  вбача╨ш?
Молоко на губах iще... Тьфу!
   Вiн випльову╨ крихту тютюну i  знову  пiдморгу╨  Германовi.  Що?  Ловкi
сигари люди заробляють? Ого, вiн страшенно поважа╨ працю. Праця, партiя  й
парламент. Це ╨ три святинi, будь  вони  тричi  й  чотири  рази  проклятi.
Батько це може пiдтвердити, вiн старий соцiал-демократ, вiн уже  от-от  за
кiнчик хвоста соцiалiзм трима╨. На жаль, йому праця одну руку вiдрiзала, а
то б уже давно  було  щастя  небесне  на  землi.  Ге?  Нi?  Браво.  Батько
сердиться. Вiн тридцять лiт пробув у тюрмi, на легких каторжних роботах, а
все-таки сердиться. Брраво! А щодо нього, то вiн од завтрашнього дня працю
кида╨ к чортовiй матерi. Годi.
   Старий  Надель  пильно  дивиться  на  сина,  строго,   часто   клiпаючи
маленькими, трошки недорiзаними очима. Дiтрiх важко смокче сигару й пуска╨
клубки диму вгору. Герман теж пильно й пiдозрiло огляда╨ брата.
   - Що ж ти робитимеш? До Iнараку ступа╨ш? Дiтрiх грайливо покиву╨  одним
плечем.  Навiщо  до  Iнараку?  Iнарак  так  само  качоргу  шану╨,   як   i
соцiал-демократiя.
   - Та ще й як! - раптом дзвiнко кричить iз  лiжка  Фрiц.  -  Моментально
такого, як ти, розстрiляли б там.
   - А тебе б повiсили? Чи вони просто душать детективiв? Га?
   Старий Надель червонi╨, знову вста╨ й iде до вiкна. Детектив. До  цього
вiн нiяк не може звикнути. Нерозумно, нелогiчно, - теж праця, служба, а от
не може та й не може втоптати це у  сво©й  старiй,  стiльки  вже  топтанiи
головi. Детектив! А ще рiк тому Фрiц був надi╨ю батька, вiрним товаришем i
вихованцем. Гордiстю був старого Наделя  перед  партiйними  товаришами.  I
раптом у детективи, в сором, у глум. I дiйсно, колись задушать iнаракiсти.
   "Бе-еннь! Бе-еннь!"
   Лопотять мотори, гуркотить залiзно-кам'яний Берлiн,  гримить,  спiшить,
кричить. Усi спiшать, усi женуться кудись  кидають  одне,  хапають  друге,
перестрибують  один  через  одного,  плюють  на  те,  що  вчора  цiлували.
Нетерплячка, гарячка, невитриманiсть.  Усе  зразу,  все  моментально,  все
цiлком. Зруйнувати всi фабрики, зiрвати всю землю, запалити всi  мiста!  А
на другий день сигара в зуби з нового портсигара або в детективи.
   I знову верта╨ться до столу старий Надель.  Ага,  в  анархо-натуралiсти
Дiтрiх запису╨ться. Ну, це iнша рiч. Волi, повно©,  необмежено©,  звiрячо©
волi вiн хоче. Вiн не хоче мати  вiдiрваних  рук,  краще  вiн  одгризатиме
iншим, коли вони спробують його запрягти в ярмо.
   Герман ущипливе iпосмiха╨ться. Так, розумi╨шся, це нормальний  наслiдок
соцiл-демократичного болота. Довго сидiти в ньому небезпечно для  здорово©
людини.   Розумi╨ться,   пiсля   соцiл-демократi©    лиша╨ться    або    в
анархо-натуралiсти, або в шпики-детективи  кидатись,  -  цiлком  зрозумiла
реакцiя.
   Тут старий Надель не може вже витримати. Е,  це  вже  занадто.  Патяка╨
шмаркач чорт батька зна що й дума╨, що розв'язав  усi  питання.  Очевидно,
коли б цi дурнi були в нсокому-нiстичнiй сектi, то зразу стали б  святими?
Ще дурнiшими стали б. Приклад живий перед очима - мудрий Герман.
   Дiтрiх весело, бурно регоче, пада╨ на стiлець, паца╨ ногами i хляска╨ в
долонi.
   - Брраво, батьку! Браво, бiс! Так його!
   Герман червонi╨, i очi, пукатi, чорнi, материнi  очi,  починають  скоса
дивитись - поганий знак. Вiн бурхливо схоплю╨ться i, по-ораторськи витягши
до батька руку, почина╨ одвер-то, щиро, раз у життi говорити йому  нарешгi
всю правду. Старий Надель нiчого не ма╨ проти цього, о, будь ласка,  проти
правди вiн нiколи нiчого не мав. Вiн готовий слухати навiть неокомунiстiв,
коли вони здатнi на правду, будь ласка, вiн готовий.
   Але дедалi, то готовнiсть його ста╨ щораз менша  та  менша.  Бо  правда
неокомунiста - просто нахабна,  хлопчача  брехня,  перекручування  фактiв,
наклепи! Вiн не може спокiйно слухати цi  дурницi,  вiн  повинен  заткнути
рота шмаркачевi.
   Але ба: шмаркач не да╨ собi заткнути рота, а затика╨ його батьковi. Вiн
просто не да╨ слова вставити. Вiн пiниться, стука╨  стiльцем  об  пiдлогу.
Широкий нiс роздувся, очi косо й люто блискають жовтими iскрами.
   Старому  Наделевi   аж   виски   почервонiли.   Вiн   знизу╨   плечима,
посмiха╨ться, пробу╨ говорити, але де там!
   Дiтрiх регоче й п'яно пiддрочу╨  оратора.  Розумi╨ться,  батько  винен.
Авжеж! Хто ж би iнший?
   - Лорхен! - раптом кричить iз лiжка Фрiц. - Та будь  же  ти  за  голову
мiтингу!  Лiзь  на  стiлець!  Що  це  таке,  неокомунiзм  не   да╨   слова
соцiал-демократi©. Та позабирай зi столу виделки, а  то  вони  повиколюють
очi один одному.
   Але тут  Герман,  як  прокинувшись,  помалу  поверта╨ться  до  Фрiца  i
здивовано обводить його  косими  важкими  очима  з  золотисто©  голови  до
пацаючих нiг
   - А ти чого?? Детектив! Шпiцель!  Буржуйський  собака.  Тобi  чого  тут
треба? Лежи отам i мовчи. А гавкати можеш там, де начальство скаже.
   Буржуйський собака, поширивши очi, неиорушно лежить, i  видно,  як  пiд
золотистим пушком хлопчачого дитячого лиця густо,  гаряче  виступа╨  кров.
Вiд цього вiн нiчого не може сказати й тiльки широко,  мовчки,  переставши
падати ногами, дивиться на брата.
   Раптом у сiнях дзвiнко дирчить дзвiнок. Грета  схоплю╨ться  й  вибiга╨.
Тодi старий Надель понуро схиля╨  голову  й  потира╨  iправою  рукою  лiве
плече. Коли нерви роздратуються, воно по-щiмлю╨ й  чути  одiрвану  руку  з
пальцями, якi теж пощiмлюють.
   Дверi розчиняються, влiта╨ Грета. Чорнi оченята круглi, напруженi.
   - Фрiце! Тебе! Якийсь рудий-рудий пан!
   Фрiц швидко пiдкида╨ горiшню частину тiла, впира╨ться  обома  руками  в
край лiжка й гучно ста╨ на ноги.
   Дiйсно, якийсь рудий-рудий добродiй. Посмiха╨ться й простяга╨  руку.  В
сiнях темнувато, лиця добре не видно. Чийсь дуже знайомий сокирчастий  нiс
i променистi, нiжнi очi.
   - Ах, господи! Товариш Тiле!
   - Менi з вами треба трошки, але поважно поговорити. Ма╨те час?
   - О, що за питання?! Сюди? Нi, сюди. Нi, краще сюди.
   Вiд несподiванки, замiшання й хвилювання Фрiц веде гостя до кухнi Сiсти
в нiй нема на чому, i Фрiц червонi╨. Але Тiле зовсiм не потребу╨ сiдати, -
справа двох хвилин. Зовсiм коротенька справа.
   I товариш Тiле, дивлячись згори в рожево золотисте з червоною  пiднятою
губою лице, нiжно  й  пошепки  розповiда╨  коротесеньку  справу  Очi  його
дивлягься так уважно, ласкаво i просто, що вся справа зда╨ться теж простою
й незначною. От тiльки рудi вуса й иеружа перешкоджають, щось у них трошки
моторошне та смiшне ╨.
   Розумi╨ться, Фрiц готовий. Зараз ©хати? Добре. Моментально Речей нiяких
не треба? Завтра все доставлять? Добре. Моментально.
   - Але майте на увазi, товаришу, ви повиннi бути  готовi  й  на  смерть.
Чу╨те?
   Фрiц червонi╨, пушок ста╨ помiтно жовтий на щоках, у  голосi  напружена
поважнiсть.
   - Я, товаришу Тiле, статут Iнараку знаю.
   - Як так, то...
   I товарищ Тiле простяга╨ в жовтiй, рудiшiй, нiж  вуса,  рукавицi  руку.
Фрiц перебiльшено серйозно потиску╨ ©© й ще бiльше червонi╨. (Ах, господи,
коли ж вiн уже вiдвикне вiд цi╨© дурно©,  соромно©  звички  червонiти,  як
iдiот!)
   Коли вони виходять уже сходами, - Тiле попереду, а Фрiц позаду, -  Фрiц
почина╨ йти щораз повiльнiше та повiльнiше. I раптом згаду╨,  що  забув  у
кiмнатi одну дуже важну, конспiративну рiч, яку конче треба знищити, бо  .
Конче треба! Одна хвилина!
   I вiн, перестрибуючи через схiдцi, бiжить нагору.
   В хатi, де була сварка, вже трошки  iнша  картина.  На  стiльцi  сто©ть
Лорхен i строго  вимаху╨  маленьким  жовтеньким  олiвцем.  Вона  -  голова
мiтингу. Поважно-розумненькi, сумирнi, блакитнi  оченята  строго  обводять
ораторiв. Слово належиться со... соц... сосаль...
   Голова мiтингу не може вимовити трудного  слова.  Тодi  з  одного  боку
неокомунiзм, а з другого стара соцiал демократiя обнiмають маленьке, тепле
тiльце й ретельно пiдказують трудне слово. I очi в Дiтрiха так само  мокро
й тепло свiтяться, як у батька, i розрiз ©х такий  самий  недокiнчений,  i
сам вiн тепер увесь страшенно  подiбний  до  старого  Наделя,  невеличкий,
акуратненький, рожевенький, тiльки без гостренько© борiдки й вусикiв.
   Фрiц ааклопотаио пiдходить до батька й простяга╨ руку. Вiн негайно  ©де
з Берлiна - службова подорож. Потiм так  само  заклопотано  потиску╨  руку
Германовi й Дiтрiховi. Вiн не ма╨ часу,  вiн  дуже  поспiша╨.  Але  раптом
обнiма╨ Германа, цiлуь i, почервонiвши, вiдрива╨ться вiд нього. I знов так
само обнiма╨ всiх по черзi, а батьковi й матерi цiлу╨ руки. Це вже  зовсiм
несподiвано й дивно. А насамкiнець вийма╨ всi грошi з кишенi й кладе ©х на
стiл перед Лорхен. I поспiшно, заклопотано, з червоними вухами  вибiга╨  з
кiмнати.
   У старого Наделя щемить плече й ворушаться шальцi одрiзано© руки  ввесь
вечiр. Але вiн живою рукою натира╨ терпен-тиною хорi ноги сво╨©  старо©  и
довго сидить коло не© в темнiй  кiмнатi,  поки  рука  Маргарити  сонно  не
слабне в його руцi. I очi йому теплi, нiяковi й щасливi, коли вiн виходить
до сусiдньо© кiмнати.
   Анархо натуралiст спить  на  постелi  детектива,  а  неокомунiст  учить
недавнього голову мiтингу складати з вирiзаних iз газети лiтер слова. I на
столi лежать уже  два  слова:  "хай  живе..";  для  третього  пiдбираються
вiдповiднi лiтери. Вже три лiтери "нео" готовi, але очi старого Наделя вiд
них не стають менше теплими Коли такий "нео", як сьогоднi, то хай живе вiн
на вiки вiчнi!
   ***
   М'яко й гнучко похиту╨ться авто, нахиляючи то Фрiца на Тiле, то Тiле на
Фрiца. Дрiбненькими волосяними зморщечками смi╨ться  сокирчастий  нiс  над
рудими вусами, очi нiжно, сердечно-влазливо припадають до очей Фрiца. Фрiц
уважно слуха╨ iнструкцi©, а холодок легесенько торк та торк за серце.  Вiн
зовсiм не хвилю╨ться, - iнаракiст увесь повинен бути з загартовано© крицi,
до всього готовий, на все здатний. Але йому дуже цiкаво, як  то  воно  все
буде. його хвилю╨, що Тiле, сам Тiле при©хав  до  нього  й  так  сердечно,
просто, як iз зовсiм-зовсiм рiвним говорить iз ним. I вiн чу╨ до Тiле таку
нiжнiсть, як до батька, коли прощався з ним. Колись вiн,  може,  теж  буде
одягати  рiзнi  перуки  й  органiзовувати  "вiдповiдальнi  акти".   (Коли,
розумi╨ться, з цi╨© справи вийде живий. А не вийде, - ну, що ж, у  кожному
разi за вiдiрвану батькову руку, за "легкi каторжнi роботи" буде  вiдплата
як слiд!)
   Авто зупиня╨ться iперед двоповерховим, поважним, строгим i  старовинним
будинком. У великому темнуватому холi, подiбному до каплицi, зустрiча╨  ©х
поставний, гарний, урочистий добродiй iз точеним носом i густими  бровами.
Ганс Штор, управитель дому Елленбергiв. (Батько Макса  Штора!)  Ганс  Штор
строго  огляда╨  Фрiца,  не  подоба╨ться  йому  постать  Фрiца  -  льокай,
порядний, справжнiй льокай повинен бути як механiзм. у  ньому  не  повинно
бути простоти, цiкавостi, пушку  на  щоках,  золотистих  вусикiв,  вiльних
рухiв.
   Тiле  нiжно,  добродушно  заспокою╨  старого  Штора.  Все  буде  добре,
чудесно, якнайкраще.
   Потiм Штор доклада╨ графовi  Адольфовi  Елленберговi,  а  Тiле  й  Фрiц
дожидаються в холi, поглядаючи один на одного уважно й непомiтно.
   Граф Адольф Елленберг веде Тiле вгору до поко©в князiвни й  на  терасу,
де сталося злочинство, а Фрiца Ганс  Штор  одво-дить  униз,  до  маленько©
напiвтемно© кiмнатки в сутеренах - тут вiн житиме.
   Тiле уважно огляда╨ кожний  закуток  у  спальнi  й  на  терасi,  щоразу
поштиво й нiжно питаючи дозволу в принцеси. Граф Адольф теж щоразу поштиво
й мовчки схиля╨ться до принцеси й уважно слiдку╨  за  кожним  рухом  Тiле.
Принцеса ж байдуже щурить очi й зовсiм не цiкавиться нi  Тiле,  нi  графом
Адольфом, нi коронкою.
   Нарештi, Тiле пита╨ дозволу пiти геть. Огляд його цiлком задовольнив.
   -  Насмiлюсь  доповiсти  вашiй  свiтлостi,   що   випадок   надзвичайно
загадковий. Але  деякi  данi  дають  менi  смiливiсть  мати  певнiсть,  що
украдений символ шляхетно© королiвсько© влади  буде  знайдений.  Я  й  моя
могутня органiзацiя, що до не© маю честь належати, прикладемо всiх сил  до
цього.
   I очi його нiжно, певно й улазливо-просто припадають до очей  князiвни.
I князiвнi зда╨ться, що дiйсно коронка буде знайдена i що це справа зовсiм
не така вже трудна та загадкова. Вона милостиво хита╨ головою й  дяку╨,  а
Тiле низько схиля╨ться й поштиво задом виходить iз кiмнати. (А пiд  рудими
вусами його морщиться смiхотлива посмiшечка).
   Внизу, в холi, в куточку бiля  величезного,  як  ворота,  камiна,  Тiле
востанн╨ да╨ iнструкцi© Фрiцовi. Фрiц уже в лiвре©, що  трошки  вузька  на
нього в плечах, i стара╨ться триматись так, як тiльки що строго вчив  його
Ганс Штор. У цей час на сходах з'явля╨ться висока жiноча постать у чорному
шовку вiд ши© до нiг, з молочно-бiлим лицем  i  червоним  дивним  волоссям
Тiле раптом одходить набiк i тягне за собою Фрiца,  рiвночасно  поштиво  й
низько кланяючись постатi. Обидва мовчки,  витягшись,  стоять,  коли  вона
рiвно, строго й велично несучи голову, з  легким  скляним  шелестом  шовку
проходить повз них. I Фрiц уже зна╨, що це вона, це та, ради яко© вiн тут.
   I коли вiн лиша╨ться сам i дума╨ про чорноблискучу постать iз високими,
широкими клубами, спадистими плечима й  короною  червоного  волосся,  йому
ста╨ сумно й дивно хто тон, що ма╨ смiливiсть i щастя цiлувати це лице?  I
що можна даiи за те, щоб мати право на це?
   ***
   Так, так, трошки бiльше, нiж два тижнi, пробув Рудольф  Штор  у  горах,
ревiзуючи землетрус. Але, очевидно, наслiдки  ревiзi©  надзвичайно  добрi.
Садiвник Иоганн, який помагав пановi докторовi пiднести валiзку з  вiзника
до лабораторi©, цiлком виразно бачить, що пан доктор увесь якийсь  дивний,
а з лиця його неначе сяйво йде.  А  ще  дивнiша  його  мова.  На  ввiчливе
звичайне запитання старенького  Иоганна,  чи  вдатно  подорожувалося,  пан
доктор раптом зупиня╨ться, бере Иоганна за плечi  i,  сяючи  йому  в  лице
очима, каже:
   - Зна╨те що, пане Грубмахере, тако© удачi, мабуть, ще нiколи весь  свiт
не бачив. Коли я не помиляюсь, пане Грубмахере, то все людство хутко  буде
задволене з мо╨© удачi. Запевняю вас!
   Отаке каже пан доктор, щасти йому, боже. А що вже валiзка тяжка, то хай
же ©й усячина! - ледве-ледве вдвох дотараба-нили  до  лабораторi©.  Залiзо
там чи золото - цього Иоганн iз певнiстю не сказав би, але  що  важка,  то
важка!
   Мiцi теж дуже здивована  поведiнкою  пана  доктора.  Надзвичайно  чудна
поведiнка! Це вже хоч би з  того  помiтно,  що  коли  Мiцi,  прочувши  вiд
Иоганна про при©зд доктора Рудольфа, на хвилинку забiга╨  до  лабораторi©,
то пан доктор ставиться до цього так, нiби до нього  прийшла  якась  стара
бабуня. Привiтно, ласкаво, але...
   Мiцi просто змушена вжити деяких  iз  давнiх-давен  вироблених  жiночим
родом заходiв, щоб вивести пана доктора з цього ненормального стану.
   Нема що, заходи не йдуть намарне. Але й тут виявля╨ться  чуднiсть  пана
доктора: раптом хапа╨ ©©, змина╨  всю  i  при  розчинених  дверях  почина╨
скажено цiлувати. При розчинених дверях! Хiба це нормальний стан?!
   Розумi╨ться, Мiцi  й  тут  мусить  звернутись  до  вiками  випробуваних
засобiв  жiноцтва  злякано  прошепотiвши  "од,  хтось   iде!",   швиденько
користу╨ться звичайною в таких випадках вi ковою чоловiчою довiрливiстю  й
вирива╨ться. Потiм, загородившися стiльцем, ста╨ бiля самих дверей.  Таким
тiльки чином i вда╨ться привести пана доктора до  бiльш  менш  нормального
стану.
   Власне, до "бiльш менш". Бо що  то  за  нормальний  стан,  коли  людинi
розповiда╨ться про надзвичайно цiкавi трагiчнi но вини, а вона з блаженною
посмiшкою або ходить по хатi, як граблями,  розчiсуючи  волосся  пальцями,
або сiда╨ бiля валiзки й неначе п'яними,  блискучими,  посоловiлими  очима
любовно длуба╨ться в якихось камiнцях.
   А новини ж такi, що в усякого iншого очi на лоба з цiкавостi вилiзли б.
Наприклад, пропад коронки. Всi газети про це криком  кричать,  усi  екрани
про це миготять, на всiх аеростатах увечерi про це реклами висвiтлюють.  А
пан доктор тiльки засмiявся на все це та пробурмотiв собi пiд нiс:
   - Та ну? Отака lcтopiя?
   I знов за камiнцi.
   А коронка ж, можна сказати, iстинно якась чарiвна. Це Мiцi мусить  таки
сама признати. Вона, розумi╨ться, в бога не вiрить, релiгiя,  попи  -  все
це, звичайно, забобони, вона безрелiгiйна  вже  три  роки,  але  тут  вона
мусить визнати, що в коронцi дiйсно сидять якiсь старi  чари.  Чортячi  чи
божi, але сидять. Факт!
   Пан доктор не вiрять? Добре. Але пановi докторовi, розумi╨ться, вiдомо,
що принцеса ма╨ вiд свого роду заповiт перевчити всi книжки  на  свiтi,  i
коли не зостанеться нi одно© не  перевчено©  нею,  тодi  ота  коронка,  що
пропала, стане  справжньою  коронкою,  i  в  Нiмеччинi  знову  повернеться
колишня монархiя. Вiдомо це пановi докторовi? Добре. Що ж це за  знак,  що
як пропала коронка, так iпринцеса звелiла всi книжки геть iз  ©©  кабiнету
повиносити? Га? А подивитись тiльки на не©,  яка  стала.  То  така  пишна,
повiльна, така горда була, така  тиха  та  нечутна.  А  тепер  уся  як  на
струнах, хвилини на мiсцi не всидить, то верхи гаса╨, то на аеропланi  над
усiм Берлiном шуга╨, то пiднiме в себе таку музику  на  роялi,  що  старий
граф тiльки покректу╨. Що це все значить? Га?
   Пан доктор, приставивши до ока побiльшене скло й розглядаючи  камiнчик,
мусить згодитись, що це таки надзвичайно цiкаво.
   Так, розумi╨ться, цiкаво, але що чари в нiй ╨,  то  це  теж  таки  факт
Мiцi, звичайно, пi в якi вiдьми,  наговори  й  тому  подiбнi  забобони  не
вiрить, але що ця коронка не проста й що дiйсно, як  кажуть  люди,  скрiзь
несе з собою нещастя, то це ж видко не тiльки на принцесi. Весь  дiм,  уся
родина графська як пере  мiнилася  пiсля  пропаду  коронки.  Старий  граф,
наприклад, -господи, аж моюрошно часом ста╨! -  тiльки  те  й  робить,  що
ходить по парадних  покоях,  заклавши  одну  руку  за  спину  й  весь  час
перебираючи пальцями, а другою почуху╨ пiдборiддя.  Iнодi  стане,  сто©ть,
щось про  себе  бурмоче,  знизу╨  плечима,  по-смiха╨ться.  Стара  графиня
притихла, навiть до кухнi не втруча╨ться, нi до чого не загляда╨. А  що  з
графiвною Трудою сталось, так це теж хiба не доказ? ╞й би то, сказати,  що
до коронки? А як пропала, так графiвну як пiдмiнили. То, бувало, останнiми
часами тiльки до церкви виходила (щось було таке напало на не©!|)  -  така
собi сумирна була, а то теж  раптом  як  скинула  з  себе  всю  релiгiю  й
загуляла так, що аж курить. Додому до ночi не верта╨ться, i  часом  винцем
од не© таки добренько попаху╨. Старий граф уже разiв зо два з  нею  строгу
балачку мали, але то ©й цiлком байдуже, тiльки комiчно так посвисту╨ собi.
Та навiть на прислузi вiдбилась та  коронка,  чого  вже  бiльше!  Фрiдрiха
заарештували (хоч усi готовi заприсягти, що вiн анi  сном,  анi  духом  не
винен).  Ернста  вiдправили.  А  замiсть  ©х  узяли  якогось  молоденького
кучерявого хлопця, що вмi╨ тiльки червонiти, а в сво╨му дiлi анiчогiсiнько
не тямить. А приставлено його, - подумать тiльки!  -  до  само©  принцеси.
Ма╨те собi. Ото нiби якась вiдома графовi Адольфовi й дуже вiрна людина.
   I от тут пан доктор раптом вiзьми та й запитай.
   - Так, так. Ну, а як принцеса ся ма╨? Нiчого?
   Мiцi на це тiльки поширю╨ очi, потiм заплющу╨ ©х i глибоко зiтха╨.
   ╞й-богу, це могло вже навiть стару бабусю зачепити. Мiцi,  розумi╨ться,
цього так залишити не може. ©©, мабуть, уже давно там  кликали,  але  вона
мусить перевiрити, що з бiдним паном доктором сталось.
   Маючи  таку  невинну  мету,  вона  виходить  iз-за  свого   стiльця   й
наближа╨ться до пана доктора.
   Вiн зирка╨ на не©, як на муху, i знову нахиля╨ться до валiзки.
   Якiсь паршивi, сiренькi, з зеленими жилками камiнцi  цiкавiшi  йому  за
молоду дiвчину!
   - У, якi гарнесенькi камiнчики! Можна менi подивитись?
   Господи, як вiн iзлякався! Аж руку ©© вiдхилив набiк. Подумайте,  добро
яке!
   Але Мiцi зате ловить  його  руку  й  уже  не  випуска╨  доти,  доки  не
перевiря╨, чи дiйсно ж таки - що вона, що стара бабуся - то все  одно  для
нього.
   Та, на бiду, занадто вже переперевiрила. Знову його  ненормальний  стан
кида╨ться в другий бiк. Дверi, правда,  вже  зачиненi,  але  не  замкненi.
Iстинно, не замкненi! Хтось може кожно© хвилини ввiйти. Але яан доктор  на
цей раз уже й правдi не вiрить. Хапа╨ Мiцi на руки, пiднiма╨, як  оберемок
трави, i несе до лiжка. Цiлком божевiльний чоловiк!
   Мiцi  мусить  тричi  дати  слово,  що   ввечерi   по   десятiй   годинi
неодмiнно-неодмiнно прийде до нього. Тiльки пiд цi╨ю  умовою  ©й  уда╨ться
визволитись iз залiзних (просто-таки залiзних!) обiймiв.
   Але  ма╨те  знов.  коли  Мiцi,  стоячи   перед   дзеркалом,   поправля╨
пухнасто-розтрiпану зачiску i вся  така  бiло-рожева,  з  бiлим  волоссям,
бiлими зубами, бiлими вiями, бiлою ши╨ю й  чер  воними  щоками  та  устами
сто©ть перед дзеркалом i аж сама милу╨ться з себе,  пан  доктор  знов  уже
коло сво╨© проклято© валiзки! Хiба ж не дивовижний стан?!
   ***
   Макс Штор стомлено, з ненавистю й огидою дивиться в  дзеркало  на  сво╨
смугляве,  класично  гарне  лице  з  навислим  на  чоло  пасмом   чорного,
скудовченого, виткого чуба.
   Що може бути дурнiше й безглуздiше, як от iз такою мерзенною пикою бути
членом   Iнараку?   Оперовим    спiвцем,    маляром-омне©стом,    офiцером
мертенсiвсько© гвардi©, прем!╨р-любовником Сузанни, - оце так.
   З  дзеркала  на  Макса  дивляться  глибокi,  як  два  тунелi,  пухнастi
темно-сiрi очi, дивляться з такою мiшаниною суму, огиди  й  самолюбування,
що  йому  ста╨  нiяково  й   соромно.   Нiс   -   бездоганно   правильний,
нiжно-смуглявого кiстяного тону. Дiйсно, як каже Сузанна,  хочеться  взяти
його окремо, гладити, тулити до лиця й цiлувати, -  честь,  яка,  справдi,
носам рiдко випада╨. А уста? Навiть  щось  немовби  розумне  в  них,  крiм
вирисуваностi, ╨!
   Що може  бути  смiшнiше  й  бiльш  iдiотське,  коли  iндивiд  iз  такою
проклятою природою фiзiономi╨ю намага╨ться поводитись i жити,  як  порядна
людина?
   Нi, що там фiзiономiя! Коли крихiтна, трухла, ласовита й  слинява  душа
хоче вдавати велику, сталеву, вищу натуру. Оце комiзм!
   "I одречеться батька, матерi, жiнки,  коханки,  роздасть  ма╨тки  сво©,
одмовиться вiд особистих  радощiв  сво©х,  вiзьме  хрест  свiй  i  пiде  з
Iнараком". Так сто©ть у передмовi статуту.
   Ах, як тодi, в тюрмi, це здавалось таким високим,  таким  до  сяжним  i
таким якраз  найпотрiбнiшим  серед  пiдкупства,  зрадництва,  лицемiрства,
слабодухостi легальних соцiалiстiв?
   А параграф 9 статуту?
   Макс пiдсову╨ ближче тоненьку книжечку й перегорта╨ сторiнку назад:
   "Нi родиннi, нi особистi зв'язки й вiдносини членiв Iнараку  не  можуть
стояти на перешкодi у  виконуваннi  ©хнього  органiзацiйного  обов'язку  й
дисциплiни".
   I далi знов:
   " 25. Вступ до Iнараку - на все життя. Нi добровiльного виходу членiв,
нi виключення ©х iз  Iнараку  не  може  бути.  Членiв,  що  виявлять  себе
невiдповiдними цiлям i методам Iнараку, видаля╨ з органiзацi© - смерть".
   Справедливо. Розумно. Необхiдно. Знай, що робиш. Перевiр, вимiряй  свою
душу, - чи вистачить ©© пiднести те, що береш на себе; чи з крицi вона, чи
з киселю; чи пухир, що так загонисте рветься вгору, але  вiд  малесенького
пiдколу луска╨ и  зморщу╨ться,  чи  вiчне  джерело,  що  б'╨  вгору  й  не
скоря╨ться навiть пiд важким камiнням. На це  строку  тобi  да╨ться  цiлий
рiк. Цiлий рiк ти можеш думати про те, з чого твою душу злiплено,  I  коли
ти з душею протоплазми забира╨шся серед слонiв, то невже ти смi╨ш  бути  в
претензi©, що вони тебе роздушують?
   Ах, цей рiк якраз був у тюрмi. Так, так, Iнарак  саме  для  ув'язнених,
для скутих, для насичених лютою ненавистю й жагучою волею  до  визволення.
Для тих, що, оточенi iклами ворогiв, дають кривавий зарiк  розпороти  собi
груди об цi iкла, щоб так ©х обламати.
   Макс Штор лiниво вiдсува╨ статут i бере в руки бритву. Треба  голитись,
нема╨  ради.  Сузанна  так  не  любить  брудних  щiк.  Це  -  неестетично.
Естетично! Тяма, яку можна розтягти, як гуму,  на  всякий  зрiст;  шворка,
якою можна Сузанну сповити, як  немовлятко;  релiгiя  людей,  що  загубили
здатнiсть до яко©-будь релiгi©.
   Сонце горить палом у  шибках  протилежного  дому.  Безперестанку  гуде,
шкварчить i тоненько завива╨ повiтряний трамвай Будинок змерзло  труситься
вiд грюкоту пiдземно© залiзницi, трамва©в, автомобiлiв. Над головою вперто
ходить старий Надель, точними, дрiбними, цюкаючими кроками, роблячи моцiон
i намотуючи шовк на мiтницю.
   Раптом Макс  одклада╨  бритву,  надушу╨  гудзик  екрана  й  бере  ручку
телефону. На екранi з'явля╨ться заклопотане,  миле  обличчя  з  слухаючими
очима.
   - Рудi? Ти? Ну, слава богу! При©хав нарештi? Сьогоднi?  Телефоную  тобi
два днi вже. Маю дуже важну справу до тебе Можеш мене прийняти сьогоднi  в
себе о восьмiй?.. Що? Щоб пiзнiше як до десято© не  сидiв?  Добре.  Справа
коротка. Не затримаю. Ти мене зустрiнеш бiля  хвiртки  саду?  Добре.  Буду
точно о восьмiй. Бувай.
   "I одречеться батька, матерi..." Так, одречеться той, хто може Хто ж не
може, той.... ну що ж, той, може, зможе з гiднiстю сам  пiдставити  голову
пгд товариський револьвер.
   Макс мляво, розвезеними рухами,  одтрiпнувши  пасмо  чуба  вгору,  бере
бритву й почина╨ гострити.
   Геройство!..  I  неодмiнно  барикади,  ешафот,  натхненний   по   гляд,
геройський жест.  А,  бiднi  паршивцi  люди,  вони  такi  убогi,  отупiлi,
маленькi, що без натхненних, "естетичних" жестiв для них нема геройства.
   Подвиг!..  I   неодмiнно   -   пустеля,   печера,   зелений   бородатий
дiд-подвижник, чорт, молитва.
   О, легко було тим iсторичним, легендарним героям  виробляти  оперетковi
жести на барикадах, ешафотах, траншеях.  Легко.  Дуло  зеленим  порохнявим
дiдам у сво©х норах зашiптувати сво© молодi пакостi. Нi, ти, голубе, не на
ешафотi геройство покажи, не один раз, не одну чверть години, а все життя,
щодня,  щогодин  попостiй  на  ешафотi.  I  без  публiки,   братику,   без
аплодисментiв, без жестiв, нiкому не вiдомий, не знаний,  не  оплаканий  i
ввесь час iз головою на гiльйотинi. Ану? I в iсторiю тебе не  запишуть,  i
тi, за кого ти смертником усе життя ходиш, ще, може, i обплюють  тебе.  Ще
бiльше, герою: ти повине  усе,  що  через  чрево  матерi  винiс  iз  вiкiв
людства, скинути з себе, як гадюка скида╨  шкуру.  "I  одречеться  батька,
матерi.. " I коли ©х, цих батька й матiр, наприклад, бомбою треба висадити
в повiтря, на шматки розiрвати ту посмiшку, що з не© ти шив першi  радостi
життя, тi груди, що втихомирювали соками сво©ми тво© першi  страждання,  -
ти повинен це зробити точно й без вагання Чу╨ш, барикадний герою? I  ти  -
не зелений, порохнявий дiд, i ти не в пустелi,  i  ти  ма╨ш  справу  не  з
на©вним, дурнуватим чортиком-спокусником, що його вбога фантазiя поза голу
жiнку не сяга╨ Нi, тобi тiльки двадцять сiм рокiв,  у  тобi  необ'©ждженим
конем стриба╨ кров, ти в центрi величезного,  напiвбожевiльного,  жадного,
щоночi  танцюючого  мiста,  круг  тебе  кишить  усiма  дияволами  спокуси,
найвитонченiшими, найхимернiшими, найпривабливiшими дияволами, який тiльки
могла  витворити  знудьгована,  передосвiдчена,  з  атрофованими   нервами
людськiсть. От тут, дiду, спробуй бути подвижником. Ану?
   Макс iз гидливою посмiшкою лiниво вмочу╨ щiточку в воду й намилю╨ щоку.
Красунь iз чорною головою, й  бровами,  й  бiлою  бородою.  Сузаннi  б  це
вподобалось. А безрукий, недобитий Надель усе ходить, робить свiй моцiон i
насоту╨ шовк, якого нiколи не носив i не носитиме.
   Любiть  ворогiв  сво©х,  благословляйте  ненавидячих  вас,   слухайтесь
грабуючих вас, пiдставляйте вашi лiвi щоки, коли  вас  б'ють  у  правi,  i
любiть, любiть ближнього, як  самого  себе.  Любiть  i  бiйтесь,  уникайте
всякого гнiву, злостi, ненавистi, грiх бо це  великий  перед  отцем  вашим
небесним.
   Хе! I бiля двох тисяч лiт живе ця безглузда брехлива нiсенiтниця. I всi
розчулюються перед нею, i всi, навiть соцiалiсти,  вважають  ©©  за  святе
iдеальне вчення!  Величезнi  фiлософи  людства  всiх  вiкiв  на  всi  лади
пережовують ©©, реставрують, пiдновлюють. Всi зеленi, порохливi дiди,  всi
оцi Канти, Толстi, Ма╨ри, всi нею зашiптують сво© молодi пакостi, всi  нею
консервують сво© немощнi лiта. Его©зм - ваша  унiверсальна  любов,  зеленi
дiди! Чу╨те ви? Жорстокий, злий, тупий, лицемiрний его©зм! Любити всякого,
почувати до  кожного  тепле,  лагiдне  почуття,  вiд  усього  мати  тiльки
викликаюче благословення,  нiколи  не  мати  вщипливо©,  отруйно©  злостi,
нiколи не противитися злому, нiколи не  задихатись  од  гнiву,  нiколи  не
зеленiти вiд ненавистi, - та це  ж  надзвичайно  гiгi╨нiчна  штука,  це  ж
зберiга╨ органiзм краще за  всякi  патентованi  препарати,  це  ж  вiчний,
сонячний, цiлющий курорт, санаторiя, рай небесний на землi!
   Макс обережно ставить намилену пухку шапочку  щiтки  на  стiл,  засува╨
руки в кишенi i, одкинувшись на стiлець, дивиться у вiкно.  В  щiлину  мiж
дахом протилежного будинку й синiм далеким небом врiзалась густа жовта, як
стара вата, хмара. Пiд  нею  просуваються  то  в  той,  то  в  другий  бiк
аероплани. Вони пролiтають на годину по  кiлькасот  кiлометрiв,  а  звiдси
зда╨ться, що вони ледве рухаються.
   Люби всiх ближнiх, як самого себе. Хе! Непогано.
   Ах ви, хитрi, зеленi, порохнянi дiди! Як ви  охоче  вхопились  за  таку
святiсть! Як ви  ретельно  захища╨те  саме  до  всякого  ближнього  любов.
Начхати вам на те, що любов  до  Мертенса  е  -  неминуче  й  необхiдно  -
ненависть до Наделя, до мiльйонiв Наделiв. А любов до Наделiв ╨  ненависть
до Мертенсiв! Нi, вам конче треба до всiх, бо вам,  власне,  наплювать  на
Мертенсiв i на Наделiв. На всiх ближнiх, крiм самих себе,  вам  наплювать,
зеленi ви, старi, себелюбнi пакосники!
   Сузанна теж ма╨ таку любов. Вона iнакше назива╨ться - красою, але назва
справи не мiня╨. Служiння красi, любов до краси - це ж так гарно  звучить,
це ж така шляхетна, висока цiль життя. У-у, лицемiрна,  паразитарна  гидь,
вона не задовольня╨ться тим, що безкарно, безупинно смокче  Наделiв,  вона
ще вимага╨ атестата на святiсть, красу, вищiсть!

   Макс уста╨, хапа╨ рушника i, намочивши його, рiшуче витира╨  лице.  Для
сьогоднiшньо© розмови цiлком вистачить i неголеного лиця.
   Так, тепер ясно вагання к чорту. З чим, з чим,  а  з  Сузанною  повинен
бути рiшучий кiнець!
   ***
   Коли Макс пiдходить до вiлли Сузанни (о, не пiд!©жджа╨ й не пiдлiта╨, а
пiшечки, злiзши з трамвая,  пiдходить),  перед  ворiтьми  сто©ть  уже  ряд
автомобiлiв. Збоку вiлли, посеред парку,  на  маленькiм  аеродромi  стоять
аероплани рiзних розмiрiв.
   Значить, сьогоднi дiйсно ма╨  бути  цвiт  "артистичного  свiту".  Перед
роз'©здом на лiто остання артистична бiская. Чудово.
   Макс iде повiльним лiнивим  кроком,  заклавши  одну  руку  в  кишеню  й
одкинувши голову назад, як  ходять  по  передмiстi  вiдомi  всiм,  але  не
спiйманi  злодi©;  такi  собi  зневажливо-веселi,  нахабно  добродушнi,  з
виразом  вибачливо©  вищостi  лiнi  й  готовностi   моментально   вихопити
револьвера й покласти на мiсцi всякого, хто спробу╨ зробити замах на  ©хню
свободу. Розхристанi майже до пояса  груди  Макса  не  напудренi,  без  на
грудного  жабо  i  з  неповищипуваним  густим  чорним  волоссям  (Навмисне
сьогоднi жабо, хоч i поганеньке, не надяг!). Лице неголене, а головне,  нi
вуста, нi очi, нi щоки  не  пiдмальованi,  вуса  i  брови  свого  кольору;
убрання сiре, не шовкове й не кольорове. Одне слово, всi ознаки  людини  з
простонароддя, - робiтник або зовсiм маленький урядовець. (I сiре  убрання
теж навмисне одягнув!)
   Так, значить, останнiй раз вiн ма╨ честь i щастя входити до цього храму
краси. Храм, правда, дуже подiбний до "храму" Мертенса, поганенька копiя з
поганого гевала. Т© самi дорiйськi колони, портал,  банi,  маса  наростiв,
бородавок, шпилiв. А пнеться як, кричить, навалю╨ всiм тiлом,  -  схились,
задушу!
   Внизу льока©, знаючи Макса, поштиво й занадто ласкаво, як до  улюблених
звiрят пана, вiтаються до нього. I тiльки як його висока, недбала  постать
хова╨ться вгорi на сходах, перезираються, посмiхаються й зiтхають, - удова
радника  комерцi©,  консервного  короля  Ернеста  Фiшера  може  собi   все
дозволиш.
   Дiйсно, сьогоднi злетiвся весь цвiт "творчого" Берлiна.  Велика  кругла
зала з банею, з церковними довгими кольоровими вiкнами, з фресками  (знову
поганенька копiя з мертенсiвсько© препогано© зали) повна  тихого,  густого
гомону голосiв. Вгорi горить жовтий, перепущений через жовто-червоне  скло
вiкна, великий снiп сонячних променiв. Од цього внизу на все лягас  легкий
золотистий тон, злагiднюючи  вмисну,  холодну,  синю  напiвтьму  закуткiв.
Посеред зали, закинувши в жагучiй радостi  й  тузi  руки  за  голову,  вся
витягнена криком нестримного прагнення,  сто©ть  прекрасна  копiя  "Краси"
Аделя, суперницi Венери Мiлосько©. ? двох бокiв ©© синюватими  спiральними
пасмами здiйма╨ться вгору димок тимiяму, набираючи вгорi то зеленкуватого,
то червоно фiолетового тону  вiд  променiв  рiзно-фарбних  вiкон.  Навколо
стату© невеликий круг, - нiхто не смi╨ сидiти близько коло не©. Тiльки  за
кругом пiд гiллям  лапатих  схiдних  рослин,  за  майстерно  задрапованими
зеленню столиками, в фотелях-ложах, пiдроблених пiд зарослi  мохом  скелi,
купчиться все товариство.
   Макс  усе  тою  ж  недбало-лiнивою  ходою  перерiзу╨  порожнiй  круг  i
наближа╨ться до гостей. Гомiн розмов, як туркiт затихаючо© машини, почина╨
помалу вщухати, а обличчя  повертатись  назустрiч  високому,  з  випнутими
волосатими грудьми красуневi. Хто не зна╨ Макса, той робить широкi питаючi
очi, а хто зна╨, посмiха╨ться  так,  як  посмiхаються  з  примхи  близько©
людини, i з загадковою простотою поясню╨ незнаючим:
   - Соцiал демократ Журналiст. Давнiй знайомий панi господинi.
   З дальшого кутка, з синьо© глибини грота вже  спiшить  Сузанна.  Срiбно
рудява, з модним розрiзом по боках до самих клубiв  сукня,  -  власне  два
фартухи, спереду i ззаду, упевнено,  ритмiчно  й  важкувато  погойдуються,
часом бiлiючи тiлом голо© ноги. А очi, коров'ячi, темнi,  вогкi,  з  темно
синiми баньками, вже так знайомо, так хвилююче й так  насмiшкувато-ласкаво
грають йому назустрiч. О, вона вже з одного погляду на нього зна╨, в якому
вiн станi I вже моментально виставила свою зброю вогкi смiхотливi очi.
   Закони омнеi!зму, поважанi в цьому домi,  як  нiде,  почасти  звiдси  й
виходячи, дозволяють усi форми  поведiнки,  якi  коли-небудь  вживалися  в
людському товариствi (виключаючи тiльки негарнi). Макс  може  здоровитись,
може не здороватись, може потисну i и тiльки руку, може прикласти руку  до
чола або хитнути головою Коли гарно зробив би,  може  стати  на  колiно  i
схилити голову.
   Макс недбало пода╨ руку господинi й зирка╨ на сусiдню групу,  в  центрi
яко© сидить гола жiнка з прозорою сiткою на грудях i вузеньким  поясом  на
клубах. Жiнка синiми здивованими очима дивигься на нього
   - Я, Сузанно, власне, на хвилинку. Так, пару слiв сказати. Ма╨ш час?
   Група з голою жiнкою може чути його слова. Можуть навiть i дальшi чути.
Цiлком можливо. Але Макс може ще й голоснiше сказа ©й. Коли Сузаннi це  не
до вподоби, що ж робити?
   Але Сузаннi саме це до вподоби, - очi так смiхотливо, роблено-здивовано
поширились. На хвилинку? Господи, як це надзвичайно з його боку: тiльки на
хвилинку. Зда╨ться, це перша ©хня зустрiч, що почина╨ться вiд  "хвилинки"?
Нi? Чи, може, iнодi це вже бувало?
   А  оголена  до  плiч,  темно-бiлого  тону  рука  вже  владно,  м'яко  й
жартiвливо бере його попiд лiкоть i веде пiд величезний, з морозцем iз-пiд
низу, лопух. Лопух так дбайливо й догадливо  розвiсив  сво╨  листя,  що  з
бокiв майже нiчого з-яiд нього не видко.
   - Ну?
   Але, скоса зиркнувши до сусiдньо© групи, Сузанна раптом витягу╨ наперед
до Макса  бiле  лице  та  темно-червонi  уста  й  з  натиском  i  погрозою
смiхотливо шепоче:
   - Милий! Ти милий. Чу╨ш ти?
   Ага, це значить бiй розпочався. Ах, чортяка його мамi, раз  у  раз  вiн
отак-о почина╨ться, раз у раз вона захоплю╨ iнiцiативу в сво© руки, робить
перший наступ, ослаблю╨ його, розумi╨ться, перемога майже раз у раз  бува╨
на ©© боцi. От уже тепло-тепло занило по всьому тiлi вiд цього  тону,  вiд
любовно-загрозливо витягнених уст, вiд вогких, чистих, звiрячих очей.
   Та що йому, нарештi, до цi╨© жiнки?
   - Вибач. Я на одну хвилинку. Тодi буду вся до тво©х послуг. Вся. Чу╨ш?
   I, пiдвiвшись, вона знову нахиля╨ться до нього  й  притиску╨  очима,  в
яких i загроза, i жага, i насмiшка мiшаються разом.  Потiм  раптово  легко
випростову╨ться i, випинаючи  трохи  наперед  колiна,  переходить  круг  i
пряму╨ до грота, з якого вийшла. I молочно-бiла спина так тепло й  яскраво
вiдтiня╨ться темно-бронзовою важкою краскою волосся.
   Ага, пiшла когось там заспоко©ти, близько-близько, в самi  очi  шепнути
йому "милий!" i випрохати кiлька хвилин для одного чудака, якого приговту╨
i вводить у свою вiру. Нiчого, тепер усi ©© хвилини будуть вiльнi.
   В залi вже знову сто©ть рiвний гомiн голосiв, як шум  гiрського  ручаю.
Часом iз нього, наче срiбна рибка, скиду╨ться, виплiску╨ться жiночий  смiх
i  скрик.  Пасма  тимiяму  листочкуватими  нитками  струнко  й   безупинно
тягнуться  вгору  до  жовтогарячих  променiв  банi.  Туди  ж  тягнеться  й
безупинно рветься мармурове, але живiше, правдивiше, жагучiше за всi  живi
тiла, що гомонять круг нього, тiло. I таке дитяче, чисте зворушення,  така
тиха благiсть, така радiсна туга випромiнюються з цього мертвого  мармуру,
що глузливою богозневажливiстю зда╨ться  дзвякання  посуду,  димок  сигар,
виплески смiху. Ех, розкласти б усi цi понамальовуванi, штучнi,  недогнилi
тiла "творцiв" перед отим куривом i вихльостать ©х усi пiдряд. Оце була  б
жертва красi!
   Макс перехиля╨ трошки вбiк тiло й почина╨ розглядати присутнiх.
   Так, так, сьогоднi, справдi, добiрний  цвiт  iзлетiвся  з  усiх  дерев.
Скiльки фарб на матерiях, на волоссi, на пиках! Скiльки  камiння,  золота,
брилiантiв!
   Так, так, "знаменитостi", "королi", "зорi", "зенiти" творчостi:  науки,
журналiстики, малярства, музики, поезi©,  сцени.  О,  в  радницi  комерцi©
Сузанни Фiшер (ех, яке неаристократичне,  не  "творче"  прiзвище!)  тiльки
цвiт, тiльки вибранi можуть бути. Запросити до Сузанни Фiшер - це одчиненi
дверi до всiх салонiв, банкiв, кабинетiв редакторiв. Але тим-то  й  чудно,
що така постать, як Максова, попала сюди! Хе!
   А якби ж вони ще знали, хто вiн! Все фарбоване волосся,  як  трава,  як
кущi, повставало б ©м догори. Од дрижакiв  уся  штукатурка  пообвалювалась
би.
   Але, бiдолахи, якi вони все-таки нещаснi: це ж кожна з  них  увесь  час
твердо пам'ята╨, що воно е воно, що на нього  дивляться,  що  кожне  слово
його в  iсторiю  запису╨ться,  моментально,  без  авторсько©  коректури  в
iсторiю!  Через  те  вони  всi  такi  поважнi,   вибачливо-благодушнi,   з
найкращими сво©ми посмiшками, в найкращих сво©х позах, - всi  ж  вони  без
перестанку фотографуються.
   Тiльки жiнки не фотографуються й не позують. Правда, теж  позують,  але
зовсiм не для iсторi© й не як спiвачки, актриси, малярки. О, для то©, якiй
лиша╨ться тiльки так позувати, можна складати сво© манатки й ©хати на  той
свiт.
   До групи з голою Сiкстинською  Мадонною  в  темно-зеленому  китайського
тонкого, як павутиння, шовку (останнiй крик  моди!)  пiвсмокiнгу  важко  й
похекуючи пiдходить Брук. Мадонна трошки посува╨ться, за  нею  посува╨ться
панок iз довгим синiм  волоссям  i  фiолетовими  вустами.  Брук  iспочатку
садовить свiй важкий зад, потiм  сам  сiда╨  i  розпина╨  руки  на  спинцi
канапи-скелi. Гладкi, м'ясистi, напудренi, але червонi й крiзь пудру груди
його випинаються  наперед  упевнено  й  недбало.  Нижня  намальована  губа
гидливо  одвисла.  Брук  дозволя╨  собi   позувати   без   посмiшок,   вiн
фотографу╨ться  a  naturelle,  брутальним,  нахабним,  тупим,  деспотичним
хамом. Бо вiн - Брук, ╨диний бас на весь свiт, оперовий король. Той  самий
Брук, який на сценi в екстазi хамства упав на колiна перед ложею Мертенса,
що зволии милостиво хитнути йому головою.  I  цей  суб'╨кт  у  Сузанни  за
найпочеснiшого гостя!
   Макс нетерпляче й iпонуро дивиться до гроту.  Забула,  чи  що?  Власне,
якого чорта вiн, йолоп проклятий, приплiвся сюди? Порвати з  Сузанною?  Та
для цього треба неодмiнно бачити ©©, та ще  в  час  бiска©?  Вияснити?  Що
вияснити, лицемiре, паскуднику? За любовника  свого  вона  його  брати  не
хоче. ©й треба чоловiка, хазя©на ©© ма╨ткiв, якi  розкрадають  управителi.
Вона хоче прилаштувати його на цю посаду. Ясно ж не  раз  казала,  чого  ж
йому ще? Вiн теж не хоче ©© мати тiльки за любовницю. Значить,  що  ж  тут
виясняти? Чи не сподiва╨ться вiн, що вона все ж таки вiдмовиться вiд  усiх
сво©х ма╨ткiв, стане його жiнкою, "другом", "товаришем", пiде на службу до
якогось бюро, буде носити дешевенькi капелюхи, на якi iплю╨ ©© поко©вка? А
вiн за це одкри╨ ©й, що вiн член Iнараку, член страшно© банди розбiйникiв,
що за саму участь  у  нiй  -  смертна  кара.  Божевiльний  вiн  чи  просто
мерзенний, жалюгiдний лицемiр?
   Сузанна виходить iз  грота  i,  кругло  пiднявши  повну  руку,  легкими
дотиками пальцiв поправля╨ зачiску. Цiлував ©© там хто? Лице спокiйне, очi
привiтно-насмiшкуватi повертаються то до одно©,  то  до  друго©  Але  хiба
пiзна╨ш що-небудь по ©© лицi?
   Пiдходить до групи голо© Мадонни. Чогось,  видко,  просить  у  Мадонни.
Обидвi дивляться в його  бiк.  Мадонна  нерiшуче  знизу╨  голими  рожевими
плечима. Сузанна, очима смiючись, часто, певно  хита╨  ©й  головою  й  iде
через круг до лопуха.
   Макс поспiшно вiдхиля╨ тiло в другий  бiк,  заклада╨  ногу  на  ногу  й
напiвприплющу╨ очi.
   - Я була бiльше, нiж хвилинку? Сердився? Га?
   О, дурницi. Вiн собi трошки задрiмав Надворi така спека,  а  iут  такий
чудесний холодок.
   - Ну, так Я так i знала,  що  ти  задрiма╨ш.  Я  умовляла  на  ших  дам
затанцювати бiскаю.  Спецiально  для  тебе.  Цих  ти  ще  не  бачив.  Одна
вiдмовилась, - шкода!  -  а  друга,  зда╨ться,  буде.  Ти  зробив  на  не©
враження.
   Гм. Бiская - рiч, розумi╨ться, непогана, естетична з усiх поглядiв, але
перше те, що вiн абсолютно не ма╨ часу, по-друге вiн ма╨  до  не©  справу,
яка нiяк не пiдходить до бiска©, а трет╨, нарештi, танцювати бiскаю  перед
твором Адел трош ки... неестетично. I навiть непристойно.
   З iусiх аргументiв  вона,  розумi╨ться,  почула  тiльки  трсгiй.  Вона,
Сузанна Фiшер, може зробити що-небудь неестетичне?
   Вона, якiй  найвищi  митцi,  найтоншi,  найчулiшi  знавцi  краси  щодня
спiвають хвалу i славу за ©© власну красу й за найкраще  розумiння  всяко©
естетики?! О, як зараз вона за це вишкiрить зуби!
   Сузанна сiда╨ поруч iз Максом, швиденько, непомiтно проводить нiжною  й
теплою долонею по лицi йому и просто, лукаво, пошепки говорить:
   - А от ти зараз побачиш, чи пристойно. А за те, що не поголився,  укушу
Чу╨ш?
   I зараз же пiдводиться i, подивившись кудись угору, хита╨ головою.
   Пiсля руки на щоцi Макса лиша╨ться атласистий  теплий  слiд  i  свiжий,
нiжний запах, од якого на губах виступа╨ почування м'яких, вогких i  таких
хвилюючо-податливих уст Сузанни.
   Макс прибiльшено зiтха╨, переклада╨ ногу на ногу  й  схиля╨  голову  на
плече з виглядом людини, яка дожида╨ться потягу.
   Раптом звiдкись ледве  чутно  просочу╨ться  до  гомону  голосiв  трошки
гунявий, металiчний i нiжний звук. За ним другий, смiливiший,  виразнiший,
хвилястий. Першi ноти бiска©! Гомiн майже зразу затиха╨, поспiшно  дзвяка╨
посуд, по залi проходить шелест  шовку,  i  з-за  дерев,  кущiв,  лапатого
листя, з синiх iприсмеркiв закуткiв з'являються рiзнофарбнi  плями  облич,
як химернi живi квiтки.
   Мадонна з синiми очима лiниво, неохоче пiдводиться й байдуже  поправля╨
на клубах легенький рожевий  пояс,  який  не  зовсiм  точно  викону╨  сво╨
призначення. Знизнувши одним плечем, вона  зiтха╨  й  повiльно,  дивлячись
собi пiд  ноги,  взутi  в  легенькi  рожевi  черевички,  дрiбними  кроками
виходить у круг i ста╨ перед мармуром.
   Макс iз ворожим, гидливим усмiхом слiдку╨ за нею. Яка вона здаеться тут
незграбна,  важка,  м'ясиста  в  порiвняннi  з  iим   незаймане   дiвочим,
зворушливо чистим тiлом каменя. (Хоча збудована Мадонна досить  гарно,  це
треба признати, i окремо взяте тiло ©© може претендувати  на  вистанцi  на
першу премiю).
   Мелодiя бiскаi все густiше, виразншiе  заповню╨  залу.  Зда╨ться,  вона
виходить не з одного мiсця, а з усiх бокiв, зi стiн, зi  стелi,  з  кожно©
щiлини. Гунявий звук, як голос дiвчини, якiй затулено  носа,  веде  перед,
тамтам обережно час од часу робить два удари й замовка╨,  неначе  легенько
пiдпиха╨ у спину дiв чину.
   Мадонна з синiми очима сто©ть  лицем  до  стату©,  все  нижче  й  нижче
похиляючи перед нею ясно жовту голову. Потiм ста╨ на одне колiно й витягу╨
врiвнi з похиленою головою рожевi молодi руки Тамгам голосно,  вiадно  б'╨
два рази. I зараз же дзвенить мiдь,  вихром  здiймаються  скрипки,  гунява
дiвчина розкрива╨ уста, випускаючи вiльнi, металiчнi, нiжнi звуки.
   Мадонна схоплю╨ться з колiн, пiдкида╨ руки i, легко, гордо несучи груди
вперед, iде назустрiч коханому.
   1 з перших же крокiв ©©, та, власне, з перших рухiв, усерединi в  Макса
щось легесенько клаца╨, наче тихенько розчинилися замкненi досi  дверi  до
якогось передiлу душi. I ста╨ легко, затишно,  цiкаво  хвилююче.  Та  сама
бiская, яка сво╨ю розхристаною похiтливiстю, сво©м  гунявим,  сифiлiтичним
цинiзмом виклика╨ раз у раз почування зв'язаностi, нiяковостi  й  полового
роздратування, тепер легко, нiжно проходить усередину, вроста╨, злива╨ться
з усiм Максом. Вона вже перестала бути бiска╨ю, модерним танцем салонiв  i
кабаре. Це чудесна, зворушлива поема, що розповiда╨ про  вiчне  в  людинi.
Нiчого нового не каже Мадонна, все те саме: зустрiч: захват, страх, потяг,
вiддавання. Але все,  що  вона  каже,  ╨  таке  необхiдне,  таке  одверте,
природне й таке невинно чисте, як  це  може  бути  тiльки  в  тварин  i  в
великому творi мистецтва. I вже вона не зда╨ться  важкою  в  порiвняннi  з
"Красою", навпаки, зда╨ться, що вони обидвi мають щось надзвичайно спiльне
й рiдне мiж собою. Одна сестра, кремово-бiла, непорушне  застигла  в  русi
екстазу, а друга, рожева, дихаюча, переказу╨ ©© мовчазну жагучу мову.
   Макс увесь витягу╨ться наперед i не зводить поширених очей  з  рожевого
ритмiчного тiла. Ах, так! Ах, мила, голубко, так! Ну, ще, ради  бога,  ще!
Ото, от так! I це так.
   Кожний ©© рух, поворот, вигин тiла, кожна лiнiя наче  розв'язу╨  вузлик
за вузликом у душi,  розвя!зу╨  легко,  дивно,  нiжно,  викликаючи  щоразу
внутрiшнiй крик полегкостi, увiльнення й ритмiчно©, все ширшо©  та  ширшо©
радостi.
   Тамтам рiзко, часто б'╨, труситься,  скажено  шарпа╨ться  i,  знесилено
затримуючи темп, блаженно затиха╨. Рожеве тiло в солодкiй, вдячнiй знемозi
схиля╨ться перед тимiямом i ляга╨.
   Макс, як  пiдкинений,  схоплю╨ться,  пiдбiга╨  до  Мадонни,  що  почала
пiдводитись, i бурно, вдячно, сяючи очима, простяга╨ ©й руку.
   - Я страшенно вам дякую! Я перший раз сьогоднi зрозумiв,  як  ображають
автора бiска©, танцюючи ©© не так, як ви Я дуже дякую!
   Мадонна з сильно, глибоко дихаючими грудьми, сидячи на  килимi,  звiвши
на нього великi,  благальнi  очi,  пода╨  йому  свою  руку  й  засоромлено
посмiха╨ться. I видно, що ©й пiд його поглядом страшенно соромно й солодко
вiд сво╨© наготи, яку вона носила iак легко й просю, як одежу.
   Макс, не помiчаючи цього,  сильно  струшу╨  теплу,  трохи  вогку  руку,
поверга╨ться п iде знову до лопуха, йому нiяково,  але  загонисто  весело.
Рiзнофарбнi  обличчя  посмiхаються,  ворушаться,   спiшать   до   Мадонни,
проводжаючи ного насмiшкува тим поглядом Сузанна з чудним блиском  в  очах
сто©ть бiля лопуха.
   - Ну, що? Непристойно? Га?
   О нi, цього вiн не може бiльше сказати. Про цей танець цього  нiхто  не
смi╨ сказати. Хто вона?
   Сузанна пильно, насмiшкувато й чудно водить поглядом по лицi Макса.  Де
дiлась умисна розвезенiсть,  нахабнувата  недбалiсть,  виклик,  примруженi
очi? Очi промiняться, блискають, у плечах енергiя, рiшучiсть. Ех,  давайте
тепер йому ворогiв! Ах,  Максе,  ах,  експансивний,  запальний,  мiнливий,
бурний хлопчиську! Узять би тебе отут при всiх  за  твою  дику,  прекрасну
голову й боляче боляче укусить у проклятi губи!
   - Хто вона? Гм. Цiкаво? Зачепила? Вона... Рiта Менцель
   Рiта Менцель?! Так це вона Рiта Менцель?!  Нова  балетна  знаменитiсть?
Ах, он вона яка!
   Макс  озира╨ться,   але   нова   знаменитiсть   уже   оточена   старими
знаменитостями, i бiльше не видно синiх благаючих очей Мадонни i спiвучого
рожевого тiла, яке стало таким рiдним. Шкода Але все одно, спасибi  ©й,  -
тепер вiн може говорити з Сузанною як с л i д, не  так,  як  iзбирався,  а
так, як танцювала та, - просто, чисто, одверто й по-людськи.
   Вiн поверта╨ться до Сузанни. Коли вона не дуже занята, вiн прохав би  в
не© декiлька хвилин для розмови. Тiльки декiлька хвилин. I десь  у  iншому
мiсцi, не серед цього натовпу.
   Сузанна мовчки, не перестаючи чудно посмiхатись, рушiче бере  його  пiд
лiкоть i веде з залу. В зеленому  салонi  вона  на  хвилинку  зупиня╨ться,
дума╨ i, посмiхнувшись, веде праворуч до низеньких дверей.  Макс  слухняно
йде за нею, весь час почуваючи ©© голу, налягаючу на його  лiкоть  руку  i
ждучи моменту, щоб увiльнитись од не©.
   - Ну, прошу.
   Але в кiмнатi зовсiм темно. I вмить уся вона, як величезний лiхтар  без
ламп, засвiчу╨ться жовтогарячим свiтлом. Зда╨ться, з  усiх  куткiв  зiйшло
палюче лiтн╨ сонце i, невидне для ока, залило всю кiмнату пекучим  вогнем.
Угорi пiд круглою стелею воно -  як  лiтнього  ранку,  внизу  -  як  перед
вечором.
   Макс швидко, вражено дивиться на Сузанну.
   Вона з невинним, лукавим i насмiшкуватим виглядом пово  дить  рукою  до
широко©, низько©, укладено© масою подушок канапи й уклоня╨ться.
   -  Будь  ласка.  Я  вибрала  найбiльш  вiдповiдне   мiсце   для   нашо©
пресерйозно© справи. Правда?
   Це - "каплиця Афродiти". Посерединi сто©ть лицем до канапи  ©©  фiгура,
роботи омне©ста Лiнде,  -.похiтливо  гарний  соковитий  образ.  На  стiнах
висять найкращi речi старого й нового еротизму. В кутках стоять старовиннi
вази в формi фалусiв i скульптури, яких прилюдно не можна було  виставити.
I те, що все це твори щирого мистецтва, що вся каплиця  заповнена  ними  й
погляд неодмiнно мусить натикатись на них, що свiтить лiтн╨, пекуче сонце,
- все це зразу обхоплю╨ душним, непо-кiйним, п'яним духом.
   - Будь ласка. Прошу.
   I Сузанна знову поводить голою рукою до канапи Бiльш  нiяких  меблiв  у
каплицi нема╨.
   Макс, заклавши лiву руку в кишеню, лiнивим i недбалим кроком  пiдходить
до канапи й сiда╨ на не©. Спинки нема╨, через те вiн  пiдмощу╨  пiд  спину
декiлька подушок i спира╨ться на них. Добре, вiн може й тут балакати  так,
як вiн хоче, а не вона. Властиво,  i  балакати  нема  чого.  Треба  тiльки
по-дружньому, просто, щиро подати ©й  руку,  подякувати  за  все  добре  й
попрощатись. Так вiн i хотiв зробити. Так вона й повинна була зрозумiти  з
усього його вигляду (а коли треба, вона чудесно все зрозумi╨!).  Але  вона
не схотiла зрозумiти. Добре. Вона озбро©лась  каплицею  Афродiти  Чудесно.
Вiн може й тут прийняти бiй.
   Сузанна не сiда╨ поруч iз Максом. Вона спира╨ться спиною  об  п'╨дестал
Афродiти, нiби шукаючи  в  не©  оборони  й  пiдтримки.  Мармурова  богиня,
знеможено вiдкинувши торс назад, з сласно-блаженним усмiхом дивиться згори
на Макса. I груди ©©, живiт i стегна, зда╨ться, дихають солодкою втомою. I
пiд нею розiп'яла на п'╨десталi  матово-бiлi  руки,  вузькi  на  кiнцях  i
широкi та повнi бiля плiч, ©© приклонниця.  У  срiбно-бронзовiй  блискучiй
лусцi, як морська царiвна, вона  злегка  похиту╨ться  всiм  тiлом,  неначе
всерединi ще танцюючи бiскаю. I гола, туга, блискуча пiд  гарячим  свiтлом
нога то блиска╨ бiло молочною смугою,  то  хова╨ться  пiд  лускою.  А  очi
телицi вогко, свiжо й iронiчно ласкаво не перестають посмiхатись.
   I раптом Максовi невiдомо з чого пригаду╨ться, що  в  цiй  каплицi  вiн
уперше поцiлував Сузанну. Там, бiля то© групи лесбiйок. I,  вириваючись  з
обiймiв, Сузанна боляче вкусила його за шию.  Сьогоднi  ©й  не  доведеться
кусатись. I взагалi, не доведеться бiльше нi кусатись, нi...
   - Ну, так от, Сузанно, справа моя дуже коротка.
   Макс  зупиня╨ться,  силкуючись  подивитись  на  не©  якомога  простiше,
сердечнiше та спокiйнiше, i, замiсть того,  байдуже  й  недбало  примружу╨
очi.
   - Нам треба рiшуче й остаточно попрощатись i розiйтись, Сузанно.
   Сузанна, не перестаючи погойдуватись, так само  вогко,  насмiшкувато  й
мовчки дивиться на нього. А зi стiн, зi скульптур, з усiх  бокiв  одверто,
настирливо, неначе в змовi з нею, лiзуть в очi  йому  оголенi,  знеможенi,
оскаженiлi, раюючi, спочиваючi тiла.
   I те, що вона, Сузанна, сто©ть i дивиться на них, дивиться  при  ньому,
це особливо здiйма╨ душним, нестерпним хвилюванням.
   Макс заплющу╨ очi. Власне, йому б треба пiдвестись, потиснути ©й руку й
пiти собi геть, - все сказано. Але тiло млосно, важко лежшь,  i  нема  сил
рухнути його. Вiд мовчання Сузанни серце почина╨ глухо,  холодно  й  важко
стукатись об груди.
   - Я жду вiдповiдi.. - одкинувши  голову  назад,  iз  заплющеними  очима
хрипко каже вiн, сам почуваючи сором од сво©х дурних, нещирих i зраджуючих
його слiв i в той же час напружено ждучи, що робитиме вона.
   Сузанна помалу, повiльно пiдходить до нього, заходить збоку  i,  раптом
нахилившись, коротким клюючим поцiлунком швидко  торка╨ться  його  уст.  I
зараз  же,  вiдхилившись,  одсува╨ться   й   прилипа╨   до   стiни,   знов
погойдуючись.
   Макс розплющу╨ очi й помалу поверта╨ до не© голову. Згори вниз дивиться
мовчазне, смiхотливе, порожевiле лице пiд  каскою  волосся,  а  в  розрiзi
сукнi ритмiчно, нестерпно-бiло руха╨ться сильна, струнка нога.
   Макс раптом пiдводиться,  ста╨  на  ноги  i,  зiтхнувши,  простяга╨  до
Сузанни руку.
   - Ну що ж. Коли iншо© вiдповiдi нема,  треба  задовольнятись  i  такою.
Прощай, Сузанно. Вибач менi, коли чим був тобi непри╨мний, i дякую за  все
добре вiд тебе.
   Сузанна помалу бере його руку в обидвi сво© й почина╨ нiжно гладити ©©.
Макс пробу╨ потиснути одну з них i визволити свою, але вони  не  пускають.
Вони тихенько, але настiйно притягують ©© до себе  ближче,  цi  двi  голi,
нестерпно-бiлi руки, зовсiм близько, так що треба ступити один  крок,  щоб
не перехiлитись усiм тiлом.
   - Ти... милий Чу╨ш ти?
   Макс посмiхасiься.╞й треба вже йти, гостi будуть ображенi. I з  й  йому
треба.
   - Ти... милий. I дурний. I любий. I прекрасний. Чого ж ти хочеш бiльше?
Ну?
   - Ми так багато говорили вже про це, Сузанно, що краще не псувати  собi
нудьгою вiд цих балачок останнього  нашого  побачення.  Я  знаю,  чого  ти
хочеш, ти зна╨ш, чого я хочу. Нi ти, нi я не можемо того зробити, що  хоче
другий. Це - не наша вина. Такi ми ╨. Так нас зробило  життя.  Нема  ради.
Треба, значить, iз тим помиритись.
   Хвилювання принишкло. Стало сумно й  тихо  вiд  сво©х  слiв,  i  вперше
виника╨ справжн╨ переконання,  що  це  -  кiнець.  I  те  саме  серце,  що
тiльки-но  душно  й  трудно  стукалось  об  груди,   самотньо   й   тоскно
стиска╨ться. Сузанна швидко випуска╨ його  руку,  пiдходить  до  канапи  й
сiда╨, щiльно закривши розрiзи сукнi. Рукою поводить бiля себе поруч.
   - Сядь.
   Макс помалу крутить головою. Не треба бiльше балачок, не треба  зайвих,
непотрiбних дискусiй. Вiн хоче пiти вiд не© от iз цим враженням ©©  теплих
плiч, вогких очей, з враженням прекрасно©, бажано©, хвилюючо©  женщини,  а
не... не переконано© капiталiстки.
   - Сядь, я тебе прошу!
   Макс iзнизу╨ плечима й сiда╨ з краю канапи,  незручно  повернувшись  до
Сузанни всiм тiлом.
   Вона знову бере його руку. Добре, коли вiн хоче, вони розiйдуться.  Але
це - непотрiбне. Вiн усе одно вернеться до не©. О так, напевне!  I  хутко.
Вiн iз упертостi обманю╨ й себе, i iнших. Вона хоче  сказати  всю  правду,
хоч це, може, i не розсудливо, бо пiдiгрi╨ його впертiсть. Але  все  одно.
Вiн.-.уже не  той,  що  був,  коли  вони  зазнайомилися  в  музе©.  Дикий,
фанатичний, непримиренний соцiал-демократизм його вже, слава  богу,  спав,
як спада╨ висока температура при небезпечнiй хоробi.
   Макс помалу, але рiшуче визволя╨ свою руку. Сузанна  пробу╨  задержати,
але, посмiхнувшись, випуска╨.
   Криза минула щасливо. Вiн може посмiхатись, скiльки хоче,  але  факт  ╨
факт. Першою ознакою того ╨ те,  що  вiн  iпочав  розумiти  красу.  О,  не
класичну, а живу, житт╨ву, буденну. Сьогоднiшня бiская була iспитом,  який
вiн склав блискуче. А ще пiвроку тому вiн  сказав  би,  що  пролетарiатовi
наплювать на всi цi викрутаси випещених ледарiв.
   - I тепер скажу!
   Розумi╨ться, вiн скаже! А як же iнакше?  На  першому  мiсцi  амбiцiя  А
потiм правда, логiка i... i щастя, як сво╨, так i... iнших.
   - При чому ж тут амбiцiя?
   Ах, на жаль, при всьому. Насамперед при тому,  що  Мако  Штор  не  може
понизитись до того, щоб йоiо жiнка мала бiльше грошей, нiж вiн. О, тут усi
прекраснi теорi© про дружбу, товариство чоловiка й жiнки  повиннi  поштиво
уступитись перед амбiцi╨ю мужчини.
   Макс зiтха╨ й проводить рукою по чолу. Так, розумi╨ться, iнакше вона  й
не може собi пояснити його поведiнку.
   Та в жертву цiй злiй, себелюбнiй богинi приноситься навiть своя  власна
теорiя. Так, так!  Соцiал-демократична  партiя  зовсiм  не  ставить  сво©м
членам вимог, щоб вони не мали ма╨ткiв, щоб одрiкались усiх радощiв життя,
щоб зневажали красу. Багато було й е видатних соцiалiстiв, якi  мали  сво©
фабрики, мали великi капiтали. Це не заважало ©м бути  навiть  проводирями
партi©. Та вiн сам, напевне, може не одного свого товариша  назвати,  який
ма╨ сво© фабрики, вiлли, авто,  аероплани,  який  цiнить  i  любить  красу
життя. Нi? Неправда?
   Макс несподiвано голосно  смi╨ться,  сильно  скудовчивши  обома  руками
волосся. Це чудесно! Нi, це просто знаменито. В каплицi  Афродiти  Сузанна
Фiшер да╨ iндульгенцiю проводирям соцiал-демократiв.
   - Хiба неправда? Нi?
   - О, правда! Iстинна правда!
   Боже, якi прекраснi дитячi зуби в цього великого, плечистого  чоловiка!
I який хлопчачий милий рот. I який вiн сам увесь iз цим розпатланим  чубом
- хлопчинка, маленький хлопчинка з усiма сво©ми  соцiалiзмами,  впертiстю,
смiхом.
   А коли правда, то, значить, тiльки амбiцiя сто©ть на перешкодi  ©хньому
шлюбовi? Нi? Треба ж бути логiчним i правдивим. I  не  треба  мучити  себе
i... других. Чого вона хоче вiд нього? Мати його всього. Бiльше нiчого.
   - Але це ╨дине неможливо, Сузанно.
   Сузанна пильно дивиться на  його  стомлено  вiдкинену  назад  прекрасну
голову з заплющеними очима й тихенько накрива╨ його сперту об канапу  руку
сво╨ю рукою.
   Це можливо. Йому тiльки треба помиритися з  фактом,  що  в  не©  бiльше
грошей, нiж у нього. Та й годi. Тодi все було б можливе. Вони побрались би
й ви©хали собi геть iз Берлiна. Вони могли б навiть змiнити iм'я,  коли  б
йому не хотiлось, щоб знали, хто вiн. Вони зникли б на  рiк,  два,  п'ять,
скiльки йому хотiлось би. Вiн гада╨, що ©й неможливо було б жити без цього
товариства? З ним - можливо. Для  нього  вона  може  вiдмовитись  од  усiх
людей. Але не вiд краси Бо життя - справжн╨, реальне життя -  ╨  в  красi,
через красу i для краси. Поза красою нема  нiчого,  то  все  -  нереальне,
несправжн╨. Вiчне тiльки краса. Соцiалiзми, партi©, справедливiсть, наука,
газети, фабрики -  все  це  часове,  мiнливе,  i  все  тiльки  засоби  для
осягнення краси. I багатство теж. Але без багатства не може бути  краси...
А як могло  б  бути  гарно!  Вони  мали  б  собi  повiтряно-водяну  вiллу.
Невеличку, але з усiм, що треба для життя, краси  й  кохання.  Вона  б  ©©
носила вiд краю до краю землi, водою й небом. Вони  зупинялись  би,  де  б
хотiли,  на  снiгових  верхiв'ях  гiр,  у  лiсах  Iндi©,  серед  моря,  на
якому-небудь безлюдному крихiтному острiвку, на якому  тiльки  птицi  зупи
няються спочивати.  Всi  найкращi,  найблагословеннiшi  мiсця  землi  вони
обдивились би, i кожна посмiшка земно© планети була б  на  вiвтар  ©хнього
кохання. Все, що може дати людська творчiсть,  технiка,  наука,  все  вони
мали б до сво©х послуг .Вiн мiг би писати  книгу  про  красу.  В  нього  ╨
мистецький хист, так, так, вона з тих невеличких його  газетних  статейок,
що вiн пише у сво©х газетах, помiтила це давно. I ця його праця була б  на
вiть для його соцiалiзму цiннiша, кориснiша за мiльйон статей його.
   Сузанна нiжно, обережно, як хорому, гладить руку Максовi й мовчить,  не
зводячи пильних великих очей з його голови.
   Макс не руха╨ться. В очах сто©ть жовта тьма. Треба  встати  й  пiти.  I
тепер уже, дiйсно, або зовсiм, назавсiгди пiти, або  зовсiм  i  назавсiгди
лишитись. I нiколи цi╨© жiнки не бачити, нiколи бiльш не почувати на  собi
цi╨© руки, цих насмiшкуватих, обiцяючих, лукавих,  теплих  i  часом  таких
вiдданих, таких люблячих очей. Очевидно, справдi ж любить, бо на  якого  ж
бiса вiн, голодранець, нiчим не видатний, нiкому не  вiдомий,  здався  ©й,
коли вона може вибрати собi найкращого з знаменитих, видатних, близьких ©й
людей?
   Сузанна  обережно,  стараючись  робити  якомога  менше   руху,   неначе
пiдкрадаючись до метелика, пересува╨ться ближче до Макса. Погладивши  знов
його руку, вона бере ©© i, тихенько пiднявши, кладе собi на  колiно.  Рука
покiрна, млява й важка, як у сонного. Пальцi - як горбом лягли, так  i  не
рухаються, не виправляються на м'якiй,  гнучкiй  круглостi  ноги.  Сузанна
тихо, нiжно надушу╨ ©© й важко прикрива╨ згори сво╨ю рукою.
   Внизу матово смуглявих лиць Макса виступають  двi  невеличкi,  червонi,
гарячi  плямки  Густi,  загнутi  на  кiнцях  вi©   по   чинають   легенько
здригуватись, дихання ста╨ глибше, труднi ше, а в  пальцях  руки  вже  вже
чу╨ться життя, непомiтне, без руху.
   В каплицi сто©ть чуйна,  напружена  тиша.  Ледве  чутно  про  сочуеться
глухий гуркiт мiста Афродiта з сласно  знеможеною  iюсмiшкою  непорушне  й
уважно слiдку╨ за двома мовчазними людьми.
   Раптом Макс розплющу╨ очi, понуро, важко зупиня╨ ©х на Сузаннi,  якийсь
мент сидить так i, знявши свою руку з ©© колiна, швидко вста╨.
   - Ну, я мушу йти. Прощай, Сузанно!
   Сузанна нахиля╨ голову, витягу╨ вздовж колiн оголенi,  безсилi  руки  й
мовчить.
   - Прощай, Сузанно. Менi треба йти. Вона пiдводить на нього сво©  темнi,
чистi, вогкi очi й лагiдно, болiсно !посмiха╨ться.
   - Прощай... - ледве чутно шепоче.
   Макс, жорстоко хмурячись i покушуючи правий бiк  нижньо©  губи,  рiшуче
простяга╨ ©й руку. Сузанна, як молячись на нього, помалу бере руку,  слабо
дотиску╨ й несмiло пита╨:
   - Ти не поцiлу╨ш мене?
   I болiсна, здивована,  лагiдна  посмiшка  так  незвично,  так  чудно  й
роздираючо-боляче сто©ть ©й на свiжих, смiло й гарно розгорнених устах.
   Макс раптово нахиля╨ться до пiднятого до  нього  лиця,  незручно  лiвою
рукою обiйма╨ каску волосся i припада╨ до цих  уст.  Вони  м'яко,  покiрно
подаються i зразу ж усi╨ю  м'якiстю  сво╨ю  всмоктуються  в  його.  Голова
Сузанни помалу почина╨ перехилятися назад, тягнучи за собою голову  Макса.
Вiн пада╨ поруч iз нею  на  канапу.  I  зараз  же  скажено,  з  ненавистю,
вп'явшись руками в голi, гарячi плечi, сильно кида╨ ©© голову в подушки  i
притиска╨ устами уста. I цi плечi, i уста, i руки, i  груди,  -  все  тiло
затихло-покiрне, мовчазне, кричить пекучим хвилюванням.
   I раптом  по  всiй  каплицi  розкочу╨ться  страшенний  гуркiт  i  трiск
розбитого посуду. Макс i Сузанна на мент застигають,  потiм  Макс  швидко,
злякано пiдводиться й озира╨ться. На мармурi пiдлоги  лежать  пiдставка  й
черепки вази - Макс звалив ©х ногою.
   Сузанна пада╨ знов на подушки й жадно, нетерпляче, жагуче простяга╨  до
Макса руки.
   Але вiн похапцем злякано витяга╨ годинник й дивиться: пiв на восьму.
   - Я мушу йти!
   - Ах, нiкуди ти не пiдеш! Iди сюди.
   - Я мушу йти. Я не можу. Я мушу. Але я ..
   Вiн зупиня╨ться, а Сузанил вся напружено застига╨.
   - Але я через двi години прийду чнов. Хочеш?
   Сузанна сiда╨ й важко, серйозно, допитливо зупиня╨  в  його  очах  сво©
затуманенi, обважнiлi й ще темнiшi та вогкiшi очi.
   - Але ж прийдеш?
   - Прийду.
   - Напевне?
   Макс мовчки пiдходить, брутально бере ©© за голову,  поверта╨  до  себе
вгору i з ненавистю, одча╨м, пекучою стогнучою  радiстю  впива╨ться  в  ©©
спухлi, сласно розгорненi уста.
   Вiдiрвавшись, вiн круто вiдверта╨ться  i,  переступивши  через  черепки
розбито© вази, не озираючись, пригладжуючи волосся, виходить iз каплицi.
   А Сузанна, напiвлежачи, з пом'ятою срiбно-бронзовою лускою, з оголеними
ногами й iз переможною, любовно-трiумфуючою  посмiшкою  на  спухлих  устах
дивиться йому вслiд.
   ***
   В небi, як розсипане вугiлля, шорхнучи сiрим попелом, дотлiвають дрiбнi
хмарини. Садiвник Йоганн, широко розставивши ноги й держачи  обома  руками
кишку бiля живота, пуска╨, як хвiст комети, сталеву, шипучу дугу води.
   На дзвiницi червоненько© церковцi годинник  задумливо  ви  бива╨  вiсiм
годин.
   I тiльки затиха╨ восьмий удар, князiвна Елiза рiшуче вiдходить од вiкна
i з похмуреними широкими бровами, з  гордим  викликом  у  закиненiй  назад
головi, вся блiда, з поблiдлою, хижою губкою й загостреним кiстяним овалом
виходичь iз салону. Зеленi очi ледве-ледве торка╨ усмiх.
   З цим самим виглядом увiходить i до кабiнету графа. I всiм зiбраним  од
одного погляду на не© ста╨ ясно, що екстреннс  зiбрання,  дiйсно,  мабуть,
потрiбне, щось непевне з принцесою.
   Князь Шванебах просить дозволу розпочати засiдання, i принцеса зараз же
забира╨ слово.
   Вона говорить тихо, спокiйно, рiвно тримаючи голову. Але  який  чудний,
недобрий, який сiрий, iз тьмяним,  придушеним  блиском  спокiй  ©©.  I  як
несподiвано, чудно й моторошно слуха ти те, що вона каже!
   Нефарбованi, дегенеративно-расовi обличчя переглядаються  непорозумiло,
з тихим ляком i тривогою. Невже це говорить принцеса Елiза?!
   А принцеса нiби нiчого не помiча╨.
   Отже, iз сказаного висновки ©© такi. Боротьба нерiвна.  Один  противник
ма╨ всю зброю, яку тiльки може дати  сучасна  цивiлiзацiя,  цебто:  армiю,
полiцiю, банки, фабрики,  залiзницi,  пресу.  Другий  -  тiпькi  спiвчуття
народу, традицi©, iсторiю i правду.
   Друге.  Мiжнароднi   позицi©   першого   противника   безмiрно   кращi.
Плутократiя органiзу╨ться по всьому свiтi.  Чутки  про  об'╨днання  банкiв
усього свiту в "╙дину Республiку Землi"  -  не  теоретичнi  мiркування,  а
пiдготовлений i майже довершений факт, який  потребу╨  тiльки  оформлення.
План обеззбро╨ння всього свiту, знищення армiй  -  це  ╨  пiдiрвання  всiх
надiй аристократi©.
   Отже: одверта, груди на груди боротьба - неможлива.  Це-утопiя,  казка,
самообман. Треба тверезо дивитися  в  очi  фактам.  Потрiбнi  iншi  методи
боротьби. Треба йти в табiр ворогiв. Так, у табiр ворогiв. Але не так,  як
iдуть тi, що служать ©м вiрою й  правдою.  А  iнакше,  щоб  iзсередини  ©х
перемогти: приспати ©х, опанувати ©хньою збро╨ю й одного моменту задушити.
Хитрiстю, обманом, пiдступом треба ©х узяти. Це - теж зброя, яко© й можна,
i треба вживати там, де нема╨ iншо©.
   Порть╨ри на вiкнах  щiльно  позапинанi;  за  дверима  вiрно  й  надiйно
стереже Ганс Штор i новий льокай-детектив; принцеса  говорить  пiвголосом.
Але нефарбованi, сухi, стривоженi обличчя скоса поглядають i на  вiкна,  i
на дверi, i на принцесу.
   Розумi╨ться, йти з такою метою в табiр ворога рiч небезпечна,  вiдважна
й саможертовна. Хто йде туди, той на якийсь час приносить  у  жертву  свою
честь, гiднiсть, гордiсть, а може, i друзiв. Але  велике  дiло  вимага╨  й
великих актiв.
   Принцеса робить маленьку паузу. Малесеньку, крихiтну паузу, щоб набрати
тiльки бiльше повiтря у груди.
   I от вона, князiвна Елiза, рiшила присвятити себе такiй жертвi.  Банкiр
Мертенс  через  свого  особистого  мiнiстра  охорони,  графа  Адольфа  фон
Елленберга, зробив ©й пропозицiю бути його жiнкою.
   Постатi  в  фотелях  роблять  рух  i  потiм  одразу  всi  застигають  -
надiружено-непорушнi, з неклiпаючими, повстромлюваними в  принцесу  очима,
як у фотографа в момент знiмання.
   Вона на цю пропозицiю показала графовi Адольфовi фон Елленберговi дверi
Але, обдумавши всю ситуацiю, приходить до рiшення прийняти пропозицiю  пiд
умовою, що банкiр Мертенс стане президентом Республiки Землi. От  це  все,
що вона ма╨ заявити шановному зiбранню
   Постатi, як одпущенi фотографом, дають  собi  волю  рухатись.  Але  рух
©хнiй тривожний, зляканий, повний непорозумiння й приголомшення.
   Старий граф Елленберг важко пiдводить сво╨  широке,  костисте  тiло  i,
заклавши руки за спину, незвично швидко ходить попiд  стiною,  заставленою
книжками.  I  похилена  голова  похиленi  плечi,  похилена  спина  -   все
розгублено i вражено посмiха╨ться.
   Засушений, жовтий, рiвний князь Шванебах, як попсований апарат, швидко,
точно, безупинно ставить олiвцем на чистому паперi ряд рiвних,  сухих,  як
вiн сам, лiнiй.
   Герцог  бравншвайзький,  куценький,  лисий,  iз  кучерями  жовто-рудого
волосся з бокiв веснянкувато© лисини, почервонiв так, що вуха  горять,  як
два  жовто-червонi  лiхтарi.  Вiн  не  розумi╨  iпри-нцеси.   Нехай   йому
великодушно й милостиво  про  стять,  але  вiн  абсолютно  не  розумi╨  ©©
свiтлостi. Вiн просить, вiн блага╨ роз'яснити йому справу.
   Будь ласка, принцеса готова з охотою дати всi пояснення.
   I очi ©©, звуженi та жорстокi, i загострене пiдборiддя, i  хижа  верхня
синювата губка, - всi готовi дати пояснення. Будь ласка.
   Старий граф зупиня╨ться пiд бюстом Шiллера i з-пiд  стрiхи  жовто-сiрих
брiв пильно, тяжко дивиться до столу на принцесу.
   Як ©© свiтлiсть гадають: чи такий акт ©© свiтлостi  не  буде  страшним,
фатальним ударом по всiй ©хнiй святiй,  великiй  справi?  Чи  не  буде  це
величезним, на весь свiт, актом капiтуляцi©? Чи не викличе вiн  у  ворогiв
трiумфу й зловтiхи, що скрiпить ©х, а в прихильвикiв - пригнiчення,  горя,
суму й сорому, що ще дужче знесилить ©х? Як гадають ©хня свiтлiсть?
   ©хня свiтлiсть, принцеса Елiза, гада╨, що дещо  з  цього  буде.  Вороги
трiумфуватимуть. Але трiумф ©хнiй - завчасний. Що ж  до  прихильникiв,  то
обов'язок ©© друзiв дати ©м зрозумiти, що ©© вчинок не обурення, не сорому
i не зневаги вiд них заслугову╨, а  розумiння,  пiдтримки  та  вiдповiдно©
тактики.
   Так. Гм. Так. А чи не думають  ©хня  свiтлiсть,  що  це  буде  страшною
образою пам'ятi ©© великих батька й брата,  що  вмерли  вiд  руки  банкiра
Мертенса? Хай ©© свiтлiсть не вiзьме цих слiв за зле А  так,  у  сутi,  по
совiстi...
   Старий граф фон Елленберг одверта╨ться, робить два кроки й зупиня╨ться,
пильно дивлячись у пiдлогу.
   Принцеса Елiза ще вище пiдводить червону голову й погорд ливо,  холодно
насува╨ важкi вiястi повiки на очi. Нi, вона так не гада╨.  Ця  цiль,  яка
ставиться, не може бути образою. В цю ж цiль увiходить i...  i  вшанування
пам'ятi батька та брата найлютiшою помстою ©хньому вбiйниковi.  Коли  вони
можуть усе бачити з домовини, вони повиннi благословити ©© на  цю  нелегку
мiсiю.
   Герцог бравншвайзький витира╨ густий пiт  iз  червоного  веснянкуватого
чола. його очi рудого  теляти,  великi  й  добрi,  в  жовтих  густих  вiях
напружено клiпають.
   Так Гм. Розумi╨ться, мiсiя нелегка. Нехай ©©  свiтлiсть  простять  йому
його нерозумiння, але вiн таки  не  розумi╨,  як  можна  заволодiти  силою
противника, хоча б отак пройшовшi© в його табiр? Як можна однiй, десятьом,
двадцятьом особам захопити цiлий громадський лад, цiлу систему,  яка  й  ╨
силою противникa? Як, на милость господню?!
   Обличчя напружено i з тривожною цiкавiстю проводжають слова  куценького
герцога до принцеси: як?!
   Принцеса й на це ма╨ вiдповiдь, таку саму  точну,  стислу,  обдуману  й
холодно-гордовиту, як i попереднi.
   Лад противника ╨ попсований ним той громадський i державний  лад,  який
вiн захопив у справжньо©, народно© монархi© його не мiняти треба, а наново
виправити. Як його попсували десять, двадцять одиниць, так  iншi  двадцять
осiб можуть його виправити. Iсторiю роблять великi сильнi одиницi.
   Так. Гм. Але невже невже ©© свiтлiсть зможе стати дружиною,  справжньою
дружиною цього банкiра?! Нехай ©© свiтлiсть милостиво вибачать, але це  не
вмiщу╨ться в головi, це- богозневага, це протиприродне.
   Принцеса Елiза мовчки дивиться на герцога бравншвайзького, i  неохочий,
важкий усмiх проходить по ©© жорстко стиснених устах. На це вона вiдповiдi
не да╨.
   I  раптом  iз  фотеля  бiля  вiкна  пiдводиться  чорна,  глухо  до  ши©
застiбнута постать ╨пископа i помалу, з урочистою  задумою  в  усiх  рухах
пiдходить до принцеси. Голова його вся сива, але брови густi, чорнi  й  на
голених щоках  синюватiсть  брюнетiв.  Банькатi  жовтуватi  очi,  обведенi
фiолетовими западинами, дивляться строго, проникливе.
   Вiн теж хоче сказати ©© свiтлостi декiлька слiв.
   Принцеса ввiчливо злегка поверта╨ться до нього, скиду╨ на нього зеленим
поглядом, i жорсткiсть та сухiсть ©© лиця стають iще виразнiшi. Вона хита╨
головою, - будь ласка, вона готова слухати.
   ╙пископ пiдводить суху, сiрувату руку й тихим голосом каже:
   - Так, ваша свiтлосте, те, що ви  задумали  зробити,  ╨  протиприродне,
неймовiрне, страшне. I всi уваги вельмишановного герцога зовсiм слушнi.
   Герцог, сперши голову на руку, сумно й журно хита╨ нею. Принцеса сидить
рiвно, нерухомо, спустивши очi на тiсно складенi на колiнах руки.
   - I багато ще iнших уваг i питань, ваша свiтлосте, ро©ться в головi  од
вашого намiру. Серце стиска╨ться горем,  болем,  пекучою  образою.  Жертва
бiльша за жертву Авраама, що хотiв  принести  боговi  свого  сина.  Подвиг
бiльший за подвиг Юдiти, що пiшла також у табiр ворога.
   ╙пископ на мент зупиня╨ться,  поверта╨ться  до  зiбрання  i  тим  самим
повiльним, строгим, урочистим голосом пита╨.
   - Але, мо© панове, хто  посмi╨  тепер  сказати,  що  подвиг  Юдiти  був
нелюбий богов?
   Герцог бравншвайзький переста╨  сумно  кивати  головою  й  непорозумiло
дивиться на строге, з загнутим носом  i  чорними  бровами  лице.  Принцеса
швидко зирка╨ скоса вгору до ╨пископа й так застига╨.
   - Хто, мо© панове, крiм бога, посмiв би був зупинити руку Авраама? I чи
не був син самого бога  принесений  у  жертву  за  людей?  Чи  не  був  це
протиприродний, богозневажний, страшний i неймовiрний учинок? Але хто смi╨
сказати, що вiн був непотрiбний? Так, ваша свiтлосте, страшну,  неймовiрну
жертву ви  збира╨тесь  принести  свойому  народовi.  Але  дозвольте  менi,
смиренному слузi всевидного, з болем, горем i побожним сумом  благословити
вас на не©. Дозвольте схилити мою  посивiлу  голову  перед  вашою  великою
душею, перед вашою великою силою, даною вам од бога, i возрадуватись  усiм
старим серцем сво©м, що може бути й за  наших  страшних  часiв  таке  чудо
геройства i свято© самопожертви.
   Однотонне, рiвно-бiле, як iз матово© порцеляни, лице князiвни з  кожним
словом ╨пископа налива╨ться життям, теплi╨, вiдта╨,  м'якша╨,  вкрива╨ться
тiнями рум'янцю.
   ╙пископ так само строго,  повiльно,  врочисто-низько  схиля╨ться  перед
принцесою, торкнувшись пальцем  пiдлоги.  Принцеса  швидко  вста╨  i,  вся
змiнена, блискаючи вогкiстю очей, палаючи волоссям i рум'янцем,  така  вся
зразу молода, юна, пiднята, простяга╨ руки ╨пископовi.  Вона  така  вдячна
йому. Вона така рада. Ах, вона така рада!
   Вiн побожно й повiльно цiлу╨ цю руку, а срiбно-сива голова  його  рiзко
вирисову╨ться на фонi чорного шовку принцеси.
   Зiбрання ошелешене. Князь Шванебах переста╨ штрихувати папiр i  мовчки,
непорушне дивиться на ╨пископа й князiвну -  апарат  цiлком  зiпсувався  i
став.  Герцог  бравншвайзький,  одвiсивши  долiшню  губу,   часто   клiпа╨
жовтовi©ми телячими очима, як вiд порошинки.
   Голови тривожно, схвильовано шепочуться, i в князя  Шванебаха  по  лобi
рясно-рясно зiбралися здивованi, розгубленi зморшки.
   Старий граф Елленберг iз закладеними назад руками, зiгнувшися, сто©ть i
суворо, роздумливо дивиться поперед себе, неначе не знаючи - ступати  йому
на небезпечну кладку чи нi.
   Але князь Шванебах направля╨ться й функцiону╨ далi. Вiн обережно стука╨
олiвцем об стiл i просить до порядку. Принцеса  сiда╨  на  сво╨  мiсце,  а
╨пископ верта╨ться до камiна. На хвилину наста╨ тиша.
   Але трудно бути порядковi там, де мова мовиться про такий  неймовiрний,
страшний непорядок.
   Нi, зiбрання не може згодитися з його преосвященством паном  ╨пископом.
Розумi╨ться, Юдiта, Авраам, Iсаак, - все це зворушливе, величне з  погляду
релiгi©, намiр принцеси дiйсно заслугову╨ на всякий подив i  пошану,  але,
на жаль, бiблiйнi часи давно минули i, взагалi, справу треба розглядати не
з релiгiйного, а з полiтичного й сучасного погляду. Зiбрання  взяло  б  на
себе незмiрну вiдповiдальнiсть, коли б не зважило всiх можливих  наслiдкiв
од цього (безумовно, геро©чного, надзвичайного, але мало  обгрунтованого!)
плану.
   Принцеса знову вирiвню╨ться, знову пiдборiддя ста╨ гостре, знову повiки
гордовито й холодно лягають на очi. Вона слуха╨ всiх по черзi й уже нiкому
не вiдповiда╨. Потiм пiдводиться i, злегка торкаючись рожевими  пучками  з
обточеними довгими нiгтями краю столу, тихо каже:
   - Як так, то я сама беру на себе  вiдповiдальнiсть  перед  богом,  мо©м
народом i мо©м родом. Прощайте, панове. Дуже менi шкода, що  ми  не  могли
сьогоднi порозумiтись. Але я певна, що колись ми ще порозумi╨мось.
   Вона велично хита╨ всiм головою, окремо тепло i  привiтно  посмiха╨ться
до ╨пископа i, скляно пошелестуючи шовком  сукнi,  виходить  iз  кабiнету.
Голови низько й поштиво схиляються перед нею.
   I тiльки зачиняються за принцесою дверi, князь  Шванебах  сухо,  твердо
стука╨ олiвцем по столу i просить обмiркувати ситуацiю, яка може скластися
у зв'язку з намiром принцеси.
   Але що ж можна мiркувати? Можна зiщулитись перед ударом  i  ждати  його
Можна вгадувати всю страшну шкоду, але що зробити, щоб одвернути ii?
   Герцог  бравншвайзький  озира╨ться  на   дверi,   грайливо   тарабанить
круглими, твердими нiгтями по столу й недбало пiвголосом бурмотить:
   - ╙диний рятунок. забрати з дороги "нареченого".
   ╙пископ суворо, негативно  крутить  головою.  Але  всi  вдають,  що  не
помiчають того. А граф Елленберг, важко звiсивши величезнi руки ч  поруччя
фоiеля, зовсiм нiчого не чу╨ i не бачить.
   - Так, панове Це ╨диний рятунок. Iншого не  бачу.  Що  там  робить  той
Iнарак? Що ваш той Рiндель чи Рiнкель, що вiн робить у  Iнарацi?  Вiн  нам
досить багато кошту╨, а щось результатiв мало.
   Шванебах iзнизу╨ плечима. Хто ж то може знати, що вiн там робить?  Хоча
деякi результати його роботи все ж таки були, цього  вiдкидати  не  можна.
Але "забрати" Мертенса при тiй страшнiй охоронi його -  справа  зовсiм  не
така легка. I коли Iнарак не може до цього часу справитися з нею, то ясно,
що на не© треба багато натуги й сил покласти.
   - Зараз готов пiв свого ма╨тку покласти на стiл! I куценький  герцог  з
силою б'╨ короткою в рудому волоссi рукою по столу.
   - Пiвма╨ткуi
   I вiн дивиться на всiх  поглядом,  який  каже-  ми  теж  можемо  жертви
приносити: хто за мною?
   Але за ним бiльше нiхто не йде. Насамперед сама  справа  ще  не  зовсiм
ясна, скiльки саме треба на не©: пiвма╨тку, чверть, а то  й  увесь.  Князь
Шванебах повинен це вияснити з тим Рiнделем чiи  Рiнкелем.  Але  зазначити
йому виразно, що гонорар буде виданий пiсля  виконання  роботи.  Коли  вiн
дiйсно ма╨ вплив у Iнарацi, нехай зробить усе, щоб ця  справа  якнайшвидше
посунулась.
   ╙пископ строго, непохвально крутить головою. Помилка.  Велика  помилка.
Принцеса вибрала вiрнiший шлях. Не тiльки  з  погляду  морального,  але  й
тактичного. Не треба ©й перешкоджати. Не в Мертенсi рiч, - що заслужив, то
вiн однаково дiстане. Рiч у справi. Принцеса  пiдходить  до  не©  реально,
практично й активно. Активно! А вони хочуть обмежитись  пасивними  мрiями.
Так, розумi╨ться, цi мрi© - чистi, великi, святi, а принцесина  активнiсть
тяжка, болюча.
   Але вiра без дiл мертва есть.
   Слова ╨пископа розкривають тугу шкуринку пригнiчення, за-мiшаннч А, нi,
нехай його преосвященство вибачить! Е, нi, коли справа ставиться  так,  то
принцесина активнiсть ╨ ще бiльша мрiя, утопiя, дитяча фантазiя, але з тою
рiзницею, що страшно, непоправно шкiдлива. Нi, нi, а чи iпан ╨пископ дума╨
про iншi сторони справи? А чи пан ╨пископ передбача╨, яку це деморалiзацiю
внесе в ряди аристократi©? А чи пан ╨пископ дума╨ так, а чи вiн  пiдходить
отак?
   В  кабiнетi  б'╨ться  у   стiни   заплутаний   клубок   порозпалюваних,
рiзнотембрових голосiв i довго не може розплутатись.  Старий  граф  мовчки
сидить у фотелi, важко  звiсивши  руку  з  поруччя  ╙пископ  утратив  свою
поважнiсть i врочистiсть, вiн мiцно трима╨ куценького герцога за гудзика й
сердито доводить йому, що "китайська черва" ╨  загроза  всiй  ╨вропейськiй
культурi.  А  йому  в  праве  вухо  експансивний  фон  Петц  доводить,  що
експедицiя на мiсяць з  метою  добувати  радiй  ╨  безглуздя,  обман  мас,
одвертання ©хньо© уваги вiд насущного, земного.
   Ганс Штор поважно, велично ходить по холу перед дверима кабiнету, i  на
мiнiстерському лицi його невдоволення. Вилетiла матка з вулiя, й без  ладу
гудуть i тикаються в стiни безпораднi бджоли.
   Але матка в цей час теж не зовсiм  спокiйно  тика╨ться  в  стiни  свого
червоного салону. Душно ©й, тiсно. Де та Софi вiчно хова╨ться?
   Але  Софi  вже  з  манто  сто©ть  перед  нею  й  уважно  вдивля╨ться  в
закостенiле рiвно-бiле лице з вузькими, хижими, зеленими очi©ма.
   Рiвно й закостенiло сходить  принцеса  у  сад  i  чорною  тiнню,  ледве
порипуючи по пiску темно© але©, майже навпомацки  проходить  до  альтанки.
Небо густо темне, без зiр, у важких хмарах, злегка торкнутих нiчним сяйвом
Берлiна.
   Принцеса сiда╨ на лаву бiля альтанки. Душно, непокiйно, млосно.  Чорне,
легке, з старого мережива манто - мамина пам'ятка  -  гидливо,  нетерпляче
скида╨ться з плiч.
   Настирливо-солодко пахнуть якiсь квiти збоку.  Звiдкись  здалеку  крiзь
глухий, безперестанний гуд мiста драгуюче булькають звуки рояля.
   Довго  й   непорушне   сидить   князiвна   Елiза.   I   помалу   розта╨
закостенiлiсть; тихий, нiжний сум, як котки, безшумно пiдходить i  треться
об серце, муркоче. Кущi й дерева стають виднiшими, солодкий дух незнайомих
квiток незрозумiло-тепло хвилю╨, а булькiтнi, самотнi, тяжнi  звуки  рояля
викликають гарячу, вогку важкiсть на очi.
   I вже не дума╨ться ©й нi про герцога бравншвайзького, нi про  ╨пископа,
нi про те, що так ще пiвгодини тому заповнювало всю душу. I згаду╨ться  ©й
чогось, як торiк весною при©жджав до них  у  замок  син  старого  приягеля
батька з якимсь  секретним  дорученням.  Вона  з  ним  майже  нi  разу  не
говорила, але одного вечора, зустрiвшися з ним очима, почула  раптом  таку
дивну, солодку тривогу, що вся ослабла.  I  весь  той  вечiр  очi  ©©,  як
навмисне, стрiчалися з його очима; душна, млосна солодкiсть облягала тiло,
вечiр здавався особливим, прекрасно-сумним. Один раз таке з  нею  було.  I
сьогоднi вона вже не пам'ята╨ нi лиця, нi  очей,  нi  прiзвища  того  сина
приятеля, але така сама сумна, нiжна тривога й солодка млоснiсть стоять ©й
у всьому тiлi. Хочеться цiлувати сво© руки, хочеться нарвати отих  солодко
в темнотi пахнучих квiток i сховати в них свое лице, що так чудно, дивно й
соромно пашить вогнем.
   В небi, як розсипане вугiлля, шорхнучи сiрим попелом, дотлiвають дрiбнi
хмарини.
   На дзвiницi червоненько©  церковцi  годинник  задумливо  вибива╨  вiсiм
годин.
   Доктор Рудольф поспiша╨ до хвiртки, - хто зна╨, може, Макс проти  свого
звичаю якраз  сьогоднi  й  не  спiзниться;  може,  вже  нетерпляче  ходить
вулицею, боячись подзвонити, щоб не натрапити на батька. I  вже  сердиться
хлопчина, вже мружить сво© милi очi.
   Але за хвiрткою хлопчини ще нема╨, i нiхто не сердиться, i  нiхто  очей
не мружить. Ну, нiчого, Рудольф собi пiдожде. Це не важно, тепер  нiщо  не
важно, крiм того, що там, у лабораторi©, кипить у  казанчику.  Ах,  кипить
воно, кипить! То що буде з того?
   I Рудольф ходить  по  саду  бiля  хвiртки,  шкандибаючи,  роблячи  ши╨ю
визвольний рух, посмiха╨ться,  рве  листки,  нюха╨.  А  очi  йому  тьмяно,
п'яненько блищать, слухають щось у  серединi  себе.  Часом  вiн  згаду╨  й
злякано шкандиба╨ до хвiртки, одчиня╨ й дивиться на вулицю.  Нема╨.  Нема╨
капосного хлопчини, хай йому, бiдному, добре буде! Нема╨.
   I знову ходить доктор Рудольф, поводячи  ши╨ю,  заганяючи  габлями  рук
волосся на потилицю. I знову злякано згаду╨ й вигляда╨.
   Ага, нарештi! Ну, так, якась йому непри╨мнiсть: лiва рука в  кишенi,  в
руках розвезенiсть, лiнива одчайдушнiсть, в очах насмiшкувата вищiсть, яка
вмить може вибухнути в бурний, клекiтний гнiв.
   Макс недбало гика╨ руку.  Вiн,  зда╨ться,  запiзнивсь?  Ну,  вiд  цього
другого землетрусу не сталося?  Нi?  Значить,  iще  можна  жити.  А  милий
батенько не зустрiнеться в саду? Макс у даний момент ма╨ дуже малий  нахил
до родинних "обiймiв".
   У саду нiхто не зустрiва╨ться. Тiльки шипить кишкою старенький  Йоганн,
але й вiн за кущами не бачить братiв.
   В  лабораторi©,  на  найдальшому  краю  довжелезного  столу,  кипить  у
металiчному казанчику якесь течиво. Бiля казаньа iпорозкладенi сiруватi  з
украпленими в них зеленими й срiбними плямками камiнчики. Рудольф зараз же
прожогом, як мати до колиски  дитини,  кида╨ться  до  казанка,  зазира╨  в
нього, нюха╨, щось пiдкида╨, знову нюха╨, знову дипиться. Нарештi,  нiжно,
обережно, за тепломiром зменшу╨ вогонь i, поводячи ши╨ю, немов  виплутуючи
©©, верта╨ться до Макса.
   Макс, розлягшись у фотелi, заклавши  ногу  за  ногу,  лiниво  й  помалу
запалю╨ цигарку. Вiн бачить уважний, хоч i чудний якийсь, погляд Рудольфа,
i йому хочеться ще недбалiше розлягтись,  засмiятись,  засвистiти,  -  вiд
того часу, як Рудi зна╨ про участь його в Iнарацi, з ним просто  не  можна
по-людськи  говорити,  вiн  iз  ним  поводиться  так,  як   поводяться   з
туберкульозним в останнiй стадi© або на побаченнi з замкненим  у  в'язницi
назверх - бадьоро, веселенько, уступливо, а всерединi -  з  вiчною  дурною
заклопотанiстю, жалем, тривогою.
   - Ну, як же там у горах? Стоять iще, не попровалювались нiкуди? А  чого
в тебе такий якийсь чудний вигляд? Га? Чи не випив ти часом?
   Рудольф весело диву╨ться. В нього  чудний  вигляд?  Чи  не  випив  вiн?
Ха-ха! Ма╨те собi.
   I раптом робить зляканi очi й прислуха╨ться до казанка.
   Так чудний вигляд? Га? Може буть, може буть, вiн про це нiчого не зна╨,
не дивиться в дзеркало. Так, так. Ну, а що новенького в Макса? От у  нього
вигляд недобрий, не чудний, а просто-таки недобрий. Зблiд, схуд, змарнiв.
   Можна було б додати, що й посмiшка Макса недобра,  i  очi  недобрi,  не
одвертi, уникливi, але не треба хлопчину сердити.
   Макс  струшу╨  об  черевик  попiл  цигарки  й  примружу╨  очi.  Нiчого,
поправиться.  От  один   лiкар   дуже   йому   рекоменду╨   завести   собi
повiтряно-водяну вiллу, каже, що чудесно вилiкову╨ вiд  усяких  хороб,  як
рукою все знiма╨.
   - Правда? - щиро й серйозно диву╨ться Рудi.  Макс  теж  серйозно  хита╨
головою. Просто знаменито вилiкову╨. Тiльки треба мiсяць у Гiмалаях  жити,
мiсяць на острiвцях, де тiльки  птицi  зупиняються  спочивати,  мiсяць  на
Нiлi, бiля пiрамiд.
   Рудольф спiвчутливо, згiдливе хита╨ головою. Ну, звичайно, треба  добре
©сти,  добре  вино  мати,  добрих  кухарiв,  слуг,  не   турбуватись,   не
хвилюватись, любити красу й усiх ближнiх, як самого себе.
   Рудi трошки не розумi╨ зв'язку повiтряно-водяно©  вiлли  з  любов'ю  до
ближнiх. Розумi╨ться, нiчого не можна мати проти цi╨© прекрасно© заповiдi,
але в медичному приписi вона якось не пiдходить.
   Не пiдходить?! Ого!  Та  це  найцiлючiша,  найгiгi╨нiчнiша  за  повiдь!
Повiтряно-водяна вiлла, коню в банку на сотню-другу мiльйонiв i  любов  до
краси та всiх ближнiх! Яку хоч недугу як рукою здiйме! А в  додаток  ще  й
слова святого, фiлософа, мецената, знавця й законодавця краси. Ге?
   Рудi почина╨ знов серйозно й уважно, як на побаченнi в тюрмi,  дивитися
на Макса.
   Макс  задира╨  голову,   зiтха╨,   обдивля╨ться   навкруги   й   лiниво
посмiха╨ться. А то ще теж непогано: завести собi  яку-небудь  лабораторiю,
довбатись у камiнчиках, варити всяке зiллячко в казаночках, писати  статтi
про новi елементи у  природi  й  любити  всiх  ближнiх,  як  самого  себе.
Неодмiнно  всiх,  усiх  до  одного!  Добрих  i  поганих,   насильникiв   i
насилуваних, грабiжникiв i грабованих, паразиiiв  i  працюючих.  Абсолютно
всiх! I, боже борони, нi до яко© полiтики не  втручатися.  Полiтика  -  то
злiсть, ненависть, нелюбов до деяких  ближнiх,  вона  псу╨  нерви,  кро.в,
шлунок, а iнодi й усьому життю загрожу╨. А надто деяким дурним,  немудрим,
без хiмiко-фiлософського погляду на життя людям, що з дурного розуму свого
мають  нещастя  належати  до  деяких  небезпечних,  страшних,  нелегальних
органiзацiй. Це вже зовсiм негiгi╨нiчно. Правда?
   Рудольф уступливо, тихо, так нiби про себе,  завважу╨,  що  важко  бути
прихильником заповiдi  однаково©  любовi  до  паразитiв  i  працюючих,  до
насильникiв i насилуваних.
   Макс пiдкиду╨ покладеною на ногу ногою i скоса погляда╨ на стелю.  Так,
у теорi©, може, i можна не бути прихильником, але в  дiйсностi,  в  життi,
воно фактично так ╨.
   - Чим же воно, Макс, ╨?
   О, ця прохальна, уступлива, покiрна  лагiднiсть.  Вiн  готовий  на  все
згодитись, аби не сердити бiдного смертника. I яка вищiсть, вибачливiсть у
цьому тонi, - що там серйозно вiдповiдати на слова людини, яка не скiнчила
унiверситету.
   - А тим воно, Рудольфе, ╨, що ти байдужий i до тих, i до тих! Розумi╨ш?
Бiльше любиш ограбованих, нiж грабiжникiв? Докажи. Прошу. Будь ласка.
   Рудольф стара╨ться якомога серйознiше  й  уважнiше  ставитись  до  слiв
Макса, - бiдного хлопчину так раз у раз драту╨ його  неуцтво  в  полпичних
справах От i тепер покушуе губу, мружить очi; от-от спалахне.
   - Добре. Але чим же  я  можу  доказати?  Я  на  полпицi,  на  жаль,  не
розумiюсь.
   - О, тут велико© полiтики не треба.  Тут  дуже  проста  справа.  ╙  двi
сторони Грабiжники i грабованi. Буржуазiя i пролетарiат. Так?
   Рудольф не вiдважився б так просто провести подiл мiж людьми.  Але  вiн
хита╨ головою й скоса дивиться до казанка.
   - З одно© сторони, в буржуазi© вся сила, державна влада, вiйсько, суди,
тюрми, полiцiя, релiгiя, мораль, преса й навiть наука. Так?
   Рудольф iз такою концепцi╨ю не зовсiм би згодився. Але вiн знову мовчки
хита╨ головою.
   - У пролетарiату нiчого цього нема╨. Тiльки його  руки,  органiзацiя  й
ненависть до паразитiв. Цього занадто мало.  Вiн  потребу╨  збро©.  Всяко©
збро©. От, коли ти дiлом хочеш любити слабшу сторону, поможи ©й. Ану?
   Рудольф високо здiйма╨ брови й здивовано  дивиться  на  брата.  Якою  ж
збро╨ю вiн може помогти?!
   Макс знову гойда╨ ногою й з прибiльшено-байдужим виразом  водить  очима
по лабораторi©.
   - Якою? О, розумi╨ться, нi гармат, нi скорострiлiв ти не можеш дати. Ти
не турбуйся. Але в тебе ╨ наука. Послужи нею не  тiльки  сильнiй  сторонi,
але й слабшiй.
   - Будь ласка! Менi зда╨ться, що...
   - Будь  ласка?  Чудесно.  Нам  потрiбнi  трути  для  витруювання  наших
ворогiв. Прошу. Приготуй ©х нам у тво©й лабораторi©.
   В кiмнатi вже стоять по кутках темно-сiрi присмерки. Блакитне  сяйвочко
бiля казанка  вже  виразно  помiтне.  Обличчя  здаються  блiдо  сiрими,  з
великими очима.
   Рудольф якийсь мент мовчить i потiм тихим i по-iншому серйозним голосом
каже:
   - Нi, цього я, Максе, не можу.
   Макс весело, голосно регочеться, дрiбно пiдкидаючи  ногою.  Вiн  бiльше
регочеться з тону, з цього справжньо серйозного тону, анiж iз  його  слiв.
Ага, забалакав як слiд!
   - Що? Любов до ближнiх-грабованих не така безпечна та  вигiдна,  як  до
ближнiх-грабiжникiв? Хе-хе! Отож-то воно й  ╨.  I  правильно,  Рудi.  Така
любов i ласки графiв  тво©х  позбавить,  i  цю  затишненьку  лабораторiйку
вiднiме, i в тюрму посадить, та й, як, що й до чого, ще й  життя  вiдбере.
Хай ©й всячина! Правильно, Рудi, цього ти нiяк не можеш.
   Рудi хвилю╨ться. Вiн виразно, серйозно, по-справжньому хвилю╨ться.
   I в Макса, в якого назавсiгди  лишилось  до  Рудольфа  почуття  меншого
брата  до  старшого,  що  стiльки  рокiв  був  його  учителем,  вiд  цього
хвилювання з'явля╨ться почування рiвностi, навiть вищостi й сатисфакцi©.
   Рудi  зачiсу╨  обома  руками  волосся,  визволя╨  шию,   прокашлю╨ться,
крутиться на стiльцi. Нарештi зовсiм-зовсiм тихо говорить:
   - Ти неправильно, Максе, оцiню╨ш мотиви мо╨© вiдмови.
   - Ну, розумi╨ться!
   - Неправильно, Максе! Менi зда╨ться, що я мiг би  й  у  тюрму  пiти,  i
життя вiддати за те, в що я вiрю й люблю Але...
   - Може буть. Але як ти любиш бiльш грабiжникiв, то чого ж ти ма╨ш iти в
тюрму за грабованих? Правильно?
   Рудольф терпляче жде й почина╨ знов:
   - Але я не вiрю, що трутами, вбивствами, смертю можна творити життя. Це
логiчний абсурд. Терор - це самовбивство для  то©  само©  iде©,  яка  його
вжива╨. Так я розумiю твою органiзацiю, Максе. Вибач менi, але я з нею  не
можу згодитись. Я... не полiтик i нiчого на полiтицi не розумiюсь,  але  я
певен, що люди можуть i повиннi порозумiтися не шляхом боротьби, насили  й
самонищення, а шляхом розуму, науки й працi.
   Макс смi╨ться злiсно, упевнено й з почуттям справжньо© вищостi. Якi  це
на©внi, старенькi, заяложенi слова! Тисячi  рокiв  однi  люди  присипляють
ними других, щоб тi не брикались i давали до©ти себе. Гармонiя  iнтересiв,
спiвробiтництва  класiв,  соцiальний  мир.  Боже,  скiльки  на   цю   мету
наговорено хороших, медових слiв. Коли  б  тим  медом  вимазати  всiх  тих
словоблудiв i втикати пiр'ям та розставити ©х пiдряд, то, мабуть,  iз  них
можна було б зробити чудесний поясок через усю земну кулю. Ну, хiба це  не
та сама любов до всiх ближнiх без рiзницi класiв?
   Ех, апостоли любовi!  Словоблудство  ╨  ваша  любов!  Нема  любовi  без
ненавистi,  як  нема  бiлого  без  чорного!  Хочете  лю  бовi,  то  мусите
ненавидiти. I що бiльша ваша любов,  то  бiльша  ненависть.  А  коли  нема
нiяко© любовi, коли ╨  себелюбство,  коли  хочеться  спочинку,  повiтряних
вiлл, лабораторiй, о, тодi почина╨ться любов до всiх, гармонiя  iнтересiв,
спiвробiтництво класiв. Це вже вiдомо. О, це занадто вже вiдомо, будь воно
тричi прокляте!
   Макс  бурно  вста╨,  жбурля╨  недокурок  у  куток  i   простяга╨   руку
Рудольфовi.
   - Прощай... Люби собi сво©х графiв i Мертенсiв, як самого себе.
   Рудольф пiдводиться i не бере руки Макса. Щирий, великий бiль у  голосi
брата, щось глибоке й наболiле в цiй гiркостi не дозволяють так розiйтися.
Чи то вiд присмеркiв зда╨ться, чи справдi в лицi Макса ходять мускули,  як
у людини, яка сильно зцiплю╨ щелепи, щоб не закричати чи не заплакати.
   - Почекай, Масi. Чого бiжиш? Ти ж мав якусь справу до мене.
   Макс, забувши, що тiльки-но кинув недокурок,  вийма╨  знову  цигарку  й
закурю╨. При свiтлi сiрника очi його видаються надзвичайно блискучими.
   - А щодо мо©х слiв, Масi, то не бери ©х так гаряче до серця Може, я  не
так щось сказав. Я тiльки хочу сказати тобi, що я.. що  менi  не  до  душi
така боротьба, яку ти й тво© товаришi провадять. Може, я помиляюсь.  Я  не
знаю. А моя боротьба - от!
   I Рудольф показу╨ на стiл, заставлений приладдям.
   - Цим я служу й хочу служити людям. I скажу тобi. Масi,  що  коли  менi
вдасться те, над чим я працюю тепер, то я принесу всiм покривдженим бiльше
користi, нiж пудами трути.
   - Тво╨ вiдкриття може принести  користь  тiльки  капiталовi,  -  понуро
бовка╨ Макс.
   - Не думаю. Чого так?!
   - А того, що коли воно не буде корисне капiталовi, то воно не  побачить
свiту. "Корисне покривдженим". Хе! Де, яке ти бачив наукове вiдкриття, яке
було б корисне покривдженим i некорисне  капiталовi?  Скiльки  ©х,  таких,
загинуло, не дiйшовши до людей. Прочитай iсторiю винаходiв. Побачиш.
   Рудольф iз усмiшкою в сутiнках хита╨ головою. О нi, його  вiдкриття  не
бо©ться тако© долi. Нехай  воно  тiльки  вдасться,  нiякий  капiталiст  не
посмi╨ нiчого сказати проти нього! Треба бути божевiльним, щоб не  визнати
його.
   - Так, ти... рiдний син свого батька: вiрно служиш сво©м панам!
   - Я служу iстинi й науцi, Максе.
   - Ах, до чого ж нуднi оцi проклятi солодкомовнi слова! Ще красу й любов
сюди. Ну, все одно! Яка година тепер може бути? А проте, дурницi. Менi  не
потрiбно. Я тiльки ще от що хочу тебе попросити.
   Макс кiлька разiв глибоко затягу╨ться цигаркою.
   - Про мою органiзацiю. Я прохав би тебе або краще зазнайомитися з  нею,
або зовсiм нiчого не говорити.
   - Я iпрошу вибачити, Максе, я...
   - Iнарак ╨ органiзацiя людей, якi  вiддали  себе  на  розп'яття.  Чу╨ш,
Рудольфе? На розп'яття, дожитт╨ве розп'яття Коли можеш  зрозумiти,  що  це
значить, то - будь ласка.
   - Я розумiю, Максе, я тiльки...
   - Органiзацiя людей, якi за це розп'яття мають тiльки глум,  прокляття,
iм'я бандитiв i страх навiть у тих, ради яких розпинають  себе.  Розумi╨ш?
Але вона ╨ конечнiсть. Вона - крик, вона - справедливiсть i кара  на  тих,
хто топче всяку справедливiсть Вона...
   Рудольфовi знову зда╨ться, що на  лицi  Макса  пiд  шкурою  на  щелепах
проходять гульки. Макс одверта╨ться, робить декiлька крокiв по лабораторi©
i, вернувшись, iншим, сухим, спокiйним, голосом каже:
   - От це я хотiв тобi сказати.
   - Добре, Масi. Я вiрю, знаю. I iпрошу !простити менi, коли я...
   - Потiм ще от що. Скажи, часто Мертенс бува╨ в цi╨© вашо© принцеси?
   Рудольф здивовано дивиться на блiду пляму лиця Макса.
   - Мертенс?! А що йому до принцеси?
   - Кажуть, що вiн нею цiкавиться. I цi╨ю коронкою ©©, що пропала.
   - Може буть. Але, щоб бувати в принцеси, треба, щоб i вона того хотiла.
Але це ╨ для не© так само неможливо, як-як хотiти  бачити  в  себе  гостем
бацилу чуми. Абсолютно неможлива рiч. Звiдки така дурниця могла взятися?
   - I ти гада╨ш, що нiколи, нiяким способом неможливий його вiзит до не©?
   Рудольф iзнизу╨ плечима. Вiн, розумi╨ться, нi за що  у  свiтi  не  може
ручатися. Але, знаючи хоч трохи принцесу, знаючи iсторiю загину ©©  батька
й брата, знаючи ту ненависть, страшну просто ненависть,  яка  прогляда╨  в
принцеси до вбiйника ©© рiдних, неможливо навiть  уявити  собi,  щоб  вона
могла пустити його на порiг до себе.  Але  звiдки  й  чого  в  Макса  така
цiкавiсть до цього?
   Макс, замiсть вiдповiдi, раптом бурно обнiма╨ Рудольфа,  весело,  легко
смi╨ться, злегка трясе його  i,  одiрвавшись,  почина╨  швидко  ходити  по
лабораторi©.
   Блакитне сяйво пiд казанком стало  бiльше,  виразнiше  серед  згустiло©
пiтьми. З вiкна потяга╨ душними, густими  пахощами  саду.  Рудольф  сто©ть
непорушно i жде. Хто зна╨, що треба зрозумiти в даному випадку.
   - Рудi! Можна скористуватися тво©м телефоном?
   - О, прошу!!
   I Рудольф iз полегкiстю, радiстю й поспiшнiстю засвiчу╨ свiтло Макс вiд
нього жмуриться, вiдтрiпу╨ головою назад пасмо чуба й наставля╨ апарат  на
потрiбне число.
   - Гальо!.. Сузанна? Добрий вечiр. Тут Макс.. Так... Нi, на жаль, прийти
сьогоднi не можу. Нiяк не можу... Що ж робити? Прощай.
   Макс одходить од телефону й простяга╨ руку Рудольфовi. Йому треба  йти.
А Рудi нехай не сердиться, не диву╨ться i  взагалi  не  зверта╨  на  нього
велико© уваги. В життi кожно© людини iнодi бувають чуднi  моменти.  Чуднi,
поганi, але часом i хорошi.
   Вiн мiцно потиску╨ руку Рудi i, весело вiдкинувши чуба назад,  бадьоро,
енергiйно, поводячи широкими плечима, йде з лабораторi©. Проводити його не
треба. Вiн сам вийде з саду. Але вмить поверта╨ться й тихо каже:
   - Рудi! А коли зо мною що-небудь трапиться... чу╨ш?.. роз'ясни мамi, що
таке моя органiзацiя. Роз'ясни як слiд. Зробиш?
   - Добре, Масi. Зроблю.
   Макс хита╨ головою й виходить. По  дорiжцi  саду  чуються  його  певнi,
твердi, зовсiм нерозвезенi, нелiнивi кроки.
   ***
   Дома вiн довго лежить на маленькiй канапцi, яко© не  вистача╨  на  весь
його рiст, так що ступнi нiг висять у повiтрi, i час  од  часу  енергiйно,
поспiшно закурю╨. Потiм схоплю╨ться, переверта╨ по дорозi  стiльця,  хапа╨
папiр i пише.
   "Сузанно! Я до Тебе бiльше нiколи не  прийду.  Моя  жага  люту╨,  бурею
стиска╨ мо© кулаки, сповню╨ мо╨ тiло ридаючим  одча╨м.  Але  я  з  радiстю
пiдставляю себе пiд цю бурю лютi й одчаю.
   Я не прийду, Сузанно. Моя жага  зцiплю╨  зуби  й  пiдступно,  улазливо,
полум'яними, палючими фарбами малю╨  менi  картини  Твого  кохання,  Твого
тiла. Тво╨© краси. Моя кров млi╨,  благальне  простягу╨  до  мене  руки  й
рида╨. Але я з радiстю слухаю ридання мо╨© мрiючо© кровi, Сузанно.
   Я не прийду. Моя жага, мо╨  кохання  плюють  у  мою  гордiсть  мужчини,
смiються й глузують iз мо╨© полохливостi, дуростi й  смiшностi.  Але  я  з
насолодою приймаю i смiх, i глум ©хнiй.
   I яка менi гордiсть, Сузанно, що я з  радiстю  приймаю  ©хнiй  глум  iз
сво╨© дуростi. I яке щастя менi, що я не розумiю  Тво╨©  краси,  прекрасна
Сузанно!
   Цiлую Тво© нецiлованi мною тепло бiлi груди, вiд яких рида╨ моя кров, i
цiлую Тво© насмiшкуватi очi, вiд яких люту╨ моя  жага,  цiлую  Тво©  уста,
Сузанно, тво© проклятi й болючо-податливi уста. Всю Тебе  цiлую,  Сузанно,
але до Тебе не прийду.
   I зна╨ш, через що ще не прийду до Тебе?  Через  те,  що  кохання  не  ╨
любов, Сузанно.
   Кохання - це зойк кровi, це - бездумний, хижий голод тiла, це  -  наказ
вiчностi, яка не допуска╨ опору собi. Але кохання саме  себе  пожира╨,  як
вогонь, i, коли задоволене, лиша╨ по собi нудний, непотрiбний попiл.
   Любов - це iнше лице вiчностi,  але  це  -  вростання,  вгорання  одно©
iстоти в другу.
   Кохання налiта╨ зразу, в один момент. I може вiдi  йти  з  такою  самою
раптовiстю та легкiстю, як i налетiло.
   Любов приходить пiзно, за коханням, пiсля його  ор  гiй,  пiсля  жадних
крикiв i лютого, дикого шепоту жаги. Вона ходить тихо, безшумно, з уважним
поглядом,  з  загадковою  посмiшкою.  Вона  приходить  в   одязi   великих
страждань, буденних клопотiв, геройсько© саможертви i дрiбних,  порохнявих
пригод. Вона приходить  непо  мiтно,  але  ста╨  всевладною  господинею  й
вiдходить трудно, з муками, зi смертю.
   Кохання, слiпе, дике, з  поширеними  нiздрями,  з  скрюченими  пальцями
накида╨ться на все, що може йо го задовольнити. Жадне  й  ненажерне,  воно
одночасно може кохати двох, п'ятьох, стiлькох, на  скiльки  виста  чить  у
нього вогню.
   Любов, повiльна, видюща, вростати може тiльки в  одну  душу,  i  тiльки
одна душа може прийняти всю другу iстоту до кiнця.
   Кохання коха╨ тiльки для себе. I коли страждання  коханого  дасть  йому
насолоду й задоволення, воно шукатиме тiльки страждання коханого.
   Любов любить для любого. I коли ©©  страждання  дасть  радiсть  любому,
вона розiпне себе для цеi радостi.
   Кохання ╨ дикий кричущий цвiт, з якого вироста╨ рiдкий  рiдкий  плiд  -
любов. Без цвiту нема плоду, але не всякий цвiт да╨ плiд.
   Наше кохання, Сузанно, ╨ дикий цвiт, з  якого  не  може  бути  плоду  -
любовi. I краще зiрвати й з мукою розтоптати його ногами, нiж  викохати  з
нього гiркий, огидний недоросток.
   I через те я нiколи бiльше не прийду до Тебе, Сузанно! Прощай.
   Макс"
   ***
   Великий зелений абажур нiжно гонить зеленкувату тiнь до  стелi  й  стiн
лабораторi©, а вниз, на стiл, -  слiпуче  бiле  свiтло.  Затишно,  дружно,
любовно блискають склянки, рурки, iнструменти  У  великiй  довгiй  ретортi
осiда╨ фiолетово-зеленкувате течиво з казанка. Великi  вiкна  повiдкривали
обiйми назустрiч пахощам саду - просимо, будь ласка.
   Рудольф, то припадаючи всiм тiлом на лiвий бiк,  то  випростуючись,  то
поглядаючи на реторту, то  зупиняючись  бiля  вiкна,  ходить  по  кiмнатi.
Бiдний Масi, бiдний хлопчинка! Скiльки ж то  гiркого  й  болючого  повинно
було перекипiти в ньому, щоб лишити такий осад ненавистi!
   Разом iз духом саду в вiкна суне одноманiтний, масивний  i  глухий,  як
грiзне бурмотiння величезного страховища, вiдгомiн вечiрнього мiста.
   Бiднi мiльйони хлопчин! Скiльки ©х там-от у цей мент кипить i корчиться
на сковородi страждання. Як хоробливими наростами,  укрита  земна  планета
залiзно-кам'яними мiстами.  Як  культури  мiкробiв  у  сприятливiй  сферi,
поскупчувались  люди   в   цих   наростах.   I   то   в   слiпiй,   то   в
органiзовано-свiдомiй ворожнечi й ненавистi  катують  однi  одних,  морять
голодом, стрiляють кулями, труять  трутами  Головний  закон  тих  наростiв
наступити на подiбного собi й за всяку цiну перелiзти через  нього  кудись
вище, кудись далi. I тому там вiчний, вихросхожий рух здiймання,  падання,
кружляння багатомiльйоново© мiкробно©  маси.  Вiчне  клекотiння  боротьби,
заздростi, злостi, зневаги, одчаю, радостi, зради, страху, зловтiхи,  всiх
отруйних, убиваючих життя почувань.
   А якi зате крихiтнi, вбогi и теж переважно отруйнi радощi цих  людських
бацил. Найвища, найтонша втiха "вибраних" - це слухання звукiв од стукання
паличками по металу або волоса по натягнутiй на дошку жилi. Трошки  нижча,
але бiльш поширена, пiдскакування пiд  цi  звуки  в  чадних,  отруйних  по
мешканнях. Ще нижча, але  ще  ширша,  дурнувате,  безглузде  перекривляння
самих себе. I майже скрiзь - наркоз, алкоголь. Без нього  в  напiвздохлого
мiкроба нема нi руху, нi жвавостi, нi радостi.
   I тями ©хнi мiкробнi. Найдужчий, найбагатший не той, хто ма╨  найбiльше
вартостей, хто може  дати  дру©им  найбiльше  свободи,  користi,  радостi,
щастя, а хто да╨ найбiльше страждання, страху, залежностi, пониження.
   Ах, невже й на цей раз  не  вдасться?  Невже  вiн  ще  довго  не  зможе
виступити з сво╨ю збро╨ю проти безглуздя мiкробiв?!
   I, нетерпляче загрiбаючи волосся руками, шкандиба╨  доктор  Рудольф  до
апарата.
   Червонi╨, червонi╨ дорога, мила, прекрасна реакцiя. Але  так  повiльно,
так мало, так майже непомiтно. I невже знову не те?!
   I знову доктор Рудольф кида╨ться до камiнцiв, до  порошку,  до  течива,
нюха╨,  лиже,  встромля╨  в  реактиви;  сумнiва╨ться,   вiрить,   бо©ться,
нетерпеливиться. А нiч же така довга. А ранiше ж, нiж  уранцi,  нема  чого
ждати хоч малесенького результату. Тепер же... всього десять  по  десятiй.
Десятiй!
   I доктор Рудольф умить випростову╨ться. Мiцi ж о десятiй!
   Вiн швидко навшпиньках пiдходить до вiкна й чуйно прислуха╨ться. Глухий
гуркiт мiста; шепеляве перешiптування кущiв; поважнi зiтхання дерев. Звуки
рояля - дерев'яних паличок об металiчнi дротики, - нiжнi, мрiйнi, самотнi.
З саду душно, солодко, як диханням розпалено© обiймами жiнки, вi╨ в  лице.
I шепотiння кущiв, як лукаве, немов злякане, благання коханки.
   Рудольф навшпиньках,  нiби  ступаючи  весь  час  одною  ногою  в  ямку,
пiдходить до лампи й гасить ©©. Може, Мiцi бо©ться при свiтлi пiдходити до
оранжере©. Густа, шарудлива тьма, в  якiй  кров  iще  непокiйнiше  почина╨
шугати, обiйма╨ його.
   Нi, краще вийти до саду й там ждати!
   Там, - у алейцi, пiд кущами бузку, - засiсти на лавi й тихенько,  жадно
ждати. I, як тiльки  з'явиться,  -  кинутись,  зломити,  зацiпити  переляк
поцiлунком, схопити на руки i, як здобич, внести до себе.
   I вже зник i розтав образ Макса; розлетiлись, як пiр'©нки  вiд  вихору,
всi думки; навiть червоняве фiолетове течиво чу╨ться в душi, як пiд густим
серпанком. Гаряча, непокiйна  знемога  солодко  ни╨  в  усьому  тiлi.  йде
всевладна, непогамовно-бажана,  вiчно  грiховна,  вiчно  свята,  загадкова
женщина! Так злодiйкувато прокрада╨ться, така полохлива, а топче, розмiта╨
й руйну╨ цiлi царства.
   За  муром,  як  спiймане  порося,  пронизувате   й   злякано   верещить
автомобiль. Рудольф зiтха╨, пiдводиться, намацу╨ китицю  бузку,  вiдломлю╨
©© й приклада╨ до гарячого лиця. Холоднуватi, дрiбненькi пелюстки круглими
дотиками при╨мно вiдчуваються на повiках i крилах носа.
   Звуки рояля, самотнi, тоскнi, пливуть у шелестi листя.  Нiжна,  спiвуча
туга пiдходить iззаду  й  обiйма╨  за  шию.  I  непокiйна,  жадна  знемога
притиха╨.
   Нi, не Мiцi хоче його туга. Хоче вона ту ╨дину, незнайдену, що  живе  в
його душi вiд того часу, як  вiн  одкрив  на  свiтi  нерозгадану  мужчиною
iстоту, що зветься женщина, ©© ╨дину з усiх женщин хоче  його  туга.  Вона
де?
   Може, десь у цей момент у одному з тих скринь-будинкiв веоело смi╨ться,
плаче, спить i не зна╨, що колись зустрiнеться з ним i впаде в  нього,  як
пада╨ одна планета в другу, коли виб'╨ призначений законом час.
   Непокiйно ворушиться птиця в гiллi  дерева.  Самотньо,  рвучко  цокають
копита за муром на вулицi. Тш! Зда╨ться, легкий  рип  крокiв  по  дорiжцi.
Кров, як випущений рисак, зрива╨ться й iз мiсця  жене  частою,  напруженою
риссю. В ухах вiд цього - човгi човг! - нiчого не чути.
   Доктор Рудольф глибоко передиха╨, тихенько, як щось залiзне,  вiдклада╨
на лаву китицю бузку, щоб не заважала, хижо згина╨ться й увесь витяга╨ться
слухом. Так, кроки! Легкi! Без  сумнiву,  жiночi.  Повiльнi.  Але  чого  з
другого боку? Ага, обходом. Затихли.  Прислуха╨ться  чи  вага╨ться?  Знов:
шрр! шрр!
   Доктор Рудольф нечутно пiдсову╨ться до того краю лави, в напрямi  якого
чуги кроки, i засiда╨ пiд кущами. В руках в'язко й люто то стискаються, то
розпускаються мускули, як кiгтi в кота.
   Щось темне руха╨ться в але©? Чи це в очах? Шр, шр, шр!  Руха╨ться.  Але
як повiльно, господи боже! Обережнiсть чи вагання? От знову затихло. Може,
треба було лишити свiтло в лабораторi©?
   Темна постать уже виразнiша. В темнотi вона  зда╨ться  вищою  за  Мiцi,
стрункiшою. Щелепи доктора Рудольфа зцiплюються, пальцi  рук  хижо,  цупко
скручуються, шия витягу╨ться. Кров усе частiшою та  гарячiшою  ристю  жене
через серце.
   От уже яснi╨ над  темною  постаттю  невиразна  пляма  лиця  Яка  втома,
млоснiсть у ходi. О постривай, постривай!  Тiльки  трошки  ближче!  Трошки
ближче!
   Постать повiльно наближа╨ться. Голова нахилена. Ага, роздуму╨? О нi!
   Рiвня╨ться. Доктор Рудольф затриму╨ дихання,  пропуска╨  на  один  крок
уперед, нечутно ставнi ь одну ногу на дорiжку, спира╨ на не© все  тiло  i,
ввесь випроставшись, витягтись, кида╨ться на Мiцi. Обхопивши  лiвою  рукою
все ©© тiло, вiн закида╨  його  назад  i  скажено,  з  сласним,  мовчазним
гарчанням накрива╨ зляканий крик гризущим  поцiлунком.  Вiд  несподiванки,
переляку чи ще чого тiло Мiцi  спочатку  цiпенi╨,  потiм  почина╨  скажено
вигинатися, рватися, труситись. Голова  ©©  люто  крутиться,  випручу╨ться
з-пiд поцiлунку, руки силкуються визволитись, дряпаються,  корчаться,  але
це ще дужче роз'ятрю╨ хижiсть доктора Рудольфа -  лiва  рука  як  дротяною
линвою прив'язу╨ тiло до тiла,  губи  люто  вгризаються  в  губи,  i  зуби
цокаються з зубами. А права рука жадно, хижо,  владно  гаса╨  по  теплому,
вигнутому, трiпотливому тiлi, шука╨, прагне. Проклята сукня! I рука вже на
колiнах, на оголених ногах, на нiжнiй,  гарячiй  атласистостi  стегон,  на
атласистостi теплих, нагрiтих сонцем пелюсткiв троянди.
   Кров зойка╨, спалаху╨, несамовито рветься й переходить у дикий, сласний
вихор.
   I враз усе тiло, як стративши свiдомiсть, на один мент  дивно  затиха╨.
Руки  перестають  дряпатися,  плечi  тiльки  важко  дихають,  уста   стали
безвольно-м'якi, живi, сласнi. Все воно, наче чимось несподiваним уражене,
пронизане, слуха╨, все витягу╨ться, жадно злива╨ться з рукою.
   I раптом знов, як струснуте внутрiшнiм вибухом, жахливо  шарпа╨ться,  з
несподiваною силою, що тiльки з'явля╨ться в божевiльних,  одпиха╨  доктора
Рудольфа й одстрибу╨ до  стiнки  кущiв.  Спiткнувшись  о  край  дорiжки  й
ухопившись руками за вiти. Мiцi круто поверта╨ться всiм тiлом до  Рудольфа
i, задихаючись, шипучим шепотом видиха╨:
   - Не смiйте! Не смiйте... пiдходити!
   Ревом, жадним,  роз'ятреним,  слiпим  ревом  реве  вся  iстота  доктора
Рудольфа. Он як?! Ага?! I вiн шалено,  весь  перехилившись,  як  бугаи  iз
наставленими рогами, кида╨ться на втекле тiло женщини.
   - Мiцi!! Стiй!! Чу╨ш?!
   Мiцi вся втиска╨ться спиною  в  кущi,  ста╨  вища  i  владним,  злякано
задиханим, грiзним i лютим голосом каже:
   - Не смiйте, ви!! Чу╨те?!
   Доктор Рудольф, як на повному гонi спинений кiнь, аж  одкинувшись  усiм
тiлом назад, вроста╨ в землю: голос принцеси!
   Темна,  тяжко  дихаюча  постать  швидко  виходить  iз  кущiв,  прожогом
кида╨ться в алею й зника╨ в нiй, часто, хапливо риплячи пiском у тьмi.
   Доктор Рудольф сто©ть усе на тому самому мiсцi, не рухаючись, не смiючи
навiть повернутись у  той  бiк,  де  зникла  князiвна  Елiза.  Розгублено,
дурнувато посмiхаючись у темрявi але©, вiн машинально долонею розмазу╨ пiт
на  пашучому  лицi  й  трудно,  затихаюче  диха╨.  Потiм  обережно,  майже
навшпиньках одходить од страшного мiсця й прокрада╨ться до оранжере©.
   Уважно й щiльно замкнувши за собою на всi ключi й защiпки  дверi,  вiн,
не запалюючи свiтла в спальнi,  навпомацки  пiдходить  до  лiжка  й  тихо,
боячись рипнути,  сiда╨  на  нього.  На  лицi  його  все  так  само  чутна
розгублена, дурнувата посмiшкi©, а все тiло ослаблено,  знесилено  опада╨.
Вiн, не роздягаючись, ляга╨ на подушку лицем догори й  дивиться  в  густу,
теплу тьму широкими, враженими очима.
   Довго лежить доктор Рудольф, не рухаючись. У саду бiля  оранжере©  чути
легкi, поспiшнi кроки й потiм обережний стукiт  у  дверi.  Потiм  голосний
дзвiнок у передпоко©. Мертва, шарудлива тиша. Нетерплячi кроки риплять уже
попiд стiною, i в вiкно дрiбним перебором стукають пальцi. Чекання.  Знову
нетерпляче, гнiвне дрiботiння по склу. Знову  чекання.  Шипуча,  напружена
тиша. I, нарештi, сердитi, бистрi кроки вiд вiкна.
   Рудольф глибоко зiтха╨ й безсило заплющу╨ очi. I зразу ж, як тiльки очi
заплющуються, на всiх мiсцях його тiла, що дотикалися  до  тiла  принцеси,
дивно, страшно, виразно починають чутися тi дотики. На устах нiби  й  досi
то вперта тверда замкненiсть уст, то вогка,  гаряча  м'якiсть.  Лiвий  бiк
горить, i на нього гнучко, сильно надушу╨ плече князiвни. Пальцi  дряпають
груди.  Долоня  право©  руки   вкрита   нiжною,   як   пелюсток   троянди,
атласистiстю, i од не© по тiлу розлива╨ться  таке  хвилювання,  що  доктор
Рудольф сiда╨ на лiжку, дивиться в пiтьму й знову ляга╨.
   О, зовсiм не те, не таке хвилювання, яке було тодi, коли рука торкалась
того тiла! Нове, страшнiше, проймаюче такою  знемогою,  що,  зда╨ться,  не
буде чим дихнути.
   I невже це в о н а була в його обiймах, та велична, закутана  в  чорне,
надосяжно-далека, прекрасна, як портрет, що ним можна  було  безплотно,  з
пошаною милуватись, але що його оригiнал у реальностi не iсну╨?  I  це  ©©
живе, гаряче тiло билось, вигиналось, дряпалось у його руках?! Дряпалось!
   I доктор Рудольф iз хвильками внутрiшнього, зворушеного смiху й захвату
обережно маца╨ себе за подряпанi груди.
   I це вона, так само, як печерна жiнка, як Мiцi, як мiльйони  жiнок,  iз
тими самими жiночими жестами, з тими самими  рухами  боронилась,  захищала
сво╨ тiло?! Як чисто по-жiночому, голосним шепотом закричала "не смiйте!".
Вона була смертельно ображена, до нестями ображена, гнiв ©© не можна  собi
й уявити, але вона все ж таки  по-справжньому  не  закричала.  От  що!  Не
закричала. Жiночим, старим, тисячолiтнiм iнстинктом вона вже знала, що  не
треба кричати, не треба нiкого кликати на помiч, не треба, щоб  хто-небудь
навiть знав про цю ©© образу.
   Доктор Рудольф раптом розплющу╨ очi й перелякано дивиться у тьму. Але ж
був один мент, коли вона вся затихла! Господи, був же цей мент! Був,  був,
о, вiн був! А коли вiн був, то нема ж уже образи, нема ©©! Вона вiдповiла,
вона вiдчула його в собi, вона прийняла й злилася  з  ним?  Який  же  тодi
сором, образа, обурення?! Ну, добре. Нехай не знала, кого приймала,  нехай
не знала, як це могло статись, але коли це було, то вона ж уже тепер, коли
зна╨, хто це був, вона ж мусить почувати, що вона була до  нього  близька,
до тако© мiри близька, коли самi  уста  вимовляють  "ти",  коли  з  людини
спадають тисячолiття умовностей та приписiв, i вона пiдляга╨ тiльки вiчним
приписам життя. На один мент, на крихiтну долю менту, але була!
   Доктор Рудольф схоплю╨ться, сiда╨ на лiжку, ляга╨ знов, i йому хочеться
вiд зворушення, хвилювання й щастя стати на колiна й молитися до  то©,  що
всього на коротесеньку, крихiтну частинку менту була близька  до  нього  й
яка вже такою все-заповнюючою, глибокою страшною радiстю й близькiстю живе
в ньому.
   ***
   Князiвна Елiза навшпиньках, закусивши нижню губу й тримаючи роздерту на
грудях сукню, прокрада╨ться терасою. Тiльки б до  сво©х  дверей  непомiтно
дiйти!
   Вскочила. Запаливши свiтло, бiжить до  вiкон,  хапаючись,  зачиня╨  ©х,
щiльно зашморгу╨  важкi  глухi  порть╨ри,  замика╨  всi  дверi,  наче  ма╨
приймати великого гостя, якого нiхто не смi╨ бачити. I тiльки тодi  швидко
пiдходить до дзеркала.
   З дзеркала на не©  широкими,  зляканими  очима  дивиться  чудне,  чуже,
страшне  лице.  Пасма  червоного  волосся  дикими,  неохайними   мотузками
плутаються круг чола; все обличчя якесь косе, права щока червона, пала╨, а
лiва - рiвно-бiла; очi чудно, як залитi сльозами, блищать,  переливаються;
шия в червоних плямах, сукня на грудях розiдрана. Весь вигляд розшарпаний,
дикий, гидкий, моторошно-незнайомий.
   Князiвна Елiза  рвучко  одсаху╨ться  од  дзеркала.  Як  обкаляна  чимсь
паскудним, iз огидою, ненавистю кiнчиками пальцiв зрива╨ з себе все, що на
нiй, i гидливо вiдкида╨ ногою. Стараючись не глянути на сво©  голi  груди,
ноги, палаючи всiм лицем, вона похапцем накида╨ на себе нiчний одяг.
   Взяти б ванну, вимитись од голови до  нiг.  Але  сама  думка,  що  вона
побачить сво╨ теперiшн╨ тiло,  що  повинна  торкнутись  до  нього  руками,
пройма╨ ©© такою огидою, соромом i ще якимсь не зрозумiлим,  але  страшним
чуттям, що вона телефоном велить Софi не приходити до не©,  швидше  гасить
лампу и ляга╨ в лiжко.
   За стiною глухо чути розмову  Труди  телефоном,  смiх,  кроки,  гупання
чимсь важким. Потiм грюкають дверi, i наста╨ темна, густа, душна тиша.
   I коронка, i Мертенс, i трон землi, й подвиг саможертви, i гiркiсть  од
засiдання, i самотнiсть, - усе це  велике  зникло,  стерлось,  iзморщилось
перед цим маленьким жахом. У пiтьмi,  в  непорушностi  вона  чу╨,  як  уся
труситься внутрiшнiм,  безупинним,  дрiбним-дрiбним  дрижанням,  од  якого
неначе все зубами цокоче в нiй.
   "Мiцi! Стiй!"
   Вона, князiвна Елiза, нащадок  нiмецьких  королiв,  перехоплю╨  бруднi,
мерзеннi поцiлунки сина  льокая,  призначенi  для  коханки  поко©вки,  ©©,
принцесу Елiзу, брутальний хам, замiсть гулящо© дiвки, обiйма╨ на  дорiжцi
саду.
   "Мiцi! Стiй!"
   Елiза з одча╨м кача╨ головою по гарячiй подушцi й  уся  пашить  пекучим
соромом ©й гидко, ©й нестерпно згадувати, але все без  перерви,  безупинно
десь там, усерединi, весь час, само,  поза  ©©  волею,  згаду╨ться,  тече,
верта╨ться, стру©ться i особливо одне, страшне, незрозумiле, таке  жахливо
соромне, що на вогнi в ньому не можна самiй собi признатись. Особливо воно
випина╨ться, страшно яскраве, серед усього окремо освiтлене, як примадонна
на сценi.
   Душно нестерпно. Князiвна Елiза в темнотi зрива╨  з  себе  все  й  гола
лежить, розкинувшись, на лiжку.  Але  тiло  однаково  горить.  Права  щока
пала╨, та, що була притиснута до його плеча! На  грудях  боляче  й  пекуче
лишились залiзнi, дикi пальцi.  Над  горiшньою  губою  шкiра  вся  втикана
колючками його вусiв. На усiах гаряча, жива, гризуча м'якiсть губ.
   "Мiцi! Стiй!!"
   Князiвна Елiза з одча╨м водить головою по подушцi й не може  знайти  на
нiй нi одно© спокiйно©, непам'ятущо©, крихiтно© мiсцини.  А  нiч  пливе  в
задушнiй темнотi так помалу, так без жалiсно байдуже. Тiльки б  не  думати
про "те", не згадувати. Ну, сталось, ну,  нещастя,  ну,  страшне,  огидне,
ганебне. Ну, i годi, не думати, не згадувати, знищити в душi, розтерти, як
гидкою червака, витерти всякий слiд. Ще бiльший сором i ганьба, що  "воно"
смi╨ так багато уваги вiдбирати. Годi! Думати про iнше!
   Князiвна Елiза ляга╨ горiлиць, одставивши далеко руки вiд тiла, щоб  не
торкатись ними до нього, i дума╨ про все, за що може вхопитись ©©  змучена
воля Але "воно" непомiтно, крадькома пролазить мiж думки, висува╨ i олову,
розсува╨ ©х i знову займа╨ все мiсце. I знову залiзнi, брутальнi,  страшнi
руки нетерпляче, владно ходять по ©© тiлу, знову тiло соромно стиска╨ться,
знову, все знову.
   I князiвна Елiза вже не бореться. Вже  лежить  непорушне,  безпричасно,
тупо покiрно, як чужа сама собi.  Втома  важко  об  ляга╨  голову,  образи
тьмянiють, пал на щоках пригаса╨. "Те" також  тьмянi╨,  пригаса╨,  в  тiлi
з'явля╨ться сумний затишок.
   I вмить ©й пригаду╨ться, що в саду на лавi лишилось мамине манто.  Воно
може  пропасти.  Мамине  манто,  чорного  брюсельського   мережива.   Може
пропасти. Садiвник i шофер вiзьмуть i сховають. Треба встати й пiти в сад.
Неодмiнно пiти.
   Князiвнi Елiзi страшенно трудно вставати, ноги й руки нiмi, надзвичайно
важкi, але вона перемага╨ себе, пiдводиться з лiжка й iде з кiмнати.
   I, ще не вийшовши iз спальнi, вона бачить себе в довгому  коридорi  без
дверей,  подiбному   до   тунелю,   освiтленому   мерехтливим,   прозорим,
зеленкуватим свiтлом. Тунель ста╨ все кривiший, загинаючись то  влiво,  то
вправо. Пiд стелею висить чудернацькою сiткою  блакитне  павутиння.  Елiза
зразу догаду╨ться, що це павутиння маленько© пташки. I ©й ста╨ моторошно й
хвилююче солодко.
   Вона притуля╨ться спиною до стiни  i  зна╨,  що  зараз  iз  за  виступу
закруглення виставиться рука того, вiд кого так моторошно й  солодко.  Але
стiна легко вгина╨ться, i князiвна Елiза входить до величезно© зали храму.
Всi вiкна, дверi, образи в нiй не  простокутнi,  а  з  гострими  й  тупими
кутами. Високо пiд стелею рудяво червоним свiтлом горять рекламнi  балони,
i од цього все в храмi цеглястого кольору.  Посерединi  великий  трон.  Од
нього радiусами на  всi  боки  стоять  на  одному  колiнi  люди  в  чорних
убраннях, iз похиленими головами й великими червоними свiчками в руках.
   Князiвна Елiза раптом згаду╨, що це вони чекають ©© на  коронування.  I
©й ста╨ невимовне соромно й страшно вона - боса, з розпатланим волоссям, у
подертiй сукнi, з палаючою правою щокою, вона  кида╨ться  тiкати,  але  не
може знайти дверей, i люди в чорному з  пiд  лiктiв  дивляться  на  не©  й
хiхiкають.
   I раптом князiвна Елiза помiча╨, що з за великих, напiводчинених дверей
кива╨ ©й пальцем Мiцi. Князiвна Елiза чу╨ до не© страшну ненависть, але  в
манячiй, хитрiй посмiшцi Мiцi стiльки обiцяючого,  солодко-хвилюючого,  що
вона покiрно йде за нею в величезнi дверi храму.
   Аж ось Мiцi десь iзника╨. Елiза  сама  на  березi  моря.  Високо  вгорi
сто©ть тоскне лице мiсяця, i широка, блакитно-сталева смуга лежить на морi
аж до обрiю.
   Князiвну Елiзу обхоплю╨ тоскна знемога й туга.  Вона  ляга╨  на  м'який
гарячий пiсок, далеко вiдставивши руки вiд голого тiла, щоб  не  торкатись
ними до нього.
   I зараз же чу╨, що той "хтось" уже знов коло не©. Але нi страху вже, нi
непокою нема╨, тiльки пекуча, голодна туга за ним ©й соромно й солодко, що
вона гола лежить перед ним, i хочеться, щоб вiн пiдiйшов i став коло  не©.
А рiвночасно зна╨, що цього нiяк йому не можна.
   Князiвна Елiза вста╨, щоб самiй пiдiйти до  нього,  але  навкруги  нема
нiкого. Берег порожнiй, оточений з усiх бокiв величезними темними скелями.
Елiза хоче крикнути й не може. Вона ж зна╨, зна╨, що вiн десь тут, що  вiн
блага╨ знайти ©©, в не© само© серце стиска╨ться вiд страху, що не  знайде,
i не може рухнутись, i знову  лежить  горiлиць  на  нiжному  пiску,  i  ©й
нестерпно душно та тужно вiд гарячого моря. Ах, коли б вiн  прийшов,  тодi
зразу перестало б бути так тужно й душно.
   I вмить залiзнi, сухi пальцi сильно й брутально  хапають  ©©  ззаду  за
плече. По Елiзi проходить гострий вогонь  радостi  й  дивного,  блаженного
сорому. I вона вже бачить, що це доктор Штор, хоч лиця його ©й  не  видко.
Вона зна╨, що вiн пильно-вильно  дивиться  на  не©,  i  ©й  ста╨  хвилююче
радiсно вiд того, що в куточках  уст  його  сто©ть  закручена  тонесеньким
хвостиком догори мовчазна посмiшка.
   Ця посмiшка почина╨ ззаду все  ближче  й  ближче  присуватись  до  не©,
здiймаючи в нiй моторошне чекання чогось надзвичайного i, нарештi,  гаряче
ляга╨ ©й на уста, а руки сильно, боляче обхоплюють груди.  Князiвнi  Елiзi
солодко й радiсно вiд цього болю, i вона всiм тiлом тягнеться до рук.  Але
то вже не руки, то все його тiло, i од того тiла в не© перелива╨ться  така
дивна, не знана ще ©й радiсть, така нiжнiсть i вдячнiсть, що вона обхоплю╨
його обома руками й жагуче, нестямно притиска╨ться до нього. I в той самий
мент вiд цього по нiй хвилями проходить така гостра, пекуча  насолода,  що
Елiза страшно кричить до неба i... прокида╨ться.
   Вона лежить на лiжку. Од вiкон крiзь щiлини постелi пробива╨ться свiтло
ранку. Князiвна Елiза швидко сiда╨ й здивовано озира╨ться. Але  зараз  же,
спалахнувши вся,  кида╨ться  лицем  у  подушку  й  натяга╨  на  голi  руки
укривало.
   В пiвсонному тiлi сто©ть насолода, незрозумiла радiсть, хвилюючий сором
i безмежна нiжнiсть та вдячнiсть до доктора Штора. Нема вже нi тою сорому,
нi гнiву, нi туги, нi тоскно© духоти - тiльки одна дивна,  повна  вдячного
задоволення, глибока радiсть.
   Елiза бездумно-щасливо посмiха╨ться й загорта╨ться в  глибокий,  мiцний
сон.
   ***
   Що сталося з ©© свiтлiстю принцесою? Що таке з нею?
   Слуха╨ й не чу╨. Вiдповiда╨ й забува╨. Весь час задуму╨ться, а в задумi
лице ста╨ дитячо-нiжне, наздвичайно гарне, тепле.  I  раптом  уся  почина╨
червонiти, аж пашить рум'янцем, i зараз же злякано зирка╨ на всiх -  умить
ста╨ суха, жорстока, вирiвняна.
   Графиня Елленберг страшенно зацiкавлена цим,  вона  просто  знепоко╨на,
стурбована цими явищами, вона, коли могла б. так само  нюхаючим,  шукаючим
поглядом мишки зазирнула б у принцесу, як зазирала  в  усi  предмети.  Але
вона, розумi╨ться, абсолютно нiчого не  помiча╨,  тiльки  дуже  уважна  до
Труди. Це Страховище анi на крихту не ма╨ такту; дивиться на  принцесу  на
все око й навiть дурнувато посмiха╨ться, невихована дiвчина.
   Пiсля снiданку принцеса просить графа на кiлька хвилин  на  розмову.  В
лицi ©й нiчогiсiнько  нема╨  вже  дитячого,  а  голова  так  само,  як  на
вчорашньому засiданнi, гордовито, велично злегка  закинена  назад.  Старий
граф пильно зирка╨ на не© з-пiд жовто сиво© стрiхи й мовчки уклоня╨ться  -
не тiльки, видно, дiвча не кинуло свого намiру, але й ще бiльше за нiч  на
ньому закрiпилося.
   I коли принцеса рiвно, закостенiла, сидить перед ним у  фотелi,  навiть
не спираючись на спинку його, i говорить, вiн тiльки дивиться  в  пiдлогу,
не цiкавлячись i не дивуючись.
   Отже, князiвна Елiза хотiла б опитати графа: чи  вiн  матиме  що-небудь
проти того, що вона сьогоднi прийме тут, у його домi, банкiра Мертенса?
   За вiкном над садом, десь у небi, глухий, басовитий  гурвиг  мотора.  У
кабiнетi  темнувато;  дерева  без  сонячних,  погризених  плям,  застиглi,
чекаючi.
   Старий граф довгенько сидить,  нiчого  не  вiдповiдаючи.  Потiм  помалу
пiдводить голову  й  дивиться  на  принцесу.  Яке  гарне,  але  яке  сухе,
непри╨мне лице, зовсiм як у свято© великомученицi на якiйсь iконi.  Нiчого
нема того милого, нiжного, простого, що було ще сьогоднi за столом.
   Що вiн може сказати ©© свiтлостi? Коли  ©©  план  виходить  iз  високих
мотивiв i ма╨ велику цiль (а воно тiльки тик ╨), то що вiн  може  сказати?
Схилитися перед великим стражданням, яке вона бере на  себе,  i  побажати,
щоб воно було якомога менше.
   Очi  князiвни  поширюються,   лице   теплi╨,   рожевi╨,   як   холодний
порцеляновий абажур, усерединi якого запалено лампу. Так граф не ставиться
неiативно до ©© намiрiв?! Граф згоден ©й помагати?!
   А що на це все сказати цiй  чуднiй  великомученицi?  Що  вiн  -  стара,
нiкчемна, дiрява торба, в яку навiть покласти нiчого не можна? Що вiн собi
самому помогти не може, а то ще других дурити? Що вiн - недогризок  життя,
з якого шашелi виточили все, що потрiбно для тако© помочi? Що ╨диного, чим
людина на схилi життя грi╨ свою зморщену iстоту, то© любовi, яка тiльки ще
й лиша╨ться таким недогризкам, в нього нема╨, ©© украдено в нього,  i  вiн
самотнiй, як ╨диний жовтий зуб у ротi! Яка може бути помiч од нього?
   I вiн тiльки каже ©© свiтлостi:
   - Я старий, моя дорога принцесо.
   I принцеса Елiза бачить, що вiн, дiйсно, старий-старий. Не  так  вiком,
як очима, посмiшкою, голосом.
   I нехай ©© свiтлiсть не гнiваються на нього: вiн нiчого  не  ма╨  проти
вiзиту пана Мертенса,  але  його  хай  принцеса  увiльнить  од  обов'язкiв
хазя©на дому.
   В принцесиному абажурi пригаса╨ лампа, але вона тепло дяку╨  графовi  й
виходить рiвною, повною, непохитною ходою.
   I тим самим рiвним, певним, непохитним  голосом  балака╨  телефоном  iз
графом Адольфом Елленбергом. Голос же графа Адольфа Елленберга, навпаки, в
телефонi звучить непевно, радiсно-розгублено. ©© свiтлiсть хочуть  iз  ним
говорити в справi пропозицi© пана президента? О,  вiн  моментально,  через
п'ять  хвилин  буде  в  ©©  величностi.   (Знов   помилка   свiтлостi   на
величнiсть!!)
   I не через п'ять, правда, але через двадцять  хвилин  чисто  виголений,
золотистий тiльки на бровах камердинер Фрiц доклада╨  принцесi  Елiзi  про
графа Адольфа фон Елленберга.
   Очi графа двома в'юнкими нетерплячими хортиками рвуться  з-пiд  черепа,
вимахують  хвостиками,  от-от  заскавучать  од  нетерплячки   й   захвату.
Пiдмальованi жовто-червоною фарбою губи трiпочуть готовнiстю  скластись  у
всяку посмiшку, яка буде потрiбна. Так ©© свiтлiсть  хочуть  зробити  таку
честь пановi президентовi? Яка це радiсть для Нiмеччини. Двi  великi  сили
сходяться, iсторiя великого нiмецького народу сходить на найвищий шпиль!
   Князiвна Елiза сидить iз рiвно-бiлим непорушним лицем, на якому опукло,
яскраво темнiють широкi темиi брови Очi ©й щоразу, як  вона  говорить  про
пана президента, спущенi  додолу.  Так,  вона  просить  переказати  пановi
Мертенсовi, що вона згодна прийняти його пропозицiю пiд трьома умовами, що
коронка Зiгфрiда буде знайдена, що буде  установлений  трон  президента  -
короля Землi i що ©© згода поки що лишиться в тайнi. Граф  фон  Елленберг,
як при переносi святих дарiв у храмi, робить побожно поштиве лице й низько
нахиля╨ голову Потiм просить дозволу  встати  й  з  тою  самою  врочистою,
побожною ТИХIСТЮ ВКЛОНЯ╙IЬСЯ. Щастя його такс безмiрне, iцо  вiн  не  смi╨
висловити його бiдними людськими словами перед ©© величнiстю.  (Тепер  вiн
цю помилку робить спокiйно й упевнено). I  так  само  тихо,  врочисто,  як
несучи на головi вазу, з тим самим щастям виходить iз салону принцеси.
   Але в  автомобiлi  вiн  одкладаь  врочистiсть  набiк,  закурю╨  сигару,
радiсно, часто, змерзло тре руками колiна, нетерпляче погляда╨ в вiконця -
взагалi поводиться я к люд и на. що ©де за сво©м  величезним  виграшем  на
лотерейний бiлет, який трохи не викинула геть.
   Палац пана президента Мертенса нiколи не бачив  начальника  внутрiшньо©
охорони в такому виглядi. Офiцери охорони, урядовцi, придворнi ледарi,  що
зустрiчаються  йому  по  дорозi,  стоять  ошелешенi  й  з   непорозумiнням
блiднуть: граф Елленберг проходить повз них iз високо,  твердо  пiдведеною
головою, милостиво й серйозно (о, без сво╨© ласкаво© посмiшки!)  хита╨  ©м
кiнчиком носа i ступа╨ з цоканням пiдборiв по пiдлозi.
   Вiнтер, глянувши на графа Еяленберга, перегина╨iься не як лозина, а  як
мотузок.  Пан  президент  у  залi  здоров'я,  але  граф   фон   Елленберг,
розумi╨ться, можуть iти до них смiливо, вiн навiть докладати не буде.
   I граф Адольф фон Елленберг дiнемо iде цiлком  смiливо,  не  потребуючи
докладу. Тiльки переступаючи порiг до зали здоров'я, ноги  його  робляться
знову м'якими, нечугними, тiло набира╨ ватяно©  округлостi,  податливостi,
очi радiсними хортиками стрибають на мотузку й вищать од довго стримувано©
радостi.
   Пан президент саме купаються в басейнi. Вiкно-стеля над ними  одчинене,
i видно у глибинi неба синюватий попiл важких дощових хмар. Пан  президент
плавають, а штат здоров'я сто©ть недалеко  й  iз  зворушенням  слiдку╨  за
ними. Згори в водi червони  черевате  тiло  пана  президента  зда╨ться  ще
коротшим i подiбним до червоно© величезно© жаби.
   Мертенс пирха╨, стрiпу╨ головою воду з очей i блима╨ на графа  Адольфа.
Щось цiкаве? Га? Важне? Ну?
   Граф Адольф бiжить в один бiк круг басейну, потiм у другий, але  скрiзь
далеко до пана президента.  I  вiн  безпомiчно  тупцю╨,  посмiха╨ться,  як
вiрний собака, якого не взяли з хазя©ном на човен. I  голосно  сказати  не
може.
   Тодi хазя©н, смiшно вивертаючи ногами у  прозорiй  водi,  пiдплива╨  до
берега, але з води не вилазить, тiльки виставля╨ голову. Ну, що там?
   Граф Адольф моментально кида╨ться до нього, нахиля╨ться й шепоче.
   I вмить iз води вискаку╨ червоне тiло, плига╨ на берег без помочi штату
здоров'я й грiзно кричить:
   - Одягатись!!
   I,  круто  повернувши  червоне,  мокре,  з  пригладженим  донизу  водою
волоссям тiло, наставля╨ на графа Адольфа банькатi очi, iпоширенi радiстю,
здивуванням, непорозумiнням.
   Граф  Адольф  хоче  розповiсти  бiльше,  але  штат  здоров'я  в  панiцi
накида╨ться  на  пана  президента,  обнiма╨,  тре,  мне   його,   обгорта╨
простирадлами, рушниками. Куди там балакати!
   В кабiнетi Мертенс пха╨ графа Елленберга в фотель i велить  розповiдати
точно, докладно, з усiма деталями.  А  сам,  потираючи  занадто  сухi  вiд
купання куцi руки, короткими, рвучкими кроками ходить бiля нього. Очi його
час од часу пiдводяться вiд пiдлоги,  i  тодi  виразно  видно,  як  трудно
пановi  президентовi  стримувати  свою  радiсть.  Раптом   пан   президент
пiдходять i, пiднявши графа Адольфа, обнiмають його.
   - Графе  Елленбергу,  ви  заслугову╨те  на  королiвську  нагороду.  Вiд
сьогоднiшнього дня, графе Елленбергу, Вальдорфськi копальнi належать вам!
   Граф Адольф низько схиля╨ голову,  його  щастя  й  радiсть  iз  приводу
велико©  подi©  таке  безмiрно-велике   (не   копалень,   розумi╨ться,   а
порозумiння з принцесою), що  вiн  не  смi╨  його  висловити  перед  паном
президентом бiдними людськими словами.
   -  Але  коронка  мусить  бути  знайдена,  пане  мiнiстре!  Чу╨те?   Що?
Оповiстiть, що буде виплачена вся сума,  яку  схоче  злодiй.  I  цiлковита
гарантiя безпеки. Га? Досить?
   О, це такi умови, що тiльки якийсь божевiльний  може  не  згодитись  на
них. Коли б не...
   - I моментально покликати сюди  райхсканцлера  й  мiнiстра  закордонних
справ Скликання Свiтового Конгресу повинно бути прискорене. Два тижнi. Що?
Га? Досить?
   Граф Адольф трошки злякано дивиться на пана президента. Розумi╨ться,  в
Нiмеччинi влада й сила пана президента необмежена. Нiмецький народ в особi
свого парламенту готовий завтра ж йти за паном  президентом  хоч  на  край
свiту. Але iншi держави?
   -  Дурницi.  Все  сутн╨   вже   зроблено.   Формальностi?   Комедi©   з
парламентами, фракцiями? На  оповiщення  два  днi  На  парламенти  й  тому
подiбну нiсенiтницю хай три днi. П'ять. Десять днiв iще зайвих. Що? Нi?
   Граф Адольф не смi╨ перечити, одначе йому зда╨ться, що...
   Але пан президент не хоче й слухати, що йому зда╨ться. Два тижнi цiлком
досить. Внутрiшнi полiтичнi обставини Нiмеччини вимагають екстреностi. Нi?
Баста. Дiло райхсканцлера й мiнiстра закордонних справ  усе  це  вияснити.
Лондон сам у тому зацiкавлений. Давно домага╨ться. Баста!
   ***
   Свiт у замiшаннi, в непоко©, в  колотнечi.  Лице  людства  в  мiнливих,
раптових, стрибливих корчах i  гримасах,  як  у  штукаря  ось  одним  оком
радiсно, в захватi смi╨ться, тут же. Другим грiзно хмуриться, люту╨, хитро
пiдморгу╨, врочисто бундючиться. Воно - як поле перед бурею. Небо у клубах
хмар, сонце рветься крiзь них, поле у хвилях;  хвилi  чубатi,  скудовченi;
одна в одному напрямi, друга у другому;  в  одному  мiсцi  плями  сонячно©
радостi, блискучi золотi зуби його; в  другому  набурмосенi  брови,  синi,
понурi тiнi; вихор в один бiк, вихор  у  другий,  птицi  боком,  з  жагом,
зигзагами  носяться  над  ними.  А   десь   щось   грюкотить,   готу╨ться,
накопичу╨ться, розмина╨ залiзнi руки.
   Доктор Рудольф часом аж до ночi засиджу╨ться в бiблiотецi за газетами.
   Париж танцю╨. Не  карманьйолу  й  не  бiскаю,  о  нi!  Новий  танець  -
планетарного миру.
   Париж дасть землi нову, безкровну, свiтову революцiю.
   Гей, земле, чу╨ш? Радi╨ш? Отож-то!
   А тут же й iнша гримаса.  Земле,  начувайся:  чу╨ш  гуркiт  величезного
кiстяка - смертi? В Парижi танцюють танок великого знищення людей.
   Ах, цi милi газети! Наче рiзнофарбнi скла береш i дивишся крiзь них  на
свiт.
   Ось рожеве скло Таке поважне, офiцiозне, товстелезне.
   "Всесвiтнiй Конгрес у  Парижi!  З'©зд  прем!╨рiв  усього  свiту!  ╙дина
Республiка землi! Вiчний мир!"
   I все таке рожеве рожеве,  поважно  нiжне,  соромливо  радiсне.  Париж,
Лондон, Нью-Йорк, Берлiн, Токiо, всi зморшки земно© кори, всi ©©  нарости,
всi  пiдземнi  и  надземнi  каторги,  все   рожево,   невинно,   офiцiозно
посмiха╨ться. Кiнець стражданню, кiнець кровопроливанню, кiнець  ворожнечi
народiв, На землi мир i в чоловiцiх благоволенi╨!
   А от червоне. (Американське).
   "Зоря золотого вiку Людства! Народи  вирiшують  свою  долю?  На  порозi
ново© епохи! Пришестя месi©!"
   I все  пала╨  червоним  захватом,  вогневою  радiстю.  Криваво,  бурно,
екстатично, ультрарекламно! Париж, Лондон, Нью-Йорк,  Берлiн,  Токiо,  всi
великi й малi ковбанi людського страждання,  всi  закапелки  глупоти,  всi
тисячолiтнi гори забобонiв, обману,  ненавистi,  -  все  вкрите  радiсним,
вогневим, червоним ентузiазмом.
   Але ж на другому кiнцi лиця  людства  раптом  хмура,  страшна  гримаса.
Японське скло, син╨, понуре, грiзне!
   "Новий похiд Заходу на Схiд! На порозi величезного нещастя  людськостi!
Схiд не буде колонi╨ю Заходу! Геть облуднi конгреси!"
   I все - темне, принишкле, само сонце дивиться тьмяно, загрозливо. всяка
радiсть - зморщена, задимлена, засинена безнадiйнiстю.
   Париж, Нью-Йорк танцюють планетарний танок миру, а Токiо, Пекiн  грiзно
вимахують старою збро╨ю недобре зв'язаних рабiв Вони не хочуть бути  краще
зв'язаними. Хе, косоокi вiльнолюби!
   Але Париж, проте, готу╨ться й танцю╨. Через тиждень  Конгрес!  На  всiх
вулицях будують арки, - там будуть проходити народи землi. (Парижани  поки
що пiд ними танцюють бiскаюi).
   Конгрес через два днi! Арки iлюмiнованi! Повбиранi  квiтками  з  усього
свiту! Палац Свiтового Миру  (старенький  люксембурзький  палац)  щовечора
горить усiма нацiональними вогнями всiх  держав,  нацiй  i  племен  свiту.
Вогнi, танцi, смiх, крики, алкоголь i поцiлунки  не  сходять  до  ранку  з
вулиць Парижа! Вiн кричить усiма мовами землi, вiн одягнений у  всi  фарби
планети, вiн - свiтовий омне©зм!
   Нi, полiтика - це надзвичайно втiшна штука. Наука в  порiвняннi  з  нею
просто маленьке, поганеньке скло. А це брильянт, що  одсвiчу╨  тобi  всiма
фарбами,  всiма  вогнями.  Одну  й  ту  саму  рiч  ти  можеш  побачити   в
найрiзнiшому освiтленнi, в найрiзнiших лiнiях, обрисах I то в  найщирiших,
переконаних, справжнiх фарбах!
   А скiльки вiдтiнкiв навiть в однiй i тiй самiй фарбi!
   "Пролетарiат усього свiту повинен пiддержати цю останню акцiю  свiтово©
буржуазi©! Капiталiзм у Парижi сам копа╨ собi могилу.  Париж  для  старого
свпу ╨ необхiднiсть, неминуча ло гiка,  останнiй  штрих  для  переходу  до
нового свiту! Хай живе Париж!"
   "Пролетарiат усьою свiту повинен берегтися!  Капiталiзм  у  Парижi  куь
новi  ланцюги  на  працюючi  класи  ╙дина  Респуб  лiка  Землi  й  ╨днiсть
капiталiстiв! Париж ╨ загроза всьому свiтовi. Геть Париж!"
   "Пролетарiат усього свiту повинен серйозно  розважити  над  поставленою
проблемою. Роззбро╨ння свiту -  вiчнi  домагання  працюючих.  Розумi╨ться,
всяка армiя повинна бути скасова на. I геть i не геть Париж!"
   Нi, це знаменита рiч - ця  полiтика!  Доктор  Рудольф  стра  шенно  нею
цiкавиться. Щовечора вiн неодмiнно дивиться в ус; скла на Берлiн,  Лондон,
Париж.
   Але  вдень,  щiльно  позапинавши  долiшнi  завiски   на   вели   чезних
оранжерейних вiкнах, попихкуючи через верхню  губу  пiсеньками,  щохвилини
витираючи пiт великим рушником, вiн працю╨. Тодi вiн про полiтику  не  ма╨
змоги думати. Конгрес у Парижi, безумовно, важна рiч, але тiльки  ввечерi.
Тодi  так  пишно,  так  наввипередки  горять  на   аеростатах   i   хмарах
прокламацi©. На стiнах миготять радiоекрани  вулиць  Парижа,  демонстрацiй
пролетарiату всоого свiту за i проти Парижа, першi делегати перед  Палацом
Свiтового Миру.
   Радiорупори  на  палацах  i  по  скверах  громовими  гунявими  голосами
вигукують промови, iнтерв'ю цих великих осiб.
   От вiн часом заходить до Макса. Вечорами цей  чудачина  переважно  дома
сидить. Вiн пише книгу про красу. О нi, не про гiмалайську  красу.  Трошки
про  iншу.  Про   брудну,   негарну,   непомiтну,   буденну,   зацьковану,
закривавлену, замучену - велику красу. Про ту красу, яка сама лiвою  рукою
забива╨ цвях на правiй руцi свого розп'яття, не дивлячись нi  в  дзеркало,
нi в iсторiю, i яка одним пiдставля╨ лiву щоку, а другим - кулак у зуби.
   От про яку красу пише книгу Макс вечорами, коли розпалене спекою небо й
камiнь Берлiна шугають i  пашать  духотою,  коли  залiзнобетоновi  будинки
потiють i зорi клiпають од крику й блиску реклам про Свiтовий Конгрес.
   Макс не може спокiйно говорити про цю всесвiтню подiю Свiтовий Конгрес?
Це та бутафорiя, яку подихаюча буржуазiя з такою помпою буду╨  собi  перед
загином? Конгрес Миру,  який  рiшатиме  всесвiтню  вiйну?  Тiльки  слинявi
соцiал-демократи ще здатнi  щиро  бути  дурнями  й  вiрити  в  цю  цинiчну
комедiю. Конгрес, на якому захiдний iмперiалiзм, що задиха╨ться вiд самого
себе, ма╨ схопити за голову схiдний? У цьому ╨ наближення соцiалiзму?  Га?
Чи в тому, що  буржуазiя  добалака╨ться  до  способiв  навiки  обеззбро©ти
пролетарiат? Га?
   Це вже зовсiм чорне скло. Чорно кривава гримаса без тiнi рожевостi.
   "Народи вирiшують свою долю"
   Ах, нахабнi Ах, цинiки! Ах, соцiал-демократичнi йолопи,  як  вони  вуха
порозпускали! А хто ж то  в  вiллi  французького  короля,  банкiра  Фуж!╨,
дикту╨ всiм прем!╨рам свiту  ту  "волю  народiв"!  О,  то  собi  невеличке
приватне зiбрання. От собi, зна╨те, позлiталися  з  рiзних  кра©н.  Заходу
приятелi й друзi та  спочивають  на  березi  зеленого  бретонського  моря.
Зовсiм собi приватна невеличка, але чесна компанiйка,  серед  яких  У©ллем
Брайтян, нафтяний король Америки,  Азi©  й  ╙вропи;  брати  Фуж!╨,  королi
Францi©, Фрiдрiх Мертенс, король Нiмеччини; англiйськi королi  й  магнати.
Всього душ  тридцять.  Дурниця.  Вони  абсолютно  не  мають  нiякiсiнького
вiдношення до Конгресу. Вони - не депутати парламентiв,  не  мiнiстри,  не
голови комiсiй, не президенти держав. Просто собi нiщо, нулi.  I  приватнi
знайомi. Катаються на яхтах, купаються, одне слово, одпочивають. I хiба що
часом побалакають мiж собою про те та це, а мiж iншим  i  про  Конгрес.  А
потiм iз делегацiями. I дивись, яка кумедна рiч усе, що говорять мiж собою
отi нулi, приватнi знайомi,  все  те  дивом  якимсь  у  всiх  промовах  на
Конгресi що до слова повторя╨ться Якi чулi  "народи"  до  сво©х  приватних
пророкiв. Га?
   А ще цiкавiше, що в горах Швейцарi©, в затишному шале,  з  якого  видно
шапку Монблану, зiбралася собi друга невеличка, але також чесна  й  цiлком
приватна компанiйка з Японi©, Китаю, Iндi©, Австралi©, Африки. А  на  чолi
©© сто©ть король бавовняних плантацiй Японi©, Китаю й Iндi©  з  островами.
Японець, крихiтний японець Кутуяма, i так само компанiйка ця нi  в  що  не
втруча╨ться, самi ©хнi народи рiшають свою долю, а вони  тiльки  так  собi
теж приватне часом  побалакають  iз  сво©ми  делегацiями.  Але  в  схiдних
народiв  виявля╨ться  також  велика  чулiсть  до  приватних  розмов  сво©х
королiв. Вони також до слова повторюють швейцарськi балачки.
   От яка дивна iсторiя!
   А ще знаменитiше, що цi приватнi компанiйки  охороня╨  така  непролазна
зона шпигiв, жандарiв, полiцi© й вiйська, що за десять кiлометрiв  до  них
не можна наблизитись чоловiковi з чужого мiста. Га? Цiкаво?
   Ах, йолопи, ах, зрадники, пiдлизи, розпусники!
   А Берлiн горить, миготить, гуркоче, пашить нiчною спекою. А  там  десь,
за Берлiном, ╨ старий, тихий, зачучверiлий сад. I  в  тому  саду  нема  нi
свiтових конгресiв, нi пiдлиз i  розпусникiв,  нi  рупорiв  i  екранiв  iз
залами Палацу Миру,  з  ораторами,  з  знаменитостями,  юрбами,  овацiями,
арками й парадами. Там тихо й самотньо. Там ╨ тиха робiтнч, де ранiше жили
квiти. Тепер там живе те, вiд чого гаснуть  усi  екрани,  конгреси,  чеснi
компанiйки, розпусники, вiд чого душа холоне  тривожним  болем  сумнiву  й
несмiло© радостi. Там, у тому саду, ╨ ще. Нi, там бiльш нiчого нема.
   I щоразу, як доктор Рудольф  збира╨ться  йти  туди,  де  нема  свiтових
конгресiв, Макс неодмiнно зупиня╨ його, просить  почекати,  хмарнi╨  весь,
мружить очi, понуро ходить по хатi й мовчить. I раптом  простяга╨  руку  й
сердито каже:
   - Ну, що ж, бувай.
   I доктор Рудольф тисне руку, хоче в очi зазирнути,  але  Масi  вiдкида╨
чуба головою назад i вiдчиня╨  йому  дверi  до  передпокою.  А  на  порозi
неодмiнно додасть:
   - Гляди ж, як закри╨ться Конгрес, того самого дня зайди до мене!  Чу╨ш,
Рудi? Дуже прошу.
   Яке ж, власне, вiн. Рудi, ма╨ вiдношення до Свiтового Конгресу?!
   Але скiльки Рудi не дивиться на екрани, вертаючись додому, вiдповiдi на
них на це питання нема╨.
   I коли вiн тихенько вiдмика╨ хвiртку саду i, обережно  пройшовши  алею,
сiда╨  на  лаву  й  сидить  там,  довго  думаючи,  вiдповiдi  однаково  не
знаходить. Та й на багато iнших питань, що постають йому на  цiй  лавочцi,
не знаходить вiн вiдповiдi.
   Чого, наприклад, одправлено Мiцi? Вона, мовляв, без вiдповiдно©  пошани
говорила про принцесу. I принцеса сама прохала  графиню  вiдпустити  Мiцi.
Так каже мама. А Мiцi присягалась, що нiколи нi одним словом не обiзвалась
про принцесу непоштиво. I нема╨ Мiцi,  нема╨  бiло-червоно©  дiвчини,  яка
була причиною... Ах, хто зна╨, який саме пункт у безперервному потоцi явищ
треба вважати за причину? А може,  той,  що  ця  мила,  прекрасна,  дорога
лавочка сто©ть пiд густим кущем бузку, з-пiд якого  не  видно  добре,  хто
саме йде але╨ю? Може, коли б ©© були поставили на три  метри  далi,  то  й
нiчого взагалi не було б? I Мiцi б була не пiшла, i вiн би не сидiв тут iз
щемлячим соромом, одгадуюч!и загадки. Може, комусь би хотiлось, щоб i його
було видалено з дому? Вiн би пiшов, вiн би давно вже  сам  пiшов,  коли  б
там, у  лабораторi©,  за  тими  блискаючими  одсвiтом  берлiнських  вогнiв
вiкнами не було того, що бiльше за його волю.
   I розгадки нема на питання - нi на цi, нi на Максове.
   Свiтовий Конгрес! Розумi╨ться, вiн  прийде-таки  того  самого  дня,  як
"народи вирiшать свою  волю".  Хто  зна╨,  може,  з  тим  iще  чиясь  доля
зв'язана? Хто зна╨, може,  й  вiн,  доктор  Рудольф,  якимись  заплутаними
нитками з'╨днаний iз тими величними, врочистими парадами народiв, та й  не
зна╨ того, сидячи собi тут, на лавi, пiд кущем одцвiлого бузку?
   ***
   I оi, коли нарештi  всi  паради,  всi  приватнi  й  урочистi  засiдання
вiдбуто, коли винесено всi приватнi й урочистi  постанови,  коли  паризькi
радiо сповiстили всьому свiтовi, що велика, епохальна подiя сталась,  свiт
уступа╨ в нову еру життя, а всi екрани, рупори, газети й реклами пiдхопили
це, того ж самого вечора доктор Рудольф шкандиба╨ до Масi за розгадкою.
   Масi дома. Тiльки таке свинство. Масi дуже  поспiша╨.  Вiн  дуже  дяку╨
Рудi за те, що не забув обiцянки, але вiн, на жаль, абсолютно не ма╨ часу.
   Ну,  а  як  Рудi  подобаються  милi  постанови  Конгресу?   Га?   ╙дина
федеративна  свiтова  республiка!  Знищення  армiй!  Вiчний  мир!   Навiть
Швейцарiю вибрано мiсцем осiдку свiтового центрального уряду. Вiльнолюбну,
споконвiку республiканську, демократичну Швейцарiю. Там  житиме  президент
Землi, там будуть усi уряди, апарати. Знаменито? Га?
   От тiльки двi малесенькi заковички, двi шершавинки на цьому  блиску  не
затерто як слiд. Перша шершавинка, що всi народи  Сходу,  всi  цi  паршивi
азiати, австралiйцi й тому подiбний гнiй, на якому Захiд  хоче  викохувати
сво© банки, що вони голосували проти. Вони  стоять  за  заховання  митових
кордонiв. Подумати собi, якi реакцiонери, азiати, варвари, вони не  хочуть
пускати без мита прекрасних  американсько-╨вропейських  товарiв  до  себе,
вони хочуть самi ©х виробляти, вони не хочуть прийняти честi бути  панами,
яким усе постачатиме ©хнiй слуга, захiдний iмперiалiзм!? Бiльше того: вони
передадуть цю резолюцiю на ратифiкацiю  "©хнiх  народiв".  Вони  порушують
умови, на яких Конгрес скликано.
   Оце одна шершавина. Друга - "армiя порядку".  Навiть  соцiал-демократам
вона зда╨ться зайвою. Вони  не  розумiють,  для  чого  вона.  Ах,  йолопи,
паршивцi, зрадники, лицемiри! Для того, щоб  тримати  не  тiльки  косооких
азiатiв у кулацi, а й вас, i всiх,  хто  посмi╨  пiкнути  проти  свiтового
модерного монарха - Капiталу.
   О, подi© розгораються! Швейцарiя ще бачитиме не тiльки туристiв.  Шапка
Монблану ще зачервонi╨! I не тiльки шапка Монблану! О, не тiльки!
   I раптом Макс круто зупиня╨ться  проти  доктора  Рудольфа  i  знайомим,
понурим поглядом дивиться на  нього  згори  вниз.  Потiм  так  само  круто
вiдверта╨ться й мовчки ходить по хатi, мружачи  вiястi,  глибокi,  як  два
тунелi, очi. I докторовi Рудольфовi зда╨ться, що вiн  на  очах  ще  бiльше
худяе, лице робиться довшим, старiшим, жорстким.
   I вмить, змахнувши  чубом,  знову  зупиня╨ться  й  тихим,  ирн-глушеним
голосом пита╨:
   - Ти зна╨ш, що ваша паршивка, дегенератка збира╨ться замiж за Мертенса?
   Рудольф широко дивиться на Масi: яка паршивка?
   - Ну, принцеса ваша знаменита! Зна╨ш ти це?
   Тоненькi волосинки уст  доктора  Рудольфа  так  розгублено  загинаються
усмiхом донизу, в одвертях, голих, чистих очах таке непорозумiння, бiль  i
страх, що Макс здивовано вдивля╨ться в задерте до нього, застигле в  цьому
виразi лице. Невже вiн зразу зрозумiв усе?
   - Та ти знав це чи нi? Знав, Рудi?
   Рудi помалу крутить головою: це неправда, цього  не  може  бути,  це  -
абсурд, це - дурний наклей, демагогiя.
   - Рудi! Залиши сво© мiркування. Це-факт. Вiр менi. Вона поставила умову
Мертенсовi - президентський трон Землi. Конгрес  цю  умову  вже  здiйснив.
Мертенс один iз кандидатiв. I недобиток старо©  монархi©  вже  пнеться  на
новий трон. За це навiть убiйника свого  батька  готова  цiлувати.  Шлюха!
Гидь!
   Доктор Рудольф пiдводиться, помалу ходить по хатi, переставля╨ на столi
попiльничку з одного мiсця на друге й сiда╨ на старе мiсце.
   - Але плювать би на не©,  коли  б...  Тiльки,  Рудi,  слухай:  я  роблю
злочинство проти сво╨© органiзацi©, кажучи тобi це.  Розумi╨ш?  Але  прошу
тебе абсолютно нi однiй душi цього не казати.
   Рудi,  не  пiдводячи  голови,  мовчки  хита╨  нею.  Пальцi  рук  злегка
трусяться на колiнi, i вiн ©х хова╨ за спину.
   - Так от... у тому домi, де живе ця шлюха...
   Доктор Рудольф кашля╨ й робить рух, неначе хоче встати.
   -...там живе наша мати. Ну, i батько, розумi╨ться.  Вiзит  Мертенса  до
цi╨© дегенератки може скiнчитись катастрофою для всього дому. Ти розумi╨ш?
   Доктор Рудольф пiдводить голову й пильно дивиться в  схудле,  постарiле
лице брата. I в прекрасних очах Макса, неклiпаючих, темних, змучених, вiн,
дiйсно, бачить розп'яття.
   - Батьки повиннi якомога швидше ви©хати з цього дому, Рудi.
   Вiн одверта╨ться, вiдходить до столу, але зараз же швидко озира╨ться  й
дода╨:
   - Але нiхто, нi самi батьки не повиннi знати, через що.  Це  тво╨  дiло
зробити. Я сво╨ зробив.
   Доктору Рудольфовi руки вже не трусяться. Вiн опира╨ на  них  голову  й
довго мовчки сидить.
   Берлiн безупинно гуркотить,  дзвенить,  трiска╨  ракетами  фей╨рверкiв,
миготить святочними рiзнокольоровими повiтряними  рекламами.  В  розчинене
вiкно пашить розiгрiтим залiзом, каменем, асфальтом  i  поливаним  порохом
вулиць.
   Макс ходить уздовж вузенько© й довго© кiмнати й  час  од  часу  стрiпу╨
чубом.
   - Це неможливо. Масi, - не пiдводячи голови, нарештi глухо  й  стомлено
каже доктор Рудольф. - Батько не покине графа. А мама  не  покине  батька.
Навiть коли б вони знали, через що.
   Макс  сам  це  зна╨,  але  вiн  гнiвно,  з  ненавистю  вiдкида╨  шматок
скрученого паперу й зупиня╨ться проти брата.
   - Але вони мусять! Розумi╨ш ти?
   О, доктор Рудольф розумi╨. Але це неможливо. Безнадiйно. Навiть коли  б
вони знали, через що. Навiть тодi.
   Макс знову ходить уздовж хатинки. Доктор Рудольф сидить непорушне. Макс
зупиня╨ться i, притулившись спиною до шафи, нахиля╨ голову.
   - Ну, добре...
   Але замовка╨ й знову ходить. Доктор Рудольф на мент пiдводить голову  й
знову кладе ©© в руки.
   - Ну, добре! Але ти обiцяй менi, що того дня, як Мертенс матиме бути  з
вiзитом у цi╨© дiвки, ти вивезеш iз дому батькiв.
   - Як же я знатиму про той вiзит?
   - Я тобi скажу.
   - Добре, Масi. Я все зроблю, що...
   - Ти мусиш не все, а тiльки це й неодмiнно це зробити! А тепер  я  мушу
йти. Вибач.
   Вiн хмарно, стомлено, простяга╨ руку  братовi.  Доктор  Рудольф  помалу
пiдводиться, бере руку й просто дивиться в очi Максовi.  I  очi  цi  вмить
страшенно чимось нагадують йому очi старого пса Трезора,  коли  йому  авто
пере©хало ногу Вiн помалу, незручно  обiйма╨  Макса  за  голову  и  мовчки
притягу╨ до себе, як у дитинствi, як i тодi, коли батько  виганяв  його  з
дому. I, як тими разами, Макс i тепер соромливо судорожно притиску╨ться до
плеча старшого брата й зараз же вирива╨ться.
   Коли доктор Рудольф верта╨ться додому садом, вiн не сiда╨  на  лавочцi.
Але так само й не кида╨ться до лабораторi©, як iще вчора, а  проходить  до
спальнi i, не роздягаючись, ляга╨ на лiжко.
   Так от який  зв'язок  iз  Свiтовим  Конгресом!  Вiн-людина,  i  гримаса
людства ╨ i його гримаса, болюча i страшна.
   ***
   Лежить Нiмеччина внизу, у легкiй блакитнiй курявi туману, як наречена в
вiнчальному  серпанку.   Стьожками   рiк   срiбно-синiх,   жевтяво-зелених
прибралася, хутра лiсiв накинула  на  плечi.  Стрiча╨  жениха,  владику  й
господаря свого.
   Стрiчай, наречена, стрiчай радiсно, гордо, любовно. Хто зна╨, може,  на
тво╨ чоло вперше ляже корона Землi.
   Нечутно, м'яко, плавко несеться напiвскляний рекордовий "Азарт". Тiльки
на легких пiднятках i повiтряних  ямах  чу╨ться  пiд  Мертенсом  глибокий,
спокiйний фотель. I жива смуга землi тодi хита╨гься й наче здiйма╨ться  до
неба.
   Поля, лани, як рiзнофарбнi,  порозстелюванi  для  просуху  полотна,  як
понамотуванi  на  величезну  цiвку,  розсотуються  внизу   пiд   апаратом.
Величезнi фабричнi димарi  здаються  коротесенькими  недокурками  цигарок.
Широченнi шосе - наче мотузочки, порозкида!нi  без  ладу  по  рiзнофарбнiй
полотнинi. I тихо, тихо все сунеться. А  там  же  гуркiт,  стукiт,  свист,
зойк. Там же без устанку, без перерви працю╨ велетенський маши-но-людський
апарат.
   Мертенс переклада╨ сигару з одного кутка рота  в  другий,  i  м'ясистi,
впертi губи його торка╨ легесенький усмiх. А досить одного  слова,  досить
одного  мига  оком,  i  весь  цей  бага-томiльйоновий  апарат  моментально
зацiпенi╨. Перестануть куритись  димарi,  спиняться  отi  червачки-потяги,
затихне грюкiт i свист.
   Зна╨ ж це принцеса? Що? Нi? Зна╨ ж, що везе вiн корону  на  ©©  червоно
золоту голову.
   Мертенс зiтха╨ i знову посмiх, але iнший, заляга╨ в пука-тих,  великих,
розумних очах.
   Якби вона знала! Якби вони всi знали, чим саме йому ця  горда  принцеса
така необхiдна, така... ╨дино дорога. Кров  ©©?  А  чим,  наприклад,  кров
дочки сучасного  короля  Уiллема  Брайтона  гiрша  за  кров  дочки  короля
колишнього? Краса? О, цього цвiту в повнi руки набирай.
   I знову, як тiльки почина╨ про це думати владика й господар  Нiмеччини,
йому на серцi нiби хтось тихенько, холодно й лоскiтно дмуха╨,  вухам  ста╨
гаряче, i  по  тiлу  проходить  мо  лоде,  давно-давно  загублене,  гаряче
почування. А  в  очах,  i  не  в  очах,  а  десь  у  кровi,  м'язах  уста╨
червоно-золота голова Марти Пожежi. Розпатлана, вiчно напiдпитку, вiчно  з
очай-душно блискаючими зубами,  неохайна,  весела  й  до  всiх  мужчин  на
фабрицi безжурно й байдуже охоча любовниця. Але жоднi обiйми  з  усiх  тих
багатьох пiзнiше коханих i некоханих красунь нiколи  не  давали  йому  то©
насолоди, того раювання, що першi  обiйми  чотирнадцятилiтнього  хлопця  з
цi╨ю пiвп'я-ною "полум'яною Мартою".
   I коли б вони всi знали, що ця принцеса  тiльки  одна  ма╨  щастя  бути
подiбною до Марти  Пожежi.  Трошки  б  здивувались?  Що?  Нi?  Принцесочка
образилась би? Е, а коли б ще в принцесочки  було  на  носi  й  пiд  очима
ластовиння! Коли б не таке точено-правильне лице було в не©, коли  б  губи
були товстiшi, коли б збоку двох зубiв бракувало, коли б од не©  так  само
гостро, солоно й дурманяче пахло потом, як од  то©  прекрасно©,  чудесно©,
негарно©, брудно© Пожежi! О, що б це було! Але iдеали взагалi  подiбнi  до
штучних виставок на вiтринах магазинiв, ©х можна прагнути, мати за зразок,
але задовольнятися треба менше досконалими, але подiбними  до  них  живими
речами. I коли в п'ятдесятдвохлiтньому тiлi, байдужому до краси та  принад
тисяч  рiзнофарбних  красунь,   одна   червоно-золота   голiвка   виклика╨
чотирнадцятилiтнього хлопця, з його глупотою, з його  вiрою  в  казки,  не
шкода й пiв-Нiмеччини вiддати.
   А вiддати щось доведеться. Пiв не пiв, а з чверть Об'╨днаного Банку  на
кiн у грi за першiсть на президентство Землi доведеться поставити. А  коли
бiльше, то й бiльше. Елiза Пожежа варта й бiльше. А гра  буде  гаряча.  О,
гаряча! Але чия вигра╨, то ще невiдомо. То ще невiдомо. Вигра╨ не той, хто
багато може поставити, а хто багато на поставлене може взяти.
   Ага, вже Берлiн? Здоров, велетню! Почав, нарештi, вгору рости?  I  тобi
неба подряпати хочеться  сво©ми  омне©стичними  баштами?  Чекають  там  iз
парадами, зустрiчами. Добре,  чекай,  Нiмеччино,  вiтай  салютами,  бий  у
гарматп, бубни,  литаври.  I  ти,  принцесо,  стрiчай,  млiй  од  щастя  й
гордощiв. Двi корони тобi готуються за тво╨ волосся Марти Пожежi. Сьогоднi
двi Нiмеччини, нова й стара, подадуть руки одна однiй. Сьогоднi двi  кровi
зустрiнуться, п'ятдесятилiтня й чотирнадцятилiтня, в  руцi  й  очах  Елiзи
Пожежi. Хiба не варто вiтати салютами, бити в гармати й литаври?  Хiба  не
трiумф? Що? Га?
   В пана президента чудесний настрiй. I коли Вiнтер, нiжно пiдтримуючи ©х
за жилаву, товстелезну, як нога в самого Вiнтера, руку, помага╨  зiйти  на
аеродром палацу, пан президент жартують i блискають на всiх,  зiбраних  на
зустрiч, квадратовими жовтими зубами. I всi обличчя -  i  пана  президента
республiки, i пана райхсканцлера, i панiв мiнiстрiв держави,  i  особистих
панiв мiнiстрiв, i членiв управи Об'╨днаного Банку, - всi  також  сяють  i
блискають хто якими може зубами.
   I раптом над Берлiном розкочу╨ться величезний гуркiт, за ним  зараз  же
другий,  третiй.  У  вухах  тоненько  почина╨  дзвенiти,  всi  замовкають,
клiпають очима, мружать очi з чеканням нових вибухiв Берлiн вiта╨ нову еру
людства.  Чути  музику,  крики.  Пан  президент  пiдходить  до  балюстради
аеродрому.  Згори  палацу  видно  за  гратами  парку  церемонiальний  марш
нiмецького вiйська. Пан президент прийма╨ парад, а очi його  торка╨  усмiх
чотирнадцятилiтнього хлопця. Xa-xa! Це ще не все. Повнота трiумфу ввечерi,
там, у руцi й волоссi червоно золото© голiвки, яка чу╨  цi  сальви.  Нехай
чу╨ й готу╨ться, нехай горять щоки волоссям ©©!
   - З перемогою пана президента! З великим успiхом, з новою ерою!
   - Ха-ха! Щодо повно© перемоги, то ще вона не вся. Ще не  вся.  Що?  Га?
Ха-ха!
   I, гиркаючи то в  одне  нахилене  лице,  то  в  друге,  пан  президент,
нарештi, просту╨ до себе. Просто  до  кабiнету.  Просто  до  кабiнету.  Не
можна. Кiлька годин iз бiржею зв'язку не мав.
   Але ж усе-таки, перше нiж iзв'язатися iз  бiржею,  пан  президент  хоче
зв'язатися з паном  мiнiстром  графом  Елленбергом.  I  коли  пан  мiнiстр
нечутно, пiдтишком уносить у кабiнет  сво╨  ватяне  тiло,  пан  президент,
сяючи спiтнiлим цегляно-червоним лицем, бере його за одне плече  i  злегка
струшу╨.
   - Ну, корона землi ╨! А корона Зiгфрiда? Знайдена?
   Граф Елленберг винувато, безпорадно дивиться в очi  пана  президента  й
мовчить. Мовчить i дивиться.
   Пан президент переста╨ сяяти, здiйма╨ руку з  плеча,  вiдверга╨ться,  з
волосяним свистом почина╨ сопти, люто надушу╨ на зелений гудзик  i  раптом
знову круто поверта╨ться до  пана  мiнiстра.  Очi  в  нього  червонi,  над
горiшньою губою, ледве стримуючись, здрига╨ться крапля поту.
   - Йолопи! Нiкчеми! Не знайти яко©сь паршиво© коронки! Що? Нiкчеми, пане
мiнiстре!
   Пан мiнiстр стиха доводить до вiдомостi пана президента, що всi  заходи
пороблено, якi тiльки можна. В газетах щодня друкують оповiстку. Найкращий
детектив, вiдомий доктор Тiле, працю╨ в цiй справi.
   - Працю╨! Оповiстки! Ледарi! Бiльш нiчого. Хто казав,  що  на  столi  в
день мого при©зду буде коронка? Хто?!
   Граф Елленберг ворушить зблiдлими губами й нiчого не каже. Вiн, дiйсно,
обiцяв, але...
   Якусь нiкчемну коронку не знайти! Чого ж варта вся його сила, мiць? Для
якого чорта салюти, паради, трiумф?!
   Пан президент зрива╨ з себе верхню парадну пишну одiж i жбурля╨  ©©  на
пiдлогу. Граф Елленберг не смi╨ пiдняти ©© й сто©ть, як обм'яклий манекен.
В очах його непорозумiння чого  така  непомiрна  лють,  такий  одчай  пана
президента?!
   Ха! Повнота трiумфу! Двi Нiмеччини! Коли ця Нiмеччина не може з  якоюсь
мiзерною коронкою справитись!
   Пан президент шарпа╨ фотель, сiда╨ в нього  i  з  ненавистю  машинально
тика╨ пальцем у червоний гудзик апарата. I вмить знову круто  поверта╨ться
до графа Елленберга.
   - Так, значить, безнадiйна справа, чи як?!
   Граф Елленберг несмiло пiдступа╨ на два кроки ближче й просить  у  пана
президента дозволу висловити деякi мiркування з цього  приводу.  Судячи  з
того,  що  злодiй  не  обзива╨ться  нi  на  якi  пропозицi©,   не   робить
нiякiсiньких спроб увiйти в переговори, можна гадати, що тут справа  не  в
грошах, а в чомусь iншому. На його думку, коли пан президент дозволить, то
це справа Iнараку. Тiльки вiн може з чисто мстивих,  не  грошових  мотивiв
ховати цю рiч у себе. А з Iнараком, як вiдомо пановi президентовi, не  так
легко справитись.
   Пан президент раптом iз усi╨© сили б'╨ кулаком по столу. Щось  хряска╨,
з якогось апарата вiдлiта╨ щось металiчне й котиться по пiдлозi.
   - Проклята банда!!
   Граф Елленберг  довго  навшпиньки  ходить  круг  столу,  нахилившись  i
шукаючи металiчну частинку,  а  пан  президент,  во-лосяно  сопучи  носом,
гнiвно тика╨ по черзi то в червоний, то в зелений гудзик. I  на  червоному
та на зеленому екранчику швидко, злякано миготять цифри.
   - Пане мiнiстре! Я вас прошу зараз же поспитати ©© свiт лiсть принцесу,
чи не можу я все таки побачитися з  нею,  не  виконавши  поки  умови  щодо
коронки. А начальниковi полiцi© i вам, пане  мiнiстре,  я  висловлюю  сво╨
незадоволення. Можете йти.
   Граф Елленберг низько вклоня╨ться i стишка, м'яко виходить iз кабiнету.
Вигляд у нього  непорозумiлий,  винуватий,  хмарно-пригнiчений  i  побожно
поштивий.
   Але в себе в кабiнетi, приймаючи начальника полiцi©, вiн люто,  швидко,
штурхаючись у кутки, як пантера у клiтцi, бiга╨  по  кiмнатi  й  тоненьким
голосом iз посiрiлими устами кричить:
   - Йолопи! Нiкчеми! Ледарi!
   Начальник полiцi© винувато, пригнiчено гладить спiтнiлу червону  лисину
й побожно-поштиво зiтха╨.
   Пiсля того граф Елленберг ©де до принцеси, i вигляд у нього такий, як у
людини, якiй би доручили з голими руками пере лiзти височенну стiну.
   Пан же президент кличе Вiнтера й велить подати лiки. I новi, новi, а не
старi! Йолопи!
   Серце спотика╨ться, як пiдбитий кiнь. Пiт  без  перестанку  виступа╨  й
тече по тiлу, наче по дiрявiй дiжцi з водою.
   Вiн прийма╨ аж пiвсклянки лiкiв i оголю╨ груди.  Розумi╨ться,  принцеса
без коронки Зiгфрiда не прийме його. I ма╨ рацiю!
   Салюти, вибухи, музика, крики галасують  за  вiкном,  йолопи,  нiкчеми,
злодi©, бандити. Кра©на рабiв, хамiв, бандитiв i злодi©в.
   - Позачиняти всi вiкна! Зашморгнути порть╨ри!
   Вiнтер, увесь витягнений, як тонюсiнька злякана гадючка, нечутно бiжить
од вiкна до вiкна, швиденько  зачиня╨  ©х,  зашморгу╨  темнi  порть╨ри  i,
тривожно блискаючи очима в темно-золотiй пiтьмi на  непорушне  розхристане
пiтне тiло пана президента,  так  само  нечутно  на  хвостику  вислизуе  з
кабiнету.
   А Нiмеччина салюту╨, гримить, трiпочеться в  нацiональних  прапорах,  -
стрiча╨ трiумфуючого нареченого, владику й господаря свого.
   ***
   У вiкна червоного салону громовими хвилями раз по раз укочуються вибухи
гармат. I щораз на столi в  панiцi  й  жаху  дрiбно  труситься  тонесенька
вазочка.
   Принцеса Елiза сидить  у  фотелi,  закинувши  голову  на  спинку  його,
виставивши довгу, обточену шию  наперед.  Очi  в  не©  заплющенi  й  слабо
здригаються за кожним вибухом салюту. Трiумф хама, вбiйника й  злодiя,  що
вкрав трон Нiмеччини, життя  батька  й  брата,  коронку  Зiгфрiда  й  хоче
вкрасти життя та честь принцеси Елiзи. Чи не забагато, пане злодiю? Чи  не
доведеться дорого заплатити за все?
   От  зараз  ма╨  при©хати  посланець  банкiра  Мертенса,  слуга   "ново©
аристократi©". Що вiн ма╨ переказати вiд свого  ясновельможного  пана?  Що
умови виконано i ©й треба брати свiй хрест? З радiсним,  щасливим,  гордим
усмiхом?
   Добре. Вiзьме. Усмiхнеться. Але останнiй ©© усмiх, пане  банкiре,  буде
iнший.  I  коли  все  те,  що  вона  ма╨  на  метi,  виявиться  утопi╨ю  й
неможливiстю, як каже герцог бравншвайзький,  то  одне,  у  кожному  разi,
утопi╨ю не буде. помста! Люта, всевикупаюча, всепокриваюча помста.  О,  це
буде! Нехай тепер трiумфуючий пан пиша╨ться цим гуркотом. Нехай. От вiн  у
цей момент гордо, велично, всемогутньо возсiдае на  тронi  бiржово©  слави
сво╨© i жде на не©, спадко╨мицю слави  справжнiх  тронiв,  щоб  ущасливити
сво©м вибором. Добре. Вона готова на цю честь. Готова з щасливим i вдячним
усмiхом прийняти з його рук ним самим таки украдену коронку Зiгфрiда.  Але
чи не буде це символом, пане трiумфаторе?
   Тiльки трохи дивно, що про знайдення ©© принцесу  Елiзу  не  сповiщено.
Ага, бояться, - це ж торг- з поли до поли. Чи хоче з  помпою  трiумф  свiй
заокруглити? I так добре.
   Гарматний гук потроху стиха╨. Ста╨ чути, неначе  пiсля  бурi  й  зливи,
шелест листя, щебет птиць, голоси людей. З  саду  па  шить  теплим  нiжним
духом квiток. Квiти - як династi©: однi помирають, другi  заступають  ©хн╨
мiсце, щоб i собi уступитися наступникам сво©м. Але б уз к  у  вже  нема╨,
вiн одцвiв!
   I раптом князiвна Елiза чу╨, як солодкий страх нiжно коле  в  серце.  I
сьогоднi ж буде вечiр, буде нiч, i  будуть  сни.  I  сьогоднi,  лягаючи  в
лiжко, вона буде боятись, i хотiти,  i  дивуватись,  i  горiти  соромом  i
гнiвом. I  може  буде  "те",  страшне,  незрозумiле,  дике,  хворобливе  й
безмежно блаженне. А може, й нi. А як не буде, ©й завтра буде й  легко,  i
надiйно, i тайно-сумно та журно.
   Що ╨ сон? Постiйне осоромлювання  законiв  людсько©  логiки,  приписiв,
моралi, всiх тям часу й простору, бенкет голо© челядi без хазя©на; глум  i
трiумф голо© людини над сво©м одягом.
   Що ж, як не безсоромний, цинiчний глум -  ©©  безумнi  сни,  над  якими
вона, хазя©н, не ма╨ нiяко© волi. Що ж, як не осоромлювання всiх  людських
законiв логiки й розуму - ця ©© хороблива нiчна радiсть? Та хiба тiльки  ж
нiчна? Хiба вона вдень, у хвилину втоми, знесилля,  коли  пада╨  воля  ©©,
хiба   вона   не   чу╨   то©   само©   незрозумiло©,   божевiльно©,    але
нестямно-квилюючо©, вдячно© й зворушно© нiжностi до цього кривого, чудного
сина льокая? I хiба вона не стояла вже раз пiд вiк ном у нього вночi й  не
слiдкувала з болючим зворушенням, як мило,  втiшно  й  заглиблено-серйозно
видмуху╨ губами пiснi над роботою цей син льокая? I не тяглись ©© руки  до
нього, i не хотiлось ©й крикнути криком  усе©  iстоти  сво╨©:  "Мужу  мiй!
╙диний, прекрасний мужу мiй!" I коли вона це каже щоразу ввi снi (але каже
вiльно, голо, скинувш i логiку и розум, див но забувши про ©х  iснування),
коли та сама нiжнiсть хапа╨ в обiйми пекучу  насолоду  й  справля╨  з  нею
банкет радостi, то де ж сон, а де не сон? А хiба це не сон, що вона ще  нi
разу, крiм то© ночi пiд  вiкном,  не  бачила  його  пiсля  того  вечора  в
бузковiй але©? В очi не глянула, не торкнулась до  нього,  до  того,  який
майже щоночi приходить до не© як муж, як ╨диний, коханий, до якого з таким
криком щастя тулиться все ©© тiло?
   Князiвна Елiза розплющу╨ очi i швидко, як прокинувшись од несподiваного
сну, чепурить зачiску. Господи, знову вона пiдда╨ться цьому божевiллю.  Це
ж явна хороба, це -  ненор  мальнiсть,  ознаки  дегенерацi©.  Ясно  ж  про
подiбнi явища сказано у Клiнгера!
   Князiвна Елiза нетерпляче зирка╨ на телефон,  неначе  там  сидить  граф
Елленберг, i почина╨ твердо, рiвно ходити по  кiмнатi  Треба  себе  рiшуче
взяти в руки. Якщо це - хороба, то лiкуватися, боротись, а не  збiльшувати
©© дурними фiлософiями!
   Але коли князiвна Елiза сiда╨ знов у фотель, i  втома,  що  цiлий  день
тоскно ни╨ в тiлi, знову теплою млявою рукою обнiма╨ ©© шию й  нагина╨  на
груди, ©й раптом ста╨ страшно. Зараз вона повинна переступити через якийсь
порiг, iз-за якого вороття вже не буде,  але  за  яким...  Що  за  ним  ╨?
Талiсман, розрив-трава, яка верне вкрадене  злим  чарiвником  царство?  Чи
страховища, якi закатують ©©?
   I не вiриться  князiвнi  Елiзi,  що  там  ╨  розрив-трава.  Там  просто
бiржовi, жорстокi, тупi, чужi, огиднi iстоти,  якi  самою  сво╨ю  чужiстю,
тупiстю задушать ©© А вона йде до них. Хiба ж це не сон, не глум з логiки?
I "справжнiм, законним" мужем буде коротконогий хам i убiйник ©© батька  й
брата?
   I раптом князiвна Елiза чу╨, як  ©й  вибухом,  нестерпно,  болючо-жадно
хочеться  бачити  лице  з  одвертими,  чистими,  голими  очима,   тоненькi
волосинки кутикiв  уст,  каштанову  з  пiдпалом  гриву  волосся,  яку  так
зворушливо смiшно загрiбують довгi,  тонкi  пальцi.  Голодно,  кричуще,  з
тупотом нiг хочеться! Нехай тодi все - розрив трава чи страховище,  подвиг
чи самогубство, перемога чи загибель,  а  тепер  тiльки  побачити,  тiльки
торкнутись  очима  вдень  при  свiтлi  сонця   до   нього,   до   ╨диного,
незрозумiлого, такого далекого та чужого й такого  близького  та  рiдного!
Зараз, негайно!
   Але в цю мить камердинер Фрiц, невмiло-поштиво схиляючи жовто-золотисту
кучеряву голову, доклада╨ про пана графа Адольфа фон Елленберга.  Князiвна
Елiза холодно напускав на очi важкi вi© й велично хита╨ головою.  Щасливий
комiсiонер трiумфуючого хама!
   Але, на диво, нi особливого щастя, нi кричущого трiумфу в усiй  постатi
комiсiонера не помiтно.  Це  швидше  постать  кiшки,  що,  пригинаючись  i
витягшись, лiзе муром за горобцями. Вiн  вiта╨  ©©  свiтлiсть  iз  великою
подi╨ю, з першим етапом у досягненнi велико© мети; вiн iз тихим, улазливим
ентузiазмом  розповiда╨  всi  повiдомлення  телеграфiчних  агентств,   вiн
розпису╨ всю  пишнiсть  i  величнiсть  параду,  салютiв  Нiмеччини  сво╨му
генiальному представниковi на Конгресi Ново© Ери; а проте щось  не  зовсiм
певне, пiдповзливе чути в його словах. Бо©ться зразу викладати вексель  на
стiл? Викладай, комiсiонере, принцеса Елiза готова.
   Але тим бiльше вона хоче зараз же, негайно бачити тонкi волосинки  уст!
Тим бiльше!
   I принцеса Елiза пропону╨ графовi Адольфовi  вийти  трохи  до  саду.  В
покоях перед вечором занадто душно.
   Граф Адольф, поштиво перегнувшись, пропуска╨ принцесу Елiзу  поперед  й
обережно, весь витягшись, лiзе за нею. А коли  вона  виходить  iз  салону,
через  другi  дверi  просува╨ться  жовтокучерява  голова  Фрiца  й  озира╨
кiмнату.
   В  саду  повно  золотого,  сонячного,  задушно-запашного   бринiння   й
дзижчання. Рознiжено куняють на  химерно  повикручуваних  клумбах  голiвки
квiток, а круг них, як дами круг матерiй на розпродажу, товпляться бджоли,
сiдають, залазять усередину, i зда╨ться,  що  квiтки  судорожно  затрусять
голiвками вiд лоскоту. I порожньо в саду, нi душi. Нi, якась постать!
   - Так, так, розумi╨ться, це грандiозна подiя.  Треба  сподiватись...  -
Ах, то старий Йоганн ножицями на колiщатах стриже траву.
   - ... треба сподiватись, що й далi йтиме добре. Хоча  вiдношення  Союзу
Схiдних Держав виклика╨ деякi сумнiви.
   Граф Адольф зрива╨ листок i з вибачливою посмiшкою за кiнчик  стебельця
крутить його в двох пальцях.  О,  це  пуск  Союз  Схiдних  Держав  чудесно
розумi╨, що вiн не може вдаватись у боротьбу з Заходом Безнадiйна справа.
   Тут граф Адольф робить маленьку паузу.  Князiвна  Елiза.  рiвно  несучи
голову, як червоний вугiль у чорному свiтильни ку, звужу╨ очi i  зна╨,  що
скаже граф Адольф фон Елленберг.
   I коли вiн почина╨ говорити, у звужених очах  холодно  ки  ва╨  головою
посмiшка, - ну, розумi╨ться.
   - Але я сподiваюсь, що пан Мертенс буде такий добрий i в цей  же  вiзит
завезе й коронку Зiгфрiда?
   Адольф потуплю╨ очi,  мовчить  i  глибоко  зiтха╨:  на  великий  исаль,
коронки ще не знайдено.
   Принцеса Елiза зупиня╨ться i здивовано дивиться просто в лице посланця.
Що мають значити його слова? Приховують коронку, манять нею, в'яжyть?
   Граф Адольф мусить iще раз, iз найбiльшим його жалем,  пiдтвердити,  що
коронки поки що не знайдено. Але вона безумовно знайдеться, полiцiя сто©ть
уже на певному шляху. Звичайно, це умова ©© свiтлостi, але йому  зда╨ться,
коли  ©©  свiтлiсть  дозволять,  то  головнiшою  умовою  ╨  друга  корона.
Розумi╨ться, коронка Зiгфрiда...
   Але князiвна Елiза не да╨ йому докiнчити. Для не© всi  умови  важнi,  i
коли хоч одно© з них не виконано, то договору ще не складено. Вона не може
прийняти пана Мертенса.
   I ©© свiтлiсть велично й категорично крутить головою. А в душi скоками,
вибриками гаса╨ радiсть, як юрба школярiв,  у  яких  захорiв  на  сьогоднi
вчитель. Яке щастя, що коронки ще не  знайдено©  ©©  знайдуть,  неодмiнно,
безумовно, полiцiя вже сто©ть на певному шляху. Але  яка  радiсть,  що  не
тепер, не зразу, не "вже"!
   I вмить назустрiч, iз-за рогу але©,  з'явля╨ться,  шкандибаючи,  висока
постать доктора Рудольфа. В руках у нього невеличкий  оберемочок  трави  й
листя. Вiн уважно щось розгляда╨ в ньому, помаленьку йдучи та легенько без
свисту насвистуючи  пiсеньку.  Одне  пасмо  темно-каштанового  з  пiдпалом
волосся смiшною дужкою сто©ть йому над похиленим чолом. А руки  занятi,  i
не можна загребти ©©.
   Принцеса Елiза, почуваючи, як уся кров ©© густо палючою  лавою  суне  в
лице й пiд очима починають  горiти  вилицi,  неначе  вiд  морозу,  а  ноги
слабнуть так, що нема сили пересувати ©х,  ще  величнiше  закида╨  лице  i
спокiйним, злегка глухуватим, тьмяним голосом каже:
   - Так, так, графе, це надзвичайно...
   Доктор Рудольф швидко пiдводить голову i злякано дивиться перед собою.
   - ...надзвичайно важна подiя. Я дуже тiшуся, що пан Мертенс  був  такий
чемний...
   Одвертi, чистi, дитячi очi так безумно-комiчно,  так  зворушливо-смiшно
дивляться, не клiпаючи. Вiн робить рух, хоче втекти вбiк.
   - ...такий чемний, що... що попрохав вас  згаяти  час  i  поiнформувати
мене. Я дуже дякую...
   О, граф Адольф готовий увесь свiй час, усi  сили  вiддати  тiй  великiй
справi,  яка  обiця╨  так  багато  всьому  нiмецькому  народовi!  О,   вiн
готовий...
   Доктор Рудольф притиску╨ обома руками оберемочок до грудей i  нiжно  та
обережно трима╨ його, як заснулу дитину. А куточки уст, тi  самi  страшнi,
загорненi догори ниточки, так розгублено посмiхаються. Вiн не  зводить  iз
не© очей, широких, винуватих, прохальних. Принцеса Елiза  злегка  похмурю╨
брови й тiсно склада╨ уста: вiн смi╨ винуватими очима дивитись на не©! Вiн
смi╨ почувати себе винним перед нею! Вiн, син льокая!
   Доктор Рудольф,  не  доходячи  кiлька  крокiв,  незграбно  уклоня╨ться,
тримаючи руки з травою на грудях. Граф Адольф неуважно, злегка хита╨  йому
головою й говорить далi. I те, що граф  Адольф  так  хита╨,  а  "той"  так
дивиться, робить ©© ноги твердими, голову чистою й  сухою,  наче  пролетiв
вiтер i здмух-гiув якiсь нездоровi, гарячi випари. Вона -  божевiльна.  Як
смi╨  цей  калiка  почувати  себе  винним?!  Як  вона  дозволя╨  йому  так
дивитись?!
   Принцеса Елiза так само злегка, недбало хита╨ калiцi головою  й  уважно
слуха╨ графа Адольфа. А коли калiка рiвня╨ться з ними, вона кида╨ на нього
неуважним поглядом i раптом пригаду╨.
   - А! Пане Шторе! Вибачте, графе, одну хвилиночку.
   Доктор Рудольф, увесь почервонiвши, сто©ть, i жде, i  мучиться,  що  на
грудях у нього оберемок трави.
   - У мене  в  покоях,  пане  Шторе,  попсувалися  дзвiнки.  Будь  ласка,
полагодьте ©х. I прошу швидше.
   Вона недбало хита╨ йому головою й поверта╨ться до графа  Адольфа.  Вона
слуха╨ далi пана графа, нехай вiн вибачить за маленьку перерву,  але  вона
побачила цього чоловiка й скористувалася випадком.
   Графовi Адольфовi трошки нiяково, - з  доктором  Рудi  в  ©хнiй  родинi
поводяться не як iз сином слуги, а як  iз  сво©м.  Здаеться,  принцесi  це
вiдомо. Але що то вродженiсть до влади,  -  вона  навiть  не  помiча╨,  що
образила людину.
   Граф Адольф якийсь мент мовчить i обережно боком  ступа╨  поруч  iз  ©©
свiтлiстю. А ©© свiтлiсть спокiйно й  велично  пливе  далi  але╨ю,  несучи
голiвку червоно© гадючки на тiлi чорного лебедя.
   Пройшовши трохи вперед, принцеса раптом не  вiдомо  чого  посеред  але©
поверта╨ назад i так само спокiйно й велично  пливе  далi.  В  кiнцi  але©
видно рябу вiд сонячних плям постать доктора Рудольфа з похиленою  головою
i притисненими до бокiв лiктями.  А  ще  далi  поворот  до  оранжере©,  що
поблиску╨ червоним одсвiтом вiкон крiзь дерево. Доктор Рудольф  зника╨  за
поворотом, а ©© свiтлiсть знову не вiдомо чого поверта╨ назад.
   I так вони ходять довго; принцесi ще не хочеться йти до поко©в, ©© дуже
цiкавлять деталi Свiтового  Конгресу,  i  вона  ставить  одне  питання  за
другим, уважно й терпляче вислухуючи вiдповiдi графа.
   В поворотi знову з'явля╨ться, шкандибаючи, постать доктора Рудольфа.  В
руках уже нема трави, але зате щось iнше, поблискуюче.  Ага,  iнструменти.
Очевидно, бiдолаха йде лагодити дзвiнки. Тiльки чи розумi╨ться вiн, хiмiк,
на електричних дзвiнках?
   А принцеса  й  не  дивиться.  Ну,  добре.  А  чого,  власне,  намiчають
Швейцарiю на мiсце осiдку майбутнього уряду? ╞й би дуже  цiкаво  знати  не
газетнi, а iнтимнi, справжнi мотиви цього проекту.
   I вже назад не поверта╨, а помалу, повiльно, з пильною увагою  слухаючи
графа, просту╨ до будинку.
   I коли вони через терасу  наближаються  малим  коридором  до  червоного
салону, ©м через розчиненi дверi видно, як Софi,  Фрiц  i  доктор  Рудольф
стоять бiля  гудзика  дзвiнка  й  з  непорозумiнням  балакають.  Побачивши
принцесу  й  графа,  доктор  Рудольф  похапцем  збира╨   з   фотеля   сво©
iнструменти, а Софi та Фрiц одходять ближче до дверей.
   Виясня╨ться  маленьке  непорозумiння.  Насамперед,  що  доктор  Рудольф
нiчого не тямить у дзвiнках, а друге, що й тямити не треба, бо всi дзвiнки
функцiонують цiлком справно.
   - Ах, так? Ну, тим краще.
   I принцеса неуважно хита╨  головою  всiм  трьом,  -  Софi,  Фрi-цовi  й
докторовi  Рудольфовi.  Доктор  Рудольф  нiяково  вклоня╨ться   i,   чудно
посмiхаючись,  помалу,  неначе  в  задумi,  виходить  за   камеристкою   й
камердинером.
   А тодi принцеса подаь руку графовi Адольфовi й одпуска╨ його.
   I коли стиха╨ тихий рип його крокiв за дверима, вона  швидко  пiдходить
до вiкна й бачить унизу на дорiжцi похилену голову доктора  Рудольфа,  яка
вiд шкандибання ритмiчно похиту╨ться на лiвий бiк. У руках у  нього  видно
кiнчики  iнструментiв,  а  в  спинi  чи  бiль  сорому,   чи   задуму,   чи
непорозумiння.
   Коли вiн зника╨ за кущами, принцеса Елiза помалу  вiдходить  од  вiкна,
сiда╨ в той самий фотель, що сидiла пiд час салюту, i  так  само  заплющу╨
очi, закинувши голову назад.
   Неспокiй i тоскна порожнеча гудуть у всьому тiлi, як завивання вiтру  в
старiй, покинутiй каплицi. Самотньо й тужно,  як  пiсля  вiд!©зду  дорого©
людини на малесенькiй безлюднiй станцiйцi.
   От i побачила! От i радiла, що коронка не знайшлась. От так i треба ©й.
   Ну що ж, тим краще! А навiть, може, i треба тiльки так бачити? Бо як же
iнакше?
   Але у вiдповiдь на це в щоки гаряче  шуга╨  кров  i  наче  хтось  чужий
просову╨, як фотографiчний знiмок, у мозок шматочок сну цi╨© ночi.
   Принцеса Елiза безсило приплющу╨ очi й раптом зараз же живо поверта╨ ©х
у той бiк, звiдки в них гострими голочками червонуватого блиску  вдарилося
щось металiчне. На фотелi пiд дзвiнком  жовтяво-червоно  поблиску╨  якийсь
довгенький, тонесенький iнструмент.
   Князiвна Елiза швидко вста╨, озира╨ться й пiдходить  до  фотеля.  Це  -
маленькi, чепурненькi щипчики з жовтого металу. Принцеса бере ©х у руки  й
розгляда╨. Боже, якi смiшнi, якi зворушливо на©внi щипчики! Ну, що ж  ними
можна робити в електротехнiцi?!
   I раптом принцеса помалу пiдносить зворушливо на©внi щипчики до  уст  i
довго сто©ть так, заплющивши очi. Потiм злякано розплющу╨ ©х, дивиться  на
дверi i, сховавши щипчики в руцi, поспiшно йде до спальнi. Там  вийма╨  ту
шкатулку, в якiй була коронка Зiгфрiда, i на ©© мiсце кладе щипчики, якими
нiчого не можна зробити в електротехнiцi.
   ***
   Крiзь гуркiт, дзвякiт, скрегiт  мiста  пробира╨ться  гунява,  схлиплива
мелодiя катеринки, - обiдрана старчиха з проваленим  носом  серед  ярмарку
дiлового, заклопотаного натовпу.
   Макс раптом переста╨ писати й слуха╨.
   От схлипу╨ й гунявить катеринка.  I  яким  нiжним  сумом  вi╨  од  цi╨©
гунявостi, коли подума╨ш, що завтра,  може,  ти  будеш  мертвий  i  нiколи
нiколи не почу╨ш ©©, i який той зворушливо-гарний клаптик  передвечiрнього
неба, зеленкуватий, з малиновими переливами, високий-високий, з клубочками
хмаринок, як сивi кучерi дiдуся. Це ж - життя. I ця катеринка,  i  клаптик
неба, i стара обгризена зубна щiточка, яку панi Голтман усе десь знаходить
i неодмiнно кладе йому на комодi, i подовгувата пишна  куверта  Сузанни  з
коротенькою прощальною записочкою;  i  статут  Iнараку;  i  опухи  шпалер,
подiбних до мiхурiв ошпареного тiла, все  ж  це  життя,  все  повне  свого
змiсту й сво╨© краси. Всього цього може  вже  не  бути  сьогоднi,  завтра,
через тиждень.
   Гуде,  скреготить,  дзвяка╨,  труситься,  як  у   пропасницi,   Берлiн.
Невинно-лагiдно кучерявляться малиновi хмаринки.  Лопотять  мотори  вгорi,
внизу, з бокiв. Гуняво схлипу╨ старим-старим романсом  катеринка  i  часом
по-старечому збива╨ться й кашля╨.
   Макс стрiпу╨ надокучливий хвилястий чуб i  пише  далi.  Вмить  iзлякано
пiдкида╨ головою й поспiшно  дивиться  на  годинник.  О  нi,  засiдання  о
восьмiй, ще якихось двi години. Можна далi.
   Але в дверi обережно хтось стука╨. Макс нетерпляче, досадливо кривиться
й озира╨ться.
   Тiна.  Синя  суконька,  зелененький  жакет  i  фiолетовий,   загонистий
капелюшок. Ех, франтиха! Сузанна аж здригнулась  би,  наче  шматочок  скла
розгризла б, побачивши тебе. А в руцi  зовсiм  новенька,  цiлком  модна  й
дорога торбинка.
   Тiна мовчки пiдходить до Макса й дитячим жестом пода╨ йому руку.  Макс,
не встаючи, потиску╨ твердi, шорсткi пальцi й пильно дивиться в гарненьке,
горбоносе личко Тiни. Еге, та вона п'яненька!  Темно-синi  очi  каламутнi,
широкi губи мокрi, маснi, з-пiд загонистого капелюшка  вибиваються  темнi,
свердликом покрученi пасма волосся Де ж це вона так зарання?
   - Ну, як ся ма╨те, Тiно? Що новенького?
   Тiна мовчки вередливо випина╨ нижню вогку губу й сiда╨ збоку  столу  на
стiлець, зараз же витягнувши тонкi, гарнi ноги в дорогих, модних  панчохах
i граючи ними.
   - Щось вас давненько не видно було, Тiно?
   Тiна несподiвано показу╨ йому кiнчик  язика  i  смi╨ться.  Зуби  в  не©
квадратовi, рiдкi й жовтi, зовсiм як у панi Надель.
   - Гуляла! - раптом сердито каже вона зараз же пiсля смiху i з  викликом
дивиться на Макса.
   Макс посмiха╨ться и сердито чуха╨ за вухом: не вдасться докiнчити.
   Тiна ж вийма╨ з торбинки маленьке дзеркальце й дивиться в  нього,  але,
показавши собi язика, зараз же кида╨ дзеркальце назад  i,  замiсть  нього,
витягу╨ малесеньку рожеву порцелянову ляльку.  Зиркнувши  на  Макса,  вона
одним пальцем нiжно гладить  ляльку  по  голiвцi  й  по  тупо-здивованому,
бiло-рожевому личку. Потiм пiдносить ©© до уст, i, спiдлоба  дивлячись  на
Макса, цiлу╨.
   Гм, це вже щось нове в не©.
   - А я й не знав, що ви ще й досi ляльками гра╨iесь.
   Тiна пильним, довгим, п'яним поглядом дивиться на Макса,  потiм  мовчки
задира╨   суконьку   ляльцi   й   демонстративно   поверта╨    ©©    голою
цегляно-червоною спинкою до нього. I зараз же, нiжно поправивши  суконьку,
кладе ляльку в торбинку.
   - Я гуляю. Святкую посаду. Вулицю кинула, в "домi"  тепер.  Прийдете  в
гостi до мене?
   Макс усмiха╨ться.
   - А чого ж, з охотою коли-небудь.
   Тiна зневажливо випина╨ губу. Ф-фа! Не прийде вiн, бреше. Бо лицемiрний
соцiал-демократ. Але ©й наплювать.
   Вона знову витягу╨ ноги в нових панчохах i сердито милу╨ться ними.
   - А правда ж, то брехня, що нiби як гуляща дiвка поспить iз  тим,  кого
кохас, то i в не© буде дитина? Брехня? Га?
   I Тiна пильно дивиться на сво© черевики.
   Макс уважно, гостро зирка╨ на не©, нахмурю╨ться й вийма╨ цигарку. Потiм
серйозно, дуже серйозно вiдповiда╨.
   - Нi, зда╨ться, це правда, Тiно.
   Тiна швидко пiдводить голову  й  допитливо,  неймовiрно  вдивля╨ться  в
гарне, хмуро-скупчене, з розкудовченим чубом лице Макса. Але вiн  старанно
закурю╨ й не бачить ©© погляду.
   У дверi знову  стукають.  Макс  занадто  швидко  озира╨ться  й  кричить
"Увiйдiть!"
   На порозi з'явля╨ться струнка постать, iз модним тоненьким  прутиком  у
руцi,  одягнена  в  "переливчасту"  сукню   ново©   матерi©,   яка   гра╨,
перелива╨ться тонами темних фарб, як музика. З пiд прозорого,  як  крильця
бабки-русалки,  i  теж  "переливчастого"  капелюха   насмiшкувато-привiтно
дивляться  великi,  вогкi,  темнi  очi  телицi.  За  нею   в   коридорчику
зацiкавлено визира╨ обличчя панi Гольман.
   Макс злякано пiдводиться й нерiшуче йде ©й назустрiч.
   - Можна? Я не перешкоджаю? Я теж тiльки на хвилинку.
   I Сузанна, мило, гумористичне морщачи уста, пiдкреслю╨ "на хвилинку". А
очi вже, як двi ластiвки, прожогом черкають об Тiну й одлiтають убiк.
   Тiна, вся зiщулившись, незручно бере свою торбинку не за ремiнець, а  в
руку, й пiдводиться. На "переливчасту" даму вона не дивиться, а, проходячи
повз Макса, хита╨ йому  головою  в  убогенькому  загонистому  капелюшку  й
обережно, як  повз  насвiжопофарбовану  стiну,  проходить  бiля  "порядно©
жiнки". Сузанна скоса вколю╨ ©© поглядом i одступа╨ться трохи вбiк.
   Макс майже не бачить, як виходить Тiна. Сузанна в нього, сама,  вперше!
У цiй мiзернiй, бруднiй, негарнiй хатинцi, з цими страшними мiхурами рудих
шпалер на стiнах, з обгризеними зубними  щiточками  на  комодi.  Така  вся
опукло гарна, чужа, наче з iншого свiту, вона тут, у цiй обстановi.
   Вiн червонi╨ й од нiяковостi покушу╨ правий бiк нижньо©  губи,  забувши
навiть попросити сiсти.
   А Сузанна не помiча╨ нi мiхурiв, нi щiточок,  нi  само©  хатинки.  Вона
просто сто©ть й мило, насмiшкувато розповiда╨,  як  вона  про©жджала  цi╨ю
мiсцевiстю й як ©й прийшла думха зробити прощальний перед Гiмалаями  вiзит
©© одному доброму  приятелевi  й  завзятому  соцiалiстовi  пановi  Максовi
Шторовi.
   У дверi знову стукiт, нерiшучий, нерiвний.
   - Ввiйдiть!
   Нема нiкого i знову стукiт. Макс нетерпляче, швидко  йде  до  дверей  i
одчиня╨. За ними збоку сто©ть Тiна з  похмуро  насупленими  бровами.  Вона
мовчки кива╨ йому головою й одходить задом далi, у куток коридорчика. Макс
озира╨ться, проха╨ вибачення в Сузаннн, яка занадто охоче й  живо  просить
його не церемонитись, i виходить за Тiною.
   Вона вже трима╨ в руцi тонкий пакетик, загорнутий у  газе-товий  папiр.
Простягнувши його рвучким жестом Максовi, вона сердито каже:
   - Грошi. Передасте мамi? Та тiльки на лiки ©й.
   Макс помалу бере пакетик i важно дивиться на Тiну.  Потiм  затриму╨  ©©
руку з шорсткими, робочими пальцями, дуже потиску╨ ©©  з  натиском,  тихо,
м'яко говорить:
   - Я неодмiнно прийду до вас у гостi, Тiно.  Чу╨те?  Дайте  тiльки  вашу
адресу.
   Тiна скида╨ на нього догори щасливими,  засоромленими  очима,  робиться
вся нiжною, наче тверезiшою й лагiдною,  як  маленька  дiвчинка,  i  тихо,
змовницьким шепотом кида╨:
   - Я лишу адресу панi Гольман. Добре?
   Вiд не© тепло й гостро тягне алкоголем.
   Макс хита╨ головою, ще раз потиску╨ руку ©й, хова╨  грошi  в  кишеню  й
верта╨ться до себе. йому вже не нiяково й не хочеться кусати губу.
   Сузанна так само сто©ть  посеред  кiмнати  й  потьохку╨  з  тонесеньким
свистом прутиком. I так само не дивиться нi на мiхурi  на  стiнах,  нi  на
коротеньку канапку, нi на що; неначе вона давно-давно вже зна╨ цю кiмнату,
©© мiхурi, канапку,  обгризену  щiточку  й  нiчого  особливого  в  них  не
помiча╨.
   - Хто ця мила дiвчина?
   Ну, розумi╨ться, вона повинна саме так спитати: "мила", не "чудна",  не
"смiшна", а "мила". О Сузанно! А сiсти, очевидячки, гиду╨.
   Макс поводить рукою до стiльця й прибiльшено насмiшкувато посмiха╨ться.
   - Може, присядеш "на хвилинку"?
   Сузанна  геро©чно  пiдходить  до  стiльця,  де  сидiла  Тiна,   швидко,
непомiтно окида╨ його оком i з охочим виглядом сiда╨.
   Макс теж сiда╨ на сво╨ мiсце й з недбалим виразом закурю╨. Ах, Сузанна,
зда╨ться, запитала, хто ця мила дiвчина? Це-проститутка, дочка одного його
товариша.
   I з чекаючою посмiшкою пуска╨ дим убiк, щоб не курити на Сузанну.
   Сузанна знов, наче вона й знала, наче так i слiд, щоб у  кiмнатi  Макса
були проститутки, охоче, з  байдужою  привiтнiстю  хита╨  головою.  А  очi
вогко, про себе весь час смiються.
   - Ця дiвчина колись, як i я, вчинила страшне злочинство: покохала  вищу
iстоту, сина фабриканта. За це батько вигнав ©©  з  дому.  Пiсля  того  ©©
вигнала вища iстота. А коли  вона  стала  тим,  хто  ╨,  ©©  вигнало  наше
морально-чисте громадянство.
   - Ну, проте знаходяться такi, що й приймають? Га?
   I Сузанна, смiючись очима й хльоснувши прутиком, легко й гнучко  вста╨,
- ©й треба вже йти. На Макса солодко й  нiжно  вi╨  ©©  пахощами  й  духом
волосся, вiд якого хочеться схопити вище лiктя цю точену  руку  й  здушити
так, щоб очi перестали посмiхатись.
   Нi про останн╨ побачення, нi про його листа вона навiть  не  згаду╨,  -
може, навiть i рада, що так вийшло.
   Макс теж пiдводиться i теж нi слова про те.
   - Коли ж на Гiмала©?
   Сузанна  безжурно  знизу╨  плечима.  Невiдомо.   Коли   збереться   все
товариство.
   - Ми чека╨мо ще на одного скульптора. Ну, бувай. Мушу  спiшити.  Заходь
часом. Я, мабуть, ще тижнiв зо два задержусь
   Вона, переливаючись то  нiжною  ржею,  то  тьмяним  золотом,  поправля╨
капелюха i, насмiшкувато смiючись очима, бадьоро, привiтно простяга╨  йому
руку. Макс увiчливо вклоня╨ться й проводжа╨ Сузанну до дверей на сходи. На
сходах вона ще раз мило, ласкаво хита╨ йому головою  й  швиденько  сходить
униз, потьохкуючи прутиком.
   Але  як  тiльки  грюкають  дверi  за  Максом,  вона  переста╨  тьохкати
прутиком, переста╨ безжурно посмiхатись i спiшити. Сходить  помалу,  iнодi
прислухаючись догори й навiть зупиняючись I очi ©й  не  смiються  вогко  й
насмiшкувато, - вони стомленi, тоскнi й понурi.
   А Макс, навпаки, швидко,  бурхливо,  розмашисте  ходить  по  кiмнатi  й
посмiха╨ться. Ха! Прийшла показати, що ©й начхати на нього. "Ми чека╨мо на
скульптора". Хто то "ми"? Ну, i чекай, будь ласка.
   В кiмнатi ще сто©ть слiд ©© пахощiв, насмiшкуватих, безжурних,  байдуже
привiтних. Погляд Макса пада╨ на зубну щiточку. Вiн люто хапа╨ ©©,  шука╨,
куди б сховати, й роздратовано кладе в шухляду столу.
   Потiм сiда╨ й рiшуче пiдсува╨ до себе рукопис. Але  в  вухах  волосяним
свистом потьохку╨ прутик, i вiд цього в грудях кипить  глухе,  незрозумiле
роздратування, неспокiй, образа.
   Очi його машинально бiгають по рядках, нiчого не бачачи,  i  раптом  за
щось  зачiпаються.  Макс  пригляда╨ться  й  чита╨:  "i  яка-небудь  стара,
обгризена, негодяща зубна щiточка для того, хто  пам'ята╨,  що  все  це  е
життя, неповторне й дорогоцiнне, може дати  серед  певних  умов  зворушену
радiсть i красу".
   Макс хита╨ голвою й кривить губи усмiхом.
   А вiн поводиться так, нiби його життя застраховане й цiлком забезпечене
найменше на п'ятдесят рокiв. Очевидно, пам'ятати, вiчно стояти з  лiхтарем
пам'ятання проти цих усiх "елементiв" життя не гак легко, як  записати  на
папiр. I коли з'явля╨ться "елемент" у переливчастiй сукнi, з  прутиком,  з
вог ким смiшком, з недавно цiлованими устами, то всi  iншi  "елементи",  а
серед них i пам'ять, i смерть, i  зубна  щiгочка  мусять  посгиратися,  як
стерлася Тiна.
   Чи варто ж писати цiлу книгу при те, з чого кiлька рядкiв вiн так  само
викону╨, як тi соцiалiсти, що пишуть величезнi томи про соцiалiзм?
   Сперши голову на руку, Макс похмуро дивиться вгору на вузенький клаптик
вечiрнього  неба.  Кучерявi  хмаринки  пороз  тягалися,  позагострювались,
посiрiли й стали подiбнi до снiгових, шпилястих гiр. А як чудесно  було  б
лежати отак-о десь  у  височезних  горах  i  дивитися  в  небо.  Лежати  й
дивитись, без думок, без сумнiвiв, без скаженого гону й без  вiчно©  думки
про те, що завтра ти, може, не бачитимеш бiльше нi гiр, нi неба, нi самого
себе. Лежати, цiлувати землю, небо, хмаринки й  почувати,  що  ти  житимеш
вiчно, жадно, безкрайньо, що ти не можеш померти бо ти неподiльна, чиста й
безгрiшна, як вони, частинка ©х.
   I що бiльше дума╨ Макс, то дорожчими,  любовнiшими  стають  гостроверхi
хмарини, то бiльше стиха╨ роздратування й хатинка набира╨  тихого  затишку
разом iз негарними, милими мiхурами  шпалер,  якi  панi  Гольман  нiяк  не
збереться позалiплювати.  Десь  iзбоку  сумовитим,  задумливим  контральто
дзвонять у церквi. "Беннь! Беннь!"
   Очi Макса  падають  на  рукопис  i  читають:  "...i  яка-небудь  стара,
обгризена, негодяща зубна щiточка..."
   Макс стрiпу╨ чубом, швидко висува╨  шухляду,  вийма╨  зубну  щiточку  й
односить ©© знову на комод. I зовсiм не "яка не-будь", а  чудесна,  гарна,
заслужена щiточка! Вiн вибира╨ ©й найпочеснiше мiсце, поруч  iз  скринькою
бритв (подарунком матерi), й поштиво вклоня╨ться перед нею.
   I вмить його погляд пада╨ на жовтеньку книжечку статуту  Iнараку.  Наче
наступивши  на  гострий  цвях,  вiн  iз  жахом  скида╨  руками,   вихоплю╨
годинника, дивиться, знову змаху╨ руками, жужмом, з люттю засува╨  рукопис
iз усiма його "елементами" в шухляду, бурею вибiга╨ з помешкання i скажено
летить сходами вниз. I всi "елементи",  самоцiннi,  неповторнi,  в  панiцi
принишкли по куточках душi, як горобцi перед нале-тiлим шулiкою.
   ***
   - Товаришу Шторе, ви запiзнились на двадцять хвилин. Роблю вам заввагу.
Прошу заняти сво╨ мiсце.
   - Отже, бiльшiстю голосiв, товаришi, постановля╨ться першим  розглядати
питання  про  товариша  Рiнкеля.  Слово  ма╨  товариш  Кестенбавм.  Увага,
товаришi!
   Товариш Штор винувато навшпиньках пiдходить до довгого столу, немов для
вечерi наготовленого, тихесенько сiда╨  поруч  iз  Шпiндлером  i  аж  тодi
швиденько з полегкiстю витира╨ пiт iз чола, лиця, ши©, рук. I невже тiльки
вiн один запiзнився? Так,  зда╨ться,  вiн  один:  Тiле,  Шпiндлер,  Клара,
Гоферт, Брави  Паровоз,  Кестенбавм  i  Рiнкель.  Усi.  Ну,  добре,  що  i
принаймнi не спiзнився на справу Рiнкеля.
   Товариш Кестенбавм нервово потира╨ пiд пiджаком лiвою рукою правий  бiк
грудей. Рiденьке волосся вже прилипло  йому  до  зморшкуватого  чола;  вже
запалi, вузенькi хоровитi груди дихають нерiвно, з хригом,  стомлено.  Ех,
бiдолаха! А бiй же ще й не починався!
   Товариш же Рiнкель сто©ть по  другий  бiк  столу,  спершися  влечем  об
одвiрок  та  спокiйно  заклавши  руку  за  пазуху  й   вибачливо,   трошки
гумористичне, але  з  пошани  до  зiбрання  стримано  посмiхаючись.  Нижня
соковита, червона губа трошки одвисла, i з за не© бiло поблискують  рiвнi,
гарнi зуби Гордовитий нiс випина╨ ще з  бiльшою,  ласкавою  гiднiстю  свою
горбинку. Розумнi очi поглядають iз  спокiйним  i  веселим  чеканням.  Це,
власне, буде не бiй, а несподiвана забавка, яку милий  товариш  Кестенбавм
неодмiнно хоче дати товаришам, милi товаришi мусять прийняти ©©. Ну що  ж,
вiн жде перших нападiв, слово за товаришем Кестенбавмом.
   Надворi  ще  видно;   ще   вгорi   на   двадцятих   поверхах   будинкiв
червоно-буряковим вiтряним сонцем палають вiкна. Надворi  грюкiт,  гуркiт,
дзвякiт.
   А тут, у кутках, суворо й  поважно  стоять,  як  вартовi,  iнара-кiсти,
синьо-сiрi, мовчазнi тiнi; порть╨ри на вiкнах щiльно, до найменшо© щiлинки
позапинанi, i над столом урочисто та строго не клiпа╨ лампа. Сьогоднi  тут
мають бути важнi подi©.
   Обличчя   також   строгi,   сухi,   позамиканi   на   ключ   цiлковито©
об'╨ктивностi.
   Слово за товаришем Кестенбавмом. Товариш Кестенбавм проводить  пальцями
по вусах, прочищаючи дорогу  словам,  хрипко  й  безуспiшно  викашлю╨ться,
зручнiше вмощу╨ праву руку на спинцi  стiльця,  потуплю╨ться  i,  нарештi,
скинувши догори малесенькою, стиснутою на висках голiвкою,  робить  перший
удар.
   Вiн уважа╨ за потрiбне  одверто  й  правдиво,  як  це  припису╨  статут
Iнараку, заявити перед товаришами свою думку про товариша Рiнкеля. На його
думку, життя товариша Рiнкеля ь сором i ганьба для Iнараку.
   Макс енергiйно вiдтрiпуе чуба з чола. Удар досить рiшучий  i  смiливий.
Браво, Кестенбавмчику!
   Розумi╨ться, товаришевi Гофертовi це не подоба╨ться. Товариш Гоферт уже
пильно, здивовано, як на диво якесь, витрiщився на Кестенбавмчика.
   Так, Кестенбавм одверто заявля╨, що спосiб життя товариша Рiнкеля -  це
спосiб життя не члена Iнараку, а якого-не-будь легального соцiалiста.
   Товариш Гоферт цього, вже не  витриму╨.  Вiн  строго  пiдводить  рiвну,
суху, як засушена риба, постать i м'яким, глибоким  басом  рiшуче  заявля╨
головi зборiв свiй протест проти таких образливих порiвнянь.  Вiн  вимага╨
доказiв од товариша Кестенбавма. Або зараз же взяти сво© слова назад!
   I так само рiвно й строго сiда╨.
   Але товариш Рiнкель зовсiм не почува╨  себе  нi  ображеним,  нi  навiть
зачепленим. Господи боже, хiба ж можна ображатись тим, що каже милий,  але
хорий i такий собi бiдолашнень-кий  товариш  Кестенбавм?  Товариш  Рiнкель
просто спокiйно собi сто©ть,  спершися  плечем  об  одвiрок  та  вибачливо
посмiхаючись. Так сто©ть доросла людина, коли маленьке розсерджене дитинча
сердито б'╨ ©© сво©ми кулачками iпо ногах, не маючи змоги  дiстати  навiть
до живота.
   Товариш Гоферт вимага╨ доказiв. Будь ласка, Кестенбавм зараз ©х подасть
усьому зiбранню. Будь ласка.
   I Кестенбавм iз стримано-скупченим виразом  почервонiлого  на  вилицях,
недужого лиця рiшуче й загрозливо  лiзе  в  кишеню.  Голос  йому  хрипкий,
шершавий, з присвистом, з  шипучою  ноткою,  вiд  яко©  Максовi  весь  час
хочеться прокашлятись. Кестенбавм витягу╨ якiсь папери й трима╨ ©х у руцi.
   Будь ласка. От зразки невинних розваг депутата рейхстагу,  офiцiального
члена соцiал-демократично© фракцi© й дiйсного члена Iнараку, пана Рiнкеля.
Перший зразок.
   Кестенбавм дрижачими пальцями вибира╨ з купки папiрець.
   Пан Рiнкель в окремому кабiнетi ресторану "Бiлий Прапор"  у  товариствi
вiдомих буржуазних адвокатiв i акцiонерiв славного "Прогресу". Голi жiнки,
вино,  цинiчнi  розмови  про  робiтництво,  про  Iнарак,  нарештi,   дика,
безсоромно-дика оргiя. Пан Рiнкель трохи  не  на  чолi  цього  паскудства.
Неправда може?
   Товариш  Рiнкель  стара╨ться  не  засмiятись.  Силкуючись  бути  зовсiм
поважним, вiн ласкавим, лагiдним голосом каже:
   - Неправда, товаришу Кестенбавме.
   Кестенбавм на момент аж тетерi╨ вiд цих слiв,  а  головне  вiд  тону  й
поведiнки Рiнкеля. Неправда?! Вiн не був у суботу того тижня  в  ресторанi
"Бiлий Прапор"!
   Нi, Рiнкель там був, але оргi©, голi жiнки й тому подiбна  нiсенiтниця,
- це просто мiстифiкацiя бiдного товариша Кестенбавма якимсь гумористом.
   Голова зборiв Паровоз Бравн просить товариша Кестенбавма не  входити  в
сепаратнi балачки й провадити свою промову до  кiнця.  Пiсля  того  матиме
слово товариш Рiнкель, який дасть разом усi сво© пояснення.
   Добре. Товариш Кестенбавм  провадить  далi  свою  промову.  Вiн  вийма╨
папiрець за папiрцем  i  виклада╨  зразки  життя  пана  Рiнкеля,  депутата
рейхстагу. От пан Рiнкель, як  знавець  i  меценат  мистецтва:  вiн  дару╨
цирковiй артистцi брильянтовi сережки. От пан Рiнкель заробля╨ в потi чола
свiй хлiб: бере  хабар  од  клi╨нта  противно©  сторони.  От  пан  Рiнкель
ухиля╨ться дати звiдомлення з тих грошей, якi вiн узяв  при  експропрiацi©
банку в Гамбурзi.
   I папiрець за папiрцем витягають дрижачi пальцi з купки паперiв, зразок
за зразком виклада╨ хрипкий iз присвистом голос, удар за ударом  пада╨  на
противника. Замкненiсть  облич  уже  розмика╨ться,  вони  стають  похмурi,
уважливi, настороженi. Погляди все частiш  i  частiш  пильно  й  непомiтно
свердлять товариша Рiнкеля. Навiть Гоферт уже не збира╨ здивовано обурених
густих зморщок над бровами, уже й вiн погляда╨ то на одного, то на другого
допитливо, трошки злякано.
   У Кестенбавма пальцi вже не трусяться так неупевнено  й  нетерпляче,  i
голос уже не такий рвучкий, i дивиться  вiн  уже  не  з  таким  напруженим
задерикуватим завзяттям. О, вiн  б'╨  вже  певною,  злiсною,  накипiлою  й
вiрною рукою.
   I, розумi╨ться, перемога була б цiлком на його боцi, коли  б  противник
вiдчував тi удари. Але то диво, що той сто©ть собi все так  само  невинно,
незаймане, спокiйненько  й  з  таким  виглядом,  наче  товариш  Кестенбавм
розповiда╨ не про його цi всi  речi,  за  якими  сто©ть  смертна  кара,  а
невдало комiчнi анекдоти про когось iншого. Йому й трошки смiшно, i трошки
соромно за товариша Кестенбавма, i трошки вже нудно  вiд  занадто  довгого
розповiдання. Його вже навiть трошки сердить наврiписте, зле дитинча,  яке
дряпа╨, щипа╨ його за ноги. Вiн мiг би одним рухом просто  вiдкинути  його
вiд себе й скiнчити  всю  "боротьбу",  але...  нехай  уже  докiнчить  сво╨
щипання до краю. I вiн  iз  розумiючим,  вибачливим  усмiхом  погляда╨  на
товаришiв, часто злегка знизуючи плечима.
   I товаришi вiд цього ще бiльше хмуряться та ще уважнiше подивляються  й
на нього, i на товариша Кестенбавма: хто ж iз них, власне,  божевiльний  -
Кестенбавм чи Рiнкель? Хто з них так смiливо гра╨ сво╨ю головою? Хто  смi╨
так жартувати з Центральним Бюро Iнараку Нiмеччини?! Бо  тiльки  божевiлля
може дозволити собi або так обвинувачувати невинного товариша, або, будучи
винним, так цинiчно, так нахабно не винно поводитись.
   Макс, понуро насупивши брови, неодступно, вперто вдивля╨ться  в  гарне,
здорове, з гордим носом i  таке  спокiйне,  вибачливе,  повне  внутрiшньо©
гiдностi й поважностi лице Рiнкеля. Невже все це неправда, що так  жагуче,
так переконано, так певно викрику╨ Кестенбавмчик? Кестенбавм не бреше и не
може брехати. Але не бреше й це спокiйне, вибачливе, глибоко певне в  собi
лице. Не можна так брехати! Можиа  брехати  словами,  але  цим  спокiйним,
трошки жалiючим, лрощаючим i лагiдним блиском очей брехати не можна. Що  ж
це таке? Якесь непорозумiння?!
   Але коли правда все, що каже Кестенбавм? Коли дiйсно  Рiнкель  i  оргi©
справля╨, i хабарi бере, i органiзацiйнi грошi краде, i ╨ тайний  акцiонер
"Прогресу"? То що ж це тодi таке? Це ж глум  з  Кестенбавма,  з  Макса,  з
Шпiндлера, з усiх тих, хто взяв хрест i пiшов на  розп'яття?!  Кестенбавм,
який де пфенiга вiддав  усi  грошi,  взятi  Iнараком  пiд  його  кермою  з
банкiрського дому Фогта, який ее хоте за органiзацiйнi гро©гi  по©хати  на
пару мiсяцiв полiкуватись, який помира╨ над своего друкарською машиною, що
ж повинен почувати цей сами© Кестенбавм, вiрячи, що все це  правда?  А  що
решта новиина почувати?
   I Макс обводить поглядом лонуро-слухаючi, нахиленi до столу голови.  От
кучерявий, величезний Бравн з димно-чорними кудлатими кучерями,  подiбними
до клубiв диму паровова. Голова професiйного союзу  металiстiв  Нiмеччини,
особа, яка може мати кияжi палаци,  яка  до  само©  смертi  може  пишатись
легальною, "законною" пошаною панiв банкiрiв. Вiй член Iнараку,  вiн  живе
як маленький урядовець, вiн одрiкся батька, матерi, парт©i, самого себе  i
щодня готовий на смерть.
   От Гоферг. Милий, висхлий хухедний Гоферт. Вiн -  професор  математики,
вiн - поважний бюргер, вiн - кандидат на славу  знаменитостi.  I  вiн-член
Iнараку, вiн так само, як Кестенбавм. як Тiле, як усякий член Центрального
Бюро, викону╨ найнебезпечиiшi доручення органiзацi©. I вiн живе, як аскет,
дозволяючи собi тiльки ╨дину розкiш: чисте, строге убрання.
   От Клара, та сама  Клара,  яка  обцiлувала  всiх,  iдучи  на  виконаний
смертного присуду над райхсканцлером Зайделея, яка  сама  собi  поцiлувала
руку иа прощання з собою.
   Що ж вони повиннi почувати, прииускаюта, що Кестенбавм каже правду?!
   I Макс чу╨, як у яьому зиову ворушиться чудес  бажання,  що  виника╨  в
ньому завсiгди, як вiй бачить Рiнкеля: пiдiйти до нього, схопити ззаду  за
комiр, сильно струснути и подивитись, чи не струситься  з  нього  ця  така
iмпозантна, авторитетна гiднiсть i чи не пролупиться крiзь не© щось  iнше,
i чи не буде те iнше - справжн╨. Тiльки тепер це бажання  зле,  непокiйне,
сласне.
   А бiдний, маленький, з запалими грудьми й висками Кестенбавмчик, зовсiм
захрипнувши, уже вiдiпхнувши стiльця, - на якого чорта йому стiльцi! - вже
не витираючи поту, вже  не  вважаючи  на  постукування  олiвцем  Паровоза,
жагуче тягнеться весь до Рiнкеля. Губи його  трусяться,  покривлюються,  в
кутках негарно  збилась  бiлою  пiною  слина,  слова  рвуться  пошарпаними
шматками, - вiн от-от або кинеться скрюченими руками  в  чисте,  випещене,
поважне лице Рiнкеля, або вдариться головою об спинку стiльця й ввскливо з
рясними слiзьми зарида╨. Бо Рiнкель же був його учителем. Рiнкель  же  був
його проводирем у соцiалiзмi, Рiнкеля  ж  вiн  сам  увiв  до  Iнараку,  за
Рiнкеля вiй готовий був ручитися сво╨ю бiдною головою з запалими висками.
   - Та я вас питаю,  товаришi,  я  нас  питаю,  який  же  може  бути  той
соцiалiзм, який робитиметься отакими руками?! Та яке ж довiр'я може бути в
мас, коли ©м стане вiдомо, що цей пан - член  Iнараку?  Та  як  ми  смi╨мо
судити й карати дру гих, коли ми самi такi?! Ми - банда розбiйникiв! Чу╨те
ви мд - банда розбiйникiв!
   - Товаришу, я вам забороняю...
   - Нiчого ви менi не можете заборонити! Начхав я на вашi заборони  Ми  -
банда! Ми - грабiжники! Ми - вбiйники!
   - Товаришу, я позбавляю вас слова!
   - Можете! Можете навiть убити мене. Будь ласка. Нате!
   Кесгенбавм iз розмахом розхристу╨ груди й випина╨ ©х до  Паровоза,  але
тут же раптом пiдскаку╨ вiд раптового вибуху кашлю, обнiма╨ сво©  зразу  ж
утягненi назад груди обома руками й одбiга╨ до стiни. Там, припавши до не©
головою, вiн болюче, довго, з надсади кашля╨. Перехопивши  паузу  мiж  при
ступами кашлю, вiн сипить:
   - Я скiнчив.
   I знову кашля╨. Але Паровоз слова не да╨ нiкому, i нiхто  до  слова  не
зголошу╨ться, всi сидять i дивляться  в  аркушi  паперу  перед  собою  або
понуро малюють на них фiгурки.
   Кестенбавм затиха╨, витира╨ться й iде до свого стiльця. Сiвши до столу,
вiн схиля╨ голову на руку й заплющу╨  очi.  Груди  ходять  йому  трудно  й
часто, з пiсковим пiдсiзистом.
   - Слово ма╨ товариш Рiнкель.
   Товариш Рiнкель вийма╨ руку з за  борта  пiджака,  одлiплюь  илете  вiд
одвiрка й обережно прокашлю╨ться.  Вiн  уже  не  посмiха╨ться,  не  знизу╨
плечима, на лицi ного сум i жаль до  Кестенбавма.  Соковитий,  оксамитний,
воркiтний баритон його наче  пiд  сурдинкою.  Йому  дуже  прикро,  що  вiн
повинен одповiдати товаришевi Кестенбавмовi тодi, коли його здоров'я...
   - Я вам не товариш, i прошу мо╨ здоров'я лишити в спокою! Чу╨те, ви?!
   - Товаришу Кестенбавме, прошу не перебивати товариша Рiнкеля.
   Кестенбавм криво посмiха╨ться, саркастично шипить  "товариш!"  i  знову
заплющу╨ очi.
   Товаришевi Рiнкелевi дуже прикро, що  йому  треба  вiдповiдати  на  всi
закиди серед таких несприятливих обставин. Вiн постара╨ться  не  хвилювати
товариша  Кестенбавма  сво╨ю  вiдповiддю  й  якомога  коротше  та   швидше
роз'яснити непорозумiння, жертвою якого став дорогий товариш Кестенбавм.
   Всi обличчя повертаються до  поважно©,  з  строгою  й  сумною  гiднiстю
випростувано© постатi. На лицi нi тiнi усмiху не час для жартiв.
   Отже, справа сто©ть так.  Бiльшiсть  зiбраних  товаришем  Ке-стенбавмом
iнформацiй ма╨ деяку  реальну  пiдставу.  Дiйсно,  вiн  був  i  в  "Бiлому
Прапорi", i в цирку, i в  гардеробнiй  артистки,  i  навiть  подарував  ©й
(правда, не брильянтовi, а простенькi) сережки.  Але  все  це  робиться  з
iншою метою, нiж дума╨ товариш Кестенбавм.
   Товариш Кестенбавм розплющу╨ очi й, чекаючи, дивиться на Рiнкеля.
   З метою, яка повинна бути i ╨ раз у раз у кожного члена Iнараку: пройти
в табiр противника й вивiдати в ньому слабi мiсця для нападу. Розумi╨ться,
психологiчно товариша Кестенбавма легко  зрозумiти.  Розумi╨ться,  страшно
собi уявити, що член Iнараку може  вести  таке  життя  ради  цього  самого
життя. Але так само страшно собi уявити, що тi смертнi кари,  якi  викону╨
Iнарак над соцiальними злочинцями, вiн робить  для  простого  вбивства.  I
товариш Кестенбавм ма╨ цiлковиту  рацiю:  коли  вбивства  й  експропрiацi©
Iнарак робить для особистого iнтересу його  членiв,  коли  експропрiйованi
грошi повертаються на  особистi  втiхи  експропрiаторiв,  для  розкошiв  i
розпусти, то Iнарак ╨ не що iнше, як банда розбiйникiв i грабiжникiв.  Тут
крик болю й  одчаю  дорогого  товариша  Кестенбавма  цiлком  оправданий  i
зрозумiлий.
   Але, на щастя, як усiм вiдомо, як доказали всi  члени  Iнараку  та  вся
його чиста й славна дiяльнiсть, мета Iнараку в нiша, мета його не особистi
втiхи, а щастя всього великого активу, що зветься людством. У жертву цьому
колективовi ожна й треба принести окремi одиницi. Всякий акт, що розбиться
в iнтересах цi╨© грандiозно© мети, ╨ акт святий. I з цi╨ю метою  Iнарак  -
не банда розбiйникiв,  а  геро©чний  авангард  :  борцiв  за  щастя  всi╨©
людськостi. Отже, так само участь в оргi© ворогiв пролетарiату  для  сво╨©
власно© втiхи члена Iнараку ╨ розпуста й злочин. Одначе  участь  його  там
для мети Iнараку ╨ тяжкий, але  необхiдний  обов'язок.  Дарування  сережок
цирковiй артистцi ради особистих еротичних цiлей ╨, дiйсно, вчинок, гiдний
якого-небудь буржуа. Але цей  самий  вчинок  iз  тою  метою,  яку  ставить
Iнарак, ╨ просто тактичний маневр. Моралi абсолютно© нема й не може  бути.
Свiт ╨ комплекс вiдносних, мiнливих цiнностей. Одна й  та  сама  рiч  може
бути i свята,  i  злочинна,  з  якого  погляду  ©©  розглядати.  I  цiлком
справедливо сказано у  знаменитiй  передмовi  до  нового  видання  статуту
Iнараку, що завдання Iнараку  помогти  дiалектичному  процесовi  перетвору
морального свiту людства з комплексу вiдносностей у комплекс абсолютiв.
   Професор Гоферт, автор передмови до нового видання  статуту,  згiдно  й
твердо хита╨  головою.  Але  Кестенбавм  криво  посмiха╨ться,  ерудицiя  й
красномовнiсть цього суб'╨кта показнi, що й казати.
   Товариш  Рiнкель  бачить  цю  посмiшку.  Товариш  Кестенбавм  скептично
посмiха╨ться? Так, звичайно. Вплив його законно©, зрозумiло© емоцi© на всю
психiку ще лишився. В товариша Кестенбавма, як i в усiх товаришiв, мабуть,
╨ цiлком природне питання: чим же вiн, товариш Рiнкель, може доказати,  що
участь його в оргi© та iншi вчинки були тактичним актом в  iнтересах  мети
Iнараку, а не простим актом розпусти й особисто© насолоди? На це  в  нього
простi докази: ця оргiя дала йому в руки всi данi, яких  так  давно.  Бюро
потребу╨ у справi банкiра Вайса. (На жаль, не  знаючи,  що  саме  сьогоднi
вони можуть бути потрiбнi, вiн ©х не захопив iз собою, але завтра ж вiн ©х
усi передасть до Бюро). А подарунок цирковiй артистцi й увага до не© дають
тепер можливiсть кожного дня й без нiякого риску здiйснити смертний присуд
над генералом Левенфельдом. Оце його всi докази й  пояснення.  Бiльше  вiн
нiчого не ма╨ сказати.
   Товариш Рiнкель злегка  уклоня╨ться  i  знову  притуля╨ться  плечем  до
одвiрка.
   Але ефект останнiх слiв такий помiтний i виразний, що  товариш  Рiнкель
вважа╨ невеликодушним стояти, як обвинувачений, i скромно сiда╨  за  стiл,
поруч iз товаришем Тiле.
   Вайс i Левенфельд! Двi справи, на  яких  страчено  чотирьох  товаришiв,
витрачено силу коштiв i  загублено  пiвроку  часу!  Двi  майже  безнадiйнi
справи!
   Паровоз спиняс шепiт розмов. Хто  хоче  забрати  слово  в  цiй  справi?
Нiхто?
   Слово бере Кестенбавм Вiн говорить сидячи. Вiн говорить вже без запалу,
нi на кого не дивлячись. Але з понурою вперистю. Вiн усе  ж  таки  вимага╨
суду над членом  Iнараку  Рiнкелем.  Член  Iнараку  Рiнкель  говорив  дуже
красномовно, але нiяких реальних доказiв не  дав.  Так  само  вiн  не  дав
вiдповiдi на iншi  цiлком  реальнi  закиди  йому  щодо  хабарiв,  зата╨ння
органiзацiйних грошей i так далi.
   Тут товариш Рiнкель порушу╨ дисциплiну й з докором  перебива╨  товариша
Кестенбавма а якi сам товариш Кестенбавм ма╨ документи й реальнi докази  в
такому страшному звинуваченнi? Як у  товариша  Кестенбавма  вистача╨  духу
робити такi образливi закиди, не маючи для того нiякiсiньких пiдстав, крiм
чи©хось поганих наклепiв?
   Товариш Кестенбавм схоплю╨ться на ноги. Ага, документи? Докази? О,  пан
Рiнкель зна╨,  з  якого  боку  пiдiйти!  О,  вiн,  розумi╨ться,  не  такий
простачок, щоб десь лишити якiсь документи в таких справах. Робота  чиста!
Це i в соцiал демократичнiй органiзацi© раз у раз було в  нього  найкращим
аргументом докази, документи давайте. Звичайно, документiв  на  хабарi  не
бува╨. Але нехай пан Рiнкель  вибачить,  -  коли  нема  документiв,  то  ╨
свiдки, ╨ тi, з яких пан Рiнкель брав хабарi. I товаришi завтра  ж  можуть
вислухати тих свiдктвi.  Так  само  пан  Рiнкель  повинен  iз  свого  боку
доставити документи-докази, що вiн дiйсно справляв оргi© з метою "пройти в
табiр". Але поки тик документiв нема, суд над паном Рiнкелем мусить  бути.
Або ж нехай Бюро судить його, Кестенбавма, i кара╨  смертю.  Але  з  паном
Рiнкелем в однiй органiзацi© вiн ве буде!
   Макс понуро штриху╨ аркушик  паперу  Бiдний  Кестенбавмчик!  Ти  навiть
сво╨ю  смертю  не  зможеш  перемогти  й  знищити  цi╨©  вiчно©,  проклято©
вiдносностi. Той самий Рiнкель, якого тво© свiдки бачили в п'янiй оргi©, в
п'яних обiймах is тво©ми ворогами, е  не  просто  розпусник,  а  вiдносила
герой. I ти, бiдний, помираючил Кестенбавмчику, будеш знушений обняти його
й прохати вибачення в нього.
   Товариш Рiнкель пiдводиться й просить слова. Вiн нiчого  не  ма╨  проти
суду. Вiн навiть дуже й настiйно оросить мого. Так буде краще й спокiйнiше
для всiх. Отже,  коли  товариш  голова  дозволить,  вiн  вийде  в  сусiдню
кiмнату, щоб йе заважати сво╨ю присутнiстю вiльним висловам товаришiв.
   Товариш голова якийсь мент  похмуро  мовчить  i,  нарештi,  да╨  дозвiл
товаришевi  Рiнкелевi  вийти  в  сусiдню  кiмнату.   По   разка   товариша
Кестенбавма  явно  очевидна  для  всiх,  але  треба  якось  вийти  з  цi╨©
непри╨мно© справи без надмiрного сорому для нього.
   Одначе Кестенбавм, хоч i ясно ж сам це бачить, таки  вима  га╨,  чудний
чоловiк, виключення Рiнкеля з Iнараку!
   - Вибачте, товаришу, - вражено збира╨ зморшки над бро  вами  Гоферт,  -
де, значить, ви вимага╨те смертi товариша Рiнкеля?!
   -  Так,  я  вимагаю  смертi  цього  чоловiка!  Або  мо╨©!  Будь  ласка,
вибирайте. Але з ним я не буду в однiй органiзацi©. Будь ласка.
   О, яка це трудна рiч зачеплена,  принижена  амбiцiя  хоро©  людини,  що
потерпiла поразку. Нiяка логiка, нiякi приписи  обов'язку,  дисциплiни,  -
нiщо не може ©© вкоськати.
   Але, на диво, товаришка Клара  раптом  ста╨  на  бiк  цi╨©  об  ражено©
амбiцi©.  Так,  так,  вона  пресерйозно  заявля╨,  що  та  кож  не  вiрить
товаришевi Рiнкелевi. Вiн раз у раз виклика╨ в не©  чуття  яко©сь  чужостi
Рiнкель у ©хнiй органiзацi© завсiг ди нагаду╨ ©й штучний зуб у  ротi.  Вiн
такий самий, як усi зуби, з вигляду, ще бiльший, здоровiший,  кращий,  вiн
так само викону╨ функцi© зуба, але вiн раз у раз почува╨ться в ротi чужим,
мертвим, стороннiм тiлом.
   (Тут товаришка Клара раптом густо червонi╨ цим  порiвнянням  вона  всiм
заявля╨, що в не© ь вставнi, штучнi зуби. А Тiле ще до  того  так  уважно,
нiжно, допитливо дивиться ©й у рот!)
   Товариш Рiнкель, у кожному разi, зда╨ться ©й людиною, яка не зовсiм  до
кiнця перейнята iнтересами органiзацi©. I через те вона сто©ть за те,  щоб
уважно й детально перевiрити всi данi, постаченi товаришем Кестенбавмом. А
на сьогоднi товариша Рiнкеля видалити з засiдання.
   Шпiндлер глибоко зiтха╨, ох, цi емоцiональнi, iнту©тивнi висновки! "Раз
у раз виклика╨ чуття". Досить поважний аргумент.
   Але, ще на  бiльше  диво  всiх,  товариш  Тiле  також  прилуча╨ться  до
товариша Кестенбавма й товаришки Клари. З нiжною, уважною посмiшкою  очей,
тихим, спокiйним i надзвичаино ввiчливим  голосом  вiн  заявля╨,  що  поки
товариш Рiнкель не дав документальних доказiв щодо Вайса й Левенфельда, то
всi закиди товариша Кестенбавма лишаються в силi. А через те, за статутом,
товариш Рiнкель браги далi участь у роботi органiзацi© не може.
   I,  нарештi,  до  цi╨©  думки  рiшуче,  гаряче  й  навiть  трохи  бурно
при╨дну╨ться товариш Штор.
   Шпiндлер, Гоферт  i  Паровоз  лишаються  в  меншостi.  Шпiндлер  знизу╨
плечима, пiдсува╨ до себе журнал мод i почина╨  пильно  читати  опис  крою
нового фасону дамських панталонiв. Емоцiональнiсть,  очевидно,  така  сама
логiчна рiч, як нежить.
   Паровоз теж знизу╨ плечима й  довго  мовчки  дивиться  на  нарисованого
пiвника в куточку чистого аркушика.
   Професор Гоферт уражено водить очима по всiх по  черзi.  Але  бiльшiсть
голосiв ╨ бiльшiсть голосiв.
   Треба  кликати  товариша  Рiнкеля  й  повiдомити  його  про   непри╨мну
постанову цi╨© бiльшостi.
   Товариш Рiпкель вислуху╨ й раптом помiтно для  всiх  дуже  блiдне.  Очi
його  стають  гострi,  сухi  й  дуже  блискучi.  Вiн  мовчки,  з  гiднiстю
вклоня╨ться й помалу твердою, поважною ходою виходить iз кiмнати. Шпiндлер
сердито вiдсува╨ журнал мод. Образили людину.  По-дурному,  по-хлоп'ячому,
без потреби, без вини, без мети, а так от собi, з примхи жiночо© iнту©цi©!
   I як тiльки Рiнкель виходить, Тiле зараз же пiдводиться й тихим, нiжним
голосом проха╨ дозволу в товаришiв послати наздогiн  товаришевi  Рiнкелевi
одного з членiв охорони Бюро. Хто зна╨, що  таке  в  дiйсностi  ╨  товариш
Рiнкель? А приклад iз провокатором Франком треба завсiгди в таких випадках
мати перед очима.
   Меншiсть уражено, рiшуче, обурено  протесту╨,  але  та  сама  бiльшiсть
рiшуче й гаряче да╨ дозвiл. I товариш Тiле швиденько  виходить  у  сусiдню
кiмнату, нiжно-строго шепоче па вухо товаришевi Песимiстовi кiлька слiв  i
легенько штовха╨ його в плече. Товариш Песимiст,  прозваний  так  за  свою
здатнiсть смiятись кожно©  хвилини  дня  й  ночi,  не  смiючись,  слухняно
нахиля╨ голову й поспiшно виходить за товаришем Рiнкелем.
   Коли вiн викочу╨ з садка на вулицю свiй мотор, вiн крокiв  за  тридцять
попереду бачить постать iз похиленою головою й глибокою  задумою  доросло©
людини, яку побороло маленьке чотирьохлiтне дитинча.
   ***
   "Брильянтова"  овальна  зала  слiпуче  стрiля╨  рiзнофарбними  колючими
вогнями. Найпараднiша  зала  мертенсiвського  палацу,  найдорожчий  витвiр
сконцентровано© могутностi, оцiнений соцiалiстами  на  п'ять  рокiв  життя
двадцяти  мiльйонiв  робiтникiв".  Цi  життя  двадцяти  мiльйонiв  горять,
переливаються, бризкають,  сгрiляють  вогнями,  -  тисячi  рiзнокольорових
свiчок, засвiчених у храмi на велике свято.
   Бо таки свято. Бо таки храм. Бо вибранцi людства, жерцi ново©  релiгi©,
володарi й ключарi раю земного мають справляти врочистий молебень хвали  й
подяки боговi влади.
   Овальний, довжелезний чорного дерева стiл одстрiлю╨ться в стiни й стелю
червоними,   зелено-жовтими,   молочно   бiлими,   трiпотливими   стрiлами
дорогоцiнного  камiння,  ритмiчно  розмiщеного  по  всьому   елiпсу.   Рух
променiв, переливи хвиль, танець  фарб,  безупинне  тремтiння  блиску.  Це
постiйний захват, екстаз,!внутрiшнiй, ледве стримуваний  смiх  вогнiв.  Це
безупинна рухлива еманацiя радостi, гордостi й могутностi.
   Буденнi,  людськi,  зморшкуватi,  пом'ятi  роками,  думками,  людськими
радощами й стражданнями обличчя тут  не  смiють  бути  буденнi;  вони  теж
грають, рухаються, безупинно переливаються трiпотливими хвилями  врочистих
вогнiв зали. Навiть райхсканцлер, вiчно заклопотаний,  вiчно  хазяйновитий
роботяга канцлер, iз сво©м товстим, ультрабуденним,  сiрим  лицем,  навiть
вiн, хоче не хоче, трiпочеться, мiниться,  гра╨  лицем,  лисиною,  руками,
гудзиками, брижами шовкового фрака.
   Всi тридцять сiм членiв Високого Зiбрання, - члени  Управи  Об'╨днаного
Банку, члени уряду, члени депутацi© Свiтового Конгресу й особистi мiнiстри
пана президента, - всi врочисто й мовчки стоять бiля сво©х фотелiв, кожний
на сво╨му мiсцi, кожний обхоплений тисячами поривчастих,  голчастих  стрiл
дiамантiв, червоно-кривавих густих хвиль рубiнiв, спектрiв  алмазiв.  Вони
терпляче ждуть.
   Аж ось дверi  помалу,  щораз  ширше  та  ширше  розчиняються,  порожньо
чорнiють якийсь мент i, нарештi, в них з'явля╨ться присадкувата, плечиста,
з iржавою головою та строго понурим важким лицем постать пана  президента.
Пан президент ступа╨ розмiреним, повiльним  кроком,  рiвно,  як  священний
сосуд, несучи голову. Вiн один з усiх весь у  чорному,  без  нiякiсiнького
бiлого чи  кольорового  шматочка.  Тiльки  чорне  мереживне  жабо  обляга╨
трикутник грудей дiамантовим блиском.
   Тридцять сiм голiв  помалу,  врочисто,  побожно  схиляються.  Президент
Мертенс поважно й повiльно пiдходить до столу, теж мовчки й побожно схиля╨
голову и потiм сiда╨. в свiй фотель. За ним усi тридцять сiм, не хапаючись
i не дивлячись один на одного, займають сво© мiсця.
   Молебень розпочина╨ться.  Рвучко  рипить  бас  президента  й  зараз  же
уступа╨ться сухому, хазяйновитому баритоновi райхсканцлера.
   Монотонно-врочисто,  глухою  луною  прокочуючись  пiд  на   пiвкруглою,
слiпучо блискаючою стелею, розходяться залою священнi  й  нуднуватi  слова
молебня, - цифри Присипляюче пошелесту╨  папiр  пiд  товстими,  обрубаними
пальцями первосвященика-канцлера. Молитовно схиленi голови в тихiй  задумi
переливаються вогнями зали.
   Пан президент сидить рiвно, строго й важно. М'ясистi  губи  ради  свята
злегка пофарбованi. В  залi  сто©ть  свiжий  холодок,  але  на  чолi  пана
президента,  як  ранiшня  роса  на  пелюстках  рудо©  троянди,  срiблиться
дрiбнорясний пiт. (Потiють, усе потiють пан президент! Усе душно ©м).
   Та не тiльки душно. Нудно, досадно, втомно пановi президентовi.  Навiщо
вся ця дурна комедiя? Знають же все до останнього пфенiга,  повираховували
ж дивiденд до тисячно© частинки процента, я  давен-давна  по  кишенях  уже
порозпозначували. Нi, паради треба.
   Стрiлистий  блиск,  безупинний  радiсний  екстаз  вогнiв  драту╨   пана
президента. Фальш, брехня, тлiн. Могутнiсть? Що? В чому? В  цих  камiнцях,
повтикуваних у стiни та стелю? А паршивих камiнцiв iдiотсько©  коронки  за
всi цi багатства зиайти не можна. Не можна.  Iнарака  спiймати  не  можна.
Повiсити нiкого не можна.
   Нудно й  тоскно  пановi  президентовi.  I  не  знайдеться  коронки?  Не
знайдеться. Чого ради знайдеться, коли досi не знайшлося?  Значить,  не  в
грошах рiч, не в цих мiзерних камiнцях.
   I пановi президентовi тут, за цим блискаючим столом, у  рядi  мовчазних
молитовних постатей iще виразнiше почува╨ться, що  принцеса  Елiза,  Елiза
Пожежа, - недосяжна, нереальна мрiя. Вiн тут чогось ще опуклiше  вiдчува╨,
що йому  п'ятдесят  три  роки,  що  нiяка  наука,  нiяка  технiка  вiднови
органiзму нiчого не поможе,  i  нiколи  не  бути  йому  чотирнадцятилiтнiм
дурним хлопцем. Баста.
   Вiнтер, балансуючи навшпиньках, увiходить у залу i, злякано  поглядаючи
на пана президента, пiдбира╨ться до фотеля графа Елленберга. Пан президент
важко й мовчки скиду╨ на них скоса очима. Не можуть  iншого  часу  вибрати
для сво©х справ, йолопи?!
   Але, видно, не можуть таки. Йолоп Елленберг теж злякано подивля╨ться на
пана президента, але уважно слуха╨ йолопа Вiнтера, а потiм пiдводиться,  i
обидва, перегнувшись, вислизать iз зали Що могло там статись у тих дурнiв?
   Що, райхсканцлер усе ще з нафтою хлюпа╨ться? Нi, слава богу, на бавовну
перейшов. Схiдний  бавовняний  Конкордат  Трестiв.  Ну,  тут  вiн  надовго
загрузне.
   I пан президент злегка вiдкида╨  голову  назад  i  приплющу╨  очi.  Пан
райхсканцлер кида╨ в нього оком i притишу╨ голос:  хто  зна╨,  якi  великi
комбiнацi© пропливають перед цими напiвприплющеними очима. Тридцять  шiсть
облич теж поводять очима в бiк пана президента й iще тихiше,  молитовi©©ше
слухають бавовняно-цифровий акафiст.
   Нудно й порожньо  пановi  президентовi.  Порожньо  порожньо.  I  в  цiй
порожнечi надокучливо,  дурнувате,  фальшиво,  тлiнно  блискають  камiнцi,
бубонить голос, стрибають цифри. А десь там червоно золота  голiвка  Елiзи
Пожежi вперто дожида╨ться сво╨© нiкчемно© коронки. А тим часом  цi  iдiоти
заздрять його славi, багатству, могутностi!
   Пан президент iз пiд приплющених очей обводить поглядом по  схильованих
обличчях. У Штiфеля вiд сала вже вуха завалюються i на  ши©  росте  третiй
поверх шкiри. Бацне  його  колись  апоплексiя.  Дiдусь  Ягман  прудкенько,
нюхливо  бiга╨  молодими   кругленькими,   крихiтними   оченятками.   Весь
срiбно-сивий, борода патрiарха, трошки присушеного  апостола,  а  носик  i
оченятка, як у цiкавого, ненажерного поросяти, -  скрiзь  лiзуть,  хапають
гамкають. О, цього апоплексiя не вхопить. Вiн ©©  сам  ухопить,  роздягне,
видушить  до  пфенiга  й  викине.  Мiлiардер,  а  мiдянi  окуляри  носить.
Скупенький  дiдусь,  скупенький  патрiарх.  Ач,  оченята  як  на   камiнцi
зиркають,  нiгтями  б  ©х  повидовбував,  зубами  повитягав  би.  Заздрить
дiдуганчик, заздрить майбутньому президентству. А йому б  так  пасувало  з
цi╨ю апостольською бородою на президентському свiтовому тронi посидiти!
   Пан  президент  обходить  усiх  напiвприплющеними  очима,  перед  якими
повиннi проходити новi, генiальнi комбiнацi©, й з  гидливiстю  та  нудьгою
розгляда╨  знайомi,   остогидлi   фiзiономi©,   що   на   них   трiпотливо
переливаються фарби свiтла. Яка молитовнiсть, урочиста тихiсть! А висмикни
з  цього  оберемка  дивiдендiв,  який  вони  так  побожно  облизують,  хоч
маленький клаптик,  i  дай  не  тому,  а  iншому,  о,  як  вони  заревуть,
заклацають зубами, як ухопляться  зубами  один  у  одного.  Ах,  вони  так
шанують його, пана президента, так  схиляються  перед  ним,  так  безмiрно
цiнять його генiальнiсть.  А  схибни  вiн,  а  по  пусти  кiгтi,  -  вмент
рознесуть на шматки, як зграя псiв чужого собаку. I як тодi  цi  патрiархи
кинуться нiгтями видовбувати брильянги зi стiн!
   Гидко, порожньо й  люто  пановi  [президентовi!  А  акатист  монотонно,
врочисто розповiда╨ далi про оберемки майбутнiх дивiдендiв, про те, що вже
давно повираховувано й по кишенях порозпозначувано.
   Знову той йолоп Елленберг. Чого очi так поблискують,  -  од  свiтла  чи
сталося щось?
   Граф Елленберг пiдходить просто до фотеля пана президен та i, нiчого не
лякаючись, шепоче йому на  вухо.  Штiфель  здивовано  й  сердито  поверта╨
триповерхову смугляво-червону шию й наставля╨ до  шепоту  запале  в  череп
вухо. Але нiчого не чути. Райхсканцлер спiднизу блима╨  в  бiк  до  фотеля
пана президента й голоснiше чита╨ вiдчит.
   Пан президент раптом нахиля╨ться до Штiфеля й переда╨ йому головування.
Вiн мусить на пару хвилин пiти до свойого кабiнету. I,  легко  пiдвiвшись,
бадьоро, прудко, мiцно постукуючи пiдборами по мармуровiй пiдлозi, в  якiй
тьмяно  вiдбиваються  стрiли  свiтла,  виходить  iз  зали.  По  молитовних
постатях проходить непокiйний, зацiкавлений рух, але  Штiфель  iз  суворим
поглядом стука╨ олiвцем по столу, i голос  первосвященика  знову  бубонить
серед молитовно© тишi.
   Граф Елленберг  ледве  встига╨  iнохiддю  перебирати  ногами  за  паном
президентом  А  очi  йому  й  у  непарадних  покоях  усе  так  само  чудно
поблискують i переливаються, як  дiаманти  в  овальнiй  залi,  внутрiшнiм,
стриманим захватом i нетерпiнням.
   - Ну! Швидко! Докладно!
   Пан президент од нетерплячки навiть не сiдають. Банькатi,  вiджилi  очi
кидають знайомими блискавками генiя.
   Розумi╨ться,  граф  Елленберг  також  не  сiда╨.  Вiд  хвилювання   вiн
напiвзлизав жовто-червону фарбу з  уст,  i  пiдмальованi  для  свята  щоки
зашарiлись живою червонiстю пiд мертвим рум'янцем.
   Отже, докладно все було так. Пан президент помiтили, як Вiнтер викликав
його iз зали?
   - К чорту! Не важно. Швидше суть справи.
   Суть же справи  така.  Депутат  райхстагу,  член  соцiал-демо-кратично©
фракцi©  Рiнкель  настiйно  захотiв  бачити  графа  Елленберга.  Сьогоднi,
невiдкладно, негайно. "В справi то© органiзацi©, яка дуже  цiкавить  увесь
Об'╨днаний Банк". Так. Вiн-теровi телефоном сказав, так йому  телефоном  i
повторив.  I  неодмiнно  негайно,  бо  завтра  вже  пiзно  буде.   Депутат
райхстагу, соцiал-демократ, людина поважна. Добре. Граф Елленберг узяв  на
себе смiливiсть одлучитись на пiвгодини з свята. I,  зда╨ться,  недаремно.
Депутат Рiнкель не бiльше й не менше як  запропонував  завтра  передати  в
руки Об'╨днаного Банку всю органiзацiю Iнараку. Всю!
   Пан президент набира╨ повнi груди повiтря, на якийсь мент затриму╨ його
й з шумом видиха╨.
   - Неймовiрно. Неможливо. Яким способом?
   Граф Елленберг поштиво нетерпеливиться. Способу свого  депутат  Рiнкель
не  хоче,  цiлком  натурально,  вiдкрити   зразу.   Але   вiн   iз   такою
категоричнiстю, з такою гiднiстю говорив, що надзвичайно трудно не  вiрити
йому. Всi списки органiзацiй, всi адреси, всi  описи  окремих  людей,  усi
©хнi  пiдпри╨мства,  банковi  контори,  склади,   друкарнi,   лабораторi©,
телеграфiчнi станцi©, зброю, - все разом iз усi╨ю бандою, все передасть.
   - Та звiдки це все  може  знати  якийсь  депутат?!  Значить,  вiн  член
Iнараку? Що?
   Граф Елленберг ковта╨ вибачливий усмiх. З дозволу пана президента,  вiн
гада╨,  що  ця  гадка  неправильна,  перечить  логiцi.  Член  Iнараку   не
насмiлиться сам прийти й заявити, що  вiн  член  цi╨©  банди.  Що  депутат
Рiнкель сам прийшов, якраз i свiдчить про те, що вiн -  не  член  Iнараку.
Але, очевидно, вiн якимсь способом захопив десь  нитки  цi╨©  органiзацi©,
або якийсь член Iнараку через його  хоче  видати  ©©.  Такi  факти  вже  ж
бували, хоч i не на таку скелю. Нi,  нiчого  неймовiрного,  з  ласки  пана
президента, в цiй iсторi© нема╨. Але...
   Тут граф Елленберг  у  легкому  замiшаннi  зупиня╨ться.  Пан  президент
скиду╨ головою:
   - "Але"?
   - Але рiч у тому, що депутат Рiнкель за свою  послугу  вимага╨  занадто
велико© нагороди.
   - А, начхати! Яка: мiльйон, два, три?
   О нi. Графовi Елленберговi навiть непри╨мно повторяти. Депутат  Рiнкель
хоче п'ять процентiв iз усього майна Об'╨днаного Банку.
   Пан президент злегка роззявля╨  рота  й  поширю╨  банькатi  в  червоних
жилках очi.
   - А чи це не божевiльний просто якийсь?
   - О нi, враження занадто навiть здорово© людини.
   - В такому разi, це колосальний нахаба! П'ять  процентiв!  Та  що  вiн,
паскудник, собi дума╨?! Це жарт, чи як? Що? Га?
   Лице  пана  президента   надува╨ться   цегляно-червоною   кров'ю,   очi
випинаються з орбiт, м'ясистi губи тверднуть i вужчають.
   Граф Елленберг тривожно й винувато покашлю╨. Вiн  так  i  знав,  що  ця
божевiльна вимога може викликати новий припадок гнiву й хороби.
   Пан президент раптом почина╨ швидко, короткими кроками  ходити  туди  й
сюди кабiнетом, i граф Елленберг почува╨, як потрушу╨ться вся пiдлога  вiд
то© ходи.
   I вмить пан президент зупиня╨ться  й  дивиться  просто  в  лице  пановi
мiнiстровi.
   - А, значить, правда! Значить, не божевiльний i не бреше.  Що?  Нi?  Не
бреше. I менше не хоче? Це категорично?.. Гм. Добре,  Чудесно.  Тодi  так:
згодитись. Хай  да╨.  А  пiсля  того  дать  йому  п'ять  мiльйонiв,  а  не
процентiв. Розумi╨те? Або в тюрму. Закон зна╨? Всякий, хто прихову╨ членiв
цi╨© банди, пiдляга╨ судовi. Що?
   Граф Елленберг зiтха╨.  Розумi╨ться,  таке  вирiшення  питання  було  б
цiлком справедливе, бо вимога п'ятьох процентiв - це,  дiйсно,  божевiлля.
Але...
   - Ще але?!
   Так, на жаль, iще. Але депутат Рiнкель ╨диною гарантi╨ю для себе  бажа╨
слова пана президента. Нiяких договорiв, умов, нiчого, тiльки  слово  пана
президента, написане на шматочку паперу. Бiльш  йому  нiяких  гарантiй  не
треба.
   Пан президент зирка╨ на графа Елленберга, люто  зрива╨ться  з  мiсця  i
знову швидко ходить туди й сюди, заклавши короткi руки за спину.
   - I завгра може все передати нам?!
   - Так, пане президенте, завтра вранцi о десятiй годинi вiн буде в мене.
I коли його умови будуть прийнятi, вiн зараз же почне передавати  банду  в
нашi руки.
   - А коронка?
   - Прошу дуже вибачити, пане президенте, але я не мав нi змоги, нi  часу
все разом охопити. Мене так  уразив  принципi-альний  бiк  цi╨©  справи...
Розумi╨ться, коли вся банда з усiма сво©ми складами й  схованками  буде  в
наших руках, то, очевидно, i коронка так само...
   Пан президент просто долонею нетерпляче змазу╨  пiт  iз  чола  i  знову
зрива╨ться з мiсця. Пiдлога все так само дрiбно  потрушу╨ться  пiд  графом
Елленбергом за кожним кроком пана президента.
   - Хм! Так тiльки таку гарантiю? Здорово, мерзотник, придумав. Вiн -  не
дурень. Що?
   Граф Елленберг нерiшуче посмiха╨ться. Цегляна нервовiсть уже сходить iз
сiдластого чола пана президента, очi входять назад у  орбiти.  Раптом  пан
президент  сильно  б'ють  графа  Елленберга  короткою  рукою  по  плечi  й
виставляють iз за м'ясистих уст рiвнi кiнчики жовтих квадратових зубiв.
   - Добре! Але теж умова: вся банда й коронка. Що? Тодi цей шарлатан  ма╨
мо╨ слово. Згодиться?
   - О пане президенте! Я не можу собi навiть уявити...
   - Все можна собi уявити. I ще одна  умова  цей  "гонорар"  лиша╨ться  в
Банку. Не виймати. Ну, та йому й самому нема рацi©. Добре. Ходiм!
   I пан президент зовсiм iншим кроком iде знову  в  брильянтову  залу;  з
зовсiм iншим виглядом увiходить до не©, нiж уперше.
   Йому вже не нудно й не порожньо. Ледве  стриманою  радiстю,  перемогою,
внутрiшнiм захватом трiпотять дорогоцiннi огнi зали.  Влада  й  мiць  його
блиска╨ з цих стiн! Чотирнадцятирiчна  кров  танцю╨  в  них,  буя╨,  гра╨,
пiниться. Обличчя з захованим чека©нням i цiкавiстю поглядають у його бiк,
милi, дорогi, обличчя спiвучасникiв його  влади  и  могутностi,  товаришiв
його вiрних, вибранцiв Нiмеччини.
   Пан президент сiда╨ на  сво╨  мiсце,  озира╨  весь  довгий,  обсаджений
постатями стiл i перерива╨ пана  райхсканцлера.  Вiн  проха╨  вибачення  у
високого зiбрання, але не може втриматися, щоб не  подiлитися  з  дорогими
колегами одною новиною.
   Колеги витягують до пана президента вуха, носи,  ши©  й  устромляють  у
нього тридцять шiсть пар напружених очей. Пан президент  робить  невеличку
паузу. Сто©ть напружено дихаюча тиша. Стрiли брильянтiв рiзнобарвне грають
на вогкому ввiгнутому чолi голови зiбрання.
   - Панове! Сповiщаю вас, що  вся  органiзацiя  Iнараку  з  усiма  сво©ми
комiтетами, складами, лабораторiями, телеграфiчними станцiями i так  далi,
i так далi... арештована!
   Всi тридцять шiсть голiв високого  зiбрання  якийсь  мент  стирчать  на
плечах непорушне, зацiпенiло, застигло,  як  сухе  листя  на  землi  перед
бурею. I от малесенький рух одного,  другого,  легкий  шепiт,  шелестiння,
враженi запитання. I вмить зрива╨ться  вихор,  пiдхоплю╨  листки,  крутить
ними, кида╨ одне на  одного,  здiйма╨  догори,  гаса╨  з  ними,  казиться,
регоче, обнiма╨ться.
   Нiколи нi брильянтова, нi  яка  iнша  парадна  зала  не  бачила  такого
вихору, такого урагану радостi й щастя! К чорту всякi церемонi©,  етикети,
i╨рархi©! Простий, маленький, урядовий мiнiстр закордонних справ обнiма╨ й
душить вiце-президента  Об'╨днаного  Банку,  шкурятяного  короля  Штiфеля.
Дiдусь  Ягман  витира╨  сльози  пiд  мiдяними   окулярами   на   плечi   й
молодесенького, жовторотого Шлюселя. Гуркотять фотелi, блискають дужче  за
дiаманти  очi,  потискуються  руки,  дрижачий,  горловий,  нутряний   смiх
вирива╨ться шматками, слова стрибають розтрiпаними,  неохайними  грудками.
Врочисту  молитовнiсть  розтоптано,  розчавлено,  виметено  геть   п'яним,
розгонистим тупотом невтримного захвату.
   Тiльки граф Елленберг не п'янi╨. Вiн зовсiм  тверезо,  непо-розумiло  й
злякано дивиться на пана президента. I тiльки  вiн  один  бачить,  як  пан
президент  увесь  iз  голови  до  нiг  почина╨  труситись  од  стриманого,
скаженого  смiху,  як  смiх  цей  що  далi,  то  дужче  розгора╨ться,   як
вирива╨ться вогниками i, нарештi, переходить у  бурхливе,  веселе  полум'я
реготу. Пан президент так смi╨ться,  що  аж  жили  випинаються  на  висках
червоними мотузками, все тiло пiдскаку╨, як  на  конi  у  скаженiй  ристi,
голова закиду╨ться назад, жовтi, квадратовi зуби  випинаються  з  рота,  а
короткi  товстi  ноги  тупотять  iз  усiх  сил  по  пiдлозi.   А-ха-ха-ха!
А-ха-ха-ха!
   Крiзь п'яний вихор високого зiбрання злякано пробiга╨ не порозумiння  В
чому рiч? Що за чудний регiт пана президента? Гомiн  ущуха╨,  всi  обличчя
наставляються широкими очима,  як  бiноклями,  на  пiдскакуюче  вiд  ристi
реготу тiло пана президента. Нарештi, пан президент iз  усiх  сил  натягу╨
вуздечку й зупиняс свiй смiх.
   - Панове! Вибачте, будь ласка, я помилився- я  сказав  "арештована",  а
хотiв сказати "буде арештована".
   Тодi серед високого зiбрання  проходить  пригнiчена  тиша  сорому.  Всi
тридцять шiсть облич, не дивлячись ув очi один одному, понуро  й  замкнено
похиляються, а ©хнi тiла помалу займають сво© мiсця  за  овальним  столом.
(Досить непристойний жарт пана президента).
   Пан райхсканцлер суворо перегорта╨ сторiнки акатиста,  i  на  товстому,
простяцькому лицi роботяги-бюргера проступають усi ознаки похмiлля.
   Вмить пан президент випростову╨ться,  гордо  й  сильно  скиду╨  iржавою
головою й обводить тридцять сiм облич серйозним, урочистим поглядом.
   - Але, високошановне зiбрання, я не докiнчив ця органiзацiя буде  хутко
арештована! Хутко. Що?
   О нi, тепер пан президент уже  не  жарту╨.  Обличчя  знову  витягуються
стриманою увагою й чеканням.
   - Але з одною умовою: ми з свого боку зробимо деякi надзвичайнi зусилля
й навiть деякi жертви. Декому цi жертви, може, видадуться й завеликими.  -
Пан президент проводить  очима  по  плямах  лиць  i  на  коротенький  мент
зупиня╨ться на срiблясто-сивiй патрiархальнiй бородi дiдуся Ягмана.
   - Високому зiбранню, розумi╨ться, повинно бути зрозумiле, що я не  можу
розповiдати тут нiяких деталей. Але я, Фрiдрiх Мертенс, заявляю: хутко вся
ця банда буде знищена. Тiльки для цього Об'╨днаний Банк повинен асигнувати
п'ять процентiв свого майна. Що?
   Так, тепер пан президент  абсолютно  не  жарту╨.  Високе  зiбрання  вже
нiтрошки в тому не сумнiва╨ться. А надто члени управи Об'╨днаного Банку.
   - П'ять процентiв?! Та це ж божевiлля!!
   Так, п'ять процентiв.  Але  краще  п'ятипроцентове  божевiлля,  нiж  ця
страшна болячка, яка багатьом може обiйтися в сто процентiв життя.
   - Я даю сво© п'ять процентiв! - раптом iз усi╨© сили  гатить  по  столу
величезним волосатим кулаком пан вiце-президент Штiфель.  -Я  дам  десять,
щоб до кореня знищиiи цю гидь,  цю  банду  вбiйникiв!  Я  пропоную  управi
негайно згодитись, чорт його забирай!
   Дiдусь  Ягман  непокiйно,  дрижачими  пальцями  протира╨  сво©   круглi
окуляри. Полисiлi, маленькi, жевжикуватi оченята, як  застуканi  у  пастцi
мишки, тривожно, злякано бiгають, нюхають, трусяться.
   Серед високого зiбрання росте гомiн. Новий, поважний, дiловий, завзятий
гомiн.  Це  -  серйозна   пропозицiя,   а   не   якiсь   там   фантастичнi
жарти-фей╨рверки,  вiд  яких  чоловiк  тратить  розум  i  дурi╨.  Мертенс,
Штiфель, очевидно, згоднi. Отже, власне, i балакати бiльше нема про що,  -
три чвертi Банку вже згоднi.
   Пан президент злегка пiдводить руку.
   -  Панове!  Пропоную  винести  зараз  же  постанову   про   асигнування
вищезгаданих засобiв на рiшучу  й  остаточну  лiквiдацiю  злочинно©  банди
розбiйникiв, що iмену╨ себе Iнараком. Хто за цю пропозицiю, прошу встати.
   I пан президент урочисто й строго пiдводить сво╨ кремезне, блискаюче на
чорному фонi мережива голчастим блиском брильянтiв тiло. За ним  поспiшно,
але  трудно  пiдтягаючи   догори   величезне   черево,   схоплю╨ться   пан
вiце-президент Штiфель.
   I  все  високе  зiбрання  врочисто,  рiшуче  й  одностайно  вста╨  круг
овального столу. Пани мiнiстри й депутати  парламенту  не  всi  ╨  членами
управи, але вони голосують, так би мовити, духом iз Об'╨днаним Банком.
   -Постанову прийнято одноголосно. Дякую, панове. Вашу жертву  не  забуде
наша славна дорога батькiвщина, велика Нiмеччина!
   ***
   - Отже,  товаришi,  резюмую  нашi  дебати  Тези  Центрального  Комiтету
приймаються одноголосно.  Директиви  також.  Сповiщення  його,  що  наступ
Iнараку,  як  вiдповiдь  на  наступ  свiтово©  буржуазi©,   розпочина╨ться
одночасно по всьому свiтi, прийма╨ться до вiдома з  великим  задоволенням.
Нiмецька органiзацiя з свого боку... Товаришу Тiле, я вас,  нарештi,  дуже
прошу не визирати щохвилини до сусiдньо© кiмнати й зачинити дверi. I прошу
зайняти сво╨ мiсце!
   Товариш Тiле швиденько зачиня╨ дверi, робить нiжну й винувату посмiшку,
зiбравши зморшки на сокирчастому носi, i навшпиньках iде на сво╨ мiсце. По
дорозi вiн дивиться на годинника й знизу╨ плечима.
   - . Нiмецька органiзацiя з свого  боку  вiта╨  Центральний  Комiтет  iз
початком широко© акцi©. Завдання Iнараку внести  замiшання  й  розстрiй  у
ряди  ворога,  будити  енергiю,  викликати  широкi   маси   на   боротьбу.
Органiзований, плановий i без-милосердий терор ╨ найкращий засiб для того.
Товаришу Тiле, я прошу вас, нарештi, бути уважним i не  перешiптуватися  з
товаришем Кестенбавмом. Справа така  серйозна,  що..  Отже,  товаришi,  на
пiдставi вищесказаного пропоную голосувати резолюцiю  товариша  Шпiндлера.
Товаришу секретар, прошу ще раз прочитати ©©.
   Клара бере клаптик паперу й чита╨:
   - "Постановля╨ться мобiлiзувати всi сили на рiшучу  боротьбу  з  бандою
розбiйникiв i злочинцiв, що iмену╨ себе Об'╨днаним Банком  Нiмеччини.  Всi
районнi  й  пiдрайоннi  органiзацi©  довести  до  бойово©  готовностi,  не
шкодуючи нiяких коштiв. Напружити всi змобiлiзованi сили  для  найшвидшого
виконання смертного присуду над проводирями то© банди: Мертенсом, Штiфелем
i Айхенвальдом. Виконання присуду  доручити  двом  товаришам  Центрального
Бюро Нiмеччини. В iнтересах широко© пропаганди, замiшання в рядах ворога й
пiдняття духу в робiтничих масах смертний присуд над головою  цi╨©  банди,
Фрiдрiхом Мертенсом,  широко  оголосити  перед  виконанням  i  не  пiзнiше
наступно© ночi".
   - Уваг нiяких нема до цi╨© резолюцi©? Отже, хто  за  резолюцiю,  iпрошу
встати.
   I голова зборiв перший рiшуче й урочисто пiдводить сво╨  велике,  тяжке
тiло з кудлатою головою, подiбною до клубiв диму паровоза. За ним мовчки й
не хапаючись пiдводяться всi останнi. Товариш  Паровоз  обводить  зiбрання
невеличкими чорними очима, хита╨ головою й сiда╨.
   - Резолюцiю прийнято одноголосно. Дякую, товаришi.  Прошу  заняти  сво©
мiсця. Товаришу секретар, прошу наготовити бiлетики на жеребки.
   - Бiлетики готовi, товаришу голово.
   - Дуже добре. Прошу товаришiв  тягти.  Бiлетики,  одмiченi  хрестиками,
визначають призначення керувати виконанням смертного присуду. Прошу!
   Смертний присуд. Але над ким? Над тими трьома чи над цими двома?
   Макс не хапа╨ться тягти, - вiн зна╨, що йому з хрестиком не випаде. Вiн
вiзьме останнiм - все одно буде порожнiй.
   Мила Клара - вона  тягне  перша.  Засува╨  руку  пiд  газету  з  цiлком
байдужим i серйозним виглядом i зараз же вийма╨ ©©  назад  iз  малесеньким
бiлетиком, акуратно складеним нею ж самою вчетверо. Сама може собi поклала
смертний присуд. I як байдуже, не хапаючись, нiби зовсiм нецiкавого листа,
розгорта╨ крихiтний папiрець. Вони чи нi?  Мабуть,  нi,  бо  дуже  похмуро
стяга╨ брови.
   Паровоз  строго,  дiловито/  як  личить  головi   зiбрання,   простяга╨
здоровенну жилаву руку металiста пiд газету й довго довба╨ться, -  мабуть,
не може схопити тоненький папiрець сво©ми товстими пучками. А вуха в нього
раптом бiлi бiлi зробились.
   Професор Гоферт ставиться  з  серйозною,  врочистою  пошаною  до  цього
маленького акту. Витяга╨ й цiкаво дивиться. Не вiн. прена©вно поверта╨  на
всi боки, шукаючи, де ж хрестик.
   Макс недбало пiдходить i бере останнiй, бiлетик. I так само, як усi, не
хапаючись, байдуже розгорта╨ його, заранi знаючи, що  вiн  буде  порожнiй.
Посерединi сто©ть невеличкий хрестик. Макса, як кулаком, пха╨ в серце, але
вiн посмiха╨ться ну, розумi╨ться, вiн же знав, що витягне з хрестиком.
   I вiн неголосно й спокiйно каже
   - Один хрестик у мене.
   I зараз же товариш Тiле живо пiдхоплю╨:
   - А другий у мене!
   I очi його задоволене, нiжно й пiднято блищать.
   Товариш  Паровоз  поважно,  мовчки  перевiря╨  бiлетики.   Так;   отже,
призначення керувати мають товаришi Штор  i  Тiле.  Вся  справа  смертного
присуду над трьома проводирями банди розбiйникiв переходить до компетенцi©
обраних  товаришiв.  ©хнi  доручення  й  накази  вiд  цього  менту   мають
обов'язкову силу для всiх членiв Iнараку.
   Товаришка Клара не дивиться  на  товариша  Тiле  й  упорядкову╨  папери
засiдання.  Товариш  Тiле  не  дивиться  на  товаришку   Клару   й   нiжно
посмiха╨ться до товариша Штора. Отже, значить...
   У дверi чу╨ться рiшучий, поспiшний стук. Голови живо по  вертаються  на
нього.
   - Ввiйдiть!
   Ага, товариш Песимiст. На лобi виразно червона смужка вiд  кашкета,  на
грудях i на пекучому рум'янцi круглого лиця патьоки  поту.  В  присутностi
Бюро вiн, помiтно, почува╨  замiшання,  але  смiло  зверта╨ться  до  свого
безпосереднього "старшого товариша" Тiле й одривистим, солдатським голосом
робить донесення. Доручення  виконано.  Товариша  Рiнкеля  прослiджено  до
самого дому. Нiчого особливого  не  завважено.  Товариш  Рiнкель  за©жджав
спочатку до кафе "Асторiя" й  говорив  телефоном.  Пiсля  того  по©хав  на
вулицю Визволення, N 5. Це окрема вiлла. Ближчi iнформацi©  про  цю  вiллу
незручно було зiбрати, бо коло вiлли ходили якiсь  пiдозрiлi  люди.  Потiм
товариш Рiнкель по©хав додому. Тiле байдуже хита╨ головою.
   - Дякую, товаришу. А ви добре занотували: вулиця Визволення,  N  5?  Не
помилились?
   О нi! Товариш Песимiст занотував це на паперi. Ось, зараз!
   - Нi, нi, я вiрю. Можете йти, товаришу. А нотатку свою  треба  знищити.
Та, будь ласка, товаришам iз охорони перекажiть, щоб  зразу  ж  знищили  в
себе все, що в них ╨ на паперi непевного. Будь ласка.
   Товариш Песимiст  серйозно  дивиться  в  нiжну,  привiтну,  але  тверду
посмiшку "старшого товариша",  нiяково  вклоня╨ться  всiм  iншим  "старшим
товаришам" i виходить.
   Тодi товариш Тiле поверта╨ться до всiх i спокiйно, з усмiхом кида╨:
   - Вулиця Визволення,  N  5  -  приватне  помешкання  графа  Елленберга,
начальника особисто© охорони Фрiдрiха Мертенса.
   Всi живо й вражено повертаються до Тiле. А  Кестенбавм,  як  пiдкинений
спiднизу, схоплю╨ться i, струснувши з себе всю  апатiю  й  утому,  жагуче,
зловтiшне й хрипко скрику╨:
   - А що? А що? Ма╨те! От вам! Можете бути задоволенi сво╨ю постановою!
   Хрип i трiумф товариша Кестенбавма зовсiм не  до  речi.  Товариш  Бравн
рiшуче  спиня╨  таку  нестриману  поведiнку.  Постанову  винесено   цiлком
правильно. Чого товариш Рiнкель за©жджав...
   - Зрадник! Провокатор! А не товариш!
   - ...чого товариш Рiнкель за©жджав до Елленберга, це  ще  невiдомо.  Це
треба вияснити.
   - Коли? Як нас усiх цi╨© ночi позаарештовують? Так? Так?
   - Прошу товариша Кестенбавма стримати свою експансивнiсть.
   Тут товариш Тiле нiжно просить слова. На його думку, вияснити,  мабуть,
буде трудно, чого саме член Центрального Бюро Рiнкель  за©жджав  до  графа
Елленберга. Але це треба все ж таки зробити. Через те вiн пропону╨  завтра
вранцi  заарештувати  члена  Бюро  Рiнкеля  й  делiкатно  попрохати   його
роз'яснити цей вiзит. Поки ж що  негайно  дати  в  усi  райони  наказ  про
ви©мкову обережнiсть. Членам Бюро це© ночi дома не ночуиати. Звiдси  зараз
же розiйтися. А вiд завтрашнього ж дня всi адреси позмiняти.
   Товариш Шпiндлер одсува╨ журнал мод i  теж  просить  слова  Вiн  мусить
сконстатувати, що  товариш  Тiле  почува╨  при╨мне  пiднесення  вiд  цього
несподiваного вiзиту пана Рiнкеля до графа Елленберга. Чи товариш Тiле  за
кимсь полю╨, чи за  ним  хто,  це  все  одно,  аби  полювання.  Але  йому,
товаришевi Шпiндлеровi, наприклад, пцлювання нi в якiй формi анiтрош ки не
цiкаве. "Позмiняти адреси". Легко сказати. Це, значить, мiняти помешкання,
кидати бiблiотеку, фарбувати волосся, звикати до свого  нового  iменi,  ©й
богу, це нудна рiч. I  невiдомо,  чи  потрiбна  ще.  Можливо,  що  нiякого
зрадництва ще не ма.  Коли  ж  ╨,  то  це©  ночi,  не  далi,  воно  мусить
вияснитись. Отже, ного пропозицiя: тiльки  добре  "почиститись"  i  чекати
гостей iз  чистим...  сумлiнням  i  помешканням.  А  Рiнкеля  завтра  рано
заарештувати. Цю при╨мну операцiю доручити  товаришевi  Тiле,  який,  нема
сумнiву, викона╨ ©© блискуче й не без естетичного задоволення.
   Макс сидить, мляво розлiгшись на стiльцi. Як життя любить  все  велике,
грiзне, яскраве зараз же присипати  смiттячком.  Суд,  присуд,  резолюцiя,
грiзний жеребок. I раптом i суддi, i месники  мусять  ховатися  вiд  сво©х
пiдсудних. Дiйсно, тiльки Тiле однаково: чи вiн полю╨ за кимось, чи за ним
хтось, аби полювання й спорт.
   I додому Макс верта╨ться так само мляво й лiниво. З вулицi видко  вiкно
його кiмнати. Воно темне, значить "гостей" iще нема╨.  А  може,  сидять  у
коридорчику й чекають на нього?
   Макс нечутно, зата©вши дух, сходить поночi сходами паго  ру,  як  тiнь,
пiдсува╨ться до дверей i приклада╨ до них вухо.
   Довго  сто©ть  так  не  ворушачись,  але  з  коридорчика  тягне   такою
сонно-спокiйною тишею, що Макс рiшуче вiдмика╨ дверi.
   Вiн мляво нищить усi  адреси  та  листи,  ляiаь,  не  роздягаючись,  на
канапку, так що ноги звисають iз не©, i лежить лицем догори. Тепер  можуть
приходити. Тепер життя може сипати сво©м смiттям. Будь ласка I наплювать i
на смiття, i на саме життя.
   ***
   Ранок  -  слiпучо-сонячний,  здивовано-блакитний,   з   весело-бадьорим
гуркотом вулицi,  з  таким  теплим,  специфiчним  духом  политих  ранiшнiх
тротуарiв.
   Депутат Рiнкель цiлком ним задоволений. Вiн погляда╨ i вiкно,  погляда╨
на годинник i весело пора╨ться бiля паперiв, Адреси,  списки,  плани,  все
точно, акуратно складене,  занотоване  и  запечатане  в  пакет.  Але  граф
Елленберг дуже помиля╨ться, коли гада╨, що Рiнкель при©де  тепер  iз  цими
документами. Це буде невеличка помилочка з боку  вельможного  пана  графа.
Так  само  помиля╨ться  вiн,  коли  дума╨,  що  Рiнкель  лишить  цi   милi
документики у сво©й кiмнатi. Вперед, пане графе, гарантiйку,  будь  ласка,
на стiл покласти. А тодi.. Яка година? Чверть на десяту. Чудесно.
   Депутат Рiнкель бере пакет i, пружинисто, бадьоро б упевнено подригуючи
литками, йде до жiнки, у спальню.  Бiднi  квочка  зранку  вже  квокче  над
хореньким курчатком, -  в  Ерiха  не  пада╨  температура  вiд  учорашнього
вечора. Вона просте не зна╨, що робити. Вже покликала  лiкаря,  але  лiкар
чогось не йде. Одне слово, страшенне лихо, трагедiя!
   Ну, йому нема часу квоктати з нею. От пакет. Його треба сховати в  таке
мiсце, де нiякий трус не мiг би його викрити Блiднути нема чого. В  пакетi
нема нiчого страшного, деякi папери клi╨нтiв (бiдна квочка  вже  труситься
за сво©х курчат). Вiн години через двi при©де й вiзьме його в не©.
   "Квочка",  проте,  блiда.  Вона   тривожно   вдивля╨ться   всiм   сво©м
недокровним, з синiми повiками лицем у дороге, свiже, гарне обличчя з цi╨ю
любою, гордовитою горбинкою носа.  ©й  видаються  непевними  його  занадто
блискучi очi. Чого зранку в людини можуть бути занадто блискучi, непокiйно
веселi)  очi?  Ох,  ця  його  фанатична  вiдданiсть   соцiал-демократичним
справам! Вона до добра не доведе. Знов, мабуть, намiча╨ться страйк?  Знову
цiлими днями й ночами не буде дома, знову перевтомиться.
   Ну, вже почалася стара пiсня. Депутат Рiнкель мимохiдь iз  задоволенням
огляда╨ свою поважну, iмпозантну постать у великому дзеркалi i,  випинаючи
груди наперед, верта╨ться знову до кабiнету. Двадцять п'ять на десяту.  Ще
хвилин  двадцять  можна  посидiти  бiля  вiконця,  як   нареченому   перед
вiнчанням.
   Чудесний ранок! "Занадто блискучi очi". (Шкода, мiж iншим, що ©х усе  ж
таки не можна припудрити!). А якi  ж  вони  повиннi  бути  в  людини,  яка
ставить ва-банк сво╨ життя, хотi лось би йому знати? Га?
   А небо яке! Ач, молодцем яким сьогоднi прибралось у блакить "Зрада!" Що
значить яка-будь зрада перед обличчям цi╨© велично©,  байдужо©,  блакитно©
вiчностi вгорi? Що людська етика, закони, приписи у хвилях мiльйонiв  лiт?
На вагах природи людськi чесноти й людськi злочини важать не  бiльше  однi
за одних. I тi, i другi ©й так само  потрiбнi,  необхiднi  й  кориснi,  як
математиковi плюси й мiнуси. "Юда й тридцять срiбляникiв".  На©вна,  дурна
легенда примiтивно© психiки, що  претенду╨  на  унiверсальнiсть.  Сьогоднi
зрада ╨ злочинство, а завтра - геройство. Три тисячi  лiт  тому  теперiшнi
чесноти вважали за злочин. Через другi  три  тисячi  лiт  сучаснi  злочини
вважатимуть за дитячi забобони. А життя й через три мiльйони лiт буде  так
само абсолютним, ╨дино справедливим законом,  а  радощi  й  насолоди  його
╨дино моральними приписами, якi розумнiй людинi треба виконувати.
   I коли в цей  мент  iсторi©  людства  грошi  ╨  конденсованi  радощi  й
цiнностi життя, коли в них, як у казковiй, чудодiй нiй  скриньцi,  сховане
все, що iсну╨ на свiтi i та вiчна блакить, i жiноче кохання, i сум  поета,
i смiх фiгляра, i пошана, i всяка правда, i найлюбiша чеснота, i слава,  -
коли це все ╨ в тiй скриньцi, то тiльки заздрiснi, нiкчемнi недобитки  або
фанатичнi кретини з Iнараку в iм'я яко©сь крихiтно© ©хньо© "правди" можуть
забороняти мати якомога бiльше того конденсованого життя.  Ех,  голуб'ята,
п'ять процентiв Об'╨днаного Банку е найкращий доказ сили й чесноти людини,
а тюремна камера - дурноти й нiкчемностi. Це ╨  простий  i  наочний  факт.
Решта ж - патякання слинявих дурнiв або спритних розум них брехунiв.
   Депутат Рiнкель вийма╨ запашну сигару, любовно й само-рдоволено обрiзу╨
кiнчик, запалю╨ й дивиться на годинник. Ну, що ж, можна й ©хати Треба бути
точним у поважних спра вах i в любовних побаченнях  точнiсть-ознака  вищо©
гiдностi.
   Коли вiн дивиться на себе в дзеркало в передпоко©, очi  його  видаються
йому самому трошки занадто блискучими. Але вiд  цього  все  лице  зда╨ться
молодшим, енергiйнiшим i ще гарнi шим Треба було б хоч злегка пiдфарбувати
уста, iдучи до графа. Але небезпечно  -  можливо,  що  ще  зустрiнеться  з
якимсь кретином-iнаракiстом,  а  вiн  од  такого  буржуазного  алочину  ще
скандал учинить i задержить.  Але  товариша  Кестенбавма  неодмiнно  треба
лишити на волi. Неодмiнно! Всiх заарештовано, навiть такого  злочинця,  як
товариша Рiнкеля, а  от  тiльки  чогось  одного  товариша  Кестенбавма  не
зачеплено. Гм, дивно, товаришу Кестенбавме!
   Депутат Рiнкель, одягнений у тонесеньке ранiшн╨ убрання,  весь  чистий,
вимитий, поставний, iз сигарою в зубах i  прутиком  у  руцi,  поважно,  не
хапаючись сходить сходами вниз.  Назустрiч  йому  дво╨  агентiв  "Негайно©
допомоги" несуть ношi. Ще  дво╨  агентiв  iдуть  попереду,  шукаючи  очима
потрiбне ©м помешкання. В одного з переднiх агентiв на  руцi  висить  бiла
ковдра. Очевидно, якийсь нещасний випадок трапився в домi.
   Сонячного, блакитного ранку видовище ран, хороб чи хоч  би  нош  робить
просто неестетичне, образливе враження Депутат Рiнкель iз строгою гiднiстю
трима╨ться ближче до стiни, щоб, минаючи ношi, не доторкнутися до них.
   Переднiй агент iз ковдрою на руцi досить поштиво уступа╨ться з дороги й
навiть швиденько ступа╨ через дво╨ схiдцiв угору. Але заднiй iдiот  раптом
зупиня╨ться й пита╨, чи не зна╨ пан добродiй, де помешкання пана Кульмана.
Пана Кульмана, генерального радника  Акцiйного  Товариства  "Залiзобетон".
Ношi теж зупиняються й ждуть. Депутат Рiнкель iз холодною гiднiстю крутить
головою - нiякого вiн пана Кульмана не зна╨. Треба питати в порть╨  внизу,
а не зупиняти людей на сходах i...
   Докiнчити депутатовi Рiнкелевi не вда╨ться,  переднiй  агент  "Негайно©
допомоги", що сто©ть позад нього на сходах,  розгорта╨  ковдру  й  раптово
накида╨ ©© на голову депутатовi, зразу ж затуливши рота. В той самий  мент
другий агент хапа╨ з нош iще одну ковдру,  спритно  обмоту╨  нею  брикаючi
ноги Рiн!келя, i обидва, вхопивши один за голову, другий за ноги,  кладуть
його на ношi. З-пiд ковдри чути при© лущений крик, ноги й руки  корчаться,
випручуються, але агенти спокiйно обв'язують широкими оперiзками все  тiло
й затикають рота кiнцем ковдри. Потiм вони зносять обережно  ношi  вниз  i
ставлять ©х у великий автомобiль "Негайно© допомоги". Прохожi з спiвчуттям
i жалем слiдкують, як бiдний  поранений  чоловiк  навiть  у  непритомностi
корчиться вiд болю, - це бiдолаха кухар, вiн одрубав собi чотири пальцi.
   Ранок слiпучо сонячний, здивовано блакитний,  полич  i  тро-тусiри  вже
висихають плямами, а вiд них iде такий  специфiчний,  теплий,  вогкий  дух
вуличного политого каменю й пороху. А вгорi велично й байдуже вгина╨ться в
безкрайнiсть неба вiчна блакить.
   ***
   Граф Адольф Елленберг у чудесному настро©. На столi лежить власноручний
лист пана президента до депутата Рiнкеля. лист,  який  одчинить  дверi  до
всiх та╨мних закуткiв пiдло© й грiзно© банди,  який  верне  коронку,  який
поставить на реальний грунт викохану графом Адольфом комбiнацiю  з  принце
сою, який розгорне для графа такi перспективи, вiд  яких  можна  мiцненько
потерти руки.
   Чудесний ранок! Такий сонячний,  прозоро-блакитний,  невинно  радiсний.
Яка година? За чверть десята. Зараз ма╨ бути депутат  Рiнкель.  Розумна  й
хитра бестiя. Але на всякий розум  i  хитрiсть  знаходиться  ще  розумнiша
хитрiсть. Ти хочеш листа вiд  самого  Мертенса?  Будь  ласка.  Але  чи  ти
дiстанеш п'ять процентiв, то це ще невеличке питання.
   Граф Адольф фон Елленберг iще раз велить сво╨му секре  таревi  наказати
охоронi негайно пропустити  депутата  Рiнкеля,  потiм  телефону╨  в  палац
Мертенса, потiм до свого "затишку" (чогось Зiзi була вчора кисленька) -  i
ввесь час погляда╨ на годинник. У пiв на одинадцяту на нього вже чека╨ пан
президент iз донесенням.
   Чудесний, знаменитий ранок! Така в ньому якась  певна,  спокiйна  тиша,
така глибина радостi, наче тече велика повновода рiка.
   П'ять на одинадцяту. Депутат Рiнкель дозволя╨ собi маленьку неточнiсть.
Нормально й зрозумiло поки що перевага  на  його  боцi.  Хоча  надуживання
сво╨© переваги свiдчить про вiдсутнiсть тонкостi характеру.
   Пан президент уже, мабуть, вийшов iз зали  здоров'я.  Оце  десь  весело
гирка╨ на Вiнтера й потира╨  долонею  голi  груди  -  коли  пан  президент
при╨мно хвилю╨ться, вiн потира╨ долонею груди.
   Гм! Чверть на одинадцяту. Депутат  Рiнкель  дозволя╨  собi  вже  бiльше
нормального й зрозумiлого крiм вiдсутностi тонкостi характеру, вiн виявля╨
значну дозу нахабства.
   Граф Адольф фон Елленберг ходить кабiнетом i нетерпля чс погляда╨ крiзь
вiкно на вулицю. Мрiйно й  поважно  стоять  кудлатi  каштани,  а  за  ними
слiпуче блищить ви© ладжений шинами асфальт вулицi. Певна,  спокiйна  тиша
пану╨ в цьому вiддаленому вiд центру аристократичному кварталi.
   Чортзна-що таке: пiвна одинадцяту! Пан президент уже десь там  погляда╨
на годинник.
   Граф Адольф кличе секретаря й велить негайно зателефонувати до депутата
Рiнкеля.
   Нахабстпо цього добродiя вже  переходить  межi  зрозумiлого.  Адже  мiг
принаймнi попередити телефоном, коли щось затримало!
   Секретар доносить його свiтлостi, що пан депутат  Рiнкель  годину  тому
ви©хав iз дому. Куди саме, - секретар пана Рiнкеля не зна╨.
   Годину  тому!  Давно  час  бути  тут.  Незрозумiле   нахабство.   Невже
соцiал-демократична  фракцiя  дозволила  собi  так  пожартувати  з   паном
президентом? О, цей жарт дорого ©й коштуватиме!
   Голосно i владно дзвонить окремий палацовий телефон. Пан президент!
   Так i ╨.
   - Ну? Швидко? Що? Га?
   Голос весело нетерплячий, певний, без нотки сумнiву.  От  ма╨те:  скажи
тут, що не тiльки не швидко, а взагалi нiчого нема, нi швидко, нi  помалу,
нiяк. I що  вчорашнiй  жарт  пана  президента  над  високим  зiбранням,  i
врочиста постанова, i генiальний "обхiд шарлатана депутата",  i  надi©  на
коронку, на побачення з принцесою, - все було занадто "швидке".
   - Якась дивна рiч, пане президенте. Депутата Рiнкеля ще нема╨.
   Граф Адольф говорить таким тихим, тьмяним  голосом,  що  пан  президент
нiчого не розумi╨.
   - Що?! Кого нема╨?! Не чую! Голоснiше.
   Розумi╨ться, пан президент добре  чують,  -  голос  уже  ряв-каючяй,  з
металiчними нотами. I очi, мабуть, уже вилiзли з  орбiт,  опуклi,  грiзнi.
(Екран, як звичайно, з обережностi запнено).
   - Депутата Рiнкеля ще нема╨!
   - Де нема╨?
   - У мене, пане президенте. Не при©хав iще. Годину тому ви©хав iз дому й
досi нема╨. Я сподiваюсь...
   - Я, пане мiнiстре, не потребую ваших сподiванок,  а  тiльки  обiцяного
вами договору з депутатом Рiнкелем. Я чекаю на ваш доклад у цiй справi.
   I голос iз металiчними нотами зника╨.
   Граф Адольф Елленберг люто схоплю╨ться й бiга╨ по  кабiнету,  щохвилини
поглядаючи на годинник.  Але  хвилини  минають  за  хвилинами,  чвертi  за
чвертями. Вулицею з рипким шелестом проносяться автомобiлi й  нi  один  не
зупиня╨ться перед вестибюлем будинку графа Елленберга.
   Здивовано блакитний ранок перетворю╨ться в золотисто-сiрий,  рознiжений
спекою полудень, а депутата  Рiнкеля  все  нема╨,  i  дво╨  секретарiв  iз
напруженими, злими й передтомлени-ми  очима  двома  телефонами  розшукують
його по всьому Берлiну. Начальниковi полiцi© дано наказ на  всякому  мiсцi
арештувати депутата Рiнкеля й негайно приставити його до графа Еллепберга.
Але  депутата  Рiнкеля  нiде  нема╨.  Та╨мно  й  безслiдно  зник   депутат
рейхстагу.
   Золотисто  сiрий  полудень  змiня╨ться   пiдчервоненим   пiдстаркуватим
вечором.
   Граф Адольф фон Елленберг пригнiчено верта╨ться з палацу додому, вперше
за цiлий день нi разу не  прийнятий  паном  президентом.  Цiлий  день  пан
президент лютував i так часом гиркав  на  Вiнтера,  що  було  чути  аж  до
велико© приймальнi.
   Граф Адольф понуро  ходить  по  кабiнету,  -  як  чудесно,  як  надiйно
починався день i як загрозливо кiнча╨ться вiн. А що ж то далi буде?
   ***
   Небо  жовто-сiре,  сiрчане,  з  жахливо  поширеними,  дикими  очима  По
жовто-димному пiску хмар  слiди  велетенсько©  мiтли.  Колодязями-вулицями
гонить гривастий, розгарячений, увесь у пiнi й потi скажений вiтер.
   А в душi Макса гривастий захват, безперестаннi,  пекучi  язики  полум'я
Вiд нього горить лице, вуха, голова, мозок. Усе  горить,  палахкотить,  не
вгаса╨. Чи вiд вiтру? Чи вiд двох безсонних ночей? Гей, а може, вiд краси,
Сузанно, то© краси, яко© тобi нiколи не зазнати?! Га?
   Хiба ж не краса: весь Берлiн од краю до краю, вiд палацiв до верстатiв,
од Мертенса до слiпого старця пiд стiною, весь Берлiн, як  вода  у  сильно
струснутому вiдрi, хвилю╨ться,  виплiску╨ться,  пiниться.  Жадна,  цiкава,
легковажна,  полохлхва  мiщанка-юрба  шамотиться,  шепочеться,  жаха╨ться,
радi╨, лютиться. Як живе срiбло, то розбива╨ться на  дрiбнi  грудочки,  то
злива╨ться в натовпи, то знову  краплинками  розгiка╨ться  по  ресторанах,
кав'ярнях, магазинах, конторах. Але скрiзь несе з собою шепiт, жах, широкi
очi, чекання.
   Хiба ж не краса, Сузанно, рухатись непомiтною, незначною  порошинкою  в
цьому вихорi юрби i знати, що ги ж викликав його? Хiба ж не  краса  знати,
що ця юрба в один мент може тебе роздерти на шматки або ж або  понести  на
руках, як бога?
   Полiца©, - милi, комiчнi, такi страшно суворi,  напруженi  до-лiцаi,  -
ретельно, люто здирають оповiстки Iнараку.
   Ах, бiдолахи, ©м величезна робота весь ранок  -  п'ять  тисяч  червоних
великих плакатiв, добре поналiплюваних i мiцно присохлих, поздирати з усiх
стiн, стовпiв, дверей, вiкон, тротуарiв. Бо той же поганець Iнарак  зовсiм
не тримався приписiв магiстрату, де можна лiпити. Лiпив, де  хтiв,  навiть
на дверях само© полiцай-президi©!
   Ось, наприклад, цiлий натовп перед  дверима  церкви,  на  яких  нахабно
червонi╨ страшна оповiстка. Де ж ти, полiцаю! Дивись,  як  жадно  вп'ялися
десятки очей у червоний плакат i читають:
   "Оповiстка
   Цим  доводиться  до  вiдома  громадян  Нiмеччини,  що  Центральне  Бюро
Iнтернацiонального  Авангарду  Революцiйно©  Акцi©  в  Нiмеччинi  (Ц.   Б.
IНАРАКу) постановило громадянина Фрiдрiха Мертенса за.
   1) свiдоме, вперте й активне  запроваджування  режиму  капiталiстичного
деспотизму та новiтньо© фiнансово© монархi©,
   2) за пiдступний наступ на працюючi класи  в  облуднiй  формi  постанов
Паризького Конгресу,
   ?) за  полiтику  зажерливого  iмперiалiзму,  виявлену  на  тому  самому
Паризькому Конгресi, яка прагне свiтово© фiнансово©  монархi©  й  неминуче
тягне за собою всесвiтню катастрофiчну для всього людства вiйну, -  за  цi
злочинства
   засудити на смертну кару.
   Всiм  громадянам  пропону╨ться  в  ©хнiх  власних   iнтересах   уникати
яких-небудь зносин iз цим злочинцем Усякий,  хто  пустить  до  свого  дому
Фрiдрiха Мертенса або буде поблизу нього, риску╨ смертю.
   Ц. Б. IНАРАКу в Нiмеччинi".
   Ага, ось спiшить охоронець полiтично© незайманостi вiрно-пiдданих  його
гумово© величностi. Розiйдись! Дрр!
   Вiтер  вирива╨  з  рук  полiцая  одiрванi  червонi  шматки  плаката  i,
трiумфуючи, несе ©х вулицею. Але от яка бiда нiякий найспритнiший  полiцай
уже не може здерти оповiстки з душi тiiх, що проковтнули ©© очима.  Нiякий
шпиг не може заткнути чопом тих питань, що  фонтаном  б'ють  iз  одiткано©
обивательсько© бочки.
   Сузанно, двiстi бойових  патрулiв  чату╨  у  глибинах  вулиць  Берлiна.
Законодавець i владар тво╨© краси, як зацькований кабан, полохливо  сидить
у сво╨му палацi, не  смiючи  вистромити  з  нього  iклiв  сво©х,  оточений
людьми, якi не розумiють краси тво╨©. Вони не розумiють; зовсiм, бiднi, не
розумiють естетики кожно© хвилини готовi померти  без  пози,  без  гарного
жесту, ославленi, як бандити, осмiянi, вненавидженi й нiкому, крiм  сво©х,
таких самих бандитiв, невiдомi. За що? Чого ради? Яка краса ©х жене на це,
Сузанно?
   Вiтер напира╨ з усiх сил м'якими грудьми у спину, стара╨ться,  пiдпиха╨
маленький задрипаний репортерський автомобiльчик.  Вiн  зна╨,  що  Максовi
треба об'©хати всi пости й патрулi, вiн, милий, помага╨ як може.
   Голова горить,  а  в  усiй  iстотi  палахкотять  без  перестанку  язики
полум'я, i що не кинь у нього, все моментально згора╨. Все тепер нiщо, все
╨ тiльки мить, плюск часу, бризка хвильки в величезнiм океанi.
   А чи не отак часом почина╨ться божевiлля?  Ха,  коли  божевiлля  горить
таким захватом, коли вiд нього радiсть твоя хоче обняти  тих,  з  якими  в
обiймах ти можеш зараз померти, то хай живе божевiлля! Милi полiца©, любий
Мартенсе, дорогий Штiфелю, все ╨  тiльки  плюск  часу  в  океанi  вiчностi
Розумi╨те? Не хвилюйтеся, не бiйтеся, будьте любовнi й пам'ятайте,  чу╨те,
неодмiнно  пам'ятайте,  що  сьогоднi-завтра  ви  можете  зовсiм  перестати
що-небудь пам'ятати.
   Ух, яке жовтометалiчне, грiзне небо!  Браво,  старенький  Саваофе,  ти,
значить, солiдаризу╨шся з Iнараком? Чудесно! Жовти ж  мiцнiше  сво╨  небо,
збирай бурю, готуй сво© громи, сьогоднi  зробиш  ефектовну  декорацiю  для
чийого-небудь останнього акту комедi©, що зветься життям.
   Шофер - "молодий товариш" - декiлька разiв уже пита╨, куди ©хати  Куди?
Ах, так! До бiржi. Розумi╨ться, до бiржi. Задрипаний, розхряпаний екiпажик
зупиня╨ться, сунеться задом, як жучок перед перепоною, i поверта╨ назад, -
назад треба.
   Хе! Ось воно, серце Нiмеччини. Величезна темно-сiра буддiйська  пагода,
шершава, важка, як велетенська черепаха,  що  мiцно  вперлася  на  лапи  й
роззявила пащу дверi. Круг не©, як  стривоженi  комахи,  шамотяться  авто,
при©жджают), сiд!©жд жають, трусяться,  пихкають,  нетерпеливляться.  Люди
пачками  вистрибують  iз  них  i  прожогом  несуться  в  роззяв.i╨ну  пащу
черепахи. Другi вилiтають iз не©, махають руками, капелюхами, стрибають  в
екiпажi, вибиваються з юрби й женуть  кудись  стрiмголов.  Газетчики  люто
кричать, вимахують окремими додатками газет,  кидаються  пiд  ноги.  Крик,
гуркiт, рявкiт, свист, дзвiн.
   Ага, артерi© сьогоднi мають добру роботу?
   Макс виплиiу╨ з жучка t, заклавши лiву руку в кишеню, п'яно поблискуючи
очима, не хапаючись, протиска╨ться в потiк,  що  влива╨ться  в  бiржу.  За
дверима  контроль  вхiдних  документiв.  О,   будь   ласка!   Кореспондент
"Будучностi". А от ще й  "спецiальний  документ  од  детективного  вiддiлу
тайно© полiцi©.
   Ха, "спецiальний документ" товариша  Тiле  на  цих  привратникiв  храму
робить раз у раз магiчне враження, - де ж пак:  найвiрнiша  охорона  ©хнiх
святощiв.
   О, сьогоднi серце тiпа╨ться здорово! Це в вестибюлi  чути  надзвичайний
гуд, неначе там десь у повному ходi працю╨ велетенська машина  з  тисячами
тонових колiс i  рушiйних  ременiв.  Рiвнин,  глухий,  безустанний  гуркiт
щодалi робиться виразнiший,  дужчий,  грiзнiший.  Бiля  кружляних  дверей,
через якi одне пасмо людей усоту╨ться, а  друге  висоту╨ться,  наче  живий
рушiйний ремiнь на незримих гонових колесах, вже людсько©  мови  розiбрати
не можна. А коли Макс утяга╨ться в пасмi в  залу  пагоди,  тут  уже  треба
кричати сво╨му сусiдовi на вухо,  приклавши  долонi  до  рота  То  реве  й
гуркоче багатотисячна юрба. Вона вся, як  труп,  обсiлий  червою,  кишить,
руха╨ться на одному мiсцi, вгриза╨ться, бореться там помiж  собою,  i  вся
приголомшливо, без перестанку, без пауз, без виразу  кричить  одноманiтним
страшним гудом, як рев величезного водопаду.
   Колосальна двоповерхова зала з круглою банею, з  мармуровими  колонами,
наче з сiро© замшi, вся залита свiтлом електрики.  Сонце  тут  непотрiбне,
сонце - тут сентиментальнiсть,  то  свiтить,  то  хова╨ться;  електрика  -
певнiша, дiлова, надiйна сила.
   Макс шука╨ очима патруль. Ну, це не легка справа, та ще сьогоднi. О, та
яке ж сьогоднi люте ревище! Який страшний, корчовии рух.  Цi  голови  наче
всi  викручуються  з-помiж  самих  себе,  роблять  скаженi  зусилля,  але,
зачарованi якоюсь силою, мусять лишатися на мiсцi.
   Припертий  до  стiни,  з  палаючою  головою,  очманiлий  вiд   гуркоту,
миготiння й кишiння голiв,  Макс  сто©ть  бiля  стiни,  вилiзши  на  якусь
приступочку. Йому видно всю велетенську живу  масу  тiл  Посеред  зали,  в
самому центрi кишучо©, найбiльш ревучо© юрби, над булькочучою кашею  голiв
понуро й велично чорнiють якiсь таблицi. Що воно таке? Скрижали  заповiдiв
бо© а цього храму? Чорнi прапори капiталiзму? Пiд ними,  пiднiмаючись  над
натовпом головами  й  плечима,  шамотяться  жерцi  храму,  люди  в  чорних
убраннях. До них простягаються не то з благанням, не то з вимаганням  руки
з олiвцями, з книжечками,  поскручуванi  пальцi,  до  них  напрямленi  всi
по-вирячуваиi очi, пороззявлюванi роти, пiтнi червонi  лиця.  На  таблицях
миготять рiзнофарбними вогнями цифри, зникають, мiняються; люди в  чорному
гарячкова нахиляються, пишуть,  знову  випростовуються,  слухають  ревище,
вдивляються у скрученi, махаючi руки, показують знаки.
   Макс глибоко зiтха╨.
   Як вони можуть  розумiти  один  одного?  Як  у  такому  пеклi,  ревищi,
тiснотi, духотi, в цьому страшенному гонi, миготiннi цифр можна що  пебудь
зрозумiти? Це якесь зорганiзоване божевiлля, лборище неиормальних, планово
хорях людей. Ось вихоплю╨ться декiлька зойкiв, голоснiших окремим  крикiв,
хк зойки иогопаючих у водоиадi, i поринають у загальному гуркотi й ревищi.
   А скрижалi сгоять  твердо,  непорушне,  залiзно.  Жерцi  й  прислужники
видушують на них рiзнофарбнi,  блискавичнi  цифри  заповiдi.  Другi  збоку
крейдою виписують, третi нотують у товстелезних книгах.
   Тiпа╨ться, колотиться, реве серце Нiмеччини. А  по  артерiях  од  нього
женуть отi цифри по всьому органiзмi, вмент одиих убивають, других раяять,
третiм  несуть  щастя.  Механiчне,  жорстоке,  бездушне,  воно  рiвночасно
кипить, усе труситься, повне тако© люто©, несамовито© енергi©, що енергi╨ю
одного цього ревища можна, як силою водопаду, пустити в рух машини.
   Макс притихлими, поширеними очима  дивиться  на  кипучу  масу.  Страшна
сила, якась чудодiйна, колосальна стияя, якийсь дикий хаос, у якому  дiють
страшнi, .невблаганнi, неминучi закони. А  з  цих  же  диких,  божевiльних
крикiв,  iз  цього  скаженого,  безглуздого  миготiння  цифр   складаються
розумнi. твердi, стрункi норми.
   А яка чулiсть у цi╨© стихi©! Всяка  подiя,  всякий  струс  в  органiзмi
моментально  тут  одзива╨ться.  Оповiщення  Iнараку.  Замах  на  Мертенса.
Загроза мозковi, загроза якiйсь клiтинi мозку. I вже кров'янi тiльця,  вже
клiтини й клапанчики серця в пiдвищенiй працi, у тривозi, в гарячцi.
   Ха! Банда розбiйникiв? О, вiд банди розбiйникiв серце Капiталу  так  не
заб'╨ться.
   Гу-гу-гу-гу-гу! Страшний пульс!
   Макс раптом посмiха╨ться. А от досить йому повернути за-щiпочку  в  тiй
невеличкiй металiчнiй цяцечцi, що лежить у нього в  лiвiй  кишенi,  досить
кинути цю цяцечку в середину юрби - i зразу, в один мент серце скорчиться,
ухне й навiки спиниться.
   Хм! Та чи спиниться ж? А чи не буде назавтра ж знову  Кров'яних  тiлець
на мiсцi забраних трупiв? Буде. I знову буде ревище, тупiт  нiг,  мигтiння
цифр i новi чорнi скрижалi. I так само  на  мiсцi  Мертенса  стане  якийсь
новий Мертенс, нова клiтина Бо що значить тут воля цих окремих клiтин, цих
слiпих, покiрних  вищiй  якiйсь  волi  виконавцiв?  Знайти  дiйсне  серце,
дiйсний мозок  цього  органiзму,  його  розшматувати.  цяцечкою  й  навiки
спинити! Але де вони? В чому? Де взяти то© сили,  яка  могла  б  виступити
проти мiстично© сили цi╨© стихi© та ©© страшних залiзних законiв?
   Хтось злегка стиска╨ Макса за колiна. Вiн живо нахиля╨ голову вниз.  На
нього з усмiхом дивиться кругле,  спiтнiло-червоне,  в  жовтих  вiях  лице
товариша Роте. В руках у нього олiвець i записна книжечка, як у  всiх  тих
кричущих людей.
   Макс злiза╨ з приступки. Роте наближу╨ губи до вуха Макса й кричить:
   - Помiча╨те, який ажiотаж?
   Макс швидко хита╨ головою.
   - Панiка. Акцi© Об'╨днаного Банку летять униз.
   Макс робить здивовано-радiснелице й мовчки пита╨  очима.  Товариш  Роте
розумi╨ його й з усмiшкою кива╨ головою. Потiм знову наближа╨ уста до вуха
Макса, задравши трохи голову:
   - Кажуть, Об'╨днаний просто в облозi. Забирають вклади. Банк не може...
тити... а... о...
   Макс недобре чу╨ й собi кричить:
   - Що не може?
   - Не може вмiстити народу. Викликано полiцiю.
   Макс весело стрiпу╨ чубом! Ха! Здорово. Значить, усе ж таки щось  можна
органiзмовi зробити?
   I знову крiзь  очманiлiсть  i  чад  вiд  гуркоту  й  ревища  спалахують
палахкотливi язики, а лiва рука мiцнiше обнiма╨ теплу  й  вогку  вiд  поту
металiчну круглу цяцечку.
   Роте кива╨ Максовi, запрошуючи пiдставити вухо.
   Макс знову нахиля╨ться. Роте кричить:
   - Страшенно хочеться трошки розважитись Пустити чутку, що Мертенс  сюди
©де. Можна? Однаково "©х" тут не може бути.
   Макс iкоса дивиться на Роте й бачить одне око в жовтiй  вi©  примружене
лукавим веселим усмiхом. Ця лукавiсть проходить i в Макса,  торка╨ться  до
полум'я й спалаху╨ буйною веселiстю. Ану!
   Вiн кива╨ головою на згоду й знову вилiза╨ на  приступку,  з  усiх  сил
стримуючи смiх, що вже буйно трiпочеться в ньому. Так буйно, що аж  трошки
дивно й непри╨мно. А голова горить, пала╨, гуде. У вухах - гу-гу-гу-гу!
   Роте вiдходить i протиска╨ться крiзь кричущi тiла.  Бестiя  Роте:  який
тривожний, зляканий вигляд у нього. От вiн при туля╨ вуста до вуха  лисого
панка. Панок живо,  вколото  по  верта╨  до  нього  голову.  Хоче,  видно,
спитати. Але Роте не ма╨ часу вiдповiдати, йому нема коли,  йому  страшно,
йому треба швидше тiкати з цього небезпечного  мiсця.  Панок  iз  пухнатою
лисиною непокiйно зверта╨ться до сусiди. Той, зда╨ться, не розумi╨. Нi, не
вiрить. Знизу╨ плечима. Але  панок  iз  пухнатою  лисиною  ще  непокiйнiше
зверта╨ться до низенького, товстенького добродiя й  кричить  йому  в  вуха
страшну звiстку.
   Бiлява голова Роте з'явля╨ться то тут, то там. I от  уже  на  периферi©
юрби якесь замiшання, вже нема стрункостi, гармонiйностi  хаосу;  вже  там
якiсь перебо©, зупинки, якийсь iнший рух, якiсь iншi крики  на  вуха  одне
одному.
   I потрохи, потрохи замiшання, як вогонь на сухiй  травi  поля,  охоплю╨
все ширше та ширше коло юрби,  перекида╨ться  до  центру.  Гуркiт  виразно
менша╨, тратить свiй ритм. Серед тiл шамотня, i течiя до дверей  ста╨  все
дужча, густiша, трудна. Крики, - отi чужi, iншi, то панiчнi, то сердитi  -
починають щораз, то владнiше опановувати залою. Миготiння цифр то слабша╨,
то знову збiльшу╨ться. Макс уже чу╨ круг себе, пiд сво©ми ногами:
   - Мертенс!.. Мертенс!.. Сюди, Мертенс!
   - Та чого йому сюди?!
   - Тихо! Дурнi! Заспокойтесь! Iдiоти!
   - Мертенс!.. Мертенс!.. Мертенс!..
   I те iм'я, що ще вчора тут викликало б побожний захват, вибух  радостi,
сьогоднi пашить на цю юрбу диким жахом i жене  ©©  звiдси,  як  публiку  з
театру, де знялася пожежа.
   I от у залi сто©ть уже зовсiм iнше ревище.  Не  те  могутн╨,  ритмiчне,
жагуче, пройняте серед зверхнього хаосу внутрiшньою доцiльнiстю ревище,  а
дике, розiдране в собi, панiчне. Обличчя вже радiусами повернутi  до  всiх
вихiдних дверей, руки не тягнуться до чорних скрижалей, а люто  розривають
тiла сусiдiв, стараючись випхати ©х позад свого тiла. Цифри  не  миготять.
Люди в чорному бiгають по естрадi, кричать, умовляють,  махають  кулаками,
плюють у спини, в перейнятi жахом потилицi.
   Макс сто©ть на приступцi, припертий  потоком  пiтно©,  насичено©  жахом
людсько© отари i, закинувши голову до стiни,  з  усiх  сил  кусаючи  губи,
страшно, невтримно регоче, йому хочеться стрибнути на цю поверхню  ревучих
голiв i, давши собi волю, дико танцювати по  них,  регочучи  й  кричачи  з
такою самою силою, як оце кричать усi вони.
   Вiн стриба╨ вниз, злива╨ться з душним, паруючим потом, дихаючим страхом
потоком i, палаючи сам зацiпленим реготом, пливе в потоцi до дверей.
   ***
   I знову дренькоче,  перевалю╨ться  з  боку  на  бiк  жовтенький  жучок,
лiтаючи  по  глибочезних  затiнених  коридорах  вулиць  Високо  вгорi  над
велетенськими щiлинами небошкрябiв видно смуги брудно-жовтого неба.  Тiней
нема╨, але й свiтла нема, тiльки iржаво-жовта мряка,  гаряча,  грiзна  Ох,
буде люта буря!
   Патрулi чатують справно. То газетчики, то вiзники, то продавцi цигарок,
то етарцi, слiпцi й калiки - стоять вони на сво©х мiсцях такi непомiтнi  i
з такою силою в кишенях, яка може висадити  в  повiтря  тридцятиповерховий
небошкряб.
   Оповiсток уже нiде не видко Тiльки де-не-де червонi  подертi  слiди  на
стiнах. Але Берлiн iще чита╨ ©х, iще тривожно хвилю╨ться, гомонить.
   Легальнi соцiалiсти вже випустили екстренi листки з приводу  оповiстки.
"Злочинна провокацiя! Божевiльнi бандитиi Помагачi реакцi©!"  Ех,  лютують
соцiал льока©!
   З  ворiт  фабрик  i  заводiв  виливаються  бурхливi  юрби   робiтникiв.
Суперечки, крики, сварки, навiть  бiйки.  Пролетарськi  кафе  й  ресчорани
повнi лайок, дебатiв, вимахiв мозолястих кулакiв, гострих слiвець, од яких
струшуються реготом склян ки на полицях.
   Макс не втруча╨ться в дебати. Яке  йому  дiло?  Вiн  собi  кореспондент
газети, йому цiкаво знати настрiй робiтничих мас iз приводу цi╨©  кумедно©
оповiстки Iнараку,  i  вiн  робить  для  газети  нотатки.  Настрiй  зовсiм
хороший: розсудливий, поважний елемент ставиться цiлком негативно до диких
учинкiв купки фанатичних терористiв. Ну,  молодь,  одчайдушнi  голови,  тi
вбачають щось геро©чне, чогось чекають, хвилюються, мрiють  про  загальний
свiтовий страйк, революцiю та всякi iншi подiбнi химери.
   На хвилинку Макс i додому за©жджа╨. Нiчого  нового.  Тiльки  в  Наделiв
зчинилася  страшенна  сварка  мiж  синами  й  батьком   через   оповiстку.
Анархо-натуралiст трохи не побив старого i, забравши  сво©  речi,  покинув
батькiв дiм. Так. Розумi╨ться.
   Пiсля того Макс iде до "штабу", до  Тiле.  Небо  вже  буре,  низьке,  з
синюватими кучугурами хмар Тiле, бiдолаха, цiлий день сидить при  телефонi
Ну, певна рiч, що сьогоднi "вони" поховались i нiзащо не вилiзуть iз сво©х
нiр. Дурнi вони, чи що? Чи геро©?
   Тiле - заклопотаний. Сокирчастий нiс так смiшно й мило нюха╨ в повiтрi.
Любий Тiле,  вiн  страшенно  нагаду╨  довгоносого,  розумного,  запального
сетера, йому тепер на все начхати,  нiщо  не  ма╨  нiяко©  цiни  -  тiльки
дичина. Вiн бере Макса за вiдвороти блузи й нiжно, благальне,  заклопотано
вдивля╨ться в лице його.
   -  Зна╨те,  Шторе,  ми  ©х  тепер  мусимо  пiймати.  Розумi╨те?  Мусимо
оповiстити, голубчику, не можна. За всяку цiну! Ради бога, голубчику!
   I так, наче Макс усе ж таки спереча╨ться з  ним,  переконано,  нiжно  й
заклопотано доказу╨, що без оповiстки ще можна б дозволити  собi  невдачу,
але тепер - усi шляхи перекопанi.
   I раптом Макс одразу розумi╨,  через  що  Берлiн,  бiржа,  робiтництво,
обивателi так хвилюються. Адже й ранiше нi для кого  не  було  тайною,  що
Iнарак хоче вбити Мертенса, що були навiть замахи. Чого ж  не  хвилювалися
так  тодi?  Бо  тодi  не  було  присуду,  оповiстки.  В  цих  плакатах,  у
надрукованому пiдписаному паперi для маси ╨ щось  офiцiйне,  гiпнотизуюче,
переконуюче. Значить, Iнарак ма╨ силу й змогу покарати, коли  так  про  це
сповiща╨? Значить, уже от-от це ма╨ статись?
   Отже, ясно, що тепер це мусить бути за всяку цiну Макс  цiлком  розумi╨
благальний голос Тiле. От тiльки голова страшенно горить i все тiло пала╨,
як у гарячцi. А з вiкна так душно тягне  спресованою  спекою  й  ще  чимсь
неспокiйним, моторошним!
   Тiле все ж таки не випуска╨ вiдворотiв блузи Рiч у  тiм,  що  не  треба
нехтувати нiякими можливостями. Ради бога, нiчим  не  гидувати!  Моральнi,
полiтичнi, амбiцiйнi, всяьi-всякi мотиви треба, ради  бога,  на  цей  мент
закинути й мати тiльки одну цiль на оцi й для не© на всi способи йти, усiм
жертвувати. Наприклад, справа з Рiiiкелем.
   Макс стрiпу╨ палаючою головою. Ага. Рiнкель. Це ж правда,  Рiнкель  теж
iсну╨ на свiтi. Але як це давно-давно щось таке було з ним!
   Макс визволя╨ блузу з цупких пальцiв Тiле й ляга╨ в фотель.  Так,  так.
Ну, що вiн, тон Рiнкель? Де вiн сидить?
   Вiн сидить добре, в льоху "лiсово© лабораторi©". Камера добра,  нiчого.
Але рiч не в тому. А в тому, що вiн запевня╨, що був у Елленберга з  метою
дiстати через нього можливiсть пройти до Мертенса. I вже той йому  обiцяв.
Вiн не хотiв нiчого в Бюро говорити, поки не мав чогось певного  в  руках.
Страшенно переляканий, пригнiчений, зовсiм убитий i такий  жалюгiдний,  що
аж дивно. Навiть плакав! Але  запевня╨,  присяга╨ться,  що  його  арешт  -
страшне  непорозумiння,  помилка,  що  вiн,  навпаки,  заслугову╨  з  боку
органiзацi© на всяке признання за сво© заходи Ну,  i  от  що  його  з  ним
робити?
   Макс заплющу╨ очi й  здивовано  чу╨,  як  зразу  в  вухах  почина╨ться:
гу-гу-гу-гу! Вiн швидко розплющу╨ ©х i гуд зника╨, але в висках  ритмiчно,
швидко, гарячкове гупа╨ кров.
   - Ну, що ж ви скажете. Шторе? Га?
   - Розумi╨ться, розстрiляти. Все бреше.
   Тiле  заклопотано  зiтха╨  й  сильно  тре  долонею   пiдборiддя.   Так,
розстрiляти не трудно, це - не штука  А  втiм,  ану  ж  не  бреше?  Як  це
перевiрити? А що, як Рiнкель дiйсно в цiй справi був у Елленберга?  I  ма╨
хоч два-три шанси пройти до Мертенса? Чи можна цим нехтувати?
   - Бреше. Нiчого не ма╨. Фу, як нестерпно душно.
   Ста╨ вже темно. Чи то вiд хмар? Раптом  уся  темна  стiна  проти  вiкна
злiта╨ кудись угору,  i  замiсть  не©  синювате  бiлим,  слiпучим  свiтлом
мерехтить екран i моментально зника╨. В хатi ста╨ темнiше, а  Тiле  й  усi
предмети огорта╨ сiре павутиння. I вмить над мiстом iз металiчним  трiском
розрива╨ться страшенний гуркiт i  довго  котиться,  пiдстрибуючи  по  небу
глухими грiзними розкотами.
   Макс iзрива╨ться з  фотеля  й  пiдбiга╨  до  вiкна.  В  очi  йому  рiже
зеленкувато-бiлий велетенський зигзаг, що перерiзу╨ все небо, i над  самою
головою, немов  на  горiшньому  помешканнi,  з  дзвiнкiтним  гуркотом,  як
вивернутий на асфальт  вагон  залiза,  прокочу╨ться  грiм.  За  ним-другий
вагон, третiй. Хтось м'якими гiгантськими ногами бiга╨ по  залiзному  даху
неба, лама╨, провалю╨ться й з реготом кача╨ться по ньому всiм тiлом.
   Макс витягу╨ обидвi руки в вiкно, до неба, широко розкрива╨ очi, i  дух
йому забива╨ вiд незрозумiло© дико©, кричущо© радостi.
   Голосно, нетерпляче дзвенить телефон. Чути голос Тiле, але вiн зараз же
тоне в гуркотi грому й страшенному, шипучому, як приплюск моря, шумi дощу.
   Раптом Макс чу╨, як Тiле сильно шарпа╨ його за руку.  Макс  озира╨ться.
Перед ним на мить миготять зляканi, жаднi, радiсно-лютi очi Тiле.
   - Швидше! Бiжiм!.. Мертенс!
   I  Тiле  прожогом  вилiта╨  з  кiмнати.  Макс,  увесь   повний   грому,
радiсно-лютих очей Тiле, нерозумiння  й  захвату,  зрива╨ться  з  мiсця  й
бiжить за ним у розчиненi темнi дверi.
   ***
   Над палацом Мертенса нависла жовто-бура важка запона хмар. А  в  палацi
Мертенса  залягла  тяжка,  понура  тиша.  Так  само  бiгають   величезними
коридорами урядовцi, так само  цокочуть,  як  величезнi  коники,  писальнi
машини, так само невтомно працюють усi палацовi апарати.  А  тиша,  проте,
залягла в цьому гомонi - понура, нашорошена.
   Граф Елленберг од самого ранку не ви©жджа╨ з територi© палацу. Вiн  сам
да╨ накази офiцерам охорони, сам навiть перевiря╨ пости, сам обходить  усi
коридори, що прилягають до поко©в пана президента. Але що дi╨ться в самого
пана президента, вiн не зна╨ - пан президент зовсiм  забув  про  iснування
графа Елленберга, не те що не кличе, а навiть не згаду╨ про нього.
   I  тiльки  через  Вiнтера  графовi  Елленберговi,  мiнiстровi  охорони,
вiдомо, що пан президент цiлком спокiйно, навiть гумористичне  поставились
до iдiотично© оповiстки iнаракiвськоi банди, що працюють, як  i  щодня,  з
невтомною енергi╨ю, хiба що тiльки дуже гнiваються на "йолопiв"  на  бiржi
(та на вкладникiв). Навiть хотiли ©хати до Банку, щоб показатися публiцi й
завдати  ©й  гарненького  прочухана  за  легкодушнiсть.  Але   Штiфель   i
райхсканцлер, спасибi ©м, одрадили й стримали пана  президента  вiд  цього
небезпечного кроку.
   Граф Елленберг м'яко, роздумливо, зовсiм нечутно  ходить  по  кабiнету,
нахиливши  горбкувату  голову.  I  вмить  зупиня╨ться,  пiдводить  лице  й
широкими здивованими очима дивиться перед себе. Так, вирiшено! Гра  -  так
гра!
   Вiн  кличе  генерала  палацово©  охорони  й  да╨  йому  накази.   Через
пiвгодини-годину вiн буде назад. Телефоном його можна знайти в домi батька
його, графа фон Елленберга.
   Вiтер б'╨ в лице  пружинистими  крилами.  Жовте  небо  набира╨  димно©,
закурено© густоти. На вулицях незвичний рух.  Бiржа  в  панiцi  розбiглась
Банк  майже  в  облозi.  Це  дуже  добре.  Це  просто  знаменито.  Страйк,
революцiя, катастрофа. Хе!
   Граф Адольф нетерпляче потира╨ сво© м'якi, жiночi колiна. Хто зна╨,  чи
не прислужився!Iнарак пановi президентовi?
   Камердинер Фрiц не вiдважу╨ться зголосити ©© свiтлостi  принцесi  графа
Елленберга - у принцеси болить голова, i  вопи  звелiли  не  турбувати  ©х
нiчим. Але граф Елленберг колюче, сухо дивиться  поверх  лоба  в  кучеряве
золотисте  волосся  камердинера  Фрiца  и  наказу╨  негайно  зголосити  ©©
свiтлостi.
   Дiйсно, очi ©© свiтлостi стомленi, млявi й трошки червонуватi, наче вiд
вiтру або вiд слiз. Але хору свою голову вона трима╨ так твердо,  рiвно  й
неприступно, що нiяка хороба не пiдступиться.
   Граф Елленберг зразу ж приступа╨ до сутi. Вiн не-хоче й не  смi╨  довго
затримувати  ©©  свiтлiсть  тою  справою,  яка  привела  його   сюди   без
попередження.
   Дiйсно, граф Елленберг ма╨ вигляд рiшучий, суворий, урочистий.  Вiн  не
посмiха╨ться, не вигина╨ться, не загляда╨ в очi принцесi.
   ╞©  свiтлостi,  звичайно,  вiдомо  про  нахабний  розбишацький   виступ
Iнараку?  Розумi╨ться.  Все  громадянство,  не  виключаючи  соцiалiстiв  i
робiтникiв, обурене на цих бандитiв страшенно. Нiчого страшного, звичайно,
не  може  статись.  Але  пiд  умовою  все  ж  таки  повно©  розсудливостi.
Наприклад, не пiдставляти навмисно сво© груди пiд револьвер тих бандитiв.
   Князiвна Елiза переводить  зеленi  стомленi  очi  вiд  вiкна,  в  якому
розкудовчено гойдаються вiти дерев, i пильно зупиня╨ ©х  на  м'якому  носi
графа Елленберга.
   Так,  цiлком  свiдомо,  умисно   пiдставляються   груди.   Груди   пана
президента. Граф Адольф говорить iз ©© свiтлiстю цiлком одверто,  iнтимно,
знаючи, що вся розмова  лишиться  мiж  ними.  Отже,  хоч  це  i  дивно,  i
неймовiрно, але абсолютно ясний факт, що лан президент хоче скiнчити  сво╨
життя самогубством.  Намiр  цих  бандитiв  ╨  для  нього  зручний  привiд.
Наприклад, йому, графовi Адольфовi, треба  було  надлюдсько©  натуги,  щоб
стримати пана президента  вiд  намiру  по©хати  на  бiржу  й  виступити  з
промовою перед  юрбою  Намiр  цiлком  ясний:  пiдставити  себе  пiд  бомбу
iнаракiста, загинути самому й загубити з собою сотнi людей.
   - Але через що?!
   Граф Адольф глибоко зiтха╨, схиля╨ голову й мовчить.  Принцеса  вражено
пiдводить i устi широкi брови догори.
   - Графе, я сподiваюсь, ви не  хочете  сво©м  мовчанням  сказати,  що  я
причетна до цих настро©в пана Мертенса.
   Граф Адольф сумно  хита╨  головою.  На  жаль,  вiя  по  щиростi  мусить
сказати, що саме  ©©  свiтлiсть  причетна  до  цього  тяжкого  стану  пана
президента. На жаль, це так. Можна як хоч пояснити цей стан, але факт той,
що пiсля вiдмови ©© свiтлостi побачитися з паном президентом вiн формально
за-хорiв. Так, захорiв. I хорiсть ця така глибока й  серйозна,  що  нiчого
дивного не буде, коли вона скiнчиться якимсь божевiллям, якимсь вiзитом до
iнаракiстiв. Вiн, граф Адольф, не потребу╨ поясняти  ©©  свiтлостi,  що  з
того може вийти, як це вiдiб'╨ться на Нiмеччинi. Та коли  вже  яо  щиростi
говорити до кiнця, то й на планах  само©  ii  свiтлостi.  Iз  смертю  пана
президента шанси ©© свiтлостi на корону Землi зменшуються дуже  значно.  I
чи знайдеться  вже  потiм  коронка  Зiгфрiда,  чи  нi,  але  корона  Землi
страчена. Отже...
   Граф Адольф одверто,  рiшуче  дивиться  в  похмурене  лице  принцеси  й
кiнча╨:
   - Отже, ваша свiтлосте, ╨дина рука ╨ на свiтi, яка може  стримати  пана
президента вiд самогубних вчинкiв i яка може вирятувати його,  -  це  ваша
рука, ваша свiтлосте. Подана йому в цей мент, коли темнi сили громадянства
вибухають i загрожують йому, ця рука навiки стане його владаркою. Бiльше я
нiчого не скажу, ваша свiтлосте.
   I граф Адольф iзнову нахиля╨ голову, даючи змогу ©© свiтлостi вдуматися
й оцiнити його знаменнi слова.
   ╞© свiтлiсть сидить непорушне. Лице ©й вiд чола  до  пiдбо  рiддя  ста╨
рiвно-бiле,  овал  витяга╨ться,  загострю╨ться,  брови  опуклими   темними
смужками  застигли  над  примруженими,  немов  у  далеку  далеку  далечiнь
напрямленими очима. На устах виступа╨ ледве помiтний усмiх.
   Принцеса Елiза заплющу╨ очi й сидить так. Граф Адольф пiдводить голову,
але, глянувши на ©© свiтлiсть, знову швиденько прибира╨ ту саму  позу,  ще
нижче нахиливши лице.
   Раптом принцеса пiдводиться, велично  випростову╨ться  й  сухо,  твердо
випуска╨ з ледве розтиснених уст слово за словом:
   - Графе, я прошу подати до вiдома пана Мертенса...
   Вона на мить робить паузу, немов ©й забива╨ дух, а граф
   Елленберг,  швиденько  пiдвiвшись  за  принцесою,  весь  замертвiлий  у
чеканнi, низько схиля╨ голову.
   - ...що я зараз буду в його палацi з вiзитом.
   Граф Адольф скида╨ вгору головою, весь спалаху╨ рум'янцем радостi, хоче
щось сказати, але замiсть того пада╨ на колiна й простяга╨  руки  до  руки
принцеси. Вона пода╨ йому ту руку, i граф Адольф припада╨ до не© в екстазi
й побожностi.
   - О ваша величносте, ви справжня, дiйсна королева Землi!
   ***
   Вiкна  в  кабiнетi  пана  президента   щiльно   позачинюванi.   Зовсiм,
розумi╨ться, не через ту дурну божевiльну  оповiстку  бандитiв,  а  з  то©
просто© причини, що дме гарячий вiтер i  перешкоджа╨  важнiй  нарадi  пана
президента з паном вiце-президентом Штiфелем, паном райхсканцлером,  паном
секретарем Банку й мiнiстром торгiвлi паном Бруксом. Мусiв би  бути  ще  й
граф Елленберг, але...  його  нема╨.  Нарада  дуже  серйозна,  екстрена  й
та╨мна. Через те кожний iз дорадникiв говорить iз дуже  значним  виглядом,
неголосно, страшенно подовгу й надзвичайно не до речi.
   Пан президент, наставивши на мiнiстра торгiвлi сiдла╨те  чоло,  як  бик
роги, пильно, не клiпаючи, дивиться на його жеманнi, пiдмальованi уста,  з
яких слова виходять навшпиньках, як балерини з-за кулiс, i нiчого не чу╨.
   Справа, властиво, давно ясна: треба йому, Фрiдрiховi Мер-тенсовi, взяти
та й явиться завтра  в  Об'╨днаний  Банк.  I  моментально  вщухне  панiка,
скрутиться спекуляцiя й усi папери стануть у свою норму, як солдати,  коли
приходить офiцер. I не треба вигадувати нiяких хитромудрих комбiнацiй.
   Але  вiн,  розумi╨ться,  нiкуди  не  по©де.  Вдень  хотiв   ©хати,   як
розсердився на ту дурну отару овець, а тепер байдуже.  Вранцi,  як  Вiнтер
подав ту бандитську оповiстку, навiть серйозно розлютився. А тепер  тiльки
нудно  й  досадно.  От  i  цi  дорадники,  очевидно,  теж  вiрять  у  його
"деспотизм", "монархiзм", "свавiлля".  Вiрять,  що  його  треба  страшенно
берегти, бо, не дай боже, уб'ють - i все пiде до загину.
   На©внi люди! Що значить одна людина в  тiй  велетенськiй  системi,  яка
охоплю╨  всю  земну  планету  тисячолiтнiми,  врослими  в  шкуру   людства
зв'язками й законами? Що вiн,  Мертенс,  у  цiй  колосальнiй  машинi,  яка
обснувала всю землю мiльйонами гонових пасiв, яка позрушувала  суходоли  з
суходолами, кра©ни з кра©нами, мiсто з  мiстом,  нехтуючи  всякi  державнi
кордони, раси, нацi©, релiгi©, iсторi©? Що таке Нiмеччина  в  цiй  машинi?
Складова частинка, яка без цiлого так же може  жиги  й  функцiонувати,  як
вийняте колесо без цiлою апарата. А  вiн,  Мертенс?  Малесенький  гвинтик,
тонесенька  волосинка  з  товстелезно©  линви.  Ну,  висмикнуть   ©©,   цю
волосинку. Та що з того?
   Бiднi, дурненькi фанатики! "Зажерлива полiтика, катастро-фальна вiйна".
Нiби вiн, Мертенс, та  ще  декiлька  окремих  "деспотiв"  iз  зажерливостi
постановили провадити таку полiтику, i так по глаголу ©хньому  й  дi╨ться.
Бiдним дурникам i не видко, що цi  "деспоти"  -  тiльки  безвольне,  слiпе
знаряддя вищо© волi, фатально© конечностi,  що  ця  вища  воля  крутить  i
команду╨ цими "деспотами" так само, як i тими "рабами", що  бунтуються  он
там.
   Мiнiстр торгiвлi робить  жеманний  словесний  пiрует  i  закiнчу╨  свою
промову:
   - Отже, менi зда╨ться, пане президенте, що це  ╨диний  вихiд  iз  дано©
ситуацi©.
   Пан  президент  на  цей  вихiд  нiчого  не  вiдповiда╨  й   дас   слово
райхсканцлеровi. Райхсканцлер зiтха╨,  сумлiнно  збира╨  всi  аргументи  й
береться за роботу. На його думку, питання треба розбити насамперед на три
категорi©...
   Пан президент наставля╨ тепер  на  канцлера  сiдла╨те  чоло,  так  само
мовчки, важко й кам'яно слуха╨ його дiлову, грунтовну промову й  так  само
нiчого не чу╨.
   "Зажерливiсть!" Яка, властиво, ╨ колосальна кiлькiсчь iдiотiв!  Напевно
ж мiльйони людей думають про  нього,  Мертенса,  що  вiн  iз  зажерливостi
провадить сво©  справи,  iз  зажерливостi  руйну╨  дрiбнiший  капiтал,  iз
зажерливостi не да╨ робiтникам надмiрно високо©  платнi,  iз  зажерливостi
сто©ть за об'╨днання свiтового господарства й фiнансiв  у  одному  центрi,
бажаючи, мовляв, експлуатувати схiднi кра©ни. Все з зажерливостi! А того й
не подумають, що на якого ж бiса йому таке колосальне багатство? Та вiн же
за нього  мiг  би  купатись  у  найбiльших  розкошах  тисячi  лiт.  Навiщо
Штiфелевi,  Айхенвальдовi,  Бравновi,  Петерсовi,  тисячам  мiльярдерiв  i
багачiв ©хнi багатства, коли вони й тисячною частиною ©х не  користуються?
Коли для багатьох воно ╨ вiчне  джерело  всяких  клопотiв,  непри╨мностей,
страждання, коли  цей  "деспотизм"  ╨  для  них  тяжкий  хрест,  фатальний
обов'язок? Значить, ╨ якась iнша сила, що вимага╨ цього?
   Але, коли одного-другого з таких нещасних  "деспотiв"  людська  дурiсть
бомбою розрива╨ на шматки, мiльйони iдiотiв вважають це безглуздя  за  акт
справедливостi.

   А тим часом цi самi мiльйони вiчно потребують  деспотизму.  Деспоти  не
родяться - ©х робить i творить юрба. Вона хапа╨ пiдсунуту збiгом  обставин
звичайнiсiньку людину, як глину, мне ©©, тре, розтяга╨ й нарештi  вилiплю╨
те,  що  ©й  хочеться.  I,  злiпивши  iз  звичайнiсiнько©  людсько©  глини
iдола-деспота, вона вимага╨ вiд нього  всiх  iдольських  деспотичних  рис.
Iдол (монарх, герой, вождь) мусить бути надзвичайний, одмiнний  вiд  усiх,
неподiбний нi до кого, вищий за всi  людськi  норми,  приписи,  iнстинкти,
вищий за жалiсть, любов, сльози, мусить бути якоюсь потворою з професiйною
жорстокiстю ката, лицемiрством попа, безпомильнiстю рахiвничо© машини.  Ця
потвора мусить по колiна брьохати в пролитiй ним людськiй кровi й з  тихим
усмiхом або з апостольським пафосом обiцяти перетворити цю кров  у  нектар
для будучого людства.  I  коли  та  кров  i  тi  трупи  починають  занадто
смердiти, юрба скида╨ iдола, топче його, плю╨ на нього й метиться на ньому
за кров, за все те, чого сама  вимагала  вiд  нього  А  через  якийсь  час
знаходить iншу глину i знову лiпить, i знову пада╨ перед новим  iдолом  до
нового бунту, до нових ешафотiв, гiльйотин i бомб. Вiчний  закон  життя  й
вiчнi прояви його.
   Райхсканцлер витира╨ пiт i приступа╨ до друго© категорi© питань.
   Пан президент одкида╨ться на спинку фотеля й заплющу╨  очi.  Яке  щастя
було б кинути це вiчне напруження, цю божевiльну роботу машини, цю каторгу
багатства,  влади,  "деспотизму"!  Забитись  би  куди-небудь   на   дикий,
пустельний берег моря, оселитись у лiсi, в печерi, поскидати  з  себе  всi
людськi одяги, всi ярма й пута, лежати на теплiй скелi, слухати пульс моря
й бути вiльним, простим, самим собою. Вiн же так страшенно скучив за самим
собою! Вiн же так давно не бачився з собою, справжнiм, дiйсним собою.
   До кабiнету нечутно прокрада╨ться Вiнтер i з листом у руцi  обережно  й
нерiшуче пряму╨ до пана президента. Пан президент  розплющу╨  очi  на  рип
його крокiв i мовчки жде.
   - Уклiнно прошу вибачити, пане президенте. Граф фон  Елленберг  просить
негайно передати вам цього листа.
   Пан президент швидко бере листа, нетерпляче розрива╨ й. хмуро водить по
ньому очима. Дорадники й Вiнтер непорушно, мовчки сидять  i  слiдкують  за
цегляно-червоним, пiтним, квадратовим  лицем.  I  бачать,  як  умить  воно
оживля╨ться, набира╨ знайомо© сили, енергi©.
   - Прошу зараз же провести графа Елленберга до малого кабiнету.  А  вас,
панове, прошу провадити далi нараду без мене. Я  покину  вас  на  декiлька
хвилин.
   Вiнтер, низько перегнувшись, вiдступа╨ задом кiлька крокiв i вислизу╨ з
кiмнати, а пан президент, жваво пiдвiвшись, з листом у руцi пряму╨ направо
до дверей малого кабiнету. По дорозi вiн  зупиня╨ться  й  знову  перечиту╨
записку. Так, вiн  не  помилився,  граф  Елленберг  ма╨  докласти  при╨мну
звiстку про ©© свiтлiсть. "При╨мну" - навiть пiдкреслено.
   Граф Елленберг уже жде посеред малого кабiнету. Вiн сто©ть iз  скромною
гiднiстю й стриманою радiстю в сiрих потуплених очах. Пановi  президентовi
вiн  уклоня╨ться  поштиво,  але  ж  iз  тою  самою  скромною  гiднiстю.  I
зараз-таки  тихим  голосом,   iз   потупленими   очима   доклада╨   пановi
президентовi, що ©© свiтлiсть принцеса по довгiй  розмовi  з  ним,  графом
Елленбергом, виявила сво╨ високе бажання...
   Тут  граф  Елленберг  робить  зовсiм  невеличку  паузу,  вiд  яко©  пан
президент, одначе, нетерпляче хмурить брови.
   - ...виявила високе бажання скласти вiзит  пановi  президентовi.  I  то
сьогоднi, оце зараз.
   Граф Елленберг скромно  пiдводить  очi  й  уперше  бачить,  як  цiiляно
червоне лице пана президента робиться жовто-сiрим, наче  стара  кiстка,  а
вуха блiдо-синiми.
   - Як?! Сама перша?! До мене?!
   I голос тихий, зляканий, хрипкий.
   - Так, пане президенте.
   - Без коронки?!
   - Без коронки, пане президенте.
   Властивiсть усяких чудес i надприродних явищ, як то вже давно зауважила
народна мудрiсть та святi писання, ╨ в тому, що чоловiк од  чуда  цiпенi╨,
стовпi╨ й пада╨ ниць. Пан президент  ниць  не  пада╨,  але  будучи  хоч  i
великим, та все таки чоловiком, цiпенi╨.  Правда,  пан  президент  цiпенi╨
всього на якийсь мент. Потiм кров йому шуга╨ в жовто сiре лице  -  i  воно
робиться ще червонiше, як було.
   - Та як же це сталось?! Через що?!
   I голос уже знову гиркаючий, вогкий, з бризками радостi, шо з усiх  сил
рветься з загати.
   Граф Елленберг знову скромно опуска╨ очi додолу. Сталося це  через  те,
що вiн, граф Елленберг, узяв на себе  вiдвагу  вияснити  п  свiтлосi©  всю
величезну шкоду для Нiмеччини вiд стриманостi ©©  свiтлостi  ©©  свiтлiсть
була така милостива, що вислухала його аргументи, довго  вагалася,  рiшуче
вiдмовлялася, потiм знову дозволила йому промовити до не©, i нарештi голос
любовi до батькiвщини перемiг усi перешкоди,  i  ©©  свiтлiсть,  одкинувши
всякi етикети, всякi  умовностi,  маючи  на  увазi  тiльки  добро  загалу,
рiшилася на  цей  величний  крок,  який  почина╨  знову  епоху  в  iсторi©
Нiмеччини.
   Пан президент кладе обидвi  руки  на  плечi  графа  Елленберга,  сильно
надушу╨ ©х, мовчки дивиться в лице графовi, голосно сопе  носом  i  раптом
мокро-мiцно цiлу╨ його в щоку.
   I зараз же, вiдiрвавшись губами й руками, швидко  вiдходить  до  столу,
сiда╨ й без ладу почина╨ перебирати  складенi  старi  папери  Потiм  умить
гатить кулаком по столi, схоплю╨ться, оберта╨ться до графа  Елленберга  i,
блискаючи загорiлими опуклими очима, пiднявши  всi  загати,  пустивши  всю
повiнь радостi, буйно гирка╨:
   - Параду!  Королiвську  зустрiч!  Салюти  всiх  гармат!  Скликати  всiх
мiнiстрiв, депутатiв, увесь Берлiн!
   Граф  Елленберг,  скромно  сяючи,  дозволя╨   собi   завважити   пановi
президентовi,  що  салюти  всiх  гармат  можуть  внести   занепоко╨ння   в
населення, особливо пiд цей напружений момент. Пан  президент  моментально
згоджу╨ться, радiсно, бурно обливаючись потом, згоджу╨ться. Добре, салютiв
не треба. Але грiм музики. Армiю музикiв! Килими на всю алею вiд ворiт  до
палацу! Вишикувать усю гвардiю!
   Ех, чому вони живуть у  цiй  проза©чнiй,  сiрiй  ╙вропi,  де  неможливо
виявити грандiозних змахiв душi в фарбах, у  звуках,  у  величезних  масах
живого й мертвого матерiалу!
   Нарада, розумi╨ться, розпущена. Якi  там  у  бiса  тепер  наради,  коли
королева свiту ма╨ ступити сво╨ю ногою на порiг його вбого© халупи? Про що
тепер радитись?!
   Порозчиняти всi вiкна! Повпускати всi вiтри неба  й  землi,  всi  бурi,
блискавки, громи. Гасайте, вихруйте, справляйте танець  скажено©  радостi!
Зустрiч королевi Землi!
   Що?! Не вистача╨ килимiв у палацi? А в Берлiнi?!
   Килимiв у Берлiнi вистача╨ Широченна  алея,  всi  сходи  палацу  вкрито
рiзнобарвними  пухнатими  смугами  тканин.  Дерева   уквiтчано   квiтками,
прапорами, вiнками. З бокiв сто©ть гвардiя пана президента двома  щiльними
стiнами молодих, рослих,  зацiпенiлих  тiл.  На  порталi  палацу  найвища,
верховна влада Нiмеччини - Управа Об'╨днаного Банку з паном президентом на
чолi Круг не© мiнiстри, депутати, палацове вельможне панство.
   У  ворота  палацово©  територi©  вкочу╨  скромне  авто  старого   графа
Елленберга, стареньке, немодне, простеньке собi авто. В ньому двi  скромнi
постатi  в   чорному,   двi   жiночi   старомоднi   постатi   -   одна   з
золотисто-червоною,  непорушною,  рiвно  пiдведеною  головою,  друга  -  з
бiгаючими, цiкавими очима, з гострим нюхаючим носиком сiренько© мишки.
   I  в  той  самий  мент  громом  слави  вибуха╨  музика.  Скромне   авто
зупиня╨ться. Граф Адольф Елленберг, гофмайстер барон Лерхенфельд i мiнiстр
палацу зустрiчають високу гостю.
   Дiйсно,  зустрiч  королеви   Землi!   Дiйсно,   тiльки   королева   так
байдужо-певно, так урочисто гордо може приймати цей  грiм  музики,  крики,
уклони, вiтання, квiти, килими, тисячi жадних очей.  I  тiльки  в  черницi
може бути така рiвна блiдiсть, така  загостренiсть  i  висхлiсть  точеного
овалу й зблiдлiсть уст.
   А небо напухло жовто бурими хмарами, насичене гарячим вiтром,  що  рве,
трiпа╨ прапори, квiти, волосся, чорний прозорий капелюх королеви.
   I величезними, строго-врочистими сходами палацу ©© свiтлiсть iде з  тою
самою величною  байдужiстю,  гордою  певнiстю  я  рiвною  рiвною  блiдiстю
витончено-загостреного лиця з широкими темними бровами I пана  президента,
промоклого вiд поту на лопатках, червоного й  вилискуючого,  але  врочисто
стриманого, слуха╨ з  тою  самою  рiвною  блiдiстю.  I  тiльки  часом,  як
короткозора,  мружить  очi,  i  тодi  в  куточках  засохлих  уст  легенько
ворушиться непомiтний усмiх,  як  тонюсiнький  кiнчик  хвоста  затихло©  в
травлi гадюки.
   А коли вони лишаються вдвох у знаменитiй брильянтовiй овальнiй залi й з
усiх стiн, iз стелi, iз столу й стiльцiв блискоче, стрiля╨ i  гра╨  на  ©©
свiтлiсть мiць i могутнiсть пана президента, вона ще виразнiше мружить очi
й тiсно стуля╨ уста. Мiж  прозорою  матовою  чорнiстю  капелюха  й  рiвною
блiдiстю лиця червоно,  кричуще  пала╨  волосся,  трохи  розпущене  буйним
вiтром.
   Але пан президент на волосся не дивиться. Вiн i  на  принцесу  дивиться
дуже-дуже рiдко - йому  й  так  надзвичайно  трудно  бути  таким  урочисто
строгим, таким велично поважним. Адже це ╨ побачення не яко©сь  п'яненько©
Марти Пожежi з оп'янiлим чотирнадцятилiтнiм хлопцем десь у кущах на березi
рiчки, а двох високих осiб Нiмеччини.
   Принцеса Елiза також не дивиться на пана президента. Не  через  те,  що
вiн увесь цегляно-червоний i масно мокрий вiд поту, наче просто з  парово©
ванни прийшов сюди до брильянтово© зали, не через те,  що  нижчий  за  не©
ростом, що квадратове лице вiдвиса╨ важкими щелепами. Нi, через щось iнше,
через те, вiд чого очi мружаться, як у короткозоро©.
   Але говорить вона спокiиним  i  рiвним,  як  твердо  накручена  струна,
голосом. I говорить про такi речi, вiд яких радiсть пана  президента  хоче
вибухнути, як корок iз пляшки шампанського.
   Пан Мертенс, звичайно, розумi╨,  що  ©©  вiзит  до  нього  ╨  певний  i
серйозний акт? Отже, вона цiлком ясно й виразно  дода╨,  що  прийма╨  його
пропозицiю бути його дружиною.
   Пан президент не зна╨, що треба зробити за етикетом  (стати  на  колiно
перед нею чи пiдвестись i  низько  вклонитись?).  Вiн  тiльки  мовчить  та
низько схиля╨ голову, при чому з чола на мармурову  пiдлогу  пада╨  кiлька
крапель поту.
   Одначе, даючи згоду,  принцеса  сво©х  умов  не  вiдкида╨:  вона  стане
дружиною пана Мертенса тодi, як у руках його буде коронка Зiгфрiда,  а  на
головi - корона Землi. I третя умова: до того часу ©хнi заручини лишаються
тайною для всiх.
   Пан президент iзнову мовчки й низько схиля╨  велику  iржаву  голову.  I
рипким, застудженим вiд хвилювання  голосом  одповiда╨  ©©  свiтлостi.  Те
щастя й та велика честь, якi йому обiцянi, ╨  така  велетенська  сила,  що
вона зруйну╨ всi перепони, якi стоять на шляху осягнення поставлених умов.
Тепер, коли цим вiзитом йому  подана  дружня  рука  ©©  свiтлостi,  тiльки
втручання самого бога може бути серйозною перешкодою, всi ж людськi, земнi
перешкоди вiд сьогоднiшнього дня можна вважати майже за  неiснуючi.  Треба
тiльки трохи часу на формальне довершення становища, отже,  тiльки  кiлька
мiсяцiв.
   Принцеса на мент заплющу╨ очi  й  зразу  ста╨  подiбна  до  вийнято©  з
домовини й посаджено© в фотель. Але тут же розплющу╨ очi й простяга╨  руку
пановi президентовi. Пан президент обережно й побожно притуля╨ться до  не©
кiнчиками уст, боячись торкнутися  пiтним,  мокрим  мiсцем  над  горiшньою
губою.
   I  ©©  свiтлiсть  тим  самим  байдужо  певним,  рiвно-величним   кроком
проходить знову до  свого  скромного  автомобiля.  Знову  гримить  музика,
гуркотять крики  гвардi©,  лопотять  i  трiпочуться  прапори  пiд  гарячим
вiтром. А далеко над Берлiном у буро-синiх  купах  хмар  блима╨  слiпучими
щiлинами небо.
   I тiльки як принцеса, попрощавшися з притихлою вiд  величi  iсторичного
моменту, вiд пишностi и грандiозностi зустрiчi графинею, лиша╨ться сама  в
себе в спальнi, з не©, як сукня, спада╨ витягнена рiвна  величнiсть.  Вона
сiда╨  в  фотель,  притуля╨  голову  до  спинки  i,  зiгнувшись,  самотньо
скоцюрбившись, сидить. Тепер - кiнець.
   Потiм стомлено пiдсува╨ до себе  скриньку  з  дорогоцiнностями,  вийма╨
маленькi, на©внi  щипчики,  якими  абсолютно  нiчого  не  можна  робити  в
електротехнiцi, i нiжно гладить ©х кiнчиками пальцiв. I очi не  мружаться,
i  розтоплю╨ться  загостренiсть   пiдборiддя,   i   рiвна-рiвна   блiдiсть
укрива╨ться нiжною, теплою  червонiстю.  Принцеса  раптом  одкида╨  голову
назад i заплющу╨ очi, але вона тепер не подiбна до винято© з домовини -  у
винятих iз домовини, як вiдомо, не пала╨ лице й вони не думають про те, що
надходить нiч, пiд час яко© бувають  глузливi  солодкi  оргi©  челядi  без
хазя©на.
   ***
   I пан президент разом iз парадним промоклим на лопатках убранням скида╨
напружену  врочистiсть.  Гей,  небо  гра╨ться  блискавками,   пiдкида╨ться
гирями, гуркоче велетенськими бубнами.  Автомобiль!  Пан  президент  також
хоче погратися блискавками. Що? Небезпека?  Кому?!  Йому,  для  якого  всi
людськi перешкоди, як для гiрського потоку, - дитячi гребельки? Автомобiль
негайно!
   Граф Елленберг розгублено пробу╨ спинити пана президента, але цi спроби
навiть не гребельки, а осiнн╨ павутиннячко на дорозi кур'╨рського по©зда.
   Автомобiль! Просто  маленький,  скромний  автомобiль,  в  якому  ©здять
незначнi палацовi урядовцi. Подати на заднi ворота.  Нiяко©  охорони.  Пан
президент ©де до театру. Вiн ©де нам'яти вуха старому Берлiновi.
   Граф Елленберг почува╨,  як  не  старому  Берлiновi,  а  йому,  графовi
Елленберговi, блiднуть вуха й слабнуть ноги - це ж в i н  мусить  ©хати  з
паном президентом. Це ж вiн разом iз ним мусить летiти в повiтря вiд бомби
iнаракiста.
   Варто ж було для такого непишного фiналу турбувати ©© свiтлiсть пишними
парадами.
   Але пан президент нi про якi бомби й не дума╨.  Нема  на  свiтi  нiяких
бомб, нiяких iнаракiстiв - нiчого. Тiльки його мiць, влада й радiсть.  Хто
смi╨ противитись його силi? Хто смi╨ не вiрити в нього?!
   Спухле,  темно-буре,  понуро  п'яне  лице  неба  все  нижче  та   нижче
присува╨ться  до  землi.  Розкудовченi,  бруднi,  густо  синi  патли  хмар
черкають об дахи велетенських башт i небошкрябiв. З-пiд патлiв  скажено  й
грiзно блискають косi, слiпучо-фосфоричнi очi. I тодi все  набухле,  п'яне
лице сласно,  грiзно  реве,  гарчить,  клаца╨  зубами,  регоче  металiчним
реготом.
   Маленьке авто палацового урядовця  зупиня╨ться  бiля  театру.  З  нього
виходять двi постатi и скромно проходять  у  дверi.  Вони  запiзнилися  на
виставу, перша дiя давно вже почалась.
   Але вони не хапаються.
   Дiйсно, перша дiя ново© опери вже майже  кiнча╨ться.  В  театрi  висить
мрiйна, пiвтемна тиша. В тишi гойда╨ться золотисте, нiжне мереживо звукiв.
Голови слухачiв, як ряди позастромлюваних на темний  оксамит  головок  вiд
шпильок, непорушно куняють у теплiй, затишнiй, помережати пiвтьмi.
   I раптом цi голови, як голiвки маку пiд  непокiйним  вiтром,  починають
ворушитись, нахилятись одна до одно©, шепотiтись i все повертатись в  один
бiк до ложi президента Об'╨днаного  Банку  Фрiдрiха  Мертенса.  Там  видно
широкi плечi, могутнi червонi груди н важку, чавунну голову з квадратовими
щелепами. Постать спокiйно й рiвно сидить бiля самого бар'╨ра.
   - Мертенс!.. Мертенс!.. Мертенс!..
   Рух ста╨ бiльший, виразнiший, шепотiння переходить у дзижчання. Артисти
починають поглядати на публiку, перезиратися мiж собою, повертаючи обличчя
до ложi Фрiдрiха Мертенса.
   А постать сидить непорушне, важко, чавунно. Серед голiв шамотня.  Дехто
вста╨ й швиденько почина╨ сунутись назад, до  виходу.  Дзижчання  робиться
дужчим, покриваючи звуки  музики.  Непокiй,  замiшання,  тривога,  захват,
подив шугають по залi, вiють шелестливими крилами.
   Вмить десь iзгори чу╨ться  крик.  Хтось  iзлякано  гуркотить  стiльцем.
Голови пiдводяться. Крик повторю╨ться збоку виразно, голосно!
   - Слава Фрiдрiховi Мертенсовi!
   I,  наче  прорвавши  заставку,  цей  крик  упуска╨  в  залу  бурхливий,
лопiтливий вихор оплескiв. Вiн пiдхоплю╨  всi  постатi,  пiдносить  ©х  на
ноги,  сповню╨  ©х  завзяттям,  радiстю,  захватом.  I  тi,  що  найбiльше
тiльки-но шепотiлись у тривозi  й  страху,  що  товпились  до  виходу,  тi
найдужче плещуть i найголос-нiше кричать:
   - Слава! Слава! Слава Мертенсовi!
   Музика спиня╨ться. Артисти пiдходять до рампи i, повернувшись до  ложi,
бурно, з ентузiазмом плещуть.
   Ярке свiтло  залива╨  весь  театр.  Ложi,  партер,  гора  -  все  повне
махаючих, плескаючих рук,  розкритих  ротiв,  блискучих  фанатичних  очей.
Величезне страховище-юрба  ошкiрилась  усiма  сво©ми  шерстинками,  швидко
трiпа╨ й трiскотить ними й реве в дикому слiпому екстазi.
   Фрiдрiх Мертенс помалу  пiдводиться,  поверта╨ться  всiм  присадкуватим
тiлом до роз'ятреного захватом тисячоголового  страховища  й  з  посмiшкою
кива╨ йому головою. Буря ентузiазму громом i ревищем проходить  юрбою  вiд
цього кивка.
   - Слава!! Слава!! Слава геро╨вi Мертенсовi! Смерть бандитам!  Хай  живе
Мертенс! Слава!
   Граф Елленберг сто©ть у найдальшому куточку ложi  -  тут  як-не  як,  а
бiльше шансiв на те, що бомба його не зразу розiрве На його думку,  пановi
президентовi можна цiлком вiльно вже задовольнитися цим  трiумфом:  папери
Об'╨днаного Банку пiднято так, як ©х не могли б  пiднятти  десятки  хитрих
комбiнацiй.
   Пан президент уклоня╨ться, спасибi йому, i  йде  з  ложi.  Театр  реве,
тупотить, трiщить оплесками. Тепер тiльки б устиг  пути  сiсти  в  авто  й
вiд!©хати. Тiльки б од!©хати вiд цього страшного театру!
   Але це не так легко зробити. Страховище з ревом i криком вилива╨ться  з
зали в коридор, пiдхоплю╨ пана президента на руки й несе його  над  сво©ми
головами, наче навмисно пiдставляючи  пiд  кулi  iнаракiстiв.  Бiдний  пан
президент безпорадно подригу╨  ногами,  вирива╨ться,  гирка╨,  облива╨ться
потом, але оскаженiле страховище тiльки  реве,  душиться  вiд  захвату  та
любовi й несе свого iдола на собi.
   Граф Елленберг протиска╨ться вперед, хапа╨ перше авто, яке  попада╨ться
бiля входу, i справля╨ до нього ревуще страховище з паном  президентом  на
руках.
   Небо шипить рясним буйним дощем i реве назустрiч юрбi, розриваючись, як
вiд бомби, на шматки.
   Мокрий,  пошарпаний,  пожований  страховищем  пан   президент   нарештi
вирива╨ться з обiймiв його й хова╨ться в авто Реве юрба, реве  небо,  реве
автомобiль,  лопотить  дощ,  лопотять  мокрi  руки,  блискають  блискавки,
лiхтарi, сотнi очей...
   Граф же Елленберг  не  блищить  i  не  лопотить,  -  вiн  увесь  щемить
нетерплячкою, вiн усiма м'язами, нервами, пальцями рук i нiг  витяга╨ться,
помагаючи автомобiлевi вибратися з юрби екiпажiв. Не може ж буть, щоб  тут
десь не було iнаракiстiв! Не може того  бути!  Коли  вони  не  насмiлились
пустити в повiтря театр i тисячi невинних людей,  то  вони  не  пошкодують
якусь пару автомобiлiв iз шоферами.
   Раптом над головою iз страшенним трiском i гуркотом розкочу╨ться вибух.
Бомба? Грiм?
   Авто видира╨ться на чисту дорогу й  несеться  вулицею.  Пан  президент,
вiдкинувшись назад, весело витира╨ лице, шию, руки й важко диха╨. Ну,  що?
Нам'яв вуха? Що? Нi? Де ж тi паршивцi з сво©ми бомбами? Га?
   Видушуючи колесами, як iз сикавок, стру© води, до театру пiдлiта╨ друге
авто. В ньому сидять Тiле й  Макс.  Дощ  залiплю╨  вiконця,  але  й  крiзь
заплакане скло видно, що юрба, як пiсля закiнченого свята,  живо,  пiднято
колихаючись, улива ╨ться знову в театр.
   Тiле люто зцiплю╨ зуби. Пiзно - втiк товстошкурий бегемот.
   ***
   Задоволене вiдкашлюючись у сиву розпатлану бороду, з гуркотом  тупотить
на захiд грiм. Тьмяними слiзьми  перешiптуються  в  ошелешенiй,  притихлiй
тьмi  нагойданi,  натiпанi  дерева,  часом  потрушуючи  нам'ятими  чубами.
Стомлено, з полегшенням диха╨ трава, земля, заплаканi квiти.
   На терасi з зачиненими вiкнами нудьгують i заздрять  непорушнi  пальми,
нiколи не  тiпанi  вiтрами,  не  поливанi  дощами.  Помiж  ними,  зчепивши
пальцями за спиною вузлуватi, кiстястi руки, помалу, важено руха╨ться граф
Елленберг. З вiкон Трудино© кiмнати на терасу ляга╨  тьмяний  зеленкуватий
просто-кутник свiтла. I коли постать  графа  перерiзу╨  його,  бiля  лiжка
Труди до вiкна повертаються двi голови. Повертаються й пильно слухають.
   - Невже, мамо, вiн насмiлиться?.
   - Тш! Нi, вiн не насмiлиться. Але скажи,  Фрiдо,  ти  певна,  що  Труда
взяла купiль iз льодом?
   - Я ж тобi кажу, мамо, що я сама бачила  лiд,  як  вона  несла  його  у
ванну. Вона зробила це навмисне, щоб захорiти й померти!
   Графиня з тремтiнням зiтха╨. А Труда  не  чу╨  нi  цього  зiтхання,  нi
покашлювання  грому,  нi   мокрого   перешiптування   саду,   нi   важких,
навантажених думками й ваганнями крокiв батька пiд вiкном  на  терасi.  Не
чу╨ вона й жахного напруженою чекання двох схилених над  нею  голiв.  Уста
зачервонiлись, запеклися, потрiскались, як перестиглi  вишнi  на  пекучому
сонцi. Оголенi, смугляво-перламутровi руки цупко вп'ялися  в  простирадла,
очi цупко впилися в гарячi образи - сво©, мiнливi, химернi.
   Дверi тихо, повiльно, як у снах  перед  появою  примари,  розчиняються.
Понуро  похиливши  голову,  несучи  на  широкiй  горбатiй   спинi   сувору
рiшучiсть, тихо входить у зеленкуватий присмерк старий граф.
   Графиня швидко пiдводиться й заступа╨ сво©м маленьким, хижо  напруженим
тiлом гаряче лiжко, i з очей  ©©  витягаються  гострi  наготовленi  кiгтi.
Фрiда боязко ста╨ поруч, широко розплющивши зляканi, чекаючi  очi,  готова
кожно© хвилини наповнити ©х жахом i слiзьми.
   - Вийдiть обидвi. Я хочу побути сам iз Трудою.
   - Ми не вийдемо.
   Маленька чорненька постать iз  високо,  рiшуче,  непохитно  пiдведеною,
застиглою в чеканнi головою зда╨ться великою, висiченою з чорного гранiту.
Стомленi очi в зеленiй пiвтьмi твердо й хижо слiдкували за кожним рухом.
   В сивому вусi, позелененому збоку тьмяним свiтлом, ворушиться  неохочий
усмiх.
   - Викину силою. Виходьте краще так. Швидше.
   - Що тобi треба тут? Як не  сором:  використовувати  хоробу  для  сво©х
гидких пiдозрiнь. Пiдслухувати маячiння хоро© дитини Кати так не...
   - А, значить, ╨ що пiдслухати? Ну, виходьте, я вам кажу. Фрiдо, марш.
   Фрiда зустрiча╨ться широкими очима з грiзними  ямками  пiд  насупленими
кущиками брiв i злякано тулиться до  матерi.  Графиня  обнiма╨  ©©  однi╨ю
рукою, а другу витягу╨ вздовж лiжка Чорна й бiла постать тiсно зливаються.
   - Ми не вийдемо!
   Граф  мовчки  пiдходить,  бере  кiстястими  пальцями   чорну   тоненьку
витягнену руку й виводить матiр iз дочкою з кiмнати. Чорна  тоненька  рука
випручу╨ться, чорна маленька постать опина╨ться, вигинаючись. Бiла постать
труситься й безвольна хита╨ться  за  кожним  рухом  чорно©.  Але  кiстястi
величезнi пальцi залiзно,  мовчки  тягнуть  i,  зда╨ться,  можуть  пiдняти
обидвi постатi в повiтря й викинути ©х крiзь вiкно.
   Старий граф замика╨ дверi на ключ, запина╨ порть╨ри на вiкнах, уважно й
понуро огляда╨ все навкруги й пiдходить до лiжка. Тiльки на столику та  на
пiдлозi круг нього молочно-бiлим колом суму╨ свiтло, все  ж  останн╨  -  в
зеленiй, густiй, затихлiй тiнi.
   Старий граф сто©ть непорушне бiля  лiжка,  згорбивши  спину,  похиливши
голову. На притупленому кiнчику носа Труди скляни блищить  зелена  смужка.
Пiд  заплющеними  очима  глибокi  фiалково-зеленi  западини.  Темнi   уста
напiврозкрились,  зашерхли  палом,  важким  диханням.  Дрiбно,   поспiшно,
легковажно-весело, як коник у травi, стрекотить десь годинничок.
   Старий граф озира╨ться,  обережно  пiдсува╨  фотель  i  сiда╨.  Оголенi
плечi, оголена смугляво перламутрова рука (така  жiноча,  кругла  вгорi  й
зворушливо-дитяча  на  кiнцi)  iз  зеленкуватими  тiнями  ритмiчно,  важко
дихають у мовчазнiй, завзятiй, невиднiй боротьбi.
   - Абсолютно несмачно... - раптом байдуже шепоче  непорушна  голiвка,  i
смажнi  темнi  уста  зневажливо  кривляться.   Старий   граф   у   чеканнi
перехиля╨ться над лiжком.
   - Взагалi, дали б менi спокiй. Ну, для чого стукать, я не розумiю?  Ах,
та боляче ж!
   Труда круть головою  по  подушцi,  ухиляючись  од  ударiв,  кривить  iз
упертим болем лице, зцiплю╨ зуби, мугиче, стогне, але нi за що не  просить
милосердя. Пальцi вгреблися в простирадло и закоцюбли в стражданнi.
   Старий граф обережно, нiжно гладить долонею  по  скрученiй,  уп'ятiй  у
лiжко руцi й шепоче:
   - Трудонько!.. Трудонько!..
   - I не скажу! I не скажу! Ну, нехай i Макс! I не скажу!
   Голос хрипкий, чужий, мертвий. Смугляве,  вкрите  зеленою  тiнню  лице,
поламане нестерпним болем, погнуте, як ногами  потоптане,  пашить  вогнем,
шумно, шершаво, трудно диха╨, задиха╨ться.
   I раптом усе тiло з лютою натугою, з  одча╨м  стрiпу╨ться,  скидаючи  з
себе страшенну, задушливу вагу. Воно корчиться, вирива╨ться, викручу╨ться,
голова  вiдкида╨ться  назад,  зламаною  дугою  випнувши   горло,   шукаючи
манесенькоi щiлинки з повiтрям,  а  пальцi  скажено,  iз  сухим  дряпанням
гребуть по простирадлi.
   - Трудо! Трудонько! Дитинко!
   Ах, тiло корчиться, вигина╨ться.
   Старий граф розгублено, з болем, з розхристаною нiжнiстю,  з  випущеною
на волю любов'ю,  з  тремтячими,  старими,  одвис-лими  вiд  одчаю  губами
гладить скорченi руки, безпорадно тупчиться, нагнувшись над лiжком, шепоче
старi, не  забутi,  але  глибоко-глибоко  захованi  слова,  вiд  яких  вi╨
дитячими, атласово теплими нiжками.
   - Тудi!.. Крихiтко ╨дина .. Тудi!.. Ну, що ж це? Тудi Не треба...
   Старi,  тремтячi,  як  дерев'янi  габлi,  руки   безпорадно   обнiмають
скорчене, молоде, пашуче вогнем,  стонуче  тiло,  захищають  усi╨ю  кров'ю
сво╨ю вiд незримого ворога, торкаються  то  тут,  то  там  нiжно©  гарячо©
шкiри, гладять, голублять.
   - Тудi! Тудi, нiжна моя! Тудi!
   I потроху закинута назад голiвка вирiвню╨ться, дуга горла опада╨,  руки
слабнуть, груди дихають важко, трудно, але рiвнiше Старий граф  iз  нiжною
судоргою  обхоплю╨  габлями  розпатлану  голiвку  й  жадно,  злодiйкувато,
ненаситно цiлу╨ гарячi, випуклi повiки очей, щоки, пукате, вперте, розумне
чоло, хлопчачi, зашерхлi гарячою шкуринкою уста. Вiн хапа╨ться,  тремтить,
мучить затиснену в долонi голiвку й стогне вiд щастя й муки.
   - Тудi моя! Тудi, ╨дина дiвчинко! О Тудi!
   Вiн хапа╨ в руки смугляву знесилену ручку i зверхнiм боком притуля╨  ©©
до свого незвично розгаряченого,  огрiтого  рiдким  вогнем,  одвислого,  з
колючими суворими кущиками брiв лиця. Ручка безвольно, байдуже  гнеться  й
пашить вогнем.
   У дверi стукають  .Старий  граф  поспiшно  й  обережно  кладе  руку  на
простирадло. Потiм насуплю╨ сивi стрiхи на очi, помалу вста╨  й  пiдходить
до дверей. Одчинивши, мовчки впуска╨ графиню. Тривожно шукаючi очi  матерi
швидко обмацують суворе, жорстоке лице з обвислими внизу, як вим'я корови,
щоками й бачить: воно щось хова╨  в  собi,  щось  задоволене  i,  значить,
вороже до не© й до то© iстоти, що там, на лiжку.
   Не кажучи нi слова, граф важко виходить iз  кiмнати  на  терасу.  Вiкна
розчиненi. Пальми, нiколи не кудовченi  бурями  й  дощами,  жадно  дихають
вогкою свiжiстю бурi. У вiкна здивовано вгорi клiпають дитячi очi зiр.  Iз
саду вi╨ духом дитинства, нiжними атласистими  нiжками,  любими  вечорами,
коли не займана бiлiсть крихiтного лiжечка робить жичтя зворушливо важним.
   Далеко-далеко   оксамитним,    добродушним,    незлобним    буркотiнням
обзива╨ться грiм.
   ***
   З доктором Рудольфом дi╨ться щось цiлком непевне.  Вiн  уже  з  тиждень
нiчого не ©сть, анi рiсочки, нi вранцi, нi  вдень,  нi  увечерi.  Все,  що
приносить  йому  Кетi,  вiн  систематично  вiдсила╨   назад,   навiть   не
подивившись на страви. Тiльки  весело,  радiсно  смi╨ться  з  дивування  й
страху добро© дiвчини, любовно обнiма╨ за плечi й говорить ©й чуднi слова,
вiд яких Кетi ста╨ моторошно. А очi доктора  Рудольфа  блищать,  як  мокрi
шибки на вiкнах, волосся покручене буйно-веселими вихорами,  на  тоненьких
волосинках уст невтримно трiпотить сонячною, переливчастою росою посмiшка.
   А садiвник Йоганн, старенький дiдусь, що зустрiча╨  разом  iз  квiтками
сонце, розповiда╨, як доктор Рудольф рано-ранесенько виходить  у  сад,  як
цiлу╨ траву, листя, як раптом простяга╨ обидвi руки  до  неба,  до  сонця,
весь витягнеться, неначе збираючись летiти, i тихенько про себе  смi╨ться.
I так ста╨ чудно, i так жаль од того смiху, що дiдусь Йоганн одверта╨ться,
щоб не дивитись. Доктор Рудольф, для  чогось  нарвав  ши  оберемок  трави,
весело верта╨ться з ним до лабораторi©, наспiвуючи й шкандибаючи.
   Панi Штор, мовчазна й поважна, тiсно  затиснувши  сво©  волосинки  уст,
щодня ходить до сина. Вона не  докуча╨  йому,  нi  про  що  не  пита╨,  не
припроху╨ ©сти, от собi зайшла мимохiдь до Рудi на хвилинку. Очi,  великi,
поважнi, чистi й мовчазнi, допитливо збоку вдивляються в сина, бояться, не
розумiють, вишукують.
   А Рудi смi╨ться, любовно обнiма╨ й мамуню за  плечi,  радiсно  цiлу╨  й
нiтрошки не нагаду╨ хорого. лице свiже, свiжiше,  нiж  уперед,  очi  яснi,
чистi, одвертi, тiльки бризкають, вихлюпують  переповненою,  затримуваною,
лукавою радiстю. Трудно йому стримувати, от-от перелл╨ться  через  край  i
розкри╨ться вся тайна. Але нi,  мовчить  Рудi,  регоче,  обнiма╨,  пусту╨,
фальшиво висвисту╨  губами  легковажнi  мелодi©,  з  пiдскоком  шкандиба╨,
кудовчить волосся й уперто, щасливо мовчить.
   Нiщо його не зачiпа╨,  не  тривожить,  нiщо  не  може  пригасити  дивне
палахкотiння цi╨© радостi.
   На столi в нього купа газет. I газети, i радiо, i екран  -  усi  криком
кричать про грiзнi, величезнi подi©, що назрiвають  у  надрах  людськостi.
Блискавки  великих  бур  синiми  загравами  прорiзують  густу,  пересичену
атмосферу земно© планети. Пiв-землi на пiвземлi Схiд на  Захiд,  розколоте
людство наставило груди на груди. В повiтрi за хвилину пролiта╨ круг землi
тисячi  радiокрикiв,  зойкiв,  наказiв,   алярмiв.   Тисячi   велетенських
лабораторiй гарячкове, наввипередки виробляють газ "маюн", страшну новiтню
зброю, яка може за кiлька хвилин покласти смертним  потоком  тисячi  живих
iстот. Величезнi  повiтрянi  флоти  озбро╨нi  "маюном",  готовi  щохвилини
хмарами майнути в небо, сповнити його мертвячою трутою й разом iз  ворогом
попадати на землю мертвими купами. Мiтла смертi занесена над людством.
   А доктор Рудольф ся╨ голими одвертими очима, подiбними до мокрих  шибок
на вiкнах, i смi╨ться собi трiпотливими куточками уст.
   Союз Схiдних Азiатсько-Африканських Держав одкинув постанови Паризького
Конгресу. Одкинув iз таким  брутальним  викликом,  який  не  допуска╨  без
пониження гiдностi захiдних  держав  нових  переговорiв.  Азiя,  Африка  й
Австралiя нахабно заявили претензiю на  гегемонiю  над  землею.  ╙вропа  й
Америка цей пантеон  вищо©  людсько©  цивiлiзацi©,  повиннi  пiдпасти  пiд
залежнiсть од одстало©,  напiвварварсько©  частини  земно©  кулi.  Людство
сто©ть перед загрозою одкиду на  цiлi  столiття  назад.  Жовто-чорна  раса
простяга╨ свою дикунську руку до горла бiло© раси. Старий  великий.  Захiд
повинен iще раз стати на оборону людськостi, скувати злочинну  жовто-чорну
руку в кайдани iстини, права  й  культури.  Захiд  повинен  покласти  край
розбратовi серед людства i встромити на вiки вiчнi в  груди  землi  прапор
╨дностi й вiчного миру. Перемога Сходу е перемога смертi.
   А доктор Рудольф безжурно перегорта╨ кричущi аркушi  газет  i  фальшиво
видмуху╨ крiзь верхню губу грайливий мотив маленько© бiска©.
   Захiд хвилю╨ться, колотиться в серединi себе. Людськi  хвилi  набiгають
одна на одну, з ревом i люттю стикаються,  пiняться,  знову  розбiгаються.
Робiтничi маси порозколювалися ва ворожi табори.  Мiльйоновi  демонстрацi©
за вiйну, проти вiйни, конгреси, конференцi©, манiфести,  вiдозви,  бiйки.
Державнi  апарати  в  скаженiй   напрузi   тримають   рамцi   велетенських
механiзмiв, де страшним темпом гуркочуть розiгнанi сили ©хнi.  Одного  дня
не видержать - i на друзки, на черепки, на  порох  розлетиться  культурний
свiт, загинувши пiд ру©нами й залившися власною кров'ю.
   А  доктор  Рудольф  весело-радiсно  чучверить  i   загрiба╨   пiдпалене
каштанове волосся розчепiреними пальцями й мокро  ся╨  внутрiшнiм  лукавим
захватом очей.
   I тiльки раз переста╨ посмiхатись i сяяти. Болюче зморщивши брови,  вiн
мовчки чита╨ нову сенсацiю.
   Iнаракiсти висадили в повiтря лондонську бiржу. Загинуло тисячi  мирних
людей. Вибух був тако© страшно© сили, що  на  кiлька  кiлометрiв  навкруги
повисипалися з вiкон шибки. У вiкно одного  помешкання  (пiвкiлометра  вiд
мiсця вибуху) влетiла в кiмнату вiдiрвана голова жiнки, вбивши дiвчинку.
   Доктор Рудольф схоплю╨ться й швидко ходить по  хатi,  обхопивши  голову
обома руками i з стражданням прицмокуючи язиком:
   - Тьа! Тьа!.
   Але  радiсть  помалу  проступа╨  знову,  розгладжу╨  покривленi   уста,
наморщене болючими горбиками чоло,  знову  вогко  промiниться  з  очей.  I
доктор Рудольф знову ходить по саду,  оiлядаючи  небо,  хмари,  аероплани,
дерева, будинки хазяйським, задоволеним, радiсним поглядом, то лежить десь
на травi,  примруживши  до  сонця  очi  й  завмерши  в  тонкiй,  волосянiй
посмiшцi.
   Часом тут  находить  його  Труда.  Вона  ходить  непевно,  помалу,  без
колишньо© недбалостi. Вона схудла, на щоках западини, темнiють  пiд  очима
рудi круги, а в очах до  тако©  мiри  виразно  нема  колишньо©  iронi©  до
всього, що поряднi люди шанують, що хочеться ©© нiжно нiжно пожалiти.
   Лл╨ доктор Рудольф не  жалi╨.  Тiльки  любовно,  так  само,  як  хмари,
аероплани й дерева,  обводить  очима  змарнiле  смугляве  личко  з  синьою
родинкою коло вуха й з тихим смiхом одмов-чу╨ться на запитання Труди -  чи
правда, що вiн дав зарiк постити сорок день i сорок ночей. На думку Труди,
всякi подiбнi примiтивнi способи  самогубства  не  рацiональнi.  Коли  вiн
гада╨ так знищити себе, то вона йому радить не  затягати  часу  й  вибрати
доцiльнiший спосiб.
   I Труда злегка червонi╨. Але доктор Рудi смi╨ться, дяку╨  за  пораду  й
весело шкандиба╨ собi додому.
   Iнодi вiн зустрiча╨ й принцесу Елiзу. Вона тепер чогось часто гуля╨  по
саду, заходячи iнодi навiть до оранжере©.  Але  тепер  доктор  Рудольф  не
щулиться, не стиску╨ться  винуватим  соромом,  а  ясно,  радiсно,  одверто
дивиться на матово-бiле, погордливо-величне, обрамлене  червоними  крилами
лице й любовно, радiсно посмiха╨ться так  само,  як  до  Иоганна,  матерi,
Труди. Вiн поштиво, низько вклоня╨ться принцесi, але не хапа╨ться пробiгти
повз не©.
   I Фрiц iнодi з  за  кущiв  бачить,  як  принцеса  Елiза  озира╨ться  на
шкандибаючу постать iз непокритою, розкудовченою головою, i  в  похмурених
очах ©© проходить не то здивування, не то гнiв, не то тривога.
   ***
   В небi - сонячна пожежа, на землi -  пекуча  з  роззявленим  ротом,  iз
млосною застиглiстю спека. Сад знеможено куня╨. Пiсок на  дорiжках,  лави,
шибки на вiкнах, схiдцi на терасу - все гаряче. До металiчних ручок дверей
не можна торкнутись.
   Доктор Рудольф, молитовно, щасливо пiдвiвши лице до сонця, розхриставши
до нього спiтнiлi груди,  мружачись  i  блаженно  посмiхаючись,  шкандиба╨
вулицею. Прохожi з легким здивуванням проводжають очима чудну  постать  iз
непокритою, розкудовченою головою й не зовсiм звичайним  усмiхом.  Полiца©
лiниво виймають адресову книжку й шукають адресу  найближчо©  лiкарнi  для
душевнохорих.
   Доктор Рудольф нiкуди не поспiша╨. Коли вiн увiходить  у  центр  мiста,
сонце заступають  будинки,  вiн  переста╨  мружитись  i  огляда╨  свiт  iз
цiлковитим  задоволенням  власника,  який  щойно  вигiдно  закупив   його.
Розумi╨ться, багато в ма╨тку негодящого, смiшного, шкiдливого, але загалом
усе досить добре. I небо,  i  спека,  i  трамва©,  i  пiтнi,  заклопотанi,
потомленi  люди.  З  уст  його  не  сходить  вибачлива,  любовно-iронiчна,
волосяна посмiшечка, очi з прощаючою насмiшкою поглядають навкруги.
   От доктор Рудольф зупиня╨ться  бiля  величезного,  на  всю  стiну  скла
гастрономiчного магазину. З покiрним, тупим  жахом  висять  униз  головами
темно-золотистi великi трупи риб iз пороззявлюваними ротами.  В  тоненьких
прозорих кишках лежить набите м'ясо трупiв рiзних тварин:  свиней,  волiв,
коней,  а  часом  i  собак.  Мертве  тваринне  м'ясо,  червоне,  з  салом,
виставлене великими купами  просто  так,  не  в  кишках.  I  в  людей,  що
зупиняються перед цим вiкном, горлом проходить спазматичний рух  ковтання.
Страшенно ©м смакують цi шматки тваринних трупiв!
   Доктор Рудольф скоса погляда╨ на сусiдiв - i жалiючий, вибачливий усмiх
розгорта╨ його закрученi куточки уст.
   - А правда, не можна й уявити собi,  що  коли-небудь  люди  перестануть
©сти трупи тварин? Е?
   Сусiд здивовано дивиться на вибачливо-iронiчне лице  чудного  чоловiка,
але в тiй iронi© така  певнiсть,  така  ясна  любов-нiсть,  що  сусiд  теж
посмiха╨ться:
   - Може, колись i перестануть.
   Доктор Рудольф кладе раптом руки на плечi сусiдовi, присува╨  до  нього
почервонiле вiд сонця й духоти лице й притишеним лукавим голосом каже:
   - I не колись, а дуже швидко. Можете бути спокiйнi.
   I вiдходить iз тою самою певнiстю,  прощаючою  насмiшкою  й  нехапливим
виглядом хазя©на, що вийшов на огляд свого ма╨тку.  Вражений  сусiд  довго
дивиться вслiд йому й пiдозрiло, з сумом похиту╨ головою.
   По кафе й ресторанах, внизу глибочезних вулиць, у вогких затiнках барiв
паряться  пiтнi,  гарячi  купи  людських  тiл.  Нагрiте  згори  двадцятьох
поверхiв залiзо й бетон безупинно пашать теплом i випарами людей. Спалений
бензин, тютюн, гас густою атмосферою сто©ть, як вода в  озерi,  в  берегах
кам'яного  мiста.  Небо  бозна-де,  десь  далеко  далеко  над  височенними
прорiзами велетнiв-будинкiв. Сонце  кипить  десь  там,  над  ними,  пала╨,
клекотить, i тiльки часом дивом якимсь просковзне  вниз,  перестрибуючи  з
металу на скло, така блiденька, жовтенька, недокровна  смужечка.  В  руках
розпарених, знеможе-них живих iстот  довгi  шматки  паперу,  з  яких  вони
висмоктують у себе хвилювання, тривогу, роздратування. Iз склянок же  вони
всмоктують у себе повiльними ковтками маленькi рiзнокольоровi дози  отрути
й щохвилини витирають iз набухлих облич лоскiтливий пiт.
   Доктор Рудольф цю частину свого  ма╨тку  огляда╨  з  жалем  i  досадою.
Чекайте, чекайте, ви, нещаснi самогубцi!
   Перед магазином Крумпеля, як  звичайно,  величезна  юрба.  Вся  вiтрина
миготить  переливчастим  голчастим  блиском  брильянтiв.  Коль╨,   перснi,
шпильки, голе камiння,  справжн╨,  фальшиве,  кругле,  довгасте,  воно  то
крутиться на спецiальних кружалах, то дрiбно труситься на мiсцi, то важно,
велично  лежить  непорушне  на  оксамитних  подушечках  i  все  випромiню╨
блискаючi кольори, легкi, прозорi, грайливi. З очей публiки випромiнюються
заздрiсть, жаднiсть, тупа задума, нелукаве милування, нiмий захват.
   Доктор Рудольф зупиня╨ться й з веселою цiкавiстю вдивля╨ться в обличчя.
В очах у нього блискають нестримнi смiхотливi iскри,  як  у  людини,  якiй
жагуче хочеться розповiсти смiшний анекдот.
   - А, правда, неможливо собi уявити, що  колись  оцими  цяцьками  будуть
гратись дiти на вулицях?
   Дама в прозорому, як крильця бджоли, капелюшку здивовано  озира╨ться  й
бачить такi одвертi, чистi,  любовно-насмiшкуватi  очi,  що  не  зна╨,  що
сказати.
   - Правда, неможливо? А уявiть собi, що настане час, коли  вся  вартiсть
цих камiнчикiв буде рiвнятися вартостi всякого  iншого  камiнчика.  Трудно
собi уявити? Правда? Га?
   I дама, i вся юрба настромлюють на сво©  очi  чудного  чоловiка,  i  по
©хнiх обличчях, з яких ще не зiйшли чари вiтрини,  почина╨  грати  непевна
посмiшка: божевiльний чи п'яненький?
   Доктора Рудольфа страшенно смiшить цей усмiх. Ах ви, бiдолахи,  ах  ви,
замацапуренi малесенькi дикуни, що з виглядом вищостi смiються  з  людини,
яка не вiрить у  колосальну,  мiстичну  вартiсть  металевого  гудзика  вiд
штанiв солдата.
   - Панове! Я вас дуже прошу запам'ятати собi: незабаром  кожний  iз  вас
зможе  мати  собi  скiльки  схоче  оцих  "дорогоцiнностей".   Чу╨те?   Але
попереджаю: вартiсть ©х буде така сама, як отого скла з  вiкна,  розбитого
на шматочки. Будьте  здоровi,  мо©  панове,  i  хай  вам  буде  добре  без
камiнчикiв i гудзикiв од штанiв!
   Весело й мило похитавши головою,  доктор  Рудольф,  не  хапаючись,  iде
далi, а юрба регоче й проводжа╨ його криками, в  яких  чу╨ться  порада  не
заходити дуже часто в шиночки - в таку спеку це рiч небезпечна.
   Доктор  Рудольф  слуха╨ться  поради  й  сiда╨  на   трамвай.   Трамвай,
безумовно, рiч хороша й корисна в його господарствi.  Де  ж  його  перейти
пiшки такi величезнi вiддалення, на  яких  порозлазились  кам'янi  нарости
мiста. Нехай бiднi комахи хоч на пару хвилин дадуть спочивок ногам.
   Вiн увiчливо й привiтно уступа╨ мiсце старенькому чоловiковi, вiн  може
й постояти. Кондукторовi да╨ за бiлет першу золоту монету, що  попада╨ться
йому пiд руку, а коли милий смiшний чоловiк хоче вiдрахувати  йому  решту,
доктор Рудольф, розумi╨ться, спиня╨ його.
   - Решти менi не треба Вiзьмiть собi, пане кондукторе.  I  кондуктор,  i
пасажири вражено зиркають на щедряка,  який,  одначе,  виглядом  сво©м  не
робить враження мiльярдера.
   - Хутко, пане кондукторе, нi плати, нi решти  взагалi  нiкому  не  буде
треба Запевняю вас. Не вiрите?! Га?
   Ну, ясно - ненормальний. Кондуктор, звичайно, користуватись цим не може
й з уважним, спiвчутливим виглядом пода╨ "багачевi" решту. Доктор  Рудольф
весело смi╨ться: йому не потрiбнi грошi, пан кондуктор смiливо може лишити
цi круглячки в себе А, зрештою, розумi╨ться, коли кондуктор не хоче, можна
забрати ©х.
   Милi, бiднi дикуни пильно поглядають  на  чудного  чоловiка.  Подумайте
собi: вiн сумнiва╨ться в  мiстичнiй  вартостi  солдатського  гудзика.  Ну,
поглядайте, поглядайте, це так натурально й необхiдно для вас.
   - Що, пане кондукторе, трудна ваша праця? Особливо в таку спеку?
   Пан кондуктор обережно й ввiчливо згоджу╨ться з чудним пасажиром.
   - Ви, розумi╨ться,  пане  кондукторе,  не  з  при╨мностi  вiдривати  цi
папiрцi працю╨те. Правда?
   Пан кондуктор неохоче посмiха╨ться: вiн хотiв би знайти на свiтi такого
чоловiка, який iз при╨мностi захотiв би роками щодня  з  ранку  до  вечора
тiльки те робити, що вiдривати папiрцi й роздавати ©х людям.
   - I не знайдете, дорогий пане кондукторе, не знайдете. Адже, наприклад,
далеко при╨мнiше оце взяти та по©хати в лiс, лягти на травi лицем до  неба
й мружитись на сонце. Га?
   Кондуктор знову посмiха╨ться - добре тому лежати, у кого ©сти ╨ що.
   Доктор  Рудольф  раптом  iз   надзвичайною   увагою   й   зацiкавленням
вслуха╨ться в слова пана кондуктора, немов у бозна-що нове й мудре.
   - Стоп, стоп! Як ви сказали, голубчику? Як?!  Коли  б  чоловiк  мав  що
©сти, то хто ж би мiг його вдержати на цiй каторзi? Так?
   Пасажири  теж  посмiхаються,   швиденько   перезирнувшись   мiж   собою
Кондуктор, як дитинi, якiй  роз'ясняють,  що  дощик  пада╨  вiд  того,  що
набiгла хмара, ще рач пiдтверджу╨, що всi люди мусять працювати, щоб ©сти.
   Кумедний чоловiк несподiвано  в  захватi  зачiсу╨  обома  розчепiреними
руками волосся й ясно, одверто озира╨ весь вагон.  Йому,  видно,  хочеться
сказати всiм щось надзвичайно радiсне, важне, те  саме,  що  п'янить  його
очi, але вiн стриму╨ себе, швидко пiдводиться й виходить  iз  вагона.  Але
раптом верта╨ться й сильно б'╨ по плечу кондуктора:
   - Пане кондукторе, незабаром ви  матимете  що  ©сти.  Чу╨те?  Незабаром
кiнчиться каторга Бувайте здоровенькi, голубчику!
   Кондуктор i пасажири з жалем  i  посмiшкою  проводжають  очима  бiдного
калiкуватого чоловiка.
   А  бiдний  калiка,  шкандибаючий,  пiтно   вогкий,   п'яно   блискаючий
безупинним, трiпотливим, кричущим захватом, не може знайти  собi  мiсця  в
свойому ма╨тку. З вулицi у вулицю, з юрби в  юрбу,  то  лiфтом  летить  на
башту повiтряно© дороги й несеться в металiчно-шипучому вагонi  над  морем
палаючих спекою дахiв, укритих,  як  бородавками,  димарями:  то  прожогом
пiрна╨ в пiдземнi вогкi тунелi i з залiзним ляскотом та гуркотом жене  пiд
Берлiном; то знову вилива╨ться краплиною юрби в затiненi, важкi, задушливi
канали вулиць. Але скрiзь, де вiн ╨,  бiднi  дикуни  ставляться  до  нього
однаково: з посмiшкою вищостi, з здивуванням, жалем i смiхом. I скрiзь, де
вiн ╨, вiн ставиться до бiдних дикунiв iз  жалем,  з  любовною  iронi╨ю  й
лукавим, стримано обiцяючим захватом.
   За мiстом, де кiнчаються небошкряби й починаються квартали вiлл,  сонце
знову прийма╨ його в сво© обiйми, знову палко цiлу╨ в розхристанi груди, в
напiвзаплющенi нiжнi повiки очей.
   Кондуктор сказав: минуло©  недiлi  пiдгороднi  залiзницi  та  повiтрянi
товариства видали бiльше, нiж вiсiм  мiльйонiв  бiлетiв  за  мiсто.  Вiсiм
мiльйонiв бiдних дикунiв-каторжан вирвалося iз сво╨© каторги на  побачення
з найближчими родичами: деревами, птицями, комахами. I сонце-мати всiх  ©х
разом цiлувало: i благосно-мудрих зелених  стоянiв,  i  рухливих,  вiльних
лiтунiв, i бiдних заморених ходунiв iз  залiзобетонових  печер.  I  бiднi,
заморенi,  отру╨нi  ходуни  з  виразом  вищостi,   вибачливостi   приймали
поцiлунки сво╨© матерi.
   За вiллами поле й лiс. Жита мудро  шелестять  сивими  колючими  вусами,
женуть золотистi хвилi з краю до краю, безупинно схиляючись перед  сонцем,
любовно й побожно приймаючи його пекучу животворну ласку.
   Лiс розклав пiд ногами зелений килим, прикрив килим узорами тiней, а на
тiнях порозкладав купки людських тiл. Повно ©х  там,  кишить  ними  старий
лiс, дзвенить голосами, смiхом, радiстю  втiкачiв  залiзобетонових  печер.
Все, що можна, поскидали вони з себе, порозвiшувавши на кущах  i  гiлляках
сво© на©внi  ганчiрочки,  несвiдомо  тягнучись  стати  ближче  до  забутих
родичiв. Бiлi, червонi,  рожево-жовтi,  тiлеснi  плями  перисто,  крикливо
миготять серед спокiйно©, мовчазно© зеленi.
   Тут доктор Рудольф цiлком задоволений сво©м ма╨тком. У зубах  травинка,
в очах п'яна радiсть, у ходi певнiсть хазя©на.
   На галявинцi  бiля  само©  стежки  в  густiй  буиностебловiй  травi  iз
шовковистою мiтлицею лежить парочка, сплiвшись голими руками Коли  б  вона
так розляглася на вулицi залiзобетонових казарм, ©© моментально арештували
б i вiдвели б у полiцiю або в лiкарню для божевiльних. Але тут цiлком iншi
закони й звича©, нiж там. I парочка просто, ясно, рожево  вiд  поцiлункiв,
сонця й духу трави дивиться на доктора  Рудольфа.  I  не  помiча╨  в  його
постатi нiчого чудного, як помiтили б неодмiнно там, i не  посмiха╨ться  з
його п'яно© посмiшки, з роз-чучвереного  волосся,  i  не  диву╨ться,  коли
шкандибаюча розхристана постать iз травинкою в зубах зупиня╨ться проти не©
й любовно, просто, як з давно давно знаними любими приятелями, забалаку╨:
   - Знаменита погода. Що?
   - Надзвичайна!!
   - А лiс? Га?
   - Чудовий!!
   Парочка смi╨ться, i гола рожево-зелена вiд тiней жiноча рука пустотливо
обнiма╨ чоловiчу розкудовчену голову й кладе на траву, накривши ©©  сво©ми
грудьми.
   А доктор Рудольф радiсно шкандиба╨ далi: молодцi каторжани - все ж таки
вони не зовсiм загубили там, у печерах, родиннi почуття.
   Лiс, наспiвуючи про себе свою, йому тiльки чутну, мелодiю,  в  такт  ©й
похиту╨ головою. Плями сонця поприлипали до стовбурiв i солодко мружаться.
Кора сосон, як риб'яча золота  луска,  млосно  випуска╨  медовi  краплинки
живицi; жовтогаряча, червона кора, як волосся одно© прекрасно© дикунки, що
молиться на солдатськi гудзики. О, ця зовсiм забула сво©х родичiв,  ця  не
обнiме голою рукою й не покладе на зелене лоно землi голову  коханого,  не
повiсить  на  кущах   сво©   людськi   ганчiрочки,   поскидавши   з   себе
залiзобетоновi приписи та закони.
   Доктор Рудольф ляга╨ в траву на саме сонце  й  заплющуь  очi.  Дзвенять
мухи, дзвенить сум i нiжнiсть, граь невтримна, буйним  фонтаном,  iскриста
радiсть, цiлу╨ пекучо, благосно Велика Мати.
   ***
   Золотисто-кучерявий,  розпарений  духотою,  з  дитячо-червоними  устами
сто©ть Фрiц пiд дверима червоного салону.  У  високому,  врочисто-строгому
коридорi затишно, тихо й  темнувато  вiд  позатягуваних  зеленими  густими
шторами вiкон.
   За  дверима  чути  тиху  балачку.  Один   голос   низько-контральтовий,
спокiйно-владний; звуки ного викликають уяву гордо©, нiжно-бiло© ши©,  вiд
погляду  на  яку  ста╨  солодко-тужно.  Другий  -  непокiйний,  влазливий,
притишений. Чого такий притишений? Чого так  притьмом  треба  було  бачити
князiвну.
   Фрiц тихенько надушу╨ на дверi. Заранi й постiйно наготованi до  цього,
вони безшумно трошки вiдчиняються. У щiлину видно жiночу, круглу,  поштиво
зiгнуту спину графа Адольфа й плескувату потилицю з рудявим чубом. За  нею
непорушну, рiвно застиглу червону пляму волосся.
   -  ...ваша  свiтлосте...  дуже  треба...  загроза...  бу-бу-бу...   пан
президент... ваша свiтлосте...
   Червоно-золота пухнаста пляма трошки ворушиться, i з за не©  металiчним
контральто виразно чути:
   - А це конче потрiбно?
   -  Шув-шув-шув...  пан  президент...  ваша  свiтлосте...  Союз  Схiдних
Держав...
   - Нарада ма╨ бути в Лондонi?
   Потилиця швиденько кива╨ й знову та╨мничо бубонить, шелестить, воркоче,
схиля╨ться то праворуч, то лiворуч.
   - Значить, ви певнi, що дiйде таки до вiйни?
   Потилиця рiшуче кива╨ й  жде.  Чорт  би  ©©  взяв,  закрива╨  все  лице
князiвни. Вмить червоне волосся пiдводиться догори, з за потилицi сходить,
як iз-за скелi мiсяць, рiвно-бiле, строге, з великими зеленими очима лице.
Але потилиця моментально схоплю╨ться й знову закрива╨ його собою.
   - В такому разi, графе, я згоджуюсь прийняти  пана  Мертенса.  Але  пiд
умовою, що про цей вiзит абсолютно нiхто, крiм нас трьох, не буде знати.
   Спина графа робить рух.
   -  Стривайте,  пане  графе.  Вiзит,  пiдкреслюю,   ма╨   бути   цiл-кон
конфiденцiальний. Я не хочу, щоб пан Мертенс через нього  рискував  сво©м,
мо©м i багатьох людей життям. Доля лондонсько© бiржi повинна бути для  нас
осторогою. Навiть у цьо-му домi нi одна душа  не  повинна  знати  про  цей
вiзит. Отже, коли можете й обiця╨те так зробити,  я  згоджуюсь:  завтра  о
дев'ятiй годинi вечора.
   Граф Адольф низько вклоня╨ться: i може, i обiця╨ так зробити.
   Фрiц тихесенько  причиня╨  дверi  й  навшпиньках  швидко  вiдходить  од
дверей.
   "Завтра о дев'ятiй вечора! Завтра о дев'ятiй вечора! Завтра о  дев'ятiй
вечора!"
   Рожево-золотистий Фрiц спира╨ться об стiну -  в  нього  чудно  пом'якли
ноги й пiд грудьми стало тiсно-млосно.
   - Фрiце! Що з вами?! Вам погано?
   Фрiц швидко розплющу╨ очi: вся в бiлому з голови до нiг, наче  в  пiнi,
сто©ть перед ним графiвна Труда. Перламутрово-смуглява,  мiцна,  туга  шия
рiзко-темно вирiзня╨ться на тлi мережано© пiни. Очi  з-пiд  крисiв  бiлого
капелюха здаються величезними, переляканими.
   Посiрiле лице Фрiца спалаху╨ вогнем.
   - Нi, нiчого. Я так... Душно дуже. Я прошу вибачить. Вiн уклоня╨ться  й
швидко  сходить  униз,  чуючи  на  сво©й  спинi  здивований  погляд  темно
бронзових пiд бiлим капелюхом очей.
   "Завтра о дев'ятiй вечора! Завтра о дев'ятiй вечора!" В себе в кiмнатцi
Фрiц сiда╨ на лiжко й долонею витира╨ пiт iз лиця Завтра о дев'ятiй вечора
цей будинок, ця Труда, старий граф, поважний Штор,  а  головне  вона,  ота
моторошно-прекрасна, велично-недосяжна iстота, i вiн сам iз оцими  пiтними
руками, з оцими ослабленими  колiнами  -  всi  завтра  о  дев'ятiй  годинi
вечора...
   Фрiц схоплю╨ться й iз жахом ста╨ посеред кiмнати. У вiкно,  що  врiвень
iз землею,  крiзь  тюлеву  завiсочку  видно  залите  передвечiрнiм  сонцем
асфальтове подвiр'я, а в куточку в холодку длуба╨ться улюблениця-квочка  з
курчатами, тими самими пухнатими грудочками, якi  принцеса  так  милувала,
якi хижо-сласно брала в рот. Невже це може дiйсно статись?! I  та  червона
голова, може, так само, як у Лондонi, кудись полетить,  одiрвана  страшною
силою вiд тулуба, i влетить кому-небудь у кiмнату.
   Фрiц поспiшно замика╨ дверi, дивиться па вiкно й навшпиньках  пiдходить
до  комода.  В  долiшнiй  шухлядi  пiд  чистою  бiлизною  лежить  маленька
металiчна коробочка. Коли вiн брав ©© вiд Тiле, вона  хвилювала,  вiд  не©
було гордо й завзято в грудях, в нiй була хмарна, велична поезiя. Але вона
не була дiйснiстю. Тепер же це ╨ реальна, металiчна плескувата коробочка з
нарiзом на шийцi. Коли  навертiти  на  шийку  круглу  головку,  що  лежить
окремо, i коли з силою кинути цю коробочку об землю пiд двадцятиповерховим
будинком, то через мент од будинку будуть тiльки ру©ни. I  тепер  -  це  в
страшна, огидна, нестерпно огидна, до млостi, до корчiв огидна рiч!
   Фрiц засува╨ шухлядку  й  вражено  озира╨ться-  невже  вiн  зараз  буде
телефонувати до Тiле?! Невже це все справдi, в дiйсностi ма╨ бути?!
   I з жахом, слiдкуючи за собою, вiн помалу пiдходить до телефону, бере в
руки апарат, надушу╨ гудзика звичайних цифр i слуха╨. Знайомий голос:
   - Гальо!
   Хтось чужий, стороннiй за Фрiца тихо говорить:
   - Завтра о дев'ятiй вечора "дядько Саму©л" ма╨ бути в "красунi".
   Мовчання, ошелешенiсть.  I  вмить,  як  пiдстiбнутий,  голос  уражений,
жадний, хапливий  Напевне?  Факт?  Перевiрено?  Нi,  телефоном  нi  слова.
Негайно при©хати!
   Фрiц помалу кладе рурку и вiдходить од телефону.  Так,  тепер  уже  все
буде.
   Вiн довго в задумi сто©ть посеред кiмнати, похиливши золотисту кучеряву
голову. Вiтрець злегка гойда╨ завiску, таку собi просту, звичайну  завiску
з   попротираними   вiд   прання   дiрочками.    За    вiкном    дiловито,
заклопотано-любовно квокче квочка, часом  вона  нахиля╨  дзьоб  до  землi,
кумедно воркоче - i до не© тодi скочуються жовтявi, з темними  й  срiбними
плямочками на крильцях грудочки. Такi простi, невиннi,  буденнi  грудочки!
Шофер Герман  iз  украденою  в  старого  графа  сигарою  в  зубах,  лiниво
помахуючи блискучим ключем i мружачись на сонце, iде до гаража -  графiвна
Труда знов ©де кудись на всю нiч.
   Так, ясно, просто, звичайно, буденно.
   Фрiц раптово скиду╨ головою й  почина╨  швидко  шукати  очима  по  хатi
зда╨ться, вiн щось забува╨, щось важне. Ах, так: переодягтись
   У Тiле, розумi╨ться, буде Макс Штор. Господи! Це ж  i  старий  Штор,  i
велична, хороша панi Штор, вона ж також.. А що ж Макс? Невже вiн зможе?! I
Фрiц раптом чу╨, як вiн увесь залива╨ться вогнем сорому.  Так,  Макс  Штор
зможе, бо вiн дiйсний iнаракiст i герой.
   Золотисто  кучерява  голова  стрiпу╨ться,  брови  суворо,  зацiп   лено
похмурюються, хлопчачi уста стискаються, i Фрiц рiшуче, твердо виходить iз
тихо© кiмнати.
   Шукаючи Ганса Штора, щоб узяти в його дозвiл вийти з дому, вiн бачить в
саду бiля оранжере© принцесу, графиню, графа  Адольфа  й  панi  Штор  Вони
стоять серед але© i, поглядаючи на вiкна лабораторi©, тихо розмовляють  iз
виразом лю дей, що балакають про тяжкохорого. Iз чорно© струнко-велич  но©
постатi червоним полум'ям стримить угору невеличка голiвка.
   ***
   Сад гарячим запашним диханням стрiча╨ доктора Рудольфа. Здоров, здоров,
любий, тихий, кудлатий шепотуне!
   Весело й нерiвно трiщить пiсок пiд ногами доктора Рудольфа. Лице,  шия,
груди пашать сонцем; мокрi пасма  волосся  темнiють  над  очима,  в  зубах
покручу╨ться листок, у руцi похльоску╨ прутик.
   Панi Штор робить усiм знак очима й замовка╨. Всi вдають, що розмовляють
про щось байдуже, i, не хапаючись, повертаються лицем до доктора Рудольфа.
А прутик собi потьохку╨, листик покручу╨ться, розпатлана голова весело  то
схиля╨ться на лiвий бiк  i  нiби  пiрна╨,  то  випростову╨ться.  Пiрна╨  й
випростову╨ться.
   - Щось, мамуню, може, ©сти менi знов принесла?  Га?  Тут  ©©  свiтлiсть
принцеса, тут графиня, граф Адольф, а вiн обнiма╨ мамуню за плечi, гладить
гарячою рукою по щоцi й смi╨ться сво©м чудним смiхом, лукавим,  незвичним,
моторошно-щасливим.  На  принцесу,  на  графиню  з  сином  дивиться   собi
одвертим, смiхотливим поглядом i вiта╨ться вiльно,  майже  недбало.  I  нi
тiнi звичайно© соромливостi, стриманостi, мовчазНОстi!
   Панi Штор струшу╨ з плечей його порох i налиплу  траву,  а  очi  скоса,
серйозно-допитливо обводять розпалене, нацiловане сонцем лице.
   - Я сьогоднi чудесно пройшовся, панове! I, зна╨те, зробив масу  цiкавих
вiдкриттiв. Наприклад щастя - така надзвичайно рiдка,  ненормальна  рiч  у
людей, що того, кому вона попа да╨ться, вважають за ненормального. Правда?
Га?
   I доктор Рудольф по черзi обводить усiх лукавими, смiхотливими очима.
   - Правда, мамуню? Щастя - то ненормальнiсть, оп'янiння  або  божевiлля.
Як ти дума╨ш? I я тiльки сьогоднi, мо© панове, зрозумiв як слiд, через  що
люди п'ють, вони хоч трошки хо чуть наблизити себе до щастя Але  на  щастя
п'яного дивляться з посмiшкою, бо знають, що його  "ненормальнiсть"  мине,
але на щастя "божевiльного" - серйозно, з острахом, iз жалем,  з  нiяковим
усмiхом От, наприклад, як ви всi на мене. Правда?
   I доктор Рудольф раптом весело, радiсно, закотисто  смi╨ться,  дивиться
знову по черзi всiм у знiяковiлi обличчя, знову обнiма╨ матiр.
   - А дозвольте  спитати,  Рудi,  -  м'яко,  обережно  посмiха╨ться  граф
Адольф, - яка причина вашого щастям Рудi iскргсто пильно дивиться  в  лице
графовi Адольфовi.
   - Секрет. Не можу сказати. Тепер не можу.  Потiм,  може,  скажу  Навiть
напевне, неодмiнно скажу. Розумi╨ться, скажу. I тодi и ви будете  щасливi.
I ви будете "божевiльнi", "п'янi", "ненормальнi" Правда, правда!  Запевняю
вас! I всi люди! А тодi що вийде? Коли  всi  стануть  "ненормальними",  то
ясно, що ця "ненормальнiсть" стане "нормальнiстю". От  яка  рiч  виходить,
мо© панове!
   I очi не то з насмiшкою, не то iз щирим захватом знову  всiх  по  черзi
обводять I знову на крихiтний, непомiтний мент трошки довше затримуються в
пильних, похмурених, зелених очах пiд червоним палаючим волоссям.
   - О, це було б, розумi╨ться, чудесно, коли б усi люди стали щасливi,  -
перебiльшено зiтха╨ маленька графиня, - але нам усе  ж  таки  хотiлось  би
знати, Рудi, про ваше щастя. Ми дуже  радi╨мо,  що  ви...  такий  веселий,
милий, але...
   - Але чого ви божевiльний? Правда?
   Рудi вiдверто, ясно смi╨ться, а графиня робить жест протесту, хоче щось
сказати, але доктор Рудольф раптом сильно вiдкида╨ вбiк прутика.
   - Ех, нехай буде! Я хотiв iще кiлька днiв почекати. Та треба ж  нарештi
заспоко©ти мамуню. Добре, я  готов  роз'яснити  вам  причину  мого  щастя.
Прошу, панове, до мо╨© лабораторi©. Прошу! Тiльки я хотiв  би,  коли  так,
щоб i мiй батько та його свiтлiсть, граф Елленберг, були при цьому.  Люди,
якi  дали  менi  життя  й  змогу  досягти  щастя,  першi  мають  право  на
звiдомлепiсть од мене.
   - Ми зателефону╨мо ©м iз лабораторi©, Рудi.
   - Ага, правда! Розумi╨ться!
   Доктор Рудi раптом пiдводить голову до неба, дивиться на вiкна робiтнi.
   - Сонце ще ╨? Чудесно.
   В лабораторi© повно червоного сонця,  нагрiтого  духу  саду,  дзижчання
бджiл та ос, що в'ються круг квiток, порозставлюваних на пiдлокiтнику,  на
столах, стiльцях, полицях. Лабораторiя, пасiка чи оранжерея?
   Доктор Рудольф зносить стiльцi з усiх куткiв, пiдсува╨ фотель принцесi,
часто погляда╨ в куток за  пальми,  кудовчить  волосся,  про  себе  лукаво
посмiха╨ться.
   Граф Елленберг i Ганс Штор приходять разом:  один  -  жовтий,  великий,
костистий,  iз  широчезною,  згорбленою  спиною,   повiльiiии   i   суворо
насмiшкуватий, другий - рiвний, чорний, строго поважний. Граф сiда╨  поруч
iз князiвною, а Штор ста╨ поруч iз стiльцем панi Штор - сiсти  вiн  нiзащо
не хоче: це нарушения  Вiчного  Порядку  -  слуга  в  присутностi  хазя©на
повинен стояти.
   Доктор Рудольф обома руками завзято  зачiсу╨  волосся  назад,  обводить
аудиторiю мокро блискаючими очима, посмiха╨ться так,  як  людина,  що  ма╨
ошелешити сво©х ближнiх, i раптом рiшуче стрiпу╨ всi╨ю головою.
   - Панове! Я, власне, сам почуваю, що я - як п'яний.  I  тому  ви,  ради
бога, не дивуйтеся на мене. Я зараз вам усе скажу й покажу. Але ви...  Ну,
та що там багато казати!
   I, круто повернувшись, доктор  Рудольф  швидко  шкандиба╨  в  куток  за
пальми.
   Принцеса  Елiза  сидить  рiвно,  строго  зiбравши  брови.  Старий  граф
нахиливши голову, дивиться в пiдлогу.  Панi  Штор  iз  надi╨ю  и  тривогою
пильно слiдку╨ за кожним рухом сина мовчазними великими очима. I нiхто  не
дивиться нiкому в очi, нiхто не говорить нi слова.
   Рудi виходить iз за пальми з чорною чудною скринькою в руках,  подiбною
чи до фотографiчного великого апарата, чи до писально©  машинки,  закрито©
накривкою. Збоку в скриньки корба, як у млинка до кави,  спереду  виступа╨
невеличкий комин iз круглим склом на  кiнцi,  дiйсно,  нiби  фотографiчний
апарат для фотографування неба.
   Доктор Рудольф обережно ставить скриньку на стiл, дбай  ливо  поправля╨
©©, огляда╨ з усiх бокiв, злегка крутить за кор бу, здмухуь порох iз скла.
   -  На  скло  треба  буде  накривку,  -  бурмотить  вiн  для  себе.   I,
випроставшись, ясно загоря╨ться  очима,  кутиками  уст,  кiнчиками  рiвних
бiлих зубiв.
   - Панове! Це - Сонячна  машина.  Для  вас  це  слово  нiчого  не  каже?
Розумiю. Розумiю. Охоче  розумiю.  Ну,  так  дозвольте  вам  сказати,  мо©
панове, що Сонячна машина ╨ такий апарат, який усува╨ зайвих  посередникiв
мiж людиною й сонцем у ©© годуваннi.
   Шестеро пар очей дивляться не клiпаючи, не мiняючи виразу - значить, не
розумiють.
   - Не зовсiм ясно?  Розумiю,  розумiю!  Цебто  iншими  словами,  панове,
Сонячна машина да╨ змогу людинi  годуватись  са  мою  рослиною  -  травою,
листям, сiном, соломою. I не якоюсь спецiальною, не думайте, ради бога,  а
простою, звичайною травою, якою живляться  конi,  корови.  Навiть  бiльше,
навiть  бiльше:  Сонячна  машина  всяку  рослину,  навiть  сосновi  глицi,
кропиву, бур'ян, колючки - все робить цiлком придатним до вжитку людини.
   В очах уже рух: увага,  здивування,  недовiр'я,  нерозумiння.  Князiвна
Елiза перехиля╨ться вперед.
   - Ви  розумi╨те,  панове,  що  можна  сп'янiти,  добившися  цього?  Га?
Розумi╨те? Мамо, ти розумi╨ш тепер, що менi зовсiм не потрiбно  було  ©сти
трупи свиней, телят, курей i т. iн., якi ти менi присилала?  Розумi╨ш,  що
мо╨ божевiлля не таке вже страшне? Га? Що?
   Принцеса Елiза  широкими,  немов  зляканими  очима  дивиться  на  чорну
скриньку. Граф Адольф м'яко простяга╨ до Рудольфа руку.
   - Вибачте, Рудольфе, може б, ви роз'яснили нам докладнiше...
   - Ах, розумi╨ться! Простiть, будь ласка. Звичайно, я це зараз  же...  Я
розумiю, ви не можете так повiрити. Ха-ха-ха! Це не така вже звичайна рiч,
щоб повiрити на слово. Тiльки  я  ж  кажу,  я  нiби  трошки  п'яний.  Але,
розумi╨ться, я зараз вам усе чисто, як слiд, детально  .  Ви  не  бiйтесь,
ваша свiтлосте, мо© бджоли не кусаються Ви тiльки не махайте на них руками
- i нi одна не зачепить... Так от, дорогi мо© панове... Iдея дуже  проста.
I не нова. Спроби робили вже давно рiзнi вченi. Словом, нi на  яку  новину
само© iде© абсолютно не претендую. Анi крихiтки. Iдея ж така: як увiльнити
людину вiд залежностi вiд ©© ©жi, як звести боротьбу за фiзичне  iснування
до найменшого мiнiмуму. Як? Мiй хiд думок такий: джерело всякого життя  на
землi - сонце. Значить, сонце - це ©жа людини. Але мiж людиною й сонцем  ╨
кiлька посередникiв: рослина й тварина. Чи не можна  увiльнитися  хоч  вiд
одного? Чи не можна приймати сонячну енергiю без них,  так,  як  приймають
вони самi, рослини й тварини? На цю iдею я витратив вiсiм рокiв. I  нiчого
не добився. Нiчогiсiнько! Наша наука ще не ма╨  способiв  уводити  сонячну
енергiю в чистiй  формi  просто  до  людського  органiзму  як  годувальний
матерiал. Посередники ще потрiбнi. Я певен, о, я цiлком  певен,  що  через
кiлька рокiв цей незграбний апарат буде здаватися смiшним, зайвим,  що  ми
навiть рослин не будемо  потребувати  й  будемо  годуватися  безпосередньо
сонячною енергi╨ю. Але поки що цей апарат е вое ж таки необхiдний. I  менi
хочеться думати, навiть корисний Навiть трошечки корисний!
   Доктор Рудольф iз трiумфуючою скромнiстю кладе руку на чорний,  досить,
справдi, незграбний апарат.
   Сонце  косими  промiннями  якраз  над  головою  принцеси  натиска╨   на
протилежну стiну - i стiна  вiд  натуги  стримати  смiх  червонi╨.  Бджоли
скупчене, буркотливе дзижчать у  квiтках,  висячи  на  них,  як  акробати.
Зеленi похмурi очi невiдривно,  вишукуючи,  чекаючи,  влипли  в  запалене,
блискаюче потом i щастям обличчя.
   - Цей апарат, дорогi мо© панове, ╨  визволення  людини  вiд  теперiшнiх
способiв годування! Людина  переста╨  бути  м'ясо©дною  твариною.  Кiнець!
М'ясо як посередник мiж сонцем i нами тепер непотрiбне. Тiльки рослина! Ви
ждете, розумi╨ться, доказiв, пояснення? Ма╨те рацiю, ма╨те. Легко  сказати
- рослина. Ану, спробуйте ©сти траву без цього апарата! Отже, я вам  зараз
коротенько, але ясно, викладу всю iдею мого винаходу.
   Але п'янi люди тратять чуття розмiру й часу. I не коротко. 1  не  ясно,
перестрибуючи, забiгаючи вперед, вертаючись, забу ваючи головнiше,  доктор
Рудольф виклада╨ iдею вiдкриття.
   Вiн  бився  над  цi╨ю  iде╨ю  десять  рокiв,  проробивши  сотнi  рiзних
експериментiв. I коли вже готов був впасти в одчай, сама  природа  прийшла
йому на помiч. Грiзна й милостива природа.  Вона  струсонула  землю,  вона
дала масу горя людям. але тут же й подарувала  ©м  величезне  щастя.  Вона
дала гелiонiт. Що таке гелiонiт?  Хе,  це  -  саме  той  посередник,  який
замiнить людинi тварину. Це - новий,  одкритий  ним,  доктором  Рудольфом,
пiсля землетрусу мiнерал,  названий  ним  гелiонiтом.  Вiн  ма╨  здатнiсть
скупчувати й переробляти сонячну енергiю. Промiнь сонця, проведений  крiзь
гелiонiт, уведений  до  тканини  рослини,  змiшаний  iз  енергi╨ю  людини,
перетворю ╨ться в цiлком придатну до вжитку людського органiзму  со  нячну
енергiю.
   Доктор Рудольф швиденько бiжить за пальми й зараз же вибiга╨  звiдти  з
тарiлкою в руцi. На нiй лежить довгаста зелена маса.
   - Сонячний хлiб!
   I  доктор  Рудольф  iз  трiумфом   простяга╨   наперед   тарiлку.   Ши©
витягаються, очi неймовiрно, з острахом, iз цiкавiстю  розглядають  зелену
масу,  що  перелива╨ться   червоняво-фiалковими   хвилями   з   золотистим
одблиском, наче крильця iспансько© мушки.
   - Я годуюсь ним вiсiм днiв. Я абсолютно не ©в за цi  днi.  Нi  рiсочки!
Але я почуваю  себе  так  надзвичайно  бадьоро,  таку  почуваю  силу,  що,
зда╨ться, можу дерева з корiннями виривати.
   Зеленi очi широко дивляться то на  "хлiб",  то  на  сяйне,  зчервонiле,
мокре вiд поту лице з навислими на чоло мокрими пасмами.  I  вони  вже  не
хмурi, вони непевнi, вони готови повiрити и зрадiти.
   - Це... неймовiрно! Це щось...
   - Правда, ваша свiтлосте? Це щось фантастичне! Правда? Але -  це  факт,
це - реальнiсть. Оця зелена маса с сконцентрована сонячна  енергiя.  Це  -
оте червоне, слiпуче, палаюче сонце  так  су  мир  но  й  тихо  лежить  на
тарiлцi.
   Граф Адольф пiдводиться й м'якими  кроками  пiдкрада╨ться  до  "хлiба".
Сiренькi очi в жовтих вiях пильно, недовiрливо  обнюхують  зелено-фiалкову
масу.
   Графиня злякано, схвильовало нахиля╨ться до принцеси й щось ©й  шепоче.
Але принцеса Елiза, не чуючи ©©, теж пiдводиться й пiдходить  до  тарiлки.
Над бровами на  чистому  матовому  чолi  зворушливо  виступили  дрiбненькi
крапочки поту. Доктор Рудольф простяга╨ до не© тарiлку, i очi  його  знову
зустрiчаються з зеленими, поширеними, готовими повiрити очима.
   Сонячний хлiб та╨мно перелива╨ться фiалково-золотнстими  блисками.  Вiд
нього йде чудний, солодкаво-нiжний аромат.
   - Вiн пахне?
   - О, чудово! Сонцем! Ви зна╨те запах сонця? Вiн пахне сонцем Дозволите?
   I доктор Рудольф обережно пiдводить руку з тарiлкою до  лиця  принцеси.
Вона злегка схиля╨ться й нюха╨. Граф Адольф  також  просува╨  свiй  м'який
навислий нiс. Солодкаво-нiжний,  тонкий,  дивно-хвилюючий,  радiсно-тужний
дух випромiню╨ться вiд тарiлки.
   - Правда! Сонцем пахне. Боже, як це дивно! I як надзвичайно.
   Боже, як дивно й надзвичайно, що це говорить саме вона, шо говорить без
сухо© погорди, без мруження очей, що в  лицi  така  тепла,  така  виразна,
зворушлива дитячiсть.
   - Але як же цей хлiб .. як же ви його... робите?
   О, прекрасна: вона хотiла сказати "печете"?
   Доктор Рудольф у захватi ставить тарiлку з хлiбом на стiл, хапа╨ чорний
апарат i почина╨ демонструвати принцесi весь  процес  "печiння"  сонячного
хлiба. В лабораторi© вже бiльше нiкого нема - тiльки вiн, чорний апарат  i
принцеса. Правда, миготять часом якiсь знайомi, милi й байдужi  тгнi,  але
реальне, живе,  близьке-близьке  ╨  тiльки  порожевiле,  захоплене  дитяче
обличчя з новими, довiрливими, такими страшно-пильними очима, з такими  по
дитячому злегка розкритими устами.
   Сонячний хлiб "печеться" дуже  просто,  зовсiм  просто.  Береться  собi
рослина, вклада╨ться в апарат у саму середину. А  всерединi,  от  принцеса
може сама бачити, ╨ валок iз зубцями. Гой валок iз  зубцями  ма╨  знадвору
корбу. Коли за корбу крутити, то валок зубцями почина╨ розтирати  рослину.
В той же час апарат наставля╨ться так, щоб сонячнi променi  падали  просто
на скло. Скло ж тут не звичайне, а з гелiонiтом. Гелiонiт  ма╨  здатнiсть,
як сказано, у  надзвичайнiй  мiрi  скупчувати  сонячну  енергiю  й  певним
способом переробляти ©©. Iз скла ця скупчена й перероблена енергiя попада╨
в апарат на рослину, вбира╨ться нею й знову проходить певний процес.
   Тут доктор Рудольф  спиня╨ться.  Боже,  як  зворушливо-уважно,  з  яким
самозабуттям розкрите все лице!
   Але цей процес ма╨ одну дуже цiкаву рису. Надзвичайно цiкаву!  Рослина,
сонячна енергiя тiльки тодi можуть стати сонячним хлiбом, як вони увiйдуть
у контакт з енергi╨ю то© людини, яка робить той хлiб Це вiдкриття  прийшло
докторовi Рудольфовi цiлком випадково Експеримент довго  не  давав  нiяких
позитивних результатiв. Доктор Рудольф уже впадав в одчай, у iнiв, у лють.
Стоячи над розкритим апаратом, вiн майже всунув у нього голову, щоб  краще
придивлятися до маси. Вiд вертiння корби, вiд руху й сонця було  страшенно
душно, i з лиця доктора Рудольфа в апарат упало кiлька крапель поту. I, на
диво, моментально маса в тих мiсцях набрала iншого кольору й запаху.  Тодi
доктор Рудольф умисно вже майже цiлком устромив голову в апарат  так,  щоб
лице прийшлося над самим валком iз розтертою й налиплою на нього  масою  й
щоб iз лиця падав на не© пiт. Коли вiн вийняв цим разом  масу  з  апарата,
вона  стала  отаким  сонячним  хлiбом,  фiалково-золотистим,  чого   ранiш
добитися було неможливо.
   - Як це надзвичайно! Боже, як це... I ви  вже  вiсiм  днiв  тiльки  цим
хлiбом живете?
   - Тiльки ним! I нiякого iншого не хочу,  не  можу  хотiти.  Менi  гидко
думати про м'ясо, мене нудить од одно© уяви цi╨©... отрути.
   - А вiн на смак.. добрий?
   - Я нiчого кращого в життi нiколи не ©в. Смак його не можна описати.  Я
пишу книгу тепер про це сво╨ вiдкриття. Вона вже майже готова. Але, коли я
пробую описати смак цього хлiба, я не знаходжу нiяких аналогiчних почувань
од людсько© ©жi.
   - Менi страшенно хочеться спробувати! Можна менi взяти шматочок?
   I зеленi очi так благальне, так вiддано, так нiжно  дивляться  в  голi,
мокросяйнi, одвертi, сiрi очi. В лабораторi© нiкого нема, крiм  цих  очей.
Ворушаться, гомонять,  дивуються,  скрикують,  штовхають  ©х  якiсь  тiнi,
вражено розглядають апарат, хлiб,  схвильовано  питають  щось  i  дiстають
навiть одповiдь, але живуть тiльки двi пари очей.
   Спробувати? О господи, звичайно, можна спробувати, але тут  .  але  тут
доктор Рудольф бо©ться, може виявитися знов  одна  цiкава  прикмета  цього
хлiба. Зда╨ться, той хлiб, який зроблений  одною  людиною,  не  може  бути
вжитий другою. Так йому зда╨ться на пiдставi певних мiркувань.  В  кожному
разi, коли може бути вжитий, то тiльки органiчно  спорiдненим  органiзмом.
Наприклад, мати, батько можуть уживати хлiб, зроблений  сином,  i  навпаки
.Але чужий органiзм, зда╨ться, нi. Так принаймнi кажуть  деякi  данi.  Але
спробувати, розумi╨ться, можна I коли ©© свiтлiсть бажають...
   ╞© свiтлiсть бажають. А головне, ©© свiтлiсть зовсiм не гидують, що цей
хлiб зроблений iз потом його лиця.
   Одначе доктор Рудольф знаходить серед  тiней,  що  тут-таки  товпляться
круг його, дороге, миле обличчя, а радiсно, любовно цiлуючими його  очима,
мовчазними й кричущими  гордiстю  й  безмiрною  вдячнiстю  йому,  сонцевi,
чорному апаратовi, цим усiм людям, що вiрять,  що  не  бачать  уже  нiяко©
хоростi.
   - Мамуню, хочеш також спробувати? А ти, тату? Не хочеш?
   Навiть мiнiстерська постать утратила свою недоступнiсть, на  бездоганно
гарному жовто-смуглявому чолi виступив пiт, в очах i замiшання, i  несмiла
радiсть, i дивування.
   Сонячний хлiб! Це ж нарушения порядку само©  природи,  це  втручання  в
компетенцiю самого бога.
   Але сумувати чи радiти з такого нахабства власного сина? Панi  Штор  не
суму╨ й навiть не вага╨ться. Вона просто й смiло, як добре вiдомий ©й, нею
самою зроблений пудинг, бере принесеною  Рудi  ложкою  шматочок  сонячного
хлiба й кладе його в рот.
   Принцеса Елiза другою ложкою обережно вiдщипу╨ менший  шматочок  i,  iз
страхом та хвилюванням поглядаючи на нього, тихо пiдносить до уст. Четверо
iнших пар очей перебiгають iз одно© ложки на другу, з одних уст на другi й
напружено чекають.
   Сонце радiсно червоним металiчним полум'ям горить на розчинених шибках,
трiумфу╨ на металiчних частинах машин  i  приладдя  Бджола  раптом  почала
виразнiше, чутнiше густи, а квiтки  застигли  в  чеканнi  Малиново-червонi
уста принцеси, на яких лишились зеленi  крихти  хлiба,  несмiло,  нерiшуче
ворушаться, жують, очi широко розплющенi, ждуть, слухають у серединi  себе
й щодалi, то бiльше лякаються,  не  розумiють.  Нарештi  уста  кривляться,
голова заперечливо,  непри╨мно  труситься.  Принцеса  бiжить  до  вiкна  й
випльову╨ за нього зелену розжовану масу. Фе!
   Але лице панi Штор ста╨ щораз певнiше, яснiше, радiсно  вражене,  як  у
людини, перед якою щодалi, то бiльшi чудеса розгортаються.
   - Господи, що за надзвичайний смак!
   - Правда, мамуню? Правда? Ти дiйсно чу╨ш смак? Дiйсно?
   -  Я  готова  з'©сти  цiлий  центнер  цього  хлiба.  Батьку,  ти  мусиш
покуштувати! На, вiзьми.
   Але Ганс Штор крутить головою. Не тепер. Вiн iще подума╨ Ще ╨ час.
   - Та ти ж тiльки подумай, вдумайся!. Ти тiльки спробуй! Це ж  чудо!  Ти
розумi╨ш?! Вiн i дума╨, i вдуму╨ться, i все це, розумi╨ться, гарно, але..
   - Докторе! Як так, то я хочу  сама  для  себе  зробити  сонячний  хлiб!
Можна? Ради бога! Що у вас ╨, трава, листя? Чи що треба? Я хочу  зараз!  Я
хочу перевiрити на собi.
   I зеленi, дитячi, палаючi нетерпiнням очi ревниво  слiдкують,  як  рука
панi Штор одколупу╨ новий шматок червоняве золотистого хлiба  й  пiдносить
до уст.
   Доктор Рудольф з огiрченням i жалем дивиться за вiкно: сонце вже сiда╨,
червоно регочучи, за деревами саду. Його  праця  на  сьогоднi  скiнчена  -
запiзнились.
   - Ах, як досадно! Але завтра, як тiльки воно зiйде,  я  неодмiнно  хочу
зробити собi хлiба. Добре?
   - О принцесо!
   Доктор Рудольф обома руками, здираючи шкуру з черепа, як скальп,  всi╨ю
душею зачiсу╨ волосся на потилицю. Краще йому  нiчого  несила  вiдповiсти.
Краще за цей вечiр нiчого в свiтi не може бути нiде, нi  в  кого.  Кращих,
любiших, прекраснiших облич, як оцi, що тут, що  так  хвилюються,  що  так
сяють, що так божественно, сонячно радiють, не може ж бути  нiзащо,  нiде,
нiколи! Навiть старий граф, любий,  дорогий,  бiдний  граф,  вiчно  суворо
насмiшкуватий iз себе, з людей,  iз  свiту,  навiть  у  нього  на  вилицях
червонi схвильованi плями, навiть його старi намученi очi мокро блискають.
   - Ну, добре. Рудi, а  нерiдний  батько  не  може,  значить,  ©сти  хлiб
нерiдно© дитини?
   - Не може! Нiяк не може! Чужий же органiзм!
   - Умгу! I, значить... Ага. Ну, так... Я розумiю.
   Маленька графяня раптом швидко зирка╨  на  старого  графа  i  вона  вже
розумi╨.
   - Докторе! А пити хочеться? Треба?
   - I хочеться, i треба.
   - Нi, це так надзвичайно, фантастично, що я  ще  не  можу  вiрити.  Це,
дiйсно, чудо. Ах, як досадно, що сонце  заходить!  Ви  не  можете  спинити
його, вернути хоч на десять хвилин назад? Ви ж чудодiй. Зробiть це.
   Доктор Рудольф обнiма╨ всю ©© палаючу червону голiвку сяйвом сво©х очей
i побожно-радiсно, в блаженному захватi й замiшаннi  голубить.  I  голiвка
так довiрливо, так по-iншому тепер повернена до нього,  так  тягнеться  до
його очей, так внутрiшньо вся соромливо-щасливо злива╨ться з ним.
   Граф Адольф раптом сильно струшу╨ головою.
   - Це  -  генiально!  Нi,  це  таки  генiально.  Це  матиме  надзвичайнi
наслiдки. Я просто не можу прийти  до  себе  Але  я  вже  передбачаю  такi
можливостi, що...  Скажiть,  дорогий  Рудi,  цей  мiнерал...  як  ви  його
назвали?
   - Гелiонiт.
   - Чи цього гелiонiту багато можна  знайти  в  природi?  На  це  питання
доктор Рудi не може вiдповiсти  з  точнiстю.  Але  вiн  iз  певнiстю  може
сказати, що тих запасiв його, якi вiн одкрив у горах на мiсцi  землетрусу,
вистачить на продукцiю  апаратiв  для  всього  населення  ╙вропи.  Та  то©
кiлькостi, яку вiч привiз iз собою, може вистачити на всю  Нiмеччину.  Для
одного скла треба крихiтну дозу гелiонiту.  Його  чулiсть  i  сила  значно
перевищують силу радiю.
   - В такому разi.  В  такому  разi  свiт,  мо©  панове,  належить  тепер
Нiмеччинi! Рудi, ви - генiальна, ви - велика людина Нiмеччини!
   Граф Адольф у невиданому нiколи в  нього  хвилюваннi  простяга╨  обидвi
руки до доктора. Але велика людина б'╨ себе раптом рукою по чолi й з усi╨©
сили бiжить до столу. Вирвавши з нього шухляду, вiн гарячкове довба╨ться в
нiй i, нарештi, знайшовши, радiсно  шкандиба╨  назад.  Руку  вiн  обережно
трима╨ обiч себе, а в нiй держить  щось,  наче  мишу  за  хвостик,  тiльки
блискуче, переливчасте. Вiн пряму╨ просто на широкi, чекаючi, зеленi очi й
простягу╨ до них руку з блискучою мишею.
   - Будь ласка: коронка Зiгфрiда!
   I, сяючи голими, одвертими, спiваючими очима, пода╨ ©© червонiй,  зразу
зблiдлiй, враженiй голiвцi.
   - Боже! Коронка?! Звiдки вона у вас? Як ви знайшли ©©? Де?!
   - Вона була весь час у мене.
   I очi так само радiсно спiвають, голi, одвертi, на©внi очi.
   - Як у вас?! Коли? Чого?!
   - Я взяв ©©. Вона менi потрiбна була. Не вона, а брильянти. Я  спочатку
думав, що в скло мусить увiйти брильянт.
   Одвертi, на©вш, спiваючi очi раптом трохи змiшуються, вони  бачать,  як
на обличчях умить з'являються  зовсiм  несподiванi  тiнi  жах,  дивування,
обурення, гнiв.
   - Як?! Так це ви тодi взяли ©©?
   - Я... Я прошу простити менi, але я думав... Вона цiлком цiла, я тiльки
вжив один невеличкий камiнчик. Розумi╨ться, це, може, негарно, що я... Але
я де мiг купити брильянтiв. I я думав, коли я досягну сво╨© цiлi, то  менi
простять. Може, це злочинство, але. моя цiль...
   Лице  принцеси  Елiзи  всиха╨,  твердiша╨,  овал  ста╨  костяний,   очi
звужуються, мружаться. Вона помалу поверта╨ться до старого графа й  знизу╨
плечима. В руцi ©© коронка Зiгфрiда,  як  миша,  за  хвiст  пiднесена  ©й.
Коронка Зiгфрiда!
   В очах старого графа десь у спущених  додолу  колючих  вiях  просковзу╨
ледве помiтний усмiх, а графиня бо©ться крикнути: значить, не Труда!!
   Ганс  Штор  закам'янiло,  оглушено,  непорозумiло  дивиться   на   сина
прекрасними, мiнiстерськими очима. Йому була  потрiбна  коронка  Зiгфрiда!
Вiн через те вкрав коронку Зiгфрiда. Коронку Зiгфрiда!
   Панi Штор обережно, тривожно й нiжно бере батька  пiд  руку,  готова  з
усi╨© сили спинити скажений вибух, який уже трiпотить у побiлiлих губах.
   - Я дуже прошу простити  менi,  ваша  свiтлосте.  Але  ви  самi  можете
оцiнити, яка велика була моя цiль, i як можна  за  не©  на  всяку  жертву,
навiть сво╨ю честю, пiти.  Але  я  мав  на  увазi  неодмiнно  вернути  вам
коронку.
   Граф Адольф швидко-швидко тре кiнчиками пальцiв  чоло  -  вiн  не  може
отямитись од цього несподiваного сюрпризу
   - Стривайте, Рудi, як ви могли ©© взяти? Яким чином? Ви ж були  тодi  в
горах Ви саме ви©хали того дня
   - Я вернувся по одну книжку  Вона  була  в  бiблiотецi.  Я  прийшов  на
терасу, в мене ж ╨ ключi вiд тераси й бiблiотеки.  Ну,  побачив  брильянти
крiзь вiкно А менi ©х  тодi  страшенно  бракувало.  Менi  було  трудно  це
зробити, але я мусив.
   Ганс Штор шарпа╨ свiй лiкоть iз рук панi Штор.
   - Вiн мусив?!
   Доктор Рудольф ясно дивиться в його бiк Розумi╨ться, мусив. А то  ж  як
же ж би вiн мiг узяти чужу рiч? Правда, один камiнчик вийнято,  але  тепер
це не може мати нiякого значення,  бо  взагалi  брильянти  тепер  утратять
усяку вартiсть. ╙дине хiба що, так сказати, з естетичного боку вони...
   Принцеса Елiза зненацька рiзко поверта╨ться й пильно  дивиться  в  лице
доктора Рудольфа: нi крихти в  ньому  насмiшки,  нi  тiнi  сорому,  на©вне
здивування й благання. Бiльш нiчого.
   - Ну, слава богу, що все  ж  таки  знайшлася...  -  суворо,  примирливо
бубонить iззаду голос графа. - А цiль, справдi,  така,  що..  Тiльки  чому
було не звернутися до нас. Брильянтiв можна й не на коронцi знайти.
   Доктор Рудольф охоче поверта╨ться  до  свого  заступника.  Вiн  не  мiг
бiльше звертатися до пана графа. I вiн знав, що.. що це не так легко  дати
брильянтiв на непевний експеримент, на знищення. Так, вiн розумi╨,  що  це
велике злочинство, але.. вiн же мiг не вертати  коронки,  вiн  же  мiг  ©©
пiдкинути, i нiхто нiколи не знав би, що вiн  ©©  взяв.  Значить,  вiн  не
хотiв Покрасти. Хiба нi?
   В сивi очi не то мушка, не то посмiшка заплуталась,  i  великий  палець
старанно протира╨ ©х, нахиливши голову.
   Граф Адольф скоса погляда╨ на принцесу, що уважно дивиться у вiкно.  За
вiкном на листях кудлатих каштанiв червоним золотом залягло вечiрн╨ сонце.
   - Дiйсно, ваша свiтлосте, хоча вчинок доктора не можна виправдати, але,
з другого боку, коли, дiйсно, так би мовити, вiн зроблений не з  злочинною
метою... А, крiм того, результат такий великий... Я прохаю вибачення, ваша
свiтлосте, але ге нiальне вiдкриття доктора таке велике, таке, я  дозволив
би собi сказати, епохальне, що ради нього...
   Принцеса  Елiза  вмить  озира╨ться,  дивиться  на   притихло-здиаоване,
невинне лице пана доктора - i смiшливий усмiх мимоволi теплить ©© уста.  I
в той же мент лице пана доктора спалаху╨ такою радiстю, що  кiстяний  овал
м'якша╨, зашарю╨ться й ста╨ нiжно-дитячий, невинно-рожевий, як  тiльки  но
знесене яйце.
   Тодi граф Адольф смiливо випростову╨ться.
   - Рудi! На колiна! Дякуйте!
   Рудi, питаюче, охоче дивиться в зеленi, знову непримружеш  очi:  падати
на колiна, чи не можна?
   Не можна.  До  нього  просто-так  простяга╨ться  вузька,  рiвно-бiла  з
рожевими нiгтями ручка. А на  самому  кiнчику  нижньо©  губи  -  невеличка
зелена цяточка сонячного хлiба.
   Доктор Рудольф побожно цiлу╨ ручку, i йому зда╨ться,  що  вiд  не©  так
само солодко й нiжно йде тонкий аромат, як од сонячного хлiба.
   Коронка Зiгфрiда поштиво, але з  нiяковiстю  швиденько  загорта╨ться  в
чистий папiр i доруча╨ться пiд охорону графа  Адольфа.  Променiв  сонця  в
лабораторi© вже нема,  тiльки  на  шибках  i  на  стiнах  густо  малиновий
рум'янець. Бджоли важко, кошлато вилiтають у  вiкна  й  зникають  десь  за
каштанами.
   Увага всiх знову жадною бджолою всмокту╨ться в чорний, малоподiбний  до
квiтки  апарат.  Знову  мiстичнiсть,  казковiсть  його  хвилю╨,  пiднiма╨,
мокрить блиском очi.
   Граф Адольф iз дiловим обнюхуючим захватом розгляда╨ Сонячну машину.
   -  Рудi,  дозвольте  менi,  дорогий,  задати  вам  одне   питання:   ви
кому-небудь говорили вже про свiй винахiд?
   Доктор Рудольф енергiйно, злякано крутить толовою. Боже борони!
   - В такому разi, Рудi, я вас дуже прошу й дуже раджу нiкому  не  казати
нi слова, поки я вам не скажу. Я зараз ©ду до пана президента  Об'╨днаного
Банку з докладом про  ваше  велике  вiдкриття  Я  не  сумнiваюсь,  що  пан
президент iз неменшим захватом оцiнить цей  генiальний,  епохальний  факт,
вiж ми всi. Ви,  розумi╨ться,  зараз  же  дiстанете  патент,  а  право  на
експлуатацiю винаходу...
   Доктор Рудольф одмаху╨ться руками од графа Адольфа, як од бджоли: геть,
геть iз усякими патентами!
   Граф  Адольф  iз  м'якою,  нiжною  суворiстю  старшого   брата   спиня╨
легковажне вiдмахування.
   - Рудi, ви - генiальний вчений, але в практичних справах ви -  хлопчик,
вибачте менi, i не ма╨те нiякого голосу. I тут ви вже  дозвольте  занятись
менi цi╨ю стороною справи. Через тиждень ви матимете колосальне  багатство
й всесвiтню славу, а Нiмеччина - владу  над  усiм  свiтом.  Прошу,  прошу,
Рудi, нiяких заперечень! Я хочу виконати свiй  обов'язок.  Я  ж  пам'ятаю,
Рудi, що ви врятували менi життя, i думаю, що ви дозволите менi  виплатити
свiй борг, трошки потурбувавшись вашими справами. Я прохав би  також  усiх
вас, панове, нiкому нi одного слова поки що не казати про вiдкриття Рудi.
   Рудi все ж таки не  може  так  лишити  мило©,  великодушно©  пропозицi©
графа. Вiн дуже-дуже вдячний графовi, але  вiн  нiколи  не  мав  на  увазi
робити свого винаходу монополi╨ю сво╨ю, чи  якого  товариства,  чи  навiть
Нiмеччини.
   Граф Адольф нiжно обiйма╨ його за руку вище лiктя.
   - Вибачте, дорогий Рудi, я хотiв би, мiж iншим, нагадати вам, що колись
ви мене називали не графом, а просто мо;м  iменем,  Адi.  Я  був  би  дуже
радий, коли б ми вернулись до тих  часiв.  Добре?  А  потiм,  любий  Рудi,
дозвольте вам сказати, що ви - iдеалiст.  Це  -  нiтрошки  не  погано,  о,
навпаки! Але це эа наших часiв так непрактично, так  ненормально,  що  вiд
цього виходить тiльки сама шкода. Запевняю  вас,  Рудi,  що  тiльки  шкода
справi вийде, справi самого  вашого  вiдкриття,  iде©  його,  коли  ви  не
станете на нормальний, практичний  шлях.  Ну,  та  про  це  ми  ще  будемо
говорити. Я мушу зараз ©хати з докладом. Завтра ми будемо говорити.  Через
тиждень. Рудi, ви будете, кажу вам, одним iз найбагатшик  людей  свiту.  I
найслаанiших. Тiльки це треба зорганiзувати. Розумi╨те? Без  цього  нiчого
не вийде. Але це я беру на себе. Ну, дозвольте, дорогий, ще раз подякувати
вам i скласти мо╨ найщирiше привiтання з великим, славним винаходом.
   Граф Адольф спочатку мiцно тисне руку докторовi  Рудольфовi,  потiм  не
витриму╨,  обнiма╨  його  й  цiлу╨.  Панi  Штор  чу╨,  як  очам  ©©   ста╨
солодко-гаряче, але вона бо©ться клiпнути ними, щоб не закапали сльози.
   Принцеса теж  простяга╨  руку  й  раптом  не  вiдомо  чого  густо-густо
червонi╨. Вона також вiта╨, дяку╨ й  завтра  неодмiнно  буде  робити  собi
сонячний хлiб. А зеленi очi такi м'якi, сяйнi, такi вiдданi!
   Коли всi виходять, а доктор Рудольф лиша╨ться  тiльки  з  матiр'ю,  вiн
бурно  обнiма╨  ©©,  тулиться  до  не©  улюбленим  у   дитинствi   жестом,
зариваючись чолом ©й у шию на плечi,  витира╨  поцiлунками  ©й  сльози  на
щоках.
   А коли й мати виходить, вiн цiлу╨ незграбний чорний  апарат  i  побожна
притуля╨ уста до кiнчика то© ложки, яка  торкалась  уст  ч-ервоно©,  тако©
сьогоднi зовсiм-зовсiм iншо© голiвки.
   Потiм ходить по!лабораторi©,  пiдстрибуючи  й  провалюючись  за  кожним
кроком в ямку, зачiсу╨ волосся, не може винести тягаря щастя, не зна╨,  як
зменшити його. Тодi хапа╨ рукопис i гарячкове почина╨ писати, перекладаючи
на нього зайву вагу сьогоднiшнього вечора.
   ЧАСТИНА ДРУГА
   В кабiнетi навiть холоднувато, граф Адольф, хоч  i  розпалевий  спекою,
пiдняттям i доповiддю. Трошки щулиться вiд  холодних  подувiв  холодникiв.
Але пан президент усе ж таки потiють безустанно, люто, патьоками  потiють.
(I  мимоволi  час   од   часу   посеред   найважнiшо©   розмови   вискаку╨
богозневажлива, божевiльна думка: як же це потiюче, мокре тiло  обнiматиме
принцеса Елiза?).
   В кабiнетi жовто червоний присмерк. Потьмянiв,  принишк  скляний  блиск
дерева й металу. Урочисто застигши й ритмiчно цокають черговi  апарати.  В
небi синювато-фiалковою чiткою  лiнi╨ю  боязко  й  нiжно  заклiпала  рання
зiрка.
   Пан президент слуха╨ доклад  мовчки,  час  од  часу  широкими  штрихами
стираючи пiт iз сiдластого,  набухлого  вiд  духоти  чола.  I  щодалi,  то
здивування й захоплена увага стають тихшi,  заглибленiшi.  Вiн  уже  рiдше
завда╨ питання. Питання стають  лаконiчнiшi.  В  банькуватих  свiжих  очах
павутиниться задума.
   Граф Адольф закiнчу╨  доповiдь,  i  йому  ста╨  вже  трошки  душно  вiд
гордощiв, широченних перспектив  i  нетерпiння,  навiть  малесенька  пiтна
вогкiсть виступа╨ на горбкуватому чолi.
   Пан президент мовчки пiдводиться, сильним рухом розмина╨ короткi товстi
ноги й почина╨ ходити по кабiнету. Пукатi, заглибленi в  себе  очi,  немов
чогось шукаючи, неуважно блукають навкруги. Вiн зупиня╨ться бiля  вiкна  й
довго дивиться в парк. На тлi сталево-синюватого неба видно, як на контурi
голови ворушаться волосинки вiд зустрiчних течiй гарячого повiтря знадвору
й охолодженого з кiмнати. Зда╨ться, що гх ворушить ота  напружена,  вперта
робота думок пiд ними.
   Граф Адольф сидить непорушне, але дедалi, то все  непокiйнiше.  Про  що
можна думати так довго й так понуро в такiй яснiй i радiснiй справi?
   Пан президент раптом рiшуче поверта╨ться до графа. Лице його  зовсiм  у
тiнi, темна важка маса голови на тлi вечiрнього неба.
   - Широко вже вiдомо про винахiд?
   Граф Адольф поспiшно перехиля╨ться наперед, ледве  втримавши  посмiшку:
от хто зна╨, як найпрактнчнiше пiдходити до добро© справи Нi, крiм тих, що
були при демонстрацi© винаходу, нiкому не вiдомо й не буде вiдомо, бо вiн,
граф Адольф, розумiючи всю колосальну вагу.
   - Добре. В такому разi не пiзнiше, як завтрашнього ранку, автора  цього
винаходу  арештувати.  Абсолютно  iзолювати.  Апарат  нi  однiй  душi   не
показувати. Усякi чутки про його нищити. Коли треба, знищити самого автора
й машину його. Розумi╨те?
   Коли б оцi бiлi телеграфiчнi стьожки  перевернулись  у  живих  гадюк  i
засичали на нього, граф Адольф легше зрозумiв би таке явище,  нiж  короткi
яснi фрази пана президента. Вiн мовчить i невiдривне, зацiпенiло  дивиться
на темну масу голови, кострубате обгризену по лiнi© жорсткого волосся.
   Пан президент важко, помалу пiдходить  до  столу  й  зупиня╨ться  проти
графа. Граф Адольф поштиво пiдводиться. Мертенс кладе йому руку на плече.
   - Графе, цей винахiд занадто рано з'явля╨ться на  свiт.  Рано.  Страшнi
нещастя несе. Наслiдки його катастрофiчнi. Для всi╨© культури, людськостi.
Анархiя. Ру©на всього. Сядьмо.
   Граф Адольф злякано сiда╨.  Пан  президент  задумливо,  рiвно,  коротко
обрубуючи думки, кида╨  ©х  сво╨му  мiнiстровi,  дивлячись  у  стiл  i  не
цiкавлячись, що вони роблять iз його слугою.
   А роблять вони те, що граф Адольф щораз бiльше й бiльше зiщулю╨ться, як
людина, яка довiду╨ться, що та чудесна, мальовнича  скеля,  з  яко©  щойно
розгортались у далинi такi чарiвнi перспективи, на якiй  ця  людина  щойно
так безжурно, радiсно, в захватi танцювала - вся повна вибухових мiн, жаху
й смертi йому тепер зовсiм холодно. Пан президент коротко, сильно вiдламу╨
шматок за шматком ту чудесну скелю, i графовi Адольфовi  видно  всi  ходи,
всi розгалуження страшних мiн, уся неминуча, грiзна логiка й  пов'язанiсть
©х.  I  мимоволi  морозною  поштивiстю  пройма╨  вiд  цi╨©  сили  аналiзу,
передбачування, прозорливостi та ясностi важко© ржаво© голови.
   - Тепер яснiше розумi╨те? Це те, що об'╨дна╨ ©х усiх. Запам'ятайте собi
- об'╨дна╨.  Тепер  вони  роз'╨днанi.  Самi  нейтралiзують  свою  руйнiвну
енергiю. Ми тiльки керму╨мо цi╨ю нейтралiзацi╨ю. Тодi ж  ця  машина  дасть
демагогам, ледарям, нездарам точку  опертя.  Самi  загинуть  i  весь  свiт
загублять Повторюю, знищити. Щоб i слiду не лишилося. Життя одно© людини -
нiщо перед долею людства. Коли треба, вбити. Це ваше дiло знайти найкращий
спосiб лiквiдацi©. Роз'яснiть принцесi й графовi Елленберговi. А завтра  я
на вiзитi сам буду говорити з ©© свiтлiстю. Ви переконанi, графе?
   - Переконаний, пане президенте!
   - Твердо переконанi?
   - Нi крихти вагання, пане президенте!
   - Добре. Спiшiть, пане графе.
   Граф Адольф серйозно й поштиво проща╨ться. В кабiнетi синi присмерки, а
за вiкном у небi тривожно, поспiшно трусяться зорi -спiшiть, пане графе!
   ***
   Доктор  Тiле,  близько  нахилившись  у  присмерку,  з  нiжнiстю  водить
сокирчастим носом  од  чорно-синювато©  голови  до  золотисто-кучеряво©  й
веселим шепотом волоконце за  волоконцем  розгорта╨  перед  ним  завтрашн╨
майбутн╨. Чорно-синя голова слуха╨ строго й непорушне,  золотисто-кучерява
- напружено-уважно. Уважно й не клiпаючи слухають першi  вечiрнi  зiрки  в
потемнiлому темно-зеленому небi  з  чiткою  оксамитове  фiалковою  хмарою,
подiбною до суходолу Америки. Легковажно миготять  i  нiчого  не  слухають
рiзнофарбнi свiтлянi реклами над велетенськими шпилями небошкрябiв.
   Отже, ╨  три  можливостi:  прийде  пiшки,  при©де,  прилетить.  Остання
можливiсть  одразу  виключена:  занадто  помiтно,   незручно,   галасливо.
Значить, лиша╨ться або прийти, або при©хати. Але так  чи  сяк,  а  прибути
треба так, щоб, крiм ©х  трьох,  нi  одна  душа  бiльше  не  знала.  Такий
верховний наказ. З одного боку, цей наказ чудесний тим,  що  усува╨  всяку
охорону, зайвi перепони й труднощi  в  полюваннi.  Але,  з  другого  боку,
примушу╨ звiра пильно ховатися. До будинку веде три вулицi. I ╨ три  нори,
кудою можна проскочити всередину: параднi дверi, садова хвiртка  й  ви©знi
ворота. Бегемот може пiд!©хати, але може й пiдiйти.  Нiхто  йому  не  може
заборонити загримуватися так, як вiн схоче,  i  всi  сво©  характеристичнi
прикмети приховати. Отже, на всiх трьох норах треба мати по  револьверу  й
бомбi. Це - перше.
   Доктор Тiле похапцем закурю╨. Свiтло сiрника на мент  освiтлю╨  великий
вогкий на крилах нiс, весело-заклопотанi очi  й  розхристанi  голi  груди.
Розгорненим розрiзом червонiють на мент  хлопчачi  Фрiцовi  уста,  уважнi,
скупченi.
   Але нори - не найголовнiшi позицi©. Бiля нiр можна легко  пропустити  -
входять,  виходять  рiзнi  звiрята.  Центр  полювання   переходить   туди,
всередину, там тiльки можна бити з певнiстю, без риску не в того  влучити.
Але знов-таки наказ дуже ускладня╨ й там операцiю. Вся прислуга, очевидно,
буде вигнана з тих ходiв, якими приходитиме  звiр.  Пiдiбратися  до  нього
так, щоб можна було тiльки його самого покласти, ма буть, буде  неможливо.
Отже,  треба  рахуватися  з  тим,  що  до  ведеться  все  лiгво  завалити.
Розумi╨ться, невиннi жертви, але на полюваннi - як на полюваннi.
   I чорно синя, i золотисто-кучерява голова не рухаються: на полюваннi  -
як на полюваннi.
   Отже, головна вага операцi© ляга╨ на плечi  тих  товаришiв,  що  можуть
пройти всередину, цебто на товариша Фрiца й Макса Штора. Товаришi  Фрiц  i
Макс Штор кивають головами - розумi╨ться, вони  можуть  пройти  всередину,
про що тут балакати.
   Сокирчастий нiс, як стерно, поверта╨ться то в один бiк, то в другий i з
нiжною захопленою  заклопотанiстю  шепоче  далi,  прозорливо  передбачаючи
щонайдрiбнiшi можливостi. Часом то одна, то  друга  голова  вставить  свою
увагу, i нiс швиденько згiдливо цюка╨ повiтря або ж роздумливо й заперечно
хита╨ться, як маятник.
   У хатi по кутках туляться та╨мничi,  пiдслухаючi  тiнi.  Але  лампа  не
свiтиться, i так досить видно вiд вечiрнього сяйва  мiста,  вiд  слiпучих,
крикливих  реклам,  вiд  безгучних,  вiчних  зiр.  Три  обличчя   здаються
сiроблiдими, задимленими жахом, але голоси рiвнi й дiловитi.
   Один раз виходить маленьке непорозумiння. Товариш Фрiц, як молодий  iще
член Iнараку, робить невеличку помилку, з огляду на те що управитель дому,
пан Ганс Штор, батько товариша Штора, Фрiц пропону╨ як-небудь на цей вечiр
видалити пана Штора й панi Штор  iз  дому.  На  його  думку,  нема  нiяко©
потреби, щоб вони постраждали.
   Доктор Тiле на це нiчого не каже, бо саме в цей час почина╨ заклопотано
шукати щось у  шухлядi  столу.  Але  Макс  спокiйно  й  сухувато  зауважу╨
Фрiцовi, що в нього, Макса Штора, батькiв нема╨ й що це  питання  не  може
мати нiякого значення в планi всi╨© акцi©.
   Фрiц нiяковi╨, щипа╨ за волосинки сво©х  кучерявих  вусикiд  i  шепотом
проха╨ вибачення. Тодi доктор Тiле iз жалостi до нього нiжно поясню╨ йому,
що таке  попередження  пана  управителя  дому  графа  Елленберга  могло  б
провалити всю операцiю, бо зразу викликало б пiдозрiння  й  настороженiсть
iз боку то© сторони. I таке цiлком  натуральне  гуманне  почуття  стало  б
причиною великого злочинства супроти всi╨© органiзацi©.
   Фрiц iще раз нiяковi╨, а доктор Тiле  засува╨  шухляду,  i  обговорення
провадиться далi живо й дiловито.
   Нарештi все вже обговорено,  обмiрковано,  умовлено;  лрослi-джено  всi
!ходи, нори, нiрки, щiлинки, в якi комаха  не  може  пролiзти,  не  те  що
бегемот, призначено всi пости, сигнали, паролi.
   Всi пiдводяться i, не хапаючись, прощаються. Доктор Тiле  сам  вiдчиня╨
дверi на сходи, нiжно, жваво хита╨ гостям носом i швиденько верта╨ться  до
кабiнету.
   Але в кабiнетi вiн зупиня╨ться коло столу й  довго  сто©ть  без  усяко©
жвавостi. Потiм бере телефонну рурку й напам'ять надушу╨ гудзика цифр.
   - Клара, ви?..
   - Не Клара, а панi Шпiндлер.
   - Нi, Клара! Мила, дорога, ╨дина iстота, яку боляче покидати на  землi.
Розумi╨те, Кларо? ╙дина iстота, яка псу╨ менi насолоду,  може,  останнього
риску, яка без милосердя мучить i мене, i себе.
   Тихо тихо в рурцi. I нарештi!
   - Значить, таки завтра?
   - Таки завтра. Кларо, невже й завтра не можна?
   - О нi, що ви!
   - Кларо! Навiщо ж лицемiрство? Ви ж уже його зраджу╨те, ви ж уже  давно
моя, ви ж...
   - Пане докторе, ви забува╨те, що i в телефонiв бувають вуха.
   - Ах, що менi з того?! Я знаю, що... Кларо, невже ж i завтра не можна?!
В iм'я чого? Сухо©, формально© моралi? Кларо, я - самоiнiй. Я раптом почув
себе безмежно самотнiм у життi. От я чую себе  так,  як  на  кiлька  тисяч
метрiв над землею. Кларо, менi треба, щоб моя рука  була  тверда,  а  менi
нестерпно тоскi©о й холодно.
   О, я знаю, що це - злочин, слабiсть, я знаю, що це - гань ба, але невже
ви ii╨ простягнете менi руки? Ну, на кiлька  хвилин  прийдiть,  на,  може,
останнi, але нашi, нашi кiлька хвилин. Чу╨те, Кларо?
   У рурцi виразно чути шершавi звуки дихання.
   Ах, ╨диний раз Тiле шкода, що  Iнарак  винiс  ним  самим  запропоновану
постанову: не балакати телефоном iз одчиненим екраном.
   - Кларо! ╙дина людська iстото, з якою говорить моя  нiжнiсть  iз  усi╨ю
щирiстю, з усi╨ю безсоромнiстю. Кларо, пiслязавтра я, може, нiчого вже  не
зможу просити у вас.
   Шарудить i важко, трудно диха╨ мовчання в рурцi.
   - Нi, Тiле, не можу! М й, розумi╨те, м и не можемо красти довiр'я сво©х
Iнакше ми ста╨мо тими, з якими боремось.
   - Так, не треба красти! Берiм одверто, легко. Я ж стiльки благаю цього!
   - I цього не можу, Тiле. Це - жорстокiсть проти свого, проти нього.
   - А проти мене нi?! Я-не свiй?! Нi?! Бо вiн - муж, санкцiонований тими?
   - Милий, любий Тiле! Менi до муки хочеться... Ах, я не можу  телефоном.
Тiле, при©жджайте вранцi до нас.
   - Нi, ви до мене.
   - Я до вас не можу, а ви можете.
   - I я не можу. Прощайте, Кларо.
   Доктор Тiле кладе рурку й закурю╨ сигару. Але вiд телефону не вiдходить
i жде. Невже не задзвонить? Невже оце останн╨,  найбiльше  полювання  його
життя програне?
   На сигарi вже  наросла  довга  сива  шапочка.  Гуде  масивним  гуркотом
Берлiн. Пашить у вiкно розпареним густим духом колодязя-вулицi.
   Доктор Тiле скида╨ сиву шапочку  в  попiльничку  й  тоскно  дивитьея  в
оранжеву густу жарину. Вона шерхне, оброста╨ сiрою  шерстю,  а  телефонний
апарат нiмо мовчить.
   ***
   Макс i Фрiц прощаються на вулицi - Максовi в  один  бiк,  Фрiцовi  -  у
другий. Макс усiда╨ в лiфт  повiтряного  трамвая,  а  Фрiц  спуска╨ться  в
пiдземну  залiзничку.  Але  дивна  рiч:  Фрiц  помиля╨ться   й   пiдземною
залiзничкою ©де в той самий бiк, що й Макс. Ще бiльше: вiн iде на ту  саму
вулицю, де жиiве Макс, навiть до того самого будинку. Iде швидко, похапцем
i весь час пильно озираючись по вулицi.
   Рiч у тому, що йому конче треба  зайти  додому  по  одну  книжку.  Дома
тiльки батько, мати та дiти. Дiти сплять, але Фрiц, не можучи нiде  знайти
так дуже потрiбно© книжки, забiга╨ також до спальнi. Вiн шука╨ ©© навiть у
лiжку дiтей. Лорхен i Грета прокидаються. Боже, Фрiц дома! Фрiц прийшов! А
Фрiц, забувши про книжку,  раптом  почина╨  гаряче  цiлувати  блакитнооке,
розпарене сном личко Лорхен. Потiм, хапаючись, да╨ сестрам таку "страшенну
купу" грошей, що оченята Лорхен стають круглi, як у ©© ляльки,  яка  спить
поруч iз нею на подушцi. Потiм Фрiц знову бiжить до батькiв  i  теж  нi  з
того нi з сього, весь почервонiвши,  обнiма╨,  цiлу╨  ©х  i  проща╨ться  -
зда╨ться, завтра вiн iз сво©ми панами екстренно ви©де  за  кордон.  I  то,
мабуть, надовго. Дуже-дуже надовго! Бiльше вiн нiчого не може сказати,  бо
не ма╨ нi хвилинки часу,  а  братам  нехай  мама  передасть  його  привiт,
сердечний, щирий привiт.
   Та так i не знайшовши книжки, зовсiм-таки забувши за не©,  вибiга╨  так
само поспiшно, як i вбiг.
   А коли, переодягшись, вiн бiжить нагору на сво╨ мiсце, до дверей поко©в
принцеси, тi дверi щiльно зачиненi. Фрiц зна╨, ще там  вiдбува╨ться  якесь
важне засiдання принцеси з графами Елленбергами й сином ©хнiм Адольфом.  У
коридорi порожньо Матове  блакитне  свiтло,  як  мiсячно©  ночi,  сумно  й
затишно голубить старi портрети на строгих стiнах, старомоднi  постатi  iз
смiшними твердими комiрниками  на  шиях,  iз  закритими  твердим  полотном
грудьми.
   Голоси в червоному  салонi  бубонять  глухо.  Часом  зненацька  вибуха╨
лункий, неначе з дiжки,  голос  старого  графа.  I  зараз  же  стиха╨,  як
придушений подушкою.
   Фрiц, зацiпивши щелепи, довго тихенько  вiдчиня╨  дверi.  Нарештi  вони
розщiпаються на вузеньку щiлину. З голосiв спа да╨ шкуринка, i вони стають
виразнiшi.
   Старий граф знову  сердито  бубонить.  Йому  влазливе,  тихо  й  владно
вiдповiда╨ голос графа Адольфа.
   - В такому разi я вмиваю руки! Я вмиваю руки!  Робiть,  що  хочете.  Що
хочете.
   Чути важкi поспiшнi кроки. Фрiц одстрибу╨ на бiк i струнко витягу╨ться.
Дверi широко розчиняються, i з них виходить навантажена масивною  зiгнутою
спиною постать старого  графа  Елленберга.  За  ним  дрiбненько  шелестить
шовком сукнi стара графиня, стурбовано ловлячи спину  графа  великими,  як
двi круглi сливи,очима.
   Фрiц iзнову пiдсува╨ться пiд дверi, знову, як лiкар до гру дей  хорого,
притуля╨ золотисто-кучеряву голову до щiлини.
   - Але невже, невже нема iншого способу, графе?! Не та кого страшного?
   - Ваша свiтлосте! Дiйсно, цей спосiб жорстокий, але вiн природний i  не
викличе нiяких ускладнень. Я розумiю ваше хвилювання,  ваше  почуття.  Але
дозволю собi, ваша  свiтлосте,  зауважити,  що  часом  хороше,  прекрасне,
гуманне почуття може бути просто злочинством...
   Фрiц широко розплющу╨ очi: вiн щойно чув уже десь щось подiбне!
   - ...Я прошу, ваша свiтлосте, пам'ятати, що в жертву  цiй  машинi  була
вже принесена одна корона. Вона може загубити й другу. Хто йде до  велико©
мети, ваша величносте, той не повинен  спотикатись  об  маленькi  почуття.
Ваша  величносте!  Великим  людям  життя  цiлих  народiв  служить   тiльки
матерiалом  ©хньо©  велико©   творчостi.   Страждання,   сльози   й   кров
мiльйо-нових мас ╨ тiльки цемент у будiвлях генi©в i владарiв свiту  Що  ж
значить у цьому масштабi страждання й життя якогось  маленького  людського
iндивiда? А  надто  тодi,  коли  цей  малень  кий  iндивiд  загрожу╨  всiй
велетенськiй будiвлi? Ваша велич носте, простiть менi мою смiливiсть,  але
мене навiть диву╨ така ваша... занадта чулiсть у  цiй  справi.  Я  розумiю
мого шановного батька i його вiдношення до цi╨©  людини,  але  ваше,  ваша
свiтлосте, мене  навiть  непоко©ть,  як  ознака  того,  що  ви  не  зовсiм
пройнялися провiденцiальним значенням вашо© ролi. Дуже прошу вибачити менi
мiй сумнiв щодо вас, ваша величносте.
   Мовчання. Крапля поту котиться з виска  на  шию  Фрiцовi,  але  вiн  не
ворушиться.
   - Добре, графе, я згодна! Отже, до завтра, графе, до ранку!
   Фрiц швидко вiдсува╨ться вiд  дверей,  тихенько  причинивши  ©х.  Через
хвилину вони повiльно розчиняються, i з них злодiйкувато,  задом  вислизу╨
граф Адольф. Вiн безшумними поспiшними кроками проносить  сво╨  тiло  повз
Фрiца, кругло й заклопотано миючи руки в повiтрi.
   Чорний вихор iз червоним полум'ям угорi миготить у щiлииi дверей, то  в
один, то в другий - велика людина спотика╨ться об якесь почуття, у велико©
людини заиадта чулiсть, велика людина чогось вага╨ться,  бореться  сама  з
собою, мучиться. А вона ж iще не зна╨, що чека╨ ©© завтра!
   Фрiц одходить од дверей салону, як од катафалка.
   ***
   Принцеса Елiза довго  сто©ть  бiля  вiкна  й  дивиться  в  сад.  Там  в
оксамитнiй, шелесливiй тьмi сумирно й затишно лежить на кудлатому  каштанi
сяйво свiтла з лабораторi©. Далеко  над  мiстом  розгорнулося  велетенське
вiяло вечiрнiх вогнiв, i  на  тлi  його  вищербленими  зубами  огризнулися
контури башт i велетенських будiвель. Там вовтузиться в пiтьмi земно© ночi
мiльйонова маса цементу для великих будiвель.
   Князiвна Елiза рвучко вiдрива╨ться вiд вiкна й рiшучим кроком проходить
у спальню. Накинувши на плечi  чорне  мережане  манто,  вона  виходить  на
терасу й помалу сходить у сад.
   Сухо й шершаво порипу╨ пiд поважною твердою  ходою  жорства  але©.  Сад
принишк i чуйно слуха╨ самотнiй шершавий рип.
   Перед дверима лабораторi© принцеса  на  мить  зупиня╨ться  й  розкрива╨
манто, щоб не перешкоджало набрати якомога бiльше повiтря е  груди.  Потiм
помалу озира╨ться, уважно вдивля╨ться пiд сяйво  свiтла  з  лабораторi©  в
застиглу темноту кущiв i чiтко,  твердо  стука╨  в  дверi.  Глухе  нерiвне
тупотiння крокiв, рип дверей, пасмо свiтла просто в очi.
   - Ваша свiтлосте?!
   Доктор Рудольф аж поступа╨ться назад.
   Пiдвiвши  голову  догори,  примруживши  очi,  притримуючи   на   грудях
перехрещенi кiнцi манто, рiвно й iпомалу входить принцеса до  лабораторi©.
Вона не помiча╨ нi розгубленостi, нi страху радостi,  нi  блискiв  непокою
доктора Рудольфа.
   - Щiльно зачинiть дверi. Замкнiть на ключ.  Позашморгуйте  порть╨ри  на
вiкнi.
   Доктор Рудольф,  шкандибаючи,  хапаючись,  зиркаючи  на  застиглу  бiля
дверей принцесу, зачиня╨ дверi, зашморгу╨ важкi зеленi порть╨ри.  Непевна,
несмiла радiсть нишкне в його лицi, а в  очах  росте  непокiй  i  чекання.
Може, ©© свiтлiсть зволять сiсти?
   Нi, ©© свiтлiсть сiдати  не  хочуть.  Очi  ще  бiльше  мружаться.  десь
далеко-далеко внизу ледве мрi╨ крихiтна лабораторiя з манюсiнькою кузочкою
в нiй, яка так несмiло, так  тривожно  пригладжу╨  розчепiреними  пальцями
вогке вiд поту волосся. Овал  матова  чистого,  рiвно-бiлого  лиця  сухий,
кiстяний. Чiтко виписанi уста, що недавно ще так зворушливо були  розкритi
дитячою увагою, стисненi погiрдливою жорстокiстю.
   - Пане докторе, я прийшла до вас у такий незвичний час  у  дуже  важнiй
справi. Справа торка╨ться вас.
   Дякувагтиза уважнiсть  ii  свiтлостi,  висловлену  цим  тоном,  було  б
зухвальством. Доктор Рудольф тiльки злегка вклоня╨ться.
   - Коли ви хочете, щоб я вияснила вам цю справу, ви  повиннi  дати  менi
слово, що нiколи нi одна душа не знатиме нiчого нi про цей  мiй  вiзит  до
вас, нi про одне слово з нашо© розмови.
   Доктор Рудольф, розумi╨ться, да╨ слово, боже мiй,  звичайно,  вiн  да╨,
вiн готов...
   - Друге: ви повиннi дати менi слово, що що б ви не дiзналися вiд  мене,
ви не вийдете з цi╨© лабораторi© до того часу, поки я вам дозволю.
   Тут доктор Рудольф не може стримати свого здивування. Розумi╨ться,  вiн
готов дати й це слово, але йому хотiлось би наперед...
   - Нiчого наперед ви не можете  знати.  Або  слово,  або  ви  нiчого  не
знатимете.
   - Добре. В такому разi я даю слово.
   - Але пам'ятайте що б ви не дiзнались, це не може зла мати вашою слова.
   - Я пам'ятаю й дотримаю свого слова.
   Принцеса Елиа на коротесеньку, непомiтну мить закрива╨ примруженi  очi.
Яка суха, жорстка, мертва непорушнiсть постарiлого, недитячого лиця!
   - Пане докторе, вашому життю загрожу╨ велика небезпека.
   Пан доктор непорозумiлими широкими очима хлопчика,  якому  сказано,  що
вiн пограбував потяг, вражено, неймовiрно  дивиться  на  холодно-мармурове
лице.
   - Моному життю - небезпека?!
   Кому потрiбне його малесеньке, самотн╨, безневинне життя?! Кому воно що
завадило?!
   - Так, вашому життю. I великi страждання. Страшнi страждання.
   Доктор Рудольф шука╨ хоч крихiтну тiнь  жарту,  мiстифiкацi©  в  чудних
словах, у чудному обличчi.
   - Вiд кого? За вiщо?!
   - Цього я вам не можу сказати. Ви мусите  менi  повiрити  так.  Але  ви
можете уникнути цi╨© небезпеки пiд одною умовою.
   Принцеса Елiза  замовка╨,  тiснiше  схрещу╨  на  грудях  кiнцi  чорного
мережива н зневажливо мружить очi на доктора Рудольфа.
   Добре, доктор Рудольф готов i на цю умову.
   - Але попереджаю: умова буде досить важка  для  вас.  У  онах,  власне,
прийнято нi з чого дуже не дивуватись.
   I доктор Рудольф стара╨ться не дивуватись. Вiн хотiв би  тiльки  сiсти,
бо так дуже якось незручно й неестетично стояти проти гостi й  переступати
з одно© ноги на другу.
   - Умова така: ви повиннi вiдмовитись од  вашо©  Сонячно©  машини.  Так,
пане докторе, вiд Сонячно© машини. Повиннi  знищити  ваш  винахiд  i  дати
обiцянку нiкому нi слова про нього  не  говорити.  Повиннi  дати  -  прошу
слухати мене уважно! - повиннi дати  обiцяння  нiколи  не  займатися  цi╨ю
машиною. Пiд цi╨ю умовою ви можете врятувати ваше життя й уникнути великих
страждань. Чекайте! Але вам будуть данi  всi  можливостi  займатися  вашою
наукою в iнших напрямах. Ви зможете розпоряджатись  якими  схочете  сумами
грошей. Вам можуть побудувати якi хочете палаци  лабораторi©;  всi  засоби
культури, розкошiв, науки - все до ваших послуг.
   Доктор Рудольф, смiючись, обома руками весело  зачiсу╨  волосся  назад:
ну, розумi╨ться, це мiстифiкацiя, це - досить майстерно зiграний  жарт  ©©
свiтлостi або хитра перевiрка його вiдданостi Сонячнiй машинi.
   - Ваша свiтлосте, а жаль, я далi не можу пiдтримувати ваш жарт, бо  вже
розгадав його. Але менi дуже радiсно, що...
   - Пане докторе! Для жартiв iз вами могли б знайтися iншi  особи  i  той
факт, що я прийшла сюди, вночi, сама до вас, зда╨ться, повинен  би  досить
переконати вас про серйознiсть мо©х слiв. Коли  автомобiль  ма╨  пере©хати
курча, я не можу не зробити спроби врятувати його життя.  Тим  паче  життя
людини. Вам загрожу╨ страшна смерть, пане докторе!!
   Матово-бiле непорушне лице раптом бризка╨ в нього таким чудним  гнiвом,
ненавистю, що доктор Рудольф чу╨, як вiн увесь холодно блiдне. I вже  нема
нiякого жарту, нiяко©  мiстифiкацi©,  все  правда,  незрозумiла,  страшна,
кошмарна правда.
   - Я нiчого не розумiю, ваша свiтлосте. Але я не  смiю  не  вiрити  вам.
Цебто я вiрю вже. I коли це правда, то... Вибачте, ваша свiтлосте,  я  так
здивований, що...
   Доктор Рудольф  розводить  руками  й  криво  посмiха╨ться  тонесенькими
волосинками.
   - Значить, я повинен одмовитись од  Сонячно©  машини?!  Червона  голова
мовчки заплющу╨ очi й знову розплющу╨.
   - Через що?!
   - Через те, що вона принесе людству величезнi нещастя.
   - Моя Сонячна машина?! Нещастя?!
   - Так, пане докторе.
   У кошмарах звичайно годиться не  жахатися  й  усяке  страшне  безглуздя
приймати з якоюсь сво╨ю кошмарною логiкою. Але доктор Рудольф  ще  не  ма╨
то© логiки. Вiн дико вдивля╨ться в лице принцеси: це ж кiлька  годин  тому
на ньому пашiв нелицемiрний  захват,  ще  ж  так  недавно  вони  всi  отут
називали цю саму машину генiальним, великим винаходом.
   - Нiчого не розумiю! Моя машина - i нещастя?! Та чим же саме?!
   Князiвна Елiза приготована до цього запитання. Вона  зна╨,  що  хоч  що
вона скаже, воно не буде перекональне для пана доктора. Нещастя буде через
те, що машина внесе анархiю в громадянство, зруйну╨  всi  пiдвалини  його,
викличе страшенну, криваву боротьбу, знищить усi здобутки культури.
   Дiйсно, для доктора Рудольфа цi аргументи не перекональнi його  Сонячна
машина, його прекрасний винахiд це джерело сили,  радостi,  життя,  щастя,
воно може бути джерелом нещастя?! Що за безглуздий, дикий абсурд?! Хто  це
сказав?  Як  смiв  це  хтось  сказати^!  Який  нахабний  йолоп  смiв   так
роз'яснити?!
   Голi,  одвертi  очi  двома  сiро  сталевими  вiстрями  гнiвно,  смiливо
встромляються в рiвно-бiле застигле лице. Хлопчачого в них нiчого вже нема
Волосинки уст витягнулися рiвною натягнутою лiнi╨ю.
   Князiвна Елiза ще бiльше примружу╨ очi.
   - Пане докторе,  я  вважала  за  потрiбне  попередити  вас.  Ваше  дiло
вибирати. Але я звертаю вашу увагу, що ваша незгода на цю умову не  вряту╨
машину. Машина мусить так чи iнакше зникнути Хочете добровiльно без жертви
сво©м життям оддати ©©?
   Доктор Рудольф раптом увесь перегина╨ться до князiвни й  чудно,  скiсно
витяга╨ до не© голову. Нижня щелепа хижо випина╨ться  наперед,  вишкiривши
густий  бiлий  гребiнець  зубiв;  очi  фосфоричне,  як  у  котiв   порочi,
поблискують, кулаки стиснутi й притиснутi до грудей.
   - Hi!! Нi, принцесо! Чу╨те: нi!!
   Принцеса  iнстинктивно,  машинально  вiдхиля╨ться  назад.   Вiн   зараз
стрибне, ввiп'╨ться лапами в горло, загризе, розшмату╨.
   - Ну, що ж? Ви, значить, засуджу╨те й себе на  смерть.  Доктор  Рудольф
сильно розгина╨ться.
   - Нехай! Тiльки з мо©х мертвих рук вони можуть узяти машину Будь ласка!
   Принцеса злегка знизу╨ похилими плечима.
   - Ваша воля. Але кому яка користь од того?
   Доктор Рудольф пильно, тяжко дивиться в лице принцесi.
   - Невже ви, принцесо, гада╨те, що я можу вiддати машину  и  жити  пiсля
того??
   - В життi ╨ багато iнших цiнностей, крiм машини. I,  може,  бiльших  за
не©.
   На столi м'яко деренчить телефон. Доктор Рудольф озира╨ться i, зараз же
забувши, знову поверта╨ться до принцеси.
   - Бiльшi за машину?!  Якi  ж  можуть  бути  бiльшi  цiнностi  за  щастя
визволення всiх людей?
   Тепер принцеса Елiза мовчки, непримружено, чудно вдивля╨ться в  доктора
Рудольфа.
   - Якi? Для вас особисто можуть бути бiльшi деякi цiнностi Наприклад...
   Несподiвано рiвно-бiле лице залива╨ться нiжно-червоним вогнем. I в ту ж
мить широкi густi брови гнiвно похмурюються,  голова  вiдкида╨ться  назад.
Очi зневажливо, погордливо примружуються.
   - Ну, це ваше дiло. Коли для вас нема╨ нiчого дорожчого, то... Отже,  а
дробила все, що могла.
   Телефон знову м'яко, настiйно й довго деренчить. Доктор Рудольф сердито
кида╨ться до нього й виключа╨ апарат iз току. I зараз  же  знову  поспiшно
шкандиба╨ до принцеси.
   - Отже, пане докторе, ви не згоднi?
   - Ваша свiтлосте! Я все ж таки й досi  не  можу  повiрити,  що  це  все
дравда, що це не... не сон, не кошмар. Це таке незрозумiле, таке абсурдне,
дике, це так не сходиться з тим, шо... Ради бога, роз'яснiть ви  менi,  як
це...
   - Пане докторе, це не сон. Ще раз  повторюю:  ви  повиннi  знищити  ваш
винахiд, вiдмовитись од нього, на©iки  забути  за  нього.  Коли  цього  не
зробите, вам грозять великi страждання й смерть. Це ╨ факт. Бiльше  нiчого
я вам роз'яснити не можу. Прийма╨те умову?
   - Нi, принцесо, не приймаю.
   Принцеса чудно мовчки дивиться  в  спокiйне  вже  й  непохитне  лице  з
твердими, голими, ясними очима.
   - В такому разi прощайте.
   I, немов тiкаючи вiд  чогось,  швидко  поверта╨ться,  хапливо  вiдмика╨
дверi, виходить до передпокою й, так само хапаючись, одмика╨ другi  дверi.
Доктор Рудольф поспiша╨ вслiд, тупчиться бiля не©,  незграбно  намагаючись
помогти, але принцеса вiдчиня╨ сама й другi дверi й майже вибiга╨ в сад.
   Доктор Рудольф iз порога проводжа╨ очима чорну постать i помалу замика╨
дверi.
   В лабораторi© так само  рiвним  широким  кругом  лежить  на  столi,  на
розкладених аркушах рукопису, на тарiлцi з сонячним хлiбом, на камiнцях iз
гелiонiтом рiвне свiтло лампи. Так само вгорi  та  по  кутках  круг  пальм
застигла  тепла  зеленкувата  тiнь.  Але  нема╨  вже   затишку,   радiсно©
скупченостi, спiвочого  гiмну  захвату  Розгублено,  помертвiло  блискають
металiчнi частини апаратiв; холодно, по-чужому порозташовувалися  склянки,
сло©ки,  рурки;  порожнiми,  мертвими  рядками  рябiють   списанi   аркушi
рукопису. I радiсно-золотиста, зелено-червонява маса на тарiлцi  диха╨  не
сонцем, а льохом.
   Доктор Рудольф люто вiдшморгу╨ важкi зеленi завiси,  роз  чиня╨  вiкно,
впуска╨ живе, тепле, запашне повiтря з саду, метелики, нiчнi мушки, шелест
листя, гомiн мiста. Але лабораторiя не ожива╨. Чорною домовинкою сто©ть на
столi Сонячна машина, дивлячись у темну стелю одним  сво©м  круглим  оком.
Роз'╨дналось усе, зчужiло одне одному, стало далеким i моторошно мертвим.
   Доктор Рудольф зупиня╨ться серед лабораторi© й неймовiрно, непорозумiло
огляда╨ться. Але так, дiйсно, вона стояла щойно он там. I вiн дав ©й слово
I, може,  вже  ось-ось  через  кiлька  хвилин  усе  зникне:  i  машина,  i
лабораторiя, i сад, i не бо, i саме сонце. Навiки, назавсiгди, без останку
все зникне.
   Доктор Рудольф зрива╨ться з мiсця i,  шкутильгаючи,  швидко  ходить  по
лабораторi©, мнучи руками голову.
   Але для чого ж вона це все казала?! Невже справдi вiрила, що вiн, давши
слово, вже не втече, не буде всiма силами, всiма засобами боротися за сво╨
життя й за машину? Невже вона така на©вна?
   А  для  чого  ж  у  такому  разi  було  говорити  йому  все,   вимагати
вiдмовитись? Це ж, значить, попередити його!
   I знову доктор Рудольф ходить, знизу╨ плечима, дико  озира╨ться,  знову
ходить i дума╨.
   Враз зупиня╨ться i, скоса дивлячись у куток, тiсно, рiшуче стулю╨ губи.
Так, вiн дав слово не покидати лабораторi©  без  ъъ  дозволу.  Добре,  вiн
слова свойого дотрима╨, але вiн не давав слова добровiльно вiддати в  руки
божевiльних злочинцiв працю свого життя. О нi, цього вiн ©й не  обiцяв,  i
цього вони не матимуть!!
   Доктор Рудольф знову бiжить до вiкна, зачиня╨  й  щiльно  запина╨  його
важкими зеленими порть╨рами. Потiм  навшпиньках  перебiга╨  до  спальнi  й
витягу╨ валiзку. Розклавши ©© на пiдлозi бiля столу, вiн хвилинку  мiрку╨,
переводячи очi з чорного апарата на  гелiонiт,  на  рукопис.  Так,  добре.
Озирнувшись iще раз на вiкно й  на  дверi,  вiн,  хапаючись,  викручу╨  iз
Сонячно© машини скло, дбайливо обгорта╨ його ватою,  загорта╨  в  папiр  i
кладе у валiзку в самий куточок, теж обкладений, як гнiздечко, ватою.  Тут
йому буде м'яко й безпечно вiд стусанiв. Пiсля того так само  навшпиньках,
скоса, хитро й хижо позираючи, приносить картатий плед, розстеля╨ його  на
вiдлозi   й   висипа╨   на   нього   iз   сло©кiв    сiрi    камi!нцi    з
золотисто-iервонявими жилками й крапками. Старанно загорнувши ©х  у  плед,
доктор Рудольф уклада╨  пакунок  у  валiзку,  обережно  розминаючи  руками
гострi виступи. Чудесно - лежать щiльно й спокiйно.
   Тепер рукопис. Трохи недописаний. Нiчого: головне е. Рукопис у газетний
папiр.
   А тепер усе прикрити  газетами,  щоб  тiснiше  лежало.  Пальми,  квiти,
застиглi метелики, чорний ослiплений апарат, усе напружено, пильно слiдку╨
за кожним рухом людини s розкудовченим  волоссям,  що  ряту╨  працю  свого
життя.
   Валiзка  мiцно,  туго  зав'язана,  затягнена  ремiнцями.  В  кутку  пiд
невеличким столом, заставленим рiзним приладдям, купками негодящого  скла,
╨ ляда до льоху, невеличкого льоху, приладнаного для зберiгання в  темнотi
та  холодi  рiзних  хiмiчних  препаратiв  i   елементiв.   Стiл   обережно
вiдсову╨ться на бiк,  пiдiйма╨ться  ляда,  i  доктор  Рудольф  невеличкими
схiдцями зносить валiзку на саме дно льоху. Поставивши  столик  на  мiсце,
доктор Рудольф бiжить до великого столу, висува╨ шухляду й вибира╨  в  нiй
iз купки одне скло. Воно цiлком подiбне до того, що вiн щойно викрутив  iз
апарата, таке саме кругле, опукле, з нарiзами по краях, зовсiм-зовсiм таке
саме,  як  те,  тiльки  з  невеличкою  рiзницею,  хе,  зовсiм  малесенькою
рiзницею: в ньому нема гелiонiту.
   Доктор Рудольф iз хитро-хижою посмiшечкою ввiрчу╨ скло в чорний  апарат
i хита╨ головою: будь ласка, ма╨те Сонячну машину! Ах, iще  вам  гелiонiту
треба? З охотою, скiльки хочете!
   Доктор Рудольф зносить iз кутка жменi сiрих дрiбно побитих  камiнцiв  i
склада╨ ©х купою на столi побiля апарата. Будь ласка, ма╨те все! А, нi, ще
не зовсiм усе!
   Доктор Рудольф швидко поверта╨ться до телефону й  простяга╨  руку.  Але
тут же спиня╨ себе: нi,  телефоном  не  можна,  хто  зна╨,  хто  слухатиме
розмову.
   Доктор Рудольф хапа╨ чистий аркушик паперу й гарячкове пише:
   "Дорогий Максе! Як тiльки одержиш цього  листа,  зараз  же  зателефонуй
менi або мамi. Коли ж зi мною що-!небудь трапиться, то прийди за допомогою
мами до мо╨© лабораторi©. Там у мо╨му льоху ти знайдеш валiзку.  В  нiй  ╨
рукопис. З нього ти довiда╨шся про  все,  що  треба.  Збережи  все,  що  у
валiзцi, поки я попрохаю вернути. Коли ж я помру, то лишаю  тобi  заповiт:
провадити далi мо╨ дiло,  велике  значення  якого,  я  певен,  ти  сам  iз
рукопису зрозумi╨ш. На жаль, бiльше нiчого не можу написати. Будь веселий,
бадьорий i здоровий. Обнiмаю.
   Твiй Рудольф
   P. S. Помсти не треба. Найкращою помстою буде перемога мо╨© Машини".
   Конверта залiплено, адресу написано. Тепер тiльки на  хвилину  вийти  з
лабораторi© на вулицю. На одну хвилину. Вiн же не давав слова,  що  нi  на
хвилину не вийде? ©й треба, щоб вiн не втiк. Вiн не втече, але на  хвилину
ма╨ право вийти.
   I каштани, i кущi вiдцвiлого бузку, i ввесь сад напружено слiдкують  за
розпатланою  людиною,  що   навшпиньках,   кутиль-гаючи   в   тьмi,   тихо
прокрада╨ться але╨ю до хвiртки в мурi. Зорi з неба хитро й  хижо  клiпають
очима, скоса поглядаючи в  бiк  графського  будинку.  Темно  у  всiх  його
вiкнах, тiльки тро╨ з них свiтяться червоним свiтлом, наче три  квадратовi
блi щачки.
   А коли нарештi тихо зачиняються дверi за розпатланою людиною,  в  руках
яко© вже нема бiлого конверта, i каштани, i весь сад, i зорi з полегшенням
зiтхають, i скоса, хитро поглядають на три червонi блищачки.
   Доктор Рудольф  одшморгуе  порть╨ри  на  вiкнi  -  тепер,  будь  ласка,
заглядайте, слiдкуйте, нишпорте, скiльки хочете. Вiн бере книжку в руки  й
сiда╨ в фотель  близько  лампи  Метелики  трiпотять  лахматими  крильцями,
облiплюючи лампу, домагаючись сво╨© смертi.
   Темно-сiрi похмуреиi очi уважно ходять од краю до краю рядкiв, доходять
до низу сторiнки, вертаються  вгору,  знову  ходять  по  рядках  i  раптом
застигають, тьмяно-склянi, невидющi.
   Каштани стиха, обережно  шепочуться.  Нiч,  закутавшись  у  темно  синю
кирею, з сумною посмiшкою зiтха╨, зазираючи разом у лабораторiю  i  в  три
червонi простокутники ©й видно: в червоному салонi бiля вiкна у  глибокому
фотелi сидить iз  книжкою  в  руках  молода  дiвчина  в  коронi  червоного
волосся. Зеленi похмуренi очi уважно ходять по рядках  од  краю  до  краю,
спускаються аж до низу  сторiнки  й  раптом  пiдводяться.  Пiдводяться  i,
чекаючи, пильно вдивляються в сад- нi, лежить на каштанах бiло-син╨ сяйво,
лежить уперто, рiвно, непорушне. Дiвчина нетерпляче пiдводиться, ходить iз
кутка в куток, тiсно стуливши уста, i знову дивиться в  сад!  свiтиться  в
лабораторi©.
   Ах, та чого ж вiн не тiка╨ нарештi? Чого ж  дожида╨ться  там  iз  сво╨ю
проклятою Машиною? Невже оте дурне дане слово?
   Чоловiк у лабораторi© кладе книжку на стiл  i  нетерпляче  пiдводиться.
Чуйно, стиха шепочуться каштани, м'яко шарудить темно-синя кирея ночi  Ах,
та чого ж вони нарештi не йдуть? Чого ©м iще треба?!
   Тужно й самотньо годинник на церквi вибива╨ першу годину.  Гомiн  мiста
ста╨ глухiший, як гуркiт по©зда, що вiддаля╨ться.
   Дiвчина в червоному салонi, наважившись, пiдходить до телефону.
   Невже втiк? Невже посмiв зламати слово?! Телефон не вiдповiда╨. Ах, вiн
же вилучив його. Тодi дiвчина рiшуче бере чорне мережане манто, накида╨ на
плечi i, чуйно прислухаючись, навшпиньках прокрада╨ться в сад.
   Нiч зiтха╨ ©й видно::  у  вулицi-колодязi  по  вузенькiй  кiмнатцi,  де
мiхурами понапухали вогкуватi стiни, гарячкове бiга╨ чоловiк од  стiни  до
стiни. Так бiгають тi людськi ыстоти, яких ©м подiбнi замикають у клiтки з
гратами. Час вiд часу вiн лапа╨ телефонну рурку,  натиску╨  на  гудзика  й
дикту╨ автоматичну телефонограму?
   "Рудi, ради бога, моментально зателефонуй менi, як  прийдеш  додому.  Я
телефоную  тобi  весь  вечiр  i  всю  нiч  -  i  нiяко©  вiдповiдi.  Дуже,
надзвичайно, смертельна важна справа!!"
   Нiч посмiха╨ться темно-синiми  устами:  Рудi  сто©ть  бiля  телефону  й
тьмяно скляними, застиглими, невидющими очима дивиться в сад  Раптом  Рудi
сильно стрiпу╨ головою, силкуючись скинути налиплий жах, i нетерпляче  йде
до дверей. Вiн сто©ть на порозi й пильно, жадно дiрявить очима темну теплу
кирею. Тихо. Несмiло перешiптуються  кущi  бузку,  вiтер  пухнатою  свiжою
лапкою    майже    по    гарячому     лицi;     сумирно-тужно     клiпають
блакитно-зеленкуватими очима далекi зорi.
   Тш! Обережний скрегiт пiску пiд ногами Ага, нарештi!
   Розпатланий чоловiк випростову╨ться, швидко, сильно загрiба╨ волосся на
потилицю й розпина╨ себе  на  чотирикутнику  дверей,  уп'явшись  руками  в
одвiрки: тiльки через його труп вони пройдуть усередину.
   Самотнiй, легкий рип пiску. Такий самотнiй, обережний i  легенький  Хто
то може бути?
   На освiтленiй лисинi але© з'явля╨ться чорна струнка постать.
   Вона зупиня╨ться й обережно  задира╨  голову,  силкуючись  зазирнути  у
вiкно Не видно ©й. Нi, i звiдти не видно! Хе!
   - Вибачте, принцесо, я тут, я дотримую слова, ви можете не турбуватись.
   Чорна струнка постать помiтно здрига╨ться, шпарко поверта╨  бiлу  пляму
лиця на голос, якийсь мент сто©ть непорушне, от-от щось скаже, крикне,  i,
не сказавши нiчого, рiвно, гордо повернувшись, зника╨ за тими кущами, з-за
яких вийшла.
   I знову дiвчина з короною червоного волосся сидить у фотелi бiля вiкна,
похмуреними, зеленими очима водя-чи по рядках  розкрито©  книжки.  Час  од
часу вона вперто дивиться в сад: ще свiтиться, вiн саме  збирався  тiкати,
вона перебила Але вiн утече: страх  смертi  дужчий  за  слово  честi  сина
льокая. Вiн утече!
   I знову доктор Рудольф уважними невидющими очима во  дить  од  краю  до
краю рядкiв i нашорошено кожним волоском ловить  звуки  ночi:  вони  зараз
прийдуть, вона перевiрила - i вони прийдуть.
   "Рудi! Де ж ти?! Благаю, моментально телефонуй Я всю нiч сидiтиму  бiля
телефону Чу╨ш?!"
   А внизу пiд покоями графiв у маленькiй льокайськiй кiмнатцi на  гарячiй
подушцi  лежить  золотисто-кучерява  голова  з  розплющеними,  безсонними,
палаючими очима дивиться в тьму.
   Нiч багато  ще  iншого  бачить.  Точаться  з  кам'яних  скринь  пiд  ©©
темнi!крила мiльйони розплющених i заплющених страждаючих очей. I вiд  них
блiдне й сiрiв темне лице ночi.
   ***
   Софi вражено зупиня╨ться серед червоного салону  з  тацею  з  руках:  у
фотелi, притулившись чолом до його спинки, спить  ©©  срiтлiсть  принцеса.
Долi, як кiтна з випнутою спиною, розкарячилась книжка. Всi лампи  горять,
i червоне свiтло ©х таке  хиряве,  худосочне.  В  розчиненi  вiкна  буйно,
розгонисте,  трiумфуючи  котяться  золотистi  сонячнi  хвилi,  джерготiння
горобцiв, гуркiт вулицi.
   Червона голова ворушиться й раптово  скиду╨ться  догори.  Що  таке?  Що
сталось? Де вона?
   Софi злякано ставить каву на стiл бiля канапи. Вже дев'ята година. Граф
Адольф Елленберг iз сво©ми секретарями дожидаються вже з пiвгодини  внизу,
прохаючи обiцяно© ©м аудi╨нц©©. Коли ©© свiтлiсть дозволять...
   ╞© свiтлiсть раптом боляче зморщу╨ брови й для чогось ридко дивиться  в
сад. Там нiчого особливого  нема╨.  Дiдусь  Йоганн,  пiдперезаний  зеленим
фартухом, стриже машинкою траву i з кимсь  мирно  перебалаку╨,  повертаючи
голову назад.
   Принцеса помалу вiдходить од вiкна й зупиня╨ться коло столу,  задумливо
обводячи пучкою круг шапочки чайника. Сто©ть i водить, сто©ть i водить.
   Софi теж сто©ть i трявожно, з острахом блука╨ очима  навкруги.  Водiння
iпучкою по чайнику так стомлю╨ ©© свiтлiсть, що вона безсило пуска╨  iруку
вздовж тiла й сто©ть зовсiм ве-порушно. Сто©ть i Софi, не смiючи рухнутись
i лякаючись щораз бiльше та бiльше.
   Принцеса раптом глибоко втяга╨ в себе повiтря, iз шумом рiшуче  видиха╨
його й пiдводить голову. Яке жорстке, сухе, колюче лице!
   - Скажiть графовi Адольфовi Елленберговi, що я приняти його не можу,  я
ще в лiжку. Але я даю... свою згоду. Чу╨те? Даю згоду. Iдiть. До  мене  не
приходити, поки не покличу.
   - Слухаю, ваша свiтлосте.
   Принцеса Елiза зашморгу╨ порть╨ри одного вiкна й сiда╨ бiля нього в той
самий фотель. Одкинувши голову на спинку, вона сидить  без  руху.  Сонячне
свiтло, прориваючи червону тканину, грi╨ червоним  тьмяним  одсвiтом  тугу
точеяу  шию  й  дужку  кiстяного  чiткого  овалу.  Раптом  голова   швидко
вiдрива╨ться вiд фотеля й нахиля╨ться до щiлини порть╨ри. Внизу але╨ю  йде
тро╨ чоловiчих фiгур iз оголеними шиями в мережаних жабо. Одна  з  жiночим
м'яким задом i ласкаво витягненою наперед  головою  йде  попереду,  кругло
потираючи руки.
   Принцеса гидливо заплющу╨ очi й знову вiдкида╨ голову назад.
   ***
   А три постатi прямують просто до лабораторi©. Дверi замкненi, але вiкно
широко розчинене. Дзвiнок весело, поспiшно дзюрчить у передпоко©.
   Доктор Рудольф, схилившись головою на руку, сидить у фотелi бiля столу.
Лампа блiдо, майже непомiтно горить серед щедрого, буйного  свiтла  сонця,
що широко б'╨ скiсними про мснями в iнший бiк, нiж учора  увечерi.  Раптом
скудовчена  голова  швидко   пiдводиться,   озира╨ться,   шука╨,   згаду╨,
скиду╨ться.
   Знову весело, настiйно й довго дрiботить дзвiнок.
   Доктор Рудольф нашвидку зачiсу╨ пальцями волосся, тре долонями лице  i,
провалюючись однi╨ю ногою в пiдлогу, бiжить до сiней.
   - Рудi, дорогий, вибачте, ви, певно, працю╨те? Ми перебили вам  роботу?
Ради бога, простiть. Дозвольте вам  представити  мо©х  секретарiв.  Ми  за
вами, дорогий професоре. За вами. Ваше генiальне вiдкриття  зробило  такий
надзвичайний ефект,  що  менi  дано  наказ  моментально  скликати  наукову
комiсiю й представити ©й вашу працю, дорогий Рудi.  Комiсiя  представникiв
уряду й науки вже чека╨ на вас.
   Граф Адольф нiжно веде "професора" пiд  руку  до  лабораторi©,  любовно
заглядаючи йому в очi, сяючи захопленням i нетерплячкою.
   Доктор Рудольф слухняно шкандиба╨ поруч i часом скоса швидко зирка╨  на
зазираюче до нього погнуте лице з синюва то  сiрими  невеличкими  очима  в
жовтих вiях.
   Вони чи не вони?
   Еге ж, еге, чека╨ комiсiя, хвилю╨ться. А чого це й  досi  в  до  рогого
Рудi свiтиться лампа? Для якогось експерименту? Нi? Лл╨ що  таке  з  Рудi?
Чого такий... не радiсний вигляд? Може, не дай боже,  що-небудь  непри╨мне
виявилось у винаходi?
   Рудi раптом поверта╨ться всiм лицем до графа Адольфа  й  чудно,  пильно
вдивля╨ться в  нього,  а  на  волосинках  у  куточках  розтяга╨ться  хитра
посмiшка.
   - Що, Рудi?  Що  з  вами,  голубчику?  Що  так  дивитесь?  Цiлком  щире
здивування, цiлком правдиве занепоко╨ння.
   Вони чи не вони? Доктор Рудольф помалу, роздумливо загрiба╨  волосся  й
мовчки дивиться в пiдлогу.
   - Я трохи стомлений. Всю нiч працював. Ну, нiчого. Так треба ©хати? Га?
Зараз?
   - Любий Рудi, коли  ви  стомленi  або  вам  не  хочеться,  то  можна  й
пiдождати Ради бога, ве насилуйте себе! Ви тiльки скажiть, а  все  останн╨
буде по глаголу вашому, ©хати - так по©демо. Не  ©хати  -  ми  моментально
зника╨мо з ваших очей, а комiсiю призначимо на той час, який ви визначите.
   Рудi уважно слуха╨. Секретарi поштиво стоять осторонь  i  з  побожнiстю
посмiхаються до великого вченого.
   Вони чи не вони?
   - Ну що ж, можна й ©хати. От тiльки?.. Я вчора обiцяв принцесi сьогоднi
вранцi продемонструвати ©й iще раз Машину. Не знаю, чи буде це зручно...
   - О, ©© свiтлiсть, напевне, не буде на вас у претензi©. Доктор  Рудольф
живо поверта╨ться до графа Адольфа.
   - Ви так гада╨те?
   - Я не сумнiваюсь, ©© свiтлiсть так учора була  захоплена  цим  великим
одкриттям, i вона так глибоко шану╨ науку, що...
   - Ага... Ну, так.. Хм!.. Ну, а я таки спитаю ©© дозволу.
   - О, будь ласка! Будь ласка! Може, дозволите менi за вас спитати?
   - Нi, дякую, я сам.
   Граф Адольф злегка  вклоня╨ться  й  вiдступа╨  трохи  набiк,  а  доктор
Рудольф задумливо, повiльно бере телефонний апарат у руки. Нiма порожнеча.
В чому рiч? Ах, так, апарат вилучений.
   - Гальо!
   Екран запнутий, голос чийсь чужий.
   - Я хотiв би говорити з ©© свiтлiстю.
   - Я вас слухаю.
   - Тут доктор Штор. Вчора  я  обiцяв  вашiй  свiтлостi  сьогоднi  вранцi
продемонструвати свiй  винахiд.  Але  граф  Адольф  просить  мене  негайно
по©хати з ним для демонстрацi© Машини перед  урядовою  комiсi╨ю.  Я  прошу
дозволу у вашо© свiтлостi вiдсунути нашу демонстрацiю.
   В рурцi телефону напружена, дихаюча тиша.
   - Ви чу╨те мене, ваша свiтлосте?
   - Так, я чую...
   I знову мовчання, живе й трудне.
   - Отже, дозволя╨те, ваша свiтлосте?
   I раптом сильно, голосно, металiчне б'╨ у вухо:
   - Дозволяю!
   Клаца╨ апарат, i наста╨ мертва тиша. З якою ненавистю, з  якою  жагучою
огидою вдарила цим словом  Значить,  це  -  не  вони?  Значить,  може,  цi
рятують, перебивають чийсь iнший план? Бо чого  ж  iз  так  лютою  нехiттю
крикнула вона цей доз вiл, так довго вагавшись?
   Доктор Рудольф хита╨ головою дозволено.  Але  сам  сто©ть  на  мiсцi  й
задумливо пальцями тре нiс, дивлячись пiд ноги. Коли це не вони,  коли  це
рятунок, то як же везти цей апарат iз ц и м склом?
   Вiн швидко пiдводить голову й ловить очима  лице  Адольфа.  Воно  повне
поштивого чекання, спiвчуття, нiжностi, хiба що трошки стурбоване. А сонце
таке гаряче, золоте та одверте. Як може бути при цьому сонцi щось сховане,
темне, кошмарне? I чи не кошар бус отой нiчний вiзит?
   - Ну, ©демо! Тiльки я думаю, що цей апарат...
   Доктор Рудольф знову  зупиня╨ться,  похнюплю╨ться  й  нерiшуче  зачiсу╨
волосся. Значить, треба змiнити скло? А як вони?
   Вiн  спiднизу  зирка╨  на  графа  Адольфа  граф  скоса  строго  показу╨
секретарям очима на чорний апарат. Секретарi кивають головами.
   Нiчого такого в цих знаках  нема╨.  Просто  показу╨  на  апарат  Цiлком
натурально. Але краще все-таки скла не змiняти. Коли дiйсно чека╨ комiсiя,
можна ж вернутись i взяти справжн╨ скло - помилився, забув, що не те скло,
працював усю нiч - i в головi замакiтрилось
   - Вибачте, графе, я затримую вас Але я трохи, розумi╨те, хвилююсь перед
таким кроком .
   - О, це так натуральне! О, будь  ласка!  Комiсiя  пiдожде.  Ради  бога,
Рудi, ви можете, коли хочете.
   - Нi, що ж, ©хати - так ©хати. Але я мушу ще одягтися... Так  незручно?
Як ви гада╨те?
   - О, на великих людях усяке вбрання парадне!  Ви  можете  не  турбувати
себе переодяганням
   - Хм! Ви гада╨те?
   - Запевняю вас, дороiий Руд. Не варто. Так значить, зда╨ться, вони.
   - Ну, не варто, то й не варто. Отже, ©дьмо!
   Док гор Рудольф хоче сам узяти апарат,  але  секретарi  з  таким  жахом
кидаються  вiднiмати  гордiстю  й  побожною  поштивiстю  несуть  удвох  це
легеньке незграбне збудування, що доктор Рудольф аж нiяковi╨.
   Нi, зда╨ться не вони!
   Сонце з самого порога хапа╨ доктора Рудольфа в пекучi обiйми,  цiлу╨  в
чоло, у примруженi повiки, розхристанi груди. Господи!  Що  ж  злого  може
статися з дитиною Велико© Матерi? Хто посмi╨ торкнутися волосу  улюбленого
сина ©©? Он йоганн стриже траву,  майбутнiй  сонячний  хлiб  свiй  i  всiх
людей. Он графiвна Труда сто©ть на терасi й солодко позiха╨ й  потяга╨ться
на сонце. Гудуть угорi аероплани, перехрещуючись нитками в усi  боки.  При
чому ж тут смерть i всi страхiття?
   Проходячи пiд вiкнами принцеси,  доiктор  Рудольф  задира╨  на  хвилину
голову. Одно вiкно запнуте  червоною  завiсою,  затулене  вiд  сонця,  вiд
вогневого ока життя.
   Доктор Рудольф не  бачить,  як  од  його  руху  за  червоною  порть╨рою
вiдсаху╨ться назад червона голова. Вiн не може бачити, як вона знову зараз
же притуля╨ться до щiлини й проводжа╨  його  шкандибаючу  спину  зеленими,
жорстко похму-ренимн очима.
   Авто труситься вiд нетерплячки швидше повезти велике вiдкриття  на  суд
представникiв науки. Граф Адольф, як наречену, пiдсаджу╨ дорогого  Рудi  в
екiпаж i всю дорогу нiжно загляда╨ йому  в  очi  -  бiдний  Рудi  всю  нiч
працював i стомився. I коли авто спиня╨ться перед великим  урядового  типу
будинком, оточеним садом, знову нiжно зсаджу╨, притримуючи попiд лiкоть.
   ╞х уже ждуть. Уже в передпоко© зустрiча╨ ©х  дво╨  добродi©в,  професор
такий i  такий  та  професор  такий  i  такий  (прiзвищ  Рудольф  не  може
розiбрати). Такi поважнi, сивi, чисто поголенi, з такими  гiдними  довiр'я
лисинами. Один зовсiм, як пастер, в окулярах i з милою,  теплою  посмiшкою
на гарних устах. Всi зараз же рушають до зали засiдання комiсi©. Ще  треба
вийти трошки нагору, на другий поверх.  Пастор-професор  так  уважно,  так
обережно балака╨, так навiть трошки чудно поспiша╨ згодитися  з  усiм,  що
каже доктор Рудольф. I вiн, i граф Адольф iз обох бокiв  пiдтримують  його
попiд руки, наче боячись, щоб вiн не впав i не розбився.
   Великий,  похмуро-строгий  коридор  iз  м'яким  килимом,   який   хова╨
найменший шум крокiв. I ряд дверей,  поважних,  мiцних,  суворо  урядових.
Пастор швиденько вибiга╨ наперед, вiдчиня╨ однi дверi й вiдступа╨ набiк  -
вiн не смi╨ йти попереду великого вченого. I граф Адольф теж не смi╨,  теж
пропускаь наперед, з нiжною поштивiстю пiдпихаючи у спину. Доктор! Рудольф
- що його зробиш iз цими церемонiями? - мусить iти першим. Вiн увiходить у
дверi, за ними - ще однi, напiводчиненi (подвiйнi дверi, щоб нiякий  гомiн
не заважав науковiй працi!). Доктор Рудольф одчиня╨ й другi  й  переступа╨
за порiг ©хнiй. Дивна  кiмната,  цiлком  порожня,  якесь  лiжко  в  кутку,
невеличкий столик, стiлець i  бiльше  нiчого.  Вiкно  вище,  нiж  звичайно
бувають вiкна, й загратоване тонкими прутами.
   Доктор  Рудольф  здивовано  озира╨ться  назад,  але  очi  його  замiсть
людських облич упираються в жовту блискучу стiнку диерей -  уся  процесiя,
професори, граф Адольф,  секретарi  з  апаратом  безшумно  зникли.  Доктор
Рудольф сильно злякано пха╨ рукою в дверi, але вони не вiдчиняються, а пiд
рукою м'яко вгина╨ться пiдстилка, обтягнена поверх жовтою цератою.  (Такою
самою цератою пообтягано всi тiнi, лiжко й навiть столик).
   - Графе Адольфе!
   Але крик почува╨ться задушеним, маленьким,  як  у  снi,  i  пада╨  десь
тут-таки пiд ноги без нiякого слiду й вiдгомону.  Доктор  Рудольф  люто  з
усi╨© сили натиска╨ плечем на дверi - наче в кам'яну стiну.
   "В божевiльнi!!"
   Доктор Рудольф почува╨,  як  кiнчики  пальцiв  починають  дрiбно-дрiбно
труситись. Вiн нiби зовсiм спокiйний, а пальцi трусяться самi  собою.  Вiн
навiть посмiха╨ться: яка дурниця - здорову людину в божевiльню замкнути! А
сам чу╨, як пальцi щораз бiльше трусяться, як за ними  почина╨  страшенно,
тоск-но душити груди. Вiкно розчинене, за ним навiть видно  вершки  дерев,
осяяних сонцем, а дихати трудно, задушно, хочеться рознести цi жовто-сiрi,
блискучi, нiмi стiни.
   Доктор Рудольф, чудесно знаючи, що цього не треба робити, знову скажено
б'╨ плечем у дверi. Але вони анi  ворухнуться.  I  так  само,  знаючи,  що
кричати не треба, чужим, диким, страшним собi самому голосом кричить:
   - Пустi-iть! Пустi-iть!
   Крик б'╨ться об м'якi стiни й пада╨ тут же пiд ноги. За дверима  мертва
тиша. А вони ж напевне звiдкись пiдгля дають за ним!
   Доктор Рудольф почува╨, як ноги теж дрiбно дрiбно  трусяться  й  стають
млоснi. Вiн трудно переходить до стiльця  й  сiда╨.  Стiлець  теж  оббитий
м'якою  пiдстилкою,  вкритою   цератою.   Сто©ть   твердо,   непорушне   -
пригвинчений до пiдлоги. I столик непорушний...
   Доктора Рудольфа вмить пiдхоплю╨ слiпим, лютим душним вибухом  i  кида╨
по кiмнатi з кутка в куток. Сам знаючi©, що треба якось iнакше поводитись,
що це тiльки на шкоду йому, вiн  скажено  набiга╨  на  дверi,  б'╨  в  них
кулаками, плечима, ногами, несамовито, жахливо кричить. Але вiдповiдь йому
одна:  мертва  тиша  стiн;  тiльки  знадвору   долiта╨   мирне,   безжурне
цвiрiнькання горобцiв.
   I знову доктор Рудольф опада╨ й ледве добира╨ться до стiльця. Вiн  чу╨,
як по пiдборiддi стiка╨ йому густа, липка слина, як пасма волосся  нависли
на очi, як пiт лоскiтне й ©дко скочу╨ться на очi з чола, але  йому  несила
пiдвести руку до лиця. Заморено, трудно дихаючи, вiн сидить, перехилившись
наперед i тьмяним поглядом водячи по блискучiй, теж обкладенiй  тою  самою
проклятою товстою цератою пiдлозi, на якiй видно порохнявi слiди його нiг.
   Так от про якi  страждання  говорила  та!  Вона  знала.  Вона  навмисне
скувала його словом. Це вона засадила його сюди. Значить, це -  помста  за
те, що в але© чи за коронку? За що б не було, а помста хороша, слава тобi,
прекрасна принцесо, - тепер змито й урятовано твою i тво╨© коронки честь!
   ***
   Панi Гольман дуже стурбована: з ©© любим хлопчиком, ©© красунем Максом,
дi╨ться щось непевне, щось тяжке. Вчора  звечора  тоскно  гасав  по  сво©й
кiмнатi, весь час комусь усе телефонуючи, щось  гарячкове  писав,  дер  на
шматки, щось палив (ох, ця полiтика,  не  доведе  вона  до  добра  бiдного
парубка!). А то раптом приходив  до  не©,  чудно  балакав,  iз  незвичною,
соромливою, прикритою жартом нiжнiстю обнiмав, наче  матiр.  I  так  десь,
видно, хотiлось йому справжньо©, рiдно© матерньо© ласки.  I  знову  тоскно
бився в сво©й  хатинi,  все  клацаючи  телефоном,  все  пробуючи  з  кимсь
балакати.
   А тепер от, обхопивши голову руками, сидить i  сидить  бiля  столу,  не
рухаючись. Уже й кава простигла на столику, уже час би давно й  на  службу
йому йти, а вiн i не поворухнеться.
   Панi Гольман зазира╨ в щiлинку дверей i зiтха╨.  Широке,  жовто-вощане,
зморщене лице ©© з широко розставленими  круглими  оченятами  засмучене  й
занепоко╨не. Напевне, з тою красунею, що  раз  сюди  при©жджала  в  такому
шикарному авто, щось не до ладу сталося. Де ж таки такому  голодранцевi  з
такою багачкою любитися!
   От пiдводигь голову й лiниво дивиться на годинник.  Та  вже  одинадцята
година, дивись, хлопче, не дивись. Ага. знову до свого телефону. Ну, так -
i знов нiхто не обзива╨ться.
   Панi Гольман зiтха╨ й тихенько вiдходить до дверей. А Макс  у  лю©i,  ь
одча© знизу╨ плечима и бiга╨ по кiмнатi.
   Рангом зупиня╨ться й хмарно диви©ься в одну точку. Потiм блiдо, iидливо
посмiха╨ться й розвезеним,  недбалим,  але  рiшучим  кроком  пiдходить  до
телефону.  Не  перестаючи  гидливо,  насмiшкувато  кривити  уста,   лiниво
мружачись,  вилуча╨  екран,  надушу╨  iудзика  цифр   i   слуха╨.   Низько
контральтовий iз м'яко-металiчними владними нотами жiночий голос.
   Макс iще недбалiше схиля╨  голову  набiк,  наче  збираючись  до  легко©
розмови з при╨мною дамочкою.
   - Я хотiв би говорити з принцесою.
   - Я тут сама. Хто говорить!
   - Говорить ваш тайнии приятель.  Iм'я  не  важне.  Хочу  вас  про  дещо
попередити. Ви слуха╨те мене?
   - Так, слухаю.
   - Вчора ви дали графовi Елленберювi обiцянку прийняти в себе сьогоднi о
дев'ятiй годинi вечора пана Мертенса. Я  вам  раджу  цього  не  робити  Як
бачите, про вiзит вiдомо не тiльки вам трьом... Ви слуха╨те мене?
   - Так, слухаю
   - ...не тiльки вам трьом, як ви це ставили умовою, а ще й iншим  Вiдомо
це  й  однiй  органiзацi©,  яка  шука╨  зустрiчi  з  паном  Мертенсом.  Ви
розумi╨те, чим це загрожу╨ вам i тим людям, що у вашому домi? Отже,  раджу
нiколи взагалi пана Мертенса в цьому домi не приймати. Ви розумi╨те мене?
   - Розумiю. Хто ви?
   - Ваш великий приятель, гарячий прихильник, ваш вiрний  слуга,  готовий
за вас i за вашi iде© на смерть. Отже, послуха╨тесь мо╨© поради?
   - Побачу. Але в кожному разi дякую. Не можете  сказати,  як  вам  стало
вiдомо про вiзит? Макс гидливо мружить очi на стiнку.
   - Не можу, ваша свiтлосте. Задовольнiться тим  фактом,  що  ваша  тайна
вiдома iншим. Отже, можете заспоко©ти вашого раба  чи  нi!  Приймете  пана
Мертенса?
   - Побачу, сказано вам. Бiльше нiчого не ма╨те сказати?
   - Маю .Коли ви мене не послуха╨тесь, то... Макс стриму╨ себе й дода╨.
   - .. то негайно пишiть тестамент. I порадьте  зробити  це  саме  пановi
Мертенсовi, коли вiн iще не зробив. Прощайте, принцесо.  До  побачення  на
тому свiтi!
   Панi Гольман поспiшно пiдходить до щiлини:  ну,  слава  богу,  добився,
поговорив таки Зразу повеселiшав хлопець, навiть посмiха╨ться.
   Але панi Гольман вражено бачить, як хлопець ляга╨ на лiжко лицем униз i
лежить, як мертвий. Вона тихенько входить, обережно забалаку╨, нiжно тягне
за плече, сiле Макс, зда╨ться, не чу╨. Кава ж зовсiм  холодна,  на  службу
треба йому йти, кiмнату треба прибирати.
   - Максе! Хлопчику, що вам таке? Га? Чи не хорi ви, сохрань rocпoди? Оце
лишенько! Максе?
   Макс злегка пiдводить голову вiд подушки, але не поверта╨ ©©.
   - Панi Гольман, коли не хочете забруднитись о погань, то не  торкайтесь
до мене. Плюньте в мене й iдiть собi до сво╨© роботи!
   I знову кладе лице в подушку
   Панi Гольман злякано дивиться на чорно-синю голову й розгублено  сто©ть
iз розкритими блiдо-синiми устами на жовто-вощаному лицi.
   ***
   Увесь графський будинок вiд гори до низу  принишк,  затих,  похнюпився.
Прислуга ходить навшпиньках, балансуючи руками, говорить пошепки з виразом
застуканих злочинцiв.
   А Фрiц, а золотистий i рожевий, як  дитина  пiсля  сну,  Фрiц  не  може
втримати щасливо©, кричущо© посмiшки. Його нiхто не  може  бачити  в  його
пiдвальнiй i.iмнатцi, з яко© видно тiльки ноги тих, що проходять повз вжно
- дверi в нього замкнутi на ключ, але йому проте нiяково, соромно й  сумно
за свою посмiшку. I вiн нiчого не  може  зробити:  щастя  само,  без  його
дозволу, спiва╨ в ньому, розмаху╨ руками,  танцю╨,  як  п'яне.  Зараз  вiн
вийде на волю, зараз-зараз вiн вiзьме свою валiзочку в руки,  валiзочку  з
бомбою, револьвером, з потайним телефоном, попроща╨ться з цим бiдним домом
i... не буде вбивати. Не буде в грудях цi╨© млосно©  огиди,  цього  зойку,
цього дряпання кiгтями то мозку.
   Правда, Фрiц не зна╨ точно, що там сталося в тих графiв та  принцес.  А
коли не зна╨, то як вiн може сумувати з  незнаного,  невiдомого?  Щось  iз
принцесою, золотистотiлою, величною, недосяжною принцесою.  А  що  саме  -
невiдомо. Два рази був у  не©  граф  Адольф,  про  щось  та╨мно  радились,
замкнувши навiть дверi. А потiм принцеса зачинилась у себе, не схотiвши на
обiд зiйти й навiть Софi не допускаючи до себе.
   Як же може Фрiц сумувати, не знаючи чого? Але хоч  би  й  знав,  то  як
сумувати з цих дурниць, знаючи всi ©хнi сумування  смертельним  жахом?  Що
сум, що туга, що найбiльше страждання перед тим, що сто©ть уже  над  ними,
що з кожним цоком годинника насува╨ все ближче  й  ближче  свою  страхiтну
пащу! Найлютiша мука перед ним ╨ радiсть i щастя.
   Ходить шепiт  по  будинку,  збожеволiв  доктор  Рудольф,  од-правили  в
лiкарню. Ну, значить, щасливий доктор  Рудольф,  бо  ╨  ще  щось  безмiрно
страшнiше за божевiлля. Чи може ж iз цього сумувати Фрiц!
   Ходить шепiт: старий граф заарештував графiвну Труду, не  допустивши  з
дому, одiбравши в не© всi грошi. Була дуже тяжка сцена мiж ними. Але що це
тяжке перед тим, що ось-ось жде на них?
   Фрiц щиро хоче сумувати, але щастя п'яне товчеться в ньому i, як  пiну,
як шумування вина, витиска╨ на уста усмiх за усмiхом Вiн  зараз  вийде  на
волю! Управитель Ганс Штор несподiвано й рiшуче заявив йому, що вiн бiльше
тут у справi коронки  непотрiбний  Управитель  стелефонувався  з  доктором
Тiле, i доктор Тiле через щось мусив згодитись одкли  кати  свого  агента.
(Помiтив  що  небудь  старий  Штор?  Пiдозрiння?).  Доктор  Тiле,  одначе,
лютиться, ла╨ться й вимага╨ за всяку цiну залишитися на цей вечiр. Але  як
же можна залишитись, коли Ганс Штор категорично вимага╨  негайно  покинути
дiм?  Ось  зараз  треба  йти  до  нього,   взяти   платню,   документи   й
негайно-негайно забиратися геть. Вiн же агент, а не прислуга,  як  товариш
Тiле цього не розумi╨?! Його ж силою викинуть звiдси. От ма╨ш!
   I Фрiц щасливо, iскристо, нестримно ся╨ очима,  затягуючи  ремiнець  на
валiзочцi з бомбою. Потiм дивиться  на  годинника.  ах,  чорт,  десять  на
дев'яту. А сказано бути в Штора точно о восьмiй.
   Фрiц натяга╨ на очi брови, накида╨ на себе, як пальто, вираз  понуростi
й суворо йде до Ганса Штора. Дивно десять на дев'яту,  а  прислуга  ходить
вiльно по коридорах i покоях будинку - нiяких заходiв до вiзиту  Мертенса.
Чи граф Адольф не хоче завчасу викликати зайвi балачки?
   Ну, Фрiц уже нiчого тут роздумувати  не  може,  вiн  мусить  забиратися
геть.
   На легенький стукiт  його  в  дверi  не  чути  нiяко©  вiдповiдi.  Фрiц
обережно вiдчиня╨ дверi й увiходить у  контору.  Нема  нiкого  В  сусiднiй
кiмнатi чути голосну балачку. Голос управителя бубонить понуро й умовляюче
Бiдний управитель, вiн сьогоднi цiлий  день  ходить  убитий,  приглушений,
навiть важ нiсть свою розгубив од горя.
   Раптом жiночий голос гнiвно, жагуче кида╨ться згори, як розлючена кiшка
на пса, на понуре буботiння, люто шарпа╨, гризе.
   - Не вiрю! Не вiрю, не вiрю, не вiрю! Я вимагаю показати менi його©  Де
вiн? В якiй лiкарнi! Веди мене зараз же туди!
   Невже це так говорить спокiйна, мовчазна, з тихою  волосяною  посмiшкою
поважна жiнка?
   Пес сердито, з болем випручу╨ться.
   - Але ж тобi сказано було. Що ж ти дума╨ш...
   - Сказано, сказано! Для тебе все, що ними сказано, - законi. Я -  мати!
Я вимагаю! Вiн не може бути хорий! Не може! Я сама  бачила  його,  я  мати
Розумi╨ш ти?
   - Але для чого ж ©м казати неправду?! Зрозумiй ти, ради бога!
   Фрiц тихенько навшпиньках хоче вислизнути з контори - вiн прийде трошки
пiзнiше. Але проклятий стiлець пiдверта╨ться пiд ноги й гарчить  паршивими
сво©ми нiжками.
   Балачка врива╨ться. З дверей виходить iз сво©м величним  виглядом  Ганс
Штор. Чорно-синi бакени його розтрiпанi, волосся скудовчене  вiд  пальцiв,
що конвульсiйне вгризалися в череп, на матово-смуглявих,  класично  гарних
лицях пашить рум'янець  болючого  пiдняття,  але  Ганс  Штор  сторого,  по
начальницькому огляда╨ Фрiца й розщитуе його,  ще  раз  наказавши  негайно
вийти з цього дому.
   Фрiц, iз усi╨© сили тримаючи на лицi понурiсть, верта╨ться до себе А  в
грудях, у ногах, у руках гаса╨ оте п'яне, несамовите, самовiльне.
   I тiльки о пiв на дев'яту Фрiц iз валiзочкою в руцi виходить  iз  зорi)
графського будинку. Зараз же бiля них сто©ть якась  поко©вка  j  крихiтною
собачкою на ланцюжку.
   Схилившись над собачкою, вона  заклопотано  вовтузиться  з  нашийником.
Коли ж Фрiц рiвня╨ться з нею, вона тихо спiднизу говорить: - Iдiть на  рiг
вулицi! Швидко! I довба╨ться собi далi з нашийником.
   У Фрiца перестають спiвати руки й ноги; вони  вiдразу  стають  важкi  й
млоснi, але вiн твердо й слухняно йде на рiг вулицi. Там  жваво  крутиться
на всi боки газетник у пошмор-ганому кашкетику з неохайною рудою  борiдкою
й сокирча стим носом. Вiн, мило, весело,  нiжно  посмiхаючись  до  кожного
прохожого уважно ласкавими очима, рiзким, цап'ячим голосом вигуку╨:
   - "Вечiрнiй Час"! Союз Схiдних Держав готу╨ться  до  вiйни!  Мiльйонера
повiтряна армiя! "Вечiрнiй Час"! Подорож президента Мертенса до Лондона!
   Вiн спритно тика╨ газету в руки покупцям,  прожогом  одра-хову╨  решту,
тут же пiдсува╨ ще вогкий папiр у  другi  простягненi  руки  й  кричить  в
обличчя третiм:
   - "Вечiрнiй Час"! Мiльйонова жовто чорна армiя летить яа  ╙вролу!  Нове
злочинство Iнараку в Америцi! "Вечiрнiй Час"!
   Фрiц зупиня╨ться й  вийма╨  грошi.  Останнiй  покупець  одiйшов.  Рудий
спритний газетник зирка╨ на Фрiца нiжними очима,  моментально  вихоплю╨  з
паки газету й пода╨.
   - "Вечiрнiй Час"!.. Заколоти в  Африцi!..  (Негайно  йдiть  до  садово©
хвiртки. Син╨ авто. Попередьте Макса, що тут ╨ агенти полiцi©.  Хтось  нас
зрадив. Чекайте на мене  не  бiльше,  як  десять  хвилин,  пiсля  вибуху).
"Вечiрнiй Час"! Мiльйонова жовто чорна армiя летить на ╙вропу!
   - А менi теж чекати?
   - (Неодмiнно. Макс скаже все. Iдiть). Подорож  президента  Мертенса  до
Лондона! Нове злочинство Iнараку! "Вечiрнiй Час"!
   Фрiц iз газетою в однiй руцi й валiзкою в другiй iде попiд стiною саду,
заверта╨ лiворуч i бачить бiля садово© хвiртки син╨ крите авто. Це вiзник.
Вiн, очевидно, кимсь занятий, бо табличка спущена  донизу.  Але  Фрiц,  не
зважаючи на це, пiдходить i пита╨.
   - Вiльний?
   Шофер в окулярах на очах, iз сивуватими  вусами  й  червоним  носом  од
частих зупинок бiля барiв швидко зирка╨ по вулицi й  хита╨  головою.  Фрiц
сiда╨ в авто й зачиня╨ за собою дверцi,  а  шофер  лiниво,  мляво  спуска╨
передн╨ скло й поверта╨ться боком до пасажира.
   - Що там?.. У домi?
   - Нiчого. Зда╨ться, вiн не буде.
   - Правда?!
   I шофер усiм червононосим лицем живо поверта╨ться до Фрiца.  А  Фрiцовi
так дивно й чудно бачити це пристаркувате обличчя п'янички-вiзника, що вiн
мимоволi сумнiва╨ться, чи Макс же це!
   - Нiяких заходiв. Уся прислуга вiльно ходить.  А  товариш  Тiле  просив
попередити, що тут ╨ агенти полiцi©. Невже нав хто зрадив! Га?
   - Ну, дурни-ицi!
   I червоний нiс зневажливо морщиться, вiдвертаючись од Фрiца.
   На мурi саду лежить нiжно фiалковий вiдблиск вечiрнього неба. Сонце вже
зайшло,  але  в  небi  висить  iще  густо-червона,  з  синюватими   краями
велетенська хмаряна китиця. На цiй вулицi  тихо,  прохожих  мало,  та  все
йдуть по одному. Екiпажi проносяться швидко, не виявляючи  нiякого  нахилу
спи нятися
   Сказати Максовi про брата його чи нi?
   Шофер розвезеним недбалим рухом вийма╨  цигарку  й  заку  рюе.  Вiн  на
кiлька ментiв одсува╨ на чоло окуляри - i Фрiцовi видно чисте,  молоде,  в
шовкових, пухнастих вiях око воно чогось гидливо, задумливо мружиться.
   Фрiцовi ста╨ боляче, соромно от цей же може бути таким недбалим,  таким
зневажливо-спокiйним i твердим! Не тiльки сво╨ життя зможе вiддати, але  й
чуже (та ще й яке!) вiдняти. Фрiц одсува╨ться в самий куточок авто й увесь
винувато зiщулю╨ться.
   ***
   Принцеса Елiза сто©ть бiля вiкна й понурими очима  дивиться  в  сад  на
кра╨чок даху порожньо© тепер  лабораторi©.  В  небi  висить  густо-червона
хмара й дах одлиску╨ до не© фiалково-тьмяним скорботним  усмiхом.  Каштани
хмарно закутались у сво© зеленi кудлатi кожухи. Тихо, порожньо,  тоскно  в
саду. В'яне неприбрана пострижена трава рiвненькими рядочками.
   Принцеса Елiза закушу╨ губу й  вiдходить  од  вiкна.  А  в  салонi  теж
порожньо, тоскно, нудно до крику.
   Весь свiт порожнiй, непотрiбний, остогидлий, нудний до  мло  стi.  Куди
втекти вiд нього?
   Принцеса блука╨ з  кiмнати  в  кiмнату  й  виходить  на  терасу.  Вiкна
графiвни Труди свiтяться.
   Зайти хiба  до  Труди,  до  цього  смуглявого  страховища?  Здиву╨ться,
мабугь?
   Але дивуватися доводиться принцесi, на канапi вся в бiло му, як у  пiнi
молока, виразно смуглява в цiй пiнi, з  темно  червоними  спухлими  устами
лежить страховище. На нiй капелюш, але бiлi черевички валяються долi, само
ж страховище з цiкавiстю слiдку╨ за грою пальцiв сво╨© ноги крiзь прозорий
шовк панчiх. В однiй руцi - цигарка, у другiй - келих iз  жовтяво  зеленим
сином.
   - Ах, це - "ваша королiвська величнiсть"? А я гадала -  мiй  знаменитий
батенько. Може, ваша величнiсть зводять випити зi мною!!
   Воно не  диву╨ться,  це  страховище,  з  вiзиту  до  не©  ©©  свiтлостi
принцеси, не радi╨, не соромиться й навiть на  волосинку  не  пiдводиться.
Хiба що переста╨ гратися пальцями - ╨дина  уступка,  яку  воно  може  ради
такого екстреного випадку зробити.
   - Вибачте, графiвно, я, зда╨ться, не в час прийшла до вас!
   - Хiба? Яка година? Ще ж зовсiм рано Але до мене мож на повсякчас ви  ж
зна╨те, я тепер - кокотка. Принцеса  Елiза  мовчки,  вражено  дивиться  на
кокотку.
   - Правда, правда! Невже ви не зна╨те? Батько вам iще не  сказав  цього?
Дивно! Вчора ще я була професiйною злодiйкою -  спецiальнiсть  королiвськi
коронки. Але, на великий жаль  батька,  коронка  знайшлась.  Правда,  ваша
величносте?
   - Я, власне, тiльки вчора довiдалась про це тяжке пiдозрiння, яке...
   - Ах, так? Ви не знали, що мiй фах  коронка?  Так,  так,  принцесо,  до
вчорашнього дня я  працювала  в  цiй  галузi.  Але  з  сьогоднiшнього  дня
змiнила: тепер я кокотка. Мiй фах тепер.  ©здити  по  шинках  i  плямувати
честь нашо© фамiлi©. Боюсь, що це з матерiального боку буде менш  вигiдно,
нiж красти бриль янтовi коронки. Ви як дума╨те, ваша свiтлосте? Та  що  ви
так песимiстично дивитесь на мене? Ви дума╨те,  я  програла  цi╨ю  змiною?
Правда?
   - Що з вами, графiвно?
   Графiвна ставить келих на стiл i з лiнивим здивуванням огляда╨  себе  з
усiх бокiв.
   - Зi мною? Зда╨ться, нiчого особливого. Все, як слiд бути в кокотки.
   I  раптом  iз  цiкавiстю   поширю╨   на   принцесу   занадто   блискучi
бронзово-карi очi.
   - А скажiть, будь ласка, ваша свiтлосте, вам не  трудно  дихати  в  цiй
кiмнатi?
   Принцеса Елiза непорозумiло обводить очима навкруги.
   - Нi, не трудно.
   - Дивно! Звичайно, морально чистим жiнкам  бува╨  трудно  дихати  одним
повiтрям iз кокотками. Так принаймнi сто©ть по всiх хороших  книжках  Я  б
вам  запропонувала  присiсти,  коли  б  була  певна,  що  ви   дiйсно   не
задихнетесь. А то тодi доведеться менi перейти ще на один фах: професiйно©
вбiйницi.
   Рiвно-бiла рука в чорному рукавi спокiйно пiдсува╨ стiльця - i принцеса
Елiза сiда╨ бiля столу.
   - О ваша свiтлосте, ваша мужнiсть мене захоплю╨! Я певна, що ви могли б
навiть випити зi мною, коли  б  це  було  потрiбно  для  врятування  життя
людини. Еге ж? На жаль для  тако©  самопожертви  нема  поблизу  погибаючо©
людини
   Принцеса Елiза мовчки бере Трудин келих  i  п'╨  з  нього  зе-ленкувато
золотисте течиво. Страховище здивовано клiпа╨ очима, поiiм прожогом  бiлим
вихором зрива╨ться з канапи, безшумно бiжить не зовсiм  певними  пiвбосими
ногами в куток до маленько© шафки и зараз же верта╨ться з такою самою  чар
кою, як i в принцеси. Розмашисте, одчайдушне, як то личить кокоткам,  вона
налива╨ знову вина в келих Елiзi й собi.
   За мужнiсть, за смiливiсть, за геройство  принцеси!  К  чорту  коронки,
брильянти, к чорту кокоток, вона хоче просто отак випити з принцесою за ..
за ну, за те, що вона сюди прийшла! Ну?
   Принцеса Елiза знову мовчки з легким смiхом п'╨ Труда ставить келих  на
стiл i, широко розставивши босi  ноги,  щоб  мiцнiше  триматись,  вражено,
пильно й серйозно вдивля╨ться в матово бiле, з золотистим пушком на  лицях
обличчя.
   - Та невже ж ви п'╨те просто так, без нiяко© мужностi?!
   - А чого ж би я не могла так пити? Труда помалу водить головою  з  боку
на бiк.
   - Дивно. Ви сьогоднi зовсiм  iнша.  Просто  й  не  ваша  величнiсть.  I
посмiха╨тесь ви просто, як людина. Хм, хм! Ви знаете, я думала, що  у  вас
фарбоване волосся. Воно занадто червоне О,  ви  не  думайте,  що  я  п'яна
Порядна кокотка нiколи п'яна не бува╨ А кокоткою бути, я вам скажу, Елiзо,
з деякого погляду добре. Серйозно! Кокотка менше потребу╨  лицемiрити.  От
я, наприклад, хочу пити вино - п'ю, хочу цiлувати  мужчин  -  цiлую;  хочу
говорити страхiтнi речi - говорю. Схочу красти, брехати, вбивати - i  буду
Я ж - кокотка, менi нiхто дивуватись не  повинен.  А  вам,  наприклад,  не
можна Правда?
   Принцеса Елiза замiсть вiдповiдi пiдставля╨ свiй келих.
   - Наливайте.
   На матово бiлих щоках ©© з'явля╨ться по невеличкiй черво нiй  плямочцi.
Сухо кiстяний овал м'якша╨, ожива╨, рожевиться.
   Страховище здивоване, серйозно й глибоко здивоване. Воно скромно  сiда╨
на кра╨чок канапи й соромливо причепурю╨ капелюшок, що з'©хав набiк.
   - Ну,  а  тепер,  Трудо,  розкажiть  менi,  що  вам  ╨.  Не  як  "вашiй
величностi", а як Елiзi. Добре!
   Труда облизу╨ язиком спухлi,  набухлi  кров'ю  губи.  Елiзi  вона  може
розказати з  охотою.  Але  що,  власне,  розказувати?  Сьогоднi  батько  в
поганому гуморi .Через те йому схотiлося виявити батькiвську владу. От вiн
узяв i заборонив сво©й дочцi виходити без  його  дозволу  з  дому.  Просто
заборонив - i бiльше нiчого Одвертий, брутальний, звичайний собi деспотизм
усiх батькiв, чоловiкiв i взагалi мужчин  усiх  часiв.  Людськi  закони  й
звича© претендують на вищiсть над звiрячими Само-заслiплення у  звiрят  нi
жiнки, нi дiти не живуть у такому безглуздому рабствi, як у людей  Доки  ж
це буде, хотiлось би знати? Доки мужчина пануватиме над жiнкою?
   - Вiчно, Трудо.
   - Вiчно?
   - Вiчно.
   - А через що?
   - Бо вони дужчi.
   Принцеса Елiза мимоволi посмiха╨ться, а Труда пильно дума╨. Хм!  Дужчi.
А чим же вони дужчi? Грошима. Мужчини мають у сво©х руках усi грошi, от  у
чому вся штука. I через те вони мають право й силу  купувати  й  продавати
жiнок. Законно чи незаконно, а продають i купують.
   А жiнки дурнi. Безумовно  дурнi.  Вони  повиннi  змовитись  i  вимагати
половину всiх грошей собi. I тодi будуть такi самi дужi  й  незалежнi,  як
мужчини. А як мужчини не  згодяться,  вчинити  жiночий  страйк.  Серйозно!
Генеральний жiночий страйк. I нехай тодi  мужчини  спробують  прожити  без
жiнок. Ану!
   Князiвна Елiза раптом червонi╨ так, що навiть страховище  помiча╨  Вона
здивовано дивиться на червонiсть, що горить  аж  до  самих  вух  Елiзи,  i
нiчого не розумi╨. Невже  вiд  соромливостi?  Господи,  така  важна,  така
горда, така вчена принцеса - соромиться, як дiвчинка!
   - Вибачте, принцесо, я, зда╨ться, сказала щось непристойне?
   Страховище  стара╨ться   бути   ввiчливою,   поважною,   але   принцеса
посмiха╨ться й сама (сама!) бере пляшку  й  налива╨  собi  й  Трудi  повнi
келихи.
   - За генеральний жiночий страйк, Трудо!
   - Правда?!
   Труда схоплю╨ться на ноги i,  хитнувшись,  у  бурному  захватi  обнiма╨
Елiзу, що так само загадково посмiха╨ться, вiдводячи руку з келихом набiк,
щоб Труда не розхлюпала. Потiм страховище хапа╨ свiй келих i  одним  духом
випива╨ до дна.
   Ах, яка вона рада, що вона помилилася у принцесi! Вона ж була певна, що
Елiза - висхла, набундючена величнiсть, для яко©, крiм коронки, нiчого  на
свiтi нема╨.
   - За вас, Елiзо! За вас тепер! Добре?!
   Зеленi очi починають виразнiше блищати. По  тiлу  ходить  легке  веселе
тепло, заповнюючи холодну, тоскну порожнечу. Свiт ста╨ повнiший,  ближчий;
солодка туга дзвенить, як зачеплена струна; мила Труда така втiшна, бiдна,
славна.
   От Труда сiда╨ з нею поруч у фотель, пiдiбгавши одну ногу в панчосi пiд
себе, вона обома руками обнiма╨ руку Елiзи i, комiчно заплiтаючись язиком,
смiшно сердячись на себе за  це,  жагуче  обурено  скаржиться  на  батька,
брата, на чоловiка Фрiди, на свого нареченого - "феноменальну зануду".  Це
- вороги, деспоти,  кати  Мужчини  -  вiковiчнi  вороги  жiнок.  ╞м  треба
оповiстити безпощадну вiйну це ╨диний рятунок.
   А потiм тут же згаду╨ iпро якогось "чорно-срiбного лицаря"  й  говорить
такi речi, вiд яких починають горiти вуха принцеси. Тут же  згаду╨  Макса,
брата бiдного доктора Рудольфа. Елiза нiколи  не  бачила  Макса?  I  слава
боговi, а то б вона оце не сидiла так спокiйно. Ах, що там  говорити:  всi
цi коронки, грошi, графство, влада, слава, все це - дурницi.  Нема  нiчого
кращого, вищого й святiшого в життi, як кохання. Правда?
   - Не знаю, Трудо. Може.
   - Як не зна╨те?! Невже ви нiкого досi не любили?!
   Елiза з посмiшкою крутить головою. Труда вiдкида╨ться назад, щоб  краще
бачити це чудо.
   - I нiколи-нiколи нi один мужчина не торкався до вас?! I ви не  зна╨те,
що таке поцiлунок?!
   Принцеса Елiза з усмiхом так само крутить головою.
   - Ах, бiдненька ж ви моя!
   Принцеса  Елiза  раптом  смi╨ться,  хапа╨  недопитий  келих  i   високо
пiдiйма╨.
   - За кохання, Трудо!
   Труда, хапаючись, налива╨ й вихиля╨ вино в рот.
   - Елiзо! Ви -  справжня  королева!  Зна╨те  ви  це?  Але  стоп!  Елiзо!
Слухайте: вчинiть iще одне злочинство. Хочете? Закиньте к бiсу на сьогоднi
вашi королiвськi чесноти й поможiть менi: поможiть утекти на побачення  до
мого чорно-срiбного лицаря. Ану! Скажiть, щоб вам подали авто, i пiдвезiть
мене. Добре? Ви ж не повиннi знати, що мене арештовано.
   Елiза щось дума╨. Раптом рiшуче кива╨ головою й  згоджу╨ться.  Труда  в
захватi кида╨ться одягати  сво©  бiлi  черевички,  ловлячи  ©х  смуглявими
руками, а Елiза йде до себе.
   Зловивши черевички, Труда бiжить до столика, хапа╨ папiр  i  розгонисте
пише.
   "Мамо! Батько назвав мене  кокоткою.  Але  я  нею  ще  не  була.  Тепер
зроблюсь. Батько хотiв продати мене на все життя, як Фрiду, i  називав  це
шлюбом. Так краще я сама себе продам на вигiднiших умовах,  хоч  це  й  не
буде зватися шлюбом. Я не хочу так дорого платити за таку нiсенiтницю,  як
назва. Прощай,  мамо,  я  бiльше  не  вернусь  у  тюрму,  яку  батько  зве
"родиною". Колись твоя дочка Труда, а тепер кокотка".
   Сперши  папiрець  на  порожню  пляшку   з-пiд   вина,   Труда   почина╨
телефонувати.
   -  Гальо!  Чека╨те?  Слухайте,  Душнере.  менi  категорично  заборонено
ви©жджати з дому. Через те чекайте на мене через двадцять хвилин на нашому
звичайному мiсцi. Бувайте, спiшу.
   Поко©вка бiля ворiт здивовано дивиться, як ви©жджа╨  авто  з  принцесою
Елiзою й графiвною Трудою. Вона швидко веде за ними собачку й поспiша╨  до
рогу. А там  газетник  уважно  проводжа╨  очима  екiпаж,  в  якому  нiчого
особливого нема╨, крiм двох жiночих постатей. I до того це  видовище  його
вра жа╨, що вiн забува╨ продавати газету й спiшить  назустрiч  поко©вцi  з
собачкою.
   - Невже вона?!
   - Вона.
   - Напевно?!
   - Абсолютно.
   Газетник люто засува╨ в торбу число газети.
   - Значить, i пронюхали! Знiмайте всiх. Швидко!
   Газетник  i  поко©вка  розходяться,  а  звичайнiсiньке  авто  з   двома
звичайними жiночими постатями  летить  вулицями  Берлiна  до  призначеного
мiсця.  Через  двадцять  хвилин  недалеко  вiд  призначеного  мiсця   авто
зупиня╨ться, постать у бiлому виходить  i  йде  пiшки,  а  авто  з  чорною
постаттю несеться далi.
   Воно заверта╨ то влiво, то вправо, вилiта╨  на  нову  алею  й  тече  по
новому передмiстi.
   В небi вже давно погасла густо-червона хмара, розтавши в густiй синявi.
Мiсто й небо засвiтили сво© лiхтарi.
   Авто пiдкочу╨ до темно сiрого великого будинку  нудно  урядового  типу.
Принцеса Елiза  помалу  поважно  сходить  iз  екiпажа  i,  рiвно,  велично
тримаючи голову, пряму╨ до ганку.
   Порть╨ спочатку пробу╨ сперечались-тако© пiзньо© години нiяких  одвiдин
у  лiкарнi  не  дозволя╨ться,  але,  прочитавши  мовчки  простягнуту  йому
вiзитову картку, низько схиля╨ться й бiжить  у  дсжурний  кабiнет.  Звiдти
через  хвилину  вибiга╨  кругленький  чорненький,  як  кузочка,  добродiй,
пiдкочу╨ться до принцеси i, силкуючись  зiгнути  сво╨  туге  кругле  тiло,
вiдда╨ себе до розпорядку ©©  свiтлостi.  Чим  вiн  може  служити  високiй
гостi?
   Високiй гостi треба побачитися з одним хорим,  сьогоднi  привезеним  до
лiкарнi, доктором Штором. Вона розумi╨,  що  час  невизначений,  але  вона
просить зробити для не© ви©мок.
   Чорненька кузочка винувато чуха╨ товстенькою лапкою за синюватим вухом.
Рiч у тому, що, крiм усього, з цим хорим трудно  бачитись:  вiн  у  такому
станi, що... що навряд чи може говорити.
   - А що з ним, пане докторе?
   З ним такий гострий припадок хороби, що були змушенi  одягти  на  нього
сорочку й прив'язати до лiжка. Так, так, це сумно, але це звичайна  рiч  у
таких хорих. Правда, такого способу вжива╨ться рiдко, але  в  даному  разi
конечнiсть виникла з того, що хорий  -  людина  надзвичайно©,  неймовiрно©
фiзично© сили. А крiм того, вiн хотiв  утекти.  Еге  ж,  утекти!  Викрутив
пригвинчений до пiдлоги  стiлець,  пiдставив  пiд  вiкно  й  почав  руками
виламувати грати. Нехай ©© свiтлiсть уявлять собi з цього, що то за сила в
цi╨© людини! I вже вивернув одну гратину  з  стiни,  а  другу  погнув,  як
воскову свiчку. Але, коли сторожа схотiла його зсадити з вiкна й  покласти
на лiжко, на нього напала така лють, що п'ятеро чоловiк на превелику  силу
змогли  з  ним  справитись.  Вiн  жбурляв   здоровенними   сторожами,   як
хлопчиками, одному звихнув руку,  другому  розбив  щелепи  вдаром  кулака.
Довелося накинути на нього сорочку й прив'язати до  лiжка.  Але  припадок,
треба думати, хутко мине, i тодi його вiдв'яжуть.
   Висока гостя слуха╨ мовчки, високо й холодно тримаючи голову.  Так,  це
трохи непри╨мно, звичайно. Але вона, проте, просить пана доктора  дати  ©й
змогу побачитися  з  хорим.  Можливо,  що  це  побачення  подi╨  на  нього
втихомирливо.
   Чорненька кузочка не смi╨ вiдмовити й веде ©© свiтлiсть  нагору.  Перед
дверима кiмнати хорого гостя просить лишити  ©©  на  самотi  з  пацi╨нтом,
дяку╨ пановi докторовi й велично, повiльно входить у розчиненi  перед  нею
дверi.
   В кiмнатi притушене свiтло, що сi╨ться з стелi. Просто проти  дверей  -
вiкно з  погнутими  гратами,  праворуч  -  лiжко,  на  якому  непорушне  й
незграбно лежить великий бiлий замоток.
   Принцеса Елiза рiвно, помалу пiдходить  до  лiжка.  З  подушки  на  не©
здивовано, неймовiрно дивляться одвертi невиннi очi.  Через  усе  чоло  до
виска йде червона кривава  смега;  волосся  поплутаними  пасмами  закинене
чужою рукою назад.
   - Добривечiр, пане докторе!
   Так, це дiйсно вона, принцеса. От спокiйно  сiда╨  на  стiлець,  злеiка
перехиля╨ться й  пильно  вдивля╨ться  в  нього.  З-пiд  прозорого  чорного
капелюша збiгають за вуха червонi крила волосся.
   Доктор Рудольф хоче пiдвестись,  але  полотнянi  широкi  спо  вивачi  з
м'якою непорушною твердiстю тримають його тiло Вiн тiльки поверта╨  голову
набiк i несподiвано посмiха╨ться
   -  При©хали  перевiрити,  чи  мiцно  тримають^"  Як  бачите,   мiцнiше,
зда╨ться, не можна.
   Князiвна Елiза якийсь мент чудно  мовчить,  а  коли  почина╨  говорити,
голос ©й непри╨мно похрипу╨:
   - Я при©хала востанн╨ спробувати помогти вам.
   I прокашлю╨ться.
   - Так? Дуже дякую. Але я занадто  вже  почуваю  вашу  помiч.  Бiльш  не
потребую.
   Принцеса не сердиться, не мружить очей, а тiльки чудно весь час  водить
ними по його лицi, ще раз спиняючись на кривавiй смузi. I знову  голос  ©©
звучить хрипко, тихо, рiвно.
   - Я вiрю, що ви вмi╨те тримати сво╨ слово...
   Доктор Рудольф знову посмiха╨ться.
   - ...Дайте менi слово, що ви вiдмовля╨тесь од сво╨© Машини, i ви  зараз
же будете вiльнi.
   Доктор Рудольф раптом робить усiм тiлом  рух,  бажаючи  схопитись,  але
тiльки пiдкида╨ головою догори й знову пада╨ нею в подушку.
   - Та як у вас вистача╨ духу робити менi таку пропозицiю?! Як ви  смi╨те
пiсля всього?! Iдiть собi гетьi Iдiть звiдси!! Чу╨те!
   Принцеса Елiза не рушиться й так само тихо, чудно не вiдрива╨ вiд нього
очей.
   - Я смiю це робити, бо не хочу, щоб ви мучились.
   - О, дякую за ласку, ваша свiтлосте, дякую дуже!
   - Пане докторе, ви бачите, що ваш опiр не може  врятувати  нi  вас,  нi
Машину. Для чого ж завдавати собi таке тяжке страждання?
   - Це я собi його завдаю!! Я!!
   - Ви, пане докторе Одне ваше слово - i ви будете вiльнi Ви будете жити,
працювати, ви..
   - Ваша свiтлосте! Ви, зда╨ться,  переконались,  що  мене  тут  тримають
добре. Для чого ж зайвi розмови! Щоб цiлком  заспоко©ти  вас,  я  сам  вам
скажу, що я звiдси вже  нiколи  не  вийду.  Я  або  збожеволiю,  або  мене
замучать i вб'ють  За  це  я  вам  ручусь  Отже,  ви  можете  бути  цiлком
задоволенi за все, що я вам зробив злого и образливого, менi одплачено  як
слiд Ваша й вашо© коронки честь очищена. Чого ж вам iще треба?!
   Принцеса Елiза, випроставшись, одкинувши голову, заплющу╨ очi й  сидить
так, неначе вiдразу  заснувши.  Тiльки  чорний  шовк  на  грудях  опуклими
хвилями то пiдводиться, то спада╨.
   - Значить, ви не згоджу╨тесь одмовитись? - раптом ледве  чутно  пошепки
чу╨ться з ©© уст. А очi так само заплющенi.
   - Нi, принцесо. Вiд душi не вiдмовляються. А  життя  мо╨  можете  брати
самi.
   Принцеса Елiза трудно розплющу╨ очi й помалу пiдводиться.
   - В такому разi... прощайте, лане докторе.
   - Прощайте, принцесо.
   Чоло червоно смi╨ться кривавою  роздертою  смугою,  а  уста  в  кутиках
жорстко, вперто загнули донизу  волосинки.  Очi,  одвертi,  голi,  сталево
дивляться вгору.
   Князiвна Елiза раптом озира╨ться  на  дверi,  потiм  швидко  ступа╨  до
лiжка, нахиля╨ться !просто до широко розкритих очей, бере  в  обидвi  руки
скудовчену  голову  й  припада╨  довгим,   п'ючим   поцiлунком   до   уст.
Одiрвавшись, мовчки поверта╨ться й прудко виходить iз кiмнати.
   Доктор Рудольф, спалахнувши  непорозумiлим  зляканим  щастям,  пiдвiвши
голову, дивиться ©й услiд.
   ***
   - Мамо, я тобi кажу, ти не повинна нi на хвилину думати, що вiн  хорийi
Нi на хвилину! Чу╨ш? Вiн здоровiший, вiн дужчий, вiн кращий за нас усiх. I
вiн буде на волi, я тобi кажу. Буде!
   В лабораторi© зовсiм темно,  тiльки  крiзь  велике  вiкно  просiва╨ться
слабесенький одсвiт од сяйва мiста та свiтла зiр. I в теплiй тьмi,  де  ще
живе нiжно-солодкий дух сонячного  хлiба,  шепiт  чу╨ться  таким  жагучим,
переконаним.
   - Але як же, як же можна здорову людину посадити в божевiльню?!  Як  це
можна?! Значить, ╨ в ньому щось...
   - Мамо! Ти знов? Та, кажу  тобi,  цi  люди  мiльйони  готовi  кинути  в
найтяжчi страждання й смерть ради сво©х iнте  ресiв,  а  ти  диву╨шся,  як
можна зробити це з одною людиною. Мамо, я не маю часу.  Я  мушу  зараз  же
завезти й сховати цю валiзку. Я сьогоднi вночi прочитаю Рудiв  рукопис,  а
завтра зранку почну робити заходи, i Рудi буде  на  волi.  За  це  я  тобi
ручуся сво╨ю головою, мамуню. Ах, мамо, ах,  мамо!  Нi,  та  ти  не  можеш
уявити собi, що це може бути, коли Рудева Машина  ╨  дiйсно  така,  як  ти
кажеш! Але ж, ти кажеш, ти сама ©ла той  хлiб?  Правда,  мамо?  Дiйсно  ти
©ла?!
   - ╞ла, Масi. Присягаюся богом, ©ла й нiколи в свiтi нiчого  кращого  не
©ла. Це iстинна правда. Масi!
   - В такому  разi,  мамо,  ти  не  дивуйся,  що  вони  замкнули  його  в
божевiльню. В тюрму посадити  вони  не  можуть.  За  що?  Просто  вбити  -
небезпечно. А найкраще зробити його бо жевiльним. I тодi i його  Машина  -
вигадка, маячiння боже вiльного. А вона, ця Машина,  розумi╨ться,  повинна
бути для них страшна! Таж подумай, подумай, мамуню, що це може бути? Це...
Нi, я мушу швидше ©хати. Нас  можуть  тут  застати.  Ти  проведи  мене  до
хвiртки. Ах, мамо!
   I Макс раптом бурно, мовчки обнiма╨ матiр i одверто, жадно,  тепер  уже
дозволяючи собi це, цiлу╨ мокрi вiд слiз очi, теплi й теж мокрi лиця, такi
рiднi, з таким дорогим дитя чим, колишнiм колишнiм духом "мами".  Материнi
руки, цупко-нiжнi, легкi, теплi, ходять по його плечах,  ши©,  головi,  лю
бовно, теж жадно обмацують, спiшать торкнутися до всiх куточкiв його тiла,
так довго вiдриваного й не одiрваного.
   - Масi! Дитинко! Хлопчику мiй бiдний!
   Макс одрива╨ться, хапа╨ важку валiзку й обережно несе ©© до дверей.  На
губах - солоний, нiжний смак, на очах, на обличчi -  мокрi,  гарячi  слiди
поцiлункiв.
   Сад тихенько, заспокiйливо шелестить назустрiч двом темним постатям.  У
ньому нiхто не може ©м зустрiтись. Принцеса з графiвною по©хали кудись  до
мiста, графи сидять у сво©х кiмнатах, а дiдусь Погани давно спить у  сво©й
хатинцi.
   Перед хвiрткою Макс тiльки простяга╨ руку матерi.
   - Я сповiщатиму тебе, мамо, ти не  турбуйся.  Тiльки  будь  в  умовленi
години поблизу телефону. Ну, прощай, тепер я  сам  На  вулицi  теж  нiчого
пiдозрiлого.  Його  авто  сто©ть  на  свойому  мiсцi.  О,  чекайте,   вашi
свiтлостi-справа ще не скiнчена.
   Фрiц вiдчиня╨ дверцi авто й помага╨ Максовi втягти  валiз  ку.  Ух,  та
важка ж яка! Що в нiй? Золото?
   - Краще, нiж золото! Цiннiше за все  золото  на  свiтi,  Фрiце!  Чу╨те,
хлопчику! Майте це на увазi!
   Фрiц пощипу╨ себе за волосинки над губою. "Хлопчиком" називати ного все
ж таки трошки занадто. Людина, в яко© виразно ростуть вуса, якiй довiряють
бомби й серйознi справи, не ╨ хлопчик Правда,  коронка  знайшлась,  старий
Штор одi-слав його, але ж вiн був при цiй справi. Та з  товаришем  Максом,
видно, сталося там щось надзвичайне: вiн  не  може  спокiйно  всидiти,  то
пiдiгне ноги, то  знеможемо  витягне  ©х,  нетерпеливиться,  обома  руками
сильно тре щоки, вигляда╨ у вiконця  авто,  торка╨ться  рукою  до  та╨мно©
валiзки, що сто©ть у ногах, неначе боячись, що вона зникла. I  все  чогось
маца╨ себе за груди з лiвого боку.
   - Тiльки ж глядiть, Фрiце, берегти, як око, як сво╨ життя, цю  валiзку.
Чу╨те? Явам довiряю ©©. Вона повинна бути близько вiд мене. але не в мене.
Найближче живете ви. I вам я найбiльше вiрю. Розумi╨те? Отже, живим iз рук
ви не повиннi ©© випустити. Чу╨те?
   - Чую, товаришу.
   Тепер Фрiц переста╨ пощипувати волосинки вусикiв -  оце  iнша  мова.  А
Макс намацу╨ рукопис на грудях i нетерпляче дивиться у вiконце автомобiля.
   Панi  Гольман  iще  нiколи  не   бачила   свого   пожильця   в   такому
радiсно-пiднятому станi, таким дивно  гарним,  таким  ясно  сяючим.  Слава
боговi, очевидно, та шикарна дама змилувалась над  хлопцем.  Та  як  i  не
змилуватись над таким  красунем,  над  таким  веселим,  буйним,  вогневим?
Дурна, божевiльна була б, коли б одштовхнула. А ласкавий, а  привiтний,  а
любовний який! Як ©©, стару торбу, обнiма╨, термосить, трохи ве цiлу╨.
   Панi  Гольман  аж  зашарю╨ться  сво©ми  жовтовощаними  щоками.   Широко
розставленi малесенькi, закругленi вiд штовханiв життя оченята зворушено й
тепло-тепло голублять буйну постать красуня-"хлопчика".
   I довго вона ще  не  спить  i  чу╨,  як  за  тоненькою  стiнкою  раптом
гуркотить стiлець, як радiсно, швидко у вогневому захватi  бiгають  молодi
ощасливленi ноги  по  пiдлозi.  I  згаду╨ться  "старiй  торбi"  ©©  бiдний
покiйник, згаду╨ться не тим кашляючим пiвмертвяком, з яким вона добрела до
останнiх днiв його життя, а молодим, лукавим,  з  начесаним  на  лiве  око
загонистим чубом i м'якенькими вусиками, вiд яких на губах лишалося стидне
й млосно-солодке почування.
   ***
   Чорно-срiбний лицар,  фабрикант  гудзикiв  Душнер,  терпляче  чека╨  на
призначеному мiсцi. Вiн собi ходить по тротуарi, заклавши руки за спину  й
покручуючи пальцями.  Куди  йому  поспiшати?!  То  нерозважна,  неекономна
молодiсть усе кудись поспiша╨, усе за чимсь гониться, нетерпеливиться,  не
розумiючи, що за сво╨ю власною тiнню гониться. Людина  ж,  якiй  п'ятдесят
шiсть рокiв, добре зна╨, що свою власну тiнь однаково  трудно  пiймати  що
стоячи, що бiгаючи.
   I цiн ма╨ рацiю - нокругивши  пальцями  всього  тiльки  пiвгодини,  вiн
досяiаь свого так само, якби цей час рвав на собi волосся. От  вiн  сидить
уже з Трудою в окремiй закритiй ложi рес-iорану,  Труда  весело  смi╨ться,
п'╨ без сво╨© звичайно© обережностi келих ja келихом,  а  вiн  сидигь  так
близько ко ло не©, що чу╨ запах ©© молодого, тоненького, незайманого тiла.
   Внизу в залi бурлить рiзнобарвний вихор людських тiл,  на  пiвоiолених,
попсреплiтуваних руками, оп'янiлих вiд самих себе, вiд музики, вiд  танцю.
Смiх, шаркiт нiг, дзвякiт тарiлок, тужний плач флейт, теплий,  душний  дух
гарячих тiл, пахощiв, вина, тютюну. Труда пiдтанцьову╨ плечима,  наспiву╨,
пуска╨ дим циi сiрки в зал Гарно жити на свiтi!!
   - Трудо, я люблю вас.
   - Дуже добре Трам-та-ра-рiм-тiм!
   - Трудо, один поцiлунок, малесенький, невинний!
   - Будь ласка.
   I маленька,  тоненька,  смуглява  ручка  пiдставля╨ться  чорно-срiбному
лицаревi до уст. А бiльше нi - договiр,  вище  лiктя  не  можна.  Ах,  вiн
невдоволений? Не треба, нiчого не треба! Вона теж хоче танцювати.  Нi,  не
танцювати, а гойдатись на тих стьожках iз срiбного паперу.  Як  безсоромно
танцю╨ та гарна пара.
   - Папуню, вас  коли  небудь  били?  Папуня  недочува╨:  слово  "папуня"
звучить тут так непри╨мно й не до речi.
   - Хто бив?
   - Ну, хто! Взагалi хто-небудь. Батьки, наприклад. Так, його iнодi били.
Але невже вона нiколи нiколи не зго-дичься побути з ним на самого?
   - Ту© нема нiчого Ах, тут, серед  цього  натовпу,  гомону,  крику!  Нi,
зовсiм, зовсiм на самотi.
   - Цс неморально, папуню, - важно  й  повчально  каже  Труда  i,  лукаво
примруживши одне око, тоненько тягне вино з чарки.
   Папуня лгха╨ й ненавмисне кладе руку на колiно  Труди.  Труда  заплющу╨
очi й вiдкида╨ться на спинку фотеля нехай робить, що хоче - вона кокотка й
хоче бути, як справжня ко котка. Безсоромна музика, безсоромнi танцi - все
безсоромне, i вона безсоромна.
   I соромно, i хвилююче, i чогось плакати хочеться. I вiн  ще  поче  такi
страшнi, соромiцькi, задушливi  слова.  А  цинiчна,  влазлива,  лестива  й
здiймаюча музика щось нагаду╨. Боже, що вона весь час нагаду╨? Щось давн╨,
чисте, зворушливе.
   - Папуню, сядьте далi! Папуню!
   - Трудо, моя дорога дiвчинко!
   - Налийте менi вина, я хочу пити. Швидше! I коли ви собi  дозволите  ще
раз торкнутись мене, я зараз же iду додому. I ви ж не любите мене,  ви  не
можете любити мене!
   Господи, вiн, вiн не любить ©©?! Оце так!  А  коли  людина,  перейшовши
п'ятдесят третю весну життя (трохи не помилився  й  не  сказав  "п'ятдесят
шосту!"), маючи снiг на волоссi, чу╨, як у грудях мак цвiте, то  що  ж  це
таке з ним? А коли ця смiшна людина iз снiгом на волоссi й цвiтом маку  на
серцi дума╨ про маленьку, смугляву, вередливу жiночку  i  ста╨  на  колiна
перед ©© образом, i плута╨ всi цифри в бухгалтерських книгах, i всi цифри,
всi книги, всi люди для не© нуднi й непотрiбнi, то що це таке з ним, хотiв
би вiн знати? А коли за можливiсть почути цю  маленьку  непокiрну  жiночку
сво╨ю, за можливiсть прилучитися до  ©©  святозапашно©  молодостi,  до  ©©
святого жiночого ╨ства вiн готов покласти до нiг ©© всi сво© бухгалтерськi
книги, весь спокiй, усе посивiле життя сво╨, то що ж це  таке  з  ним,  на
милiсть божу?!
   Ах, нi, це все так собi, це не те, це не любов - ©©  любити  неможливо,
вона несерйозна, пуста, легковажна; в усiх людей е якiсь вищi iнтереси - у
того наука, книжки, скляночки; у того  мистецтво,  театр,  слава;  у  того
корона, влада, полiтика; у того торгiвля, бухгалтерськi цифри, а в  не©  -
нiчого, нiяких iнтересiв, неначе кокотка. За що ©© можна любити?
   Чорно-срiбний лицар iз бровами, як двi пухнастi гусеницi, посмiха╨ться:
вищi iнтереси! Маленька люба дiвчинка  чу╨  такий  побожний  трепет  перед
"вищими iнтересами"? Наука, мистецтво,  полiтика,  бухгалтерськi  "цифри"?
Так страшно? Але нехай дитинка не бо©ться; це тiльки змодернiзованi  старi
фетишi з страшними й поважними пиками, якими жерцi  лякають  свою  паству.
Вся людська наука, всi вищi, нижчi й  усемож-ливi  iнтереси  мають  кiнець
кiнцем одну цiль: знайти  якнайлегшi,  якнайекономнiшi  способи  годувати,
одягати людей, лiкувати ©х од хороб i зручнiше влаштовувати в  помешканнi.
А мистецтва розповiдають, як саме люди роблять цi немудрi  речi,  як  вони
гризуться мiж собою, як радiють, як нудьгують та ще  як  кохаються.  От  i
все. I нiчого тут нi вищого, нi  нижчого  нема╨.  А  що  вченi,  полiтики,
поети,  мiнiстри  й  iншi  жерцi  люблять  робити  страшно  строгi,  важнi
фiзiономi©, то цього не треба лякатися, бо  це  часом  ╨  для  них  тiльки
спосiб легше здобути собi що ©сти та  пити.  Вони  люблять  називати  себе
всякими гучними словами - генiями, святими, героями, так i в цьому  нiчого
страшного нема╨, колись римськi iмператори називали себе богами, та  й  то
вся ©хня божеськiсть виявлялась не в чому iншому, як усе ж таки в тому, що
вони добре ©ли, пили, одягались та кохали жiнок. I весь змiст  i  значення
всiх богiв, усiх релiгiй, усiх великих i  малих  фiлософiй,  усiх  молитов
людей, усiх ©хнiх "святих", "високих" iдеалiв, вiдкинувши форму, зводяться
от до цi╨© простенько© божеськостi римських iмператорiв.
   Ах, люба, маленька, бiдна дiвчинка, вона ще ма╨ цю зворушливу  первiсну
побожнiсть перед "вищими iнтересами"? Так, так, це доля всi╨©  людськостi,
спочатку  обплутати  себе  з  усiх  бокiв  божками,  а  потiм  усе   життя
виплутуватись iз них, щоб на кiнцi побачити, що людина  ╨  звичайнiсiнький
звiр - злий, жадний, жорстокий, брутальний, вiчно голодний, вiчно жерущий,
на всiх рявкаючий, до всiх хижий, з усiма пiдлий i безмежно его©стичний.
   Вищi iнтереси, святi iдеали! Храми, ризи, органи, кадила! Так урочисто,
так страшно, так та╨мно! Правда, дитинко? I вгорi, десь там над свiтилами,
╨ царство бога, премудро©, преблаго©  сили,  творця  i  вседержителя  всiх
святих райських благ? Бiднi люди, вони нiчого лiпшого не  могли  придумати
для того раю, як усе ж таки ©сти, пити, нiчого не робити, слухати концерти
янголiв  i  кохати  прекрасних  гурiй.  Але  чи  не  зда╨ться  його  милiй
смуглявочцi, що це досить подiбна програма до то©, яку ось  у  цей  момент
вони самi мають тут у цьому ресторанi?
   - Ви зна╨те що: ви чорт, дияволi. Не смiйте говорити таких речей. Дайте
цигарку! I налийте вина!
   - Слухаю! З радiстю. От цигарка, а от вино, моя райська гурi╨. Я б  iще
щось запропонував би цiй гурi©, але ж  вона  так  бо©ться  грiха  й  бозi.
Правда? Але грiх, моя  манюсiнька  свята,  ╨  найсвятiша,  найестетичнiша,
найлюбовнiша рiч серед наших нудних, сiрих "вищих  iнтересiв".  I  всi  тi
вашi страшнi вченi, мiнiстри, генi© й геро© за  який-небудь  момент  грiха
можуть оддати усi сво© вiвтарi, ризи, портфелi, панiкадила та ще  благати,
та ще лазити навколiшках i плакати, як померзлi цуце нята.
   Труда спира╨ голову на руку, бо вона така важка, i  кругами  гойда╨ться
по ложi. Музика плаче, шаркiт танцюючих нiг  ста╨  сумний.  Душнер,  милий
срiблястий лицар ©©, обкуту╨ться серпанком. Розумi╨ться, вона кокотка, хоч
i нема на свiтi вищих iнтересiв I нехай нема, i не треба, i  любовi  нема.
Чиясь рука на спинi тепла, при╨мна, хвилююча.
   - Я хочу спатки, папуню...
   - Так, так, ми зараз по©демо. Зараз.
   Нехайi обнiма╨, так сумно солодко вiд того, а вона ж однаково кокотка.
   - Трудо, я люблю вас!
   - Правда?
   Чорно  срiбний  лицар  обережно  поверта╨  до  себе  смугляве  личко  з
червоноспухлими устами й затуманеними важкими очима Уста слабо  й  покiрно
посмiхаються. I  коли  лицар  накрива╨  ©х  поцiлунком,  очi  заплющуються
зовсiм, i лице вiдкида╨ться назад.
   - Милий, милий, не можна, цього не можна...
   Музика вiдбiга╨ i гра╨ десь здалеку-здалеку, а може, i зовсiм не  гра╨,
бо в ухах, в очах, у кровi сто©ть гарячий, кричущий, червоний  вихор,  вiд
якого серце i б'╨ться, i пада╨, а руки й ноги солодко нiмiють.
   - Милий, не треба... милий...
   I вмить раптово прибiга╨ музика. Знову шаркiт нiг, смiх i крики  знизу,
дзвякiт тарiлок. У дверi щось стука╨.
   Папуня швидко пiдводиться з колiн. Кому якого чорта треба?!
   - Панове дзвонили?
   - Нiхто вам не дзвонив! Треба буть уважнiшим! Забирайтесь геть1 Рахунок
давайте. Нога моя бiльше не буде у вас!
   - Але, прошу вибачити...
   - К бiсу! Рахунок!
   У сусiднiй ложi крiзь лоскiтливий смiх мокро хляпають поцiлунки. Музика
соромiцьке пiдтьохку╨, пари  внизу  гасають,  iржуть.  Вiд  диму,  випарiв
гарячих, п'яних, похiтливих тiл лампи як туманом обкутанi.
   - Слухайте, Душнере! Менi треба багато грошей. Дуже треба Чу╨те?
   О господи! Та до ©© послуг усi його чековi книжки!  Всi  "бухгалтерськi
цифри", всi...
   - Постривайте. Потiм менi треба цiлком окреме помешкання Та  стривайте,
я вам кажу! Невже ви не можете хвилинку поговорити серйозно про справу?  Я
не розумiю, який ви фабрикант, коли ви не вмi╨те дiлових розмов провадити?
Менi треба помешкання. Ви весь час менi торочили про якусь вiллу. Вона ╨ у
вас?
   - ╙. Готова. Щодня жде на свою господиню. I той  день,  коли  ви  дасте
менi щастя ввести вас у не©, буде для мене.
   - Чекайте. Потiм менi треба театру. Мого власного театру.
   - Через тиждень ви його матимете.
   - Правда? Фу, як вони там кричать. Голова крутиться. Ну, нiчого.  Тепер
так: я додому не вернусь. Я по©ду до вiлли. Чекайте ж! Але майте на  увазi
я цiлком незалежна. Чуете?!! Я продаюсь тiльки настiльки, наскiльки я сама
хочу.
   - О, дiвчинко! Як ви можете такi слова...
   - Ах, ах! Зна╨мо ми вас! I потiм...  вiлла  цiлком  моя.  Хто  зi  мною
житиме, - абсолютно не ваше дiло. I взагалi я цiлком  вiльна.  От  i  все.
Хочете так?
   Чорно-срiбиий  лицар,  боячись  злякати  вибухом   сво╨©   радостi   цю
несподiванку, мовчки ста╨ на колiна  й  побожно,  покiрно  цiлу╨  маленьку
смугляву ручку.
   I з тою  самою  побожною  пошаною,  з  боязкою  радiстю,  з  витонченим
лицарством зводить ©© в авто, садовить в  екiпаж  i  везе  всiма  вулицями
Берлiна, нi разу не дозволивши  собi  навiть  руки  поцiлувати  ©й,  ждучи
щохвилини наказу везти ©© додому. Бо хто ж може вгадати  це  миле,  дороге
Страхо вище?
   От  воно  сидить,  розлягшись,  заклавши  ногу   на   ногу,   наспiву╨,
одчайдушне, пiдпило погляда╨ на всi боки. А  хто  зна╨,  що  там  за  цi╨ю
одчайдушнiстю, що там бо©ться,  соромиться,  плаче!  А  раптом  воно,  оте
плачуче, несподiвано вибухне й рознесе його химерне щастя осiнн╨?
   Нi, воно не вибуха╨. Страховище смiливо й безжурно, злегка  похитуючись
i наспiвуючи, ©де до "сво╨© вiлли". Нi,  воно  не  плаче,  тiльки  вимага╨
вина, зараз же, негайно, якомога бiльше,  якомога  наймiцнiшого  вина.  Нi
"сво╨© вiлл" не  хоче  дивитись,  нi  переодягатися,  нi  капелюша  навiть
скинути - швидше вина, бiльше вина!
   I тiльки, як уже не  може  сама  пiдвести  руку,  щоб  зiрвати  з  себе
капелюша, вона дозволя╨ взяти себе на руки й вiднести у спальню.
   ***
   Прокинувшись рано вранцi,  панi  Гольман  здивовано  чу╨,  як  щасливий
дурненький хлопчик ©© ще й досi  гаса╨  по  хатi.  Потiм  почина╨  хлюпати
водою, хукати, грюкати  посудом  Вона  швиденько  схоплю╨ться  з  лiжка  й
похапцем кида╨ться варити каву - не спало ж дурне хлоп'я нiченьку як ╨!
   Але, коли панi Гольман  обережно,  урочисто  вносить  каву  в  кiмнату,
"хлоп'яти" вже там нема╨. Отаке! На невже ж так зараня  до  сво╨©  кралi?!
Так, полетiв, погнав, понесло його щасливим  вихором,  хай  йому  лпаьться
легесенькою пiр'©ною!
   Але й Шпiндлери досить здивованi таким раннiм  вихровим  вiзитом.  Вони
щойно одяглися, в Йозефа ще зовсiм мокра йою чорна куделя й носик  iще  не
осiдланий окулярами.
   Одначе, глянувши на гасаючу по салончику постать iз дивно променистими,
бризкаючими захватом очима, вони обо╨ кидаються до не©,  зразу  зрозумiвши
все.
   - Та невже! Мертенс? Коли? Як? Де? Адже вчора провалилось?
   Макс регочеться. Макс у страшенному реготi обнiма╨ любого,  маленького,
смiшного, дорогого пуделя й трохи не душить його. К бiсу Мертенса! К чорту
всiх Мертенсiв на свiтi! Що тепер Мертенс? Дурницi, тiнь, пух, порох!
   Шшндлер поважно й заклопотано сiдла╨ окулярами  вигладжений,  блискучий
од умивання носик людина, очевидно, або отру╨на  алкоголем,  або  "не  всi
дома" в не©.
   Клара,  мила,  затишно-повна,  щедро-добра,  пухнасто  жовтява   Клара,
непорозумiло, по-дитячому щирить сiрi  з  темними  обiдками  чудеснi  очi:
Мертенс - дурниця?!
   Дурниця! Нiкчемнiсть! Порошинка! От що важне, от от!
   Макс прожогом розчиня╨ вiкна, впускаючи гарячi, червоно-золотi  променi
сонця. Ставши боком до Шпiндлерiв, вiн набира╨ жменями сонця  й  пiдносить
©м. От що важне, от воно в його руках, от воно на пiдлозi, на деревах,  на
Мертенсах i на всьому, що пiд ним.
   Шпiндлер i Клара швидко переглядаються. А  Макс  ловить  цей  погляд  i
знову  закотисто   регочеться,   соковито,   червоно   вивертаючи   верхню
двоповерхову губу. Потiм вийма╨ з портфеля якийсь рукопис i б'╨  по  ньому
рукою. От де секрет!
   Вiн пробу╨ спокiйнiше, поважнiше розповiдати, але  збива╨ться  з  тону,
ся╨ сво©ми довжелезними вiями, хапа╨ться, бiга╨  по  салончику,  зачiпаючи
ногами й лiктями за столики, на яких стоять  тендiтнi  улюбленцi  Клари  -
асiрiйськi глинянi коники. Це - грандiозна рiч! Це - смерть Мертенсам!  Це
- розв'язання всiх питань!
   Шпiндлер простяга╨ руку до рукопису, але Макс не да╨.  зараз  вони  всi
будуть читати його.
   - Будь ласка, сiдайте. Це не менше, як двi години!  Шпiндлер  здивовано
збира╨ в дрiбнi зморшки чоло й кумедно схиля╨ голову набiк. Зараз читать i
не менше, як двi години?!
   - Розумi╨ться, зараз! А як же ви дума╨те?!
   Тут добра  Клара  спiшить  на  помiч  стривоженому  пуделевi:  треба  ж
принаймнi хоч поснiдати. Макс нетерпляче маха╨ рукою  -  ах,  к  бiсу  той
снiданок! Якi тепер снiданки?  Нiяких  бiльше  снiданкiв  не  буде.  Кава?
Шматки свинячого трупа?!
   Шпiндлер одсува╨ окуляри на чоло. "Свинячого трупа"?  Гм,  вiн  розумi╨
родиннi почування товариша Макса.
   Це - рiч хороша (до певно© мiри, розумi╨ться), так само, як i здатнiсть
дорогого Макса запалюватись од вогникiв навiть вiчних блищачкiв. Але...
   - Шпiндлере! Нi слова далi! Нi слова! Вам  самим  потiм  буде  соромно.
Вперед прочитайте,  а  потiм,  коли  зможете,  сма  лiть  ваш  скептицизм!
Спочатку прочитайте! Сiдайте! Товаришко Кларо, будь ласка! Я не спав  нiч,
не снiдав, - як бачите, живий. Правда? Сiдайте.
   Вiн  уже  розгорта╨  рукопис  на  столику,  безцеремонне  вiдсунувши  й
поваливши декiлька крилатих коникiв iз повiдбиваними носами й вухами.  Але
Клара й Шпiндлер рiшуче виступають - одна  в  оборону  коникiв,  другий  -
снiданку.
   Ну, добре, Макс iде на компромiс: нехай вони собi ©дять шматки свинячо©
мертвеччини, а вiн ©м за цей час читатиме рукопис.
   Шпiндлер i  Клара  заклопотано  переглядаються.  Справа  сто©ть  досить
погано: явно хорий.
   В ©дальнi на столi лежить тепла густо-жовта смуга сонця,  розхлюпавшись
об посуд i скло блискотливими пучечками.  Макс  сiда╨  саме  в  цю  смугу,
мружачи шовковi вi© вiд теплого лоскоту сонця.  Ну,  вiн  почина╨  читати!
Увага!
   Шпiндлер i Клара виявляють таки увагу, але  бiльше  до  обличчя  самого
Макса, нiж до рукопису.
   Одначе, дедалi, то Шпiндлер почина╨ косо дивитись у  куток,  застигаючи
поглядам, жу╨ то занадто швидко, то дуже помалу.  Потiм  серйозно  насува╨
окуляри на перенiсся й дивиться в соковитий рухливий рот  Макса,  з  якого
поспiшно, радiсно, переганяючи одне одне, вистрибують зовсiм не  такi  вже
безглуздi слова та думки.
   Кларине   ж   лице   поiроху   проясня╨ться   несмiливим   полегшенням,
здивованням. Вона погляда╨ на Йозефа, i через те, що вiн уже не вiдповiда╨
на ©© погляди, в не© здивовання й увага стають певнiшi.
   А сонце iлюстру╨ хапливi слова Макса цiлком  сумлiнно:  жене  хвилю  за
хвилею,  сипле  вогнем,  стрiля╨  золотими  стрiлами,   лоскоче,   пройма╨
передчуттям яко©сь незнано© радостi.
   - Хм! Хм!
   Йозеф  Шпiндлер  зовсiм  таки  дiловито  й  строго  вмощу╨  окуляри  на
низенькому перенiссi - так вiн умощу╨ тiльки тодi,  як  береться  за  дуже
поважну роботу.
   Макс закiнчу╨ недописану сторiнку рукопису. Кiнця  нема╨,  а.©©;  це  -
ничого. Головне сказано. Ну, скептику? Що? Як? Га?
   Скептик скуплено жу╨ голеннми негрськнми губами, пiдводиться  й  ходить
по ©дальнi. Хм! Кгм! Справа поважна. Справа дуже поважна. Коли дiйсно нема
помилки в цiй концепцi©, то це...
   Кудлатий  пудель  зупиня╨ться  ©©  з  страхом  дивиться   на   оса-яiiе
жовто-пухнастнм волоссям лице Клари.
   - ...то це... нова ера людськостi!  Нова  ера  -  iнакше  вiн  не  може
визначити цей момент. Коли  це  все  так,  вiн  пiдкреслю╨,  коли  це  все
виправдаь-iься експериментальним шляхом, то iсторiя .по лей вiд цьою менту
розколюьться на двi половини, одна - все те, що було,  з  усiма  фазами  й
епохами, друга - майбупiя.
   Макс  бiльше  не  може  витримати:  вiн  хапа╨  поважну,  суворо-вчену,
кудлату, смiшну, безмежно любу фiгурку в дикi обiйми и почина╨  ©©  м'яти,
як   кошеня.   Кошеня   нявчить,   пруча╨ться,    вiдмаху╨ться    лапками,
жовто-пухнаста кiточка безпорадно тягне за руки Макса, смi╨ться й блага╨.
   Макс  пуска╨  кошеня  й  грiзно,   радiсно   витяга╨   кулаки   догори.
Експериментальним шляхом?! Чудесно. Зараз.  Моментально.  Вiн  сам  тiльки
цього й хоче!
   - Шпiндлере! Хочете? Зараз?
   Шпiндлер одфорку╨ться. Провадити якусь справу з божевiльним  нiколи  не
було його принципом,  але  для  цi╨©  справи  вiн  готовий  навiть  сво©ми
переконаннями поступитись.
   Так, вiн хоче зараз i моментально, але з одною крихiтною  умовою:  мати
оте знамените чудодiйне скло. ╙ воно в Макса?
   Макс посмiха╨ться. Макс не хоче витрачати багато слiв i мовчки вийма╨ з
кишенi скло, загорнуте в чистий бiлий папiр.
   Хм, так. Скло - як скло. Поганенько вишлiфуване;  опукле,  розумi╨ться.
Але жовто-червонявий тон його досить цiкавий. Умгу, так.  Значи!iь,  треба
тiльки зробити коробку, в коробку вставити зубчастий валок,  що  молов  би
рослину, i коминець для приймання сонячно© енергi©? Нескладна рiч.  Це  за
кiлька годин можна зметикувати якнайкраще. Власне, i метикувати  довго  не
треба. Млинок до  кави  ╨?  Чудесно.  До  млинка  тiльки  приробити  збоку
коминець, а згори чорну коробку для голови. I вся справа. Ану, сюди млинок
до кави!
   Ки©©иiь робота на терасi. Шпiндлер,  надувши  негрськi  губи,  скупчене
кле©ть iз картону коминець. Зовсiм нема нiяко© потреби виймати всю  стiнку
з млинка-досить  вирiзати  потрiбну  дiрку.  На  Макса  покладено  зробити
коробку для голови.  Робота  трошки  таки  поважнiша  за  Йозефову  дитячу
забавку. Скле©ти якийсь нещасний коминець i зробити цiлу "оробку - це  все
ж таки рiзниця, чорт забирай.
   На Клару нiяко© самостiйно© функцi© не покладено, ©©  роль  -  помагати
мужчинi (споконвiчна роль  всiх  Клар  на  свiтi):  зварити  клею,  подати
ножицi, потримати картон. I, крiм  того,  бути  на  терасi.  Можна  навiть
нiчого не робити, нiчого не подавати й не тримати, але неодмiнно бути тут,
поруч, сяяти  очима,  бадьорити  посмiшкою,  здивованням  викликати  чуття
чоловiчо© вищостi.
   I  нарештi  все  готове.  На  столi  лежить  купа  зелено©,  соковито©,
найкращо© трави, яку тiльки могла знайти в садку помiчниця мужчини. Кому ж
першому розпочати нову еру людськостi  (не  рахуючи,  розумi╨ться,  самого
винахiдника, який, звичайно, в даному випадку за  реально  iснуючу  iстоту
вважатися не може)?
   Що  дужче  кричить   нетерплячка   й   жаднiсть,   то   гарячiша   ста╨
великодушнiсть.  Через  те  всi  з  цiлковитою  готовнiстю,   iз   запалом
вiдступають одне одному честь i втiху бути першим.
   Розумi╨ться,  перший  повинен  бути  той,  хто  врятував  винахiд,  хто
найбiльше вiрить у нього.
   Нi, навпаки!  Навпаки,  чорт  забирай!  Перший  мусить  бути  той,  хто
хита╨ться, хто смi╨ скептично посмiхатися. Яка  рацiя  переконувати  того,
хто i з заплющеними очима вiрить? Нi, нехай  скептик  устромить  палець  у
чудо. В такому разi першу чергу треба дати дамi, це ╨ обов'язок мужеського
лицарства.
   Нi, дама не хоче прийняти тако© дестi. Крiм того, вона так  хвилю╨ться,
що нiчого не зможе зробити, зiпсу╨  весь  експеримент  -  i  вийде  тiльки
шкода. Перший хай буде той, хто  найменше  хвилю╨ться,  хто  з  найбiльшою
об'╨ктивнiстю може поставитись до справи.
   Нарештi,  той,  хто  найменше  хвилю╨ться,  покiрно  знизу╨  плечима  й
стара╨ться виправдати присуджений йому вигляд  найбiльшого  спокою.  Через
те, з усi╨© сили стараючись, щоб йому не  тремтiли  пальцi,  вiн  поважно,
повiльно, iз строгою мiною розсiдлу╨ носика, кладе окуляри на столик збоку
й суворо огляда╨ апарат.  Хм,  коробка  трима╨ться  досить  непевно.  Блок
крутиться занадто вiльно. А коминець напевно  вiдпаде,  як  тiльки  апарат
зачне працювати.
   Сонце щедро, повними жменями жбурля╨  золотi  стрiли  в  наставлене  до
нього простодушне, кругле, жовто-червоняве скло. Апарат човга╨  по  столу,
хлябко труситься, рука завзято, напнувши синюватi жили, крутить  корбу.  I
спиня╨ться. З апарата глухо, як iз-пiд землi, чу╨ться:
   - Може, годi вже? Я весь обливаюсь потом.
   Макс витяга╨ шухлядку з-пiд млинка. В нiй тiсно збилась зелена розтерта
маса. Дiйсно: фiалково-червонi переливи ходять iпо  нiй,  як  по  крильцях
шпансько© мушки. Як сказано, так i ╨!
   - Годi! Вилазьте. Готово!
   Кудлата голова швидко визволя╨ться з чорно© тiсно© коробки.  Все  лице,
як умочене у воду, блищить потом, очi  клiпають  злякано,  тривожно,  уста
дихають заморено, часто.
   Клара сво╨ю хусткою швиденько, дбайливо витира╨ мокрi очi, носик, лиця,
уста. А сама не може вiдiрвати  дитячо-ши-раких  сiрих  очей  вiд  та╨мно©
зелено-червонясто© маси, вiд яко© справдi так нiжно, так солодко попаху╨.
   - Ну, куштуйте! Швидше! Ах, та к бiсу церемонi©, берiть  просто  рукою,
пальцями. Це ж сонце, а не свинячий труп! Ну!
   Макс i Клара жадно дивляться в негрський рот, який помалу, обережно жу╨
сонячний хлiб. Двi пари очей напружено ловлять найменший рух  розмореного,
почервонiлого, знов уже покритого потом лиця iз слухаючими  себе,  босими,
маленькими очима, з натертою, розчер.вонiлою смужкою на  перенiссi.  Воно,
це лице, гидливо не кривиться, не спиня╨ руху жування. Нi,  нi,  воно  жу╨
обережно, навпомацки, але охоче. Це видно - охоче! Воно смiлiша╨, яснiша╨,
воно здивовано перебiга╨ з одного обличчя на  друге  оголеними  оченятками
сво©ми, щелепи його рухаються жвавiше, охотнiше.
   О, вiн бере пальцями ще шматок хлiба! Вiн хоче ще!
   - Ну? Ну? Ну, Йозефе? Ну, скажи ж, ради бога! Як?
   Йозеф спочатку заплющу╨ очi, потiм по черзi дивиться  на  обох,  ковта╨
хлiб i тихо серйозно говорить:
   - Незрозумiле прекрасно.
   Макс обома руками хапа себе за волосся  й  з  усi╨©  сили  мне  його  й
трусить головою, неначе скидаючи щось зайве, чого ©й несила витримати.
   - Надзвичайний смак... Щось неймовiрне... Я почуваю,  що  зможу  з'©сти
цiлий вагон.
   Тодi Клара рiшуче простяга╨ руку до шухлядки й бере  пальцями  шматочок
маси. Вона теж хоче спробувати. Вона хоче спробувати, хоч  i  сказано,  що
тiльки спорiдненi органiзми можуть ©сти хлiб,  зроблений  другим.  Хоче  й
бiльше нiчого!
   Рожево бiлi чистi пальчики, хвилюючись, пiдносять зелену м'яку грудочку
до повних, злегка розкритих уст. Червоний кiнчик ячика обережно  зустрiча╨
©© на порозi рiвних бiлих зубiв. Усi а замикаються, рухаються i... гидливо
кривляться. Брр, яка гидота!
   Клара прожогом бiжить до балюстради и  випльову╨  зелену  масу  в  сад,
конвульсiйне витираючи уста хусткою.
   Макс у захватi, в екстазi смi╨ться. Яке щастя, що Кларi так  гидко  вiд
того, вiд чого в раюваннi застигло ошелешене чудом i насолодою дороге лице
з маленьким пiтним носиком i блискучими очима. Ах, та хiба ж  дiйсно  буде
диво, коли людина впаде на  колiна  й  цiлуватиме  землю,  траву,  комаху,
жорстку кору дерева, коли здiйматиме руки до Велико© Матерi, одне дихання,
один крихiтний погляд яко© да╨ йому життя? I  хiба  ж  не  можна  обнiмати
тепер  найлютiших  ворогiв   сво©х,   хiба   не   можна   тепер   говорити
найбезглуздiшi речi, © не ходити п'яними ногами по танцюючiй землi? Хто  ж
божевiльний: тi, що смiятимуться й жахатимуться цього, чи той, хто впiзнав
незнану досi радiсть повного визволення?

   Ах,  Кларо,  ах,  дорога,  прекрасна  iстото!  Несмачне?  Погане?   Ну,
розумi╨ться! Ну, звичайно! Та як же може бути iнакше: це ж чужий  пiт;  не
свiй, не зароблений. У сонячному хлiбi вiн страшенно несмачний, вiн просто
отруйнуй, цей чужий пiт.
   Але Клара хоче зробити собi свого хлiба. Вона мусить.
   I ось жовтопухната голова з розтрiпаними шовковими пасмами  вже  теж  у
чорнiй коробцi, а повна з золотистим пушком рука крутить корбу валка.
   - Ради бога, товаришко Кларо, та не так же сильно! Ви полама╨те машину!
©й богу, обережнiше, Кларо, я вас прошу! Лишiть же й для мене.
   Шпiндлер, як дiти конфiтури,  змазу╨  з  тарiлки  найдрiбнiшi  крихiтки
хлiба пальцями й сл-iсно обсмокту╨ ©х.
   - Нi, зна╨те, Максе, я почуваю, що шалiю! Серйозно, серйозно! В мене  в
головi якiсь вихори, а сам - як цiлковитий iдiот. Фу,  чоррт!  Але  що  за
смак, що за смак! Слухайте, зараз же треба  засiдання!  Негайно!  Чекайте:
значить,  вони  його  запакували   в   божевiльню?   Розумi╨ться,   тiльки
божевiльний може винайти  таку  рiч.  А  в  яку  саме,  зна╨те?..  Чудово.
Божевiльнi часто бувають хитрiшi за нормальних. Зараз же засiдання.  Зараз
же! Я бiжу телефонувати. Кларо, будь ласка, як зробиш  собi  хлiба,  витри
Машину, я зроблю тобi ще. Тiле те-пер на службi? Правда? На яку годину? На
третю встигнемо? Нi? На п'яту? Чудесно! Тут у нас, розумi╨ться. Ну? Кларо?
   Клара  нашвидку  рукавом  блузки  витира╨  лице  й  вихоплю╨  з  машини
шухлядку. Ура! Черпоно фiалковi хвильки переливаються по зеленiй утоптанiй
масi! Клара зараз же лопаточкою склада╨ пальцi,  набира╨  хлiба  й  ловить
його з руки широко роззявленим ротом. I в  той  самий  мент  напруженiсть,
роз'ятрена хижiсть, мовчазна завзячiсть лиця  розтоплюються,  як  грудочка
масла на гарячiй сковородi. Блаженне здивовання забива╨ дух, ширить очi.
   - Боже, що за смак!!
   - А правда? Правда? Ти чу╨ш? Максе, голубчику,  побiжiть  зателефонуйте
ви, я хочу ще невеличку порцiю хлiба накрутити собi...
   Iншим разом Клара такого его©зму, розумi╨ться, не стерпiла б, але тепер
вона нiчого не чу╨; вона витрушу╨ хлiб на Йозефову тарiлку, так  само,  як
вiн, пальцем вимазу╨ з шухлядки всi рештки, обсмокту╨ палець i з  тарiлкою
бiжить у сад - вона не хоче. щоб на не© дивились. Але Макс бере  за  плечi
кудлатого жадного пуделя й випиха╨ його з тераси - тепер черга  на  Машину
його, хто вже мав хлiб, той повинен телефонувати.
   I от уже на його  траву  пада╨  через  коминець  жовто-червоний  снопик
променiв, уже i його голова диха╨  терпким  солонкуватим  i  свiжим  духом
розтерто© трави, який ста╨ все  нiжнiший  та  нiжнiший.  Валок  iз  м'яким
смаковитим хруском душить стеблини, з веселим хурчанням крутить,  мне  ©х,
тре ©х. В очах сто©ть миготлива зелено-червона тьма апарата.  Лице  пашить
вогнем, вкрива╨ться потом; краплi лоскiтно  котяться  по  носi  й  висках,
спадаючи вниз у зелено-жовто-червону мiшанину свiтла,  в  та╨мний,  дивний
процес сполучення з Великою Матiр'ю. Годi!
   Шухлядка повна. Гра╨, мiниться фiалкова червонiсть на  зеленому  хлiбi.
Нiжний, сонячний, неземний дух пару╨ з нього в нахилене гаряче  лице.  Ось
уже тепла, нiжна зелена вага легкою пiною лежить i в нього на пальцях.
   Макс сам на терасi, сам наодинцi  з  сонцем.  Але  очi  йому  так  само
поширюються блаженним здивованням, криком гострого, моторошного  раювання.
Горлом  прокочуються  невтримнi,  ковтаючi  спазми,  по  шлунку   пролiта╨
радiсний голодний зойк, i весь шлунок, як на  руках,  пiдтяга╨ться  вгору.
Тепер тiльки Макс чу╨, що вiн нiчого не ©в од учорашнього дня! I тепер вiн
розумi╨, чого Клара з тарiлкою побiгла в сад, чого Шпiндлер,  забувши  всю
свою скептичну вищiсть, сво© посмiшечки й сарказми, всю книжкову  мудрiсть
свою, хотiв одняти в нього поза чергою Машину. Йому тепер хочеться забiгти
пiд кущi, кудись у найтемнiшу нору, i там, сласно гарчачи,  жадно  глитати
цю нiжну, теплу, п'янючу масу. По тiлi проходить  золотий,  п'яний  дзвiн.
Дивно й моторошно: дзвенить усе тiло, дзвенить, як ударений серцем  дзвiн.
У головi  золотий  вихровий  чад  -  радiсний,  легкий,  повний  весняного
бджоляного дзижчання.
   - Кларо© Шпiндлере! Гей!
   Шпiндлер, маленький,  засушений,  з  великою,  набитою  тисячами  томiв
головою, кудлатий Шпiндлер iз п'яним, верзякаючим,  блаженно-насмiшкуватим
голосом  сидить  перед  ек-ранчиком  телефона  (порушивши  постанову   про
екран!). А в екранi здивоване,  худорляве,  строге  обличчя  Гоферта.  Ха,
непомильна арифметика сьогоднi  посковзнеться.  Сьогоднi  закони  багатьох
арифметик задригають ногами. Сьогоднi... Ах, стiй!
   Макс б'╨ по плечi Шпiндлера.
   - Так, значить, о п'ятiй? Тут? Добре. Буду.  Тепер  тiльки  дванадцята.
Встигну. Бувайте, Шпiндлере. Глядiть тiльки, Машини не поламайте. Я спiшу,
спiшу! Потiм!
   ***
   Макс спiшить, через  те  найбiльша  швидкiсть  автомобiля  ╨  швидкiстю
кузочки,  що  сунеться  стеблинкою;  через  те  всi   екiпажi   стараються
перерiзати дорогу або скупчитись на  перехрестях  у  безнадiйно  заплутану
купу; через те шофер - апатично байдужий, а Берлiн - скажено  довгий.  Але
слава боговi: палац Сузанни  на  мiсцi.  Сто©ть  так  само  в  усiй  сво©й
омне©стичнiй пишностi, з усiма сво©ми банями, баштами, те расками, шпилями
- точнiсiнька копiя в мiнiатюрi Мертенсо во© незграби.
   Ага, i величний порть╨ на сво╨му мiсцi? Значить, i Сузанна не  вилетiла
ще на Гiмала©. Ну, розумi╨ться, не вилетiла! Куди вона може вилетiти, куди
може рухнутись, знаючи,  що  хтось  десь  не  скорився  ©©  волi?  Абсурд,
неприродне явище!
   Величний     порть╨,     побачивши      розхристану,      розкудовчену,
розмашисто-нетерплячу, п'яно-веселу постать, моментально губить  усю  свою
монументальнiсть,  гумово  м'якша╨,  осяю╨ться  iнтимною   привiтнiстю   й
низенько вклоня╨ться. Панi радниця в таку годину нiкого не приймають,  але
для пана редактора, звичайно, може бути зроблений ви©мок. Пан редактор так
довгенько вже не були тут, що  високоповажана  панi  радниця  будуть  дуже
втiшенi. (Дано наказ: у всяку годину дня й ночi приймати цього паливоду).
   - Ге? Так дума╨те, дядю? Та ще й як будуть утiшенi, майте на увазi!
   Паливода боляче хляска╨ долонею по  спинi  пана  порть╨,  потiм  (отаке
дурне!) обнiма╨ за плечi й разом iз ним iде нагору  сходами.  Оце  була  б
iсторiя, коли б панi радниця побачила  таку  сцену!  Слава  боговi,  цього
зайдиголову бере нетерплячка, вiн кида╨ пана порть╨ й бiжить сам уперед. А
порть╨ поспiша╨ до телефону попередити панi радницю.
   Сузанна зустрiча╨  його  в  дiловому  кабiнетi,  у  строгiй,  холоднiй,
естетичнiй келi©. Сама теж суворо спокiйна, поважна, строга  черниця.  От,
на жаль, тiльки сукнi вiдповiдно©  не  встигла  одягти  -  занадто  багато
прозоростi, фарб,  оголеностi,  легкостi.  I  очi  молодо©  телицi-занадто
чистi, вогкi й  великi.  Вони  силкуються  бути  строгими,  ах,  так  щиро
силкуються! Але бiднi вони, бiднi iз сво©м силкуванням.
   Макс розмашисте йде просто на черницю, просто на ©© строго-чекаючi очi,
просто  на  ©©  тiсно  стисненi  уста,  якi   iншим   часом   умiють   так
лукаво-нахабно, насмiшкувато й хвилююче смiятися, його пухнатi  стрiлчастi
очi не бачать нiяко© строгостi, дiловитостi.  Його  уста  безжурно,  п'яно
вивернули свою м'ясисту  червонiсть  i  блискають  пiдiбраними  в  ювелiра
новенькими молочно-бiлими зубами.
   - Дуже при╨мно, пане Шторе, що ви мене не зовсiм забули.  Пан  Штор  не
чу╨ коректно привiтних слiв  -  вiн  пiдходить  просто  до  панi  радницi,
несподiвано обнiма╨ ©© за обидва плеча, владно притягу╨ до себе й  мовчки,
бурно, боляче, брутально цiлу╨ в уста, що пручаються й викручуються на всi
боки. Потiм випуска╨,  покiрно  розкрива╨  руки  й  виставля╨  розхристанi
сильнi груди наперед.
   - Тепер, будь ласка. Можеш навiть на  летючу  вiллу  мене  брати.  Куди
хочеш, як хочеш. Будь ласка.
   А очi п'яно  закотисто  регочуть.  Регочуть  iз  обурено-вражених  очей
телицi, з непорозумiння (в якому все ж таки тьохкають  солов!©нi,  радiснi
нотки!), iз червоних слiдiв його уст на випещенiй молочнiй бiлизнi лиць  i
ши©.
   Сузанна мовчить, слiпо й зручно поправляючи на трудно  дихаючих  грудях
якусь мережану прозорiсть, не зводячи пильних,  шукаючих  (i  все  ж  таки
вогких!) очей iз загадково©, нахабно весело© покiрностi пана Штора.
   - Ти не вiриш? Правда? Ма╨ш рацiю.  Неймовiрно,  фантастично,  казково.
Але факт! Дiйсний, реальний факт. Ти розумi╨ш: чудо ╨ реальний факт, а вся
так звана реальнiсть ╨  тепер  iлюзiя,  химера,  примара.  От  штука  яка,
Сузанно, моя здивована, моя дорога Сузанно! Ну?
   Дiйсно, Сузанна здивована, вона цього не хоче  ховати.  Вона  здивована
насамперед тим, що пан Штор пiсля всього, що було, дозволя╨ собi  являтись
до не© в такому... неестетичному станi.
   Цебто ти хочеш сказати п'яним? Так? Нi, кажи одверто п'яним?  А  проте,
розумi╨ться, я п'яний. Але хутко й ти будеш п'яна, i твiй порть╨,  i  тво©
генiальнi друзi, i твiй скульптор, чорт  би  його  взяв,  i  навiть...  О,
вибач, я вилаяв скульптора? Ах, Сузанно, що тепер скульптори? Ти не  можеш
уявити собi, яка це тепер дурниця.
   Сузанна впустила свою зброю, свiй смiх, свою  насмiшкувату  ласкавiсть.
Вона вибита з сiдла цим  бурним  наскоком,  цi╨ю  п'янiстю,  смiхом.  Макс
смi╨ться, значить, вiн дужчий i вищий. Так, вона  зробила  помилку,  це  -
ясно. Але краще виправити помилку, нiж тягти ©©  далi.  Це  також  iстина,
яко© люди рiдко додержуються.
   Сузанна раптом посмiха╨ться. Вона дуже  рада,  що  нарештi  милий  Макс
зрозумiв, що на свiтi ╨ багато вславлених речей, якi  в  дiйсностi  не  що
iнше, як дурниця. Наприклад, полiтика партi© й тому подiбнi грiзнi Молохи.
Правда?
   Макс весело затрiпу╨ на потилицю чорно-синього чуба.
   - Правда, Сузанно! I партi© тепер дурницi. I Мертенси,  i  полiтика,  i
.парламенти.
   - Чого ж, власне тепер, коли можна спитатися. Макс лукаво,  смiхотливо,
любовно мружить на насмiшкувате лице вiястi очi.
   - Спитати можна, але знати - нi. Рано. Ще рано тобi, Сузанно! Я прийшов
тiльки, зна╨ш, чого? Щоб сказати тобi, що хутко...
   Макс раптом хижо, м'яко пiдступа╨ на кiлька крокiв уперед i витягу╨  до
Сузанни лице.
   - ...що хутко ми полетимо з  тобою  на  Гiмала©.  Чу╨ш?  Чу╨ш,  я  тебе
питаю?!
   Сузанна знову губить свою зброю -  в  цьому  хижо,  жагучо-загрозливому
тонi ╨ якась справжня серйознiсть, вiд яко© слабнуть ноги. Але  яка  разом
iз тим самовпевненiсть: "Ми  полетимо".  А  як  поводиться  з  певнiстю  й
владнiстю завойовника. Де дiлась лiнива розвезенiсть,  умисна  глузливiсть
амбiтного бiдняка серед чужих розкошiв?
   - Менi дуже при╨мно чути вiд... вас такi грiшнi слова, пане Шторе, але,
на жаль, мушу вас розчарувати: на Гiмала© тепер летiти не можна.
   - Чому?
   - Вiйна буде, пане редакторе,  дозвольте  подiлитися  з  вами  новиною,
вiдомою всiй земнiй планетi.
   Макс сiда& в глибокий холоднуватий фотель i заплющу╨ очi. Як дивно,
дзвенить усе тiло солодко тужно, пробуджено-нiжно. Невже Сузанна  не  чу╨,
як вiн дзвенить?
   - Вибачте, пане Шторе, коли вам хочеться заснути, то  я  можу  вам  для
цього запропонувати друге мiсце.
   Макс розплющу╨ очi й неодривно мовчки вдивля╨ться в знайоме обличчя, на
якому сто©ть силуваний, непри╨мний, чужий усмiх. Як вона  може  тепер  так
посмiхатись? Ах, так: вiйна! Ну, вiд вiйни так не посмiхаються.
   - Нi, я спати не хочу. Я зараз пiду. Я думав,  ти  iнакше  стрiнеш  мо©
слова. I я не п'яний, Сузанно. Тiльки я... дзвеню. I шалiю. "Я почуваю, що
шалiю".
   Макс радiсно смi╨ться й гнучко ста╨ на ноги.
   - I я не божевiльний, Сузi. Чу╨ш? Але ти ще не  можеш  мене  зрозумiти.
Потiм. А тепер прощай, я страшенно поспiшаю. Стривай! Iще одне  запитання:
ти дiйсно закохана в скульптора?
   Сузанна знизу╨ плечима. Насамперед вона нiколи йому нi слова нi про яку
свою закоханiсть у кого-небудь не казала. По-друге, коли б i була  в  кого
закохана, то чого ради про це  мала  б  саме  з  Максом  Штором  говорити?
По-трет╨,  поведiнка  пана  Макса  Штора  така  сьогоднi  дивна,  що   при
найбiльшому бажаннi говорити з ним, як iз нормальною людиною, ©й це навряд
чи вдалося б. По-четверте...
   - А по-четверте, Сузi, пам'ятай, що хутко ми полетимо на Гiмала©,  коли
ти ще цього хочеш. Прощай. Скоро побачимось!
   ***
   Дiйсно, вiн п'яний.  Вiн  не  переста╨  дзвенiти,  сонячно,  свя-течно,
весняно дзвенiти. Дивно, що йому треба рухати ногами, коли  так  очевидно,
що треба легесенько ворушити руками и летiти понад усiма тими аеропланами.
I, власне, летiти, бо вiн же так страшенно мусить поспiшати.
   От i старенький чистенький Надель iз сво╨ю вiдiрваною рукою  й  старечо
рожевим рум'янчиком теж чудно погляда╨. Вiн сумний, бiдний Надель. З  його
Фрiцом щось там сталося.  Чогось  затужив  хлопець.  Од  того  вечора,  як
вернувся додому, нi до кого не говорить, не ©сть, не п'╨, лежить увесь час
на канапi лицем до стiни. Чи вчинив щось тяжке, чи образив його хто, чи на
службi що ско©лось - невiдомо, - нi на якi питання нiякiсiнько© вiдповiдi.
   - Нiякiсiнько© вiдповiдi? Хе! Вiдповiдь! Забалака╨. Ану,  де  вiн  там,
той лютий меланхолiк?
   Дiйсно, золотисто-кучерява голова меланхолiка лежить  лицем  до  стiни.
Дiйсно, вона не хоче нi на що вiдповiдати, нi навiть повернутись навпаки -
вiд Максового голосу вона ще дужче влипа╨ в стiну.
   Старий Надель сумно, непорозумiло знизу╨  плечима.  Порожнiй  вузенький
рукав висить йому так безнадiйно та покiрно.
   - Нiчого, товаришу Наделю. Сiдайте, я вам розповiм одну чудесну  казку.
Фрiц теж послуха╨ -  i  побачите,  як  вiн  оживе  й  забалака╨.  Сiдайте,
сiдайте. А я тут, бiля меланхолiка, щоб йому чутнiше було.
   I Макс почина╨ свою казку, стрiпуючи чубом та регочучи вiястими очима.
   Справдi чудодiйна казка - вона робить магiчне враження.  старий  Надель
розкрива╨. якмога ширше сво© синенькi маленькi очi, бо в головi його  вона
не вмiщу╨ться, а Фрiц злегка  пiдводиться,  i,  хоч  дивиться  все-таки  в
стiну, слуха╨ всi╨ю спиною й потилицею. Раптом вiн  схоплю╨ться,  ста╨  на
канапi навколiшки й поверта╨ться всiм лицем до Макса.
   - Правда! Я можу посвiдчити! Вiн зовсiм не був  хорий!  Ага-а,  так  он
воно що! О, тепер я розумiю!
   Вiн стриба╨ на пiдлогу,  як  покроплений  живою  водою,  i  ста╨  перед
Максом.
   - Ми мусимо його визволить! Негайно!
   Старий Надель зовсiм ошелешений! при чому ж тут Фрiц?  Сонячна  машина,
граф Елленберг i Фрiц?!
   Макс смi╨ться. Потiм, потiм усе виясниться. Тепер же така рiч:  Рудольф
безумовно цi╨© ночi буде визволений iз божевiльнi. Про  це  не  може  бути
нiяко© мови. Але де його сховати? Розумi╨ться, схованок багато може  бути,
одначе, йому, Максовi, хочеться, щоб брат був близько вiд  нього.  Вiн  не
може нiкому доручити охорону його. Через те вiн пропону╨ сховати  Рудольфа
у Наделiв. Що скаже на це, товариш Надель? Га?
   Товариш Надель, як на молитву, здiйма╨ одну свою руку догори.  Господи!
Та що ж вiн може сказати на таку честь  його  вбогому  домовi?  З  дорогою
душею, з радiстю, з щастям! От тiльки, чи зручно ж буде братовi в  ©хньому
помешканнi?
   - О, це дурницi! Але майте на  увазi  ще  одну  рiч,  товаришу  Наделю.
Рудольфа буде визволяти Iнарак. Так, так, товаришу. Я вже юворив  з  одним
знайомим iнаракiстом, i вiн менi обiцяв, що ©хня органiзацiя це  неодмiнно
зробить. Бiльше ж нiхто  не  зможе,  ви  ж  розумi╨те  самi.  Треба  людей
рiшучих, одважних, озбро╨них, готових  на  все.  Розумi╨те?  Отже,  що  це
зробив Iнарак, стане вiдомо всiм. Чи не бо©тесь ви прийняти в себе людину,
визволену Iнараком?
   Старий Надель роздумливо чеше нiгтем кiнчик носа. Макс  i  Фрiц  швидко
перезираються, i в обох блискають iскорки лукавого смiху.
   - Хм! Iнарак...  Розумi╨ться,  причетнiсть  до  Iнараку  може  принести
багато прикростей. Але... ми ж не повиннi знати, що це зробив Iнарак. Це -
раз. Друге - всяке чесне дiло ╨ чесне дiло, хоч хто б його зробив. Трет╨ -
коли справа в тому, щоб урятувати людину, яка да╨ людям таку  велику  рiч,
то за таку людину можна й на всякi прикростi пiти. Четверте...
   Але нi четвертого, нi п'ятого нi Макс, нi Фрiц слухати не хочуть,  вони
просто обнiмають з обох бокiв висхлу,  маленьку,  акуратненьку  постать  i
мнуть ©© в обiймах. А пiсля того Макс робить знак  Фрiцовi  -  Фрiц  хапа╨
пiджак i похапцем натяга╨ на себе.
   - Ну, що, товаришу Наделю, ожив наш Фрiц? Га?  Ото?  Ще  не  один  Фрiц
тепер оживе© Правда? Ви  розумi╨те,  що  мертвi  можуть  ожити  вiд  тако©
машинки? Що?
   - Менi просто не вiриться. Вибачте, що я сумнiваюся,  але  це,  дiйсно,
тiльки в казках бувас . Макс раптом виставля╨ проти  Наделя  сво©  могутнi
груди.
   - Ну, а я - казка? Га? Дух безтiлесний?
   - Хм, це трудно сказати. Коли б у  всiх  безтiлесних  духiв  були  такi
груди, то хто зна╨, де б ©х усiх помiстила земля.
   - Цiлком справедливо© А я вже  -  дух,  бо  я  вже  ©в,  товаришу,  той
сонячний хлiб. Уже! А хутко й ви станете  духом.  Чу╨те?  Фрiце,  готовий?
Гайда! Бувайте, Наделю! Для Рудольфа приготуйте ту кiмнату, що  над  мо╨ю.
До побачення! Фрiце, йдем!
   ***
   Не   засiдання   Центрального   Бюро    Iнтернацiонального    Авангарду
Революцiйно© Акцi© в Нiмеччинi, а зборище оп'янiлих, подурiлих матуристiв,
що вперше одягли студентськi буршiв-ськi кашкети. Нiколи в славнiй iсторi©
Iнараку не було нiчого хоч трохи подiбного до цього "засiдання".
   Де дiлася дротяна поважнiсть  професора  Гоферта?  Хто  злизнув  важку,
масивну  вайлуватiсть  Паровоза?   Куди   зникла   дисциплiна,   гiднiсть,
обережнiсть, конспiрацiя?
   "Молодшi товаришi" з охорони тривожно й непорозумiло  перекидаються  на
вулицi знаками з тераси луна╨ такий гамiр,  крик,  смiх,  що  всi  прохожi
звертають увагу. Що воно там робить, оте Бюро? Попилися, чи що?!
   На терасi надзвичайне видовище: з краю, бiля балюстради, наставивши  до
сонця одно сво╨ око, сто©ть на стiльцi Сонячна машина Круг не©  розпаленi,
блискаючi  потом,  очима   й   губами,   розпатланi,   розхристанi   члени
Центрального Бюро. Паровоз сидить верхи на  стiльцi  й  язиком  вилизу╨  з
тарiлочки сонячний хлiб. На кучерях його перелива╨ться  фiалково-червоними
блисками крихта  зелено©  страви  Гоферт,  вхопивши  Шпiндлера  за  обидва
пле!iа, грясе  ним,  стараючись  перебалакати  й  перекричати  Кестенбавм,
заклавши руки в кишенi,  з  незалежним  переможним  виглядом  марширу╨  по
терасi й спiва╨ "Прокинувсь люд робочий". Клара  видира╨  в  доктора  Тiле
якийсь папiрець, i  обоь  бiгають  помiж  стiльцями,  штовхаючи  весь  час
Паровоза й гуркочучи стiльцями.
   Фрiц заздрiсне загляда╨ часом через ©дальню на терасу. I  заздрiсне,  i
заклопотано вже сьома година, а нiяких, видно, справ ще й не  обговорювало
Бюро. Товаришi з вулицi вже двiчi присилали запитати, що дi╨ться там.  Хоч
би товариш Макс вийшов. Але нема надi©, лежить у шезлонгу й  жмуриться  на
сонце. А ще ж треба оповiстити всiх тих, що мають сьогоднi вночi визволяти
доктора Рудольфа. Та чи буде ж про це постанова? Вони в такому  станi,  що
навряд чи можуть що не-будь постановляти. Ех, коли б  йому  дозволили  хоч
крихiтку сонячного хлiба зробити собi!
   Раптом Макс пiдводиться, дивиться на годинника. Стрiпу╨  головою.  Ага,
слава боговi!
   Макс рiшуче пiдходить до Гоферта й Шпiндлера, одводить ©х у рiзнi боки,
спиня╨ Кестенбавма, перепиня╨ дорогу Кларi, видира╨ тарiлочку в Паровоза.
   Ну, зда╨ться, до справ приступають! Фрiц тихенько висли-зу╨ з  ©дальнi.
А Макс усе з тим самим рiшучим виглядом заганя╨ всiх у ©дальню.  Годi!  До
дiла! Вiн ма╨ важнi справи.
   Але якi можуть бути сьогоднi важнiшi справи за ту, яка  розв'язана  вже
там, на терасi?
   Перша справа визволити цi╨© ж ночi доктора Рудольфа Штора з божевiльнi,
куди його...
   Ах, та яка ж це справа? Доручити товаришевi  Максовi  Шторовi  виконати
це, та й баста Ну, що ще?
   Але в Макса й ще. Вiн пропону╨: з огляду на  те,  що  винахiд  Сонячно©
машини ма╨ перевернути всi полiтичнi й  соцiальнi  вiдносини,  переглянути
справу терору. Так, так,  справу  терору.  Чи  ма╨  рацiю  тепер  цей  бiк
дiяльностi Iнараку?
   Обличчя  тверезiшають,  гихiшають.  Доктор   Тiле   навiть   од   Клари
вiдверта╨ться, сокирчастий нiс його нашорошено  встро  мля╨ться  в  Макса.
Як?! Чи ма╨ рацiю терор?! Цебто чи ма╨ рацiю iснування самого Iнараку?  Це
хоче скi©зати дорогий товариш Штор?
   Нi, товариш Штор не це хоче сказати, а тiльки те, що вiн  сказав  i  що
чули всi, а так само дорогий товариш Тiле, цебто чи тепер ╨ рацiя надавати
таку виключну ува©у тероровi, як ранiше? Чи не перенести цю виключну увагу
на Сонячну машину?
   Доктор Тiле схоплю╨ться. Як?! Саме тепер, коли очевидно, що  Мертенс  i
компанiя...
   Але тут Паровоз бере його за руку, садовить на мiсце, а сам пiдводиться
й заявля╨:
   - Товаришу! Ми всi сьогоднi в такому станi, що нiяких справ  розглядати
не можемо. Я рiшуче вiдмовляюсь. Я не можу. Я зовсiм... не... здатний.  Це
зрозумiло. Така подiя... Я пропоную перенести засiдання на завтра.  Я  ©ду
додому. Але вперед я заявляю першу чергу на Сонячну машину!
   - Я на другу!
   - Я на другу!
   - Я на другу!
   - Я на третю!
   - Хто ж на другу? Чекайте! Так не можна!
   - Я, я на другу, я перший сказав!
   - Нi, я, вибачте!
   - Панове, чекайте.
   Макс маха╨ рукою й виходить у салон. Фрiц скромно  сидить  бiля  других
дверей.
   - Фрiце, ви ©дете зi мною. Бюро сьогоднi не при  собi.  До  дванадцято©
ночi ми ма╨мо ще досить часу? Як  гада╨те?  Тепер  сьома.  Десять  чоловiк
цiлком вистачить. Правда?
   ***
   О дванадцятiй ночi бiля лiкарнi для душевнохорих зупиня╨ться два  авто.
З одного дво╨ людей виводять пiд  руки  хорого.  Вiн  пруча╨ться,  голосно
протесту╨, але четверо  рук  мiцно  тримають  його  й  тягнуть  до  га.нку
лiкарнi, слабо освiтленою лiхтарем.
   Сонний порть╨ невдоволено вiдчиня╨ дверi. Нiякого прийняття  хорого  не
може бути. Показилися люди в таку годину хорого привозити?!
   Але дивна рiч: i хорий, i його iпровожатi  -  без  облич,  замiсть  них
чорнi машкари з дiрками, з-за яких моторошно поблискують  баньки  очей.  I
хорий, i  провожатi  виймають  револьвери  й  швидко  проходять  у  дверi,
випхнувши порть╨ надвiр. Там чи©сь руки хапають його, i чийсь голос  iз-за
машкари тихенько й спокiйно шепоче йому у вухо:
   - Анiтелень, дядю! Чу╨ш?
   В одчиненi дверi проходить iще тро╨ страшних людей! Свiтло в сiнях i на
ганку чогось раптом гасне. Ще звiдкись виринають темнi  постатi,  ©х  тут,
очевидно,  душ  п'ятдесят-сто.  Всi  говорять  пошепки,  але  цiлком  собi
спокiйно й не хапаючись, як у себе дома.
   Правда, не зовсiм як у себе дома, бо тi, що  всерединi,  погано  знають
розполiг кiмнат, ©м через це навiть доводиться звернутися за допомогою  до
чергового лiкаря. Вiн не зовсiм охоче, але досить швидко веде трьох гостей
нагору, скоса поглядаючи  на  дула  револьверiв,  що  поблискують  занадто
близько з обох бокiв його грудей. За ними йде ще кiлька  ©хнiх  приятелiв,
якi зупиняють сестру, що виходить на гомiн, ввiчливо просять ©©  побути  з
ними й трошки помовчати.
   Безумовно черговий лiкар краще зна╨ устрiй лiкарнi  -  за  якi  двi-три
хвилини вiн приводить ©х у кiмнату хорого Рудольфа  Штора.  Хорий  злякано
прокида╨ться, вiн, може, i боронився б, не дався б себе викрасти  злодiям,
але  ж  через  те,  що  зв'язаний,  мусить  тiльки   здивовано   скоритися
насильству. I, коли його беруть пiд руки й ведуть, вiн такий вражений,  що
не протесту╨, не кричить i тiльки вдивля╨ться в дiрки на чорних машкарах.
   Тихенько, безшумно вiд!©жджають два авто й зникають за рогом, зовсiм не
цiкавлячись тим,  чи  вдасться  черговому  лiкаревi  зiпсованим  телефоном
сповiстити полiцiю про подiю.
   ©м нема часу: адже треба стiльки сказати один одному, i не так сказати,
як виявити голосом, блиском очей, стиском руки. А потiм же  така  маса  ще
справ: треба завезти Рудi, треба з ним зараз же скласти  опис  речей,  якi
треба цi╨© ще ночi вивезти  з  лабораторi©  для  працi  над  вибором  скла
Сонячно© машини,  i  то  неодмiнно  цi╨©  ще  ночi,  бо  завтра  вже  його
лабораторiю стерегтимуть якнайпильнiше. Потiм треба,  щоб  до  ранку  були
конче поширенi вiдозви про вивзолення Рудi. А нiч така ж коротка!  I  така
щаслива, хай кожна до само© смертi буде така!
   - Ух, Рудi! Та ми тепер такого наробимо, що... Нi, нема╨ слiв  у  мене.
Але буде дiло! Правда, Рудi?
   Рудi так стиска╨ Максовi руку, що вона аж ни╨ вся до  плеча,  але  Макс
блаженно посмiха╨ться вiд цього болю й вiдтрi-пуе чуба на потилицю.

   * * *
   Сонце врочисто, велично здiйма╨ червоно-золотi  вi©  над  садом.  Шибки
вiкон принцеси  радiсним  розтопленим  золотом  бризкають  у  сад.  Полита
стареньким Йоганном пiдстрижена ©жачком трава iскриться всiма фарбами.
   Тiльки старенький Йоганн у саду не iскриться й не блиска╨  радiстю.  Як
його iскритися, коли чоловiк у цiлковитому замiшаннi й непорозумiннi квiти
для всiх нарiзанi, пiдiбранi, покладенi в  букети  до  смаку  кожного  от,
наприклад, чорно-синi й жовгi  троянди  для  принцеси  -  а  чи  можна  ©х
сьогоднi подавати, невiдомо. Вчорашнi квiти так i пов'яли, нiхто не  взяв.
Як осiннiй сивий туман у тiсних межигiр'ях, залiг сiрий сум  у  графському
домi. Вчора цiлий день уся прислуга проходила навшпиньках i навiть у  себе
в кiмнатах балакала пошепки старий граф занедужав.  Збила  з  нiг  старого
молода графiвна. Не пожалiла батька, осоромила, зганьбила  на  все  життя.
Iм'я ©© заборонено згадувати. Ота така  мила,  втiшна,  така  собi  проста
графiвна.
   Сидить старенький Йоганн  на  лавi  бiля  сво©х  постинаних  загублених
друзiв i перебира╨ на колiнах старечими руками нiжнi пелюстки, а в  головi
- сумнi думки.
   Оце сама графиня вчора ©здила вмовляти. Так дочка  просто  не  прийняла
старо© матерi, чи з сорому, чи з завзяття, тiльки не прийняла, та й  годi.
А вiлла в не© - чистий палац.
   I принцеса як не своя. I графиня прибита горем. I Штор  iз  Шторихою  в
тузi та горi. Сто©ть  лабораторiя  пусткою,  не  стало  доктора  Рудольфа,
гiрше, нiж помер нещасний, любий доктор Рудi. Не буде вже кому тепер учити
його, старого, як  по-латинському  звуться  зозулинi  сльози.  А  тут  iще
папiрцiв хтось через мур понакидав у сад? Позбирав ©х йоганн, а  прочитати
не може - слiпий уже став на читання, чу╨ ще зовсiм  добре,  а  читати  не
втне - зараз же плачуть старi очi.
   I перебира╨ старенький йоганн старечими покрученими  пальцями  тоненькi
аркушики  паперу,  на  яких  тiльки  й  може   розiбрати   великi   лiтери
"Громадяни!" - далi плачуть старi очi.
   I знов перебира╨ пелюстки, i шкода  йому  постинаних  мовчазних  друзiв
сво©х, i не зна╨, що його робити. Хоч би до столу подали, так нiхто  вчора
й до столу не зiйшов, навiть стара графиня не вийшла iз сво╨© кiмнати.
   А сонце пiдводить свою владичну голову все  вище  та  вище,  голо!ва  ж
старенького Йоганна схиля╨ться все  нижче  та  нижче,  покiрно  й  солодко
куняючи пiд благосним теплом.
   I вмить злякано скиду╨ться: по дорiжцi, як  i  вчора,  строго  й  рiвно
ступа╨ принцеса. Як i вчора, очi спущенi долу, уста тiсно стуленi, в  лицi
чи тяжка дума якась, чи невсипуща зацiплена туга.
   Старенький Йоганн не зна╨, що йому  робити,  пiднести  чи  не  пiднести
чорно синi троянди. А може б, хоч трошки звеселилися замкненi уста,  може,
хоч легесенькою втiхою зм'якшились би строгi очi. Страшно: а що, як  гляне
на нього так само, як на Германа, коли той спитав  щось  не  до  речi  про
автомобiль?
   Принцеса байдужими очима  проводить  по  зiщуленiй  постатi  садiвника,
потiм по квiтах i спиня╨ться на папiрцях. На квiти, на чорно синi  троянди
й не дивиться, а до папiрцiв аж сама пiдходить i нахиля╨ться.
   I  бачить  старенький  Йоганн,  як  раптом  принцеса  кида╨ться  на  тi
аркушики, хапа╨ горiшнiй, впива╨ться в нього очима, а папiрець аж лопотить
у руках - так трусяться пальцi ©й.
   - Де ви взяли цi вiдозви?
   Йоганновi ста╨ страшно.
   - Пiд муром, ваша свiтлосте. Хтось накидав уночi.
   Принцеса з папiрцем майже бiжить далi до того мiсця, де й учора  сидiла
на лавi пiд бузком, що проти само© лабораторi©.
   Йоганн якийсь час ошелешено сто©ть коло квiток. Потiм по малу  обережно
просува╨ться й пiдбира╨ться до то© лави, що пiд бузком. Що ж це таке могло
бути в тих папiрцях, що так чудно подiяло на принцесу?
   I дивна рiч: йоганн бачить, що принцеса зовсiм не гнiва╨ться. Навпаки -
звеселилося лице ©©, зм'якшилися тiсно замкненi уста,  очi  iскряться,  як
полита трава пiд сонцем. Що ж воно таке за диво, тi папiрцi?!
   Принцеса раптом рвучко пiдводиться й з папiрцем у руках  швидко  йде  в
дiм. I знову - чи зда╨ться старому, чи  справдi  так-лице  принцеси  немов
заклопотане. Отож дивнi папiрцi!
   Йоганн верта╨ться до лави,  забира╨  решту  аркушикiв  i  також  пряму╨
додому - там уже вiн найде собi раду з папiрцями i з квiтками.
   От якраз на порозi свого помешкання сто©ть сама Шториха. Звела  лице  й
очi, чудна жiнка, до сонця й наче молиться, отут надворi,  така  поставна,
поважна собi жiнка.
   Йоганн тихесенько пiдходить - чи  молиться  людина,  чи  так  до  сонця
зажурену душу виставила, нащо перебивати? Але  Шториха  чу╨  рип  пiску  й
поверта╨ голову до Йоганна.  Ну,  коли  сама  побачила,  можна  й  смiлiше
пiдходити.
   I знову старенькому  Йоганносi  аж  моторошно  робиться,  не  дочитавши
навiть до краю папiрця, панi Штор як не сплесне руками,  як  не  залл╨ться
вся радiстю, як не кинеться в дверi до себе з криком "Гансе! Гансе!" Та що
ж воно таке за чудодiйнi папiрцi, ради всього святого на свiтi божому?!
   Вiкна помешкань Шторiв одчиненi, вони  врiвень  iз  землею,  i  старому
Йоганновi добре чути,  як  там  радiсно  грюкають  дверi,  як  гомонять  у
сусiднiй хатi голоси. Це панi Штор, оче видно, чита╨ того чудного  папiрця
свойому чоловiковi. Але  старий  йоганн  не  чу╨  нового  вибуху  радостi.
Навпаки - вiн чу╨  цiлком  протилежне:  вибух  гнiву,  лютi.  Голоси  враз
загоряються гнiвною жагою, налiтають один на одного, гризуться.
   От вони переносяться ближче, до цi╨© кiмнати.
   - Та краще б вiн зогнив у  божевiльнi  разом  iз  сво╨ю  Машиною,  анiж
злигатися з цими бандитами, душогубами, злочинцями проти порядку й закону!
Чу╨ш, ти? Нащо менi його таке здоров'я! На сором, на  ганьбу,  на  нещастя
нам?! I ти ще СМI╙Ш ..
   Але тут чийсь жiночий голос, чийсь чужий, не Шторишин,  не  той  тихий,
раз у раз рiвний i низький голос, який так добре зна╨ йоганн, а  голосний,
рiзкий, високий, як югтями згори впива╨ться в Штора.
   - Та будь проклят i твiй порядок, i тво© закони, i  тво©  графи,  i  ти
сам, коли ти ради них зичиш смертi й муки сво©й дитинi!  Чу╨ш  ти?  I  хай
благословеннi будуть отi злочинцi й душогуби, що хочуть добра мо©й дитинi!
Ти - не батько, а кат! Ти одну дитину  вже  загубив  ради  свого  порядку,
хочеш i другу?! О нi! Годi!
   З дверей виходить шофер Герман i потяга╨ться на сонце. йоганн  одходить
од вiкна, тримаючи в руцi заклятi папiрцi Ану, хай Герман  прочита╨  йому,
що воно там таке? Герман iз виглядом лiниво©  вищостi  й  вибачливостi  до
старенького са дiвника бере з рук його вiдозву й мовчки почина╨ читати.  I
раптом скрику╨:
   - Ого! Оце так штука!
   I хоче бiгти з папiрцем назад до дверей. Але тут йоганн хапа╨  його  за
руку й рiшуче вимага╨ або прочитати йому вголос, або вернути папiрець.
   Герман тут читати не може - це страшний папiр, за нього навiки в  тюрму
засадять. Треба читати його в хатi, тихенько, пошепки.
   I Герман iз усмiхом тягне за собою в дверi  прилиплого  дiдуся.  Добре,
нехай пошепки, нехай у хатi, нехай хоч у тюрму, а Йоганн хоче таки нарештi
знати, що там ╨ в тих страшних паперах.
   I в сво©й хатi Герман  пiвголосом  чита╨  Йоганновi,  кухаревi  й  двом
льокаям страшний папiр:
   "Нове злочинство капiталу! Громадяни!
   Молодий генiальний учений Рудольф Штор зробив великий науковий  винахiд
вiн винайшов апарат, який да╨ змогу  людинi  без  посередництва  тваринних
органiзмiв приймати,  як  страву,  сонячну  енергiю.  За  допомогою  цього
апарата, всяка рослина ста╨ придатна для вживання.
   Розумiючи величезне значення  цього  винаходу,  розумiючи,  що  Сонячна
машина визволя╨ людство вiд дотеперiшнiх способiв годування, а тим самим -
од сучасних способiв господарства, розумiючи, нарештi,  що  це  визволення
неминуче тягне за собою  визволення  й  од  усiх  теперiшнiх  економiчних,
соцiальних, полiтичних i всiх iнших форм утиску й залежностi  одних  людей
од других, не бажаючи розставатися  з  пануванням  над  сотнями  мiльйонiв
людей, Капiтал учиня╨ дике злочинство: з наказу Фрiдрiха Мертенса,  голови
бандитсько© органiзацi©, звано© "Об'╨днаним Банком", агенти й  прислужники
його схопили Рудольфа Штора й засадили в лiкарню для ду-шевнохорих.
   На щастя всього людства, Iнарак сво╨часно  довiдався  про  це  й  сво╨ю
владою визволив великого вченого iз страшно©  тюрми.  У  цей  мент  доктор
Рудольф Штор ╨ в цiлковитiй безпецi й приступа╨ до дальшо© працi над сво©м
винаходом. Незабаром увесь свiт матиме  радiсть  зазнайомитися  з  Сонячою
машиною й оцiнити розмiр злочинства капiталiстичних  розбишак.  Центральне
Бюро  Iнтернацiонального  Авангарду   Революцiйно©   Акцi©   в   Нiмеччинi
(Iнарак)".
   Кухар та╨мничо, з острахом здiйма╨ догори пальця.
   - Оце та-та ак, мо© панове! Оце, я вам скажу... Але в  коридорi  рiзко,
нетерпляче дрiботить дзвiнок. Льока© схоплюються й прожогом  вилiтають  iз
кiмнати.
   Прибув граф Адольф Елленберг. У холi, струнко  витягши  сво╨  кремезне,
молоде  ще  тiло,  сто©ть  Ганс   Штор.   Лице   його   жовто-блiде,   але
кам'яно-суворе. Граф м'яко, дрiбно, нiби не згинаючи колiн, пересува╨ сво╨
опецькувате тiло сходами на гору, кругло потираючи руки  й  спустивши  очi
долу.
   Перед дверима поко©в принцеси вiй на мент зупиня╨ться й перевiря╨  щось
у боковiй кишенi.
   Принцеса вже жде на  нього.  Вона  зараз  же  простягу╨  йому  червоний
папiрець.
   - Бачили вже, пане графе?
   Граф Адольф швидко охоче кива╨ головою -  бачив,  бачив,  непри╨мнiсть,
велика непри╨мнiсть.
   - Але це правда? Вiн утiк?
   - На жаль, правда. Так, так, на великий жаль, правда. Утiк. Викрала  ця
проклята банда.
   Але нi граф у принцеси, нi  принцеса  в  графа  не  помiчають  великого
пригнiчення.
   Принцеса уважно, скоса обкида╨ м'яку постать Мертенсового мiнiстра.
   - Вас, зда╨ться, пане графе, ця подiя хвилю╨ менше, нiж  слiд  би  було
сподiватися? А  тим  часом,  оскiльки  я  розумiю,  це  загрожу╨  великими
ускладненнями. Сонячна машина стане тепер широко вiдома, i всi тi наслiдки
вiд не©, яких ми боялись, не зменшаться.
   Граф Адольф сумно, з жалем посмiха╨ться.
   - Нiяко© Сонячно© машини нема╨, ваша свiтлосте. Так,  ваша  величносте,
зовсiм нема ©© й нiколи не було. Вона ╨ плiд дiйсно хороби бiдного доктора
Рудольфа.  Вiн  -  дiйсно  хорий,  ваша  свiтлосте.  Ми  цiлком  правильно
орi╨нтувались у його станi. Фактично й безсумнiвно душевнохорий.
   Принцеса помiтно блiдне й сильно стиска╨ руками поруччя фотеля.
   - Через що це ви так дума╨те, графе?
   - Через  те,  ваша  свiтлосте,  що  вчора  спецiально  мною  призначена
секретна комiсiя з довiрочних учених i професорiв перевiрила ту  знамениту
Машину и вiдкрила, що це абсолютно нiкчемна дурниця, просто нiщо,  невинна
коробка.
   - Стривайте! Але ж ми самi були свiдками. Вiн десять день нiчого не ©в.
Мати ж його при нас ©ла сонячий хлiб! Ви ж самi бачили!
   Граф Адольф поштиво, згiдно нахиля╨ голову. Так, вiн був  свiдком.  Але
свiдком чого? Цiкавого  явища  гiпнотично©  авто-сугестi©  й  сугестi©  на
матiр. Цiлком просте пояснення.
   Князiвна Елiза раптом пiдводиться, iде до вiкна, звiдти до столу, знову
до вiкна. Брови ©© хмуро насупленi, очi пильно всiромленi в землю.
   - Ваша комiсiя й скло перевiряла?
   - О, звичайно. А як же! В ньому ж уся суть. Звичайнiсiньке собi скло  з
додатком рiзних елементiв. У кожному разi цiлком непридатне до  то©  мети,
яку визначав йому бiдолаха Рудольф у сво©й фантазi©.
   - Чекайте.  Ще  одно  запитання.  Комiсiя,  значить,  пробувала  робити
сонячний хлiб?
   - Так, ваша свiтлосте, але...
   - Скажiть: хлiб, роблений комiсi╨ю, мав той самий вигляд, що ви  бачили
в доктора Рудольфа? Пам'ята╨те ту фiалковiсть?
   Граф Адольф iзнизу╨ плечима - нi, такого вигляду хлiб комiсi©,  правда,
не мав, але яке ж це ма╨ значення? Це ж його власна Машина, не чия iнша.
   Принцеса незрозумiле хмарно посмiха╨ться й знову почина╨  чудно  швидко
ходити по кiмнатi. Вигляд ©й ста╨ щораз жорсткiший, гнiвнiший, лютiший.
   Графе, ваша  комiсiя  перевiряла  фальшиву  Машину.  Вiн  нас  обдурив!
Розумi╨те? Вiн - не хорий, а нечесний, нахабний хам!
   У такому гнiвi, такою нестриманою, жагучою, хижою граф Адольф ще нiколи
не бачив ©© свiтлiсть. I ця  певнiсть  ©©  гнiву  мимоволi  примушу╨  його
стурбуватись.
   - Але ж, з дозволу вашо© свiтлостi, яка рацiя була докторовi Рудольфовi
обдурювати нас, брати фальшиве скло для демонстрацi© Машини перед комiсi╨ю
урядовою? Прошу вибачити, але я цього не розумiю. Не  мiг  же  вiн  знати,
куди вiн мав ©хати зi мною?
   Принцеса Елiза не вiдповiда╨. Вона  сто©ть  бiля  вiкна  й  металiчними
очима дивиться на кра╨чок даху лабораторi©.  Потiм  поверта╨ться  й  знову
пiдходить до графа Адольфа.
   - Графе! Повторюю: вiн не хорий. Машина - факт. Ви повиннi поставити на
ноги всю вашу полiцiю й  негайно  -  чу╨те,  негайно!  -  знайти  цього...
чоловiка.
   Граф Адольф  щораз  бiльше  й  бiльше  почина╨  вiрити  в  правду  слiв
принцеси. Незрозумiле, дивно, але, дiйсно, можливо, що в Рудольфа  якимось
чином виникло пiдозрiння i вiн узяв не те скло. Ах, так!
   Граф Адольф схоплю╨ться й приклада╨ долоню до чола.
   - Ви, зда╨ться, ма╨те рацiю, ваша свiтлосте. Я тепер пригадую собi: вiн
тодi перед комiсi╨ю чудно вагався. Так, так, так! Це можливо. Це  можливо.
О, в такому разi це велике нещастя. Ах, це ж велике нещастя!
   - Ви повиннi дати наказ полiцi© перевернути весь Берлiн, усю Нiмеччину!
   Граф Адольф боляче кривиться.
   - Ах, ця наша полiцiя! Можна заранi сказати, що вона нiчого не зробить.
Тут же Iнарак, ваша свiтлосте! Iнарак! З ним ми не можемо боротися. Ми  не
певнi, чи пш нашо© полiцi© не ╨ члени Iнараку. Я не  можу  поручитися,  що
мо© секретарi не члени цi╨© органiзацi©. Кожний наш рух дивом якимось ста╨
©м вiдомий. Та згадайте, ваша свiтлосте, iнцидент з вiзитом  до  вас  пана
президента. Ми тiльки тро╨ знали про нього, а Iнараковi вже вiдомо. Як  же
полiцiя може знайти цього божевiльного? Iнарак же  тепер  використа╨  його
страшенно, надзвичайно. Ах, це таке щастя, що...
   - Значить, ви гада╨те, що знайти його не можна? Нiяким способом?!
   Граф Адольф безсило, як ранена птиця крила,  пiдносить  злегка  руки  й
пуска╨ ©х знов  униз.  Сказати  так  певно,  розумi╨ться,  не  можна,  але
ручитися, що можна знайти, також неможливо.
   - Ах, нема╨ тут жiнки! Нема жiнки! Все було б добре.
   Принцеса непорозумiло дивиться на страждаюче лице графа Адольфа.
   - Яко© жiнки, графе?!
   - Жiнки, звичайно© жiнки. Роману його, кохання, любовi.
   Принцеса раптом густо червонi╨ i, поспiшно пiдвiвшись, одходить убiк.
   - Що ж би могла тут зробити та... жiнка?
   Граф Адольф сумно посмiха╨ться.
   - О, що!.. Вибачте, ваша свiтлосте, тiльки це був би найпевнiший спосiб
знайти його. Але ж цей божевiльний жив, як середньовiчний  чернець.  Та  и
яка жiнка може закохатися в такого калiку?
   Принцеса Елiза закушу╨ нижню губу.
   - I все-таки я не розумiю, графе.  Ну,  припустимо,  в  нього  роман  з
якоюсь жiнкою. Як вона може знайти його, коли припустимо також,  згодилася
шукати й видати його нам? Як?
   Граф Адольф знову посмiха╨ться, але так, як дорослi люди  на  запитання
дитини.
   - О, це вже, ваша свiтлосте, зовсiм пуста рiч. Коли  б  ми  знали  таку
жiнку й вона згодилася нам помогти, тодi я ручуся, що за  кiлька  днiв  ми
мали б його в руках.
   - Але як же саме?! Як?!
   - Дуже просто. Жiнка та дала б йому оповiстку в усiх газетах  у  тiльки
йому та ©й зрозумiлих висловах. Оповiстку помiстити на  перших  сторiнках.
Газети вiн, певне, чита╨, особливо тепер, коли його шукатимуть.  Натрапить
на оповiстку i- прийде до не©.
   - Ви дума╨те - ради жiнки вiн згодиться тепер ризикувати? Собою й сво╨ю
Машиною?
   Граф Адольф вибачливо й соромливо-нiжно потуплю╨ться.
   - О ваша свiтлосте, коли вiн дiйсно  любить  ту  жiнку,  вiя  згодиться
ризикнути i собою, i Машиною, i всiм, що ╨ найцiннiше в життi.  Але  треба
ж, щоб вiн дiйсно любив. Та насамперед, щоб  взагалi  була  в  нього  така
жiнка. Але цього якраз i нема╨. Напевно нема╨!
   Принцеса рвучко, в гнiвi на те, що нема╨ цього, вiдходить  до  вiкна  й
неклiпаючими похмурими очима дивиться  в  сад.  А  граф  Адольф  нечутними
швидкими кроками ягуара, що попався в клiтку, ходить попiд стiною, нервово
тручи руки й скрипучи голосом.
   Ах, яке ж нещастя! Якраз у такий  момент.  У  момент  тако©  величезно©
ваги, коли рiша╨ться доля всього свiту, коли треба всiх сил.  Ця  проклята
Машина може внести такий заколот, таке замiшання в ╙вропi, що Схiд  голими
руками забере ©©. А тодi нi про яку Республiку Землi й мови не може  бути.
Варварство, загин  цивiлiзацi©,  згубнi  вiйни,  занепад  усього  життя  -
цiлковита катастрофа землi!
   I все через  якусь  дурну  божевiльну  фантазiю  якогось  калiки,  який
нiчого, крiм сво╨© маленько© висохло© амбiцi© вченого, бачити не  може.  I
якраз саме в такий момент, у такий момент!
   Принцеса сто©ть непорушне. Чу╨ чи не чу╨ - невiдомо,  але  граф  Адольф
вийма╨ з кишенi папiрець i пiдходить до не© ближче.
   - Дозвольте менi, ваша  свiтлосте,  прочитати  одержану  мною  сьогоднi
телефонограму вiд пана президента.
   ©© свiтлiсть на мент озира╨ться, зирка╨ на папiрець i, мовчки  хитнувши
головою, знов одверта╨ться до вiкна.
   Граф Адольф побожно прокашлю╨ться.
   "Завтра увечерi буду в Берлiнi. Тут  усе  добре.  Постанови  Паризького
Конгресу будуть переведенi в життя за  всяку  цiну.  Треба  готуватися  до
тяжко© боротьби. Великих iдей самi постанови не здiйсняють. Але...  корона
Землi буде.
   Прошу переказати це ©© свiтлостi".
   ╞© свiтлiсть не  руха╨ться.  Граф  Адольф  винувато  хова╨  папiрець  у
кишеню. Так, розумi╨ться, ця iсторiя з Машиною, з утечею цього кретина  не
може  дозволити  так  бадьоро  ставитись  до  слiв  пана  президента.   Це
зрозумiло, але не треба вже так перебiльшувати ©© значення.  З  нею  можна
буде боротись iншими способами. Ще сьогоднi вiн уживе таких  заходiв,  якi
цiлком спаралiзують нахабну вiдозву розбишацько© банди (як тiльки  Рудольф
зв'язався з нею?). А вибухне вiйна - i  тодi  зовсiм  не  до  Машини  буде
Вибухнути ж вона мусить неодмiнно, вся справа тiльки в тому,  яка  сторона
згодиться взяти на себе iнiцiативу оповiстити вiйну. Тiльки в цьому  тепер
уся  справа.  Народ  принаймнi  вже  готу╨ться  до   вiйни.   Громадянство
хвилю╨ться, нерву╨ться, але в потрiбний момент  виявить  i  патрiотизм,  i
потрiбне розумiння, i геройство. Принцеса раптом  озира╨гься  й  простяга╨
графовi руку.
   - Вибачте, графе, я мушу лишитися сама. Я - втомлена.
   Граф Адольф злякано, поштиво цiлу╨ руку й навшпиньках поспiшно виходить
iз салону.
   Тодi принцеса почина╨ швидко й нiтрошки не втомлено ходити по  кiмнатi,
хмуро й жорстко зiбравши брови. Уста ©© знову стуленi мiцно й непохитно.
   I, враз посмiхнувшись, загрозливо i з  викликом,  вона  йде  до  столу,
надушу╨ гудзик дзвiнка, бере папiр i почина╨ писати. Нi, так не годиться!
   Закушу╨ губу, пильно дума╨, раптом уся спалаху╨ рум'янцем i все ж  таки
пише.
   - Ваша свiтлосте?
   - Так, Софi. Iдiть сюди. Ось оповiстка. Ви зараз же вiдвезете ©© в бюро
оповiсток i дасте ©© на першу сторiнку всiх газет. Сьогоднi ж  у  вечiрнiх
виданнях вона повинна з'явитись. Друкуватись повинна щодня  й  так  довго,
поки припините. Свого iменi не повиннi давати. I вважайте, Софi: нiхто  не
повинен про це знати. Розумi╨те?
   - Розумiю, ваша свiтлосте.
   - Iдiть. Сьогоднi ж  за  всяку  цiну  оповiстка  повинна  бути  в  усiх
газетах.
   Софi виходить, i ©й чогось згаду╨ться той момент, як принцеса  стрiляла
Нептуна.
   ***
   Чорно-срiбний лицар обережно, стараючись не затарахкотiти  чим  небудь,
ходить, як наказано, не ближче, нiж на три  кроки  вiд  сво╨©  дами.  його
маленька смуглява дама-дитинка  добива╨ться  телефоном  розмови  iз  сво╨ю
сестрою Фрiдою. його вередлива владарка гнiва╨ться: двiчi вже до  телефону
так само, як i вчора, пiдходить чоловiк сестри, сестра  немов  нездужа╨  i
просить переказати через нього, що треба Трудi.
   - Менi треба, щоб пiдiйшла до телефону Фрiда, а не ваша фiзiономiя!
   Двiчi вже було це сказано пановi бароновi - i  все  ж  таки  на  екранi
з'явля╨ться знову його куряче лице з ущиплива глузливим усмiхом.
   Чорно срiбний лицар у цiй справi нiчим помогти не може. Та й нi в  чому
вiн, власне, не помiчник ©й. Вона вже не лежить, як учора  весь  день,  iз
мертво розплющеними очима, немов  зацiпенiвши  вiд  жахливого  здивування,
вона навiть  не  п'╨,  як  позавчора,  не  вiдпиха╨  його,  свого  бiдного
чорно-срiбного лицаря, з таким ви©лядом, неначеб вiн пiдходив до не© не  з
най-нiжнiшою любов'ю, а з щипцями для виймання зубiв. Вона навiть  мужньо,
вiдважно цiлу╨ його, вона геро©чно прийма╨  його  ласку,  як  чемнi  дiтки
лiки, не даючи собi струшуватись од огиди всiм тiлом, а, навпаки, смiливо,
загонисто посмiха ючись. Ах, дитинка, вона чесно  викону╨  ©хнiй  договiр.
Бiдна  революцiонерка,  вона  зовсiм  не  думала,  що  той,  хто   руйну╨,
насамперед сам дiста╨ болючi вдари звалених ру©н.  Дорога  бунтарка,  вона
зовсiм не знала, що бунт проти других насамперед ╨ бунт проти самого себе.
Нема сорому, ганьби, злочинства нi в якому вчинку,  коли  нема  ©х  у  нас
самих.  Коли  ж  бунтуючий  руйнар  лежить   iз   ожахненими   очима   або
конвульсiйне, одчайдушне, геро©чно посмiха╨ться на слово "сором i ганьба",
о, вiн iще нiчого не зруйнував, вiн тiльки жорстоко поранив себе.
   - Душнере! Ми по©демо зараз до мо╨© сестри. Так!?
   - Слухаю.
   Куди вона хоче - всюди вiн по©де з нею. I коли треба, щоб  вiн  лiг,  а
вона по ньому перейшла через прiрву, що вiддiля╨ ©© вiд спокою та радостi,
вiн скаже покласти себе в труну, щоб ©й легше було переходити.
   - Душнере! У нас револьвер ╨?
   - ╙, Трудо.
   - Добре. Гальо!.. Гальо!
   Бiдна владарка: "у нас". Вона уника╨ "ти" й "ви". "Ти" вона самохiть не
може говорити, як не може самохiть (хоч яке чемне й смiливе дитинча)  пити
рицинку. "Ви" вона теж не може говорити, бо це ж нечесно тепер, коли  вона
продалася.
   - Гальо! Це знову ви?.. Ага, чудесно. Так от слухайте, пане бароне коли
ви менi зараз же не пустите до телефону Фрiду, я  вас  уб'ю.  Чу╨те?  Так,
уб'ю... Я вам це цiлком серйозно заявляю. Сподiваюсь, ви менi повiрите, що
я можу зробити все, що я хочу й кажу.. Будь ласка. Я буду ждати не  бiльше
як п'ять хвилин.
   Душнер прикушу╨ посмiшку.
   На екранi зника╨ куряче лице з кругленькими (неначе насмiшкуватими, але
таки добре переляканими!) очима. Бiдний барон, вiн, розумi╨ться,  повiрив,
що вона вб'╨ його.
   - Ах, жаба! Вiн мене хоче переконати, що Фрiцi сама  не  хоче  зi  мною
балакати. Фрiда, яка тiльки жде мого слова! Ну, чекай! "Вiд  тако©  особи,
як ви, всього можна сподiватись". Ах так? Ну, добре!  Побачиш,  чого  тобi
треба сподiватись од "тако©  особи"!  Душнере,  треба  сказати,  щоб  авто
подали.
   - Воно готове кожно© хвилини, Трудо.
   - А револьвер?
   - I револьвер готовий кожно© хвилини.  Але,  зда╨ться,  барон  згодився
покликати... (твою чи вашу?..) кгм!. твою сестру.  Значить,  убивати  нема
локи що за вiщо.
   - О, в цього добродiя ╨ багато iншого... Гальо! Фрiдусь? Ну, нарештi!..
Тобi твiй дозорець казав, що я хочу  балакати?..  Не  чую.  Ти  так  слабо
говориш. Ти справдi нездужа╨ш? Чого ти екран, завiсила? Я хочу бачити тво╨
лице. Не хочеш?! Я  зовсiм  погано  тебе  чую.  Я  хочу  негайно  з  тобою
говорити. Я зараз до тебе при©ду. Чу╨ш? Приготуй усе, щоб зi мною ви©хати.
Куди?.. Зовсiм, геть. Те, що я обiцяла, я тепер можу зробити. Чу╨ш? Ну,  я
©ду до тебе. Через двадцять хвилин буду. Бувай!.. Душнере, капелюш!
   Занадто помалу ©де авто, занадто багато  в  Берлiнi  трамва©в,  занадто
пече сонце й занадто охоче з усiм згоджу╨ться Душнер.
   Душнер дiйсно згоджу╨ться, бо хiба ж не занадто помалу крутиться  земля
круг сонця, коли хочеться перескочити через вiки?
   - Душнере. Я поки що буду вам говорити "ви". Добре? Потiм я  постараюсь
iнакше - тепер нiколи. Так от: ви повиннi сидiти в автi, поки я там  буду.
А коли я його вб'ю, ви згоджу╨тесь мене десь сховати  и  потiм  утекти  зi
мною й Фрiдою? Кажiть одверто - менi це заздалегiдь треба знати.
   - Для чого ж вам убивати його, дитинко?
   - Для того, щоб визволити сестру з неволi. Розумi╨те?
   - Розумiю, Трудо.
   - I згоджу╨тесь?
   - Згоджуюсь.
   - I схова╨те?
   - I сховаю.
   - I не бо©тесь?
   - I не боюсь
   Труда скоса, пiдозрiло й загрозливо огляда╨ чорно-срiбну чепурну голову
з пукато-ласкавими, тихо-розумними очима.
   - Давайте сюди револьвер.
   Душнер охоче спокiйно пода╨ револьвер. Труда хова╨ його  в  торбинку  й
знову пильно зверта╨ скоса очi на  лицаря:  зда╨ться,  вiн  таки  серйозно
ставиться.
   Душнер цiлком серйозний,  коли  з  ненабитого  револьвера  можна  вбити
людину, то в такому випадку пан барон нехай  нарiка╨  вже  на  надприроднi
сили, яким для чогось екстрене потрiбне його життя. Вiн же зробив усе,  що
сила зробити земнiй iстотi, яка ма╨ дiло з такою неземною iстотою,  як  ця
дорога смуглява дитина.
   Авто нарештi допленту╨ться до будинку барона! (I будинок теж така  сама
стара, сiра ропуха, як i його хазя©н!) Душнер слухняно, покiрно  лиша╨ться
чекати на вбiйницю, щоб одвезти ©© у схованку. А  Труда,  рiшуче  тримаючи
торбинку з револьвером у руцi, входить у дiм. (Як тiльки стрiляються з тих
револьверiв? Щось там десь треба надушити чи пiдняти.  Ну,  та  вже  видно
буде!).
   У холi ©© зустрiча╨ сам барон. Лиса жовта  голiвка  зварено©  курки  на
довгiй курячiй ши© перебiльшено поштиво  схиля╨ться,  на  синеньких  устах
у©дливо-iронiчна  посмiшка.  Вiн  дуже   радий   зустрiти   високошановну,
надзвичайно шановну гостю в сво╨му домi. Величезна  честь  ©©  вiзиту  да╨
йому незрiвнянну нi з чим насолоду й щастя.
   - Пане  бароне,  я  хочу  говорити  з  мо╨ю  сестрою.  Чу╨те?  Коли  ви
збира╨тесь ховати ©© вiд мене й...
   О господи! Вiн хоче ховати? Надзвичайно шановна  гостя  гада╨,  що  вiн
такий страшний его©ст - не хоче подiлитися цим щастям iз  сво╨ю  дружиною?
Нiколи в свiтi! Будь ласка. Сестра нетерпляче, з тремтiнням чека╨.
   - Але вас я прошу звiльнити нас од вашо© присутностi.
   - З величезним сумом скоряюсь вашiй волi.
   Фе, яка бридка, мерзенна iстота! Як вона  похруску╨  сво©ми  паскудними
жовто сiрими пальцями.
   Фрiда дiйсно жде сестру в сво©й спальнi. Дивно. Ну, розумi╨ться, зовсiм
не хора. сто©ть на ногах, одягнена,  а  вийти  назустрiч  не  могла  Жаба,
звичайно, не пустила.
   Труда щiльно зачиня╨ за собою дверi, замика╨ ©х на ключ,  а  тодi  вже,
труснувши мережаною пiною капелюша, весело пряму╨  до  сестри.  Нi,  Фрiда
таки, зда╨ться, справдi нездужа╨: вигляд якийсь розгублений,  блiдий,  очi
широченнi, непокiйнi.
   - Ти що, Фрiдусь, дiйсно нездужа╨ш? Добридень.
   - Так, я трохи... той... Сiдай, будь ласка.
   А сама так само сто©ть, спираючись усi╨ю рукою об стiл - щоб не впасти,
чи що? - i широченними, напруженими очима спотика╨ться об Труду, зараз  же
вiдстрибуючи вбiк.
   - Ну, сидiти нема часу. Ти пригоiувалась?
   - До чого?
   - Ну, господи, "до чого"!  До  волi©.  Я  маю  грошi.  Розумi╨ш?  Можеш
покликати сюди свого здохлятину й заявити йому, що свiй тестамент  i  сво╨
майно вiн може переписати на ту iдiотку, яка за це схоче жити з ним.
   Фрiда почина╨ чогось трудно дихати,  якось  чудно  конвульсiйне  водити
пальцями по столi, а очi стають  iще  напруженiшi,  жалiбнi,  величезнi  и
гарнi.
   - Я, Трудо, не можу... з тобою ©хати.
   - Не можеш?! Чому?!
   Фрiда спуска╨ очi й переста╨ корчити пальцi.
   - Тому, що ти... зробила страшно негарно. Твiй учинок  такий  ганебний,
що... що я дивуюсь, як ти можеш мене кликати з собою.
   Труда вся затиха╨. Вишневi опуклi губи стають  висхлi,  сiрувато  синi,
бiля вуха виразно видно  синю  родинку,  подiбну  до  довгасто©  крапельки
чорнила. Фрiда ж смiливiше пiдводить сво© очi тiльки но зроблено© ляльки.
   - Ти ославила наше iм'я такою ганьбою, що я.. що тебе нiхто до себе  не
може прийняти. Ти викреслила себе з грома дянства. I ти хочеш, щоб я  теж?
.
   Труда мовчить i пильно, важко, невiдривне дивиться в  ди  тяче  лице  з
величезними очима, над якими сьогоднi хвилясте, виразно пушиться загониста
зачiска.
   - Папа лежить хорий. Мама в  такiм  одчаю,  що...  Адольф  нахваля╨ться
арештувати тебе й вислати з Берлiна. Всi знайо  мi  жахаються  вiд  самого
твого iменi. Бачиш, що ти наробила? Це страх, що ти наробила, Трудо!
   Труда вперше бачить цю маленьку гарненьку жiночку з кри хiтним ротиком,
який так строго й  повчально  тепер  складений.  Вона  пильно,  з  хмарною
цiкавiстю розгляда╨ ©©.
   - Та-ак? А як я це "наробила" ради тебе, що тодi?
   - Ради мене!! Оце ма╨ш! З яко© речi!!
   - З тако©, що ти благала. Ти сама нахвалялась убити й  взагалi  на  все
пiти, щоб визволитись...
   - О боже, чого не говориться в таких випадках! Але коли б я  знала,  що
ти можеш пiти на такий страшний сором, я б нiколи й слова тобi не сказала.
Ради мене! Оце тепер я винна. Ти сама весь час мрiяла про  волю.  А  тепер
уже через мене. Розумi╨ться!
   - Значить, ти не потребу╨ш мо╨© допомоги! Нi? Волi╨ш  у  цiй  смердючiй
ковбанi з жабою далi жити! Добре! Бувай. Але цим разом дивись,  Фрiдо,  до
мене бiльш не прибiгай. Чу╨ш?
   Труда рвучко поверта╨ться, iде до дверей i шарпа╨ ©х. Вони замкненi.
   - Ага, твоя жаба замкнула нас! Вона, розумi╨ться, пiдслухувала.
   - Та ти ж сама замкнула дверi!
   Труда  гнiвно  вiдмика╨  й  виходить.  У  сусiднiй  хатi,   похрускуючи
пальцями, низесенько вклоняючись, зустрiча╨ ©© барон. Надзвичайно  шановна
гостя вже вiдходять! Так швиденько?  Так  скупо  ощасливили  сво╨ю  цiнною
присутнiстю?
   Труда  рапгом  зупиня╨ться,  заклада╨  руку  в  торбинку   й   вихоплю╨
револьвера.
   - Ще одне слово з тво©х жаб'ячих уст i...
   Бароновi очi стають опуклi, як два сiренькi гудзиьи вiд черевикiв.  Вiн
як прикипа╨ на мiсцi, а  в  дверях  спальнi  тонесенько,  жахливо  скрику╨
жiночий голосок:
   - Геть! Фiть моментально вiд мене! Ну!
   Труда грiзно свистить i змаху╨ дулом револьвера. Висхла куряча  постать
барона вiдсаху╨ться вбiк i сунеться назад.
   Тодi Труда, трiпнувши капелюшем, по хлопчачому  вихиляючи  клубами,  не
хапаючись, виходить.
   Чорно срiбний лицар по виразу всi╨© постатi Страховища  бачить  те,  що
вiн заранi знав. Вiн нiжно всадовлю╨  ©©,  нi  про  що  не  пита╨,  тiльки
тихенько, обережно погладжу╨ безсило опущену  на  колiна  смугляву  ручку.
Карi похмуренi очi дивляться в одну точку перед собою  й  не  клiпають.  I
авто тепер не занадто помалу ©де i берлiнськi трамва© зникли з лиця землi,
i не стало пекучого сонця на небi. На вулицях якесь бiльше, нiж  звичайно,
оживлення, газетники не встигають продавати газети, покупцi тут же читають
©х, тупчачись чередою, що застрягла у воротях. Труда не помiча╨.
   Душнер зупиня╨ авто, купу╨ газету, просить дозволу  про  глянути  Труда
дивиться в одну точку й не клiпне нi разу.
   В такому разi не до газети, швидше додому.
   Дома Труда ляга╨ на канапу лицем догори й так само дивиться в стелю, як
дивилась у спину шоферовi. Нi звука, нi словечка.
   - Трудонько! Дiвчинко моя!
   Чорно срiбний лицар ста╨ на колiна перед нею,  бере  смугляву  безживну
ручку й тихо, сумно, нiжно говорить про  те,  що  страждання  ╨  неминучий
закон життя, але що в життi ╨ також i такий закон, який нiчому не дозволя╨
надовго затримуватись на мiсцi й страждання переверта╨ на радощi, а радощi
на страждання.
   I ще нiжнiше, ще обережнiше чорно срiбний лицар говорить про те, що  за
всяке страждання дттiки вiн готовий платити авансом усiма  тими  радощами,
якi на його коптi лежать у його долi. Вiн не смi╨ запропонувати купити  ©©
полегшення одним маленьким актом, який i йому дасть щастя.  Цього  вiн  не
смi╨ ©й пропонувати. Але  дитинка  повинна  признати  те,  що  тисячолiтнi
забобони часом дужчi за молоду справедливiсть. Вони вросли в тiло людсько©
громади, i громада боляче б'╨ того, хто пробу╨ видерти ©х iз не©. Чи варто
ж видирати те, що навiки вросло?
   Труда пильно, похмуро дивиться в стелю.
   Дитинка повинна зрозумiти, що все на свiтi умовне, вiдносне.  I  всякий
чабобон так само не ма╨ сили абсолютностi. Часом вiн - зло, часом - добро.
В одних умовах шлюб ╨ каторга, в других - засiб збiльшення  сво©х  сил,  у
третiх - радiсне затвердження себе на дорозi до вiчностi.
   Чорно срiбний лицар несмiло, чекаюче дивиться в непорушне  лице.  Потiм
зiтха╨ й тихенько пiдводиться. Коли чула,  то  те,  що  не  скинулась,  не
обурилась, уже ╨ малесенький крок уперед. Але чи чула ж?
   Душнер сiда╨ побiч i тихенько перегляда╨ газету. Що та юрба на вулицi з
не© так жадно смоктала?
   Ага! Оце, очевидно. О, це цiкаво!
   Оповiстка:
   "Банда розбишак, що зве себе Iнараком, цi╨© ночi з мiсько© лiкарнi  для
душевнохорих силомiць викрала хорого хiмiка  доктора  Рудольфа  Штора,  що
нездужа╨ на манiю винахiдництва. Зроблено це з  метою  шантажу  довiрливих
людей на так званiй "Сонячнiй машинi" та головно для внесення  заколоту  в
громадянство.
   Отже оповiща╨мо:
   Апарат, який нiбито винайшов Р. Штор, розслiджувала спецiальна  наукова
комiсiя пiд головуванням професора  Ф.  Бруннера.  Вона  визнала,  що  цей
апарат не ма╨ нiяко© нi  науково©,  нi  практично©  вартостi  i  ╨  цiлком
безпотрiбною   й   безглуздою   коробкою,    витвором    хороi    фанiазi©
душевноненормальноi людини.
   З  огляду  на  серйознiсть  мiжнародною  моменту,  в  якому   перебува╨
Нiмеччина в  зв'язку  з  агресивними  намiрами  Союзу  Схiдних  Держав,  в
iнтересах охорони порядку й оборони гро мадян од  шантажу,  забороня╨ться:
публiчну й приватну пропаганду шарлатанських винаходiв,  мiж  ними  й  так
звано© "Сонячно© машини". Винних у нарушеннi цi╨© постанови чека╨ кара  на
пiдсiаш законiв во╨нного часу.
   За викриття схованки  хiмiка  Рудольфа  Штора,  як  обвину  Баченого  в
крадiжцi брильянтiв та небезпечно  хорого,  оголошу╨ться  нагорода  в  два
мiльйони марок. Характеристичнi ознаки Р.  Штора:  кривий  на  лiву  ногу,
зрiст високий, темно-сiрi очi, тонкi вуста.
   Полiцай-президiя Берлiна"
   О, це повинно ©© розворушити хоч трохи!
   - Дитинко! Вибачте, що я вас турбую. Але я не  можу  сховати  вiд  вас.
Дуже важне для вас. Знову про вашого  доктора  Рудольфа  та  його  Сонячну
машину. Цiла урядова оповiстка. Хочете, я прочитаю?
   Труда  мовчки  переводить  очi  iз  стелi  на  Душнера  й  чека╨.  Вiн,
хапаючись, голосно чита╨, весь час позираючи на непорушне хмарне  смугляве
лице. Раптом воно темнi╨, очi оживають, уся постать  пiдстрибу╨  вгору,  i
люто стиснений кулачок б'╨ по канапi.
   - Брехня! Пiдла полiцiйна лицемiрна брехня! Вiн  не  хо-рий!  А  Машина
зовсiм не безглузда коробка, ©хнi голови - безглуздi коробки! Фе,  гидота!
I брильянтiв вiн не крав. А просто взяв для сво╨© Машини!
   - Хм! А чого ж вiн попав у божевiльню?
   - Вони його запакували туди!
   - Ну, як же так: здорову людину, та ще за те,  що  вона  винайшла  таку
велику рiч, запакувати до божевiльнi? Це ж нелогiчно, дитинко.
   - Ах, логiчно! А логiчно, щоб перевернений,  старий,  гидкий  дегенерат
запакував навiки в тюрму молоду дiвчину i... А,  знаю  вашу  логiку!  Вашу
законну, моральну логiку! I герой Рудi, що втiк, i слава Iнараковi!  I  от
вiзьму й буду скрiзь вести пропаганду за Сонячну машину. Ану,  нехай  мене
карають "на пiдставi законiв во╨нного часу". Будь ласка! Як  смi╨  полiцiя
заборонити менi говорити, що я хочу? Як?
   Чорно-срiбний  лицар  те  зовсiм  задоволений  наслiдком  роз-бурхання.
Дiйсно, що за несподiване Страховище ця дiвчина. Вся душа ©©, як  хвиля  -
то в один бiк гасне, то в другий. Ще справдi в  цьому  станi  вибiжить  на
вулицю та й почне вчиняти свiй бунт.
   - Так, розумi╨ться, полiцiя не може забороняти. Це, справдi, може,  вже
занадто. Але коли це справа Iнараку,  то...  Ну,  та  бог  iз  нею.  А  от
дозвольте менi прочитати ще одну цiкаву рiч. Це  дiйсно  вже  щось  зовсiм
та╨мне. Слухайте, дитинко, чи не до вас це стосу╨ться?  Це  оповiстка.  На
першiй сторiнцi. Слухайте:
   "Того, хто весною помилився в саду, хто вмi╨ до гримувати свого  слова,
об'╨кт помилки пiд словом честi повно© безпеки просить про побачення".
   - Ну, що ви скажете, дитинко? Не вас? Нi? Ви  нiде  весною  в  саду  не
помилялись? Слова свого ви дiйсно  вмi╨те  дотримувати,  а  от  чи  вмi╨те
помилки весною робити? Га?
   Труда серйозно дума╨. Весною? В саду? Яко© саме весни? Може, Макс?
   - Ах, дурницi! Iдiотська оповiстка. Я  хочу  в  ресторан,  Душ-нере!  В
театр, у кабаре, куди хочете. I багато вина!  Чу╨те!  Я  ©м  покажу  "таку
особу"! Тепер усе одно! Тепер я зовсiм вiльна. I щоб менi  через  два  днi
театр був. Чу╨те? Капелюш! Рукавички!
   ***
   Наделi знаменито влаштувалися собi: знайшли  якогось  далекого  родича,
великого комерсанта, крамаря мистецькими народними виробами,  вiн  ©м  да╨
роботу - i вони чудесно заробляють тепер. Усi сини покидали сво©  фабрики,
примадикували  в  себе  в  помешканнi  невеличкий  електричний  верстат  i
працюють усi╨ю  родиною.  Робота  легка,  чепурна,  цiкава:  вишлiфовувати
склянi та глинянi вироби та розмальовувати ©х власноручно iз суто народних
рисункiв.  Навiть  старий  i  стара,  та  навiть  маленькi  Наделята,  отi
пуцьвiрки, Грета та Лорхен, i вони тепер заробляють  немалi  грошi.  Щодня
Герман, або Фрiц, або  всi  разом  виносять  iз  помешкання  цiлi  валiзки
оброблених виробiв, а приносять новi замовлення.
   Розумi╨ться, сусiдам чи знайомим вони адреси свого родича не дають - то
вже чорта з два, мiцно тримають про себе самих. Але  милуватися  виробами,
вже готовими, можна всiм, хто хоче. I  якi,  справдi,  чудеснi  скляночки,
вазочки, чашечки, горщечки, якi тонкi рисунки, фарби!  Аж  диво  бере,  що
проста робiтнича родина  може  справлятися  з  такою  делiкатною  роботою.
Звичайно, родич ©хнiй дав ©м секрет, без секрету, розумi╨ться, треба довго
мозолi натирати, щоб дiйти тако© вмiлостi.
   Але ж i як завзято зате працюють! Цiлий день  чути  в  них  шкварчання,
пиляння, тихеньке постукування; з раннього рана до пiзнього вечора  горить
робота в щасливих Наделiв. Першi днi то аж  наче  сп'янiлi  всi  були  вiд
радостi та щастя,  мало  не  цiлувалися  з  усiма,  кого  зустрiчали,  хто
приходив до них. А тепер усi такi здоровi, бадьорi, веселi,  привiтнi.  Де
дiлася вiчна гризня ©хня, вiд яко© часом сусiдам доводилось вiкна зачиняти
та в пiдлогу стукати, щоб тихше гризлися. Тепер у них  вiчно  ясний  смiх,
жарти, спiви за роботою. Бува╨ ж щастя людям, в  яких  багатi  та  негордi
родичi.
   Справдi, вiд самiсiнького ранку до вечора кипить робота в  Наделiв;  не
там, звичайно, де виставлено вже зроблену  роботу  на  показ  людям,  а  в
найдальшiй кутковiй кiмнатi, куди нiкому чужому не дозволя╨ться входити О,
в секрет роботи нiкого вта╨мничувати Наделi не хочуть. Навiть у сусiдню  з
майстернею кiмнату нiхто  не  допуска╨ться.  Та  й  мають  рацiю:  всякому
захочеться легкий хлiб перехопити.
   I щовечора сини з важкими валiзками в руках весело виходять iз квартири
й легко  сходами  зносять  ©х  униз.  Там  на  них  уже  чека╨  стареньке,
поганеньке авто родича-комерсанта, забира╨ валiзки - i майнули  хлопцi  як
на гулянку.
   А Берлiн iз кожним днем щораз бiльше  га  бiльше  гуде  дивною  чуткою,
хвилюючою казкою про  та╨мну  Сонячну  машину.  Пропаганда  ©©  заборонена
(дозволя╨ться тiльки в сатирично-гумористичних часописах смiятися з  не©);
вживання ©© загрожу╨ карою; нiде нi за якi грошi купити ©© не можна; нiхто
©© сам не бачив, нiхто сам того сонячного хлiба, розумi╨ться,  не  iв,  на
дух не нюхав, на смак не куштував. А тим часом Берлiн щораз дужче та дужче
гуде тою казкою, наче  хтось  щодня  пiдклада╨  та  й  пiдклада╨  вогню  у
величезне залiзобетонове черево велетня.
   Що таке Сонячна машина? О, це надзвичайна штука!
   Сонячна машина то такий апарат, який сам собою витягу╨  з  рослини  всi
соки; тi соки вiн процiджу╨, перетворю╨ в новий чудодiйний газ. Тим  газом
треба дихати, поки з'явиться пiт на чолi, i як з'явиться пiт, тодi  людина
почува╨, що насити лась, i зараз же страшенно п'янi╨, ©сти ж зовсiм нiчого
не треба. Цей апарат винайшов син одного графа, якого батько за злочинство
нiбито хорого сховав у божевiльню, назвавши доктором Рудольфом  Штором.  В
дiйсностi ж вiн не Рудольф Штор, а граф.
   О нi, Сонячна машина - це просто одна  iз  штук  iндусько©  окультично©
науки. Нiякого Рудольфа Штора  взагалi  на  свiтi  нема╨.  Нiяких  взагалi
апаратiв нема. Просто сугестiя. Людинi з нахилами медi©ма да╨ться  в  руки
який небудь предмет, для бiльшо© перекональностi скло,  i  через  те  скло
переда╨ться наказ орудно© центрально© волi. Об'╨кти  цi╨©  волi  виконують
наказ, крутять яку небудь машинку, ©дять усяке чортзна що й почувають себе
так, як ©м наказано. Нiякого сумнiву,  це  робота  агентiв  Союзу  Схiдних
Держав. Полiцiя вже арештувала кiлька суб'╨ктiв iз такими склами,  дво╨  з
них були китайцi, а один-вiдомий iндуський факiр,  що  недавно  прибув  до
╙вропи.
   I з кожним днем виразнiш i виразнiш гуде Берлiн. Не  можна,  заборонено
йому густи, а вiн  таки  гуде,  а  вiн  хвилю╨ться,  а  вiн  сну╨  химернi
вiзерунки свого розворушеного вiковiчного бажання. I вже частiш та  частiш
полiцiя ловить людей iз склами, iз самими навiть  Сонячними  машинами.  На
фабриках та заводах  усе  частiше  з'являються  якiсь  люди,  що  роздають
загорнутi в папiрцi круглi, жовто-червонявi, опуклi скла,  а  на  папiрцях
точно й докладно надруковано iнструкцiю,  як  дома  кожному,  маючи  скло,
треба робити собi Сонячну машину та як ©© вживати.
   I вже частiше трапляються люди, якi самi  бачили  Сонячну  машину,  якi
самi iли сонячний хлiб. Сонячно© машини в них самих,  розумi╨ться,  нема╨,
боже борони, але вони з цiкавостi в  одного  чоловiка  спробували  зробити
собi хлiба Тiльки з цiкавостi!
   I казка росте, гомонить, хвилю╨, не  да╨  покою.  Дiловий,  практичний,
точний,  скептичний  Берлiн  почина╨  пройматися  легковажною   мрiйнiстю,
поверховiстю, недбальством, довiрли вiстю. Казка залазить у затхлi,  темнi
бюро й спиня╨ задумою руки найретельнiших урядовцiв. Вона влазливо  та╨мно
шелестить шепотом по конторах, майстернях, по всяких установах, де  сидять
прикутi люди, навiваючи ©м мрiю про те, як iприйде  "вона"  й  розку╨  ©х.
Вона галасу╨, кричить, стука╨ склянками об  стiл  по  брудних  тавернах  i
вимага╨. Вона навриписто тиснеться в ученi кабiнети й видира╨ увагу з  рук
поважних, серйозних, точних наук.  Вона  турбу╨,  нерву╨,  драту╨,  люгить
урядовi iнституцi©, яким нiколи не доводилось мати  дiла  з  фантастичними
речами.
   Вона всюди вносить нелад, заколот, непокiй, незгоду, гризню. Все,  чого
вона тiльки торка╨ться сво©м химерним, таьмним диханням, зараз же  почина╨
шумувати, розкладатись.
   Об'╨днаний Банк - залiзобетонова фортеця ©© не  розхитали,  не  зрушили
нiякi фiнансовi бурi, нiякi полiтичнi завiрюхи, нi землетруси.  А  дихнула
"вона" - i фортеця дала розколину,  невеличку,  а  все  ж  таки  розколину
незгоду мiж  Штiфелем  i  Мертенсом.  Штiфель  (голова  концерну  пресових
трестiв) вважа╨ полiтику уряду щодо цi╨© iдiотично© Машини за цiлком дурну
й провокацiйну. Навiщо забороняти пресi писати про не©? Для чого робити це
божевiлля тайною, для чого обсновувати ©© серпанком загадковостi,  страху?
Заборона - споконвiку найкраща пропаганда забороненого Дати волю говорити,
дати змогу вiльно боротися з цi╨ю химерою!
   Мертенс не згоджу╨ться. Не всяка воля в добро Воля пор нографп ╨  заiин
для юнацтва Сонячна машина ╨ порнографiя для недорослого людства. Що?  Нi?
Отже, дати волю порнографi©? Га? Дати волю всяким Iнаракам? Що?
   Штiфель не зда╨ться. Дати волю  не  Iнаракам,  не  вихвалянню,  а  волю
роз'яснювання, критики, дати можливiсть боротьби з фантастичними  чутками,
легендами, тайними прокламацiями соцiалiстiв,  iнаракiстiв,  анархiстiв  i
всi╨© тi╨© гидi, що живиться  всякою  забороною.  Берлiн  щодня  засипаний
рiзними нелегальними вiдозвами. Iнарак розносить мiкроби по всiх закутках,
хороба захоплю╨ вже й провiнцiю. А уряд не да╨ змоги громадянству боротись
антисептичними засобами, сховав голову в пiсок i дума╨, що все гаразд. Усi
розумнi люди тiльки плечима знизують.
   I диво  дивне╨,  вперше  управа  Об'╨днаного  Банку  бiльшiстю  голосiв
висловлю╨ться проти пана президента Фрiдрiха Мертенса. Волю слова в справi
Сонячно©  машини  дозволя╨ться,  правда,  з   обмеженням:   пропаганда   й
вихваляння забороня╨ться, тiльки критика та роз'яснювання.  Пан  президент
посмiха╨ться. Штiфель i пресовий концерн непогано на цьому вийдуть,  тираж
газет пiдскочить процентiв на сто.
   Пан президент помиля╨ться: вже в перших днях тираж пiдскаку╨ на  тисячу
процентiв.  Друкарнi  не  справляються  з  вимогами  контор,  контори   не
справляються  з  вимогами  аген  тур,  агентури  -  з  покупцем.  Екстрене
мобiлiзу╨ться цiла армiя робiтникiв, урядовцiв, агентiв, кiоскiв.
   Соцiалiстична й  усяка  iнша  преса,  що  живиться  всякою  хо-робою  й
розносить мiкроби, розумi╨ться, гвалту╨, що ©й забороня╨ться  легально  це
робити. О, нехай гвалту╨!
   Але казка й серед соцiалiстiв  уносить  розлад  i  незгоду.  Не  всi  й
соцiалiсти хочуть  вихваляти  Сонячну  машину.  Бо  казка  не  ма╨  нiчого
спiльного з реальною полiтикою. Бо  соцiальний  процес  пiдляга╨  залiзним
законам  розвитку.  Бо  перестрiй  громадянства   ма╨   бути   результатом
органiчного перетвору його, а не  наслiдком  появи  якогось  фантастичного
винаходу. Вiра в це ╨ просто дитинство, це - одривання уваги вiд  реально©
працi, це - дрiбнобуржуазнi забобони, брак соцiалiстичного думання,  зрада
всiх  метод  пролетарсько©  iсторично©  боротьби.  Пан  президент   мусить
погодитись воля слова часом бува╨ корисною рiччю.
   Та що бiльше навiть Iнарака не минуло непокiйне,  розкла  дове  дихання
казки. Iнарак розколю╨ться. Iнарак  гризеться,  Iнарак  явно  гине.  Макс,
Паровоз i Кестенбавм тепер рiшуче, жагуче,  безкомпромiсово  проти  терору
Всi сили, всi засоби,  вся  увага  тiльки  Сонячнiй  машинi!  Годi  кровi,
смертi, ненавистi, змов, убивств.  Годi  ворожнечi  з  iншими  робiтничими
органiзацiями. Треба ввiйти з ними в порозумiння, треба органiзувати ╨дину
спiльну   грандiозну   акцiю   всiх   залежних,    голодних,    ображених,
експлуатованих,  невiльних,  усiх,  усiх,  незалежно  вiд  класу,   стану,
переконань, вiку, статi, фаху, партiйностi. Треба пiдняти все╨диний рух  з
одним покликом, з  ╨диним  гаслом:  воля  Сонячнiй  машинi!  К  чорту  всю
полiтику, закони, парламенти, нехай видають,  якi  хочуть,  закони,  нехай
ведуть, яку хочуть, полiтику, нехай навiть вiйну  оповiщають,  аби  гiльки
воля Сонячнiй машинi.
   Тiле ж, Клара й Гоферт рiшуче, жагуче  й  безкомпромiсово  проти  тако©
легковажно©, емоцiонально©, ентузiастично© тактики. Що значить бути  проти
терору? Це значить бути проти самого  Iнараку.  Iнарак  ╨  загроза,  кара,
страх. Iнарак ╨  залiзна  дисциплiна.  Iнарак  ╨  революцiйний  смолоскип,
авангардний напад, першi блискавки бурi. Значить, знищити  бурю?  Значить,
дати повну волю Мертенсам? Дати ©м повну  волю  знищити  ту  саму  Сонячну
машину?
   А бiдний маленький Штiiндлер то вiдсува╨ окуляри на наморщене чоло,  то
зсува╨ ©х на нiс: дiйсно, стати на один бiк - шкодити Машинi, цього вiн не
може. Стати на другий бiк -  знищити  Iнарак.  I  цього  вiн  не  може.  I
те-неправильно,  i  тенеправильно.   А   що   ╨   тепер   правильне?   Все
переплуталось,  змiшалось,  якась  фантастика,  п'яний   сонячний   дзвiн,
несерйознiсть, дурна любовнiсть - дiйсно, якась  просто  неповажна  дитяча
емоцiональнiсть.
   А казка тим часом робить свою та╨мну, незриму  роботу.  Газети  Штiфеля
розкуповують мiльйонами, сотнi редакцiй гатять у  жадну  пащу  торби  купи
антисептичних статей, замiток, вiршiв, карикатур, наукових розвiдок;  цiлi
резервуари науки, смiху, глуму, загроз виливаються на очманiлу,  розпалену
голову юрби.
   А  вона  все  ж  таки  хвилю╨ться,   жде,   мрi╨,   шука╨,   нишпорить,
прислуха╨ться, та╨мно  вчиту╨ться  в  нелегальнi  вiдозви,  вслуха╨ться  в
шепотливi розмови,  отарою  бiжить  на  "азiатсько-африканських  агентiв",
жадiбно хапаючи з ©хнiх рук чудодiйнi скла, люто захищаючи  ©х  собою  вiд
"агентiв Об'╨днаного Банку".
   ***
   А тим часом Наделi собi працюють. Цiлий будинок вiд гори до низу повний
розмов про  Сонячну  машину.  Тiльки  Наделям  вона  цiлком  байдужа-та  и
справдi, нащо ©м сонячний хлiб, коли вони мають i простий, та добрий?
   Щовечора сини зносять на авто  важкi  валiзки  й  везуть  ©х  до  свого
родича.
   Правда, вони везуть не  до  одного  родича,  а  до  багатьох.  По  всiх
кварталах Берлiна живуть ©хнi родичi,  якi  потребують  виробiв  майстернi
Наделiв.
   Через те в майстернi  Наделя  робота  нiколи  не  вгава╨.  Всi  за  тою
роботою. Навiть Лорхен. ©© функцiя найголовнiша виймати з  води  прохололi
жовто-червонявi кругленькi скла й подавати ©х  Фрiцовi.  Правда,  це  саме
робить i Грета, але Лорхен справля╨ться  далеко  краще  за  Грету.  Кривий
добрий дядьо Рудi в бiлому балахонi, як у рiзника Губерта, варить  скла  в
гарному блискучому-блискучому казанi, варить так,  як  мама  колись  зупу.
(Тепер нiяко© ото© нудно© зупи вони вже не  ©дять,  навiть  дорослi!).  I,
коли вiн сипле в цей казан якийсь червоний порошок,  усi  затихають  i  до
дядя нiяк не можна пiдходити. Потiм можна. Потiм вiн сам бере  Лорхен  пiд
пахви й високо-високо пiдносить над сво╨ю головою. I  тодi  вся  кiм  ната
робиться така чудна чудна, не своя, чужа. I всiх одразу видно:  i  тата  з
мамою, що рiвнесенькими ковбасками складають скла у валiзки, i Германа, що
краще за всiх умi╨ вишаровувати скла, i Дiтрiха, що так  велича╨ться  тим,
що помага╨ дядьковi. I в усiх тодi такi смiшнi обличчя  з  бiлими  зубами,
всi догори до не© поверненi. I мама тепер смi╨ться; як  при©хав  дядьо  до
них, мама стала така добра-добра.
   А в обiд тато, або мама, або Герман, або Грета роблять сонячний хлiб iз
свiженько© запашно© травички. Чудесний, тендiтний, солодкий, кращий навiть
за пирiжечки з кремом. Лорхен сама ще не робить хлiба, вона  ще  маленька,
от  як  почне  ходити  до  школи,  тодi  ©й  зроблять  гарненьку-гарненьку
соняшничку i вона сама собi й мамi робитиме хлiб. Про це нiкому-нiкому  не
можна казати, бо чужi дядi вiдберуть у них i скла, i дядя Рудi, i все-все.
Через те Лорхен навiть надвiр не пускають, але вона й не хоче, бо  дома  в
майстернi веселiше.
   Iнодi увечерi, як Лорхен ведуть уже спати, забiга╨ чорний  дядьо  Макс.
Вiн також пiдносить ©© догори й так лоскiтно цiлу╨ пiд пiдборiддя у шийку.
Дядьо Макс та вона, тiльки вони обо╨ говорять  дядевi  Рудi  "ти",  бiльше
нiхто не смi╨. I так само тiльки вона та дядьо Макс мають  право  обнiмати
дядя Рудi. От тiльки з тою рiзницею, що вона може обнiмати  за  колiна,  а
вiн - аж за плечi. Але як вона виросте, то й вона за плечi обнiматиме.
   Що ж бува╨ пiсля того, як Лорхен iде до свого лiжечка, того вона вже не
зна╨, бо в лiжечку вона не працю╨, а спить.
   ***
   Тiна дуже хвилю╨ться, вигладжу╨ свою зовсiм простеньку, скромну (тiльки
трошечки кокетливу) суконьку й нетерпляче погляда╨ на Макса. (Боже, як вiн
сьогоднi прибира╨ться, чепуриться, волосочок до волосочка вклада╨, наче до
наречено© збира╨ться!) Вже четверта година. Мама казала, точно о четвертiй
треба бути,  тодi  в  майстернi  наста╨  маленька  перерва,  i  тато  тодi
найвеселiший бува╨, бо вчить Лорхен машину крутити. Ну от, а Макс знову за
свою коробку береться, перев'язу╨ другим ременем - той, мовляв, негарний.
   Сьогоднi Тiна й зачесана скромно, гладенько, як до школи  колись.  Губи
без краплиночки фарби, брови, вi© такi, як иам-а родила ©х.  Максовi  вона
сьогоднi, напевне, зовсiм не подоба╨ться. I ластовиння дуже видко, i  уста
без фарби такi широкi, i очi якiсь лисi.
   Але Макс вовтузиться iз сво╨ю коробкою, як кошеня з клубком,  i  нiчого
не бачить. I що воно таке в тiй коробцi?
   - Ну, а як вас, Тiно, панi Бетман приняла?
   Тiна радiсно-злякано скрику╨ й притуля╨ руки до  лиця.  Ох,  вона  ж  i
забула розказати. (Сьогоднi вона зовсiм, як очманiла, саму  себе  ще  десь
забуде. Iй-богу!) Це ж була iсторiя в Бетманiв!  Самого  Бетмана  не  було
дома. Тiльки високошановна панi. Ну, звичайно, i панi Шустер. Ах, Макс  не
зна╨, хто ця панi Шустер? Це -  мiнiстр-президент  усi╨©  фiрми  Бетманiв.
Панi Шустер прийняла ©© страшенно холодно. Ага,  скрiзь  погано,  знов  до
Бетманiв! Ну, Тiна нiчого не хотiла  ©й  казати.  Добре,  думай  собi,  що
хочеш. Аби тiльки до дiвчат пустила. Та дурна взяла та й пустила. I от  що
тут тiльки почалось, як вона показала скла дiвчатам! Почали видирати  одна
в  одно©,  вищати,  кричати,  кидатися  подушками,  танцювати  на  столах.
Прибiгла Бетман, прибiгла Шустер: "Що таке, що за скандал? Знов  ця  Тiнка
тут щось учинила? Марш по кiмнатах!" Еге, дiвчата  тiльки  в  регiт  та  в
свист. "Не хочемо! Одходимо! Всi йдемо  на  волю!  Кiнець!  Годi!"  Шустер
отетерiла, Бетма-ниха до телефону, до полiцi©: бунт! А дiвчата  тим  часом
поскладали сво© куфри, та й гайда. Восьмеро того самого вечора ви©хало,  а
чотири на ранок утекли. I нi одна не сказала про Сонячну машину! Нi  одна!
Тiльки сама Шустер  догадалася.  Наслала  до  Тiни  полiцiю;  але  полiцiя
понюхала, понишпорила й пiшла. Що ж  вона  може  знайти?  Лють  у  них  на
Сонячну машину така, що панi Бетман аж плаче. Ла╨ться  й  плаче.  Плаче  й
ла╨ться.
   - Але, пане  Максе,  тепер  я  потребую  багато  скла!  Нас  уже  тепер
вiсiмнадцять душ ╨. Як кожнiй на день хоч по два скла  роздати,  то  й  то
треба тридцять шiсть. А маленьку Софi полiцiя заарештувала. Бiйка  була  з
полiцi╨ю. Одного бендюжника дуже поранено.
   Макс востанн╨ пробу╨ пiдняти  коробку.  О,  легка  зовсiм.  Тепер  вона
подiбна до куферка на дамськi капелюшi.
   - Ну, гайда, Тiно! Я мушу поспiшати.
   Тiна вся затиха╨, зiщулю╨ться, забува╨ i про Бетманiв, i про полiцiю.
   Вони вдвох iдуть нагору. Макс попереду. Тiна позаду. В сiнях уже  чека╨
на них панi Надель i зараз же вiдводить Тiну в  куточок,  скинувши  з  не©
капелюша i нашвидку пригладивши волосся. Нiчого, зовсiм колишня Тiна.
   Потiм Макс i панi Надель iдуть до кiмнати, де старий Надель  лежить  на
канапцi, тримаючи в  однiй  руцi  газету.  Вiн  швиденько  й  акуратненько
склада╨ газетку й вiта╨ться з гостем. Рудi, видно,  вже  говорив  iз  ним:
старий не дивиться в очi,  хмуриться,  на  щоках  гарячi  фiалковi  плямки
хвилювання.
   - Ну, товаришу Наделю, будемо говорити прямо й  одвер-то  Добре?  Можна
сюди увiйти Тiнi i привiтатися з вами?
   Старий Надель пошарпу╨ одним плечем, немов його щось там куса╨,  втягу╨
носом повiтря й мовчки вiдходить до  вiкна.  Тодi  панi  Надель  швиденько
виходить до сiней i зараз же верта╨ться з Тiною, ведучи ©© за  руку.  Тiна
дрiбненько ступа╨,  спустивши  очi  долу  й  уся  зашарiвшись  так,  що  й
ластовиння не видно.
   Мати пiдводить ©© до батька, пуска╨ й одходить набiк до Макса.
   Тiна сто©ть iз звислими руками,  iз  спущеними  долу  очима,  гладенько
зачесана, червона, злякана, чекаюча.
   - Ну, що ж... Здорова була. Прийшла, то вже не виганяти.
   Тiна раптом рвучко нахиля╨ться, хапа╨ батькову руку й цiлу╨.
   Тодi Макс широко пiдходить до старенького Наделя, нашвидку  тисне  йому
лiкоть, кива╨ червонiй Тiнi, весело на бiгу проща╨ться з  панею  Надель  i
поквапом виходить
   Його роль скiнчена, йому треба тепер поспiшати в сво©й справi.
   Дома вiн iще раз огляда╨ себе в дзеркалi, бере коробку й сходить iз нею
вниз. Вже за чверть п'ята. А вiн же дав слово Сузаннi рiвно о п'ятiй  бути
вже в не©. Тепер не повинно бути нi неточностi,  нi  обману,  нi  гри,  нi
лицемiрства. Нiчого.
   Сьогоднi вiн уже не обiйма╨ величного порть╨, не говорить чудних  слiв.
I йде вiн до палацу цiлком пристойно, поважно, такий весь  чисто  убраний,
навiть у жабо з мереживом  .От  тiльки  коробка  в  руках.  Коробка  -  не
коробка, валiзка - не валiзка, нести ©© самому йому незручно,  а  льока╨вi
дати нiзащо не хоче.
   ***
   Сузанна чека╨ Макса в зеленому гротi. Це велика печера, обросла зеленим
густим мохом. Старi сiрi скелi випинаються по стiнах незграбними рогами; в
кутку загус жовтий сталактит, подiбний  до  величезно©  обплило©  восково©
свiчки; десь  дзюркотить  струмочок,  звiдкись  просiва╨ться  жовто-зелене
свiтло. Тихо, журно. Пахне трошки лiсовою цвiллю, трошки глицею.  Збоку  -
плескуватий величезний камiнь, оброслий мохом.
   Коли Макс, мружачи очi, входить до грота, незграбно несучи поперед себе
коробку й стукаючись об не© колiнами, з каменя помалу пiдводиться русалка.
Вона не вста╨, а тiльки спира╨ться на лiкоть i жде. Як у  всяко©  порядно©
русалки, на нiй, крiм легесенького газового зеленого жабуриння, розпущених
кiс i легесеньких зелених черевичкiв, нiчого нема╨. Максовi гостро виразно
впадають в очi двi пiдковосхожi густi зеленi  тiнi  пiд  тугими  оголеними
грудьми, рiденько прикритими газом.
   Русалка витягу╨ до нього праву руку.
   - Ну, нарештi!
   Але тут же здивовано непорозумiло помiча╨ коробку.
   - А це що таке?! Для чого сюди цю коробку? Ти кудись ви©жджа╨ш?
   Макс ставить коробку бiля сво©х  нiг,  поштиво  бере  руку  Сузанни  i,
стараючись не дивитись на ©© голi, злегка  задрапованi  жабуринням  клуби,
цiлу╨.
   - Ради бога, Максе, що це за опудало ти принiс сюди? Саме сюди! Побiйся
ж бога, подивись, яка вона тут страшна. Ради  всього  гарного,  викинь  ©©
зараз.
   - Вибач, Сузанно, але нiяк не можу викинути.
   - Ну, зна╨ш, я справдi повiрила, що ти тепер iнший став.  Ти  ж  обiцяв
прийти з великою якоюсь радiстю до мене.  А  приходиш  iз  якоюсь  брудною
смiшною коробкою, що примушу╨ навiть цi скелi корчитись од образи. Фе!
   Русалка ляга╨ на камiнь i сердито закида╨ руки за голову.
   I Макс знову гостро виразно  помiча╨  темно-зелену,  пухнату  тiнь  пiд
пахвами.
   - Я й прийшов iз "великою радiстю". А  ти  обiцяла  прийняти  мене  теж
iнакше, а замiсть того ла╨ш  мене.  Сузанна  швидко  пiдводиться  й  знову
спира╨ться на лiкоть.
   - Ти вважа╨ш, що я погано тебе приймаю?! Так?
   Макс стара╨ться не бачити нi круглого глянсуватого колiна, випнутого  з
пiд жабуриння, нi двох перевернутих округлих чаш,  що  випинають  зеленими
промiннями газ, нi шовковисто© розпущено© бронзи, що спада╨ з плiч на голу
круглу  обточену  руку.  Вiн  дивиться  тiльки  в  ©©  вогкi,  з  зеленими
вiдблисками, глибокi очi;  в  них  поза  скриком  обурення  сто©ть  iззаду
лукавий Сузаннин вабливий смiшок.
   - Нi, ти прийма╨ш добре. Але сердишся на мене даремно. I побачиш, що  я
свого слова дотримав; я прийшов iз великою радiстю. Можна менi сiсти  коло
тебе?
   Смiшок продира╨ться наперед i опанову╨ очима, устами  й  ямочками  коло
уст. Справдi, вона сьогоднi iнша, вона не дама, а дiвчина, зовсiм  молода,
на диво тонка дiвчина, а розпущенi коси роблять ©© просто  невинною.  Вона
трошечки вiдсува╨ ноги, злегка  випина╨  до  нього  пiдборiддя  й  лукавим
нiжним шепотом кида╨ в нього!
   - Милий!
   - От це iнша мова! Бо я таки милий.
   - Ох! Невже?
   I дiвоча пухнато-бронзова позеленена голова насмiшкувато схиля╨ться  на
плече, а вогкi чистi очi мружаться ласкою, хвилюванням, смiшком
   - Правда! Побачиш сама!  Насамперед  бачиш,  яким  чемним  хлопчиком  я
одягнений сьогоднi?
   - Диво дивне╨! I головою ще нi разу не шарпнув, як загнузданий кiнь.
   I знову лукаво, насмiшкувато витягши  до  нього  пiдборiддя,  тихенько,
та╨мно шепоче:
   - Ну, а радiсть же де?
   А  очi  вже  знають,  ждуть,  хвилюються,  радiсно   соромляться   Макс
посмiха╨ться й показу╨ рукою на коробку.
   - Ось.
   - Ти хочеш, щоб я знов почала "лаятись"? Будь ласка, постав ©© хоч туди
за камiнь. Що воно таке? Для чого ти гя га╨ш ©© з собою?
   - Бо це радiсть. Як же ©© не "тягати" з собою?
   Сузанна раптом догаду╨ться.
   - В нiй щось е? Для мене?!
   - Для тебе, для всiх.
   - I для всi iх? Це вже забагато. Що ж  воно  таке?  О,  господи,  невже
рукопис тво╨© книжки? Ради бога, Максе!
   Макс  не  обража╨ться,  не  стрiпу╨  головою,  тiльки  все   так   само
посмiха╨ться.
   - Нi, не рукопис. А хочеш знати, що це?
   - Як же не хотiти, коли ця  мацапура  всю  нашу  увагу  вiдбира╨.  Мушу
нарештi знати!
   - Це - iндульгенцiя, Сузанно. Iндульгенцiя всьому людству,  всiм  людям
разом i кожному зокрема, мiж ними i тобi, i менi.
   - Хм! Загадково. Але що тобi iндульгенцiя потрiбна, то в цьому  нiякого
сумнiву нема╨.
   - Так, тут ╨ й менi, всiм мо©м пакостям, нещиростям, слабостi, брудовi,
нiкчемностi. ╙, Сузанно. Але не тiльки менi, а, повторюю, всiм людям, всiм
©хнiм пакостям, злочинствам, жор-стокостям. Цiлковите всепрощення! Забуття
всiх грiхiв. А також i святощiв. Тут, Сузанно, в цiн коробцi лежить смерть
усiх богiв i дияволiв.
   - Боже, яка ж це, певне, нудна рiч!
   - У цiй коробцi, Сузанно, лежить бомба.
   - Iндульгенцi© й бомба. Цiкавий багаж.
   - Страшно©, нечувано© сили бомба, Сузанно. Тако© сили,  що  висадить  у
повiтря всю iсторiю людства. Переверне всi вашi "непохитнi" закони  краси,
моралi, економiки, науки, полiтики. Поперемiша╨ всi народи на землi  дужче
за вавiлонську башту. Поруйну╨...
   - Господи! Я боюсь, Максе! I мiй грот висадить?
   - I твiй грот, i тебе, i  мене,  i  тво©х  льока©в,  поко©вок,  порть╨,
робiтникiв на тво©х фабриках - усiх повисаджу╨, порозносить  на  шматки  й
одродить новими.
   Сузанна раптом зручним швидким рухом заносить ноги  на  край  каменя  й
стриба╨ на пiдлогу. Груди напругло, туго  здригаються,  i  бронзова  хвиля
волосся, пахнувши на Макса духом сiна, закида╨ться за спину.
   - Вже знаю! Стиль вiдозв Iнараку!  Господи,  та  як  же  я  вiдразу  не
догадалась? Машина ледарiв, калiк i бездар? Так?
   Макс помалу пiдводиться. У вогких очах  уже  нема  хвилювання,  смiшка,
нетерплячого чекання. Вони  смiються  одверто,  пiднято,  войовничо.  Вони
нарештi зустрiлися з ворогом, якого довго чекали.
   - А, це цiкаво! Покажи, покажи!
   - Хм! Коли ти так заранi ставишся, то чи ╨ рацiя навiть показувати.
   - О нi, покажи! Як же я ставлюсь? Вона ж iзцiля╨ калiк, слiпих, глухих,
кривих. Нi хiба?
   Макс якийсь мент рага╨ться, потiм помалу розв'язу╨ коробку й  вiдкрива╨
©©. Сузанна з цiкавiстю зазира╨ всередину; там видно  тiльки  якусь  чорну
пiвкруглу пукатiсть Макс обережно просува╨ руки вниз,  пiдхоплю╨  з  бокiв
апарат, легенько вийма╨ його i ставить  на  канапу  камiнь.  Мiдна  корба,
комин,  скла,  шапочки   цвяшкiв   кричуще   випинаються   на   тлi   моху
сi-рувато-зеленявих скель. Сузанна гидливо, насмiшкувато й  обережно,  щоб
не доторкнутись навiть кiнчиком шовкового жабуриння, пiдходить ближче.
   - Так оце та страшна бомба, iндульгенцiя, краса, радiсть, чудо з чудес?
Так? Iмпозантний вигляд. Дiйсно, страшно робиться. Краса  надзвичайна.  Це
що ж таке в не© за халабудка згори?
   Макс iзбоку з цiкавiстю огляда╨  злегка  перехилене  напiвголе  струнке
туге тiло (але воно вже чогось не  хвилю╨  i  очi  не  бояться  ходити  по
опуклостях грудей, по густих зелених тiнях тiла).
   - Ти не вважа╨ш за потрiбне навiть вiдповiсти бiднiй неофiтцi?
   - Нi, чого ж.  Можу  вiдповiсти.  Можу  навiть  показати,  як  робиться
сонячний хлiб. Можливо, що ти iнакше будеш говорити, коли  попробу╨ш  його
i...
   - О, ради бога! Цю зелену, мокру, огидну жуйку? О нi. Я, слава  боговi,
ще не калiка, не бездара, не ледарка й не божевiльна.  Я  ще  можу  жувати
сво©ми зубами людську ©жу и на худобу сходити ще не маю нiякого бажання.
   - Невже навiть цiкавостi нема╨?
   - Мене огиднi речi мало коли цiкавили.
   - Так. Хм. Я все ж таки такого прийому не сподiвався. Я  думав,  що  ти
здатна побачити iншу красу. Ну, що ж: рiзне розумiння краси бува╨.
   Макс помалу бере апарат i вклада╨ його в коробку.  Сузанна  з  холодною
насмiшкою слiдку╨, як один край машини нiяк не хоче входити  й  як  нiжно,
обережно, побожно натискають на нього Максовi пальцi.  Зачинивши  коробку,
Макс зав'язу╨ ©©, бере в одну руку, а другу простяга╨ русалцi.
   - Прощай, Сузанно.
   Русалка руки не бере, мовчки, граючи очима, схиливши голову  на  плече,
дивиться на Макса й посмiха╨ться.
   - Невже бiльше нiчого тобi не треба було, як показати бомбу? Ти  зовсiм
хочеш  бути  подiбний  до  побiгущого  з  магазину;  принiс,  показав,  не
вподобалось - i вiн iде собi геть.
   - Так, Сузанно, я - побiгущий iз магазину.
   - Сумно. А я думала, що ти мiй  милий.  I  я  так  ждала  милого,  так,
дурненька, хвилювалась от нарештi кiнець усiй нашiй боротьбi, всiм  дурним
нашим сваркам, непорозумiнням. (Чекай). От прийде вiн,  мiй  вiястий,  мiй
палахкий, мiй гарний милий, прийде з великою радiстю, з випущеною на  волю
любов'ю, скрикне щастям, схопить вихором - i... Але прийшов  побiгущий  iз
коробкою. Де ж та радiсть i кпаса, що ти обiцяв? Га?
   Макс спуска╨ вi© на коробку.
   - Тут, Сузанно. Але, на жаль, ти ще не здатна бачити справжньо© краси.
   Сузанна  вмить  люто,  обурено  стрiпу╨  головою  так,  що  по   плечах
пробiгають дрiбнi шовковi хвилi.
   - Нi, це вже... занадто смiливо! Та найди ти менi  хоч  одну  людину  з
розвиненим естетичним i фiлософiчним смаком, щоб  вона  в  цiй  жалюгiднiй
машинi знайшла якусь красу. Та от: у мене  в  "храмi  краси"  в  цей  мент
сидить душ двадцять мо©х  приятелiв.  Це  -  люди  естетичного  виховання,
артисти, жерцi краси. Ходiм до них, ходiм,  покажемо  ©м  цю...  рахубу  й
спита╨мо, що хто бачить у нiй гарного. Не тiльки з погляду ©©  зверхностi,
я розумiю тво© посмiшки, розумiю, в  чому  ти  хочеш  бачити  красу  цього
винаходу. Там ╨ полiтики. Нехай вони  знайдуть  у  нiй  красу,  значнiсть,
вартiсть iз погляду полiтики. ╙ люди  науки,  актори,  поети,  драматурги,
маляри, скульптори. Нехай кожний iз свого погляду скаже. Хочеш? I  я  тобi
кажу: коли серед них знайдеться хоч один, що знайде красу й буде,  як  ти,
боронити ©©, я даю тобi обiтницю: на знак мого  смутку  з  приводу  такого
явища цiлий тиждень не ©сти м'яса. Хочеш? Чи бо©шся?
   Макс iз  цiкавiстю  розгляда╨  стелю,  пiдлогу,  стiни!  фальшиве,  все
фальшиве, декоративне, мертве, трупне.
   - Я не боюся думки тво©х приятелiв, але язика ©хнього боюсь.  Та  й  не
тiльки язика. Ти гаранту╨ш, що хтось iз них не видасть мене полiцi©?
   Сузанна гнiвно нахмурю╨ с-во© чудеснi очi.
   - Максе! Ти можеш що хочеш думати про мо©х приятелiв, але  неестетичних
учинкiв ти ©м закинути не можеш!
   - О Сузанно! Ще й скiльки можу. Саме тво©м естетам. Але я все  одно  до
них не пiду. Менi дiйсно цiкаво б послухати думку "цвiту  творчостi",  але
рискувати собою в такий момент  ради  цього  я  не  маю  бажання.  Прощай,
Сузанно.
   - Чекай. Ти все ж таки хочеш послухати? Добре. Ти можеш не йти  до  них
Ти сидiтимеш, дивитимешся на них, слухатимеш - i нiхто тебе  не  бачитиме.
Хочеш? А я сама представлю ©м Машину. Хочеш?
   - Навiщо це, Сузанно!! Невже ти можеш гадати, що..
   - Ну, просто так! Ну, менi хочеться, щоб ти  ще  не  йшов.  Я  тобi  не
цiкава. Так, може, цiкаво подивитись i послухати цiкавих  людей  Ти  ж  не
можеш сказати, що вони нецiкавi? Нi?
   Макс легенько знизу╨ плечима. Що вона ма╨ думку все ж  таки  переконати
його через сво©х приятелiв, чи що?
   - Добре, коли тобi так хочеться... Але машину я прошу менi повернути.
   - О, розумi╨ться! Будь спокiйний,  нiхто  не  зробить  на  не©  замаху.
Тiльки хвилиночку почекай, я передягнусь.
   Вона раптом перехиля╨ться до нього, витягу╨ уста й шепоче.
   - Це ж тiльки для тебе робилася  ця  сукня,  милий!  Милий,  жорстокий,
дурненький
   Коли за русалкою, хилитнувшись, закрива╨ться завiса з лiан, Макс  сiда╨
на камiнь i спира╨ голову на руки Власне, що дивного в  такому  вiдношеннi
Сузанни? Хiба вiн не повинен був  знати  це  заранi?  Чого  ж  ©й  радiти,
плакати вiд радостi, як плакала панi Надель?
   Шелестять, гойдаються лiани З-за  них  з'явля╨ться  повна  рука,  потiм
окате, свiже, з малиновими чiткими устами, лице  й  уся  постать  I  знову
Максовi зда╨ться, що в одежi  вона  поважнiша,  жiночнiша.  Волосся  тугим
джгутом обмотане круг голови, як вiнком Бiла сукня коштовно-простенька.
   - Ну, ходiм!
   У коридорi, злегка повернувши голову назад себе,  холодно-ввiчливо,  як
говорять тiльки з прислугою, кида╨:
   - Прошу занести до дверей храму й почекати там на мене.
   Льокай бере коробку й несе ©© в однi дверi, а Сузанна з  Максом  позаду
йде в другi За тими дверима, виявля╨ться, кабiнет Сузанни.  В  кутку  його
невеличкi сходи вгору. Сузанна сильно  й  пружинисто  бере  крутi  схiдцi,
показуючи Максовi голi мiцнi литки. Пiд самою стелею кабiнету на галерейцi
в кутку невеличкi дверцi. Сузанна робить Максовi  знак  мовчати,  легенько
вiдчиня╨ ©х i проходить уперед. Макс обережно йде за  нею  й  увiходить  у
невеличку ложу, як у театрi. В нiй при╨мна пiвтьма, маленька  канапа,  два
фотелi. Крiзь задраповане зеленим плющем вiкно знизу храму доходить цiлком
виразний гомiн голосiв Сузанна мовчки показу╨  Максовi  на  фотелi,  кива╨
головою, потiм раптом обнiма╨ обома руками його голову й  сильно  до  болю
надушу╨ сво©ми губами  на  уста  його.  I,  сильно  вiдiпхнувши,  безшумно
виходить, зачинивши за собою дверцi на галерейку.
   У Макса на губах горить гаряча вогка м'якiсть  ©©  вуст  i  на  кiнчику
одного вуха лишилось тепло пальцiв.
   Вiн зiтха╨, стрiпу╨ чубом i обережно сiда╨ в один iз фотелiв.
   I зараз же йому ста╨ видно все товариство й той увесь куточок храму, де
воно розташувалось. Бiлi, фiалковi,  нiжно-зеле  нi,  сiро-синюватi  фарби
вбрання, облич, волосся зливаються в одну химерну омне©стичну картину.
   Вона повiльно, лiниво руха╨ться то в одному мiсцi, то в другому.
   Напiвлежать, сидять, стоять. У  храмi  нiжно-жовтий  матовий  присмерк.
Десь далеко обгорнена шовком музика.
   Знайомих облич мало. Ага, он та, що танцювала бiскаю, як  ©©  звуть?  -
забув. I той,  що  падав  на  колiна  перед  Мертенсом,  свiтовий  "генiй"
голосових м'язiв. О, i "лев" тут,  лiдер  партi©  Об'╨днаного  Банку,  або
iпо-офiцiиному "Республiкансько-демократичного Союзу". I цей уже в  творцi
краси попав.
   Ну, розумi╨ться, глист також тут. Мертенс не дурна голова - знав,  кого
призначити шефом пресового бюро в справi Сонячно© машини. О,  цей  творець
творить тепер легенди!
   Раптом голови всiх повертаються в один бiк, пiд ложу Макса.
   - А-а! Яка радiсть! Так швидко? А це що з вами?
   - З-пiд Максових нiг  з'явля╨ться  бронзова  голова  з  вiнком  волосся
навкруги, згори голова зда╨ться дуже круглою. За нею льокай несе  коробку,
криво  держачи  ©©  за  розв'язаний  ремiнь.  (Мабуть,  дурень,   порвав!)
Поставивши на стiлець, льокай  зараз  же  зника╨.  Сузанна  гарним  жестом
пiдносить руку над головою.
   - Панове! Хвилинку уваги. Я вiдiрвалась од  сво╨©  важно©  справи,  щоб
показати одну дуже цiкаву рiч. Часу в мене дуже мало,  а  рiч  цю  я  мушу
зараз же вiдiслати. А менi страшно цiкаво знати думку вашу про цю рiч.  Ми
говорили не раз про не©, але сьогоднi я  хочу  зiбрати  невеличку  анкету.
Представник кожно© галузi знаття чи  мистецтва  повинен  коротко,  стисло,
точно сформулювати свою думку. Панове, я бачу по вас, що ви  вже  вгадали,
про що йде мова. Так, мо© панове, в цiй коробцi... Сонячна машина. Тихiше,
тихiше, ради бога! Мене вб'ють, як ви ©© розiб'╨те.
   Всi плями збираються в одну, густоперемiшану, рiзнокольорову,  рухливу,
кричущу купу.
   - Сонячна машина! Сонячна машина!
   - Панове, обережно, полiцiя йде! Ха-ха ха!
   - Та покажiть же ©©! Ура!
   -  Панове,  заспокойтесь.  Найспритнiший  iз  мужчин  повинен  обережно
вийняти апарат iз коробки. Хто з вас панове, найспритнiший?
   Смiх переплiта╨ться з вигуками  iмен.  Усi  руки  мужчин  тягнуться  до
коробки, вiдпихаючи одна одну.
   Тодi Сузанна так, як Макс, уклада╨ руки в  середину  скриньки  й  серед
гомону, галасу, вигукiв помалу витяга╨ Сонячну Машину. Рiзнокольорова купа
плям закрива╨ вiд Макса i Машину, i Сузанну У храмi кача╨ться збентежений,
одбитий високою пiвкруглою стелею клубок голосiв, з  якого  можна  вхопити
тiльки деякi  кiнчики  фраз.  Рука  Сузанни  знову  здiйма╨ться  догори  й
нетерпляче крутить пальцями.
   - Панове!. Панове!.. Я прошу уваги! Я не маю часу. Демонструвати Машину
я не дозволю. В мо╨му домi цього н i -коли  не  буде.  Отже,  прошу  всякi
заходи з цього приводу залишити. Прошу, панове, сiсти. Машину ми поставимо
на стiл, щоб усiм видно було. I негайно анкету.
   Купа розрiджу╨ться, розлива╨ться на всi боки вiд Машини. Глист i якийсь
куций панок iз фiалковим волоссям  iз  смiхом  ставлять  Машину  на  стiл.
Фiалковий панок комiчно  присiда╨  перед  нею,  робить  по-магометанському
знаки поштивостi й вiдходить набiк.
   - Панове, а подивiться, чи на нiй ╨ штемпель "Made in India"?!
   - О, вони не такi на©внi, не турбуйтесь!
   - Я протестую, при чому тут Iндiя? З яко© речi патент на таку генiальну
дурiсть вiддавати чужинцям? Це - непатрiотично.
   Сузанна вiдходить од поважного  добродiя,  коректно-строгого  наукового
вигляду, i маха╨ рукою.
   - Панове! Тихо! Пан  професор  Лiбгольд  такий  ласкавий,  що  згодився
перший сказати свою думку про цю Машину. Розумi╨ться, перше слово  повинно
належати науцi.
   - Або кримiналiстам.
   - Тихо! Панове!
   - Або психiатрам!
   - Ну, прошу ж, тихо! Насамперед i кримiналiсти, i  психiатри  теж  люди
науки. А потiм, ви неввiчливi Пане професоре, ми вас  слуха╨мо  з  великою
увагою й цiкавiстю. Софi,  пан  професор  чека╨,  поки  ви  скiнчите  вашу
балачку. Пане професоре, будь ласка.
   - В  такому  разi,  панове,  я  пропоную  влаштувати  спецiальне  свято
Сонячно© машини з усяким алкоголем, який iще да╨ нам наша стара  добренька
цивiлiзацiя.
   - Панове, вегетарiанцi влаштовують таке свято тiльки з молоком!
   Але деякi постатi все ж таки не смiються. Хто зна╨,  що  вони  думають?
Розумi╨ться, вони не срi©оть стати в  оборону  од-верто,  смiливо,  але  в
глибинi душ сво©х вони, мабуть, усе ж таки чують свою  неправду.  Напевно,
чують, милi, дорогi, мовчазнi постатi!
   Раптом та, що танцювала бiскаю, пiдводиться, позiха╨ й лiниво говорить!
   - Панове, а, може, досить про цю нудну Машину?
   Макс рвучко вста╨ й виходить iз ложi. Вiн сiда╨ на галере©  на  стiлець
без спинки й машинально чита╨ заголовки на спинках книг.
   У кабiнетi  просiяне  шторами  передвечiрн╨  свiтло.  Урочисто  строга,
спокiйна тиша  задумалась  над  тисячами  томiв,  сконцентрованих  енергiй
давно-давно  замерлих  мозкiв.  Невже  й  вони   глузували   б,   лаялись,
проклинали, позiхали?
   Десь унизу  чути  рип  дверей.  Макс  перехиля╨  голову  через  поруччя
галере©. До схiдцiв швиденько пряму╨ струнка бiла  постать  Сузанни.  Макс
зараз же сходить ©й назустрiч.
   - А, ти вже тут? Ну, чув? Бачив? Я поводилась чемно, коректно?  Правда!
Ти не можеш сказати, що я складала опiнiю? Нi?
   Макс посмiха╨ться i ввiчливо, коректно  вклоня╨ться  -  панi  господиня
поводилась надзвичайно толерантно.  А  пiсля  цього  вiн  просить  дозволу
забратися собi геть  iз  сво╨ю  шкiдливою,  злочинною,  смiшною  й  нудною
Машиною.
   - I не хочеш бiльше нi хвилинки побути зi мною?
   Макс широко розставля╨ руки й смi╨ться.
   - Ах, Сузанно, Сузанно! Яка ти зворушливо  на©вна!  Або  ж  занадто  не
поважа╨ш мене. Невже ти не розумi╨ш, тепер  не  розумi╨ш,  що  нашi  свiти
цiлком рiзнi, протилежнi, ворожi, що ми нiколи-нiколи не  можемо  зiйтися?
Нi?
   - Нi, не розумiю. Я розумiю, що ти мене страшно хвилю╨ш,  що  ти  любий
менi до слiз, до безсоромностi. Я розумiю, що так само  я  тобi  Бiльше  я
нiчого розумiти не хочу.
   - Шкода.
   - Нi, не шкода. При чому тут якась Машина? Я ж не тiкаю вiд тебе за те,
що ти ©© визна╨ш корисною, гарною, генiальною! Чого ж ти тiка╨ш од мене за
те, що я маю про не© iншу думку! Для чого ж  таке  насильство?  Ти  ж  сам
кажеш, що Машина ця ╨ свобода, для чого ж ти сам проти мо╨©  свободи!  Ну?
Милий, милий, не муч нас! Годi так!
   Тепла, хвилююче оголена рука нiжно, лукаво тре мiсцем  нижче  лiктя  по
щоцi Макса. Але Макс спокiйно ловить цю руку, поштиво цiлу╨ ©©  й  просить
дати йому Машину - в нього нема╨ часу, вiн мусить поспiшати.
   Сузанна, жорстко стиснувши уста, мовчки виходить  iз  кабiнету  й  веде
Макса до кiмнатки, де на столi сто©ть його незграбна смiшна коробка.
   - Бувай, Сузанно. Може, колись ти iнакше  поставишся  до  цi╨©  огидно©
Машини - i тодi... тодi я iнакше буду вiдходити вiд тебе.
   Сузанна спокiйно, сумно крутить головою.
   - О нi, Максе, до Машини я iнакше нiколи ставитись не буду.
   - Значить, прощай навiки, Сузанно?
   - Значить, навiки, Максе.
   Слово, страшне слово, ляка╨ обох. Але обо╨ дивляться  в  рiзнi  боки  й
удають, що не помiчають свого страху.
   Макс помалу кладе руку на коробку,  задумливо,  тягуче  здiйма╨  ©©  iз
столу й трудно йде до дверей. Йде i слуха╨,  i  жде  чогось.  Чого  ждати?
Чуда? Протиприродного?
   Чудо не ста╨ться Сузанна тихо, непорушне сто©ть, i  вогкi  очi  молодо©
телицi з кожним кроком постатi з коробкою в руках наповнюються слiзьми.
   I так само трудно,  задумливо  й  стомлено  Макс  зiходить  мармуровими
широкими сходами палацу, який навiки покида╨, так само ©де  додому  й  так
само сходить сво©ми темними вузькими сходами.
   ***
   У вузюсiнькому, крихiтному, такому  вбогому  пiсля  палацу  коридорчику
його  зустрiча╨  панi  Гольман.  I  ©©  (хоч  i  посвiжiле,  пiдбадьорене,
змолодiле) лице зда╨ться таким негарним, таким  убогим  iз  сво©ми  широко
розставленими оченятками.
   Вона щось та╨мно шепоче йому. Панна якась, пишна, молода,  гарна  панна
сидить у нього в кiмнатi й дожида╨ться його. Така чудна, мила панна;  панi
Гольман каже ©й, що пан Штор невiдомо коли прийде додому, а вона  свище  й
стрiпу╨ головою - колись же, каже, прийде. Та й сидить собi там.
   Макс одчиня╨ дверi й вражено  зупиня╨ться  на  порозi  Труда,  графiвна
Труда! Мила, смуглява, кароока, iз синьою родинкою, з вишневими устами,  з
на©вно розумним поглядом, iз хлопчачими рухами, та  сама,  що  була  тодi,
останнього дня. Вона трошки замiшано, але з розмахом простяга╨ руку.
   - Правда, здивованi? Я знала, що здиву╨тесь.
   Макс мовчки становить коробку на стiлець i поспiшно бере
   ©© без рукавички - така сама тоненька, маленька, сильна ручка!
   - Дiйсно, при╨мнiше здивуватись я нiколи не мiг би!
   Труда здивовано-радiсно розкрива╨ на нього очi.
   - Правда? Ну, менi тепер легше А то  боялась,  що  вам  стане  нiяково,
тiсно. Так ви тут живете, в цiй кiмнатцi? Насилу знайшла вашу адресу.  Три
днi шукаю. Я до вас у великiй справi. Сiсти можна, правда!
   - Ах, господи! Я так зрадiв, що забув про крихiтку сво╨© ввiчливостi.
   Труда сiда╨ боком на стiлець бiля столу й  спира╨ться  на  спинку  його
лiктем.
   - Ви ж зна╨те, що я вже дома не живу?
   I вона смiливо, занадто смiливо дивиться йому в очi.  А  сама  чу╨,  як
гаряча, невтримна дурна хвиля жене ©й у лице i в очi.
   Макс також смiливо дивиться ©й  в  очi  й  також  дурнувато,  безглуздо
червонi╨.
   - Знаю.
   - Я тепер... артистка. Ну, нехай кокотка. Менi  однаково.  Я  продалась
фабрикантовi Душнеровi. Ви вже зна╨те, правда?
   Макс пильно, серйозно дивиться ©й у болючо-недбале, загонисте лице.
   - Дещо чув.
   - Ну? I, розумi╨ться, зневажа╨те мене?
   Макс нудно мружить очi.
   - Менi боляче було, графiвно, як це почув. Бiльше нiчого.
   - А чого боляче?
   - А чого б я мав радiти?
   - Не знаю. А коли б я продалась на все життя й це називалося шлюбом, то
вам би не було боляче, правда? Адольф  вимага╨,  щоб  Душнер  розвiвся  iз
сво╨ю жiнкою й женився зi мною. "Хай, - каже,  -  цей  негiдник  жениться!
Тодi хоч честь уряту╨ться". Значить, коли я матиму на все життя коло  себе
негiдника, то вiд того чогось моя i ©хня честь уряту╨ться.  I  ©м  уже  не
буде боляче. Надзвичайно дивно!
   - Менi не вiд того було боляче, Трудо!
   - А вiд чого?
   Макс мовчить, але тут же червонi╨: дiйсно, коли б вона вийшла замiж  за
того самого Душнера, йому б не було так, власне, боляче, як було та й ╨.
   - Ну, все одно. Нехай собi. Я прийшла до вас у справi. Дайте менi  скло
Сонячно© машини! Макс широко дивиться на не©.
   - Я не маю нiякого скла Звiдки ви взяли, що в мене ма╨ бути скло? Труда
сердито кривиться.
   - Ах, Максе, для чого ви зi мною так говорите! Ви бо©тесь мене! Так! Ви
гада╨те, що я iхня шпигунка? Ви можете це припустити? Ви можете думати, що
я прийшла випитати у вас, де Рудi, i видати його й вас полiцi©? Так?
   Вона грiзно перехиля╨ться до нього.
   - Я цього не думаю, Трудо, але... в мене  нема  нiякого.  Нi,  вибачте,
Трудо, я паршивець. Скло ╨, i я вам його зараз дам. Простiть мене. Добре?
   Вiн  благальне  простяга╨  до  не©  руку.  Труда   бере,   потиска╨   й
освiтлю╨ться радiстю.
   - Правда, дасте? Зараз? Ну, я так же й знала, що знайду у вас.  Я,к  же
можна, щоб у в а с ©© не було? У кого ж тодi?
   Раптом Макс швидко вста╨, пiдходить до коробки й пiдносить ©© до Труди.
   - Що це?!
   - Готова Сонячна машина
   - Ради бога, Максе, правда?! Там, усерединi?
   Труда схоплю╨ться, нетерпляче  хапа╨ться  за  ременi,  тягне  ©х,  рве,
шарпа╨. А коли Макс, також хапаючись, смiючись  i  пв-глядаючи  на  Труду,
вийма╨ апарат iз коробки й обережно становить його на стiл, Труда вражено,
злякано притиха╨. Голос ©© сходить до шепоту.
   - Так це вона?! Сюди трава кладеться, правда? А оце те скло! Яке дивне!
Ви менi це дасте?
   - Я весь апарт вам дам.
   Труда прудко злякано задира╨ до нього лице.
   - Ви жарту╨те, Максе? Ви не дасте скла?
   - Я вам увесь апарат дам
   Труда зовсiм випростову╨ться - вiн говорить цiлком серйозно,  вiн  таки
готовий дати ©й цiлий апарат.
   - У такому разi ви повиннi самi сказати, як я можу подякувати, бо  все,
що я скажу, таке буде страшно блiде й неправильне. Ну?
   - Ведiть за не© пропаганду!
   Труда знизу╨ плечима. Господи, та чого ж вона так добивалася скла?  Для
себе? Вона ма╨ що ©сти. Розумi╨ться, для пропаганди!
   - I зна╨те, як я буду? Iз сцени! Я ж маю свiй театр. Буду  виходити  на
сцену й вести пропаганду.
   - Ну, так не можна. Вас моментально заарештують.
   - О, будь ласка! З великою радiстю!
   - Але яка ж од цього користь справi? Труда призна╨ рацiю. Дiйсно,  коли
вона буде сидiти в тюрмi, то вiд цього для машини користi нiяко©.
   - Ну, я вже знайду всякi способи. Господи, Максе, ви подумайте: це Рудi
зробив! Наш милий мовчазний Рудi. Ви ж неодмiнно вiтайте його вiд мене, як
побачите. Чу╨те? А у вас зморшки з'явились на лицi. А мене зовсiм  забули.
Правда? Ну, ну, можете не вiдповiдати, я знаю, що таких запитань  задавати
не можна, бо однаково правди не говорять. Я тiльки так, од радостi. Так я,
значить, можу зразу ж i взяти всю Машину?! Господи,  i  ще  сьогоднi  можу
©сти сонячний хлiб!1 Я хвилювалась так, так... як збиралась тiкати з вами.
Ви й це, мабуть, забули? Ну, ну, вiдповiдi не треба.  Я  тiльки  так  мелю
язиком од хвилювання. Так я можу зараз узять? Правда? Ви ж не жартували? В
мене внизу сто©ть авто. Ви поможете менi знести вниз. Правда? I я вже мушу
©хати. Я хочу сьогоднi ще спробувати. Сонце  ще  ╨?  ╙!  Вночi  не  можна?
Правда?
   Це дитяче, колишн╨, серйозно-на©вне  "правда",  цей  зворушливий  запах
конвалi© вiд ©© тiла, це хвилювання, гарячка, радiсть.
   Макс в однiй руцi зносить коробку сходами, а другою час од часу  злегка
притриму╨ пiд лiкоть графiвну Труду. I згаду╨ться, як вона тодi раз у  раз
зараз же ловила лiктем його руку, якось зручно  пiдгортала  ©©  мiж  сво╨ю
рукою й тiлом i тодi затишно-затишно пригорталася вся до нього.
   Коли Макс уклада╨ коробку до авто. Труда пода╨ йому свою картку.
   - Моя адреса теперiшня. Ви ж при©дете до мене коли-небудь?
   - З великою-великою радiстю, Трудо. Спасибi вам, величезне спасибi,  що
ви сьогоднi були в мене.
   - За що менi?!
   Милi, здивованi, готовi раз  у  раз  на  найшкодливiшу  для  них  самих
одвертiсть очi!
   - Так. За щось Може, коли-небудь розкажу. Але це не важно.  А  дякую  й
радий дуже-дуже!
   Труда довгим поглядом дивиться на нього й торка╨ в спину шофера.
   - I я дуже-дуже рада. Не тiльки за...
   Вона прикушу╨ губу й злякано зирка╨ на шофера.
   - ...але й за.. iнше. Так прийдете? Ждатиму!
   ***
   - Ну, що, Штiфелю? Дали волю слова? Га? Що? Помогло? Роздмухали? Вже  в
Гамбурзi ╨! Га? Нi?
   Штiфель понуро мовчить i прислуха╨ться до шлунка не можна  з  проклятим
жити на  свiтi  -  трохи  якесь  хвилювання,  i  вже  гуркотить,  мурчить,
пухириться.
   - Ну, то що, що в Гамбурзi?  А  ви  б  ©©  заборонами  спинили?  I  що,
©й-богу, говорити от таке!
   - Спинив би, Штiфелю, спинив би. Та й ще спиню. Спиню, Штiфелю.  Тiльки
вас тепер питати не буду. Годi.
   Штiфель раптом поспiшно проща╨ться й злякано вибiга╨ з кабiнету, дрiбно
перебираючи ногами.
   Тодi  пан  президент  окида╨  допитливим  оком  м'яку   постать   графа
Елленберга, яку, зда╨ться, можна зiм'яти як хоч i вкласти у валiзку.
   - Пане мiнiстре, потрiбна рiшуча боротьба. Що? Граф  Елленберг  покiрно
схиля╨ голову - розумi╨ться, потрiбна. Та як же ти його боротимешся?
   -  Рiшуча.  Радикальна.  Безмилосердна.  Арешти,   заборони   тепер   -
нiсенiтниця.  Роздмухали.  Iнших  засобiв,  iнших.   Що   там   професiйнi
органiзацi©?
   - Хвилюються, пане президенте. Скрiзь безглуздi чутки.  Вимагають  волi
Сонячнiй машинi.
   - Волi? Хм. Дамо. Дамо.  Ну,  а  роблять  що:  демонстрацi©,  зiбрання,
засiдання?
   - Не дозволенi. Але, звичайно...
   - I не дозволяти. Запам'ятайте  суть,  Елленбергу:  нiзащо  об'╨днання.
Чу╨те? Тодi все врятоване. Тисяча машин-дурницi.  Роз'╨днувати.  Розбивати
цю темну стихiю.
   Мертенс сильно крутить держальце справа, надушу╨  два  гудзики  по  два
рази кожний, потiм круто поверта╨ться до  графа  Елленберга  й  упира╨ться
розчепiреними пальцями рук об круглi товстi колiна.
   -  Пане  мiнiстре,  тепер  лиша╨ться,  повторюю,  тiльки  один  спосiб!
роз'╨днати, розладнати й розбити стихiю.  Тiльки.  Зробимо  ж  це  так.  У
Берлiнi повинна з'явитися маса скла Сонячно© машини. Маса. Тисячi. Десятки
тисяч. Чу╨те?
   Граф Елленберг пiдозрiло-уважно зирка╨ на масивне чотирикутне  лице,  з
якого виступають калюжi поту.
   - Але тi скла повиннi приносити смерть усякому, хто  ©х  уживатиме.  Як
саме - це рiч ваша й науки. Зразу, помалу, однаково. I так можна,  i  так.
Ви розумi╨те вже iдею? Чи далi поясняти?
   Граф Елленберг сидить, як закам'янiлий, розгублений.
   - Що? Вага╨тесь? Жорстоко? Операцi©  завсiди  жорстокi.  Краще  тисяча,
десять тисяч загине, нiж мiльйони. Що? Нi?
   Граф Елленберг глибоко зiтха╨ й проводить рукою по чолi.
   - Я, пане президенте, не вагаюсь. Але я ошелешений  грандiознiстю  цi╨©
iде©. О пане президенте, це,  дiйсно,  тiльки  генi╨вi  може  прийти  така
проста й непереможно-вiрна iдея. Я  прошу  пана  президента  вибачити  мою
нестриманiсть, але я не можу опанувати себе. Це ж так просто й математично
вiрно!
   Граф Елленберг глибоко схвильований.
   -  А  тепер  дозвольте  менi,  пане  президенте,  обмiркувати   способи
здiйснення ©© й предкласти вам план.
   ***
   I от у казку почина╨ продиратися новий  мотив:  Сонячна  машина  тру©ть
людей. Сонячна машина наче  спочатку  году╨,  але  потiм  убива╨.  Сонячна
машина -  це  страшна,  пiдступна,  диявольська  махiнацiя  Союзу  Схiдних
Держав.
   Дiйсно, випадки то раптово©, то повiльно© смертi вiд уживання  Сонячно©
машини стають цiлком доказаним фактом. I полiцiя, i публiка,  i  репортери
газет день у день констатують ©х. На вулицях, бiля фабрик i заводiв  щораз
бiльше й бiльше з'явля╨ться пiдозрiлих людей, якi майже  одверто  роздають
скла з iнформацiями  й  вiдозвами  Iнараку.  Правда,  майже  день  у  день
з'являються знову вiдозви вiд Iнараку, де вiн одмовля╨ться вiд попереднiх,
а далi знов од цих.
   В одних доводиться, що полiцiя пiдробля╨ скла, отрую╨ ©х i розда╨, а  в
других тим самим  шрифтом,  з  тими  самими  пiдписами  ла╨ться  попереднi
вiдозви й роз'ясня╨ться, що  це  провокацiя  полiцi©,  яка  хоче  налякати
народ.
   I нiхто вже нiчого, навiть самi iнаракiсти й сама  полiцiя,  не  можуть
розiбрати, чия де вiдозва.∙
   Але пiдозрiлi суб'╨кти дiйсно щораз частiше й  частiше  попадаються  на
всiх людних мiсцях, ©х  часом  заарештовують,  але  серед  публiки  вперто
ходять чутки, що полiцiя ©х зараз же випуска╨.
   I все ж  таки  щодня  Мертенс,  приймаючи  доповiдь  графа  Елленберга,
невдоволено гирка╨:
   - Ширше, ширше, я вам кажу! Розмаху,  широчини  нема!  Тисячi,  десятки
тисяч смертей щодня! Саме iм'я "Сонячна машина" повинно  викликати  жах  i
ненависть. Тiкать повиннi вiд усякого  скла,  яке  ©м  да╨ться.  Що?  Жах,
терор?
   I, дiйсно, страх i жах  уже  обгортають  казку.  Щодня  газети  подають
фотографi© трупiв людей, отру╨них Сонячною машиною.  На  перших  сторiнках
усiх газет довжелезними списками, обведеними чорними рамцями, стоять iмена
нещасних легковiрних жертв цi╨© страшно© казки.
   Уже бувають випадки, коли юрба хапа╨ "склярiв" i "сонце©стiв"  i  вида╨
©х у руки полiцi©. Вже бува╨, що одна частина фабрики кида╨ться на другу й
змiшу╨ться в купу лютих тiл. Полiцiю ненавидять, полiцi© бояться,  полiцiю
благословляють, полiцiю  кличуть.  Будь  проклята  Сонячна  машина!  Слава
Сонячнiй машинi!
   А смерть вихоплю╨ то тут, то там сво© жертви й виставля╨ iмена  ©хнi  в
чорнi рамцi газет.
   Доктор Тiле грiзно б'╨ рукою по цих списках, пiдносячи ©х пiд самi  очi
Максовi.
   - Ну, що? Терору не треба? Нi? Чим ви можете вiдповiсти на цю  страшну"
провокацiю? Вони можуть уживати терору? Вони можуть  сотнi  людей  день  у
день убивати, а ми повиннi пiдставляти ©м лiву щоку? Я вас питаю, товаришу
Шторе, чим ви можете ©м одповiсти на цю страшну рiч?  Га?  Роз'яснюванням?
Вiдозвами?!
   Макс люто стрiпу╨ чубом.
   -  Сонячною  машиною!  От  чим!  Тисячами,  десятками,  сотнями   тисяч
справжнiх Сонячних машин. Волею Сонячно© машини! Боротьбою  всiх  за  волю
Сонячно© машини!
   - Хто ж буде боротись, дорогий  товаришу  Максе?  Га?  Хто?  Прочитайте
"Соцiалiстичний  Шлях",  прочитайте  "Голос  Металiста",  послухайте,   що
говорять тепер по робiтничих кварталах, подивiться, якi  там  бiйки  щодня
бувають, прислухайтесь, який для  нас  проклiн  зроста╨  скрiзь.  Двадцять
наших найкращих  агiтаторiв  заарештовано,  двох  тяжко  поранено,  одного
вбито.
   Макс нетерпляче боляче морщиться.
   - Ну, що ж ви хочете цим сказати, що, чорт його забирай? Що ми  повиннi
припинити пропаганду Сонячно© машини? Повиннi здатися? Так?
   Доктор Тiле теж нетерпляче й зовсiм не нiжно морщиться.
   - Нi! Не здатись. А навпаки - боротись. Але  боротися  так  як  боровся
Iнарак, як борються нашi товаришi в Англi©, у Францi©, в Америцi - скрiзь.
Ми послали ©м сонячного скла. Добре. Але що ми самi  робимо,  щоб  спинити
цей терор, яким противник  вибива╨  в  нас  зброю  з  рук?  Що?  Скиглимо,
сердимося, саха╨мось. Ми повиннi вiдповiсти  не  слинявими  зiтханнями  та
переговорами з легальними соцiалiстами, товаришу, а  тим  самим,  чим  нас
б'ють. Терором! Страшним, лютим, безжалiсним  терором.  Бiржа,  Об'╨днаний
Банк, полiцiя, парламент,  палац  Мертенса,  Штiфеля  повиннi  полетiти  к
чорту!  Редакцi©  ©хнiх  газет,  друкарнi,  театри,  все  повисаджувати  в
повiтря, порозтрощувати, понищити. Так ©м треба  вiдповiдать.  I  заявити,
що, коли Об'╨днаний Банк не припинить  тру©ння  народу  фальшивими  склами
Сонячно© машини, всi члени Банку, всi акцiонери його  будуть  знищенi.  За
одного отру╨ного полiцi╨ю робiтника - десять капiталiстiв! От  як  повинен
реагувати Iнарак, а не соцiал-демократичнi слиньки, з якими ви  й  товариш
Паровоз так панька╨тесь. Що вам дали вашi переговори досi?  Що  соцiалiсти
вже вiдмовляються перевiряти нашi скла? Так? Бояться отру©тись?  Так  вони
вам вiрять? Звичайно, соцiал-демократiя вам рiднiша, нiж Iнарак.
   Тут Макс не витриму╨ й гатить кулаком по столу.
   Хто смi╨ йому такi образи кидати? На яких пiдставах? Що вiн без кровi й
убивства хоче об'╨днати всi робiтничi органiзацi©?  Це  злочинство?  А  чи
зна╨ страшно революцiйний i кро-вожадний товариш Тiле, що його методи, якi
вiн пропону╨, викопують сотнi проваль усерединi пролетарiату? Терор  тепер
буде ще гiршою провокацi╨ю,  нiж  тру©ння  полiцi©.  Сонячна  машина  тодi
загине. Що дали переговори? А те, що  той  самий  Союз  Металiстiв,  орган
якого товариш Тiле пропону╨ читати, бере  акцiю  в  сво©  руки.  Iнараковi
треба вiдiйти набiк. Так, набiк, пожертвувати собою. Хай вони ведуть далi.
   Доктор Тiле знизу╨ плечима. Добре. Нехай Союз Металiстiв бере. Добре. А
Об'╨днаний Банк тим  часом  викличе  таку  панiку,  що  вiд  самого  слова
"Сонячна машина" люди тiкатимуть стрiмголов. А Iнарак загине  .безславною,
ганебною смертю, зненавиджений i проклятий робiтництвом. Нехай, нехай Союз
Металiстiв провадить  справу.  Добре.  Але  нехай  товаришi  "?об'╨днаннi"
пам'ятають, що не всi члени Iнараку такi мирнi ягнятка, як то досi думають
деякi товаришi. Статут Iнараку нiким iще не змiнений. Це вже майже одверта
заява  про  непiд-лягання  постановi  бiльшостi,   це   загроза   розломом
органiзацi©, братовбивством.
   А жах усе шириться  та  шириться,  чадним  димом  обкуту╨  казку.  Така
близька, така вже от-от ухоплена мрiя, така  сонячно-радiсна,  така  п'яна
любовнiстю, волею, раптом переверта╨ться в  чорне  страхiття  з  огидними,
вишкiреними зубами смертi. Невже щастя ╨ тiльки вiчний,  недосяжний  мiраж
для людства i вся iсторiя людей буде безупинним блуканням по  пустелях  за
цим мiражем i встелюванням кiстками свого шляху?!
   ***
   А тут iще з Рудольфом щось сталося. Не тiльки ця провокацiя полiцi©,  а
ще щось iнше. Чогось нерву╨ться, задуму╨ться, мучиться.
   В майстернi тихо стало. Наделi вже працюють без смiху й жартiв. Як кулi
в обложеному мiстi, виливають i подають вони скла тим, що борються там, на
полi бою. Фрiц стиска╨ кулаки, зацiплю╨ щелепи. Герман понуро посвисту╨, а
Наделевi,  старому  Наделевi,  нiяково  перед  синами:  що   робить   його
соцiал-демократiя, щоб викрити це страшне злочинство полiцi©? Вона  внесла
iнтерпеляцiю до мiнiстра внутрiшнiх справ. Чи зна╨ пан мiнiстр i так далi.
Ах, боже мiй, пан мiнiстр страшенно перелякався. Розумi╨ться, зна╨, бо сам
це робить!  Старий  Надель  згоден  iз  синами,  але  не  згоден,  що  всi
соцiал-демократи такi. Обурення  росте.  Машина  робить  сво╨  дiло,  вона
бореться-сама за себе. Тi, що взнали ©©, тi не можуть повiрити  й  тисячам
смертей.
   - Нiчого, дiти, нiчого, не треба тiльки падати духом. Треба  працювати.
I акуратно, точно, систематично працювати. Головне - працювати, синки.
   I синки працюють, часом  уважно  поглядаючи  на  доктора  Рудольфа,  що
сидить iз газетою, вп'явши очi в одну точку, i нiчого не чу╨ й не  бачить.
А потiм раптом зiтха╨, запустить пальцi в волосся  та  так  посуне  ©х  на
потилицю, наче хоче здерти шкуру з черепа. I все тепер газету чита╨! Але й
не чита╨, а тiльки вiзьме,  погляне,  покрутить,  перегорне,  щось  трошки
прогляне й зараз же задума╨ться, нiби читав години  з  двi  якусь  глибоку
книгу.
   А вночi старий Надель чу╨, як доктор Рудольф не  спить,  як  ходить  по
майстернi, щось часом бурмотить i зiтха╨. З провокацi© журиться? Чи  якась
iнша туга йому в серце запала?
   Макс уже i так, i  сяк  пiдходить  до  Рудi,  але  нiчого  добитися  не
вда╨ться. Може, Рудi  нудно?  Може,  Рудi  хотiв  би  коли  не-будь  уночi
про©хатись в авто мiстом або в лiс?
   Нi, Рудi не хоче рискувати Та й не нудно йому. Чого ради?
   - Ну, а що з тобою. Рудi?
   Рудi мовчить i щось дума╨, вже не слухаючи Макса.
   I раптом одного  вечора,  коли  вони  сидять  самi  в  майстернi,  Рудi
пiдходить до Макса, кладе йому руку на плече й тихо каже.
   - Максе, можеш зробити менi одну дуже важну послугу?
   Макс сильно, охоче, стрiпнувшись увесь, хапа╨ й притиска╨  цю  руку  на
своиому плечi.
   - Та будь ласка. Рудi. Все, що хочеш! З радiстю!
   - Ну, радостi, мабуть, буде тобi мало.
   Рудольф здiйма╨ руку й сiда╨ бiля столу так, щоб свiтло лампи  було  за
ним Очi його не дивляться одверто, ясно, як раз у раз. Це дивно, це - дуже
дивно!
   - Ну, я слухаю. Рудi!
   - Добре Зараз.. Я прошу влаштувати менi побачення з принцесою.
   Макс швидко задира╨ голову догори й так лиша╨ться,  як  пришпилений  до
стiнки чорний жук.
   Рудi ж уперто спокiйно розгляда╨ пiдлогу. Чи може Макс це зробити  йому
так, щоб не вийшло шкоди справi?
   - З принцесою?! З тою, що в Елленбергiв?! Що ж ти ма╨ш до не©?
   - Менi треба, Масi.
   Макс почина╨ розумiти,  але  не  може,  не  сила  йому  вiрити  своиому
розумiнню. Рудi ж так мовчки, так непорушне сидить, що треба вiрити.
   Хм Тепер усе ясно. Одну дивнiсть роз'ясню╨ друга, ще бiльша.
   - Що ж, Рудi? Коли це так.. треба тобi, то.. Але чи схоче ж. принцеса?
   Доктор Рудольф мовчки бере газету, обкреслю╨ нiгтем якесь мiсце й пода╨
Максовi.
   "Того, хто помилився весною в саду, хто вмi╨ дотримувати слова,  об'╨кт
помилки пiд словом честi повно© безпеки просить про побачення".
   - Так ця дивна оповiстка... до тебе?!
   День у день  вона  акуратно  з'явля╨ться  по  всiх  газетах  на  першiй
сторiнцi, обведена густою, чорною  лiнi╨ю,  викликаючи  в  читачiв  тисячi
здогадiв усякого роду вiд гумористичних до трагiчних. I нiколи Максовi  за
всi блага життя не могло б спасти на думку, що автором ©© ╨  ота  велична,
честолюбна,  жорстока,  суха  дегенератка,  нащадок  нiмецьких   монархiв,
наречена некоронованого самодержця, царя Нiмеччини,  а  адресатом  -  його
брат, син льокая, його аскет Рудi. Значить, у  них  там  були  якiсь  сво©
вiдносини, "помилки", "слова?". Вона просить про побачення?!
   Макс кладе газету на стiл i  почина╨  ходити  по  майстернi,  обминаючи
валiзку iз старим битим склом.
   - Добре, Рудi. Дiйсно, по щиростi, я без велико©  радостi  буду  робити
тобi цю послугу. Я, звичайно,  нiчого  не  знаю  для  чого,  через  що  це
побачення. Але те,  що  я  знаю  вiд  мами  про  участь  цi╨©...  особи  в
запровадженнi тебе до лiкарнi, то не да╨  менi  певностi,  що  тут  справа
зовсiм проста. Добре, добре, Рудi! Я нiчого не кажу, не питаю  й  не  хочу
питати. Але я попереджаю: ви обо╨ повиннi прийняти мо© умови  А  то  я  не
можу взяти на себе вiдповiдальностi.
   - Спасибi, Масi. Я заранi приймаю все. А принцеса мусить.
   - Добре. Завтра ж ти матимеш iз нею побачення.
   I Макс зараз же проща╨ться, не дивлячись на Рудi.
   Рудольф сильно стиска╨ руку, не дивлячись на Масi.
   ***
   Нiч i день грають у довго© лози, перестрибуючи одне через одне.
   Потоками, рiчками злива╨ться життя  в  затихле  озеро  принцеси  Елiзи.
Тiльки одного струмочка, нi, одно© тiльки  маленько©  бризки  нема╨  та  й
нема. I через те -  понуре,  застигле,  непорушне  озеро  принцеси  Елiзи.
Паризький конгрес, та╨мна грiзна ворушня  Сходу  Землi,  примара  свiтово©
сутички, блискавки недалеко© катастрофи. Ну, що ж, не хвилю╨,  не  здiйма╨
це  хвиль  на  понуро  застиглому  озерi  принцеси   Елiзи.   Йому   треба
малесенько©, крихiтно© бризки.
   I сни  соромнi,  хоробливi,  страшнi  сни  перестали  ганьбити  зеленi,
потомленi, захмуренi очi. Але, вхопивши за горло сором, жадно кричить туга
за ганебними снами. Кричить просто в лице принцесi Елiзi.
   Нiч стриба╨ через день i, нахилившись, пiдставля╨ спину дневi.  Сонячна
машина, чорнi рамцi страшних спискiв, безмилосердна  боротьба,  фотографi©
тих, що попали пiд колеса неминучостi, зцiпленi зуби, глухий  шум  дихання
стихi©. Нi, не здiйма╨ться хвилями зацiпенiле озеро принцеси Елiзи.
   I раптом бризнула бризка! Бризнула прекрасна, довгожда на, благосна.  I
переповнилось  озеро  принцеси  Елiзи,   понялося   нестримними   хвилями,
вихорами.
   Суворий чоловiчий  голос  янгола,  запнувши  екран,  сховавши  обличчя,
возвiстив телефоном доктор Рудольф Штор згоден на побачення. Суворий янгол
поставив умови, цiлий ряд милих, смiшних,  образливих,  любих  умов.  Бути
точно о десятiй там i там.  Червоне  авто  Входити,  не  питаючись  нiкого
Пiдлягати всьому Нiяких проводарiв.
   Ах, дурненький, смiшний янгол! Та коли б умовою побачення вiн поставив,
щоб вона, принцеса Елiза, гола вийшла на плац i там стала  дожидатись  там
його, свого мужа, невже вона не прийняла б цi╨© умови?
   Розумi╨ться,   все   це   ненормальне,   незрозумiле,   страшне,    але
непереможно-дороге, ╨дино-важне, найсерйознiше за  всi  катастрофи  свiту.
Так, кiлька тижнiв тому вона сама пiдписала  йому  смертний  присуд,  вона
сама вiддала його на розп'яття. Ну, i що ж?  I  вiддала,  i,  може,  знову
вiддасть, а от же обiзвався вiн, а от же нiмiють солодким холодом ©© ноги,
а от же буде щастя торкнутися до нього?
   Боже, як сунеться день, як крихiтна  гусiнь  iзгори  величезного  дуба.
Коли вона досунеться до десято© години вечора?
   Розумi╨ться, це iнаракiсти везтимуть ©© до нього  Вiн  у  них,  у  цi╨©
банди. I вона, принцеса Елiза, наречена  майбутнього  Короля  Землi,  вона
вiдда╨ себе в руки убiйникiв, бандитiв i грабiжникiв, щоб вони  повели  ©©
на випрохане нею побачення з сином льокая. Божевiлля, кошмар! Але, коли  б
усi кошмари були такi, вона б нiколи не хотiла прокидатися вiд них.
   I нiякого, нiякого виправдання нема в не©. Сонячна машина? Ах,  що  там
Сонячна машина! Тiльки побачити  його,  насамперед  побачити,  торкнутися,
ожити Суха ж вона вся, як земля в посуху! При чому ж тут Машина?
   От i десята вечора. От i нiч молодесенька, тиха, з сережкою  мiсяця,  в
намистi Чумацького Шляху. От i рiг тих двох  призначених  бандитом-янголом
вулиць. Так, сто©ть авто. Порожн╨, самотн╨, байдуже.  Нi  шофера,  нiкого.
Вулички тихi, безлюднi, майже за мiстом. Це для того, щоб ©м  видно  було,
чи не привела вона з собою полiцiю, чи не  зраджу╨  вона  ©х.  Смiшненькi,
занадто обережнi бандити!
   Ну, що ж, сказано нiкого  й  нiчого  не  питатися,  входити  в  авто  й
спокiйно сидiти.
   Добре. Але тiльки не спокiйно! Все вона може ©м зробити,  але  спокiйно
сидiти навiть справжнi янголи не могли б у не© вимагати.
   Поважна, сувора, струнка жiноча постать у густому вуалi, вся в темному,
спокiйно, помалу вiдчиня╨ дверцi авто i входить у нього В  темнiй  каретцi
затишно й трохи душно.
   Мина╨ хвилина, двi, п'ять. Авто сто©ть непорушне,  нiхто  до  нього  не
пiдходить. Ах, господи, вони вичiкують, оглядаються, придивляються.
   А, нарештi! Хтось швидко сiда╨  на  передок;  в  ту  саму  мить  дверцi
вiдчиняються, в екiпаж усову╨ться росла чоловiча фiгура й зачиня╨ за собою
дверцi. Авто зрива╨ться  з  мiсця,  сильно  хитнувши  принцесу  об  спинку
карети.
   Чоловiк пильно дивиться у вiконце, щось роблячи руками бiля свого лиця.
Коли вiн одхиля╨ться й сiда╨ рiвно, лиця в нього вже нема╨,  воно  закрите
чорною машкарою э двома дiрками для очей У темнотi екiпажа ця  густо-чорна
пляма замiсть обличчя тiснить.
   - Вибачте, принцесо, я мушу зав'язати вам очi. Той самий голос  янгола,
що був у телефонi!
   - Це конче потрiбне? В мене такий вуаль, що я однаково нiчого не бачу.
   Бандита це не перекону╨. Вiн стара╨ться бути  ввiчливим,  але  говорить
так непохитно, що принцеса мовчки пiдiйма╨ вуаль i поверта╨ лице до чорно©
машкари.
   - Будь ласка!
   Головне, що авто летить i пожира╨ просторiнь, яка вiддiля╨ вiд н ь о  г
о . Це найголовнiше.  Нехай  зав'язують  дурнi  люди  очi,  нехай  усю  ©©
зв'яжуть, аби доставили туди, де зразу стане вiльно, ясно,  легко.  Нехай,
нехай брутальнi пальцi торкаються ©© обличчя i..
   Але принцеса бере оперiзку й сама собi зав'язу╨ очi. Теплий  шовк  грi╨
повiки, вiям тiсно, вони, як метелики в долонi, трiпають крильцями.  Рiвна
темнота гойда╨ться в очах.
   Тiло автомобiля робить щораз частiшi та частiшi  скоьи,  вгризаючись  у
просторiнь.  I  принцеса  Елiза  всi╨ю  душею  помага╨   йому,   пiдганя╨,
переганя╨. От воно робить заворот - i тiло Елiзи наляга╨ на тiло бандита й
зараз же вiдсува╨ться до стiнки.
   А що, як в i н тепер вида╨ ©© Iнараковi? А що, як вiн ©© тепер одда╨ на
кару, на помсту? Хiба ж його слову можна вiрити?
   Принцеса Елiза тихенько про себе щасливо посмiха╨ться: можна! А як i не
можна, то невже можливо, щоб вiн видав ©© Iнараковi, а не взяв собi,  той,
який тодi так...
   Елiзi зразу ста╨ чогось страшно душно вiд оперiзки. Чи довго ж iще воно
буде завертати в рiзнi боки, це авто?
   I в цей самий мент авто, як дiставши дозвiл, почина╨  при  пиняти  бiг.
Принцеса Елiза холоне й туго обтягнутою рука вичкою рукою трима╨ серце,  в
яке перекинулися скоки авто.
   - Принцесо, дозвольте менi взяти вашу руку й провести.  Оперiзки  прошу
не скидати.
   Сильна рука бере принцесу пiд лiкоть i зводить iз карети. У  вiконцi  з
льоху, вхопившися руками за грати,  висить  Рiнкель.  По  блiдопосрiбленiй
молодим мiсяцем дорiжцi до вiлли йдуть двi темнi постатi, одна веде другу.
Так, значить, нова арештована. Жiнка. Хора вона чи поранена? Кроки риплять
пiском помалу, ритмiчно. Голосiв не чути. Так, це нова арештована!
   Рiнкель поквапом заклада╨ камiнцями слiди довбання грат i люто злiза╨ в
темноту камери. Мабуть, i на цю нiч доведеться вiдкласти втечу!
   ***
   Доктор Рудольф ходить по кiмнатi,  провалюючись  лiвою  ногою  в  ямку.
Ходить i знову, i знову все огляда╨. От тут вiн ©© посадить у цей  фотель.
Сам буде от там, щоб усе ©© лице було йому видно,  щоб  не  пропустити  нi
одного менту, щоб увiбрати в себе якомога бiльше, повну душу ©© очей, уст,
волосся, ©© погiрдливих вiй, примружених, жорстких.  I  тодi  знову  можна
жити якийсь час далi.
   I коли вона йому скаже на колiнах повзти за нею через увесь Берлiн, щоб
бути ©© льока╨м, вiн зробить це, благословляючи ©©.
   Нi, треба зменшити свiтла. Треба, щоб ця кiмната хоч трошки здалася  ©й
затишною. Бо тiльки ж подумати: вона сама просить про побачення.  Просить!
Навiщо воно ©й? Ну, навiщо? А навiщо тодi, як лежав вiн зв'язаний,  навiщо
нахилилась i...
   Нi,  вiкна  треба  щiльно  позапинати  порть╨рами.  Як   можна   лишати
вiдчиненими?
   Доктор Рудольф щiльно запина╨ вiкна, дивиться  на  годинника,  пiдсува╨
фотель один ближче до одного й зараз же злякано вiдсува╨  його  далi.  Але
невже таки це буде?! Невже вона дiйсно зараз буде тут? Розумi╨ться, тiльки
побачаться, бiльше  нiчого  не  буде,  не  може  бути.  Вона  тiльки  хоче
побачитись, щоб попрохати вибачення за божевiльню. Нi, вона хоче пояснити,
для чого то було те, що вона нахилилась  i...  ©й  соромно,  ©й  нестерпно
знати, що вiн живе, пам'ята╨  ©©  вчи  нок,  що  якось  iнакше  його  собi
поясню╨. I готова на все, щоб тiльки роз'яснити йому, щоб  тiльки  вiн  не
уявив собi бозна чого. I от зараз появиться  ©©  велична  iпостать,  зараз
iздалеку здалеку озирнуть його примруженi очi, i  тим  самим  голосом,  що
тодi, як прийшла до лабораторi©, вона скаже йому: "Пане Шторе,  менi  дуже
непри╨мно..."
   Гомiн голосiв за дверима.
   Доктор Рудольф схоплю╨ться, злякано розгорта╨ сiрi, великi, оголенi очi
на дверi й чека╨. Дверi  потихеньку  вiдчиняються,  i  в  них  з'явля╨ться
струнка, чорна вiд нiг до голови постать. Вона, як слiпа,  витягу╨  вперед
чорну в чорнiй блискучiй рукавичцi руку й обережно увiходить.  На  очах  у
не© чорна  оперiзка.  Руки  ©©  здiймаються  догори,  не  хапаючись,  наче
задумливо, розв'язують вузол i здiймають оперiзку з очей. I  зараз  же  цi
очi, клiпаючи, мружачись од свiтла, швидко шукають по  хатi.  Стрiвшися  з
сiрими, широкими, зляканими очима, вони зiтхають i спиняються  -  нарештi!
Тодi вони на мент  заплющуються,  i  принцеса  Елiза  помалу,  мовчки,  не
велично, а тихо пiдходить до доктора Рудольфа.  Рука  в  чорнiй  рукавичцi
простяга╨ться, а очi не мружаться, не далекi, а  тихi,  теплi,  близькi  й
такi незвичайно схвильованi.
   - Я не могла бiльше...
   I рука  така  покiрна,  i  така  тепла  та  рiдна  вигладженiсть  туго©
рукавички!
   Розумi╨ться, вiн не догаду╨ться взяти в не© з рук капелюш i помогти ©й.
Через те вона сама кладе його на той фотель, де мала б сидiти, i сiда╨  на
канапу в куточок, вiдкинувши голову до спинки, заплющивши очi.
   - Ви давно прочитали мою оповiстку?
   I доктор Рудольф теж ледве чутним шепотом вiдповiда╨:
   - Тиждень тому.
   Очi ©© заплющенi, але зда╨ться, що це вони говорять. I те,  що  очi  не
дивляться, коли шепочуть уста, хвилю╨ так само, як мовчазна мова очей.
   - Цiлий тиждень?!
   Тепер очi дивляться. I моторошно, що  вони  так  близько,  що  вони  не
ховають свого сорому, блиску, щастя, близькостi й докору.
   - Зна╨те, я нi одного дня вiд того вечора не прожила без думки про вас!
Нi одного дня!
   Вона вмить залива╨ться вогнем до самих очей: i нi одно© ж ночi!
   - Що це таке? Може, я захорiла  на  вас?  Може,  це  гiпноз?  Може,  це
божевiлля, але я не можу боротися  з  вами.  Я  боролася,  як  могла.  Але
скiнчила тим, що я... от тут.
   - I вам тяжко вiд цього!
   Принцеса Елiза скида╨ на нього очима  й  здивовано  бачить,  що  вiн  -
гарний, хвилююче, незрозумiле гарний. Ця мужня  вперта  голова  на  широко
розгорнених плечах, рiзкi брови над одвертими очима.
   - Тяжко?.. Нi Незрозумiле. Дивно. Ви що думали, як я пiшла вiд  вас  iз
лiкарнi? Що? Ну?
   Доктор Рудольф боязко зирка╨ в зеленi чекаючi очi.
   - Я . нiчого не думав.
   - Нiчого?! Зовсiм нiчого?!
   - Я не смiв  думати.  Я  тiльки...  пам'ятав.  А  коли  думав,  то  все
зникало... Бо цього не могло буть. I знов не думав.
   ╞й хочеться спитати: i про помилку пам'ятав? Вона  зна╨,  що  пам'ятав,
зна╨, що спитати буде страшно соромно,  моторошно,  негардо,  але  спитати
хвилююче хочеться.
   Рука принцеси Елiзи  потиска╨  гарячi,  твердi,  залiзнi  пальцi.  Вона
нiзащо не хоче вiдриватись од  цього  тепла,  вiд  якого  так  незрозумiле
певно,  солодко-страшно,  бажано-дивно  щемить  уся  iстота.   Ну,   нехай
незрозумiле, нехай  страшно,  нехай  це  дивне,  фатум,  аби  ця  рука  не
вiдривалась  од  не©,  аби  глибше,  повнiше  переливалося  з  не©  тепло,
заповнило ©© всю до кiнця.
   Доктор Рудольф обережно, несмiло пiдносить ©© руку до сво©х уст.
   Принцеса Елiза раптом одрива╨  свою  руку  вiд  уст  доктора  Рудольфа,
закида╨ обидвi руки сво© йому за плечi й мовчки, грiзно  встромлю╨  очi  в
очi. А лице ©© помалу, потиху  присува╨ться  щораз  ближче  та  ближче  до
широких посерединi й тонких на кiнцях уст i впада╨ в них, заплющивши очi.
   Залiзнi, тi самi, що тодi пiд бузком, тi самi, що в снах,  владнi  руки
ламають плечi й вростають в не©.
   Десь здалеку, з жовтогарячо© кипучо© мли вдираються якiсь звуки. Чогось
залiзнi  пальцi  зразу  слабнуть,   вiдпускають,   безодня   розрива╨ться,
просвiтлю╨ться.
   Якась кiмната. Туманне свiтло. Капелюш на фотелi. Одiрване вiд не© лице
з виразно криваво спухлими губами й мутними страшними очима, не сiрими,  а
сталевотьмяними.
   Голоси за дверима. Чи©сь кроки.
   Доктор Рудольф одсува╨ться на другий кiнець канапи й проводить рукою по
чолi, по очах. I рука помiтно тремтить так само, як усе тiло Елiзи, як  ©©
знеможено ослабленi ноги, як спухлi,  тоскно-кричущi  за  тими  губами  ©©
губи.
   Трудно дихаючи, принцеса Елiза спира╨ться одною рукою об поруччя канапи
й пiдводиться. В ногах гаряча млоснiсть, яка  просить,  щоб  ©©  взяти  на
руки, на залiзнi, владнi, брутальнi руки ©м вона хоче вiддати себе, бо  ©м
вона належить споконвiку.
   Елiза помалу пiдходить до дзеркала.  На  не©  дивиться  нiколи  нею  не
видане, соромiцько-гарне чуже  лице.  Чужi  очi  -  обважнiлi  вiд  вогко©
певностi, млоснi, задумливо-нахабнi; чужi уста -  закривавленi,  роздертi,
важкi, чужi нiздрi - з ритмiчним, трудним, хижим диханням. I волосся  чуже
кривавою пожежею розпанахалось, роз'ятрилось дивними пасмами.
   Князiвна Елiза неохоче пiдносить руки й поправля╨ зачiску.  В  дзеркалi
видно обхоплену руками, сперту як в  одча©,  як  придавлену  мукою  голову
доктора Рудольфа.
   За дверима стихають голоси й кроки.
   Князiвна Елiза пiдходить до схилено© голови, ста╨ збоку, ззаду  обнiма╨
©© за чоло й пiдводить.  На  не©  вгору  дивляться  благальнi,  моторошнi,
грiзнi очi. Елiза мимоволi закрива╨ ©х сво╨ю рукою. На ©© руки накидаються
жаднi, вимогливi пальцi й тягнуть до себе всю руку, все тiло, всю душу ©©,
вiдставивши напiврозкритi уста, щоб пiймати в них ©©.
   Але Елiза мовчки крутить головою й визволя╨ руку, глянувши на дверi.
   - Сюди нiхто не може увiйти?
   Вона обходить його ноги й сiда╨ поруч. I  от  вiн  уже  знову  не  смi╨
торкнутися до не©.
   - Елiзо!
   Боже, як дивно, як прекрасно звучить це iм'я в цьому несмiлому  шепотi!
I яке щастя, що вiн не сказав ©й "принцеса". I от вiн зараз скаже ще  одне
iм'я ©© - вiчне й прекраснiше за всi iмена.
   - Що, милий?
   Вiн нiчого не ма╨ сказати, вiн тiльки те й хотiв  сказати,  що  сказав:
Елiзо. Це - молитва без слiв.
   Вiн ста╨ на колiна, припада╨ головою до нiг i крiзь шовк панчохи  Елiза
чу╨ побожний гарячий дотик його уст.
   Тодi вона бере його голову в  руки  й  близько-близько  до  самих  очей
нахиля╨ до нього лице - вона сама скаже йому ©хн╨ iм'я, яке  не  смi╨  вiн
вимовити, вона сама.
   - Ти!.. Ти! Чу╨ш?
   О, вiн чу╨! Вiн припада╨ всiма грудьми до ©© нiг i цiлу╨  ©©  руку,  ©©
сукню, ©© колiна, черевички, пiдлогу, на якiй стояла ©© нога.
   - Ти - мiй! Чу╨ш? Так, весь, до останку, до повного знищення. iй!  Сядь
тут, коло мене.Я хочу з тобою говорити, я хочу все закинути,  я  хочу  все
сказать i все знать. Усе, без останку, без крихти  вагання  й  сорому,  як
собi! Ти - фатум. Чу╨ш? I я з щастям приймаю  це.Приймаю  все.Нехай  буде,
нехай життя розплуту╨ як хоче. Ти - мiй муж. ╙диний, дiйсний,  даний  менi
кимсь дужчим за мене I тебе я нiкому бiльше не вiддам. Нi на  хвилину.  Ми
зараз по©демо до тебе. Чу╨ш? Ми пройдемо тво╨ю хвiрткою в сад,  ми  пiдемо
тi╨ю але╨ю, де ти... помилився. Ти вiзьмеш мене на руки i понесеш до себе,
як хотiв тодi. Пам'ята╨ш, ти помилково хотiв понести мене. Тепер я хочу не
помилково. Я хочу цього.
   Доктор Рудольф злякано ширить очi.
   - До мене? В лабораторiю?
   - Ну, певно! Ну, розумi╨ться, до тебе! Ти дума╨ш, я вже там не бувала з
тобою? Ти дума╨ш, я тiльки сьогоднi п'яна, божевiльна вiд тебе? Я ж  була,
я не раз уже була там iз тобою. ╞дьмо.
   Принцеса Елiза схоплю╨ться, грiзно, п'яно стрiпнувши  золотою  червоною
пожежею.
   Але доктор Рудольф пiдводиться, помалу, ошелешено, задихаючись.
   - Але ж... менi не можна. Мене ж заарештують зараз же.
   - Хто?! Хто посмi╨ це зробити?!
   - Ну, тi, що ранiше мене заарештували.
   - Я! Я заарештувала тодi тебе. I тепер заарештую. Тiльки iншим, - чу╨ш?
- тепер iншим арештом. Ну?!
   Зеленi, п'янi, розхристанi,  нетерплячi  очi  здивовано  зупиняються  в
винуватих, застиглих очах доктора Рудольфа.
   - В чому рiч?
   - Але ж... Значить, я лишуся тодi там, у лабораторi©?
   - Ну, певно! Тiльки ти лишишся тепер зi мною. А де  ж  ти  тепер  можеш
бути?
   Доктор  Рудольф  iз  жахом  загрiба╨  пальцями  волосся  i  несподiвано
вiдходить у куток.
   Там вiн спира╨ться чолом  до  стiни  й  сто©ть  так,  обхопивши  голову
руками.
   Принцеса Елiза швидко тривожно пiдходить до нього, злякано  кладе  руку
на голову й хоче повернути ©© до себе.
   - Що таке?! Що сталося, любий? Що?
   Доктор Рудольф покiрно вiдхиля╨ голову вiд  стiни  й  дивиться  в  лице
принцеси болючим поглядом.
   - Я не можу ©хати в лабораторiю.
   - Чому?!
   Вiн стиска╨ щелепи так, що на щоках виступають двi круглi гулi, i носом
глибоко втягу╨ в себе повiтря.
   - Значить, я мушу тодi залишити... Сонячну машину?
   Брови принцеси Елiзи здригуються, як од пiдколу, i по-хмурюються.
   - Ну, розумi╨ться! Як же iнакше?!
   Доктор Рудольф iз жахом розумi╨, що iнакше не можна. Але...
   - Ми могли б... якось iнакше... бачитись, поки...
   - Поки що?
   - Поки мiй винахiд... зробиться легальним.
   - Цебто поки вiд нього загине  ще  декiлька  тисяч  або  десятки  тисяч
людей, поки вiн доведе до загально© катастрофи? Але про що може бути мова:
ти мiй чи нi? В цьому тiльки справа. Коли мiй,  то  ми  ©демо  до  тебе  в
лабораторiю. Нiяких машин не iсну╨. Ти не зна╨ш ©х,  ти  вiдмовля╨шся  вiд
них. Ще бiльше, ти спиня╨ш це страшне тру©ння людей. Так, ти один це можеш
зробити. I повинен зробити. Ти сам бачиш, якi  результати  вона  да╨.  Для
чого ж далi цей жах пiдтримувати? Ах, господи, та не в тому ж рiч: ти мiй?
   Доктор Рудольф боляче, нi до чого посмiхаючись, мовчить. Брови принцеси
Елiзи грiзно, вражено насуваються на очi.
   - Ти мовчиш?! Ти смi╨ш мовчати?! Доктор Рудольф мовчить.
   - Пане докторе, я вас прошу вiдповiсти на мо╨ питання.
   - Я не можу лишити... Сонячно© машини.
   Принцеса Елiза випростову╨ться, закида╨ голову назад, примружу╨ очi.
   - Пане докторе, ви розумi╨те,  що  ви  кажете,  ви  вдуму╨тесь  у  сво©
слова?!
   Доктор Рудольф зацiпенiло мовчить, i на щоках у нього люто  видушуються
двi гулi.
   - Ви не можете  залишити  Сонячно©  машини.  Значить,  мене  ви  можете
залишити. Так?
   - Так само, як сво╨ життя.
   - I все-таки Машини ви не хочете залишити?.. Нi?..  Хм!  Значить,  вона
бiльша за ваше життя?.. Що ж ви мовчите? Кажiть же!
   Але доктор Рудольф мовчить i задумливо; сталево дивиться в куток.
   - Пане докторе, скажiть вашим... охоронцям, щоб одвезли мене додому.
   Доктор Рудольф не вага╨ться й зараз же слухняно, не хапаючись,  iде  до
дверей, за кожним кроком перехиляючи все тiло на лiвий бiк.
   Принцеса Елiза раптом  смi╨ться.  Злiсно,  загорiвшись  уся  обуренням,
гнiвом, смi╨ться. Смi╨ться й згорда, звисока-зви-сока кудись униз дивиться
на доктора Рудольфа.
   - Нi, це менi подоба╨ться! Цей чоловiк готовий серйозно повiрити в усе,
що тут було. Пане докторе, дозвольте зняти з вас тягар, яким ви, зда╨ться,
щиро пригнiченi. Все це була сама... ну, так би мовити, тактика. Я  хотiла
без зайвих жертв  позбавити  Нiмеччину  вiд  зайвого  нещастя,  вiд  вашо©
знаменито© Сонячно© машини.  Бiльше  нiчого.  Моя  тактика,  крiм  кiлькох
гумористичних сцен, не дала менi бiльше нiчого позитивного.  Дуже  шкодую.
Але це не значить, пане докторе, що заша Машина щось тут перемогла.  Ви  ж
не можете, я сподiваюсь, серйозно повiрити, що все це  було  тут  iз  мого
боку серйозно? Я до калiк i льока©в спускаюсь  тiльки,  приносячи  себе  в
жертву, пане докторе. А тепер негайно подати менi мiй екiпаж!т
   Принцеса велично, рiвно пiдходить до сього капелюша й спокiйно наклада╨
на  червону  корону.  Взявши  чорну  оперiзку  в  руку,  во©на  трима╨  ©©
напоготовi.
   Доктор Рудольф сто©ть. Сто©ть на тому самому мiсцi, де зупинили його ©©
слова. Хоч би ж у не© тремтiли руки, хоч би хоч раз обiрвався голос!
   - Пане докторе, я чекаю.
   Коли доктор Рудольф верта╨ться, принцеса Елiза сто©ть  бiля  дверей  iз
зав'язаний чорною оперiзкою чолом.
   - Готово? Дякую. Сподiваюсь, що ви  утрудняти  себе  не  будете  й  ваш
охоронець проведе мене. Ага, вiн уже тут? Прощайте, пане докторе.
   Вона опуска╨ оперiзку на очi.
   Макс не дивиться на Рудi й обережно бере принцесу пiд  лiкоть.  А  Рудi
сто©ть збоку з перекривленим насмiшкуватим усмiхом людини, що дивиться  на
свою власну, тiльки-но екстрено  й  несподiвано  вiдрiзану  пiд  операцi╨ю
руку.
   ***
   Коли затиха╨ гуркiт автомобiля, з вiкна льоху трудно, помалу, хапаючись
за землю руками,  випиха╨  себе  чоловiк  iз  бородою.  Сiрувата  мла  вiд
молодого мiсяця застигла в саду сивим легким туманом. Усi  вiкна  у  вiллi
погасли. Сторожа спокiйно спить.
   О, вона прокинеться не зовсiм спокiйно! Всi  вони  сьогоднi  неспокiйно
прокинуться!
   Чоловiк iз бородою, не гнучись,  не  ховаючись,  тiльки  дуже  повiльно
посува╨ться але╨ю до вулицi.
   Але на вулицi, вiдiйшовки  кiлька  крокiв,  вiн  раптом  зрива╨ться  i,
нахиливши непокриту голову, бiжить iз усi╨© сили.
   О, сьогоднi вони прокинуться не зовсiм спокiйно!
   - Гальо! Авто!
   Авто пролiта╨, не звертаючи уваги на махання  руками  чудного  чоловiка
пiд лiхтарем.
   О, сьогоднi буде та нiч, про яку зна╨ вiн та стiни льоху. П'янiсть волi
й ненавистi крутить голову.
   - Гальо! Стiй! Хто в авто? Геть!.. Геть  кажу!  Шофере,  коли  ви  мене
моментально не доставите до полiцай-президi©, ви будете  покаранi,  справа
державно© ваги! Панове, ви  можете  ©хати  зi  мною  або  висiсти.  Швидко
вибирайте.
   Парочка злякано перегляда╨ться й волi╨ висiсти.
   - Добре Гайда! Найбiльшу швидкiсть, шофере!
   Дзижчить, шипить повiтря у вухах.  Рвучко  цокають  стовпи  лiхтарiв  i
трамва©в. Ха, воля й помста! Що може бути кращого на пiдлiй, дурнiй землi?
   - Шофере! Гальо!
   Не чу╨. А чорт iз ним. Елленберг приженеться сам до полiцi©.
   I дiйсно, граф Елленберг прилiта╨ просто з  палацу  Мертенса.  А  через
пiвгодини вже з усiх полiцiйних вiддiлiв Берлiна женуть у рiзних напрямках
автомобiлi, навантаженi озбро╨ними, напружено-спокiйними людьми.
   Граф Елленберг, кругло потираючи руки, м'яко, швидко бiга╨ по  кабiнету
полiцай-президi©. Ах, шкода! Ах, шкода!
   - Графе, ви ж розумi╨те, що в мене не може  бути  спискiв.  Я  вам  даю
головнiшi адреси з пам'ятi. Цього досить, запевняю  вас.  Тридцять  чотири
адреси. Це - центр!
   - Я розумiю, я  розумiю,  пане  Рiнкелю.  Я  розумiю.  Ах,  шкода!  Ах,
шкода!.. Гальо!.. Так... Взято майстерню Сонячно© машини! Прекрасно.  Все,
все до полiцай-президi©! I зброя? Скiльки поранено? О, дурницi!.. Ах,  усе
ж таки шкода! До ноги було б. До ноги!.. Гальо! Полiцай-президiя. Ага, ти.
Хто?.. Доктор Шiллер?.. Як? Ага, так, так... Шпiндлер. I  з  жiнкою?  I  з
прислугою? Прислугу всю теж треба... Ага, добре, розумi╨ться.
   Рiнкель, заклавши один палець за гудзик  жилета,  похиливши  голову,  з
посмiшкою ходить по кабiнету й слуха╨.
   Вiдросла борода незграбними круглими кущиками кучерявиться на ши©, вуса
стирчать жорстко.
   О, вони прокидаються не зовсiм спокiйно!
   ***
   Бiдний  любий  Рудi!  Бiднi,  любi  застиглi  очi.  Бiдний   застиглий,
мовчазний усмiх, забутий на лицi аж до самого дому.
   Макс помалу роздяга╨ться, прислухаючись до крокiв нагорi, над  головою.
Розумi╨ться, вiн не спатиме всю нiч.
   "Дррр!"
   Кому так пiзно телефонувати? Рудi, мабуть?
   Дiйсно:
   - Максе, прости, що турбую. Забув тобi  сказати:  неодмiнно  на  завтра
добудь обiцянi ©хнi стекла. Чу╨ш? Неодмiнно.
   - Добре, Рудi, постараюсь. Вони вже ╨, але я...
   - I потiм от що, Максе даю тобi слово, даю велику присягу, що не  вийду
ногою з майстернi, поки вся Нiмеччина не буде  повна  стекол.  Ти  чу╨ш  i
розумi╨ш, Масi?
   - Чую й розумiю, Рудi.
   - А тепер спи спокiйно. Стекла неодмiнно завтра достав. Бувай.
   Макс стрiпу╨ чубом. Ну, ще не так страшно. Коли про  стекла  забалакав,
значить, не так страшно. Ах, неодмiнно завтра треба взяти  в  Кестенбавма.
Як така проста думка так пiзно приходить у голову: невже ©хн╨ скло i ©хнiй
хлiб цiлком одна ковi, як справжнi? Мусить же бути якась рiзниця  Де  саме
тру©ння? Коли? Пiд час роблення? Вiд дихання отру╨ною через скло травою чи
вiд куштування хлiба?
   "Дррр!"
   Знову щось нагадав собi Рудi?
   - Гальо! Товариш Макс?
   - Так. Хто при телефонi?
   - Завзятий. Товаришу негайно рятуйся. Рiнкель  утiк.  Попереджаю,  кого
можу. У Шпiндлерiв уже не працю╨ телефон. Негайно тiкайте. Зустрiч  завтра
там само, коли будемо цiлi. Ага, ради бога: телефон Паровоза!
   -  Лiтера  М,  39.  Товаришу:  друкарнi   рятуйте.   Друкарнi!   Чу╨те?
Насамперед!.. Куди хочете. Поперед збро©, поперед усього! Чу╨те? Товаришу,
чу╨те?..
   Мовчання. Мертва тиша телефон перервано! Значить, вони вже десь тут.
   Макс почува╨, як раптом вiн став увесь надзвичайно легкий.  Вiн  зовсiм
спокiйний, йому навiть  буйно-весело,  тiльки  от  раптом  легкiсть  якась
надзвичайна. Думки гасають iз швидкiстю гарячки. Рухи точнi, яснi,  тiльки
пальцi чогось здригуються, як сприскують iз  струни.  "Вони"  можуть  бути
зараз уже тут. Можливо, що всi виходи з помешкання вже зайнятi.
   Вiдстрелюватись?  О  нi  -  Рудольф,  майстерня!  "Вони"  можуть  узяти
Рудольфа! Треба всю ©хню увагу стягти тiльки на себе! Тiльки на себе!
   Вiн швидко проходить до панi Гольман. Бiдна старенька, заберуть  у  не©
Машину. Гай, нi, не заберуть!
   - Панi Гольманi Встаньте! Швидко!
   Бiдна старенька, ©й не доводилося мати дiло з полiцi╨ю, та ще вночi,  у
свойому помешканнi.
   - Панi Гольман! Тiльки тихо, не  лякайтеся,  спокiйненько.  Зараз  сюди
прийде полiцiя мене арештувати. Виймайте iз сво╨© й  мо╨©  машини  скло  й
ховайте, де зна╨те. Апарати порозбирати й частини порозкидати.  Розумi╨те?
Чекайте, панi Гольман. Коли буде дзвiнок, зразу не  вiдчиняйте,  а  хвилин
через три. Я тодi саме буду спускатися на дах сусiднього  будинку.  Треба,
щоб полiцiя це бачила,  помiтила.  Так,  так,  панi  Гольман,  власне,  це
треба... Треба, щоб вони всi кинулися за мною.
   Панi Гольман щораз бiльше й бiльше  ляка╨ться  й  уже  не  може  вголос
говорити, а хрипко щось шепоче посинiлими губами. Але стекла старенька все
ж таки викручу╨. Руки ©й  тремтять,  ходять,  як  у  немовлятка,  а  проте
викручують.  Ноги  тремтять,  пiдгинаються,  а   проте   похапцем   носить
коротеньке, потоптане життям тiло по кiмнатах, вишукуючи мiсце для скла.
   Макс витяга╨  шворяну  драбину,  прив'язу╨  до  пiдлокiтника  вiкна  за
прибитий гак (а таки  згодився!),  засува╨  в  кишеню  револьвер,  згрiба╨
жужмом усi папери й листи, що можуть бути цiкавi дорогим гостям, i спуска╨
©х iз водою туди, звiдки навiть полiцiя не витягне.
   На столi лежить забута вiзитiвка Труди з надписаною рукою новою адресою
"Вiдновлена вулиця, N 5". Макс дере ©© на дрiбненькi шматочки й викида╨  у
вiкно.
   - Ну, все, зда╨ться, готове для прийняття.
   В  коридорчику  рiзко,  надзвичайно  (як  нiколи!)  голосно   диркотить
дзвiнок. "Вони!"
   Макс пiдбiга╨ до напiводчинених дверей i виставля╨ голову в коридорчик.
   Панi Гольман у пiвтьмi, хапаючись за стiну й хитаючись  од  хвилювання,
бiжить до дверей.
   Дзвiнок знову нетерпляче владно дзвенить. О,  нiякого  сумнiву  вже  не
може бути так владно й нахабно нiхто, крiм полiцi©, дзвонити не може
   Макс, стрiпнувши назад чубом,  загорiвшись  усмiхом,  легко  в  кiлькох
скоках пiдбiга╨ до вiкна, перекида╨ ноги за пiдлокiтник,  намацу╨  щаблину
драбинки i, вхопившись за бiчнi линви, почина╨ спускатися вниз. У  сусiдiв
у вiкнах скрiзь темно.
   Це добре.
   Глухо згори з його вiкна чути ще раз  дзвiнок  Молодчина  старенька,  -
умлiва╨ вiд страху, а не пуска╨, як сказано.
   Гуп! Гуп! Гуп!
   Ого, б'ють дверi! Зараз будуть у кiмнатi.
   Макс  швидко  перебира╨  руками,  часом  не  попада╨  ногами  в  щаблi,
сприску╨, повиса╨, знову ловить. Тiльки б устигнути долiзти до даху,  поки
вони перерiжуть драбину. Ану! Ану!
   Дах уже, зда╨ться, близько. П'ять, десять метрiв? Скiльки поверхiв  уже
пролiз?
   Раптом Макс чу╨ голоси над сво╨ю  головою,  потiм  почува╨  руками,  як
угорi торгають, шарпають драбину, стараючись його струсити. Потiм шарпання
зника╨, але Макс чу╨, як його пiдiйма╨ угору.  Вони  хочуть  витягти  його
назад! Або ж пiдтягти й потiм кинути, щоб струсити. По  очах  умить  рiзко
змазу╨ свiтло згори  вiд  рефлекторового  лiхтаря.  Макс  нахиля╨  голову,
скажено перебира╨ руками й ногами, потiм, кинувши це, охоплю╨ в обiйми рук
i нiг усю драбину й просто на руках з'©жджа╨ по линвi.
   I раптом вiн чу╨, що прожогом летить униз, i в той самий мент  його  зi
страшенною силою всього струшу╨ й збива╨ з драбини.  У  плече  знизу  щось
страшно гупа╨, i вiн розумi╨, що лежить  на  даху.  По  ньому  бiга╨  бiле
слiпуче пасмо рефлектора, i згори чути крики.
   О нi, вибачайте! Ще не кiнець!
   Вiн схоплю╨ться й бiжить по даху до то©  ринви,  що  не  раз  iзгори  з
iронiчною посмiшкою намiчалась для романтичних випадкiв тiкання.
   Вмить iз вiкон iз сухим ляскотом, як  iз  батога,  вибухають  пострiли.
Щось бiля Макса звенька╨ об дах. Ого! I живим не  хочуть  узяти?  Здорово!
Ану! Ану!
   Максовi назвичайно легко. Руки, груди, колiна горять од  шворки,  плече
болить, лице пала╨, ноги  сковзають  по  нахилу  даху,  а  в  душi  дивна,
кричуща, екстазна радiсть. Ану! Ану!
   Вiн ляга╨ грудьми на ринву, змаху╨ ногами вниз i спуска╨ться на  руках.
Iржаво трiщить, гнеться бляха. Невже ввiрветься? Ану!
   "Тррак, тррак, тррак!"
   Ого, стрiляйте!
   Максовi  хочеться  виставити  голову  й  закричати  завзято,  дразняче,
викликаюче закричати.
   Ринва крекче, хряска╨, камiння муру здира╨ шкуру,  ноги  попадають  мiж
ринвою та муром i застрягають.  Скiльки  поверхiв  у  цiй  будi,  чорт  ©©
забирай? Три чи чотири? Внизу на вулицi ще  нема  нiкого,  ще  не  встигли
перебiгти. Невже вдасться ранiше за  них  спуститись!  ╞м  треба  оббiгати
цiлий квартал, це ж друга вулиця. Ану!
   Дво╨ перехожих зупиняються i, задравши голови, дивляться вгору, злодiй?
Любовник? Макс уже бачить плями ©хнiх облич.
   - Авто! Кличте авто! Нещастя! Швидше!
   Плями людей безлюдно кидаються вбiк,  гукають,  махають  руками:  авто,
нещастя, швидше авто!
   Макс плига╨ на землю й прожогом кида╨ться в авто на передок до шофера.
   - Жени!.. Швидше! Просто!
   Вiн не може говорити, задиха╨ться, ковта╨ повiтря, гаса╨ грудьми.  Щось
кричать шоферовi перехожi, радять, вимагають. Вони, зда╨ться, п'янi.
   Авто рвучко шарпа╨ться  й  летить.  Макс  озира╨ться:  ще  нема,  зараз
вилетять. Авто паршиве, не втече. Яку  адресу?  Остання  адреса,  яку  вiн
перечитав  перед  знищенням,  вулиця  Вiдновлення,  N  5,   Гертруда   фон
Елленберг.
   Шофер безперестанку пiдозрiло зирка╨ на нього. Зiгнутий,  карлючкуватий
нiс його хмуро прокльову╨ повiтря.
   - Куди ж ©хати?
   - Вiдновлена вулиця, число... О нi, тiльки не те саме!
   - ...число 3!
   Шофер скоса понуро озира╨ хакаючу, розпатлану,  подерту  постать.  Макс
озира╨ться: ззаду далеко в перспективi  вулицi  летить  автомобiль.  Шофер
також огляда╨ться, знову косо зирка╨  на  чудного  пасажира,  щось  торка╨
рукою - i авто виразно припиня╨ бiг.
   Тодi Макс,  не  хапаючись,  вийма╨  револьвер,  наставля╨  його  в  бiк
шоферовi й говорить у вухо:
   - Найбiльшу швидкiсть! А то мушу вас  викинути  з  авто  на  той  свiт!
Чу╨те? Ну!
   Карлючкуватий нiс злякано вiдверта╨ться вiд револьвера, рука знову щось
торка╨ - i авто, як стиснутий острогами кiнь,  рвучко  стриба╨  вперед.  У
вухах тоненько i дзвiнко свище вiтер - зi-i-i-i!
   Макс, не вiднiмаючи револьвера вiд боку шофера,  озира╨ться  Погоня  на
тому самому вiддаленнi. Ану!
   Перехожi, екiпажi, стовпи, будки, нiчнi полiца©.. - жбурляються  якоюсь
страшною силою повз авто. В очi  з  бокiв  рiжуть  хвилi  вiтру,  вихорами
кудовчать волосся. Шипить i хряска╨ асфальт пiд  колесами.  В  душi  дикий
захват, буйна, нi з чим незрiвнянна радiсть. Хочеться стати на весь зрiст,
розкрити руки й несамовито гукати, кричати, викликати до  бою  всi  ворожi
сили.
   Авто на заворотi трохи не ляга╨ на землю, вищить, харчить i знову  люто
скака╨ вперед. Небошкряби, глибочезнi колодязi вже давно лишилися  позаду.
Зараз повинна бути Вiдновлена вулиця Шофер поверта╨ лице и кричить:
   - Вiдновлена вулиця!
   - Початок чи кiнець?
   - Початок.
   - Стоп! Зупиняйте.
   Авто робить перебо©, гуркотить, шипить i зупиня╨ться. Макс  вихоплю╨  з
кишенi всi грошi, що ма╨, i тика╨ ©х шоферовi.
   - ╞дьте моментально далi, не зупиняючись! Чу╨те?
   I, стрибнувши на землю, озираючись по темнiй вулицi, бiжить на тротуар.
Авто помалу руха╨ться, але, несподiвано шарпнувшись, робить крутий заворiт
i женеться назад.
   - Ах, негiдник!
   Макс хова╨ револьвер у кишеню й бiжить до хвiртки.
   Число сiм! К чорту! Ховаючись у тiнi дерев, вiн перебiга╨ далi,  назад,
назустрiч  погонi.  Вже  видно  двi  напнутi  серпанковi  смуги  свiтла  з
автомобiля. Число шiсть! К чорту!
   Смуги бiльшають, дужчають, заливають свiтлом обидва боки вулицi.  Видно
вже стоячi постатi агентiв полiцi©.
   Макс перелiза╨ через залiзнi грати i, нагнувшись, бiжить до вiлли число
п'ять. Темно скрiзь у вiкнах. Стукати чи лишатись тут, у кущах? О нi,  тут
лишатись не можна - вони будуть перешукувати весь  квартал,  усi  садки  й
будiвлi.
   Макс оббiга╨ будинок, задираючи голову й шукаючи вiдчиненого вiкна. Все
позамикано, позачинювано, позакривано шторами Тодi вiн рiшуче дзвонить  iз
заднього ходу. В тишi ночi чутно, як на вулицi зупиня╨ться автомобiль,  як
тихо гомонять чоловiчi голоси. Десь голосно гавка╨ собака.
   На дзвiнок нiхто  не  обзива╨ться.  Макс  iзнову  надушу╨  на  гудзика,
нетерпляче, конвульсiйне потискуючи пальцями  нiг.  Чиясь  легка  хода  за
дверима, зляканий жiночий голос:
   - Хто там?
   - Одчинiть Нещастя. Треба графiвну фон Елленберг. Негайно!
   Тихо. Ах, iдiотка, вага╨ться!
   Потiм клаца╨ ланцюг, ключ, дверi  обережно  розчиняються.  Макс  сильно
шарпа╨ ©х до себе, швидко входить, зачиня╨ i замика╨ за собою.  Молоденька
рожева дiвчина з заплетеною косою, в напiвзастебнутiй  сукнi  прилипла  до
стiни й повними жаху очима дивиться Максовi в  лице,  як  зачарована.  Вiн
посмiха╨ться й весело б'╨ ©© по плечу.
   - Не лякайся, дурненька. Я - не злодiй. Ведiть мене  до  графiвни.  Але
швидко й не гомонiть, не кричiть Ну?
   Дiвчина покiрно йде вперед, не гомонить, не кричить Макс не  пуска╨  ©©
нi на крок од себе - ще наробить дурне дiвча крику, гвалту.
   Перед дверима спальнi  Труди  вони  зупиняються,  i  Макс  сам  стука╨.
Дiвчина з тим самим зацiпенiлим в очах жахом погля да╨ на страшного гостя.
   - Хто там?!
   - Це я, графiвно, Макс. Дуже треба.
   Зацiпенiлiсть поко©вки спада╨. В лицi з'являються живi розумнi тiнi,  в
очах - сполохана цiкавiсть, тривога.
   У спальнi чути частi, хапливi, босi, потiм узутi кроки. Дверi  прожогом
розчиняються - i на порiг вибiга╨ Труда в  жовтому  спальному  убраннi,  з
двома косами, переплетеними на грудях, i широкими темними очима. Побачивши
Макса, вона злякано кида╨ться до нього, iз страхом оглядаючи його  подерту
одежу, закаляну в порох,  iржу,  його  вимазане  кров'ю  лице,  розпатлане
волосся.
   - Максе! Що з вами?! Господи!
   - Нiчого, нiчого особливого, графiвно. Ви тiльки  скажiть  тiй  молодiй
особi, щоб вона... А проте я хочу з вами на самотi  сказати  кiлька  слiв.
Тiльки ця молода особа нехай нiкуди не йде й почека╨ тут.
   Графiвна рiшуче поверта╨ться до "молодо© особи".
   - Ердо, посидьте тут. Нiкуди не виходьте.
   Потiм Труда бере за рукав Макса й  веде  його  до  спальнi.  Там  поруч
стоять два лiжка - одне  застелене,  друге  з  розки  даною  бiлизною.  На
столику горить нiчна лампочка.
   Макс зачиня╨ за собою дверi й почина╨ пошепки швидко говорити,  близько
нахиливши лице до широких глибоких у пiтьмi очей Труди. Вона вiд перших же
слiв його хапа╨ його за руку й так увесь час сто©ть,  сильно  душачи  його
пальцi й не помiчаючи того.
   - Вони, напевно, прийдуть i сюди. Поко©вка - вiрна людина?
   - О, цiлком. Вона ж сонячний хлiб ©сть!
   - А, чудесно. Ви скажiть ©й, що полiцiя ловить мене за Сонячну  машину.
I щоб нiкому з прислуги нi слова. Але де ж ви мене схова╨те?  Вони  будуть
обшукувати скрiзь.
   Труда хмуро дума╨ якийсь мент,  блукаючи  очима  по  кiмнатi.  I  вмить
скиду╨ головою:
   - Зна╨те що?  Моментально  роздягайтесь  i  лягайте  в  те  лiжко.  Але
вимийтеся, ви в кровi. Там рана?
   - Нi, не думаю. Мабуть, роздряпав. I одежу мою треба сховати кудись.
   - Ерда схова╨. Швидше!
   - Iдея прекрасна. Я, значить, нiби... Тут обо╨ змiшуються.
   Але Труда зараз же сердито, рiшуче, з викликом закiнчу╨:
   -  Так,  ви  мiй  любовник.  От  i  все.  Душнер.  Ви  -  Душнер.   Ну,
роздягайтесь. Тут вiзьмете чисту бiлизну, в цiй шафi. Чекайте, хоч витерти
лице.
   Вона бiжить у кiмнату й  зараз  же  вбiга╨  з  мокрим  рушником.  Потiм
перебiга╨ до сусiдньо© кiмнати й пошепки  да╨  iнструкцi©  Ердi.  Ерда  за
кожним словом гаряче, злякано, рiшуче хита╨ головою. О, вона готова тепер,
коли це он яка людина, в горло вчепитися  полiцi©.  А  то  трохи-трохи  не
наробила крику.
   Коли Труда з Ердою входять до  спальнi,  Макс  умитий,  iз  приглаженим
волоссям, лежить у лiжку, натягнувши  до  пiдборiддя  вкривало.  Все  тiло
горить, щемить, але так блаженно почувати його не на даху, не в обiймах iз
ринвою, а в м'якiй, чистiй, спокiйнiй постелi. Напружена  легкiсть,  буйяе
завзяття носяться вихорами в головi, часто-часто дрижать,  як  накручений,
наготований до руху мотор, нерви на©женi, як шерсть у зацькованого в куток
вовка. Ану!
   Ерда забира╨ всю одежу Макса й виходить  навшпиньках,  а  Труда,  мила,
безмежно хороша, смiлива голубка, так  мужньо  ляга╨  поруч  iз  ним,  так
завзято хмурить брови, так чуйно слуха╨.
   - Треба лампу загасити. Правда, Максе? Я  сказала  Ердi,  щоб  нiде  нi
одного вогника не було. Правда?
   - Чудесно.
   Труда гасить лампу, наста╨ густа, тепла, затихла тьма.  Збоку  обережно
ворушиться Труда, потiм затиха╨, i чутно тiльки ©© дихання.  Як  простягти
руку, то можна торкнутися до не©.
   Тихо-тихо, але в вухах виразно чути  свист  вiтру,  гуркiт  автомобiля,
крикiв, хляпаючих сухих пострiлiв.
   Шарудить збоку Трудина подушка, i звiдти чу╨ться легкий шепiт.
   - Максе! Ви не спите?
   Максовi  хочеться  буйно,  радiсно  зареготати:  це  ж  так  зовсiм  по
Трудиному задати таке питання. Але ©й треба вiдповiсти так  само  точно  й
серйозно.
   - Нi, не сплю. А ви гада╨те, що можна заснути?
   - Але ж ви стомилися, мабуть, страшно. Максе, а коли вони не повiрять i
схочуть вас усе ж таки заарештувати, що тодi?
   Чути, як вона руха╨ться, мабуть, поверта╨ться в бiк  Макса,  щоб  лучче
чути. I Максовi зда╨ться,  що  звiдти  тонко  заносить  запахом  конвалi©,
запахом ©© тiла.
   - Хм! Що тодi?
   Вiн мовчить i дума╨.
   - Максе, тiльки ви не церемоньтеся, коли вам треба вiд-стрелюватись, ви
стрiляйте. В мене ╨ теж револьвер, тiльки я не вмiю стрiляти.
   Максовi знову хочеться голосно засмiятись, але вiн стриму╨ себе  i,  не
перестаючи всiм тiлом прислухатися, шепоче:
   - Ну, чого ж неодмiнно "треба"?
   - Але ж iнаракiсти не повиннi живими даватись у руки полiцi©. Правда ж?
Чи нi?
   - Хм! Не абсолютно. Коли вiн зна╨, що полiцiя ма╨  безсумнiвнi  докази,
що вiн iнаракiст, тодi звичайно. Але коли  тако©  певностi  нема╨,  то  не
обов'язково треба... доводити до смертi зараз же.
   - А у вас ╨ така... певнiсть, що вони знають?
   - Не знаю... Тш!
   За вiкном виразно чути гомiн голосiв. Хтось ходить по садку й бубонить.
Макс спира╨ться на лiктi й витягу╨ голову до  вiкна.  Мабуть,  перешукують
садок.
   - Вони, Максе?
   - Не знаю. Зда╨ться.
   Чути рип крокiв за вiкном, бубонiння. Дихання Труди переривчасте, важке
- хвилю╨ться.
   Раптом глухо,  але  виразно  чу╨ться  в  домi  дзвiнок.  Дихання  Труди
врива╨ться. Макс не диха╨. Серце лунко стука╨ться бiля самого горла.
   - Максе! Ви не повиннi вставати. Ми спимо й нiчого не чу╨мо, правда?  Я
Ердi все сказала.
   Макс не вiдповiда╨. Знову дзвiнок.
   Рука Труди хапа╨ його руку поверх лiктя й мiцно трима╨,  наче  боячись,
що вже самий цей дзвiнок може його забрати.
   - Нiчого, Трудо, нiчого. Тiльки  не  хвилюватись,  а  добре  сво©  ролi
виконати. Тодi все буде добре. Ви ж артистка. Тш!
   У iпомешканнi глухi далекi звуки голосiв. Ерда  гра╨  свою  роль.  Макс
другою  рукою  машинально  погладжу╨  руку  Труди  й  трима╨  голову   над
подушками, щоб шарудiння ©© об вухо ве перешкоджало ловити кожний звук.
   Так, це вони. Наближаються. Трудина рука пригорта╨ться олижче,  стиска╨
мiцнiше, до болю. Серце настiйно, сильно сту ка╨ться в горло.
   Голоси вже виразнi. Багато  крокiв.  Голос  Ерди.  Обурений,  сердитий,
смiливий!
   - Я вам кажу, вони сплять. Я не можу ©х будити!
   - Ми самi збудимо.
   Обережний стукiт у дверi.  Труда  швидко  ляга╨,  вся  притулившись  до
Макса, пересунувшись до нього в лiжко.
   Дужчий, частiший стукiт. Макс пiдводить голову й здивова- ! но, сердито
кричить.
   - Хто там?! Чого треба?!
   Дверi  злегка  вiдчиняються.  Iз  сусiдньо©  кiмнати  врива╨ться  пасмо
свiтла, в якому чорнi╨ контур людини з капелюшем у руцi.
   - Вибачайте, будь ласка. Тут - полiцiя.  Надзвичайно  важний  злочинець
сховався в цьому кварталi.
   - Злочинець?! Де? Який злочинець? Я нiчого не розумiю.
   - Тут, у цьому кварталi, сховався злочинець. Ми ма╨мо наказ  перешукати
всi будинки.
   - Чорт би побрав усiх злочинцiв! Наказ! Але до спальнi ви  ма╨те  наказ
удиратись? Яке менi дiло до ваших злочинцiв, чорт би ©х узяв! Ну, чого  ви
хочете? Шукати? Шукайте й дайте спокiй! Ердо, покажiть цим панам  усе,  що
вони хочуть, i запишiть прiзвища урядовцiв. Я завтра  буду  скаржитися  на
таку поведiнку. Прошу зачинити дверi!
   Агент щось бурмоче, пильно вдивля╨ться в темноту  спальнi,  позира╨  на
Труду, що злякано притулилась до Макса, напiвсидячи  з  ним  на  лiжку,  i
помалу зачиня╨ дверi - навряд, чи така парочка сховала в  себе  в  спальнi
злочинця, вона, напевно, була зайнята чимсь iншим.
   Труда,  як  тiльки   причиняються   дверi,   в   мовчазному,   бурному,
несамовитому захватi обiйма╨ обома руками за  шию  Макса  й  жагуче  цiлу╨
його, куди попало - в щоки, нiс, вуса, вухо.  Потiм  швидко  перелiза╨  до
себе в лiжко й затиха╨, часто, трудно, щасливо дихаючи, неначе вибiгши  на
третiй поверх.
   Тепер буботiння голосiв зда╨ться добродушним i навiть затишним. Правда,
ще можуть вернутись, щось ©х направить на слiд, але навряд. Гомiн  потроху
стиха╨. Зовсiм тихо. Пiшли геть чи ще десь унизу?
   Легкi поспiшнi кроки й обережний стукiт у дверi.
   Любий, тихий, трiумфальний голос Ерди.
   Труда з усього розгону в темнотi схоплю╨ться з лiжка й бiжить до дверей
Вдира╨ться ясна, весела, затишна смуга свiтла, ореолом  осяявши  розпущену
голiвку Труди й тепло поклавши ©й на плечi блискучi лапи.
   - Пiшли? Зовсiм? Усi?.. Урра! Максе, пiшли! Лежiть, лежiть,  не  смiйте
свiтити свiтла. Ердо, пановi треба приготувати найкращу, жовту кiмнату для
гостей. Швидше! Чекайте. В нас яке-небудь чоловiче убрання ╨? Нема? Завтра
рано-ранесенько ви пiдете й купите убрання на ту мiрку, що старе. Добре? А
тепер iдiть! Максе, ви лежiть, поки вам скажуть. I не смiйте  нi  свiтити,
нi роздивлятись нiчого. Я причиню дверi. В шафi праворуч ви  можете  взяти
чоловiчий шлафрок.
   Макс знаходить шлафрок i одяга╨. Дiйсно,  комiчно  вигляда╨  -  шлафрок
короткий, руки вилазять.
   - Трудо, хай Ерда принесе менi мо╨ вбрання, я не можу в  цьому  виглядi
вийти.
   - Добре, добре.
   У щiлину дверей йому  просовують  його  вбрання.  Тут  же  бiля  щiлини
свiтла, не маючи права  свiтити,  вiн  одяга╨ться,  i  на-пiводягнений,  у
шлафроцi зверху, виходить.
   Труди нема. Iз сусiдньо© кiмнати  крiзь  напiводчиненi  дверi  висунута
смуглява оголена рука.
   - Добранiч, Максе. До завтра!
   Макс швидко пiдходить, бере руку й мiцно цiлу╨  довгим  поцiлунком.  На
нього сильно, тепло пашить духом конвалi©. Рука  слабо  вирива╨ться,  i  з
темноти дверей виходить не то запитний, не то жалiбний шепiт.
   - Ну, годi. Га?
   Макс, обгорнувшися полами шлафрока, весело йде за Ердою, в  яко©  тепер
червоно палають щоки й очi лукаво, смiхотливо поблискують.
   - Вони казали, будуть шукати до ранку.
   - Боже ©м поможи. Правда, Ердо?
   -  Боже  ©м  поможи  хоробу  знайти!   Я   б   ©х,   отруйникiв,   усiх
поперевiшувала. Знають людей тру©ти сво©ми стеклами, а  хто  добра  бiдним
хоче, за тими ганяються, проклятi душi!
   Кiмната чудесна - неначе вся в сонцi, жовто золоте затишне гнiздечко.
   Але коли Макс ляга╨ в лiжко,  вiн  раптом  чу╨  страшенну  втому.  Тiло
опада╨. Нерви нависають, як одежа на втопленому, нема сили пiдвести руку й
загасити лампу.
   А  коли  вiн  розплющу╨  очi,  в  хатi  горить  сонце,  а  на   столику
мiзерненьке, крихiтне свiтлечко забуто©  лампи.  Плече,  бiк,  права  рука
болять так, що не можна рухнути. Болить щось i в лiвiй нозi, i на ши©, все
тiло як пожоване Але веселе, мiцне, обмите сном. Вiн згаду╨ вчорашню  нiч,
роздягання iпри Трудi, лежання з нею в лiжку, пригортання, буйнi обiйми  й
потiм ту таку загострену соромливiсть. I йому хочеться щасливо  засмiятися
це ж так по Трудиному все!
   Але тут же згаду╨ться Рiнкель,  арешти.  Завзятий,  Рудольф.  Як  крiзь
пiдняту загату, сонячну хатинку залива╨ потоками зупинено©  на  нiч  рiчки
життя. Макс iсхоплюеться з лiжка i здивовано бачить  на  стiльцi  акуратно
складене новеньке вбрання. Ну, що за козачина Ерда!
   Труда вже жде його в салонi.  Вона  вся  в  бiлому,  i  через  те  лице
зда╨ться броизово-смуглявим. I мила синя сережка-ро-динка  бiля  вуха,  та
сама!
   Труда червонi╨, вiтаючись,  i,  зараз  же,  смiливо  дивлячись  в  очi,
заявля╨:
   -  Максе!  Ви,  будь  ласка,  нiчого  такого  не  думайте   з   приводу
вчорашнього. Я вас поцiлувала зовсiм не так, а вiд радостi. По  дружньому.
Чу╨те?
   Макс смi╨ться, розгортаючи  двi  зрошенi  половинки  верхньо©  губи,  i
вiдкида╨ головою чуба назад. Ну, розумi╨ться, вона  це  неодмiнно  повинна
була йому сказати. Насамперед. Нi про що бiльше не думала,  а  вiд  самого
ранку тiльки про це.
   - Ну, чого ж ви смi╨тесь? Ви й тепер так само смi╨тесь, як... колись?
   - Так само, Трудо! Можна менi вас так називати?
   Труда сердито морщить брови.
   - Я ж вас називаю Максом!
   - Ну, спасибi. А з приводу вчорашнього я, ©й-богу, "нiчого  такого"  не
думав. Так i зрозумiв, як ви пояснили.
   Труда пильно дивиться в трохи зблiдле, з мокрими пасмами чорно  синього
чуба, з вiястими очима лице. I чи  не  вiрить,  чгi  невдоволена,  що  вiн
"нiчого такого" не подумав, тiльки зараз же вiдверта╨ться й дзвонить.
   На  порозi  в  той  самий  мент  з'явля╨ться  Ерда.  Вона   вся   тепер
причепурена,  бiленька,  рожева,  зачiска  зроблена   дбайливо,   чепурно.
Блиснувши очима на Макса, вона присiда╨ й лукаво потуплю╨ очi.
   - Прошу панство до снiданку.
   Труда хапа╨ Макса пiд руку i, теж лукаво  посмiхаючись,  веселим  бiгом
веде його до ©дальнi. За ними,  покушуючи  губи  й  одночасно  заклопотано
оглядаючи Максове вбрання, поспiша╨ Ерда.
   Труда врочисто пiдводить Макса до столу, пуска╨ руку й  поводить  рукою
на стiлець.
   - Будь ласка.
   ╞дальня мила, сонця багато, стiл великий, аж блищить  бiлизною,  але...
який же снiданок? Сто©ть карафка з  водою,  двi  тарiлки,  ложечки  й  двi
склянки для води I все.
   Раптом Труда й Ерда вибухають радiсним смiхом. Труда хапа╨  здивованого
Макса за руку й веде до вiкна. Там, на  стiльцi,  склом  до  сонця  сто©ть
Сонячна машина, та сама, що возив до Сузанни й подарував  Трудi.  Господи,
як же вiн мiг забути?
   - Ердо! Прошу менi принести мiй учорашнiй хлiб. А пан Макс  зараз  собi
зробить.
   Ерда веселенько вибiга╨ з ©дальнi.
   Тодi Макс раптом обнiма╨ Труду й сильно цiлу╨, ©©  в  щоки,  в  нiс,  в
губи. Труда крутить головою, пруча╨ться й вирива╨ться з його обiймiв.
   - Максе! Ви... Ви... Що ви?!
   - Трудо! Ви, ©й-богу, "нiчого  такого"  не  думайте  й  простiть!  Я  з
радостi й цiлком по-дружньому.  Ви  така  мила,  така  надзвичайна,  що  я
просто, ну, не мiг! ╞й-богу, не мiг!
   - А якби Ерда увiйшла й побачила? Що б  вона  подумала?  Я  ж  учора  в
темнотi, нiхто не мiг бачити.
   - Ну, вдруге я буду вже в темнотi.
   Труда регочеться й бiжить до шафи.
   - Нате вам за це! Тiльки но нарвана, свiженька.
   На тарiлцi соковитою, зеленою шапкою похиту╨ться в руках  Труди  трава.
Макс обережно бере ©© з рук Труди й несе до Сонячно© машини.
   Сонце бризками розбива╨ться об жовто-червоняве скло й гаряче,  привiтно
гладить Максовi руки.
   ***
   - Нi, не можу! Спочатку мушу зателефонувати Рудi. Я мушу  знати,  що  з
ним Де ваш телефон, Трудо?
   Труда зараз же бере  його  пiд  руку  й  швидко  веде  за  собою.  Макс
нахмурено надушу╨ цифри - напевно заарештований, напевно!  Нiжно  дзвонить
сполучення. Екран завiшений. Ну, це ще нiчого не  значить.  Рудольфовi  не
можна з одчиненим екраном пiдходити до телефону.
   - Рудi! Ти?! Ну, слава богу! Трудо, ╨, живий, здоровий!
   В телефонi чути любий зрадiлий голос.
   - Невже ти, Масi? Ми все вчора бачили й  чули!  Фрiц  трохи  не  зробив
дурницi, хотiв бiгти на помiч.
   Макс радiсно смi╨ться. Труда сто©ть побiч i жадно ловить iз виразу лиця
Макса слова Рудольфа, мимоволi повторюючи в себе на лицi всi вирази Макса.
   - Ну, звичайно, це була б страшенна дурниця. Значить, у нас  нiчого  не
було?
   - Нiчого, Масi. Стекла я вже маю. Вчора принiс Фрiц  Всю  нiч  пiсля...
тебе, як затихло, робив. Дурницi, Масi. Просто отруйнi стекла, ©х треба на
нiч покласти в сулему - i вони будуть невиннi, як усяке звичайне скло.
   - Та що ти кажеш?!
   Труда не може втриматись i пiдставля╨ вухо близько до вуха  Макса.  Вiн
iз посмiшкою дiлиться з нею руркою.
   - Абсолютна дурниця. Це треба тiльки  широко  оповiстити  -  i  кiнець.
Потiм неодмiнно треба оповiстити, що в справжньому... ти розумi╨ш,  ну,  в
хлiбi, у справжньому повиннi бути зелено червоно фiалковi  переливи.  Коли
таких переливiв нема, значить - фальшиве. Це неодмiнно треба якнайшвидше й
якнайширше оповiстити.
   - Урра, Рудi! Сьогоднi ж буде зроблено! Що б  там  не  було!  Ти  читав
газети? Що там? Я ще не встиг.
   - Повнi арештiв Iнараку. Заарештовано п'ятдесят три чоловiка.
   - Всього п'ятдесят три?! Ну, ну, що ще?
   - Викрито три майстернi Сонячно© машини,  забрано  багато  гелюнiтового
порошку. Ну, ще зброю.
   - А друкарнi?
   - Про друкарнi нiчого не пам'ятаю.
   - Урра! Рудi, сьогоднi все буде зроблено. Чу╨ш? Про побачення  сповiщу.
Тепер бувай. Мушу поспiшати.
   - Бувай. Телефонуй, щоб я знав, що з тобою.
   - Неодмiнно. О, зi мною прекрасно! Тепер я вже...
   Труда вирива╨ рурку з рук Макса й злегка вiдпиха╨ його.
   - Рудi, милий, дорогий, прекрасний Рудi, добридень!  Це  я,  я.  Труда!
Страшно, страшно вiд усього серця обнiмаю вас.  I  дякую  безмiрно,  Рудi.
Безмiрно! До побачення. Що?.. Ну, розумi╨ться, швидкого! Бувайте!
   Макс пiдхоплю╨ Труду пiд лiкоть i майже несе до ©дальнi.
   - Трудо! Негайно менi зараз же купити фарби  для  волосся.  Золотистого
блондина, чорт забирай! Га?
   - Ви хочете фарбуватись?
   - Ну, розумi╨ться. Мушу ж я вiльно рухатись. У мене маса справ.
   - I невже очi?.. Чи той, i брови, i вi©?
   - Хм! Хiба лишить  "очi".  Очi,  мабуть,  лишу,  а  вi©  й  брови  таки
пофарбую.
   - Ну, шкода! А блондини iз чорними очима, чи той, бровами й вiями, - це
зовсiм не така рiдкiсть.
   - Хм! Ви дума╨те? Шкода, кажете? Ну, в такому разi  нi  очей,  нi  брiв
чiпати не будемо. Згода? Але, Трудо, Ерда повинна  за  десять  хвилин  усе
купити. Через пiвгодини я  мушу  бути  готовий.  Трудо,  ви  чули?  Все  ж
дурниця, всi ©хнi провокацi©. На нiч у сулему - i цiлком невинне  скло.  I
щоб зелено-червоно-фiалковi переливи  були  в  хлiбi.  От  i  все.  О  нi,
чекайте, ми ще покажемо тепер!.. П'ятдесят три  чоловiка?  Ну,  ще  трошки
лишилось ©м на радiсть! Нехай не трублять так про  перемогу.  Трудо,  ради
бога, швидше Ерду посилайте. Через пiвгодини я мушу вийти з дому. А я  тим
часом зроблю тепер хлiба собi. Тепер можна!
   Не через пiв, а через пiвтори години  з  дому  Гертруди  фон  Елленберг
виходить гарний, поставний блондин iз темними  вiястими  очима  й  густими
чорними бровами. Вiн легенько покручу╨ цiпочком i  весело  вiдкида╨  всi╨ю
головою золотистого чуба назад.
   З вiкна вiлли крiзь завiсу з тривогою милуються ним двi дiвочi голiвки.
   ***
   Граф Адольф фон Елленберг почува╨ себе футбольною  опукою;  його  б'ють
ногами всi учасники страшного матчу.
   Пан президент  вимага╨  рiшучо©  лiквiдацi©  Сонячно©  машини.  Сонячна
машина повинна бути стерта, знищена  з  лиця  Нiмеччини.  За  всяку  цiну,
всякими засобами! Що? Га?
   Але це завдання  подiбне  до  завдання  знищити  пожежу,  поливаючи  ©©
маслом. Бо всякi засоби з цi╨ю проклятою химерою  ╨  тiльки  масло.  Дивом
якимсь усе, що робиться проти не©, через  якийсь  час  iде  ©й  тiльки  на
користь. Отруйнi стекла вiджахнули вiд не© юрбу. Але ця отара тепер тим iз
бiльшою силою кинулась до не©, як знайшла спосiб розрiзняти справжн╨  скло
вiд пiдробленого. Вона тепер хапа╨ все, вона готова  кинутись  у  безодню,
аби вхопити за хвiст жар-птицю.
   Розгром  Iнараку.  Трiумф  громадянства.   Знищення   банди   розбишак,
убiйникiв i отруйникiв. Зда╨ться, Машинi вiд цього тiльки шкода.  Навпаки,
тепер, коли банда отруйникiв сидить у тюрмi, коли  вона  знищена,  чого  ж
далi йде тру©ння? Хто, значить, тpy©ть?1 Хто тру©в увесь час? Значить,  не
Iнарак?
   А пан президент нiчого цього знати не хоче й  безмилосердно  в  гарячцi
боротьби б'╨ його  ногами,  вимагаючи  надприродного,  вимагаючи  подвигiв
Геркулеса чи казкового королевича, який побив  дракона  з  тисячею  голiв.
Сонячна машина дiйсно ╨ дра кон, що в нього замiсть одно© вiдтято©  голови
вироста╨ зараз же десять. Але вiн не ╨ королевич, а просто собi  футбольна
опука.
   Iнарак знищений. Але хто друку╨ далi вiдозви, ширить ©х,  хто  невпинно
розда╨ стекла, хто ©х робить, у яких майстернях?
   Значить, не в Iнарацi суть, а в цiй отруйностi само© химери. Берлiн  же
сказився, отру©вся, збожеволiв. Тепер, коли вiн не бо©ться виздихати,  вiн
тiльки про це й говорить. Республiка  Землi,  загрози  Азi©,  вiйна,  доля
Нiмеччини - все це на другому планi.
   Хто зна╨, чи нема╨ в кожному домi  по  майстернi?  Хто  зна╨,  чи  нема
майстернi  в  самому  палацi  Мертенса?  Перетрусити  мiльйони   будинкiв?
Висадити в повiтря весь Берлiн, Нiмеччину?
   А пан президент цього не хоче бачити, не хоче розумiти  й  б'╨  його  з
усi╨© сили ногами й вимага╨.
   А друга партiя також гатить ногами, теж вимага╨.
   Робiтничi органiзацi©, професiйнi  спiлки,  партi©,  клуби  службовцiв,
рiзнi лiги, об'╨днання, всяка шушваль -  усе  щодня,  щогодини  преться  з
делегацiями, петицiями, заявами, вимогами, ультиматумами: свобода Сонячнiй
машинi!
   Всi вони пруться до райхсканцлера,  до  мiнiстрiв,  до  депутатiв.  Але
райхсканцлер, мiнiстри й депутати кого б'ють? -  опуку,  його,  графа  фон
Елленберга, праву руку пана Мертенса. Бо самого Мертенса  вони  не  смiють
бити. I всi вимагають!
   Принцеса люту╨, як Мертенс, i вимага╨ за  всяку  цiну  знайти  Рудольфа
Штора. В ньому все лихо. Його  треба  схопити  й  лютими  муками  добитися
виступити проти його ж Машини. Тiльки так може бути злiквiдована ця зараза
божевiлля.
   Батько вимага╨ дати йому Сонячну машину. Вiн хоче мати Сонячну  машину,
вiн хоче знати правду про сво©х дiтей.
   Мати вимага╨ виселити з  Нiмеччини  Труду,  бо  те  Страховище  нахабно
демонстру╨ в театрi Сонячну машину (А в дiйсностi, чи не бо©ться вона,  що
те Страховище з'явиться до батька з Машиною?).
   Анна вимага╨ лiкувати Отто Сонячною машиною. Тiльки Сонячна машина може
помогти хлопцевi.
   Сонячна  машина,  Сонячна  машина.  Сонячна  машина!  Свобода  Сонячнiй
машинi! Смерть Сонячнiй машинi! Слава Сонячнiй машинi! Прокляття  Сонячнiй
машинi!
   А Азiя хижо, радiсно потира╨ руки.  А  Нью-Йорк  веде  якiсь  сеператнi
переговори з Калькуттою. А  в  Гамбурзi  юрба  рознесла  будинок  полiцi©,
вимагаючи видачi арештовано© майстернi Сонячно© машини.
   Пан  же  президент  щодня  гатить  кулаками  по  столу  й  присяга╨ться
сепаратно оповiстити вiйну Союзовi Схiдних Держав, коли Лондон  буде  далi
затягати вирiшення цього питання.
   Об'╨днаний Банк нерву╨ться. Щодня засiдання. Бiржа - як  у  пропасницi.
Штiфель на кожному засiданнi вимага╨  або  розiгнати  парламент,  або  вiн
повинен  ухвалити  оповiщення  вiйни  Це  вб'╨  Сонячну   машину.   Вулкан
патрiотизму залл╨ сво╨ю вогневою лавою цю смердючу болячку, випалить ©©.
   I всюди, i скрiзь вона  -  Сонячна  машина,  Сонячна  машина,  Сонячний
Дракон iз тисячею голiв!
   ***
   Третiй день тягнеться  велике  засiдання  рейхстагу.  Третiй  день  зал
парламенту трiщить од вибухiв накопичено© енергi© з одного й другого боку.
Вiйна й Сонячна машина.
   Третiй день Мертенс не вiдходить  од  апаратiв  i  слуха╨  всi  промови
депутатiв, роблячи замiтки в блокнотi. Iнодi в залi зчиня╨ться такий галас
i гуркiт, що пан президент морщить очi й люто витира╨  пiт  iз  чола,  але
рурки не кида╨.
   Третiй день Берлiн колотиться хвилями  людських  розбурханих  зловiсною
пiною хвиль. Вони часом збиваються одна  в  одну,  змiшуються  в  безладну
очманiлу купу, вгризаються одна в одну, i  тiльки  втручання  полiцi©  да╨
змогу витягти з-пiд не© поранених, повбиваних, затоптаних.
   На третiй  день  хвилi  з  одного  й  другого  боку  зливаються  в  двi
велетенськi грiзнi стихi©. Вiд ранку всi хвилi потоками стягуються в  один
i другий бiк.
   По казармах у напруженiй, понурiй,  непевнiй  готовностi  наказу  чека╨
вiйсько.
   Вiйна й Сонячна машина.
   Над хвилями людських тiл то буйно трiпочуться, то поважно  хилитаються,
то  з  гордою  непорушнiстю  просуваються  згра©  прапорiв  над  одними  -
зелено-золотi, над другими - чорно-червоно-бiлi.
   На зелено золотих  сто©ть  крик:  "Свобода  Сонячнiй  машинi!",  "Слава
Сонячнiй машинi!", "Хай живе Сонячна машина!"
   На чорно червоно бiлих "Слава Нiмеччинi!", "Хай  живе  ╙дина  Всесвiтня
Республiка Землi!", "Геть варварiв Сходу!", "Хай живе вiчний мир!"
   На столi Мертенса миготить Лондон. Нарештi!
   - Гальо! Хто? Тут Мертенс.
   - Тут Смiт. Що у вас?
   -  У  нас?  Зараз  Берлiн  потоне  в  кровi.  Комiтет  Сонячно©  машини
збира╨ться оповiстити сьогоднi генеральний страйк. Залiзницi  вже  стають.
Парламент переходить до револьверiв. Соцiалiсти перетягують  на  свiй  бiк
центр. Лондон нас губить.
   - Лондон вас не губить. Постанову про оповiщення вiйни сьогоднi  вранцi
прийнято.
   Мертенс увесь скиду╨ться, як  визволена  з  гаку  велетенська  риба,  i
рявка╨ так, що самому дзвенить у рурцi апарата.
   - Врятованi! Перемога наша! Прощайте!
   Вiн хапа╨ рурку парламенту й повним, рiшучим голосом гирка╨  в  не©.  I
через три хвилини пiсля голосу голови  райхстагу  в  рурцi  лопотить  буря
оплескiв. Але що то: в ту бурю врива╨ться  свист,  стукiт,  гуркiт.  Знову
однi крики змiшуються з другими, знову гасаючий, скажений хаос.
   - Свободу Сонячнiй машинi! Слава  Сонячнiй  машинi!  Хай  живе  Сонячна
машина!
   А з двох кiнцiв Берлiна до парламенту  вже  сунуть  каналами  вулиць  у
страшних гущах тiл двi грiзнi лави. Перед будинком парламенту  вся  площа,
всi вулицi, всi дерева, стовпи,  кiоски,  балкони,  вiкна  -  все  забите,
загачене, облiплене, обнизане людськими тiлами. Площа - величезна  тарiль,
повна живого гороху. Всi горошинки рухаються, гомонять,  вигукують.  Це  -
сонце©сти. Вони вiд самого ранку  зайняли  позицi©.  Над  головами  ©хнiми
мають прапори Сонячно© машини: зелено-золотi, зелено-жовтi, кольору  трави
й сонця.
   Сонце  палюче  посмiха╨ться  i  до  сво©х  прихильникiв,  i  до   сво©х
противникiв, старе, та╨мно-мудре, благiсно-байдуже й бла-гiсно-любовне.
   Раптом рiвна пiднятiсть юрби сколиху╨ться. Щось нове влiта╨ в крики.
   - Що там? Що там? Що сталось?
   - А-а! А-а? О-о!..
   - Що таке?! Що таке?!
   - Геть вiйну! Свобода Сонячнiй машинi!
   - Що? Що?
   - Лондон оповiстив  вiйну  Союзовi  Схiдних  Держав!  Лондон  оповiстив
вiйну!.. Лондон оповiстив вiйну!..
   - Свобода Сонячнiй машинi!
   - А-а!.. О-о!.. У-у!..
   - Що ж Комiтет? Де Комiтет? Страйк! Страйк!  Площа  кипить.  Оповiщення
Лондоном вiйни пiдiйма╨ шанси противникiв Сонячно©  машини.  Нiмеччина  не
сама, з нею весь цивiлiзований свiт, культура  проти  варварства,  прогрес
проти консерватизму, вiйна за вiчний мир, за ╙дину  Республiку  Землi,  за
мирне братство народiв.
   - Страйк! Страйк! Свобода Сонячнiй машинi!
   - Товаришi! Уряд на дахах будинкiв розставля╨ газовi скорострiли!
   - Провокацiя: нiяких скорострiлiв!
   - Спокiй, спокiй, товаришi!
   - Скорострiли на дахах! Де Комiтет?
   Нiхто не зна╨, де скорострiли, де Комiтет, але всiм ясно, що зараз  ма╨
бути щось жахне. Маса на днi озера кипить, бурлить на одному мiсцi, готова
кинутись i в несамовитiй лютi на парламент, i в слiпiй панiцi, душачи саму
себе, врозтiч.
   ***
   Рудольф уперто не зводить сiрих, сталевих, думаючих усе те саме очей iз
будинку райхстагу. Макс подивля╨ться на нього збоку й  сердито,  непокiйно
мружиться.  Фрiц  iз  другого  боку  погляда╨  на   доктора   Рудольфа   й
перезира╨ться з Максом - бiда. вiн таки хоче зробити сво╨ безумство.
   Макс у вiдповiдь iзнизу╨ плечима: розумi╨ться, зробить, це  вже  видно.
Вже це безумство, що вiн сюди прийшов, де його всякий шпиг може пiзнати  i
прослiдити до дому або просто, як не тут, то далi десь на вулицi, схопити.
Але що ти можеш зробити з упертiстю людини? Ну, чим вiн може помогти  тут,
у цiй велетенськiй сутичцi двох  соцiальних  стихiй?  У  лабораторi©  його
помiч, а не на цiй площi, де його може просто задушити дика хвиля панiки.
   Раптом Рудольф кива╨ головою -  так,  мовляв,  це  треба  зробити  -  i
поверта╨ться до Макса з винуватим усмiхом.
   - Я, Максе, все ж таки спробую пробратися в райхстаг. Я не  можу.  Макс
озира╨ться на сусiдiв i притишу╨ голос.
   - Рудi, не роби безпотрiбного безумства! Не треба!
   Рудольф теж понижу╨ голос.
   - Масi, я не можу. Ти ж зрозумiй: вони кажуть, що я бо жевiльний, що  я
ховаюсь...
   - Ах, Рудi! Ну, й нехай...
   - Нi, стривай... Це справдi виклика╨ недовiр'я до само© Машини. А цього
я не можу. Нехай вони зi мною що хочуть роблять, але Машину... Я  мушу  це
зробити. Масi. Ти розумi╨ш?
   - Та тебе не пустять туди!
   - Пустять. Я звернусь до них...
   Вiн хита╨ головою на масу.
   - ...i тi муситимуть пустити. Ти побачиш. I це буде добре, Масi, ти  не
сердься, ти побачиш.
   Макс безсило знизу╨ плечима.
   - Але ти. Масi, будь ласка, вiдiйди вiд мене. I ви, Фрiце...
   - Ну, це ти вже, будь ласка, вибачай! Цього не буде! Ми з тобою  пiдемо
скрiзь. Про це и мови не може бути. Так ти рiшуче хочеш туди йти?
   - Рiшуче.
   - В такому разi це треба зробити як слiд. Пiдожди десять хвилин.
   Макс озира╨ться й робить знак очима двом головам, що стоять позаду. Вiн
просува╨ться до них крiзь плечi сусiдiв i потиху щось говорить ©м.  Голови
уважно кивають, часом зиркаючи на потилицю доктора Рудольфа.
   Хвилин через десять круг групи  Рудольфа,  Макса  й  Фрiца  почина╨ться
помiтнiше хвилювання.
   Тодi Макс раптом пiдiйма╨ руку догори й кричить:
   - Товаришi! Дорогу Рудольфовi Шторовi! Дайте дорогу Рудольфовi Шторовi!
Рудольф Штор хоче пройти до парламенту дати  сво©  пояснення  про  Сонячну
машину. Дорогу, товаришi!
   - Дорогу Рудольфовi Шторовi! Дорогу Рудольфовi Шторовi!
   - Слава Рудольфовi Шторовi! Слава!
   Круг Рудольфа  здiйма╨ться  цiла  завiрюха  крикiв,  оплескiв,  вимахiв
руками, капелюшами. Раптом маса чи©хось рук  ззаду  й  з  бокiв  пiдносить
Рудольфа догори й несе так над головами натовпу. Оплески,  крики,  махання
розливаються далi,  охоплюють  усю  площу,  викликають  людей  iз  будинку
райхстагу на терасу. Юрба роздiля╨ться на двi  половини,  зробивши  живий,
плескаючий, блискаючий зубами й очима коридор.
   - Урра! Слава Рудольфовi Шторовi! Хай живе Сонячна машина! Слава!
   У президi© райхстагу замiшання: юрба вимага╨ вислухати Рудольфа  Штора.
Серед  депутатiв  крики,  вигуки,  гвалт.  Черговий  оратор,  нудьгуючи  i
нетерпляче, сто©ть i жде.
   - Допустити! Допустити!
   Розумi╨ться, президiя не може допустити. Де ж це чувано, щоб iз  вулицi
являлись до райхстагу якiсь приватнi особи й робили якiсь  сво©  доповiдi.
Та ще кримiнальнi злочинцi й напiвбожевiльнi люди!
   Але допустити кiнець кiнцем доводиться. Або  ж  пустити  в  хiд  зброю,
викликати те, чого всi бояться й що невiдомо чим  може  кiнчитися.  Та  ще
перед самим голосуванням над справою вiйни.
   Коли нарештi на естрадi президi©  з'явля╨ться  шкандибаюча  постать  iз
гривастим каштановим волоссям i хлопчачими, од-вертими, чистими очима, вся
лiва  сторона  й  частина  центру  пiдводяться  й  зустрiчають  ©©  громом
оплескiв.
   - Слава Рудольфовi Шторовi! Слава!
   Рудольф  Штор  соромливо,  замiшано  вклоня╨ться,  загрiба╨   !пальцями
волосся й хоче говорити. Наста╨ тиша.
   - Панове! Я не оратор. I не полiтик. Я - просто людина, що  хоче  добра
людям. З цi╨ю метою я винайшов так звану Сонячну машину. Я не  буду  довго
забирати вашу увагу. Менi роблять закид i тут, у парламентi, i в пресi, що
я - злочинець, що я вкрав брильянти, що я трую людей, а сам ховаюсь.  Я  б
не посмiв турбувати це високе зiбрання  сво╨ю  особою.  Але,  як  ви  самi
зна╨те, може статися велике нещастя, кровопролиття,  братовбивство.  Через
те я прийшов зробити таку заяву: мiй винахiд не  ╨  отруйний.  Я  пропоную
покарати мене смертю, коли вiд мого скла в кого-небудь станеться хоч  який
бiль. Я пропоную зробити експертизу над мо©м винаходом. Я  готовий  сам  у
запечатанiй  кiмнатi  годуватись  скiльки  хочете  тiльки  самим  сонячним
хлiбом. Коли вiн отруйний, я перший помру вiд нього. От це все, що я хотiв
сказати.
   Доктор Рудольф невмiло  вклоня╨ться  й  вiдступа╨  назад.  Знову  вихор
оплескiв i крикiв здiйма╨ться серед лiвого сектора. До нього  прилуча╨ться
майже весь центр. Серед  право©  сторо  ни  виразне  замiшання:  що  можна
сказати на слова людини, яка прийшла сама себе вiддати на смерть?
   Але права сторона почува╨, що цей виступ ╨ великий удар у справi вiйни,
що тепер компромiс конечний. За прийняття  вiйни  треба  прийняти  свободу
Сонячнiй машинi.
   Рудольфа  Штора   вже   забуто.   Вiн   сидить   тихенько   десь   коло
стенографiстiв, що цiкаво часом позирають на нього, i  не  зна╨,  що  йому
робити: iти чи чогось чекати. Голова зборiв i вся президiя  шепочуться,  в
залi неймовiрний галас, крики, сварки, вимахи рук. Щохвилини  до  президi©
пiдбiгають якiсь люди й щось доносять.  Дзвiнок  голови  безрезультатно  й
безупинно дзвонить, закликаючи до спокою.
   Але спокiй приходить тiльки тодi, як звiдкись iзбоку з'явля╨ться  група
делегатiв. Це нарада лiдерiв правого сектора.
   Рудольф погано чу╨  промову,  але  розумi╨,  що  пропону╨ться  мирно  й
позитивно вирiшити обидвi справи: i вiйну прийняти, i  оповiстити  свободу
Сонячно© машини. Тiльки цим шляхом не буде допущено до пролиття кровi.
   Лiвий сектор бурно вiта╨ цю пропозицiю: перемога! Вiн  згоден  прийняти
вiйну. Будь ласка! Нi одного голосу не буде проти Вони не будуть i за, але
зате з правого боку не буде нi одного голосу проти Сонячно© машини, хоч не
буде й за не©.
   Коли Рудольф у супроводi Макса й Фрiца виходить на  ганок,  юрба  знову
пiдхоплю╨ його на плечi й несе серед трiумфуючого шаленого хаосу  радiсних
переможних крикiв. Про компромiс уже тут вiдомо.
   Рудольфа несуть до авто його просто звалюють туди, бо нема сил одiрвати
вiд десяткiв рук, що хочуть  торкнутися  хоч  кiнчикiв  його  пальцiв,  до
одежi. Юрба вже побачила iдола, вона  вже  готова  молитися  перед  ним  i
складати йому жертви.
   Рудольф ста╨ в автомобiлi й пiдносить руку.
   - Рудольф Штор хоче говорити! Рудольф Штор хоче говорити! Тихо там!
   I Рудольф Штор говорить. Незграбно, невмiло,  нечутно,  але  найближчим
слухачам можна розiбрати, що  вiн  тепер,  коли  свобода  Сонячно©  машини
прийнята, заклика╨ всiх до помочi в працi над його винаходом. Вiн заклика╨
всiх без рiзницi партiй, переконань, вiку, полу, бо  Сонячна  машина  несе
всiм людям щастя й визволення. Комiтет Сонячно© машини хоче  зорганiзувати
фабрику Сонячно© машини. Всi професiйнi й партiйнi  робiтничi  органiзацi©
вiддають на цю мету половину сво©х засобiв.  Але  того  мало.  Треба,  щоб
кожний громадянин Нiмеччини вiддав усе, що вiн  ма╨,  на  цю  справу.  Всi
жертви треба принести на визволення самих себе.
   Юрба iпобожно,  радiсно,  з  ентузiазмом  слуха╨  свого  новоутвореного
кумира.
   - Урра! Слава Рудольфовi Шторовi! Слава Сонячнiй машинi! Все на  жертву
Сонячнiй машинi! Все!
   I до авто  летять  з  усiх  бокiв  грошi,  гаманцi.  Юрба  розпалю╨ться
власними  криками,  скида╨  з  себе  перснi,  сережки,  всякi  дорогоцiннi
прикраси й кида╨ в авто. Одна хвиля вiдсува╨  другу,  квапиться  вилити  з
себе свою жертву, свiй захват, побожнiсть.
   На приступку з юрби тиснеться товстенький, рудий, у буйному  ластовиннi
чоловiк. Вiн маха╨ капелюшем, шалено вертить великими очима в бiлих вiях i
кричить:
   -Панове! Товаришi! Панове! Два слова! Товаришi! Я  жертвую  на  Сонячну
машину всю свою  фабрику  скляних  виробiв  у  Рiзенгебiрге.  Всю  фабрику
Рудольфе Шторе, я жертвую свою фабрику!  Берiть.  Заявiть  Комiтетовi.  Я,
Фрiдрiх Iмберг, жертвую. Я - капiталiст, але я розумiю. Мiй батько був сам
робiтником!
   Вiн iще щось кричить у  нестямi  екстазу,  але  слова  його  покривають
оплески, крики, вигуки.
   - Браво! Слава! Як iм'я?
   - Iмберг! Фрiдрiх Iмберг мо╨ iм'я! Комiтет Сонячно© машини...
   - Браво Гiмберг! Слава!
   - Браво Гiмберг! Слава!
   - Не Гiмберг, а Iмберг! Iмберг Фрiдрiх!
   - Браво! Iмберг Фрiдрiх!
   Iмберг  Фрiдрiх  лиша╨ться  на  авто,  вiн  повинен  зробити   офiцiйне
передання  Комiтетовi  Сонячно©  машини  сво╨©  фабрики.  Вiн  тисне  руку
Рудольфовi, Максовi, радiсно, в захватi дивиться на купу золота й грошей в
коробцi авто й не зна╨, чим би йому ще  висловити,  виявити  ту  силу,  що
розпира╨ його груди.
   А юрба  вже  пiдхоплю╨  автомобiль,  веде  його  крiзь  гущу  кричущих,
махаючих, п'яних од перемоги, полегшення, щастя тiл. I в коробку  авто  на
ноги, у груди Рудольфа й Макса летять грошi, годинники, перснi - все, що ╨
найцiннiше на кожному.
   ***
   А  в  кабiнетi  Мертенса   вiдбува╨ться   екстрене   засiдання   Управи
Об'╨днаного  Банку.  Вiкна  позачинюванi,  штори   позапинанi,   холодники
провiвають i холодять повiтря,  але  обличчя  червонi,  пiтнi,  гарячi  не
сонячним палом. Нема╨ нi поважно стi, нi врочистостi, навiть порядку нема╨
в цьому зiбраннi пiднятих,  стурбованих,  пригнiчених,  розлючених  людей.
Мертенс, набiгаючи сiдластим чолом на райхсканцлера, гнiвно трясе  великим
червоним кулаком.
   - Йолопи! Дурнi! Як смiли допустити цього божевiльного Штора?!  З  яко©
речi? Що? Ситуацiя? Загроза вибуху? Кого? Як? Хiба в уряду сил нема?  Хто,
маючи в руках силу, робить такi  ycтyпки?  Хто?  Iдiоти  тiльки!  Прийняти
компромiс! Сво боду Сонячно© машини! Це значить дати  розбити  себе  вщент
Ущент, чорт його забирай! Та послухайте донесення. Ну? По лiцiя на вулицях
обнiма╨ться з юрбою. Полiца©в  засувають  головами  в  апарати  -  i  вони
крутять сонячний хлiб, а юрба круг них танцю╨ танець дикунiв.  Що?  Нi!  А
армiя? Вiйсько? По казармах у мент поз'являлись  Сонячнi  мащини,  В  один
мент! Значить, вони були вже там i ранiше? Га? Це така армiя? Що?
   Рейхсканцлер пригнiчено, безпорадно знизу╨ плечима.  Що  ж  можна  було
зробити? Комiтет Сонячно© машини змобiлiзував усi сили Вiн вiв свою  акцiю
дуже обережно. Вiн не виставляв нiяких вимог, не був проти вiйни. Симпатi©
мас були на його боцi.
   - Симпатi©, симпатi©! Чорт бери всякi симпатi© ваших  мас.  А  сила  на
чийому боцi? А армiя?
   Райхсканцлер знову знизу╨ плечима й витира╨ просто рукою пiт iз носа. В
тому то  й  рiч,  що  певностi  щодо  армi©  нема╨.  В  армi©  було  глухе
невдоволення забороною Сонячно© машини. Мозок маси не може  збагнути  всiх
можливих консеквенцiй од дозволу й бачить тiльки найближче; чому, справдi,
не дозволя╨ться Сонячну  машину,  через  що  за  не©  стрiляють  людей.  I
невiдомо, що могло б бути, коли б дiйшло до сутички з сонце©стами.
   Мертенс засову╨ руки в  кишенi  й  вражено  пiднiма╨  голову.  Що?  Пан
райхсканцлер не зна╨, що могло б бути?  Могло  б  бути  те,  що  на  площi
лишилось би з пару тисяч трупiв, а вся пiдла маса тепер не танцювала б  iз
полiцаями на вулицях "танок сонячного хлiба", а тихенько сидiла б по сво©х
норах. Кров? Трупи? Та що ж це значить в очах  дiйсного  державного  мужа,
тверезого й дiйсно гуманного полiтика? Що це в порiвняннi з тим  нещастям,
яке загрожу╨ вiд слабостi, вiд легалiзацi© сонячного божевiлля?!
   До пана президента раптом тихо пiдкочу╨ться Вiнтер i щось шепче йому на
вухо. Пан президент  уражено  скида╨  на  нього  очима,  зразу  мiня╨ться,
пригладжу╨ жабо на грудях, хапливо витира╨ набухле чоло й гирка╨:
   - Розумi╨ться, прийняти! Моментально.  Панове,  наше  дiлове  засiдання
вшанувала сво©м прибуттям висока гостя.
   Вiн поспiшно йде до дверей, твердо й важко переставляючи короткi ноги й
витираючи пiт iз лиця й рук.
   На порозi розчинених Вiнтером дверей з'явля╨ться чорна постать принцеси
Елiзи з двома яскравими кольоровими крилами червоного волосся пiд  крилами
темного капелюша. Лице ©© рiвно-блiде, очi  блищать  пiднято,  хижо.  Вона
входить швидко, рiшуче,  пiдвiвши  голову,  не  зважаючи  на  повитягуванi
постатi багатьох людей у  кабiнетi.  Вона,  зда╨ться,  i  на  самого  пана
президента не зверта╨ велико©  уваги,  й  на  привiтання  його  вiдповiда╨
похапцем, недбало, не слухаючи. На устах у не© якийсь чудний усмiх - не то
трiумфу, не то сарказму, не то лютi.
   - Пане президенте! Я до вас за©хала на хвилинку по  дорозi.  Подiлитися
сво©ми враженнями вiд знаменитого вчинку нашого райхстагу. Ви зна╨те, пане
президенте, хто ╨ тепер, сьогоднi  и  на  будуче  королем  Нiмеччини?  Нi?
Навiть не догаду╨тесь?
   Вона чогось озира╨ться по кабiнету,  бачить  позапинанi  штори,  швидко
пiдходить до них, одпина╨ й дивиться у вiкно. I зараз же,  озирнувшись  до
Мертенса, кива╨ йому головою.
   - Прошу! Прошу подивитись!
   Мертенс i все засiдання пiдходять до  вiкон  i  дивляться.  За  гратами
парку вулицею суне натовп iз зелено-золотими  прапорами.  Посерединi  його
ледве  руха╨ться  автомобiль,  уквiтчаний  квiтками,  гiрляндами   зеленi,
обмаяний прапорами.
   -  Трiумфальний  похiд  короля  Нiмеччини,  Рудольфа  Штора,   сьогоднi
коронованого парламентом на царство. Народ вiта╨ його.  Полюбуйтеся,  пане
президенте, i ви, панове. Порозчиняйте вiкна й послухайте ©хнiх вигукiв.
   Мертенс  понуро-уважно  зирка╨  на   незвично   пiдняте,   рiвно-блiде,
блискаюче чудною металiчною зеленню очей лице принцеси.
   - Царство недовге, ваша свiтлосте. Недовге.
   - Ви так дума╨те? А я думаю, що довге.
   -  Помиля╨тесь,  ваша  свiтлосте.  Помиля╨тесь.  ©©  свiтлiсть  рвучко,
нестримано поверта╨ться до присадкувато© постатi, яка  вже  знову  запiзно
спокiйна й велична.
   - Що ж ви можете  зробити  тепер?  Що?  Ви  ж  уже  зна╨те,  що  обидвi
манiфестацi© злилися в одну? Тож вони возять Рудольфа Штора на тронi. I не
вiйнi вони кричать славу, а Сонячнiй машинi! I не вам, пане президенте,  а
Рудольфовi Шторовi!  I  вiйсько  ваше  йде  за  ними.  Подивiться,  бачите
вiйськову форму мiж юрбою?  Я  сама  бачила,  як  цiлi  вiддiли,  що  мали
стрiляти цю банду, пiсля постанови  парламенту,  не  слухаючись  офiцерiв,
змiшувалися з юрбою й вигукували сла ву Сонячнiй машинi. Що  ж  ви  можете
тепер зробити?!
   Мертенс спокiйно хита╨ головою, уважно зиркаючи на при нцесу (Яка тепер
надзвичайна  схожiсть  з  Мартою  Пожежою!  Зовсiм  та  сама  п'яна,  дика
жагучiсть, якою тiльки Марта вмi ла вибухати!)
   - I все ж таки, ваша свiтлосте, юрба ╨ юрбою, а державна органiзацiя  ╨
органiзацi╨ю. А крiм  того,  ваша  свiтлосте,  ми  ма╨мо  ще  iншi  засоби
боротьби з цим стихiйним нещастям, що вибухло над нами. Але про цi засоби,
коли дозволите, я докладу вам другим разом. I ви, може, змiните свiй трохи
песимiстичний погляд на справу. Що?
   Принцеса Елiза пильно дивиться на нього. Але вираз усi╨©  постатi  пана
президента такий спокiйний, певний i трохи  вибачливий,  що  принцеса  вся
зразу затиха╨. Немов отямившись, вона проха╨ вибачення, що перебила  важне
засiдання, кива╨ всiм головою й у супроводi пана президента виходить.
   ***
   "Мiй великий затворнику, мiй любий, надзвичайний Рудi! Шлю Тобi чергове
звiдомлення, мiй безладний, п'яний од щастя гiмн Тобi!
   Рудi, вiдбува╨ться величезний, грандiозний, нiколи не чуваний в iсторi©
людей процес. На очах, на Тво©х власних очах, iз швидкiстю блискавки (коли
говорити про iсторичне життя) вiдмира╨ цiла епоха! Без  кровi,  без  бо©в,
без барикад, шибениць, гiльйотин, без великих  струсiв,  переворотiв,  без
помпи й декламацiй сходить iз сцени iсторi© цiлий соцiальний лад.
   Вiн сам не помiча╨ того, вiн  iзсува╨ться,  як  оповзини  з  гори,  вiн
розта╨, як тi величезнi льодовi гори, що з пiвнiчного бiгуна спливають  до
Великого Океану.
   I це робить маленьке кругленьке скло. Тво╨ скло, Рудi! За цi два тижнi,
що почали  працювати  нашi  фабрики  (я  ж  писав  Тобi,  що,  крiм  Тво╨©
центрально©, е  вже  п'ятдесят  сiм  iнших  по  всiй  Нiмеччинi),  Комiтет
Сонячно© машини роздав уже бiля чотирнадцяти мiльйонiв стекол. Пiв Берлiна
вже году╨ться  тiльки  сонячним  хлiбом.  Ти  не  можеш  собi  уявити,  що
твориться бiля Комiтету Сонячно© машини. Як якiсь  хвостатi  ©х  тiозаври,
черга народу сто©ть уже вiд самого ранку довжелезними хвостами.
   Уряд  притих.  Парламент  розпущено.  Апарати  ©хнi   на   ©хнiх   очах
розвалюються,  розсипаються,  дiрявiють.  Вищi,  нижчi,  великi  й  дрiбнi
урядовцi врiвнi з робiтниками лавами сунуть по  скло.  I  з  дня  на  день
канцелярi©, контори, бюро, мiнiстерства, всякi урядовi, приватнi й  навiть
громадськi установи рiдшають,  стають  бiднiшi  на  персонал.  Усякий,  що
дiста╨ сонячне скло, зараз же, натурально, кида╨ службу й роботу. Для чого
тепер ©м служити? З яко© речi?
   Отже,  бiльш  нiж  сто  тисяч  людей  щодня  увiльня╨ться   вiд   сво©х
дотеперiшнiх "обов'язкiв" Бiльш, нiж сто  тисяч  довiчних  каторжан  щодня
виходить на волю. Рудi! Вони вилазять iз усiх можливих щiлин -  з  льохiв,
пiдземелля,  вiд  вогняних  печей,  верстатiв,  з  порохнявих   бюро,   iз
магазинiв, контор, майстерень, вони сотнями тисяч  вилазять  за  мiсто  iз
сво©ми Сонячними машинами, з  дiтьми,  батьками,  вони  напiвголi  отарами
лежать на травi, в лiсi, на сонцi, в холодку  -  скрiзь.  Вони  не  вiрять
собi. невже вони нi завтра, нi пiслязав тра -  нiколи  вже  не  муситимуть
щодня вдосвiта схоп люватись, нашвидку ковтати свiй убогий снiданок i  бiг
ти на свою каторгу? Невже вони можуть знати, що вони вiльнi, що  нiхто  ©х
за ©хн╨ свято  не  покара╨,  не  оштрафу╨,  що  ©хнi  дiти  вiд  цього  не
голодуватимуть, що вони можуть дивитися на  сонце,  на  лiс,  на  траву  i
вранцi, i вдень, i коли схочуть? Вони, як дiти, нi, як народженi на свiт у
дорослому вiцi. Вони зворушливi до  слiз.  Рудi:  вони  ж  так  нiчого  не
знають, так вони мало бачили, ©м же не було часу, вони мусили "працювати".
   Рудi, Ти вбив  страшного  диявола:  працю-конечнiсть,  працю-обов'язок.
Тiльки Сонячна машина показу╨, що праця каторга ╨ прокляття людини.
   А Ти зна╨ш, хто, власне, тепер дiйсно Уряд?  Комiтет  Сонячно©  машини,
або, як скорочено його вже називають "Каесем".
   Каесем оруду╨ життям Берлiна та й  усi╨©  Нiмеччини.  Вiн  регулю╨  рух
потягiв, вiн да╨ чи не да╨ дозвiл на всякi заходи старого уряду, до  нього
звертаються iз скаргами, домаганнями.  Вiн,  розумi╨ться,  не  ма╨  нiяко©
охоти перебирати на себе  всi╨©  порохняво©,  трухляво©  халабуди  старого
уряду. Коли вiн завалиться сам собою, Каесем перетвориться в  новий  уряд.
Коли порозсуваються й  порозвалюються  всi  старi  уряди  земно©  планети,
витвориться  один-╨диний  уряд  усi╨©  землi.  Уже  (Ти,  мабуть,   читав)
органiзу╨ться ╨диний iнтернацю нальний Каесем. По всiй  ╙вропi  й  Америцi
вiдбувають ся грандiознi демонстрацi© за Сонячну машину.  Уряди  й  королi
капiталу в панiцi. Приклад Нiмеччини не настрою╨ ©х занадто  оптимiстично.
Але нашi (у згодi, зда╨ться, з усiма ╨вропейсько-американськими) затiвають
одну хитру  комбiнацiю:  скористувавшись  оповiщенням  прибито©  на  цвiту
вiйни, звернутися до Союзу Схiдних Держав iз проханням окупувати Нiмеччину
й тi  частини  ╙вропи  та  Америки,  що  зараженi  Сонячною  машиною,  для
генерального очищення вiд цi╨© страшно© хороби. Китайцi, японцi, iндiйцi й
африканськi негри повиннi взяти на себе святу мiсiю  врятувати  америка-но
╨вропейську цивiлiзацiю.
   Бiднi  королiвське-магнатськi  голови,  вони  догарячились  зовсiм   до
божевiльних  фантазiй!  В  ©хнiх  газетах  натяка╨ться  для  пiдбадьорення
засмучених, що Союз Схiдних Держав от-от випустить  на  Америку  й  ╙вропу
мiльйонову летючу армiю. На Нiмеччину припада╨ нiби триста тисяч  лiтакiв.
Менi зда╨ться, що Союз Схiдних Держав скупиться - обмалкувато.
   Рудi! Старий лад одмира╨. Але на його  мiсце  прийде  новий,  сонячний.
Каесем уже виробля╨ плани нового господарства, нового устрою без  примусу,
без насили, без каторги - новий,  вiльний,  творчий  лад!  Уже  призначенi
з'©зди,  конгреси,  вже  вiдбува╨ться   перебудова   психiки,   iдеологiй,
свiтоглядiв, фiлософiй. Нiяких бiльше класiв,  партiй,  релiгiй,  моралей,
кайданiв, перетик, злочинств i чеснот -  нiчого.  Тiльки  Сонце,  Праця  й
Наука!
   Менi дух забива╨ на саму уяву, що ми, люди, тепер  можемо  зробити.  Ти
коли-небудь дума╨ш. Рудi, кон кретно, реально про це? Яку гiгантську  силу
ми тепер можемо розвинути. Та я певен, що через якийсь десяток лiт зможемо
експедицiю на найближчi  планети  послати.  Ми  увiйдемо  в  безпосереднiй
контакт iз всесвiтом!
   Ми вберемо землю, як лялечку, як один  прекрасний  твiр  мистецтва.  Ми
зробимо ©© вiчним земним ра╨м, де яраця буде насолодою - творчiстю.  Через
якийсь  мiсяць-два  Сонячна  машина  запану╨   на   всiй   землi.   (Слава
капiталiзмовi, який утворив для не© таку чудесну технiку сполучення людей,
таку величезну базу для вiльно© творчостi. Пером йому земля за це!)
   Через пару мiсяцiв квiт науки, розуму, знання людства  витворить  нову,
свiдому програму буття землi. Коли ти  при©деш  до  Берлiна,  Рудi,  коли,
значить, за Тво╨ю обiтницею вся Нiмеччина буде насичена сонячним склом, ти
не впiзна╨ш нашого колишнього чадного Берлiна.  Ти  знайдеш  нових  людей,
иовi вiдносини, нове господарство, новi грандiознi перспективи.
   Рудi,  любий,  великий  мiй  Рудi,  ми  весело  регочемо,  згадуючи  цю
стару-стару  гумористику.  Вищiсть  культур,   рас,   нацiй,   патрiотизм,
батькiвщина - що це тепер? Смiшнi, арха©чнi  убрання  поганських  шаманiв,
якими вони потрясали перед масами, вмовляючи в них  почуття  набожностi  й
страху перед iдолами та ©хнiми жерцями.
   Але годi на сьогоднi. Ще кiлька слiв про наших "найближчих". Бачився  з
мамою. Ся╨ гордiстю й щастям. Це ж Ти, Рудi, ©©  улюбленець,  це  Ти  да╨ш
людям щастя, переверта╨ш  трони,  стира╨ш  державнi  кордони,  перероджу╨ш
людську психiку. Хiба нема ©й iз чого сяяти гордiстю?
   Але батько... непоправний. Ти руйну╨ш Порядок, ти вносиш  безладдя,  ти
виклика╨ш у людей усе темне, звiряче i вбива╨ш людське. Одне слово.  Ти  й
Твоя Машина ╨ злочинство, а батьковi - сором i ганьба. I, розумi╨ться, вiн
сонячного хлiба не ©сть, вiн додержу╨ться "старо© вiри". Мама  iз  жалостi
варить йому й далi стару гидь, та не знаю, чи довго вона буде  витримувати
цю впертiсть.
   Граф також на "старiй  вiрi".  Мама  диву╨ться:  якийсь  час  вiн  дуже
настiйно  вимагав  доставити  йому  Сонячну  машину.   Нахвалявся   навiть
розшукати. Тебе й неодмiнно дiстати. Але, коли настала легка можливiсть ©©
мати, раптом одмовився й нiзащо не хоче вживати.  В  чому  тут  причина  -
невiдомо, тiльки не в консерватизмi його. Старий про Тебе й Сонячну машину
говорить iз великим теплом i признанням. З цього приводу в нього з батьком
аж до дебатiв доходить. Отже, не через це не ©сть сонячного хлiба, а через
щось iнше.
   Графиня ж, як i мама, Сонячну машину вжива╨.  По  ки  що  старий  кухар
графа лиша╨ться  й  варить  йому  та  принцесi  Елiзi  старi  страви,  але
невiдомо, скiльки ще протягне, бо сам вiн уже  году╨ться  тiльки  сонячним
хлiбом i на ту пакость, розумi╨ться, i дивитися не може.
   Принцеса Елiза, каже мама, цiлими  днями  ходить  по  саду.  Якась  уся
закостенiла, жорстка, сувора. Часто бува╨ в тебе в  лабораторi©.  Що  вона
там робить, мама не може  сказати,  бо  принцеса  запина╨  штори,  як  при
ходить. Один раз садiвник Йоганн нiби бачив, як  вона  сидiла  за  столом,
поклавши голову на руки, i плакала. Але мама сумнiва╨ться,  щоб  це  могло
бути, - не така натура. А я гадаю, що навiть така натура  може  заплакати.
Коли то правда, що, як  розповiдають,  вона  була  вже  тайно  заручена  з
Мертенсом, що мрiяла про корону Землi, яку за шлюб  iз  нею  мав  дати  ©й
Мертенс, коли взяти на увагу всi тi майже фантастичнi, честолюбнi ©© мрi©,
про якi серед монархiстiв ходять цiлi легенди, i коли подумати, що все  це
розбито ©й, як глиняну ляльку, що вся вона  спорожнiла,  вся  померла,  то
нiчого дивного, що вона й не раз плаче на всякому  мiсцi,  де  спiтка╨  ©©
хвилина особливо виразно© уяви руйнацi© всього ©й найдорожчого.
   Може, Тобi непри╨мно, Рудi, що я пишу про цю особу, тодi  прости  менi,
але я гадаю, що Тобi все ж таки цiкаве буде й це.
   Наделi, розумi╨ться, повнi самозакохано© гордостi: адже ©хня  майстерня
перша витримала всi напади на Сонячну машину! Фрiц  i  Дiтрiх  працюють  у
Комiтетi, а старi Наделi з дiтьми цiлими днями в  лiсi.  Лiто  кiнча╨ться,
от-от задме осiнь, вони хочуть надолужити за все сво╨ прогаяне життя.
   Ну,  а  графiвна  Труда  просить  переказати   Тобi   ©©   "надзвичайне
привiтання". Вона працю╨ також у Каесемi.
   Ну, вже ранок. Усю нiч прописав. Треба хоч годинку заснути. До  скорого
побачення, мiй дорогий Рудi! Хай Тобi буде так ясно й щасливо на душi,  як
у всiх тих, що лежать там на травi пiд ласкою Велико© Матерi!
   Твiй Макс
   P. S. Ага,  ще.  Чи  Ти  зна╨ш,  що  про  Тебе  тут  цiлi  легенди  вже
складаються? Тво© портрети (i де тiльки розкопали -  зда╨ться,  мама  дала
одному спритному репортеровi) продають у всiх магазинах, а в  Каесемi  вiн
висить на почесному мiсцi. (Ти ж зна╨ш. Ти  -  почесний  голова  Каесему).
Коли Ти вернешся до Берлiна, ми зробимо Тобi таку грандiозну зустрiч, яко©
ще нi один монарх не  мав.  I  що  буде  нiколи  нечуване  -  нiякiсiнько©
охорони, нiякiсiнько© полiцi©, жандармiв i вiйська не  буде.  Тобi  це  не
сумно? Не сумуй, зате будуть мiльйони щасливих, вдячних, боготворящих Тебе
очей.
   До цi╨© зустрiчi, прекрасний, великий Рудi!"
   ***
   Сузанна помалу, задумливо виходить  iз  ресторану  й  машинально  шука╨
очима авто. Ах, так, од учорашнього дня в не© ж уже нема╨ шофера -  "пiшов
на траву", як сказала Емма. Дивно, чому Емма не вiдходить. Ага, вона чига╨
на хвилину, коли найкраще можна буде обiкрасти.
   Сузанна посмiха╨ться й iде пiшки вулицею Це ж десь дум е далеко Комiтет
Сонячно© мaшини?
   Трамва╨м ©хати нема рацi©- пiшки швидше й  легше  можна  дiйти  Трамва©
ходять  тепер  "iз  ласки  пролетарiату".  Тепер  усе  дi╨ться  "з   ласки
пролетарiату", i через те все ╨ наиоста©©-нiшого сорту. Трамвай iде  тодi,
коли панам пролетарям захо четься його пустити, сполучення телефону  треба
чекати по пнi-години, та й то не завсiгди  воно  бува╨,  бо  перерива╨ться
струм. Електрика часом свiтить так кисло й убого, що краще гасити свiтло й
сидiти в темнотi, бо  пролетарiат  працю╨  тепер  на  електричнiй  станцi©
тiльки з ласки.
   От iде банда цих добродi©в. У  петельках  у  них  зелено-жовтi  значки.
Ранiше за пролетарський шик вважалося носити в петельках  червонi  значки.
Мода на кров минула; тепер - вони сонце©сти.
   Банда, посплiтавшись руками, iде всi╨ю вулицею, трохи не  ловлячи  всiх
перехожих, як у волок. Дивно, чому вони не хапають жiнок i не насилують ©х
тут-таки, на вулицi? Адже майже вся вже полiцiя "пiшла на траву".
   "Банда" хлопцiв, поблискуючи зубами, весело скида╨ скоса очi  на  гарну
поставну постать "трупо©дки". (А що трупо©дка, то  це  зразу  ж  видно  по
зневажливо незалежнiй постатi, по холоднiй недбалостi в поглядi-в  усiх  у
них такий вираз).
   - Товаришi! Що за чудесний запах свинячого трупа! Ви чу╨те?
   - Нi, тут зда╨ться, що й людською кров'ю попахуе! Ач, брильянти  якi  у
вухах!
   - Тихо, товаришi! Це африканська вища культура!
   Регiт хилита╨ й  трусить  ланцюгом  посплiтаних  тiл  i  пролiта╨  повз
Сузанну, лишивши на нiй ляск ©хнiх голосiв.
   Сузанна посмiха╨ться пролетарiат зволить дотепно й тонко жартувати. Вiн
почува╨ себе паном становища, вiн досяг свого iдеалу: жу╨ траву й iрже вiд
задоволення.
   От вiн сидить на терасi кав'ярнi iз сво╨ю  зеленою  розжованою  огидною
жуйкою. Тепер пролетарiат установив нову моду вiн приходить  до  кав'ярень
iз сво╨ю жуйкою й бере тiль ки воду. Хоче - платить за воду,  хоче  -  нi,
але мiсце за столиком займа╨, сидить годинами й  з  захватом  балака╨  про
"великий переворот". А  п'яний,  брутальний,  брудний  i  нахабний,  як  i
ранiше, - тут нiякого, навiть найменшого, перевороту не сталося.
   Сонце  свiтить  десь  там,  за  величезними  будинками,  розсiваючи  по
колодязях золотистий порох.  Сумно  стоять  вiтрини  магазинiв  мистецьких
речей Кому тепер  потрiбнi  цi  вази  з  легким  iне╨м  зеленi  по  брижах
старовинно© бронзи? Кому потрiбнi химернi,  загадковi  "пророцтва"  Штуфа?
Жуйки тепер тiльки треба. Дивно, що ще не знайшлося пролетарських малярiв,
якi б змалювали це чудо сучасно© краси.
   Площа Скорботи. Тут  ранiше  бували  цiлi  гатки  ав-iомобiлiв,  карет,
трамва©в. Тепер мляво сунуться два вагони, грайливо  поклацуючи  дзвiнком.
Куня╨ авто (мабуть, вiзник абсолютний алкоголiк, через те що не "пiшов  на
траву"). Десяткiв iз три перехожих.
   Раптом  Сузанна  зупиня╨ться.  На  пам'ятнику  Бiсмарка,   поставленому
Об'╨днаним Банком, ма╨ зелено-золотий прапор iз написом: "Хай живе Сонячна
машина!" Сам Бiсмарк в однiй руцi трима╨ держално прапора, а  в  другiй  -
модель Сонячно© машини.
   Сузанна  посмiха╨ться:  пролетарiат  мило,  дотепно  жарту╨.   Полiцiя,
розумi╨ться, не бачить. Та де вона,  та  полiцiя?  Та  й  чи  посмi╨  вона
бачити?
   Гине краса й слава життя, потопаючи в зеленiй гущi жуйки. Замира╨ темп,
затиха╨ пульс, рвуться тканини.  Ще  трохи  -  i  паралiч  обхопить  увесь
органiзм. От тодi пролетарiат буде цiлком задоволений.
   Коли Сузанна пiдходить до будинку Комiтету  Сонячно©  машини,  вона  ще
здалеку! чу╨ гомiн велико© юрби людей, що довгою лавою сто©ть на тротуарi.
   Ага, пролетарiат бiля дверей свого раю, сто©ть у черзi за  бiлетами  до
нього.
   Сузанна помiж двома стiнами, кам'яною й  людською,  виходить  на  гору,
стараючись не чути й не бачити й особливо не  нюхати  пiтних  розгарячених
стоянням i галасом пролетарських тiл.
   Колись давно давно, тижнiв три тому назад, у цьому домi був  банк.  Вiн
збанкрутував, як десятки iнших, iз помсти  до  дужчих  банкiв  оддав  сво╨
помешкання однiй iз фiлiй  Комiтету  Сонячно©  машини  в  надi©,  що  вона
повалить i дужчi.
   У величезнiй, викладенiй рожево-сiруватим мармуром залi гуде, гомонить,
кишма кишить пролетарiат. Що за шкарубкi,  погнутi,  як  потоптана  бляха,
лиця! Дегенеративнi зуби, злочинницькi  очi,  увiгнутi  потилицi,  худi  й
синювато-блiдi, як у трупiв,  обличчя!  Звiдки  вони?  Яка  маса  ©х,  цих
страшних людей. I вони ж, значить, десь iснували поруч iз  нею,  Сузанною,
на свiтi?
   Який густий, непролазний гомiн! Яка звiряча, хижа, заздрiсна  цiкавiсть
у тих, що ще стоять у черзi, i яка тваринна, цупка радiсть у тих,  що  вже
досягли свого щастя. Вони навiть бояться випустити  з  рук  здобуте  скло,
вони   показують   його   з   ревнивою   обережнiстю,   як   мати    свого
першонародженого, вони сяють i рвуться вперед од нетерплячки.
   I цей задушливий рух двох потокiв пiднятих, блискаючих потом, гнi©лiiми
зубами й мокрими  очима  гвалтуючих,  регочу-чих,  гупаючих  тiл  виклика╨
млосну тоскнiсть у грудях.
   Вже не стараючись не торкатись до них, а, навпаки, проди раючись  крiзь
спини й лiктi юрби, Сузанна пiдходить ближче до вiконець, з яких  роздають
скло. Але це ж явно безнадiйна рiч крiзь цю гущу тiл серед цi╨© величезно©
кiлькостi вiконець найти саме те вiконце, де "часом бува╨" Макс,  або  пан
Нiманд, як вiн тепер грайливо назива╨ться.
   А з якою попередливiстю цi панночки роздають кретинам стекла! Так  вони
ще недавно роздавали свою любов ©м у публiчних домах А цi страшнi  баби  з
покрученими, простягненими  за  склом  пальцями,  забувши  сво©  мiщанськi
чесноти, як любенько, вдячно, угiдливо смiються до "сiячок ново© ери".
   Сузанна, тiсно стуливши уста, як людина, що хоч-не-хоч  ма╨  переходити
через брудну вулицю, продира╨ться ще  ближче  й  раптом  бачить  в  одному
вiконечку нахилену бiляво-золоту гривасту i  олову.  Щось  у  заворотi,  в
обрисi цi╨© голови молоточком стука╨ по серцю Сузанну. Вона пролiза╨ крiзь
чергу, розiрвавши ©© на мент, i пiдходить до грат перетики.
   Так, це - вiн. Сто©ть, спершись одною рукою на спинку стiльця  панни  й
нахиливши до не© голову. А панна - це та сама  титулована  проститутка,  в
яко© вiд Макса була дитина. Значить, вiдомостi досить вiрнi.
   Сузанна покушу╨ губу й не зводить очей iз парочки. Вони обо╨ сяють  тим
самим мокрим, пiтним блиском юрби. Панна, очевидно, стара╨ться  гратися  в
"дитинку": щасливо, довiрливо, широко диви-iься в очi, серйозно розпиту╨ й
виклика╨ в нього бурний радiсний смiх. йому до лиця золоте волосся, тiльки
зразу ж видно, що фарбоване - ця циганська жовта смуглявiсть тону  хорошо©
старо© слоново© костi нiколи в блондинiв не бува╨, i його  волосся  просто
як перука вида╨ться. Але очi, уста, все обличчя  сяють  щастям,  виразним,
любовним, одвер тим, реготливим.
   Сузанна раптом почува╨, як млосна тоскнiсть ста╨ нестерпно  тяжкою  Але
вона, не зводячи очей iз жовто-золотисто© гриви, iз стогоном, як на  рану,
натягу╨ милу посмiшку й уперто чека╨. Раптом Макс, не  пiднiмаючи  голови,
пiдводить блискучi, сяйнi очi, неуважно блука╨ ними по кишучiй масi тiл та
облич i натика╨ться ними на насмiшкуватi  вогкi  великi  очi.  Вiн  швидко
випросювусться й уражено дивиться на таку одмiгну,  випещено  гарну  серед
сiро© маси тiл фiгуру. Вона злегка хита╨ йому  головою  и  iронiчно  здило
посмiха╨гься.
   Макс щось швидко говорить паннi, яка здивовано озира╨ться на Сузанну, i
рiшуче, бурно виходить iз за перетики.
   - Сузi!! Яким чином?! Тут?!
   А рука сильно, гаряче, щасливо тисне  ручку  в  облиплiй  рукавичцi,  и
верхня губа так знайомо, так м'ясисте розгорта╨ сво© двi зрослi половинки.
Кретини повертають на них сво© гнилi зуби и фосфоричнi очi.
   - А чого ж би менi тут не бути? Весь Берлiн тут, а менi не можна?
   - О, менi бiльшо© радостi ти не можеш дати. Ти хочеш скла! Правда?
   Сузанна весело смi╨ться, так знаиомо випинаючи округлiсть ши© й  вiясто
ширячи на Макса вогкi очi.
   - Я?! О, я ще трошки почекаю. Я так швидко не можу. Я ж iще,  Масi,  не
калiка? Нi?
   Вона притишу╨ голос i  лукаво  зазира╨  йому  в  очi.  Та,  ти-гулована
кокотка, подивля╨ться досить пильним i недвозначним поглядом. Нехай же  не
дурно подивля╨ться, нехай побачить дещо.
   - Хм! Сумно. Ти все ж таки не хочеш визнати того, що  визнав  уже  весь
свiт? Що ж, ти не чита╨ш сво©х власних газет?  Пам'ята╨ш  промову  в  тебе
"куцого лева"?.. А сьогоднiшню статтю його читала?
   - Масi, любий, я прийшла сюди не для дебатiв.  Я  собi  скромна,  стара
трупо©дка, i покиньмо мене Я на тебе прийшла подивитись. Сподiваюсь, ти не
будеш боятись, що я тебе видам? Га?
   Макс зiтха╨ й стрiпу╨ чубом.
   - Ну, добре. Хiба не однаково тепер? Як же ти живеш?
   Сузанна морщить нiс i злегка нахиля╨ться до Макса.
   - Вибач, Масi,  .але  я  ще  так  мало  звикла  до  могутнього  дихання
пробудженого пролетарiату. Тут таке повiтря... Чи не мiг би ти мене трошки
провести? Коли, розумi╨ться, не зай  нятий  вселюдським  обов'язком  або..
хтось не буде за це в претензi© на тебе. Або ще гiрше коли пролетарiат  не
поб'╨ тебе камiнням за те, що йдеш iз трупо©дкою.
   Макс мовчки й сильно бере Сузанну  пiд  лiкоть  i  посува╨  до  виходу.
Дорога прочищу╨ться легко - в петельцi  значок  Сонячно©  машини  й  члена
Каесему.
   Але нелегко вiдриваються вiд ©хнiх спин хмарно пильнi бронзовi очi,  не
хутко переходять на цифри рахункiв.
   - Ну от, ми, слава богу... чи то пак - на великий  жаль,  розiйшлися  з
пролетарською атмосферою.  А  руку  мою  тепер  можеш  пустити,  тепер  я,
напевно, не зомлiю.
   Добре. Макс пуска╨  ©©  руку  й  скоса  зирка╨  на  Сузанну  той  самий
насмiшкуватий, повний загадково© приваби профiль!
   - Ну, так як же ти тепер живеш, Сузi? Яке щастя, що ти
   - О голубчику, як же тепер може жити повна старих  забобонiв  i  грiхiв
людина? Обiдаю в ресторанах, бо мiй кухар "пiшов на  траву",  а  нового  й
надi© нема╨ найти. Два льока© обiкрали мене, теж пiшовши "на траву".
   - Що ти кажеш?!
   - Ах, господи, ти ж де живеш? Не в Берлiнi в "епоху"  Сонячно©  машини?
Вчора шофер одiйшов i теж обiкрав. Лишилися  тiльки  порть╨  та  поко©вка.
Вони вже генеральне обкра дуть i пiдуть "спочивати  на  траву".  Не  знаю,
скiльки ще буде тягтися ця при╨мна "епоха", але вона досить потiшна.
   Макс iзнову обережно (цiлком цiлком машинально!) бере пiд  лiкоть  тугу
теплу руку.
   - Довго  ще  буде  тягтися,  Сузанно!  I  хай  тягнеться,  Сузi!  Краще
примирися з нею тепер i...
   Вiн замовка╨ й мовчки потиску╨ ©© руку.
   - I що ж?
   - I дозволь менi прийти до тебе з Сонячною машиною. Га, Сузi?
   Сузанна (теж зовсiм машинально!) визволя╨ свою руку й поверта╨ до нього
лице   iз   знайомим-знайомим    лукаво-iронiчним,    дражнячим    усмiхом
iприбiльшено-широких, немов iзляканих очей.
   - Та не може бути?! Для чого?!
   - Для того, щоб ти хоч раз попробувала сонячного хлiба.
   - Максе, та я ж не пролетар i не  калiка!  От  як  пролетарiат  дощенту
обкраде мене й я стану пролетаркою, ну, тодi... тодi побачимо  А  поки  що
рано, Масi.
   - Ну, добре А так просто можна до тебе прийти?
   Сузанна аж зупиня╨ться й ще ширше, ще враженiше-лукаво дивиться.
   - Ради бога, Максе© А хто ж "навiки" розiйшовся?
   - Ха ха! Нiчого взагалi, Сузi, вiчного нема╨. А тепер тим паче.  Можна,
га?
   Сузанна,  не  вiдповiдаючи,  iде  вперед   i   чудно,   ледве   помiтно
посмiха╨ться очима. Посмiха╨ться на якiсь сво© думки,  немов  забувши  про
Макса.
   - Можна, Сузi? IIу, просто так,  по-дружньому.  Даю  слово:  тiльки  по
дружньому? Тепер ти можеш бути цiлком спокiйна...
   Сузi ратом на мент зупиня╨ться и пильно  обкида╨  поглядом  його  лице-
так, тепер вiн дiйсно може прийти "тiльки подружньому". його  слову  тепер
можна, зда╨ться, повiрити. З очей i з  уст  нахабно-глузливо,  iз  мстивим
трiумфом променяться поцiлунки титуловано© шлюхи. Ну, добре ж, коли так!
   Сузанна примружу╨ очi тонким, як  складенi  крильця  чорного  метелика,
усмiхом i одверта╨ голову.
   - Правда ж. по дружньому?
   - Цiлком по-дружньому! Даю слово, Сузi, ти побачиш!
   - Ну, добре. В такому разi приходь. Завтра чекатиму на тебе.  Завтра  о
п'ятiй.
   - Спасибi, Сузi. Ти побачиш, як...
   - Побачимо, Масi, побачимо. I ти, може, побачиш. Ну, а тепер бувай. Iди
швиденько назад, а то може бути тобi  зовсiм  не  дружня  непри╨мнiсть  од
тво╨© дами. Вона такими очима дивилась нам  услiд,  що  я  боюсь  за  твiй
щасливий блиск очей. До завтра! Бувай.
   Макс хоче сказати багато на цi слова,  але  тiльки  сильно,  мiцно,  аж
пальцi Суз©ннi злипаються, тисне маленьку ручку.
   - Добре! Хай завтра! Ех, Сузi!.. Ну, нiчого! Завтра ти все зрозумi╨ш.
   Сузi мило хита╨ головою i, посмiхаючись, iде у завулок  -  вона  вже  й
сьогоднi все розумi╨.
   А Макс бурно, на крилах улiта╨ помiж пролетарськими тiлами в Комiтет. I
ма╨ш. графiвна Труда вже збира╨ться йти.
   - Куди? Ще ж рано!
   - Я попрохала заступити мене. Менi треба. До побачення.
   I, навiть не подавши руки, страшенно поспiшаючи,  заклопотано  виходить
iз-за перетики.
   Макс, непорозумiло випнувши губи, сто©ть i дивиться в пiдлогу.
   А Труда, сховавшись за стiною тiл, слiдку╨ за похиленою,  про  щось  чи
про когось думаючою бiляво-золотистою, схожою на перуку, головою.
   ***
   Так, так, кiнча╨гься лiто - парк увесь у жовтих i червоних плямах, як у
хоробi жовтянцi. Сизо фiалковi кущi кричущим  квачем  урiзались  у  групьи
рiвних густозелених ялин. Небо недуже, жовтяво синювате, недокровне.
   Так, так, усе на свiтi кiнча╨ться!
   Фрiдрiх Мертенс одходить до вiкна i, заклавши за спину  короткi  товстi
руки, iде далi. з  кабiнету  до  велико©  зали,  iз  зали  до  бiблiотеки,
©дальнi, проходить ряд великих i малих поко©в, скрiзь потрошку зупиня╨ться
бiля вiкон i тупо, спiдло ба дивиться в парк.
   У палацi незвична, тоскна тиша, вiд яко©  тхне  порожнечею  й  пусткою.
Апарати в кабiнетi  коли-не-коли  мляво  ворушать  сво©ми  екранчиками  та
колiщатками й знову замруть, як од битий хвiст ящiрки.
   З ╙вропою й Америкою сполучення  майже  перерване.  Та  й  навiщо  воно
тепер? Там та сама картина, що була в Нiмеччинi на  початку  цi╨©  хороби.
Дiагноз надалi можна поставити, заплющивши очi й  не  питаючи  нi  про  що
хорого.
   Бiдна стара ╙вропа,  стiльки  вона  проковтнула  тих  во╨н,  революцiй,
стiльки на свойому вiку лигала кровi, алкоголю й  усякого  безумства  -  i
таки лишалася досi тверезою. I раптом iсп'янiла, сказилась  од  маленького
скла!
   Схiд iще пруча╨ться,  борика╨ться,  випiка╨  вогнем,  топить  у  кровi,
душить газами хоробу. Жовто чорна раса здоровiша  -  може  хоч  пручатися.
Розумi╨ться, ©й не до ╙вропи, не до ря туаання других - себе б урятувати.
   Мовчать апарати. Та й про що ©м говорити? Вони ще час од  часу  подають
знаки життя, бо Каесемовi треба  говорити  з  Iн  тернацiональним  Центром
Сонячно© машини. Iнтернацiональний Центр iще не розвiяв страшного  мiкроба
по всiй планетi, його велика робота ще не скiнчена - отже, апарат  ще  сяк
так для нього працюють.
   Так, так, усе на свiтi кiнча╨ться. Скiнчиться й  ©хня  робота.  А  тодi
який кiнець почнеться?
   Цiлими днями важко ходить Фрiдрiх Мертенс  по  сво©х  покоях,  заклавши
руки за спину й поглядаючи на хорий на осiнь парк.  В  апаратних  кiмнатах
тьмяно й тоскно, як заплаканi, поблискують запорохнявiлим металом  машини,
покинутi людьми. Нема на воротях i круг палацу грiзно© охоронно©  гвардi©.
Та й  нехай!  Кому  вiн  тепер  страшний  чи  потрiбний?  Хто  його  тепер
убиватиме?
   Як  пси  покинутого  хазя©на  ма╨тку,  порозлазилася   зграя   колишнiх
палацових пiдлиз i пiдлабузникiв, коли довiдалась, що надi©  на  помiч  од
Союзу  Схiдних  Держав  не  справдилися.  А  тi,  що  лишились  у   колись
призначених ©м зручних помешканнях, бiльше не товпляться бiля дперей  його
приймальнi.
   Вiнтер, той Вiнтер, що колись вiд самого погляду  пана  президента  мiг
скрутитись у петлю й зв'язатись у вузлик, цей  Вiнтер  тепер  жалi╨  ного,
Фрiдрiха Мертенса! Вiн не кида╨ ного,  як  усi  тi  мiнiстри,  гофманстри,
урядовцi, нi, вiн вiрно й вiддано несе далi свою службу, але  йому  сумно,
нiяково й жалко. I в нього нема╨ вже  того  собачого  побожного  тремтiння
перед  сво©м  владикою.  Бо  нема  владики  ╙  ходячий  мертвяк,   примара
колишнього владики.
   Що ж ╨ влада наимогутнiшо© людини? Хiба вiн не  лишився  тим  самим,  з
тими самими руками, головою, з тим самим мозком, волею, знанням,  умiнням?
Чого ж тепер до його особи таке вiдношення?
   Заходить часом i граф Елленберг. Вiн  тепер  уже  сiда╨  всiм  тiлом  у
фотель, спираючись на спинку й журно похилившись. Вiн так само диву╨ться з
генiальностi пана президента, як i ранiш.  Навiть  бiльше,  бо,  зда╨ться,
щирiше. Як генiально пан президент усе прозрiв наперед таки  першого  того
вечора, як  довiдався  про  Сонячну  машину.  Все  збулося,  як  з  божого
призначення: i економiчний розклад, i  ослаблення  державного  апарата,  i
конденсацiя темно© стихi© круг цього шумовиння, i замирання всього  життя.
До дрiбниць, до найменших подробиць усе збува╨ться! Як у шахматнiй задачi,
в один мент вирахувано всi ходи, всю залiзну логiку комбiнацiй.
   Одначе, хоча граф Елленберг i диву╨ться з генiальностi пана президента,
але сидить у фотелi зм'якнувши, недбало, сумно спершить лiктем на поруччя.
I цього досить Фрiдрiховi Мертенсовi.
   - Що ж буде далi, пане президенте? Чим це все може скiнчитися?
   Пан президент iз задумливим усмiхом постуку╨, як молоточком, по поруччю
твердим нiгтем зiгнутого пальця.
   - Чого можна сподiватися, пане президенте? От Комiтет  Сонячно©  машини
виробля╨ план нового господарства  й  праву-вання.  Коли,  мовляв,  кожний
громадянин матиме скло i не буде, значить, небезпеки примусу голодом, тодi
вiн усуспiльню╨ всi фабрики й пiдпри╨мства й заводить  новi  норми  працi,
подiлу й т. д. Але це ще проект, який ма╨ розглядатися  на  конгресi  всiх
Комiтетiв свiту. Вiн прийме один план на всю планету. А коли...
   Мертенс несподiвано  вибуха╨  гиркаючим  веселим  смiхом.  Граф  Адольф
здивовано й чекаюче замовка╨.
   -  Пане  Елленбергу!  Засмiйтеся  в  лице  всiм  Каесемам   i   ©хньому
конгресовi, коли вони вам будуть говорити цi дитячi ьазочки. Чу╨те?
   - Але ж, пане президенте...
   - Ще раз, пане Елленбергу: я - нiякий пан президент, як i ви  -  нiякий
граф i мiнiстр. Просто собi Мертенс i Елленберг. Нема! Годi. А на  Каесеми
та ©хнi  планетарнi  плани  новою  господарства  ©©  урядування  начхайте,
начхайте, Елленбергу! ╙ у вас добра кожушина, теплi ковдри,  тепла  одежа?
╙?

   Граф Елленберг здивовано мовчить.
   - Году╨тесь ви вже сонячним хлiбом? Га? Що?
   Граф Адольф червонi╨.
   - Нi, я нi. Дружина й дiти... годуються. Але хлопчик був хорий i...
   - Ну, ну, нiчого! Карали, що й ви. Дурницi. Всi будемо. Хлопчики, дiди,
всi. Це - неминуче. А кожухи треба мати. Треба.
   - Через що, пане... президенте?
   - Кажу, треба. Згада╨те. А Штiфель уже ©сть сонячний хлiб? Га?  Шлунок,
кажуть, поправив? Не з'явля╨ться до мене. Та й чого, справдi? Союз Схiдних
Держав мусить себе рятувати.
   Знову ходить  по  покоях  спорожнiлого  палацу  пан  президент  Фрiдрiх
Мертенс, витира╨ пiт з сiдластого чола й перебира╨ опецькуватими  пальцями
за спиною.
   Що особливо страшне в усiй цiй блискавичнiй катастрофi  -  це  знищення
дi©, руху, дiяльностi. Не втрата сили, влади, багатства, слави, все  це  -
порох, дим. А втрата активностi. Вся Нiмеччина, вся ╙вропа ще руха╨ться за
iнерцi╨ю, старим рухом, як колесо машини,  в  якого  вже  взято  паси  вiд
джерела енергi©.
   Дурнi, жалюгiднi фантазери iз  сво©ми  планами!  Вони  обтяли  рушiйний
ремiнь i гадають, що той галас i гуркiт, який iде вiд  порожнiх  "вiльних"
махових  колiс,  ╨  дiйсний  рух.  Вони  вбили  найцiннiше  в  людства   -
активнiсть. Сонячна машина вбила мiкроб iнтересу.  Але  де  нема  мiкробiв
iнтересу, боротьби, там нема нiякого життя, i всякi плани ╨ тiльки iнерцiя
теоретичних функцiй мозкiв.
   Порожнеча. Абсолютна, мертва порожнеча, як у склянiм апаратi,  з  якого
випомпувано повiтря.
   Але невже не могло все пiти iнакше? Що ж усi економiчнi,  соцiологiчнi,
фiлософiчнi теорi©  й  науки?  Де  ж  дiлися  проклятi  й  пiдлi  "закони"
поступовостi, закономiрностi, логiки, обов'язковостi? Випадок, простий  же
випадок: фанатик довбався десять рокiв  у  сво©х  мрiях  i  додовбався  до
Сонячно© машини. Мiг же вiн i не додовбатись? Тодi, значить, усi  "закони"
функцiонували  б  далi?  Але  факт  той,  що  випадково  (випадково,  чорт
забирай!) йому поталанило натрапити на вдатну  комбiнацiю  сво©х  мрiй.  I
факт той, що всi закони логiки,  конечностi,  доцiльностi  стали  дiяти  з
фатальною, слiпою силою на користь  цi╨©  випадково©  идатно©  комбiнацi©,
факт той, що все вiдбулось i вiдбува╨ться далi з  такою  самою  логiкою  й
неминучiстю, як i годi, коли котиться з гори розсаджена скеля. Всi за кони
ваги, тяжiння, зцiплення, роз'╨днання - всi вони функцiонують собi далi  й
сприяють руйнiвничому, страшному, не одхнльпому руховi розсаджено© скелi.
   Мертенс сiда╨ в фотель i заплющу╨ очi.
   Що ж можна було зробити, щоб спинити цей рух? Нiчого, Що  може  зробити
людина, коли котиться з гори ця скеля? Знищити  всi  попереднi  сприятливi
умови похилiсть юри, силу вибухового матерiалу, закон ваги й т. д. Абсурд.
От так само абсурд думати  (як  гада╨  Штiфель),  що  можна  було  спинити
Сонячну машину, цебто знищити всi попереднi, створенi  вiками  й  законами
минулого сприятливi умови для Сонячно© машини.
   Мертенс розплющу╨ очi.
   Значить, це був не випадок, а неминучiсть? Результат та╨мних, захованих
од аналiзу, тисячами напрямiв попереплiтаних  сил,  якi  збiглись  на  цiй
точцi з конечнiстю руху планет i дали оце паршиве згубне скло,  а  за  ним
усi конечнi, неминучi, страшнi його наслiдки?
   I знову Мертенс ходить по пишних помертвiлих покоях i довгенько  сто©ть
бiля вiкон, дивлячись на змерзле  небо.  Якiсь  люди  (служба,  мабуть)  з
оберемками трави, весело поблискуючи один на одного зубами, iдуть iз парку
до палацу. То -  челядь,  що  году╨ться  Сонячною  машиною.  Його  колишнi
охоронцi, що дивились на нього з мурашками по тiлу. Тепер вони  навiть  не
глянуть на вiкна. Вони ще варять i подають йому ©сти, але  це  доти,  доки
Каесем не виробив нових планетарних планiв господарства. Хе!
   А коли надходить вечiр, Мертенс лежить на канапi  в  далекiй  маленькiй
простiй якiйсь кiмнатi,  яку  вiн  тiльки  тепер  знайшов,  i  дивиться  в
т╨мно-сiру запавутинену присмерком стелю. I тодi наста╨ найгiрше.  Тодi  в
порожнечi, в пустцi почина╨ моторошно, як покинутий пес, вити  туга.  Туга
за червоним волоссям, за Мартою Пожежею.  Не  за  Елiзою  Пожежею,  не  за
сотнями жiночих тiл, що перейшли крiзь  його  обiйми,  як  проходять  люди
крiзь ворота, а якраз за тою одною жiночою iстотою, вiд яко© на все  життя
лишилося та╨мне, незiтерте нiякими обiймами, тепле тепло. Не  за  обiймами
Марти Пожежi, не за танцем чотирнадцятилiтньо© кровi ви╨ туга,  а  за  тим
дивним, грiючим, нiжно-сумним, невимовне рiдним ╨ством  жiнки.  Нехай  усе
гине, руйну╨ться, летить у безодню iсторi©, нехай луска╨  його  слава,  як
дитячий мiхур, нехай шашiль Сонячно© машини  перегираь  на  потеруху  його
владу, силу, багатство Ах, що б це осе, коли б була  тут  та  iстота,  вiд
яко© незримими, нерозгаданими шляхами проходить у мужчину та╨мне, дужче за
всю мертвiсть темперагури скляного безповiтряного апарату тепло!
   Мертенсовi згаду╨ться покiйниця жiнка, покiйний дворiчний син.
   Коли б хоч вони були! А де може тепер бути Марта Пожежа? Як можна  було
не розшукати ©©? Померла, може, давно? Так, померла, а як i живе десь,  то
однаково померла. Нема. I часом iде Фрiдрiх Мертенс до телефона  й  пробу╨
гелефо-нувати до принцеси Елiзи. Вiн зна╨,  що  це  зайвий  сором,  зайвий
дотик до роз'ятрено© рани пониження, а проте пробу╨.  Пониження  сидiти  и
чекати, поки увiльниться крапелька енергi© й дасть  пропуск  його  токовi.
Пониження дожидати вiдгуку й  класти  слухавку,  не  дiставши  нiяко©  або
дiставши все ту саму вiдповiдь:
   - Принцеса в лабораторi©! ╞© не можна турбувати.
   Спочатку Мертенс казав сво╨ iм'я: Фрiдрiх Мертенс  просить.  але,  коли
байдужий голос одповiдав, що однаково, хай просить, хто хоче,  -  наказано
не турбувати, Фрiдрiх Мертенс бiльше вже не каже свого iменi.
   Чого принцеса сидить у лабораторi©  того  фатального  божевiльного,  що
заразив сво╨ю хоро-бою  весь  свiт?  Що  вона  там  робить,  що  не  можна
турбувати нi для кого, навiть для... хе! для ©© умовного нареченого?
   Так, умови не виконано. Трону не  буде.  I  нареченостi  нема╨.  Нiчого
нема. ╙ тiльки скеля, що логiчао неминуче летить iз гори, трощачи  все  на
свойому  шляху.  На  скелi  весело  й  гордо  сидять  i  "дiють"   комахи,
розробляючи "планетарнi" плани руху скелi.
   А Марти Пожежi нема. А яке щастя було б  узяти  ©©  за  руку,  вийти  з
палацу й зникнути з нею нiкому не  вiдомим  десь  у  малюсiнькому  куточку
сп'янiло© планети.  Забитись  у  крихiтну  щiлинку,  пригорнувшись  до  ©©
недовiдомого тепла всi╨ю душею - i хан летить скеля туди, куди намiтили ©й
невблаганнi, залiзнi закони.
   Але Марти нема╨, а ╨ виюча iз задертою до порожнього неба мордою туга.
   Мертенс iде до маленько© кiмнати й випива╨ склянку за  склянкою  мiцно©
американсько© горiлки. Туга, захлинувшись алкоголем, замовка╨, i  Мертенс,
витираючи потоки iпоту, вигнаного американським питвом,  похитуючись,  iде
до сво╨© пишно© помертвiло© спальнi.
   ***
   Пiв на п'яту! Люба, бронзово смуглява прозоро  одверта  дiвчинка  знову
стала матово-смутна. Так  одверто,  на©вно,  так  хвилююче  невинно  стала
смутна, матова. Бо вже пiв на п'яту. Бо вже Макс дивиться на годинника, бо
вже збира╨ться до то© страшно©, важно©, насмiшкувато хижо© трупо©дки.

   Мила, зворушлива Труда! Що тепер може бути страшного на спiвучо  п'янiй
вiд щастя землi? Вогкi, смiхотливi, "фе, якi непри╨мнi" очi  трупо©дки?  А
яке ж, дозвольте спитатися, дiло  смугляво-бронзовiй  дамi  чорно-срiбного
лицаря до "фе, яких непри╨мних" очей трупо©дки?
   А хоч би й так? А хоч би й "страшна" була та вогка смiхотливiсть? А хоч
би "страшна" була затуманена диханням смутку прозорiсть? Та що з  того?  I
хай.  Вiн  iз  спiвом  щастя  розчинить   дверi   душi   всiм   "страшним"
смiхотливостям, прозоростям, смуткам i танцям. Ну, що ж,  вiн  може,  коли
вона хоче, розiгнати смуток бронзових очей от тут, у  цiй  залi,  на  очах
оцих усiх "алчущих i жаждущих". Але вiн пiде до страшно© трупо©дки  й  так
само розжене ©© насмiшкуватiсть. Тепер вiн розжене. О, хай собi  смi╨ться,
глузу╨, проклина╨. А вiн розкине загати  душi,  розмахне  обiйми  й  зми╨,
залл╨, затопить усi глуми й прокльони.
   Ух, Сузанно, набирай бiльше повiтря в груди - захлинешся!
   А вiрна дама чорно-срiбного лицаря по-дитячому старанно  й  по-жiночому
хитро раху╨ цифри, ©й абсолютно байдуже, хто до  кого  ма╨  йти  о  п'ятiй
годинi. В не© важна громадська робота.
   I так, люба, неуважно кива╨ головою на прощання, так заклопотано стягу╨
на бронзовi очi чорно синi крила брiв, нахи-лившися до важних  громадських
цифр. Ех, Трудонько, взяти б твою невмiло неуважну заклопотану  голiвку  в
обидвi лапи, пiдвести, сипнути в яснi тво© уникливi очi п'яного щастя -  i
хай вони запрозорiють, засмiються тим блиском, що був то дi, колись  давно
давно. Чи вже весь дощенту вiддала чорно-срiбному лицаревi?
   А на вулицях у темних тiсних колодязях  -  i  прозорiсть,  i  блиск,  i
п'янiсть,  i  страшенний  безмежний  простiр.   Простiр   i   п'янiсть   у
напiвпорожнiх бюро, крамницях, банках, майстер нях  Розгублено  щасливi  i
непорозумiло-сяючi,  п'яно-розгорненi   посмiшки,   безладна,   безцiльна,
здивована хода серед безмежного простору, як щойно вилупленi курчата -  аж
похитуються вiд народженостi. А то нетерпляча поспiшнiсть,  прожогливiсть,
одстрiлювання на всi боки здивованим захватом. I аласливi сп'янiлi юрби  з
чорними коробками на спинах, iз гiтарами, мандолiнами, флейтами,  бубнами.
Стiни вулиць, по-втикуванi головами, кивають, бiлiють  посмiшками  "Слава!
Слава!" А кому слава? Розумi╨ться, не старенькому Шопенгауеровi, а  щастю,
а п'яностi, а любовi, що радiсно пану╨ на святочних, безладних,  очманiлих
вулицях.
   Трамвай сунеться  помалу,  п'яно,  безладно.  Набитий  тiлами,  смiхом,
гомоном, чорними коробками, духом сонячного хлiба, блиском, простором, вiн
задиха╨ться вiд сво╨© повiльностi. Вiн би з охотою пiдстрибнув, змахнув би
крилами й полетiв за кам'янi канали. А замiсть того  раптом  утика╨ться  в
юрбу й загруза╨. Юрбу мiсить смiх-аж труситься вся, аж пiдскаку╨.
   - Що там таке! Що там? Та не тiснiться, панове! Гей, громадяни! Що  там
сталося? Пропустiть трамвай! Чу╨те? Гей!
   Куди там! Усi очi влипли в один пункт  i  на  трамвай  i  не  клiпнуть,
промiняться, трусяться смiхом.
   Макс через реготливi голови шука╨ того пункту.
   Ага! Магазин  одягiв  Гольдмана.  Магазин  вищих,  вибраних,  випещених
iстот, недосяжний для середнiх смертних.  Перед  дверима  пiвколо  тiл.  У
пiвколi двi постатi: одна  скромно  одягнена  в  усе  темне,  iз  скромним
кремовим мереживом на  бiлiй  безкровнiй  ши©,  з  круглим,  але  скромним
черевом. Вона страшенно схвильована, наскаку╨ на  другу  постать,  гнiвно,
обурено бухка╨ в не© жовтявими пукатими баньками очей, шарпа╨ ©© за  руки,
тягне з не© одежу.
   Друга   постать   -   величезна,   добродушна,   одягнена    розкiш-но.
нiжно-фiалковий  шовковий  пiвсмокiнг,  пiнисто-золотисте  жабо,  в   руцi
чудесний, наймодернiший, з iнкрустацiями цiпочок. Пишнiсть i розкiш вищих,
вибраних iстот. Але диво: голова, шия, руки волохатi, незграбнi, з грубою,
анiтрошки не випещеною шкiрою, з чудесними робiтничими пальцями.
   Псевдовипещена фiалкова постать добродушно посмiха╨ться, похитуючись од
шарпанини темно скромно©, розводить руками, знизу╨  плечима  й  увесь  час
апелю╨ до юрби коротенькими фразами. А юрба  щоразу,  як  вiд  електричних
дотикiв, струшу╨ться вiд цих апеляцiй бурхливим  смiхом.  Макс  насторожу╨
вуха.
   - Це грабiж! Це розбiй серед бiлого дня! Скидайте, я вам кажу, зараз же
всю одежу. Зараз же!
   Величезна, пишно вбрана постать широко посмiха╨ться до  юрби  -  ©й  ця
iдея до вподоби.
   - Оце не погана штука! Та так таки геть чисто все? До со  рочки?  Смiх,
як горохом по барабану, дрiботить по натовпу.
   - Все, що ви вкрали! Все!
   Рудий волохатий велетень добродушно обража╨ться.
   - Е, що ж ви кажете, де ж я там украв? Крадуть потай,
   а ви менi самi вибирали, примiряли, вихваляли.
   Юрба вибуха╨ реготом.
   - Мiй пане! Я вас зараз же вiддам у руки полiцi©!
   - Е, навряд. Де ви ©© тепер знайдете? Вся сто©ть у  черзi  за  сонячним
склом.
   Тут  слухачi  не   витримують   i   громовими   оплесками   вiдзначають
високомистецький момент цiкаво© п'╨си.
   - Браво! Правда!
   Другий актор у безсилому мовчазному одча© скида╨ жовтявими баньками  на
юрбу - ух, такi самi грабiжники й злодi©, як. i цей! Яко© помочi  вiд  них
чекати? I такий його вiдчай безпорадний i так явно програна гра  його,  що
елегантний велетень пройма╨ться жалем.
   - Та навiщо вам грошi тепер, пане Гольдмане? Начхайте ви на них!
   - Я не хочу вiд вас грошей! Вернiть менi одежу!
   - А нащо вам тепер ця одежа? Вiзьмiть собi в магазинi скiльки треба,  а
решту роздайте людям ©й-богу, пане  Гольдмане!  Бо  однаково  порозбирають
самi. Та от, дивiться!
   З магазину, дiйсно, виходять елегантно одягненi люди з цiлими паками  в
руках - вони одяглися самi, ще й додому набрали чого треба Вони  весело  й
лукаво кивають велетневi -  очевидно,  одна  кумпанiя.  А  за  ними  мляво
поспiша╨ продавець.
   - А грошi? Гей, слухайте, грошi!
   Елегантно повдягненi покупцi смiються - от чудачина, якi тепер грошi?
   Пан Гольдман якийсь мент уражено, дико дивиться  на  грабiжникiв,  хоче
щось крикнути, але раптом маха╨ рукою, вiдверта╨ться i, як ╨, iде геть  од
магазину, просто на стiну юрби - берiть, розбирайте, грабуйте!
   Стiна розступа╨ться iперед ним, пропуска╨, ковта╨ й уся, як вода, перед
якою знято загату, бурхливо, з реготом i криками влива╨ться в магазин.
   Дорога трамва╨вi вiльна. Половина пасажирiв скотилася в юрбу,  а  друга
половина нерiшуче смi╨ться.
   Грабiж чи жарт, чи так i слiд тепер?
   Макс смi╨ться цiлком рiшуче. Розумi╨ться,  рудий  велетень  ма╨  бiльше
прозорливостi,  нiж  слiпий  Гольдман   iз   сво╨ю   купецькою   iнерцi╨ю.
Розумi╨ться, все  самi  порозбирають,  пороздiлюють,  порозносять,  рiвно,
справедливо,  кожному  вiдповiдно  до  потреби.  Стане   ще   просторнiше,
вiльнiше, буде ще бiльше вибачливо©, спокiйно© добродушностi,  любовностi,
п'яностi, щастя. I на розчищеному  мiсцi  створять  новi  одяги,  багатшi,
пишнiшi й розкiшнiшi за всi  одяги,  що  були  коли-небудь  на  старенькiй
землi.
   Одягайтеся ж, голi, узувайтеся, босi, прибирайтеся, занедбанi!  Хапайте
сво©ми  корiнчастими  пальцями  недосяжнiсть  вищих,   стягайте   кумирiв,
розбивайте ©х  смiхом  вашо©  добродушностi,  мiшайте  в  купу  вищiсть  i
нижчiсть i куйте, творiть iз них ╨дину радiсну сонячну рiвнiсть!
   А коли перед вами стояли перепони до  храмiв  краси,  коли  жрицi  ©хнi
вимагали вiд вас поганьблення ваших святинь за ©хню любов, смiйтеся  тепер
- перепони впали разом iз усiма святинями, i  безплатно,  вiльно,  смiливо
хапайте жриць i пийте ©хню любов повними цебрами. I коли вони вас ждуть  у
гротах,  одягненi  тiльки  в  зеленi  лiани,  наготувавши  цiни  за   сво©
поцiлунки, не торгуйтеся, не скупiться - усе давайте, обiцяйте й смiйтеся.
I берiть усе, берiть iз п'яним зойком  радостi  й  визволення.  Бо  кiнець
тепер усiм торгам й продажам.
   ***
   Вже пiв на шосту. Вже пройшов початок намiчено© програми,  вже  частина
гостей напiдпитку, а Макса все ще нема╨.
   Невже ж не  прийде  зовсiм?  Графiвна  не  пустить?  Шкода,  шкода,  що
пролетарiат не вiдчува╨ потреби телефонiв, а то б можна було хоч телефоном
роз'яснити шляхетнiй кокотцi, що нема чого ©й боятися за свого коханця, що
це побачення дуже безпечне й навiть вигiдне для графiвни.
   Дякувати графiвна повинна за нього, в ноги поклонитися сво©й суперницi,
трiумфувати, казитися вiд радостi.
   Сузанна  сьогоднi  iскриться,  пiниться  красою.  Крiзь  нiжно-бузковий
серпанок сукнi гнучко, легко, жваво вигина╨ться то в той бiк, то в  другий
оголене, туге, кольору молодо© матово-вишлiфовано© слоново© костi  тiло  з
нiжно бузковими тiнями. Вiд напружених пиптикiв  грудей  за  кожним  рухом
трiпотливими радiусами пробiгаюгь по серпанку  темно-бузковi  променi  очi
сьогоднi   вогкiшi,   п'янiшi,   смiхотливiшi,   вони   сьогоднi    буйнi,
розмашистi-гей, розсгупайiеся всi!
   А Макса нема╨. Та невже ж не прийде? Невже не дасть  останнього  щастя:
витягти з льоху душi цю калiкувату,  злу,  як  недолуплену  кiшку,  любов,
викинути ©© сюди на прилюддя, бити ii, плювати на не© й запльовану, добиту
жбурнути йому в лице. I  раювати  з  його  гнiву,  i  трiумфувати  з  його
ревностi, i танцювати на його пониженнi, образi, лютi, сумi. Танцювати  до
закривавлення свого серця, до зацiплено© нестями, до екстазу самозаклання.
   Скульптор Дорн несмiло шука╨ лiктем шляху до ©© танцю.  Рано,  Дорнику,
ще рано, почекай, поки прийде  той,  що  буде  розiп'ятий  для  останнього
танцю.
   Уже шоста година. Пiвкруглий дах банi втягнений у стiни,  над  головами
високо вгорi в сiро-зеленявiй осiннiй синявi  туго,  як  льоди  в  океанi,
просуваються  пухкi   кучугури   хмарин.   А   тут,   унизу,   в   жагучiй
молитовно-сласнiй  тузi   тягнеться   до   них   мармурове   тiло   Краси.
Розшарпаними, п'яними пасмами  й  клубками  гойда╨ться  круг  не©  фiмiам,
прощальний,     останнiй,      ридаючий      фiмiам.      Перисто-фарбною,
скаламучено-галасливою, дзенькiтливою,  брязкiтливою  пiдковою  оточу╨  ©©
стiл. Всi мiсця побiч господинi зайнятi, тiльки одне вiльне,  тiльки  одне
лiворуч, бiля серця. I невипитi стоять бiля цього мiсця келихи, випустивши
всi бульбашки й iскорки зеленувато-срiбного вина. I не  випили  останнього
келиха вогко-хижi, буйнi очi прикрито© бузковим  серпанком  мавки.  I  вже
часом задума на  мент  приколю╨  очi  до  одно©  точки,  ковтнувши  галас,
дзвякiт, регiт.
   I раптом iз-за незаймано-чистих нiг Краси з'явля╨ться  золотисто-бiлява
хвиляста голова з чорно-синiми бровами.
   Очi ©© широко, непорозумiло розгорненi, на чiтко-червоних, як накусаних
устах, нерiшучо-здивований усмiх.
   Сузанна гнучко, окрилено пiдводиться i, впевнено несучи грудьми наперед
свою голiсть, вогко, смiхотливо вiта╨ очима.
   - Браво! Я думала, ви вже не прийдете.
   I, присунувшись губами до  смуглявого  лиця  золотисто-бiляво©  голови,
швидко видиха╨ разом iз духом вина:
   - Хочеш iнкогнiто? Правда? Нiхто не  зна╨,  що  ти  член  Каесему.  Так
краще? Га?
   - А, все одно! Але чекай, Сузi, я думав, що застану тебе саму. Я зовсiм
не...
   - О, нiчого! Це також усi мо© друзi. Ми  в  тiсному  колi  по-дружньому
справля╨мо маленьке свято. Ходiм, ходiм! Па-нове© Пан Нiманд,  мiй  добрий
друг,   трошки   запiзнився   через   деяку   невдосконаленiсть   сучасно©
комунiкацi©. Вiн просить вибачення й обiця╨ екстрене наздогнати нас.
   Галас, дзенькiт, брязкiт припорошуються легеньким шаром уваги. На Макса
наводяться плями рiзнокольорових облич i проводжають  аж  до  його  мiсця,
лiворуч бiля господинi. Ага, це той самий, колишнiй!  Непоганий  екземпляр
пiджидала Сузанна. Тiльки, зда╨ться, пановi Нiмандовi наздоганяти  не  тре
ба - його очi так вогко, iскристо плавають од  лиця  до  лиця,  губи  такi
червонi й усмiх такий вселюбовпий, що вiн цiлком смiливо  може  не  тiльки
разом iз усiма, а навiть на iпередку Вакхово© колiсницi ©хати далi.
   Макс струшу╨ хвилястою гривою, ну, що ж,  нехай  i  так.  I  так  мило,
втiшно, чудесно Милi, бiднi, п'янi трупо©дськi пики! Бiднi "аристократи" -
вони навiть тепер не  такi  вже  понафарбовуванi  й  порозмальовуванi,  як
колись; вони такi пом'ятi,  ошелешенi,  вибитi  з  сво╨©  самозакоханостi,
вищостi, вiдмiнностi, такий одчай пробива╨ться крiзь цей веселий галас; та
ще бiльше: вони оце самi собi прислужують. А на весь ганок, на всi  сходи,
на всю величезну залу один-однiсiнький порть╨, який iще  лиша╨ться  тiльки
для того, щоб пiдiбрати найкращий  момент  для  досконального  обiкрадення
бiдно© Сузi. Забере, дурненький, у не© ©© цяцьки,  ганчiрочки,  камiнцi  й
утече. I нi вона, нi вiн не знатимуть,  що  вiн  iз  таким  самим  успiхом
замiсть ©© "дорогоцiнностей" мiг би набрати битого скла й жорстви.
   Але ж Сузi  яка  гарна  сьогоднi!  Ах,  господи,  яка  ж  вона  пекуче,
нестерпно гарна! Серце за кожним поглядом на не© з тихим  криком  пада╨  в
гарячу темну яму! Що сталося з нею?! I  що  за  банкет,  що  за  "маленьке
свято" справля╨ вона з сво©ми друзями? Невже свято поховання старого?! Чи,
може?...
   Сузанна щось шепоче  сусiдовi  справа,  скручено  повернувши  до  Макса
оголену обточену спину з пухнастим темно-бронзовим шовком волосся на  ши©.
Iнтимно, нiжно, переконуючи, поклавши руку йому на плече,  шепоче.  Сусiда
схилив рiзкий мужнiй профiль, не руха╨ться, не клiпа╨ - не вiрить.  Хе,  i
вiн уже, очевидно, зна╨ трошки Сузанну!  А  вона  десь  загрозливо  лукаво
шепоче: "Ти - милий! Чу╨ш: ти - милий!"
   Хм, так, може, це  "маленьке  свято"  не  таке  вже  близьке  до  свята
похорону?
   Ну, що ж, хай i так. Хай навiть i цей чудний, дурний, тоск ний бiль.  1
це любо, i це мило, милий навiть рiзкий  горбоносий  профiль,  i  Сузаннин
шепiт, i самотнiсть серед  цих  чужих,  може,  навiть  ворожих  до  нього,
порозмальовуваних людей. Бо  яка  може  бути  тепер  самотнiсть,  чужiсть,
ворожiсть?
   Очi Максовi зустрiчаються з великими, непорушно ветром леними  в  нього
очима. Щось знайоме! Ага, це ж та Мадонна, що колись тут танцювала бiскаю!
Яка нiжна, щось говоряча скорботнiсть  у  поглядi,  яка  чудна  пильнiсть,
неодривнiсть од його очей. Раптом од столу тихо-тихо  здiйма╨ться  оголена
до плеча рожево-бiла рука Мадонни з келихом у пальцях, повiльно  пiдносить
келих до рiвня очей, i голова Мадонни злегка кива╨ йому. Макс  хапа╨  свiй
келих, також пiдносить до рiвня очей i також здивовано  й  радiсно  кива╨.
Тодi Мадонна, не зводячи з  нього  погляду,  помалу  п'╨,  закинувши  лице
назад. Але i погляд, i повiльнiсть, i скорботнiсть кажуть, що не вино вона
п'╨.
   - О пане Нiманде! Що  з  вами?!  Хiба  вам  можна?!  Ах,  вибачте!  Ну,
розумi╨ться, за пиття до Рити можна  всi  скрижалi  заповiдей  розбити  на
черепочки.
   Макс поверта╨ голову до Сузанни. I зразу Мадоннинi величезнi, скорботнi
очi стають такi маленькi, блiдi, невиразнi.  Аж  дивно,  аж  образливо  за
Мадонну. I зразу знову тоскний бiль стру©ться вiд  лукавих,  нiжно-свiжих,
як шкуринка баклажана, трошки припухлих (розумi╨ться, вiд кохання) уст.
   - Тепер, панi радникова, все можна. Навiть...
   - О! Ма╨те дозвiл? Може, навiть  попозу╨те  пановi  Дорновi?  Вiн  хоче
злiпити вашу голову. Вона йому дуже вподобалася.  Сподiваюсь,  iм'я  Дорна
навiть вам вiдоме?
   Ах, он це хто! Скульптор Дорн. Той  самий  скульптор,  через  якого  не
полетiла Сузанна на Гiмала©.  Король  скульптурного  портрета,  як  же  не
знати!
   Макс iз веселим болем нахиля╨ голову: розумi╨ться,  славне  iм'я  Дорна
навiть йому вiдоме. I, розумi╨ться, вiн  з  охотою  попозу╨,  якщо  тiльки
матиме для цього час. Але...
   - "Але"?! О пане Максе, ви повиннi попозувати! Я вас  дуже  прошу.  Ну,
ради нашо© дружби! Га?
   I навiть смiшок розта╨ вiд чудних гарячих iскорок болю  у  вогких  очах
телицi.
   - Та навiщо, власне, вам, щоб пан Дорн..
   - Ну, менi це треба! Дуже треба. Я обiцяла пановi Дорновi, я хочу  йому
зробити при╨мнiсть. Я його так запевняла, що ви згодитесь,  що  ви  -  мiй
друг.
   Ага, вона запевняла його, що Макс тiльки друг, що Макс навiть згодиться
позувати ©© коханому. I коли згодиться, то  це  буде  найкращий  доказ  ©©
запевнення.
   Оце дiйсно справжнiй, остаточний, безсумнiвний кiнець. Оце  ╨  справжн╨
"навiки". Коли в очах таке благання, таке жадне, шукаюче чекання,  то  тут
сумнiвiв уже нiяких не може бути. Нi сумнiвiв, нi захованих  надiй.  Голо,
чисто, як у пiсковiй тоскнiй пустелi.
   - Хм Я, розумi╨ться, з великою охотою Але який такий особливий  iнтерес
може бути для пана Дорна в мо©й головi?
   Великий iнтерес! Величезний, надзвичайний! I  для  пана  Дорна,  i  для
мене. Ну, уявiть собi, що я обiцяла йому вашу голову. Мушу  ж  я  виконати
свою обiцянку? Нi!
   Натяк на Соломею? Чи просто вирвалась така подiбнiсть?
   - Вiн вам такий близький? Але сили  дивитися  в  очi  вже  не  вистача╨
Сузанна прикушу╨ нижню губу ага, проклятий, любий, болючий, ага!
   - На це питання дозвольте,  друже,  поки  що  вам  не  вiдповiдати.  Ви
викона╨те мо╨ прохання без пояснень? Добре?
   Макс не пiдводить очей, мовчить i все переверта╨ на столi  то  на  один
бiк, то на другий срiбний нiж iз тонкою рiзьбою на держалнi.  "Бея  нiяких
пояснень". Та й справдi, навiщо якiсь пояснення, коли й без них усе  ясно.
Ясно, що кiнець. Ясно, що бiль страшенно тисне  на  плечi,  на  груди,  що
дихати трудно. Ясно, що треба за всяку цiну не показати цього болю.
   Нi, не тiльки не показати, а викинути його, струсити його з  плечей,  з
грудей, з дихання. Дихнути на всi груди, вiльно, легко, просторо,  як  iще
пiвгодини тому дихалось. Бо що сталося?! Хiба там, за стiнами цього храму,
не було простору, волi, п'яно©, сонячно©, щасливо©  легкостi?  Що  значить
перед тою величчю цей крихiтний  "храм"  iз  п'яними,  бiдними,  в  агонi©
людьми, з цими марiонетками, що так довго мали себе за надприроднi  iстоти
й що тепер уперше починають передчувати гiрку дiйснiсть. А з них же  першi
╨ - "меценатка" Сузанна й ©© "велетень", "король", "генiй" - пан Дорн I чи
не  пiдле  свинство,  не  сором,  не  ганьба  забути  це  все,   пiддатися
тру-по©дським настроям! Кiнець!
   Ну так що? Хiба ж його  вже  не  було?  Хiба  ж  уже  не  було  сказано
"навiки"?
   - Пане Максе, я ж чекаю вiдповiдi.
   Пан Макс швидко пiдводить голову.
   - Ах, вибачте, ради бога! Я мiркував, як менi викро©ти час.
   - Так ви згоднi?!
   - Та, розумi╨ться, згоден! З охотою, з при╨мнiстю! Чому ж  би  менi  не
згодитися, коли це всiм нам тiльки при╨мнiсть, а менi ще й честь?
   Вона ще не вiрить, ще вишуку╨ в нього на  лицi  правди,  ще  навiть  не
радi╨, аж хмуриться.
   - Та,  ©й-богу,  Сузанно,  згоден!  От  тiльки  коли  саме?  Це  вдень,
розумi╨ться? А скiльки часу? Годину на день досить!
   Сузанна раптом яснi╨, - повiрила нарештi!
   Сузанна яснi╨: ага, милий Масi взяв себе в руки, йому цiлком "байдуже",
вiн да╨ ©й свою голову, щоб вона пiднесла  ©©  Дорновi,  вiн  навiть  свою
скажену амбiцiю вiдда╨ ©й. З амбiцi© да╨ на  пониження  амбiцiю.  А  добре
володi╨ собою, браво! Але нехай, нехай iще  трошки  почека╨-  чи  стане  в
нього далi цi╨© буйно-весело© байдужостi?
   - Ну, спасибi. Максе! Я страшенно рада. Вибачте, я  не  можу,  я  зараз
скажу Дорновi.
   Дорн балака╨ з сво╨ю сусiдкою - вiн усi╨ю спиною  десь  прислухався  до
©хньо© розмови. Ну, й нехай собi,  що  йому,  Максовi,  до  спини  Дорнiв,
Сузанн i всiх оцих нещасних конаючих людей?
   I знову погляд, опукою перекочуючись iз обличчя на обличчя, впада╨,  як
у ямки, у дво╨ великих, темних, питально-пильних очей Мадонни. Впада╨ й не
може вже викотитись. I вiд  того,  що  не  може  вже  викотитись,  що  очi
невiдривне всмоктують його, що в  лицi  тужне  здивування,  навiть  хмарна
грiзнiсть, у грудях поверх болю пробiга╨ хвильками чудний холодок.
   I вмить якийсь голос, рух  облич,  затихання  гомону.  Ямки  випускають
погляд, i Макс перекочу╨ його вбiк на кiнець пiдкови. Там сто©ть i витира╨
хусткою  чоло  iстота,  дечим  подiбна  до  людини,  але  явно   жаб'ячого
походження. Бiле, кругле, широке, зовсiм жаб'яче черево, зеленi, короткi й
товстi лапки, нiяко© ши©; широченнi щелепи з тонкими  жаб'ячими  устами  й
вузеньке, лисе чоло. А з потилицi й бiля щелеп чорне. Люди-носхожа  iстота
крутить головою, жахливо витираючи пiт: вона не  хоче  сiдати,  вона  хоче
говорити - надзвичайнi подi©! Хiба що склянку холодного,  як  кров  поетки
Круг, вина Надзвичайнi подi©!
   До iстоти зараз же простягаються руки з келихами вина,  i  всi  пильно,
нетерпляче слiдкують, як зелена лапка переверта╨ в щелепи склянку  й  вино
лл╨ться в бiле широке черево.
   - Дякую! Годi© Дякую! Панове! Надзвичайнi подi©!  Насамперед  дозвольте
донести вам, що бiльше ми не дiстанемо цього чудесного нектару,  подiбного
до кровi славнозвiсно© поетки Круг:  по  всьому  мiсту  йде  саме  розгром
складiв вина, магазинiв, ресторанiв, льохiв i так далi й так далi.
   - Та що ви кажете?!
   - Ах, жах який!
   - Хто громить? Хто?
   - Сонце©сти, жiнки! Хмари, мiрiади, сонмища жiнок. Гарненьких нема  мiж
ними, заспокойтесь, mes-dames. He бачив нi одно©. Все-негарнi. Картини,  я
вам скажу, мо© панове, вартi уваги "Товариства свiтового фiльму"  (коли  б
тiльки дев'ять десятих службовцiв  i  робiтникiв  не  "пiшло  на  траву").
Викочують  бочки  на  вулицi,  розбивають,  галасують,  справляють  танець
чистiсiньких канiбалiв.
   В одному кварталi позатоплювали цiлi вулицi,  порозбивач  ши  в  льохах
складу Гомнера всi його гiгантськi бочки з вином  При  менi  витягли  двох
алкоголiкiв, що з риданням кинулися сторч  головою  в  море  вина.  Геро©!
Чеснi душi! Вони не  могли  пережити  цi╨©  ганьби,  цього  сонце©стського
баб'ячого вандалiзму Ради бога, швидше менi ще склянку! Я мушу вiдчути, що
я ще живу, що я ще людина.
   Макс прикушу╨ на губi смiх: голубчики милi, якою тривогою загули творчi
аристократичнi голоси  -  не  храм  краси,  а  чисто  тобi  вулик,  повний
непокiйного дзижчання трутнiв. Бо, де ж пак,  на  улюбленого  бога  ©хньо©
творчостi зроблено такий неделiкатний виступ.
   Людиносхожа iстота нашвидку витира╨ жаб'ячий  рот  зеленою  хустиною  й
хапливо засува╨ ©© кудись пiд зелену пахву.
   - Але, панове! Це тiльки невинна забавка в порiвняннi з тим, що почина╨
дiятися. Невинна забавка, я вам кажу! Чу╨те?
   Гул  одразу  вляга╨ться,  прибитий  непорозумiнням,  як  порох   вулицi
раптовим дощем: невинна забавка?!  Оце  так!  Що  ж  там  може  серйознiше
дiятись?!
   - Дiються грандiознi подi©, мо© дорогi колеги. Насамперед, коли ви менi
запропону╨те поручитися мо╨ю  головою,  що  вашi  помешкання  в  цей  мент
належать iще вам, я цього не зроблю, я ще  хочу  поносити  на  свiтi  свою
бiдну голову.
   Ста╨ зовсiм тихо. Помешкання? Ручитися головою!
   - Слухайте, Вiнкельмане! Ви часом не викупалися в  морi  Гомперса?  При
чому тут нашi помешкання?!
   Вiнкельман бере ще один келих i вилива╨ його в сво╨ бiле кругле черево.
Вiн не спiшить одповiдати - розгадка раз-у-раз ма╨ тим бiльший ефект,  чим
довше до не© рвуться.
   - Не тiльки, мо© панове, вашi  помешкання,  але  вашi  сукнi,  бiлизна,
одежа, картини, килими, перснi, брильянти.
   - Вiнкельмане, ви п'янi!
   - Панове! За невдалий жарт засудити  Вiнкельмана  на  порцiю  сонячного
хлiба!
   - Чекайте, чекайте, панове,  тут  щось  ╨!  Вiнкельмане,  ви  чудесний,
знаменитий,  позаконкуренцiйний  комедiйний  артист,  це  вiдомо   ╙вропi,
Америцi й Африцi. Вашi лаври  всiм  нам  дають  спокiйно  спати,  бо  вони
спочивають на гiднiй головi. Але дайте ж i нам  спокiйно  спочити  тут,  у
цьому милому ку точку, вiд усяких подiй. Кажiть  просто  й  ясно,  що  там
дi╨ться, i не топiть нашого настрою в морях  Гомперса  та  iнших  невинних
забавках. Дуже вас просимо, Вiнкельмане!
   Вiнкельман глибоко зiтха╨ й приплющу╨ маленькi дукатi очi.
   - Дорогi мо© спокiйнi конкуренти мо©х бiдних  лаврiв!  Скажу  вам  так:
коли б мо╨ помешкання було в Берлiнi, я тепер, в оцю хвилину,  не  мав  би
щастя бути тут iз вами. Я стояв би на порозi мо╨©  хати  з  револьвером  у
руках. На жаль, мо╨ помешкання в Гамбурзi. Коли я туди прилечу,  то  хтось
iнший зустрiне мене з револьвером у руках. Тому я тут, мо©  панове!  Ясно?
Нi?  Добре.  В  такому  разi,  панове,  скажу   яснiше:   наш   прекрасний
пролетарiат, почуваючи себе паном становища, хоче жити вiдповiдно до свого
стану, цебто в палацах. Через те вiн вибира╨ найкращi будинки, привозить у
колисочках сво©х нащадкiв i оселя╨ться, як у себе дома.  Тiльки-но  я  мав
при╨мнiсть рятувати одного мого хорошого приятеля вiд тако©  навали  синiв
сонця. До його вiлли з'явилося декiлька родин робiтникiв iз  його  власно©
фабрики й заявили, що вони хочуть житi© в палацi так само, як живе хазя©н,
що цей палац, мовляв, збудований за грошi, заробленi ними, а через те вони
мають цiлковите право мешкати в ньому. Вони, правда, були "справедливi": в
палацi двадцять шiсть поко©в, вони лишили фабрикантовi три, а  собi  взяли
решту - двадцять три.
   У храмi вибуха╨ безладний, бурний, розкудовчений вихор голосiв:
   - Яке нахабство!
   - Але ж це грабiж, розбiй!
   - Це неможливо© Та що ж це таке?!
   - А що ж полiцiя?
   - Ах, яка там тепер полiцiя!
   - Панове, так що ж це дi╨ться?!
   - Ну, i що ж? I що? Врятували?
   - Ви покликали полiцiю? Вiнкельман загадково посмiха╨ться.
   - Полiцiю? Ви зна╨те, панове, що найпотiшнiше в цiй милiй забавцi номер
два синiв сонця те. що в найближчому вiддiлi в полiцi© ми  знайшли  тiльки
двох урядовцiв, якi  зайнятi  були  розбиванням  урядово©  каси.  Полiцi©,
панове, вже нема╨, або ж вона вже разом  iз  синами  сонця  вдира╨ться  до
наших помешкань (якщо не зайнята розбиванням урядових кас).
   - Чекайте! Так це ж... це ж . Панове, так що ж це таке виходить? А що ж
уряд? Що знаменитий Каесем? Звертались туди?
   На тонких, як у глинi тупим ножем прорiзаних  устах  Вiнкельмана  знову
розтягуьться загадковий усмiх.
   -  Каесем!  Це  iакож  досигь  пiкантний  номер  Цi  люди  випустили  з
зоологiчного саду вовкiв i тепер хочуть ©х  прокламацiями  загнати  назад.
Вони обiцяють звернутися з вiдозвою до пролетарiату не робити самовiльних,
неорганiзованих учинкiв. Вони, мовляв, виробляють план  i  за  тим  планом
пороздають нашi помешкання, сорочки, черевики, пальта, щiтки, зубо-шпички.
Я думаю, панове, що  ми  можемо  цiлком  заспоко©тися  вiд  цього  мудрого
вирiшення Правда?
   Сузанна  раптом  озира╨ться  до  Макса  й  мовчки,  без  посмiшки,  без
насмiшкувато© лукаво© вогкостi дивиться йому просто в очi.
   - Ну, що ж? Нова ера? Ви задоволенi?
   Макс гра╨ться ножем, а в очах граються п'янi смiхотливi iскорки.
   - Задоволений. Мого палацу нiхто не займе. Сузанна  круто  поверта╨  до
нього матово обточену спину. А в храмi гаса╨ вихор  голосiв,  рук,  облич,
крикiв. Дами шукають по гротах сво©  капелюхи,  рукавички  -  вони  мусять
летiти додому, ставати з револьвером у руках на  порозi  сво©х  помешкань.
Мужчини то грiзно вимахують кулаками, то розгублено хапають один одного за
одвороти шовкових смокiнгiв i домагаються вiдповiдi:  що  ж  це  дi╨ться?!
Адже ж учора ще нiчого такого не було чути. Може, це тiльки  Вiнкельманове
пpибiльшeння? Може, два три вибрики якихсь шалапутiв?
   Фiмiам перед Красою теж гаса╨ безладними клубками ю в один  бiк,  то  в
другий. Тiльки сама Краса сто©ть у тiй самiй жагучiй, чистiй непорушностi,
чужа й далека цим живим пороз'ятрюваним тiлам.
   Вiнкельмана шарпають, смикають, вимагають вiдповiдi, грiзно  наступають
на нього. Вiнкельман нарештi вирива╨ться й стриба╨ на стiлець.
   - Та дайте ж, панове, слово сказати! Що за чорт такий! Ви на  мене  так
напали, наче я самий органiзатор цього переселення синiв сонця Я зовсiм не
кажу, що це охопило вже весь Берлiн. Вашi помешкання ще цiлi, цiлi,  цiлi!
Заспокойтеся! Було кiлька випадкiв! Я вам бiльше  скажу...  Тихо,  панове!
Послухайте!.. Прошу, тихо! . Я вам  бiльше  скажу:  в  Каесемi  товпляться
десяткiв зо три власникiв розгромлених за сьогоднi  магазинiв  Пролетарiат
одбира╨  в  буржуазi©  зробленi  ним  товари   Найкращi   магазини   вщент
розграбовано. I Каесем так само обiця╨ видати вiдозву. Отже ж, не  хвилюй?
ся й не...
   - Вiнкельмане, не час для жартiв!
   - Нi, панове, якраз час для жарив. Прошу  трошки  уваги.  Прошу,  кажу,
уваги! Панове, оповiщаю вам,  що  ху-iко  ми  будемо  навiть  дуже  весело
жартувати! Чу╨те? З найповнiших джерел годину тому я довiдався,  що  через
тиждень Берлiн, Нiмеччина, Францiя, Англiя, - одне слово, вся ╙вропа  буде
окупована  Союзом  Схiдних  Держав.  Договiр  уже  пiдписали  всi   уряди.
Мiльйонова повiтряна  армiя  Союзу  Схiдних  Держав,  озбро╨на  газовою  й
променевою артилерi╨ю, сто©ть напоготовi.
   В храмi заляга╨ на якийсь мент тиша, ошелешення I раптом десь iз кутка,
з-за лопухiв, чiтко луна╨ грiзний хрипкий голос:
   - Це знову жарт, Вiнкельмане?!
   Людиносхожа постать швидко поверта╨ щелепасте, з  крихiтними  гудзиками
очей лице в бiк голосу й урочисто пiдносить догори зелену лапу.
   - Присягаюсь  мо©м  гонораром  у  "Свiтовому  Фiльмi"  -  найсерйознiша
правда! Через тиждень, повторюю, ми будемо мати честь вiтати  жовто-чорних
гостей у нашому божевiльному Берлiнi.
   - Чому ж через тиждень?
   Подiбне до людського обличчя живо поверта╨ться й на цей голос:
   - Тому, що  через  тиждень  увесь  наш  сонячний  пролетарiат  iз  його
Каесемом можна буде взяти  голими  руками.  Через  тиждень  не  знайдеться
десятка людей, здатних до оборони й органiзацi©. Розумi╨те? Через це,  мо©
панове, ми навiть не повиннi б дуже боронитися, коли нас грабують,  бо  це
тiльки прискорю╨ процес розкладу. Але,  звичайно,  не  всi  ми  здатнi  на
геро©зм.
   У храмi вже ожива╨ гомiн, нерiшучий, непевний,  з  нотками  полегшення,
несмiло© радостi, стриманого захвату, але й боязкого сумнiву.  Це  занадто
велике щастя, щоб у нього можна було так одразу повiрити. Чи  не  фантазiя
це? Чи не витвiр мрiйного вiдчаю? Адже цiлком вияснилося, що Союз  Схiдних
Держав рiшуче вiдмовився вiд цi╨© пропозицi©, боячись зарази.  Навпаки,  в
нього  тепер  усi  силкування  напрямленi  до  того,  щоб  iзолювати  себе
якнайщiльнiше вiд Заходу й винищити в собi тi мiкроби хороби, що  занесенi
туди Iнараком i Каесемом.
   Вiнкельман рiшуче, радiсно водить над головами рукою так, наче розмiта╨
на всi боки всi цi мiркування.
   - Неправильно! Дiйсно, раз був Союз одмовився  Але  тепер  вiн  мусить,
розумi╨те ви, мусить виступити. Саме, рятуючи себе, вiн  мусить  урятувати
нас. Бо коли на Заходi буде панувати ця хороба, то ясно, що i  Схiд  ранiш
чи пiзнiш теж заразиться. На©вно думати, що можна iзолювати одну  половину
планети вiд друго©, так щоб не було  нiякого  стику.  Отже,  краще  ранiше
захопити в нас хоробу, нiж пiзнiше. Випекти ©©, випалити, видушити вогнем,
газом, промiнням.
   Тут Сузанна раптом пiдносить руку й дзвiнко кида╨ поверх голiв:
   - Панове! Я пропоную дальшi балачки на цю тему припинити.
   Всi  очi  здивовано,  непорозумiло,  злякано  повертаються  до   суворо
пiдведено© гарно© голови в касцi темно-бронзово© зачiски.
   Макс спочатку теж здивовано пiдсува╨  чорно-синi  брови  на  чоло,  але
зараз же закида╨ голову назад i стрiля╨  лукавими  iскрами  до  потемнiлих
високих хмар у стелi храму.
   - Чому припинити? Чому?
   Прекрасна, матово-молочна точена спина Сузi така непорушна, що  Максовi
хочеться iз смiхом встати й обняти ©©. Ця мила, бiдна спина вага╨ться.
   - Тому, що я не можу поручитися за те, що сказане  в  мо-йому  домi  не
стане сьогоднi ж вiдоме Каесемовi.
   Вiнкельман швидко й радiсно маха╨ зеленими лапами, неначе  видряпу╨ться
з води на крутий берег.
   - Та, будь ласка, панi радникова, будь ласка! Каесемовi вже вiдомо,  не
турбуйтеся. Вже вiдомо. Але в тому й ╨ найкращий жарт, що  вiн  нiчого  не
може й не зможе зробити проти цього.  Вiн  -  безсилий,  як  новонароджене
кошеня. В цьому й е вся пiкантнiсть, мо© панове! I хай вiн зна╨,  що  його
першого порозстрiлюють  i  винищать,  вiн  нiчого  не  може  зробити,  щоб
зорганiзувати оборону. Трагiкомедiя, мо© панове!
   Макс скоса зирка╨ на сусiдiв: хе, радiсть нарештi  прорива╨  всi  гатки
сумнiвiв i бурним потоком пiдхоплю╨  бiднi  понапо-лохуванi  вибранi  душi
генi©в. Але яка ж жагуча, палка  радiсть:  у  першу  чергу  порострiлювати
Каесем! У першу чергу!
   Нi, мало - не порозстрiлювати, а повивiшувати живими  на  лiхтарях  цих
мерзотникiв, злодi©в, душогубiв, негiдникiв, катiв, людо©дiв. Нi, ще  мало
- зробити величезне багаття з апаратiв Сонячно© машини й на  малому  вогнi
палити ©х!
   Макс пiдходить до Сузаннино© спини, нахиля╨ться  до  не©  так,  що  чу╨
лицем тепло ©© тiла, i тихо шепоче:
   - Яв страшенному захватi, Сузi©
   Спина й голова, непомiтно здригнувшись, швi©т.ко повертаються до нього.
О, тепер уже зовсiм iнший воюнь ) цих величезних очах, вогонь багаття.
   - Яв надзвичайному захва©©! Тiльки тепер я бачу справжню  генiальнiсть,
широчiнь, великiсть творчих душ! Який святий вогонь пала╨ на  цих  великих
обличчях! Ям великi iде©- запалили ©х! Знаменито!
   - Пане... Нiманде! Я радила б вам краще якомога  швидше  вийти  з  цi╨©
зали.
   - Чого?!
   - Пане Нiманде! Я не маю нiякого бажання бачити людину, яка колись була
менi.. мила, розшарпаною на шматки в  мо©й  хатi.  Iдiть  собi  швидше.  Я
думаю, що вас упiзнали, я бачила погляди, якi на вас увесь час кидали.  Ви
поводились занадто демонстративно й одмiнно  вiд  поведiнки  всiх.  Я  вам
настiйно кажу: швидше й непомiтно пiти собi геть.
   Макс стрiпу╨ головою, вирiвню╨ться,  розмина╨  широкi  плечi,  поводить
ними так, наче ма╨ зараз витримати  на  них  цiлу  юрбу  генi©в,  i  п'яно
розгорта╨ м'ясистi подвiйнi губи.
   - Навiть непомiтно?! Невже  так  страшно?!  Сузаннинi  уста  зовсiм  не
подiбнi до колишнiх, ах, зовсiм не лукаво-смiхотливi.  Сузинi  це  уста  -
вони сухi, жорсткi, чужi-чужi.
   - Максе! Коли ти поклада╨шся на мою оборону, то  ти  помиля╨шся  навiть
авторитет господинi дому не може нiчого вдiяти там, де палахкотить полум'я
справедливо© ненавистi. ╙дине, чого я мала б добитися, - це щоб тебе  було
викинуто з; дверей дому на вулицю. Але сподiваюсь, ти не...
   Що далi мала сказати мила Сузi,  Макс  не  зна╨.  Вiн  стрiпу╨  ще  раз
головою так, що пасмо хвилястого чуба спада╨ на чоло, i легко  стриба╨  на
стiлець.
   - Панове генi!!!
   Ха, як слухняно й чуло реагують вищi iстоти!
   - Дозвольте подати вам маленьку пораду. Не  дуже  захоплюйтеся  творчою
фантазi╨ю пана Вiнкельмана. Все, що вiн тут говорив про армi© Союзу Держав
Сходу, - тiльки мрiя.
   Голови здивовано перезираються- що  каже  цей  ..  добродiй?  Хто  вiн,
власне?
   Пай Вiнкельман iз другого стiльця гнiвно викочу╨ гудзики очей.
   - На якiй  пiдставi  ви  ма╨те  смiливiсть  давати  вашi  поради?  Макс
примружу╨ очi.
   -  На  пiдставi  найдокладнiших  фактичних  даних,  пане  добродiю.  Не
"джерел" i чуток, а  радiотелеграфiчних  сьогоднiшнiх  звiдомлень  Каесему
Пiвнiчно© Африки. Союз Схiдних Держав  на  порозi  свого  розкладу.  Армi©
поспiхом розпускають. Серед урядiв панiка "Хороба" вже в  Африцi  й  Азi©,
мо© любi панове!
   - Та звiдки ви все це зна╨ге,  чорт  забирай?!  Макс  весело-недбало  й
лукаво примружу╨ очi.
   - Я член Каесему Нiмеччини, мо© панове.
   Сузанна швидко машинально пiдсува╨ться ближче до стiльця Макса й злегка
виставля╨ руку, наперед готова спиняти скаженi хвилi тiл.
   Але диво: нi хвиль, нi скаженостi  нема╨.  Навпаки,  раптове  still.  А
серед притишення - враженi  широкi  очi,  шелест  здивування,  ошелешення,
цiкавостi, страху.
   Сузанна бачить, як  iз-за  голiв  випинаються  iншi  голови,  як  деякi
тихенько пiдсуваються ближче, як у деяких очах уже з'явля╨ться ласкавенька
м'якiсть поштивостi.
   I ще бачить Сузанна, як Вiнкельман непомiтно злiза╨ з стiльця, а  Макс,
навпаки, зручнiше вмощу╨ ноги, з п'яним  нахабним  викликом  мружачи  синi
вi©.
   - Так, мо© панове, я член  Каесему.  I  на  цiй  пiдставi  я  мушу  вас
розчарувати, мабуть, чорно-жовтим гостям не доведеться  робити  багаття  з
Сонячно© машини, а нам висiти на лiхтарях Берлiна. Ех, панове! Чого ви так
порознервовувалися?  Що  сталося?  Помешкання  вашi  забирають?  Ганчiрки?
Щiточки до зубiв? Ах ви, генi©, широкi, творчi натури! Та як ви не бачите,
що всi вашi помешкання, ганчiрки, всi навiть храми й  палаци  ╨  крихiтне,
мiзерне зерняточко пiску перед тим, що ма╨ бути?!
   По головах пробiга╨ вiтрець руху  и  гомiн  здивованого  обурення:  яке
право ма╨ цей добродiй говорити таким  тоном  тут?  Але  добродiй,  видно,
справдi ма╨ право - вiн iще  певнiше  й  п'янiше  задира╨  голову,  змаху╨
рукою.
   - Ну,  що  таке  цей  храм?  Ну,  хай  його  займуть  отi  "кретини"  й
"грабiжники", як ви кажете. Та через рiк-два  вся  земля  буде  забудована
тiльки храмами й палацами! Ганчiрки? Та все людство буде вдягнене в шовки,
в найдорожчi, найкращi тканини.  Мистецтво?  Та  як  ви,  якраз  ви,  люди
мистецтва, поезi©, творчостi, як в и но вiдчува╨те, не розумi╨те, що  саме
для  вас  найширше  поле  розчиня╨  Сонячна  машина?  Саме  для  вас,  для
творчостi,  для  краси  Для  Bdc  же  розгортаються   велетенськi   сцени,
грандiознi   аудиторi©,   вам   дають   мiльйони    слухачiв,    глядачiв,
спiвробiтникiв. Людство ж, мо© бiднi  ви  поети,  визволя╨ться  вiд  влади
нижчого,  матерiального,  звiльня╨  духовi  сили,  випуска╨  замкнених  по
каторгах працi. Сотнi тисяч поетiв-творцiв уступа╨ в добу творчостi. Як ви
цього не розумi╨те?! I як, як ви можете оступатися  за  iнтереси  тих,  то
тримають його по каторгах працi, i хотiти вiшати й палити на вогнi тих, що
хочуть вiчно©, всесвiтньо© творчостi! Якого чорта ви всiма вiками й в усiх
епохах стояли на боцi тих, що спиняли дух людства до визволу? Га? Та ви  ж
якраз повиннi  були  найкраще  розумiти,  наприклад,  усю  велич  i  красу
соцiалiзму. А ви що? Ви раз у раз висмiювали  нас,  ви  глузували  з  нас,
побивали камiнням i оспiвували чесноти тих,  хто  вдавав  Велику  Красу  i
Творчiсть.  Вам  добре  платили  за  це?  Ганчiрками,  палацами,   винами,
брильянтами? I ви готовi  тепер  повидушувати  мiльйони  тих,  що  були  в
каторгах, за те, що вони хочуть жити теж не в  ямах,  не  в  брудi,  не  в
струпах, а подiбно вам? От так ви розумi╨те творчiсть?
   Ах, голубчики ви мо©! Та плюньте ви на  сво©  зубошпички!  Пороззувайте
вашi  душi!  Пороздягайте  ви  к  чорту  вашi  ганчiрки!  Та  ходiм  разом
працювати. Працювати над тою красою, якiй ви нiби служите Ходiмте творити,
панове творцi! Ви радi╨те, що в Каесемi мало сил? Що ми не можемо захопити
всi╨© величезно© стихi©, яка вирива╨ться з старих форм?  Та  плакати  вам,
саме вам, панове, треба! Та треба бiгти до  нас,  треба  всю  свою  науку,
вмiння, розум, енергiю, красу - все-все прикласти,  щоб  направити  стихiю
Гей, панове, кажу вам. плюньте на сво© старi ганчiрки! Приймайте  сонячний
хлiб i хо-дiмте на сонячну велику роботу! Га? Згода?
   Жовто-бiлява  гриваста  голова  з  смуглявим  п'яним  лицем,  з  темним
рум'янцем, з розхристаними очима, з  буйним  червоним  усмiхом  у  чеканнi
застига╨ над пiднесеними до не© обличчями. I раптом живо  поверта╨ться  до
правого краю пiдкови-столу, звiдки лопотить бурхливий частий плескiт  двох
бiло-рожевих оголених ручок. Звiдти з мокрим захватом, з бурною вiдданiстю
промiняться в нього величезнi,  вже  не  скорботнi,  вже  не  питайнi  очi
Мадонни. О, люба, чудесна, прекрасна!
   I цей плескiт розрива╨ шкуринку замiшання -  з-пiд  не©  вириваються  з
рiзних кiнцiв аплодисменти, крики, вигуки,  запитання.  Здiйма╨ться  знову
вихор голосiв. Вони  схоплюються  однi  за  одними,  борються,  гризуться,
розриваються й знову сплiтаються з другими:
   - Каесем ма╨ рацiю!
   - Не ма╨ рацi©!
   - Армiя Сходу!
   - Нiяко© армi©! Геть усякi армi©!
   - Хаос! Ру©на! Варварство юрби!
   - Слава юрбi! Слава хаосовi! З хаосу вийшов свiт!
   I раптом па© усiма голосами  металiчне,  рiвно,  дивно-спокiйно  ляскае
лвiдкись од входу храму голос Сузанни:
   - Панове! Прошу тишi на одну хвилину!
   Занадiо спокiйний, занадто рiвний цей голос серед клекiтливих, пiнистих
голосiв. I тому з шипiнням, як хвиля од берега, сплива╨ галас:
   - Панове! Менi донесено, що в сусiднiй вiллi  банда  грабiжникiв  убила
власника вiлли, його стару матiр i двох синiв. Тепер  там  iде  розгром  i
грабiж. Ви можете чути крики звiдси, коли вийдете на терасу дому. Я  раджу
всiм, у кого дома лишився хтось близький, поспiшати додому.
   Голос   спокiйно   замовка╨.   Велично   закам'янiла   голова   Сузанни
поверта╨ться i, не хапаючись, виплива╨ з храму, як артистка  iз  сцени  за
кулiси.
   I знову вихор, але дикий, жахний, слiпий. Вiн  кида╨  тiлами,  жене  ©х
через стiльцi, через скелi, грати, квiти до дверей,  гримить  зваленим  на
мармур пiдлоги  посудом,  видушу╨  iстеричн"  крики,  миготить  смертельно
блiдими обличчями.
   Макс плига╨ на землю i, розриваючи руками скорченi, збитi  жахом  тiла,
видира╨ться з храму.
   На  сходах  в  iстерицi  б'╨ться  напiвголе  нiжно  бiле  жiноче  тiло,
задерев'янiло розкинувши  ноги  й  боком  iзсуваючись  униз.  Через  нього
стрибають ноги мужчин у шовкових модних штанях iз мереживом на кiнцях.
   Небо темно-сiре.  Колючою  мрячкою  поспiша╨  дощ.  З-за  дерев  !парку
чу╨ться важкий ритмiчний гупаючий iуркiт, потiм  одразу  брязкiт  i  гомiн
рявкаючих радiсних голосiв. А побiч них - виючi передсмертнi зойки.
   Макс вибiга╨ на вулицю, бiжить лiворуч,  розпиха╨  спини  цiкавих.  Але
щодалi, то цих спин щораз бiльше,  густiше,  непролазнiше.  I  це  вже  не
цiкавих спини, це вже не мовчазнi,  хмурi,  скупченi  страхом  обличчя,  а
блискаючi  п'яним  простором  очi,  роти,  пороздиранi   мстивим   смiхом,
вузлуватi руки, зарослi груди. Це вже гудучий, грiзний, невпинний розлив.
   I це ж - квартал магнатiв i королiв!
   Макс зупиня╨ться й нарештi озира╨ться - але куди ж тут шукати  рук,  що
взялися б спинити цю повiдь!

   ЧАСТИНА ТРЕТЯ

   Лiктя безвiльно, байдужими вихилясами  опада╨  з  мокрих  дерев.  Сонце
мокро блищить на дахах мiстечка, на  закурених  шибках  фабрики  сонячного
скла. По горах меланхолiйно блукають  отари  сивих  хмарин,  залягаючи  по
межигiр'ях.
   Доктор Рудольф навмисне не поспiша╨ з  лiсу  додому,  щоб  напевно  вже
застати звiстку з Берлiна.
   Не може ж бути, щоб одправлений, навантажений два днi  тому  потяг  був
останнiй! Не може бути, щоб Каесем лишив  його  тут  iз  усiм  персоналом,
iнженерами, службовцями, з жiнками ©хнiми.  Хай  не  роблять  йому  нiяко©
зустрiчi, але на можливiсть вернутися додому вiн, зда╨ться, заслужив.
   I чому ма╨ припинитися залiзничий рух? Чому нема╨ повiтряного? Чому  не
працю╨ нiякий нi телеграф, нi телефон? Що там дi╨ться? Чому так невиразно,
заплутано, нiяково вiдповiдали останнiми днями на запитання звiдси?
   Доктор Рудольф iзнизу╨ плечима  й  шкандиба╨  до  лабораторi©.  Фабрика
сто©ть. На подвiр'© у вагонах чека╨ вiдправки сонячне скло.  В  величезних
майстернях також купами  лежить  воно  навiть  не  пiдраховане:  Нiмеччина
переповнена ним.
   Порожньо, тихо, смутно тут. А ще ж  позавчора  стояв  веселий  завзятий
гуркiт працi. Палали печi, совались велетенськi руки-корита з  передiлами,
з яких так рiвно, точно, як краплини з ринв, випадали готовi жовто-червонi
стекла.
   В лабораторi© нетерпляча, досадлива тоскнiсть. З Берлiна  нiчого..  Всi
знизують плечима, i всiм нiяково за нього, Рудольфа Штора Ну, хай  до  них
неувага, але до нього все ж таки можна б i  не  такими  вже  бути.  Доктор
Рудольф крутить головою.
   - Нi, панове, там щось сталося. Щось несподiване й раптове. Я  не  можу
чекати. Третiй день нiякого сполучення. Ми  вiдрiзанi  вiд  усього  свiту.
Коли хочете, лишайтеся дожидати,  а  я  полечу  до  Берлiна.  Майстер  Кiн
пропону╨ менi свою машину. Я зараз же, сьогоднi ж сповiщу вас.
   Правда, вже нерано, але майстер Кiн береться до присмеркiв бути  вже  в
Берлiнi.
   Лiтачок - старенький моторовий - по старечому, з кректiнням i  шипiнням
iз розгону пiдноситься вгору. Гори, димарi, фабрики,  iржаво-червонi  дахи
мiстечка гойдаються й пливуть назад, пiд аероплан. А потiм,  погойдуючись,
пропливають унизу такi знайомi сiльськi гiрськi хатинки,  кози,  корови  з
дзвiночками та брязкальцями. В  лице  поколю╨  порох  дощу,  вiтер  гостро
голить щоки.
   Нiчого злого не могло статись у Берлiнi!
   Сонце то визирне з синювато© набухло© хмари, то схова╨ться, як мати, що
гра╨ться в пiжмурки з сво╨ю дитиною-землею. По дорозi зустрiчаються люди з
торбами на спинах - по формi видно, з Сонячними машинами.
   Нi, нi, нiчого злого не могло статись у Берлiнi. Окупацiя Союзу Схiдних
Держав? Не може бути. А як i так, то  що  ж,  ненадовго.  Адже  ж  Сонячна
машина - найдужча гармата, як пише любий Макс.
   Вечiр помаленьку запина╨ землю сiрою полою низини гiр - Мати спати йде.
Але спина майстра Кiна такою певною, масивною, волохато-футеральною  купою
випина╨ться попереду на тлi безмежного неба, що сумнiватися нема чого:  на
вечiр лiтак буде в Берлiнi.
   I раптом залiзне тiло машини струшу╨ться  несподiваним  корчем.  Доктор
Рудольф машинально  хапа╨ться  за  поруччя  сидiння,  а  товстелезна  рука
майстра Кiна швидко перестрибу╨  трошки  вгору  на  блискуче  держальце  й
сильно крутить його вбiк. Але залiзнокрилате тiло знову здрига╨ться, потiм
почина╨  стрибати  вправо,  влiво,  вгору,  скажено,  корчево  пруча╨ться,
рветься, люту╨. Спина майстра Кiна неспокiйно, розгублено сова╨ться  то  в
один бiк, то в другий. Дихання мотора - нерiвне, задихане, передсмертне.
   I вмить наста╨ моторошна мертва тиша. Голова майстра  Кiна  озира╨ться,
синювато-блiде лице хоче сказати щось, крикнути, але не встига╨ и зараз же
швидко вiдверта╨ться: апарат прожогом, нахилившися носом униз,  летить  до
землi.  Доктор  Рудольф  чу╨  тiльки,  як  його  пронизу╨  дика,   кричуща
тоскнiсть, як голова його  нахиля╨ться  щораз  нижче  й  нижче,  а  в  очi
стрiмголов летить темно-зелена маса землi. I все зника╨.
   I знову все з'явля╨ться.  З'явля╨ться  через  те,  що  в  лице  гостро,
холодно коле дощ. Доктор Рудольф розплющу╨ очi: вгорi - темносукнянi  купи
хмар, збоку - задерте догори крило лiтака, за лiтаком -  височенна  похила
стiна лiсу. Доктор Рудольф хоче пiдвестися, але чу╨ в колiнi такий рiжучий
бiль, що мимоволi скрику╨ й iiрииада╨ до землi, як ховаючись од кулi.  Вся
нога щемить ниючим, крутячим болем, i по тiлу  проходить  мороз  од  само©
думки про той бiль, що тiльки по був.
   Зломив удруге ногу? Перервав сухожилок? Доктор Рудольф лежить i не смi╨
рухнутись, щоб обмацати ногу. Його почина╨ невiдомо вiд чого трусити, як у
пропасницi Вiн рiшуче поверта╨ ногу й згина╨ ©©. Але бiль iз  такою  силою
рiже в мозок, що доктор Рудольф почува╨, як м'якнуть йому руки  й  ноги  i
душна млоснiсть хилить його на землю.
   I знову доктор Рудольф розплющу╨  очi  й  здивовано  озира╨ться  вiн  в
якiйсь хатинцi з косою стелею, спущеною до вiкна. На столi горить маленька
старовинна лампочка. Лiжко просте, бiлизна груба, селянська. В лiвiй  нозi
не чути болю, але, коли вiн хоче нею поворухнути, бiль  з'явля╨ться,  а  з
ним почування яко©сь ваги й  занадто©  теплоти  на  нозi.  Вiн  обмацу╨  й
розумi╨ нога забандажована. Ким? Коли?
   Нiкого не чути. Знову почина╨ трусити вiд болю. Як  це  нi  до  чого  й
нудно!
   Знову прокида╨ться  доктор  Рудольф  i  знову  диву╨ться:  у  вiконечко
сi╨ться сiре неранн╨ свiтло  дня.  А  трусити  не  переста╨,  i  млоснiсть
огидними холодно пiтними хвилями перелива╨ться, як болото, у грудях. Це не
гарячка, а щось гiрше.
   Потiм знову на столi з'явля╨ться жовтеньке свiтлечко лампи. З'являються
якiсь обличчя, кивають  йому,  говорять  непри╨мними  голосами,  вiд  яких
рвучко вiдгуку╨ться у вухах.  Балакають  про  похорон  майстра  Кiна,  але
докторовi Рудольфовi вiд цих слiв тiльки гупа╨ у вуха. Потiм хтось  скида╨
ковдру з нього й обережно, але певними рухами обмацу╨ ногу,  пообкладувану
дощечками й пухло обмотану, чужу, огидну, ворожу ногу,  вiд  яко©  почина╨
трусити.
   - Нiчого-нiчого, пане добродiю, невеличка катавасiя. Тижнiв  три-чотири
доведеться пролежати й тодi можна вдруге бити А що поганенько вам,  нiчого
- струс. Хорому б, пане Кравтвурсте, слiд би давати  сонячного  хлiба.  Це
дуже помага╨.
   Цей чоловiк говорить про сонячний хлiб так, наче  вiн  його  вже  рокiв
десять ужива╨ в сво©й медичнiй практицi.
   Якийсь хриплуватий, заморожений голос справедливо  завважу╨,  що  хорий
навряд чи може сам скрутити собi хлiба, а нiхто iнший не  може  ж  зробити
йому.
   - Хм, так, рацiя. Шкода, пане добродiю, що наш славетний  Рудольф  Штор
винайшов цю Машину з таким обмеженням  Доведеться  вас  через  те  молоком
годувати, на старий режим переводити. Нема╨ ради Пане Кравтвурсте,  у  вас
тепер iз молока можна купiль дочкам робити. Так ви хорого  заливайте  ним.
Просто заливайте. Ну,  скоро  навiдаюсь  iще.  До  побачення!  Лежiть,  не
рухайтесь i молочко попивайте. Ви сонячний хлiб уже вживали? Ну, до молока
все ж таки легше знов вертатися, нiж до м'яса.  Нiчого,  все  буде  добре,
навiть нога вам лишиться.
   Доктор Рудольф почува╨, як на лицi  йому  виступа╨  дурна,  непотрiбна,
чужа посмiшка й чи©сь губи в нього кажуть:
   - Спасибi, пане докторе.
   - Нiчого, нiчого Лежiть собi! До побачення!
   I доктор Рудольф лежить собi й попива╨ молочко, вернувшись до  "старого
режиму". От тобi й перелiт! Бiдний, милий майстер Кiн! От тобi i  зустрiч,
i Сонячна машина, i обожнювання, i нова ера, i перемога над  тою,  що  там
десь, у лабораторi©, ка╨ться й жде на нього. Там, може, iде люта боротьба,
там, може, буду╨ться новий свiт, там, може, справдi, ставлять  трiумфальнi
ворота для його в!©зду  (через  те,  може,  для  бiльшого  сюрпризу  й  не
присилали нi потяга, нi лiтакiв за ним i дивно  мовчали).  Бiдний,  бiдний
майстер Кiн! А вiн тут, у сiльськiй хатi, лежить iз забандажованою  ногою,
безсилий, безпорадний, повернений на "старий режим". Що це - глум  якихось
та╨мних сил! Його,  Рудольфа  Штора,  винахiдника  Сонячно©  машини  -  на
молоко?! Але краще вже молоко, нiж  млосне  тремтiння.  I  доктор  Рудольф
слухняно  й  з  огидою  п'╨  молоко,  яким  щедро  залива╨   його   родина
Кравтвурстiв - батько, дочка Емма й син Отго. Вони  з  великою  охотою  це
роблять - однако по ж молоко виливати треба або не до©ти корiв. Але  и  те
сказати, нащи ©х тепер не то що до©ти, а  взагалi  тримати!  А  нащо  поле
мати? А кози на якого бiса? Хiба що на шкiру?
   Взагалi в Кравтвурстiв маса всяких  клопотiв  iз  лiквiдацi╨ю  "старого
режиму". День у день виника╨ раптом те саме питання: чекай,  а  навiщо  це
тепер? Рудий, iз фiалковими щоками й хитрими очима  Кравтвурст  збитий  iз
пантелику: нi хитрувати, нi викручуватись, нi вiдгризатись од  цупких  лап
життя вже не треба А що ж треба? I чи це надовго? А он,  кажуть,  негри  з
китаицями будуть Сонячну машину в людей вiднiмати.
   Вони охоче  заливають  хорого  не  тiльки  молоком,  але  й  розмовами,
запитаннями, жалями одне на одного. Часто вони  сваряться  десь  унизу,  i
доктор Рудольф чу╨, як старий Кравтвурст за  щось  ла╨  Сонячну  машину  й
Емму. А Емма з незалежним виглядом  гупа╨  ногами  по  дерев'яних  сходах,
iдучи до сво╨© кiмнати, i раптом згори вниз одгриза╨ться до батька:
   - Овва! Овва!
   - Оi я тебе оввакну! От я тобi покажу "новi порядки". Щоб ти  не  смiла
менi й ногою з хати виступитиi Чу╨ш там!
   - Овва! I сьогоднi пiду, i завтра, i коли схочу.
   - Ану, спробуй, спробуй!
   - Оi i спробую! От злякалась. Ото! Що це  вам,  старi  порядки?  Вiзьму
собi свою Машину та й пiду геть од вас. I що ви  менi  зробите?  От  дво╨,
тро╨, десятеро собi коханцiв мати му - що я, боюсь когось? Чи хто за  мо©х
дiтей журитись буде?  Сама  пожурюсь.  Машину  покрутила  -  i  нiкого  не
потребую. Ото, тепер не тi порядки, тату Нема чого Сидiть отам, та ©жте  з
богом сонячний хлiб, та спiть на  здоров'я,  коли  старi.  А  я  молода  i
молодого й хочу. От вам i все!
   I, затупавши ногами так, що склянка на  столi  цока╨  об  глечик,  Емма
весело  мугиче  в  себе   в   кiмнатi   бiскаю,   тупчнться,   одяга╨ться,
прибира╨ться. На хвилинку вона вбiга╨ до хати до Рудольфа, чогось  шукаючи
по всiх шухлядах, i пiд не© дiйсно пашить таким молодим  та  здоровим,  що
доктор Рудольф аж зiтха╨.
   I з сином старий свариться, бо й син майже нiколи дома  не  бува╨.  Але
Отто тiльки посвисту╨ й навiть не вiдповiда╨ старому. I бiдний Кравствурст
iде до Рудольфа й скаржиться йому на ту прокляту Сонячну машину, що отак-о
батькову владу зводить  нанiвець.  До  цi╨©  Машини  були  дiти  як  дiти:
роботящi, слухнянi, без дозволу з обiйстя нiкуди. А тепер - як ранок,  так
i повiяли до хлопцiв, дiвчат, до бiса.
   - Ну, добре, а що ж ©м, пане Кравствурсте, дома робити!
   - Що, що! Як сонячний хлiб, так i  роботи  вже  нiяко©  не  ма╨?  Шити,
прати, за худобою дивитись. Що, що! Страху не стало! Пошани не  стало!  Що
©м тепер батько? Вiзьму, каже, Машину пiд пахву й пiду собi геть.  Сказало
б воно менi коли отак? Я б йому показав "не боюсь". Любовникiв! Ну? Так  в
очi батьковi й каже. Про чоловiка не дума╨. Любовникiв Я б отого  Рудольфа
Штора, коли б вiн  менi  попався,  добре  б  випрасував  за  його  Машину!
Розпуста, а не Машина!
   Рудольф Штор посмiха╨ться.
   - Ну, добре, а ви ж, пане Кравтвурсте, ©сте сонячний хлiб то© Машини?

   Кравтвурст хитро й сердито примружу╨ очi.
   - А що ж менi, картоплю ©сти! Чого ж би я не мав його ©сти.
   - Так чого ж ви ла╨те Машину!
   - А того лаю, що без пуття зроблено. Не можна всякому писклятi давати в
руки Машину. Треба, щоб на родину давали одну, та й не всякiй же родинi, а
тiй, що заслужить. Треба, щоб народ  не  розпускався  через  не©,  порядок
держав. А то що ж воно дi╨ться: начальства  нiякого  нема,  полiцi©  нема,
залiзницi нема, свiчок нема, нiчого  нема.  Розбишацтво,  злодiяцтво  таке
повелось, якого вже сотнi лiт тут у нас не чувано. Приходять тобi в  хату,
наставляють до грудей револьвер  i:  "Ану,  давай  бiлизну,  давай  одежу,
чоботи". Забирають i йдуть. То за це спасибi казати Сонячнiй  машинi?  Оце
до замку пана  Горнфельда  з'явилися  собi  панки  з  сусiдньою  мiстечка,
забрали собi найкращi кiмнати та й живуть, як у себе. Управитель  мовчить.
Що йому казати? До кого йому жалiтися? "Це, - кажуть, - тепер спiльне". То
за такi порядки дякувати Сонячнiй машинi? А що хлiб ©© добрий, то  добрий,
то таки правда. Що добре, то добре, але що погане, то погане.
   А днi плентаються так помалу, одноманiтно, бiль  так  повiльно  менша╨,
нетерплячка так дряпа╨ за серце, що хочеться вiдрiзати  к  бiсу  цю  ногу,
покинуть ©© тут i ©хати до Берлiна. Що там? Справдi окупацiя  чи  сiльська
вигадка?
   Уже  доктор  Рудольф  i  сонячний  хлiб  ©сть,  уже  Емма  одно©   ночi
втекла-таки з батькiвського дому, взявши не тiльки Машину, але й усю  свою
одежу та бiлизну; уже доктор Рудольф помаленьку ходить по хатi, спираючись
на палицю, а про  Берлiн  усе  ж  таки  нiяких  звiсток  нема╨.  Нiчого  й
балакучий кругленький лiкар не зна╨, хоч i дуже цiкавий би знати.
   На  його  думку,  Берлiн  окупували  не   iндокитайцi,   а   американцi
Американцям хочеться давно встановити свою гегемонiю на весь свiт. От вони
скористалися  ослабленням  Нiмеччини  й  пiд  виглядом  заведення  порядку
захопили ©©.
   - А чого ж залiзницi не ходять?
   - Не добалакались iще до краю. Сторгуються -  пустять  Терором  беруть,
терором.
   Дощ невриписто,  нудно,  безустанку  дряпа╨ться  в  маленьке  заплакане
вiкно, по горах лазять, як безпритульнi пси, шмат ки хмар, Кравтвурст  без
потреби довго обгупу╨ черевики на порозi  дому,  надокучливо,  без  мотиву
свище в кухнi Отто. А ввечерi нема чим свiтить - нiде нi свiчок, нi  нафти
не мож на добутi©, всi крамницi порозтаскувало населення, продати -  нiхто
не  прода╨  за  грошi,  чого  вони  тепер  вартi.  Мiнятись  же  на  одежу
Краiзтвурст не хоче, шкода - свiчку спалив, та й нема, а  одежа  служитиме
роки. Та й як ти його за сорочку нафтя купуватимеш -  подереш  сорочку  на
шматки?
   I доктор Рудольф лежить од п'ято© години  вечора  до  восьмо©  ранку  в
темнотi, обмацуючи  щохвилини  ногу,  зiтхаючи  й  загрiбаючи  волосся  на
потилицю.
   Це зовсiм зовсiм не те, що думалось, що так описував Макс. А що  ж  iще
там, у Берлiнi, чека╨ на нього в цiй новiй ерi?
   ***
   Лопотить, трiщить,  чха╨  й  несподiвано  стрiля╨  старий  Кравтвурстiв
мотоциклет пiд доктором Рудольфом. I що ближче до Берлiна скочу╨ться з гiр
доктор Рудольф, то все зрозумiлiше, все яснiше ста╨ йому  дивне  мовчанння
Каесему.
   Тепер не диво: не тiльки Каесем,  не  тiльки  Берлiн  -  вся  Нiмеччина
мовчить. Темна, застигла, мовчазна пустеля.  Як  закляте  якоюсь  ворожою,
страшною силою, спинилось i закi; м'янiло все, що ранiше грюкало  залiзом,
пашiло  вогнем,  ди  хало  димом,  рухалось  мiльйонами  живих  i  мертвих
гвинтикiв. Димарi тисяч фабрик стоять, увiткнувшись  у  небо  помертвiлими
пальцями,  i  не  куряться.  Мертвою  пусткою  вi╨  вiд  порожнiх  станцiй
залiзниць, вiд застиглих на колiях  розчинених  вагонiв,  вiд  роззявлених
дверей величезних депо, де так само моторошно бачити мертвий спокiй, як на
кладовищi веселий, п'яний рух.
   Лопотить по вулицях мiст, мiстечок i сiл старовинний мотор Кравтвурста,
i лунко  вiдбива╨ться  цокання  й  лопiт  його  по  завмерлих  вулицях.  З
посмiшкою цiкавостi проводжають його очi людей iз позакладуваними в кишенi
руками. А коли доктор Рудольф зупиня╨ться, вони балакають iз ним  знехотя,
трошки насмiшкувато й  трошки  вибачливо,  як  iз  людиною,  яка  не  зна╨
елементарних, вiдомих усiм речей.
   До Берлiна пiдвозить доктора Рудольфа  старенька  машинка  його  зовсiм
стомлено - кашляючи, хрипаючи й  через  кожний  кiлометр  зупиняючись.  От
довезе й також пiде на спокiй, на сплячку, як уся Нiмеччина.
   Порох дощу мокро обвива╨ лице, стiкаючи  за  шию  холодними  цiвочками.
Небо брудним, сiрим павутинням нависло над Берлiном. Сiрою застиглою тишею
обкутанi передмiстя.
   Доктор Рудольф пильно, похмуро зирка╨ по боках вулиць. Та сама  картина
страшно© помертвiло© ру©ни.
   Але  от  у  шиковному  старовинному  екiпажi  з  гербами,   запряженому
рiзномастими кiньми, ©де веселе товариство -  очевидно,  робiтники.  Серед
них дiвчата в мокрих, зелених, iз листя сплетених вiнках. Всi вони наче  з
весiлля ©дуть - на очах усiх обнiмаються, цiлуються, регочуть  i  з  усi╨©
сили поганяють коней.
   I на вулицях той самий лiнивий, утихомирений спокiй на  всiх  обличчях,
так само  позакладуванi  руки  в  кишенi,  тi  самi  порожнi,  вже  злегка
поржавiлi, потьмянiлi рейки трамва©в, по яких не гуркотять колеса вагонiв.
   Доктор Рудольф часом переганя╨ людей iз вiзочками. На вiзочках -  трава
та листя, прикритi  мокрим  покривалом;  так  хазяйновито  все,  дiловито,
спокiйно й звично, наче вони вi╨-життя  тiльки  те  й  робили,  що  возили
отак-о вiзочки з травокi собi на ©жу.  Поволеньки  йдуть  собi  маленькими
гуртками, мирно розмовляють, перегукуються з другими, на доктора  Рудольфа
з цiкавiстю позирають - звiдки взялася тут  на  машинi  людина,  коли  всi
машини вже давно нiмо й безсило стоять.
   Кроки людей лунають дзвiнко, самотньо у височенних колодязях  вулиць  -
тут пану╨ понура, врочиста тиша. Ще нема╨, мабуть, третьо© години, а  тут,
на днi цих колодязiв, уже вечiр. Колись вони  в  цей  час  горiли  вогнями
лiхтарiв, вiкон, реклам, вивiсок. Тодi ©м байдуже було - чи день iще  там,
угорi, чи нiч, вони собi мали сво╨ свiтло.  Тепер,  закутанi  в  моторошну
тишу, вони стоять мовчазнi, суворi,  темнi,  дивовижнi,  покинутi  тунелi,
якими колись пливли гуркiтливi  потоки  людських  тiл,  екiпажiв,  свiтла,
крику, гомону. Тут i возиьiв менше, i перехожих зовсiм мало, тiльки мляво,
безнадiйно риються в купах смiття голоднi  здичавiлi  собаки.  Де-не-де  в
понурих вiкнах  блима╨  жовтенька  крихiтна  плямка  свiтла  -  свiчка  чи
каганець.
   Бiля рiчки знов люднiше: то тут, то  там,  то  гуртками,  то  поодинцi,
важко ступаючи, поперегинавшись  набiк,  несуть  люди  воду  у  вiдрах,  у
великих кухлях, глечиках для вмивання, В бляшаних  коритах.  I  теж  вираз
©хнiх постатей i облич дiловитий, серйозний, наче все  життя  вони  носили
воду з рiчки та каналiв.
   Лунко, занадто голосно,  порушуючи  мертву  гармонiю  абсолютно©  тишi,
лопотить старенька машинка доктора Рудольфа. Але кварталiв за два вiд дому
графа Елленберга вона раптом пiдозрiло чха╨,  закашлю╨ться  й  ста╨.  Ста╨
рiшуче  й  остаточно,  не  вiдгукуючись  нi  на   якi   пiдштурхування   й
пiдкручування доктора Рудольфа.
   Тодi вiн обнiма╨ ©© за роги стерна, як  поранену,  i  потихснь-ко  веде
далi Все ж таки послужила сiаренька - i за те спасибi.
   Мур саду такий самий рiдний, теплий, дорогий. Порох дощу  обвiва╨  його
мокрi боки, на ребрах  лежать  купки  жовто-червоного  листя;  вiти  дерев
порiдiлими гiллячками спускаються з-за муру на вулицю.
   Iржаво, хруско вiдчиня╨ться хвiртка - давно нiхто не ходив  нею.  З-пiд
не© з мокрим шелестом туго  вiдсува╨ться  вбiк  наметена  купа  осiнннього
листя Фасади лабораторi© й буднику оголенi по-осiнньому, тьмяно  дивляться
в сад зачиненими вiкнами.
   Доктор Рудольф спира╨ об стiну оранжере© мотор, витi©рас рукавом  лице,
по якому розвозяться налиплi бризки болота, i йде до будинку, шкутильгаючи
й застiбуючи щiльнiше комiр коротенького  пальта.  В  саду  нiкого;  дощик
мирно шелесливо шепотить мiж пожовклим рiдким  листям;  лежать  позгрiбанi
купи  листя,  дбайливо  прикритi  брезентом  -  очевидно,  дiдусь   Йоганн
хазяйну╨.
   Доктор Рудольф на хвилинку зупиня╨ться перед  будинком,  щоб  перевести
дух - чогось йому тiсно,  трудно  диха╨ться.  Потiм  помалу  пiдходить  до
закрито© веранди помешкання батькiв. Там колись вiн, iще  хлопцем,  отако©
само© осiнньо© пори готувався до сво©х лекцiй.  Тепер  усi  вiкна  на  нiй
щiльно по-зачинюванi.
   Якась жiноча, схилена над чимсь, постать. Вона ритмiчно,  сильно  руха╨
лiктями й спиною в синiй блузi, неначе пере. Так, дiйсно пере. Бiля не© на
стiльцi лежить купка мокро© викручено©  бiлизни.  Голова  пов'язана  бiлою
хусткою, щоб на волосся не ляпало, стан запнутий  фартухом.  Хто  це  може
бути? Не мати - стрункiша, молодша постать, хоч теж  майже  такого  самого
росту.
   Доктор Рудольф заходить збоку. Праля на рип його крокiв поверта╨ голову
й раптом швидко випростову╨ться. Просто в лице Рудольфовi злякано, вражено
дивляться зеленi широкi очi принцеси Елiзи. З-пiд бiло© хустки  над  чолом
видно два червоно-золотих серпа волосся. Лиця зашаренi  вiд  роботи.  Вона
якось чудно, не помiчаючи, випуска╨ з рук на пiдлогу бiлизну, якийсь  мент
сто©ть, зацiпенiвши, потiм задом одсува╨ться до дверей i  швидко  виходить
ними.  На  стiльцях   сиротливо   лишилася   купка   випрано©,   спiральне
повикручувано© бiлизни й маленька ванна з синюватим милинням.
   Доктор Рудольф проводить тремтячою мокрою рукою  по  мокрому  лицi,  ще
бiльше розмазу╨ бруд i нерiшуче вiдчиня╨ дверi на веранду. На нього пашить
теплом, вогким, миляним духом.
   В цей самий мент дверi, якими вийшла принцеса, вихором  розпанахуються,
i в них з'явля╨ться висока, сяюча, палаюча радiстю постать панi Штор. Вона
кида╨ться до доктора Рудольфа, мовчки обхоплю╨ його голову, мовчки  жадно,
сильно вкрива╨ мокре, брудне лице теплим натиском  уст,  мовчки  горне  до
себе мокре тiло його, вбира╨ в себе, обмацу╨ руками,  знову  тисне,  знову
цiлу╨ в очi, в щоки, в голову, з  яко©  звалю╨ться  долу  мокрий  капелюх.
Говорити вона нiчого не може, тiльки болюче, жадно, щасливо часом стогне й
мугиче. Потiм ратом одпуска╨ сина, вiдверта╨ться й тихо плаче.
   - Мамо! Мамуню! Люба, дорога! Ну чого ж? Чого?
   - Од щастя, сину, од щастя!
   Вона швидко, енергiйно витира╨ очi  й  знову  поверта╨ться  до  доктора
Рудольфа. Вiн, це - вiн. Здоровий, живий, трохи нiби  схуд,  але  тi  самi
чистi,  яснi,  прозоро-щирi  очi,  та  сама  прекрасна,  трошки   винувата
посмiшка, все те саме, брудне, але те саме, безмежно дороге й любе.
   Тепер вона може говорити, рухатись, бачити, чути.  Вона  веде  його  до
кiмнати,  роздяга╨,  умива╨,  витира╨,  як  у  дитинствi.  I  розпиту╨,  i
ляка╨ться, i вимага╨ показати зранену ногу, i знову мовчки хапа╨ голову.
   Батька нема - вiн пiшов по харчi. В кiмнатах усе так само, як i було, -
чисто, затишно й трошки занадто все в строгому порядку.
   - Ну, а як же тут у вас, мамо? Все добре?
   Докторовi Рудольфовi хочеться насамперед щось iнше спитати  що  значить
оте, що вiн бачив щойно на верандi?
   Панi Штор ухильно, не дивлячись у вiчi синовi, злегка  знизу╨  плечима.
Чи добре? Як i з якого погляду дивитись на речi. Для одних,  може,  добре,
для других - гiрше, для третiх, може, i погано. Як раз у раз  у  життi  за
всяких порядкiв Звичайно, змiн багато. От чужi люди, наприклад,  оселились
у домi Весь горiшнiй та майже весь долiшнiй поверх позаймали.
   - Як?! А принцеса ж де?
   Принцеса перейшла вниз, до графинi.  Граф,  графиня  й  принцеса  мають
тепер усього три кiмнати та ще невеличкий салон iз роялем -  салон  насилу
випрохали. А решта поко©в зайнята рiзними людьми. У  принцесиних  кiмнатах
живе швець iз родиною - жiнкою й трьома дiтьми; в  покоях  графiвни  Труди
двi пари молодих людей iз друкарнi Майнерта;  у  великiй  залi  живо  дво╨
малярiв, у бiблiотецi - якийсь худенький, милий  чоловiчок,  який  назива╨
себе вченим, кабiнет графа займа╨ бухгалтер iз якогось банку;  у  великому
салонi живе  технiк  iз  жiнкою.  Народу  повно  тепер  у  домi.  Прислуга
розiйшлась,  але  Иоганн  лишився.  Внизу,  в  кiмнатах  прислуги,   нiхто
оселятися не хоче.
   - Ну, а як же... годуються принцеса, графи, батько?
   - Графиня i я ©мо сонячний хлiб. А принцесi, графовi й батьковi  мусимо
готувати iжу. Варимо всi по черзi, навiть принцеса. Вона нiзащо  не  хоче,
щоб за не© хтось робив, ©© вiрна Софi покинула  ©©.  З  шофером  Германом,
разом iз авто мобiлем, ви©хала кудись. I сама  тепер  усе  робить.  Аякже,
сама! Оце ж ти  бачив:  бiлизну  свою  пере,  ©сти  варить,  кiмнату  свою
прибира╨, хоче сама й воду носити, але батько до цього вже  нiяк  не  може
допустити. Оце носить ©й тепер на прання  воду.  Все  ж  спинилось  тепер,
Рудi, - нi водопровiд, нi  каналiзацiя,  нi  електрика  -  нiщо  тепер  не
функцiону╨. Живемо, як колись за старих-старих часiв.
   I мати так обережно, заспокiйливо погладжу╨ доктора Рудольфа  по  плечу
Звичайно, це непри╨мно й трудненько без  звички,  але  якось  перетерплять
люди й житимуть i серед таких умов. Воно, розумi╨ться, все  трохи  не  так
виходить, як сподiвалося, а все ж таки не так  уже  й  страшно,  як  дехто
дума╨. Може, дасть бог, якось направиться життя.
   - А де ж Макс?
   - Макс живе десь разом iз графiвною Трудою. В ©© вiллi.
   Побрались?
   Панi Штор  знову  не  дивиться  в  очi  Рудольфовi.  Бог  ©х  зна╨,  чи
побрались, чи якi в них вiдносини Макс смi╨ться й каже, що нi, а хто  його
тепер може розiбрати, якi вiдносини мiж молодими людьми. От живуть у цьому
домi двi парочки, а хто вони - нiчого зрозумiти не можна Коханцi, подружжя
чи так собi. Раз у раз сварки, смiхи, то в такiй парi ходять, то в другiй,
то ще якiсь приходять, i дiвчата з тими гуляють. Ну,  та  що  там  у  чужi
вiдносини заглядати. Аби людям добре було.
   I знову, немов заспокоюючи, немов потiшаючи, панi Штор гладить сина  по
головi, розправляючи волосся.
   В кiмнатах по кутках сто©ть темний присмерк. Хтось гра╨ нагорi.
   - Гра╨ наша графиня. Переродилась людина. Гра╨ цiлими днями. Така мила,
така добра стала! Нiчого, сину, якось воно все буде.  Де  ж  ти  оселишся,
сину?
   Доктор Рудольф обережно зводить материну руку з голови й пiдводиться.
   - В лабораторi©, мамо. Вона вiльна? Нiхто не хотiв зайняти?
   Панi Штор посмiха╨ться.
   - Та де не хотiли! Стiльки охотникiв  находилось.  Та  ми  з  принцесою
вiдборонили. Ну, та й тво╨ iм'я помагало "Це лабораторiя Рудольфа  Штора".
"А? Рудольфа Штора?" Ну, i вiдставали Дуже хотiлось малярам оселитись там.
   Доктор Рудольф одходить i дуже пильно дивиться у вiкно
   - А принцесi ж.. що до того.. чого вона вiдбороняла?
   - А вона чогось усе ходить до лабораторi©.  Працю╨,  каже,  там,  чита╨
тво© кяижки.
   Панi Штор вийма╨ з шафи свiчку в старовинному  срiбному  пiдсвiчнику  й
запалю╨ ©© принесеною  з  кухнi  запаленою  трiсочкою.  I  знову  винувато
дивиться на сина.
   - Сiрничкiв уже не можна дiстати. Пiддержу╨мо вогонь у кухнi та  так  i
свiтимо.
   Свiтло  свiчечки  скупеньке,  мерехтливе,  тiнi  гойдаються  вiд  нього
посмиканими смугами.
   Грюкають дверi в другiй кiмнатi. Чи©сь важкi, повiльнi кроки.
   - Мабуть, батько. Ти вже, сину, будь iз ним трошки...
   Дверi розчиняються, i в  кiмнату  спочатку  всува╨ться  мiшок,  набитий
чимсь круглим, потiм батькова голова в профiль,  далi  вся  постать  його.
Одною рукою вона трима╨ на спинi мiшок, у другiй - велике вiдро  з  водою.
Голова поверта╨ться, зустрiча╨ться з очима доктора Рудольфа  й  на  якийсь
мент застига╨. Нi особливого здивовання, нi радостi не помiтно  в  суворих
гарних рисах зарослого бородою лиця.
   Ганс Штор помалу ставить вiдро на пiдлогу, потiм спуска╨ мiшок,  скида╨
капелюш, пальто, вiдносить ©х у кухню - чути, як старанно  струшу╨  з  них
воду з дощу. Мати поспiхом хапа╨ вiдро з  водою  й  виносить  на  веранду.
Вернувшись, загляда╨ в мiшок - там головки капусти, картопля,  редька,  ще
якась городина й хвiст курки.
   Рудольф хоче помогти матерi, але з'явля╨ться Ганс Штор, мовчки  бере  в
них iз рук мiшок i виносить до кухнi.
   Рудольф знову сiда╨ в куток канапи й похиля╨ голову.
   Мати мовчки, тихо гладить його по волоссi.
   Ганс Штор увiходить, понуро розгладжу╨ долонями  залички  й  зирка╨  на
сина.
   - Ну що, задоволений?
   Рудольф пiдводить голову й мовчки стомлено дивиться на батька.
   - Ощасливив  людство?  Га?  Бачив  уже  плоди  сво╨©  "велико©"  працi?
Подоба╨ться?
   Панi Штор помалу пiдходить до батька, вичища╨  чимсь  забруднене  плече
його й спокiйно-стримано каже:
   - З Рудi нещастя, батьку, було. Упав iз аероплана й зломив  знову  ногу
Весь цей час пролежав у селянина у хатi. Ганс Штор байдуже-понуро дивиться
вбiк.
   - Шкода. Пропустив найцiкавiше.  Не  бачив,  як  його  славетна  Машина
переверта╨  людей  на  звiрiв.  Шкода.  Ну,  та  ще  й  тепер   не   пiзно
намилуватись. Матиме досить часу.
   Вiн важко сiда╨ бiля  столу  й  стомлено  простягу╨  по  ньому  руки  з
червоними, згрубiлими вiд роботи пальцями. На гарних виписаних устах  його
видушу╨ться саркастичний усмiх.
   - "Трiумфальна  зустрiч".  "Спаситель  свiту".  "Новий  Христос".  "Рай
земний". Так, так: рай, чудесний  рай.  Мурло,  хамло,  злодi©,  злочинцi,
всяка шваль, наволоч позабирались у палаци, повдягались у шовки,  оксамити
i...  сплять.  Сплять  i  розпутничають  з  жiнками.  Варто,  варто   було
трiумфальну зустрiч зробити тобi! Та навiть на це не  вистачило  сили.  Не
дотяг-ли, порозлазилися, як черва,  що  насмокталася  трупа.  А  крику,  а
гвалту скiльки було! Макс уже на iншi планети  з  сонячним  хлiбом  летiти
збирався, туди свiй рай нести. Навiснi, навiснi!
   Ганс Штор безнадiйно, гiрко й стомлено хита╨  головою.  Свiчка  блима╨,
трiщить, гонить по стелi й кутках димнi тiнi, карлючить лице старого Штора
гримасами.
   Панi Штор зiтха╨ й обережно каже:
   - Нiчого. Почнуть люди щось робити, i все пiде iнакше...
   Батько скиду╨ться, спалаху╨:
   - Робити?! Хто?! Ця худоба?! Та через що? Навiщо?  Хто,  що,  якi  сили
можуть примусити ©х узятись до роботи? Ану, попробуйте ©х примусити!  Ану,
забалакайте тiльки з ними про це! Не говорили хiба вашi "спасителi"? Що  ж
вони на це: "Iдiть к чортовiй матерi з вашою роботою, з вашою культурою, з
вашими радiями, електриками, водопроводами,  аеропланами.  Нам  нiчого  не
треба, нам i так добре, наплювать нам на вашу культуру". Що, не  так  вони
говорять? Поговорити з нашим шевцем, iз друкарями, з технiками - та з  ким
хочеш. "А на якого дiдька менi ваша електрика? Я  буду  працювати,  вугiль
возити, а ви будете електрикою грiтись?" Сором? Грiх?  Потреба  людського?
Закони бога, ладу? Все це цим скотам не потрiбне. От вам рiвнiсть!  Бачите
тепер, синки мо©? Бачите ©© тепер на власнi очi,  коли  вони  вам  iще  не
повилазили? Свобода? Геть насильство? Ну? Що ж тепер - при повнiй  свободi
й без насильства? Що - пустеля, яма, смерть?  Та  вас  усiх  тепер  собаки
позагризають. Розплодяться хмарами й позагризають. Побачите! Ви  ж  нi  до
чого тепер не здатнi, без насильства ви ж не рухнете пальцем для  власного
добра. Та чого краще? Каналiзацi©, як тобi, синку, вiдомо, в  твойому  раю
вже нема╨. Смiття,  бруд,  нечистоти  нема  куди  спускати.  Треба  копати
смiтники, помийнi ями, ватерклозети. Бо позасмерджу╨мось i погни╨мо всi  в
раю. Ну, i  що  ж  ти  собi  дума╨ш?  Всi  вашi  "експлуатованi",  всi  цi
"пролетарi" анi пальцем не хотiли рушити!  Довелось  ©х  соромити,  лаяти,
виясняти для них самих загрозу життю - аж тодi милостиво згодились  копати
ями. А робили як? Будьте ви тричi проклятi, мо© синки, з вашим ра╨м! Оце я
вам кажу, батько ваш. Лучче б ти, сину, був зогнив у божевiльнi, куди тебе
засадили розумнi люди, що передбачали все це страхiття. Так, так, сину!
   Доктор Рудольф мовчки дивиться на  стрибливе  вiд  тiней  каганця  лице
батька, але мати обурено, гнiвно пiдводиться й поверта╨ться всiм тiлом  до
чоловiка.
   - Батьку! Що ти кажеш?!
   - А що ж менi казати йому, цьому "спасителевi" нашому? Га? В ноги  йому
поклонитися? Трiумфальну зустрiч йому вчинити? Так? Йому говорилося,  його
попереджалося, його благалося Слави захотiв?  На  установи  бога  повстав?
Порядок змiнити запотiв?
   Батько теж пiдводиться i,  весь  уже  горячи  нестримним  палом  кровi,
грiзно, хижо перехиля╨ться до сина.
   - Слави тобi? Зустрiчi? Пам'ятника? От  тобi  пам'ятник  ма╨ш:  розбiй,
грабiж, насильство, ледарство, бруд, тьма,  розпуста,  звiряче  життя.  От
твоя слава! Радiй?
   Ганс Штор поверта╨ться й виходить до кухнi, сильно  грюкнувши  дверима.
Доктор Рудольф знову похиля╨ голову й сидить непорушне.
   Нагорi гра╨ графиня. Звуки старого свiту: дивнi, чаруючо-грацюзнi, такi
неймовiрнi серед темного мовчання.
   Мати пiдходить до доктора Рудольфа, сiда╨ поруч, бере його руки в сво©,
гладить  ©х,  голубить,  щось  говорить,  щось  старе,  потiшаюче,  вiчне,
материнське,  яке  говоритиме  мати  й  тодi,  як  лишиться  на  замерзлiй
зморщенiй планетi хоч один син i одна мати.
   А доктор Рудольф уже не слуха╨ нi ©©, нi батькового бурмотiння в кухнi,
нi звукiв рояля нагорi - невже ж вона  не  примде  прати  далi?  Невже  не
загляне хоч на хвилинку? Не кивне хоч головою? Невже це можливо?
   Можливо. Чому нi? А як гляне з огидою, з ненавистю, з прокляттям?
   Доктор Рудольф цiлу╨ матерi руку й пiдводиться. Вiн утомився й пiде вже
до себе.
   Мати не затриму╨ його. Вона тiльки налива╨ в тарiлочку топленого  сала,
встромля╨ гнотик i запалю╨ каганець.
   - Оце, Рудi, неси тихенько пiд пальтом, щоб не погасла. Нi  свiчки,  нi
сiрникiв не можу тобi дати - нема.
   Рудi бере каганець, прикрива╨ його полою, хова╨ ключ од  лабораторi©  в
кишеню й помалу виходить надвiр.
   Вiтру нема╨. Густа, чорна, як сажа, тьма шелестить  дощиком  по  кущах.
Ноги ступають невпевнено, намацуючи жорству але© Небо, земля,  сад  -  усе
темне, непроглядне, все чорна, густа  безодня.  Зникло  колишн╨  величезне
вiяло сяйна над Берлiном. З дитинства, з перших крокiв доктора Рудольфа по
аемлi воно щовечора стояло там, за садом, воно було не людським  витвором,
а явищем природи. I от нема. Чорна шершава сажа там. Так само, як у горах,
як на полi, як десь у безлюднiй холоднiй пустелi.
   Доктор Рудольф обережно несе каганець, стараючись не  розхлюпати  й  не
придушити дорогоцiнно© жовтенько© квiточки, що так смердюче  пахне  з  пiд
пальто. Отак десятки тисяч лiт тому  брела  людина  вiд  чужо©  печери  до
сво╨©, позичивши вогню.
   Скреготить зубами замок дверей. Нiжно и солодко попахуе чужим духом  iз
лабораторi©.
   Доктор Рудольф поспiхом ставить каганець на стiл i огляда╨ все навкруги
Чисто-чисто все прибране, нiде нi забуто© читано© книжки, нi квiточки,  нi
шпильки - нiчого-нiчого. Тiльки цей нiжний теплий запах.
   Клiпа╨  гнотик  каганця.  Гойда╨ться  густа  тьма  в   далеких   кутках
лабораторi©, жовто й тьмяно виринають  iз  не©  блиски  апаратiв  i  знову
поринають.
   Нiякiсiнького, нi найменшого слiду ©© перебування тут!
   Доктор Рудольф пiдходить до вiкна, розчиня╨, впуска╨ до хати задумливий
мокрий шелест дощику. Тиша. Неймовiрна тиша  Iз  сяйвом  помер  i  вiчний,
невпинний, глухий гуркiт Берлiна, що, як величезний водоспад, здавався теж
явищем само© природи Зник. Чорна, густа, нiма сажа.
   Доктор Рудольф зачиня╨ вiкно, сiда╨ в фотель, подарований колись графом
Елленбергом, i стомлено опира╨ голову на руку.
   Каганець iз усi╨© сили самовiддано бореться iз тьмою, що  хвилями  суне
на нього з усiх бокiв, одмаху╨ться, трiщить, клiпа╨,  кличе  на  помiч,  а
доктор Рудольф непорушне, зацiпенiло сидить i нiчого не бачить.
   ***
   Ранок вогкий, понурий, заплаканий. Туман брудним  серпанком  розвiсився
мiж деревами саду й сушиться пiд дощем.
   Доктор Рудольф довго, сильно крутить держальце апарата, накривши голову
пальтом, щоб не випустити теплоти енергi©, i час од часу  висува╨  шухляду
нi, ще нема як слiд червоняво© фiалковостi.
   А пiсля снiданку йде до будинку. Слiд було б  поголитися,  пiдстригтися
(аж нiяково показуватися матерi таким брудно-зарослим, з якимсь пiр'ям  на
щоках), але бритву забув у Кравт-вурста, а голярiв же тепер нема╨.
   До веранди доктор Рудольф пiдходить iз боково© алейки - хто  зна╨,  хто
там тепер на  верандi,  може,  хтось  бiлизну  пере  та,  побачивши  його,
зляка╨ться й знову втече.
   З саду бiжить дво╨ якихось молодих людей з оберемками  трави  в  руках.
Дiвчина й парубок. Дiвчина раптом тика╨ всiм оберемком у  лице  парубковi,
регочеться, вiдбiга╨  вбiк  i  показу╨  язика.  Парубок  незручно,  помалу
витира╨ лице то об одне плече сво╨, то  об  друге,  посмiха╨ться  i  вмить
стриба╨ до дiвчини. Вона дико скрику╨, притуля╨ траву до грудей i  вихором
летить до ганку, маючи в мокрому  повiтрi  довгими,  розпатланими  пасмами
волосся. З гуркотом, тупотом i реготом парочка вибiга╨  нагору  сходами  й
зника╨.
   Це, очевидно, тi, що живуть тепер у Трудиних покоях, друкарi.
   На верандi нiкого не видно, навiть ванночки й  бiлизни  викручено©  вже
нема╨.
   Доктор Рудольф обережно вiдчиня╨ дверi, входить i прислуха╨ться. Нi,  i
в кухнi нiкого не чути. Вони варять по черзi. Чия ж черга сьогоднi?
   Вiн сто©ть якийсь час непорушне, потiм так  само  тихенько  виходить  у
сад. З саду вiд свiжонасипаних горбiв ями поважно посува╨ться  чудернацька
постать: на нiй пишний генеральський, старовинно© форми мундир  (очевидно,
взятий iз скринь Елленбергiв), спортсменськi вузенькi штани, жовтi краги й
на  грудях  наймодернiше  жабо.  Постать  на  ходу  одверто  застiба╨ться,
безжурно посвистуючи й оглядаючи небо з усiх бокiв. Голова в  не©  кругла,
лиса, з пучками попелясто-жовтого волосся над вухами,  з  двома  виразними
круглими нiздрями кирпатого носа й товстими  губами.  Мундир  "генераловi"
трохи завеликий, але вiн козакувато випира╨ груди, гра╨ плечима й твердим,
певним,  трохи  недбалим  вiйськовим  кроком  iде  але╨ю,  посвистуючи   й
докiнчуючи свiй туалет.
   Доктор Рудольф виходить на вулицю iз сво╨© хвiртки.  Колись  чистенька,
затишна вуличка тепер брудна, засмiчена папером, листям, гно╨м,черепками.
   I знову кида╨ться у вiчi: весь Берлiн такий самий  -  мокрий,  брудний,
засмiчений,  погризений  i  подертий.  I  моторошно  тихий.  Нi   рявкання
автомобiлiв, нi гуркоту бендюгiв, нi ляскоту й дзвону трамва©в, нi шипiння
повiтряницi, нiяких екiпажiв, нiякого руху. На тротуарах то  там,  то  тут
випущенi кишки бога Бахуса: побитi  пляшки  вiд  вина,  розтрощенi  бочки,
бляшанки з консервiв, ви©денi й  вилизанi  псами.  Бiля  банок  цiлi  купи
подертих паперiв  i  грошових  банкнотiв.  Тисячнi,  десятитисячнi  бiлети
валяються, потоптанi ногами, - шматки непотрiбного  паперу.  Всi  магазини
порозчинюванi навстiж, з побитими вiкнами й дверима, з голими  полицями  й
купами подертого шаперу, трiсок, соломи.
   На вулицях часом тягнуться позриванi телефоннi дроти,  стоять  покинутi
авто, з яких поздирано шкiряну оббивку - мокрi,  пообгризуванi  кiстяки  -
iнодi валя╨ться труп коня, напiвз'©дений собаками й котамiи.  Коли-не-коли
попадаються люди на двоколесах старовинного  типу,  що  крутяться  ногами.
Вони за-доволено поглядають на нещасних пiшоходiв, готовi до бою  за  свiй
привiлей з усяким, хто б хотiв одяяти його в них.
   Церкви  розчиненi,  але  порожнi,  з  них  часом  виходять   собаки   з
пiдiбганими пiд себе хвостами, здичавiлi,  лякливi  й  лютi.  Недобудованi
будiвлi розвалюються, загрожуючи звалитись i завалити всю вулицю.
   Людей на вулицi мало. Нема ©м куди йти, нема куди поспiшати.
   Доктор  Рудольф  пiдходить  до  Трудино©  вiлли,  виходить  мармуровими
сходами на парадний ганок i  дзвонить.  Тихо.  Мина╨  хвилина-двi,  нiяких
крокiв не чути. Доктор Рудольф дзвонить iще раз i жде.  Потiм  згаду╨,  що
дзвiнки тепер не можуть дзвонити, i пробу╨ вiдчинити дверi. Замкненi.  Вiн
почина╨ стукати пальцем, потiм кулаком, далi передком чобота.
   Нарештi хтось, не хапаючись, пiдходить до дверей,  довго  довба╨ться  в
замку, потiм одсува╨ якiсь засуви - i нарештi  дверi  вiдчиняються.  Перед
доктором Рудольфом сто©ть невеличка постать на тоненьких нiжках iз великою
кудлатою головою в окулярах з одним розбитим склом. Вона  трима╨  в  руках
залiзний  лом  (засув,  очевидно!),  мружить  очi  на  доктора   Рудольфа,
пригляда╨ться, не пiзна╨.
   - Вам кого треба?1
   - Я хотiв би бачити пана Макса Штора. Вiн, зда╨ться, тут мешка╨?
   - Ага, Штора В такому разi увiходьте.  Iдiть  до  холу,  потiм  сходами
нагору й там гукайте на нього. Вiн вискочить iз  сво╨©  кiмнати.  Якщо  не
спить iще.
   Доктор Рудольф увiходить до холу, а чоловiчок у  розбитих  окулярах  iз
головою пуделя знову засува╨ ломом дверi.
   Нагорi доктор Рудольф зупиня╨ться й безпорадно озира╨ться на всi  боки.
Дверей багато, всi позачинюванi, за якими саме  Макс  -  невiдомо.  Доктор
Рудольф обережно кашля╨ й прислуха╨ться. Знизу глухо чу╨ться гомiн голосiв
- то, мабуть, той кудлатий чоловiк iз кимсь балака╨. А тут тихо.
   Доктор  Рудольф  голоснiше  кашля╨,  ходить  повз   дверi,   стараючись
тупотiти. Анiтелень!
   Тодi доктор Рудольф набира╨ться духу й голосно каже в якiсь дверi:
   - Макс Штор! Тут?
   Десь iзбоку вiдчиняються дверi, i на порозi з'явля╨ться постать  Макса.
Постать, побачивши доктора Рудольфа, несамовито кида╨ться до нього,  реве,
хапа╨ в обiйми, мне, душить, кричить, крутить по коридору. З iнших  дверей
вибiгають iще якiсь жiночi й чоловiчi постатi, теж  кидаються  до  доктора
Рудольфа, теж мнуть, душать його, кричать, гукають  униз,  миготять  перед
ним зубами, радiсними очима, розкудовченим волоссям. Потiм маса рук  тягне
його вниз, трохи не скочуючись по сходах купою тiл, i майже вносить його у
велику залу.
   Тут трохи всi - i Рудольф, i Макс, i купа тiл - отямлюються Вони тiльки
перестають його душити й тягти, але всi стоять тiсним колом круг  нього  й
засипають,  як  поклонницi  квiтками  спiвака,  питаннями,   привiтаннями,
вигуками.
   Тут же й Труда, вся в червоному, як  пуп'янок  дикого  маку,  з  чорною
головою й синьою родинкою коло вуха.  Радiсно  збентежена,  з  хлоп'ячими,
розмашистими рухами.
   Нарештi Рудольфа знайомлять з усi╨ю купою облич. Це все - сво©. Колишнi
iнаракiсти. Оце члени колись такого страшного Центрального  Бюро  Iнараку:
доктор Шпiндлер, що вiдчиняв дверi Рудi, його дружина Клара, доктор  Тiле.
Коли впали всi фортецi Об'╨днаного Банку,  самi  собою  розчинилися  дверi
тюрем - i всi "злочинцi" спокiйнiсiнько розiйшлися собi  по  домiвкх.  Але
помешкання цих товаришiв уже захопили iншi люди,  i  вони  тепер  поки  що
оселились тут.
   Ну, цей - колишнiй капiталiст, буржуй, ранть╨ й фабрикант гудзикiв, пан
Душнер. Тепер просто мешканець землi. А це  -  колишнi  артисти  оперового
радiоателье, що постачало знаменитi оперовi вистави на  весь  свiт.  Тепер
пани Грумбах, Ган i панна Вайс заселяють частину долiшнього поверху  разом
iз Iнараком. Ще ╨ дво╨ пожильцiв цього дому, але вони по©хали з возиком по
свiжу траву для комуни - сьогоднi ©хня черга.
   Рудольф уклоня╨ться комунi, комуна йому, панна  Вайс  церемонно  робить
реверанс i б'╨ по жовтiй, надзвичайно блискучiй,  як  вишлiфувати,  лисинi
пана Гана, який теж робить реверанс. А Макс iзнову хапа╨ в обiйми  Рудi  й
крутить ним по залi. Труда сердито ловить  його  за  руки  й  блага╨  всiх
спинити "скаженого".
   - У доктора ж Штора нога була зламана! Максе! Годi, я вам кажу!  Чу╨те:
нога! В Рудi нога!
   Ах нога? Правда! Ух, чор-рт, дiйсно ж нога!
   - Рудi, ради бога, прости! Панове, фотель-трон! Рудi, сюди,  голубчику,
сюди.
   Рудi всаджують у глибокий спокiйний фотель, а  самi  всi  лягають  круг
нього на килимi.
   - Тепер тихо! Рудi, говори! Все докладно, вiд самого початку.  Де,  як,
коли - все-все. Тiле, ви  матимете  кару  на  пiдставi  другого  параграфа
конституцi©. Кларо, заспокойте ви цього екс-детектива! Рудi, ти не  думай,
ради бога, що ти зйов попав  до  божевiльнi.  Ми  це  так  iз  радостi,  а
звичайно бува╨мо трохи тихiшi. Ну, починай!
   Рудi замiшано загрiба╨ волосся  й  огляда╨  поверненi  до  нього  вгору
смiхотливi,  привiтнi,  чекаючi  обличчя.  Та  йому,  власне,  нема   чого
розповiдати. От у них ╨ далеко бiльше.
   - Нi, нi, спочатку ти, а потiм ми!
   - Та й у нас теж нема чого.
   - Наше розповiдання теж коротке буде!
   - Тихо, панове! Ну, Рудi!
   Нема╨ ради, мусить  Рудi  розповiдати.  Але,  дiйсно,  його  оповiдання
виходить зовсiм коротеньке. Та й  що  там  цiкавого?  Упав,  зламав  ногу,
лежав. Тут цiлий Берлiн, цiлий свiт упав i лежить. I що  зламав  -  тiльки
ногу чи всього себе, от це цiкаво, от це Рудi хотiв би почути.
   - О, в такому разi слово належить людинi Шпiндлеровi.  (Май  на  увазi.
Рудi, - всi чини, титули й таке iнше скасованi.  Тепер  ╨  тiльки  людина,
тварина й рослина). Отже, людина Шпiндлер ма╨ слово, бо колись, у  минулiй
ерi земно© планети, вiн приладнував свiй мозок до витвору теорiй  i  легко
може зробити всякий прогноз. Людина Шпiндлер, ваше слово!
   Збоку Рудольфових нiг чу╨ться задумливе бурмотiння:
   - Власне, чи можна ще Шпiндлера залiчити до категорi© людини?
   Шпiндлер ста╨ на колiна, важно поправля╨ розбитi окуляри й нахиля╨ться.
   -  Людино  Гане,  хоч  ви  дiйсно  ма╨те  прiзвище,  яке  да╨  пiдставу
сумнiватися щодо вашого права на назву людини, але я тепер не хочу знiмати
цього спiрного питання. Одначе, оскiльки мiй спосiб зносин iз людьми  поки
що носить усi ознаки так звано© людсько© мови, я прошу паважне зiбрання не
заглиблюватися у зачеплене людиною Ганом питання  й  перейти  над  ним  до
порядку дня.
   Вiн поважно вiдсува╨ на зiбране в ряснi зморшки чоло одноокi окуляри  й
серйозно, строго огляда╨ всiх. I доктор Рудольф не може розiбрати, чи вiн,
дiйсно, поважно говорить, чи глузу╨; а як глузу╨, то  з  кого:  з  доктора
Рудольфа, невдалого, жалюгiдного "трiумфатора",  чи  з  себе,  чи  з  усiх
людей?
   - Отже, увага, панове! Чи то пак - iстоти! Високоповажний  наш  великий
учений питання поставив хоч не науково ясно, але по-мистецьки виразно...
   Доктор Рудольф зiщулено червонi╨: розумi╨ться, це глум iз нього.
   - Що... Що зломив собi свiт? На пiдставi того маленького факту, який ми
ма╨мо щастя в даний момент спостерiгати в цiй чудовiй залi, а  саме  -  що
ми, не зовсiм божевiльнi iстоти  {я  не  кажу  "люди",  бо  це  ще  спiрне
питання, i я тримаюсь зовсiм iншо© теорi©), що ми зранку покотом лежимо на
пiдлозi й при╨мно фiлософу╨мо, на пiдставi цього вже  факту  ми  можемо  з
певнiстю сказати, що щось таке зламалось  у  нас  чи  в  усього  людського
колишнього свiту - це все одно. Що ж зламалось, мо© високоповажнi iстоти?
   Шпiндлер гумористично-гордо закида╨ пуделячу голiвку догори и з пафосом
досвiдченого оратора робить паузу.
   Iстоти чекають iз таким лiнивим  вибачливим  усмiхом,  з  яким  чекають
глядачi багато разiв чуваного ними, улюбленого актора-комiка.
   - Зламалася, мо© iстоти, вiсь, на якiй крутився вiз  необхiдностi.  Вiз
перекинувся - i людство гепнуло з царства конечностi в царство свободи.
   - Х-хе!
   - Одначе!
   - Умгу! Дяку╨мо красненько!
   Шпiндлер зручнiш склада╨ ноги по-турецькому.
   - Так, мо© iстоти, в  царство  свободи.  Вашi  посмiшки  й  вигуки,  не
забарвленi захватом, доказують тiльки те, що процес гепання був не  зовсiм
повiльний, i ваша психiка ще  не  зовсiм  приладналася  до  нового  стану.
Одначе, що ж це за стан, мо© дорогi cпiвicтоти?
   - От власне!
   Шпiндлер поправля╨ окуляри й строго по черзi обводить чекаючi  обличчя,
немов перевiряючи самого себе.
   - Моя гiпотеза щодо цього, мо© любi спiвiстоти, зда╨ться вашим  мозкам,
ще не зовсiм звiльненим од людського способу думання,  трохи...  смiливою.
Одначе я берусь довести ©© математично.
   - Будь ласка! Тiльки швидше.
   - Швидкiсть не завсiгди ознака iстини.  Отже,  моя  гiпотеза  проста  й
ясна! наш теперiшнiй стан ╨ стан... богiв. Ми стали  богами,  мо©  iстоти!
Дозвольте поздоровити вас!
   Шпiндлер поважно й серйозно хита╨ всiм голiвкою.
   - I вас також!
   - Бр-раво, Шпiндлере!
   - Дяку╨мо!
   - Генiальна гiпотеза!
   Але  Шпiндлер  не  задовольня╨ться  цими  висловами   признання   сво╨©
гiпотези. Вiн пiдносить руку й просить уваги.
   - Панове, вашi надмiрно веселi вигуки все ж таки доказують, що ви ще не
зовсiм перейшли з одного стану в другий. Але що ви - боги, то вигукуйте  -
не вигукуйте, а це  так.  I  я  серйозно,  цiлком  серйозно,  панове,  вам
повторяю, що ми - боги. Без нiяких жартiв i дотепiв.
   - Шпiндлерчику, ради бога, не лякайте!
   - Богам, колего, не личить лякатися, i постарайтеся  позбавитися  цього
людського пережитку. Тим паче,  що  страшною  нiчого,  як  виявля╨ться,  в
божеському станi нема╨. Мо© панове, ви зволите все ж таки  смiятися.  Я  ж
вам без смiху ще раз  заявляю,  що  наш  стан  iнакше,  як  станом  богiв,
визначити неможливо. I я це вам зараз математично доведу.
   - О, будь ласка!
   - Зараз. Прошу уваги.
   Кудлатий пудель у позi Будди на мент приплющу╨ очi й зараз же розплющу╨
©х. I знову доктор Рудольф не зна╨, чи жарту╨ вiн, чи серйозно говорить, i
коли жарту╨, то з кого.
   - Як вам вiдомо, мо©  дорогi  спiвiстоти,  речi  найкраще  пiзнавати  з
порiвняння. Правда? Отже, зробимо маленьке порiвняння мiж богами, людьми й
нами. Вiзьмiмо, наприклад, таку форму буття людей, як громада. В людей  ця
форма iснування в цiлiй iсторi© людства була  така  необхiдна,  як  кругла
лiнiя лисини бога Гана. Людина - громадська тварина, так читали ми в  усiх
пiдручниках  природознавства.  Держава,  класи,   партi©,   уряди,   лiги,
товариства - все це необхiднi вияви цi╨© форми буття людини. Тепер  я  вас
питаю чи чули ни коли-небудь про iснування  держав,  парламентiв,  партiй,
товариств i яких-будь органiзацiй у богiв? Та сама думка про це  вважалася
в людей за глум i образу релiгi©.  I  тепер  питання,  ╨  в  нас  держава,
партi©, парламенти чи якi-небудь органiзацi©? Я сподiваюсь, нiхто з нас не
наважиться кинути образу нашому божеському становi й  не  буде  насилувати
дiйснiсть. У нас громади нема╨. Ми -  iстоти  безгромадськi,  бездержавнi,
безкласовi, безпартiйнi. Отже, ми - боги. Вiзьмiмо тепер  другу  рису.  Як
вiдомо з пам'яток старовини, в iстот, що називалися людьми, було так зване
господарство: фабрики, банки, крамницi, бюро, грошi, векселi, акцi© й маса
всяких iнших кумедних речей. Дозвольте спитати: в богiв  коли-небудь  було
що-небудь подiбне?  Нi  в  одного  авторитета,  досконально  знайомого  iз
звичаями богiв, ви не зустрiнете нiякого натяку на господарство.  Коли  ще
мiг би бути який-небудь сумнiв щодо  акцiй  i  ренти,  то  щодо  фабрик  i
майстерень нiякого сумнiву бути не  може.  Характеристична  ознака  богiв!
нiчого не робити й годуватись нектарами чи амброзiями. I тепер  прошу  вас
кинути погляд на наш стан чи не повна аналогiя iз станом богiв? Включно до
нектару - сонячного хлiба?  Нi?  Чекайте,  панове!  Вiзьмiть  ви  ще  одну
найхарактеристичнiшу рису людини. Пам'ятки старовини нам доносять, що  все
свiторозумiння людей вiчно й скрiзь, усiма вiками, по всiй планетi  стояло
пiд знаком етичного дуалiзму - добра й зла, святостi й грiха. Для боротьби
з грiхом у них iснували навiть цiлi органiзацi© фахiвцiв -  жерцi,  ченцi,
армi© спасiння, професори теологi© й таке iнше: так  само,  як  були  цiлi
органiзацi© професiйних грiшникiв -  проститутки,  злодi©,  депутати.  Все
життя цих iстот  було  густо  обтикане  заповiдями,  приписами,  законами,
правилами, судами, тюрмами, полiцiями. Все це мало  захищати  людство  вiд
злочинств i грiха. Порiвняйте ж тепер iз богами нi грiхiв,  нi  злочинств,
отже, нi судiв, нi полiцiй, нi тюрем у них нiколи не було. А в  нас?  Будь
ласка, знайдiть менi не то що в Берлiнi, а в усiй ╙вропi  чи  Америцi  хоч
одного арештованого, хоч одного полiцiянта, хоч одну  проститутку,  злодiя
чи депутата. Будь ласка! А потiм: усi протирiччя й  контрасти  людей,  як,
наприклад, владнiсть i пiдлеглiсть, зневага й  пiдлесливiсть,  гордiсть  i
пониження, нахабство й скромнiсть, честолюбнiсть i вiдреченiсть, шикування
й злиднi, обман i  простодушнiсть  i  тисячi  всяких  моральних  станiв  i
рiзниць, тисячi причин страждання - все це нам цiлком чуже. Нi  злочинств,
нi чеснот ми не зна╨мо. Етичний дуалiзм людей нам абсолютно нi до чого. Ми
сто©мо по той бiк добра й зла. Що таке грiх? Ми не розумi╨мо, що це  таке.
Молитва? Про що ми можемо молитися, хотiв би я вас  запитати,  мо©  дорогi
колеги? Бо© для нас став цiлком зайвий. I молитва, i бог, i  релiгiя  були
потрiбнi людям, бо в них був  грiх.  Але  в  богiв  нема╨  нi  грiхiв,  нi
молитов, нi релiгi©. Отже, дозвольте вас тепер спитати: хто ми такi?
   - Свинi!
   Вiдповiдь Гана така меланхолiйно  поважна,  така  спокiйно  переконана,
точна й несподiвана, що боги, як петарди, вибухають реготом.
   Кудлата голова пуделя ошелешено  дивиться  в  бiк  Гана  крiзь  розбитi
окуляри. А Ган сумно хита╨ кому головою i твердо витриму╨ погляд.
   Доктор Рудольф, також iз увiчливостi посмiхнувцiись, дозволя╨ собi  все
ж таки спитати пана Шпiндлера, як довго може, на  його  думку,  протягтися
цей божеський стан i чи не можна б його якось трощки змiнити.
   Пан Шпiндлер, заплющивши очi, крутить головою, на його думку, цей  стан
буде тягтися якраз; стiльки, скiльки iснуватиме на землi iстота, що колись
називалася людиною. Вiн не бачить тих  сил,  якi  могли  б  змiнити  його.
Нiяких, нiзвiдки - нi зсередини, нi зокола. Деякi  на©внi  люди  (а  таких
багато серед  колишнiх  iнаракiстiв,  комунiстiв,  соцiалiстiв  та  навiть
анархiстiв) пробували змiнити цей стан, умовляючи, пропагуючи, звертаючись
до  совiстi,  гiдностi,  культурностi  й  тому  подiбних   старих   речей.
Розумi╨ться, ©хнi спроби не мали нiякiсiнького успiху. Помилка цих на©вних
iстот у тому,  що  вони  змiшують  сучасну  iстоту  з  колишньою  людиною,
приписуючи ©й i совiсть, i гiднiсть, i культурнiсть, не розумiючи, що це -
категорi© минуло© епохи, витвiр минулих економiчних вiдносин.  У  сучасно©
iстоти...
   Але тут Шпiндлер мусить замовкнути: десь чути глухий i сильний стукiт у
дверi. Всi обличчя моментально з зовсiм iншим виразом - серйозним, дiловим
i напруженим - повертаються в бiк грюкоту. Хто може стукати?! Знову наскок
якихось богiв по зайвi подушки й одежу?
   Ган гнучко й хижо схоплю╨ться на ноги.
   - Панове, до  збро©!  Дами,  прошу  вiдпустити  ваших  кавалерiв.  Пане
черговий, прошу пiти до дверей.
   Пан черговий, цебто бог Шпiндлер, пiдводиться й  слухняно  виходить  iз
кiмнати, а боги кавалери неохоче й не дуже слухняно вiдриваються вiд дам i
беруться до збро©: витягають iз кишень револьвери й оглядають ©х.
   Глухе буботiння за дверима холу. Грюкiт. Повiльнi кроки.
   Черговий верта╨ться з кувертою в руцi  й  надзвичайним  здивованням  на
зарослому маленькому обличчi.
   - Мо© дорогi iстоти! Я боюсь,  що  в  життя  планети  вриваються  якiсь
на©внi надприроднi реакцiйнi сили й хочуть завернути нас до  стану  людей.
Загрозлива ознака цього в мене  в  руках.  Це,  як  бачите,  лист.  Папiр,
чорнило, адреса, - все, як було колись у людей. Ще бiльше: iстота, подiбна
до нас, принесла цього листа й не вимагала вимiну за нього -  нi  подушки,
нi кожуха, навiть хустки Спитала тiльки, чи  тут  такий  i  такий,  оддала
листа, ввiчливо вклонилась i пiшла.
   - Але кому ж лист? Кому?
   - Лист по-старинному адресований:  "Пановi  Максовi  Шторовi"  .Письмо,
скiльки я собi пригадую письмо людей, належить людинi жiночого полу.
   Макс здивовано й швидко пiдходить до Шпiндлера й майже вихоплю╨ з  його
рук листа. Всi пильно слiдкують за ним i всi бачать, як  смуглявiсть  його
вкрива╨ться гарячою темнiстю, коли тiльки вiн прочиту╨ адресу.
   Бог Ган многозначно кашля╨ й зирка╨ на богиню Вайсiвну,  яка  зараз  же
байдуже вiдверта╨ться вiд Макса. Труда ж, навпаки,  не  зводить  iз  нього
чекаючих, похмурених очей.
   Лист, видно, зовсiм коротенький - два-три речення й  кiнець.  Але  Макс
хмарнi╨ вiд них, в очах з'явля╨ться тривога, в руках поспiшнiсть -  зовсiм
не божi прикмети.
   - Я, панове, мушу зараз же йти. Рудi, ти почека╨ш мене  тут  чи,  може,
хочеш пройтися трохи зi мною?
   Труда бере доктора Рудольфа пiд руку й суворо заявля╨, що  Рудi  нiкуди
не пiде. Коли Макс такий неделiкатний, що  може  ради  якогось  там  листа
покинути Рудi, то в iнших цього нема╨. Рудi лишиться тут i  нiкого  чекати
не буде. Макс може собi йти куди хоче.
   Але Макс такий неделiкатний, що навiть  не  дослуху╨  Труди  до  кiнця,
навiть не проща╨ться з Рудi й швидко виходить iз зали.
   Ган запиха╨ револьвер у кишеню i спiдлоба зирка╨ на Шпiндлера.
   - Хм! Хотiв би я знати, чи личить богам iз такою поспiшнiстю бiгати  на
любовнi побачення? Як ви гада╨те, боже Шпiндлере? Га?
   Але боговi Шлiндлеровi не дають  одповiсти:  панна  Вайсiвна  рiшуче  и
бурно хапа╨ його за руку  й  тягне  до  рояля  Годi  нiкчемних  дебатiв  i
фiлософiй! Танцювати! Це - найрозумнi ше, що можна робити.
   - Шпiндлере, гранте! Маленьку бiскаю!
   Шпiндлер слухняно сiда╨ за рояль. Гойдливi,  цинiчно  без  журнi  звуки
пiдхоплюють тiла, крутять ©х по  залi,  вiдбиваються  в  томких  вихилясах
плечей, задiв, нiг Труду вiдривають од доктора Рудольфа,  i  вiн  тихенько
забива╨ться в куток.
   Як чудно и моторошно! вони вже не вiдчувають жаху свого становища. Вони
подiбнi до людей, засуджених на смерть i звиклих до тюрми, до сво©х камер,
до само© думки про смерть.  Яка  в  них  прихована  жалiсть  до  нього  ©м
абсолютно не цiкаве все, що вони лишили там, за стiнами  тюрми,  але  вони
говорять про це тiльки з жалю до нього, новака.
   Танцюють! Iнаракiсти, соцiалiсти, буржу©, артисти, обнявшися, сплiвшися
в обiймах, перемiшавшися в одну купу розгарячених чакоханих тiл, виконують
функцiю богiв.
   Задихавшись, поправляючи чорно синi розгойданi танцем кучерi,  пiдбiга╨
Труда.
   - Рудi, тiкаймо! Ходiмте до мене. Я хочу вам так багато-багато сказати.
   Рудi покiрно шкандиба╨ за Трудою.  Власне,  що  можна  "багато  багато"
сказати? Але хiба не все одно? Мила Труда, вона  скоса,  так  спiвчутливо,
тепло зирка╨ на нього: бiдний новенький - вiн iще не звик до  тюрми,  йому
тоскно, тяжко, всi порядки ще здаються йому такими страшними.  Треба  його
розважити, заспоко©ти, потiшити.
   Ах, ©й так страшно-страшно радiсно, що Рудi живий, здоровий, знайшовся.
Всi так турбувалися, так тривожилися за нього. (От у цей фотель  хай  сяде
Рудi, а вона приляже на канапцi - цi навiженi заморили  ©©  танцем).  Коли
вернувся спецiально посланий за ним лiтак i заявив, що доктор Штор вилетiв
iще днiв п'ять назад на Берлiн, а милого, великого Штора все не було та  й
не було, всiх охопив жах. Але шукати далi вже не було  змоги,  бо  настали
такi подi©, що вiдсунули все Господи, що тут було! Коли  б  Рудi  мiг  був
бачити, як усе катастрофiчне,  вулканiчне,  валилося,  ламалося,  рвалося!
Залiзницi, електрика, водопровiд,  телефон,  пошта,  трамва©  моментально,
майже в один день, спинились, як тiльки стало вiдомо,  що  скло  вже  ╨  у
всiх. Наче гасло таке було. А потiм! Теж наче хто дав гасло - всi кинулись
на магазини, склади,  банки.  I  ранiш  бували  випадки,  але  що  вони  в
порiвняннi з цими!  Як  дерли  грошi,  як  розкидали  золото,  дорогоцiнне
камiння, якi оргi©, танцi, обiйми, бiйки були на вулицях. Увесь Берлiн був
цiлий  тиждень,  як  одна  божевiльня!  Якi  сцени!  Однi  плачуть,  другi
регочуть, однi п'ють iз бочок вино, прощаються, другi б'ють ©х,  глузують.
Один ювелiр мiльйонер упав у свойому магазинi на мiшок iз брильянтами, якi
хотiв заховати, i так ридав над ними, що його  мусили  обливати  пивом  iз
бочки. I всi ч клунками, з оберемками  одежi,  бiлизни,  всяких  речей,  з
вазами, книжками, рушницями. Хто що  попав,  то  тяг  додому.  А  потiм  -
розселення! Що це було! З центру, з небошкрябiв, з льохiв  як  рушила  вся
маса на вiлли, на будинки багачiв. Однi до себе  чужi  меблi  перетягують,
дру© i з сво©ми меблями в  друге  помешкання  ©дуть.  Той  собi  аероплана
тягне, той конi, той автомобiль. (Але нi аероплани, нi автомобiлi вже нi в
кого не працюють - нема чим рухати, всi матерiали вийшли, а нових нiхто не
робить). Одне слово, це було щось надзвичайне.  Мертенс  iз  свого  палацу
втiк. Тепер вiн живе разом iз сво©м секретарем  Вiнтером,  ма╨  поганеньку
кiмнатку й сам собi воду носить, а году╨ться сонячним хлiбом.  Нiхто  його
не чiпа╨, i нiкому вiн не цiкавий.
   Ах, що це за часи були, цi кiлька тижнiв пiсля роздачi скла!  Всi  були
п'яяi вiд сонячного хлiба.
   Може, Рудi хотiв iз Максом пiти? Ну, добре. Але  з  Максом,  видно,  не
можна йти - вiн, очевидно, на якесь  любовне  побачення  покликаний.  Одне
слово, такий переворот, якого нi одна революцiя не  зазнала.  Розумi╨ться,
багато людей у горi й  одча©.  Ах,  люди  в  свиней,  у  богiв,  у  тварин
поперетворювалися. Ну, i в богiв! Ну, i в тварин. Ну, i що  ж  тут  такого
страшного?  Ах,   загине   цивiлiзацiя,   порозвалюються   мiста,   людина
повернеться в лiси й печери. Ну, а хоч би й так, то що?  Чим  оцi  кам'янi
тюрми кращi за печери? Нi повiтря, нi сонця,  нi  волi,  нi  спокою.  А  в
печерах прекрасно! Вiльно, незалежно, небо, сонце, простiр. А чим  колишн╨
людське життя було краще? Всi тiльки тим були зайнятi, щоб здобути  грошей
Грошi, грошi, грошi. I бiльше нiчого. I лицемiрство, i брехня, i об ман, i
насильство. А тепер нiяких грошей не треба, i через те нема нiяко© брехнi,
обману, насильства. Всi живi, здоровi й ситi. I  наплювать  на  все  iнше.
Правда? (Миле, на©вне Страховище, йому страшенно хочеться  потiшити  Рудi,
заспоко©ти й переконати, що все - чудесно. А сама десь жаха╨ться, рида╨  з
жаiю за минулим, проклина╨).
   Звичайно, подi© пiшли трохи не так, як гадалося, але хто знаь як було б
краще. В кожному разi, Шпiндлер дiйсно свиня. Вiн iз своею гiпотезою богiв
мiг би виступити iншим разом йому, розумi╨ться, досадно на Сонячну машину,
бо пою жiнка, ота мила блондинка, коха╨ться з ©хнiм товаришем  Тiле.  Вона
Трудi все розповiла. Вони кохаються вже два роки, але до  Сонячно©  машини
вони боялися "зради" й мучилися. А  тепер  нiяких  зрад  нема╨  -  i  вони
нарештi можуть дати собi волю Звичайно, Шпiндлеровi боляче Але хто ж винен
тут? Правда? А хiба сотням тисяч таких, як вони, Сонячна  машина  не  дала
щастя? Фрiда, наприклад, просто мало не збо жсволiла вiд захвату Вона того
самого дня, як дiстала вiд Труди скло, покинула барона й полетiла з  сво©м
аташе до Iталi© на бароновому  лiтаку.  Розумi╨ться,  яка-небудь  принцеса
Елiза люту╨. Страшенно, мiж iншим, дивна iстота; з ненавистi  до  Сонячно©
машини не хоче чути iменi Рудi, а сама весь час  надзвичайно  хвилювалась,
коли вiн пропав, кiлька разiв навiть сама приходила до Труди й  сердилась,
ну, просто-таки сердилась, що Каесем не мiг його знайти. Вона все  ж  таки
дуже-дуже хороша, ця бiдненька принцесочка. Вона  може  бути  така  нiжна,
дитяча, ясна, що аж дивно Господи, а Наделi? Та вони в такому були  одча©,
що пропав Рудi. Ах, як  досадно,  що  вони  пропали.  Зда╨ться,  всi  вони
вирушили кудись на пiвдень.
   Любе, хороше дiвча: от мовчить i пильно дума╨, що б iще сказати при╨мне
бiдному Рудi.
   А знизу чути музику бiдних тюремних  мешканцiв,  що  вже  звикли  i  до
тюрми, i до смертного присуду. Танцюють, вiльно кохаються, смiються смiхом
шибеникiв.
   Доктор Рудольф пiдводиться й простяга╨ руку Трудi.
   - Пiду я вже, Трудо.
   - Слухайте, Рудi, як ви гада╨те, що то  мiг  бути  за  лист  до  Макса?
Тiльки, будь ласка, не подумайте нiчого такого - я цiкавлюсь цим просто  з
дружби до Макса. Насамперед у мене ╨ чоловiк, ну, не чоловiк, а...  ну,  я
не знаю  хто,  ну,  мiй  Душнер,  я  з  ним  маю  договiр  на  рiк  життя.
Розумi╨ться, тепер усi договори порванi, я теж маю право зiрвати, але коли
я дала слово, то я ж мушу тримати. Правда? I зовсiм у  цьому  нема  нiчого
смiшного й ненормального. Правда, Рудi?
   - Я не знаю, Трудо, який у вас договiр i тому...
   - Ах, який договiр. Ну, звичайний собi договiр: Душнер колись,  iще  за
старо© епохи, купив менi дiм, театр i видав  багато  грошей,  а  я  за  це
обiцяла жити з ним цiлий рiк  i  бути  йому  вiрною.  Ну,  добре,  Сонячна
машина, це правда, всi вiдносини перемiнила, але ж  Душнер  не  винен,  що
з'явилася Сонячна машина. Правда? А я ж йому слово  дала  з  добро©  сво╨©
волi - мене нiхто не силував, як Фрiду. Значить, це було б негарно з  мого
боку, коли б я його тепер покинула. Вiн такий милий. Вiн хоч i капiталiст,
але нiколи не був проти Сонячно© машини. Навпаки,  раз  у  раз  боронив  i
помагав нам. Значить, тим паче негарно було б зламати договiр. Але це ж не
значить, що я його люблю. Може, люблю, а може, i не люблю. В кожному разi,
робити з цього факту якiсь  висновки  про  любов  цiлком  не  рацiонально.
Правда, Рудi?
   - Так, розумi╨ться, в цьому фактi...
   - Правда ж, правда? Ну, а I, крiм того, вже  ж  так  мало  лишилось  до
реченця: всього сiм мiсяцiв i тринадцять днiв.
   - Ну, це такий порiвняно короткий час, що..
   - Правда? Ну, а от.. ╙ такi люди, що цього абсолютно  не  розумiють.  I
вигадують страшеннi дурницi. Просто нiяково  слухать  Ну,  i  нехай!  Ото!
Рудi, а ви додому зараз?
   - Додому, Трудо.
   - Хм. Я пiшла б iз вами, коли б... Я вже давно в наших не була.  В  нас
усi здоровi?
   - Так, зда╨ться, всi.
   Труда якийсь  час  мовчить,  потiм  iз  стомленою  посмiшкою  простяга╨
Рудольфовi руку.
   - Ну, вiтайте наших усiх i принцесу. Ах, вас же треба випустити!
   На ганку Труда ще раз простяга╨ руку бiдному Рудi.
   - А ви, Рудi, дуже не сумуйте, що так усе вийшло. Я все ж  таки  певна,
що людям соромно стане - i все пiде iнакше. Це ж не  може  бути,  щоб  так
лишилось. Так багато людей говорить, та тiльки добалакатися ©м  трудно,  а
то б уже почали щось робити. Ви не сумуйте, Рудi. Добре?
   Доктор Рудольф iз тихим усмiхом стиска╨ маленьку  тверду  теплу  ручку,
мовчки кива╨ головою й помалу йде на вулицю.
   Дощик почина╨ забиватися за шию. Доктор Рудольф пiдiйма╨ комiр,  всову╨
в нього пiдборiддя й почува╨ колишнiй з дитинства  затишок  схованого  пiд
дощиком у комiр половини лиця.
   Так, так. "Не сумуйте, що так усе вийшло". Дiйсно, вийшло трохи не так,
як думалось. I таки дуже-дуже не так.
   ***
   Макс заходить пiд якийсь ганок i знову  перечиту╨  коротенького  листа:
"От тепер ти можеш цiлком по-дружньому прийти до мене.  Але  поспiшай,  бо
буде пiзно. Сузанна".
   I все. Що може значити ця фраза  "бо  буде  пiзно"?  Збира╨ться  кудись
ви©хати з сво©м скульптором? "Тепер ти можеш прийти". Тепер,  коли  в  них
усе вияснилось? Для  чого  ж  тодi  його  кликати?  З  помсти?  З  бажаняя
показати: от ма╨ш, не потребую я тебе.
   I  чого  весь  час  пiсля  останнього  побачення  абсолютно  не  хотiла
бачитись, а тепер раптом захотiла?
   Чи щось гiрше кри╨ться в цих коротеньких рядках, таким  твердим  гарним
письмом написаних?
   Макс хова╨ листа в кишеню й знову поспiша╨, хмурячись i ховаючи  шию  в
пiднятий комiр пальта.
   Перед палацом Сузанни нема нi  душi.  Ворота  розчиненi  на  встiж,  на
аеродромi мокне перекривлений набiк легкий лiтак.
   Нi порть╨, нi льока©в бiля парадних  дверей.  А  дверi,  як  i  ворота,
стоять розчиненi, порожнi.
   Згори чу╨ться  веселий  гамiр,  крики,  звуки  музики,  гомiн  багатьох
голосiв.
   Макс помалу виходить мармуровими сходами. Холом туди й  сюди  проходять
якiсь люди, переважно  парочки,  обнявшись  i  цiлуючись.  З  храму  краси
виразнiше чути гомiн i музику. Бенкет у Сузанни? Прощальний бал?
   Але  що  за  чуднi  гостi?!  Обличчя  не  фарбованi,  простi,   занадто
неаристократичнi;  убрання  ще  простiшi,  безпретензiйнi,  з   робiтничих
кварталiв. Манери, рухи, звук голосiв - зовсiм же робiтничi!
   Макс раптом зупиня╨ться: вона примирилася! Вона скликала  тих,  що  так
довго зневажала, i на це свято покликала и його!!
   Макс вибiга╨ на саму гору сходiв. На нього без уваги й без  здив?ванння
зиркають деякi обличчя. Вони такi зайнятi собою, що ©м нiтрошки не  цiкавi
iншi люди. Макс iде просто до храму. Тут усе лишилося так, як i було.  Так
само в екстазi тягнеться вгору бiло-рожеве мармурове  тiло  Фiмiаму  перед
ним нема╨, але зате е цiлi гiрлянди  людських  танцюючих  молодих  веселих
тiл. Музика вбогенька - гiтара, скрипка, ще щось  бухкаюче  -  зате  шуму,
галасу, руху бiльше, нiж од най-витонченiшого оркестру.
   Ну, де ж тут у цьому вихорi знайти Сузанну?
   Макс обережно попiд стiною просува╨ться вперед. За деревами, у  гротах,
на покритих мохом скелях, по всiх тих затишних куточках, де колись,  томно
нудьгуючи, цiдили сво© перетомленi ласки "творцi  краси",  де  безсило  на
дегенеративних шийьах похитувалися фарбованi випещенi голови  "вибранцiв",
там тепер сидять iншi парочки. Вiд них пашить гарячою розбурханою  кров'ю,
рум'янцем нефарбованих лиць, блиском  п'яних  од  радостi  очей.  Вони  не
цiдять сво©х ласк,  а  цебрами  виливають  одне  на  одного,  купаючись  в
обiймах.
   Але Сузанни все ж таки нiде нема╨.
   Макс виходить iз зали в невеличкий коридор. Тут, бiля вузького вiконця,
сто©ть дiвчина й  сумно  дивиться  в  сад.  Худенька,  невеличка,  профiль
негарний, дрiбненький. Бiдна, вона не ма╨ пари або той,  з  ким  хотiла  б
бути у парi, взяв собi iншу. I вона сто©ть i  сумно  дивиться  на  намисто
крапель на голих вiтах дерев.
   Макс обережно пiдходить до не© й пита╨, чи не може вона  йому  сказати,
де можна знайти хазяйку дому, панi Сузанну Фiшер.
   Дiвчина чогось трошки нiяковi╨, потiм скиду╨ться й  виявля╨  готовнiсть
провести його до не©. Господиня, мабуть, у себе, у сво©й кiмнатi.
   - А не з гiстьми?
   - Якими гiстьми?!
   - А от цими, що в залi там танцюють. Там же бал якийсь?
   Дiвчина знову трошки нiяковi╨.
   - Нi, то не гостi. То так... Ми тут живемо. В нас раз у раз так...
   - Ах,так?
   - Ми майже всi з фабрики панi господинi. А ви ©© родич?
   - Нi, не родич, а добрий знайомий. А панi господиня сама живе?
   - Еге ж, сама.
   - Вона здорова, не зна╨те?
   - Не знаю. Вона з нами не сходиться. Коли хочете, я вас проведу  до  ©©
кiмнати.
   - Будь ласка.
   Дiвчина швиденько йде вперед коридорчиком, потiм рядом поко©в Сузанни.
   Скрiзь групи, парочки, смiх, спiви, тарiлки з сонячним хлiбом, лiжка  в
салонах, порозвiшувана на шворках бiлизна, одежа. Якийсь веселий безладний
табiр циган.
   Далеко забилася Сузанна, в найдальший куток свого палацу.
   Худенька ввiчлива дiвчина зупиня╨ться перед низенькими дверима в самому
кутку темного коридорчика й пошепки каже:
   - Ось цi дверi.
   Макс дяку╨ й якийсь мент сто©ть, прислухаючись до кiмнати Там  тихо.  З
поко©в палацу долiта╨ веселий гамiр i гомiн голосiв. Очевидно, це  кiмната
прислуги. Якiсь меблi стоять у кутку, наваленi на купу.
   Макс легенько стука╨ й слуха╨. Тихо. Нi звуку, нi шелесту. Макс  стука╨
дужче, довше. Той самий результат. Вiн злегка натиска╨ на дверi - i  вони,
нiжно цмокнувши замком, одчиняються В лице Макса сильно б'╨ густим  теплим
духом квiток, i в очi кида╨ться якась маса фарб. Просто  перед  очима  вся
стiна кiмнати,  вся  стеля,  пiдлога  ╨  суцiльний  килим  iз  квiток.  Це
заквiтчаний кошик, а не кiмната. Нiяких меблiв, самi квiтки.
   Макс переступа╨ через порiг, озира╨ться  й  одхитуьiься  назад  посеред
устелено© квiтками невеличко© кiмнати просто  долi,  на  квiтах,  поклавши
голову на подушку з червоних троянд, лежить  Сузанна.  Очi  ©©  заплющенi,
уста складенi поважно, строго, моторошно-непорушно.
   - Сузанно!
   Нiякого руху. Макс прожогом кида╨ться до бiло© постатi, ста╨ на  колiна
н бере вiдкинену набiк руку. Вона холодна, надзвичайно важка, пада╨  назад
iз жахною байдужiстю З-пiд руки розсува╨ться купка листiв.
   Макс не вiрить, обмацув руки, плечi, лице. Вiд них по всьому тiлу  його
проходить пронизуватий, важкий, моторошний холод.
   Хтось у горлi Макса, дико рявкаючи риданням, скрику╨:
   - Сузанно!!
   Уста не здригуються звичайним  насмiшкуватим  вабливим  усмiхом,  вогкi
великi очi  не  розплющуються,  вони  в  строгiй  поважностi  мовчать,  не
рухаються.
   Макс знову хапа╨ за плечi, за голову, пiдводить, ворушить, вiн чу╨ сво╨
перекривлене лице, чу╨ вогкий холодок цих, колись  таких  хвилююче  теплих
плiч, чу╨ страшну, неживу вагу голови  й  не  вiрить,  не  вiрить  свойому
жаховi, болевi й одча╨вi.
   - Сузанно! Ради бога, Сузанно!!
   А теплий густий гнiтючий дух квiток обгорта╨  голову  чадом,  незримими
кiльцями отрути.
   Макс, скоцюрбившись,  пада╨  головою  на  одкинену  руку  i,  почуваючи
страшний холод ©©, кача╨ по нiй чолом i чу╨, як щось дико, грубо, горловим
криком гирка╨ в ньому й трусить його.
   Вiн довго лежить  так,  кача╨  головою  по  непорушнiй  руцi  й  помалу
затиха╨.  У  невеличке  простеньке  вiкно,  заквiтчане  гiрляндами  лiлей,
плаксиво дивиться сiрий день.
   Макс трудно пiдводиться й дивиться в непорушне  поважно-спокiйне  лице.
Воно якесь iнше, нiколи таким гарним, таким глибокозначним, одуховленим  i
серйозним не бачив його Макс.
   Вiн стомлено машинально бере з-пiд руки листи в  чепурних  кувертах  i,
нiчого не розумiючи, уважно чита╨  адреси.  Голова  важка,  повна  чудного
густого дзвону, на очi наляга╨ чавунний сон.
   Макс напружено пригаду╨ собi, що йому треба негайно зробити, i на  може
пригадати. Лягти, зда╨ться? Чи вiдчинити дверi?
   Вiн, хитаючись, з натугою, пiдводиться й помалу плента╨ться  до  дверей
Одчинивши  ©х,  вiн  машинально  виходить  i,  похиливши   сонну   голову,
спотикаючись ослаблими ногами, iде кудись на гомiн.
   У блакитному салонi, де через  один  куток  розвiшано  бiлиз  ну,  а  в
другому напiвгола пара танцю╨ бiскаю пiд двi мандолi ни й  гiтару,  наста╨
раптова тиша: просто  на  танцюристiв  iде  якийсь  чоловiк,  хитаючись  i
безглуздо,  п'яно  чи  сонно  дивлячись  поперед  себе  невидющими  очима.
Синьо-чорний чуб розпатлався по всьому лицi дикими пасмами, в  руцi  мiцно
затис-нена купка листiв.
   - Що за чоловiк? Звiдки вiн тут узявся? Що з ним?!
   Його обступають,  розпитують,  вiн  задумливо-сонно  погляда╨  на  них,
морщиться й мовчки йде далi в супроводi всi╨© юрби.
   Перед храмом вiн зупиня╨ться, тре долонею чоло й щось, видно з натугою,
собi пригаду╨. Раптом пiдводить голову,  дивиться  на  чекаючi  обличчя  й
глухо каже:
   - Спинiть там тих.
   - Через що? Хто ви такий? Чого вам тут треба, вас питають?
   Чудний чоловiк не може стояти й сiда╨ на  низенький  стiлець  Одкинувши
гарну розпатлану голову до стiни й заплющивши очi в непереможному снi, вiн
тихо байдуже бурмотить:
   - Сузанна Фiшер померла
   Померла?! Сузанна Фiшер?! Що вiн каже?! Коли?  Як?  Вона  ж  iще  вчора
зносила квiти з оранжере© до себе. Всi це бачили.
   Але чужий чудний чоловiк нiчого не може ©м бiльше сказати: вiн  глибоко
й мiцно спить, злегка роззявивши рота й перехилившись набiк.
   У храмi врива╨ться музика, веселий  гамiр  скручу╨ться,  гальму╨ться  й
затиха╨. Зляканi обличчя червоними  рум'янцями  й  гарячим  духом  руху  й
обiймiв,  пошепки  балакаючи,  навшпиньках  довгою  чергою   проходять   у
найдальшу кiмнату, де на квiтах лежить у всьому бiлому головою на  подушцi
з червоних троянд поважно-строге тiло Сузанни Фiшер.
   ***
   Доктор Рудольф бреде  вулицями.  Куди?  А  хто  його  зна╨  -  хiба  не
однаково? В пустелi напрямiв нема╨, шляхiв не може бути. Все те саме,  все
безживне, мертве, мовчазне. Тиша льоху.
   Цiлий  день  бродить  доктор  Рудольф  вулицями  самотнiй,  нiкому   не
потрiбний i нiкого не потребуючий. З капелюша його струмочками стiка╨ вода
на мокрi згорбленi плечi, груди,  спину  Iнодi  вiн  заходить  iз  понурою
цiкавiстю туди, де бачить людей, у колишнi кафе й ресторани.
   Але скрiзь те  саме:  iмпровiзована  музика,  танцi,  прилюднi  обiйми,
поцiлунки. Часом iз веселого гамору  раптом  видира╨ться  звiрячий,  хижий
зойк, музика врива╨ться, пари злякано по-овечому купчаться в натовп, серед
якого клубком вовтузяться на пiдлозi два тiла - самцi погризлися.
   А в унiверситетi тиша домовини.  Аудиторi©  лунко,  голосно  вiдбивають
нерiвнi шкандибаючi кроки самотнього чоловiка, мокрого вiд дощу, з тонкими
волосинками уст, стомлено, невесело загнутих донизу. Лабораторi©,  науковi
кабiнети, зали засiдань, бiблiотеки стоять  порозчинюванi,  позасмiчуванi,
по-розгра-бовуванi, позатоптуванi. Так само, як Рудольф,  стомлено,  мляво
бродять по них якiсь люди; деякi просто ходять, як сновиди, сумують; деякi
чуднi щось вибирають i виносять; навiщо воно ©м тепер? Деякi тихо  сидять,
мертво втопивши очi в одну точку.  Спинився  великий,  могутнiй  органiзм.
Мовчать вiки збираного, любовно, саможертовно здобуваного скарбу.  Затихли
голоси генi©в - стоять собi просто томи збитого, задрукованого паперу. Але
коли б вони всi раптом повставали з домовини, заговорили, затрубили, то що
б то помогло? Нiчого. Шматочок зелено© маси вбив усiх генi©в, усi гордощi,
святощi, храми, ризи, забобони, науку. Чим же, власне, пишалося людство? З
якого крихкого поганенького матерiалу творилися його "вiчнi" святощi?
   А от бiржа,  велетенське  капище,  могутня  фортеця,  серце  Нiмеччини.
Хмарною  колосальною  пусткою  тягнеться  вгору  мармурова  зала.  Горобцi
голосно цвiрiнькають десь пiд стелею, пурхаючи крiзь розбитi  вiкна.  Нiмо
стоять чорнi скрижалi банкiв iз забутими  й  запорошеними  цифрами,  а  на
пiдлозi смiття, клаптики найцiннiших паперiв.
   А колишнi жерцi, колишнi владарi цi╨© фортецi, де вони тепер? Де тi, що
перед ними мiльйони схиляли сво© голови!? Вiд грудочки  зелено©  розтерто©
трави луснуло серце, спинився пульс, повривались усi  артерi©,  i  горобцi
загиджують розбитi заповiдi й скрижалi поверженого бога.
   I знову доктор Рудольф  шкандиба╨  тихими  вулицями,  нерiв-но  цокаючи
пiдборами по мокрих, брудних тротуарах. Знову заходить у мiсця танцiв i  в
мiсця могильного мовчання.
   I тiльки, як вечiр почина╨ затягати темно-сiрою завiсою  сцену  чудного
театру, доктор Рудольф верта╨ться  додому,  похиливши  голову  й  стомлено
пересуваючи ноги.
   Але перед лабораторi╨ю вiн увесь скиду╨ться й на мент цiпенi╨ на мiсцi:
у вiкнi вогонь! Хтось е в його робiтнi© Хтось чека╨ його! Це  -  вона,  це
та, що нi на мить не виходить iз йою душi, нарештi прийшла!
   Доктор Рудольф кида╨ться до дверей, рве ©х, вбiга╨ до  передпокою  i  .
зупиня╨ться. В  дверi  видно:  на  фотелi  бiля  столу,  бiля  засвiченого
каганця, схиливши голову на груди, сидить Макс. Тiльки всього!
   Доктор Рудольф, почувши зразу  страшенну  втому,  помалу  пiдходить  до
брата. Схилена на груди голова не руха╨ться,  не  поверта╨ться.  На  столi
лежать листовнi аркушики дрiбно записаного паперу.
   Бiдний хлопчик. I вiн наморився. Нiби записка якась!
   "Рудi! Як я засну, прочитай листа, що  лежить  на  столi,  i  неодмiнно
збуди мене. Нiзащо не давай менi спати. Додому не маю  сил  iти,  а  спати
менi не можна. Прочитай i зараз же збуди".
   Рудольф здивовано крутить записку, дивиться на звислi  на  груди  патли
волосся, злегка торга╨ за плече Макса, потiм обережно бере аркушики листа,
сiда╨ з другого боку стола й почина╨ читати:
   "Прощай, Максе. Хочу востанн╨ сказати тобi найширiше слово. А яке слово
може бути найщирiше, як не останн╨? Перед смертю схиляють голови i ганьба,
i гордiсть, i амбiцi©, i розрахунок. Я  всi  розрахунки  зробила,  пiдвела
пiдсумок i бiльше нi на що не рахую.
   I от усе ж таки в оцей останнiй мент свого життя по щиростi не знаю, що
бiльше: чи моя ненависть  до  тебе,  чи  любов?  Чи  проклинати  тебе,  чи
заридати над ганьбленою, розшматованою мо╨ю любов'ю!
   Що ви зробили з життям, Максе!! Невже Тебе не охоплю╨  жах?!  Невже  ви
всi  так  страшно,  божевiльне  позаслiплюванi,  що  не  вiдчува╨те   того
неймовiрного жахного страхiття, яке впало  на  людство  з  вашою  Сонячною
машиною?!
   Життя ж нема╨. Нема душi його -  краси.  Сонячна  машина  випалила  все
людське, а людське ╨ в красi, втвореннi крас и. В цьому ж, тiльки в цьому,
╨ рiзниця мiж людиною й твариною, звiром.
   Сонячна машина звела людина на тупу брудну  тварину,  на  злого  дикого
звiра.
   Ви хвалилися, що створите братерство  рiвних,  сильних,  вiльних  царiв
природи, неба, вод, землi. Ви обiцяли вiчне свято краси, любовi, щастя.
   Максе, Максе. Ти зна╨ш, я нишком,  про  себе,  сама  себе  соромлячись,
думала, а може?
   Я готова була прийти до Тебе, стати на колiна перед Тобою й скласти всю
свою гордiсть до Тво©х нiг i цiлу вати ©х, як найбiльша грiшниця.
   Але, Максе де ж ваше братерство, де нова людина, де розмах, розквiт, де
свято краси, любовi!!
   Ви знищили держави, ви стерли кордони, це так. Але  землю  ви  заселили
двоногою, жуйною твариною -  й  бiльше  нiчого.  Все,  що  було  вiдзнакою
творчостi людського генiя, все розтоптали, потолочили,  загидили  копитами
цi тварини. Земля - це величезне стiйло, хаотичне, брудне, темне, холодне,
смердюче.
   Ти уяви Собi земну планету. Уяви Собi  цi  темнi,  завмерлi  мiста,  це
страшне мовчання, цю зоологiчну тишу,  в  якiй  чути  тiльки  рев  самцiв,
гарчання й плямкiт уст, що жують зелену жуйку.
   З  людини  здерто  тисячолiтнiй  грим  божеськостi,  яким  вона  хотiла
вiдрiзнити себе вiд тварини. Ви радi╨те з  цього,  а  я  благословляю  наш
самообмани, я з побожнiстю цiлую слiди брехнi  всiх  дурив  людства,  всiх
бiдних пророкiв його, якi так зворушливо, на©вно вiрили  в  свiй  грим.  Я
ридаю за бiдним Вседержителем  Саваофом,  образ  i  подобу  якого  ми  так
старанно намагалися намалювати на сво©х  лицях.  Навiть  за  Тво©м  бiдним
соцiалiзмом, за Тво╨ю на©вною казкою я ридаю,  Максе!  Можеш  Ти  собi  це
уявити?
   Нi Саваофа, нi казок бiльше нема╨.
   Але не те, що нема╨, а що бiльше ©х нiколи й не буде. От у чому  ╨  той
жах, що жене мене з цi╨© дико© отари в небуття.
   Людство померло, воно завершило  круг,  вернулося  до  вихiдно©  точки.
Тисячi вiкiв боротьби за iснування довели до забезпечення iснування. I  це
╨ загибель людства, поворот у лоно звiрiв, iз якого воно вийшло.
   Iсторiя скiнчена. Кому охота доживати, обростати шерстю, добувати  вiку
в печерах, хай дожива╨. Я ж хочу померти людиною. Зганьбленою,  замученою,
але все ж таки людиною.
   Радiй, Максе, - пролетарiат здiйснив  сво╨  право  "вiрностi":  вiн  не
тiльки вiдiбрав у мене мiй дiм, мо╨ майно, мiй спокiй, вiн  одняв  у  мене
мою честь. Радiй, Максе цi╨© ночi пролетарiат ганьбив i шматував мо╨  тiло
з такою рiвнiстю, що ти можеш бути задоволений.
   О Максе, два роки я берегла сво╨ тiло для  Тебе,  два  роки  з  муками,
надiями, з упертiстю, з хитрощами,  з  одча╨м  i  незрозумiлою  любов'ю  я
кохала мрiю вiддати ного Тобi, ╨диному, болючому й пекуче-бажаному!  I  от
радiй, його з гарчанням i ревом вирвали Тво© браття.
   Дякую, Максе, за створене Тобою "вiчне  свято  краси,  любовi,  щастя".
Прощай.
   Сузанна"
   Доктор Рудольф довго сидить над листом, тарабанячи по  ньому  пальцями.
Потiм трудно пiдводиться й будить  Макса.  Скудовчена,  розпатлана  голова
безсило хилита╨ться пiд штовханами, труситься  вiд  потрушування,  але  не
пiдводиться. Тодi доктор Рудольф бере свiй мокрий капелюш i сильно обтира╨
ним лице Макса. Макс одхиту╨ться назад i слабо розплющу╨ очi. Нiс  i  щоки
мокро блищать, як заплаканi.
   - Що? В чому рiч?
   Голос хрипкий, здушений, як застуджений.
   -  Вставай,  Масi.  Вставай.  Пiдведись.  Не  можна   спати.   Вставай,
голубчику, вставай.
   Макс машинально слухняно, але тупо пiдводиться, похитуючись,  сто©ть  i
жде.
   - Ходiм у сад. Ходiм, походимо трохи.
   Дощ i рух  у  слiпiй  чорнiй  тьмi  приводять  Макса  до  пам'ятi.  Вiн
покашлю╨, стрiпу╨ головою, обтира╨ рукою лице.
   Рудольф чу╨, як його тiло ста╨ твердiше, певнiше, кроки вiльнiшi
   - Що з тобою, Масi? Що сталось? Що за сон такий?
   - Не знаю. Сам не знаю. Зда╨ться, отру©вся. Ти читав листа?
   - Так, читав.
   Брати вертаклься до лабораторi©, i Макс довго мовчки  ходить  по  хатi,
сильно закусивши куточок нижньо© губи. I раптом зупиня╨ться проти Рудольфа
й понуро посмiха╨ться.
   - Хе! I цi ж самi завтра будуть ховати ©©! Дiйсно здерто грим не тiльки
божеського, а й людського. Стрiляв би  ©х,  проклятих,  вiшав,  тру©в,  як
паскудних пацюкiв! Правду каже батько, тiльки страх  i  батiг  робили  цих
звiрiв людьми. Нi, не можу я й тут, пiду!
   - Але куди ж ти пiдеш, Масi? Темно, ти дороги не знайдеш.
   - Ах, усе одно! А на якого чорта тепер менi дороги,  свiтло,  життя?  З
цi╨ю худобою жити? Бувай!
   Макс рiшуче виходить iз лабораторi©, не слухаючи Рудольфа, i грюка╨  за
собою дверима. Чути рип крокiв по дорiжцi, i наста╨ густа шипуча тиша.
   Летить у свiтовому просторi темна,  мертва  планета,  яка  колись  (так
давно-давно!)  називалася  Землею.  Темна,  мокра,  мертва  тиша  обкутала
половину ©©. Сонно плямкають у снi самцi та самицi,  а  на  другiй,  iншiй
половинi жують жуйку й справляють танець самцiв i самиць. Настане тут день
- i ця половина буде жувати й танцювати, а та лежати в снi.
   I так навiки?! I це все?!
   Докторовi Рудольфовi хочеться  вибiгти  i  з  жахом  закричати  на  всю
планету, стьобати ©©, плювати в не©, гризти ©© зубами.
   О нi! Батога вам треба? Страху? Добре. Буде вам батiг! Буде страх!
   Але який? Холод? Вони, як птицi, на зиму переходитимуть у  теплi  кра©.
Нудьга? Вони розважатимуться коханням, облизуванням  дiтей  i  здобуванням
трави. I будуть щасливi.
   Доктор Рудольф стомлено сiда╨ в фотель i спира╨ голову на руки.
   Щасливi! Хм! А чому нi? Що ╨ щастя? Сотнi  ж  "дурi©в  людства",  сотнi
отих бiдних пророкiв, фiлософiв, мудрецiв усiх вiкiв i  народiв  вусуненнi
страждань бачили iдеал щастя. Вони кликали до найбiльшого обмеження  сво©х
бажань, до вiдмови вiд влади, слави, багатства, розкошiв,  утiх,  насолод.
Людино,  скоротись,  зiщулься,  зберись  у  грудочку  найпростiших   сво©х
елементiв, не вiр зрадливим радощам - вони скороминущi,  нереальнi,  ╨дине
реальне в життi - страждання i його уникай. Тодi матимеш щастя (атараксiю,
нiрвану, царство небесне i т. iн.).
   Тепер бажань нема, страждання уникнено - чого ж бiльше треба?  Хiба  це
не ╨ щастя?
   А що робило людство минуло© епохи? Билося за те, щоб  бути  ситим,  щоб
мати "жуйку", щоб лизати сво©х дитинчат i обнiмати самиць-самцiв. I всi цi
унiверситети, лабораторi©, бiржi, залiзницi, суди, банки, фабрики - все це
кiнець же кiнцем служило тiльки цьому. Люди засоби зробили цiлями, обожили
©х i тепер труять себе через те, що цi засоби стали зайвi.
   Зайвi цi засоби, чорт ©х забирай, i баста! Через те вони стоять  мертвi
й непотрiбнi. Ну, i що? Хiба не ма╨  рацi©  мила  Труда,  кажучи.  "Ну,  i
скоти, ну, i худоба, а що тут  страшного?"  Дiйсно,  сказати  "будьте,  як
свинi" - образа, а сказати "будьте, як птицi небеснi" - свята заповiдь.
   Ну, так чого ж треба? Чого одчай? Хiба не здiйснений iдеал Христа? Хiба
людство не стало, як птицi небеснi, що не сiють, не жнуть i навiть на зиму
перелiтають у вирiй? Хiба не здiйснений iдеал Конфуцiя, сто©кiв,  цинiкiв!
Хiба  не  осягнена  атараксiя  Епiкура?   Хiба   не   здiйсненi   заповiдi
Шопенгауера, старого боягуза радощiв? Чого ж сум, чого гвалт, чого страх?!
   Стоять фабрики, що виробляли сукна, шовки, оксамити?  К  чорту!  Людина
буде гола ходити. Голе, сильне, хиже, здорове тiло естетичнiше, нiж  усякi
дегенеративнi калiки, позакуту ваш в шовки.
   Стоять тисячi, мiльйони фабрик, майстерень, копалень, лабораторiй? А що
вони робили? ╞жу, одежу, питво? Потрiбне це тепер? Нi. Так чого страх,  що
стоять? I стiйте к чоргу собi!
   Стояiь залiзницi, трамва©, пошта, телеграф?
   А вони що робили? Перевозили ©жу, одежу,  питво  та  паливо?  К  чорту!
Бiльше непотрiбно. Можете стояти.
   Сто©ть електрика, водопровiд?
   А для чого вони? Сонце ╨ свiтло для всього живого. Будь ласка!  Води  в
природi бiльше, нiж у водозбiрних Берлiна.
   Геть до природи з кам'яних колодязiв!
   Але де ж отi фабрики, майстернi, лабораторi©, що виробляють  людське  й
божеське? Де тi генi©, що  поза  "жуйкою"  давали  красу  людству?  Поети,
митцi? Чи не вони ж споконвiку переспiвують одну свою  улюблену  тему  про
жуйку, самицю й дитинчата? Якого ж чорта вони отруюють себе  т  е-п  е  р,
коли всi мають те, що вони виспiвували?
   Доктор Рудольф сiда╨ в фотель, заплющу╨ очi й чу╨, як його обхоплю╨  та
сама кричуща, нестерпно тоскна туга, що була тодi,  як  вiн  пiсля  вибуху
лютi й одчаю сидiв на лiжку в камерi-божевiльнi.
   ***
   Холоднии дощ плаче рясними слiзьми на шибках Холодна вогкiсть  диха╨  i
куткiв. Сивий присмерк, як зiгнутий  пристаркуватий  чоловiк,  цiлий  день
тоскно  блука╨  по  лабораторi©,  по  спустошенiй  власною  рукою  доктора
Рудольфа, по любiй, насиченнi роками його дум робiтнi.
   Днi й ночi котяться однi через одних,  як  хвилi  -  однi  яснi,  другi
темнi, рiвнi, одноманiтнi й без назв. Який сьогоднi день? Субота,  середа,
недiля? Смiшнi, дорогi  й  непотрiбнi  вже  назви.  Батько  досить  уперто
вiдмiчав ©х за календарем, але як один раз загубив рахунок -  так  усi  цi
суботи, понедiлки, вiвторки лишились десь там, позаду, в туманi  минулого.
Який мiсяць? Листопад? А може, грудень уже? I котиться хвилями безiменними
те, що люди привчились називати днями. Для чого  ©м  тепер  назва?  Навiщо
мiряти час? Та й чим мiряти? Що ╨ спiльного тепер у людей? Часу вже нема╨,
бо нема╨ мiрила.
   У вiльну хвилину доктор Рудольф пише спогади  перед  залiзною  грубкою,
поставленою ним самим.
   Для чого? Щоб колись, коли вiдвикне вiд писання, коли  обросте  шерстю,
взяти цi списанi  аркушики  й  згадати  час,  коли  люди  на  землi  вмiли
зазначувати знаками сво© думки? Чи ще не  вмерла  потреба  зносин  хоч  iз
самим собою? Чи страх, що загусне мозок i заросте бадиллям дикунства? Чи в
душу свою, потоптану, понiвечену, понижену, осмiяну, хочеться глянути,  як
у загно╨ну, смердючу рану? Не тiльки глянути,  а  дивитися  в  не©  щодня,
длубатись у ранах i чути чудну насолоду вiд них.
   Але ж як ниють у сiрiй холоднiй самотi болi!  Так,  так,  вiн  упав  iз
височеннно© гори, на яку дряпався дванадцять рокiв. Та тiльки тепер,  коли
вже минув перший момент падiння, вiн як слiд чу╨, що розбився i вся iстота
в ранах.
   I тiльки тепер вiн зна╨, що дванадцять рокiв таскав на  гору  величезну
важку торбу сво╨© славолюбностi, думаючи, що несе любов до людей i  науки.
Тiльки тепер, коли вiн iз торбою сво╨ю лежить на днi безоднi, вiн чу╨,  що
в нiй стогне не любов до людей, а понижена, недодушена гордiсть.
   Холодний, рiвний, серйозний  дощ,  такий  самий,  як  бував  колись  за
минуло©  доби.  Пристаркуватий,  шамкаючий  присмерк  сумно  кива╨   сiрою
головою. Доктор Рудольф одкида╨ голову вiд записок i слуха╨.
   От зараз прийде мама. Яке чудне, старе, вiчне, як життя, iм'я!  Одне  з
небагатьох iмен, що лишилися на з!емлi. .Вона жалi╨ бiдного Рудi.  Вона  з
усi╨© сили стара╨ться не показати, що жалi╨. I це найбiльше  завда╨  болю,
що вона стара╨ться не показати жалю. I в цьому стараннi,  як  у  дзеркалi,
Рудi бачить себе маленьким, смiшним, жалюгiдним.  I  цей  жаль  рiвночасно
грi╨ його забутим старим теплом, вiд якого  очi  стають  гарячi.  Хочеться
притулитися до старих нiжних рук i сховати в них сором,  пониження,  дурну
гордiсть. Навiщо вони тепер?
   От вона прийде й буде розповiдати про незначненькi подi© в тому чудному
домi, набитому чужими собi, байдужими до себе  людьми.  А  доктор  Рудольф
буде слухати  i  мовчки  з  солодким  болем  i  ниючим  соромом  усерединi
здригуватись на одно iм'я. Зна╨ мама чи не зна╨, що вiн здригу╨ться на  це
коротеньке, болюче, любе iм'я?
   Але записки доктор Рудольф пише дуже  рiдко,  бо  цiлий  день  зайнятий
важнiшими справами.  Вiн  копа╨  по  старих  покинутих  городах  картоплю,
капусту, цибулю, всяку городину, - обшуку╨ всi льохи й комiрчини покинутих
помешкань, старанно збира╨ всi продукти, якi ©ли колись  люди,  i  звозить
усе це  додому.  Граф  iронiчно-сумно  посмiха╨ться  стрiхами:  винахiдник
Сонячно© машини, великий учений, той,  що  зруйнував  увесь  старий  свiт,
тяга╨ вiзочок по Берлiну, вислуху╨ насмiшки, глузування  й  ворожi  вигуки
ради того, щоб годувати старих трупо©дiв i реакцiонерiв. Чи варто  ж  було
для цього дванадцять рокiв сидiти в келi©?
   А доктор Рудольф мовчить. Мовчить на глузування сонце©стiв. I на  теплу
насмiшку графа, i на понурий глум батька та тихий  жаль  матерi.  На  все.
Тоненькi уста стали  ще  тоншi.  Куточки  ©х  витяглися  рiвними  гострими
голками. Цiлими днями, шкандибаючи й похнюпившись, вiн тяга╨ вiзок, носить
воду, руба╨ дрова, ставить грубки з цегли в  кiмнатах  батькiв,  графiв  i
принцеси. I мовчить. Навiть до принцеси нiколи  й  словом  не  обiзветься.
Мати часом нiжно докоря╨ синовi за таку неделiкатнiсть. Правда, принцеса й
сама, видно, дуже гнiва╨ться на Рудi, але ж треба зрозумiти, що ©й  тяжче,
нiж кому iншому, вiд Сонячно© машини. Та Рудi й на докори мовчить,  тiльки
iнодi чудно посмiхнеться й зараз же вiдiйде - нема йому часу на розмови.
   А ввечерi, як iз усiма роботами покiнчено,  доктор  Рудольф  потихеньку
увiходить iз вулицi до палiсадника перед будинком, забира╨ться в кущi  пiд
тополю й сто©ть там доти, доки погасне  свiтло  каганця  в  одному  вiкнi.
Поганеньке, мiзерне це свiтельце - в кiмнатi в технiка далеко яснiше, бо в
нього горить справжня ацетиленова лампа, але доктор Рудольф не дивиться на
технiковi вiкна.
   Iнодi, як нема╨  дощу,  а  в  небi  серед  хмар  купа╨ться  мiсяць,  то
пiрнаючи, то виставляючи лису голову, в палiсаднику  з'явля╨ться  ще  одна
постать - коротконога, опецькувата, з пiднятим комiром i натовкмаченим  на
самi очi капелюшем. Вона не бачить Рудольфа й обережно  пiдкрада╨ться  пiд
вiкно, силкуючись зазирнути в нього.  Доктор  Рудольф  i  на  це  мовчить,
тiльки пильно, зата©вши духа, слiдку╨ за дивним чужим чоловiком. Хто  вiн?
Чого йому тут треба?
   Часом чоловiк спира╨ться плечем об стiну пiд вiкном, похилю╨  голову  й
сто©ть у глибокiй iадумi довго-довго. Безшумно хилита╨ться  iнодi  тiнь  у
вiкнi, затуляючи свiтелечко. I серце доктора Рудольфа теж хилита╨ться, i з
нього вихлюпу╨ться гаряча, болюча нiжнiсть. Чужий чоловiк теж  ворушиться,
ста╨,  видно,  навшпиньки,  зазира╨  у  вiкно.  Мабуть,  i  в  нього  щось
вихоплю╨ться?
   Коли гасне вiкно, нiч ста╨ темна, тоскна, самотня. Чути, як виють  десь
покинутi голоднi собаки. Чути, як мертво  й  страшно  мовчить  Берлiн,  як
пустельно, первiсне шумить вiтер у мокрих голих вiтах.
   ***
   I от раптом  принцесу  Елiзу  пiдмiнено.  Хтось  зiдрав  iз  не©  хмуру
зацiплену  скупченiсть,  iз-пiд  не©  вийшла  нова  людина.  Це  тепер   -
весело-владна, грайлива, нiжна дiвчина.
   Але що дивного в такiй пiдмiнi, коли при©хав дiйсний, справжнiй коханий
наречений? Як давнiй лицар, вiн пiв-╙вропи  про©хав  конем,  iз  скринькою
Сонячно© машини за плечима, з револьвером за  поясом,  з  нага╨м  у  руцi.
Пiв-╙вропи пере©хав, щоб  добратись  до  Нiмеччини,  до  сво╨©  давньо©  з
юнацтва наречено©.
   I зараз же з револьвером в однiй руцi, з нага╨м  у  другiй  прийшов  до
двох малярiв у салонi, ввiчливо попрохав ©х переселитися нагору  й  зайняв
цю кiмнату. Пiсля того другого ж дня ви©хав конем до мiста; ви©хав уранцi,
а вернувся увечерi. Але вернувся з  гарненьким  екiпажем,  повним  усякого
добра: мiшок муки,  мiшок  крупiв,  маса  бляшанок  iз  консервами,  торби
свiчок, солi, сiрникiв-усього того, що бiдний доктор Рудольф не мiг нiколи
так блискуче роздобути.
   Розумi╨ться,  для  чого   тепер   принцесi   помiч   якогось   кривого,
калiкуватого доктора, сина льокая. Розумi╨ться, вона  зараз  же  попрохала
панi Штор переказати свойому синовi,  щоб  вiн  бiльше  не  турбував  себе
послугами ©й. Та й нiкому вже, власне, були не потрiбнi його  послуги,  бо
те, чого понавозив князь Георг, вистачить на цiлi  мiсяцi  всiм  ©м.  (Сам
князь Георг, ©вши сонячний хлiб, тепер знову перейшов на старий режим).
   О, це справжнiй мужчина! Вiн не такий уже молодий, i одiв  йому,  може,
тридцять п'ять; на чолi вже глибоченькими затоками вимито волосся  з  обох
бокiв, на висках - жовтизна, в ротi якраз посерединi вищербивсь один  зуб.
Якраз посерединi, так що лице як на двi половинки подiлене. Сталося  це  в
дорозi, а лiкарiв уже тепер нема╨ - i  доводиться  ходити  так.  Часом  аж
злегка посвистують слова крiзь цю щербину. Але сам  такий  мiцний,  сухий,
сталевоокий, дротяновусий, нiс загнутим дзюбом енергiйно, непохитно  руба╨
повiтря. Але коли балака╨ з принцесою, то сталь i дрiт  стають  тепленькою
м'якенькою глиною,  з  яко©  можна  лiпити  всякi  фiгурки,  що  принцеса,
натурально, i робить.
   Що ж дивного, що вона цiлими днями тепер виспiву╨, регочеться  на  весь
дiм, на весь сад, що, як дитина, бiга╨ по саду з принцом по дощу, по вiтру
по всiх алеях. Особливо вона любить тi але©, що перед самою лабораторi╨ю.
   I  доктор  Рудольф,  затиснувши  волосинки  уст,  цiлими  днями   тепер
довба╨ться собi в  сво©й  холоднiй  лабораторi©,  невiдомо  що  вже  тепер
вигадуючи. Довба╨ться, часом шипуче посвисту╨ крiзь верхню губу й  час  од
часу хова╨ кулаки в кишенi, щоб погрiти пальцi.
   Iнодi пiдходить до вiкна й порожньо, не клiпаючи,  дивиться  в  сад  на
мокрi порожнi дерева, на порожн╨ небо, па порожню мокру затихлу землю. А в
спальнi лежить на канапi  Макс  i  порожнiми  очима  чита╨  порожнi  старi
книжки, переселившись iз комуни до брата.
   От i тепер сто©ть доктор Рудольф бiля вiкна  й  дивиться,  як  листя  в
панiцi, немов розiгнана  юрба  бунтарiв  полiцi╨ю,  же  неться  але╨ю,  iз
жалiбним шелестом, пiдкочуючись пiд корiння.  Вiтер,  як  чабанський  пес,
ганя╨ закуренi отари хмар iз позадираними хвостами.
   I раптом дзвiнкий владний контральтовий голос.  Бадьорий,  веселий  рип
пiску по дорiжцi. I нарештi двi постатi, тi самi двi постатi. Принц  Георг
ступа╨ чiтко, твердо, впевнено вимiря╨ кроки по землi, яка належить  йому.
Вiн iз сокирою в руцi. Сталевi очi й дротянi  вуса  покiрно  поверненi  до
червоно© голiвки, що випина╨ться з комiра пальта гарячою жариною.
   Вони стаюгь якраз проти вiкон  лабораторi©.  Червона  голiвка  на  мент
проводить очима по вiкнах,  бачить  постать  доктора  Рудольфа  й  байдуже
вiдверта╨ться. Що ©й до якогось доктора Рудольфа? Та чи  й  помiтила  вона
його? Вся ©© увага зайнята чимсь зовсiм iншим Але чим? Що треба ©м тут,  у
цiй але©, з сокирою?
   Ручка в чорному рукавi, в  чорнiй  рукавичцi  показу╨  пальцем  на  кущ
бузку, на обидвi стiни кущiв iз голими, тепер такими порожнiми вiтами.
   Принц Георг хита╨ головою, вимiря╨ очима кущi, ще раз кива╨  iоловою  й
щось каже до принцеси, посмiхнувшись i показавши чорну квадратову  щербину
й роздiливши сухе лице на двi половини Потiм пiдходить  до  першого  куща,
обдивля╨ться з усiх бокiв, вибира╨, нахиля╨ться й сильно руба╨  гiлля  при
самому корiннi.
   Вони хочуть позрубувати всi кущi! Вони хочуть вирубати  всi  кущi,  всю
алею вирубати, знищита© Це вона хоче! Навiть це мiсце вирубати, вигладити!
О нi!
   Доктор Рудольф зрива╨ться з мiсця й швидко,  коливаючись  у  лiвий  бiк
усiм тiлом, вибiга╨ надвiр. Вiтер скажсно кудовчить волосся, пха╨ в груди,
одпиха╨ назад до лабораюрп - вiн служить ©м за сторожа.
   Струнка, закутана в чорне манто постать помалу поверта╨ червону голiвку
на  рил  нерiвних,  шкандибаючих  крокiв  i  зараз  же  байдуже,  спокiйно
вiдверта╨ться. Принц Георг  також  зирка╨  в  той  бiк  i  також  спокiйно
поверта╨ться до куща - якийсь собi калiка кудись поспiша╨.
   Сокира високо пiдлiта╨ догори i з соковитим хруском угриза╨ться в тонкi
нiжки бузку. А чорна струнка  постать  сто©ть  непорушне,  слухаючи  всi╨ю
спиною нерiвним хапливий рип крокiв по але©.
   - Вибачте...
   Принцеса и принц Георг повертаються. Що треба цьому чоловiковi?
   -  Вибачте...  Ви  хочете  рубати   цi   кущi?   Сталевi   очi   помалу
випростовуються разом iз головою й здивовано оглядають од  голови  до  нiг
калiкуватого чоловiка.
   - Так. А вам що до того? Хто ви такий?
   Доктор Рудольф тим часом злегка вклоня╨ться принцесi. Принцеса недбало,
байдуже кива╨ голiвкою й поверта╨ться до нареченого:
   - Це - Рудольф Штор, Георгу. Прошу далi.
   Георг уважнiше, пильно, гостро встромля╨ в доктора Рудольфа  два  цвяхи
очей.
   - А-а? Добродiй усього людства? Що ж вам треба, пане добродiю?

   Добродiй людства придержу╨ рукою волосся на головi.
   - Я прошу вас сказати менi, що ви хочете робити з цими кущами!
   Принц Георг спочатку  високо,  пепорозумiло  пiдводи  iь  брови,  потiм
раптом грiзно хмурить ©х.
   - А ви яке ма╨те право задавати менi це питання?
   Доктор Рудольф на мент закрива╨ очi й знову розкрива╨ ©х.
   - Я ще раз прошу вас дати менi вiдповiдь на мо╨ питання.
   Тут принцеса гидливо кида╨ в його бiк:
   - Ми хочемо вирубати цi кущi. Тут  буде  площинка  для  спорту  Рубайте
далi, Георгу!
   Георг одверта╨ться вiд добродiя людства й зручнiше  затиску╨  сокиру  в
руцi. Але доктор Рудольф помалу спокiйно заходить збоку й ста╨ мiж  ним  i
кущем. Ста╨, склада╨ руки на грудях i тихо крутить головою.
   - Ви цих кущiв рубати не будете. Нахабство  цього  суб'╨кта  на  якийсь
мент позбавля╨ мови принца Георга.
   - Пане добродiю! Я вам раджу моментально вiдiйти, сховатись у вашу хату
й не наражати себе...
   - Ви цих кущiв рубати не будете.
   На принцесу доктор Рудольф не дивиться. Волосся рукою вже не притриму╨,
готову не пiдносить, а так само спокiйно крутить головою з боку на бiк.
   - Я ©х буду рубати, пане хiмiку! Хоча б менi прийшлося рубати ©х  разом
iз вашими ногами! Чу╨те?!
   - Будь ласка. Вам прийдеться рубати разом iз мо©ми ногами.
   Матово-блiде, рiвне, схудле  лице  пiд  крилами  червоного  волосся  не
руха╨ться, чогось жде. Ну, ясно, чого жде. Принц Георг простяга╨ лiву руку
й сильно вiдпиха╨ нею набiк доктора Рудольфа. Але доктор Рудольф зараз  же
хапа╨ цю руку сво╨ю й так стиска╨, що принцовi Георговi кров шуга╨ в  лице
й одразу ж виразно ста╨ видно  жовтiсть  вусiв  пiд  горбуватим  дзюбастим
носом. Вiн iз усi╨© сили шарпа╨ руку, але  доктор  Рудольф  тiльки  злегка
хита╨ться наперед i мiцно трима╨ руку князя Георга.
   - Пане Шторе! Я вас попереджаю: вiдiйдiть! Пустiть руку!
   Рука пана Штора приросла до тiла князя  Георга.  Волосинки  вуст  тiсно
злилися в одну тонку витягнену лiнiю. Очi голо, одверто, льодово дивляться
в зашарене вогнем лице з горбатим носом.
   Права рука принца Георга рвучко, гнiвно разом iз сокирою пiдводиться  й
на пiвдорозi зупиня╨ться, готова змахнути вгору.
   - Пане Шторе! Ще раз кажу пустiть руку й  забирайтесь  негайно  звiдси.
Останнiй раз кажу!
   - Я пiду тодi, як ви дасте менi слово не рубати цих кущiв.  Для  спорту
ви ма╨те досить вiльного мiсця в саду.
   Червона голiвка непорушне застигла, чогось  жде.  Ну,  ясно  чого  жде.
Принц Георг сильно шарпа╨ лiву руку,  шарпа╨  раз,  другий,  люто  блиска╨
сталлю  очей,  потiм  умить  змаху╨  правою  рукою  з  сокирою  i..   весь
одхиля╨ться назад, лiва рука доктора Рудольфа блискавично хапа╨ й за праву
руку Георга, - i сокира безсило звиса╨ вниз  Принц  Георг  пробу╨  вирвати
руки,  але  вони  тiльки  синiють  пiд  пальцями  калiкуватого   чоловiка,
слабшають, слабесенько ворушаться i сокира от-от  випаде  з  покоцюрблених
пальцiв.
   - Пусс-тiть руки, ви!
   - Тiльки тодi, як дасте слово...
   Тут принцеса Елiза поспiша╨ на помiч - сокира от-от виприсне.
   - Георгу, пустiть цього чоловiка! Ходiмте. Ми знайдемо iнше мiсце.
   Георг шарпа╨ руки, але вони вiд того тiльки бiльше синiють Цей  чоловiк
не пуска╨. Лице Георга пашить вогнем, i жовтi  дротянi  вуса  так  виразно
жовтiють на червоностi, а сталевi очi колючими конусами вп'ялися в  блiде,
спокiйне, затис-нене лице кривого хiмiка.
   Сокира пада╨ на землю коло нiг доктора Рудольфа. Тодi вiч випуска╨ руки
князя  Георга,  тихо  нахиля╨ться,  пiдiйма╨  сокиру,  ввiчливо  пода╨  ©©
принцовi й спокiйно шкандиба╨ назад, до себе. Вiтер бурно, весело  гладить
йому волосся, в очах сто©ть примружений гидливий  погляд  iз-пiд  червоних
крил.
   I доктор Рудольф довго ходить по лабораторi©,  поглядаючи  мимохiдь  на
зрубанi, покалiченi нiжки бузку з бiло-зеленкуватими ранами.
   А принцеса й принц  Георг  iдуть  додому,  до  будинку.  I  дивна  рiч:
принцеса Елiза цiлком щиро, непiдробне весела, нiжна, радiсна  Ну,  просто
щаслива! Цiлком щиро, от це дивно! - цiлком щиро щаслива. Вона бере  князя
пiд руку, пригорта╨ться до нього, смi╨ться, трохи  не  летить  на  крилах.
Чого ради? Невже  вона  не  бачила,  як  поводився  той  нахаба!  Чи  цi╨ю
поведiнкою хоче загладити сором, образу, ганьбу поразки? Нi,  вона  нiчого
не хоче загладжувати. Вона все бачила, вона навiть зна╨, що "цей  чоловiк"
дуже велико© фiзично© сили,  вона  одверто  говорить  про  те,  що  сокира
випала, вона нiчою не хоче ховати. Але вона собi просто ся╨ вся.
   I старому графовi розповiда╨ всю сцену з сяючим смiхом, i стару графиню
несподiвано, невiдомо з яко© причини обнiма╨, i до рояля бiжить,  i  бурно
гра╨, i верхи хоче ©хати. Абсолютно незрозумiла, чудна поведiнка, противна
всякiй логiцi.
   А доктор Рудольф сто©ть бiля вiкна й порожнiми очима дивиться в порожн╨
небо, по якому вiтер жене отари хмар iз  позадираними  хвостами.  I  тепер
його очi ще порожнiшi, застиглiшi, крижанiшi.
   От iде графiвна Труда з якимсь чоловiком але╨ю з вулицi. Так, це Труда,
порожня, неiснуюча Труда. З нею ©© "чорно-срiбний  лицар",  теж  порожнiй,
неiснуючий,  тоскний,  нудний.  Ранiше  вона  приходила  сама.  Тепер   iз
"лицарем". А порожнiй Макс лежить у спальнi й чита╨  неiснуючi  детективнi
романи, що купою лежать бiля канапи.
   Труда хита╨ головою, привiтно маха╨ рукою,  щось  гука╨  чорно-срiбному
лицаревi й весело бiжить до ганку.
   - Рудi, милий, голубчику! Що з вами? Чого ви такий?  Га?  Ви  дивiться,
який чудовий вiтер. Я хочу зробити з Душнера змiя й пустити його на  небо.
Правда, на такому вiтрi можна? Правда?
   Душнер  увiчливо,  при╨мно  посмiха╨ться  чорними  пукатими  очима  пiд
густими пухнастими, як два хвостики, бровами.
   - А Макс де? Чита╨? Все чита╨ детективнi романи? Рудi, голубчику, що це
значить? Га?
   Рудi не зна╨ Чита╨ - то й чита╨. А що бiльше робити?
   Але Трудi страшенно важно знати,  чого  Макс  чита╨  детективнi  романи
Страшенно важно ©й це знати, конче треба знати - вiд цього залежить усе ©©
життя разом iз синьою родинкою сережкою пiд  вухом.  Можливо,  що  мудрий,
спокiйно ввiчливий чорно срiбний лицар  краще  зна╨,  нiж  доктор  Рудi  й
графiвна Труда. Але вiн тiльки при╨мно спокiйно посмiха╨ться. А коли Труда
бiжить додому навiдатися до матерi, вiн спокiйно, як вартовий,  ходить  по
але©.
   Щоб не бачити цi╨© чатуючо© постатi, доктор Рудольф iде до Макса, ляга╨
на лiжко й дивиться в стелю холодними порожнiми очима.
   ***
   Старий граф обережно, навшпиньках, старечо-цупко  тримаючись  рукою  за
стiну, пiдкрада╨ться  до  дверей.  Пiдкрада╨ться  й  слуха╨  всiм  старим,
великим, костистим, як у вола, тiлом. Два голоси там, у сусiднiй  кiмнатi,
два найважнiшi, найболючiшi голоси з усiх голосiв, небесних i земних. Один
голос -  такий  загадковий,  такий  несподiваний,  що  граф,  знаючи  його
тридцять   сiм   рокiв,    не    впiзна╨;    спокiйний,    сумно-величний,
глибоко-втихомирений. Такi голоси бувають  у  видужуючих  од  смертельно©,
безнадiйно©, болючо© хороби.
   Другий голос - незмiнений, грудний, хлопчачий, правда, з якимись новими
жiночими  нотками,  але  все  такий  самий  на©вно  одвертий,   зворушливо
правдивий,  рiшучий,  безрозсудно-смiливий,  смiливий  до  найстрахiтнiших
слiв-учинкiв. А разом iз тим i з смiшком, з гумором, з уродженим  гумором.
З уродженим, не iнакше, з таким самим, який був у дiда, прадiда.
   Старий граф злодiйкувато приклада╨ вухо до дверей, клiпа╨ очима, злегка
роззявля╨ рота, напружу╨ всю шкiру голови, ловлячи кожний звук. Але бiсовi
парочки нагорi вчиняють такий гамiр, таку бiганину, борюкання, що аж лампи
дзвякають i трусяться дверi. Та й голоси чути  в  далекому  кутку  -  такi
тихi, приглушенi.
   А яке було б щастя, коли б вони наблизились, коли б увiйшли  до  графа,
коли б злилися з його  самотнiм,  пониженим,  понурим  голосом!  Що  ру©ни
свiту, що Сонячна машина, що той гамiр чужих брутальних людей! Навiть  пiд
ру©нами свiту з тими голосами був би найтеплiший затишок.
   Голоси стають виразнiшi. От один наближа╨ться!
   Старий граф Елленберг iзлякано вiдрива╨ться  вiд  дверей,  хилита╨ться,
балансу╨ руками й поспiхом iде навшпиньках до свого фотеля.
   Стук у дверi - стук у старе серце, стук, вiд якого ста╨ трудно дихати.
   - Увiйдiть!
   Одчиняються дверi. На порозi маленька сухенька постать у всьому бiлому.
(Тепер вона раз  у  раз  у  всьому  бiлому,  тепер  восени,  серед  усього
страхiття, темряви, занепаду!). Великi темнi поширенi  очi  нiчно©  птицi,
такi  колись  напружено-уважнi,  неспокiйнi,  загнанi  -  тепер  дивляться
пильно,  сумно,  спокiйно.  Навiть   гострiсть   носа,   уст,   пiдборiддя
вигладилась Нi чого нюхаючого, вишукуючого, винишпорюючого.
   Загадкова, тридцять сiм  рокiв  знана,  вiдбита  в  душi  незчисленними
ясними й темними слiдами постать в бiлому помалу, тихо й  певно  пiдходить
до фотеля. (Тепер вона входить до його не дрiбненькими  колишнiми  кроками
злякано© мишки, а спокiйно, впевнено помалу!)
   От  пiдходить  зовсiм  близько,  ласкаво  пригладжу╨  йому  на   головi
вiдстовбурчене вiд пiдслухування  пасмо  жовто-сивого  волосся  й  зупиня╨
теплу маленьку руку на плечi. (Посмiла б вона була колись отаку ласкавiсть
собi дозволити?)
   - Батьку, там знову Труда прийшла.
   Граф понуро-байдуже дивиться у вiкно.
   - А тi дiвки, що нагорi, не прийшли?
   - ╞м нема чого сюди приходити, Едмунде.
   - Того самого, що й цiй.
   Графиня сумно посмiха╨ться й хита╨ головою.
   - Ну, навiщо ти так, навiщо, батьку? Навiщо себе, свою  дитину  й  мене
мучиш?
   - В мене дiтей нема Годi, iди собi.
   Графиня не руха╨ться, навiть руки з плеча не здiйма╨.
   - ╙, Едмунде. Ти можеш тепер, коли хочеш, перевiрити це.  Он  там  вона
сидить, твоя дитина. Щодня  вона  приходить.  Щодня  блага╨  дозволить  ©й
прийти до тебе.
   Граф рухом плеча скиду╨ маленьку теплу руку й  натяга╨  на  очi  колючi
сiрi вiники брiв.
   - В мене нема дитини-проститутки! Годi, кажу. Iди геть! Ранiше  графиня
була б зiщулилася, винувато, покiрно  заклiпала  б  очима  нiчно©,  навiки
стривожено©  птицi  й  тихенько,  дрiбненькими  кроками  вислизнула  б  iз
кiмнати. Тепер же вона тiльки посмiха╨ться сумно й вибачливо.
   - Тепер нема проституток, батьку. Нема  нi  чесних,  нi  безчесних,  нi
грiшних, нi святих. ╙ тiльки люди.
   Старий круто боком поверта╨ться до графинi й  пiдкида╨  догори  до  не©
вимучене, пожоване думами й старiстю лице.  А,  "тепер,  тепер1  Нема╨  нi
грiшних, нi святих"? О, тепер чудесний настав  лад  для  всяких  "святих"!
Знаменитий лад! Що й  казать.  Тепер,  розумi╨ться,  можна  ходити  ©м  iз
пiднесеною головою, з гордим усмiхом, iз чистим сумлiнням, з  рiвнiстю,  з
вищiстю. Тепер можна пацати копитами в  авторитет,  силу,  владу.  Пошана,
страх перед старшими тепер, звичайно, анахронiзм, забобони, смiшний спомин
iз давно минулих часiв Тепер нема нi права, нi сили, нi влади, нi традицi©
- нiчого. Чорну коробку на спину - i геть пiд усi вiтри.  Що  таке  родина
тепер? Що таке батько? Та ще трупо©д, якому треба варити  ©сти  за  старим
режимом. Але, будь ласка. Нiхто не тiльки не трима╨, а й не хоче тримати.
   Графиня кiнчиком пальцiв сумно змiта╨ з плеча графа сивий волос. I  те,
що вона собi змiта╨  пальцями  волосинку,  найбiльш  лютить  старого.  Вiн
уста╨, переходить до столу й бере в руки книгу.
   - Можеш сказати сво©й Трудi, що в мене нема дiтей. Зовсiм нема  нiяких!
Нi жiнки, нi дiтей - нiкого. Можеш ©й пояснити навiть, через що я в такому
станi опинився, стоячи одною ногою в домовинi. Тепер  нема  нi  грiха,  нi
сорому, нi честi, отже, цiлком спокiйно можеш  ©й  розповiсти.  Вона  тебе
зрозумi╨ дуже добре. I, може, нарештi дасте менi хоч трохи спокою. А  тебе
прошу не готувати менi ©жi. Ми самi будемо з Гансом i Георгом  робити  для
себе й принцеси.
   - Батьку, батьку!
   Граф скажено жбурля╨ книгою об пiдлогу.
   - Не смiй паскудити це слово сво©ми устами!! Не батько я! Чу╨ш ти?!
   Графиня твердо, сумно прийма╨ великими темними очима колючi лютi стрiли
з-пiд настовбурчених брiв.
   - Нi, ти батько Ти можеш це перевiрити. Так,  так,  кожно©  хвилини  ти
можеш тепер це перевiрити. Але ти ради  сво©х  традицiй,  з  упертостi  не
хочеш признати сонячного хлiба. Ти волi╨ш одмовитися вiд дiтей, вiд жiнки,
вiд родини, анiж признаги те, що тiльки  божевiльнi  не  хочуть  признати.
Добре, я так i поясню Трудi.
   - Будь ласка. Так i поясни. Можеш.
   - Так, я так i поясню. Але хто ж тепер винен, що  в  тебе  нема  дiтей?
Хто?
   Граф важко, пильно, тягуче  вдивля╨ться  в  гнiвно,  обурено  вирiвняне
маленьке сухеньке тiло з чорно-сивою голiвкою в усьому  бiлому.  Воно,  це
таке  колись  покiрне,  жагуче,  потiм  покiрно  винувате,  далi   покiрно
пригнiчене, тепер воно смi╨ обурено-владно, з гнiвним правом,  з  глибокою
свiдомiстю вищостi стояти перед ним рiвно, вимогливо.
   - Ти хотiв колись правди. ╙дино© правди! Ти не хотiв прийняти ©©,  коли
я давала тобi. Тепер ти можеш ©© взяти. Тепер ти можеш знати  всю  правду.
Але ти навiть правду вiдда╨ш за Вiчний Порядок твого Ганса  Штора.  Хто  ж
винен, я тебе питают Признай порядок сина Ганса Штора - i ти  матимеш  усю
правду. Так, так, не Ганса Штора, а сина його, Рудольфа Штора.
   Граф помалу, трудно сiда╨ в фотель перед столом, ноги ослабли й  колiна
пiдло пiдгинаються.
   - Iди собi. Годi.
   Вiн одкида╨ голову на спинку стiльця й безсило заплющу╨ очi.  Стара,  з
навислими щоками, з буйним ластовинням i з западинами на ши© голова лежить
безсило, але непохитно.
   Графиня глибоко зiтха╨ й помалу  виходить.  Вона  пiдiйшла  б  до  цi╨©
голови, до цi╨© рiдно©, любо©, бiдно© голови, обняла б ©©, притулила б  до
грудей собi, пригорнула б до не© ту  смугляву,  бiдну,  любу  голiвку,  що
дожида╨ться в тiй хатi, - i так  тепло,  так  повно  стало  б  на  бiднiй,
холоднiй, спустошенiй землi. Але старе корiння вросло в стару бiдну голову
й приросло до минулого, до неповторного, до померлого, i мертве мертвить i
любов, i правду.
   А старий граф безсило сидить iз заплющеними очима, i ущипливий,  гiркий
усмiх  ворушить  вусами,  як  черв'як  пiд  купою  сiна.  Вiчний  Порядок,
традицi©, правда! Всi порядки, всi традицi© й правди вiддав би вiн за одне
маленьке, з чотирьох лiтер, слiвце з одних нечистих,  проклятих  ним  уст.
Правда? Та будь вона на вiки вiчнi проклята, коли вона  вб'╨  ту  крихiтку
живучо© надi©,  коли  погасить  жалюгiдненьку  iскорку  iлюзiй,  вiд  яко©
трима╨ться малюсiньке тепло в недогаслому тiлi!
   Кожно© хвилини ти можеш перевiрити. Кожно© хвилини  ти  можеш  погасити
свiчечку сво╨©  останньо©  радостi.  Перевiрити  i  вже  нiколи  не  могти
витягати iз столу гребiнцi, на яких iще  заплутались  чорнi,  з  синюватим
одблиском  волосинки,  нiколи  вже  не  прикладатися  щовечора  лицем   до
бiленько©, смiшно куцо© блузки, в якiй iще заплутався дух ©© тiла,  нiколи
бiльше не лежати годинами на старiй канапi, в якiй заплуталась i живе його
жалюгiдна, самообманна, живлюча неправда!
   Правда? Та коли вона потрiбна була людям, якщо несла  ©м  страждання  й
загибель?
   Старий граф трудно пiдводиться й обережно переходить до вiкна. Там,  за
порть╨рою, сто©ть у нього ще один фотель. Звiдти вiн часом бачить  у  саду
трошки сутулу  дiвочу  постать  iз  хлопчачою  недбалою  ходою  й  густими
стриженими чорно-синiми кучерями на плечах. Постать так  помалу,  неохоче,
так нудьгуючи верта╨ться з дому,  так  iнодi  здивовано,  непоро-зумiло  й
тоскно водить очима по вiкнах  кабiнету,  що  графовi  руки  впиваються  в
поруччя фотеля, i  в  грудях  нiжно-нiжно  тане  лiд,  проступаючи  теплою
вогкiстю в очах.
   - Тудi! Дитинко!
   I так увесь тепло таючий, нiжно  вогкий  сидить  зацiпенiлий  у  фотелi
старий граф за порть╨рою, за непомiтною щiлиною.
   I хiба можна рискувати цим  щастям  ради  старо©,  жорстоко©,  безчуло©
блудницi-правди?

   Вiтер сипле вечором у вiкна. Вогник свiчки марно лиже  густо-сiру  тьму
салону, щоразу жахаючись i рвучись злетiти, як повз  нього  твердо-чiтким,
рiшуче вимiряним кроком проходить принц Георг.
   Принц Георг не розумi╨ принцеси Елiзи. Чого при людях вона з  ним  така
близька,  така  щось  знаюча  разом  iз  ним,  щось  ховаюча,   натякаюча,
голубляча, i чого на самотi нiчого не знаюча, не ховаюча  й  замкнена,  як
прекрасна й порожня скриня? Чого це так? Чому найменший натяк на те,  ради
чого вiн пiв-╙вропи про©хав конем, виклика╨ в не© таку сухiсть  очей,  вiд
яко© найодчайдушнiша вiдважнiсть засохне й скрутиться, як лист у посуху.
   - Не треба. Потiм про це, Георгу. Не тепер.
   А коли ж воно буде це "потiм"? Де саме лежить  кордон  то©  заборонено©
кра©ни, де почина╨ться вступ у "потiм"?
   Принц Георг зна╨: на приступках трону лежить  кордон.  Все  одно  якого
трону, навiть мертенсiвського. Вона переступить кордон, тiльки здiймаючись
сходами трону.
   Принц  Георг  рiшуче,  точно   вимiряно   зупиня╨ться.   Вогник   жахно
вiдсаху╨ться вбiк i дрiбно дрiбно труситься.  Тiнь  принца  Георга  дрiбно
пiдскаку╨ по стiнi, силкуючись дiстати го ловою до стелi.
   Так, так шлях до "потiм" через трон. Але чого ж сьогоднi  так  весняно,
так вогко променилися очi, так пашiли двi гарячi червонi плямки на лицях i
так по-дитячому, так дивно для не©,  так  зворушливо-невинно  розкривались
уста, коли вона слухала всяку дурницю, наче величезну тайну мудростi? Чого
була весь час така, наче вже ступила на трон, наче вже настало те "потiм"!
   Вогник спокiйно, роботяще лиже  тьму.  Вiтер  дiловито  засипа╨  вii\на
густими синiми присмерками.
   Принц Георг iзнову ходить iз кутка в куток, перевертаючи  на  всi  боки
загадку.
   Який  же  трон  може  бути  в  пустелi,  заселенiй  жуйними  тваринами?
Пiв-╙вропи  про©хав  вiн  серед  одурiло©  людсько©  худоби,  серед   ру©н
колишньо© цивiлiзацi©.
   От вони, цi  тварини,  ржуть  i  топчуть  у  стайнях  сво©х,  аж  глина
сиплеться iз стелi. Якими силами можна  вернути  ©х  до  людсько©  подоби!
Пiдкласти пiд усю земну кулю набiй маюну й висадити ©© к чорту! О, тодi  б
вони заiржали, заревли iншим ревом, прроклятi!
   Принц Георг раптово зупиня╨ться, злегка  пiдводить  голопу  й  широкими
сталево сiрими враженими очима дивиться  в  стiну.  На  стiнi  схвильовано
гойда╨ться його розмазана тiнь, робить  гримаси,  стараючись  звернути  на
себе увагу; потiм потроху затиха╨ й злегка похиту╨ться, похиливши голову з
карлючкуватим носом.
   Вiтер шипуче треться крилами об чорнi шибки. Глухо  й  тужно  з  поко©в
графинi тягнуться стьожки звукiв. Свiчка куня╨, принц Георг усе  сто©ть  i
дивиться в пiдлогу.
   Раптом рiшуче пiдводить голову, посмiха╨ться й липкими точними  кроками
пряму╨ до дверей принцеси. Трон буде! Або ж... не буде нiчого.
   ***
   I стук зiгнутого пальця в дверi: також рiшучий, вимiрений, непохитний.
   Принцеса сидить у фотелi. Збоку свiчка здивовано клiпа╨ на пишне  збите
золото волосся й на вогкi дивнi очi.
   Принц Георг  неохоче  дивиться  на  загадкову  вогкiсть  -  хутко  всiм
загадкам  буде  кiнець.   Вiн   не   хоче   нiяких   передмов,   пiдходiв,
красномовностей  усяких  слинькiв  i  шарлатанiв-полiтикiв  -  його  думка
проста, ясна й коротка: треба вернути людську худобу  до  людського  життя
Бiльше нiчого.
   Принцеса Елiза здивовано  дивиться  вгору  на  сухе  непохитне  лице  з
сталевими очима й затоками на чолi: яким же чином це можна зробити?
   Принц Георг  не  сiда╨.  Вiн  тiльки  озира╨ться  на  дверi,  пiдозрiло
дивиться на вiкна й пiдступа╨ ближче.
   Зробити це можна таким чином Треба зiбрати кiлька тисяч людей (людей, а
не жуйно© худоби) - а ©х уое ж таки, напевно, знайдеться не  один  десяток
тисяч-треба захопити в сво© руки всю зброю, всi  склади  й  запаси  маюну,
гармат i скоро-стрiлiв, треба подiлити весь Берлiн на райони, позаймати ©х
сво©ми  людьми  й  тодi  оповiстити-  кожний  мешканець  Берлiна   повинен
з'явитися в таке й  таке  мiсце  для  виконання  сво©х  колишнiх  робiт  i
обов'язкiв. Насамперед залiзницi пустити в рух. Доставити нафти,  вугiлля,
всякого палива для машин Пусти ти  електрику.  Дати  воду.  Вiдживити  всi
фабрики, майстернi, копальнi, верстати, бюро, магазини.  Правда,  магазини
пороз грабовуванi. Нiчого. Всiм прикажчикам вернутись на мiсця.  Урядовцям
- на свою службу. Робiтникам - на роботу. Реченець для  виконання-двадцять
чотири години. Нi? Берлiн буде  знесений  iз  лиця  землi.  Спочатку  один
квартал.  Нi?  Добре.  Другий.  Нi?  Третiй.   Струснути   ©х   пекельним,
безмилосердним  терором;  вогнем  i  газом  повисаджувати  ©х  у  повiтря,
повинищувати ©х десятками тисяч. I  мiльйони  тодi  покiрно  посунуть,  як
отара пiд батогом страху й сильно© волi вищих одиниць.
   Принцеса Елiза помалу пiдводиться, приклада╨ довгi  долонi  до  лиць  i
неймовiрно крутить головою: не посунуть. Порозбiгаються,  порозлазяться  з
Берлiна, як мишi, на всi  боки  з  сво©ми  Машинами  й  стеклами.  Хто  ©х
спинить? А трава й помешкання скрiзь ╨.
   Принц Георг посмiха╨ться: хто спинить? Холод. Мороз. Снiг. А крiм того,
озбро╨нi маюном вiддiли, що будуть на конях i моторах стерегти всi  виходи
з Берлiна. Тiльки до перших морозiв, до  перших  навiть  помiтних  холодiв
зачекати  з  виступа  ми.  До  того  часу  пiдготувати  всю   органiзацiю.
Пiдготовлювати можна на ©хнiх очах:  вони  такi  певнi  в  сво©й  звiрячiй
безпецi, такi ледачi й iнертнi, що пальцем не рушать. Але  наперед  треба,
звичайно,  позаарештовувати  всiх  ©хнiх  проводирiв,  оцих  усiх  хiмiкiв
Шторiв,   соцiалiстiв,   рiзних   полiтикiв-демагогiв.   Цi    моментально
скористуються нагодою для вияву сво╨© натури. А насамперед оцього  iдiота,
доктора Рудольфа, батька Сонячно© машини! Цього просто зразу  розстрiляти,
що удруге не втiк, як той раз.
   Принцеса Елiза потуплю╨  очi  н  крутить  головою:  навряд.  Арештувати
демагогiв, розстрiляти кривого iдiота, розумi╨ться, можна. Але  чи  варто?
Рiч не в них, а в тiй масi сонячного скла, що його  повна  вся  земля.  Як
його винищити? Як вирвати з корiнням цю  болячку,  яка  охопила  все  тiло
людства? Ну, Берлiн можна висадити в повiтря, а  iншi  мiста,  села,  iншi
кра©ни?
   Принц  Георг  схрещуь  руки  на  грудях.   Так   само,   розстрiлювати,
висаджувати, нищити. Однаково всiм гинути. Так краще загинути  в  славнiй,
останнiй боротьбi. Iнших сил i способiв  урятувати  людську  отару  нема╨.
Тiльки страшний, лютий терор! Але коли хоч пiв-Берлiна вернеться до пуття,
тодi врятований увесь свiт. Тодi вся Нiмеччина буде за мiсяць  завойована.
А за пiвроку - вся земля. Нiмеччина внесла в свiт страшну заразу,  на  нiй
же лежить обов'язок вилiчити вiд не© заражених  нею.  I  це  буде!  Кiлька
тисяч зорганiзованих, здис-циплiнованих, пройнятих  ╨диною  волею,  ╨диною
метою й ╨диним планом людей  можуть  опанувати  сотнi  мiльйонiв  людсько©
маси, та  ще  тако©,  як  ця,  абсолютно  дезорганiзовано©,  розпорошено©,
безжурно©, байдужо© до всього. Це - худоба, яку можна навiть на вогонь, на
муки, на смерть iнати дисциплiною, страхом i терором, як гнали  ©©  в  усi
вiки. Так тим паче можна й слiд ©© погнати ©й же на добро?
   Нi, сумнiву не може бути,  не  повинно  бути!  Рiшуче,  неухильно,  без
вагання зразу ж приступити до органiзацi©. Знайти Мертенса, графа  Адольфа
Елленберга - в  ©хнiх  руках  були  всi  нитки  влади.  Вони  можуть  дати
найцiннiшi вказiвки й матерiали. Але ©м, розумi╨ться, тепер проводу в руки
не давати. Хочуть помагати? Будь  ласка.  Але  провiд  ма╨  бути  в  руках
сильних i рiшучих.
   Принцеса Елiза вже не ся╨ вогкими очима -  погасли  вони,  притьмились,
запорошилися задумою. I головою вже не крутить. Хто зна╨: хiба справдi  не
бувало, що лютим страхом, кров'ю, смертю купки  сильних  i  рiшучих  гнали
людськi отари на муки й смерть? Так хiба ж справдi не дозволено,  хiба  не
приписано  гнати  ©х  терором  до  ©хнього  ж   визволення,   вiдродження,
врятування вiд страшно© загибелi?
   Принцеса Елiза раптом простяга╨ руку сильному й рiшучому. Ну, що ж, хай
буде так!
   Принц Георг поштиво й довше, нiж треба для поштивостi,  приклада╨  уста
до сухо© й атласисто© руки. I рука цим разом не визволя╨ться  так  швидко,
як ранiше.
   А коли вiн пiдведе ©© до схiдцiв трону,  о,  вона  вже  не  визволиться
зовсiм! Це-ясно.
   ***
   Зацiпленi  зуби  ненавистi  потомились,  послабли;   давно   перегорiла
полум'яна лють, покрившi© душу  сiрим  нудним  попелом.  I  сором  уже  не
шкребеться  колючими  лапами  в  серцi,   не   коцюрбить   корчами   тiла.
Спокiйно-понуро, байдуже-зневажливо ходить  щовечора  Фрiдрiх  Мертенс  до
рiчки по воду. Спочагку Вiнтер  з  iнерцi©  пошани  ходив  за  нього,  але
дедалi, то почав забувати, став позичати води для пана президента.  I  пан
президент уже ходить сам iз вiдром до рiчки, сам iз вiзочком плента╨ться в
поле, в лiс, збира╨ хмиз, сухе листя, траву  й  помалу,  втомлено,  понуро
везе додому.
   Нiкому вже не дивно, не цiкаво й навiть не зловтiшне, що колишнiй цар i
бог  Нiмеччини,  майбутнiй  президент  -  король  Землi,  владар  палацiв,
ма╨тностей,  половини   нацiонального   майна   Нiмеччини,   самодержавний
диктатор, що вiд його кийка пальцем залежало життя мiльйонiв, що цей самий
Фрiдрiх Мертенс щовечора з вiдром iде до рiчки. Що тут важного й цiкавого,
коли всi боги,  царi,  самодержавцi,  королi,  диктатори  й  владарi  всiх
ма╨тностей Землi так само з вiдерцями, з вiзочками врiвнi  з  найубогiшими
сво©ми пiдданими й пiдвладними борються за сво╨ мiзерне iснування?  I  так
само, як Фрiдрiх Мертенс, вони покинули сво© люксусовi  палаци  -  вигнанi
юрбою, деякi холодом, оселились у маленьких  кiмнатках,  якi  можна  легко
опалити, крутять годинами Сонячну машину в потi лиць сво©х i... обростають
потом, лепом i волоссям урiвнi з  останнiм  iз  колишнiх  наймитiв  сво©х,
урiвнi з дикими, первiсними, печерними людьми. Нiхто вже й не дивиться  на
коротконогу, схудлу, пукатооку, оброслу iржавою бородою й  вусами  постать
Фрiдрiха Мертенса, нiхто вже не  закушу╨  посмiшки,  бачачи,  як  колишнiй
можновладець старанно розгорта╨  вiдерцем  воду,  щоб  не  набрати  ©©  iз
смiттям. I що таке Фрiдрiх  Мертенс,  що  треба  дивуватись,  посмiхатись,
зловтiшатись, коли вiн бере для себе воду iз рiчки?
   Фрiдрiх Мертенс не претенду╨ вже й на  зловтiшнiсть,  на  посмiшки,  на
глузування.
   Коли  юрба  очманiлих  сонце©стiв  увiрвалась   була   до   порожнього,
беззахисного вже, палацу i, гасаючи, вигукуючи реготом i захватом,  почала
було розташовуватись  у  покоях,  Вiнтер,  рискуючи  сво©м  життям,  вивiв
потайним пiдземним ходом пана президента за парк, посадовив у сво╨ авто  й
не  побоявся  сховати  пана  президента  в  маленькому  покинутому   кимсь
помешканнi на краю мiста разом iз сво╨ю родиною. Тодi Вiнтер iще хоч  i  з
нотками жалю, але поштиво гнувся лозинкою перед паном президентом.
   Тепер же Вiнтер не жалi╨ й не гнеться. Тепер  той  самий  Вiнтер,  який
трусився мiстичним страхом од  самого  суворого  погляду  банькатих  очей,
часом ласкаво кладе руку на плече мiстично© страшно© iстоти й натяка╨ вже,
що доведеться вiдiбрати в не© найкращу кiмнату, яку ©й  визначено,  бо  ця
кiмната теплiша, сухiша, яснiша - i ©© треба дати дiтям.
   Колись на©вний палестинський ╨врей дав людям заповiдi: "Любiть ближнiх,
як самих себе. Любiть ненавидячих вас, благословляйте  проклинаючих  вас".
Цi заповiдi здалися людям такими абсурдними й неможливими, що ©х приписали
боговi, а самого ╨врея за це возвеличили в сина божого.
   Але тепер кому потрiбнi цi заповiдi? Людина звичайно любить за  те,  що
дають, ненавидить за те, що вiдбирають. Тепер же нема за що нi любити,  нi
ненавидiти, нi благословляти, нi проклинати. Бо нiхто нiчого нiкому не да╨
й не вiдбира╨. За що ма╨ Вiнтер тепер любити, шанувати,  боятись  Фрiдрiха
Мертенса, труситися перед ним? I ненависть, i любов, i пошана, i  страх  ╨
зв'язок, дiяльнiсть, рух. Людство ж загубило всi зв'язки, розпорошилося на
мiльйони атомiв, самотнiх, незалежних, байдужих  одне  до  одного.  Ранiш,
коли рани вiд перерваних зв'язкiв ще болiли, коли здибалися на  вулицi  чи
коло води  старi  спiвробiтники,  приятелi  й  ближчi  пiдвладнi,  всi  ще
жахалися, жалiли, скаржились, проклинали й ненавидiли.  Тепер  же  всi  тi
спiвробiтники, всi колишнi його  мiнiстри,  генерали,  банкiри,  королi  й
принци - всi  вони  при  зустрiчi  байдуже,  нудно  кивають  головами,  не
жахаються, не проклинають, а беруть сво╨  вiдерце  чи  вiзочок  i  тягнуть
далi, до себе додому, до сво╨© самотньо©, вiдокремлено©,  iзольовано©  вiд
усiх iнших самотнiх атомiв нори. I нiкого ©м не  треба  нi  ненавидiти  чи
проклинати, нi любити чи благословляти I не  треба  ©м  нi  заповiдей,  нi
палестинських ╨вре©в, нi бога, нi диявола.
   Фрiдрiх Мертенс iнодi плента╨ться до свого  палацу  Тепер,  коли  холод
вигнав знову назад у малесенькi кiмнатки на передмiстя всю юрбу,  що  була
опанувала палац, можна вiльно ходити по  ньому  Нема╨  варти  коло  ворiт,
траву скошено, повищипувано, дерева порубано. На мармурових пишнних сходах
бруд i смiття сотень нiг. По  величезних  залах  гаса╨  иiтiр,  окроплюючи
дощем дорогоцiннi фрески на  стiнах  Брильянтова  зала  -  бiдна-бiдна!  -
покопирсана, поцюкана, поламана Вирвано  з  не©  голчастий,  переливчастий
блиск  могутностi,  видовбано  до  найменшого   дiамантика   всю   колишню
величнiсть, i де-не-де валяються нiкчемними  камiнчиками  колишнi  владчрi
бажань, утiх, злочинств, раювання й мук.
   Фрiдрiх Мертенс пiдiйма╨ брильянти, стира╨ з них бруд i хова╨ в  кишеню
- Вiнтеровим дiтям на цяцьки.
   В кабiнетi перед апаратами довго сидить Фрiдрiх Мертенс, пiднявши комiр
пальта й похиливши заросле, рудо-кострубате лице .Порванi зв'язки.  Навiки
порванi. Скiнчилася людська iсторiя. I нiхто нiколи  не  заговорить  у  цi
апарати, не перерiже блискавкою свiтовий простiр думка й  енергiя  людини.
Через десяток-два рокiв заваляться стiни палацу  й  накриють  ру©нами  цих
вiрних затихлих товаришiв колишньо© дiяльностi.
   Ах, якi хоч прокляття, ненависть, глум, сором i муки готовий вiн  узяти
на себе, аби заговорили, замигали, заклацали цi мовчазнi, мертвi товаришi,
аби вернулася на землю вбита душа людства. Бути останнiм  попихачем,  бути
каторжником довiчним, аби дiяти, аби рухатися, боротися, творити.
   Гуде вiтер у порожнiх, вогких, моторошно самотнiх  залах  палацу.  Гуде
страшна, моторошна порожнеча на всiй землi. Так, так,  розум  убив  любов,
ненависть, дiяльнiсть, рух, творчiсть i самого себе.
   Тепер повиннi пройти вiки, порозбиватися поробленi стекла, позатягатися
в пам'ятi людей слiди колишньо© культури, -  i  тодi  почнеться  з  самого
початку, з печер, з дикунства нова доба, нова iсторiя.
   ***
   Стомлено, апатично плента╨ться Фрiдрiх  Мертенс  додому  в  свою  нору.
Самотнiй атом, нiкчемний, непотрiбний  недоломок  колишньо©  людини  серед
купи таких самих самотнiх, нiкчемних, тупих, байдужих атомiв.
   Таких самих?
   Нi, не таких самих. Не всi такi самi. Вiнтер не такий самий. Вiнтер  не
самотнiй, не порожнiй, не байдужий. Коли Фрiдрiх Мертенс приходить увечерi
до сво╨© кiмнати й сидить бiля грубки, i  вогник  у  нiй  тихо  похрумку╨,
неначе котик  гризе  кiсточки,  а  в  сусiднiй  кiмнатi  дзвiнко,  владно,
реготливе стрибають дитячi голоси, Фрiдрiх  Мертенс  зна╨,  що  Вiнтер  не
самотнiй. Зна╨ з то© тягучо©, холодно©, тоскно© туги, що пiдходить  iззаду
i важко спира╨ться йому на плечi. Зна╨ з того теплого, нiколи не  чуваного
паном   президентом   щасливого   смiху   всепоштивого,   всепокiрного   й
готовотремтячого секретаря.
   I як чудно, неприродно, що в цього  секретаря  ╨  тиха  бiлява  затишна
маленька жiночка, любовна,  невсипущо-клопiтлива  -  мати  цiлого  намиста
дитячих  бiлявих,  русявих,  круглих  i  подовгастих  голiвок.  I  Вiнтер,
всепоштивий секретар, мож? брати кожну  голiвку  в  сво©  руки,  цiлувати,
дихати  молодим  невинним,  нiчого  не  знаючим  духом  ©хнiм,  грiтися  й
зв'язуватися з усiм свiтом через це намисто.
   I мiльйони ж таких Вiнтерiв сидять у  норах,  миють,  лижуть,  годують,
убирають у себе i дух, i смiх, i плач ними роджених голiвок. I  що  ©м  до
ру©н свiту, до палацiв, в яких вiтер кро. пить дощем  дорогоцiннi  фрески,
до подовбаних, понiвечених брильянтових зал, до мовчазних апаратiв. Що  ©м
до того, що стоять машини, коли в них на руках б'╨ться молоде дороге життя
?
   На вбогенькому столику винувато клiпа╨ вбогеньким свiтельцем тонесенька
хирлява свiчечка.
   Вогник у грубцi Фрiдрiха Мертенса грайливо танцю╨  по  трiсочках  i  не
грi╨ холодних, важких лап туги, що тяжко надушу╨ ззаду на плечi.
   I раптом стук. Стук iз сходiв у  помешкання,  такий  рiдкий,  незвичний
тепер. Та ще в таку годину дня, коли вже темно, коли тунелi  вулицi  густо
позабиванi чорною лункою тьмою. Хто може прийти до Вiнтерiв у такий час?
   Дитячий  смiх  шерхне.  Хапливi  кроки  довгоногого  батька.  Голоси  в
передпоко© i стук у його дверi.
   Що це може значити? Кому ще вiн потрiбний?
   - Ввiйдiть!
   Дверi розчиняються. I, як колись,  у  давно  давно  минулому,  до  хати
входить Вiнтер, його всепоштивий секретар i доповiда╨.
   - Граф фон Елленберг!
   Але тепер Вiнтер не дивиться на пана президента хапаючими,  як  у  пса,
якому хазя©н  хоче  кинути  кiстку,  очима,  не  гнеться,  як  пружина,  а
добродушно,  гумористично-недбало  витягу╨ться.  I  граф  Елленберг  також
добродушно посмiха╨ться й теж не всковзу╨ навшпиньках у "царськi врата", а
помалу просува╨ться в пiвтьмi кiмнатки.  I  вбогеньке  свiтельце  хирляво©
свiчечки жалюгiдно пнеться освiтити цi двi постатi, показати, що вони,  як
славнi колишнi актори, бавлячись, недбало  й  добродушно  повторюють  сво©
колишнi блискучi ролi. Але гриму на акторах нема╨, обидва обросли колючими
щетинами, обидва обличчя здаються напухлими, ширшими, брудними, чужими.  I
Вiнтер, як колись давно-давно,  виходить  iз  кiмнати,  а  граф  Елленберг
пiдходить до пана президента й просто привiтно простяга╨  руку.  Привiтно,
звичайно, як доброму знайомому! А потiм шука╨ очима  по  хатинцi,  бере  з
кутка стiлець, вiдносить його до стiльця  пана  президента  й  сiда╨  собi
поруч. Просто, звичайно, спокiйненько. I м'яке жiноче тiло його в  пальтi,
з пiднятим комiром таке спокiйне, не сковзаюче, не напружене.
   Давно перегорiли i сором, i  гордiсть,  i  тiльки  нудний  сiрий  попiл
лишився, але коли копита б'ють по душi, то там, пiд  попелом,  чуьгься  ще
бiль, i гаряче, пекуче летять iсьри в лице.
   Граф Елленберг прийшов у важнiй серйознiй справi, такiй важиш,  що  вiн
озира╨ться на дверi й принижу╨ голос до  шепоту.  Якi  можуть  бути  тепер
справи, та ще важнi, до та╨много шепоту?
   Вся ник похрумку╨ гiллячками, а  шепiт  гонить  у  вуха  чуднi,  смiшнi
фантастичнi слова, загориться по хатах електрика, буде  в  будинках  вода,
заходять залiзницi, трамва©, запрацюють машини й  навiть  залiтають  угорi
аероплани,  людина  буде  не  тiльки  идити,  але  й  лiтати.  Неймовiрна,
фантастична, дитяча казка. Подурiли люди?!
   Фрiдрiх Мертенс пильно скоса зирка╨ лупатими очима  в  м'яке,  обросле,
непри╨мне лице колишнього мiнiстра особисто© охорони його величностi  пана
президента. Нi, воно цiлком серйозне, навiть iз виразом та╨мностi,  хоч  i
без велико© певностi.
   Ага, принц Георг, претендент на серце Елiзи Пожежi. Ага,  терор,  маюн,
гармати, розстрiли. Органiзацiя "Друзiв Ладу", "Батальйони  Вiдновленння".
Так, так.
   Фрiдрiх Мертенс iз усмiхом банькатих очей, схилившись до грубки, слуха╨
тихий шепiт, а вогник задоволене муркотить собi, печерний,  любий,  рiдний
вiд дитинства людськостi.
   - Ну, як же пан президент ставляться до цi╨© справи?
   Фрiдрiх Мертенс не руха╨ться и дивиться у вогонь. Й  без  руху  байдуже
руха╨ оброслими щетиною губами.
   - Насамперед нема нi президентiв, нi графiв, нi  принцес,  нi  принцiв.
По-друге: не терором, а працею.  Сво©м  прикладом.  Хай  "Друзi  Ладу"  не
стрiляють, а сiдають на потяги та  ©дуть  по  вугiлля  Я  перший  стаю  за
чорнороба. Перший. Зараз же.
   Граф Елленберг злегка знизу╨ плечима: але ж спроби вже були,  результат
який - вугiль розграбували, позабирали собi, та й i одi.
   - Боронитись.  Тодi  стрiляти.  Але  не  купкою  з  десятьох-двадцятьох
чоловiк. Набрати десятками тисяч "Друзiв Ладу". Але  не  для  терору.  Для
працi Можете це? Найдеться таких? Добре. Перший записуюсь.  Для  терору  -
нi. Для принца Георга - нi. З терору нiчого не вийде. Нiчого. Безнадiйно.
   Граф Елленберг скоса  огляда╨  важку,  схилену  до  вогню  за-чучверсну
голову. "Для принца Георга - нi". В цьому вся причина. Через це й  "нiчого
не вийде". Бiдний  Мертенс  -  розумi╨ться,  не  йому  конкурувати  з  тим
сiрооким орлом хижаком.
   Граф Елленберг iще трошки сидить, потiм зiтха╨, пiдводиться й простяга╨
руку пановi Мертенсовi. Треба йому йти вже. Але вiн дуже  просить  пана...
пана Мертенса тримати в тайнi говорене тут. Справа дуже важна.
   Пан Мерiенс мовчки, не дивлячись, тика╨ куцу, колись таку страшну  руку
колись такому побожному графовi Елленберговi й нахиля╨ться знову до вогню.
   А граф Елленберг щiльнiше застiба╨ пiднятий комiр  пальта,  натовкмачу╨
тут-таки в хатi капелюш i не навшпиньках задумливо й помалу виходить.
   Вогник же собi шепеляво щось шепоче, розповiда╨ вiчну стару казку.
   Фрiдрiх Мертенс довго сидить важкою круглою купою з застиглим гiрким  i
мудрим  усмiхом  у  пукатих,  великих,  стомлених   очах.   Потiм   трудно
пiдводиться, бере з шафи шматок зелено© жуйки, ковта╨, запива╨  водою,  що
вiдгонить мулом i листям, ляга╨ нероздягнений на лiжко й  покрива╨  голову
подушкою.
   ***
   Принц Георг не робить площини для спорту нi на мiсцi бузково© але©,  нi
на нiякому iншому мiсцi. З самого раннього ранку вiн  ви©жджа╨  з  дому  й
при©жджа╨ тiльки пiзно ввечерi.  Але  не  конем  ви©жджа╨,  а  старовинним
двоколесом, якого одного дня привiз iз собою. I принцеса вже не  ходить  з
ним у сад, не ходить веселим безжурним кроком,  спираючись  йому  на  руку
перед вiкнами лабораторi©. Доктор Рудольф  може  не  турбуватися  за  свiй
бузок - нiкому вiн не потрiбний i не цiкавий: хутко-хутко не буде тут тих,
що робили на нього замах. Хутко-хутко вони вилетять iз цього дому  в  сво╨
гнiздо. Дбайливо, енергiйно, невтомно десь звива╨ його сiроокий орел. А де
саме - нiкому невiдомо, навiть панi Штор, до  яко©  принцеса  так  мило  й
тепло ставиться. Куди ©здить принц Георг, що робить там - мовчить  про  це
князiвна Елiза.
   Мiг би, мабуть, щось сказати граф Адольф,  який  знов  частенько  почав
навiдуватись до принцеси Елiзи. Часом вечорами вони довго сидять утрьох  i
про щось тихо, але гаряче гомонять. Та воно таки  так!  графовi  Адольфовi
краще знати, де, що й як, а принц Георг чужий же тут. Мабуть, вони  волiли
б усе ж таки кудись на пiвдень ви©хати з Берлiна, так чим же його ви©хати?
Конем? Але ж холод, iде зима, переночувати нема де  в  дорозi.  До  весни,
десь, зiв'ють собi тут гнiздо, а там перелетять у теплi кра©.
   Доктор Рудольф нiчого не вiдповiда╨ матерi на ©© справедливi мiркування
- розумi╨ться, перелетять, про що ж тут може  бути  мова.  Чому  б  ©м  не
перелетiти?

   I нудно-нудно, шипуче посвисту╨ собi крiзь губу, ходячи по  лабораторi©
та грiючи померзлi пальцi в кишенях.
   А Макс так той зовсiм нiчого не слуха╨, та й не хоче слухати. Лежить  у
спальнi на канапi й чита╨ невiдривне сво© дурнi  старi  романи.  Приходить
графiвна Труда, приходить така свiжа,  мила,  весела,  так  славно  з  ним
жарту╨, так легко, безжурно смi╨ться, аж тепло ©© слухати, аж  хочеться  й
собi хоч раз ясно й легко засмiятись, а Масi лежить, морщить нiс, очей  не
вiдрива╨ вiд дурних, нiкчемних романiв i хоч би з увiчливостi щось одповiв
ласкавiй дiвчинi. I нiщо, нiщо його не цiкавить. Нагорi в  домi  трохи  не
сталося вбивства: друкар застав свою кохану з одним iз малярiв  -  i  таке
там пiднялося, нагорi, що  аж  старий  граф  хотiв  iти  втишувати:  крик,
вереск, гуркiт меблiв, хрип,  гарчання,  тупiт  нiг,  гупання  тiл.  Тепер
малярi забирають сво© фарби, машинки й збираються мандрувати до Iталi©.
   Макс лежить i не слуха╨.
   Графiвна Труда цiкавiше розповiда╨: по вулицях Берлiна помiтний  якийсь
чудний, дивний рух. Якiсь люди то кiньми, то на двоколесах дiловито кудись
©здять. Дiловито, швидко, з якоюсь метою. О, зовсiм не по траву  й  не  по
дрова! Абсолютно нi! Та  навiть  на  моторових  двоколесах  Труда  бачила!
Серйозно, серйозно, на моторових! Що може це значити?!
   Доктор Рудольф iзнизу╨ плечима: хто його зна╨. Але Макс  i  плечима  не
знизу╨ - не слуха╨, не чу╨, не вiдповiда╨.
   I графiвна Труда бере панi Штор пiд руку й веде ©© геть од цих  нудних,
слабодухих, розквашених мужчин. Фе, сором ©м!
   ***
   Нi, нi, площинки для спорту принц Георг не  вишуку╨  вже  для  принцеси
Елiзи. Iнша площа й iнший спорт маь бути. Величини i  страшний  спорт:  то
переможе у  велетенськiй  борнi-воля,  дух,  людяне  чи  матерiя,  черево,
тваринне?
   Так сто©ть питання у принца Георга й принцеси  Елiзи.  Не  до  площинок
тут. Ворог - сильний, лабетистий, цупкий. Сонячна машина - отрута  сильна,
прониклива до мозку всi╨© iстоти людини -  роз'©да╨  волю,  розум,  честь,
обгорта╨ душу сонним чадом.  Треба  стьобати,  колоти,  струшувати,  треба
палити уяву  вогнем  минулого,  треба  слiпити  фарбами  майбутнього,  щоб
найрiднiшi, найближчi душi пробудити вiд чаду проклято© Машини.
   Принц  Георг  щовечора   верта╨ться   зеленкувато-блiдий   вiд   утоми,
колючоокии од роздратовання, але сталевий i  пружинистий  вiд  загострення
волi. Батальйони ростуть - записано три тисячi двiстi "Друзiв  Ладу".  Але
страшно  трудно  вишукувати  сво©х:  усi  ж  покидали   сво©   помешкання,
порозпорошувались, позалазили в нори. Треба вiд одною  до  другого,  треба
непомiтно для сонце©стiв, треба надзвичайно обережно. Склади збро©  вже  в
руках, вже пiд охороною "Друзiв Ладу", вже наготовi. Але хто зна╨,  чи  не
зруйну╨ весь план якась непередбачена дрiбниця, чи  не  зляка╨  передчасно
людську отару, не викличе перед реченцем панiки й одчаю в не©. Ех,  треба,
треба позаарештовувати й понищити всiх так званих проводирiв, а насамперед
отого кривого доктора Штора.
   Але принцеса Елiза рiшуче проти цього. Не можна. Непотрiбно. Зайве. Рiч
не в якихсь кривих докторах, а в батальйонах. Нiякий кривий доктор  нiчого
не зробить, коли органiзацiя батальйонiв  пройде  добре,  коли  маса  буде
захоплена зненацька, рiшуче, iрiзно. Коли загримлять гармати й  уся  зброя
буде в руках "Друзiв Ладу", що можуть зробити якiсь кривi  доктори  и  усi
проводирi?
   I так само принцеса Елiза рiшуче сто©ть за те, щоб принц Георг  якомога
конспiративнiше поводився, щоб маса абсолютно не знала, хто ╨ душею  всi╨©
справи Комiтет "Друзiв Ладу" - от i все. А пiсля перемоги - о,  тодi  iнша
рiч!
   Iз цим i принц Георг мусить згодитися.  Дiйсно,  яка  йому  користь  од
перемоги, коли якийсь дикий сонце©ст уб'╨ його? I  яка  користь  принцесi,
коли його не буде? Невiнчаною вдовою сумно радiти?
   I граф Елленберг теж iз цим дуже-дуже згоджу╨ться Хто  зна╨,  що  буде?
Перемога нiби безсумнiвна. А  раптом  -  невдача?  Тодi  ж  сонце©сти,  ця
худоба, ця розлючена отара, на дрiбнi шматки роздере  всякого,  хто  робив
замах на ©© тваринне життя, на ©© жуйку.
   I граф Адольф тiльки хитро та мовчазно посмiха╨ться, коли графиня часом
допиту╨ться, коли ж ма╨ бути  вже  офiцiальне  весiлля  принца  Георга  та
принцеси Елiзи. I чи по-старому буде воно? Чи в церквi вiнчатимуться?
   Мовчить граф Адольф  i  загадково  посмiха╨ться,  i  заклопотано  пита╨
матiр, чи не залишилось у не© часом десь у льохах хоч пару пляшок вина?
   А, коли принц Георг  щоранку  пильно  дивиться  надворi  на  термометр,
графиня про себе посмiха╨ться, дуже цiкавиться принц температурою.
   ***
   Ранок. Калюжки затягненi гранчастими скляними шрамами. Дзвiнко  й  сухо
хрустять вони пiд цiкавим натиском чобота.  Обрiй  неба  шафраново-жовтий,
вiд нього тягне рiжучим, колючим вiтром, i розгублено,  самотньо  пурхають
рiденькi снiговi метелики.
   Порожнi,  пустельнi  вулицi  Берлiна   з   жовто-шафрановими   блисками
безживних вiкон. I тiльки - дивна, неймовiрна рiч! - туди й сюди  прожогом
проносяться мовчазнi закутанi люди на конях, на гуркотливих моторах  i  на
двоколесах тихеньких, дренькiтливих. I лунко, незвичайно  голосно  цокають
копита по асфальтi, загадково торохтять i лопотять  мотори,  такi  та╨мнi,
дивнi, давно  забутi.  Вiкна  розчиняються,  зарослi,  зачучверенi  голови
висуваються  й  здивовано,  з  непорозумiнням,  з   острахом   проводжають
здичавiлими очима та╨мнi постатi.
   Навiть уночi в густiй насиченiй тьмi  коридорiв-вулиць  не  вгава╨  цей
дивний, мовчазний, незрозумiлий рух.
   Але знову наста╨ сивий, суворо-хмурий, колючо  iзпряний  ранок.  I  все
тихо. Не чути нi цокання копит, нi лопоту моторiв. Нiч розжувала ©х темною
пащею, проковтнула, i тиша вiльно,  спокiйно  тече  пустельними  кам'яними
каналами.
   I вмить страшенний  громовий  довгогуркочучий  вибух  роздира╨ться  над
пустельною тишею. Вiтер перелякано, несамовито  котить  його  по  кам'яних
тунелях, гупа╨ об вiкна, струшу╨ будинками, дзвенить непотрiбним посудом у
непотрiбних шафах i розчепiрю╨ жахом очi.
   1 знову мертва, зата╨на, страшно мовчазна тиша; знову невпинний колючий
свист вiтру. Жах в  очах  розта╨,  родячи  непорозумiння.  Тихо,  обережно
розчиняються вiкна, дверi на вулицi, хижо-нашорошено визирають голови.
   - Що це було?!
   - Не зна╨мо.
   - Це гармата?
   - Нi, мабуть, вибух на складах маюну.
   - Нi, гармата.
   I знову голови тихо ховаються, по вулицях когтистий  вiтер  iз  свистом
стьоба╨ застиглу нашорошену тишу.
   Раптом новий вибух пiдкида╨ напруженi тiла, за ним зараз другий,  такий
самий. Зчепившись у гуркотi, вони качаються по небу, по  дахах  домiв,  по
помертвiлих душах.
   I зараз же за  цим  по  зацiпенiлих  вулицях  пролiта╨  скажений  лопiт
моторiв,   цокiт,   брязкiт,   гупiт   копит   i   металiчний,   ляпаючий,
жахно-кричущий рев сурм. Знову вiкна й дверi на вулицi розчиняються, знову
голови  хижо,  злякано  висуваються.  Летять  коридорами  на   конях,   на
двоколесах та╨мничi, загадковi люди,  завертають  на  обидва  боки  мiдянi
довгi й короткi сурми й прискають iз  них  у  стiни,  у  вiкна,  в  голови
металiчними, гунявими,  дзвiнкими,  високими  звуками.  А  посеред  звукiв
металу рiзкий, рупорний, велетенський крик - Всi на площi! Всi  на  площi!
Всi на площi! Голови тихо, боязко перезираються,  перегукуються,  до  стра
ху, тривоги й непорозумiння вплiта╨ться цiкавiсть: хто такi цi сурмачi? Що
там ╨ на тих площах?
   I  потроху  голови  висуваються  на  вулицi,  туляться  попiд  стiнами,
сахаються в за©зди вiд лiтаючих верхiвцiв, вiд ляпаючих у вуха  металiчних
зойкiв, сухим листом пiд вiтром скочуються, згортаються на площi.
   I зараз же очi жадно втикаються у великi бiлi екрани,  на  яких  ранiше
миготiла картина кiно. Екрани гордо й  високо  стоять  над  юрбою,  мовчки
кричачи до не© чорними чiткими, писаними рукою, лiтерами:
   "Громадяни!

   Рiд людський переверта╨ться  в  тупу  тварину.  Тьма,  хо  лод,  негода
панують над колишнiм царем природи - люди  ною.  Зруйновано,  зметено  все
людське: державу,  релiгiю,  власнiсть,  громадянство,  мистецтво,  науку,
працю - все, чим  одрiзнялася  людина  вiд  худоби.  На  ру©нах  колишньо©
велико© цивiлiзацi© ми животi╨мо гiрше за первiсних дикунiв.  Двi  третини
нашого життя  проходить  у  тьмi.  Будинки  нашi  позбавленi  каналiзацi©,
загидженi нечистотами. Вода, яку беремо з  рiчки  й  каналiв,  занечищена,
заражена Нашi дiти, жiнки, батьки мруть тисячами вiд хороб, бо  нема  кому
©м подати нi  медично©,  нi  людсько©  помочi.  Трупи  ©хнi,  закопанi  на
подвiр'ях, гниють i ще гiрше затруюють повiтря.
   Хутко звiрi розмножаться й почнуть дерти й убивати нас  i  дiтей  наших
Рештки старо© культури  заваляться,  мiста  роз-сипляться  в  ру©ни,  люди
перейдуть у лiси й печери. Настане смерть усьому людському.  I  це  все  ╨
наслiдок згубно© Сонячно© машини Ми повiрили ©й, ми думали,  вона  принесе
щастя людству, але тепер бачимо, що це страшна облуда, обман i самообман.
   Ми, "Друзi Ладу", кличемо всiх, хто ще зберiг у собi людську  душу,  до
рiшучо©, геро©чно©, безмилосердно© боротьби з цим злом людства, з Сонячною
машиною. Ми кличемо до вiдновлення Ладу, Працi й Закону!
   Кожний громадянин Берлiна повинен завтра рано добровiльно з'явитися  до
будинку   райхстагу   для   ре╨страцi©.   Насамперед    заклика╨мо    всiх
залiзничникiв,  машинiстiв,  iнженерiв,  технiкiв.  Насамперед  ми  мусимо
розпочати боротьбу з холодом i тьмою. А  для  цього  потрiбне  вугiлля.  А
вугiлля мусимо привезти. Перша праця всiх "Друзiв Ладу" буде в  постачаннi
до Берлiна запасiв вугiлля, потрiбного для доведення  до  людського  стану
мiста й наших мешкань.
   Далi мусять  оджити  фабрики,  майстернi,  всякi  установи  нормального
життя.
   Сонячна машина буде допущена до вжитку до того часу,  поки  вiдновиться
порядок, нормальний лад i людськi засоби годування. Пiсля того вона навiки
повинна бути знищена.
   Громадяни! Кличемо вас з'явитися добровiльно.  Коли  ж  наш  заклик  не
зможе пробити то© смердючо© шкаралущi, якою почина╨  покривати  нашi  душi
Сонячна машина, то в iнтересах ваших, наших i всього людського роду будемо
змушенi силою розбити ©©.
   Заявля╨мо: коли назавтра на ранок на площу райхстагу  не  збереться  не
менше, як двадцять тисяч людей, коли населення цим не покаже, що воно хоче
скинути з себе страшну отруту,  ми,  "Друзi  Ладу",  будемо  розстрiлювати
всiх, кого знайдемо в помешканнi, виключаючи дiтей до  п'ятнадцяти  рокiв,
старих пiсля п'ятдесяти рокiв i хорих.
   Заявля╨моколи населення  не  виявить  бажання  вернутися  до  людського
життя, ми або примусимо його силою, або знищимо його зовсiм Краще хай  так
загине рiд людський, нiж ма╨ загинути так ганебно, як це буде вiд Сонячно©
машини. Коли ж навiть розстрiли в помешканнях нiчого не вдiють, ми  будемо
бомбардувати Берлiн i знищимо його в огнi.
   Ми волi╨мо висадити  маюном  у  повiтря  весь  Берлiн,  нiж  дати  йому
задушитися у смородi.
   Попереджа╨мо, всi шляхи з Берлiна зайнятi батальйонами  "Друзiв  Ладу".
Всiх, хто схоче ухилитись од свого обов'язку людини й  утекти  з  Берлiна,
будемо вбивати на мiсцi. Вiд завтрашнього ранку всякни рух у  напрямi  вiд
центру до околиць забороня╨ться й каратиметься смертю.
   Всяка агiтацiя за Сонячну  машину,  всяке  пiдбурювання  проти  "Друзiв
Ладу" каратиметься смертю на мiсцi. До Працi, люди! До Ладу! До Закону! До
людського життя! Смерть Сонячнiй машинi -загибелi людства!
   Найвища Рада "Друзiв Ладу"
   Вiтер дротяним хвостом  б'╨  по  задертих  до  екрана  обличчях  Сльози
стiкають по синьо-змерзлих лицях, але очi  пильно,  невiдривно  ходять  од
рядка до рядка до самого кiнця.
   З обох бокiв екрана на  примiстках  стоять  двi  постатi  в  металiчних
шапках i з протигазовими машкарами. Двi  постатi  з  страшними,  круглими,
нелюдськими головами, такими моторошно грiзними в сво©й лриготованостi, iз
сво©ми двома дiрочками, в яких тьмяно  ворушаться  баньки  живих  очей.  У
руках у них маюновi скорострiли й гранати, якi в один мент можуть покласти
покотом усю масу голiв.
   I голови мовчки водять очима по грiзних рядках, по грiзних постатях, по
грiзному i такому невинному знаряддi в ©хнiх  руках.  Мовчки,  без  нiяко©
агiтацi©  тихенько  повертаються,  висуваються,  витискуються  з  юрби   й
одсуваються в сусiднi завулки.
   Там вони скоса непомiтно озираються, пiдозрiло оглядають один  одною  й
трошки вiльнiше пускають сво© замерзлi тiла.
   Але деякi поводяться вiд самого початку  вже  цiлком  вiльно  й  легко.
Перебiгши екран до  кiнця,  вони  голосно,  смiливо,  з  радiсним  запалом
стрiпують головами:
   - Ну, слава богу! Нарештi знайшлися таки люди!
   - Слава "Друзям Ладу"!
   - Смерть Сонячнiй машинi!
   - Слава!!
   Вiтер сердито пiдхоплю╨ рiденькi вигуки,  носить  ©х,  як  пiр'©ни  над
кашею голiв, i закида╨ в  завулки.  I  запал  пiд  холодним  вiтром  серед
понурого мовчання шерхне, скручу╨ться й гасне.
   ***
   Договiр у коханнi ╨ подiбний до обруча  на  дiжцi:  поки  клепки  цiлi,
обруч мiцно трима╨ ©х;  коли  ж  дiжка  розлiзлася,  обруч  трима╨  тiльки
порожн╨ повiтря.
   Та чорно-срiбний лицар i не претенду╨ нi на який обруч. На  який  обруч
може претендувати людина, що збила дiжечку  з  таких  ле©коцiнних  хруских
клепок,  як  власний  театр,  власна  вiлла,  побожна   увага,   упадання,
молитовнiсть i потайний страх? Сонячна машина однi клепки  знищила,  другi
покоцюр-била, третi поробила зовсiм не потрiбними  й  безсилими  Ну,  кому
потрiбна тепер молитовнiсть, коли в хатi холодно, коли змадикована  грубка
курить, смердить, ви©да╨ очi, бронзово-золотi очi, димом? I хiба не смiшна
побожнiсть, коли впобожне-нi ручки самi перуть брудну, заношену бiлизну?
   Ручки  перуть   весело,   охоче,   бадьоро,   по-хлоп'ячому   скиду-ючи
чорно-синiми кучерями. Бронзово-золотi очi вiд  диму  невмiло  поставлено©
грубки задоволене сльозяться, все тiло безжурно,  смiхотливо  кута╨ться  в
шубку. I багато ще дечого робиться з чудесно вдаваним сто©цизмом. Але який
же тут може бути обруч? Якi клепки йому, милому, тримати?
   I кому ж не ясно, що цi ручки з  величезною  охотою  покинули  б  прати
брудну бiлизну, що з радiстю притягли б де себе все те,  що  розтовкмачила
Сонячна машина, i загорнули б сво╨  смугляве  юне  тiло  не  в  фуфайки  й
кучугури кожухiв,  а  в  теплi  нiжнi  розкошi  минулого.  I  тодi  клепки
побожностi, молитовностi, пещення були б на мiсцi, i на них дозволено було
б iще трошки потримати золотий обруч.
   Але Сонячна машина зжувала, подерла всi теплi, нiжнi розкошi, всю красу
й святiсть побожност.i Стiльки тисячолiть людина  втирала  в  себе  красу,
святiсть i переконання сво╨© вiдмiнностi вiд тварини,  що  почала  справдi
нiби вiдрiзнятися вiд не© кольором сво╨©  шкiри.  Але  Сонячна  машина  за
кiлька мiсяцiв постирала всi слiди тисячолiтнiх натирань,  i  виявля╨ться,
що нiяко© святостi й вiдмiнностi  люди  в  себе  не  втерли  ©м  так  само
потрiбна краса й святiсть, як воловi, що,  ремигаючи,  лежить  у  власному
гною.
   Ну, так що, воли? Що страшного,  що  "як  звiрi"?  "I  чудесно!  -  чим
колишнi люди були кращi?"
   Ах,  Страховище,  любе  Страховище!  Воно  принаймнi  ма╨  ще  сили  на
впертiсть.
   Але вiн, чорно срiбний лицар, не ма╨ нiчого, на чому б  йому  впертися.
Навiть мила вже нема╨, щоб зiшкрябати з лиця рябу щетину.  Остання  натуга
зберегти в собi малесенький слiд людини  -  i  того  вже  несила  зробити.
Правда, i Макс, мабуть, не ма╨ мила, бо його лице теж оброста╨ шерстю. Але
. видно та шерсть iншо© якостi, коли так вабить до себе бронзовi очi. Миле
Страховище  -  воно  сердито,  гнiвно  обурю╨ться  за  найменший  лагiдний
безпретензiйний натяк на це. Нiчого подiбного! Дурницi! Смiшна вигадка. Що
тому Страховищу до якогось там Макса? Макс - милий,  симпатичний,  але  ©й
абсолютно байдужий. Коли вона ходить так часто  туди  до  лабораторi©,  то
зовсiм зовсiм в iншiй справi. В такiй  справi,  що  не  ма╨  нiякiсiнького
вiдношення до якогось там Макса, який гни╨ вiд туги  за  сво╨ю  коханою  -
спить, лежить i ковта╨ нiкчемнi детективнi романи.
   Так, то правда, той "якийсь там Макс" дiйсно гни╨ вiд туги, але  чи  не
через це й таке обурення, такий гнiв за самий натяк?
   Любе, вперте, зворушливе Страховище, воно з усi╨© сили, чесно, сумлiнно
трима╨  обруч   над   неiснуючою   дiжечкою.   Воно   часом   навiть   так
зворушливо-на©вно, так простодушно запевня╨, що триматиме  обруч  вiрно  й
непохитно до "законного" реченця. I навiть чесно "виплачу╨", навiть  щиро,
тепло, з  нiжнiстю  бере  в  смуглявi  ручки  його  обросле  колюче  лице,
смiхотливо тре його в долонях, цiлу╨ пiд очима (бо там ╨дине мiсце, де  не
колеться щетина) i назива╨ сво©м "хорошим, славним, зачучвереним лицарем".
   Зачучверений лицар iз тихою побожнiстю  прийма╨  незаслу-жену,  крадену
плату. Ну, що ж - хоч украдене, й за те спасибi. А може... Хто зна╨, може,
плата розтягнеться ще на якийсь клаптик часу, може, в цiй платi ╨ зернятко
чогось ие-платного й з того зернятка виросте... ну, хоч би рiднiсть?
   А хто зна╨, яким вибриком пiдскочить доля бiдного людства. Може ж, вона
зглянеться на сво╨ власне безглуздя, i схаменеться, i вiзьметься за розум?
I тодi... О, тодi, може, i з Максами можна буде ще поборотися!
   А поки що чорно-срiбний зачучверений лицар старанно,  мовчки,  втираючи
сльози, розпалю╨ в грубцi, а  Страховище  сидить  у  фотелi  в  кожушку  й
команду╨.
   I раптом вибух. Справжнiй, колишнiй, тепер надприродний вибух  гармати.
Бавляться оп'янiлi сонцеГсти з рештками старого свiту?
   - Душнере, що це було?
   - Не знаю. Гармата, зда╨ться.
   I знову один, другий. Гуркiт, дзвякiт. А потiм дивне вчорашн╨ лопотiння
моторiв, цокiт копит. I звуки сурм, i крики, i неймовiрний дивний рух.  На
балконах i терасах вiлл закутанi враженi постатi "людей".
   - На площу! На площу!
   Вiтер рiже осокою в очi, вiдгорта╨  поли  кожушка,  здира╨  темно-синiй
берет iз чорно-синiх стрижених кучерiв, пха╨ в груди, не  пуска╨.  Але  де
там якомусь вiтровi спинити завзяття. Страховища! Швидше на площу! Що  там
ма╨ бути на тiй площi? Ах, та чи швидко ж та нещасна площа?  I  яка  саме?
Iдiоти  сурмачi  -  "На  найближчу  площу".  Як  же  вимiряти,  яка  площа
найближча?
   Але, видно, на всiх площах те саме  На  найближчiй  площi  на  високому
iржаво-бронзовому пам'ятнику розiпнутий  величезний  екран,  а  до  екрана
пiднятi голови юрби.
   "Громадяни!.."
   Чорно-срiбний лицар чу╨, як  лiкоть  Страховища  здригу╨ться  пiд  його
рукою. Ну, розумi╨ться, повинен здригнутися вiд  цього  екрана,  вiд  цi╨©
обiтницi  визволення,  спасiння,  воскресiння.  Ну,   розумi╨ться,   всiма
грудьми, з усi╨© душi можна закричати: "Смерть Сонячнiй машинi!"
   Але Страховище раптом, не встигнувши  нiчого  крикнути,  не  встигнувши
навiть повернутися, когось побачивши збоку,  кида╨ться  туди  всiм  тiлом,
хилитаючи густу масу юрби. Ага - абсолютно байдужий ©й Макс!
   Чорно-срiбний лицар, позбавлений сво©х  лицарських  обов'язкiв,  помалу
роздира╨ плечима загуслу в напруженiй жазi людську масу. Але вiн  не  може
поспiти за бурнiстю притягнення до цiлком байдужого  Макса.  Тiльки  крiзь
голови часом бачить, як темно-синiй берет  рвучко  видряпу╨ться  разом  iз
чорним ширококрилим капелюшем iз юрби.
   Тодi Душнер зупиня╨ться, зiтха╨, й чита╨ знову вiд  самого  початку  до
останньо© лiтери таку несподiвано  радiсну,  таку  блаженно  рiшучу,  таку
святогрiзну обiтницю. Вражено, мовчазно, ошелешено ходять сотнi  пар  очей
по грiзних рядках екрана.
   Нарештi! О нi, людство недурно тисячолiття шкребло з себе шерсть звiра.
Душно  йому,  тяжко,  нестерпно.  Маюном,  вогнем  i  смертю  воно  готове
iзшкребти нарослу шерсть.
   - Слава "Друзям Ладу"!
   - Хай живуть "Друзi Ладу"!
   Iстинно: слава дiйсним людям!  Хай  живуть  люди,  смiливi,  геройськi,
жорстокi, люблячi люди!
   I смерть оброслим шерстю тупим тваринам!
   Який незвичайний, який любий людський рух  на  вулицях.  Не  йдуть  уже
самотнiми байдужими одиницями, сунуть гуртками, громадами,  по-колишньому,
по-живому,  iз  запалом,  iз  блиском   очей,   iз   дзвоном   у   голосi,
перекидаючись, в'яжучись нитками голосiв. Назустрiч новi юрби,  напруженi,
нетерпляче-цiкавi, незвичайнi, стривоженi, обнадi╨нi, зляканi,  врадуванi.
Ага, викликано людину? Добре, добре! А що  то  ви  почу╨те,  а  що  то  ви
скажете, а що то ви зробите, як загримлять гармати  над  вашими  загуслими
душами, як  вогневий  гребiнь  терору  почне  розчiсувати  вашу  понарослу
шерсть, люди, iстоти, як пожене вас у купiль, у тепло, у свiтло?
   У вiллi дверi навстiж розчиненi.  Розумi╨ться,  як  же  iнакше:  кiнець
звiрячому життю. В  залi  внизу  крик,  галас,  махання  рук  комуни.  Ну,
звичайно, Макс  трясе  за  плечi  Гана.  Сонний  Макс  прокинувся.  Цiлком
зрозумiло.
   Але Труди нема╨. Нема╨ нi темно-синього берета, нi чорно-синiх кучерiв.
   Душнер вилiта╨ на крилах на  другий  поверх.  Так,  вона  одяга╨  теплi
черевички, нетерпляче, сердито затягуючи поплутанi шнурки.
   - Ах, де ви там одстали? Iдiть  швидше  сюди.  Поможiть.  Тiльки,  ради
бога, Душнерчику, сьогоднi без "богослужiння", а швиденько, раз-два.
   Душнер i сам розумi╨, що сьогоднi треба без  "богослужiння"  одягти  цi
два маленькi точенi божки, що так непокiй-но, нетерпляче ворушать пальцями
в чорному глухому шовку.
   - Душнерчяку! Ви не зна╨те, де можна взяти збро©, багато-багато  збро©?
Ой, душите! Нiчого, нiчого. Душiть, все одно, аби швидше! Так  не  зна╨те?
Нi!
   Смiшна дитинка - де взяти збро©! В людей, звичайно, а не в тварин.
   - Знаю.
   - Правда, зна╨те?! А де? Де?
   - У них, розумi╨ться.
   - У кого в "них"?
   - У "Друзiв Ладу".
   Недошнуроваяа нiжка нетерпляче вiдсову╨ться вбiк.
   - Ах, без жартiв, Душнере: де?
   Душнер ловить  за  шнурки  нiжку,  загнузду╨  ©©  й  пiдводить  заросле
пукатооке, серйозне лице.
   - ╞й-богу, не жартую. Тiльки в "Друзiв Ладу". Вони захопили,  очевидно,
всi склади збро©. Але вони, напевно, охоче видаватимуть усiм бажаючим.
   Труда вепорозумiло, мовчки дивиться в цiлком  серйозне,  без  найменшо©
посмiшки  лице  з  такими  хорошими,  вiдданими,  розумними,   пiдкуреними
баньками пукатих очей.
   - Вони охоче видадуть нам?! Що ви кажете, Душнере?!
   Тепер Душнер мовчки неворозумiло дивиться в  смугляве,  хороше,  дороге
личко. "Вони"?! "Нам"?!
   - Ну, розумi╨ться!
   Обо╨ починають розумiти.  Недоаiнурована  нога  помалу,  але  рiшуче  й
твердо  визволя╨ться  з  обiймiв  рук.  Руки  помалу,  але  без   боротьби
випускають шнурки.
   - Цебто ви дума╨те, Душнере, що я - з ними?! Правда?!
   - Менi зда╨ться, що всякiй людинi з людськими почуттями  треба  бути  з
тими, що хочуть повернути людське життя.
   Душнер тихенько пiдводиться й акуратно струшу╨ порох iз  колiн.  А  очi
сумно, нiжно не вiдриваються вiд хмурих темяо-бронзових очей.
   - "Людське життя"? Цебто повернути знову вашi  грошi,  знову  купування
жiнок, любовниць, льока©в, рабiв?
   - Навiщо неодмiнно це?
   - Знову повернути ваших усiх святих, моральних, чистих, високошановних?
Знову розподiлити на чистих, пристойних i непристойних? Знову вам хочеться
тюрем, судiв, кар? Правда?
   - Дитинко, навiщо ж...
   - Знову одних пiд землю, на каторгу, на роботу, а другим - вiчне свято?
Це ви назива╨те людським життям? Та-ак?! Знову брехня, обман,  злочинства,
грiхи, насильство, терор? Цього вам хочеться?
   - Дитинко! Ви ж не хочете мене...
   - Ага чудесно! О, в такому разi чудесно! Тепер я бачу, хто  ви.  Можете
йти собi до сво©х "Друзiв Ладу". Друзi Рабства, а не Ладу! От хто вони!  I
ви - раб або рабовласник. Можете йти. Будь ласка.  Наш  договiр  зiрваний.
Прошу!
   Душнер не  руха╨ться  нi  в  тому  напрямку,  що  йому  показу╨  гнiвно
витягнений пальчик (який iще сьогоднi цiлували  його  уста),  нi  в  якому
другому. Вiн сто©ть, похиливши голову, приплющивши очi, як  сто©ть  людина
серед  дороги,  перечiкуючи  колючий  вихор,   що   несподiвано   зiрвався
назустрiч.
   - Трудо, дозвольте ж менi хоч вияснити. Ви не...
   - Тут нема чого  виясняти.  I  часу  нема.  Тут  все  ясно.  Ви  хочете
вiдiбрати Сонячну машину в людей чи нi? Хочете розстрiлювати мене,  Макса,
всю комуну, всiх таких, як ми, чи нi? Кажiть! Чи  хочете  боронити  нас  i
себе вiд насильникiв?
   Душнер обережно ловить одну з  ручок  i  тодi  вiдповiда╨,  тодi  можна
трошки розплющити очi в цьому вихорi. Нi  рабства,  нi  всiх  злочинств  i
страждань старого свiту вiн не хоче повертати. Нiкого розстрiлювати вiн не
збира╨ться. Але треба ж рахуватися з тим, що не всi задовольняються  таким
iснуванням, яке принесла з собою Сонячна  машина.  Вiн  цiлком  визн╨  всi
добрi намiри ©© прихильникiв i друзiв, вiн сам,  як  ©й  ж!е  вiдомо,  був
гарячим оборонцем ©©. Але не можна ж заплющувати очей на те,  що  вона  не
справдила тих надiй, якi люди поклали на не©. I, напевно,  мiльйони  людей
тепер уже розчарувались у нiй, налякались i хочуть повернути старе  життя,
навiть iз його дефектами. Треба вибирати: там багато дефектiв, але  багато
i радощiв. Тут багато дефектiв i радощiв  дуже-дуже  мало.  Який  же  сенс
свiдомо брати менше, коли можна взяти бiльше? Мiльйони людей, напевно, так
само думають.
   Труда вирива╨ руку. Мiльйони?! Яких людей?! Тих, що  все  купували?  Що
судили? Карали? Настановляли сво©  закони,  моралi?  О,  тi,  напевно  так
думають. Але чи так думають мiльйони тих, яких купували, наймали,  судили,
карали, запрягали, стьобали - це ще невiдомо. Ой-ой, це ще невiдомо.  Вони
ще покажуть цим "Друзям Рабства"!
   - Не покажуть, дитинко. Нiчого не покажуть. Душнер  сумно  й  вибачливо
посмiха╨ться.
   - Чому??
   - Тому, що ©х буде занадто мало. Тому, що в них нема збро©. Тому, що  в
них нема волi. Сонячна машина все це забрала в них. Тому, що "Друзi  Ладу"
мають i силу, i зброю, i сильну волю.
   Труда загонисто, по-хлоп'ячому, так по-свойому стрiпу╨ кучерями.
   - Ого, побачимо! Завтра ж перед рейхстагом будуть мiльйони. Тiльки не з
покорою, а з чимсь iншим. I раджу вам, Душнере, там не бути. Але  це  ваша
рiч. Ну, менi нiколи. Я мушу спiшити.  Дякую  за  помiч,  я  сама  зав'яжу
черевики. Прощайте, Душнере.
   Недошнурована нiжка ста╨ на стiлець. Чорно-синя голiвка нахиля╨ться,  i
двi смуглявi ручки швидко, сердито, нетерпляче обмотують шнурки круг ноги.
А Душнер сто©ть не рухаючись, похиливши знову чорно-срiбну голову. Ну,  що
ж, чи буде вiн iз "ними", чи нi - вони зроблять i без його помочi  те,  що
неминуче ма╨ бути. Але чого вартi всi повернутi розкошi  людського  життя,
коли вiн не матиме право стати  на  колiна  перед  цi╨ю  невмiло,  недобре
обмотаною шнурками нiжкою? Навiщо вони тодi йому?
   Душнер тихенько пiдходить, ста╨ на  колiна  й  м'яко  вiдсува╨  невмiлi
сердитi ручки.
   - Нi, нi, дякую, не треба, я сама! Не хочу!  Душнере,  я  вас  прошу  -
пустiть.
   - Так я ж не з ними,  я  з  вами,  дитинко.  I  голова  сумно-молитовно
дивиться вгору на здивоване неймовiрне личко з  темно-синьою  сережкою  на
щоцi.
   - Правда?!
   - Ну, а з ким же менi бути?
   - Але ж нас будуть розстрiлювати?
   - I ми будемо розстрiлювати.
   Маленькi смуглявi, такi рiдно-знайомi  ручки  раптом  прожогом  хапають
його за лице мiж долонi, сильно, солодко  труть,  мнуть  i  пiдтягають  до
вишневих, теплих i бурних уст.
   - Ма╨те!.. Ма╨те!.. Ма╨те!.. Ще?..? А тепер  швидко-швидко  зав'язуйте!
Як-небудь, все одно. Тiльки швидше. Нас уже чекають унизу.
   ©х зовсiм не чекають  унизу.  Там  просто  переплутаний  гвалт.  Комуна
колотиться в суперечках. Макс трясе тепер уже Тiле. Що робити?! Що робити,
чорт його забирай?! Де взяти збро©? Де взяти  зв'язкiв?  Як  знайти  тепер
кого-небудь, коли всi порозлазились iз сво©х колишнiх помешкань. Повне  ж,
цiлковите, ганебне, злочинне безсилля,  безпораднiсть.  Дiйсно,  тепер  ©х
усiх можна гнати на каторгу, розстрiлювати, палити живими - i вони  нiчого
не можуть проти того зробити. ╙дине, дiйсно, лиша╨ться: забитись  у  льох,
як пропону╨ Шпiндлер, i сидiти, як мишi. Чи не ганьба ж?!
   Чорно-срiбний лицар сiда╨ в куточку й мовчки дивиться  собi  пiд  ноги.
Так, i порозстрiлюють, i поженуть, бо це -  конечнiсть  i  неминучiсть.  I
льохи не поможуть, i з льохiв повиганяють, повикурюють.
   ***
   Ранок помалу, урочисто розсува╨  над  райхстагом  завiсу  ночi.  Сувора
холодна тиша сiрими м'якими лапами  хазяйновито  бродить  i  шелестить  по
мертвопорожнiх каналах,  якими  колись  бурхливими  потоками  гнали  хвилi
життя.
   Завiсу розсунено до самого неба, сiро-жовтого, недоброго, зловiсного.
   В найдальшiй кiмнатi райхстагу бiля  залiзно©  грубки  й  купи  дров  у
повному складi засiда╨ Найвища  Рада  "Друзiв  Ладу".  Принц  Георг,  граф
Елленберг, сенатор Штiфель, граф Шванебах  i  генерал  Бухгольц.  Польовий
телефон ╨дна╨ ©© з батареями  та  батальйонами.  Один  звук  голови  Ради,
принца Георга - i Берлiн буде наповнений громом, вогнем, ру©нами, смертю.
   Але такого знаку не доведеться робити. Нi-нi, не доведеться. I Штiфель,
i Шванебах, i Елленберг - уся Рада в цьому певна. Берлiн масою  посуне  до
райхстагу. Вiдозву так приймали, з такими  вигуками  прихильностi,  що  не
може бути нiякого сумнiву.
   В кулуарах,  залах  i  кiмнатах  райхстагу  терпляче,  геро©чно  мерзне
вартовий батальйону. Вiддано й охоче  мерзнуть  бiля  наготовлених  столiв
ре╨стратори - хутко буде  тепло!  Зараз  прийдуть  тi,  що  опалять  увесь
Берлiн, усю Нiмеччину, весь свiт.
   I вони дiйсно починають сходитись. По одному, по дво╨,, цiлими групами.
Вони радiсно вiтають варту на сходах, наповнюють живим, бадьорим, рухливим
гомоном порожнi холоднi кулуари. Це  все  "Друзi  Ладу",  новi  батальйони
працi, вiдродження життя!
   Граф Елленберг, щiльно застебнувши  кожушинку,  без  пере-станку  бiга╨
нечутними, м'якими кроками вiд  одно©  ре╨страцiйно©  кiмнати  до  друго©,
нахиля╨ться до листiв, чита╨, робить нотаточки й поспiша╨ до Ради. Там вiн
поштиво, обережно, м'яким голосом доповiда╨ принцовi Георговi  й  Найвищiй
Радi сво© нотатки й знову бiжить у кулуари.
   Але дедалi бiльше й бiльше хмуриться орлине сухе лице  голови  Найвищо©
Ради.  Сiро-сталевi  очi  гнiвно  деруть  на  шматки  ре╨страцiйнi  цифри,
акуратно списанi на довгих папiрцях. Записано вже бiльше за тисячу. Але що
з того? Серед них тiльки  десяткiв  два  позначено:  "Стан  i  професiя  -
робiтник". Решта ж: князi, графи, банкiри,  купцi,  фабриканти,  генерали,
радники,  професори,  артисти,  поети.  I  то  переважно   якраз   вiдомi,
знаменитi, шанованi всiм свiтом  iмена:  старовиннi  аристократичнi  роди,
нащадки монархiв i сучаснi королi iндустрi©, фiнансiв,  науки,  мистецтва.
Навiть служителi бога  заре╨строванi.  Всi  цi  люди,  старшi  й  молодшi,
чоловiки й жiнки, жертвуючи собою, вiдгукнулися на заклик,  усi  з'явилися
рятувати людство вiд загибелi. Люди цiлком незвичнi  до  фiзично©  роботи,
люди вищо© iнтелектуально© прадi, аристократи духу, вибранi натури,  генi©
краси, життя й знання, - нi люди простягають сво© руки й пропонують ©х  на
тяжку,  чорну,  брудну  роботу.  Навiть  жiнки,   навiть   пещенi   вiками
представницi  нiжного  полу,  знаменитi   красунi,   генiальнi   артистки,
спiвачки, володарки сердець мiльйонiв людей, i тi з'явилися, i  тi  готовi
взяти лопати в сво© лiлейнi руки й копати вутiль. Нiхто  з  цих  людей  не
злякався працi для врятування людства. Тiльки вони виявляють себе людьми.
   А та наволоч, та людська худоба, що колись так любила гвалтувати, гордо
величати себе  робiтництвом,  яка  так  накидалася  на  всiх  "дармо©дiв",
"експлуататорiв", "паразитiв", де вона? Нi  одного  машинiста,  нi  одного
грубника, не кажучи вже про iншi фахи. Тро╨  залiзничних  вищих  iнженерiв
заре╨струвалося й шестеро урядовцiв! А вся маса, ота ледача, тупа, брудна,
смердюча черва, волi╨ бути розчавлена, рознесена  на  шматки,  вигинути  у
вогнi, пiд кулями, ангж стати до працi. Вона волi╨ в брудi, в  смородi,  в
холодi, в нечистi  жувати  свою  паскудну  жуйку  й  помалу  гинути,  анiж
вернутись до людського життя.
   Вони озброюються? Вони  пересуваються  до  льохiв  у  долiшнi  поверхи,
закопуються в нори й щiлини, пiдлi паразити? Добре, хай ховаються!  Навiки
вони себе там поховають!
   Принц Георг час од часу да╨  наказ  у  телефон.  I  тодi  над  Берлiном
гуркочуть вибухи гармат, нагадуючи про грiзну обiцянку.
   Але нагади не посувають "паразитiв" до райхстагу. Тихо на  вулицях.  Не
сунуть лавами мешканцi ©х. Глухо позабиванi вiкна  й  дверi  будинкiв,  нi
одно людське обличчя не визира╨ вже з них.
   З полудня граф Елленберг ©де iз звiдомленням до принцеси Елiзи й  зараз
же верта╨ться назад. Принц Георг  нетерпляче  й  хмарно  вирива╨  з  нього
вiдомостi. Принцеса хвилю╨ться? Не дуже? Добре А  та  наволоч  у  домi  що
робить, усi тi технiки, шевцi, малярi, хiмiки й тому подiбна гидь?  Нiяких
агресивних намiрiв?
   Граф Елленберг поштиво, м'яко заспокою╨. Наволоч сидить  тихо.  Частина
повтiкала. Кривий доктор працю╨ в себе в лабораторi© й нiкуди не виходить.
Усi ждуть.
   - Добре. Дiждуться. Цi╨© ночi вони матимуть.
   - А що ж робити, ваша свiтлосте, iз зiбраними? Бiля  двох  тисяч  людей
уже зiбралося в райхстазi.
   I принц Георг, i Найвища Рада  мовчать:  вони  самi  тiльки  про  це  й
думають. Що робити з цими людьми, якi нiчого не вмiють. Нема ж кому потяга
скласти, паровоза розпалити, вагони позчiдати. Смiшно навiть  уявити  собi
цю роботу ©хню. Генерал Бухгольц  рiшуче  пропону╨:  розпустити  аiбраиих,
сказати, що знову буде  визначений  день.  Нехай  iдуть.  Нехай  так  само
ховаються в льохи й перечiкують. Тiльки щоб узяли  з  собою  посвiдку,  що
вони - "Друзi Ладу".
   I заре╨строванi так само поодинцi, по дво╨ й  цiлими  групами  поспiхом
виходять iз райхстагу, ховають посвiдки й поспiшають додому зайняти  краще
мiсце в льохах.
   А Найвища Рада нiкуди не виходить - вона до само© перемоги стоятиме  на
свойому великому посту.
   ***
   Вечiр  тихо,  помалу  спуска╨  темно-сiру  завiсу  ночi  над   затихлим
райхстагом. По каналах мiста вiльно гаса╨ вечiрнiй вiтер. Темрява  густою,
непроглядною сажею засипа╨ Берлiн. I цi╨© ночi нiде не  видно  навiть  тих
крихiтних первiсних вогникiв, що ранiше блимали де-не-де у вiкнах.
   Грiзна тиша Зловiсний виск вiтру, шакалячий, самотнiй, зловтiшний.
   Зна╨ вiн, яка йому пожива буде, нетерпеливиться, ганя╨iiмiж  кучугурами
кам'яниць, нишпорить, б'╨ хвостом по шибках, жадно скавулить.
   I раптом зiщулю╨ться й притиха╨. Густу запону  ночi  громом  розпанаху╨
вибух.  За  ним  другий,  третiй,  четвертий.  Вiтер  скажено,  несамовито
женеться, спiшить, вищить.  Але  його  виску  не  чути  вже  в  страшному,
безугавному, сплетеному з безустанних вибухiв гуркотi.
   Чорна сажа ночi здригуеться-вона  ранена,  вона  кривавиться  вогнем  з
одного  боку,  з  другого,  з  третього.  Рани   множаться,   палахкотять,
роздирають чорний оксамит, полум'яжене  сивий  дим  угору,  в  чорне  небо
фонтани iскор, вiяла  сяйв.  З-пiд  розiдраних,  розпанаханих  полiв  ночi
виступають уже контури  башт,  палацiв,  шпилiв,  закривавлених  пожежами,
трiпотливих, миготливих.
   Гуркiт, пекельний, безупинний, ураганний, трясе небом, хита╨ кучугурами
кам'яниць, валить ©х, розбива╨, трощить, як  дитячi  коробочки  В  гуркотi
злива╨ться виск вiтру,  виття  собак,  рiдкi  зойки  людей,  трiск  i  гук
падаючих стiн, i плямкання полум'я, i лускання шибок, i ляскiт залiза Небо
вкрите одною кривавою раною  вогню  Берлiн  iпала╨,  корчиться,  валиться,
простяга╨ руки полум'я до неба й реве, стогне, гуркоче в нестямi.
   Канали вулиць уже яснi, вже теплi, вже нагрiтi,  як  нiколи.  Обхопивши
голови порозчепiрюваними, покоцюрбленими жахом  пальцями,  ховаючи  ©х  од
страшного  палу,  вiд  завалу  мурiв,  вiд  страхiття   видовища,   кудись
божевiльне женуться вигнанi, викинутi люди.  ©х  часом  завалю╨  палаючими
поваленими дахами, часом просто падають i бiльше вже не  рухаються,  часом
розбивають головами шибки вiкон i, деручи склом  лице  й  руки,  лiзуть  у
дiрки.
   А вибухи за вибухами без угаву, без  перерви,  сласно,  люто,  пекельно
гуркочуть, гупають, велетенськими молотами б'ють у  груди  старий  Берлiн.
Густа масна сажа ночi безупинно хилита╨ться подертим  лахмiттям,  куриться
стовпами, вулканами жовто бурого диму, жахно дереться  все  вище  та  вище
вгору. I вмить гуркiт провалю╨ться в сажу ночi й зника╨. I наста╨ страшна,
страшнiша за гуркiт тиша. Вона плямка╨  криваво-вогневими  губами,  мовчки
блима╨ сяйвом у чорне небо,  хрумтить  залiзобетоновими  кiстками,  сласно
мугиче виттям вiтру й собак I хто зна╨, що в черевi в не©, якi нерозiрванi
гуркоти, якi ще ляскоти вибухiв роздеруть ©©, щоб вирватись на дику волю.
   Але сiро синiй ранок, трупно-блiдий, мертвими руками  безсило  розсува╨
подерту завiсу ночi й витира╨ кров iз не©. Блiднуть вогневi рани,  слабне,
розплива╨ться жовто-буре вiяло в небi, рiдша╨ густе вiниччя димiв.
   ***
   I знову по вимерлих, закурених, затканих димом вулицях лопотять мотори,
ритмiчним  перебо╨м  цока╨  залiзо  копит,  знову  галасливим   лаконiчним
стогоном гримлять сурми й ревуть рупори.
   - До райхстагу! До райхстагу! До райхстагу!
   Вiсники перестрибують через  трупи,  обминають  залiзобетоновi  завали,
продираються крiзь хмари диму й трублять угору, вниз, у стiни,  в  дим,  у
вогонь.
   Але тепер не висуваються голови з вiкон i балконiв, нiхто не  проводжа╨
враженими очима чуднi, загадковi постатi.
   I не стягаються вже нi купками,  нi  поодинцi  навiть  учорашнi  "Друзi
Ладу".
   Тихо й мертво круг райхстагу. Тiльки на сходах чорними тiнями в  глухих
касках завмерла варта.
   Тихо й  мертво  в  кабiнетi  Найвищо©  Ради.  Смердить  горiлою  фарбою
пiдлоги,  димом  соснових  трiсок  i  поганим  тютюном  Штiфеля.   Обличчя
синюватi, з буро-фiалковими тiнями пiд очима. Принц Георг сталево невтомно
ходить iз кутка в куток, заклавши одну руку за вiдворот, а другу за спину.
Затоки чола вкрилися синюватою жовтизною, нiс схуд за одну нiч.
   Граф Елленберг чуйно пiдводить голову: кроки генерала.
   - Ну?!
   Генерал Бухгольц мовчки йде до столу, налива╨ жовтяво© води в  склянку,
випива╨ одним духом, потiм другу, третю.
   - Ну, генерале?
   Генерал витира╨ вуса ребром пальця й безсило сiда╨ тут же  коло  стола,
витягши ноги в лакованих чоботях iз острогами.
   - Безнадiйно!
   I вiн заллющу╨ припухлi вiд безсоння очi.
   - Цiлком безнадiйно. Багато населення втекло ще до  бомбардування  поза
Берлiн.  Друга  частина  забилась  у  льохи  й  долiшнi   поверхи.   Третi
поскупчувались тут, у  цих  кварталах,  круг  райхстагу.  Мудро.  Четвертi
озбро©лись  i  готовi  битись.  Нашi  люди  перевтомленi.  Наста╨  апатiя.
Результатiв од нового ааклику нiяких. Берлiн горить. Валяться цiлi вулицi.
Вби тих мало, але ╨. Скiльки в ру©нах  i  пiд  ними  -  невiдомо.  Розбито
бiржу. На вулицях нi душi. Безнадiйно.
   У принца Георга на щелепах виступа╨ по гулi. Вiн iзрива╨ться з мiсця  й
знову ще твердiше, ще сталевiше ходить iз кутка в куток.
   - А, пiдлi паразити, вони сюди позбiгалися, пiд райхстаг? Добре! Ми  ©х
виженемо и звiдси. Я, панове, пропоную вжити газу. Повиводити всiх "Друзiв
Ладу" за Берлiн, дати два днi, решту виморити газом.
   Генерал Бухгольц, не розплющуючи очей, крутить головою: безнадiйно. Всi
розбiжаться за цi два днi.  А  коли  б  i  не  розбiглись,  яка  рацiя  ©х
винищувати. Хто ж буде працювати? Не смергь ©хня потрiбна, а  праця.  Iнша
рiч, коли б було досить батальйонiв, узяти Берлiн в облогу.  Не  допускати
масу до водя й до трави. Але для цього потрiбна цiла армiя дисциплiнованих
воякiв, а не тi бiдолашнi двi-три тисячi молодих людей" де майже жоден  iз
них не був на вiйськовiй службi. Справа безнадiйна.
   Принц Георг стоiть бiля грубки  й  похмуро,  не  клiпаючи,  дивиться  в
щiлинку, в  якiй  видно  жовтогарячий  жар.  Довго  сто©ть,  нотiм  рiшуче
вiдходить, ста╨ бiля столу й обводить усю Раду сталевими, впертими очима.
   Так, вiн згоджу╨ться, що сирава поки що програна. Не безнадiйна,  апоки
що на цей меят програна. Генерал ма╨ рацiю. потрiбна армiя. Отже, треба цю
армiю здобути. Бiльше нiчого I тодi знову розпочати гру.
   I вмлiваючий од, сну генерал, i пожована  безсонням  Рада  здивовано  й
чекаюче дивляться на свого голову.
   Принц Георг мав на увазi цей результат iще цi╨© ночi. I вiн  ма╨  такий
план На тих лiтаках, що ще можуть придатися,  вилетiти  до  Азi©.  З  усiх
даних видно, що Схiд не допустив до себе зарази. Але вiн не зможе втримати
iзоляцi© й заразиться Отже, вiн повинен виступити проти ╙вропи й  винищити
Сонячну машину. Чому вiн не робить цього досi? Невiдомо.  Можливо,  що  ще
бореться в себе Можливо, не зна╨ тутешнього  стану.  Треба  вияснити  йому
ситуацiю. Отже, висновок такий частинi "Друзiв Ладу" летiти до Азi©. Друга
частина лиша╨ться тут бути в постiйному контактi  з  лiтаками.  Коли  Схiд
здоровии i наважиться забезпечити сво╨  здоров'я  походом  на  ╙вропу,  тi
"Друзi Ладу", що лишаться,  тут,  мають  виконати  пiдготовчу  роботу  для
остаточно© акцi©. Сам принц Георг готовий  летiти  до  Азi©.  Хто  ма╨  що
сказати з приводу цi╨© iде©?
   Нiхто з Ради нiчого не ма╨ сказати - що можна  сказати  тому,  хто  все
програв?
   Так само й принцеса Елiза нiчого не ма╨ сказати. Навiть проти того, щоб
сам принц Георг летiв до Азi©, нiчого не каже. А могла  б  же  хоч  трошки
засмутяiти, ну, хоч для ока вдатя, що  страшно  за  нього.  Адже  путь  не
легенька: через мертву сонце©стську пустелю летiти до Азi©. А там що?
   Але принцеса .Елiза не смутнi╨  й  нiчого  яе  вда╨.  Хмарно  й  суворо
стиснувши широкi брови над очима, теж жовтяво-сiра  вiд  жаху  яочi,  вона
коротко да╨ свою згоду. I коли принц Георг, одягнений  уже  для  подорожi,
проща╨ться й нiякове, несмiло чека╨ чогось, принцеса Елiза  не  розумi╨  й
холодно простяга╨ руку для поцiлунку. Тiльки руку.
   Решта простягнеться на схiдцях трону.
   ***
   Бiлi кошлатi мухи легко й нечутне обсiдають трупи Берлiна. Вiтер  роями
жене ©х недогорииiми вулицями, бiлим  холодним  пластиром  залiплю╨  чорнi
рани, обмоту╨ ватою кiстяки порозбиваних башт i будинкiв.
   Нечутними  холодними  роями  сiдають  мухи  на  минуле   й   залiплюють
вогнево-кривавi навiснi рани м'яким товстим пластиром.
   Лежить  Макс  на  кацапi,  гидливо   й   невiдривно   мружачi   отi   в
засмальцьований томик. Снить нiколи небувалим, безглуздим життям. Лежить у
норi перин, а руки в рукавичках. Лежить, мружить вiястi очii, потiм усува╨
голову в вору й знову лежить у снi.
   В лабораторi© на пiдлокiтнику й на пiдлозi бiля вiкон голчастий срiбний
iней. До металевих частин машин  торкатися  голими  пальцями  не  можна  -
холодно, непри╨мно. Чужi,  непривiтнi,  колючi  машини  також  сплять.  Та
доктор Рудольф i не торка╨ться. Iнодi тiльки зайде  до  робiтнi,  посто©ть
коло столу, доводить пальцем по поросi й тихенько шкандиба╨ собi назад.
   Нема часу йому сидiти в холоднiй,  мерзлiй,  чужiй  лабораторi©.  Треба
знову воаити дрова з лiсу. Потiм пиляти ©х, потiм колоти, потiм  розносити
©ло хатах графського буднику. Принц Георг раптом  ви©хав  до  свого  аамку
лаштувати сво╨ гнiздо. На три кiмнати треба щодня лаливо готувати. Старому
графовi з графинею (в однiй кiмнатi живуть, тодi розкошувати - до  окремiй
кiмнатi мати,). Батьковi i матерi на одну кiмнату  та  принцесi  Елiзi  на
одну. Та ще ж часом i свою спальню треба  коли-не-коли  протопити,  огрiти
сво© нори.
   Вiд Макса помочi нiяко© - що йому до якихось там графiв i принцес.  Хай
собi самi рубають.  Старi?  Так  хай  помирають.  Хорi,  раненi?  Так  хай
iздихають. Кому вони потрiбнi? I йому самому нiякого тепла не треба  -  не
замерзне дiд перинами, а як i замерзне - кому вiд того бiда?
   Та й батьковi, власне, нiякого тепла не треба.  Пiдупав  старий.  Пiсля
то© ночi якось раптом, одразу пiдупав, ослаб, знесилiв, наче  вклав  у  ту
нiч усю рештку  сво©х  сил,  надiй  i  вiри.  Також  цiлими  днями  сидить
закутаний у кожух у фотелi, оброслий, зачучверений, невмиваний, мовчазний,
i дивиться або в ╙вангелi╨, або на порожню,  пустельну,  засипану  чистим,
незайманим снiгом вулицю. Чисту-чисту, без нiякiсiнького  слiду  колiс,  з
рiденькими запорошеними ямками вiд чи©хось нiг. Наче в  полi  сто©ть  дiм,
наче в снiговiй безлюднiй пустелi. I ╙вангелi╨  тепер  -  снiгова  холодна
пустеля. Той самий детективний роман, що i в Макса, i так само,  як  Макс,
гидливо й непорозумiло, застигло мружаться очi батьковi.
   Доктор Рудольф не говорить iз батьком. Отак мовчки внесе оберемок дров,
обережненько, стараючись не гупати, спустить додолу перед грубкою, витягне
шворку й вийде навшпиньках iз кiмнати.
   Та й з графами невеликi розмови бувають. Старий уже не ©жить  до  нього
теплою насмiшкою сивi стрiхи. Сидить, як батько, перед вiкном у кожусi,  з
позамотуваними в ковдри старими ногами, й непорушне годинами  дивиться  на
вулицю, на чистий, срiбно-iскристий порох,  що  ним  гра╨ться  вiтер.  Але
зовсiм уже мовчки, зовсiм безшумно носить дрова доктор Рудольф до  кiмнати
принцеси Елiзи. Батько часом iз матiр'ю при ньому заговорить, iнодi  гляне
на   доктора   Рудольфа,   буркне:   "Навiщо    такi    великi    оберемки
носиш-пiдiрватись хочеш?" Старий граф часом привiта╨ться, спита╨,  скiльки
ступенiв морозу, стара графиня ласкаво, тепло дяку╨, проха╨  вибачення  за
турботи.
   А тут нiколи нi одного слова, нi одного звуку, нi одного погляду.  Коло
вiкна iз шитвом чи коло столу  за  якимсь  писанням  -  чорна  постать  iз
червоним полум'ям волосся. I переважно спиною  до  доктора  Рудольфа.  Або
найбiльше - профiлем, змарнiлим, кiстяним, скупчено суворим.
   Панi Штор майже щоразу нiжно гладить доктора Рудольфа iпо плечах, нiжно
й винувато - вiн не повинен сердитись на принцесу за  ©©  таку  поведiнку:
вона, напевно, дуже-дуже вдячна йому за його послуги, але  тiльки  сказати
йому не може. Треба зрозумiти ©© i  простити.  Вона  стiльки  втеряла  вiд
Сонячно©  машини.  А  тут  iще  через  не©  мусила  розстатися  з  коханим
нареченим. Хто зна╨, чи знайде вiн що-небудь у себе вдома для  гнiзда,  чи
не зруйноване й там усе. Так ретельно готував гнiздечко, мостив, прибирав,
думалось: от-от поберуться, перейдуть, почнуть жити -  i  раптом  удерлись
божевiльнi люди  й  розтрощили  життя.  Не  треба  звертати  уваги  на  ©©
поведiнку, а пожалiти бiдну: днями й ночами вона не спить - все про принца
Георга дума╨, турбу╨ться. А вдень переварить, ми╨ посуд, ши╨, лата╨.  Руки
стали бiдненькiй червонi, шорсткi, грубi - куди там про  манiкюри  думати.
Але яка мужня, яка сильна, яка терпляча дiвчина!  Iнша  на  ©©  мiсцi  вже
давно б була пустила руки, стратила б волю,  впала  б  у  вiдчай.  А  вона
тiльки мовчить. Мовчить i все робить. I не можна, ой, не можна  ©й  нiчого
навiть сказати, не  те  що  помогти,  все  сама,  нiяко©  помочi,  нiякого
привiлею. От тiльки хiба що дров самiй нет сил пиляти й носити.
   Доктор Рудольф слуха╨ мовчки, тiльки одвертi голi хлоп'ячi очi його все
дивляться в пiдлогу - не смiють глянути  в  материнi  очi,  бо  злякаються
материнi очi, зустрiвшися з ними. Так i виходить iз кiмнати, спустивши очi
додолу. Але так само й до кiмнати принцеси Елiзи входить, не пiдводячи ©х.
Тихо-тихо виплуту╨ шворку з оберемка, i в кiмнатi  сто©ть  така  тиша,  що
чути, як надворi цвiрiнькають горобцi.
   Але  зате  Труда,  мила,  хороша  Труда,   трошки   помага╨   докторовi
Рудольфовi.  Насамперед  помага╨  бронзово-золотистим   здивовано-веселим,
на©вно-одвертим блиском очей. Що?! Сумувати? Чого?! Незрозумiле. Абсолютно
незрозумiле. Хiба не чудесна зима цього року?  Пишна,  щедра  -  всю  тобi
землю застелила пухнатим чудесним килимом, качайся, перекидайся, заривайся
в нього з головою. Мужчини всi - квашi, слабодухi макухи - ммее... тоскно,
нудно, холодно, сумно, безнадiйно. Один доктор Рудольф козак. Та ще доктор
Тiле: цiлими днями на полюваннi, стрiля╨,  ловить  лисиць,  собак,  здира╨
шкури, робить кожухи. Труда неодмiнно з  ним  ходитиме  на  полювання,  от
тiльки напиля╨ з доктором Рудi багато дров.
   I пиля╨. Старанно, серйозно, тiсно стуливши милi  губки,  трима╨  обома
руками держальце пилки й з усi╨© сили тяга╨ туди й  сюди.  Матово-смуглявi
щiчки  темнiють  рум'янцем,  очi  бризкають   блискучою   бронзою,   з-пiд
темно-синього хлоп'ячого берета  весело,  бадьоро  телiпаються  чорно-синi
кучерi по плечах. Чудесно!
   А  потiм  бере  в  жменi  сипкого,  голчастого,   колючого   снiгу,   i
по-хлоп'ячому вихиляючи плечима, рiшуче бiжить до старо© засипано©  снiгом
оранжере©. Там у норi з перин лежить макуха з вiястими,  сонними,  гидливо
примруженими очима. Ану, годi лежати! Що за тюхтiйство таке! Раз, два! Нi?
Ну, так от!
   I в нору за шию, в лице летить голчастий, сухий, холодно колючий  снiг.
Тюхтiй сердиться, витрушу╨, обурю╨ться, вiдверта╨ться  лицем  до  стiни  й
бере в руки детективний роман.
   - Фе! Сором! Скандал! Ну, справдi, як же не сором?  Правда,  Рудi?  Ну,
милий Рудi, це ж просто незрозумiле: лежить, як  ведмiдь  у  барлозi.  Вам
треба знову "Друзiв Ладу", щоб пiдняти? Правда? Максе,  ну,  вставайте  ж,
©й-богу. Гайда на саночках спускатись. Маса народу санку╨ться. Але  можете
собi уявити, Рудi. все  дiвчата,  жiнки  й  зовсiм-зовсiм  молодi  хлопцi.
Мужчини ж усi отак само лежать, як Макс. Що це значить, Рудi?
   Рудi не зна╨. Так, правда, лежать  колишнi  владики,  господарi  життя,
лежать випотрошенi, обвислi, як порожнi торби, а  жiнки  штопають,  шиють,
перуть, нiжно гладять  ©х  по  головах,  вибачливо  потiшають,  жартiвливо
термосять ©х снiгом, соромлять. Так, це правда,  а  чому  так  -  не  зна╨
доктор Рудi. От i сам вiн лiг би в свою нору, лiг би замотком на всю зиму,
на все життя, заплющив би очi, дихав би теплом свого власного тiла - i хай
замiта╨, заносить снiгом. Хай днями й ночами суму╨ собi десь там за  сво©м
коханим червоне полум'я волосся. Лежати б собi в замотку,  без  руху,  без
суму, без усякого полум'я.
   А чому нi Труда, нi мама, нi графиня, нi принцеса, нi жiнка технiка, нi
дiвчата з саночками, чому вони  не  хочуть  лежати  заметками,  чому  вони
ходять так спокiйно, так упевнено,  так  весело  по  мертвiй  землi,  чому
вибачливо гладять голови тюхтi©в, чому штопають, шиють, грiють -  невiдомо
Невже справдi жiнка сто©ть ближче до тварини - i ©й легше втратити людину?
╙ в не© самець, ╨ дитинча, ╨ кого лизати, любити, ╨ чим нагодувати себе  й
©х - чого ©й бiльше треба? Та й що вона втрйтила? Ланцюги?
   Чи iнше щось тут ╨-не зна╨  доктор  Рудi  й  не  може  пояснити  милiй,
хорошiй Трудi.
   ***
   Звiстки з Азi© нема╨. А серце принцеси щоранку  прокида╨ться  з  нiжним
болем, з холодком чекання,  iз  страшними  поривами  туги.  I  болючий,  i
солодкий ритуал от принцеса сидить боком до грубки в глибокому  фотелi  iз
шитвом у руках, накинувши на плечi кожушанку, боком сидить, а не спиною  й
не лицем, щоб у полi зору були i дверi, i  грубка,  поганенька,  незграбно
змадикована принцом Георгом. От чути в коридорi важкi, нерiвнi й  обережнi
кроки I вже любо сидiти в фотелi,  i  вже  повно  повно  ста╨  в  холоднiй
кiмнатi, вже все нашорошено чека╨ в нiй. i грубка з акуратно  вийнятим  iз
не© принцесою попелом, i фотель, i голка, i синюватi вiд холоду,  замерзлi
вiд чекання руки принцеси. От тихий, несмiлий, винуватий стукiт у дверi.
   - Прошу!
   Холодний, сухий, чийсь  дивно-чужий  голос  виходить  iз  уст  принцеси
Елiзи, з тих уст, яким трудно дихати вiд.  стримуваного  хвилювання.  Лице
принцеси замкнено-сухе, холодне, не ворухнеться,  очi  строго  спущенi  до
шитва, облямованi пухнатим темним мереживом вiй. А в палi зору пiд  сiткою
вiй видно ноги, великi,  обережно,  навшпиннках  шкаддибаючi,  в  подертих
черевиках. Вони так боязко, тихесенько  шкандибають  до  грубки,  наче  по
серцю принцеси ступають. I таки по серцю, бо  аж  холоне,  аж  стиску╨ться
воно й здригу╨ться на кожний крок. I скорботно диву╨ться: що ж воно, боже,
таке? Чого такою дивною, мiстичною нiжнiстю тягне вiд цих калiкуватих  нiг
у великих подертих черевиках? Чого гарячим зворушенням залива╨  груди  вiд
цих боязких, червоних од морозу рук,  що  так  безшумно  витягають  шворку
з-пiд оберемка дров? От вiн зараз вийде, не дiставши навiть кивка  головою
за свою послугу, як останнiй наймит-попихач, якого  навiть  не  помiчають.
Тихо-тихо причинить дверi й зникне до вечора. I до  вечора  принцеса  буде
любовно брати з оберемка по однiй дровинячцi й з  нiжнiстю  всувати  ©©  у
грубку. А увечерi так само боязко, винувато, не смiючи кашлянути,  принесе
нову в'язку старанно  нарубаних  дров.  Принесе  знову  кричущу,  зв'язану
нiжнiсть, солодкий бiль i тужне зворушення. I знову очi принцеси  холодно,
гордовито будуть спущенi на книжку бiля  свiчки,  по  якiй  хилитатиметься
тiнь гнотика.
   А в  душi  весь  вечiр  i  всю  нiч  хилитатиметься  солодко  й  боляче
здивовання: що ж це тане, боже мiй? Хто од зробив, що в цiй  шкутильгаючiй
постатi, пiд цим стареньким палвтомi, пiдперезаним ременем, захована  така
хвилююча, безкрая насолода, таке неймовiрне щастя ©©. От сховане,  сховане
воно там усерединi ©©, в цiй- незграбнiй, боязкiй шкаралупинцi. Досить  ©й
зробити рух, торкнутись до шкаралупки - i вибухне з не©, i  обхопить  обох
таким чудом, вiд якого можна захлинутися.
   Але  очi  принцеси  навiть  не  клiпнуть,  не  пiдведуться.  Бо,   коли
пiдведуться,  коди   зустрiнуться   з   тими   голими,   дитячо-одвертими,
благально-покiрними  вiкнами  в   душу   (а   вони   повиннi   бути   саме
благально-покiрнi!), тодi... тодi все завалиться. Не  стане  нi  Азi©,  нi
╙вропи, нi сонця, нi  планет.  I  тодi  треба  швидко-швидко,  моментально
втекти  и  заритися  в  якусь  печеру   в   глибинi   непролазного   лiсу,
далеко-далеко вiд людей, вiд минулого, вiд можливого майбутнього. А чому б
I нi?
   I принцеса чу╨, як холонуть ©й ноги, як знеможено, злякано затиха╨ душа
й щоки починають горiти палаючим стидким вогнем.
   А з Азi© все нема та  й  нема  нiяко©  звiстки.  I  як  приходить  граф
Елленберг, як тiльки вступа╨ в хату його жiночо-м'яка постать iз  оброслим
рудою, обсмиканою бородою лицем, так принцеса Елiза вся  зiщулю╨ться,  вся
зсиха╨ й натяга╨ себе на дрiт суворого чекання. А коли  вiн  виходить,  не
дiставши й вiд не© нiяко© звiстки з Азi©,  принцеса  Елiза  вся  спада╨  й
знеможено звiшу╨ руку з поруччя фотеля. Розумi╨ться,  все  могло  статися:
могли лiтаки з принцом Георгом не  долетiти,  могло  трапитися  нещастя  з
посланцем, а може, захорiв принц Георг. У кожному разi,  поки  що  звiстки
нема.
   А пiсля того наста╨ вечiр, наступають ранки, дощовi, снiговi, хмарнi  й
сухо-сонячнi, але все  холоднi,  й  усе  треба  палити  в  грубцi.  I  все
шкандибаюча постать, мовчазна, несмiла й понижена (понижена всiма-всiма©),
носить оберемки дров, ступаючи навшпиньках.  I  часом  принцеса  Елiза  iз
страхом впива╨ться руками  в  поруччя  фотеля,  щоб  не  глянути,  щоб  не
пiдбiгти, не схопити в руки обросле кошлате лице, щоб iз гнiвом,  болем  i
ридаючою  нiжнiстю  не  зiрвати  з  нього  цього   мовчазного   смиренного
пониження.
   Але раз граф Елленберг приходить не з питайним виразом ласкавих очей, а
iз стримано-трiумфальним. I принцеса Елiза  з  острахом  схоплю╨ться  йому
назустрiч.

   Звiстка?!
   Граф Адольф нiжно  й  обережно,  як  спiйманого  метелика,  за  кiнчик,
пiдносить принцесi невеличку товстеньку куверту. Потiм  скромно  й  мовчки
вiдходить у далекий куток, бере в руки "Теорiю омне©зму" й  пильно  чита╨,
вiдвернувшись од та©нства, що вiдбува╨ться на другому кiнцi кiмнати.
   Принцеса Елiза сидить у фотелi, й аркушики паперу хистко погойдуються в
©© руках.
   "Високоповажна й Дорога Кузино! Посилаю Вам  свiй  всевiдданий  рапорт!
Прошу не гнiватися за запiзнення - вина не моя, а тих тяжких  обставин,  в
яких доводиться боротися за наше святе, велике дiло. Я поминаю тi  пригоди
й нещастя, що траплялися нам по дорозi до Iндi© й що  коштували  нам  двох
лiтакiв i тринадцятьох людей  -  половину  нашо©  експедицi©.  Цi  пригоди
забрали в нас, крiм того, багато часу. Але найбiльше часу забрав арешт,  в
який ми попали зараз же, як перелетiли на територiю Союзу Схiдних  Держав.
Явище  об'╨ктивно  вiдрадне,  бо  показу╨  здоров'я  й  пильнiсть  схiдних
народiв, але суб'╨ктивно воно нам коштувало багато прикростей.  Нас  узято
за комiсарiв ╨вропейських Каесемiв, i хоч нi одно© Сонячно© машини не було
знайдено на наших апаратах, нас усе ж таки  тримали  в  строгiй  iзоляцi©.
Можливо, що ми ще й досi б сидiли або нас були б уже розстрiляли,  коли  б
не став нам у пригодi  ╙вро-пейсько-Американський  Союз  Оздоровлення.  Це
органiзацiя  ╨вропейцiв  i  американцiв,  яким  удалося   врятуватися   на
територi© Союзу Схiдних Держав; вона ма╨ ту саму мету, що й ми.
   Переходячи до само© сутi справи, маю щастя донес ти, що вона сто©ть  на
доброму грунтi. Дiйсно, вся ╙вропа й Америка обхопленi страшною пошестю, i
надi© на видужання зсередини нема╨ абсолютно нiяко©. Що дня стежники Союзу
Схiдних  Держав  доносять   про   щораз   бiльше   й   бiльше   здичавiння
╨вропейсько-американського свiту. Нам, дiтям  цього  свiту,  доводиться  з
болем соромитися перед нашими азiатськими велико душними сусiдами  -  така
неглибокiсть, така нетрив кiсть були  в  нашiй  вихвалюванiй  цивiлiзацi©.
Картини, якi малюють стежники, наводять на  глибокий  сум  i  ви  кликають
жагуче бажання поспiшити на порятунок загибаючому пiвсвiтовi.  Я  не  буду
Вам ©х переказувати,  бо  Ви  самi  щодня  ©х  бачите  на  нашiй  нещаснiй
батькiвщинi. Скажу тiльки, що найтрагiчнiше враження роблять такi  велетнi
нашо© культури, як  Париж,  Лондон  i  Нью-Йорк.  Це  тепер  -  моторошнi,
фантастичнi пустелi.
   Ру©вничо-отруйна робота наших божевiльних продерлася й на Схiд. Легенда
щастя з силою пожежi по висушеному спекою степу спалаху╨ то тут, то там  -
i доводиться вживати надлюдських, геро©чних i часом жорстоких заходiв, щоб
гасити небезпечнi мiсця. Бувають  випадки,  коли  Верховна  Комiсiя  Союзу
Схiдних Держав, спецiально призначена для боротьби з Сонячною машиною, да╨
накази видушувати газом або палити радi╨м цiлi округи,  зараженi  Сонячною
машиною. Особливо часто трапля╨ться це з островами.
   Урядовi кола Iндi© досить оптимiстично, хоча й стримано,  дивляться  на
результат боротьби. Вони гадають, що на весну дезинфекцiя  в  нях  досягне
iдеально© височнии. Охорояу кордонiв i на  полi,  i  на  морi  провадиться
iдеально - i тепер майже нема╨ випадкiв, щоб  iз  ╙вропи  лопав  хоч  один
сонце©ст до Африки або Азi©.
   Справа походу вигляда╨ зовсiм легкою й потребу╨ тiльки певно© кiлькостi
окупацiйних армiй.  Божевiлля  Сонячно©  машини  ╨  тим  добре,  що  воно,
паралiзуючи все культурне й людське жлття, паралiзу╨  вкупi  й  яку-небудь
здатнiсть до органiзацi©.  Нiякого  опору,  розумi╨ться,  ця  маса  жуйно©
худоби не зноже протиставити. Все завдання окупацiйних вiйськ буде в тому,
щоб iзолювати здатнi до видужання елементи вiд абсолютно безнадiйних i щоб
знищити останнi iз найменшою загибеллю невинних. Але це вже вiдноситься до
техяiчного боку плану кампанi©.
   Отже, зажiячуючн свое донесення, я дозволяю собi висловити найпоштивiшу
надiю навеснi бути в Берлiнi б схладти до. дреирадяах нiг  найпрекраснiшо©
Жiнки Заходу сво© радiснi привiтання.
   ╞© покiрний i всевiдданий раб
   Георг
   Р. S. Не можу при цьому  не  висловити  свого  гарячого  жалю,  що  Вам
доводиться перебувати в кра©нi божевiлля. Для  мене  не  було  б  бiльшого
щастя, як мати змогу перевезти Вас сюди, але тi труднощi  перельоту,  якi©
стоять серед теперiшнiх умов на шляху, лякають мене й сковують мiй язик  у
благаннi перелетiти сюди.
   Ще  вважаю  за  варте  Вашо©  ласкаво©  уваги  таке   i   серед   Союзу
Оздоровлення, i серед урядових сфер Сходу пануе однодушна опiнiя, що пiсля
вичищення ╙вропи й Америки вiд Сонячно© машини на цих  континентах  мусить
на довший час запанувати залiзний  режим  абсолютно©  диктатури  вибраних,
цебто найстрогiша монархiя без нiяко© тiнi  парламентiв  i  таму  подiбних
руйнуючих волю й здоров'я народiв iнституцiй. Союз Оздоровлення вже  тепер
у порозумiннi з Союзом Схiдних  Держав  провадить  тяжку  и  вiдповiдальну
роботу вибору вiдповiдних людей, на плечi яких буде складений великий, але
геройський тягар улравлiння кра©нами. При цiй нагодi не можу не подiлитися
з Вами сво╨ю радiстю й  страхом  мою  скромну  особу  призначують  на  цей
трудний подвиi для Нiмеччини.  Не  смiючи  ухилятися  вiд  цього  великого
обов'язку, чуючи над собою благословляючi тiнi наших предкiв,  я,  одначе,
почував би в сво©х плечах незломну мiць, коли б знав, що поруч зi мною  на
схiдцi трону сходитиме iстота,  перед  якою  схиляються  i  плечi  мо©,  i
колiна.
   Ваш колiносхилений Георг.
   P. P. S. Вiдповiдь прошу передати посланцем. Щодо дальшого  листування,
то прошу не дивуватися й не турбуватись, коли вiд мене не хутко буде лист.
Надзвичайно важкi умови подорожi,  а  особливо  необхiднiсть  якнайбiльшо©
обережностi, можливо, не дозволить менi часто посилати посланцiв. А  то  й
до самого початку акцi© не доведеться послати. Не полохати треба  масу,  а
захопити ©© зненацька. Тим менше буде жертв i легше та швидше  вiдбудеться
вся ця тяжка операцiя дезинфекцi©.
   Отже, може, просто до побачення.
   Г"
   Граф  Елленберг  i  здивований,  i  занепоко╨ний:   на   рiвно-блiдому,
висхлому, з кiстяним овалом лицi принцеси Елiзи зовсiм нема того  пiдняття
й трошки п'яного захвату, що щойно бачив вiн на лицях генерала Бухгольца й
сенатора Штiфеля. Воно, це лице, немов присипане сiрим порохом, стомлене й
нудне, як пiсля трудно© ©зди полем у старовинному екiпажi. А очi задумливо
мружаться на щось далеке далеке й тоскне.
   Граф Елленберг м'яко пiдступа╨ ближче, м'яко влазливо намацу╨ поштивими
словами щiлинку до душi, але принцеса Елiза акуратно, з повiльною  задумою
склада╨ листа й затика╨ всi щiлинки.
   А коли граф Елленберг поштиво  вислизуе  з  покою  майбутньо©  королеви
Нiмеччини, вона дивиться на вiкно, в яке зазира╨ синiй присмерк, i  тоскно
слуха╨, чи не чути шкандибаю чих навантажених крокiв у коридорi.
   I  вночi  лежить  принцеса  Елiза  з  розплющеними  очима  й  застигло,
непорушне дивиться  в  тьму  кiмнати.  На  пiдлозi  коло  грубки  дотлiва╨
вихлюпнутий  жовто-червоний  вiдблиск  вогню,  i  вiд  нього  тягне  такою
безвихiднiстю, такою застиглою тугою й самотою, що очi принцеси самi собою
наливаються чимсь гарячим-гарячим.
   ***
   А бiлi  мухи  монотонно,  вперто,  безупинно  обсiдають  дахи,  дерева,
вулицi. Тиша взулася в бiлi пухнастi панчохи й уже навiть не  рипне  нiчим
уночi, не зашарудить. М'яко зсува╨ться день у нiч, нiч  -  у  день.  Сонце
зникло, тiльки  часом  коли-нс-коли  боком,  низом,  винувато  пройде  над
Берлiном таке червоне, таке  байдуже,  холодне,  заклопотане  й  зараз  же
хова╨ться в синювато-попелястi хмари.
   А може, того тюхтi© сплять у замотках, що тепер  уже  зовсiм-зовсiм  ©м
ясно, що всьому кiнець, тепер, пiсля  то©  дико©,  божевiльно©,  пекельно©
ночi. Бо таки таккiнець. Тепер ясно, що нема╨ нiяких сил, якi б  повернули
людину. Тепер ясно, що нiколи-нiколи не загориться вже  вiясте  сяйво  над
Берлiном, нiколи не загуркотить  машина,  не  задзвенить  сумним  лагiдним
плачем вечiрнiй дзвiн у на©вних будиночках бога.  Тепер  це  все  ясне.  I
ясно, що мусить умирати за Машиною й людина.
   "Ну, так що? Ну, i хай тварина.  Що  тут  страшного?  Вiльна,  здорова,
весела, любовна, щаслива тварина хiба не краще за скуту, хору, гнилу, злу,
брехливу, нещасну людину? К чорту ©©!"
   Мила, люба Труда. Хороша тваринка! Може, вона й ма╨ рацiю Може,  дiйсно
к чорту гнилу, нещасну, злу людину.  Може,  справдi  нехай  вона  вигиба╨,
вигнива╨ в цих макухах, i нехай росте нова тварина в тих дитячих  дзвiнких
голiвках, що так весело перекидаються в пухнастому бiлому килимi?
   А сонце щораз  нижче  ходить  понад  обрi╨м,  щораз  неуважнiше,  щораз
коротше визира╨ з-за снiгових понурих хмар. I вiтер ста╨ щораз  суворiший,
понурiший. I все рiдше приходить i Труда, i все млявiще звучить ©©  голос.
I все рiдше чути дитячi голоси за муром бiлого саду. Не чути ©х уже  й  на
тих горбочках, повз якi доктор Рудольф ходить до лiсу й  на  рiчку.  I  на
рiчцi постатi такi млявi, байдужi, мовчазнi: наче  сплять  iдучи,  сплять,
набираючи води з ополонок, сплять везучи.
   I часом, коли мiсяць головою роздере густу чорну вату хмар i  виставить
iз дiрки здивовано-журне кирпате лице й по бiлому савану розiлл╨ться  синя
туга його, доктор Рудольф тихенько пiдбира╨ться  до  вiкна  й  довго-довго
дивиться на самотню чорну постать, суворо схилену над столом.
   I коли приходить до себе, а Макс не спить i може бачити його очi,  вiн,
не роздягаючись, тiльки  черевики  скинувши,  засува╨ться  в  дiрку  свого
замотку й пильно хова╨  лице.  I  довго-довго  не  спить  доктор  Рудольф,
дивлячись у густу тьму неклi-паючими очима. По диханнi й рухах  Макса  вiн
зна╨, що й вiн не спить. I не сплять десь тисячi тисяч Максiв. Не сплять i
дивуються, жахаються i  цепенiють  в  одча©  та  безнадiйностi.  I,  може,
проклинають.
   А на ранок доктор Рудольф уже знову несе оберемок  соснових  дров,  уже
тихенько стука╨, не чекаючи вiдповiдi, входить до кiмнати й склада╨  дрова
бiля  грубки,  незграбно©,  невмiло  складено©.  I   червона   голова   не
поверта╨ться нi на його стукiт, нi на його  обережнi  кроки.  Тiльки  панi
Штор потiм нiжно гладить сто плечах i дяку╨ бiдному Рудi за його тяжку для
них усiх роботу, дяку╨ за себе, за бiдного батька й за ще бiднiшу принцесу
Елiзу. Розумi╨ться, принцеса дуже  вдячна,  тiльки  сказати  не  може,  бо
гордiсть у цi╨© дiвчини бiльша за ©© вдячнiсть.
   А  бiлi  мухи  то  спиняються,  то  знову  обсiдають  заснулу  землю  i
вкладаються в бiлий, чистий саван.
   Днi  безшумно,  одноманiтно  пересипаються  в   ночi,   ночi   безшумно
чсуваються в днi. В холодних кам'яних печерах, у пiр'яних,  пухових  норах
сонно плямкають iстоти, що колись гордо звалися людьми.
   ***
   I от на бiлому, чистому саванi з'явилися чорнi, маснi латки. Сонце  вже
не ходить понад  самим  кра╨м  обрiю,  вже  не  гнеться  винувато,  кудись
поспiшаючи, не визира╨ сердитою червонопикою мачухою з-за хмаряних горбiв.
Весело розпихаючи сиво жовтi кучугури, владно, ясно сiда╨ на трон i робить
свiй об'©зд. I вiтер уже не ганя╨ться дурним цуценям за роями  бiлих  мух.
Грайливий, бурний, нетерплячий, розкудовчений гаса╨  вiн  поперед  Велико©
Матерi, розкида╨ ©© вiдозви на всi боки, сурмить у сурми: прокидайтеся!
   Доктор Рудольф уже не возить, не пиля╨, не руба╨ дров. Панi Штор  давно
вже переказала Рудi, що принцеса Елiза  просить  бiльше  не  трудити  себе
дровами - по хатах уже не так холодно, як перше.
   I доктор Рудольф давно вже вiльний. А в лiсi ще вiльнiший. Без вiзочка,
без саночок, без сокири й пилки  шкандиба╨  собi  доктор  Рудольф  старими
дорогами, ловлячи зарослим, кошлатим, смiшним лицем благосно-теплi вiдозви
Велико© Матерi. I лiс ловить i задоволене бурмотить: шепеляво гуде пiсню в
зелену гiлчасту бороду. На дорозi в холодку лежить  легесенький  учорашнiй
снiжок, i земля - як борошном посилана А в самому лiсi - снiг жовто-синiй,
рябий, у чорних, масних латках на  горбах,  як  шкура  бiлого  сетера.  На
кам'яних стовпчиках дотлiвають бiлi  шапочки.  Учорашнiй  снiжок  липне  з
землею до пiдборiв твердими гульками, якi  треба  весь  час  одбивати.  На
сонцi  безсоромно  оголилися  бiлi  стовбури  еерези,  розпустивши   довгi
нечесанi коси. Торiшн╨ жовте задубiле листя на  дубках  сухо,  паперово  й
весело шелестить. Крихiтнi пташинки десь над головою попискують  iз  таким
звуком, наче в кишенi побрязкують маленькi ключики.
   А сонце сипле вiдозвами, i  вiд  нього  до  примружених  вiй  тягнуться
кошлатi вiники променiв. Лiс густо, лунко перелива╨ться хвилями шуму.
   Доктор Рудольф сiда╨ на пеньок лицем до Велико© Матерi, примружу╨ очi й
сидить, не рухаючись, як великий лахматий жук. I не треба нiяких  кам'яних
печер, нiяких лабораторiй, радив, машин. Сидiти днями, мiсяцями,  поводячи
вусиками н пiдставляючи то один бiк пiд ласку Матерi, то другий. Сидiти  й
слухати густий лiсовий  шум,  слухати  хвилi  днвно  спiваючо©  радостi  й
незрозумiлi несподiванi завмирання серця як перед якоюсь  великою  тайною.
Звiдки ж радiсть, i тайна i гарячий, зата╨ний крик у грудях?
   Доктор Рудольф розплющу╨ очi й  непорозумiло,  схвильовано  огляда╨ться
навкруги голими, одвертими, сяючими очима. десь гуде дрiт.  Де  тут  серед
лiсу, далеко вiд дороги, може взятися телеграфний  дрiт.  А  гуде.  Густо,
рiвно, мегвлiчно гуде.
   Доктор Рудольф уста╨ й iiде  та  гудiння,  шукаючи  стовпiв.  Але  нема
нiяких  стовтiiв   -   дамi   -стовбури,   самi   милi,   вкритi   лускою,
червонувато-бурi стовбури. А гудiння щораз ближче, щораз виразнiше,  от-от
зовсiм близько.
   Ах голубчики! То ж вони-раднi, .милi, роботящi вiстуни весни.  То  вони
пообсiдали ранню вербу, повпивалися в ©© пуп'янки, швиотяться, перелiтають
iз гiлляки на гiлляку. То гуде верба,  гуде  бджоляним,  джмелиним  гудом,
телеграф весни. лл╨ ж скiльки ©х - кошлатих, старанних, дiловитих!  Звiдко
вони так рано довiдались, щ отут, у  цiй  долинцi,  сто©ть  верба,  всiяна
сиво-срiбними солодкими  пуп'янкам"?  Хто  сказав  ©м  це?  Якi  телеграфи
рознесли цю звiстку по ©хнiх вуликах, нiрках, щiлинках?
   А латки с  кожнiм  днем  стають  щораз  бiльшi,  ширшi,  саван  жавкне,
пухкиша╨, расповза╨ться -  оголя╨ться  сонне  тiло  землi,  зiтха╨  густим
теплим вiтром, протяга╨ться лiсовiми шумами.
   Доктор  Рудольф  шкандиба╨  вулицями,  в  вулицi  масно  мокро  блищать
асфальтами, вимитим  склами,  гомонять  голосами.  Вiкна,  дверi,  тераси,
балкони пороачинюваяi На  вiкнах,  дверях,  балконах,  терасах  -  людськи
зарослi кошлати жуки, кузьки, бджоли, .джмелi.  Гудуть  весвяно,  поводять
вусиками, пiдставляються то одним боком, то другим пiд ласку Матерi. А там
воду везуть на вiзочках, весело, дзвiнко перегукуючись iз  жуками.  А  там
знову  перевозяться  з  маленьких  теплiших  нiрок  до  великих  печер  iз
терасами, з балконами, що взимку пустовали. А в грудях недовiдома, нiякими
машинами и лабораторiями не зроблена радiсть i тьохкання, замирання  перед
хвилюючою тайною. Без телеграфiв, газет i вiдозв повисипали з сво©х нiр  i
солодко мружаться вiд радiсно© нiмо© звiстки.
   А сад, старий, любий, зачучверений, недорубаний сад п'яно гойда╨ться  з
боку на бiк, хита╨ лисо-кучерявою головою, шумить, гуде пiснею. I  дорiжки
мокро, тепло, соковито блискають, м'яко розлiтаючись пiд ногами. I лавочки
плямами висихають, парують, куряться теплом.
   ***
   Але  тоскно,  суворо-хмарно  блука╨  принцеса  дорiжками  саду,   всiма
дорiжками, крiм одно©, крiм то©, де пiдрубано нiжки бузковому кущевi. Цi╨ю
але╨ю вона нiколи не ходить. I таке в не© гостре пiдборiддя, така синювата
блiдiсть, такi  фiалковi  синцi  пiд  очима,  що  доктор  Рудольф  готовий
попiдрубувати всi нiжки всiм кущам разом iз сво©ми власними ногами, аби ©й
знову матово-золотисто закруглилось пiдборiддя й голова  пiдвелася  гордо,
зневажливо, велично. Вiн готовий попiдрубувати нiжки всiм  сво©м  радощам,
аби ©© зеленi очi знову  звисока,  погiрдливо  й  владно  примружились  на
нього.
   Технiк, малярi, друкарi веселi. На терасi ©хнiй  табiр,  на  тiй  самiй
терасi, де колись так  велично  й  владно  ступали  ноги  принцеси  Елiзи.
Галасливий, огрiтий ласкою Велико©  Матерi,  повний  дитячого  дзеленькоту
табiр.  Вони  повитягали  туди  канапи,  фотелi,  колиски,  розташувалися,
розперезалися,  попiд-ставляли  заспанi,  зарослi   голови   пiд   сонячнi
поцiлунки й нi за ким не тужать, нiкого не ждуть.
   I Макс вже не чита╨ детективних романiв, не лежить у  пуховiй  барлозi,
не кривить гидливою гримасою порослих шовковими  вусиками  соковитих  уст.
Вiн теж мружить очi на сонце, лежачи на лавi перед ганком  лабораторi©.  У
лiс вiн не хоче ходити - лiньки. Тiльки лежати й мружитись. Та ще якби  не
надокучала ота Труда. Бiдний хлопчина  чогось  зовсiм  не  терпить  Труди.
Моментально  хмарнi╨,  нудьгу╨,  рухи  стають   лiнивi,   розведенi,   очi
недбало-насмiшкувато мружаться. А Труда не  пстчас  того.  Ну,  от  дивним
дивом не помiча╨, така  спостережлива,  амбiтна,  така  чула  на  найменшу
непри╨мнiсть,  тут  зовсiм  не  бачить  нi   Максово©   розвезеностi,   нi
насмiшкувато© примруженостi, нi мовчазностi. Блиска╨  очима,  зубами,  ся╨
матово-смуглявим  рум'янцем.  Диву╨ться,  щиро-на©вно  ширить  очi,  зада╨
прекомiчнi  питання,  дзвiнко  з  себе  смi╨ться,  по-хлоп'ячому  розмаху╨
руками, дражниться, перекривля╨, шарпа╨. Вона ходить в лiс, i на  поле,  i
по всьому Берлiну. З Тiле, чорно-срiбним  лицарем,  з  Гансом,  iз  цiлими
кумпа-нiями. А в лiсi вже цiлi юрби  з  Сонячними  машинами,  з  гiтарами,
пiснями, з перегукуваннями. А  в  полi  вже  витикаються  голочки  свiжо©,
молодо© трави, пасуться  здичавiлi  конi,  смачно,  по-весняному  кракають
галки, летять дикi качки, шумить лiс. А макухи й ледарi лежать на лавах  i
зневажливо посмiхаються. А ©х треба стягати з лав i...
   I макуха раптом скочу╨ться з  лави,  ляпнувши  рукою  просто  в  мокру,
теплувату землю. I дивним дивом Труда зовсiм не помiча╨, що  Максовi  нема
нiякiсiнько© охоти до таких жартiв,  зовсiм  не  помiча╨  його  здивованих
знизувань плечима й безсилих, образливих зiтхань.
   - Ей, Максе! Весна надворi! Чу╨те? Та весна ж, Максе! Рудi, ми  з  вами
полетимо влiтку в Кордiль╨ри. Правда? Макса гарненько закута╨мо, замуму╨мо
в льох, щоб нiхто його не турбував, i полетимо. Правда?
   Макс мружить очi на  вершечок  каштана,  на  якому  кокетливо,  манiрно
чепуриться малесенька довгохвоста пташка.
   - На чому ж ви полетите? На крилах кохання хiба?
   - А що ж! I на таких крилах можна полетiти!
   - О, звичайно. А надто на чорно-срiбних!
   - Чудеснi крила! Кращi за чорнi!
   - О, напевно. Хто ж спереча╨ться? Це вiдомо давно.
   Макс недбало пiдводиться, засува╨ руки в кишенi й  розвезеною,  лiнивою
ходою йде собi геть. А Труда, чудна дiвчина,  раптом  радiсно,  в  захватi
хапа╨ Рудi за руку й бурно тягне його в  протилежний  бiк,  до  графського
будинку. Вона така щаслива, що мусить забiгти обняти мамуню, паню Штор,  i
сказати  добридень  бiднiй  трупо©дцi-принцесi.  Смiшна,  вперта,  завзята
старорежимка. I досi страшенно сердита на сонячний хлiб. Але дурненька, що
ж вона робитиме: трону однаково не буде вже зовсiм, нiколи-нiколи не буде.
Баста. Так чого ж iще мучити себе? Правда? Ну, от, наприклад, чого вона  й
досi не побралася з сво©м Георгом? Чого, спитатися? Попа  ©м  треба  було?
Вiнчатися?  Пристойно,  звичайно,   морально?   Фi,   фi!   Годi!   Нiяких
пристойностей i моралей. Попрощайтеся, ваша свiтлосте! Тепер вiнча╨ сонце,
спiва╨ вiтер, свiдки - сосни, музика й танцi -у грудях. Правда? -  Правда,
Рудi, смiшнi й бiднi цi дво╨? Так чудесно могли собi давно жити  разом.  А
тепер  от...  Ех,  а  ще,  мабуть,  мiсяцiв  кiлька  до  справжнього  лiта
зосталось. Правда, Рудi?
   I раптом Труда зупиня╨ться, перепиня╨ Рудi дорогу й здивовано  дивиться
йому в лице.
   Нi, Рудi! Чого ви стали такий?! Я щось не так  сказала?!  Я  вас  чимсь
образила?
   Нi, Рудi нiчим не ображений - в нього тiльки  трошки  заболiла  голова,
занадто довго на сонцi ходив. Але це дурниця. (О, тут Труда  така  занадто
вже помiтлива).
   - Правда, Рудi, ви - страшно милий. Ви - прекрасний,  Рудi.  Я  вам  це
цiлком серйозно кажу. I коли б я не...  цебто  коли  б  iншi  умови,  я  б
неодмiнно вас покохала. Ви - такий дитячий  i  сильний.  Але  вас  покоха╨
краща за мене. Я вас оженю! Зна╨те, Рудi, я вас оженю!  Серйозно!  Хочете,
Рудi? Я вчора здибалася  з  одною  колишньою  акторкою.  Страшно  мила.  I
надзвичайна красуня! Просто серце холоне дивитись на не©. I  вона  за  вас
питала. Зна╨те? ╞й-богу, Рудi© Вона дуже хоче  зазнайомитися  з  Рудольфом
Штором.
   Ну, Рудi мусить попрощатися -  вiн  додому  не  хоче  йти  (крiзь  скло
нижньо©  веранди  видно  двi  голови,  одна  обросла  рудявою  бородою   з
улазливими сiренькими очима, друга - iпишно-червона).
   I Рудi поверта╨ться й iде в сад. Але в саду кострубатий технiк iз цiлим
виводком технiченят скубе свiжу траву, пiднявши галчиний крик.
   I доктор Рудольф знову йде на вулицi, на площi. Пораненi, понiвеченi, з
повибиваними  шибками,  з  пообгризуваними  вогнем  стiнами,  iз  смiттям,
брудом, iз слiдами ру©ни  й  смертi,  вони  блискають  черепками,  побитим
склом,  покоцюрбленими  старими  вивiсками,  смiшними  золотими   лiтерами
реклам, вони повнi гуку, спiву, смiху. I  вiтер  шуга╨  вогким,  хмаряним,
весняним духом у мрiйно примруженi очi, в лiнивi,  соннi,  ще  не  вмиванi
лиця, гаса╨  по  норах,  лопотить  розвiшаними  ковдрами,  задира╨  сукнi,
торохкотить обiдраною бляхою непотрiбних смiшних вивiсок.
   I дивно, i солодко, i незрозумiле, що так можна цiлими днями мружитись,
потягатись, пiдставляти лице сонцю  i  вiтру.  I  сьогоднi,  i  завтра,  i
пiслязавтра, i довгий, безкра©й ряд днiв,  сонячних,  вiльних,  просторих.
Боже мiй, ну, що ж такого, що iржавiють машини, порохнявiють  лабораторi©,
що мишi гризуть бiблiотеки. "Тепер вiнча╨ сонце, а  музики  й  танцi  -  у
грудях. Правда?" Та, розумi╨ться, правда!
   ***
   Уже рябi╨ сад зеленим ряботинням, уже вишнi,  яблунi,  грушi  повдягали
бiло-рожевi  вiнчальнi  серпанки,  вже  гуде  старий  сотнями  телеграфних
стовпiв. Сонце щедро, по-материнському, повними жменями, цiлими оберемками
жбурля╨ сво© вiястi посмiшки. Савану й слiду  нема╨,  чорнi,  маснi  латки
затяглися зеленими ©жачками. Сивi, червонi, жовтi бруньки женуться однi за
одними, репаються, розгортаються зеленими вушками. Кострубатий,  лисий  iз
вихорами на висках нахаба-технiк iз сокирою в руках ходить по подвiр'ю, по
саду, знову по подвiр'ю. Ех, рубнути б що-небудь! Помахати б сокиркою, щоб
аж у плечах занило, розiгнати б кров - застоялася за зиму. Он руба╨  дрова
отой трупо©д, управитель графський. Помогти  хiба  йому?  Ач,  як  невмiло
сокиру трима╨.
   Нахаба-технiк  помалу,  гуляючим  кроком  пiдходить  до  Ганса   Штора,
закушуючи в рудих вусах посмiшку вищостi. Ех, управителю,  управителю,  не
сокиру тобi тримати, а  нагай©  Так  для  нагая  часи  минули,  а  сокирка
льокайських рук не слуха╨ться.
   - Ану, чоловiче, давайте я вам iпоможу. Пустiть.
   Насамперед сказано  "чоловiче".  Потiм  нахабна,  фамiльярна  посмiшка.
По-трет╨, вiд цих скотiв, навiть помираючи, помiч брати гидко.
   Ганс Штор мовчки велично поверта╨ться спиною до нахаби-технiка й сильно
замаху╨ться сокирою. Дровиняка, спасибi ©й, iз кректiнням розколю╨ться.
   Технiк знизу╨ плечима й iде далi - не треба. Ще  просити!  Але  рубнути
що-небудь проте хочеться. А ще при╨мнiше б оце закасати рукава, стати бiля
верстата й стругнути б сталевий брусок. Вжж, зi-i-i! А мотор: ррак,  ррак,
ррак! Та розчинити вiкна, та щоб небо видно було. Чудесно!
   Технiк спльову╨ й iде на терасу. Щасливцi малярi  -  ©хня  майстерня  з
ними. Ач, патлачi, порозкарячували  сво©  мольберти,  начепили  на  пальцi
дощечки з фарбочками й подума╨ш, яку роботу роблять -  важностi-бо,  пихи,
страшенно© серйозностi скiльки! Стiльки ж, як у Фрiцхена  й  Амальхен,  що
позують ©м.
   Досадно технiковi, непокiйно, тiсно. У лiс, на поле пiти? Ну,  щодня  в
лiс Вiзочок дiтям зробити? Ех, будь мотор, можна було б спробувати лiтачка
за найновiшою системою зробити. Так де ж ти тепер мотора знайдеш! А малярi
тупцюють, важно хмурять брови, наче бозна-що путн╨ роблять.  А  всього  но
портрети сонливих Амальхен i Фрiцхена.
   Технiк спльову╨ в сад i ляга╨ на канапу. А сад шумить, гуде,  пострiлю╨
бруньками, шарудить тисячами лапок, крилець,  гiллячок  -  робота  кипить,
робота важна, весело-серйозна, як пики малярiв.
   Доктор  Рудольф  одчиня╨  горiшнi  половинки  вiкон.   Пальми,   бiднi,
недомерзлi, покалiченi пальми, вдячно  похитують  хвостатими  головами.  А
померзлi квiти сухо шелестять пiд заграваннями вiтру, що  прожогом  влiта╨
крiзь вiкно й вилiта╨ в дверi.
   Блищать,  переливаються  зайчиками   металiчнi   прилади,   такi   вони
чистенькi, вимитi, витертi. Та що з того?
   Доктор Рудольф одгрiба╨ лiвою рукою  нолосся  з  чола,  з  ганчiркою  в
правiй шкандиба╨ до вiкна й вигляда╨. Нi, нема нiкого в саду, тiльки  Макс
страшенно копа╨ пiд вiкном, готу╨ мiсце  для  квiток.  Сласно  вгриза╨ться
лопатою у вогку шкiру землi й вирива╨ шматок за  шматкам.  Вiн  нiчого  не
вмi╨ робити спокiйно, поважно. Все з палом,  iз  зривом.  Аж  пiт  рясними
краплями стiка╨ по чолу до густих нахмурених брiв.
   Нi, нема сьогоднi нiкого в саду! I знову доктор Рудольф iде до вимитих,
вичищених,  прибранях,  як  до  танцiв,  машин  i  приладiв.  Тiсно  йому,
непокiйно, журно. А Макс пильно, сласно, люто копа╨.
   Часом станс Макс одпочити, змахне рукавом пiт i скоса гляне на  хвiртку
в мурi. Але зовсiм уже не того, що когось чека╨, а просто так собi, цiлком
машинально. Нiкогiсiнько й нiчогiсiнько йому не треба, i хай  йому  дадуть
опокiй. Хай собi десятки рiзнорiдних  лицарiв  крутяться  зграями  -  йому
цiлком байдуже, аби тiльки дали йому спокiй.
   Ах,  ну  от  якраз:  ©хня  ясновельможнiсть  iз  двонолесом.  Новенький
кашкетик, кучерi розпатланi, очi в захватi. А де ж зграя лицарiв? За муром
лишила пiджидати?
   - Добридень, Максе! Ви копа╨те?! Для чого?! Що тут буде, Максе?
   А щоки пашать, очi здивовано поширенi,  губи  зашерхли  нiжною  дитячою
шкуринкою, прудко, задихано то розкриваються, то стулюються.
   - Тут буде мавзолей.
   - Мавзолей?! Який мавзолей?! Правда? Ви серйозно? Серйознiсть Максового
лиця не пiдляга╨ нiякому сумнiву - брови хмуро стягнутi до перенiсся,  очi
встромленi в землю в понурiй задумi.
   - Максе, який мавзолей?
   - Всiм лицарям, починаючи вiд чорно-срiбного й кiнчаючи рудо-мiдними
   Труда швидко припина╨ двоколесо до куща й хапа╨ грудку мокро©  землi  з
металiчним слiдом од  лопати;  Макс  зараз  же  понуро,  трагiчно  схрещу╨
закоченi волосатi руки на грудях i пiдставля╨ всього себе пiд  удари.  Вiн
готовий прийняти все, що прекраснiй дамi рiзнометалевих  лицарiв  завгодно
буде з ним зробити.
   - Ви - недобрий. I злий. Не хочу з вами мати дiла. Я до вас  у  страшно
важнiй справi, а ви...
   - Я готовий до всяких послуг.
   - Ви готовi тiльки лежати й посвистувати. От бачите, що це таке! Га!
   Труда пiдносить трошки  вгору  ногу  й  показу╨  черевика.  -Маленький,
давно-давно нечищений,  подряпаний,  такий  бiд  ненький,  вiн  на  смерть
поранений- пiдошва геть-чисто вiдiрвалась, обвисла - i черевичок  роззявив
рота, показуючи бiлий обтягнений навколо язичок.
   - Фi, фi, фi-i! Каюк. Ну, що ж, стiльки рiзнометалевих лицарiв,  та  не
можуть полагодити одного черевичка?
   - Ах, вони полагодять! Собi не вмiють. Та й не в тому рiч. Рудi!  Iдiть
сюди! Швидше!
   - Але ж Рудi хiмiк, а не швець, дозвольте вам нагадати. I не лицар.
   Труда раптом пильно мовчки  дивиться  на  Макса  i,  зiтхнувши,  знизу╨
плечима.
   - I я не лицар, на жаль.
   - Ну, як до кого. Рудi! Я в дуже важнiй справi.  Це  нарештi  ста╨  вже
зовсiм безглуздя; в Берлiнi живе кiлька мiльйонiв здорових ледарiв,  а  ми
мусимо ходити в подертих черевиках. Ви подивiться .. Ну? Це - остання  моя
пара. А ми хочемо органiзувати театр. Ну, куди ж тут театр, коли черевикiв
нема, сукнi подертi, електрики нема, води нема, в театрах од канонади  всi
шибки повибиванi. Страшно безглуздо, нарештi. Що ж, так i  будемо  ми,  як
вiвцi, жити?
   Макс iз жахом пiдiйма╨ руку, робить круглi очi, вiдсаху╨ться назад.
   - Боже мiй! Що я чую?! Рудi? Що ми чу╨мо?!
   - Максе, ви нiчого не розумi╨те.
   - Цiлком iз вами згоджуюсь: нiчогiсiнько не розумiю.
   - Охоче вiрю Але ви. Рудi, розумi╨те! Правда?
   Рудi (такий смiшний, незвичайний iз сво╨ю каштановою борiдкою й вусами,
в яких поховалися ниточки уст) знизу╨ плечима.
   - Я розумiю, але що ж можна зробити!
   - Що??
   Труда стрiпу╨ чорно-синiми кучерями:
   - Засвiтити електрику,  пустити  воду,  повставляти  шибки,  полагодити
черевики, пошити сукнi.
   Макс засува╨ руки в кишенi й дивиться в небо, як курка, одним оком.
   - Нiчого собi програмочка. А хто ж то зробить? Лицарi!
   - Ой Максе, ви сьогоднi страшенно... Ну, нiчого,  нехай!  Хто  зробить?
Ось хто: ви. Рудi, я, лицарi, мiльйони отих ледарiв. Та  що,  справдi,  не
можна води пустити? Не сором! Та я сама зберу вам тисячi охочих  зараз  же
©хати по вугiль. Вся ж справа у вугiллi? Максе,  ви  не  посмiхайтесь,  не
судiть по собi. I якби ви не були таким тюхтi╨м i не валялись  у  себе  на
канапi, а балакали з людьми, ви б i самi це побачили. I зовсiм не того, що
хочуть старих порядкiв. Ого, вибачте. А просто хочеться  робити,  ну,  от,
хочеться  й  бiльше  нiчого!  Або,  як  каже  людина  Шпiндлер,  "перевага
iнтеграцi© над дез... де-зин-те-грацi╨ю". Просто нема куди сил дiвати. Ну,
вiд радостi, вiд щастя,  вiд...  вiд  волi  хочуть  робити.  Ви  цього  не
розумi╨те, правда! Будь ласка. Рудi, а ви теж не розумi╨те?
   - Я розумiю, але...
   - Рудi все розумi╨, але на все в нього ╨ "але".
   - Максе, почекайте. "Але", Рудi?
   - Але... при чому ж я тут?
   Труда знизу╨ плечима.
   - Господи боже: i всi вони, всi мужчини говорять те саме: "при  чому  ж
тут я" Сонячна машина - ваша?
   - Ну, моя. Цебто...
   - Ну, так чого ж iще треба? Хто ж  бiльше  тут  при  чому,  як  не  ви?
Розумi╨ться, ви насамперед. А потiм Макс, Шпiндлер,  увесь  Iнарак,  потiм
Комiтет Сонячно© машини. Де вони всi? Ну, де! Що роблять? Соромi Що робить
Макс? Мавзоле© копа╨. Ах,  надзвичайно  важна  робота.  Рудi,  ви  повиннi
видати вiдозву. Власне ви, доктор  Рудольф  Штор.  Розумi╨те?  Чекайте,  я
обдумала весь план.  Ви  вида╨те  вiдозву.  Нi,  не  так.  Ми  органiзу╨мо
страшенну   пропаганду.   Розшука╨мо   всiх   iна-ракiстiв,   соцiалiстiв,
анархiстiв.
   - Де ж ви ©х знайдете?
   - Знайдемо! Ну,  господи,  розумi╨ться,  коли  так  од  самого  початку
скептично ставитись, то, звичайно, нiчого не вийде.

   Макс зiтха╨ й знову дивиться вгору.
   - Хоч як ставитись, однаково нiчого не вийде. Ради того, щоб  нудьгуючi
артистки (генiальнi, звичайно) могли заграти в театрi, навряд чи.
   - I зовсiм не для того, щоб артистки! А просто самi люди хочуть.
   - Так чого ж не роблять?
   - Бо нiхто не штовхне. Нема проводу. От через що. А правда. Рудi,  Макс
страшеяно подiбний тепер до ассiрiйця! Вам  дуже  до  лиця  ваша  борiдка,
Максе. Ну, це мiж iншим. Так, Рудi, давайте! Га? Ну, спробу╨мо.
   Макс iз посмiшкою бере лопату i зсува╨ ногою налиплу землю.
   - От страшенно хочеться перед лицарями виступити на сценi!
   Труда круто поверта╨ться до Макса, спалаху╨, хоче щось сказати, але так
само круто одверта╨ться й швидко йде у глиб саду.
   Ассiрiйське лице Макса нiяковi╨.
   - От тобi й ма╨ш! Трудо! Що ж я такого сказав? Трудо!
   По-хлоп'ячому похитуючи плечима, незручно припадаючи на  праву  ногу  з
бiдним пораненим черевичком, постать у спор-товому  кепi,  не  озираючись,
пряму╨ до саду. Макс знизу╨ плечима,  глибоко  втика╨  лопату  в  землю  й
розвезеними лiнивими кроками йде  за  нею.  А  доктор  Рудольф,  задумливо
покушуючи кострубатi  кiнчики  навислого  вуса,  сто©ть  i  все  так  само
дивиться на скибку землi з металiчним масним слiдом лопати.
   Труда сидить в альтанцi, обнявши правою рукою стару покришену  колонку.
Золотисто карi, чистi, обведенi синiми вiями очi похмуро, суворо дивляться
на облiплену бiло-рожевим цвiтом ворухливу вiд бджолячих латок  i  голiвок
гiллячку. Макса вони не бачать, не хочуть бачити.
   Макс обережно сiда╨ поруч, кашля╨,  скоса  зирка╨,  тягне  за  набухлий
вусик дикого винограду, знову кашля╨.
   - Ну, я бiльше не буду, Трудо Ну, мир?! Га?
   Бджоли, не  чуючи  такого  благального,  трошечки  присипаного  усмiхом
голосу, працьовито, серйозно, завзято перелiтають з одно© квiтки на другу,
не штовхаються, не сваряться, не потребують нiяких вiдозв, канонад, намов,
насмiшок, моралей.
   - Ну, не сердьтесь, я бiльше не буду. Я тепер уже  зовсiм  розумiю,  як
вам дорогi лицарi, i нiколи ©х не чiпатиму. Даю слово!
   Милi, обвiянi синiми вiями очi сердито поширюються.
   - При чому ж тут знову лицарi?!
   - При тому, що ви ж за них образились на мене.
   На вишневих пришерхлих губах пробiга╨ така знайома гримаска.
   - Нi за яких лицарiв я не образилась. А образилась за вас.
   - За мене?!
   Макс аж рiвнiше сiда╨.
   - Розумi╨ться. Ви так пiддалися сво©й журбi, що . що нi до чого вже  не
здатнi. Що, нi?
   - Якiй журбi?!
   - Ах, "якiй"! За тою дамою, що померла. Я цiлком поважаю вашi почуття й
навiть... спiвчуваю, але...
   Знову вперта, завзята гримаска.
   - ...але нi я, нi мо© лицарi - нiхто тому не винен.
   Макс мовчить.
   - I через це весь  час  чогось  на  мене  сердитесь.  Увесь  час  якась
насмiшка. Я й сама вмiю кусатись. Але вас iз дружби я не хочу чiпати. А ви
тим користу╨тесь. I обража╨те. Для того нiби,  щоб  пограти  на  сценi,  я
придумала весь мiй план! Честолюбнiсть бiльша навiть за вашу журбу.
   Макс пiдiйма╨ з землi сухий прутик, переламу╨  на  колiнцi  й  усе-таки
мовчить та посмiха╨ться. Так. Виходить, що вiн iз журби  виявля╨  непошану
до ©© лицарiв. Цiлком несподiвана  iнтерпретацiя.  А  вона  з  дружби,  iз
жалостi й спiвчуття не "кусала" його. Оце цiкаве пояснення.
   I, значить, iз дружби ще три днi тому спиняла  очi  на  його  очах?  I,
значить, iз жалостi червонiла,  вiдриваючи  очi?  I  всю  зиму,  виходить,
ходила й чiплялась iз спiвчуття до його горя за Сузанною, за дамою з  "фе,
якими непри╨мними очима"?
   Макс одкида╨ прутика. Ну, з цим нарештi треба покiнчити.
   - Ну, добре! Мир! Згода? Давайте полагоджу вам черевик. Де вiн подерся?
Покажiть.
   - Не в черевику рiч.
   - Нi, в черевику. Нi, стривайте! Покажiть.
   Макс рiшуче ста╨ на одне колiно,  обнiма╨  пальцями  нiжно-холоднуватий
шовк ноги й злегка  пiдiйма╨  черевик  iз  землi.  Пiд  пальцями  пробiга╨
легесенький ток, але черевичок легко да╨ться пiдняти. Пальцi  друго©  руки
смiливiше стягують черевичок, i з  нього,  як  iз  сiро©  шкаралущi  яйця,
вилуплю╨ться тiлесно-роявева,  засоромлена,  зворушливо  невинна  нiжка  з
припорошеним носком.
   Ассiрiйська чорно-синя патлата голова раптом, як яри-товкмачена  згори,
нахиля╨ться й прикипа╨ устами до  нiжного  холоднуватого  шовку.  По  нозi
стрiлом пролiта╨ ток,  пiд  шовком  ©здригу╨ться  тепле  тiло,  шарпа╨ться
зненацька пiйманою птiщею, але вуста прикипiли, пальцi владно, нiжно  палю
че обкували ногу. I вона затиха╨ й лежить безвiльно, !покiрно, непритомно.
   Патлата голова трудно вiдрива╨ться, пiдводиться й крiзь навислi на  очi
пасма дивиться вгору. I вмить тривожно скида╨ться: спершись кашкетиком  об
трухляву колонку, голiвка закинулась назад, i сiра-сiра  блiдiсть,  звiвши
матово-смуглявий рум'янець, моторошно  затихла  на  закритих  повiках,  на
кiнчику носа, на зашерхлих губах.
   - Трудо! Що з вами?!
   Пухнатi смужки вiй ворушаться,  розсуваються  в  темно-золотi  щiлинки,
голова   вiдступа╨   вiд   колонки   й   дивиться   на    навислi    пасма
блаженно-неймовiрним поглядом.
   Максову голову вiд цього погляду пiдхоплю╨ буйним вихором од землi.
   - Трудо! Правда?!
   I вона, така тяжка на розумiння,  розумi╨  мовчки,  здивовано,  щасливо
розумi╨.  Сiра  блiдiсть  спалаху╨  густим  темним  смуглявим   рум'янцем.
Молитовне пiдведенi очi промiняться винуватим, зляканим народженим щастям.
Пришерхлi вишневi уста солодко-боязко чекають, забуваючи прошепотiти:
   - Правда.
   Ассiрiйська за.патлачена голова навiть не  озира╨ться,  щоб  шугнути  в
розкритi, пришерхлi уста.
   А нареченi в бiлих, рожевих намiтках млосно стоять, оточенi дзижчанням,
гудом, шепотом пильних крилатих крихiтних  дружок,  що  прибирають  ©х  до
вiнця.  Покiрнi,  безвольнi  ручки  злегка  впираються  в  груди  Макса  й
вiдпихають.  I  владнi,  сильнi  руки  моментально  покiрно  вiдриваються,
патлата голова пiдводиться й одмаху╨ пасма на потилицю.
   Боже, як повно, як ясно, як святочно в саду! Яким  рожево-бiлим  щастям
ся╨ сад. До чого рiдно, зворушливо гудуть лох-матi працiвницi!
   - Трудо! Моментально страшну агiтацiю! Мобiлiзувати  комуну.  Розшукати
весь Iнарак. За чуба, за барки ©х. Кулаками по головi! Трудо! Ну, а  лицар
же, а лицар, ради бога?
   Труда приклада╨ зверхнi боки руки до лиць, в одну мить нагрiваючи руку.
А очi вже не неймовiрно, вже не злякано, а вже буйно, розгонисте  смiються
вгору. Лицар?! Господи!  Який  лицар?!  Чорно-срiбний!  Бiдний  Душнерчик,
милий, любий Душнерчик?! При чому ж тут вiн?
   - При тому, що.. що ви ж не хочете розривати договору з ним?
   Договiр? Ху, господи, як страшно горить лице й уся голова. Договiр? Ну,
який же може бути договiр, коли так на-вiсно,  п'яно,  коли  так  страшно,
незрозумiле горить лице? Душнерчик мусить просто повернути слово.  I  все.
Ах, та що там Душнер, договiр, слова!
   - Ну, а... а... та дама, що...
   - А про ту даму потiм! Тепер же... Де черевичок?
   Боже, де ж, справдi, черевичок. Де бiдний, самотнiй,  забутий,  дорогий
сват?
   Вiн  лежить  пiд  лавою,  мовчки  кричачи  широко  роззявленим  чорним,
беззубим, без'язиким ротом.
   I знову прикипають уста до нiжно-гладенького холоднуватого шовку, знову
покiрно, непритомно млi╨  нiжка,  знову  радiсно  й  задерикувато  показу╨
тiлесно-рожевого язика заспоко╨ний черевичок.
   В кiнцi але©  з'явля╨ться  висока  чернеча  постать  iз  буйно-червоною
головою. Бiдна-бiдна зажурена наречена!
   - Трудо, ми зараз же йдемо до комуни! Правда?
   - Ну, розумi╨ться! Ходiмо! Швидше!
   Макс нахиля╨ться до вуха з синьою сережкою й тихо-тихо шелестить:
   - I я переходжу жити до комуни. Правда.
   Смуглявiсть раптом залива╨ться густим темним рум'янцем, i бронзовi  очi
скоса, щасливо й  соромливо  цiлують  нахилене  ассiрiйське,  таке  чудне,
нiжно-хиже лице. Волосата рука з не-застебнутим рукавом  сильно  пiдхоплю╨
пiд  лiкоть,  стиска╨  його  до  болю,  i  обох  пiдхоплю╨  вихор   буйно©
нетерплячки. Моментально до комуни!
   А чернеча постать помалу, рiвно, непричетне  посува╨ться  назустрiч.  I
вiнчальна шамотня саду, i  закучерявленi  хмарини  в  свiжiй  зеленкуватiй
блакитi, i тихесенькi вибухи розквiтлих бруньок - i все  ©й  байдуже.  Так
само суворо, тихо й непричетно вона могла б рухатись i серед сiро© хмарно©
холодно© пустелi. I що ©й  до  двох  розчучверених,  розкудовчених  щастям
чорно-синiх, схилених одна до  одно©  голiв.  Принцеса  Елiза  нудьгувато,
байдуже дивиться крiзь них у порожнечу, високо несучи червону голову.
   - Добридень, Елiзо! Чудовий день. Правда?
   Зеленi стомленi очi на мент спиняються в бризкаючих  бронзовим  золотим
щастям очах, швидко перекидаються на ассiрiйське лице й одвертаються.
   - Добридень, Трудо!
   Труда б  з  охотою  зупинилась,  роз'яснила  б  цiй  бiдненькiй,  милiй
трупо©дцi, що за чудесний, надзвичайний сьогоднi день, але  нема╨  часу  -
треба  моментально  бiгти  до  комуни.   Треба   забiгти   до   Рудi,   до
надзвичайного, чудесного Рудi, забрати всi речi Макса й  перевезти  ©х  на
двоколесi до комуни, бо Макс од цi╨© ночi ночуватиме вже там, бо вiд  цi╨©
ночi... Труда на мент зупиня╨ться - чогось голова закрутилась. А рука  так
владно, так блаженно-цупко стиска╨ лiкоть.
   - Що, Трудо?
   - Нiчого, нiчого... Вже пройшло. Швидше, швидше.
   I вихор несе далi, швидше, нетерплячiше.
   - Рудi! Ур-ра! Згода! Ви бачите? Рудi,  прекрасний,  любий,  через  два
тижнi буде вугiль, свiтло, вода, життя, щастя! Не вiрите? Не вiрите?
   Ну, як же не вiрити, коли це щастя так явио, так  щедро,  таким  бурним
фонтаном б'╨ з очей, зубiв, з голосiв, з розпатланих  кучерiв.  Як  же  не
вiрити, коли Рудi сам почина╨ свiтитися  ним,  як  шибка  вiд  сонця.  Ну,
розумi╨ться, буде i  вугiль,  i  свiтло,  i  вода.  От  тiльки  забрати  й
перевезти речi Макса до комуни. Це найперша умова.  А  потiм  розробити  в
усiх деталях намiчений план i повести страшенну агiтацiю. О, тодi!..
   Але,  коли  нарештi  грюка╨  хвiртка  за  навантаженим   речами   Макса
двоколесом,  шибка  переста╨  вiдбивати   сонце   й   сумно   сiрi╨.   Сад
вiнчально-клопiтливо гуде,  а  в  але©  в  любовнiй  тузi  ходить  чернеча
постать. Похиливши голову,  стараючись  не  дивитись  у  той  бiк,  доктор
Рудольф  помалу  шкаадиба╨  до   самотньо©,   зовсiм   спорожнiло©   тепер
лабораторi©.
   ***
   "Високоповажана й Дорога Кузино!
   Нарештi з великою радiстю можу сповiстити Вас,  що  справа  iнтервенцi©
остаточно й позитивно вирiшена. Союз Схiдних Держав твердо переконався, що
без оздоровлення Заходу не може бути здоров'я й на  Сходi.  Не  може  одна
половина планети жити iзольовано вiд друго© й вiчно  тримати  кордони  пiд
такою напруженою охороною.  Крiм  того,  економiчнi  мотиви  штовхають  до
цього. А так само те мiркування, що тепер, коли Захiд у ру©нi, вiл не може
бути нi полiтичне, нi економiчно страшяий для Сходу,  навпаки,  на  довший
час вiн буде колонi╨ю Сходу й  ринком  для  збуту  його  товарiв.  Усi  цi
причини з неминучiстю приневолюють наших великодушних сусiдiв  до  рiшучо©
акцi© в справi оздоровлення хоро© половини землi.
   Розпочнеться вона в найближчому часi. Поспiшнiсть конче потрiбна, бо  в
пiвденних частинах ╙вропи й  Америки  стали  помiтнi  зачатки  вiдновлення
органiзацi©. Це загрожу╨ тим, що сонце©сти будуть намагатися  робити  опiр
iнтервенцi©. Розумi╨ться, цi намагання не страшнi для Сходу,  але  страшнi
для наших кра©н, бо викличуть зайвi жертви.
   Через iиждень повiтряна армiя Сходу з'явигься  над  Нiмеччиною.  Я  даю
наказ нашiй органiзацi© енергiйно взятися за нищення всiх складiв збро©  й
засобiв оборони. Так само звертаюся до  Вас  iз  проханням  сво©м  високим
авторитетом пiдсилити мiй наказ. Одначе найпоштивiше звертаю Вашу увагу на
те, що нищення повинно вiдбуватися якомога непомiтнiше, щоб  не  викликати
анi найменшого пiдозрiння й нашорошеностi сонце©стiв.
   Ще раз попереджаю, що бiдна  наша  батькiвщина,  як  i  вся  ╙вропа  та
Америка (а також i Австралiя, що не перемогла-таки хороби),  повинна  бути
готова до тяжких i страшних жертв. Ми припуска╨мо, що  половина  населення
цих частин землi загине вiд дезинфекцi©. Операцiя буде провадитися рiшуче,
залiзно, безмилосердно.  Деякi  заходи  будуть,  може,  здаватися  занадто
жорстокими, але хороба така страшна й сильна, що лагiдними засобами ©©  не
побороти.
   Крiм того, щоб бути цiлком певним щодо сво╨© армi©, Союз Схiдних Держав
органiзу╨ ©© спецiально й переважно з тих елементiв, якi так чи  сяк  мали
вже стики з Сонячною машиною, цебто- або самi постраждали,  захорiвши  вiд
не© на божевiлля та видужавши, або  потерпiли  ©хнi  близькi  родичi.  Цих
людей уже не можна нi розпропагувати, нi  спокусити  Сонячною  машиною,  i
ненависть ©хня до цi╨© зарази доходить до суто  схiдного  фанатизму.  Коли
взяти на увагу, що до всього ще  домiшу╨ться  релiгiйний  момент,  що  всю
кампанiю оповi-щу╨ться як сво╨рiдний хрестовий похiд, то з  цього  повинно
бути зрозумiлим, що форми дезинфекцiйно© операцi© мусять бу© и жорстокi  й
немилосерднi.
   Знаючи Ваше прекрасне, добре серце, я передбачаю, як Вам буде  тяжко  й
боляче вiд цi╨© операцi© Але Ваша незламна велика воля, Ваш ясний розум  i
Ваше вище розумiння iнгересiв свого  народу,  я  певен,  дадуть  Вам  силу
витримати всi тяготи цi╨© боротьби.
   Через тиждень ми почнемо сво╨ велике, тяжке й святе дiло Я не маю нi на
крихту сумнiву, що ми доведемо його до  бажаного  кiнця  й  на  оновленiй,
оздоровленiй  рiднiй  землi  нашiй  будемо  будувати  нашу   нову   велику
майбутнiсть.
   Сама думка про це й про велику працю поруч iз Вами сповню╨  мене  такою
радiстю й такою силою, що нiякi жертви не лякають мене.
   До швидкого й щасливого побачення.
   Ваш покiрний, всевiддании слуга Георг"
   I знову граф Адольф Елленберг не помiча╨ на лицi ©© свiтлостi радiсного
пiдняття. Воно - блiде, замкнене й суворе.
   Але й сам граф Елленберг сьогоднi не ма╨ того тихо сяючого  виразу,  що
був од першого листа. Вiн урочисто й тривожно заклопотаний.
   Принцеса Елiза склада╨ листа i, задумливо дивлячись  у  буйну  весiльну
зеленiсть саду, пiдсилю╨ сво©м високим авторитетом наказ принца Георга.
   Граф Елленберг поштиво й слухняно схиля╨ голову.
   Одначе ©© свiтлостi не зовсiм ясно з листа принца, як сто©ть  справа  з
Сонячною машиною на самому Сходi. Про цю справу якось  невиразно  в  листi
кажеться. Крiм того, принцесi хотiлось  би  конкретнiше  знати,  якi  саме
заходи ма╨ться на увазi при цiй операцi©.
   Граф Елленберг один мент вага╨ться. З одного боку, коли принц невиразно
написав, то, очевидно, ця невиразнiсть потрiбна; але, з другого боку, коли
принцесi не дати правдиво© вiдповiдi, то  тим  можна  стягти  на  себе  ©©
неприхильнiсть. Чия ж неприхильнiсть небажанiша?
   Граф Адольф не може сховати вiд ©© свiтлостi дiйсного стану речей.  Рiч
у тому, що страшна пошесть поширю╨ться й на Сходi, не зважаючи  на  суворi
i, можна сказати,  немилосердно  лютi  заходи  Верховно©  Комiсi©  Схiдних
Держав. Легенда щастя, яку  облудно  несе  з  собою  Сонячна  машина,  ма╨
однакову отруйну силу що на  Заходi,  що  на  Сходi.  Твариннi  iнстинкти,
очевидно, в усiх нацiй i рас переважають людину. Бажання нiчого не  робити
й ремигати вище й дужче навiть за страх смертi й люто© кари.
   I свiтлiсть трошки  нетерпляче  морщить  брови.  Граф  Адольф  розумi╨:
ближче до сутi.
   Отже, iнтервенцiя. Сходу ╨ не помiч, коли говорити  щиро,  а  рятування
себе. I граф Елленберг не може стримати гiркого докору коли б Союз Схiдних
Держав був трохи менше за глиблений у сво©  власнi  iнтереси  й  не  чекав
цiлковито© ру©ни Заходу (щоб узяти його потiм у сво╨ повне  володiння),  а
прийшов на помiч ранiше, то це й для його самого було б краще.
   Тепер же справа набира╨ досить серйозного характеру.  Тепер  од  успiху
кампанi© залежить справа життя чи смертi самого Сходу.  I  то  треба,  щоб
успiх цей був швидкий, виразний, щоб моментально устаткувалося  на  Заходi
нормальне життя, щоб iз Сходу посунули сюди товари, щоб безробiтнi маси на
Сходi знову знайшли заробiток i щоб убито було  в  самому  коренi  страшну
епiдемiю.
   Але чи це так легко все провести, граф Адольф дозволя╨  собi  над  цi╨ю
справою  поважно  задуматись.  Розумi╨ться,  нi  на  який  опiр  сонце©сти
нездатнi - для опору треба мати хоч яку-небудь органiзацiю, а це ж  просто
маса iндивiдуально iснуючо© худоби, навiть не отари й  не  гурту.  Але  ця
маса зразу ж розлiзеться з сво©ми Машинами по полях  та  лiсах,  i  як  ©©
можна стягти докупи й примусити до роботи, цього граф Адольф ясно собi  не
уявля╨,  його  свiтлiсть  принц  Георг  про   детальний   план   кампанi©,
очевидячки,  з  обережностi  нiчого  не  пише.  Але  без   сумнiву,   план
розроблений. ╙дине тiльки з настiйнiстю пiдкреслю╨ться: знищити всi засоби
оборони, якими могли б скористуватися сонце©сти, i заздалегiдь усунути  iз
шляху всi тi одиницi, що могли б стати проводирями мас.
   Принцеса Елiза не розумi╨: що це значить "усунути iз шляху"?
   Ну, значить,  знищити,  повбивати.  Пода╨ться  навiть  деякi  прiзвища.
Наприклад, хоч як воно сумно,  а  винахiдника  епiдемi©,  Рудольфа  Штора,
доведеться в першу чергу "усунути iз шляху". I цiлий ряд людей, що  можуть
бути особливо шкiдливi. Треба мати на увазi...
   Але ©© свiтлiсть раптом пiдводиться й невiдомо для чого  переходить  до
другого вiкна. Там вона зупиня╨ться i, стоячи спиною до графа  Елленберга,
дивиться в сад. I, не озираючись, байдуже й тихо пита╨!
   - Коли ж це ма╨ бути, це усування? Як це розумiти "заздалегiдь"?
   - В день прибуття  армi©,  ваша  свiтлосте.  Перед  окупацi╨ю  Берлiна.
Принцеса Елiза спокiйно поверта╨ться й iде на сво╨ мiсце.
   - Армiя може прибути вже через тиждень?
   - Так, ваша свiтлосте Через тиждень настануть великi подi©. Прощаючись,
граф Адольф не диву╨ться з задумливостi ©© свiтлостi I жовтява блiдiсть ©©
лиця, якась мертва висхлiсть його не дивують його. Зарожевi╨ й  оживе,  як
на корону волосся вбере корону Нiмеччини.
   ***
   У комунi план розроблено до найдрiбнiших  деталей.  Лишенько  тiльки  в
тому, що половини тих деталей зовсiм не можна здiйснити. Але не бiда: така
маса тих деталей, що  доволi  й  одно©  половини  ©х.  Головне:  агiтацiя,
агiтацiя, агiтацiя. Головне: перелити  в  ту  масу  голiв,  що  позiхають,
потягаються й мружаться,  невичерпну  силу  вiри,  яка  клекотить  у  двох
чорно-синiх головах.
   Комуна вже вiрить. Комуна вже залита вщерть тою вiрою. Комуна ╨  центр,
з якого безустанно, бурхливо, з  галасом,  iз  тупотом  нiг,  зi  грюкотом
дверей радiусами в усiх напрямках розлива╨ться  енергiя.  На  вулицях,  на
площах, коло води (а надто  коло  води!)  вона  збира╨  круг  себе  купки,
злива╨ться з ними, розплеску╨ться по кам'яних  печерах,  бурлить  по  всiх
закутках.
   Доктор Рудольф iнодi придибу╨ до комуни, але там раз у раз сто©ть такий
вихор заклопотаностi, бiганини, дебатiв i суперечок, що бiдний Рудi тiльки
винувато посмiха╨ться. Помогти вiн нiчим не може.  Ну  чим  його  помогти:
Труда сто©ть на тому, що треба якомога бiльше фарби, приваби, краси давати
в агiтацi©, а доктор Тiле категорично запевня╨, що всяка  декорацiя  -  це
вбивство  справи.  Треба  якомога  бiльше  простоти,   щиростi,   власного
прикладу.
   Тим часом в однiй кiмнатi шиють  прапори,  жовто-зеленi,  зелено-золотi
прапори - сонця i трави. У другiй щебетливi згра© дiвчат  готують  костюми
для генерального дл-я пропаганди. В залi якiсь чужi волосатi люди  готують
моторнi двоколеса, що стоять попiд стiнами довгими  рядами,  як  колись  у
магазинах. Надворi Макс шмату╨ волосся собi на головi з одчаю, що  з  авто
пропала якась шрубка, вiд яко© залежить доля всi╨© справи  вiдродження.  А
потiм, шматуючи волосся, бiга╨ в себе по  кiмнатi  й  пише  манiфест,  вiд
якого теж залежить доля всього вiдродження.
   А дома сад щораз пишнiше  розпуска╨  зеленi  кучерi.  Нареченi  потроху
скидають вiнчальнi убрання. Бузкова алея блищить молодесенькими соковитими
листочками,  мiж  якими  випинаються  сiренькi   конуси   цвiту,   ще   не
розквiтлого, твердого, жорсткого. Доктор Рудольф ходить по але©, похиливши
голову ох, не пiдважить комуна величезно©  ваги  цi╨©  маси,  пiдiрветься.
Треба, щоб сама маса стала вiд себе повна  то©  енергi©,  що  клекотить  у
комунi. А навiщо ©й те - вона собi виходить  у  тiоле,  лежить  на  сонцi,
мружиться, бiга╨, рже, обнiма╨ться,  лижеться  -  i,  чого  бiльше  треба.
Графський дiм цiлими днями сто©ть тепер порожнiй малярi,  друкарi,  технiк
iз родиною - всi тепер од ранку до вечора блукають за мiстом. А ввечерi  з
обвiтреними лицями, знеможенi й рознiженi вертаються в сво© лiгва й сплять
мiцним безневинним первiсним сном до нового ранку Ох, не пiдважить  комуна
цього сну, не пiдважить!
   Аж ось наста╨ "генеральний день".
   Тiлььи-тiльки першi променi  сонця  червоними  вiд  ранiшнього  холодку
пальцями хапаються за димарi й шпилi башт,  у  рiзних  кiнцях  Берлiна  на
вулицях почина╨ться дивний рух.  Звiдкiлясь  беруться  екiпажi,  запряженi
кiньми,  вози,  запряженi  коровами,  легкi  бричечки,  запряженi  людьми.
Звiдкись з'являються авто, рiзносистемнi  двоколеса.  Всi  вони  уквiтчанi
гiллям ялин,  сосен,  верби,  цвiтом  яблунь,  черешень.  Над  ними  мають
зелено-золотi прапори. А пiд прапорами в бiлих, золотих i  зелених  дивних
убраннях - молодi, веселi, спiвучi, граючi людськi iстоти. Вони сурмлять у
сурми, б'ють у бубни, свистять на  флейтах.  Деякi  мають  цiлi  оркестри,
деякi просто спiвають i трублять у стiни вулиць. I стiни хапливо,  вражено
розплющують  очi-вiкна,  з  вiкон   висуваються   заспанi,   розкудовченi,
ошелешенi голови. А широченно роззявленi роти рупорiв,  покриваючи  гомiн,
музику й спiв, галасують:
   - Всi на площу! Всi на площу! Всi на площу!
   Знову на площу?! Як тодi, взимку?!
   I цей заклик такий  веселий,  святочний,  спiвучий,  що  голови  весело
стрiпуються й викочуються за процесiями на вулицi. I  вулицi  вже  кишать,
уже гудуть нетерплячими, пiднятими людськими тiлами.
   Що ж там тепер, на тих площах?
   А на площах спiв, музика, гомiн, крики. Постатi в  дивних  убраннях,  з
вiнками на головах перемiшуються  з  юрбою,  вiд-смiюються  на  запитання,
грають, трублять, обнiмаються, танцюють.
   I раптом стиха╨:  з  горiшнього  поверху  будинку  аж  до  самого  низу
розгорта╨ться  колосальний  сувiй  бiлого  полотна,   списаного   великими
лiтерами.
   - Тихо! Увага! Читайте, читайте! Та тихо ж там!
   Як обвал гори, потроху затиха╨ гуркiт гомону й наста╨ ше-леслiiва дивна
тиша. I мовчки з величезного полотна до  пiдведених  затихлих  очей  буйно
кричать чорнi лiтери:
   "Манiфест"
   Гей, люди!
   Вiта╨мо  вас  iз  Сонцем,  з  молодою  травою,  з  теплими,  любовними,
радiсними вiтрами! Вiта╨мо вас iз вiчною тайною  кохан"  ня  й  любовi,  з
квiтом сил, з новим життям.
   Гей, браття!
   Провалились у небуття всi стовпи й пiдвалини старою свiту:
   держава, влада, суди,  полiцi©,  капiтали,  бiржi,  банки;  зникли  всi
каторги працi; знищенi всi способи насильства людини над людиною,  зметенi
всi грiхи й святощi; скасованi всi заповiдi, закони, моралi.
   Але ми, Вiльна Спiлка Творчо© Працi, оповiща╨мо: дерева не вкриються ще
повним листом, як на ру©нах старого свiту зацвiте нове життя. Темряву ночi
розжене  слiпуче  свiтло.  Води  землi  потечуть  у  кам'яницях.   Повiтря
вкри╨ться осiдланими  людиною  машинами.  Каторги  працi  перевернуться  у
робiтнi творчо© працi Занiмiла машина  оживе,  загуркотить,  запрацю╨  пiд
рукою людини, творячи багатства.
   Земля стане райським садом, де не буде бiльше нi влади  нi  насильства,
нi каторги, нi обману, де не буде  бiльше  дерев  добра  й  зла,  грiха  й
святостi, де буде вiчне свято творчостi, працi, кохання,  радостi,  краси,
спiву. I нiякий серафим нiколи не вижене людство з того саду.
   Ми, Вiльна Спiлка Творчо© Працi,  ми  першi,  що  входимо  в  цей  рай,
оповiща╨мо: через три днi ми приступа╨мо до працi. Приступа╨мо без терору,
примусу й обов'язку.
   Ми нiкого не заклика╨мо до себе, не вмовля╨мо, не соромимо, не  ляка╨мо
Матiр не треба умовляти, щоб вона вiддала сво©й дитинi переповненi молоком
груди. Хто почува╨ себе переповненою молоком матiр'ю, хто, як  брунька  на
деревi, невтримно, радiсно розприску╨ться цвiтом  сили,  хто  чу╨  солодку
тугу творчостi, той сам до нас прилучиться.
   Нам не треба присоромлених, розкаяних, зобов'язаних. Нехай сидять  дома
й не соромляться, не каються, не гризуться обов'язком.
   Ледачi нехай не бояться - вони матимуть усе, що забажають для  себе  нi
докорiв, нi гнiву, нi кари за лiнощi не почують, бо найбiльша для них кара
й  нещастя  -  отi  ©хнi  власнi  лiнощi,  ота  ©хня  слабосилiсть,   ©хня
нездатнiсть до радостi й щастя дi©, цебто хорiсть, калiкуватiсть.
   Не гнiву й сорому вони гiднi, а жалю й догляду.
   Старi, малi, хорi, всi незвиклi до працi - всi нехай лежать на сонцi.
   Тiльки переповненi силами,  тiльки  сповненi  буйним  цвiтом,  радiстю,
тiльки любовнi до працi - нам товаришi.
   I тiльки для таких запис на чергу в першi  партi©  працi  од-криваеться
вiд завтрашнього ранку в будинку Великого Театру.
   Слава Сонячнiй машинi!
   Сонячний привiт i любов вам, люди-брати!
   Вiльна Спiлка Творчо© Працi"
   На площi сто©ть тиша, як бувало колись давно-давно, за минуло© доби пiд
час проповiдi в церквi. Хто прочитав, той висува╨ться з натовпу  обережно,
тихенько, потупивши очi.  I  тiльки  там,  у  завулках,  звiдки  гомiн  не
перешкоджа╨ молитися на Манiфест, там лану╨  галас,  смiх,  спiв,  вигуки,
сварки.
   - Та що за Вiльна Спiлка? Звiдки взялася?  Ах,  подума╨ш:  "переповненi
молоком" Ану, як то  тi  переповненi  молоком  запрацюють.  Язиками  й  на
флейтах легко, а як то лопатами. "Ми вам, ми вам Райський сад". А  вугiль!
Га? Хто вугля, нафти, маюну дасть? Га? Хто?
   - Ми! Все дамо!
   - Та ти хто?
   - Я!
   - Авжеж.
   - Я... Я так собi. Але я завтра записуюсь до Вiльно© Спiлки I тодi..
   Фейерверк смiху шуга╨ на молоде пухнате лице полум'ям рум'янцю.  Але  з
за пухнастого лиця вистрибу╨ ще  молодше,  чисте,  не  пухнате,  уквiтчане
жовто-бiлим вiнком кiс.
   - А щоб ви знали, що дамо! Ви - ледацюги, хорi, нiкчемнi©  Можете  собi
лишатись дома! Будь ласка.
   Регiт вибуха╨ ще рiзнофарбнiшим фонтаном. Оця дiйсно може дати.
   - О, ця переповнена молоком!
   - Та що ж ви дасте? Що? Нi, чекайте, що вони дадуть? Свiтло дасте?
   - Дамо!
   - А воду?
   - I воду.
   - А яким чином? Нi, почекайте, почекайте: а яким чином ви це зробите?
   - "Яким чином, яким чином"! Уй, маруди!
   Ще молодше, безбороде, чисте, рожеве личко люто кривиться в  гримасу  й
показу╨ соковитого червоного язичка зарослiй,  бородатiй  регiтливiй  купi
голiв. Голови розриваються, як бомби, новим вибухом реготу, а  два  молодi
обличчя, видершись iз них, спiшать далi.
   - Та куди ж ви! Гей! Переповненi молоком, куди ви?
   - Не держiть ©х - вони до©тися побiгли!
   - А дивiться, дивiться! Он уже цiлий загiн переповнених молоком  летить
Iз прапорами! З музикою.
   - А ти б, чоловiче, зна╨ш що. менше б зуби вискаляв. Люди  хороше  дiло
задумують, а ви тут...
   - О, ма╨ш! Ще один переповнений молоком!
   - Та вже краще бути переповненим молоком, нiж дурiстю.
   - Ого! Та воно ще ла╨ться. А по мордi не хочеш?
   - Та ну, годi вам! Це ж жарт...
   - Розумi╨ться, хороше дiло, хто ж...
   На бородатi,  зачучверенi  голови  налiта╨  загiн  молодi,  як  зграйка
ластiвок на старi, чорнi, кострубатi iпнi. Зелено-золотi прапорцi, золотий
блиск очей, щебет голосiв, ляскiт труб, закотистий  смiх,  безладний  спiв
заливають, закривають старi пнi змивають ©х i волочать у бурному потоцi за
собою.
   I цiлий день на площах сто©ть молитовне тихий натовп, а по вулицях буя╨
вакханалiя молодостi, спiву,  смiху,  танцiв  i  зелено-золотих  прапорiв.
Вiтер обома руками хапа╨  з  землi  людську  радiсть,  перекида╨ться  нею,
бризка╨ в розчиненi вiкна, п'янить, чучверить голови, посмiшки, душi.
   I цiлий день п'яно й щасливо посмiха╨ться Велика Матiр до розчучверених
дiтей.
   ***
   Принцеса Елiза явно хора. Вона совiсно викону╨ сво© обов'язки,  вона  з
усi╨© сили сто©ть бiля iпечi, геро©чно ми╨  посуд,  саможертовно  прибира╨
кiмнати, але всiм вже ясно видно, що вона  хора.  Та  й  як  не  захорiти.
погане годування, постiйна дрiбна робота й постiйна туга за коханим.
   I графиня, i панi Штор, i старий граф i по черзi, i всi разом умовляють
©©, просять, вимагають  не  робити  нiчого?  Але  принцеса  тiльки  мовчки
повiльно крутить головою - вона зовсiм не хора, вона почува╨  себе  цiлком
здоровою й буде робити все, що лежить на ©© обов'язку.
   Одначе, коли вона не сто©ть бiля печi, не  ми╨  посуду  й  не  прибира╨
кiмнат, тодi вона лежить на канапi лицем  догори,  заплющивши  очi,  i  не
руха╨ться.
   I можете собi уявити: Страховище  за©жджа╨  за  принцесою  Елiзою,  щоб
узяти ©© разом iз собою на експедицiю  по  вугiлля.  органiзовану  Вiльною
Спiлкою Творчо© Працi. Не бiльше й не менше, як на експедицiю по  вугiлля.
I то з ласки, з особливо© протекцi© Страховища. Та чого ради принцесi?!  А
того, що це ©© розважить, навчить i вилiку╨ од усього. Але коли Страховище
бачить  мертвяче,  блiде,  з  гострим  овалом  i   моторошно   загостреним
блiдим-блiдим кiнчиком носа лице Елiзи, то воно само з жалем  згоджу╨ться,
що до "переповнених молоком" принцесу зарахувати не  можна  й  по  вугiлля
©хати, мабуть, справдi не слiд. А  страшенно  шкода:  надзвичайно  цiкавий
потяг - усе молодь, майже  все  закоханi  парочки,  всi  вагони  уквiтчано
вiнками, зеленим гiллям, прапорами Сонячно© машини. Народу запису╨ться  до
роботи така сила, що нема навiть рацi©  далi  записувати.  З  усiх  кiнцiв
радiусами сплива╨ до театру народ. Ах, як шкода,  що  бiдненька  Елiза  не
може бачити, що там робиться коло театру, а самому театрi, на вулицях,  на
площах. Музика, спiви, танцi, обiйми. Люди сп'янiли. Кожне  в  страшенному
захватi, наче були люди в страшнiй облозi, але ворог  одступив  -  i  всiх
охопила  несамовита  п'янiсть  визволення.  I  яка  в   усiх   надзвичайна
ввiчливiсть тепер, попередли-вiсть, галантнiсть. Ах, надзвичайно шкода, що
з бiдною Елiзою саме в такий страшно гарний момент трапилась ця  iдiотська
хорiсть. Коли б Елiза по©хала, вона напевно тепер  повiрила  б  в  Сонячну
машину.
   Принцеса Елiза дивиться в стелю  й  чу╨  чи  не  чу╨  -  невiдомо  Лице
задумливо  тихе,  байдужне,  моторошно  синювате-блiде.  Але,  коли  Труда
проща╨ться, лице помалу поверта╨ться,  i  Елiза  сво©м  звичайним  твердим
грудним контральто просить  Труду  зараз  же,  як  вернеться  з  вугiльно©
експедицi©, неодмiнно за©хати до не©.
   - О, неодмiнно! Обов'язково! I Рудi привезу!
   - Ну, йому не цiкаво.  Та  й  менi  не  хочеться  чужих  бачити.  А  ви
при©жджайте. Добре? Самi при©жджайте, без  нiгого.  Я  вас  люблю,  Трудо.
Пiсля того вечора. Пам'ята╨те?
   О, ще б Труда не пам'ятала! Ах, як це страшно-страшно давно  було!  Ну,
©й треба iпоспiшати. На не© в авто чекають Макс i чорно-срiбний лицар.
   Принцеса мляво Диву╨ться:
   - I чорно-срiбний лицар? З Максом?
   Ну, звичайно, з Максом! А чому б нi? О, вони в не© нiчого, не сваряться
так, як iншi, як, наприклад, дво╨ прекрасних, чудесних товаришiв,  Тiле  й
Шпiндлер (колишнi iнаракiстиi). Правда, бiдний Душнерчик  мусив  повернути
слово. Ах, Елiза нiчого  не  розумi╨.  Ну,  нехай,  як  вона  вернеться  з
вугiльно© експедицi©, вона все-все розповiсть Елiзi. Надзвитайно цiкаво  й
гарно. I взагалi така маса скрiзь цiкавого,  нового.  Наприклад,  в  одно©
знайомо© ╨ два чоловiки Ну, от просто два собi чоловiки й бiльше нiчого. I
не соромляться, не ховаються, живуть усi разом, мирно, весело,  гарно.  I,
навпаки, в одного маляра - двi жiнки теж разом живуть, теж  не  ховаються,
тiльки, зда╨ться, жiяки сваряться. Але, розумi╨ться, Душнер, чорно-срiбний
лицар, зовсiм тепер не чоловiк. О, як  можна?  Хiба,  маючи  Макса,  можна
навiть подумати про когось iншого?!
   - Уй, я ж засидiлась!  Вони  страшенно  будуть  сердитись.  Ну,  Елiзо,
голубонько, доправляйтеся швидше. Щоб ви вже зовсiм були  здоровi,  як  ми
вернемось. Добре?
   Елiза пiсля цього вiзиту не вста╨ навiть на обiд.
   У домi тепер тихо i вдень, i вночi - всi горiшнi  ви©хали  по  вугiлля.
Тiльки дiти технiка  вранцi,  поки  вийдуть  iз  матiр'ю  до  лiсу,  трохи
гомонять.
   Тиша й чекання залягли у цiлому мiстi.
   Нема╨ вже недавнiх спiвiв, танцiв, смiху на  вулицях.  Нема  коло  води
запальних суперечок i мiтингiв - нi танцювати, нi сперечатись нема  бiльше
чого, треба тiльки чекати.
   Навiть  небо  похмурилось,  задумалось,  заплакало  дрiбними,   нудними
баб'ячими сльозами.
   А принцеса Елiза у вiльнi хвилини вже не лежить у  себе  на  канапi,  а
чудно, непокiйно блука╨ по порожньому саду. Наче жде чогось чи  тужить  за
кимсь i нетерпляче вигляда╨ його. Тiльки ж, зда╨ться, нiяко©  звiстки  вiд
принца Георга й досi не мала, i так само невiдомо ©!й, чи живий ще вiн.  А
в рухах, у всiй постатi, на лицi часом така виразна, нестерпна  тоскнiсть,
така боляча нетерплячка, що графинi не раз хочеться пiдiйти  й  заспоко©ти
бiдненьку як-небудь.
   Та чим же ти ©© заспоко©ш?
   А часом зненацька зупиниться, задере голову  й  швидко  почина╨  водити
очима по небу, наче шукаючи, чи не летить з якого боку ©© залетiлий  орел.
Цiлком серйозно шука╨ очима по небу!
   Бiдна-бiдна дiвчина!
   ***
   Стук, грюк, тупiт, шаркiт, галас,  регiт.  Дрижать  шибки,  обсипа╨ться
стеля, труситься посуд, у вухах гупа╨, ляска╨.
   Це горiшнi повернулись iз вугiльно© експедицi©. Гей, перевiряйте лампи,
хутко електрика буде! Добре кранти закрутiть -  вода  затопить  дiм!  Гей,
малярi, де гiтара?
   А  внизу  тихо,  принишкло.  Графиня  коло  хорого  графа,  чита╨  йому
старих-старих поетiв. А принцеса Елiза все ходить  i  ходить  по  кiмнатi,
поглядаючи у вiкно. Коли цi повернулися, то, значить, повернулись i тi. Та
вже й горiшнi лозатихали - мабуть, у сад пiшли чи полягали  вiд  утоми,  а
Труди все нема.
   Аж ось дивний,  давно  забутий,  майже  фантастичний  крик  авто.  Круг
будинку повз  вiкна  прожогом  пролiта╨  сiра  блискуча  маса,  з  вихором
закружля╨ й зника╨ за рогом. Принцеса Елiза приклада╨ руки до лиця и жде.
   Господи, чого ж вона там плута╨ться? Та чи Труда ж це?
   Швидкий, частий тупiт нiг. Хапливий, нетерплячий стукiт у дверi.
   - Увiйдiть!
   Ну - "увiйдiть". У кiмнату влiта╨ бiло-чорний вихор. Бiлий  капелюх  аж
на чорно-синiх кучерях, на однiй руцi синiй жакет, у другiй квiтки.  Жакет
летить на канапу, капелюх за ним, а квiти бурно пiдлiтають до самого  лиця
iпринцесi. З  поля,  з  лiсу,  натуральнi,  свiжi,  спецiально  для  Елiзи
збиранi.
   - Ну, як здоров'я? Як? Краще? Зовсiм добре? Правда? Ой, гарно!  Страшно
рада! Ох, я так стращдо стомилася. Так чудесно, любо стомилася,  Елiзо.  Я
мущу сiсти. Правда, чудеснi? Правда? А  ви  подивiться,  який  там  гарний
бузок. Це вам спецiально вiд доктора Рудi. Що таке! Що там, Елiзо?  Бджола
там? Чого ви злякались?
   Елiза пiднято смi╨ться - маленький жучок, дурницi. Треба швидше  квiтки
у воду. (А сама якась чудна: напружена, очi хоро блищать).
   - Ну, як же там? Привезли вугiлля?
   Труда пада╨ на спинку фотеля й розпина╨ по нiй руки.
   - Вугiль, нафту, маюн, радiй, гелiонiт! Десять  потягiв!  Це  -  першi.
Завтра дальшi. Потiм дальшi. Потiм дальшi. Елiзо, через мiсяць  ви  будете
мати щастя бачити мене на сценi Великого Театру.
   Чорно-бiлий вихор зненацька диву╨ться:
   - Слухайте,  Елiзо!  Та  ви  ж  можете  бути  прекрасною,  надзвичайною
артисткою! Зна╨те ви це? Та нi нi що ви смi╨тесь. Зна╨те ви це  чи  нi?  Я
серйозно, Елiзо, кажу. Цiлком серйозно!
   - Не знаю, Трудо, i не хочу знати.
   - Чому?!
   - Ну, ця справа нецiкава. Краще розкажiть менi про вашу експедицiю. Але
детально, докладно, все-все! (А очi скляно, чудно блищать!)
   - Ну, добре. Про вас ми ще поговоримо. Але дiро  експедицiю  я  так  не
можу. Насамперед треба, щоб нiхто  не  заважав.  Треба  дверi  замкнути  й
нiкого не пускати. А то  мама  зараз  прийде  й  усе  переплута╨.  Або  ще
хто-небудь. Ключ ╨? Чудесно. От так. А тепер я мушу скинути черевики. Макс
добув новi, але вони такi крихiтнi, що я мушу весь час ходити навшпиньках.
Можна менi сiсти з ногами на канапу? А ви поруч. Добре? I потiм ви з  мене
не дуже смiйтесь, я зовсiм не своя вiд усього цього. Ох, Елiзо, яке  щастя
жити на землi! Я нiколи в тисячнiй частинi не  могла  навiть  уявити  собi
тако©... тако©... Ну, нема слова в мене!  Ах,  як  прекрасно  горить  ваше
волосся пiд променем. Ви зна╨те, я ж колись  була  певна,  що  ви  волосся
фарбу╨те на червоний колiр, а брови - на темний. Ну, добре. Так,  значить,
про експедицiю? Тiльки ви не сердьтесь, коли я роз повiдагиму  розпанахано
й без ладу. Я цими днями вся чисто розпанахана, безладна  i...  Можна  вас
гаряче, гаряче поцiлувати? Тiльки в волосся! Тiльки в  волосся!  Ух,  який
теплий нiжний дух. Ви зна╨те, Елiзо? А проте, дурницi! Так,  значить,  про
експедицiю? Добре. Iз самого початку? Як складали  потяг,  як  розпалювали
його дровами? Нi, це не цiкаво Правда? Ну, насамперед  народу  зголосилось
стiльки, що ми могли взяти на два потяги тiльки соту,  може,  частину.  А,
де! Тисячну, стотисячну. Ну,  одне  слово,  якби  з  мiшка  горiхiв  взяти
жменьку. От скiльки ми могли взяти, ©хали ми туди до  копалень  цiлих  три
днi. Цiлих три днi, мажете собi це уявити.  А  ранiше  треба  було  всього
вiсiм годин. Але як ми ©хали,  Елiзо,  якби  ви  бачили!  Поволю-у-сеньки,
поволюсеньки. Як у темнiй хатi напомацки йдем. Ну, та  зрозумiло:  скiльки
часу не функцiонували залiзницi. Колi©  поржавiли!  Ну,  i  зупинялись  на
кожнiй станцi©,  розшукували  мiсцевих  залiзничникiв,  iпереводили  якiсь
стрiлки, щось лагодили. Один раз  за©хали  ие  в  тому  напрямi  й  мусили
вертатись. Але то дурниця! Ми, розумi╨ться, везли з собою  масу  вiдозв  i
манiфестiв Вiльно© Спiлки. Населення вибiгало назустрiч, дивилося на  нас,
як дикуни на аероплан, потiм впадало в дикий ентузiазм. Маса народу просто
благала нас узяти ©х iз собою. Тут  же  записувались  до  Вiльно©  Спiлки,
просили роботи. Я вам кажу, Елiзонько, це був просто  трiумфальний  похiд.
Цi три днi промайнули як  три  хвилини.  Ви  уявiть  собi,  Елiзо:  сонце,
весняний, теплий, нiжний вiтер, зелене-зелене поле, небо широке-широке,  i
наш потяг! Всi  вагони  вiдкритi,  уквiтчанi  вiнками,  прапорами;  скрiзь
музика, спiви. I парочки,  парочки!  Потяг  парочок!  Iй-богу!  Ну,  може,
десять процентiв було неспарованих, окремих собi людей. Але зна╨те, хто  з
нами ©хав? Зна╨те? Нiколи не вгада╨те! Мертенс! Можете собi уявить? Навiть
у нашому вагонi, разом iз Рудi, з тим самим Рудi, якого вiн... Ну, нiчого.
Але,  зна╨те,  Елiзо,  вiн  дiйсно  страшенно   розумна   людина!   Просто
надзвичайна! Ви ж зна╨те, ми всю дорогу вели  засiдання.  Зовсiм  справжнi
засiдання - з президентовi, секретарями, дебатами. Уявiть собi цю картину,
Елiзо: поле, небо, вагони на вугiлля, спереду i ззаду музика, спiви, а  на
нашому вагонi - засiдання. А на йолi  дикi  конi.  Маса  коней  здичавiла,
бiгають табунами. Але. маса й  загинула  взимку  -  коней,  корiв,  птицi,
собак. I от засiдання. Виявля╨ться, Елiзо, це все ж такя не так  просто  -
вiдновити все. Страшно це складяаi iсторiя. Менi спочатку  страшно  стало,
коли я слухала промови. Все  ж  так  цупко  чiпля╨ться  одне  одного.  Ну,
скажiмо, пошити всiм черевики. Взяти шкуру й пошити? Правда?  Ой-ой!  Але,
Елiзо, ви зна╨те, наш Рудi - просто  надзвичайний!  Навiть  Мертенс  мусив
признати його "надприродну", як вiн  сказав,  "прозорливiсть  i  генiальну
гостроту розуму". Коли вiн говорить, то так усе ясно, просто й  так  разом
грандiозно, так усе далеко й широко видно. А  скiльки  енергi©,  Елiзо?  Я
нiколи не думала, щоб у Рудi,  у  нашого  мовчазного,  стриманого,  трошки
соромливого анахорета була така  маса  енергi©,  сили,  волi.  Макс  також
сильний, але Макс - бурний, вулканiчний, безутримний. Йому треба все разом
- на один мах, з вогнем, iз жагою. А Рудi, навпаки,  спокiйно,  методично,
але аалiзно. Iрма (моя хороша приятелька, артистка!) до тако© мiри в нього
закохана, що коли говорить про нього, то все лице горить плямами.
   Iй-богу!.. Але, бiдна Елiзонько, ви страшно, страшно схудли,  от  тепер
це надзвичайно видно© Ви ще не зовсiм здоровi. I блiда ви така! Елiзо,  ви
повиннi негайно ©сти сонячний хлiб! Негайно! Ну, як ви можете  ©сти  ту...
ту стару ©жу? Для чого? Я не розумiю.
   Принцеса Елiза проводить рукою по чолi  й.  по  лицi,  неначе  зганяючи
блiдiсть.
   - Ну, мене лишiть, Трудо. Нецiкаво. Що ж? у доктора Рудольфа  роман  iз
цi╨ю Iрямою?
   - Ах, iдiоти! Iрма просто мене драту╨.  Уявiть  собi:  вiдома  красуня,
розумна, страшто приваблива, в  не©  е  щось  схiдне,  загадкове  в  лицi,
знаменита спiвачка, голос такий, що за самий голос можна, я  не  знаю  як,
закохатись. Мала м-асу при-клонникiв,  через  не©  люди  вбивали  себе.  I
раптом-, мажете уявити собi цю чудачку, боГться! Бо©ться нашого  Рудi,  як
маленька дiвчинка! I що бiльше закоху╨ться, то бiльше бо©ться, хвилю╨ться,
вкрива╨ться червоними плямами.
   Принцеса Елiза знову проводить рукою по лицi.
   - Що ж, доктор Рудольф не вiдповiда╨ ©й, чи що?
   - Ах, не вiдповiда╨! Розумi╨ться, вiдповiда╨. Але  сам  доктор  Рудольф
такий самий iдiот, як i вона. Абсолютно  нiяко©  смiлостi  нема╨.  Мужчина
мусить  буть  навiть  трохи  брутальний.  Правда?  Ну,  в  кожному   разi,
iнiцiативний, смiливий. А Рудi...
   Труда обурено, зневажливо знизу╨ плечима й перемiня╨ позу. Сонце  косою
золотою палицею вперлось ©й у чорно-синi кучерi i поблиску╨  в  бронзовому
оцi.
   - Ну, ви, може, не зна╨те, як вiн поводиться.
   - Я не знаючi Я?! Та я кожне слово, кожний рух ©хнiй знаю. Краще навiть
за  саму  Iрму  й  за  самого  Рудi.  Нiяко©  iнiцiативи  нема╨.  От   що!
Чистiсiнький тюхтiй!
   Елiза раптом скляно, дзвiнко смi╨ться й  гаряче,  навiть  трошки  бурно
обнiма╨ Труду за ллечi.
   - Ах ви комiчна й мила, Трудонько.
   - Чим же я комiчна? Сердять вони мене страшенно.
   Нездарнi Елiза ще дзвiнкiше смi╨ться
   - Ну, чого ж сердитись, Трудо? Звiдки ж ви зна╨те, що  вiн  ©©  любить?
Казав вiн вам про це?
   - "Казав, казав"! Абсолютно нема нiяко© потреби, щоб вiн казав, коли  й
так усе видно Як вiн може не любити Iрму? Як? Це виключено А вся причина в
тому, що вiн - анахорет, що вiн жив страшно морально й нi одно©  жiнки  не
зазнав. Я певна, що вiн не  зна╨,  як  треба  цiлуватись.  Ви  зна╨те  це?
Серйозно!
   Елiза раптом гаряче, пекуче, по самi очi червонi╨. Червонi╨ й  смi╨ться
таким тихим тремким смiхом, так нiжно обнiма╨ за  плечi  Труду,  що  Труда
здивовано поширю╨ очi й аж одсува╨ться назад, щоб краще бачити цю  палаючу
голову.
   - Чого ви смi╨тесь? Ви не вiрите?
   - Я вiрю! Я вiрю! Але ви це так мило, так надзвичайно мило кажете, що я
не можу бути серйозна, моя дорога, моя хороша Трудонько!
   Труда i здивовано, i серйозно водить очима по лицi Елiзи.
   - А зна╨те, Елiзо, от ви в цей мент  страшенно  гарнi!  I  ви,  зна╨те,
страх мiнлива. Ви можете  в  одну  мить  постарiтись  на  десять  рокiв  i
помолодiти. От тепер у вас така нiжнiсть, м'якiсть, така дитячiсть у лицi,
що аж не вiриться. Я це вже й  ранiш  помiчала.  Ви  можете  бути  безумно
приваблива. Але бува╨те й така суха, колюча, що, зда╨ться,  об  вас  можна
подряпатись. I червонi╨те ви так щиро й палюче, що аж дивно. I  зовсiм  од
дрiбницi! Ну, що я сказала?
   - Ви нiчого, нiчого не сказали, i не будемо зупинятись Ну, як же ви все
ж таки вугiль добували! Ви самi копали в шахтах?
   - Нi, там маса запасiв. Але ми будемо копати! I вже копають  Вже  щодня
буде йти сюди вугiль i всяке iнше паливо. Що ж ми тут  привезли?  Дурницi!
На кiлька днiв Нi, це  треба  регулярно,  систематично,  за  планом.  Рада
Спiлки виробля╨ цiлий план. Ах, Елiзо, як може бути гарно, прекрасно жити.
Ви уявiть собi, що коли ми будемо  працювати  всього  по  двi  обов'язковi
години на день - усього по двi години! - то ми  всi,  всi  без  найменшого
вийнятку, будемо мати, перше -  прекраснi  !помешкання,  друге  -  чудовi,
зручнi, розкiшнi меблi,  трет╨  -  в  кожнiй  кiмнатi  буде  кiно,  екран,
телефон, кiногазе-та, радiофотографi© з усього свiту, четверте  -  всi  ми
будемо носити найтонше полотно, шовки, найкращi матерi©, п'яте - в кожного
буде авто, аеро всяких систем, шосте - ми зможемо лiтати  з  одного  кiнця
землi на другий, нiяких кордонiв, нiяких нудних урядовцiв, урядiв,  нiяких
цих нацiй, рас- усi наро ди - просто люди й бiльше нiчого! Елiзонько,  дух
же забива╨? ©й богу, менi просто дух забива╨! I це ж буде! Буде неодмiнно,
через якийсь рiк уже буде!
   I от раптом лице знову постарiло на десять рокiв: зникла  дитяча  нiжна
рожевiсть, замiсть не© - суха чернеча суворiсть, загострений блiдий кiнчик
носа й цей чудний, непри╨мний, напружено скляний блиск очей.
   - Так. Але цiкаво знати, хто б то робив усе це?
   - Як хто?! Ми!
   - Хто ж то "ми?
   - Ну, всi ми Я, ви, Макс,  Рудi,  Вiльна  Спiлка,  кожний  працездатний
чоловiк i жiнка.
   Елiза холодно знизу╨ плечима. (Видно, ну, видно ж, що вона не те що  не
вiрить, а не хоче вiрити ©й треба не вiрити!)
   - З яко© речi? А як я не  хочу  працювати?  Я  хочу  мати  авто,  аеро,
музику, театр, шовки, я хочу лiтати з одного кiнця землi на другий, я хочу
лежати, кохатись, смiятись i зовсiм не хочу працювати Ну, i як же тодi?
   Труда пресерйозно й твердо дивиться просто в скляно-сухi очi Елiзи
   - Будь ласка. Не працюйте.
   - I ви менi все дасте?
   - Все дамо.
   Елiза з недоброю полегкiстю смi╨ться й злегка обнiма╨  за  плечi  милу,
строгу, таку "iдейно переконану" постать, розумi╨ться, все дурницi, i вона
ма╨ право не вiрить.
   - Мила Трудо! Та ваша Спiлка через тиждень помре  вiд  виснаги  сил  Бо
таких, як я, охочих усе мати й нiчого не робити, буде дев'ятдi©ят  дев'ять
i дев'ять десятих процентiв усiх ваших "працездатних" чоловiкiв i жiнок.
   Труда вмить уся стрiпу╨ться й аж ста╨ на колiна на канапi. О, коли так,
то вона доведе ж цiй запеклiй трупо©дцi.
   - Неправда. Цiлком неправда! Принцеса робить наклеп i  на  себе,  i  на
всiх людей. I принцеса, i всi тi дев'ятдесят дев'ять  процентiв  абсолютно
не такi. Та навiть за старого режиму кожний  що-небудь  робив,  мав  якесь
заняття. Найбагатшi люди, цiлком-цiлком забезпеченi, i тi  мусили  -  так,
так, мусили - мати собi якесь заняття, щоб не бути бездiяльними. То спорт,
то якiсь собi  там  колекцi©,  то  мiнiстерський  портфель,  а  все  якесь
заняття. Бо не може, абсолютно нiхто не може жити без  нiяко©  дiяльностi!
Господи, та коли б ©©. Труду, примусили нiчого не робити й жити  отак,  як
малю╨ Елiза, вона б себе вбила.  Серйозно,  серйозно!  Та  вона  хоче  все
робити, все знати, все вмiти. Хоче, сама хоче,  без  нiякого  примусу.  ©й
страшенно  цiкаво,  наприклад,  робити  рiзнi  матерi©.  Страшно   ©й   це
подоба╨ться. Особливо шовки. I вона неодмiнно, крiм  театру  (театру  вона
нiзащо не покине - ого!), крiм театру, неодмiнно буде працювати на фабрицi
матерiй.
   - А в шахтах хто працюватиме?
   - Будь ласка, можу й у шахтi. Теж  iнтересно.  А  коли  це  всього  двi
години обов'язково - так що тут страшного? Сам же  Мертенс  вирахував,  що
бiльш, нiж двi години, не треба. Сам Мертенс!  Та  й  то  поки  не  будуть
удосконаленi машини. Вся ж робота буде машиною провадитися. А  Рудi  каже,
що без нiякого сумнiву, можна буде гелiонiт уживати не тiльки для Сонячно©
машини, але й для всяко© машини.  Взагалi  замiсть  рiзних  газiв  i  тому
подiбного прикласти до роботи сонячну енергiю. I ви уявiть собi, Елiзо, що
ви ставите гелiанiтове скло у ваше авто чи аеро - i сонце вас понесе, куди
вам захочеться. Ну, уявiть собi тiльки це!  Ах,  Елiзо,  та  Мертенс,  сам
Мертенс казав, що ми з Сонячною машиною будемо такi багатi, що в нас  буде
така сила всього, що зможемо утримати  ще  одну  земну  планету,  населену
абсолютними ледарями. Та ви ж не забувайте, Елiзо, що в  нас  же  не  буде
старих порядкiв. Наприклад, нiяких держав не буде, значить, к чорту всяких
президентiв, мiнiстрiв,  армi©,  рiзних  урядовцiв.  Суди,  тюрми,  суддi,
адвокати  -  непотрiбнi,  геть!  Банки,  бiржi   -   непотрiбнi!   Купцiв,
прикажчикiв - не буде. Полiцi© - не буде. Вiйська - не буде. Попiв, жерцiв
i всяких волхвiв - не буде. Але ви, мiж iншим, подивiться, яка маса люд-ей
була зайнята всяким чортзна-чим. Га? А цi всякi писаки,  теоретики  всяких
моралей, законiв, усi цi важнi фiлософи,  що  купами  сидiли  й  списували
величезнi гори паперу, про всi цi теорi© права,  влади,  фiнансiв,  бiржi,
вiйська, парламентiв, ну, одне слово, всього того лахмiття, яке  абсолютно
непотрiбне тепер нам. А потiм: ми ж ма╨мо Сонячну машину. Значить, усi тi,
що сiяли хлiб, що ловили рибу, вбивали волiв, свиней - всi  ж  вони  тепер
непотрiбнi. Значить, i вони на iншу роботу можуть пiти. I чого ж нам тепер
треба?  Помешкання,  одежi,  способiв  пересування?  Господи!  Та  ми  всi
матимемо собi палаци! Ми зруйну╨мо к чорту цi страшнi кам'янi  скринi,  цi
вулицi без сонця й свiтла. Вся земля буде величезний курорт iз  палацiв  i
вiлл! Але я цiлком згоджуюся з Максом, що лiнощi - це просто хороба, чисто
фiзична хороба старого свiту, це - дефект органiзму,  брак  сили,  бажання
органiзму економити сили. Ну, будь ласка,  нiчого  не  робiть.  Не  робiть
мiсяць, два, рiк. Але ж, коли у вас буде  багато  сил,  ви  самi  захочете
кудись ©х дiвати. Неодмiнно, неминуче. Будете  щасливi,  коли  вам  дадуть
роботу. Побачите, Елiзо, побачите!
   Ага, Елiза вже  не  морщить  сухо-вибачливим  усмiхом  уста!  Ага,  вже
задума?
   - А кохання? Елiзо! Ви ж подумайте: нiяких шлюбiв, контрактiв,  нiякого
купування й продавання себе за грошi, за "становище в свiтi",  за  титули.
Люби, кохай, кого хочеш, як хочеш, скiльки хочеш. I тiльки того, хто  тобi
любий, хто пiдходить до тебе, кого ти вiд усього тiла й душi  сво╨©  хочеш
назвати сво©м мужем. Але знов таки: повна воля. От я Макса люблю  так,  що
коли тiльки iм'я його згадую, то вся холойу вiд щастя.  Я  не  можу  тепер
уявити собi, щоб я могла доторкнутись до другого мужчини. Але я зовсiм  не
кажу, що це навiки. Можливо, що я охолону до нього, що вiн охолоне (хоч  я
цього  просто  не  можу  собi  уявити,  i  не  дай,  боже,  щоб  це   було
коли-небудь!), ну, одне слово, коли щось iзмiниться у  вiдносинах,  то  я,
напевно, буду кохати iнших. Будуть дiти? О,  будь  ласка!  Можна  мати  ©х
скiльки хочеш без страху за ©хню долю. I нiяких "незаконних" дiтей! Всi  -
законнi, всi - вiд усiх мужiв, яких я хочу мати хоч тисячу! I наплювати на
всiх батькiв, коли вони не любитимуть сво©х дiтей. Ах, Елiзо, невже, невже
ви не розумi╨те, не вiдчува╨те,  як  це  все  грандiозно,  як  до  нестями
прекрасно, вiльно, радiсно?! Вибачте, Елiзонько,  але  зна╨те,  що  я  вам
скажу: ви не зна╨те, що таке кохання! I в цьому вся причина.
   Елiза помалу вирина╨ з  понуро©  задуми  й  чудно-iпильно  дивиться  на
бризкаюче  пiдняттям  смугляве  лице.  Потiм   раптом   так   само   чудно
посмiха╨ться й каже тихим, рiвним i теж чудним голосом:
   - Ви дума╨те? Ну, а що ви скажете, коли я вам скажу, що  кохаю,  i  так
кохаю, що здатна на найбiльше злочинство проти всього святого для мене. Що
ви скажете, коли я вам скажу, що так кохаю, що...
   I раптом Елiза обома руками здушу╨ себе за  виски,  зцiплю╨  уста  i  з
такою кривою, болючою посмiшкою дивиться в лице Трудi, що  Труда  злякано,
вражено й притихло простяга╨ руку до ©© руки й  нiжно  торка╨ться  до  не©
пальцями.
   - Правда, Елiзо?!
   Елiза швидше затуля╨ лице руками й похиля╨ голову. Труда тихо сидить  i
не зводить великих серйозних очей iз рук пiд червоним, трохи розкудовченим
волоссям.
   - Елiзо! Вам боляче?
   Руки не рушаться. Дихання ритмiчно трудно шарудить iз-пiд долонь.
   - Але чого ж вам боляче, Елiзо? Простiть, що я...
   Руки рiшуче, швидко злiтають iз лиця. На щоцi й на носi бiлi смужки вiд
придушення руками. Зеленi великi очi мокро, дивно, стрiлчасте блищать.
   - Ну, значить, ви цiлком задоволенi експедицi╨ю? Коли ж  ви  дасте  нам
воду й свiтло? Га, Трудо?
   Труда розумi╨. Розумi╨, але не кориться. Вона  обома  руками  хапа╨  за
руку Елiзу й сильно здушу╨ ©© пальцями.
   - Елiзо! Ви мусите .признати Сонячну машину! Ви мусите,  Елiзо!  Ну,  я
розумiю, у вас було обурення, гнiв,  ненависть  до  не©  за  те,  що  вона
зруйнувала всякi там вашi плани. Ну, була  ненависть  за  те,  що  знищила
життя, зробила людей "худобою". Але тепер же ви  самi  бачите,  що  нiяко©
"худоби" нема╨, а, навпаки, ╨ в мiльйон разiв бiльше, нiж ранiше було.  Ви
ж самi бачите, що вашi трони,  корони,  влади,  слави  -  все  ж  це  таке
малесеньке, мiнiатюрне перед тим, що ми матимемо. Ми всi будемо королями й
богами, як каже Шпiндлер. Правда ж, Елiзо! Ради бога, плюньте ж ви нарештi
на сво╨ князiвство, корони й тому подiбне. Записуйтесь до Вiльно©  Спiлки.
В вас же так багато сил, знання, волi, ви можете  бути  такою  прекрасною!
Скiльки ми будемо робити, як це буде страшно цiкаво, гарно! От  як  тiльки
пустимо воду й електрику, зараз же влаштову╨мо  величезне  свято  Сонячно©
машини. А ви не будете на ньому. Ну, хiба ж це можна?!
   - Що ж це за свято буде?
   - Ух, грандiозне, колосальне свято! Це буде  на  полi.  На  широченному
полi. Посерединi буде насипано велику гору. Трон Сонячно© машини. Трон  чи
жертовник - я не знаю ще напевно. Це тiльки проект. Ну, одне  слово,  буде
цiла церемонiя. Елiзо! Ви мусите до свята все забути, помиритись  i  стати
нашою. Правда? Правда? Ви побачите- вам не буде так боляче Запевняю вас!
   Елiза з блукаючою нiжно-глузливою посмiшкою  i  з  широко  розгорненими
невидющими очима дивиться  у  вiкно.  I,  не  повертаючись  до  Труди,  не
рухаючись,  немовби  боячися  сполохати  те  незриме,  що  розгорнуло  очi
блукаючим усмiхом, помалу й теж нiжно глузливо говорить.
   - Може, й справдi не буде боляче.
   - Напевно, Елiзо! Ручусь вам сво╨ю любов'ю до Макса. Ех, Елiзо,  як  це
прекрасно буде! Як тiльки пустимо воду й електрику, я зараз же зроблю одну
рiч (поки що секрет, це моя чисто особиста  справа),  i  тодi  ми  почнемо
виселяти всю чужу публiку з нашого  дому.  (Вони  чудесно  можуть  зайняти
порожнi цiлi будинки!) А самi зробимо так:  у  мо©х  покоях  оселюсь  я  з
Максом, у покоях Адольфа,  в  тих,  що  ви  жили,  -  ви  з  Георгом  (вiн
знайдеться, неодмiнно знайдеться!), а в покоях Фрiди - Рудольф iз Iрмою. Я
вже про цей план говорила i з ним, i з Максом, i вони цiлком погоджуються,
а Iрма трохи не задушила мене з радостi, бо я ©й заявила, що вiзьму й сама
повiнчаю ©х. А особливо Рудi задоволений. Розумi╨ться, коли тюхтiй, то...
   Труда раптом спиня╨ться й здивовано замовка╨: Елiза лiниво пiдводиться,
злегка потяга╨ться й смi╨ться негарним, жорстким, злим  смiшком.  I  зразу
видно,  що  весь  ©©  попереднiй  дитячо-соромливий   нiжний   смiх,   усе
червонiння, задумлива  напiвзгода  -  все  це  було  несправжн╨.  А  ╨дине
справжн╨, натуральне, ╨дине iснуюче ╨ оцей жорсткий сухий смiшок.
   - Що сталось, Елiзо? Чого ви смi╨тесь?
   -  Смiюсь,  Трудонько,  з   вашо©   мило©   здатностi   фантазувати   й
захоплюватися мрiями. На жаль, я не запишусь до Вiльно© Спiлки. Я  не  маю
здатностi вiрити в фантастику.
   Труда не може ще повiрити, отямитись од цього  незрозумiлого  перескоку
Елiзи.
   - Та ви це серйозно, Елiзо?!
   - Цiлком серйозно, Трудо.
   Труда мовчки вражено дивиться на серйозний  смiшок,  на  схудлий  сухий
нiс, на недобрi очi. Потiм рiшуче, хмарно спуска╨ ноги  з  канапи,  швидко
нетерпляче взува╨ черевики й ви-простову╨ться.
   -Так. Тепер я розумiю, Елiзо, чого вам нелюбовно й нещасливо вiд  вашо©
любовi, а боляче. Ну, тiльки ваш Георг буде каятись! I ви будете  каятись,
що коритесь йому. Можете сердитись на мiне, а я кажу те, що думаю I  скажу
це саме в лице вашому...  владицi  Прощайте,  Елiзо.  Скажiть  мамi,  якщо
спита╨ про мене, що я хотiла до не© зайти. Але менi зробили в цiй  кiмнатi
таку прикрiсть, що я не можу нiкого бачити.
   Вона бере жужмом iз канапи жакет, капелюш i, шкандибаючи на праву ногу,
iде до виходу. Елiза  сто©ть  iз  тою  самою  посмiшкою,  iз  закостенiлим
сiро-жовтим схудлим лицем i падаючим волоссям. На порозi Труда озира╨ться:
   - Це рiшуче, Елiзо?
   Елiза примружу╨ очi.
   - Рiшуче, Трудо.
   Труда дивиться в пiдлогу.
   - Дивно... Все ж таки дивно. Незрозумiле.  Значить,  Iрма  мала  рацiю.
Примруженi очi розплющуються.
   - А? Яку ж то рацiю мала панна Iрма? Це цiкаво.
   - Вона сказала, що для вас краще смерть, нiж Сонячна машина. Очi  знову
ж примружуються, голова гордо вирiвню╨ться.
   - Хм! Панна Iрма мала рацiю,  Трудо.  Дiйсно  -  краще  смерть.  Можете
вiтати ©© з генiальною прозорливiстю. Прощайте, Трудо!
   Труда не руха╨ться, не може  рушитися  з  мiсця:  чого  ж  раптом  така
виразна, така жагуча ненависть?
   Труда знову похиля╨  голову  й  сто©ть,  спустивши  руку  з  жакетом  i
капелюшем. Потiм, волочачи ними по землi, помалу поверта╨ться до дверей  i
задумливо вiдчиня╨ ©х. Але тут же швидко озира╨ться й чекаюче дивиться: до
не©, не хапаючись, але твердо, пiдходить Елiза. Пiдходить, чудно  дивиться
в самi очi й трохи хрипко дода╨:
   - Але пам'ятайте, Трудо: коли я помру, то не вiд  ненавистi,  а...  вiд
любовi. Будете пам'ятати? А тепер прощайте!
   I, рвучко, круто вiдвернувшись, iде до вiкна.
   А Труда знову сто©ть непорушне, непорозумiло, хмарно, стиснувши брови -
чи ждучи чогось, чи вдивляючись у спину бiля вiкна. Потiм одчиня╨ дверi  й
виходить обережно, як у тяжкохорого, причинивши ©х за собою.
   ***
   Такi затихлi, такi запорошенi, такi ще недавно забутi машини вже  знову
блискають, уже ворушать то тут, то там застояними членами. Пiд височенними
попереплiтуваними  металiчними  велетенськими   сiтками-стелями   вже   не
цвiрiнчать лунким самотнiм цвiрiнчанням горобцi.  Знову  стiни  вiдбивають
гомiн людських, здавалось би,  уже  навiки  вивiтрених  голосiв.  Завзято,
жваво, вперто обсiла людська комашня слоновi металiчнi тiла, довба╨ться  в
них, маже, пригвинчу╨, пристуку╨. Горять велетенськi  пащi,  ригаючи  бiло
жовтим палом, шугаючи потом  у  крихiтну  комашню.  А  комашня  порцiю  за
порцi╨ю посила╨ в розпаленi пельки, радi╨ з ненажсрства, з палу,  з  пари.
Галасу╨,  шамотиться,  заповню╨  всi  такi  ще  недавно  самотнi,   лункi,
пустельнi зали, кабiнети, бюро. Безладна, невмiла, вона невмiння надолужу╨
запалом, досвiд - смiлiстю.
   - Та що ж то ти робиш, хлопче? А гей, ти, куди нас замоту╨ш? Курте, дай
тому жовтодзюбовi по ши© й прожени вiд машини.
   - А ти яке ма╨ш право проганяти? Що за начальство?
   - А таке начальство, що не розумi╨ш - не лiзь.  Я  тут  двадцять  рокiв
потом умивався - от i начальство. Геть од машини!
   - Сам геть! Я буду Рудольфовi Шторовi скаржитись.
   - Скаржся. Рудольф Штор дурнiв  умi╨  впiзнавати.  Ви-чисти  краще  оце
колiно. На ганчiрку. Ну, от так. А то зразу ж у машинiсти пнеться.
   А Рудольф Штор цупко сто©ть на ногах. На нього оберемками валяться самi
скарги, сварки, непорозумiння. На нього  накладено  вагу  суддi,  арбiтра,
авторитету,  iдола.  Iдолопоклон-ними  руками  його  винесено  на   шпиль,
обвiшано страшним  довiр'ям,  обмотано  обоженням.  Рудольф  Штор  сказав.
Рудольф Штор хоче. Рудольф Штор призначив. Рудольф Штор вирiшив.
   Рудольф Штор не може не знати, не вмiти, не пам'ятати. Рудольф Штор  не
може помилятись, стомлюватись, сердитись, забувати.
   У Рудольфа Штора липнуть од поту пасма  волосся  на  чолi,  у  Рудольфа
Штора дзвенить у вухах i синiють губи, Рудольф Штор  на  хвилину  не  може
приплющити очей. Але Рудольф Штор цупко, твердо  сто©ть  на  ногах.  I  що
бiльше синiють губи й дзвенить туман у вухах, то бiльш задоволений Рудольф
Штор - тодi не чути iншого дзвону, тоскного похвального дзвону туги.  Тодi
треба  тiльки  лягти  до  лiжка,  заплющити  очi  -  i  лахматий,  п'яний,
добродушний сон бере голову в руки й закачу╨ ©© в  темну,  м'яку,  затишну
порожнечу, де нема╨ нi дзвону туги, вiд якого  пусткою  гудуть  груди,  нi
хижого  лютого  рявкоту,  вiд  якого  руки  зводить  сказом,  нi  болючо©,
закривавлено© нiжностi, вiд жихання яко© слабнуть ноги й  тiло  схиля╨ться
навколiшки.
   Iдол? Ну, що ж-цс пуповина, без яко© не родиться нове людство.
   Iдолiв розбивають, як тiльки помiтять, що вони з тако© само© глини,  як
i всi? Ну, що ж - лучче бути розбитим iдолом, нiж цiлим горщиком.
   I Рудольф Штор засiда╨, вирiшу╨, наказу╨, все вмi╨, все зна╨,  -  цупко
сто©ть на ногах i несе на плечах усю  вагу  пуповини.  А  людська  комашня
шамотиться,   колотиться,   вмощу╨ться   на   старих   i   нових   мiсцях,
розповзу╨ться,  знову  збива╨ться  в  грудки  Плутанина,  безлад,   туман,
первiсний хаос
   Але перший удар творчо© волi - i настане свiтло.
   ***
   I   от   вечiр.   Хмарний,   важко-важкий,    задуманий.    Жовтенькими
пiдслiпуватими оченятками клiпають велетенськi кам'яницi в темних  тунелях
вулиць. Глухо, сиротливо цокають поспiшнi кроки запiзнiлих перехожих.  Хто
цього вечора блука╨ вулицями? Хто не сидить i не жде, затримуючи судорожно
посмiшку хвилювання, страху, надi©?
   Вся Найвища  Рада  Вiльно©  Спiлки  Творчо©  Працi  в  повному  складi.
Мертенс,  пiдстрижений,  обголений,  банькатий,  важно  сидить  у  фотелi,
спершись короткими руками на  колiна  й  наставивши  сiдласте  чоло,  наче
збира╨ться битись лобами. Шпiндлер, оброслий, кудлатий, закинувши пуделячу
голову аж за спинку фотеля, дивиться в стелю.
   Паровоз, великий, невкладистий, як  закурена  скеля,  акуратно  ставить
стовпчики на паперi.
   Професор Таль, професор Штайнбах, лисi, кучерявi, старi, молодi  голови
- всi нудьгують, ждуть. Нудно, скупо, хилит-ливо трусяться жовтим  свiтлом
свiчки.
   Доктор Рудольф дивиться на годинника, з трудним тягучим  споко╨м  хова╨
до кишенi i надушу╨ гудзика  на  столi  бiля  себе.  I  вмент  усi  голови
повертаються до люстри, впиваються в не©, замирають.
   I  ста╨  чудо:  iз  безшумним  криком,  з  нечутним   вибухом   лiюстра
роздира╨ться слiпучим,  чистим,  бiлим,  iскристим,  стрiлчастим  свiтлом.
Блищать лисини, зуби, очi. Вискакують наперед стiни, портрети, шафи,  такi
до  цього  моменту  запхнутi  в  тьму.  За  люстрою  роздираються  вибухом
напруженi голови, схоплюються, рокочуть смiхом, криком, зворушеною радiстю
- народини свiтла.
   Пiдбiгають до вiкон- у  небо,  в  нiч,  у  понурi,  важкi,  сивi  хмари
переможно владно шуга╨ бiло-син╨ вiяло, рiвною, урочистою процесi╨ю горять
унизу круглi шари; вишкiрили зуби будинки, регочуться роззявленими ротами,
з ротiв вибухають криком радостi, захвату, щастя. Темнi  канали  блискають
масними плямами асфальтiв, крикливо,  порожньо,  за  компанiю  непотрiбгii
вивiски, старi плакати, смiшнi вiджилi знаки минулого.
   ***
   Безгучно  радiсно  смi╨ться  всiма  сво©ми  старими  зубами  старенький
графський будинок. I падають довгi, чистi, синювато-бiлi смуги вiд нього в
старий зачарований чудом сад. I знову з нього видно давн╨ рiдне сяйво  над
старим Берлiном.
   - Ну, що, мамо? Ну, що? Ну, що? Нi, нi,  ти  не  хрестись,  не  похитуй
головою, а кажи, що - не справились? Нi? Нi? I буде, буде, буде! Все буде©
Хоч !би там усi принцеси на свiтi потрiскали з досади.  Можеш  це  сказати
сво©й Елiзi. Ах, вибачте: ©© свiтлостi принцесi Елiзi. Ах, хай  ©м!  Мамо!
Тепер...
   I раптом бурна, пiниста, трiумфуюча голiвка затиха╨, урочисто розгорта╨
тремкими  пальцями  загорнений  у  папiр  пакуночок  i  визволя╨  з  нього
невеличку порцелянову вазочку, накриту гострою шапочкою.
   Осяяне тихим зворушенням, великооке й старечо-смугляве обличчя,  ще  не
всмоктавши в себе радiсного усмiху, нахиля╨ться до вазочки.
   - Що це, Трудо?
   Одна рука врочисто, хистко трима╨ вазочку, друга здiйма╨ шапочку.  I  в
той самий мент iз-пiд шапочки переливною  стьожкою  вирива╨ться  червонява
зеленiсть - знайома, благосна, рiдна. Але для чого, що ма╨ значити це?
   - Мамо! Ти зараз пiдеш до тата й скажеш йому, що я хочу його бачити.
   Голос не потерпить нiяких заперечень. Це голос не Труди, йе Страховища,
це голос такого глибокого чекання, тако© болючо© дозрiло©  продуманостi  й
непохитно© неминучостi, що iрафиня мовчки, глибоко, в саме дно  потемнiлих
бронзових очей устромля╨ погляд, i все вже зна╨. I  втихомирене,  упоко╨не
старе лице знову здригу╨ться подухом тривоги й старих бур.
   - Хорий тато, дитинко. I пiзно вже. Може б...
   - Власне, через те, що хорий! Мамо, iди Нiчого не кажи. Тiльки -  що  я
неодмiнно хочу його бачити. Нi! Чекай. Не треба Я сама Ти не ходи.
   I, тримаючи вазочку  обома  руками,  непохитно  зiбравши  брови,  рiвно
несучи чорно синi кучерi на плечах. Труда мовчки йде до  дверей  кабiнету,
обережно вiдводить од  вазочки  одну  руку,  вiдчиня╨  дверi  й  увiходить
усередину. Дверi за нею нечутно причиняються рукою матерi.
   Зелена пiвтьма  абажура.  Шелест  кущiв  за  вiдчиненим  вiкном  Залите
синювато-молочним свiтлом велике костисте тiло на  канапi.  Навислi  дивнi
сiро-сивi клаптi волосся наши - чуже лице. Тiльки сивi грiзнi  стрiхи  над
очима тi самi. Очей не видно - пасуться в залитiй свiтлом  книзi.  Але  на
наближенi кроки повертаються, щуляться.
   - А яке все ж таки блаженство - свiтло! Не можу не.. I  раптом  велика,
обросла  чужими  кущами,  розтрiпана  голова  вражено,  помалу,  моторошно
пiдводиться  й  упира╨  в  затiнене  темно-смугляве   лице   з   непорушне
непохитними, злякано рiшучими очима двi грiзно стрiхастi глибокi ямки.  (А
шия така  худа  худа,  порита  зморшками,  обвiшана  порожнiми  капшучками
шкiри!)
   - Це що значить?!
   Злякано-рiшуче,  непорушно-непохитне  лице   присува╨ться   тим   самим
урочисто-повiльним темпом ближче. А поперед нього бiла, з  темним  золотом
обвiдкiв вазочка з гострою шапочкою.
   - Що це значить, я питаю?! Як ти смiла сюди увiйти?!
   - Смiла. Я принесла сонячний хлiб. Мiй сонячний  хлiб.  Ти  мусиш  його
покуштувати.
   Пiд грiзними стрiхами ворушаться ямки то вгору, то вниз, то на вазочку,
то на лице. А обсмиканi сiрi вуса з  волосяним  сухим  присвистом  трудно,
збентежено дихають. I нарештi низько, з усi╨© сили стримано риплять.
   - Забирайся геть! Моментально!
   - Нi. Ти мусиш з'©сти мого сонячного хлiба.  Я  не  пiду  звiдси,  поки
з'©си Я ляжу тут на пiдлозi й не рушусь, поки ти з'©си. Хоч би мала вмерти
з голоду.
   Голос не Трудин i навiть  не  Страховища  голос  -  рiвний,  тихий,  iз
глибини зацiплено©, непохитно©, останньо© рiшучостi. Дiйсно, тiльки смерть
йому можна протиставити.
   Велика, обросла голова якийсь момент непорушно жу╨ ямками бiлу постать,
облиту зеленкуватою тiнню, з виставленою наперед вазочкою, потiм так  само
помалу ляга╨ назад на подушку й поверта╨  профiль  iз  м'ясистим  загнутим
носом i обсмиканими вусами.
   - Можеш лягать i помирать.
   Але бiла  постать  не  ляга╨,  а  сто©ть  рiвно,  застигло,  навiть  не
згорблюючись. За вiкном несмiло перешiптуються молоденькi листочки  кущiв.
Нагорi  важко  й  глухо  пробiгають  ноги,  ганяючись  однi   за   одними.
Посвистують вуса, трудно дихаючи.
   - Я благаю тебе. з'©ж. Ти мусиш з'©сти. Ти повинен. Я бiльше не можу.
   Старий граф помалу поверта╨ голову.  Дiйсно,  вона  бiльше  не  може  -
нiколи такого лиця не бачив вiн у Страховища. I вiд цього лиця  скиду╨ться
старе серце раптовим хвилюванням  -  хтось  зненацька,  прожогом  розчинив
старi заржавiлi дверi, даючи дорогу вiчно гнаному. Ах,  узяти  в  руки  цю
голiвку, взяти одверто, смiливо, пустити в розчиненi дверi вiчно гнане - i
нехай хоч раз до краю, до спокою вп'╨ться висхла, порепана душа  благосним
дощем!
   Але тiльки нiяко©  перевiрки!  Без  перевiрки,  без  доказiв  розчинити
дверi, прийняти, всмоктати, вродитися. Яких же бiльше доказiв треба,  коли
"вона бiльше не може", коли бiльше не може стара, висхла душа? Для чого  ж
пiдставляти цю душу пiд можливий смертельний удар? Яка ж може бути  бiльша
рiднiсть, коли так скорботно, так  любовно  благають  бронзовi  очi,  коли
таким весняним гулом одбива╨ться це благання в осiннiй душi?
   Стара,  костиста,  незграбна   постать   важко,   помалу   пiдводиться,
насува╨ться темною скелею на бiлу берiзку з широкими,  тривожно  чекаючими
очима, мовчки, сопучи вусами, бере  з  не©  смiшну  й  страшну  вазочку  з
доказом i вiдставляь ©© на стiл. А потiм,  iще  дужче  свистячи  навислими
вусами, обливаючи згори  дивним  тихим  блиском  iз-пiд  стрiх  чорно-синю
голiвку, бере ©© в  двi  величезнi  тремкi  долонi,  пiдносить  догори  i,
заплющивши стрiхастi ямки, розчиня╨ заржавiлi дверi Iз щасливим ляком  двi
перламутрово-смуглявi  руки  обхоплюють  стару   зморшкувату   шию   -   i
давнi-давнi, нi на мить незабутi слова  благосним  дощем  заливають  стару
порепану душу.
   - Тату!. Татуню!.. Татусю прекрасний!
   А  двi  величезнi  долонi  з  закарлюченими  хисткими  пальцями  нiжно,
виголоднiло     обмацують     палаючi     лиця,     чорно-синi     кучерi,
перламутрово-смуглявi холоднуватi плечi, а старi,  оброслi  сивим  волосом
губи п'ють iз чола, з очей, iз чорно-синiх кучерiв давн╨, нiколи  незабуте
щастя.
   - Тудi... Дитинко... Моя Тудi ╨дина!
   - Тату! Татуню! Ти ©стимеш? ©стимеш?
   - Нi, дитинко, не треба.
   - Але чому!!
   - Непотрiбно, дитинко. Непотрiбно Яких iще ©м  доказiв  треба?  Навiщо?
Щоб завалити камiнюкою i його, i ©© пiд собою? О нi!
   - Ти не будеш Гсти сонячного хлiба, тату?!
   - Не знаю, дитинко. Не знаю. Побачим. Але нiяких доказiв не треба  Нема
чого бiльше доказувати. Все тепер добре. Все. Ходiм до мами.
   I, боячись на хвилинку, на мить перервати це  переливання  з  одного  в
друге вiдiмкнутого щастя, цупко оплiвшись  руками.  суне  незграбна  темна
скеля з бiлою берiзкою до друго© бiло© постатi, що  сто©ть,  замерши,  пiд
дверима.
   I цього вечора Труда пiзно-пiзно верта╨ться до комуни. Святочно  горять
усi лампи в покоях. Святом блищать очi боголюдей. Але  очi  Труди  блищать
так вогко, такi дитячi,  такi  блаженно  тихi,  що  Макс  одразу  про  все
догаду╨ться. I тому, люто схопивши  в  оберемок  Шпiндлера,  вiн  ураганом
налiта╨ з ним на Гана й кудлатою, пуделячою головою, як тараном, гатить  у
живiт. Нiжки боголюдини  дригають,  вириваються,  комуна,  святочно  сяючи
очима, блискаючи смiхом, кида╨ться рятувати опiвчлена з рук  божевiльного,
а Труда вогкими дитячими очима тихо, незвично цiлу╨ всiх.
   **
   Ух, як зашамотався, засоромився лисий  кострубатий  технiк:  подумайте,
для Макса Штора його  помешкання  вимагають!  Для  самого  Макса  Штора  з
молодою жiнкою! Та чого ж йому так одразу не сказали, та вiн,  як  стружка
з-пiд мотора, вилетiв би з усi╨ю родиною,  бебехами  й  коробкою  Сонячно©
машини Та вiн би... Гей,  друкарi,  малярi,  виносьтеся  геть,  помешкання
потрiбне для Макса Штора з молодою жiнкою.
   Милий технiк - вiн не тiльки  сам  ви©хав,  вiн  iз  собою  друкарiв  i
малярiв забрав, вiн на всiй горi лад зробив, вимив, вичистив.  Готове  для
молодих парочок кубелечко. Щасливцi -  вони  собi  потiм  зайняли  чудовий
палац колишнього цукрового короля Нiмеччини.
   Люба мамуня! Якою тихою гордiстю, яким блаженним заспоко╨нням свiтиться
все лице ©© тепер! Яка вена велична, добра, благосно-сумирна. I який  тато
iнший, iнший! Грiзнi стрiхи такi милi, такi  лагiднi,  такi  винуватi,  що
хочеться ©х голубити, цiлувати, жалiти. Вiн теж свiтиться  весь-  о  чима,
вусами, постарiлою-постарiлою ши╨ю. I як вони, обо╨ старенькi,  прекрасно,
як рiдно приймали Макса. А колись же, тодi,  як  тiкали.  Ах,  та  що  там
згадувати!.. Але  Макс,  Макс!  Цей  несамовитий  албанець,  цей  страшний
iнаракiст, який вiн тихесенький, лагiднесенький iз ними, шарлатанi. Нi, не
шарлатан, вiн щирий, вiн - нiжний, вiн  такий  смiшний  i  зворушливий  iз
сво╨ю зразковою тихiстю!
   От тiльки з Гансом Штором не можна нiчого вдiяти. Навiть тата  не  хоче
слухати, на очi не пуска╨ нi Макса, нi Труди, нi  Рудi.  Електрика,  вода,
вiдновлення? Все - нiчого не варте. Хто  зруйнував  Вiчний  Порядок,  тому
нiякого прощення не може бути. Хай графиня, граф, хай  навiть  принцеса  й
принц  зрадять  свою  вiру,  хай  перейдуть  у  табiр  богозневажникiв   i
руйнiвникiв довiчного ладу, вiн, Ганс Штор, сам-один  буде  в  цьому  домi
берегти крижалi старого вiчного закону. I, коли б йому  довелося  iпомерти
голодною смертю, вiн не опоганить уст  сво©х  нечистим  витвором  грiха  й
злочинства.
   Так вiдповiда╨ Ганс Штор i нiякого примирення  не  хоче,  не  допуска╨.
Мамуня Штор зiтха╨, нiжно гладить Макса по  головi,  але  навiть  вона  не
смi╨, хоч потiшаючи, сказати, що колись старий примириться.
   Ну, що ж. А проте вiн близький, свiй, рiдний i, розумi╨ться,  з  голоду
не помре - якось уже доведеться добувати для нього старорежимну ©жу.
   А от iще ви©де знизу Елiза з  сво©м  Георгом,  i  весь  дiм  тодi  буде
населений тiльки сво©ми, рiдними, близькими, ╨диними на весь усесвiт.
   Але Елiзу Труда бачгть дуже рiдко, та й  то  здалеку,  мимохiдь.  Елiза
знов у сад тепер рiдко виходить. Зовсiм хора. Навiть  обов'язкiв  сво©х  у
кухнi не може виконувати. Але й не треба! У  графинi  й  панi  Штор  щастя
вистачить на  виконання  обов'язкiв  усiх  бiдненьких  принцес  на  свiтi.
Розумi╨ться, Трудi страшенно шкода Елiзи, але хто ж ©й винен, що вона така
запекла трупо©дка. Через це вона й хора.
   Сама Труда дома бува╨ дуже мало, а щодо Макса,  то  його  можна  бачити
тiльки вночi - стомленого, змученого, але без-утомно  бурного,  палаючого,
натхненного. Ну, про Рудi нема чого й казати - вiн навiть  часто  дома  не
ночу╨. Iрма iнодi сидить-сидить у Труди, цiлий вечiр просидить, проспiва╨,
продивиться очi в сад,  а  в  лабораторi©  все  темно,  все  тихо.  Тiльки
коли-не-коли по бузковiй але© темною тiнню пройде принцеса Елiза.
   Нема часу Рудi -  страшенна  маса  труднощiв  виника╨  з  кожним  днем.
(Подумати собi. навiть iз такою, здавалося б, простою справою, як  охопити
страчений календар, i то стiльки мороки було©).  I  навiть  Максовi  часом
страшно ста╨, чи надовго вистачить у людей добро© волi?  Ну,  мiсяць,  ну,
два, але не можна ж  на  бозна-доки  добровiльно  запрягти  себе  в  тяжку
роботу. Головне, чи вистачить радiсно©, потребуючо© розтрати зайвини  сил.
Це для Макса головне.
   Розумi╨ться, для бiдненько© Iрми головне не це. Але нехай пройде свято,
нехай.  Найвища  Рада  трохи  впора╨ться   з   пiдрахунком,   iз   першими
органiзацiйними заходами - i тодi, може, Рудi буде вiльнiший.
   А надто вiдбути свято. Свято - це  генеральний  огляд  сил.  Це  перший
спiльний, пов'язаний крок. Нерозпорошенi атоми збилися докупи  в  кам'яних
печерах, не зiгнане докупи обiрване листя померлого дерева, а щось  ╨дине,
щось складене з багатьох одиниць, живе, суцiльне, по╨днане живими нитками.
Вколи в одному кiнцi - i здригнеться в другому. От чого треба!
   Вже по головних лiнiях ходять  трамва©,  вже  над  Берлiном  пролiтають
рiднi аера, вже куряться де-не-де димарi фабрик.  Але  це  ж  так  мiзерно
мало, це ж один камiнчик iз то© величезно© гори, яку треба прочистити.
   Макс увесь потонув у пiдготуваннi до свята. Свято, свято, свято!  Свято
- це пiдрахунок енергi©, готовностi,  вiдданостi,  з'╨днаностi,  волi.  Це
перший акт ново© краси. Це перший вияв  з'╨днано©,  пов'язано©  до  одного
напрямлено© радостi. Це  може  бути  джерелом  дальшого  напруження  волi.
Пiдрахунок,  ре╨страцiя,  органiзацiя,  розумi╨ться,  необхiднi.  Без  них
нiяко© краси  не  створити.  Без  Рудi,  Мертенса,  Шпiндлера,  без  тисяч
рахуючих, розумiючих, переставляючих нiчого не може бути; але так само  не
може бути й переставляння та розмiщення, так само не може  куритися  димар
без радостi i спiву розмiщуваних сил. Колись можна було розмiщувати  силою
й конечнiстю, тепер цим не розмiстиш. Отже - свято, свято, свято!
   I на свято мобiлiзовано кравцiв,  шевцiв,  малярiв,  теслiв,  грабарiв,
швачок, поетiв, артистiв, музик i величезнi  хори.  Щовечора  сяючi  всiма
кольорами свiтла, величезнi плакати  нагадують  про  свято.  Готуйтеся  до
свята! Всi до помочi!
   А за Берлiном на широченному полi безупинно  гарячкове  кипить  робота.
Авто-бендюги звозять матерiали, вишуканi по старих складах, армiя грабарiв
блиска╨ до сонця лопатами; стукiт молоткiв ляка╨ жайворонкiв.
   Тепер не тiльки Рудi, але i Макс, i сама Труда часто не ночують дома. I
в тихому старенькому  домi  цiлими  днями  й  ночами  сто©ть  втихомирена,
спочиваюча тиша.  I  пальцi  старо©  графинi  викликають  тепер  усе  такi
величнi, задумано-урочистi звуки. I старий граф  часом  пiдходить  iззаду,
нахиля╨ться й мовчки вдячно цiлу╨ в чорно-сиву, втихомирену голову.
   ***
   Широченне поле кишить уже зранку висипаним iз  вел©тенського  мiшка  на
блискучу зелень людом. А потоки тiл щораз бiльше стiкаються та  стiкаються
в авто, двоколесах, на конях, i, головне, на власних ногах iз усiх каналiв
Берлiна. З коробками Сонячних машин  за  плечима,  з  цiкавiстю,  з  тихим
блиском волi в очах, iз гомоном, спiвом, бренькотом гiтар,  мандолiн.  Усi
святочно якнайкраще прибранi, всi пiдстриженi, хоч не всi  голенi,  але  ж
усi вимитi.
   Небом од сиво-золото© хмари до хмари величию, благосно-. палюче творить
довiчну путь свою Велика Мати. Далекi-далекi фiалковi тони  лiсiв  запнутi
серпанком синюватого туману. А з другого боку в небо до Матерi  в  захватi
простягнув сво© шпилi, башти, дзвiницi старий Берлiн.
   I як тiльки останнi будинки вiдсуваються  за  стани,  так  перед  очима
серед поля вста╨ гора. Справжня гора, яко©  тут  нiколи  не  було.  Навiть
заросла зеленою соковитою весняною травою. А на самiй горi...  Що  там  на
горi? Золота велетенська скриня? Ковчег! Жертовник? Вона  горить  ребрами,
гранями, стрiлчасто промiниться жовтим, золотим, слiпучим блиском. На  нiй
на одному кiнцi комин, як у Сонячно© машини. Госто-ди! Та це  ж  величезна
Сонячна машина!
   I вже невтримно плещуть руки до рiдно©, знайомо©, не зразу впiзнано©.
   Але що там за  будiвлi  за  горою?  Ангари,  бараки  якiсь?  Круг  гори
спiраллю до самою Сонячно© машини йде  дорога  з  високим  бар'╨ром.  Люди
крихiтними кузочкамн лазять по горi, облiпили п'╨дестал  Сонячно©  машини,
величезними згустками хилитаються по схилах i пiд горою.
   Густий, моторошний гуд сто©ть над полем, рiвний, гуркочучий,  як  гомiн
вод велетенського водоспаду. Краплини цього водоспаду рухаються,  миготять
усiма фарбами сво©х убрань. Хiтони вiльноспiлчан, старi омне©стичнi  жабо,
переливчастi шовки, нiжна бiлiсть старого мережива. А  помiж  ними  тепла,
непiдлегла нiяким фарбам матовiсть голих спин, рук, грудей.  Гордi  змогою
показати сво© напiвголi тiла, пiдстьобнутi поглядами, увагами, заздрiсними
й захопленими, вони недбало й зневажливо просуваються помiж  замотаними  в
купи матерiй нещасними - хiба ж можна на свято Сонячно© машини  з'являтись
отакими опудалами? А ще сонце©сти, вiльносиiлчани називаються!
   Гуд росте, оброста╨  новими  голосами,  спiвами,  вигуками,  оплесками.
Кишуща маса крапель водоспаду щораз ширше й ширше  розлива╨ться  на  полi,
вже от-от досягне фiалкового тону лiсiв. Уже по полю на рiвних вiддаленнях
розставляють трибуни з широкогорлими рупорами. Вже бiля ангарiв iде  якась
шамотня, кузочки бiгають то туди, то сюди.
   Принцеса Елiза й граф Адольф, сидячи на свойому  власному  екiпажi,  по
черзi водять бiноклем по рябiй гулькуватiй,  рухливiй  поверхнi  голiя.  У
склi миготять  посмiшки,  роззявленi  роти,  пiднесенi  догори,  застоянi,
зачудованi очi, блискучi частини авто, застряглих серед  голiв,  як  човни
серед покришено© криги.
   Граф Адольф iз  усмiшкою  наводить  бiнокль  на  гору.  Вона  облiплена
ярусами. Пiд самим фундаментом золотого iдола, очевидно, зiбралися жерцi й
первосвященики. Так само, як тисячi лiт  тому,  як  у  всiх  епохах  життя
людства, як за найбрутальнiшого рабства й неуцтва, так само й тепер  жерцi
не змiшуються з юрбою, так само знахарять i обкурюють чадом дивовижного  й
показного слабеньку  душу  юрби.  I  так  само  цими  немудрими  комедiями
вiльнолюбне, незалежне, творче жрецтво здобува╨ собi першi мiсця й  трима╨
пiд сво╨ю владою очманiлу отару.
   Принцеса Елiза сидить рiвно, тiсно стуливши зблiдлi пришерхлi уста. Пiд
зеленими, велично напiвнакритими повiками, очима - фiалковi .пiдпалини,  а
в крилах носа - блiда жовтявiсть. Вона скупо  вiдповiда╨  на  уваги  графа
Адольфа й безжурно, непричетне  водить  очима  по  поверхнi  тiл.  Чужими,
стороннiми скелями загрузли  вони  серед  цього  велетенського  органiзму,
пронизаного одним духом. Чужi, непотрiбнi, самотнi.
   - О, на горi шамотня збiльшу╨ться! Чи не зводив .прибути сам президент,
славетний Рудi Штор?
   Принцеса Елiза мовчки бере з рук графа Адольфа бiнокль. Лiниво, недбало
наводить скло на гору. Вiнки, гiлля, прапори, плакати,  руки,  голови.  На
лавах жерцiв чужi, незнайомi постатi.
   Ах, нi, одна  знайома,  коротконога,  опецькувата,  квадрате  пика,  iз
сiдластим чолом. Але посерединi в самому центрi мiсце порожн╨.
   Раптом над  ворухливим  рiзнобарвним  морем  iз  усiх  трибун,  у  всiх
напрямах, ляпаючи об  хмари,  об  голови,  об  шпилi,  летять  вiщувальнi,
закликаючi, попереджаючi металiчнi крики труб.
   "Та-та-та-тi-i! Тi i-та-та-та-а!"
   Море  гойднулось,  зарябiло  поспiшним  безладним  рухом,   вирiвнялось
головами, устромилося  сотнями  тисяч  очей  у  зелену,  квiтчану  золотим
колосом гору. I вже шелест шикання, втихо мирючапня,  як  вiтер  очеретом,
хвилями жене од краю до краю.
   На трибунах зручнiше наставляються роззявленi горла рупорiв. Затихають.
I вмить над полем з усiх горлiв в один мент,  одним  суцiльним  i  ромовим
голосом, та╨мно роздiленим на десятки шматкiв, гримить:
   "Браття! Розкутi, вiльнi, воскреслi  браття!  Ми  вступа╨мо  в  обiцяну
землю тисячолiтнiх мрiй наших  предкiв.  Ми  чу╨мо  вже  хвилюючi  радiснi
подуви ново©, та╨мно© епохи.  Але  ноги  нашi  ще  пораненi  тисячолiтньою
дорогою страждання й шукання, в душах наших ще не заросли  травою  забуття
слiди кайданiв i звалюваних кумирiв, тiнi минулих страхiть  iще  тягнуться
за нами, дихаючи в нас непоко╨м.
   Браття! В цей  день  свята,  свята  волi,  розкуття,  озирнiмося  назад
Гляньмо  в  очi  темним  тiням,  покропiмо  ©х   нашим   вiльним   смiхом,
перехрестiмо духом сонця - i хай на вiки вiчнi згинуть!"
   Голос змовка╨. Над затихлим людським морем сто©ть  тиша.  Сонце  пекучо
благословляючими пальцями водить по невкритих головах.
   I знову металiчний, трубний, вiщуючий,  закликаючий  крик  розляга╨ться
вiд краю до краю. Голови тих,  що  на  горi,  чогось  повертаються  в  бiк
ангарiв. Голови в долинi цiкаво,  жадно  пнуться,  стараючись  також  туди
зазирнути.
   Трубний крик змовка╨. I зараз же громовий голос заступа╨ його мiсце.
   "Браття! Зараз  перед  нами  пройдуть  образи  минулого.  Духом  хороб,
дурощiв, злочинств i нещасть повi╨ на нас".
   З-пiд гори помалу почина╨ висуватись велетенська чудна група, рухаючись
щораз вище й вище круг гори спiраллю дороги, пiдставляючи себе то спереду,
то з бокiв, то ззаду напружено вп'ятим мiльйонам очей. Руха╨ться  вона  на
п'╨десталi, вкритому чорною, жалiбною похоронною запоною.
   На самiй серединi п'╨десталу на чорному  хрестi  висить  розп'яте  тiло
жiнки Але зросле двома половинами, двоголове,  чотиригруде,  чотирируке  I
одна половина його перегодована, набухла -  трупно  бiле  тiло  з  пикатою
круглою головкою.
   Друга половина - виснажене, напнуте на  кiстки  буре,  стра-хiтно  худе
тiло э вимученою черепосхожою головою. Воно звиса╨ з хреста висхлим  бурим
стручком, звiсивши неохайнi коси на сухi зморщенi торбини грудей.
   Пiд розп'яттям  двi  групи  постатей.  На  боцi  набухло©  трупно-бiло©
половини - такi самi групно бiлi, набухлi, перегодованi. Однi,  роззявивши
рота, закинувши голови, задихаються. Другi боляче роздирають роти  тоскним
позiханням, третi жадно жменями  пхають  у  себе  страву,  четвертi,  хижо
вискалившi© зуби, скорчившись над скринькою, люю  озираются.  А  мiж  ними
другою половиною стоять па варгi г?кi самi набух.ii  постатi  з  мечами  в
руках.
   На боцi  буро©,  виснажено©  половини  -  такi  самi  виснаженi,  бурi,
обтягненi шкiрою кiстяки. Однi лючо тчi нiться скоцюрбленими  пальцями  до
перто© половини, друн смокчуть сьо© пальцi, третi кладуть голови в  петлi,
корчаться, прок чигають, ридають, покiрно хилягь голови.
   Рупорний громовин голос, стаючи аж до фiалково©  мряки  пiд  лiсом,  як
голос iз неба, гримiть:

   "Ось - Розп'яття Нерiвностi. Тисячi лiт  висiла  на  ньому  людськiсть,
ссiмогубiю розп'яiа на  двi  рiзнi  часiини,  але  неподiльно,  нерозривно
зросла вiд вiку вищим законом. Тисячi  лiт  одна  половина  задихалась  од
перегодовання,  загибала  вiд  нудьги,  бездiяльноси,  гнила   вiд   хороб
надмiрностi, сушила себе жорстокiстю. Тисячi лiт вони насильством,  кров'ю
й мечем обороняли сво©  хороби,  сво©  отруинi  розкошi,  вважаючи  ©х  за
вiчний, незмiнний закон i за сво© неодбиральнi привiле©.
   I тисячi лiт друга  частина  людськостi  задихалась  од  недогодовання,
загибала вiд голоду й холоду, гнила вiд хороб, винищення,  роз'©дала  себе
заздрiстю, сушила себе ненавистю  и  тисячi  лiт  покiрно  хилила  голову,
вважаючи це за лютий непоборний закон".
   Мiльйони напнутих ниток-очей напружено тягнуться на гору. Раптом з обох
бокiв башти повiльно, певно висуваються  наперед  двi  велетенськi  золотi
руки. Вони спускаються до Розп'яття Нерiвностi, обнiмаються, прилипають до
чорно© запони  й  Розп'яття,  злегка  хитнувшись  убiк,  починають  помалу
здiйматися вгору, до башти. От двоголове розп'яте тiло вже до-сягло зубцiв
комина Сонячно© машини, от воно висува╨ться над комином, от  на  тлi  неба
чiтко, хмарно й моторошно висить поламане стражданнями колосальне  страшне
тiло.
   Зацiпенiла, вросла в землю, зата©ла дух людська  мiльйоно-голова  маса,
розлита по  велетенськiй  долинi  Чутн  далеке-далеке  срiбне  дзеленчання
жайворонка.
   I вмить, знову ледве  схитнувшись  наперед,  мов  уклонившись  людству,
Розп'яття здригу╨ться,  золотi  руки  пiдносять  його  ще  вище  до  неба,
показуючи сонцю, i сильно сягають у роззявлену пащу Сонячно© машини. I  як
тiльки  в  коминi  зника╨  кiнчик  хреста,  так  зразу  ж  звiдти  вибуха╨
чорно-сивий дим, iскри, i над зубцями золото© башти випинаються величезнi,
жовто-червонi, ра©©сно-жаднi язики полум'я.
   Зацiпенiла маса рапгом сколиху╨ться, ухка╨ й розрива╨ться таким  громом
оплескiв, що двi галки, мирно лiтаючи над полем, iз жахом  шугають  угору,
одурiло, розгублено кидаються то в один бiк, то в другий i  з  усi╨©  сили
вимахують крилами, стрiлою женучи до  лiсу.  А  внизу  пiд  ними  лопотить
мiльйонами коротеньких крилець  колосальна  птиця,  кричить  радiсно-диким
криком i не може зiрватися з мiсця.
   - Слава! Слава Сонячнiй машинi! Слава!
   Тiльки на затертiй людською лопiтливою ревучою кригою скелi двi постатi
сидять непорушними, закам'янiлими чужинцями.
   Граф Адольф косо  водить  очима  по  бурхливiй  витягненiй  у  радiснiй
нестямi догори масi й  нахиля╨ться  головою  близько  до  голови  принцеси
Елiзи.
   - Ми зверта╨мо на себе увагу.  Мусимо  теж  плескати.  Дика  юрба  може
впасти в сказ.
   Але блiде, з гострим схудлим овалом  i  зеленими  велично  примруженими
очима лице ледве схиту╨ться зневажливим, холодно-гордим усмiхом.
   - Я буду плескати, ваша свiтлосте. Рискувати вашим життям у цiй  гидкiй
комедi© я не хочу.
   Принцеса Елiза не вiдповiда╨, все мружить очi на золоту башту, над якою
розта╨ чорно-сива хмарина диму.
   I от на тлi  густо©  зеленавостi  нечутно  висува╨ться  вже  нова  Тiнь
Минулого. Це велетенська  брудно-сiра  в  буро-червоних  плямах  щетиниста
потвора з тiлом iхтiозавра, з лупатими, косо  закоченими,  криваво-чорними
очима, з роззявленою пащею, з яко© замiсть зубiв визирають дула гарма! Вся
спина втикана щетиною з багнегiв, щабель, списiв Боки блискають  лускою  з
черепiв. У лапах роздертий труп людини, i сама потвора по черево  загрузла
в купi трупiв.
   "Ось страховище вiйни. Тисячi лiт  на  всiх  кiнцях  земно©  кулi  воно
пожирало молодi життя. Iз трупiв, принесених у  жертву  цьому  страховищу,
можна б iзшити саван на всю пла-негу земну, обгорнувши йою круг не© багато
разiв".
   Страховище повзе спiраллю вгору, а за ним iз пiд гори вже висiваються й
сунуть однi за одними страхiтнi, огиднi, смiшнi, i рiзнi образи минулого.
   "Ось класова борогьба,  от  злиднi  -  влюбленi  дiти  Нерiвностi.  Ось
Злочинства, незаконнi,  але  неминучi  брати  злиднiв  -  Грабiж,  Крадiж,
Убивства. Ось Влада! Дивпься,  як  пишно,  як  урочi©сю  важно  летить  ця
утриманка Нерiвностi.
   Ось  рабство  працi.  Якими  браслетами  й  намистами  окутий   пасинок
Нерiвностi!
   От цiла родина - матусенька з донечками й синками, - мораль трупо©дiв i
©© дiти: Лицемiрство, Брехни, Обман, Пiдкупство, Прислужливiсть, Забобони.
   От Розпуста.
   От Самогубство.
   От Насила".
   Калiкуватi,  хижi,  принижено-злiснi,  нахабно  наврипистi,   повзаючi,
плазуючi сунуть нiмi велетенськi потвори  одна  за  одною  вгору  спiраллю
зелено© гори. I гуд гнiву,  i  гуркiт  смiху,  i  крики  огиди  хилитають,
бурлять морем голiв.
   От вони всi вже непорушно стоять суцiльним обмотаним круг верхiв'я гори
ланцюгом.   Моторошно   випинаються   на   тлi   неба   обриси   постатей.
Та-та-та-тi-i! Тi-та-та-та а!
   "Браття! От та банда, що з пелюшок людськостi краде, грабу╨  ©©  щастя.
От тi вiчнi сили, що стоять  на  воротях  раю,  на  межi  обiцяно©  землi.
Хмарним законом жили вони в наших душах,  умовляючи  в  нас  вiру  в  ©хню
незламнiсть,  неминучiсть,  вiчнiсть,  непоборнiсть,  ламаючи  нашу  волю,
викохуючи зневiр'я, розкладаючи нас i пануючи над нами.
   Але, браття!  Дивiться  на  гору!  Дивiться  на  зелену  сонячну  гору,
браття".
   А золотi руки помалу з грiзним споко╨м обiймають дикий  хаос  сплетених
закривавлених тiл - здiймають угору, показують сонцю,  хмарам,  лопочучiй,
ревучiй масi внизу й жбурляють в огонь Сонячно© машини. I знову хмара диму
и полум'я шуга╨ вгору, знову бурею радостi шепотить людське море внизу.
   I одна за одною  ковта╨  золота  соячна  башта  потвори  пiд  гуркiт  i
безустанний плескiт мiльйонiв рук.
   I це так грандiозно, це сповню╨ таким  захватом,  що  Труда  бiльше  не
може- вона мусить зараз же бачити Макса. Мусить за всяку цiну, хоч би  там
усi сторожi ангару стали ©й на дорозi, хоч  би  ©й  довелося  просвердлити
сво©м тiлом утро╨ товстiшу й густiшу масу тiл.
   Кучерi розтрiпалися, лице пашить,  у  вухах  ляскiт  крикiв,  оплескiв,
вигукiв.
   - Ради бога, пропустiть! Менi дуже треба! Трiпочуча гуща  тiл  неохоче,
неуважно розсува╨ться Труда щораз ближче й ближче просува╨ться до  ангару,
до величезних кулiс, з яких випущено недавнiх  акторiв,  вiд  яких  сто©ть
димок над горою й грiзний, страшний, надприродний гул i  гуркiт  людського
моря. Але височеннi ворота щiльно, глухо замкненi, i при воротях - молода,
напiвгола жилава постать сторожа.
   - Ради бога, громадянине, менi треба на  хвилинку  Макса  Штора.  Макса
Штора менi iреба.
   - Макс Шюр .зайнятий. Не можна.
   - Голубчику, я ж сама ще вчора тут працювала. Я - жiнка Макса Штора Ну,
на хвилиночку,  голубчику.  На  крихiтну,  крихiтну.  Я  зараз  же  вийду.
Iй-богу, вийду. Ну, господи, як це нудно!
   Але ворота злегка вiдчиняються - i, господи, яке щастя, сам Макс,  наче
вчувши ©© голос, заклопотано виходить.
   - А, Труда? Ти як? Чого?
   Трудина рука обплiта╨ться круг руки Макса,  прилипа╨,  стягу╨  тiло  до
тiла.
   - Масi! Масi! Як прекрасно! Ну, бачиш, бачиш?
   Але Масi заклопотано поспiша╨  далi,  задира╨  голову  догори,  сердито
хмурить брови. I раптом вибуха╨:
   - Ну йолопи, йолопи й бiльш нiчого! Що з ними робити!
   - Що таке, Максе?! Що?!
   - Скiльки ж разiв  на  репетицiях  казав:  не  розтягати  фiгури  таким
ланцюгом. Не затягати темпу. Раз, два, три! I кiнець!  Ну  коли,  ну  коли
вони ©х постягують?
   - Ну, Масi, дурниця! Все так знаменито, чудово проходить, що...
   - Ах, чудово! Випустили Мораль, а рупор смалить:  "От  Самогубство".  В
Лицемiрства рука вiдiрвалась. Казав Зандеровi, що невiдмiнно  вiдiрветься.
Ну, а так загалом гарно? Справдi?
   - Чудово, Максе! Грандiозно!
   - Робить враження!
   - Колосальне. Зна╨ш, Максе оi навiть я сьогоднi якось  страшно  виразно
почула себе вiльною. Ми вiльнi, Максе! Ми, дiйсно, вiльнi!  Максе,  я  вся
дрижу. По менi проходить такий мороз, що хочеться страшно, дико закричати.
Весь, увесь Берлiн тут! Ти дивись, там далеко-далеко на  дахах  люди.  Всi
вулицi позапруджуванi народом I нашi ж тут, Максе,  -  я  привезла.  Мама,
мама Штор, батько. Тiльки тато Штор не по©хав. Нiзащо. Навiть  принцеса  з
графом Адольфом при©хали. Вiн же - нiзащо. Сидить сам на весь дiм i  чита╨
Бiблiю.
   Але Макс раптом iз жахом вирива╨ руку, поверта╨ться й летить назад.
   - Максе! Що таке?!
   - Телеграму! Телеграму! Вони забудуть, переплутають! Труда заплуту╨ться
серед тiл, одста╨ й зупиня╨ться. Тепер уже безнадiйно шукати. На  гору  до
Рудi пробратись нема можливостi, до сво©х, до авто - i думати  нема  чого.
Iрма, Шпiндлери, Душнер десь потонули в гущi. А плескiт, а крик  здiймають
бажання теж кричати, теж простягати руки понад  плечима  переднiх  i  бити
ними одна об одну до дольок
   - Слава© Слава! Слава Сонячнiй машинi! Слава!
   В лопотiння крил, у гуд, у велетенський крик устромляються  пронизуватi
металiчнi ляпаючi стьожки трубних крикiв  Як  од  велетенських  хвиль,  що
обсувають пiсок i камiння з берега в море, полем просува╨ться шипiння:
   "Тш! Тш-ш!"
   Труда задира╨ голову. Ага, тепер ма╨ бути Благословення Землi.
   Останнi  клаптики  диму  розтали  над  зубцями  Сонячно©  машини  Чиста
зеленава синявiсть неба широко розгорнулась, розсунулась.
   I от помалу, велично з за трону золотого пiдводигься й росте в  блакить
жiноча голова, погiм плечi, груди, все тiло, колосальне, обвите гiрляндами
квiтiв  i  зеленi.  Насичене  благосною  силою,  осяяне   усмiхом   мудро©
вибачливостi, прорiзане зморшками вiчностi лице злегка нахилене донизу, до
застиглого  ряботiння  голiв.  Руки  простягненi   вперед   таким   теплим
утихомирюючим рухом, що, зда╨ться,  хмари  стануть  на  колiна  й  схилять
кудлатi сиво-золотистi голови.
   I серед тишi в хмари, в стiни  лiсу,  в  сотнi  тисяч  блискаючих  очей
луна╨:
   "Браття, Дух Матерi-Землi благословля╨ нас на путь у землю обiцяну!"
   Але  Труда  раптом  iз  жахом  хапа╨  себе  за   голову:   переплутали,
переплутали. Вперед же телеграму! Господи, телеграму ж уперед! Чи  нi?  Чи
вперед Благословення? Так, дiйсно, переплутали.
   "Браття! З другого кiнця Матерi-Землi  вчора  прилетiв  до  нас  вiсник
вiдродження. Париж нам шле привiтання. Париж  склика╨  всесвiтнiй  Конгрес
Творчо© Працi".
   Труда не  чу╨  вже  бурi  оплескiв:  ах,  боже  мiй,  це  ж  Макс  там,
бiдненький, корчиться вiд одчаю  -  споганили,  зiм'яли,  знiвечили  такий
момент, як Благословення Землi. Ну, що тепер робити з цим  Благословенням?
За ним мав бути гiмн, хори, оркестр. I раптом - Париж, Конгрес.
   Але тут iз-над обрiю густими  пiдземними  гудами  насувають  уже  першi
хвилi гiмну. Важкий тупiт тисячi дружних нiг. Iз гуду, з  тупоту  ростуть,
здiймаються вгору, займають усе поле,  небо,  хмари,  переливаються  через
тини лiсiв могутнi, переможнi, трiумфальнi голоси.
   Труда  блiдне  так  само,  як  усi  лиця  навкруги,  встромля╨  очi   в
просторiнь, з усi╨© сили тисне одною рукою другу, щоб не тремтiли, i  чу╨,
як моторошний солодкорiжучий мороз  проходить  по  сяйнi,  по  руках,  пiд
волоссям на головi i рве  груди,  розсува╨  криком,  риданням,  молитовним
зойком.
   А гiмн росте, густiша╨, оркестр,  хори  злилися,  втягли  голоси  тисяч
грудей, розсунених морозом, розiдраних екстазом. Жах надзвичайного, захват
самознищення, згублення себе, перелиття в ╨дине, страшне, могутн╨.  Впасти
на колiна, рiзати себе,  виривати  серце  й  кидати  його  туди  в  ╨дине,
всевладне, дихаюче моторошно блаженним морозом.
   Принцеса Елiза одною рукою хапа╨ться за бiк екiпажа, другою - за  графа
Адольфа. Смертельна блiдiсть  посинила  нiс  i  лягла  жахною  печаттю  на
фiалковi опуклi повiки.
   - Ваша свiтлосте! Ради бога! Вам недобре?
   Голова помалу крутиться з боку  на  бiк,  а  рука  нестямно  божевiльне
впива╨ться з колючим болем у лiкоть графа Адольфа.
   Але потроху стиха╨ ы наста╨ тиша. Але  в  очах  ще  екстазний  спiв,  i
молитовний зойк, i жах, i незнайденiсть себе. Ще не вичерпано до дна щастя
вiддати себе, розплистися,  злитися.  I  вмить  десь  у  куточку  дзвiнко,
тоненько, ледве чутно на крихiтному клаптику моря стриба╨ на голови:
   - Слава Рудольфовi Шторовi!
   Кинено iскру Майновими шнурами летить вона далi, росте у вибухи, вибухи
зливаються в грюкiт.
   - Слава Рудольфовi Шторовi! Слава Рудольфовi Шторовi!
   Велетенська ряба птиця знову  люто  лопотить  безлiччю  крил,  розрива╨
хмари бурею крику. Буря перелiта╨ на гору, гаса╨  вихорами  тiл,  жене  ©х
угору до пiднiжжя Сонячно© машини, до нiг Матерi Землi. Вихори зливаються,
бурно колишуться. I от знову прожогом сунуть униз, трiумфуючи, i на  руках
сво©х, на плечах, на головах несуть свого iдола.
   Принцеса Елiза бере з рук графа Адольфа бiнокль i  приставля╨  до  очей
Бiнокль дрiбно-дрiбно труситься, ходить у рiзнi боки Все в  склi  стриба╨,
злива╨ться в хаотичну, розхлюпану жовто зелену пляму. Але що  сталося?  Що
за дивний, iнший рух серед голiв? Чого плями облич задираються вгору?
   Принцеса Е вiза чу╨, як граф Адольф робить усiм тiлом такий рух, неначе
хоче зiрватися з екiпажа.
   - Ваша свiтлосте!
   Принцеса Елiза швидко вiдiйма╨  бiнокль  вiд  очей  i  поверта╨ться  ди
графсi Еллснберга. I насамперед бачить, що йому якось чудно побiлiли  очi,
широко розплющенi, напруженi, за гостренi. Вони всгромленi в небо на  край
обрiю, туди, за Берлiн, навiть на момент не звертаються до ©© свiтлостi.
   Голова принцеси Елiзи круто поверта╨ться в той бiк, i принцеса почува╨,
як ©© власнi очi стають теж напруженi, гострi й  напевно  побiлiли.  Iз-за
обрiю в небо сунеться чудна хмара; вона одного рiвного темного кольору,  з
правильно обточеними лiнiями,  це  -  велетенський  широкий  конус  шпилем
уперед. Конус сунеться з помiтною  швидкiстю,  закриваючи  собою  хмарини,
займаючи  щораз  бiльшу  та  бiльшу  частину  неба.  Безшумний,  непорушне
застиглий, вiн пливе одною масою, тiльки часом  кiнчик  конуса,  як  хобот
страховища, немов нанюхуючи, помаленьку руха╨ться то вправо, то  влiво.  I
що ближче, то передня частина його ста╨ яснiша вiд задньо©,  рiдша,  ряба.
Вже видно, що страховище немовби вкрите лускою, що кожна лусочка ╨  окреме
довгасте тiло.
   - Що це, графе?!
   Граф Адольф на момент скручу╨ вниз до лиця принцеси бiлi дикi очi.
   - Армiя Союзу Схiдних Держав!
   I знову в екстазi молитовностi впива╨ться в страшну хмару.
   Вона ж дивним чином розгорта╨ться одною частиною щораз ширше та  ширше,
як вiяло.  Велетенське  вiяло,  що  перо  за  пером,  сектор  за  сектором
розпуска╨ться в конус, потiм у пiвколо, потiм у цiле коло.
   На полi свята вiдразу вщуха╨ всякий рух. Нова точка святочно© програми?
Але нi, не  з  програми  свята  це  явище.  Це  дуже  мовчазне,  моторошне
страховище не ма╨ святочного вигляду. I непокiй, тривога, страх,  жах  уже
хвилями здiймають море голiв. А тiнь од страшно© хмари вже  темним,  рiвно
обрiзаним  серпанком  укрива╨  голови,  вже  видно  масу  крил  i  тулубiв
апаратiв, спереду менших, далi бiльших, а ще далi  величезних  левiафанiв.
Глухий рiвний шум, як од дощу, сиплеться згори на голови.
   - Азiатська армiя!
   - Негри!
   - Окупацiя!
   - Жовто-чорне вiйсько!
   - Рятуймося!
   - Спокiй, громадяни! Ради бога, спокiй! Тут дiти, жiнки!
   Але де може бути мова про спокiй серед листя  лiсу,  на  який  налетiла
буря - воно трiпочеться, рветься, гойда╨ться скаженими вимахами, не  маючи
сили вирватись, прикуте сво╨ю масою до одного мiсця.
   Аж ось гримить громовий голос рупорiв од краю до краю поля!
   - Громадяни! Заховуйте порядок! Розходьтеся без  панiки!  Найвища  Ра©а
Вiльно©  Спiлки  сьогоднi  сповiстить  вас  екранами  про  все.   Порядок,
громадяни!
   Металiчний велетенський голос  сво╨ю  силою  втишу╨  хвилювання  листя.
Звернувши очi вгору на мовчазно шипучу хмару, напружено чогось  ждучи  вiд
не©, усi╨ю стихi╨ю прагнучи вирватися з-пiд не© пiд захист будiвель, збита
маса голiв помалу сунеться, видушу╨ться потоками у вулицi.
   I вмить  iзгори  з-пiд  хобота  страховища  вибуха╨  страшенний  гуркiт
вистрiлу.
   Море голiв  здрига╨ться,  як  од  пiдземного  вдару,  жаху,  i  за  ним
здiйма╨ться такий ураган панiки, що  принцеса  Елiза  iнстинктивно  втягу╨
голову в плечi й згина╨ться. Але в той самий мент якась сила пiдхоплю╨ ©©,
графа Адольфа, екiпаж, коня й морем несе кудись. Iззаду, з бокiв на екiпаж
натискають тiла, налягають на плечi, на голову, ступають ногами на колiна.
Принцесу Елiзу зсунуто  з  сидiння  на  дно  екiпажу  скрючену,  поламану,
завалену тiлами. Чийсь чобiт наступив на шию й душить до землi, топчеться,
лама╨ шию. Екiпаж гойда╨ться, часом  на©жджа╨  на  щось  м'яке,  пiдгецу╨,
хилита╨ться, от-от перекинеться. В жахно-розгорнених очах  принцеси  крiзь
ноги часом мигне картина потопаючих покрючених пальцiв, божевiльних  очей,
хижо вискалених зубiв, закривавлених  шматкю  облич.  I  весь  час  дикий,
звiрячий, несамовитий гуд крикiв, стогонiв, зойкiв,  благань,  прокльонiв,
гарчання.
   I знову вибух iзгори.  I  новий  вибух  урагану  жаху.  Екiпаж,  як  по
поламаному м'якому мосту, скаче по тiлах, перехиляючись то в  один,  то  в
другий бiк. Нога з ши© зрива╨ться на груди  Елiзи,  сова╨ться,  топче,  на
голову наляга╨ колiно й при гина╨ додолу. Дихати нема чим. Усе зника╨.
   Коли принцеса розплющу╨ очi, на нiй уже нема╨ тiл.  Граф  Адольф  обома
руками тягне ©© догори, взявши ©© пiд пахви. Принцеса, трудно  пiдвiвшись,
сiда╨ на сво╨ мiсце. На плечi  сукня  розiдрана  й  оголено  бiло-злотисте
тiло. Од виска по щоцi йде кривава смуга  -  зiдрана  шкiра.  Кiнчик  носа
синювато-блiдий. Граф Адольф витира╨ рукою пiт iз чола  й  знову  дивиться
вздовж вулицi. Вулицею жене  скажений  потiк  тiл,  ули  ваючись  у  дверi
будинкiв. А в перспективi вулицi далеко  да  леко  видно  край  святочного
поля. I якраз шматок горн з крихiтними фiгурками  трону  Сонячно©  машини.
То© само© Сонячно© машини, що так гордо палила тiнi минулого. А в небi  не
тiнь Минулого, а грiзна, велична реальнiсть Дiйсностi.
   ***
   Розметеним ураганом листям несуться вулицями учасники  великого  свята.
Голови ©хнi час од часу задираються до неба, затримуючи задиханий  бiг,  i
шукають: над Берлiном, як велетенськi орли-падло©ди  над  трупом,  кружля╨
зграя лiтакiв.  Од  них,  як  пiр'я  розшматовано©  здобичi,  безперестану
сиплються на землю папiрцi,  зигзагами,  кокетливо  спадаючи  в  колодязi'
вулиць. Однi тiкають од них, другi пiдхоплюють i жадно читають.
   Граф Адольф зупиня╨ коня й зiстрибу╨, ловить два папiрцi й  пода╨  один
iз них принцесi Елiзi, а сам чита╨ другий.
   Принцеса Елiза, притримуючи  лiвою  рукою  роздерту  на  правому  плечi
сукню, мляво бере папiрець i водить по ньому  важкими,  немов  знеможеними
очима.
   "Громадяни Берлiна!
   Братнi народи Сходу з чуттям  глибокого  жалю  й  болю  довiдалися  про
нещастя, що спало на половину спiльно© всiм нам землi, про ту хоробу,  яку
принесла з собою всiм народам Заходу так звана Сонячна машина.  Поспiшаючи
на помiч захiдним братам, Союз Держав Сходу вислав  до  ╙вропи  й  Америки
експедицi© для врятування населення вiд загибелi.
   Виконуючи  волю  мого  уряду,  я,  головний  комендант  експедицi©   до
Нiмеччини, оповiщаю громадянам Берлiна:
   Боротьба з епiдемi╨ю  Сонячно©  машини,  що  несе  з  собою  божевiлля,
хороби, ру©ну цивiлiзацi© й вимирання людства, шовинна провадитися рiшуче,
швидко й радикально.
   В iнтересах  цi╨©  боротьби  всю  Нiмеччину,  а  надто  округи  Берлiна
оголошу╨ться на станi вiйськово© окупацi©.
   Округа Берлiна радiусом на  двадцять  кiлометрiв  оточу╨ться  свiтляним
кордоном. Нi одна людина не смi╨ й не може  вийти  за  цеп  кордон,  усяка
спроба потягне за собою неминучу смерть неслухняного, як тiльки вiн увiйде
в смугу смертоносного свiтла.
   В Берлiнi встановлю╨ться Тимчасовий Уряд, призначений мною.
   Всi  громадяни  повиннi  слухатися   й   пiдлягати   його   розпорядкам
безоглядно. Найменший непослух каратиметься смертю.
   Увесь  державний,  полiтичний,  економiчний,  правовий  i  культа  рiши
устрiй, зруйнийгiний епiдемi╨ю, вiдновлю╨ться.
   Тому всiм громадянам пропону╨ться негайно верну©ися до виконання  сво©х
громадських обов'язкiв, перерваних  нещастям.  Урядовi  iнституцi©  мусять
негайно приступити до функцiонування, всi урядовцi  вiд  завтрашнього  дня
верiакпься на сво© посади.
   Власники промислових,  торговельних,  фiнансових  пiдпри╨мств  займають
сво© покинутi мiсця.
   Службовцi, прикажчики, робiтники негайно приступають до сво╨© працi.
   Всi ушкодження вiд ру©ни повиннi бути надолуженi в якнайкоротшому часi.
   Поки не буде вiдновлене нормальне годування, вживання  Сонячно©  машини
допуска╨ться з таким обмеженням: один апарат Сонячно© машини  на  десятеро
людей. Кожний будинок повинен вибрати комiтет, що ма╨ доглядати за  точним
виконанням цього розпорядку. Решта скла мусить бути знесена до  участкових
полiцiйних установ i передана представникам влади.
   Всяке ухиляння вiд виконання потягне  за  собою  тяжкi  наслiдки.  Коли
через два днi населення не знесе дев'ять десятих скла, що ╨  на  територi©
берлiнсько© округи, все мiсто буде вимертвлене газом, за винятком тих,  що
принесуть стекла й матимуть на те посвiдки.
   Всяку агiтацiю й пропаганду Сонячно© машини серед  солдатiв  експедицi©
на мiсцi каратиметься смертю.
   Так  само  пiд  страхом  негайного  на  мiсцi  розстрiлу  забороня╨ться
прилюдне вживання Сонячно© машини й сонячного хлiба.
   Всi здоровi елементи краю закликаються до помочi й активно© боротьби  з
нещастям.
   Головний  комендант  експедицi©  Союзу  Схiдних  Держав   у   Нiмеччинi
Сукурамi"
   Граф Адольф  обережно  склада╨  вiдозву  вчетверо,  хова╨  в  кишеню  й
нетерпляче зирка╨ на принцесу Елiзу. Ах, господи, вона ще не  отямилась  i
досi вiд  цього  кошмарного  бiгу  дикого  гурту  -  так  повiльно  й  так
непричетне чита╨. Наче не вiсть про визволення, про вiдновлення  життя,  а
якийсь манiфест сонце©стiв чита╨.
   Ну, нарештi скiнчила. Можна рушати далi.
   - Дозвольте, ваша свiтлосте, ©хати?
   Принцеса Елiза байдуже хита╨ головою й заплющу╨ очi.
   - Тiльки будь ласка, помалу. Ступою. Граф Адольф уже був пiдняв  батiг,
але тут же тихенько опуска╨ його: "помалу". В такий момент  ©хати  ступою,
коли треба гнати iз  швидкiстю  радiю,  коли  вiд  нього,  графа  Адольфа,
залежить, може, успiх усi╨© кампанi©!
   Граф Адольф зирка╨ на мертвечо-блiде, в моторошно червоних плямах  лице
принцеси з заплющеними очима, вага╨ться, знову зирка╨.
   - Ваша свiтлосте! Дуже прошу менi вибачити. Я  розумiю  ваш  стан.  Але
дозвольте менi вияснити вам ситуацiю.
   ╞© свiтлiсть слабо розплющу╨  очi  й  мляво  скоса  дивиться  на  графа
Адольфа.
   - Рiч у тому, ваша свiтлосте, що його свiтлiсть  принц  Георг  на  мене
поклав надзвичайно важне завдання. Оскiльки ви пригаду╨те собi, я вже  мав
честь докладати  вам,  розпорядження  його  свiтлостi  було,  щоб  у  день
прибуття армi© Союзу Схiдних Держав усi  ватажки  й  проводирi  сонце©стiв
були  позбавленi  можливостi   шкодити   всiй   дезинфекцiйнiй   операцi©.
Пригаду╨те собi, ваша свiтлосте?
   Пригаду╨, слава богу - лице вмить ожива╨, аж неначе здригу╨ться все, аж
сiда╨ рiвнiше.
   - Так, пригадую. Ну?
   - Отже, я мушу поспiшати до виконання сво©х обов'язкiв. Крiм того, ваша
свiтлосте, ми, берлiнська органiзацiя, мусимо взяти участь у  всiй  акцi©.
Мусимо органiзувати зараз же  деякi  акти,  якi...  якi,  так  би  мовити,
пiдкреслили б перед Союзом Схiдних Держав конечнiсть iнтервенцi©. Особливо
тепер, коли сонце©сти виявляють нахил до яко©сь органiзацi©.
   Граф Адольф обережно озира╨ться по вулицi. Але хто там може  слухати  -
отара в панiцi летить.
   - Вибачте, графе, я не розумiю, що ви хочете сказати,  але  прошу  менi
вияснити спочатку перше. Кого саме вам наказано... забрати?
   - Насамперед, як я вже мав честь вам донести, ваша свiтлосте,  Рудольфа
Штора. Його свiтлiсть принц Георг цiлком виразно писав менi про це. Хоч як
менi особисто це прикро - товариш мiй, можна сказати, дитячих лiт, але  ви
розумi╨те, ваша свiтлосте, що  iнтереси  всього  нашого  нещасного  народу
повиннi...
   - А ще кого?
   - Брата його, всiх колишнiх iнаракiстiв, проводирiв усiх  немонархiчних
партiй. Iмен не зазначено, але на мене покладено обов'язок самому намiтити
осiб, яких треба... лiквiдувати. Його свiтлiсть, пишучи про це, ще не знав
про заснування Вiльно© Спiлки. Отже, розумi╨ться, всю Раду ©©.  Мiж  ними,
хоч як не прикро менi особисто, доведеться й пана... пана Мертенса.  Коли,
звичайно, вiн не прилучиться до здорових елементiв. Отже, ваша  свiтлосте,
ви розумi╨те, що я...
   - Так, розумiю. Прошу ©хати якомога швидше!
   - Граф Адольф вдячно схиля╨ голову й ошпарю╨ батогом по кiстястiй спинi
коня.  Геро©чна  дiвчина:  перед  громадським  обов'язком   усi   особистi
страждання моментально зникають, готова сама бiгти й везти бричку, коли це
потрiбно великiй справi.
   - Графе, а без вас нiхто не може цього зробити? В очах навiть тривога.
   - Нi, ваша свiтлосте, без  мого  розпорядження  нi  один  член  бойово©
органiзацi© не може виступити. Тому-то я мушу якомога найшвидше поспiшати,
бо там уже десь уся органiзацiя  чека╨  на  мене.  Я  тiльки  завезу  вашу
свiтлiсть додому й зараз же помчу до нашого штабу.
   Принцеса Елiза сидить уже рiвно, напружено, суворо стиснувши брови й не
бачачи нi тiкаючо© отари, нi кружляючих у небi хижакiв, нi жахно© тривоги,
що розлива╨ться по всьому Берлiну. Вона вся заглиблена в свою тривогу.
   Дома ще нема нiкого. Дiм сто©ть порожнiй. Навiть Ганса Штора нема╨.
   Граф Адольф хоче зупинити  коня  перед  ворiтьми,  але  принцеса  Елiза
просить його за©хати в двiр i зайти до не©. Вона ма╨ дещо сказати графовi.
   Граф Адольф, затиснувши зiтхання, охоченько в'©жджа╨ в двiр.
   У себе в хатi принцеса Елiза  просить  графа  Адольфа  почекати  кiлька
хвилин, iпоки вона переодягнеться й приведе себе до пуття.
   - Прошу вибачити, ваша свiтлосте, але...
   ╞©  свiтлiсть  холодно  кива╨  й  виходить,   навiть   не   вiдповiвши.
Чортзна-що, ©й-богу! Тут кожний мент дорогий, а  вона  iз  сво©ми  дурними
переодяганнями. Там вiдбува╨ться величезна подiя, рiша╨ться доля  людства,
а жiнцi насамперед ©© краса.
   Але  граф  Адольф  зовсiм  скручу╨ться  всерединi  вiд  обурення,  коли
принцеса верта╨ться: ма╨те собi, ця дурна дiвчина просить  його  почекати,
поки при©де додому графiвна Труда! Так, так, посидiти тут i  почекати.  Бо
вона, бачите, вiддала Трудi до схову коронку Зiгфрiда й  бо©ться,  що,  як
настануть усi цi подi© i з  Трудою  щось  сiанеться,  то  пропаде  коронка
Зiгфрiда. Проклята, iдiотська коронка, чорт би ©© нарештi  взяв!  Перш  за
все, як може якась розумна людина давати не тiльки коронку, а будь  що  до
схову такiй iдiотцi й пришелепуватiй особi, як Труда?  По-друге,  принцеса
може  чудесно  сама  чекати  Страховища  й  визволяти  свою  коронку,   не
затримуючи бозна для  чого  людину,  на  яку  покладено  важкi  обов'язки.
Потрет╨...
   - Прошу великодушно простити мене, ваша свiтлосте, але я уклiнно прохав
би вiдпустити мене. Труда прийде додому, i ви самi зможете...

   Принцеса Елiза рiшуче й непохитно суворо крутить головою:
   нi, вона настiйно просить графа Адольфа лишитися. Коли  графiвна  через
пiвгодини не при©де, вони по©дуть удвох шукати ©© по  Берлiну.  Сама  вона
цього зробити не  може.  Граф,  звичайно,  розумi╨,  що  коронка  Зiгфрiда
повинна стояти вище над те, чи годину ранiш, чи пiзнiш буде  вбито  кiлька
сонце©стiв. Коли б принцовi Георговi довелося стати перед таким  питанням,
вiн, розумi╨ться, нi хвилини не вагався б.
   Граф Адольф покiрно схиля╨ голову. Чи вагався б принц Георг,  чи  нi  -
цього  не  знати,  але,  коли  момент  буде  пропущений,  коли   сонце©сти
'поховаються й завдання не буде виконане, вiдповiдати за це буде не  принц
Георг, не  коронка  Зiгфрiда,  а  граф  Елленберг.  I  обiцяне  (виразними
натяками в  усiх  листах  обiцяне!|)  канцлерство  вислизне  з  рук  графа
Елленберга, як щука з рук дволiтньо© дитини.
   А, з другого боку, пiти всупереч волi iстоти,  що  команду╨  й  принцом
Георгом, - також явна помилка, i канцлерство ще менш  певне,  нiж  щука  в
руках дволiтньо© дитини.
   I граф Елленберг, покiрно вклонившись, бере  в  руки  товстелезний  том
"Теорi© омне©зму" й тихенько перегорта╨ сторiнки.
   А ©© свiтлiсть у нетерплячцi й тривозi  ходить  по  кiмнатi,  шелестячи
шовком  переодягнено©  сукнi.  На  червоному  розпущеному  волоссi   збоку
гойда╨ться, як у павутиннi пiд вiтром роса, краплина води пiсля  вмивання.
Червонi плями й здертiсть на  щоцi  присипанi  пудрою,  i  вони  зробилися
блiдо-фiалковими.
   Тривога ж росте з кожною хвилиною. Принцеса то стане й напружено слуха╨
- зда╨ться, чути кроки в домi! - то знов ходить i весь час погляда╨  то  у
вiкно на вулицю, то у вiкно в сад.
   Раптом зупиня╨ться бiля вiкна на вулицю й пильно дивиться. Граф  Адольф
уста╨, швиденько нечутними кроками пiдходить i з-за плеча князiвни визира╨
теж на вулицю.
   Там же всього-но Ганс Штор. Але в досить цiкавому виглядi не величний i
рiвний,  як  колись,  не  суворо  похнюплений,  як  останнiми  часами,   а
збентежено-радiсний, розкудовчений, iз незвично прудкими вимахами рук,  iз
блискучими очима. В руках невеличкi знайомi папiрцi. О, так нiхто, мабуть,
щирiше й глибше не радi╨, як милий чесний Ганс Штор.
   От вiн бачить у вiкнi принцесу. Вона його не кличе, а йти без  заклику,
без наказу ╨,  рочумiьться,  порушення  Порядку.  Але  сьогоднi,  в  такий
надзвичайний момент, таке крихiтне порушення може  дозволити  собi  навiть
Ганс Штор. Та й не сам вiн дозволя╨ - його несе силг"о, дужчою  за  нього,
до вiкна. I не вiн сам дозволя╨ собi першим заговорити до ©© свiтлостi,  а
ця сама сила. Вiн уклiнно просить вибачення, але  вiн  хоче  привiтати  ©©
свiтлiсть  iз  величезним  святом,  iз  переддвiр'ям  повернення  Великого
Порядку, з кiнцем страхiтних i ганебних часiв.
   Принцеса Елiза тихо дяку╨ й чудно, пильно дивиться згори на  пiдведене,
осяяне  глибоким,  невтримним  захватом,  класично  гарне  лице  в  рамцях
посрiблено© чорно-синьо© бороди.
   - Тiльки, на жаль, пане Шторе, тяжкими жертвами  доведеться  оплачувати
це повернення.
   Ганс Штор, вклякши у поштивостi, суворо й грiзно трусить головою.
   - Для Вiчного Порядку нема╨, ваша свiтлосте, тяжких жертв! Правда  вища
над усе, ваша свiтлосте!
   Принцеса ще пильнiше й ще чуднiше дивиться на Ганса Штора.
   - Боюсь, пане Шторе, що вам особисто доведеться принести тяжкi жертви.
   Ганс Штор iще непохитнiше, ще рiшучiше стрiпу╨ головою.
   - Для Вiчного Порядку нема╨ тяжких жертв, ваша свiтлосте!  Нема  нiчого
особистого, коли мова мовиться про вiчнi закони. Тiльки радiсть!  Накажете
подати ©сти, ваша свiтлосте?
   Принцеса Елiза помалу крутить головою - нi, вона не хоче ©сти. А чи  не
бачив пан Штор графiвни Труди?
   Пан Штор не бачив i озира╨ться, немовби збираючись негайно бiгти шукати
©©.
   У ту ж мить до ганку пiдкочу╨ авто, i з нього трудно й помалу  вилазять
старi Елленберги. Ганс Штор прожогом кида╨ться помогти висiсти й привiтати
з великим радiсним святом.
   Але принцесi Елiзi видно, як старий граф  спочатку  не  розумi╨,  потiм
умить спалаху╨ гнiвом i важко йде в дiм, пiдтримуючи пiд руку  графиню.  А
Ганс Штор суворо й непохитно йде за ними.
   Принцеса Елiза швидко виходить iз  кiмнати:  старi  повиннi  знати,  де
Труда.
   В  холi,  притиснувши  Ганса  Штора  спиною  до   величезного   камiна,
перегнувши до нього масивне костисте  тiло,  старий  граф  грiзно  трусить
папiрцем перед самим лицем рiвно витягненого управителя.
   - Ви - злочинець, Шторе!
   - Чим же я злочинець, пане графе?
   - Ви - злочинець, Шторе! Злочинець, я вам кажу!
   - Чим же я злочинець, пане графе?
   - Ви - жорстокий, безсердечний злочинець, Шторе!
   Принцеса Елiза швидко пiдходить i  обережно  торка╨ться  плеча  старого
графа. Вiн поверта╨ до не© стрiхасте, гнiвно  посiрiле  лице  й  зараз  же
рукою з  папiрцем  i  показу╨  ©й  на  зацiпенiлого  в  суворiй  упертостi
злочинця.
   - Полюбуйтеся! Знаменитий зразок фанатичного  релiгiйного  бузувiрства.
Та ви - божевiльна людина, Шторе, ви це розумi╨те чи нi?
   - Чим же я божевiльний, пане графе?
   - Ха! Чим вiн божевiльний! Його дiтей, його рiдних  дiтей  убивають,  а
вiн трiумфу╨. Це - не божевiлля? Порядок? Та пiдiть ви за  Берлiн,  бiдний
ви чоловiче,  пiдiть  подивiться,  який  порядок  принесли  з  собою  вашi
спасителi. Поле трупами всiяне.  Тисячi,  мабуть,  невинних  мирних  людей
розтоптано, покалiчено. Спасителi?! Вбiйники! Розбiйники!  Чого  ©м  треба
тут? Хто ©х прохав нас рятувати? Такi божевiльнi, як ви? Га?
   Принцеса Елiза нiколи не бачила старого графа в  такому  станi.  Раз  у
раз,   навiть   у   найтяжчi   моменти   катастроф,   масивно   стриманий,
по-фiлософiчному  насмiшкуватий,  тепер  йому  аж  голова  труситься   вiд
обурення.
   - Вибачте, графе, я хотiла вас спитати...
   - Порядок?! Це такий порядок вони несуть? Смерть,  смерть,  смерть!  За
все смерть. Та яке вони мають право, азiатськi  розбiйники,  вдиратися  на
нашу землю?! Та ганьба вам, Шторе, ганьба вам, старому  солдатовi!  Та  ви
повиннi хапати нiж, сокиру, дубину й бiгти бити, виганяти цих розбiйникiв,
а не трiумфувати, що вони ваших дiтей убиватимуть. Чу╨те ви?!
   Ганс  Штор,  весь  вирiвняний,   закам'янiлий,   сто©ть   непорушно   з
блiдо-сiрим, як iз вапна вилiпленим лицем.
   Принцеса  Елiза  знову  легенько  торка╨ться  кiнчиками  пальцiв  плеча
старого графа.
   - Вибачте, графе, чи не можете ви менi сказати...
   - Сонячна машина?! Та хоч би ми тут пекельнi машини вживали, що  ©м  до
того? Та, може, ця машина в мiльйон  разiв  краща  за  весь  ©хнiй  i  ваш
Порядок, Шторе, зна╨те ви це? Вiд сьогоднiшнього ж дня  я  вживаю  Сонячну
машину. Чу╨те, Шторе? I нiяких  менi  комiтетiв  у  домi!  Нехай  посмiють
явитися сюди вiднiмати ©© в нас. Сам сво©ми оцими нiкчемними  руками  буду
боронитися. А ви можете йти до них  i  газом  та  смертю  робити  Порядок.
Можете! Швидше! Бiжiть! Чого ж ви сто©те:  це  ж  непослух!  Усi  "здоровi
елементи" повиннi "активно помагати". Помагайте ж, карайте  мене  й  сво©х
дiтей смертю. Трiумфуйте, Шторе!
   Ганс Штор не трiумфу╨, але раптом з усi╨© сили з лютим розмахом  скида╨
руками, впива╨ться ними собi у волосся i без  дозволу  графа,  розтоптавши
Порядок, швидко виходить iз холу.
   Старий граф уражено дивиться вслiд управителевi й трудно, волосяно сопе
настовбурченими вусами.
   Тодi принцеса Елiза рiшуче бере старого за руку  вище  лiктя  й  сильно
стиска╨ ©©.
   - Графе, ви не можете менi сказати, де Труда? Велика  притихла  постать
од цього невеличкого слiвця зразу мiня╨ться: жваво поверта╨ться  й  швидко
встромля╨ в принцесу вколотi тривогою очi.
   - А що таке?! Що сталося?!
   - Нiчого, нiчого не сталося. Я тiльки питаю, ви не зна╨те, де Труда?
   - Вона з Максом  'по©хала  до  сво╨©  Комуни  на  нараду.  А  що  таке?
Небезпека?
   - Нi, нi, нiчого, абсолютно  нiчого.  Менi  треба  ©©  бачити  в  однiй
справi. Дякую, графе! Графе Елленбергу, ми зараз ©демо до Комуни!
   Граф Адольф сто©ть у кутку холу й уважно розгляда╨ з дитинства  знайому
йому до найменшо© рисочки картину -  "Зустрiч"  Кунца.  його  нiтрошки  не
обходить розмова батька iз Штором,  вiн  собi  чека╨  на  принцесу.  Можна
©хати? З охотою!
   - Але, напевно, ваша свiтлосте, нiчого такого не сталось?
   - Нiчого, нiчого, запевняю вас! Будьте здоровi й спокiйнi, графе.
   Iстинно з охотою й радiстю ©де тепер граф Адольф по iдiотську  коронку.
"На нараду!" Значить, там тепер уся  банда  зiбрана  докупи.  Краще  й  не
треба. Спасибi коронцi, спасибi милому, збитому на старiсть  iз  пантелику
батеньковi.
   А принцеса навiть капелюша нiякого не бере - так iз непокритою червоною
короною волосся й сидить на бричцi,  вся  нетерпляче  витягшись  до  сво╨©
коронки. О, що тепер коронка, коли он тi грiзнi орли  в  небi  тримають  у
кiгтях сво©х iншу корону, яку хутко-хутко спустять ©й на голову. Дурненька
дiвчина, вона навiть не дивиться нi на що, не бачить, що дi╨ться.
   - Ваша свiтлосте, я дуже дякую вам за те, що ви наказали менi  лишитися
з вами. Тепер i друге завдання, покладене на мене, я, напевно, виконаю.
   Голова принцеси живо поверта╨ться до графа Адольфа.  I  принцеса  Елiза
бачить лукавий, тримкии од стриманого захвату смiшок у сiреньких очах.
   ╞© свiтлiсть не розумiють? А нарада? Всiх, значить, одним  заходом,  як
мишей у пастцi, можна забрати. Знаменито, прекрасно, краще й  бажати  собi
не можна!
   Принцеса Елiза вiдверта╨ться. Бiдна, дурненька  дiвчина,  вона  нiчого,
крiм сво╨© тривоги за нещасну коронку, не вiдчува╨.
   - Будь ласка, графе, пiдганяйте коня, вiн надзвичайно помалу бiжить.
   - Стомився, ваша  свiтлосте,  вiд  ранку  не  годований.  Но-о,  ти!  А
дивiться, ваша свiтлосте,  яка  шамотня  серед  райських  мешканцiв!  Ага,
голубчики! Нi, вибачте, не втечете нiкуди. Тiнi Минулого? Хе хе!
   - Я вас дуже прошу, графе, пiдганяйте!
   Граф Адольф  незграбно  стьоба╨  по  кiстках  коня,  шарпа╨  вiжками  й
тру©ться захватом, не перестаючи бiгати очима ио вулицi й по небу. Вулицею
ж вiд дому до дому  бiгають  люди,  висовуються  з  вiкон,  перегукуються,
безладно, безпорадно готуються до чогось ©м невiдомого й страшного.
   А в небi владно,  мовчки,  безшумно  кружляють  орли,  зiрко  стережучи
здобич.
   Аж ось нарештi Трудина вiлла. Ну,  розумi╨ться,  тут  нарада.  Екiпажi,
двоколеса, авто. Розполохана райська комашня облiпила ганок i  навiть  усю
вулицю  перед  будинком.  Хе-хе,  свято  скiнчилося  трошки   несподiваним
номером?
   Граф Адольф зупиня╨ коня й поштиво переда╨ вiжки ©© свiтлостi.
   - Тiльки прошу вас, графе, нi слова не кажiть Трудi, в якiй саме справi
я хочу ©© бачити. Будь ласка!
   - Слухаю, ваша свiтлосте.
   Граф Адольф iзлiза╨ з брички й м'якими, влазливими кроками просува╨ться
в юрбу.
   Принцеса Елiза сидить iз  вiжками  в  руках,  рiвно,  високо,  тримаючи
голову й заплющивши очi. Круг  не©  сто©ть  тривожний,  збентежений  гомiн
голосiв, безперестанний  нервовий  рух  тiл,  суперечки,  вигуки.  На  не©
здивовано поглядають, навiть зачiпають ©© похнюпленого  смiшного  коня.  А
вона сидить, не рухаючись,  не  цiкавлячись  нiчим,  тiльки  час  од  часу
розплющу╨ очi, пошуку╨ ними по юрбi й знову заплющу╨.
   - Елiзо! Що сталося?! В чому рiч?
   Принцеса Елiза швидко розплющу╨ очi- до не© знизу дивиться стривоженими
бронзово-карими очима в золотих iскрах смугляве хлопчаче личко.  Воно  все
горить темним рум'янцем
   пiдняття, уста темно-червонi, аж фiалковi, як перестигла вишня.
   Принцеса  Елiза  просить  графа  Адольфа  вiдiйти  набiк  -  вона  хоче
поговорити з графiвною без свiдкiв.
   - Ви можете, Трудо, на хвилинку сiсти поруч зi мною?
   Ну звичайно, Труда може!
   Раз, два! Крякiт брички, трiск ресор -  i  чекаючi  бронзовi  очi  .вже
нетерпляче шарпають уста принцеси.
   - Ну, Елiзо? Що?
   Принцеса Елiза на мить спуска╨ погляд  на  вiжки,  потiм  обводить  ним
спiднизу  круг  брички  (граф  Адольф  скромно   сто©ть   бiля   купки   й
прислуха╨ться до запально© суперечки) i переводить його просто не чекаючi,
незвично серйознi очi Страховища.
   - Насамперед, Трудо, ви повиннi менi дати слово, що  нi  одна  душа  не
знатиме, що я вам сказала те, що зараз скажу Так?
   Труда здивовано хита╨ головою - ну, хай так.
   - Ну, да╨те слово?
   - Ну, добре, даю, коли це вам хочеться. Тiльки..
   - А тепер iдiть зараз же до ваших i скажiть, щоб усi негайно  зникли  й
поховалися Не пiзнiш,  як  через  двi  години,  всi  будуть  арештованi...
Особливо  повинен  берегтися...  доктор  Рудольф.  Особливо.  Iдiть.   Але
пам'ятайте: хто сказав вам це - нi одна  душа  не  повинна  знати.  Чу╨те,
Трудо?
   Труда вражено, мовчки розгляда╨ лице принцеси в  червоних  плямах  i  з
здертою смугою на вилицi, з яко© зсипалася пудра.
   - Звiдки вам це вiдомо?
   - Звiдки - це не ма╨ значення. З найповнiших джерел.
   - Чекайте, Елiзо, я не розумiю: ви ж iз ними?  Ви  ж  напевне  з  ними?
Правда?
   Принцеса Елiза нудно й гидливо морщиться.
   - Трудо, це питання не ма╨ нiякого вiдношення.
   - Але я ж не розумiю: для чого ж ви нас  попереджа╨те?  Як  же  не  ма╨
вiдношення?!
   - Ви менi не вiрите?
   I  на  зашерхлих,  зблiдлих  устах  принцеси  викривлю╨ться   неохочий,
стомлений усмiх.
   - Ой Елiзо! Але ж я пс розумiю!
   - Не завсiгди ми розумi╨мо вое, що дi╨ться в нас  самих,  не  те  що  в
других, Трудо. Може, колись зрозумi╨те, а  може,  i  нi.  А  тепер  iдiть,
Трудо, i пам'ятайте ваше слово.
   Принцеса Елiза простяга╨ руку, i той самий неохочий, стомлений  i  нiби
насмiшкуватий усмiх сто©ть ©й i в очах.
   Труда рвучко, сильно хапа╨ руку, стиска╨ до болю  у  власних  пучках  i
мовчки швидко злiза╨ з екiпажа. Але,  ставши  на  землю,  -поверта╨ться  й
пiдводить до принцеси нахмуренi очi.
   - Елiзо! Я - поганка! Це ви  можете  собi  запам'ятати.  А  ви  -  дуже
хороша. Прощайте!

   Але, зробивши два кроки, раптом знову поверта╨ться.
   - Елiзо! Я слова не можу додержати. Чесно заявляю. Я скажу Рудi. Рудi я
не можу не сказати. I, коли давала  слово,  брехала,  бо  знала,  що  Рудi
скажу. Нiкому, навiть Максовi не скажу, а Рудi скажу. Можете  мене  лаяти.
Будь ласка. Це - пiдлiсть, але факт.
   Дивна рiч: якою дитячою гарячою  рожевiстю  зашарилося  змарнiле  лице,
затопивши навiть чуднi червонi плям?.. Так  наче  не  Труда  призналася  в
пiдлостi, а спiймала принцесу на нiй.
   - О Трудо, я вас прошу саме докторовi Рудольфовi...
   - Та Рудi нiкому не скаже ж, Елiзо! Даю вам слово!  От  тут  найчеснiше
слово даю, Елiзо! Можна? Можна? Рудi повинен усе знати!  Як  ви  цього  не
розумi╨те?
   Елiза прикушу╨ губу й якийсь мент хмарно мовчить.
   - Я нiколи не думала, що ви можете так легковажно  ставитись  до  свого
слова. Звичайно, я не маю сили вас примусити. Але...
   - Я ж вам сказала, що я - поганка.
   - Ах, Трудо! Ну, все одно. Iдiть швидше! Чекайте одну хвилинку!  Як  же
тепер буде з помешканнями?
   Доктор Рудольф не може ж тепер iз сво╨ю жiнкою пере©хати додому.
   Труда непорозумiло ширить очi.
   - З якою жiнкою?!
   - Ну, з тою панною Iрмою... чи як ©©?
   - Ах, Iрмою? Вона йому зовсiм не жiнка. I взагалi... Ах якi  там  тепер
Iрми!
   Труда маха╨ рукою i швидко йде в юрбу.
   Коли граф Адольф пiдходить до брички, вiн, не питаючись, уже бачить, що
коронка Зiгфрiда врятована. Замiсть напружено©  скупченостi,  неуважностi,
чудного байдужжя в усiй постатi ©© свiтлостi чу╨ться полегкiсть.  На  лицi
тихе рожеве сяйво.
   - Улаштовано, ваше свiтлосте?
   - О, цiлком. Тепер хай буде, що буде! Тепер можна ©хати.
   Граф Адольф  поштиво  перебира╨  вiжки  з  рук  принцеси  й  нетерпляче
поверта╨ коня.
   О, тепер i вiн може ©хати: вся найвища Рада тут, усi найактивнiшi члени
Вiльно©  Спiлки,  всi  цi  iнаракiсти,  анархiсти,  комунiсти,   Мертенси,
Геферти, вся банда честолюбцiв, що на нещастi нацi©  примостилася  творити
собi славу.  Нараду  щойно  розпочато.  Тягтиметься,  розумi╨ться,  в  цих
балакунiв не менше як двi-три  години.  Кожному  ж  треба  погарцювати  на
свойому кониковi перед iсторi╨ю.
   Слава i подяка милiй славетнiй коронцi Зiгфрiда!
   ***
   У вухах iще гуде мiльйонове ревище зойку, в  душi  ще  тупотять  копита
жаху, все тiло ще горить од слiпих обiймiв оскаженiлого  гурту,  а  доктор
Рудольф сидить за столом  i  суворо  голову╨.  Всi  можуть  плигати  сторч
головою в одчай, у сказ, усi  можуть  вигукувати  щонайхимернiшi  заклики,
пропонувати найбiльш полегшуючi ©м душу виходи - один  доктор  Рудольф  не
смi╨ мати нi одчаю, нi лютi, нi фантастичних пропозицiй. Бо вiн ╨ той,  на
якого з дикунським довiр'ям дивляться очi всi╨© зали, навiть очi тих,  якi
знають же найкраще, що вiн - не iдол.
   "Тiнi Минулого!", "Одною ногою на землi обiцянiй". Милий, бiдний  Масi!
Калiкуватi, видно, ноги  в  людства  для  землi  обiцяно©.  Ще  не  досить
забруковано шлях до  не©  черепами.  Ще  не  принесено  всiх  жертв  Тiням
Минулого.
   Слова просить професор Кранц. Ну,  що  ж,  слово  ма╨  професор  Кранц.
Доктор  Рудольф  ясними,  вiдважними,  сталевими  очима  обводить   набиту
обличчями, як насiнням огiрок, залу й просить бути тихше.
   Професор Кранц ╨ проти збройно©  боротьби.  Збройна  боротьба  з  таким
противником без нiяко© органiзацi©...
   - Органiзацiя в нас ╨! Сьогоднiшн╨ свято!
   - От якраз сьогоднiшн╨ свято найбiльш показало брак  органiзацi©  духу.
Отже, без органiзацi©, без дисциплiни, без армi©, без збро©,  замкненим  у
страшному крузi .збройне боротися - явний абсурд.
   - Так що ж? Так що ж? Скоритися?
   - Прошу тихо, панове!
   - Ну, не скоритися. А от що...
   Ну, так - професор Кранц, одне слово, пропону╨ "тихий опiр", саботаж.
   А  там,  поза  Берлiном,  чорно-жовтi   "визвольники"   вже   проводять
смертоноснi кордони, вже займають усi склади збро©, розставляють варти.
   I вiд завтрашнього дня "Тiнi Минулого" батогом почнуть гнати отари  вiд
землi обiцяно©, устилаючи путь черепами. I, боже мiй,  скiльки  знайдеться
погоничiв iз тих самих, що тепер так палко скрегочуть зубами!
   А Мертенс слова не забира╨. Мовчить, тарабанить пальцями однi╨© руки по
другiй. Мовчить генiальний розум Нiмеччини. Хто зна╨, що вiн  буду╨  в  цю
хвилину - може, i новий трон для колишньо© наречено©. Прийме! Всякий  трон
прийме - можна смiливо мовчати.
   Хтось тягне за руку поверх лiктя. Трудина голiвка  швидко  нахиля╨ться,
робить круг його вуха з долонь рупор  i  задихано  швидко  шепоче  в  його
незрозумiлi, дивнi, стукаючi по серцю слова.
   Труда сiда╨ на сво╨ мiсце й почина╨ перешiптуватися з Максом. А  милий,
смiшний чудачина Кранц усе говорить про  свiй  "тихий  опiр".  Який  тепер
тихий опiр, коли вирвалася людина з тунелю, коли так ясно, легко, просторо
над нею й круг не©, коли кожна частина мозку може рухатися з блискавичною,
сонячною радiсною швидкiстю. Подумати ж собi: вона,  вона  сама  при©хала,
слово вiдiбрала, про Iрму нi до чого запитала. Нi до чого ж, абсолютно  нi
до чого було те запитання, цiлковиту рацiю ма╨ чудесна Труда. Значить?..
   - Пане голово!.. Пане голово!
   Доктор Рудольф швидко пiдводить не сонне, а якесь чудне, осяяне лице  й
обводить очима зал.
   - Ви скiнчили, пане професоре?
   Пан професор, власне, ще не скiнчив, але в такому гаморi хiба можна...
   Доктор Рудольф пiдводиться й обома руками сильно  загрiба╨  волосся  на
потилицю.
   - Панове! Увага!
   I гамiр через пару моментiв iз  шипiнням,  як  вогонь,  залитий  водою,
ущуха╨.
   Доктор  Рудольф,  як  i  щоразу  перед  промовою,  прикушу╨   всерединi
посмiшку: тш, iдол ма╨ говорити. I тут же холодок - iдол повинен промовити
так, щоб усi iншi промови впали перед ним навколiшки (всезнайство iдола!).
А головне - повiдомити, що вся  Найвища  Рада  Вiльно©  Спiлки,  принаймнi
видатнiшi  члени  ©©,  сьогоднi  будуть  арештованi.  Поверхню  облич,  як
застоялу воду озерця,  ряботить  i  збовту╨  налетiла  хвиля.  Здивовання,
гривога, шарять очi,  мимоволi  повертають  голови  до  дверей,  сповнюють
хапливим шелестом i дзижчанням зали. Доктор  Рудольф  не  да╨  розгулятися
хвилi й робить спокiйний втишливий рух рукою.
   Спокiй i увага.  Арешт  ранiше,  як  через  годину,  не  може  статися.
Хвилюватися надмiрно не треба.  Переносити  ж  засiдання  на  друге  мiсце
небезпечно. Та й нема нi рацi©, нi часу: питання повинне бути вирiшене  за
пiвгодини й вирiшення оголошене населенню.
   Отже, доктор Рудольф забира╨ сам слово. Становище грiзне. Але виходу  з
нього треба шукати не в станi людини, що  придушена  до  стiни  потягом  у
тунелi. Жах i одчай - порадники  поганi.  Треба  ясним,  точним,  тверезим
розумом проаналiзувати всю ситуацiю. (Розум i аналiз - це двi руки  iдола,
якi маси з якнайбiльшою побожнiстю цiлують).  Може  бути  двi  можливостi.
Перша: Союз Схiдних Держав  зовсiм  не  поiнформований  про  дiйсний  стан
речей. За це  говорить  тон  i  змiст  вiдозви,  йому,  наприклад,  нiчого
невiдомо  про  вiдновлення  громадського  життя.  Через  це  у  вiдозвi  е
розпорядження, якi вдираються в одчиненi дверi. Отже, можливо,  що  все  ╨
тiльки непорозумiння. Тодi нiяких нi тихих, нi збройних опорiв не треба, а
треба тiльки роз'яснення.
   Можливо ж, що тут не непорозумiння, а певна вмиснiсть i незнання тiльки
деяких фактiв. Тодi знову таки нi тихих, нi збройних опорiв  не  треба.  А
тим  паче  нiякого  гнiву,  лютi,  ненавистi  й  ворожнечi.  Збро©  нема╨,
органiзацi©, дисциплiни, армi©, пiдготовлення - нiчого  цього  нема╨,  все
правда.    Рiшучiсть,    безмилосерднiсть,    озбро╨нiсть,    необхiднiсть
самоврятування в противника ╨. Це також правда. Нiяких компромiсiв, нiяких
примирень не може бути. Боротьба  до  повно©  перемоги.  Все  правда.  Але
неправда те,  що  боротися  можна  тiльки  ненавистю,  ворожнечею,  газом,
смертним промiнням.
   Тут доктор Рудольф робить коротеньку  паузу,  щоб  дати  затихлим  очам
напружити тишу свою до найбiльшо© вразливостi.
   - У нас, панове, ╨ iнша зброя,  у  нас  ╨  найдужча  за  всi  газовi  й
промiннi артилерi© гармата - Сонячна  машина,  набита  приязною  веселiстю
духу й любов'ю до наших бiдних ворогiв.  Щирою  любов'ю,  щирою  ласкою  й
веселiстю, мо© панове! Нiякого опору,  нiякого  саботажу,  виконувати  всi
розпорядження, слухатись усяких безглуздих  i  жорстоких  наказiв  Зносити
село? Будь ласка! Вертатися до порожнiх магазинiв? З охотою! Нiякiсiнького
приводу до найменшого непорозумiння,  сварки,  сутички.  Нiяких  насмiшок,
глуму, потайно© зловтiхи, зяхвано© злостi. Щиро, ясно,  весело  й  любовно
доайбру тальнiших заходiв противника. Панове, це  найстрашнiша  зброя  для
цих людей iз смертоносними газами. Ви вчитайтесь у вiдозву вони так  само,
як нашого збройного i всякого iншого опору, бояться  Сонячно©  машини.  За
саме вживаний ©© перед ©хнiми солдатами -  смерть.  Добре,  ми  не  будемо
вживати перед солдатами Сонячно© машини. Але  солдати  ж  знають,  чим  ми
живемо. Вони бачитимуть, що ми не  почува╨мо  в  них  ворогiв,  що  ми  ©х
жалi╨мо, любимо, що ми - веселi,  радiснi,  щасливi.  Хто  ж  да╨  нам  цю
любовнiсть, веселiсть, радiсть i  щастя?  Ота  сама  Сонячна  машина,  яку
повиннi в нас нищити? Панове, скажiть самi. яку  чужу  радiсть  ми  хочемо
зруйнувати, коли вона любовна до нас? Ми заздримо, ми прагнемо й собi мати
©© Солдати Союзу Схiдних Держав - не тiльки негри, iндiйцi, жовтi,  чорнi,
а ще й люди. I туга за щастям, за землею обiцяною в них живе так само,  як
i на Заходi, як на всiх куточках простору й часу нашо© планети. I  скiльки
не топили цю тугу в кровi, насильствах,  обманах,  наркотиках,  вона  й  у
чорнiй африканськiй душi плаче так само, як у найбiлiшiй ╨вропейськiй .Мо©
панове! У нас ╨ тiльки одна зброя. Коли ми здатнi цю  зброю  пiднести,  ми
поборемо! Коли нашi ноги доросли до входу в землю обiцяну,  ми  зможемо  й
других повести за собою Коли ж нi, коли не доросли, так краще  загинути  в
любовi й веселостi, нiж у чаду ненавистi й жаху! Це один  вихiд  i  ╨диний
рiшенець.
   Доктор Рудольф загрiба╨ волосся пiтними вiд пiдняття пальцями  й  сiда╨
на мiсце.
   Зала  труситься  й  лопотить  оплесками.  ╙  рiшенець.  Правильний   чи
неправильний, але вiн - точний, ясний, висловлений  iз  непохитною  вiрою.
Значить, вiн правильний, значить, йому треба плескати. А крiм того,  це  ж
Рудольфа Штора рiшенець. А ще до того: через  пiвгодини  мусить  бути  все
вирiшено, бо, може, вже  десь  женуть  тi,  що  зараз  оточать  будинок  i
заберуть усiх. Отже, коли Рудольф Штор дума╨, що це ╨диний вихiд, значить,
iншого дiйсно нема╨ i,  значить,  ясно,  що  всякий  опiр  -  це  помилка,
безглуздя Приймати, приймати! Хто там слова ще просить? Нiяких слiв!  Нема
часу. Треба швидше розходитись!
   Але слова просить Фрiдрiх Мертенс. Ну,  це  iнша  рiч  Мертенса  цiкаво
послухати. Тiльки коротше.
   Фрiдрiх Мертенс помалу  пiдiйма╨  сво╨  кремезне  тiло,  пiдпира╨  його
витягненими руками об стiл i наставля╨ на затихлу залу сiдласте чоло.
   - Панове! Для збройного  опору  нема╨  збро©  Саботаж.-  пiв  опору  Не
годиться. Але задля боротьби любов'ю ╙ зброя? У всiх, не в одиниць?  Треба
пильно зважити. Неозбро╨них у бiй пускати не можна. Хто ж не  пустить?  Де
гарантiя, що не буде вибухiв гнiву, злоби, обурення? З одною  цi╨ю  збро╨ю
виступати неможливо. Ми мусимо перемогти за тиждень-два. Через  два  тижнi
буде пiзно. Через два тижнi можуть надiйти першi транспорти Зерна з  Азi©.
Тодi сонячне скло буде лише одне на двадцять чоловiк. Через мiсяць -  одне
на  сорок.  Через  два  мiсяцi  ╙вропа  й  Америка   пектимуть   хлiб   iз
азiатсько-африкансько© пшеницi, ©стимуть  м'ясо  й  носитимуть  убрання  з
фабрик Союзу Схiдних Держав. Через пiвроку  кожного,  що  ©стиме  сонячний
хлiб, будуть карати смертю. На десятки рокiв.  Захiд  буде  в  економiчнiй
неволi у Сходу.
   Мертенс робить також невеличку паузу. Нитки очей натягнутi увагою.
   Мертенс'згоджу╨ться: любов ╨ величезна зброя. Згоджу╨ться. ╙дина навiть
©хня зброя. Вiн зовсiм не ╨ проти не©, зовсiм  нi.  Вiн  тiльки  хотiв  би
доповнити цю формулу, конкретизувати ©©. Треба конкретно уявляти собi  всю
ситуацiю. От зноситься скло. Вертаються на фабрики, до  майстерень,  бюро,
магазинiв. Частина великих власникiв, великих  урядовцiв,  привiлейованих,
мабуть, стане на бiк противника.
   - А ви теж?
   Усi голови рвучко шарпаються в бiк дзвiнкого  молодого  голосу.  Що  за
неделiкатнiсть! Який це жовтодзюбий нахаба дозволя╨ собi такi вибрики?
   Мертенс посмiха╨ться. Питання  молодого  скептика  цiлком  оправдане  й
щире.
   - Але я стою на боцi того, в що вiрю  й  чого  хочу.  Хотiти  того,  що
вiдмерло, - не мiй смак. Отже, конкретно: треба знищити  силу  противника.
Сила його - армiя. Завдання:  розбити  армiю  Сонячною  машиною.  Значить,
увiйти з нею в тiсний контакт. Противник ма╨ це на увазi й iзолю╨ солдатiв
од нас смертельним кордоном.
   Знову  малесенька  пауза.  Фрiдрiх  Мертенс  мiцнiше  спира╨  тiло   на
витягненi руки й наставля╨ чоло на залу, готуючись битися з нею.
   На його думку, ╨ тiльки один спосiб увiйти в безпосереднiй  контакт  iз
армi╨ю противника. Без убивств, без  ненавистi,  з  можливiстю  не  тiльки
агiтувати жестами або словами,  але  й  самим  сонячним  хлiбом.  Загальна
любовнiсть, веселiсть, приязнь - тiльки тло, необхiдне й  важне.  Але  без
безпосередньо го контакту Безпосереднiй же контакт ╨ тiльки...
   Тут Фрiдрiх Мертенс на мить зупиня╨ться, твердо встромля╨  очi  в  рябу
масу облич i гирка╨:
   - в нашо© жiнки!
   Ряба маса облич здригу╨ться, вкрива╨ться гомоном, шепотом.
   - Так, панове, в жiнки. В нiй рятунок. Противник  усе  може  заборонити
солдатовi. Може обдурити. Тримати в залiзнiй дисциплiнi. Заборонити всякий
контакт iз населенням. Але нiякою дисциплiною й карою не  може  заборонити
прояву вiчного закону, потягу до другого лолу. I це та щiлина  в  залiзнiй
бронi противника, в яку нам можна бити. I слiд бити.  Я  гарантую:  досить
тисячi людей, що спробують сонячного хлiба - i вся армiя через  два  тижнi
наша. I тодi весь Схiд наш. Уся планета.
   Зал мовчить, навiть не шепочеться.
   Фрiдрiх Мертенс вирiвню╨ться.
   - Так, панове, оцей спосiб боротьби нелегкий, але вiн ╨ iспит для всiх.
На ньому найкраще може виявитись, чи, дiйсно, зникли "Тiнi  Минулого".  Не
тiльки з околишнього  свiту,  а  й  з  наших  душ.  Геройство  пропону╨те?
Докажiть, що можете жертвувати не тiльки життям, але й ревнiстю, коханням.
Негрська душа така сама, як i бiла. А тiло? Га? Честь? "Тiнь Минулого"?  А
чи зможете ви вiддати цю тiнь за Сонячну машину? Га?  Що?  Любов?  Виявiть
таку любов: не  вчепiться  в  горло  чорно-жовтому  солдатовi,  коли  його
аоцiлу╨ ваша кохана. Можете? Коли зможете, значить, зможете пiднести зброю
справжньо© любовi. Значить, доросли до землi обiдяно©. I перемога наша. Це
╨диний конкретний, реальний практичний i... геройський спосiб  боротьби  в
нашiй ситуацi©. Iншi всi - фантастичнi, нереальнi й марнi.
   Фрiдрiх Мертенс кива╨ головою й сiда╨. Вiн тепер бiльше гак  не  потi╨,
як колись, але пiт усе-таки роситься на сiдластому чолi.
   Обличчя на меит ошелешено, непорушне повпивани в Мертенса. Але зараз же
сколихуються, стрiпуються з обуренням, з образою струшують iз себе страшнi
слова. Що?! Сказився Мертенс?! Що за дика, ганебна,  цинiчна  пропозицiя?!
Та як вiн смiв?!
   Гомiн, крик, червонi обличчя,  вимахи  рук,  гнiвний  смiх,  знизування
плечима.
   Але вже  родиться  назустрiч  iнша  хвиля,  спочатку  нерiшуча,  понуро
задумлива, далi дужча, догiм рiшучiша, нарештi, так само злiсна, жагуча, з
болем i одча╨м.
   А як iнакше? Як? Нi, конкретно, реально - як?!
   Та краще загинути всiм iз збро╨ю в  руках,  анiж  прийняти  цю  ганьбу,
сором i гидь.
   Сором! Ганьб! Ага, "Тiнi  Минулого"?  I  за  це  вiддати  все,  Сонячну
машину, волю, майбутн╨ щастя й прийняти iншу ганьбу,  дужчу  й  ганебнiшу?
Так? Так?
   - Панове, часу нема! Арештi
   Ах, чорт його бери арешт. Нехай арештують.  Краще  арешт,  смерть,  нiж
отакий вихiд.
   Та який це вихдi? Яка це вже надзвичайна ганьба?
   Хiба мiльйони жiнок за старого життя не продавали свою любов за  грошi,
за титули, за громадське становище? Хiба не обiймали байдужих ©м,  гидких,
ворожих? Це не була ганьба, бо це звалося законним шлюбом?! А тут  ганьба,
а тут краще смерть, нiж урятувати,  може,  щастя  всього  людства?  Отакий
сонце©зм? Отакий геро©зм?
   Та й не конче ж усiм жiнкам!  Та  и  не  конче  ж  неодмiнно  коханками
ставати!
   Доктор Рудольф стука╨ долонею по столi.
   - Панове! Тихо. Треба швидше  рiшати!  Спинiгь  окремi  балачки!  Прошу
брати слово за порядком.
   Але який там порядокi Галас переда╨ться в коридор, на сходи, на  ганок,
на  вулицю.  Обурення,  смiх,  гнiв,  запальнi  суiперiечки.   А   Мертенс
непорушною скелею сидить, важко опустивши очi в стiл.
   Чорно-срiбний лицар сто©ть бiля вiкна й погляда╨ на кипучу вулицю: так,
бува╨, зчепиться в люту, слiпу вiд крику й запалу купу зграя горобцiв - ©х
тодi можна всiх накрити пальтом.
   Доктор Рудольф уже не стука╨ долонею, не кличе до порядку, о нi, видно,
ще не зникли "Тiнi Минулого".
   А в ньому самому? Згодився б вiн, щоб вона, та ╨дина  прекрасна,  перед
якою вiн у побожностi готовий на колiнах благати  посмiшки,  щоб  вона  на
вулицi  посмiхалася  до  солдатан  егра,  вела  його  до  себе,  обнiмала,
милувала? О господи!
   Так, значить, згодився б оддати Сонячну машину?!
   Доктор Рудольф рвучко пiдводиться й стука╨ сильно кулаком по столу.
   - Панове, хто хоче забирати слово?
   Наста╨ тиша. Нiхто не хоче. Уникливi погляди, обурене шепотiдня, понура
задума. Рудольф водить очима.
   Бiдний Макс  -  от  уже  покушу╨  куточок  нижньо©  губи,  вже  в  позi
недбалiсть, розвезенiсть, а в лицi сiра-вiра блiдiсть. А Труда коло  нього
дивиться такими широкими, зляканими очима,  так  швидко  стриба╨  ними  по
лицях i так боязко кида╨ ними скоса на сiру-сiру блiдiсть дорогого лиця.
   Але те, що нiхто не хоче  говорити,  що  уникливi  погляди,  що  понура
задума, що сам доктор Рудольф чу╨ дивну,  тоскну  вагу  на  плечах,  це  ж
значить, що ╨-таки якась правда в пропозицi© Мертенса. Реальна,  жорстока,
брудна правда.
   Раптом iз кутка чийсь голос, але теж нiяковий, не то з смiшком, не то з
придушеним болем.
   - I цей спосiб пропону╨ться широко оповiстити серед населення!
   Фрiдрiх Мертенс помалу поверта╨ важке лице на голос.
   - Нi, навiщо це сповiщувати. Шкiдливо. Непотрiбно. Досить усного  гасла
й пропаганди.
   - I кожна жiнка повинна це . прийняти?
   - Навiщо кожна? Досить, коли  не  буде  осуду  й  заборони.  Охочих  же
знайдеться навiть без жертви.
   - А члени Вiльно© Спiлки?
   Мертенс мовчки з  неохочим  усмiхом  знизу╨  плечима.  Але  тут  доктор
Рудольф бачить, як Макс рвучко пiдводиться, стрiпу╨ головою й спалаху╨.
   - Що за торгiвля? А члени Вiльно©  Спiлки?  А  що  таке  члени  Вiльно©
Спiлки? Вони можуть тiльки других агiтувати, а  самi  нi?  Так?  Коли  цей
спосiб прийма╨ться, то прийма╨ться  без  нiякого  для  всiх  винятку.  Без
нiякого! Всi повиннi йти! I не чоловiки повиннi це  рiшати,  а  насамперед
жiнки. Вони нехай говорять. Чого вони мовчать? Що  за  сором?  Чого  такий
страх? Хай говорять!
   Макс так само бурно сiда╨ й одверта╨ непри╨мно блискучi очi вiд  Труди.
Всю голову вiдверта╨.
   Тодi тихо пiдводиться вгору чорно  синя  стрижена  голiвка  з  великими
бронзовими зляканими очима. Вона спочатку облизу╨  запеклi  сухi  уста,  а
потiм тихо, серйозно випуска╨ з них:
   - Я гадаю, що нiяких привiле©в не повинно бути. I коли  так  треба,  то
всi повиннi... без винятку. А то ми не смi╨м iнших агiтувати.
   Вона сердито, гнiвно нахмурю╨ брови, хоче ще щось  сказати,  але  густо
червонi╨ й сiда╨ на мiсце.
   - Але стривайте, панове! Ця пропозицiя вже прийнята, чи що?!
   Всiм ста╨ дивно,  але  й  ясно,  що  дiйсно  вже  прийнята.  Вже  пiсля
Максового  гнiвного  болю  нема╨  нiяких  посмiшок.   А   пiсля   Трудиних
скривлених, стиснутих за горло слiв нема зовсiм  нiяких  усмiшок.  Нiякому
смiховi, нiякiй нiяковостi й уникливостi нема  тепер  мiсця  Треба  просто
одверто дивитися в очi собi i "Тiням Минулого".
   - Просимо на голосування пропозицiю пана Мертенса!
   - Дебати, дебати!
   - Годi дебатiв! Нема часу! Нас усiх серед дебатiв заарештують!
   - Голосувати пропозицiю Мертенса.
   - I резолюцiю Рудольфа Штора! Швидше!
   - Разом обидвi!
   - Окремо!
   - Разом!
   Знову загула, зарухалась, заблищала очима зала,  Макса  вже  нема  бiля
Труди - вже вiддано ©©, вже Макс сто©ть оддалiк  i  куса╨  нижню  губу.  А
Труда широкими благальними очима ловить його погляд, ну, хоч погляд  же-за
що?!
   - Панове, хто проти резолюцi© пана Мертенса, прошу пiдняти руку.
   Нерiшуче й слабо, рiшуче  й  злiсно  пiдносяться  рiденькi  пеньки  над
головами.
   - Хто за?
   Рiшуче, хмарно i з посвятою - цiлий лiс рук.
   - Прийнято. Хто за мою пропозицiю?
   Той самий рiшучий i ще густiший лiс.
   - Панове! Обидвi резолюцi© прийнято. Члени Вiльно©  Спiлки  розходяться
Члени Найвищо© Ради переходять на друге мiсце для виготовлення  оголошення
до населення й обговорення конкретних  заходiв  щодо  дальшого.  Засiдання
зачинене.
   Гуде стриманим гудом маса голiв, поспiшно виливаючись iз зали. А  Труда
все ловить очима спину Макса!  Господи!  Зовсiм  не  така  вже  й  страшна
резолюцiя. Не конче, дiйсно ж, усi жiнки мусять брати участь i не конче  ж
усiм бути коханками солдатiв Аби тiльки ласка, жiноча увага, навiть  трохи
кокетування Аби тiльки прочистити шлях до  Сонячно©  машини.  Як  же  Макс
цього не розумi╨?  За  вiщо  ж  до  не©  така  дивна  раптова  холоднiсть,
ворожiсть?!
   Забутий, самотнiй  чорно-срiбний  лицар  сто©ть  бiля  стiнки  й  тихим
усмiхом проводжа╨  бронзовi,  широкi,  непорозумiлоблагальнi  очi.  Бiдна,
смуглява дитинко, ти вже принесла в  жертву  твiй  цвiт  кохання.  Вже  на
вiвтарi геройства лежить заколота твоя любовна радiсть. Але боги  геро©зму
такi самi мудро безсилi там, де дi╨ необхiднiсть, як i всi iншi боги.
   I бiднi всi ви, дiти обох полiв, бородатi  й  безбородi:  iз  де  сятка
"╨диних виходiв" ви вибрали той, який припада╨ остан нiм. Але хоч який  би
ви прийняли, вiн усе буде так само безнадiйно  невдалий  там,  де  нiякого
виходу не може бути. Корiння тисяч рокiв не вирвати за  мiсяцi.  Не  армiя
Сходу при летiла, а тисячолiттями закорiнена закономiрнiсть. I не  спинить
©© дi© нi театральними  святами,  нi  вимахами  кулакiв,  нi  герой  ством
смуглявих дитинчат. Одчай i страх дiйсно, видно,  поганi  порадники,  коли
навiть таку тверезу голову, як Мертенса, сп'янили на такий дитячий "╨диний
вихiд"
   Чорно-срiбний лицар не спiшить за юрбою бородатих i  безбородих  дiтей,
не бере участi нi  у  вимахах  кулакiв,  нi  в  пiднесеному  готуваннi  до
любовностi. I пiднесенiсть, i понурiсть - це явнi  ознаки  того,  що  самi
пiднесенi й понурi почувають цiлковиту безнадiйнiсть. Для чого  ускладняти
©© даремними корчами? Мудрiсть не товаришу╨ з одча╨м та пристрастями.
   I, коли весь будинок спорожню╨ться до останньо©  людини,  чорно-срiбний
лицар зачиня╨ всi дверi, бере щiтку i,  не  хапаючись,  почина╨  пiдмiтати
забрудненi, засмiченi хати. Тепер вiн житиме тут  сам  -  це  перший  вияв
закономiрностi. А потiм, хто зна╨, чи не вернеться й смуглява дитинка в ту
затоку, до яко© ©© вже раз прибили хвилi геройства.
   А коли на  вулицi  раптом  чу╨ться  з  обох  бокiв  прожогливий  гуркiт
автомобiлiв, коли розчиняються дверi на ганок i до холу з  револьверами  в
руках швидко й напружено  увiходять  люди  в  чуднiй  вiйськовiй  формi  з
темними чудними обличчями, колишнiй фабрикант Душнер спокiйно  i  ввiчливо
вклоня╨ться ©м, не випускаючи щiтки з рук.
   Поперед вiйськових чорнолицих людей дво╨ добродi©в у цивiльному одязi з
╨вропейськими обличчями. Але всi обличчя вражено й неймовiрно  озираються:
порожнеча, нi душi, крiм тихого  чоловiка  iз  щiткою  й  густими  чорними
бровами над пукатими, розумно привiтними очима.
   - Тут збори Вiльно© Спiлки?
   Чоловiк iз густими бровами делiкатно поправля╨:  тут  були  збори,  але
вони з пiвгодини, як розiйшлися.
   - Куди?
   Цього чоловiк не зна╨ Вiн  сам  -  колишнiй  власник  цi╨©  вiлли,  яку
захопили чужi люди.
   Цивiльний i вiйськовий не вiрять, не хочуть, не можуть  вiрчти  йому  -
кидаються по всiх хатах, унизу, вгорi, навiть  у  льохи  зазирають  -  анi
душi.
   Грюкнувши дверима, люто загуркотiвши автами, вiйськовi люди зникають.
   I  насiа╨  ще   бiльша,   ще   певнiша   i   мудро-сумна   тиша-нiчого,
закономiрнiсть усе знайде.
   ***
   Принцеса Елiза нiкуди з дому не виходить. Але  все,  що  дi╨ться  в  цi
чуднi, божввiльнi днi за мурами його,  вiдомо  ©й  якнайдетальнiше  ©й  не
треба заглядати нi на фабрики, нi до бюро, нi до магазинiв - досить тiльки
дивитись у тi обличчя, що проходять перед нею: в цих  дзеркалах  ©й  видно
все так само, як i в дiйсностi Видно з усiх бокiв, з усiх точок.
   От дзеркало Ганса Штора, батька того й рiвночасно ©© найпоштивiшого л ь
о к а я, що витерти поту з лиця не смi╨ в ©© присутностi. Воно  вiдблиску╨
гордощами й поважним,  певним,  непохитним  трiумфом.  Вiчний  Порядок  на
колiсницi Закону в'©жджа╨ в царство часового хаосу.  Грiшники  й  злочинцi
обмивають запорошений  звiром  образ  божий.  Самi  охоче  вiльно  зносять
диявольськi стекла. Весело, дружно повертаються на  сво©  мiсця,  займаючи
щаблi i╨рархi© згiдно з передустановленим Порядком Нiде нiяких  протестiв,
опорiв, сутичок.
   Але от важке, насмiшкувато-розумне й також досить певне дзеркало вищого
щабля вiчно© i╨рархi©, старого графа Воно скептично ворушить кущами брiв i
вусiв, вибачливо б'╨ по плечу  величну  певнiсть  Ганса  Штора  й  плеска╨
хитрощi  грiшникiв  та  злочинцiв.  Розумно.  Мудро.  Генiально.   Тактика
великого стратега: ану, нехай противник стрiля╨  без  прицiлу.  Нема  куди
бити. Нема за що. А ворог тим часом б'╨. Щодня з усiх сво©х гармат  лупить
армiю. Без маюну, без смертельного промiння, без новiтньо© технiки, а  б'╨
смертельно.
   Але пiдсува╨ться дзеркало сина старого графа - i свiтло перекривля╨ться
в iнший бiк. Син вибачливо хльоска╨  по  плечу  насмiшкуватiсть  батька  i
м'яко пода╨ звiдомлення ©© св©глостi Дезинфекцiя  ста╨  на  добрий  грунт,
цiлком на добрий.
   Майже щовечора перед графським будинком тихо зупиня╨ться авто, i  принц
Георг непомiтно пiд охороною графа Адольфа входить до поко©в принцеси,  де
'всi вiкна щiльно позапинанi порть╨рами. Принц Георг багато не розповiда╨,
але те, що вiн певно й твердо притиска╨ до уст руку Елiзи,  що  трима╨  ©©
довше, нiж слiд, каже бiльше за всякi розповiдання. Але принцеса  Елiза  й
на це нiчого не каже.
   Ну, звичайно, в дзеркалi Страховища все трошки iнакше вигляда╨,  нiж  у
принца й графа Адольфа. Само воно якесь тепер загонисте,  очайдушне,  щось
подiбне до того, як було того вечора, коли  принцеса  Елiза  помогла  йому
втекти з дому до чорно-срiбного лицаря. I не то глузу╨ з  принцеси  Елiзи,
не то агiту╨ ©©.

   Вiдновлення старого  ладу?  Та  це  ж  комiзм,  оперетка,  фарс,  а  не
вiдновлення Гомеричний регiт котиться по всьому Берлiну Боже, якi  iдiоти,
"всiм вертатися на сво© старi мiсця". Та будь ласка!  Може,  ©©  свiтлiсть
принцеса Елiза бажають собi купити наймодернiшу сукню, капелюх,  черевики?
Будь ласка- всi магазини вiдчиненi, всi прикажчики й  навiть  власники  на
сво©х мiсцях. Правда, не всi - часом тiльки один або два, але це нiчого не
значить - магазин однаково вiдчинений,  функцiону╨.  До  банку  треба?  До
послуг ©© свiтлостi всi банки. Полiцiя? Також одчинена.
   - Нi, серйозно, ваша свiтлосте,  вам  треба  самим  подивитись,  як  це
надзвичайно мило й весело вигляда╨. А як чудесно в полiцi©,  в  банках,  у
магазинах, по фабриках та в усiх урядових  iнституцiях  в  урядовi  години
танцюють бiскаю. Шик! Ах, Елiзо, я  тiльки  боюсь,  що  вам  трошки  довго
доведеться дожидатися корони, ©й богу, Ви не сердьтесь на мене,  я  зовсiм
по-дружньому вам говорю це Ми  ж  не  ма╨мо  нiяко©  ворожнечi  до  вас  -
трупо©дiв. Серйозно, серйозно Елiзо! Я з вами, наприклад,  цiлком  любовно
балакаю. От бачите, приходжу до вас, я знаю, що принц Георг, ваш коханий i
наречений, сто©ть на чолi цi╨© всi╨© штуки й що  буде  першим  монархом  у
посонце©стськiй  добi  А  ви  -  королевою.  Ну,  ви  нас  не   будете   ж
розстрiлювати, правда? Ми ж вам нiчого злого не  робимо.  А  коли  бувають
убивства солдатiв, так це ж вашi друзi ладу роблять. I ви це  самi  зна╨те
Правда, Елiзонько? Та ви не хмуртеся - ми ж нiчого. Вбивайте собi, як  вам
це подоба╨ться А солдати все одно знають, що ми не виннi. А вони страшенно
милi, вашi чорно-жовтi друзi, ©й-богу, Елiзо! Ви ©х бачили  хоч  iздалеку?
Нi? Фi-фi! Хочете, зазнайомлю вас  iз  кiлькома  офiцерами?  Пресимпатичнi
iстоти! Деякi освiченi, всiма ╨вропейськими мовами балакають. Ну, це  ваша
помилка,  Елiзо,  як  можна  було  брати  до  армi©  людей,  що  балакають
╨вропейськими мовами. Ах, Елiзо, ви зробили ще одну помилку!  Зна╨те  яку?
Ви взяли людей до армi© А треба було взяти машини, i тодi справа стояла  б
цiлком добре.
   Але бува╨, що раптом Страховище нi  з  того  нi  з  сього  нахмуриться,
замовкне й сидить якийсь мент iз таким виразом хмарно© задуми, що ясно  ж,
бiдненька, видно нелегка боротьба любов'ю, та не така вже вона  смiшна  та
переможна. Одначе  зараз  же  стрiпнеться  й  знову.  I  от  свинство  яке
сонце©стя зовсiм  не  ховають,  що  сонце©стськi  жiнки  спокутують  сво╨ю
любов'ю жовто-чорних геро©в Навпаки, нехай кожний солдат  зна╨,  що  кожна
сонце©стка прийме його привiтно, любо, тепло. Хай зна╨.  Ну,  звичайно,  в
сонце©стiв нема чим гостей частувати, самий тiльки сонячний хлiб. Але зате
треба подивитися, що з ним робиться пiсля такого частування!
   Ех, Елiзо, вам конче  треба  хоч  раз  подивитися  на  нашi  цинiчнi  й
аморальнi способи боротьби з вами. Неодмiнно!
   А увечерi, коли густа темрява ночi завiшу╨ всi дзеркала, принцеса Елiза
або лежить непорушне на канапi й  сухими  неклiпаючими  очима  дивиться  в
стелю, або тихо ходить алеями порожнього, безлюдного саду.
   В лабораторi© темно. Тьмяно поблискують ребра стекол даху  проти  сяйва
Берлiна. Бузок самотньо густо диха╨, i так трудно розсiкати  грудьми  його
дихання в тiй але©, де...
   Принцеса Елiза сiда╨  на  лаву  проти  лабораторi©  й  довго  непорушно
сидить. Не чути колишнього гуркоту Берлiна.  Не  чути  й  нiякого  гуркоту
дивно©, безшумно© боротьби. Стомленi гомеричним реготом i бiска╨ю,  сплять
бiднi "переможцi". А серед них чуйно стережуть ©хнiй сон чорно-жовтi, такi
"страшенно милi" "переможенi".
   Коли ж скiнчиться смiх i настане плач? I чи настане ж хоч тодi  царство
Вiчного Порядку? Чи боротьба, трiумф i плач ╨ вiчна доля людства?
   Ах, коли б уже якийсь кiнець!
   Але кiнця не видно. Боротьба розгора╨ться.  Безшумна,  невидна,  чудна,
неймовiрна.
   Граф Адольф уже не ми╨  нiжно-хижим  рухом  руки,  ласуючи  з  от-от-от
перемоги. Принц Георг не ступа╨ таким певним точним кроком, нiби вимiрюючи
ступнi до трону. Все зруйнували проклятi дикуни, все! Не знати,  вiд  чого
починати треба. Але вiд чого не почнеш, воно тiсно зв'язане з iншим, а  те
все iнше в ру©нi. Що ╨, чого нема -  невiдомо.  Нiякого  ж  пiдрахунку  не
можна зробити. Пустеля, дика  пустеля  з  караваном  геро©вi  А  нахабство
дикунiв росте з кожним днем. О,  цi  пiдлi  боягузи  не  смiють  виступити
одверто, цi раби не мають одваги вхопити руками батiг, що лупить  ©х.  Нi,
вони цiлують, лижуть його, щоб вiн  розм'як.  О,  вони  доцiлуються!  Вони
досмiються й дограються разом iз сво©м калiкою Рудольфом Штором!
   Принцеса Елiза, спустивши очi, знизу╨ плечима. Вона не розумi╨, в чому,
власне, рiч? Ну, сонце©сти виступили б одверто, то що було б?  Видушили  б
усiх газом i промiнням? Ну, i що ж iз того? Яка ж рацiя  такого  кiнця?  В
чому рiч? Трудно вiдновити  вiдразу  все  життя?  Так,  очевидно,  помилку
зроблено з самого початку. Очевидно, не  вiд  того  кiнця  починати  треба
було. Але при чому ж тут сонце©сти, Рудольф Штор i тому подiбне?
   Принц  Георг  не  вiдповiда╨.  Надзвичайно  дивна  iсторiя:  як  тiльки
торка╨ться оправа чи мова Рудольфа Штора, все якось чудно виходить.  Якась
вiчна вперта мовчазнiсть на згадку про  цього  кретина.  Дивна  невдача  з
арештом Найвищо© Ради якраз пiсля того, коли принцеса  шукала  в  графiвни
Елленбергiвни коронку  Зiгфрiда.  Розумi╨ться,  нiчого,  абсолютно  нiчого
закинути не можна, але щось тут та ╨.
   Принц Георг сталевими холодними очима дивиться  просто  в  лице  Елiзi.
(Якi негарнi фiалковi жилки на баньках).
   - В чому рiч, кузино? Добре, я вам скажу, в чому  рiч.  Перше  -  нi  в
однiй галузi господарства ми не  зробили  нiякого  поступу.  Весь  час  ми
товчемось на мiсцi. Друге - в населення нема нiяко© волi до працi. В  усiх
сферах злiсний, нахабний  саботаж.  Тiльки  свiтло,  воду  й  вугiль  вони
пiддержують. Отже, ви розумi╨те, при чому тут  сонце©сти.  Трет╨  -  армiя
розклада╨ться з кожним днем Нiякi кари, нi тру©ння не помагають, а  тiльки
викликають глухе обурення. Четверте - кожний  зайвий  день  тако©  тактики
веде до неминучо© загибелi.
   - А яко© ж тактики треба?
   Принц Георг не зводить холодних надушливих очей iз  лиця  принцеси  Вiд
цього погляду принцеса легенько постуку╨ пальцями право©  руки  по  долонi
лiво!
   - Яко©?  Тако©,  яко©  вже  вжива╨  захiдно╨вропейська  й  американська
експедицiя: в кожному великому мiстi перед  кожним  будинком  повiшено  по
дво╨ сонце©стiв. В Парижi ж, крiм того, видушено газом цiлий квартал. А на
площах повiшено всiх французьких Рудольфiв Шторiв.
   I холод'нi сталевi очi ждуть. Пальцi  право©  руки  вiдразу  перестають
постукувати по долонi лiвоi.
   - Це... правда?!
   - Я не маю нiяких пiдстав хвилювати вас неправдою, кузино.
   Пальцi  знову  сильно  клацають   по   долонi.   Куточки   очей   рiзко
загострюються.
   - А результати?
   - Результати будуть,  напевне,  якнайкращi.  Вiдомостi  прийшли  тiльки
сьогоднi. Коли Сукурамi буде далi наполягати на сво©й тактицi, я не ручусь
за цiлiсть армi©. I за його життя.
   - Значить, ви гада╨те, що тут так само треба прикласти тi методи, що  в
Америцi й у Францi©?
   - Ще лютiшi. По чотири сонце©сти перед кожним будинком! Видушити  газом
два квартали!
   - I солдати схочуть виконати такий наказ?
   -  Схочуть.  Армiю  прочистити.   Всi   зараженi   елементи   винищити.
Розстрiляти прилюдно.
   - I ви гада╨те, що сонце©сти спинять саботаж?
   Що спокiйнiший i жорстокiший  голос  принцеси  Елiзи,  то  твердiший  i
непохитнiший голос принца Георга.
   - Не маю нiякого сумнiву. Але всiх привiдцiв, коноводiв, усiх Рудольфiв
Шторiв у першу чергу повiсити на площах. Усi друкарнi позаймати  вiйськом;
нiяких вiдозв, оповiсток, нiякого змiсту вiд недозволених  органiзацiй  до
населення не допускати. Розбити ©хню змову й органiзацiю.
   Принцеса Елiза втомлено й нудно витяга╨ й злегка заломлю╨ руки.
   - Ну, що ж? Тiльки чи не помиля╨тесь ви, гадаючи,  що  солдати  схочуть
вiшати людей без видимо© вини. А раптом це викличе бунт у самiй армi©?
   - Чому ж у Францi© й Америцi не викликало?
   - Може, там населення поводилось iнакше, вороже. А тут при цiй  тактицi
наших сонце©стiв, менi зда╨ться, такi способи... рiч небезпечна. В кожному
разi рискована.
   - Iншого виходу нема╨, кузино! I чи хочемо ми з вами,  чи  нi,  а  Союз
Схiдних Держав мусить iти на всякий риск. Або ж . загинути.  Вибору  нема╨
Мирнi способи не дають нiяких результатiв. Або тiльки ще бiльшу шкоду.
   Принцеса Елiза якийсь мент задумливо-жорстко мовчить.
   - Ну, що ж?.. Як швидко може бути змiнена тактика?
   - Цими днями. Кожний зайвий  день  -  зрiст  небезпеки.  I  без  нiяких
сантиментiв -  рiшуче,  блискавично,  безмилосердно.  При  гангренi  треба
хiрургiчного ножа, а не гомеопатi!
   Принцеса Елiза знову мовчить. Потiм стомлено  простяга╨  руку  принцовi
Георговi й просить ©й вибачити - вона сьогоднi почува╨ себе трохи недужою.
Принц Георг нехапливе, акуратно  й  точно  замика╨  переносний  телефонний
апаратик, вiша╨ його через плече й проща╨ться. А очi  сталево  й  настiйно
дошукуються чогось на блiдому схудлому лицi з загостреним костяним овалом.
   ***
   Макс не що iнше, як  старий  жорстокий  лицемiрний  трупо©д.  Це  ясно.
Поведiнка гiдна звичайнiсiнького рабовласника, чо ловiка  старого  режиму.
Але коли вiн гада╨, що Труда  буде  ганятися  за  ним,  розшукувати  його,
благати прощення невiдо мо за яку провину, то прекрасний трупо©д  трошечки
помиля╨ться. Коли ж вона щодня за©жджа╨ додому й до Штабу  Найвищо©  Ради,
то з боку Макса було  б  просто  смiшною  самовпевненiстю  думати,  що  це
робиться ради його мило© розвезе но© посмiшечки, якою  вiн  iнодi  зводить
привiтати свою "╨ди ну, нiде нiкому не повторну  любов.  ╙  досить  багато
важнiших  за  посмiшечки  речей,  ради  яких  треба  не  тiльки  до  Штабу
за©жджати, але й у саме пекло по©хати, коли це треба.  I  в  пекло,  i  до
салону Iрми, i куди хоч! I нiякi трупо©дськi посмiшечки ©© не зупинять.
   От i тепер вона ©де додому Ну, i що ж з того? Зовсiм же глупо б думати,
що вона сподiва╨ться застати тут Макса. Макс дома не живе, i нiколи навiть
не за©жджа╨. I чого ради за©жджати? Щоб заарештували? Ясно ж, що Труда ©де
iпросто, щоб побачитися з батьком, з мамою, з  панею  Штор.  А  головне  з
батьком, бо це ж цiлком непотрiбна  необережнiсть:  iти  до  Сукурамi,  до
самого Сукурамi, щоб "нарештi, по совiстi запитати цього азiата, чого йому
тут треба". Коли б Макс хоч крихiтку iнакше поводився, можна було  б...  А
втiм, хай Макс поводиться собi,  як  хоче  -  вона  сама  може  роз'яснити
батьковi, що нiяко© потреби для вiзиту  до  Сукурамi  нема╨.  Хутко-хутко.
Сукурамi сам перекона╨ться, що йому тут робити нема чого.
   I дiйсно, Труда забiга╨ до мами, до панi Штор, нi слова не  згаду╨  про
Макса й цiлком категорично запевня╨ батька, що ще  кiлька  днiв  -  i  вiд
милих жовто-чорних гостей i слiду не буде в Берлiнi. Розумi╨ться, батьковi
вуса, як звичайно, ворушаться усмiшкою: старi люди страшенно люблять  бути
скептиками. Але хiба ж вiн  може  справдi  мiркувати  як  слiд,  сидячи  в
кабiнетi й нiчого не бачачи?
   Навiть до мило© хорошо© трупо©дки Елiзи встига╨ забiгти. Ну, цiй уже  й
©© трупо©дський бог велiв скептично посмiхатися. I не тiльки ж  скептично,
а ще, подумайте собi, немовби з жалем якимсь, iз сумом, iз чудним гнiвом.
   - Елiзо! Та ви, я бачу, нiчого не знаете й не розумi╨те.  Ну,  запевняю
вас, що ви нiчого не зна╨те. Ви сидите тут, як  у  монастирi,  i,  як  усi
черницi, гада╨те, що свiт увесь  страшними  чортами  засiяний.  Але,  хоч,
може,  вам  цi  чорти  iпри╨мнi,  я  все  ж  таки  мушу  вас  розчарувати:
нiякiсiньких чортiв! Ну, правда ж,  правда!  Посмiха╨ться.  Ну,  ©дьмо  зi
мною, я вам покажу, якi це чорти. Хочете? Нi, серйозно: подивiться ви  хоч
раз, що дi╨ться в Берлiнi, гляньте на  ваших  чортiв,  а  тодi...  хитайте
головою.
   Але трупо©дка все ж таки хита╨ головою - хоч що б ©й Труда показала  на
вулицях Берлiна, вона однаково буде посмiхатися.  I  нема  чого  ©й  ©хати
дивитися на те, що тодi не ма╨ сутнього значення.
   - А що ж ма╨ сутн╨ значення? Що? Нi, я не  розумiю,  Елiзо,  що  ж  ма╨
сутн╨ значення? Ну, добре! I те, що навiть офiцери вашо© армi©  вже  ©дять
сонячяий хлiо та днями й ночами сидять у наших салонах, i це не сутн╨? Нi?
   - Нi, Трудо, i це не сутн╨.
   Господи, яка страшна, запекла рiч трупо©дство! До чого слiпа, вперта  й
смiшна. Сил нема╨ балакати.
   - Ну, слухайте, Елiзо, зна╨те що: нумо зараз по©дьмо до нашого  салону.
Ви подивитесь на  ваших  офiцерiв,  послуха╨те  ©х,  розпита╨тесь  i  тодi
скажете, чи сутн╨ це, чи нi? Хочете?
   Нi, Елiза не хоче нi бачити, нi слухати нiяких офiцерiв.
   - Ну, просто хоч iз цiкавостi. Невже ж  вам  не  цiкаво  подивитися  на
розпусту сонце©стiв, на ©хнi "цинiчнi й гидкi" способи  боротьби  з  вами?
Ну, подивились би хоч на колишнiх  трупо©док  i  побачили  б,  якими  вони
безнадiйно погиблими сонцеiстками поробились. Таки нi? Познайомила б я вас
iз Iрмою, нареченою Рудi. Послухали б, як вона спiва╨.  Сьогоднi  й  Рудi,
зда╨ться, туди при©де. Вiн так хотiв би вам подякувати за  вашу  осторогу.
Мертенс, мабуть, буде. Може, i Макс буде з Рудi. Але  Макс,  звичайно,  нi
для кого не ма╨ особливого iнтересу. Ну, Елiзо!
   Ох, зда╨ться, трошечки-трошечки  захиталася  трупо©дська  непохитнiсть?
Який iнтерес в очах засвiтився.
   - Нi, Трудо, як воно менi не  цiкаво,  а,  справдi,  я  не  можу.  Коли
говорити серйозно, то ви ж повиннi зрозумiти, що менi не  випада╨  бути  в
сонце©стському салонi, де нашi офiцери роблять злочинства.
   Труда розумi╨. Дiйсно, не випада╨. Не подумала. Хм. Шкода.
   - Елiзо! А зна╨те що? Ви можете не бути з усiма.  Ви  будете  сидiти  в
сусiднiй кiмнатi й усе бачити крiзь склянi дверi. А вас не видно буде.  От
тiльки розмов, може, не буде чутно? Але музику й спiв буде добре  чути.  А
головне - все видно буде. Добре? Нiхто-нiхто не знатиме. Даю слово. Тiльки
одна Iрма - вона ж хазяйка дому. Але я вам обiцяю, що вона присягнеться нi
однiй душi не говорити Гайда, га? Ану!
   Принцеса Елiза якийсь мент сидить  непорушне,  примружено  дивлячись  у
далеку-далеку далечiнь. I вмить рвучко пiдводиться.
   - Ну, добре! ╞дьмо!
   - Браво, Елiзо! Оце по-нашому!
   Труда вiд дому з усi╨© сили жене свого "понi", малесеньке,  чепурненьке
авто (колишнiй подарунок чорно-срiбного лицаря) - хто зна╨, чи не роздума╨
собi ця свiтлiсть. От уже знову сидить, як у лубок затиснена. Вся вона все
життя сво╨, як у лубку, сидить. На мент вирветься з нього, стане людиною й
знов ка╨ться вже, що по©хала? Бо©ться за свою королiвську гiднiсть?
   - Ну, де ж чорти, Елiзо? Га?
   Небо над  Берлiном  для  холодку  запнуте  легеньким  сiрим  серпанком.
Передвечiрн╨ сонце жмуриться крiзь нього тьмяною задумою. Безвинно,  миряо
пропливають вартовi лiтаки.
   Задума, серпанок тишi й тут, унизу,  по  мирних,  тихих  вулицях.  Авто
тихше, м'яко, безшумно, як човен, пливе асфальтом. Дзвiнкий дитячий  щебет
у скверику; журний клекiт рояля; закотистий  заразливий  смiх  iз  високих
вiкон.
   Елiза не вiдповiда╨. Ага, це - аристократичний квартал. Тут  чортiв  не
може бути. От там, у центрi, у торгових i  промислових  ковбанях,  от  там
вони!
   Труда торка╨ понi, - i камiнчики,  гiллячки,  кинутий  папiр  починають
швидко цокати пiд  жвавими  колесами.  Вже  частiше  та  частiше  миготять
суцiльнi  смуги  вивiсок;  на  тротуарах  народу  бiльше;   за   столиками
ресторанiв сидить весела смiхотлива публiка Туди й сюди iз  шипучим  рипом
проскакують  авто,  добродушно  гуркочуть  напiвпорожнi   трамва©.   Серед
цивiльного рiзнокольорового одягу то  тут,  то  там  -  цитриново-жовтi  й
блакитно-бiлi вiйськовi френчi.  А  з  них  мирно,  доброзичливо  стирчать
шоколадовi, шафрановi, густо-чорнi i синювато-смуглявi обличчя.  От  група
рiзнокольорових пик сто©ть якраз на розi. Труда привiтно, весело маха╨  ©м
рукою.  Шоколаднi  лиця  блискають  баньками,  зубами  й  радiсно  вiтають
по-вiйськовому.
   Принцеса  Елiза  кида╨  скоса  очi  на  лукавий  смуглявий  профiль  iз
притупленим кiнчиком носа.
   - Ви дума╨те, Елiзо, це мо© "клi╨нти"? Абсолютно нi.  Я  ©х  зовсiм  не
знаю. Але кожна сонце©стка повинна вiтатися з нашими визвольниками.  Такий
у нас звичай, ваша свiтлосте.
   Понi розмашистим гоном заверта╨ в iншу вулицю. Тут iще  люднiше.  Дверi
магазинiв широко  розчиненi,  на  порогах  стоять  прикажчики  й  галантно
запрошують публiку досередини. Публiка галантно вклоня╨ться!  А  зсередини
стрибками вибуха╨ загониста, гунява, пiдмиваюча музчка, i видно парочки  в
безжурному танцi.
   I тут так само шоколаднi й шафрановi лиця в бiлих i жовтих  френчах.  I
так само блискають баньками й зубами привiтнi, простi, веселi.
   Але ©© трупо©дська свiтлiсть сидить у свойому лубку, i все  це  не  ма╨
для не© "сутнього значення".
   От крадькома за жiнкою пiрна╨ у ворота  дрiбно-кучерява,  як  напудрена
густою сажею, потилиця солдата  "визвольно©"  армi©.  Елiза,  розумi╨ться,
бачить це сво©ми власними очима, бачить удень, що дi╨ться  майже  на  очах
всiх. А що ж то дi╨ться вечорами?
   - Ви зна╨те, Елiзо, яка маса дезертирiв у  вашiй  армi©?  Нi?  Спитайте
Сукурамi або принца Георга. А було б iще бiльше, коли б не ми!  Так,  так,
панi добродiйко, ми, сонце©сти, ряту╨мо вашу армiю! Ми весь час  умовля╨мо
не кидати армi©, не дезертирувати.
   Ах, от фабрика. Показати б ©© свiтлостi, що це за весела  промисловiсть
настала - так хiба ж це ма╨ для не© сутн╨ значення?
   - В кожному разi, Елiзо, щось нiяких чортiв не видно? Га?
   Елiза  так  само  загадково  "лубково"  мовчить.  Мовчить,  але  зеленi
скупченi очi уважно ходять по обох боках вулицi.  Так,  так,  будь  ласка,
вишукуй. Полюбуйся знаменитим витвором твого  Георга.  Ух,  як  вiдновлено
"цивiл'зацiю"! А яка грiзна охорона Порядку! А який гарячковий рух i праця
установ i пiдпри╨мств! Майже кожна з музикою  й  танцями.  I  якi  щасливi
фiзiономi© в цивiлiзованих пiдданих його величностi!
   -  Весело?  Правда,  Елiзо?  А  яка  панiка  була  першi  днi  окупацi©
Пам'ята╨те?
   Принцеса Елiза, не повертаючи голови, гостро кида╨.
   - Пiсля веселостi iпанiка бува╨ ще страшнiша.
   - Можливо Тiльки ми не почува╨мо потреби таких змiн. Нам i так добре.
   ╞© свiтлiсть  зводять  мовчати.  Бiдна  Елiзонька,  вона  потiша╨  себе
загрозами Але до яко© ж мiри впертiсть! Ну, чекай, чекай,  от  зараз  тебе
потiшать сво© "стовпи вiрностi".
   Авто  зверта╨,  нахиля╨  Труду   на   Елiзу,   пiдплива╨   до   високих
залiзно-граткованих ворiт i  зупиня╨ться.  Труда  нахиля╨ться,  довба╨ться
руками пiд стерном i пiдводиться з чимсь блискучим у руцi.
   - Тепер можна злiзати.  Авто  не  вкрадуть.  Це  тут,  Елiзо.  В  саду.
Чудесний будиночок. Правда? Надзвичайно зручне й затишне мiсце для салону.
Ви не соромтесь, Елiзо, колись у цьому крихiтному палацику  Iрма  приймала
всяких королiв. I не бiйтесь, у мене ключ, ми пройдемо тихенько, нiхто нас
не побачить.
   Але для бiльшо© непомiтностi Труда, вiдмикаючи дверi, прикушу╨  губу  й
навшпиньках iз прикушеною губою, озираючись на Елiзу й балансуючи  руками,
швиденько переходить хол. Бiльшо© готовностi  з  ©©  боку  зберегти  тайну
вимагати неможливо.
   В маленькому салонi вона так само та╨мно, з прикушеною губою  зашморгу╨
порть╨ри на вiкнах i замика╨ на  ключ  широкi  склянi  дверi  до  великого
салону. От тепер при╨мна затишна пiвтьма, нiчого з салону сюди  не  видно.
Ну, тiльки поставити сюди бiля дверей фотель, вiдхилити трохи  порть╨ру  -
можна бачити весь великий салон. I спокiйно собi сидiти -  сюди  нiхто  не
може увiйти. Ах, так! Познайомити ж Елiзу з Iрмою!
   Елiза  й  через  хол  iде  рiвно,  не  поспiшаючи  й   не   колихаючись
навшпиньках. I тут спокiйно, мовчки пiдсува╨ фотель до дверей i сiда╨.
   Коли Труда  зника╨,  гомiн  з  салону  ста╨  чутнiший.  Принцеса  Елiза
обережно вiдхиля╨  порть╨ру  й  дивиться.  Багато  зеленi,  латате  листя,
колони, блиск люстр, косий широкий промiнь  сонця  на  однiй  стiнi.  Голi
плечi й руки жiнок, кудлата шевелюра  негра  з  фiалковими  губами,  спини
вiйськових френчiв, знову жiночi оголенi ши©, руки. (I нiяких же цивiльних
нема╨!) Надзвичайно бiлi зуби на темному фонi; труситься бiлявий локон  од
смiху. Два жiночi  профiлi  весело,  завзято  дзьобають  високого  гарного
чоловiка у вiйськовому одязi, наступають, вимагають. Вiн  з  якоюсь  тихою
величнiстю  обороня╨ться,  всi  тро╨  раптом  озираються  -  Труда.  Мило,
по-хлоп'ячому пода╨ всiм руку, пiдхоплю╨  пiд  руку  один  iз  профiлiв  i
одводить убiк, а сама все озира╨ться по залi, шукаючи очима. Мабуть, свого
Макса. Дама - очевидно, Iрма.
   Принцеса Елiза вста╨ й одходить од дверей.  Шкода,  що  мало  свiтла  в
кiмнатi. Треба стати ближче до вiкна, до смуги свiтла з-помiж порть╨р.
   Дiйсно, Труда й Iрма зразу попадають у цю смугу. Iрма  ж  трошки  набiк
голову вiдхиля╨, щоб  ухилитись  од  свiтла  й  бачити  принцесу.  А  очi,
справдi, двi кришталевi тарiлi, як казала Труда,  величезнi,  срiбно-сiрi,
стрiлчасто-блискучi. I чистi-чистi, як вишлiфуваний кришталь.
   Вона надзвичайно  рада  такiй  несподiванiй  гостi.  Вона  була  б  iще
щасливiша, коли б не серед таких умов довелося прийма ти ©© свiтлiсть, але
вона цiлком розумi╨ бажання принцеси й сподiва╨ться, що iншим  разом  вони
будуть бачитися в iншiи обстановi.
   А посмiшка невинна,  ясна,  п'ятилiтньо©  дiвчинки.  Тiльки  що  в  не©
схiдного - це тiльки Трудi вiдомо. Носик  iз  горбиком  i  чорне  блискуче
волосся?
   - Ну, ви, Iрмо, вже  йдiть,  iдiть,  а  то  вашi  приклонники  ще  сюди
забiжать, вас шукаючи. Скажiть Максовi, що я тут.  Ма╨  час  утекти.  А  я
представлю принцесi декого з наших гостей. Рудi принцеса зна╨, можете його
не витягати з кутка. А iндуса пiдведiть трошки ближче до дверей - на нього
варто додивитися зблизька. А мiй китайчик ╨? Ну, ну, я сама побачу, iдiть!
   Двi кришталевi тарiлi iскристо посмiхаються,  горбатий  носик  привiтно
кива╨, I струнка тоненька постать тихенько вислизу╨ з кiмнати.
   Щось шепоче Труда, вовтузиться з  фотелями  й  порть╨рою.  А  в  грудях
чогось ни╨ тоненький-тоненький бiль. I крiзь цей бiль раптом прорива╨ться:
   - ...Iрма! Правда?
   - Вибачте, Трудо, я не чула.
   - Яка чудесна, я кажу, Iрма! Правда? Хiба не пара Рудi? Ну, скажiть ви!
   - Прекрасна пара!
   - Ну, розумi╨ться! А от ви побачите, якими очима на не© дивиться iндус.
Не думаю, щоб вiн на свого бога Брагму так дивився. Нехай Iрма скаже  йому
виступити з сво©м полком проти всi╨© армi© - дума╨те,  не  зробить?  Проти
всього свiту виступить. Вам добре видно, Елiзо?
   - Дякую, добре.
   Труда ще трошки ширше вiдпина╨ порть╨ру, присува╨  лице  ще  ближче  до
лиця Елiзи й почина╨ "представляти". Он той зализаний плискуватий  монгол,
наче з води витягнений морж. Це - капiтан свiтляно©  батаре©  якогось  там
©хнього полку. От негр iз Центрально© Африки.  Ну-шу-му-шу  чи  якось  так
звуть його. Чудесний екземпляр. Правда? ╞сть сонячний хлiб  i  страшно  за
все дяку╨ по-англiйськи. Йому хоч що скажи  -  насамперед  дяку╨,  хоч  би
опитати, яка година.
   А бiль усе ни╨, ни╨, росте - не чути вже нi веселого гомону  з  салону,
нi Трудиного шепоту. Ни╨, ни╨ й iскриться кришталевими посмiшками. От вона
пiдходить до iндуса (А десь iз якогось кутка за нею, мабуть, слiдкують  ще
однi очi!) Iндус кладе собi руку на груди й низько  схиля╨  гарну  величну
голову.
   Але не дай боже, як Труда скаже йому, що вона тут! Тепер  це  абсолютно
неможливо.
   - Вибачте, Трудо. Ви ж тепер дотрима╨те  свого  слова?  Ви  не  скажете
навiть докторовi Рудольфовi, що я тут? Нi?
   Труда здивовано впира╨ться очима в лице Елiзи  -  яке  злякане,  гарне,
хиже! Що з нею знову сталось?!
   - Даю найчеснiше слово, Елiзо, що не скажу, що ви тут. Задоволенi?
   Форма слова не зовсiм задовольня╨ принцесу Елiзу. "Не  скажу,  що  в  и
тут". А все-таки скаже, що хтось ╨?
   Але чогось уже не хочеться виясняти цi╨©  неясностi.  Ну,  розумi╨ться,
тепер вона не посмi╨ не дотримати свого слова.
   Ага, от i Макс. Лiниво човгаючи ногами, пiдходить  до  мону  ментально©
напiвголо©  Юнони  з  двома  крихiтними  японцями  з  обох  бокiв.  Японцi
задирають до нього розумнi личка й смiються великим рiдкими зубами.
   - Ну, Елiзо, я на хвилинку покину вас. Менi треба сказати  кiлька  слiв
Iрмi в дуже важнiй оправi. Ви сидiть спокiйно, сюди нiхто не ввiйде.
   Елiза мовчки хита╨ головою й поверта╨ться до салону.  Iрми  вже  нема╨.
Зникла. Ну, розумi╨ться, вона пiшла в куток до нього. Iндус же не смi╨ йти
за нею, сто©ть i непорушно хита╨ головою другiй дамi.
   Раптом збоку, з того кутка, якого принцесi не видно, чути музику. Гомiн
притиха╨, обличчя повертаються до кутка.
   В тишу нiжно, лагiдно входить  жiночий  голос,  увiходить,  як  невинна
п'ятилiтня дiвчинка, пiдкидаючись звуками рояля, обплiтаючи себе ними. Але
тут же на очах росте, мiцнiша╨ й ось уже криштально,  сильно  дзвенить.  I
така радiсть, така трiумфальна переможнiсть у цьому  дзвонi,  що  принцеса
Елiза заплющу╨ очi й чу╨, як уся вона дзвенить болем.
   Ляскiт оплескiв боляче ряботить тишу. Принцеса Елiза розплющу╨  очi.  В
куток через усю залу прожогом летить  величний  красунь  iндус  i  зника╨.
Величезний всевдячний негр плеще долонями й бiлими-бiлими зубами.
   З-за  одвiрка  в  полi  зору  з'явля╨ться  Iрма.  Вона,  як  од  бджiл,
одмаху╨ться руками вiд iндуса, китайця та ще  кiлькох  постатей  i  тiка╨.
Вона не буде спiвати. Не буде, не буде!
   Розумi╨ться, не буде, бо вона тiльки йому спiвала. А вiн же - вiдомий -
не догадався попросити ще. Десь сидить у  куточку  й  невинними  одвертими
очима здивовано водить по всiх.
   I вмить принцеса Елiза чу╨, як фотель пiд нею, дверi, салон i вся  вона
важко  й  холодно  згойдуються  з  за  того  самого  одвiрка   з'явля╨ться
шкандибаюча постать. Моторошно, неймовiрно-рiдна, боляче-гарна,  незграбна
й до зворушення, до вогкостi  в  очах  соромлива.  Вiн  почува╨  оебе  так
нiяково серед цих напiвоголених дам, на ньому таке простеньке убрання.  От
вiн обережно й нiяково пригладжу╨ повисмикане темне жабо.
   Зна╨ вiн чи не зна╨, що вона сидить тут, за дверима, й бачить його? Нi,
розумi╨ться, не зна╨ - хiба ж вiн мiг би так стояти й нi  разу  навiть  не
подивитися на дверi?
   А хто зна╨, може, й зна╨? А що не дивиться на дверi, так  чого  ж  йому
дивитися, коли до нього так щасливо, так  вабливо  смiються  через  голови
кришталевi тарiлi?
   Невже Труда таки не сказала?! I вiн не знатиме й не вчу╨, що для  нього
сидить вона в цьому дурному фотелi?!
   I невже не скаже? I вiн не прийде,  не  торкнеться  очима,  голосом  ©©
витягнено© до нього душi?
   Нi, не прийде. От вiн нiяково, прохаючи, кива╨ головою Iрмi. I от  Iрма
вже летить, облiплена сво©ми бджолами,  на  його  кивок  -  вона  буде  ще
спiвати.
   Принцеса Елiза знову заплющу╨ очi. Але вона вже  не  слуха╨  спiву,  ще
яснiшого, веселого, грайливого, вiд якого в негра танцюють бiлi  зуби  мiж
фiалковими, широко  розтягненими  устами  Спiв  родить  веселий  грайливий
гомiн, рух, смiх. А принцеса Елiза сидить, зiгнувшись у фотелi, заплющивши
очi. I такою почува╨ себе жалюгiдною, самотньою й смiшною тут, за дверима.
Раз би, раз роздягнутися догола душi, роздягтися до людини, стати одною  з
тих веселих, простих, звичайних! I  пiдiйти  до  нього,  взяти  за  рукав,
сказати щось буденне-буденне.
   А вона замiсть того сидить за дверима в пiвтьмi, пiдгляда╨, пiдслуха╨ й
сьогоднi ж  увечерi  буде  обмiрковувати  з  Георгом,  як  краще  всiх  ©х
винищити.
   Господи, невже це може статися?!  Невже  завтра,  позавтра  цi  молодi,
веселi, незлi люди будуть непорушнi, задубiлi трупи? I вiн  висiтиме  десь
на площi, страшний, синiй, iз висолопленим iз рота язиком?! Що за абсурд?!
I як це вона могла двi години тому вiрити, що це може бути,  i  не  думати
про це? Знати, вiрити - i не думати! Як це могло бути?!
   А там, за дверима, безжурний, любовний, весняний гомiн. Там не  знають,
не вiрять i не думають. I вiн не зна╨, що вона тут. А  може,  i  зна╨,  та
однаково сюди не прийде: це ще страшнiше. Господи, сказало  Страховище  чи
нi?
   Знову музика. Гуняво-тужнi скрики маленько© бiска©. Принцеса  розплющуь
очi.  Пари  знеможно,  повiльно,  безсоромно,   нiжно   злившись   тiлами,
похитуються на мiсцi, як дивнi рiзнобарвнi квiти пiд подихом  вiтру.  Iрми
нема╨ серед танцюючих. Вона там, у кутку, з ним.
   Бiля дверей шарудiння. Принцеса Елiза спокiйно поверта╨ голову и  зразу
ж швидко пiдводиться: чоловiча постать! Серце стрiмголов  летить  униз,  i
ноги м'якнуть: постать же за кожним кроком перехиля╨ться ритмiчно на лiвий
бiк. ©© ще виразно в пiтьмi не видно, вона посува╨ться обережно, але Елiзi
дихати трудно. Вона мiцно хапа╨ться за спинку фотеля й стара╨ться  тримати
голову рiвно.
   Шкандибаюча  постать,  трохи  перехилившись  наперед,   вдивляючись   у
принцесу Елiзу, пiдсува╨ться щораз ближче та ближче. Уже  видно  блиски  в
одвертих голих очах.  I  вмить  доктор  Рудольф  укопано  зупиня╨ться,  аж
одхитнувшись трохи назад.
   - Принцеса?'
   Значить, не знав, значить, не сказала Труда.
   Принцеса Елiза холодно й коротко кива╨ головою.
   - Вибачте, ради бога, ваша свiтлосте. Я нiяк не мiг думати, що  це  ви.
Коли б я був знав, я не посмiв би.
   - Пане докторе, прошу  прийняти  мо╨  запевнення,  що  я  винна  в  тiй
несподiванцi, яка вас зустрiла в цiй кiмнатi. Я дуже  й  настiйно  просила
графiвну Труду нiкому про мене не казати.
   Доктор Рудольф нiяково й схвильовано пригладжу╨ жабо.
   - Труда й не сказала, принцесо. Вона тiльки сказала, що в цiй кiмнатi я
можу побачити . дуже цiкаву людину. Коли б я був знав, кого саме, я б...
   Вiн би був не прийшов!
   - Пане докторе, ми з вами в рiзних таборах. Але прошу  вiрити,  що  моя
присутнiсть у цiй кiмнатi викликана тiльки цiкавiстю, i...
   - О ваша свiтлосте!
   (Що вiн хоче сказати цим викликом? Що вiн не дума╨, що вона  для  нього
тут?!)
   - ...i можете бути спокiйнi, що все, що я бачила тут, не буде вiдоме нi
однiй душi. А тепер...
   Доктор Рудольф нахиля╨ голову. I через тс, що голова похилена, чи  чого
iншого, але голос його тихий, хрипкий.
   - В мене не було  тако©  образливо©  думки  про  вас,  ваша  свiтлосте.
Навпаки, я вiд усi╨© душi  хотiв  би  подякувати  вам  за  за  ту  вашу...
уважливiсть, якою ви визволили мене й мо©х товаришiв од великих.
   - Пане докторе, на нiяку подяку мiй учинок  не  заслугову╨.  Я  зробила
його для себе й для сво╨© справи. Я не допустила, щоб  при  будуваннi  без
потреби розбитi черепки падали нам на голови. Бiльше нiчого.  Нi  про  яку
увагу нi до вас, нi до кого-небудь iз ваших однодумцiв мови бути не  може.
I менi дуже прикро, що графiвна Труда  сво©м  некоректним  вiдношенням  до
свого слова могла дати привiд до непорозумiння.
   Доктор Рудольф переста╨ м'яти й запихати за груди жабо, мляво  пустивши
руку.
   - Прошу вибачити, ваша свiтлосте. Звичайно, нi про яку  особливу  увагу
не могло бути мови й нiякого непорозумiння не  було.  Ваше  вiдношення  до
нашо© справи, ваше вiдношення  до  близько©  вам  людини  так  добре  менi
вiдоме, що нi про яке непорозумiння не можна думати. Але  почуття  подяки,
хоча б i за чисто механiчний вчинок, може бути в мене.  Принцеса  Елiза  в
пiтьмi вирiвню╨ голову й примушу╨ очi: при чому тут  "ваше  вiдношення  до
близько© вам людини"?
   - Пане докторе, я була б вам дуже вдячна, коли б ви були такi ласкавi й
попросили графiвну Труду прийти до мене. Я не маю бiльше часу...
   Доктор Рудольф низько  вклоня╨ться  й  мовчки,  обережно  шкутильгаючи,
виходить iз кiмнати.
   Принцеса Елiза сто©ть, до болю цупко тримаючись за спинку фотеля.
   А  гуняво  тоскнi,  безсоромно  нiжнi  звуки  за  дверима   гойдаються,
вихитуються. Для чого, для чого вона при©хала сюди?!
   - Елiзо! Ви вже хочете ©хати? Правда? Так швидко? Чого? Нецiкаво!
   Шепiт швидкий, стурбований, трошки нiяковий.
   - Трудо, менi дуже прикро, що на ваше слово  не  можна  покладатись.  Я
думала, що цим разом...
   - Елiзо, я ж не сказала, що ви тут. Я дотримала свого слова ©й-богу!  А
Рудi весь час так  хотiлось  особисто  подякувати  вам  Елiзо,  ви  будьте
спокiйнi - Рудi абсолютно нiкому не  скаже.  Ну,  не  сердьтеся  на  мене.
Добре? Та й що тут такого? Принц Георг же не довiда╨ться, що  ви  дивились
на такi неморальнi речi. Ну, як же вам подоба╨ться наш салон? Таких у  нас
╨  вже  дванадцять!  Скоро,  Елiзонько,  сам  Сукурамi  тут   танцюватиме.
Побачите!
   - Трудо, я вас прошу вiдвезти мене додому. В мене голова болить.
   Справдi, голос тихий, з нотками зацiпленого болю Труда замовка╨, робить
широкi очi й обережно пiдходить до непорушно© темно© постатi.
   - Правда, Елiзо? Я зараз. Бiдна Елiзонька! Я  тiльки  скажу  пару  слiв
Iрмi - i ми зараз же по©демо. Двi хвилинки!
   Труда швидко навшпиньках виходить i бiжить до салону сказати пару  слiв
Iрмi.
   Iрма сидить з iндусом якраз проти дверей. Труда ©© виразно бачить,  але
водить очима в усiх напрямках i не говорить ©й пари слiв. А  побачивши  за
колонами самотню високу постать Макса, рiшуче, не вимахуючи  по-хлоп'ячому
руками, навiть не горблячись, пiдходить до нього.
   - Максе, менi треба сказати вам пару слiв.
   Макс лiниво розмика╨ схрещенi руки й ноги, недбало вiдрива╨  спину  вiд
колони й iде за Трудою до сусiдньо© кiмнати.
   - Прошу щiльно зачинити за собою дверi.
   Дверi лiниво й щiльно зачиняються
   Макс, не хапаючись, поверта╨ться й здивовано  дивиться:  перед  ним  не
Труда, не маленький хлопчинка з недбалими  манерами,  а  вирiвняна  строга
постать жiнки з гордо пiдведеною головою  й  велично  припущеними  на  очi
повiками I не смiшновелично, а власно-велично.
   - Добродiю Максе, дозвольте спитати, що це все значить?
   - Що саме?!
   - Вся ваша поведiнка?
   Макс нудно поводить одним плечем.
   - Поведiнка - як поведiнка А в чому рiч?
   - Вам вiдома остання постанова найвищо© Ради?
   - Яка саме?
   - Про завдання сонце©стських жiнок.
   Максове лице неохоче кривиться усмiхом.
   - Я вас питаю: вiдома?
   - Занадто добре.
   - Ви - сонце©ст?
   - У чому рiч, Трудо?
   Труда сто©ть все в тiй самiй позi, а голос  теж  надзвичайний,  рiвний,
величний.
   - Ви - не сонце©ст, добродiю. Ви - старий трупо©д i рабовласник. Я  вам
це кажу цiлком переконано .I зовсiм не для себе. А для  того,  щоб  ви  не
шкодили спiльнiй справi.
   - О? Чим же я шкоджу, дозвольте спитати?
   - Вашим виглядом, вашою поведiнкою, вашими посмiшками. Хто вас  просигь
iз таким виглядом являтися до салону? Ви ще дуелi  тут  захочете  вчиняти?
Будь ласка, коли у вас не ма╨ нi крихти сили, коли ви  его©ст  i  i...  то
принаймнi не пере шкоджайте другим!
   Макс високо здiйма╨ брови.
   - Ах, он у чому рiч?! Перешкоджаю!  Дуже  прошу  вибi©  чти!  Я  Дiйсно
злочинець я перешкоджаю такому охочому, дбайливому  виконуванню  завдання.
Але  прошу  тодi  сказати  менi,  з  якими  саме  любовниками   вашими   я
перешкоджаю, щоб я...
   Труда бурно скида╨ з себе величнiсть.
   - Не смiйте говорити таких речей! Ви - нехороший! Чу╨те  ви?  Я  нiяких
любовникiв не маю, нiхто менi навiть  руки  не  поцiлував.  Менi  гидко  й
моторошно подумати про ц.е Але коли б треба було,  я  стала  б  любовницею
всi╨© армi© .Чу╨те? I коли треба буде, завтра ж стану  любовницею  кожного
солдата .I не соромлюсь, i нiкого не боюсь. I не думайте,  що  перед  вами
буду почувати себе винною За що?! Яке ви  ма╨те  право  говорити  зi  мною
таким тоном, з такими посмiшками, з такою ворожiстю? Як вам не сором?  Фе,
ви менi непри╨мнi. Прощайте.
   I, закинувши голiвку догори, швидко проходить повз Макса до дверей.
   - Трудо, почекайте, Трудо!
   В голосi Макса нема╨ вже лiнi  й  посмiшечки.  Щось  гаряче  й  нiякове
чу╨ться в ньому. Але якась сила несе  Труду  далi  й  не  дозволя╨  навiть
голови повернути назад.
   А в грудях почування пiднесення й полегкостi. I яке щастя, що  вiн  так
гаряче й нiяково сказав "Трудо!".
   В бiдно© ж Елiзоньки ще дужче розболiлась голова. Навiть до авто сiсти,
видно,  трудно.  Так  одразу,  без  причини.  Очевидно,  недокрiв'я.   Та,
розумi╨ться, буде недокрiв'я вiд трупо©дства.
   - Елiзо! Я вам рiшуче кажу, не агiтую, не вмовляю, а просто  кажу  ©жте
сонячний хлiб. Ви подивiться на мого  батька...  Ну,  не  буду,  не  буду,
вибачте, я погана. Вам тепер не до дебатiв.  Але  менi  так  добре  тепер,
Елiзо, так легко, так.. ух, так гарно,  що  просто  нестерпно  бачити  вас
такою. Може, не так швидко ©хати? Може,  не  балакати?  Дуже  болить?  Вам
треба, при©хавши додому, полежати спокiйно. I доки ж ви  будете  чекати  з
вашим Георгом. Ну, вiнчайтесь же з ним. Хiба це  перешкоджа╨  вiдновлювати
нам порядок? Ах, простiть, Елiзо, бiльше не буду! Кiнець. Мовчу.
   I цим разом Труда таки дотриму╨ слова навiть  прощаючись,  не  каже  нi
слова - мовчки, серйозно, поважно стиска╨ руку Елiзи.
   А в грудях - ух, весняно,  легко,  спiвуче  дзвенить  гарячий  нiяковий
окрик "Трудо! Почекайте!"
   ***
   Принцеса Елiза дiйсно слуха╨ться поради  Труди  -  ляга╨  на  канапу  i
лежить  непорушне.  I  не  вста╨  навiть  тодi,  як  Ганс  Штор,   поштиво
застукавши, просить ©© свiтлiсть на вечерю. ©х свплiсть вечеряти не буде.
   I, коли при©жджа╨ принц Георг iз графом  Адольфом,  коли  в  присмерках
увiходять  до  темно©  кiмнати,  принцеса  Елiза  так  само  лежить  i  не
руха╨ться.
   А коли засвiчу╨ться свiтло й принцеса  Елiза  бачить  щось  незвичне  в
обличчях гостей, коли принц Георг, майже не звернувши  уваги  на  ©©  бiль
голови, не вiта╨ться, а зараз же гарячково пошепки почина╨ давати в  кутку
накази графовi Адольфовi, тодi тiльки вона  швидко  пiдводиться,  похапцем
поправлячи волосся з бокiв i пильно вдивля╨ться  в  два  шепочучi  лиця  в
кутку.
   - Так зараз же зателефонуйте менi! I  негайно  присилайте  назад  авто.
Можете ©хати.
   Граф Адольф поштиво вклоня╨ться  ©хнiм  свiтлостям  i  швидко,  нечутно
вибiга╨ з кiмнати.
   Принцеса Елiза мовчки жде.
   Принц Георг 'пiдходить до не© й чудно посмiха╨ться. Щербини в ротi  вже
нема╨, але лице незвичайно схвильоване, чуже, з виразно помiтними  жовтими
затоками на блiдому чолi.
   - Важнi подi©, кузино. Надзвичайно важнi.
   Вiн кида╨ погляд на вiкна
   - Ми - на гребенi кризи, кузиною Прийнято серйознi  постановию  Питання
тепер-чи вдасться ще перевести ©х у життя.
   Принцеса Елiза, чуючи, що нiс ©© ста╨ блiдий, так само мовчки жде.
   Перша постанова така iти природними шляхамию Кузина мала рацiю: помилку
зроблено з самого початку.  Не  взято  на  увагу,  що  Нiмеччина  тепер  -
первiсна кра©наю Цивiлiзацiя й культура в цiлковитiй ру©нiю Дiйсно, було б
справжн╨ чудо, коли б удалося вiдновити все так одразу.  Отже,  треба  йти
природним  шляхомю  Первiснi  народи  переходили  певнi  етапи  в  свойому
господарствi й громадському життi. Спочатку зовсiм дикий стан,  щось  наче
теперiшнiй,  потiм  скотарство,  потiм  хлiборобство,  потiм   виробництво
дрiбне, i аж закiнчення всього ланцюга - цивiлiзацi© з усiма складностямию
Отже, тепер треба перейти всi цi  етапию  Звичайно,  швидким  темпомю  Але
перейти ©х треба
   Таким чином увесь план кампанi© мiня╨ться Нiмеччина лиша╨ться подiленою
на округи. Але все мiське населення виводиться з мiст i приставля╨ться  до
скотарства,  хлiборобства  i  дрiбного  ремесла.  Коли  буде   забезпечене
годування, тодi  приступати  поволi  до  дальшого  розроблення  плану.  Як
вивести населення з мiст? Силою, терором. Спочатку прочистити одну  округу
вiд  Сонячно©  машини,  забезпечити  потрiбною  кiлькiстю  годiвельного  й
господарського матерiалу, тодi перегнати на цю територiю  продезинфiковане
населення, вiдiбравши в нього Сонячнi машини.
   Головне  ж  -  негайно  вивести  армiю  з  Берлiна.   Розклад   набира╨
ка©астрофiчного  характеру.  Пропаганда   й   уживання   Сонячно©   машини
провадиться вже в самiй армi©, по казармах.
   Наслiдок  тактики  Сукурамi!  Цю  нiч  буде  генеральна   iнспекцiя   й
прочистка. Можливi ексцеси деяких вiддiлiв. Вони будуть знищенi свiтлом  в
один мент. Окремi одиницi, хоч трохи запiдозренi,- розстрiлянi.  На  ранок
уся операцiя повинна бути скiнчена й армiя виведена в намiчену  округу.  А
тут, у Берлiнi, лишиться тiльки невелика, але  цiлком  певна  частина  для
дезинфекцi© мiста й населення. Цебто:  всiх  провiдникiв,  всi  непевнi  з
якого-небудь погляду елементи, помiчених саботажникiв i так далi  вивiшати
по всьому Берлiну. Без нiякого рахунку. Хоч десять тисяч. Рештi  населення
да╨ться три днi, щоб позносило все скло й одержало  спецiальну  .посвiдку.
Через три днi всякого, хто не матиме тако©  посвiдки,  буде  вбиватися  на
всякому мiсцi. Через п'ять днiв усе населення  повинно  вийти  з  мiста  в
призначену округу. На кордонi кожного будуть обшукувати  i  пропускати  на
очищену територiю. Там ставиться кожного на роботу й да╨ться  риж,  зерно,
м'ясо. Нiяких сонячних хлiбiв нi на хвилину!
   - А чим же годуватимуться тi, що вiддадуть стекла до переходу в округу?
   - Чим хочуть. Нехай голодують, здихають. Через  п'ять  днiв  усе  мiсто
буде вiддане пiд газову дезинфекцiю. Нi одно© живо© iстоти  тут  не  буде.
Хто не здасть скла, лишиться трупом у мiстi. Отже,  кузино,  я  прошу  вас
негайно зiбрати все, що ви хотiли б узяти  з  собою,  i  приготуватись  до
негайного  вiд'©зду.  Можливо,  що  ще  цi╨©  ночi  або  завтра  тут   уже
розгорнуться такi подi©, при яких вам не треба бути.
   Принцеса Елiза обережно, помалу сiда╨ на стiлець, не зводячи  застиглих
заокруглених очей iз порожевiлого вiд пiдняття лиця Георга.
   - Вибачте, Георгу, менi так болить голова, що  я  не  можу  ще  схопити
всього. Це рiшенець остаточний?
   - Остаточний i безповоротний. У палацi Мертенса засiда╨ Рада Армi©. Пiд
©© безпосереднiм доглядом i  кермом  буде  всю  нiч  провадитись  операцiя
чищення. Я мушу бути там через годину. Я прошу вас,  кузино,  поспiшитися.
До вiдома вашого додам, що в Америцi йдуть жорстокi бо© мiж сонце©стами  й
експедицiйною армi╨ю Три мiста знищено до одно© люди ни. (Там  не  встигли
захопити складiв збро©, i сонце©сти озбро©лись). На заходi  ╙вропи  справа
сто©ть теж критично Особливо в Парижi, де так само йде невтримний  розклад
армi©, хоча бо©а нема╨. Прохають  у  нас  якомога  швидше  прислати  свiжi
вiддiли. На нас уся надiя. Цi╨© ночi рiша╨ться доля планети.
   Принцеса Елiза не може сидiти. Ти душно, ©й млосно в хатi. Вона  мусить
хоч на десять хвилин вин i и в сад, отямитися, обдумати.
   - Кузино,  я  вас  дуже  прошу:  обдумувати  нема  чого.  Треба  тiльки
поспiшити А швидка ©зда на авто освiжить вас краще, нiж сад. Дозвольте вам
помогти в збираннi речей!
   Нi, Елiза мусить усе-таки вийти в  сад.  ╞й  треба  подумати.  11с  так
раптово, так кошмарно, так неймовiрно...
   Очi принца Георга сгають загостренi.
   - Кузино, ваше хвилювання надзвичайно мене диву╨. Я вас не впiзнаю.  Що
тут неймовiрного, кошмарного? А то не кошмар, що пiвсвiту здичавiло© А  ви
не в кошмарi живете весь час? Слово честi, я вас  не  впiзнаю.  Взимку  ви
були iнша. Ви тодi вмiли розрiзняти кошмар од лiкування.
   Принцеса Елiза, одначе, тягне з спинки фогеля чорну мережану шаль. Але,
випустивши з рук i  не  пiдiймаючи,  виходить  iз  кiмнати.  Принц  Георг,
стиснувши щелепи, пiдхоплю╨ з пiдлоги шаль, перекида╨ ©© собi  на  руку  й
поспiша╨ за Елiзою.
   В саду темно й тепло-вогко.  Небо  беззоряне,  темно-сiре.  Солодким  i
нiжним духом попаху╨ з бузково© але©.
   Принц Георг обережно бере пiд руку принцесу  Елiзу  й  мовчки  веде  ©©
дорiжкою, нахиляючи  голову  пiд  навислими  вiтами.  Раптом  принц  Георг
почува╨, як по руцi принцеси проходить чудний рух.  Вiн  поверта╨  до  не©
голову й бачигь повернене до нього лице з двома великими, темними в  сiрiй
пiвтьмi очима.
   - Що, Елiзо?
   Лице мовчки, неначе навiть злякано, зараз же вiдверта╨ться, але в  руцi
все той самий якийсь внутрiшнiй рух чи напруження.
   Принц Георг непорозумiло  дивиться  на  Елiзу,  потiм  поверта╨  голову
направо й розумi╨: в лабораторi© доктора Рудольфа свiтло. Та що ж це iаке,
нарештi? Що за гайна тут хова╨гьсн в зв'язку з цим проклятим калiкою?
   Принц Георг обережно зупиня╨ князiвну Елiзу i, не випускаючи руки,  але
прислухаючись пальцями до найменшого руху ©i, шепоче:
   - Бачте свiтло в лабораторi©, Елiзо?
   Елiза байдуже поверта╨ голову й м'яко, але твердо визволя╨ руку. (Ага!)
   - Бачу. А що таке?
   Який байдужий сухий голос, абсолютно нiчого цiкавого  для  не©  в  тому
свiтлi нема╨.
   - Ви не розумi╨те, що цiкавого? Це, мабуть, доктор Штор вернувся?
   - О, не думаю! Може, панi Штор.
   Ага, вона не дума╨. Тако© думки й треба було сподiватися.
   - А раптом доктор Штор? Його можна  зразу  арештувати.  Це  надзвичайно
важно було б. Може, ми пройшли б тихенько повз лабораторiю, кузино?
   - Як хочете.
   Цiлковита iндиферентнiсть, навiть iз домiшкою втоми,  (А  рука  ж  явно
дрижала!)
   Обо╨ мовчки й помалу посуваються але╨ю. Принцеса Елiза йде з  нахиленою
головою в глибокiй задумi, байдужа i до  лабораторi©,  i  до  саду,  i  до
принца Георга.
   I  раптом  принцовi  Георговi  ста╨  соромно:  вона,  нащадок   старого
королiвського роду, людина, для яко©  змалку  всякий  нижчий  за  князя  -
iстота нижчо© раси, вона ма╨ щось спiльне а якимсь калiкуватим  чоловiком,
сином пролетаря та ще й  слуги?!  Та  ще  найшкiдливiшим  мiкробом  у  тiй
хоробi, яка нищить усе життя само© Елiзи?! Та ще й у  такий  момент,  коли
рiша╨ться доля всi╨© Нiмеччини, всього свiту?! Що за дикi, абсурднi думки!
   В лабораторi© ж свiтло все не гасне й не гасне. Що може  робити  в  нiй
так довго панi Штор, коли це вона там? От уже видно крiзь розчинене широке
вшно полицi, шафи, iнструменти. Чиясь тiнь  хистко  походить  по  стiнi  й
зника╨.
   Принц Георг зупиня╨ться проти вiкна, пiдводиться навшпиньках i  зазира╨
через кущi, водячи  головою  то  вправо,  то  влiво.  Принцеса  Елiза  теж
зупиня╨ться й байдуже чека╨.
   Раптом принц Георг швидко присiда╨, а у вiкнi з'явля╨ться темний контур
мужчини. Вiн якийсь мент сто©ть вепорушно, нiби вслухаючись у  сад,  потiм
пiдносить руки до голови й  загрiба╨  волосся  назад.  I  зника╨  знову  в
глибинi кiмнати.
   Принц Георг робить  принцесi  знак  рукою  й  навшпиньках,  зiгвувшись,
крадеться але╨ю. Принцеса ж iде так само - повiльно, стомлена, байдужа.
   Принц Георг зупиня╨ться, нахиля╨ться до Елiзн й шепоче ©й  коло  самого
лиця:
   - Я мушу побiгти зателефонувати Елленберговi. Такого випадку  не  можна
випускати. Ми повиннi його захопити. Ви пiдете зi мною чи почека╨те тут?
   Принцеса Елiза мляпо знизу╨ плечима.
   - Менi все одно. Тiльки чи встигне Елленберг  при©хати?  Напевне,  Штор
зараз вийде. I взагалi... такий момент. Вам же  треба  на  засiдання  Ради
Армi©? Як хочете, розумi╨ться.
   -  Вибачте,  Елiзо.  Говорiть  тихше.   Це   забере   не   бiльше,   як
пiвгодини-годину. Вони моментально будуть тут.
   -  Як  хочете.  Телефонуйте.  Тiльки  швидко,  коли  так.  Я  буду  тут
слiдкувати.
   Принц Георг знову,  без  потреби  вже  зiгнувшись,  навшпиньках  бiжить
але╨ю. На руцi в нього  висить  шаль  i  плута╨ться  кiнцями  мiж  ногами.
Вернуться та вiддати Елiзi? Вогко сьогоднi в саду.
   Зненацька якась  сила  круто  зупиня╨  принца  Георга.  Вона  ж  нещиро
говорила! Це не ©© мова, не  ©©  тон,  голос,  слова.  "Вам  же  треба  на
засiдання... Такий момент". А сама через бiль голови в такий момент  пiшла
в сад.
   Принц Георг якийсь мент сто©ть на мiсцi, потiм сходить з  але©  й  поза
кущами, зiгнувшись i  обережно  ступаючи,  прокрада╨ться  назад,  до  того
мiсця, де покинув Елiзу.
   Але ©© там уже нема╨. Правда, вона вся в темному, трудно ©© побачити  в
темнотi але©. Принц Георг крадеться далi, напружено  витягаючи  голову  до
але© й зiрко  вдивляючись.  Нема.  Як  вона  могла  так  швидко  зникнути?
Значить, коли вона попереду, то мусила бiгти? Нi. Це абсурд  -  вона  десь
позаду, вiн не помiтив ©©.
   Аж  раптом  принц  Георг  чу╨,  виразно  чу╨  попереду,   перед   самою
лабораторi╨ю голос Елiзи.
   - Пане докторе! Пане докторе!
   Вона його кличе! Вона його кличе!
   Принц Георг, хижо зiгнувшись, м'яким бiгом бiжить понад але╨ю на  голос
Елiзи.
   От вона - сiра пляма лиця. Темна постать  iз  лабораторi©  поспiша╨  на
голос.
   Штор уже бiля не©. Хоче щось сказати. Вона хапа╨ його за руку, заводить
у тiнь, хова╨ вiд свiтла з лабораторi©!
   Принц Георг чу╨, як на нього набiга╨  гаряча,  скажена  хвиля,  слiпить
очi, пiдхоплю╨ й кида╨ на двi постатi  в  але©.  Хтось  iз  середини  його
кричить ревким горловим криком, вiд якого все тiло стриба╨ в екстазi лютi.
   Шторова незграбна постать шарпа╨ться вбiк од Елiзи.  Але  принц  Георг,
пiдхопивши шаль в обидвi руки, накида╨ ©© як сiть на голову Штора,  швидко
обмоту╨ ©©, ударом ноги по ногах збива╨ на землю й усiм тiлом пада╨  згори
на голову. За собою вiн чу╨ жiночий верескливий скрик, шарпання за  плечi,
але цей скрик i шарпання жене на нього ще слiпучiшу, ще  екстазнiшу  хвилю
лютi. Принц Георг впива╨ться обома  руками  поверх  шалi  в  горло  Штора,
душить, притиска╨ до землi, топче груди колiнами, харчить, стогне.  Голова
Штора  спазматичне  шарпа╨ться,  шия  шалено  випина╨ться,  все  тiло,  як
велетенський  черв'як,  на  який  наступили,  вигина╨ться  на  всi   боки,
силку╨ться повернутися грудьми до землi. I вмить колiна Георга  сприскують
iз грудей Штора, i груди моментально повертаються до землi, спина зараз же
залiзно вигина╨ться, пiдiйма╨ на собi  принца  Георга,  випростову╨ться  й
сильно струшу╨. Але принц Георг висить на Шторi, вп'явшись руками в горло,
не випускаючи нi на мить. Одначе вiн чу╨, як залiзнi руки обхоплюють  його
круг спини, здушують огруддя з такою силою, що спиня╨ться дихання, i  руки
випускають самi собою горло.  I  в  ту  саму  мить  залiзнi  страшнi  руки
пiдiймають його догори, крутять у повiтрi, змахують ним...
   Але Штор, наступивши ногою на кiнець шалi, спотика╨ться, i обидва  тiла
з м'яким гупом падають на землю. Тут  вони  люто  зчiплюються  в  страшний
клубок, совають ногами по жорствi, стогнуть, хропуть, корчаться.
   Принцеса Елiза вже не кричить, не шарпа╨ за плечi. З усi╨© сили тиснучи
собi руки, важ'ко, задихано дихаючи, наче сама б'ючись,  перехилившись  до
страшного клубка, вона сто©ть i вся дрiбно-дрiбно тремтить.
   I раптом якийсь рвучкий  рух  у  клубку.  Над  ним  здiйма╨ться  голова
доктора Рудольфа, обкутана шаллю. Тримаючи одною  рукою  за  горло  принца
Георга, сидячи верхи й затиснувши зомлiле тiло мiж ногами, доктор  Рудольф
другою рукою судорожно зрива╨ з голови шаль. Зрива╨ й зараз же обмоту╨ нею
голову, плечi й руки противника й мiцно зав'язу╨. Напiвнепритомне, уткнуте
лицем у пiсок тiло в'яло хилита╨ться, й уже не хрипить, i не сопить.
   Доктор  Рудольф  схоплю╨ться  на  ноги  i,  важко  дихаючи,  ослiплено,
очманiло озира╨ться. В ту саму мить принцеса Елiза кида╨ться до нього, для
чогось хапа╨ його за руки,  тисне  ©х,  гладить,  тремтить.  I  враз  руки
доктора Рудольфа з тою  самою  люттю  обхоплюють  ©©  тiло,  пiдiймають  у
повiтря, перегинають, притуляють до хрипко дихаючих грудей i хижо прожогом
несуть у лабораторiю.
   Принцеса Елiза безгучно всерединi скрику╨ жахом i гострим диким щастям.
Хтось iще другий кричить у нiй про безумство, про щось  страшне,  що  десь
тут ╨, про щось, що треба зразу ж негайно  зробити.  Тiкати.  Рада  Армi©.
Такий момент. Божевiлля.
   Але, коли б тут усi армi© всiх вiкiв зчепилися  мiж  собою  в  скаженiй
борнi, коли iб небо над ©х головою  зайнялося  сiрчаною  пожежею,  коли  б
планета звалилася з довiчного шляху в чорну безодню всесвiту й запалала б,
як смолоскип, принцеса Елiза не зробила б нi найменшого руху, щоб одiрвати
сво© руки вiд цi╨© пiтно© гарячо© ши©, вiд цього хижо, оскаженiло  мчущого
©© тiла Згорiти, спопелiти, але не припинити нi  на  мить  цього  жахного,
забиваючого дух, безгучного крику щастя!
   I сяйво над Берлiном так само, як пiвгодини  тому,  мирно  й  задумливо
впира╨ться вiялом у  темно-сiру  запону  неба.  I  сад  той  самий,  мирно
шелесливий, спокiйно дихаючий  нiжно-солодким  духом  бузку.  I  свiтло  з
лабораторi©, неначе нiчого не сталося, так само рiвно безшумно  лежить  на
вiтах кущiв.
   Наче не сталося щойно величезного чуда, наче не вiдбулося  в  безумному
крику щастя страшне та©нство.
   I хiба не кричуща, не дика неймовiрнiсть, що вони вже от бiжать  але╨ю,
мало що не переступивши через замотане безживне тiло пiд кущами, сплiвшись
руками, жадно торкаючись тiлом об тiло.
   Елiза на©жена всi╨ю шерстю душi:  рятувати  тепер  свою  неймовiрнiсть,
боронити тепер лазурями, зубами!
   При  воротях  повинен  бути  автомобiль  принца  Георга.  Рудольф  умi╨
правувати. Слабо. Добре, вона сама буде при  стернi.  Адресу  салону  зна╨
добре.
   ╙ авто! Шофер нетерпляче товчеться.
   - Це авто його свiтлостi?
   - Так. Iз ким маю честь...
   - Його свiтлiсть наказу╨ вам чекати тут на нього. Я  беру  авто.  Зараз
воно прийде назад.
   Шофер придивля╨ться й поштиво вiдступа╨ набiк, низько вклонившись.
   - Пане докторе, сiдайте! Швидше!
   В лице б'╨  рiвна  рiжуча  струя  нiчно©  свiжостi;  у  вухах  цмокають
прожогом налiтаючi стовпи, дерева, кiоски; нсприкрше волосся  розтрiпалося
пасмами й телiпа╨ться, як грива, на плечах.  А  уста  горять,  горить  усе
тiло, над устами ще чути колючi, пекучi слiди  вусiв.  I  нiяка  свiжiсть,
нiякий вiтер не прохолодять, не здують цього горiння.
   Що ж  це  дi╨ться?!  Один  iз  нiчних  снiв?!  Але  ще  фантастичнiший,
неймовiриiший, неправдоподiбнiший.
   Хочеться стати на весь зрiст в авто, розпустити  все  волосся  палаючою
гривою, розставити руки й скажено мчати з вiльним  диким  криком!  Кiнець!
Нема лубка!
   Господи, як здиву╨ться Труда, миле, любе Страховище! "Елiзо,  правда?!"
Правда, Трудо, правда!
   А лiве плече, лiва рука весь час почувають хвилююче, соромне, моторошно
рiдне тепло тiла й о г о. Страшно повернутися, страшно глянути в очi,  що,
чу╨ вона, невiдривно, покiрно й владно лежать на ©© лицi.
   - Як слiд ми ©демо?
   I тепер можна  глянути,  можна  швидко-швидко  обняти  поглядом  дорогу
розтрiпану голову з цiлованими очима, що  злякано  вдивляються  у  вулицю.
Розумi╨ться, вiн не зна╨ дороги, не впiзна╨ вулицi. Та й як можна знати  й
розпiзнати що небудь у таку нiч?
   - Зда╨ться, як слiд . Нi, щось... Так, так. Тепер направо.
   Авто iз шипучим рипом  колiс  по  асфальтi  заверта╨  праворуч,  сильно
нахиливши його тiло  на  плече.  Перекинеться?  Нi,  тепер  нiщо  не  смi╨
перекинутись! I все дурницi, всi  окупацiйнi  армi©  з  ©хнiм  смертельним
промiнням, газами, загрозами, сiрахiттями!
   - Тепер налiво.
   Авто, жбурляючи позад себе стовпи, перехожих, стрiчнi,  рiдкi  екiпажi,
знову перехиля╨ться на лiвий бiк i влiта╨ в бiчну вулицю.
   Зовсiм же  мирнi,  тихi  вулицi.  Парочки,  спiв  iз  вiкон,  вiйськовi
постатi. Вони нiчого не пiдозрюють, не вчувають.
   - Далеко ще?
   - Нi, зараз. Там, на лiвому боцi, залiзнi ворота. Ах, так, це  тi  самi
ворота, що ще сьогоднi вона бачила Як це давно-давно  було.  Iндус,  Iрма,
болюча розмова з ним.
   Кошмар?!
   - А ми застанемо кого-небудь у салонi?
   - Повиннi застати. Вони звичайно всю нiч сидять. А глянути в очi все  ж
таки страшно, неможливо, а тягне так, як iз височенно© башти вниз.
   Дiйсно,  вони  сидять  Рiзнокольорове  притишене  свiтло  в  за  тишних
одгорожених  куточках,  безперестанний   дзюркiт   розмов   iз   виплюском
срiблястого смiху, нiжно-рожевi  вушка,  бiло-ро  жевi  плечi,  шоколаднi,
кавовi, шафрановi обличчя.
   Але, як тiльки в дверях з'являються за зляканою  Iрмою  двi  постатi  з
розкудовченим волоссям, iз чудним блиском в очах,  з  рiшучими  рухами,  з
хапливими страшними словами, по затишних куточках пролпае тривога й змiта╨
дзюркiт, викида╨ на середину кiмнати рожевi вушка, шоколаднi лиця й збива╨
©х круг двох посiатей у рiзнобарвну напружену купу.
   А Мертенс,  помалу  пiдвiвшись  iз  свого  фотеля,  вражено  наставивши
наперед банькатi молодi очi, не може рушитися далi.
   Марта Пожежа! Сама Марта Пожежа! Те  саме  дике,  роз'патлане,  палаюче
волосся на плечах i на лицi, топ самий п'яний, нахабний  блиск  у  зелених
очах, тi самi спухлi дигячi й  безсоромнi  губи!  I  принцеса  Елiза?  Оця
рiшуча, хижо на©жена, важко дихаюча Марта Пожежа  -  принцеса  Елiза,  ота
рiвновелична,  безстрасно-холодна  черниця?!   I   з   доктором   Штором?!
"Негайно... Заходи... Попередити.."
   I Труда теж не може отямитись, не може  так  само  пройнятись  як  слiд
страшним змiстом звiстки. Елiза з Рудi?! Елiза з ними за  Сонячну  машину?
Елiза в такому виглядi? Елiза з такими очима, з такими рухами! Це - Елiза,
та сама, що ще сьогоднi була тут iз таким неприступним, мертвим  лицем,  з
такою ворожiстю?!
   Шоколаднi,  шафрановi,  посiрiлi  вiд  тривоги  й  хвилювання   обличчя
попадають у хапливий пiднятий  рух.  У  казарми!  Боронитися!  Скликати  з
усього Берлiна всiх сво©х! Повстання! Битися до смертi!
   Iндус, ухопивши обидвi руки  Iрми  в  сво©,  нахилившися,  щось  гаряче
швидко шепоче в пiдняте до нього злякане личко.  Шепоче,  пита╨,  вимага╨,
просить  А  личко  то  злякано  дивиться  на  нього,  то   знову   вражено
поверта╨ться кришталевими тарiлями в бiк тих двох  постатей,  розпатланих,
блискаючих очима А в блисковi ж тiм не тiльки тривога, не тiльки  страх  i
рiшучiсть, а ще щось, щось страшнiше за  всi  страхiття  Сукурамi  й  його
Ради! Що ж це таке?! I це та сама принцеса, яка...
   - Панове! Панове! Треба якийсь план! Так не можна!
   - План один - пiдняти армiю! Битись до смертi! Знищити проклятих!
   Величезний, кудлатий негр гарячкове застiба╨ гудзики френча,  i  баньки
його очей моторошно переливаюгься синiм  блиском  Японцi  ©х  цiла  купка,
наставивши один на одного окуляри, дрiбно дрiбно  дрiбо©яiь  незрозумiлими
словами, перебиваючи один одного, хапаючи за  руки,  нетерпляче  облизуючи
блiдо синi губи Елну й Рудольфа пообсiдали оголенi плечi, поблiдлi  вушка,
пороздиранi страхом очi, шарпають на всi боки питаннями, скриками  Панове!
На хвилину уваги!
   Голос такий чужий цьому  хаосовi,  такий  спокiйно  важкий  серед  палу
тривоги, що всi обличчя зразу повертаюiься до ньою
   Мертенс! Колишнiй президент Мертенс! Той самий Мертенс!
   - Панове вiйськовi! Рiшучiсть i одважнiсть - найкраща зброя Особливо  в
таких випадках. Треба заарештувати Раду Армi©. Це - найлегший  план.  ╙  у
вас сила захопити палац? Не всi вiйськовi розумiють нiмецьку мову. Швидкий
шепiт помiж собою.
   Тодi гиркаючий голос по-англiйському повторю╨ те саме. Негр Ну-шу-му-шу
скида╨ головою, плечима, кулаками.
   - ╙! У нас ╨! Всi сонце©сти!
   Iндус швидко пiдходить до Мертенса й простяга╨ руку:
   - Прекрасний, вiрний план. Товаришi! Нас може  врятувати  смiливiсть  i
рiшучiсть. Нам треба взяти палац!
   - Палац охороня╨ свiтляна батарея. Нi з  повiтря,  нi  вiд  землi  нема
доступу!
   - Все одно! У нас теж найдуться свiтлянi батаре©.
   - Захопити ©хню батарею!
   - Та як же ©© захопити?! З-пiд землi, чи що?! Тут Мертенс раптом швидко
пiдносить куцу руку.
   - Панове! Палацовiй вартi вiдомi пiдземнi ходи мого палацу?
   Нiхто не може на це нiчого сказати. Нiхто нiчого не  чув  про  пiдземнi
ходи. Японцi вiдбували варту при палацi, але про пiдземнi ходи  нiчого  не
вiдомо. Може, особиста охорона Сукурамi зна╨ про не©. Але як ©х знайти, тi
ходи? Куди вони виходять? Що за ходи взагалi? I чи  не  поначинюванi  вони
газовими мiнами, якi знищать усякого, хто увiйде в тi ходи?
   Мертенс якийсь мент важко, задумливо дивиться в  пiдлогу,  не  слухаючи
суперечок. Потiм помалу пiдводить сiдла╨те чоло, наставля╨ його на  iндуса
й спокiйно гирка╨:
   - Я знаю ходи. Всi. Можу провести.
   На Марту Пожежу вiн не дивиться, але  бачить  ©©  швидко  повернене  до
нього палаюче волосся.
   Iндус  дуже  повiльно,  поштиво   вклоня╨ться   й   серйозно   дивиться
прекрасними задумливими очима у важке, iржавого кольору лице.
   - Велика небезпека, пане президенте. Ваше життя ..
   - Небезпека скрiзь. Не в небезпецi рiч Ма╨те досить вiрних людей?
   - Я хочу думати, що маю.
   - ╞дьмо!
   Мертенс  рiшуче  поверта╨ться  й  пряму╨  до  виходу,  важко  й  твердо
пересгавляючи короткi ноги. На Марту Пожежу вiн усе ж  таки  не  дивиться,
але, порiвнявшися з нею, раптом зупиия╨гься, простяга╨ руку й слабо, блiдо
посмiха╨ться.
   -  Радий,  принцесо,  побачитись.  При╨мно  вражений.  Сподiваюсь   iще
побачитись.
   Принцеса Елiза сильно, мiцно стиска╨ руку, шарпнувши ©©  так  само,  як
колись Марта Вона ясно, з викликом якимсь дивиться  на  нього,  хоче  щось
сказати,  але  не  встига╨:  японцi,  негр,  якiсь  iншi   темнi   обличчя
пропихаються мiж ними, оточують Мертенса й iндуса й  сердито,  схвильовано
вимагають сказати, що ж ©м робити. Не можуть же всi до пiдземних  ходiв  I
взагалi треба розробити  детальнiше  план.  А  коли  через  пiдземнi  ходи
неможливо? Що тодi?
   - Стягати всi, якi ╨, сили до палацу! Взяти центр! Робити  над  палацом
демонстрацi©, притягати до себе увагу, постягати з палацу в повiтря й лоза
палац усю варту. Зайняти в повiтрi всi пiдступи до палацу.
   - Але нашi вогнi? Якi нашi вогнi?
   - Жовто-зеленi. Вогнi Сонячно© машини!
   - Панове! Нема часу на деталi! По дорозi обговоримо
   - Панове! Не робити в мiстi зайво© тривоги Не викликати  настороженостi
противника.
   - Але треба попередити iншi салони!
   - Швидше, швидше!
   Метання тiл, судорожнi стиски рук,  одвертi  болючi  доцiлунки,  чогось
шукання, скрики, здоровенний чорний кулак у iповiтрi.
   - Всi невiйськовi - попереджати салони, попереджати всякого вiйськового
на вулицях, в будинках Швидше, панове, швидше!
   Елiза хапа╨ за одну руку  доктора  Рудольфа,  за  другу  -  Труду,  що,
нарештi, протиска╨ться до не©, й  тягне  обох  до  виходу  швидше,  швидше
попереджати
   - Елiзо! Елiзо!.. Ради бога, як це, Елiзо?
   - Потiм, потiм, Трудонько! Там, по дорозi! Швидше! В нас ╨ авто?
   - ╙.
   - Вiддайте iншим i ©дьте з нами! Швидше!
   В саду в пiтьмi чути бурхливий, змiшаний iз рiзнотонних голосiв гомiн -
то вiйськовi радяться Ах, що та Труда там так довго! Зелено-жовтою  смугою
розрiзу╨ться тьма над садом, i смуга прожогом  летить  угору,  гягнучи  за
собою темну масу лiтака Друга ракета  свiтла,  з  темною  довгастою  гулею
лiтака За ними третя
   Отак би звитися в небо! Ах, що ж та Труда!
   А вiн сидигь на старому мiсцi, все такий самий затихлий, все  так  само
несмiло плечем шукаючи вiдповiдi ©©  тiла.  I  ©©  плече  м'яко  й  сильно
вiдповiда╨. I бiльше нiчого не треба, нiяких слiв, мов, навiть мови очей.
   Аж ось нарештi  летить  миле  Страховище.  Прожогом  вилiта╨  на  авто,
обнiма╨ за шию Елiзу, бурно цiлу╨ в лице, чоло, волосся.
   - Елiзо?! Це ж... Це ж... Значить, це Рудi?! Рудi?!
   Елiза пiдводить до не© вгору вогкi великi смiхотливi очi.
   - Та ви не Елiза! Я дивилась i не могла пiзнати. Рудi,  в  мене  голова
крутиться!
   Рудi ж теж мовчить, i його очi теж чудно й вогко  блищать  пiд  свiтлом
лiхтарiв.
   Авто злегка шарпа╨ться, i Труда пада╨ на сидiння.
   - Трудо, ви показуйте дорогу. Просто? Назад?
   - Просто, просто!
   Труда не може сама сидiти ззаду. Вона схоплю╨ться й примощу╨ться збоку,
тримаючись за плече Рудi - так ©й видно принаймнi хоч профiль  Елiзи.  Але
не встига╨ вмоститись, як iзнову схоплю╨ться й хапа╨ Елiзу за руку.
   - Стоп, стоп! Макс! Максе! Максе!
   На тротуарi помалу  розвезеними  кроками  посува╨ться  висока  постать.
Зачувши крик, вона здивовано зупиня╨ться й придивля╨ться до авто
   - Ну, Максе! Що ж ви сто©те? Швидше!
   Але, пiдiйшовши вже до самого авто, Макс iзнову зупиня╨ться - поруч  iз
Рудi при стернi сидить простоволоса, розкудовчена принцеса Елiза! Дивиться
при цьому на нього й чудно, не то збентежено, не то лукаво,  посмiха╨ться.
I Рудi мовчить I Труда трiумфуюче сто©ть i жде. Невже?!
   Але Труда перехиля╨ться до нього, хапа╨ обома руками за плечi  й  тягне
до авто:
   - Швидше, швидше, нема часу.
   В авто ж хапа╨ за голову й несамовито, збожеволiло  цiлу╨.  Авто  знову
шарпа╨ться,  здiйма╨  вiтер  i  летить  вулицею,  ковтаючи  все,  що  жене
назустрiч.
   Макс ошелешено напiвлежить i дивиться в нахилене над  ним  лице  Труди.
Воно труситься вiд гону авто, кива╨ кучерями, хилита╨ться то сюди, то туди
й хапливо, гарячкове сипле на нього такими словами, вiд яких  ошелешенiсть
iще дужче наляга╨ на тiло Цiлий вулкан подiй за кiлька годин.
   - А тепер ми  мусимо  попередити  всi  салони,  всiх  вiйськових,  яких
зустрiнемо. А Мертенс, Максе, Мертенс! Вiн - герой!  Максе,  а  Елiза?!  Я
нiчого не розумiю Абсолютно нiчого! Максе, як це могло?! Якби ти бачив ©©!
А Рудi, Рудi?! Максе! Ти що-небудь розумi╨ш?!
   Макс раптом бурно скида╨ться, хапа╨ голову Труди,  переломлю╨  назад  i
надушу╨ довгим поцiлунком - вiн розумi╨.
   Труда вигина╨ться, вiдштовху╨ться руками,  крутить  головою  й  нарештi
затиха╨ I як затиха╨, Макс випуска╨ ©© й вiдкида╨ться назад. А авто  жене,
цмока╨, вищить шинами; вiтер, як кiнським волосом, тягне по лицi; гривасто
витяглось пасмо волосся з голови Елiзи.
   - Максе, ви збожеволiли?!
   - Може, i збожеволiв. I що тут дивного було б?
   - Максе, але що буде? Що буде?
   - Чорт його зна╨!
   - Ти дума╨ш, вони вiзьмуть палац? Я не вiрю. Вони всi такi розхристанi,
ошелешенi I в тi пiдземнi  ходи  я  не  вiрю.  Максе,  треба  закопуватися
глибоко в землю, пiд льохи навiть. Тодi свiтло й газ не дiстануть  Кита╨ць
казав. Але куди ж ми за©хали?! Елiзо, Елiзо! Праворуч! Назад!
   Елiза злякано зупиня╨ машину и озира╨ться до Труди.
   - Назад! Ми про©хали.
   Авто  заверта╨  назад,  шарпа╨ться  i  знову  летить.  Елiза  ж   знову
напiвпримружу╨  очi  вiд  вiтру  й  од  того,  що  його  пальцi   обережно
просуваються мiж ©© тiлом i обiймають руку нижче лiктя.  Так  можна  тепер
мчатися всю нiч - i хай буде, що буде.
   - Елiзо, налiво! Налiво, Елiзо!
   - Ах, налiво? Зараз, зараз!
   Пальцi сполохано зсуваються  з  руки,  i  ста╨  видно  порожню  вулицю,
самотнi лiхтарi, поснулi вiкна будинкiв.
   - Стоп! Тут!
   Макс i Труда iзстрибують i бiжать  у  дiм.  Увесь  перший  поверх  його
жовтою щербиною горить на темнiм безживнiм фасадi.
   Тодi пальцi хапливо просуваються мiж  тiлом,  обнiмають  руку,  i  рука
нiжно притиску╨ ©х разом iз собою до тiла. I тепер так  можна  сидiти  всю
нiч - i хай буде, що буде.
   Але Макс i Труда вже бiжать (що вони там - одну секунду були?) i  знову
пальцi зсуваються.
   I знову скажено летить авто пустельними вулицями,  зупиня╨ться  Макс  i
Труда вистрибують iз нього,  зникають,  вертаються.  Вони  щось  говорять,
говорить в i н, говорить i вона, але все, все, що вони всi говорять,  таке
нереальне, маленьке, блiде Реальне, велике тiльки те, що говорять  пальцi,
та те, що там десь говориться в небi над палацом Мертенса  чи  пiд  ним  у
землi Що там? Що  за  свiтлянi  пасма  блискавками  пролiтають  он  там  у
промiжжi домiв на темному нiчному обрi©?
   - Панове! ╞дьмо до палацу Мертенса! Я не можу бiльше!
   - ╞дьмо, ©дьмо!
   Пальцi сильно здушують руку - ©дьмо!
   А пасма свiтла, що ближче до палацу, стають щораз частiшi Вони прожогом
летять,  як  метеори  в  темно-сiрiй  височинi,  зникають  за   будинками,
вистрибують, стрiмголов падають униз.
   - Панове, там уже бiй! Там бiй! Елiзо, ради бога, швидше!
   Але авто вже й так гойда╨ться, як колиска, вiд швидкостi, i вiтер  рiже
очi осокою.
   Вже виразнiшi й виразнiшi свiтлянi стьожки. Як велетенський  серпантин,
вони в'ються в густiй тьмi, гоняться одна за одною, сплiтаються.
   Авто вилiта╨ на Алею Вiдродження. Зараз палац.
   Раптом десь далеко розляга╨ться велетенський  вибух.  Авто  здрига╨ться
пiд рукою Елiзи, робить хисткий вимах убiк i, вирiвнявшись, притишу╨ ходу.
   Все   небо   над   парком,   над   Алеею-Вiдродження   свiтиться    вiд
рiзнокольорових  стьожок.  I  ззаду  ближчих  видно  темнi  овальнi   тiла
повiтряних  страховищ.   Бiльшiсть   руха╨ться   дуже   помалу,   поводячи
велетенськими свiтляними вусами. Другi вище  над  ними  швидко  нишпорять,
освiтлюючи одне одного. I тодi видно на мить блискучi металiчнi  й  склянi
заброньованi тiла ©хнi з розчепiреними крилами.
   Елiза пiдводить авто пiд кошлату  покрiвлю  каштана  й  зупиня╨,-  далi
©хати небезпечно Згори ©х не видно, а звiдси видно все.
   А крiм того, тут так темно, що можна притулити його руку до свого тiла,
включити, як ток, його тепло в сво╨ й з пiд затишку близькостi  слiдкувати
за тим, що вирiшу╨ там на небi долю тепла - щастя всiх.
   Дивний, незрозумiлий рух. Був вiн чи не був? Поразка чи  перемога?  Нi,
перемога iнакше виглядала б, iнакше вiдчувало б небо ©©.
   Знову вибух здалеку. Другий. Третiй. I щоразу велетенськi  вiяла  сяйва
злiтають угору.
   - Що це?! Що воно?!
   - Тш! Тихше треба балакать! Очевидно, вибухи газу.
   - Дивiться, дивiться, тут якийсь надзвичайний рух  Стьожки  раптом,  як
iскри з паровоза вночi, прожогливою, шугливою згра╨ю всi кидаються в  один
бiк Чого?! А звiдти, з боку вибухiв i сяйв, летить якась сяюча  смуга,  як
розпалена штаба залiза Може, сонце©стський полк? Умить, як ударена молотом
розпалена штаба, розлiта╨ться вогневими бризками в  обидва  боки  I  вмить
усi, одна за одною гаснуть Що сталось?! Розбито полк? Упав? Але в ту  саму
мить гасне й палацова зграя стьожок.  Тiльки  велетенськi  страховища  так
само сторожко й помалу соваються над палацом,  водячи  свiтляними  вусами.
Значить, тi погасили вогню. I тепер там, у тьмi, високо над  землею,  тихо
крадуться, нишпорять, пiдповзають однi пiд одних.
   Труда не може сидiти спокiйно. Вона з усi╨© сили  тисне  Максову  руку,
шепоче, тягнеться всiм тiлом туди, в небо.
   Вмить пiд страховищами внизу (очевидно, в палацi)  розляга╨ться  чудний
гомiн, потiм щось страшно вибуха╨ раз за  разом,  блимаючи  в  небо  таким
свiтлом, що всi чотири обличчя за кожним  разом  вистрибують  iз  тьми.  I
виразно видно поширенi, неприродно блискучi очi.
   Серед страховищ ©здiйма╨ться непокiйний рух, миготiння  рiзнокольорових
вогнiв, звуки труб. Вони прожогом летять одне до одного  Але  тут  же,  як
налетiлий на яму кiнь, одстрибують убiк, летять угору й гаснуть. Що таке?!
   - Дивiться, дивiться синiй промiнь, синiй промiнь! Знизу, з  палацу,  в
небо вузьким вiялом увiткнулося пасмо синього свiтла Воно  помалу,  поволi
руха╨ться то в той бiк, то в другий I це легеньке повiвання синього  вiяла
змiта╨ з неба, як пушинки, велетенськi страховища. Але в той самий мент  у
чорнявi неба,  там,  де  зникли  страховища,  бризкають  невеличкi  iскри.
Бризкають, гаснуть, а через якийсь мент унизу пiд ними громом розкочуються
вибухи.
   - Вони вiдстрiлюються! Палац узято! Палац узято!
   Синiй вiник жвавiше лiта╨ по небу,  кружля╨,  перелiта╨  вiд  Iскри  до
iскри, гаса╨, мете. Часом його синю  смугу  перерiзу╨  стрiмголов  летюче,
темне, з блиском i крилами тiло, падаючи вниз,збитий левiафан.
   У повiтрi чути якийсь гостросолоний дух. У носi крутить, щипа╨ за  очi,
виступа╨ слина.
   Доктор Рудольф раптом сильно тисне Елiзу за руку й швидко  поверта╨ться
до Труди й Макса.
   - Панове! Газ! Швидше звiдси!
   Елiза хапливо нахиля╨ться до стерна, клаца╨, авто здрига╨ться,  пнеться
задом, м'яко поверта╨ носом i, ставши як слiд на дорогу, прожогом жене  до
мiста.
   А вибухи позаду вже переходять  у  безперестанний  дрiботливий  гуркiт.
Вiяло гаса╨ по небу. З бокiв з'являються счьожки, зникають, iскряться.
   На вулицях повно народу. Розбурханим, розтривоженим комашником бiгають,
перебiгають iз мiсця  на  мiсце.  Летiти  вже  вулицею  не  можна  Комашня
щохвилини зупиня╨ авто, видряпу╨ться на нього,  засипа╨  питаннями,  жахно
скрику╨, обсипаеться, летить рятувати сво© комашинi подушечки.  А  замiсть
обсипаних насипаються iншi.
   Небо вже почина╨ сiрiти. Контури будинкiв виступають  угорi  виразнiше,
вогнi вулиць стають блiдiшi.
   Там же ста╨ все тихше й тихше й нарештi зовсiм  затиха╨.  I  нема╨  вже
свiтляних блискавок, стьожок i вiяла. Кiнець.
   Але який?! Перемога чи..
   Вмить iз того боку вiд палацу вилiта╨ широке пасмо свiтла. Воно  помалу
спокiйно сунеться небом низько над землею, як колосальний  гребiнь.  Зубцi
його часом черкають об шпилi й башти будинкiв, i тодi вони загораються  на
мент свiтлом i гаснуть.
   - Летять палити Берлiн!! А а-а1!
   Кишуща маса комашнi ураганом панiки розмiта╨ться з вулицi на  тротуари,
впиха╨ться виючими грудками в дверi, у вiкна, в найменшi щiлини.  Рудольф,
Макс, Труда кричать, заспокоюють, але ©хнiй крик губиться  серед  зойку  й
лементу, як писк комарiв серед шуму прорвано© загати.
   А страшний гребiнь щораз ближче та ближче.  Вже  блима╨  вiдблиск  його
вогню на шибках вiкон, уже жовтiють стiни будинкiв угорi. От уже майже над
головами, вже один бiк вулицi освiтлений, як од пожежi, другий -  у  косих
тiнях.
   Але що то?! На свiтляних велетенських зубцях гребеня величезнi рамцi, а
в тих рамцях якiсь чорнi лiтери. Так, дiйсно, лiтери!  Нiмецькi!  Читайте,
читайте!
   "Сонце©сти! Вiта╨мо з перемогою! Вороги  Сонячно©  машини  в  Нiмеччинi
знищенi. Армiя з нами й вами! У французькiй експедицiйнiй армi© повстання.
Перемога Сонячно© машини на всiй планетi. Слава Сонячнiй машинi!
   Каесем Експедицiйно© Армi© Союзу Схiдних Держав у Нiмеччинi"
   Благовiсний, палаючий щастям,  мовчки  гримлячий  гребiнь  просува╨ться
далi. Тiнi пересуваються, загораються новi шибки, гаснуть, жовтiють стiни,
рухаються, сiрiють.
   А мiж стiнами, топчучи рухливi тiнi  вiд  гребеня,  задравши  голови  в
жарiюче небо ранку, реве, лопотить, ся╨  очима  висипана  знову  iз  щiлин
комашня.
   - Слава!! Слава!! Слава Каесемовi! Ура! О-о! А-а!
   Юрба кишить, кипить, галасу╨ захватом.
   Труда задиха╨ться  вiд  щастя.  Воно  таке  велике,  що  вона  не  може
рухатись, не може навiть за руку взяти Макса, не може крикнути.
   Елiза, обома руками обнявши руку Рудольфа, ще дивиться вгору, i  пальцi
©© судорожно, з гострим болем уп'ялися в тiло Рудольфа. А  доктор  Рудольф
чу╨, як усе тiло його чудно  опада╨,  слабне,  звиса╨  на  кiстках.  Крик,
плескiт, вигуки чудно кудись одсуваються чи  прикриваються  ватою,  навiть
бiль у руцi вiд пальцiв  Елiзи  ста╨  далекий.  Як  iз-пiд  води  вiн  чу╨
безугавнi крики, чу╨, як Макс i Труда теж щось кричать, як обнiмають його,
вiн бачить перед собою великi, прекраснi, такi страшно знайомi йому зеленi
очi,  почува╨  на  овойому  лицi  ослаблену  посмiшку,  чу╨  свiй  далекий
слабенький голос. Авто руха╨ться, якiсь обличчя то вистрибують  перед  ним
iз-пiд авто, кричать, махають руками, то зникають Хочеться заплющити  очi,
лягти й блаженно спуститися на  саме  дно,  тепле,  тихе,  без  найменшого
звуку.
   Але, замiсть того, вода над  ним  потроху  розсува╨ться,  звуки  стають
виразнiшi, предмети роздягають каламутний серпанок, видно  вже  вгорi  над
вулицями фiалкову червонiсть на згустках хмар i латки густо-синього неба.
   Авто руха╨ться вже швидко посеред вулицi. По тротуарах тi самi обличчя,
що стрибали на авто, вони iз  спiвами,  з  криками,  з  дикими  пiдскоками
безладно товчуться. Вони вже забули всi крики й пiдскоки  жаху,  вони  вже
почувають сво© ноги на порозi землi обiцяно©, з дитячою щирiстю  вiрячи  в
той мент, що на шляху до цi╨© вiчно прагнено© землi не буде вже перешкод i
пiдскакуючi ноги ©хнi не спотикатимуться вже об них.
   Рудольф поверта╨ голову направо й зразу натика╨ться на  пильнi,  трошки
тривожнi зеленi очi. Вони не сахаються  його  очей,  не  вiдстрибують,  як
увесь час, а питають знепоко╨нi, любовнi. I такi зворушливо стомленi!
   Доктор Рудольф у вiдповiдь ©м обiйма╨ пальцями руку й сильно  притиска╨
©© до свого тiла. I тодi тривога й непокiй, як чорнi  мухи,  спурхують  iз
зелених очей, очi скрикують щастям, авто вiд того  крику  стриба╨  вперед,
рявка╨ рiжком, розкида╨ грудками на тротуари злякану комашню.
   I вмить упира╨ться в юрбу й зупиня╨ться. Площа. Рухлива поверхня голiв,
потилиць, вимахуючих рук. Крики  попереплiтанi  з  гуком  бубнiв,  свистом
флейт,  бреньканням  струн.  З  одного  кiнця  раптом  трiскотить  крик  i
лопотiння оплескiв.  Над  головами,  кумедно  коливаючись,  миготить  щось
бiло-жовте.
   - Уррра-а!  Урра-аi  Слава  Армi©!  Слава!  Ага,  то  на  руках  носять
солдатiв. Злiва зовсiм близько теж вибуха╨ той  самий  крик  i  лопiт.  На
головах, на руках юрби,смiшно подригуючи ногами i якось спiднизу блискаючи
широким ротом, повним двох  бiлих  гребiнц©в  зубiв,  регочеться  кучерява
чорна голова негра
   - Слава! Слава!!
   Про©хати неможливо нi в той бiк, нi в другий, нi вперед, нi назад. Авто
загрузло, як човен у ледяках, у морi голiв.
   У глибинi палацу сто©ть величезна бронзова постать Бiсмарка. В руку  ©й
знову  встромлено  зелено-золотий  прапор,  i  Бiсмарк  залiзно,   велично
благословля╨ ним сво©х нащадкiв.
   Юрба нетерпеливиться й задира╨ голови до  неба  -  хутко  зiйде  сонце.
Зараз  жовто-чорнi  визвольники  будуть   частуватися   сонячним   хлiбом.
Прилюдно, вiльно, урочисто.
   Труда в захватi ста╨ на авто й задира╨ голову  до  неба:  зараз,  зараз
буде! Макс же радить стати навшпиньки - тодi вона  зможе  зазирнути  через
будинки до обрiю.
   Але Труда не може, ну не може так непорушне чекати. В не©  темнi  синцi
iпiд очима, губи пошерхли, очi тьмяно й п'яно блищать бронзою.
   - Елiзо! Я не можу!.. Я вся горю вiд цi╨© ночi, вiд усього  цього  Я  ж
нiчого й досi не розумiю. Елiзо! Ну, повернiться зовсiм сюди! Повернiться,
я хочу бачити ваше лице!
   Елiза тихо поверта╨ лице  i  вгору  дивиться  на  Труду  тихо  сяючими,
мовчазними й трошки засоромленими очима. (А лице - дитяче-дитяче!!)
   - Рудi! Повернiться й ви. Повернiться до Елiзи. Ну, Рудi! Рудi поверта╨
теж голову й з усмiхом пiдводить також очi до Страховища  Воно  ж  пильно,
схилившись, розгляда╨ ©х.
   - Елiзо! Я все ж таки  не  розумiю.  Нiчого  не  розумiю.  I  не  вiрю.
Поцiлуйте Рудi!
   Обидва обличчя одночасно швидко вiдхиляються - здурiло Страховище.
   - Ну, Елiзо! Ну, чудесна, прекрасна! Ну, ради сьогоднiшнього ранку.  Ви
ж дивiться, яке свято!  Зараз  сонце  зiйде.  Елiзо!  Ну,  тут,  прилюдно,
одверто, з усi╨© сили. Поцiлуйте. Дайте доказ усiм1 Ви дивiться - на вас i
на Рудi всi вже дивляться Ану!
   Доктор Рудольф знову поверта╨ться до Страховища, почервонiлий, смiшний,
засоромлений, сердитий i милий.
   - Трудо, я вас дуже прошу... Не треба.
   Але тут раптом  червона,  палаюча  розтрiпаними  пасмами  голова  Елiзи
швидко поверта╨ться, скида╨  чудними  серйозними  очима  вгору  на  Труду,
перестрибу╨ ними на зверненi до них голови цiкавих, нахиля╨ться, двi  руки
©© беруть руку Рудольфа й пiдносять до  ©©  уст.  Рука  Рудольфа  злякано,
замiшано  шарпа╨ться,  але  уста  Елiзинi  притиснулись  до   не©   довгим
поцiлунком i тримають. Потiм червона голова пiдводиться й  знову  дивиться
на юрбу й на затихле, не то вражене, не то пройняте поштивiстю лице Труди.
   А яо юрбi спочатку  шарудить  шепiт:  "Рудольф  Штор...  Рудольф  Штор,
Рудольф Штор!", потiм переходить  у  гомiн,  лиця  повертаються  до  авто,
наставляючи в одну точку бiноклi очей, не вiдриваються, тягнуться. I  коли
червона голова перед ними схиля╨ться до руки й застига╨ в  поцiлунку,  очi
юрби застигають так само, як Трудиш. А коли червона голова  пiдводиться  й
обводить лиця серйозним i сяючим поглядом, вони здригаються одним рухом  i
вибухають.
   - Слава Рудольфовi Шторовi! Слава Рудольфовi Шторовi© Слава! А-а! А-а!)
   Крик помалу,  зигзагами,  як  по  запаленому  шнурку,  перебiга╨  всi╨ю
площею, запалю╨ всi голови, здiймаь величезний  вибух  оплескiв,  вигукiв,
натовпу.
   Рудольф Штор уже сто©ть на  ногах  i  кива╨  головою  на  всi  боки.  А
всерединi прикушу╨ посмiшку: iдола спiймано!  Потiк  тiл  пiдхоплю╨  iдола
разом з авто i везе його трiумфальним походом.
   Iз-за будинкiв на сиво-молочнi хмарини, на  пухкi  кучерi  землi  тепло
лягають рожево-золотi благословляючi пальцi Велико© Матерi.

   Берлiн - 1922. Равен - 1924.

Last-modified: Tue, 08 Oct 2002 08:40:22 GmT